Кримський державний аграрний університет

Додонова Марія Володимирівна

УДК 338.17: 631.1.106 (477.75)

Особисті підсобні господарства сільських жителів Криму:
стан, перспективи розвитку

Спеціальність – 08.07.02
Економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Сімферополь – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі агробизнесу та ЗЕД Кримського державного аграрного університету Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор, член-корр.

Кримської АН Зинов’єв Фелікс Володимирович,

Кримський державний аграрний університет,

зав. кафедрою агробизнесу та ЗЕД.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч

науки і техніки України, академік Кримської АН

Новіков Юрій Миколайович Кримський державний

аграрний університет, зав. кафедрою організації

сільськогосподарського виробництва;

кандидат економічних наук, доцент

Єргін Сергій Михайлович Кримський інститут бізнесу,

зав. кафедрою зовнішньоекономічної діяльності.

Провідна установа: Миколаївська державна аграрна академія Міністерства аграрної політики України, кафедра організації виробництва та агробізнесу (м. Миколаїв).

Захист відбудеться “ 12 ” травня 2000 р. об 1100 на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 52.805.01 при Кримському державному аграрному університеті за адресою: м.Сімферополь, смт. Аграрне, корп. 1, ауд. 501.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Кримського державного аграрного університету.

Автореферат розісланий “ 4 ” квітня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Ю. Руденко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В економіці Криму розширюється частка приватного сектору. У сільському господарстві частка фермерських господарств ще незначна, а тому провідного значення набувають особисті підсобні господарства населення (ОПГ). Головним мотивом, що визначає розвиток підсобних господарств, є необхідність забезпечення сімей продуктами харчування, проте, у сучасних умовах, зростає і товарне значення ОПГ, оскільки праця в суспільному виробництві не дозволяє сільському жителю забезпечити собі і своїй сім’ї задовільний рівень життя. Особисті підсобні господарства населення гарантують достатньо стабільне виробництво сільськогосподарської продукції (головним чином, продуктів харчування) незалежно від процесів, що відбуваються в аграрному секторі економіки в цілому.

Розгляду економічних аспектів розвитку особистих підсобних господарств сільського населення приділяється достатньо велика увага в роботах Струмиліна С.Г., Чаянова О.В., Шмельова Г.І., Ямчинського В.М., Гутко Л.М., Єргіна С.М. та інших авторів. Проте, наукове обгрунтування функціонування ОПГ у нових умовах господарювання залишається недостатнім. У ринкових умовах роль особистих підсобних господарств громадян змінюється, тому потрібна сучасна оцінка ефективності їх ведення й оцінка бюджету сільських жителів. Цим обумовлена актуальність дослідження.

Зв’язок праці з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить у план НДР Кримського державного аграрного університету з проблеми “Науково-обгрунтована система ведення сільського господарства в Криму у період виходу з кризи і переходу до ринку” та план НДР Кримської АН за проблемою “Господарськи механізми у сфері АПК” (державний реєстраційний номер 0199 V 004359).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є обгрунтування зв’язку економічного та соціального аспектів функціонування і перспектив розвитку особистих підсобних господарств сільських жителів Криму.

Для досягнення зазначеної мети в роботі вирішені такі задачі:

- уточнені критерії і показники оцінки економічної ефективності ведення підсобного господарства і впливу його на бюджет сім’ї;

- дана оцінка сучасного рівня життя сільського населення Криму у залежності від рівня одержуваних доходів ;

- проведена експертна оцінка елементів способу життя і чинників, що впливають на нього;

- дан прогноз виробництва основних видів сільськогосподарської продукції в особистих підсобних господарствах на 2000-2003 рр.;

- запропонована модель оптимізації розмірів і сполучення галузей виробництва в особистому підсобному господарстві споживчого типу.

Предметом дослідження є економічний аспект функціонування особистих підсобних господарств та їх зв’язок із формуванням прибутків сільських жителів.

Об’єктом дослідження є особисті підсобні господарства сільських жителів Криму.

У ході дослідження використані різноманітні методи: метод статистичних угруповань і прийом розрахунку квантільних коефіцієнтів, монографічний і метод парних порівнянь на основі багатомірного шкалювання, метод кореляції в динамічних рядах, сімплексний метод, розрахунково-конструктивний і метод експертних оцінок, а також прийоми графічного методу.

Для аналізу використовувалися матеріали Державного комітету статистики АР Крим за 1970-98 рр. Оцінюючи склад та структуру виробленої продукції й отриманих прибутків окремих типів сільських сімей ми використовували дані соціальної статистики, а також результати опитування сільських жителів.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:

- знайдене рівняння залежності виробництва основних видів продукції в ОПГ від зміни загального обсягу виробництва цих видів продукції в республіці;

- обгрунтований механізм впливу ОПГ на спосіб та рівень життя сільських сімей;

- запропонована модель розподілу продукції в ОПГ споживчого типу;

- виявлений ступінь впливу різноманітних чинників на формування способу життя сільського жителя;

- визначені показники оцінки ефективності ОПГ і впливу його на бюджет сільської сім’ї.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблена модель оптимізації розмірів і сполучення галузей виробництва для особистого підсобного господарства в розрахунку на середню сільську сім’ю; запропоновані формули визначення ціни для розрахунків ОПГ із суспільним виробництвом, закупівельними організаціями за реалізовану продукцію; складений прогноз виробництва і споживання основних видів продукції в ОПГ на 2003 р.; визначені види, причини і порядок оцінки втрат в особистому підсобному господарстві.

