ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. Г.С. СКОВОРОДИ

Попова Валерія Леонідівна

УДК 371.13:37.036(09)(477.54/.62)

ЕСТЕТИЧНА ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ

У ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ КУРСІВ СЛОБОЖАНЩИНИ

(КІНЕЦЬ ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник | кандидат педагогічних наук, доцент

Юр’єва Катерина Анатоліївна,

Харківський державний педагогічний

університет ім. Г.С.Сковороди,

доцент кафедри теорії та методики

професійної освіти.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор, член-

кореспондент АПН України

Шевченко Галина Павлівна,

Східноукраїнський національний університет

ім. Володимира Даля, м. Луганськ,

завідувач кафедри педагогіки;

кандидат педагогічних наук, професор

Лазарєв Микола Остапович,

Сумський державний педагогічний

університет ім. А.С.Макаренка,

завідувач кафедри педагогічної творчості.

Провідна установа | Кіровоградський державний педагогічний

університет імені Володимира Винниченка,

кафедра педагогіки, Міністерство освіти і

науки України, м. Кіровоград.

Захист відбудеться “25“ лютого 2004 р. о _15__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.053.04 Харківського державного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. . 

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. в).

Автореферат розісланий “23” січня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Золотухіна С.Т. 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Розбудова України як самостійної незалежної держави вимагає становлення якісно нової національної системи освіти, приведення її у відповідність до потреб культурного, соціального й економічного розвитку суспільства. У “Національній доктрині розвитку освіти” (2002 р.) зазначається, що пріоритетами державної освітньої політики є гуманізація та демократизація освіти, її інтеграція до європейського і світового освітніх просторів, спрямування на зміцнення інтелектуального й духовного потенціалу нації.

З огляду на гуманістичну спрямованість освіти, провідну роль учителя як носія високої духовної культури неможливо переоцінити культуротворчий потенціал естетико-педагогічного складника професійної підготовки вчительських кадрів.

Проте сьогодні спостерігається невідповідність між декларованими висо-кими суспільними вимогами до професійних і особистісних якостей вчителя та негативними тенденціями в розвитку культури суспільства, між індивідуальною своєрідністю процесу становлення культурної особистості кожного вчителя й усталеним масовим підходом до професійної підготовки педагогічних кадрів, між зростанням художньо-естетичних запитів студентів і недосконалістю особистісно орієнтованої технології навчання та виховання в педагогічному вищо-му навчальному закладі.

Виробленню науково обґрунтованих підходів до розв’язання цих суперечностей сприяє звернення до багатої вітчизняної історико-педагогічної спад-щини, вивчення цінних здобутків, накопичених у системі підготовки, перепід-готовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Особливий науковий інтерес становить діяльність педагогічних курсів, що за час свого існування (з кінця ХІХ ст.) сконцентрували у своїй роботі значний досвід підготовки та підвищення кваліфікації вчительських кадрів.

Формування концептуальних основ діяльності педагогічних курсів, що характеризувалися надзвичайною гнучкістю й мобільністю програм, оперативною реакцією на освітні та соціально-культурні зміни в суспільстві, припало на кінець ХІХ – початок ХХ ст. – період піднесення української культури, накопи-чення прогресивних естетико-педагогічних поглядів видатних представників науки й діячів мистецтва. Те, що робота педагогічних курсів розгорталася на тлі розвитку ідей естетизації освітнього простору, багато в чому визначило особ-ливості підготовки вчителів на курсах, сприяло напрацюванню значного есте-тико-педагогічного досвіду, що сьогодні ще є маловивченим.

У сучасній педагогічній теорії з проблеми, яку ми порушуємо, розглянуті такі питання: підготовка вчителів до професійно-педагогічної діяльності (О. Абдуліна, А. Бойко, Л. Вовк, В. Гриньова, Т. Дмитренко, В. Євдокимов, О. Іонова, В. Лозова, О. Наумець, І. Прокопенко, С. Сисоєва, В. Сластьонін, Г. Троцко та ін.); естетичне виховання, естетична підготовка, формування естетичної культури вчителів як складників системи професійної підготовки педагогічних кадрів (В. Афонін, Л. Бабич, М. Веселовська, Р. Дзвінка, І. Зязюн, Н. Кіященко, Н. Лейзеров, О. Кременцова, В. Кудін, З. Третьякова, Г. Шевченко, О. Щолокова та ін.); естетична підготовка вчителів в історичному аспекті (Г. Корольова, І. Ларіна, С. Мельничук, Г. Петрова, Т. Танько та ін.); професійно-педагогічна підготовка вчителів на педагогічних курсах (О. Іванов, Л.Сігаєва, Н. Філіпова, П. Худомінський та ін.); процес становлення та розвитку педагогічних курсів на території Російської імперії наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. (А.Вежлєв, О. Полуказакова та ін.); робота педагогічних курсів кінця ХІХ – початку ХХ ст. в контексті різних освітянських проблем (В.Борисенко, С. Золотухіна, Л. Корж, Т. Кравченко, В. Курченко, О. Попова, І. Сучков та ін).

Однак питання теорії і практики естетичної підготовки вчителів на педагогічних курсах, що діяли на території Слобожанщини наприкінці ХІХ – початку ХХ ст., ще не було предметом окремого історико-педагогічного дослідження.

