НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ПОТАПОВА Наталія Миколаївна

УДК 330.15 (043.3/5)

МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯМ У РЕГІОНІ

(НА ПРИКЛАДІ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА)

Спеціальність 08.10.01 – Розміщення продуктивних сил

і регіональна економіка

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економіко-правових досліджень НАН України (м. Донецьк).

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Амітан Веніамін Наумович,

Інститут економіко-правових досліджень

НАН України, завідувач відділу

економіко-правових проблем розвитку

територіальних систем (м. Донецьк)

Офіційні опоненти: доктор економічних наук

Онищук Георгій Ілліч,

Державний науково-дослідний та

проектно-вишукувальний інститут “НДІпроектреконструкція” Держкомітету України

з питань житлово-комунального господарства,

директор (м. Київ)

кандидат економічних наук, доцент

Фінагіна Олеся Валентинівна,

Донецький національний університет

МОН України, доцент кафедри

інформаційних систем управління (м. Донецьк)

Провідна установа – Інститут економіки промисловості

НАН України (м. Донецьк).

Захист відбудеться “01” липня 2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .170.01 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий “28” травня 2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Граніш В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток кожного регіону безпосередньо визначається станом використання сукупності взаємодіючих ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності: матеріальних, енергетичних, виробничих, трудових, фінансових і інформаційних. З огляду на високу ресурсоємність господарювання у регіонах України і дефіцит внутрішніх джерел ресурсів, ресурсозбереження стає вирішальним фактором регіонального розвитку і об'єктивно вимагає формування відповідного механізму управління. Поєднання взаємодіючих ресурсів у кожнім регіоні країни є індивідуальним, тому для формування механізму управління ресурсозбереженням необхідно використовувати диференційований регіональний підхід.

Однією з найважливіших задач при цьому є формування такого механізму у житлово-комунальному господарстві (ЖКГ), яке, будучи системою життєзабезпечення кожного регіону, одночасно є найбільш ресурсоємною і збитковою сферою господарської діяльності. У регіонах України втрати ресурсів у житлово-комунальному господарстві сягають 50-60%, а рівень їх використання у 2-3 рази нижче зарубіжних показників. Дослідження показали, що наукові розробки з питань підвищення ефективності споживання ресурсів у ЖКГ регіону за нових економічних умов потребують уточнення та подальшого розвитку.

Питання раціонального використання ресурсів у регіональному і міському розвитку досліджувалися у працях багатьох учених, серед яких слід назвати Б.Адамова, В.Амітана, В.Василенка, Б.Данилишина, М.Долішнього, С.Дорогунцова, Б.Кліяненка, Н.Коніщеву, О.Лук'янченка, В.Мамутова, М.Некрасова, Г.Онищука, М.Прокопенка, В.Рибака, Л.Савельєва, В.Симоненка, В.Фінагіна, В.Януковича. Однак дотепер недостатньо вивченою залишається сутність механізму управління ресурсозбереженням стосовно регіонального рівня господарювання.

Житлово-комунальне господарство регіонів України містить величезний потенціал ресурсозбереження, використання якого забезпечить суттєві економічні результати і підвищить якість життя. Світовий досвід демонструє, що діяльність ЖКГ має істотне соціальне значення, а також може бути прибутковою та високорентабельною. Через це зростає значення наукових досліджень з питань, присвячених вирішенню задачі формування механізму управління ресурсозбереженням у ЖКГ регіону, що обумовлює актуальність теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно з планами науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України, а саме за темами: 3.1.10.16 “Місто в системі реструктуризації господарського комплексу регіону” (номер державної реєстрації 0100U004747) 2000-2003 рр., та 3.1.10.23 “Економіко-правове забезпечення розвитку міських систем промислового регіону” (номер державної реєстрації 0103U005967) 2003-2006 рр., де дисертант брала участь як співвиконавець. Внеском автора у розробку вказаних тем є дослідження сутності ресурсозбереження на регіональному рівні господарювання та пропозиції з формування механізму управління ресурсозбереженням у ЖКГ регіону.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних, методичних і практичних положень щодо формування механізму управління ресурсозбереженням у ЖКГ регіону, який відповідає новим умовам господарювання, на основі використання інструментів організаційно-економічного, нормативно-правового, технологічного, соціально-психологічного та інформаційного забезпечення.

Для досягнення поставленої мети у роботі вирішені наступні задачі:

наведено теоретичне обґрунтування ролі і сутності ресурсозбереження на регіональному рівні господарювання, а також необхідності формування механізму управління ресурсозбереженням у регіоні;

доповнений стандартизований в Україні термінологічний апарат ресурсозбереження з урахуванням регіонального аспекту його формування;

визначені наукові підходи до формування механізму управління ресурсозбереженням у ЖКГ регіону як найважливішої складової регіонального механізму управління ресурсозбереженням;

розроблена система стимулюючих інструментів управління ресурсозбереженням у ЖКГ регіону;

обґрунтована економічна доцільність застосування концесійних відносин для інвестування ресурсозбереження у ЖКГ регіону;

визначені напрямки удосконалення організаційної структури і системи управління ЖКГ міст Донецького регіону;

обґрунтована доцільність передачі органам місцевого самоврядування частини галузевих інструментів управління господарською діяльністю підприємств ЖКГ;

розроблені методичні рекомендації з формування і реалізації локальних міських програм ресурсозбереження у ЖКГ.

Об’єктом дослідження є процеси функціонування житлово-комунального господарства як системи життєзабезпечення регіону.

Предметом дослідження є методи, які формують механізм управління ресурсозбереженням у житлово-комунальному господарстві регіону.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод пізнання дійсності, системний підхід до вивчення господарських процесів, фундаментальні положення економічної теорії та регіональної економіки України.