Особистий внесок здобувача. Запропоновано методику розрахунку ціни за продукцію, реалізовану власниками ОПГ заготівельним організаціям, і частки в продукції, виробленої на умовах інтеграції із суспільним виробництвом; запропонована модель оптимізації розмірів і сполучення виробничих галузей особистого підсобного господарства споживчого типу; визначені тенденції зміни частки ОПГ у залежності від зміни загального обсягу виробництва сільськогосподарської продукції.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідницької роботи докладались на науково-практичних конференціях у Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського (1998 р.), у Кримському державному аграрному університеті (1997-2000 рр.).

“Методика дослідження особистих підсобних господарств і їх впливу на сільський спосіб життя” використовується у КДАУ під час вивчання студентами і магістрантами економічних спеціальностей курсу “Методика економічних досліджень”. Є довідка Міністерства АПК Криму про рекомендацію до впровадження пропозицій автора.

Публікації. Матеріали досліджень опубліковані в 10 друкарських роботах у спеціалізованих наукових виданнях загальним обсягом 9,6 друкованих аркушів.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (135 найменувань), додатків. Робота викладена на 150 сторінках машинописного тексту, містить 35 таблиць, 17 малюнків, 8 додатків.

Основний зміст роботи.

У першому розділі дисертації “Теоретичні основи функціонування особистого підсобного господарства” проаналізовані особливості особистого підсобного господарства, як форми сільськогосподарського виробництва.

Особисте підсобне господарство відрізняється від інших малих форм господарювання тим, що є автономним сімейним виробництвом. Його не можна ототожнювати із домашнім господарством, оскільки домашнє господарство є формою організації побуту, засобом організації споживання продуктів і послуг, а особисте підсобне господарство – це форма виробництва продуктів і прибутків, відтворення особистої власності.

За метою діяльності можна виділити три типи особистих підсобних господарств: багатогалузеве споживче господарство; товарно-споживче господарство (що реалізує на ринку надлишки виробленої продукції); товарне моногалузеве спеціалізоване ринкове господарство. Розрізняють їх за рядом ознак і функцій: метою виробництва продукції, доходом (одержуваному в ОПГ), зайнятостю в господарстві, спеціалізацією і рівнем товарності та ін.

Поєднання суспільних та особистих інтересів у веденні ОПГ не виключає його суперечливості. Особисте підсобне господарство означає роздвоєння діяльності і джерел доходів робітників. У найбільш критичні періоди року воно виступає конкурентом стосовно суспільного виробництва у використанні робочої сили. Зі зростанням товарної функції ОПГ подібна тенденція посилюється.

Необхідність праці в ОПГ обумовлена й тим, що трудівники села на відміну від городян не мають широкої сфери вибору для застосування своєї праці. Відсутня міжгалузева єдність в оплаті праці однакової кваліфікації, село відстає від міста за рівнем розвитку практично усіх галузей сфери обслуговування. У таких умовах підсобне господарство дозволяє підтягати рівень сукупних доходів сільських жителів до рівня жителів міста, тобто грає суттєву роль у формуванні рівня життя сільського населення.

ОПГ і праця в ньому мають для населення цільову цінність. Крім того, із його допомогою задовольняються потреби в продуктах харчування й одержанні додаткового доходу. Зміст праці визначається спеціалізацією і розмірами підсобного господарства. Тривалість праці в ОПГ пов’язана із сезонними коливаннями і складним внутрішньосімейним розподілом праці. Праця не регламентована, тому режим її установити складно. Умови праці визначаються специфікою ведення господарства, наявністю господарських механізмів, будівель. Місце здійснення діяльності пов’язано із розміщенням підсобного господарства в населеному пункті або за його межами. Суттєвий вплив на формування доходів населення від ОПГ надають демографічні чинники – відмінності у загальній чисельності сімей, кількості робітників, пенсіонерів, дітей.

Під способом життя сільського населення слід розуміти систему здійснюваних їм видів діяльності, що детермінуються зовнішнім середовищем і особливостями самого населення.

ОПГ є специфічним елементом сільського способу життя. Продукт виробництва тут формується під впливом ряда чинників, що формують спосіб життя, і в залежності від розподілу витрат праці між усіма елементами способу життя (рис. 1). Результати діяльності визначають добробут сільських сімей, а, отже, створюють передумови для подальшого розвитку або припинення діяльності ОПГ. Таким чином, система діяльності сільського жителя і його родини безпосередньо пов’язана з економічним положенням і визначає тенденції розвитку сільського господарства в регіоні.

На спосіб життя впливають глобальні (зовнішні) та локальні чинники. Серед зовнішніх чинників значну роль грає правове забезпечення діяльності підсобних господарств, їх юридична захищеність, політика держави у відношенні приватного сектору. Локальні чинники виражені насамперед місцем проживання, особистими характеристиками людини, типом родини.