Таким чином, вибір теми “Естетична підготовка вчителів у діяльності педагогічних курсів Слобожанщини (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)” зумовлений потребами сучасної системи педагогічної освіти у використанні національного історико-педагогічного досвіду в умовах модернізації освіти України, а також відсутністю цілісного історико-педагогічного дослідження теоретичних ідей та практичного досвіду естетичної підготовки вчителів на педагогічних курсах Слобожанщини.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки початкового навчання та дошкільного виховання Харківського державного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди “Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх і вищих навчальних закладах” РК № 1-200199004104. Тему дисертації затверджено рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології Академії педагогічних наук України (протокол №  від 11.04.2001).

Об’єкт дослідження – підготовка вчителів у діяльності педагогічних курсів Слобожанщини кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Предмет дослідження – теорія та практика естетичної підготовки вчителів на педагогічних курсах Слобожанщини кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Мета дослідження – виявити і систематизувати теоретичні питання та узагальнити досвід естетичної підготовки вчителів на педагогічних курсах Слобожанщини кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Об’єкт, предмет та мета зумовили такі завдання дослідження:

1.

2.

3.

4.

5.

Методологічну основу дослідження становлять:

на філософському рівні – теорія наукового пізнання, положення про діалектичну єдність загальнолюдського й національного, тісного зв’язку теорії і практики, історії та сучасності;

на загальнонауковому рівні – комплекс наукових підходів, доцільних для вивчення складних історико-педагогічних об’єктів: системний та структурний, що забезпечують розгляд діяльності курсів як елемента цілісної педагогічної системи в контексті соціальних, економічних і освітніх процесів, які відбувалися на Слобожанщині упродовж досліджуваного періоду, визначення сутності естетичної підготовки вчителів на курсах як складника їхньої професійної підготовки; функціональний, що допомагає визначити роль та місце педагогічних курсів у справі підготовки вчителів, розкрити значення естетичної підготовки у професійному зростанні педагогів; факторний, що дозволяє розглянути основні чинники виникнення й розвитку педагогічних курсів; історико-логічний, що дає змогу дослідити розгортання діяльності цих курсів у динаміці;

на конкретно-науковому рівні: наукові положення і факти з історії України та історії освіти України, подані в історико-педагогічних дослідженнях М. Євтуха, С. Золотухіної, В. Майбороди, Л. Попової, О. Попової, О. Сухомлинської, Л.Хомич; естетико-педагогічні ідеї відомих педагогів та діячів мистецтва кінця ХІХ – початку ХХ ст., наявні у працях М. Леонтовича, С. Миропольського, М. Румянцева, М. Рубінштейна, К. Стеценка, К. Ушинського; теоретико-дидактичні засади професійно-педагогічної підготовки вчителів, розкриті в наукових працях О. Абдуліної, В. Гриньової, В. Євдокимова, С. Єлканова, І. Зязюна, В. Кан-Калика, М. Лазарєва, В. Лозової, Ю. Сенько, С. Сисоєвої, В. Сластьоніна, Г. Троцко; концептуальні положення духовного, зокрема естетичного розвитку особистості, висвітлені в наукових дослідженнях М. Верба, Д. Джоли, І. Зязюна, М. Кагана, Н. Кіященка, О. Ларміна, Н. Лейзерова, В. Матюхіна, Г. Шевченко, І. Фролова та ін.

Для розв’язання поставлених завдань використані методи дослідження: історичні – порівняльно-зіставний, системно-структурний, історико-генетичний, персоналістично-біографічний з метою систематизації теоретичних питань щодо естетичної підготовки вчительських кадрів на педагогічних курсах кінця ХІХ – початку ХХ ст.; загальнонаукові теоретичні – проблемно-цільовий і порівняльний для аналізу, зіставлення, узагальнення, систематизації, інтерпретації, синтезу архівних документів, вивчення змісту навчальних планів, програм; ретроспективний для виявлення та врахування особливостей використання набутого досвіду в сучасних умовах; емпіричні – анкетування, бесіда з метою вивчення стану готовності вчителів початкової школи до здійснення естетичного виховання учнів.

Джерельна база дослідження. Фактичний матеріал систематизовано в ході опрацювання фондів Центрального державного історичного архіву України: ф. “Управление попечителя Киевского учебного округа”; Сумського обласного державного архіву: ф. “Сумская уездная земская управа Сумского уезда Харьковской губернии”, ф. “Лебединская уездная земская управа Лебединского уезда Харьковской губернии”, ф. “Ахтырская уездная земская управа Ахтырского уезда Харьковской губернии”; Державного архіву Харківської області: ф. “Канцелярия Харьковского губернатора”, ф. “Харьковское общество распространения в народе грамотности”, ф. “Канцелярия директора народных училищ”, ф. “Харьковская губернская земская управа”, ф. “Богодуховская уездная земская управа”, ф. “Харьковский губернский училищный совет”, збірники постанов і розпоряджень Міністерства народної освіти (1860 – 1917 рр.).

У ході дослідження опрацьовано маловідомі матеріали інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського та Центрального державного архіву музичного й літературного мистецтва України.

Значний науковий інтерес викликали історико-педагогічні документи та сучасні наукові праці фондів Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Короленка, Наукової бібліотеки Харківського національного університету ім. В. Каразіна, матеріали Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського.