Для вирішення поставлених задач у роботі використано наступні методи: абстрактно-логічний і системного аналізу (при дослідженні сутності ресурсозбереження на регіональному рівні); середніх та відносних величин і динамічних рядів (при дослідженні системи ресурсозбереження у регіонах України); аналітичний і логічних узагальнень (при дослідженні специфіки формування механізму управління ресурсозбереженням у ЖКГ та визначенні його елементів); графічний і порівняльного аналізу (при дослідженні регіональних проблем управління ресурсозбереженням у ЖКГ Донецької області); моделювання (для розробки методичних рекомендацій з формування локальних міських програм ресурсозбереження у ЖКГ).

Інформаційну базу дослідження складають офіційні статистичні дані про стан розвитку житлово-комунального господарства України та Донецького регіону, а також нормативні документи, що регламентують процеси управління ресурсозбереженням у країні та господарську діяльність ЖКГ.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в обґрунтуванні комплексного підходу до формування механізму управління ресурсозбереженням у ЖКГ регіону за нових економічних умов на основі розвитку конкурентного ринку житлово-комунальних послуг.

Основними науковими результатами дисертації є розробка пропозицій з вироблення інструментів механізму управління ресурсозбереженням у ЖКГ регіону.

Науковою новизною характеризуються наступні результати виконаного дослідження:

вперше:

обґрунтовані підходи до формування механізму управління ресурсозбереженням у ЖКГ регіону як найважливішої складової регіонального управління ресурсозбереженням на основі точного обліку ресурсів, розробки інструментів стимулювання ресурсозбереження та формування конкурентного ринку житлово-комунальних послуг. Це надасть можливість задіяти процеси ринкового ціноутворення на послуги, надані споживачам, з елементами державного регулювання;

запропонована система інструментів управління ресурсозбереженням у ЖКГ регіону, до складу якої включено: 1) пропорційно-прогресивні тарифи на послуги ЖКГ; 2) економічне стимулювання ресурсозбереження на підприємствах ЖКГ; 3) комплексний енергоаудит підприємств ЖКГ; 4) сприяння оснащеності житлового фонду регіону приладами обліку споживання ресурсів; 5) формування у регіоні суспільної ідеології і культури ресурсозбереження. Застосування такої системи забезпечить стимулювання до економії і раціонального використання ресурсів як споживача, так і постачальника житлово-комунальних послуг;

рекомендовано використання концесійних відносин у ЖКГ регіону, що дозволить залучити значні обсяги коштів для оновлення основних фондів підприємств та сприятиме формуванню конкурентного ринку житлово-комунальних послуг;

розроблені методичні рекомендації з формування локальних міських Програм ресурсозбереження у ЖКГ, до структури яких включені розділи удосконалення нормативно-правового регулювання ресурсозбереження, його фінансово-кредитного та інвестиційного забезпечення, застосування яких дозволить реалізувати комплексний підхід до механізму управління ресурсозбереженням;

удосконалено:

організаційну структуру управління ЖКГ міст Донецького регіону на основі уніфікації і скорочення виявлених зайвих ланок по вертикалі та горизонталі управління, що забезпечить організаційно-економічні умови для реалізації механізму управління ресурсозбереженням;

діючу систему економічних повноважень по управлінню ЖКГ регіону шляхом передачі органам місцевого самоврядування частини галузевих інструментів управління, що забезпечить точний облік внутрішніх резервів і створить можливості для ефективного використання ресурсів на кожному підприємстві ЖКГ;

отримало подальший розвиток:

поняття ресурсозбереження стосовно регіонального рівня господарювання як такого, що, забезпечуючи економію ресурсів у регіоні, повинно не знижувати досягнутих соціальних стандартів і якості життя населення. Це дає підстави більш обґрунтовано підійти до вирішення наукової задачі формування регіонального механізму управління ресурсозбереженням;

стандартизований в Україні термінологічний апарат ресурсозбереження з урахуванням специфіки його формування на регіональному рівні наступними категоріями: 1) ресурсозабезпеченість, 2) територіальне поєднання ресурсів, 3) ресурсозамінність, 4) регіональна політика ресурсозбереження, 5) регіональний відтворювальний процес (з них третя та четверта категорії запропоновані автором). Стандартизація цих категорій дозволить спростити практичну реалізацію заходів, спрямованих на ресурсозбереження, та забезпечити повноту контролю їх виконання.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертації щодо формування у ЖКГ регіону механізму управління ресурсозбереженням, зокрема, питання його фінансово-кредитного забезпечення знайшли практичну реалізацію при розробці Програм реформування і розвитку житлово-комунального господарства міст і областей на перспективу до 2010 р. (довідка Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 14.01.2003 р. № /2-8).

Методичні рекомендації з формування і реалізації локальних міських програм ресурсозбереження у ЖКГ, які розроблені за результатами дослідження, затверджені Донецькою обласною державною адміністрацією як типові для розробки міських програм ресурсозбереження у ЖКГ, а також розділів з питань ресурсозбереження у планах соціально-економічного розвитку міст Донецької області (довідка від 20.01.2004 р. № /17б-0084).

На основі запропонованих Методичних рекомендацій розробляється Програма ресурсозбереження у житлово-комунальному господарстві м. Маріуполя (довідка від 01.09.2003 р. № /665).

Теоретичні і практичні висновки, отримані у результаті дослідження проблеми управління процесами ресурсозбереження у ЖКГ регіону, використовуються у навчальному процесі у Приазовському державному технічному університеті МОН України при викладенні дисципліні “Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка” (довідка від 10.01.2004 р. № ).