Особисте підсобне господарство – господарство, ведення якого здійснюється особистою працею громадянина або членів його сім’ї з метою виробництва сільськогосподарської продукції і задоволення своїх потреб у продовольстві та інших потреб. Діяльність громадян по веденню особистого підсобного господарства не відноситься до підприємницької діяльності.

Вивчення особистих підсобних господарств, як правило, базується на бюджетних обстеженнях. Вони розділяються на три напрямку: вивчення господарських показників (товарність, купівельна активність, капітал і т.д.), розкриття організаційних принципів ОПГ (установити як організоване виробництво), статистика споживання.

Рис. 1. Взаємозв’язок способу життя та результатів діяльності сільського жителя.

Аналіз сучасного стану особистих підсобних господарств грунтується на визначенні їх ролі у виробництві продукції, а також формуванні рівня життя окремих шарів суспільства. Аналіз повинен враховувати тип ОПГ, що визначає обсяги виробництва і споживання продукції. Кожному з трьох типів сімей властива певна модель споживання продукції, проаналізована нами на прикладі товарно-споживчого господарства.

В другому розділі “Практика функціонування особистих підсобних господарств сільських жителів” проаналізований стан особистих підсобних господарств сільських жителів Криму, їх вплив на спосіб і рівень життя сільського населення, а також історичний аспект формування селянських і особистих підсобних господарств.

Розвиток селянських господарств визначався зміною форм власності на землю і засоби виробництва, порядком їх розподілу між різноманітними організаційними формами господарювання. З переходом до ринкових відносин ОПГ набувають не тільки споживчого, але і товарного значення, забезпечуючи більш половини виробництва сільськогосподарської продукції в регіоні.

По території Криму особисті підсобні господарства сільських жителів розміщені нерівномірно, що обумовлено наявністю і якістю транспортного зв’язку, близькістю ринків збуту продукції, природно-кліматичними умовами, що визначають асортимент виробленої продукції. Найбільша щільність розміщення ОПГ спостерігається у Сімферопольському районі (23 господарства на 1 км2), Бахчисарайському (12,6) і Червоногвардійському (14,9) районах, найменша – у Чорноморському (5,6) і Ленінському (6,1) районах. Кількість сільських жителів, що припадає на одне ОПГ, приблизно однакова в усіх районах.

Виробництво валової продукції сільського господарства підприємствами усіх форм власності в Криму скоротилося за період з 1991 р. по 1998 р. у два рази. При цьому спад виробництва спостерігається, головним чином, на державних підприємствах (на 85,8% за аналізований період). У колективних сільськогосподарських підприємствах ця тенденція виражена не так яскраво, тут виробництво продукції скоротилося до 1998 р. на 53,8% (рис. 2). Виробництво продукції в особистих підсобних господарствах за останні сім років зросло на 15,6 відсотки.

Виробництво картоплі й овочів поступово переходить з суспільного до приватного сектору. За аналізований період їх виробництво у суспільному секторі скоротилося: картоплі – на 90,8% (21,8 тис. тонн), овочів – на 79,4% (243,3 тис. тонн). У особистих підсобних господарствах населення за останні сім років виробництво овочів збільшилося на 50,2 тис. тонн або на 41,3%. Подібна тенденція обумовлена високою трудомісткістю виробництва овочів і картоплі, а так само їх значною питомою вагою у раціонах харчування як сільських жителів, так і городян. Фрукти і ягоди виробляють майже в однакових обсягах у суспільному та приватному секторах.

Виробництво основних видів тваринницької продукції скоротилося в Криму більш ніж у два рази. Виробництво по усіх категоріях господарств за сім років знизилося на 62,3%, у ОПГ – лише на 7,4%. В даний час 3/4 виробництва м’яса зосереджено в особистих підсобних господарствах населення. Більш половини усього виробленого в 1998 р. у Криму молока припадає на особисті підсобні господарства. У 1991 р. їх частка у виробництві склала 13,3%. За сім років виробництво молока у ОПГ збільшилося майже в 2,5 рази, а у суспільному секторі – скоротилося на 76,2%, у цілому по Криму – зменшилося в два рази.

На ефективність діяльності ОПГ великий вплив має склад сім’ї (табл. 1), оскільки він визначає наявність трудових ресурсів. Із збільшенням сім’ї її трудовий потенціал зростає повільніше, оскільки збільшується кількість непрацюючих пенсіонерів та неповнолітніх. Так, при збільшенні сім’ї на 1,7 одиниці (різниця між сім’ями першої і другої груп) затрати праці в ОПГ зростають на 1556,8 год. (або 915,8 год. на одного члена сім’ї), при збільшенні сім’ї на 3,67 люд. – затрати праці зростають на 1950,9 год. (або на 531,6 год. на члена сім’ї).

Таблиця 1

Вплив складу сім'ї на розміри ОПГ, 1998 р.

Найменування показників | Групи сімей по чисельності, люд.