Важливе джерело дослідження становили періодичні видання другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: “Вестник воспитания”, “Для народного учителя”, “Искусство и жизнь”, “Народная школа”, “Образование”, “Педагогический листок”, “Русская школа”, “Земское дело” тощо.

Хронологічні межі дослідження: кінець ХІХ – початок ХХ ст. Визначення хронологічних рамок пояснюється тим, що саме в означений період в історії вітчизняної педагогічної думки відбувалося становлення та розквіт педагогічних курсів, формування концептуальних засад їх функціонування як освітньої структури з метою підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, зокрема формування естетичного компонента фахової підготовки вчителів на курсах.

Нижня межа дослідження – 60-ті роки ХІХ ст. – зумовлена соціальними й освітніми змінами, пов’язаними з реалізацією серії освітніх урядових реформ та виникненням педагогічних курсів як освітньої структури, що забезпечувала прискорену підготовку педагогічних кадрів. Верхня межа – 1920 р. – характеризується початком докорінних перебудов у системі освіти, зумовлених зміною суспільного ладу, та остаточною переорієнтацією діяльності педагогічних курсів на підвищення кваліфікації вчителів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше здійснено всебічний аналіз розвитку теорії та практики естетичної підготовки вчителів на педагогічних курсах Слобожанщини кінця ХІХ – початку ХХ ст., а саме: визначено та обґрунтовано етапи становлення й розвитку педагогічних курсів у мережі закладів підготовки вчителів на Слобожанщині, узагальнено типологізацію педагогічних курсів, що діяли на території краю упродовж досліджуваного періоду; схарактеризовано напрями професійної підготовки та зміст естетичної підготовки вчителів на педагогічних курсах різних типів. Уведено в науковий обіг маловідомі факти, які розкривають науково-методичні аспекти естетичної підготовки вчителів на педагогічних курсах Слобожанщини кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Подальшого вивчення й узагальнення набули педагогічні погляди на естетичну підготовку вчителів у спадщині прогресивних вітчизняних педагогів та митців минулого, а також питання змісту, організаційних форм та методів естетичної підготовки вчителів на педагогічних курсах Слобожанщини кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Практичне значення результатів дослідження. Матеріали дослідження використовуються в лекціях і на семінарських заняттях з курсу „Історія педагогіки” на факультеті заочного навчання, у процесі навчально-виховної роботи зі студентами ХДПУ ім. Г.С.Сковороди, а також у лекціях з культурологічних основ сучасної освіти на курсах підвищення кваліфікації вчителів початкових класів у Харківському обласному науково-методичному інституті безперервної освіти.

Отримані в ході наукового пошуку основні положення і висновки дослідження та наведений фактичний матеріал щодо естетичної підготовки вчителів на педагогічних курсах Слобожанщини кінця ХІХ – початку ХХ ст. можуть бути використані в сучасних умовах у процесі викладання навчальних дисциплін середньої і вищої школи: історії України, історії педагогіки, загальної педагогіки, естетики, краєзнавства, методик викладання предметів естетико-педагогічного циклу, а також при підготовці навчальних посібників та розробці спецкурсів і спецсемінарів. Позитивний історико-педагогічний досвід естетичної підготовки вчителів на педагогічних курсах доцільно також використовувати в системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів як у курсовий, так і в міжкурсовий періоди.

Вірогідність та аргументованість результатів дослідження забезпечуються опрацюванням широкого кола архівних джерел, документів, педагогічної публіцистики кінця ХІХ – початку ХХ ст., застосуванням комплексу сучасних наукових підходів та методів до розробки досліджуваної проблеми згідно з метою, предметом та завданнями дисертаційної праці.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми професійної підготовки педагогічних кадрів” (Житомир, 2000 р.), регіональній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених Харківщини” (Харків, 2001 р.), Всеросійській науково-практичній конференції “Творческая самореализация личности в контексте профессионально-педагогической культуры” (Бєлгород, 2001 р.), обласному форумі “Освіта, наука, виробництво – шляхи інтеграції” (Харків, 2002 р.), Міжнародній конференції “Освіта для майбутнього розвитку” (Київ, 2002 р.), на засіданнях кафедри педагогіки початкового навчання та дошкільного виховання Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди (2000 – 2003 рр.).

Упровадження результатів дослідження здійснено впродовж 2001 – 2003 років у навчально-виховному процесі Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди (акт №124 від 17.06.2003 р.) та Харківського обласного науково-методичного інституту безперервної освіти (довідка №111 від 24.06.2003 р.).

Основні результати дослідження відображено в 10 одноосібних публікаціях автора, з них 7 – у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг статей – 4,13 др. арк.

Обсяг та структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (284), таблиць (3) і додатків (4). Основний зміст викладено на 179 сторінках, загальний обсяг дослідження – 204 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження; з’ясовано методологічну й теоретичну основу дослідницької праці, джерелознавчу базу, розкрито наукову новизну й практичне значення одержаних результатів, подано інформацію про апробацію та впровадження результатів наукового пошуку.

