НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

РОШИЛО ВІОЛЕТТА ІВАНІВНА

УДК 336.02:336.564.1

ФОРМУВАННЯ АМОРТИЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

08.04.01 – фінанси, грошовий обіг та кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному торговельно-економічному університеті МОН України.

Науковий керівник | кандидат економічних наук, доцент

Гуляєва Наталія Миколаївна,

Київський національний торговельно-економічний

університет МОН України,

декан факультету економіки підприємництва та менеджменту.

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Крупка Михайло Іванович,

Львівський національний університет ім. І.Франка,

проректор з фінансово-економічних питань,

завідувач кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту;

кандидат економічних наук, доцент

Данілова Людмила Іванівна,

Київський національний економічний університет,

доцент кафедри фінансів підприємств.

Провідна установа: Львівська комерційна академія Укоопспілки,

кафедра фінансів і кредиту (м. Львів).

Захист відбудеться “29” вересня 2004 року о 14 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 Інституту економічного прогнозування НАН України за адресою: 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту економічного прогнозування НАН України за адресою: 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий “26” серпня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Левчук Н.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У сучасному світі стабільний розвиток економіки будь-якої країни у значній мірі залежить від її технологічного рівня та продуктивності націо-наль-ної промисловості. Враховуючи те, що нині українська промисловість ха-рак-те-ри-зується значним ступенем зносу основних засобів, проблематика активізації інвестицій в оновлення виробничих потужностей в Україні стає все актуальні-шою. До головних передумов зростання обсягів таких інвестицій, зокрема, нале-жать наявність дешевих і довгострокових інвестиційних ресурсів без-посередньо у промислових підприємств або можливість їх залучення на ринку капіталу і сприятливий режим для здійснення інвестицій в основні засоби.

Актуальність теми. В умовах перехідної економіки, за відносної нерозвиненості ринків капіталу в Україні, високої вартості та коротких термінів запозичень, неспроможністю держави виділити значні кошти на капіталовкладення з централізованих джерел, завдання фінансування реальних інвестицій у вітчизняній промисловості виконують, насамперед, внутрішні джерела фінансових ресурсів, зокрема амортизаційні відрахування. Можливості використання амортизаційних відрахувань як внутрішнього джерела фінансування інвестицій в основні засоби залежить від двох факторів: системи державного регулювання амортизації, що визначає загальні засади процесів амортизації у країні, та внутрішньої амортизаційної політики підприємств, яка формується з урахуванням як зовнішніх вимог до її складу, так і внутрішньої специфіки конкретних підприємств і є невід’ємною складовою їх системи фінансового менеджменту.

Дослідження проблематики процесів амортизації на Заході не набуло до-стат-нього розвитку у зв’язку з розумінням амортизації як законодавчо ви-зна-че-но-го способу компенсації капітальних витрат. З іншого боку, ще за часів СРСР те-оретичні та практичні аспекти амортизації знаходились у центрі уваги та-ких на-уковців, як А.А. Аракелян, Д.А. Баранов, В.Ю. Будавей, П.Г. Буніч, В.Г. За-ха-ров, Я.Б. Кваша, П.М. Павлов, та інших. У 1990-х роках їх до-слід-ження про-дов-жу-вали відомі вчені – економісти радянської школи, як, Ю.В. Ку-ренков, Ю.І. Лю-бімцев, Д.М. Палтерович, В.К. Сенчагов, П.В. Тальміна, А.Е. Фукс. Цими дослідниками детально розроблено теоретичні аспекти амортизації як економічної категорії у рамках класичної концепції амортизації, яка відображена у працях К.Маркса. У контексті розгляду державної економічної та науково-технічної політики до концепції амортизації з позицій державного регулювання зверталися такі українські фахівці, як Л.І. Дідівська, Б.Є. Кваснюк, А.Є. Нікіфоров, Д.М. Стеченко та С.М. Чистов. Питаннями амортизації займалися також зарубіжні вчені, зокрема Л.А. Бернстайн, М. Ван Бред, Е. Домар, М. Лохман, К.Маттерн, Л.Рушті та інші. Амортизаційні відрахування як джерело фінансування інвестицій до ос-нов-ного капіталу розглядалися А.А. Бе-зуглим, І.А. Бланком, О.Ю.Болховітіновою, Т.В.Гон-чаровою, Н.М. Гу---ляєвою, Л.І.Даніловою, М.І.Крупкою, М.І. Кульчицьким, О.О. Лапко, П.А. Орловим, В.І. Тереховим та іншими вітчизняними вченими.