1-2 | 3-4 | 5 та більше

Середній склад сім'ї, люд. | 1,72 | 3,42 | 5,39

у тому числі працюючі в суспільному виробництві | 1,53 | 1,88 | 3,21

непрацюючі пенсіонери і домогосподарки | 0,16 | 0,22 | 0,32

неповнолітні | 0,03 | 1,32 | 1,86

Середні затрати праці, год./рік | 2337,9 | 3894,7 | 4228,8

Умовна кількість працюючих, люд. | 1,65 | 2,56 | 4,18

Затрати праці на 1 умов. працюючого, год/день | 3,88 | 4,17 | 2,81

Середній розмір оброблюваної ділянки, га | 0,12 | 0,23 | 0,36

Середнє поголів'я на 1 господарство, гол. :

великої рогатої худоби | 1,0 | 1,2 | 1,6

у тому числі корів | 0,6 | 0,8 | 1,2

свиней | 1,0 | 1,8 | 2,3

овець (коз) | 0,6 | 0,5 | 1,8

курок | 3,8 | 15,2 | 19,9

гусаків (качок) | 3,8 | 9,5 | 15,6

Отримано валової продукції на 1 господарство, грн. (ціни 1998 р.) | 3207,2 | 6260,3 | 9158,6

Вартість валової продукції на 1 люд.-год., грн. | 1,37 | 1,61 | 2,14

Суттєвим принципом ефективного господарювання є свобода вибору каналів реалізації продукції. Заготівельні пункти зменшили обсяги закупівель, тому сфера ринкового збуту сільськогосподарської продукції стала місцем підприємництва. Більш 60% приватних виробників м’яса ВРХ, 45% виробників свинини продають свою продукцію дрібнооптовим посередникам, у той час як тільки 5% і 1% відповідно звертаються до послуг заготівельних організацій.

Частка реалізації продукції рослинництва дрібнооптовим посередникам, у порівнянні з продукцією тваринництва, невелика: 16% – картоплі, 4% – овочів, 3% – фруктів.

На підставі аналізу розподілу сільського населення Криму у залежності від розміру одержуваних доходів виявлено, що половина сільського населення одержує доход менш ніж 215,9 грн. на місяць на члена сім’ї з усіх джерел, причому доходи п’ятої частини населення складають не більш ніж 164,7 грн. на місяць. Оскільки вартість продуктового “споживчого кошика”, розрахованого по раціональних нормах склала 115,7 грн. на місяць, то половина сільського населення Криму витрачає на харчування у місяць 53,6 % своїх доходів.

Із збільшенням середньоособового доходу зростає частка ОПГ у бюджетах сімей: розширюються масштаби самого виробництва, збільшується рівень товарності. У групах із найбільш низьким та найбільш високим средньоособовим доходом ОПГ має невелике значення.

Здійснюючи обстеження й аналіз бюджетів сільських сімей ми розподілили їх на п’ять типів за характером джерел і розміром одержуваних доходів: 1 – не мають ОПГ і одержують невеликі доходи у суспільному виробництві, 2 – мають споживче ОПГ; 3 – мають товарно-споживче ОПГ; 4 – мають товарне ОПГ; 5 – мають споживче ОПГ, але одержують значні доходи від підприємницької діяльності (табл. 2).

Таблиця 2

Ефективність ведення присадибного господарства й оцінка
рівня життя сільської сім'ї в Криму.

Найменування показників | Групи сімей за прибутком

I | II | III | IV | V

Кількість членів сім'ї, люд. | 2 | 2 | 4 | 5 | 4

Умовна кількість працюючих членів сім'ї, люд. | 1,7 | 2 | 2,8 | 3,8 | 3,1

Товарність виробництва, %–– | 25,6 | 47,6 | 53,7 | 21,2

Питома вага витрат на ОПГ у загальній сумі витрат, %–– | 42,0 | 31,0 | 36,6 | 6,9

Питома вага прибутків від ОПГ у загальній сумі прибутків, %–– | 45,9 | 58,6 | 59,4 | 8,0

Затрати праці в ОПГ, год./рік –– | 2600,5 | 4173 | 3870 | 2850

Вартість продукції на 1 грн. матеріальних затрат, грн.–– | 1,12 | 1,16 | 1,28 | 1,19

Усіх прибутків на одного працюючого (у цінах 1998 р.), грн. | 1276,5 | 3549,7 | 4765,5 | 4668,7 | 19484

Питома вага витрат на харчування у загальній сумі витрат, % | 60,8 | 27,0 | 36,0 | 33,8 | 15,0

Оплата 1 люд.-год. в ОПГ, грн.–– | 0,63 | 0,67 | 0,72 | 0,56

Аналіз дозволяє стверджувати, що товарність та важливість особистого підсобного господарства у дохідних частинах бюджетів сімей змінюються однаково. Найбільша товарність спостерігається в сім’ях, зайнятих спеціалізованим виробництвом та тих, які одержують прибуток переважно з цього джерела (53,7%). Рівень життя таких сімей значно вищий. Так, у сім’ї четвертого типу, незважаючи на велику кількість членів сім’ї, витрати на харчування складають лише 33,8%.

У залежності від рівня товарності змінюється структура вартості майна сільської сім’ї, а з ростом товарності збільшується частка засобів механізації і транспортних засобів.

У третьому розділі “Перспективи розвитку особистих підсобних господарств і зміни способу життя сільського населення Криму” розглянуті тенденції формування способу життя сільського жителя, обгрунтований прогноз виробництва продукції в ОПГ, визначені оптимальні розміри особистого підсобного господарства споживчого типу для сім’ї з трьох людин.