У першому розділі “Стан наукової розробки проблеми” на підставі комплексного аналізу широкої джерельної бази (дисертаційних праць, історико-педагогічних монографій, навчальної літератури) конкретизовано внесок учених у розробку теоретичних питань та практичного досвіду естетичної підготовки вчителів на педагогічних курсах Слобожанщини кінця ХІХ – початку ХХ ст. На підставі узагальнення поглядів І. Зязюна, М. Кагана, Ф. Корольова, В. Симонова, А. Раппопорта показано, що на сучасному рівні розвитку педагогічної науки естетична підготовка вчителів розглядається як складне цілісне педагогічне явище. У науково-дослідницьких працях А. Зись, І. Лазарєва, А. Комарової, Г. Корольової, О. Кременцової, О. Сисоєвої, Г. Петрової, Г. Шевченко та ін. визначено сутність естетичної підготовки вчителів як складника професійної підготовки педагогічних кадрів, зокрема в її концептуальному й методологічному аспектах.

У дисертації зазначено, що сучасні вчені зверталися й до вивчення багатої вітчизняної історико-педагогічної спадщини естетичної підготовки педагогічних кадрів. Аналіз наукових праць Г. Корольової, І. Ларіної, О. Літяйкіної, С. Мельничука, Г. Петрової, Т. Танько, К. Юр’євої та ін. свідчить про те, що в педагогічній думці та в роботі закладів педагогічної освіти з кінця ХІХ ст. було накопичено значний естетико-педагогічний досвід, який сьогодні активно вивчається.

Установлено, що педагогічні курси, які діяли наприкінці ХІХ – початку ХХ ст., були об’єктом пильної уваги дослідників ще з початку свого існування. Висвітленню особливостей їх роботи присвячено чималу кількість статей відомих освітян зазначеного історичного періоду: П. Афанасьєва, Є. Звягінцева, А. Ковальова, А. Пругавіна, В. Теплова, Д. Тихомирова, М. Чехова та ін. Місце, функції курсів у радянській системі освіти і шляхи вдосконалення курсової підготовки розглядаються в наукових працях О. Іванова, Л. Сігаєвої, Н. Філіпової, П.Худомінського та ін. Зміст та особливості організації підготовки вчителів на педагогічних курсах, що діяли на території Російської імперії наприкінці ХІХ – початку ХХ ст., розкривають історико-педагогічні дослідження А. Вежлєва, О. Полуказакової та ін. Роботу педагогічних курсів досліджуваного періоду як провідний напрям просвітницької діяльності земств України висвітлювали Р. Гавриш, Л. Корж, В. Курченко, О. Мармазова та ін. Питання професійної підготовки вчителів на педагогічних курсах у загальному комплексі освітянських проблем розглядали С. Золотухіна (виховуюче навчання), О. Попова (інноваційні процеси), І. Сучков (духовний розвиток вчителя) та ін.

Однак опрацювання значної кількості джерел показало, що, незважаючи на численність досліджень з теоретичних та історико-педагогічних питань естетичної підготовки педагогічних кадрів, сьогодні відсутні ґрунтовні дослідження особливостей естетичної підготовки вчителів на педагогічних курсах Слобожанщини кінця ХІХ – початку ХХ ст., а також систематизація, узагальнення і творче переосмислення історико-педагогічного досвіду цієї підготовки в діяльності педагогічних курсів указаного періоду.

У другому розділі “Теоретичні питання естетичної підготовки вчителів на педагогічних курсах Слобожанщини кінця ХІХ – початку ХХ ст.” проаналізовано погляди представників вітчизняної педагогічної думки досліджуваного історичного періоду на естетичну підготовку вчителів, обґрунтовано етапи становлення та розвитку педагогічних курсів у мережі закладів підготовки вчительських кадрів початкової школи Слобожанщини кінця ХІХ – початку ХХ ст., визначено напрями професійно-педагогічної підготовки вчителів на педагогічних курсах.

На основі аналізу естетико-педагогічної спадщини видатних вітчизняних педагогів, митців, учителів-практиків кінця ХІХ – початку ХХ ст. О. Духновича, М. Леонтовича, С. Миропольського, В. Острогорського, К. Стеценка, М. Сумцова, М. Рубінштейна, М. Румянцева, С. Русової, К. Ушинського та ін. доведено, що упродовж досліджуваного періоду в педагогічній теорії визначилися концептуальні засади естетичної підготовки вчителів. У своїх працях прогресивні освітяни характеризували її як невід’ємний компонент складову професійної майстерності педагогічних кадрів. Ґрунтовно розкриваючи мету та зміст естетичної підготовки, видатні педагоги акцентували увагу на необхідності озброєння вчителів естетико-педагогічними знаннями, методичними вміннями та навичками для ефективного здійснення естетичного виховання учнів під час викладання всіх шкільних предметів, а також у позакласній роботі.

Серед найбільш ефективних шляхів забезпечення готовності вчителів до естетичного виховання учнів М.Коцюбинський, М. Леонтович, К. Стеценко, І.Франко та ін. відзначали засвоєння навчальних предметів естетичного (музика, образотворче мистецтво) та літературно-мовленнєвого циклів. Професійну спрямованість естетичної підготовки вчителів, за справедливим переконанням М.Рубінштейна, М.Румянцева, К. Ушинського та ін., забезпечувало опанування дисциплін психолого-педагогічного циклу та методик викладання шкільних предметів. Вважаючи, що вчитель безумовно має бути людиною високої культури, С. Миропольський, В. Острогорський, С.Русова, М. Сумцов та ін. теоретично обґрунтовували й активно використовували в практичній роботі з підготовки вчительських кадрів багатий естетико-виховний потенціал загальноосвітніх навчальних предметів – природознавства, історії, краєзнавства тощо.