Особистий внесок здобувача. Представлені результати наукового дослідження отримані здобувачем особисто і відбивають авторський підхід до вирішення наукових задач з формування і реалізації механізму управління ресурсозбереженням у ЖКГ регіону. Внесок здобувача у спільно опублікованих роботах відзначений окремо у переліку наукових праць.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження доповідалися і обговорювалися на міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми освіти” (м. Донецьк, 1999 р.); міжнародній науковій конференції “До 150-річчя з дня народження С.Ю. Вітте” (м. Санкт-Петербург, 1999 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Донецький регіон: інноваційний і інтелектуальний потенціал” (м. Донецьк, 2002 р.); міжрегіональній науково-практичній конференції “Оподаткування у промисловому регіоні: теорія, практика і перспективи розвитку” (м. Донецьк, 2002 р.); VIII Всеукраїнській науково-методичній конференції “Проблеми економічної кібернетики” (м. Алушта, 2003 р.); науково-практичній конференції “Соціально-економічні проблеми сучасного суспільства та шляхи їх подолання” (м. Запоріжжя, 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми управління ресурсами міського розвитку” (м. Донецьк, 2003 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 14 наукових робіт загальним обсягом 5,6 д. а., з яких автору належить 4,7 д. а.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 168 найменувань, містить 174 сторінки комп'ютерного тексту, 23 таблиці, 15 рисунків, додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрита актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовані мета і задачі дослідження, охарактеризована наукова новизна та практична цінність отриманих результатів дослідження.

Розділ 1. Теоретичні основи ресурсозбереження у регіональній економіці. За нових економічних умов ресурсозбереження стає визначальним чинником регіонального розвитку і потребує відповідного механізму управління. Формування регіонального механізму управління ресурсозбереженням безпосередньо пов’язано зі стандартизацією термінологічного апарату базових категорій і термінів. Стандартизація упорядковує їх значення і виключає можливість різного сприйняття інформації фахівцями різного профілю. У свою чергу, це дозволяє спростити практичну реалізацію заходів, спрямованих на ресурсозбереження, та забезпечити повноту контролю їх виконання. За результатами дослідження рекомендовано стандартизувати наступні п’ять категорій (з них третя та четверта запропоновані автором): 1) ресурсозабезпеченість, 2) територіальне поєднання ресурсів, 3) ресурсозамінність, 4) регіональна політика ресурсозбереження, 5) регіональний відтворювальний процес. Дані категорії доповнюють стандартизований в Україні термінологічний апарат ресурсозбереження з урахуванням специфіки його формування на регіональному рівні господарювання.

У дисертаційній роботі визначено, що на регіональному рівні соціальний аспект ресурсозбереження є пріоритетним по відношенню до економічного. Перш за все це стосується житлово-комунального господарства як основної системи життєзабезпечення будь-якої території. Економія ресурсів тут часто досягається за рахунок суттєвого зниження якісних параметрів наданих послуг, що, у свою чергу, знижує якість життя у регіоні. Так, подача води за графіком у визначені години доби вимагає менших витрат на її виробництво порівнянно з цілодобовим водопостачанням. Зниження температури підігріву гарячої води порівнянно з нормативними показниками вимагає меншої витрати природного газу і, відповідно, дає економію виробничих витрат теплопостачаючим підприємствам. У той же час населення (при відсутності у їх квартирах приладів обліку) оплачує нормативний обсяг і температуру підігріву води за встановленими тарифами. Таким чином, виникає ситуація, коли підприємства ЖКГ, користуючись монопольним становищем, забезпечують економію ресурсів за рахунок порушення встановлених державою соціальних стандартів життя населення регіону.

Під ресурсозбереженням, стосовно регіонального рівня господарювання, автор пропонує розуміти процес, спрямований на раціоналізацію використання ресурсів на підприємствах, в організаціях та побутовому секторі регіону і забезпечення зростаючих потреб у них за рахунок економії, яка не знижує соціальних стандартів і якості життя. Для процесу ресурсозбереження у регіонах України пріоритетне значення має підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів, оскільки власними енергоресурсами Україна забезпечує свої потреби на 47%; при цьому енергоємність валового внутрішнього продукту України перевищує аналогічний показник провідних держав Європейського Союзу більш ніж у 2 рази, Японії – у 6,5 рази.

Проведеним дослідженням обґрунтовано, що регіональний механізм управління ресурсозбереженням потребує організаційно-економічного, технологічного, соціально-психологічного, нормативно-правового та інформаційного забезпечення. У роботі визначені інструменти і засоби, які формують механізм управління ресурсозбереженням у регіоні (рис. ). Механізм управління ресурсозбереженням у регіонах України буде різним, оскільки кожний регіон має свої специфічні особливості. На цій підставі виявлені наступні фактори, що визначають регіональну специфіку ресурсозбереження: територіальне поєднання природних ресурсів, роль регіону у суспільному розподілі праці, щільність населення і рівень урбанізації. Тому для кожного регіону України повинна бути розроблена індивідуальна стратегічна програма ресурсозбереження. У свою чергу, це потребує суттєвого вдосконалення нормативно-правового забезпечення процесів управління ресурсозбереженням, більшість питань якого може бути вирішено лише на регіональному рівні господарювання.

Розділ . Специфіка формування механізму управління ресурсо-збереженням у житлово-комунальному господарстві регіону. Механізм управління ресурсозбереженням у ЖКГ є складовою частиною регіонального механізму управління ресурсозбереженням. Результати аналізу особливостей управління ресурсозбереженням у ЖКГ свідчать, що низький рівень використання ресурсів у ЖКГ регіонів України значною мірою обумовлений недосконалістю системи управління. Специфікою ЖКГ як об’єкта управління є побудова організаційних структур за принципом подвійного підпорядкування: галузевого (по вертикалі) і територіального (по горизонталі). По вертикалі управління підприємства ЖКГ підпорядковуються вищестоящому галузевому органу управління; по горизонталі – відповідній міській Раді.