При формуванні напрямку і розробці прогнозів розвитку виробництва необхідно врахувати не тільки взаємозв’язок різноманітних чінникових та результативних показників виробничо-господарської діяльності, але і характеристику цього взаємозв’язку у динаміці.

Для проведення кореляційного аналізу у динамічних рядах виробництва основних продуктів – овочів, плодово-ягідних, молока і м’яса – нами використовувалися дані за 27 років (1970-97 р.). У якості чинникової ознаки прийнятий темп росту (зниження) обсягів валового виробництва продукції в усіх категоріях господарств, а в якості результативної ознаки – зміна частки ОПГ в обсязі виробництва відповідного виду продукції.

Використовуючи обсяги виробництва досліджуваних видів продукції у 2003р., розраховані вченими Криму і викладені у “Програмі розвитку агропромислового комплексу Автономної республіки Крим до 2010 р.”, нами проведений кореляційний аналіз та визначена частка ОПГ у валовому виробництві (табл.3).

Частка ОПГ поступово знижується, оскільки за рахунок цих господарств неможливо у такі короткі строки збільшити обсяги виробництва в 1,5-3 рази. Порівняно невелике зниження спостерігається по плодово-ягідній продукції і м’ясу – 1,0% і 3,9% відповідно. Відносна незмінність частки плодово-ягідної продукції пояснюється високими затратами на закладання плодових насаджень і ягідників, а також наявністю часового лагу до вступу в плодоносіння.

Велика частка ОПГ у виробництві м’яса обумовлена невеликою трудомісткістю у порівнянні з іншими видами продукції, а також постачанням з суспільного сектора кормів у рахунок погашення заборгованості з заробітної платні.

Таблиця 3

Розрахунок валового обсягу виробництва основних видів
сільськогосподарської продукції в ОПГ Криму, 2000 р., 2003 р.

Вид
продукції | Роки | Валове виробництво в цілому по Криму, тис. тонн | Приріст валового виробництва (х), % | Зміна частки ОПГ (у), % | Частка ОПГ у валовому виробництві, % | Обсяг виробництва в ОПГ, тис. тонн

овочі | 1997 | 155,6 | Х | Х | 66,0 | 102,7

2000 | 450,0 | +189,2– | 35,6 | 30,4 | 136,8

2003 | 517,5 | +15,0– | 1,5 | 28,9 | 149,6

плоди і
ягоди | 1997 | 249,3 | Х | Х | 23,8 | 59,3

2000 | 265,0 | +6,3 | +0,6 | 24,4 | 64,7

2003 | 347,5 | +31,1– | 1,6 | 22,8 | 79,2

м'ясо | 1997 | 74,4 | Х | Х | 70,4 | 52,4

2000 | 90,0 | +21,0– | 3,1 | 67,3 | 60,6

2003 | 99,0 | +10,0– | 0,8 | 66,5 | 65,8

молоко | 1997 | 422,2 | Х | Х | 61,7 | 260,5

2000 | 575,0 | +36,2– | 13,7 | 48,0 | 276,0

2003 | 649,7 | +13,0– | 4,1 | 43,9 | 285,2

Найбільш значне зниження частки ОПГ спостерігається у виробництві овочів, оскільки в присадибних господарствах вирощування овочів обмежено наявністю земельної площі.

Незважаючи на велику трудомісткість вирощування овочів і плодово-ягідної продукції, обсяг їх виробництва зростає, оскільки споживання цих продуктів ще не досягло рівня раціональних норм.

У обсягах виробленого особистими підсобними господарствами молока не спостерігається значних змін до 2003 р. Це обумовлено нестачею часу та помешкань для збільшення поголів’я корів у підсобних господарствах. Багато власників ОПГ не мають можливості утримувати більш ніж 1 корову.

Картопля виробляється головним чином в особистих підсобних господарствах населення. За останні 10 років їх частка у виробництві картоплі склала в середньому 93%. По нашим прогнозам, виробництво картоплі в Криму надалі буде зосереджено в приватному секторі, оскільки потребує значних затрат ручної праці. Необхідно враховувати, що в особистих підсобних господарствах значні обсяги картоплі виробляють лише за підтримкою суспільного виробництва: власникам підсобних господарств виділяються додаткові площі для посадки, забезпечується зрошення, обробляння гербіцидами й інсектицидами.

Розраховуючи споживання сільським населенням основних видів продукції ми використали дані про середнє сформоване споживання, оскільки на відміну від раціональних норм харчування воно якоюсь мірою враховує вікові й інші особливості споживачів.

Якщо рівень споживання сільським населенням продуктів харчування залишиться незмінним, по наших прогнозах, до 2003 р. товарність ОПГ зросте по усіх продуктах. Проте товарне виробництво молока буде поступово переходити в суспільний сектор виробництва. До 2003 р. у підсобних господарствах населення біля половини усієї виробленої продукції буде призначено для реалізації (табл. ). У зв’язку з ростом товарності збільшиться кількість ОПГ, що спеціалізуються на виробництві окремих видів продукції. Формування ринкових відносин значною мірою вплинуло на спосіб життя сучасних сільських сімей.