У дослідженні показано, що естетико-педагогічні погляди відомих педагогів, діячів мистецтва кінця ХІХ – початку ХХ ст. були теоретичним підґрунтям здійснення естетичної підготовки вчительських кадрів у педагогічних закладах досліджуваного періоду, зокрема й на педагогічних курсах.

У першоджерелах та історико-педагогічній літературі поряд з терміном “педагогічні курси” зустрічаються терміни “учительські”, “тимчасові”, “літні”, “короткотермінові” курси, а також “форма підвищення кваліфікації вчителів”. Ми вважаємо найбільш доцільним вживання для позначення цих закладів педагогічної освіти узагальнюючого терміна “педагогічні курси”.

Педагогічні курси виникли на початку 60-х років ХІХ ст. у відповідь на соціально-економічні та культурно-освітні запити часу і були покликані прискореними темпами готувати вчителів, у першу чергу, для початкових шкіл, кількість яких упродовж досліджуваного періоду постійно зростала. З часом вони стали невід’ємним складником мережі закладів підготовки педагогічних кадрів, що поступово сформувалася на території Слобожанщини наприкінці ХІХ – початку ХХ ст.

З’ясовано, що на Слобожанщині педагогічні курси організовувалися Міністерством народної освіти, земствами, Товариством поширення в народі грамотності, а також Святійшим Синодом. Найбільш активно упродовж зазначеного періоду такі курси працювали в Харкові, Сумах, Богодухові, Слов’янську, Валках, Мерефі та інших містах краю.

У ході наукового пошуку на основі аналізу офіційних документів, що регламентували діяльність курсів, архівних джерел, а також історико-педагогічної літератури обґрунтовано етапи становлення та розвитку педагогічних курсів Слобожанщини. Періодизацію створено на основі визначення функцій, які виконували курси у професійно-педагогічній підготовці вчителів, та вивчення динаміки поширення їх діяльності на території краю.

Перший етап (60-ті роки ХІХ ст. – 1880 р.) характеризувався виникненням та становленням курсів як своєрідних закладів педагогічної освіти, що виконували подвійну функцію. Згідно з офіційними документами на цьому етапі призначення педагогічних курсів збігалося з цілями закладів фахової підготовки вчителів – забезпечити край педагогічними кадрами. У цей же період намітились істотні особливості їхньої діяльності – разом з підготовкою освітян робота курсів спрямовувалась на підвищення кваліфікації вчителів.

Другий етап (80-ті – друга половина 90-х років ХІХ ст.) відзначався частковим призупиненням діяльності курсів, пошуком концептуальних засад подальшого їх функціонування, що було спричинено невідповідністю якості прискореної суто практично-методичної курсової підготовки вчителів зростаючим вимогам до професійного рівня педагогічних кадрів.

Третій етап (кінець 90-х років ХІХ ст. – початок ХХ ст.) характеризувався відновленням діяльності педагогічних курсів і розширенням їх мережі, спрямуванням роботи в основному на підвищення кваліфікації вчителів. У зв’язку з активним розвитком усіх галузей науки й культури та зміною освітніх акцентів у професійній підготовці вчителів педагогічні курси були покликані виконувати нові функції, пов’язані не тільки з наданням вчителю необхідної практично-методичної підготовки, а й зі створенням широкої теоретичної бази викладацької діяльності, озброєнням учителів новітніми науковими знаннями, передовими педагогічними ідеями, підвищенням їхнього культурного рівня. В основу роботи курсів було покладено принцип диференціації змісту професійно-педагогічної підготовки вчителів, що привело до виникнення різних їх типів:

-

-

-

-

-

-

Однак суто утилітарна спрямованість педагогічних курсів не відповідала вимогам часу щодо фахового рівня вчительських кадрів. Тому зміст курсової підготовки було значно розширено: у роботі педагогічних курсів різних типів на Слобожанщині кінця ХІХ – початку ХХ ст. в певній комбінації стала поєднуватись професійна підготовка вчителів за практично-методичним, психолого-педагогічним, загальноосвітнім і загальнокультурним напрямами. Установлено, що всі напрями містили естетичний складник підготовки фахівців.

У третьому розділі “Досвід естетичної підготовки вчителів у діяльності педагогічних курсів Слобожанщини кінця ХІХ – початку ХХ ст.” на підставі аналізу історико-педагогічних документів, архівних матеріалів (навчальних планів, програм, звітів про діяльність курсів тощо) схарактеризовано зміст, форми та методи естетичної підготовки вчителів на педагогічних курсах Слобожанщини кінця ХІХ – початку ХХ ст., показано можливості творчого використання позитивного історико-педагогічного досвіду в сучасних умовах.

Установлено, що естетична підготовка була важливим складником професійно-педагогічної підготовки вчителів на педагогічних курсах усіх типів, які діяли на території Слобожанського краю. Основу такої підготовки становили предмети з чітко визначеною естетико-виховною спрямованістю: дисципліни музичного, образотворчого, літературно-мовленнєвого циклів.