Рис. 1. Схема механізму формування ресурсозбереження у регіоні

Проведене дослідження показало, що механізм управління ресурсозбереженням у ЖКГ регіону не може бути сформований тільки за допомогою загальних функцій управління (планування, організація, регулювання, мотивація, контроль). Це обумовлено місцевим характером діяльності, істотним соціальним значенням, а також відомчою роз'єднаністю об’єктів. Загальні функції управління необхідно конкретизувати і деталізувати для вироблення інструментів, які можуть бути реалізовані у практиці господарської діяльності. З цією метою запропоновано адаптувати до процесу управління ресурсозбереженням у ЖКГ регіону наступні спеціальні функції, кожна з яких містить порівняно однорідний склад завдань: облік, стандартизація, правове забезпечення й інформаційне забезпечення.

У процесі дослідження ресурсозбереження у ЖКГ визначено, що механізм управління ресурсозбереженням складається з наступних елементів.

1. Забезпечення точного обліку ресурсів, що витрачаються у житлово-комунальній сфері, який включає:

скорочення і поступову ліквідацію колективного обліку індивідуалізованих комунальних послуг, що отримав велике розповсюдження у регіонах України. Доведено, що установлення колективних приладів обліку споживання індивідуалізованих комунальних послуг (тобто, питної і гарячої води) не формує у населення ощадливого відношення до споживаних ресурсів. Середня витрата питної води на одного мешканця м. Маріуполя у 2002 р. за наявності колективного водоміра склала 228 л на добу, при наявності квартирного – 33 л (середня витрата гарячої води – 100 і 19 л відповідно). Це обумовлено наступними причинами:

по-перше, реальна кількість мешканців багатоповерхових будинків не відповідає базам даних житлово-експлуатаційних підприємств, тому що фактичне проживання частини населення не збігається з даними прописки;

по-друге, житловий фонд характеризується значними витоками води як внутрібудинковими, так і внутріквартирними. Квартирні втрати води викликані несправністю водопровідно-каналізаційного устаткування певної частини споживачів, однак їх в однаковій мірі сплачують усі мешканці будинку. Внутрібудинкові втрати води обумовлені недосконалістю водопровідних комунікацій у підвалах багатоповерхових будинків, утримання і ремонт яких є обов'язком житлово-експлуатаційних організацій. Колективний облік споживання води переносить відповідальність за ці втрати знов-таки на кінцевого споживача, тобто на населення;

по-третє, недоліки колективного обліку обумовлені психологічними факторами. У цьому випадку в окремого споживача відсутні стимули до скорочення витрати ресурсів у зв'язку з неможливістю вплинути на результати загального споживання;

ступінчасту установку приладів обліку по всьому ланцюжку виробництва, транспортування і споживання комунальних послуг. Це надасть можливість чітко визначити, яка кількість ресурсів вироблена джерелом, скільки втрачається у магістральних і розподільних мережах і скільки витрачає кінцевий споживач (важливо, щоб ці прилади були одного типу і принципу дії для оптимізації технічного обслуговування, перевірок і ремонту). Це зробить споживача зацікавленим в удосконалюванні всієї системи з метою зниження власних витрат на її утримування. Установка приладів обліку з кінця системи, тобто з абонента, приводить до того, що споживачі, які встановили прилади, дійсно контролюють і знижують свої витрати. Однак постачальники при цьому прагнуть перерозподілити зекономлені ресурси на споживачів, що не установили у себе приладів обліку;

оптимальний вибір типу приладів обліку та їх сервісне обслуговування. Обґрунтовано, що програма установки приладів обліку у житловому фонді носить тимчасовий характер. Важливішими є задачі збереження і технічно грамотного обслуговування парку приладів протягом десятків років. У зв'язку з цим особливого значення набуває розвиток мережі сервісно-перевірочних центрів у регіонах. З цієї причини в одному регіоні доцільно обмежитися трьома-чотирма типами приладів, відбираючи ті, які виробники підтримують сервісною базою і забезпечують їм довгострокову експлуатацію.

2. Розробка дієвої системи інструментів стимулювання ресурсозбереження, застосування якої повинно створити такі умови, за яких постачальники були б зацікавлені впроваджувати ресурсозберігаючі технології, а населення – економно споживати комунальні послуги. Обґрунтовано, що специфіка даної системи інструментів обумовлена місцевим характером діяльності, факторами якого є: чисельність і щільність населення, розмір території міста, особливості міського планування, природні та кліматичні умови, національні особливості та місцеві традиції.

3. Подолання монополізму і створення конкурентного ринку житлово-комунальних послуг. У сфері ЖКГ ринкові відносини не можуть бути сформовані автоматично, шляхом лібералізації цін. По-перше, послуги ЖКГ мають суттєве соціальне значення. По-друге, для систем тепло- і водопостачання технологічний (природний) монополізм є іманентним. Через це формування конкурентного ринку житлово-комунальних послуг, потребує, поряд з економічними, застосування адміністративних методів регулювання.

У дисертації обґрунтовано, що у Донецькому регіоні формування механізму управління ресурсозбереженням у ЖКГ об’єктивно потребує залучення значних обсягів фінансових ресурсів. У 2002 р. у регіоні збитковими виявилися 67,7% підприємств ЖКГ, при цьому сума збитків на 494,5 млн. грн. перевищила суму отриманого прибутку. Протягом 1996-2002 рр. частка збиткових підприємств ЖКГ у регіоні зросла у 2 рази. Дотації обласного бюджету на утримання ЖКГ у 2002 р. склали 143,7 млн. грн., що склало 7,7% підсумку його видаткової частини (табл. ). Визначено, що інструментами фінансування механізму управління ресурсозбереженням є реструктуризація і ліквідація заборгованості у сфері ЖКГ; забезпечення достатнього поточного фінансування виробництва житлово-комунальних послуг; а також активізація інвестиційного процесу для фінансування перспективного розвитку ЖКГ регіону.