Таблиця 4

Прогноз розподілу продукції, виробленої у
особистих підсобних господарствах Криму, 2000 р., 2003 р.

Вид продукції | Середнє споживання в ОПГ | Виробництво, тис. тонн | Споживання за рахунок суспільного виробництва
(–),реалізація (+)

на одного члена, кг | усього по Криму, тис. тонн | 2000р. | 2003р. | 2000р. | 2003р.

тис. тонн | % | тис. тонн | %

Овочі | 95,9 | 74,8 | 136,8 | 149,6 | +62,0 | 45,3 | +74,8 | 50,0

Плоди і ягоди | 36,7 | 28,6 | 64,7 | 79,2 | +36,1 | 55,8 | +50,6 | 63,9

Картопля | 131,0 | 102,2 | 381,3 | 417,6 | +279,1 | 73,2 | +315,4 | 75,6

М'ясо | 50,4 | 39,3 | 60,6 | 65,8 | +21,3 | 35,1 | +26,5 | 40,3

Молоко | 281,1 | 219,3 | 276,0 | 285,2 | +56,7 | 20,5 | +65,9 | 23,1

У зв’язку зі скороченням суспільного виробництва і переходом трудомістких галузей в особисті підсобні господарства сільських жителів, зростає спеціалізація таких господарств. Напрямок їх спеціалізації головним чином залежить від розташування господарства. Так, у приміських господарствах розвиваються овочівництво (відкритого і закритого грунту), декоративне квітництво, молочне скотарство; у господарствах, розташованих у степових районах Криму – свинарство, вирощування картоплі, молочне і м’ясне скотарство; у передгірних районах – садівництво, молочне тваринництво.

На підставі аналізу розподілу думок експертів методом матриць координат було визначено, що вирішальним елементом у формуванні сільського способу життя є праця в ОПГ (24,7%). Значні і такі елементи, як праця в суспільному виробництві (20,2%) і побут (19%).

Використовуючи метод парних порівнянь, автор установив, що найбільш значний вплив на спосіб життя мають глобальні чинники (58%). Серед них найбільш значними є правове забезпечення (7,5%), тіньова економіка (7,1%), рівень розвитку виробництва (6,7%). Визначальним локальним чинником є економічне положення сім’ї (9,5%).

Перераховані чинники формують спосіб життя, а тому і визначають розподіл часу між усіма видами діяльності – елементами способу життя. Розподіляючи час, сільський житель одержує можливість визначати розмір одержуваних доходів. Розмір сімейного бюджету залежить від кількості і структури надходжень. Статті і розмір витрат зумовлені розміром одержуваних доходів, регулярністю їх надходження, складом сім’ї. Задоволеність розміром та структурою витрат та заощаджень визначають надалі співвідношення елементів способу життя.

Якість життя сільської сім’ї визначається системою показників: економічних і соціальних. Кількісні значення економічних показників якості життя визначають рівень життя сільського жителя. До таких показників відносять: структуру споживчого харчового кошика; частку витрат на харчування у загальних витратах сім’ї; частку витрат на меблі, оргтехніку і т.п. у загальних сімейних витратах; частку витрат на відпочинок і заощаджень у загальному бюджеті сім’ї й ін.

На підставі проведених досліджень і аналізу розмірів підсобних господарств сільських жителів нами запропонована економіко-математична модель оптимізації розмірів і сполучення галузей виробництва в споживчому ОПГ для сім’ї з трьох людин. Розміри такого господарства обмежені наявністю земельної площі і можливістю одержання кормів, оскільки в розробленій моделі існує значний резерв робочого часу (46,6%).

Значний вплив на ефективність виробництва в ОПГ надають втрати. Вони можуть бути прямими й непрямими, а їх причини – організаційними, виробничими або збутовими. Визначення обсягів та причин втрат, їх урахування і контроль допоможуть значно підвищити ефективність виробництва в особистих підсобних господарствах.

На основі проведених досліджень зроблені такі висновки:

1. Особисте підсобне господарство - це особлива форма сільськогосподарського виробництва. Його не можна ототожнювати з домашнім господарством, яке є формою організації побуту, засобом організації споживання продуктів і послуг, а особисте підсобне господарство - це форма виробництва продуктів і прибутків, відтворення особистої власності.

2. Використання трудових ресурсів у сільському господарстві пов’язано з внутрішньосімейним розподілом праці. Принцип розподілу і трудовий потенціал сім’ї залежать від її особливостей: складу, наявності і віку дітей, рівня матеріальної забезпеченості. Особисте підсобне господарство складає значну альтернативу суспільному виробництву. Мотивація до праці в особистому підсобному господарстві в порівнянні із суспільним виробництвом зараз значно вище.

3. Історично розвиток селянських господарств у Криму був обмежений нестачею земельної площі. Майже половина (47,6%) сільського населення у 80-і роки минулого сторіччя не мало ні надільної, ані власної землі, набула розвитку оренда землі (до 50 % селян). Великий збиток розвитку особистого підсобного господарства був нанесений у роки Великої Вітчизняної війни. Довгий час особисті підсобні господарства залишалися лише придатком суспільного виробництва.