Естетична підготовка вчителів засобами музичного мистецтва здійснювалася на педагогічних курсах методичного, церковного типів від початку їх існування у межах предмета “Методика співу” та на курсах спеціального типу на початку ХХ ст. під час викладання предметів “Теорія музики”, “Історія музики”, “Хоровий клас української пісні”, “Основи хорового співу” згідно з розподілом слухачів курсів на групи за рівнем музичної підготовленості, що дозволяло досягти максимальних результатів. Учителі здобували знання теорії та історії музики, опановували практично-методичні вміння викладання співу, вокально-хорової роботи, напрацьовували виконавські навички (співу, диригування, гри на музичних інструментах – фісгармонії, скрипці, фортепіано). Естетична підготовка засобами музичного мистецтва ґрунтувалася на багатому музичному матеріалі (творах релігійного характеру: канонах, святкових літургіях, духовно-музичних творах О. Архангельського, М. Балакірєва, М. Березовського; класичних творах М. Глінки, О. Даргомижського, П. Чайковського, українських народних піснях в обробці М.Лисенка, К. Стеценка).

Показано, що Слобожанські курси одні з перших в Україні стали здійснювати естетичну підготовку вчителів засобами образотворчо-прикладного мистецтва. Така підготовка розгорнулася на педагогічних курсах методичного, загальноосвітнього та змішаного типів на початку ХХ ст. Вона передбачала засвоєння предметів: “Методика малювання та ліплення”, “Методика ручної праці”. Зміст теоретичної підготовки включав знання історії образотворчого мистецтва, історії народного мистецтва, вітчизняних і зарубіжних методик викладання образотворчо-прикладного мистецтва. У процесі курсової підготовки вчителі опановували різні техніки малювання, ліплення та ручної праці (малювання й ліплення по пам’яті, за уявою, з натури, створення орнаментів, пояснювальних малюнків, робота з лозою, деревом, сірниками, картоном), а також набували методичні вміння викладання образотворчо-прикладного мистецтва в початковій школі.

Доведено значущість у роботі педагогічних курсів Слобожанщини естетичної підготовки вчителів літературно-мовленнєвими засобами у процесі вивчення російської мови та методики її викладання, на заняттях пояснювального читання, виразного читання, російської літератури, народної та дитячої літератури тощо. Ці предмети входили до програми підготовки вчителів на курсах методичного, загальноосвітнього, змішаного та позашкільного типів. У процесі комплексного засвоєння предметів літературно-мовленнєвого циклу вчителі знайомились з найкращими зразками російської та зарубіжної літератури, формували власні методичні вміння викладання предметів мовленнєвого циклу.

У межах предметів “Пояснювальне читання”, “Виразне читання”, “Народна та дитяча література” вчителів ознайомлювали з методикою роботи над текстами різних жанрів (науковими статтями та художньо-літературними творами), вчили оволодівати засобами мовленнєвої виразності (інтонацією, темпом, логічним наголосом та ін.), прийомами розкриття художнього образу твору тощо. Інноваційними в педагогічній теорії і практиці того часу були: поділ лекційних занять з виразного читання на технічний, логічний та художній блоки, які в поєднанні сприяли набуттю вчителями знань і вмінь розкриття художньо-естетичного образу твору; розробка системи вправ для дихального апарату, профілактики дефектів вимови, надання мові вчителя емоційного забарвлення. Літературно-мовленнєва підготовка вчителів на педагогічних курсах здійснювалася на багатому естетико-виховному матеріалі: художніх творах та біографічних нарисах відомих поетів і письменників – С. Аксакова, О. Кольцова, В. Короленка, І. Крилова, М. Лермонтова, О. Пушкіна та ін., а також зразках народної творчості – байках, билинах, казках.

У роботі проаналізовано естетичну підготовку вчителів на педагогічних курсах Слобожанщини засобами української культури й мови. Тенденція збагачення курсової підготовки українознавчими матеріалами на слобожанських курсах простежується, починаючи з 1911 р. Викладачі курсів – професори Харківського університету А. Кадлубовський, В. Савва – насичували лекційні матеріали з історії, російської мови і літератури цікавими та корисними відомостями з історії культури України, ознайомлювали вчителів зі зразками української народної творчості. Ґрунтовна естетична підготовка вчителів засобами української культури та мови розпочалася лише з 1917 р. на педагогічних курсах спеціального типу з українознавства. Під час вивчення різноманітних лекційних курсів, зокрема таких, як: “Нарис української народної письмової та усної словесності”; “Нарис української культури”; “Історія просвіти на Україні”; “Народна і літературна українська мова”, “Історія мистецтв” та ін., вчителі засвоювали теоретичні знання з історії й культури українського народу, методичні знання та вміння виховання учнів засобами української культури й мови, здобували навички майстерного володіння рідною мовою, що сприяло підвищенню рівня їхньої національної самосвідомості.

Дослідженням виявлено, що весь процес підготовки вчителів на педагогічних курсах Слобожанщини мав певне естетико-виховне навантаження.