Розділ 3. Розвиток механізму управління ресурсозбереженням у житлово-комунальному господарстві Донецького регіону. На прикладі Донецької області обґрунтовано, що використання механізму управління ресурсозбереженням у ЖКГ

Таблиця 1

Показники фінансово-господарської діяльності підприємств

житлово-комунального господарства Донецької області

П о к а з н и к и | Роки

1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002

Збитки підприємств ЖКГ, млн. грн.

Частка збиткових підприємств ЖКГ, %

Фінансові результати діяльності підприємств ЖКГ, млн. грн.

Дотації обласного бюджету на утримування ЖКГ:

млн. грн.

% до підсумку видаткової частини |

9,8

33,1

61,9

103,5

8,8 |

21,2

38,3

56,4

62,7

4,4 |

55,5

45,1

20,1

196,8

12,6 |

142,5

60,8

-101,8

217,8

13,3 |

328,4

58,1

-210,8

728,6

31,8 |

602,4

59,8

-544,8

220,4

14,0 |

777,9

67,7

-494,5

143,7

7,7

регіону об’єктивно потребує істотного вдосконалення організаційної структури і системи управління.

Організаційна структура управління ЖКГ регіонів України характеризується багатоступінчастістю, наявністю зайвих ланок як по вертикалі, так і по горизонталі, дублюванням інформації і функцій управління декількома структурними підрозділами. Детальний аналіз показників діяльності підприємств ЖКГ (на прикладі м. Маріуполя) засвідчив про те, що усунення зайвих ланок в організаційній структурі по вертикалі управління знизило трудовитрати на 486 і 464 людино-днів на рік (для підприємств тепло- і водопостачання відповідно) і скоротило загальний обсяг документів і звітних форм у 3 рази. Спрощення системи управління ЖКГ за рахунок скорочення зайвих ланок створить організаційно-економічні умови для реалізації механізму управління ресурсозбереженням. З цією метою в організаційній структурі ЖКГ Донецького регіону у роботі рекомендовано усунути наступні зайві ланки:

по вертикалі: обласні комунальні об'єднання, через які Управління ЖКГ (УЖКГ) Донецької обласної державної адміністрації здійснює галузеве управління підприємствами ЖКГ середніх і малих міст регіону;

по горизонталі: госпрозрахункові управлінські структури – Об'єднання підприємств ЖКГ, створені у багатьох містах регіону для реалізації договірних відносин між підприємствами ЖКГ і органами місцевого самоврядування. Договірні відносини у сфері ЖКГ повинні реалізуватися безпосередньо через УЖКГ міськвиконкому.

У роботі наведено протиріччя між кінцевою відповідальністю за результати діяльності ЖКГ, яку несуть органи місцевого самоврядування як власники комунальної власності, та реальними інструментами управління ресурсами, які фактично зосереджені на галузевому рівні, що підтверджується незначними обсягами фінансування ресурсозберігаючих проектів з міського бюджету (табл. ).

Таблиця 2

Структура джерел фінансування нової техніки і ресурсозберігаючих

проектів на підприємствах ЖКГ міста Маріуполя, %

Джерела фінансування | Теплопостачання | Водопостачання

2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р.

Державний бюджет

Обласний бюджет

Міський бюджет

Власні кошти

Кредити––– |

100,0–– |

51,3–

48,7–– |

87,8–

12,2––– |

1,4

37,1

61,5––– |

17,2

82,8 | 28,6

19,7

8,4

43,3–

Всього | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0

При цьому визначено, що галузеві інтереси у системі управління ЖКГ полягають у максимізації доходів від діяльності підприємств, територіальні – у підвищенні якості комунальних послуг і скороченні втрат ресурсів.

З метою реалізації механізму управління ресурсозбереженням у ЖКГ пропонується передати органам місцевого самоврядування право формування тарифної політики і виняткового фінансування ресурсозберігаючих проектів на об’єктах ЖКГ. За УЖКГ облдержадміністрації рекомендується зберегти загальне керівництво діяльністю ЖКГ за двома напрямами: забезпечення частини нормативно-правової бази; здійснення єдиної технічної політики і контролю за дотриманням технічної дисципліни. Зрештою діяльність галузевих органів управління повинна створювати оптимальні умови для реалізації програм міського рівня.

Зосередження економічних повноважень управління ЖКГ на міському рівні потребує вдосконалення оперативного управління ресурсозбереженням на об’єктах ЖКГ, для чого необхідно створити відповідну міську диспетчерську службу. Вона повинна отримати наступні інструменти впливу на оперативну діяльність підприємств ЖКГ:

здійснення механізму перерахунків оплати населенням комунальних послуг протягом періоду їх відсутності через провину постачаючої або житлово-експлуатаційної організації;

застосування штрафних санкцій до постачальників комунальних послуг за порушення їх якості;

застосування штрафних санкцій до постачаючих і житлово-експлуатаційних організацій за порушення термінів проведення планово-запобіжних ремонтів і ліквідації аварійних ситуацій.

Суми штрафних санкцій повинні акумулюватися у спеціальному міському фонді і витрачатися виключно на фінансування ресурсозберігаючих проектів на об'єктах ЖКГ регіону.