4. У Криму в 1998 р. особистими підсобними господарствами населення було вироблено 99,3 % картоплі, 48,5 % - плодів і ягід, 65,4 % - овочів, 76,0 % - м’яса, 60,3 % - яєць і 62,3 % - молока. Більшість сільських сімей біля половини доходів одержують за рахунок особистого підсобного господарства. Крім того, сільське населення практично цілком забезпечує себе продуктами харчування.

5. За останні 7 років виробництво валової продукції в державних сільськогосподарських підприємствах скоротилося на 85,8 %, у колективних - на 53,8 відсотка. У підсобних господарствах населення воно збільшилося на 15,6%. У рослинництві це збільшення склало 31,4 %, у тваринництві - 5,7 відсотки.

6. Розміри особистого підсобного господарства залежать від складу сім’ї. Із збільшенням чисельного складу сім’ї з’являється можливість розширення виробництва: збільшується оброблювана сім’єю земельна площа, поголів’я худоби і птиці. Трудовий потенціал сім’ї збільшується в 1,3 разу повільніше, ніж її чисельний склад.

7. Вирішальним елементом у формуванні способу життя сільського жителя є праця в ОПГ (24,7%). Найбільш значимими чинниками, що формують спосіб життя, є: економічне положення (9,5%), правове забезпечення (7,5%), тіньова економіка (7,1%) і рівень розвитку виробництва (6,7%). Найменш значимими визнані характеристики розселення сімей: тип населеного пункту (2,5%) і система розселення (2,45%), і рівень розвитку невиробничої сфери (2,3%).

На основі проведених досліджень пропонується:

1. У процесі досліджень рівня життя сільських сімей, які проводяться із метою виявлення резервів ОПГ Міністерству АПК Криму й органам статистики ефективність ведення особистого підсобного господарства сільських жителів оцінювати з комплексу показників: товарність виробництва, питома вага прибутків і витрат на ОПГ у загальній сумі прибутків та витрат у бюджеті сільської сім’ї, вартість виробленої продукції на одиницю вартості матеріальних витрат, оплата праці в ОПГ, витрати праці в ОПГ.

2. На законодавчому рівні визначити особисте підсобне господарство як форму організації виробництва, права й обов’язки його членів, порядок організації, реорганізації й ліквідації. Відновити систему закупівель продукції власного виробництва у дрібних виробників, а також їх інтеграцію із суспільним виробництвом.

3. Рекомендувати заготівельним організаціям у розрахунках із власниками особистих підсобних господарств при закупівлі продукції використовувати таку формулу визначення ціни: Цз=0,85х(КхНк)хЦср, де К– коефіцієнт, який враховує вигідність реалізації продукції на закупівельному пункті; Нк– коефіцієнт, який враховує якість продукції; Цср– середня ціна реалізації продукції на ринку. Така ціна дозволить окупити витрати на організацію системи закупівель і збереже престиж закупівельних пунктів у сільського населення.

4. Міністерству АПК Криму при прогнозуванні виробництва продукції особистими підсобними господарствами на найближчу перспективу використовувати отримані рівняння залежності між загальним валовим виробництвом і часткою ОПГ у цьому виробництві: по овочах – , по плодово-ягідній продукції – , по м’ясу в живій вазі – , по молоку – . У Криму виробництво овочів особистими підсобними господарствами у 2003 р. складе 149,6 тис. тонн (28,9% валового виробництва), плодово-ягідної продукції – 79,2 тис. тонн (22,8%), м’яса – 65,8 тис. тонн (66,5%), молока – 285,2 тис тонн (43,9%).

5. Керівникам сільськогосподарських формувань при організації системи інтеграції з ОПГ для визначення оптимальних розмірів особистого підсобного господарства використовувати сіплекс-метод, що дозволяє врахувати систему обмежень, що впливають на розміри господарства і сполучення галузей у ньому. Розроблена модель догідна до використання натурально-споживчими господарствами. Для оптимізації товарних господарств необхідно ввести додаткові обмеження по транспортних витратах та співвідношенню попиту і пропозиції на визначений вид продукції.

6. Розроблені за участю автора “Методику розрахунку й оцінки бюджету сільської сім”ї”, “Методику оптимізації розмірів і сполучення виробництва в ОПГ” рекомендувати для вивчення в курсі “Методика економічних досліджень” для студентів і магістрантів економічних спеціальностей, а також на ФПК.

Список робіт, опублікованих автором за темою дисертації:

1. Зиновьев Ф.В. Додонова М.В. Личные подсобные хозяйства сельских жителей Крыма. – Симферополь: Таврия, 1999. – 84с. (Особистий внесок автора: зібрані і систематизовані матеріали про бюджети сільських сімей, що ведуть ОПГ різноманітних типів і розмірів, охарактеризований спосіб життя сільських жителів).

2. Зиновьев Ф.В., Додонова М.В. Методика оценки уровня жизни. //Методика экономических исследований. – Симферополь: Таврия, 1999 – С.94-102. (Особистий внесок автора: розкриті засоби кількісної оцінки рівня життя сільських жителів).

3. Додонова М.В. Источники “выживания”сельской семьи. // Экономика и управление. –1997. –№6. –С.22-23.

4. Додонова М.В., Павлов В.Н. Эффективность форм хозяйствования. // Экономика и управление. –1998. –№2. –С.17-20. (Особистий внесок автора: розглянуті бюджети середньої сільської сім’ї та сім’ї фермера, проаналізована їх структура).