У дисертації показано, що естетична підготовка вчителів здійснювалася також під час засвоєння предметів, які становили основу їхньої психолого-педагогічної підготовки: педагогічної психології, загальної психології та психології дитинства, загальної педагогіки, історії педагогіки, що почали впроваджуватися в роботу курсів на початку ХХ ст. Зокрема, визначено естетико-педагогічний аспект змісту предметів психолого-педагогічного циклу, що полягав у висвітленні закономірностей духовного розвитку особистості, сутності і значення естетичного виховання, засобів педагогічного впливу на естетичний розвиток дитини тощо.

У дослідженні з’ясовано, що дисципліни суспільно-історичного та природничого циклів становили важливий складник естетичної підготовки вчителів на курсах методичного, церковного, загальноосвітнього, спеціального та змішаного типів упродовж усього досліджуваного періоду. Така підготовка здійснювалася у двох взаємопов’язаних аспектах: а) науково-ознайомлювальному (ознайомлення з новітніми здобутками наук під час вивчення загальної географії, краєзнавства, природознавства, геології, астрономії, загальної й російської історії, ботаніки, зоології, фізіології, анатомії та ін. сприяло формуванню в учителів естетичних основ розуміння краси й гармонії природних явищ, історичних подій і фактів); б) естетико-виховному (формування вмінь використовувати потенціал вітчизняної та всесвітньої історії, рідної природи, засобів фізичного розвитку у справі естетичного виховання учнів).

Слід зазначити, що на педагогічних курсах Слобожанщини викладали досвідчені фахівці, відомі педагоги досліджуваного історичного періоду: професор Санкт-Петербурзької педагогічної академії О. Лазурський, приват-доцент Санкт-Петербурзького університету М. Румянцев, лектор Московських педагогічних курсів М. Івакін, викладач Фребелівських курсів М. Дашевський, відомий художник К. Лепілов, професори Харківського університету В. Арнольді, В. Савва, А. Кадлубовський, С. Дремцов, мистецтвознавці С. Дремцов, С. Таранущенко, Г. Хоткевич та ін. Високий професійний рівень викладацького складу забезпечував якість естетичної підготовки вчителів.

У ході дослідження систематизовано організаційні форми естетичної підготовки вчителів, що використовувалися на педагогічних курсах Слобожанщини кінця ХІХ – початку ХХ ст.:

-

-

-

-

Дослідженням виявлено, що у практиці педагогічних курсів з естетичної підготовки вчителів у тісному поєднанні використовувалися методи: наочні (ілюстрування, демонстрування тощо), словесні (розповідь, бесіда, діалог, пояснення, коментування, обговорення, повідомлення тощо), практичні (вправи зі співу, гри на музичних інструментах, оволодіння технікою правильного дихання та виразного мовлення, різноманітними техніками малювання, ліплення, ручної праці тощо).

Усе розмаїття комплексно застосовуваних форм і методів навчання на педагогічних курсах забезпечувало ефективність естетичної підготовки вчителів.

Узагальнення і систематизація теорії та досвіду естетичної підготовки вчителів на педагогічних курсах Слобожанщини кінця ХІХ – початку ХХ ст. дозволило сформулювати такі висновки:

1. Установлено, що в сучасній історико-педагогічній літературі питання функціонування педагогічних курсів в окремих регіонах України, зокрема на Слобожанщині, до цього часу залишаються поза увагою дослідників. Зважаючи на актуальність проблеми естетичної підготовки вчителів в умовах розбудови національної школи, а також враховуючи значущість відповідного досвіду, набутого на педагогічних курсах Слобожанщини кінця ХІХ – початку ХХ ст., доведено доцільність здійснення історіографічного дослідження обраної проблематики.

2. Визначено своєрідність поглядів видатних вітчизняних педагогів та представників культури кінця ХІХ – початку ХХ ст. на сутність естетичної підготовки вчителів. З’ясовано, що у науковому обігу того часу ще не було терміна “естетична підготовка педагогічних кадрів”, однак прогресивні діячі педагогічної науки та мистецтва наголошували на необхідності такої професійної освіти вчителів, яка б надавала педагогам змогу бути провідниками естетичної культури у викладацькій і просвітницькій діяльності та забезпечувала комплексне формування в них естетико-педагогічних знань, умінь і навичок на основі залучення вчителів до надбань світової та національної культури, рідної мови й літератури. Виявлено, що упродовж досліджуваного періоду під впливом естетико-педагогічних поглядів видатних освітян (М. Леонтовича, С. Миропольського, В. Острогорського, К. Стеценка, М. Сумцова, М. Рубінштейна, М. Румянцева, С. Русової, К. Ушинського та ін.) формувалися концептуальні засади естетичної підготовки педагогів.

3. Обґрунтовано етапи становлення й розвитку педагогічних курсів Слобожанщини наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. В основу періодизації покладено функції курсів у професійно-педагогічній підготовці вчителів упродовж досліджуваного періоду та динаміку поширення діяльності цих курсів на території краю. Перший етап (60-ті роки ХІХ ст. – 1880 р.) характеризувався виникненням і становленням педагогічних курсів як своєрідних закладів педагогічної освіти, що надавали повноцінну, хоча й прискорену підготовку вчителям початкової школи, та, паралельно з цим, здійснювали підвищення їхньої кваліфікації. Другий етап (80-ті – друга половина 90-х років ХІХ ст.) відзначався частковим призупиненням діяльності курсів, тоді як у педагогічній науці відбувався теоретичний пошук концептуальних засад подальшого функціонування цих освітніх закладів. Третій етап (кінець 90-х років ХІХ ст. – початок ХХ ст.) характеризувався інтенсивним розвитком та поширенням діяльності педагогічних курсів, спрямуванням їх роботи на підвищення кваліфікації вчительських кадрів, диференціацією змісту професійної підготовки вчителів на курсах, що привело до виникнення різних їх типів: методичного, церковного, спеціального, загальноосвітнього, змішаного та позашкільного.