З урахуванням специфіки Донецького регіону у роботі рекомендована система стимулюючих інструментів управління ресурсозбереженням:

система пропорційно-прогресивних тарифів, що заснована на визначенні у кожному регіоні обсягу комунальних послуг, необхідного для забезпечення комфортних умов проживання – санітарної норми (або соціального нормативу). Цей обсяг повинний сплачуватися населенням за тарифом, встановленим відповідно до техніко-економічних обґрунтувань для даного міста; економія або перевитрата – за шкалою тарифів, побудованою по прогресивній системі (табл. );

Таблиця 3

Рекомендована шкала тарифів на питну воду

залежно від фактичних обсягів її споживання

Характеристика ресурсоспоживання | Обсяг споживання води в розрахунку на одного абонента, л/добу | Коефіцієнт оплати фактичного споживання питної води

Економія ресурсів | 30-40

40-60

60-80 | 0,6

0,7

0,8

Соціальний норматив | 80-100 | 1

Перевитрата ресурсів | 100-120

120-140

140-160

160-180

180-200

200-250

250-300 | 1,2

1,4

1,6

1,8

2,0

2,5

3,0

економічне стимулювання ресурсозбереження на підприємствах ЖКГ, що включає:

зниження або завищення регулювання цін на енергоресурси для комунальних підприємств залежно від обсягу впровадження ними ресурсозберігаючих технологій;

систему штрафних санкцій до комунальних підприємств за недопостачання комунальних послуг населенню, яке повинне одержати право повного відмовлення від оплати неякісної послуги, а також компенсацію за заподіяні незручності;

систему штрафних санкцій до житлово-експлуатаційних підприємств за внутрібудинкові втрати води, а також податкових пільг, виходячи з обсягів їхнього усунення;

зниження квартирної плати (за умови щомісячної оплати) з одночасним збільшенням обсягу платних послуг житлово-експлуатаційних організацій;

комплексний енергоаудит підприємств ЖКГ, що повинний одержати статус регіональної цільової програми, обов'язкової для реалізації на кожнім підприємстві. Його проведення включає наступні етапи: дослідження підприємств як споживачів енергоресурсів, їхніх основних підрозділів і технологічних процесів (розрахунок потреби для кожного виду ресурсів, рекомендації з обґрунтування тарифів, аналіз використання коштів і визначення частки енерговитрат у собівартості послуг); визначення відповідності законодавству України в області енергозбереження управлінської, інвестиційної й іншої діяльності, пов'язаної з виробництвом, переробкою, транспортуванням і споживанням енергетичних ресурсів; підготовка експертних висновків, пов'язаних із програмами і проектами з ресурсозбереження;

сприяння оснащенню житлового фонду регіону приладами обліку споживання ресурсів, якому варто надати статус цільової регіональної програми. Для її фінансування рекомендований наступний диференційований підхід. У квартирах, де мешкає населення з доходами нижче прожиткового мінімуму, прилади обліку повинні встановлюватися за рахунок бюджетних коштів. Населення, доходи якого вище прожиткового мінімуму, але не перевищує його подвійного розміру, встановлює прилади обліку на умовах безпроцентного кредиту, уклавши договір з житлово-експлуатаційним підприємством. Оплата у цьому випадку повинна здійснюватися у вигляді щомісячних внесків одночасно з квартирною платою;

формування у регіоні суспільної ідеології і культури ресурсозбереження за допомогою інформаційно-аналітичних, рекламних, консультаційних, видавничих центрів і агентств; а також наукових і навчальних центрів.

Розвиток механізму управління ресурсозбереженням у ЖКГ регіонів України об'єктивно вимагає пошуку нових форм інвестування. У роботі обґрунтовано, що пріоритетнішою з них є передача комунального підприємства у концесію як цілісного майнового комплексу за підсумками міського концесійного конкурсу (рис. ).

9 1 2 4 5

3 6

8 7

1 – договір передачі комунального підприємства у концесію;

2 – надання з боку міської ради гарантій з перерахування бюджетних коштів для фінансування проекту (за пайовою участю);

3 – управління комунальним підприємством і фінансування капітальних вкладень;

4 – перерахування міською радою бюджетних коштів для фінансування обумовленої у проекті частини капітальних вкладень;

5 – затвердження тарифів на комунальні послуги та контроль їх виконання;

6 – надання послуг споживачам;

7 – оплата комунальних послуг;

8 – отримання концесіонером прибутку від управління комунальним підприємством;

9 – здійснення концесійних платежів.

Рис. 2. Схема реалізації концесійних відносин у сфері ЖКГ

Органи місцевого самоврядування передають на певний термін концесіонеру право експлуатації комунального підприємства із зобов'язанням суттєвого поліпшення його основних фондів. Концесіонер фінансує ресурсозберігаючі технології, визначені у концесійному договорі, знижуючи тим самим собівартість комунальних послуг, і здійснює концесійні платежі до міського бюджету. Він одержує прибуток від здійснення господарської діяльності на комунальному підприємстві, який формується за рахунок реалізації населенню вироблених комунальних послуг за тарифами, встановленими у концесійному договорі. Повернення капітальних вкладень концесіонера здійснюється з цього прибутку. У результаті бюджетні витрати міста на утримання ЖКГ суттєво скорочуються.

Об'єкти, створені концесіонером відповідно з умовами концесійного договору, автоматично стають комунальною власністю. За органами місцевого самоврядування також зберігається право власності на майно, вдосконалене, реконструйоване і технічно переобладнане за рахунок коштів концесіонера.

У сфері ЖКГ концесійний конкурс повинен отримати статус обов'язкової умови реалізації концесійних відносин. Передача комунальних підприємств у концесію за відсутності конкурсу (що фактично припускає Закон України “Про концесії”) може не тільки не забезпечити ефекту ресурсозбереження, але й викликати у регіоні незворотні економічні і соціальні наслідки. З метою залучення інвесторів, враховуючи соціальну значущість ЖКГ, міська рада може брати пайову участь у фінансуванні інвестицій за проектом.