5. Додонова М.В. Развитие животноводства в личных подсобных хозяйствах Крыма. // Экономика и управление. –1998. –№6. –С.17-18.

6. Додонова М.В. Влияние личных подсобных хозяйств на уровень жизни сельского населения. // Экономика и управление. –1999. –№2. –С.32-34.

7. Радченко В.А., Додонова М.В. Сочетание производства в общественном и личном хозяйстве. // Экономика и управление. –1999. –№4. –С. 3-4. (Особистий внесок автора: проаналізований взаємозв’язок продуктивності праці та товарності виробленої продукції в ОПГ; обгрунтована інтеграція суспільного і приватного секторів).

8. Додонова М.В. Потери в ЛПХ. // Экономика и управление. –1999. –№5. –С.30-31.

9. Зиновьев Ф.В., Додонова М.В. Методика изучения личных подсобных хозяйств и их влияния на сельский образ жизни. – Симферополь: Таврия, 1999. – 35 с. (Особистий внесок автора: проаналізована структура доходів і витрат у різноманітних типах особистих підсобних господарств, запропоновані формули щодо розрахунку цін на продукцію ОПГ, оброблені результати експертної оцінки способу життя сільських жителів).

10. Додонова М.В. Оценка эффективности ведения личного подсобного хозяйства. // Научные труды КГАУ: экономические науки, выпуск 59. – Симферополь, 1999. – С. 86-93.

Додонова Марія Володимирівна. Особисті підсобні господарства сільських жителів Криму: стан, перспективи розвитку. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – “Економіка сільського господарства й АПК”, Кримський державний аграрний університет, Сімферополь, 2000.

У дисертаційній роботі проведений аналіз сучасного стану особистих підсобних господарств (ОПГ) сільських жителів Криму. Розглянуто взаємозв’язок економічного і соціального аспектів розвитку ОПГ. Визначено сукупність, чинників, які мають вплив на спосіб життя сільських жителів. Запропоновані засоби проведення взаємовигідних розрахунків між підсобними господарствами і суспільним виробництвом; підсобними господарствами і заготівельними організаціями. Запропоновано методику аналізу ефективності виробництва в ОПГ різноманітних типів сімей. Систематизовані показники, які визначають рівень та якість життя сільських жителів. Визначено тенденції розвитку ОПГ на найближчу перспективу.

Ключові слова: особисте підсобне господарство, типи ОПГ, сімейний бюджет, спеціалізація, рівень та якість життя, економічна та соціальна ефективність.

Додонова Мария Владимировна. Личные подсобные хозяйства сельских жителей Крыма: состояние, перспективы развития. Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 – “Экономика сельского хозяйства и АПК”, Крымский государственный аграрный университет, Симферополь, 2000.

В диссертационной работе проанализированы особенности личного подсобного хозяйства как особой формы организации сельскохозяйственного производства. Оно отличается от других малых форм хозяйствования тем, что является автономным семейным производством. ЛПХ нельзя отождествлять с домашним хозяйством, поскольку домашнее хозяйство является формой организации быта, а личное подсобное хозяйство – это форма производства продуктов и доходов.

При классификации личных подсобных хозяйств учитывают, главным образом, цель их деятельности. Так, выделяют следующие типы хозяйств: многоотраслевые потребительские; товарно-потребительские, реализующие на рынке излишки произведенной продукции; товарные моноотраслевые специализированные рыночные хозяйства. Различают их по ряду признаков и функций: цели производства продукции, доходу, получаемому в ЛПХ, занятости в хозяйстве, специализации и уровню товарности и др.

Являясь семейным производством, подсобное хозяйство зависит от демографических факторов (численность семей, количество трудоспособных, работающих пенсионеров, детей и др.).

Экономическое значение ЛПХ неразделимо с их социальной ролью, поскольку труд в подсобном хозяйстве является одним из структурообразующих элементов специфического сельского образа жизни.

Под образом жизни сельского населения следует понимать систему осуществляемых им видов деятельности, которые детерминируются внешней средой и особенностями самого населения. На образ жизни влияют внешние глобальные и локальные факторы. Среди внешних глобальных факторов значительную роль играет правовое обеспечение деятельности подсобных хозяйств, их юридическая защищенность, политика государства в отношении частного сектора. Локальные факторы выражены прежде всего местом проживания, личностными характеристиками индивидуума, типом семьи.

Система методов, применяемых в процессе исследования, позволяет рассмотреть историческую базу формирования современных ЛПХ, проанализировать их современное состояние и наметить перспективы. Анализ современного состояния личных подсобных хозяйств основывается на определении их роли в производстве продукции, а также в формировании уровня жизни отдельных слоев общества.

Размещение ЛПХ по территории Крыма неравномерно и определяет их специализацию. Хозяйства с более высокой товарностью расположены вблизи крупных населенных пунктов и путей сообщения республиканского значения. Специализация подсобных хозяйств связана также с производственным направлением хозяйств общественного сектора, на территории которых они расположены.

Автором выявлена тенденция резкого сокращения общественного производства в целом по республике, при увеличении объемов производства продукции в