4. Показано, що професійно-педагогічна підготовка вчителів на педагогічних курсах здійснювалася за такими напрямами: практично-методичним, психолого-педагогічним, загальноосвітнім, загальнокультурним; кожен з них містив естетико-педагогічний аспект.

5. Установлено, що зміст естетичної підготовки вчителів на педагогічних курсах Слобожанщини досліджуваного періоду включав естетичні, психолого-педагогічні та методичні знання, а також уміння й навички здійснення естетичного виховання учнів у навчальному процесі та позакласній роботі. Показано, що реалізація змісту естетичної підготовки вчителів на педагогічних курсах відбувалася у процесі засвоєння психолого-педагогічних, суспільно-історичних, природничих та естетичних навчальних дисциплін. Ефективному розширенню естетичного кругозору слухачів курсів сприяло використання в підготовці засобів музичного та образотворчого мистецтва, української мови й літератури, естетико-виховних аспектів історії, краєзнавства, рідної природи тощо.

6. У дослідженні виявлено організаційні форми естетичної підготовки вчителів на педагогічних курсах: аудиторні (теоретичні – лекції і бесіди, практичні – групові й індивідуальні творчі заняття вчителів) та позааудиторні (екскурсії, виставки, концерти, театралізовані вистави). Новаторською практичною формою підготовки вчителів, виявленою в дослідженні, були засідання вчительських комісій. Цінною педагогічною знахідкою того часу виявилась також ідея створення на курсах школи як бази для проходження вчителями педагогічної практики. Значну увагу приділялось формуванню в учителів позитивної мотивації до самопідготовки, самоосвіти через залучення їх до самостійної роботи з науково-методичною літературою, зокрема з естетичних предметів.

До методів, за допомогою яких здійснювалася естетична підготовка вчителів на курсах, належали: наочні (ілюстрування, демонстрування, спостереження та ін.), словесні (розповідь, бесіда, дискусія, діалог, пояснення, коментування, обговорення, повідомлення та ін.), практичні (вправи, ігри та ін.).

7. У роботі розкрито шляхи використання позитивного педагогічного досвіду естетичної підготовки вчителів на педагогічних курсах Слобожанщини кінця ХІХ – початку ХХ ст. В умовах сучасної безперервної педагогічної освіти доцільним виявляється започаткування короткотермінових педагогічних курсів власне з естетичної підготовки вчителів, а також уведення до навчальних планів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів спецкурсів і спецсемінарів естетико-педагогічної спрямованості, програми яких враховували б наукові та методичні наробки викладачів зазначених курсів.

Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів, пов’язаних з вивченням естетичної підготовки вчителів на педагогічних курсах Слобожанщини кінця ХІХ – початку ХХ ст. Серед тематики подальшого науково-педагогічного дослідження визначено: поглиблений аналіз музичної, образотворчої, мовленнєвої підготовки вчителів на педагогічних курсах; дослідження естетичної підготовки вчителів на курсах Слобожанщини у взаємодії української та російської культур, підготовки вчителів до просвітницької естетико-виховної діяльності на позашкільних курсах.

Основні результати дисертаційного дослідження висвітлені в таких публікаціях автора:

1. Попова В.Л. Зміст і форми організації естетичної освіти вчительських кадрів у діяльності педагогічних товариств України кінця ХІХ – початку ХХ ст. // Теорія і методика навчання та виховання: Зб. наук. пр. – Харків: ХДПУ, 1999.– Вип.4.– С. –44.

2. Попова В.Л. Внесок українських композиторів кінця ХІХ – початку ХХ ст. в естетичну підготовку вчителів // Професійна підготовка педагогічних працівників. – Київ-Житомир, 2000. – С. –120.

3. Попова В.Л. Естетична культура вчителя в творчій спадщині українських письменників (к. ХІХ – п. ХХ ст.)// Педагогіка та психологія: Зб. наук. пр. – Харків: ХДПУ, 2000.– Вип.15.– С. –106.

4. Попова В.Л. Підготовка вчителів до роботи з дорослим населенням на педагогічних курсах Слобожанщини (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) // Проблеми сучасного мистецтва і культури: Зб. наук. пр. – Київ: Науковий світ, 2001.– С. –161.

5. Попова В.Л. Естетична підготовка вчителя (історико-педагогічний аспект) // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. – Харків: ХДАДМ, 2002. – №7. – С. –44.

6. Попова В.Л. Естетичний аспект викладання гімнастики та рухливих ігор на педагогічних курсах України кінця ХІХ – початку ХХ ст. // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2002. – №9. – С. –11.

7. Попова В.Л. Загальні питання естетичної підготовки вчителя на педагогічних курсах Слобожанщини кінця ХІХ – початку ХХ ст. // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. – Харків: ОВС,