З урахуванням специфіки ЖКГ при укладанні концесійного договору, рекомендовано крім його істотних умов, врахувати ряд додаткових умов (обсяги фінансування проекту з міського бюджету; обсяги податкових пільг; форми і періодичність звітності, що надається концесіонером; показники оцінки діяльності концесіонера; параметри регулювання відносин зі споживачами).

У роботі запропоновано для активізації концесійної діяльності у сфері ЖКГ замінити пільги з оплати житлово-комунальних послуг адресною допомогою держави і створити міські комісії з регулювання стану їх оплати населенням.

Для реалізації механізму управління ресурсозбереженням у ЖКГ регіону автором розроблені Методичні рекомендації з формування локальних міських програм ресурсозбереження у ЖКГ, об'єднаних загальною метою підвищення ефективності використання ресурсів і зниження їх втрат. Запропоновані Методичні рекомендації отримали позитивну оцінку Державного комітету України з питань ЖКГ, Донецької облдержадміністрації та Маріупольської міської ради.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукової задачі, що полягає у науковому обґрунтуванні напрямків формування механізму управління ресурсозбереженням у ЖКГ регіону. У вирішенні наукової задачі дисертантом обґрунтовані нові наукові положення і пропозиції щодо розвитку ЖКГ у регіоні за умов становлення ринкових відносин.

Головними науковими і практичними результатами є розробка пропозицій щодо формування інструментів механізму управління ресурсозбереженням у ЖКГ регіону.

На основі проведеного дослідження сформульовані наступні висновки.

1. Ресурсозбереження на регіональному рівні господарювання представляє процес, спрямований на раціоналізацію використання ресурсів на підприємствах, в організаціях та побутовому секторі регіону і забезпечення зростаючих у них потреб за рахунок економії, яка не знижує соціальних стандартів і якості життя. Ресурсозбереження в Україні стає визначальним фактором регіонального розвитку і потребує формування відповідного механізму управління у кожному регіоні.

Механізм управління ресурсозбереженням у регіоні потребує організаційно-економічного, технологічного, соціально-психологічного, нормативно-правового та інформаційного забезпечення. Він має чітко виражену регіональну специфіку, яка визначається територіальним поєднанням природних ресурсів, роллю регіону у суспільному розподілі праці, а також щільністю і рівнем урбанізації населення.

2. Обґрунтовано, що стандартизація базових категорій і термінів ресурсозбереження дозволяє спростити практичну реалізацію заходів, спрямованих на ресурсозбереження, і забезпечити повноту контролю їх виконання. З урахуванням регіонального аспекту формування ресурсозбереження рекомендовано стандартизувати наступні категорії: ресурсозабезпеченість, територіальне поєднання ресурсів, ресурсозамінність, регіональна політика ресурсозбереження і регіональний відтворювальний процес.

3. Механізм управління ресурсозбереженням у ЖКГ є однією з найважливіших складових регіонального механізму управління ресурсозбереженням. Визначено, що цей механізм потребує точного обліку ресурсів, розробки системи інструментів стимулювання ресурсозбереження і створення конкурентного ринку житлово-комунальних послуг.

4. Обґрунтовано, що у Донецькому регіоні формування механізму управління ресурсозбереженням у ЖКГ об'єктивно вимагає залучення значних обсягів фінансових ресурсів, для чого, у свою чергу, необхідні наступні інструменти: реструктуризація і ліквідація заборгованості у сфері ЖКГ; забезпечення достатнього поточного фінансування виробництва житлово-комунальних послуг; активізація інвестиційного процесу для фінансування перспективного розвитку ЖКГ регіону.

5. В організаційній структурі управління ЖКГ Донецького регіону виявлені наступні зайві ланки – обласні комунальні об'єднання (по вертикалі) і міські госпрозрахункові управлінські структури (по горизонталі), скорочення яких забезпечить організаційно-економічні умови реалізації механізму управління ресурсозбереженням у ЖКГ регіону.

6. Формування механізму управління ресурсозбереженням у ЖКГ регіону вимагає зосередження економічних повноважень управління на міському (територіальному) рівні. З цією метою доцільно передати органам місцевого самоврядування частину галузевих інструментів управління: право формування тарифної політики та виняткового фінансування ресурсозбереження. У свою чергу це потребує вдосконалення оперативного управління об’єктами ЖКГ, для чого повинна бути реформована міська диспетчерська служба.

7. Обґрунтовано, що механізм управління ресурсозбереженням у ЖКГ потребує вироблення системи інструментів управління, яка забезпечить стимулювання до економії і раціонального використання ресурсів як споживача, так і постачальника житлово-комунальних послуг. До складу такої системи автором включено: пропорційно-прогресивні тарифи на послуги ЖКГ; економічне стимулювання ресурсозбереження на підприємствах ЖКГ; комплексний енергоаудит підприємств ЖКГ; сприяння оснащенню житлового фонду регіону приладами обліку споживання ресурсів; формування у регіоні суспільної ідеології і культури ресурсозбереження;

8. Перспективним напрямом розвитку механізму управління ресурсозбереженням у ЖКГ є реалізація концесійних відносин. Доведено, що концесійний конкурс повинен стати необхідною умовою їх реалізації у ЖКГ регіону. Застосування концесійних схем забезпечить залучення значних обсягів фінансових ресурсів для оновлення основних фондів та сприятиме формуванню конкурентного ринку житлово-комунальних послуг.

9. Механізм управління ресурсозбереженням у ЖКГ регіону пропонується реалізувати у локальних міських Програмах, об'єднаних загальною метою підвищення ефективності використання ресурсів і зниження їх втрат. Автором розроблені Методичні рекомендації з формування таких програм на період до 2010 р. і на подальшу перспективу, до структури яких включені розділи удосконалення нормативно-правового регулювання ресурсозбереження, його фінансово-кредитного та інвестиційного забезпечення.

Отримані залежності, закономірності, розроблені методи, сформульовані визначення, принципи і вимоги до методичних основ формування механізму управління ресурсозбереженням у ЖКГ регіону визначають наукову новизну проведеного дослідження. Отримані результати, виявлені недоліки, розроблені заходи щодо використання механізму управління ресурсозбереженням у ЖКГ регіону та його елементів для підвищення ефективності споживання ресурсів у ЖКГ становлять практичну площину наукової значущості проведеного дослідження.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Потапова Н.Н. Механизм формирования ресурсосбережения в регионе (на примере Донецкой области) // Экономика и право. – 2003. – № (7). – С. .

2. Потапова Н.Н. Совершенствование региональной системы управления ресурсосбережением в жилищно-коммунальном комплексе // Модели управления в рыночной экономике. – Донецк: ДонНУ. – 2003. – Спецвыпуск, т. . – С. .

3. Потапова Н.Н. Информационная поддержка механизма управления ресурсосбережением в городском хозяйстве // Менеджер. – 2003. – № ). – С. .

4. Амитан В.Н., Потапова Н.Н. Региональные аспекты управления ресурсосбережением // Менеджер. – 2001. – № (13). – С. . (Особистий внесок здобувача: запропоновані напрями формування ресурсозберігаючої стратегії у комунально-побутовому секторі Донецького регіону).

5. Амитан В.Н., Потапова Н.Н. Формирование эффективного организационно-экономического механизма ресурсосбережения в жилищно-коммунальном хозяйстве Украины // Экономика и право. – 2002. – № (3). – С. . (Особистий внесок здобувача: виділені елементи механізму управління ресурсозбереженням у ЖКГ за умов реформування системи соціально-економічних відносин).

6. Потапова Н.Н. Анализ эффективности использования ресурсов в Украине и основные направления формирования ресурсосберегающей деятельности // Менеджер. – 2000. – № ). – С. .

7. Амитан В.Н., Потапова Н.Н. Формирование безотходного производства как приоритетное направление ресурсосберегающей деятельности в Украине // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2000. – С. . (Особистий внесок здобувача: запропонований підхід до регіональної організації управління процесами ресурсозбереження).

8. Потапова Н.Н. Законодательное обеспечение ресурсосберегающей деятельности в Украине // Регіональні перспективи. – 2002. – № (20). – С. 4.

9. Потапова Н.Н. Механизм концессии как перспективная форма осуществления ресурсосберегающей деятельности в жилищно-коммунальном комплексе // Вісник Донецького університету. Серія В: Економіка і право. – 2003. – Вип.1. – С. .

10. Потапова Н.Н. Формирование эффективного использования ресурсов экономической системы как основа функционирования экономики Украины // Менеджер. – 2002. – № ). – С. .

11. Потапова Н.Н. Налоговое стимулирование ресурсосбережения в жилищно-коммунальном комплексе Украины // Финансы, учет, банки: Сборник науч. трудов по материалам межрегион. науч.-практич. конф. “Налогообложение в промышленном регионе: теория, практика и перспективы развития”. – Донецк: ДонНУ. – 2002. – Вып. , ч. . – С. .

12. Потапова Н.Н. Методические основы реализации механизма ресурсосбережения в жилищно-коммунальном комплексе региона // Материалы Всеукраинской науч.-практ. конф. “Донецкий регион: инновационный, промышленный и интеллектуальный потенциал”. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины. – 2002. – С. .

13. Потапова Н.Н. Специфика управления ресурсосбережением в жилищно-коммунальном комплексе // Материалы Междунар. науч.-практ. конф. “Актуальные проблемы управления ресурсами городского развития”. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины. – 2003. – С. 154.

14. Амитан В.Н., Потапова Н.Н. Информационное обеспечение ресурсосбережения в жилищно-коммунальном комплексе региона // Тези доп. наук.-практ. конф. “Соціально-економічні проблеми сучасного суспільства та шляхи їх подолання”. – Запоріжжя: ЗІДМУ. – 2003. – Т. , ч. . – С. . (Особистий внесок здобувача: запропоновані напрямки формування у ЖКГ регіону інформаційної інфраструктури, що забезпечує підвищення рівня використання ресурсів).

АНОТАЦІЯ

Потапова Н.М. Механізм управління ресурсозбереженням у регіоні (на прикладі житлово-комунального господарства). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 – Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. – Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2004.

Дисертація присвячена питанням формування механізму управління ресурсозбереженням у ЖКГ як основної системи життєзабезпечення регіону за нових економічних умов. Визначені суттєві особливості формування ресурсозбереження у регіональній економіці. З урахуванням визначених особливостей рекомендовано доповнити стандартизований в Україні термінологічний апарат ресурсозбереження. Обґрунтована регіональна специфіка механізму управління ресурсозбереженням. Визначені елементи цього механізму у ЖКГ. Доведено, що необхідною умовою його формування у ЖКГ регіону стає вдосконалення організаційної структури та системи управління. Рекомендовано скорочення виявлених зайвих ланок в організаційній структурі та передача органам місцевого самоврядування частини галузевих інструментів управління, що забезпечить організаційно-економічні умови реалізації механізму управління ресурсозбереженням. Розроблені Методичні рекомендації з формування локальних міських програм ресурсозбереження у ЖКГ. З урахуванням специфіки Донецького регіону запропоновано систему стимулюючих інструментів