Віддаючи належне розробкам українських учених, їхньому внеску у дослідження процесів амортизації та пов’язаних із ними питань, зазначимо, що в цій сфері все ще залишається низка нерозв`язаних проблем.

У працях вітчизняних учених недостатньо обґрунтоване питання використання положень класичної та компенсаційної концепцій амортизації в умовах перехідних економік. Залишаються невирішеними деякі питання щодо амортизаційної політики як складової частини фінансового менеджменту підприємств. Викликають дискусії і проблеми пріоритетності різних джерел фінансування реальних інвестицій в економіці України. Хоча існує чимало наукових праць, які висвітлюють недоліки вітчизняної системи регулювання процесів амортизації, актуальною є потреба у їх систематизації та внесенні пропозицій щодо реформування цієї системи. Практично нерозглянутою залишається тематика розробки та оптимізації амортизаційної політики промислових підприємств.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах науково-дослідної теми “Стратегічні пріоритети використання економічного потенціалу Буковини” ( номер державної реєстрації 456/53) Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету. Особистий внесок автора полягає у розробці та апробації теоретичних моделей оптимізації амортизаційної політики промислових підприємств регіону (довідка №68/10-29 від 02.02.04).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних та методологічних положень і засад удосконалення використання амортизаційної політики як інструменту державного регулювання економіки, як складової частини фінансового менеджменту підприємств і джерела фінансування реальних інвестицій, а також розробка методичних засад формування амортизаційної політики підприємств і моделей її оптимізації.

Досягнення вказаної мети зумовило необхідність розв’язання таких завдань у послідовності, що обумовлена внутрішньою логікою дослідження, а саме:

· проаналізувати наявні підходи до концепції амортизації в економічній теорії;

· дослідити роль і місце амортизаційної політики підприємств у системі фінансового менеджменту;

· проаналізувати теоретичні засади та системні принципи державної амортизаційної політики, оцінити сучасний стан системи державного регулювання процесів амортизації в Україні та обґрунтувати напрями її реформування;

· визначити джерела фінансування реальних інвестицій в Україні та роль амортизаційних відрахувань у формуванні інвестиційного капіталу;

· сформулювати загальнотеоретичні та методичні засади розробки амортизаційної політики для промислового підприємства;

· розробити моделі оптимізації амортизаційної політики та здійснити їх апробацію на підприємстві ТОВ “Машзавод” (м. Чернівці).

Об’єктом дослідження є амортизаційна політика як складова частина державного регулювання економіки та системи управління підприємством.

Предмет дослідження - система взаємозв’язків амортизаційної політики з фінансовим менеджментом підприємств, роль амортизаційної політики як інструменту стимулювання інвестицій в основні засоби, процеси розробки та оптимізації амортизаційної політики підприємств.

Методи дослідження. Дослідження у дисертації здійснені на основі використання загальних і спеціальних методів наукового пізнання.

За допомогою загальних методів проаналізовано теоретичні підходи до концепції амортизації в економічній науці та державної амортизаційної політики. Шляхом використання методів наукового аналізу та синтезу досліджено сучасні теоретичні погляди на концепцію амортизації та функції амортизаційних відрахувань. За допомогою методу наукової абстракції визначено сутність державної амортизаційної політики та її місце у системі економічної політики держави. Метод системного аналізу покладено в основу дослідження місця амортизаційної політики у фінансовому менеджменті підприємств.

Спеціальні методи використовувалися для аналізу законодавчої бази з питань амортизації та моделювання економічних явищ і процесів. Зокрема, проведено порівняльний аналіз нормативних документів з питань нарахування амортизації в Україні, країнах Західної Європи та США. Статистичні методи використовувалися для оцінки поточного стану та динаміки розвитку інвестицій у основні фонди та інноваційної діяльності в Україні. За допомогою методу економіко-математичного моделювання розроблено методику оптимізації амортизаційної політики підприємства. Для оцінки поточної ролі амортизаційних відрахувань у системі фінансування реальних інвестицій в Україні та для розробки загальної методології формування амортизаційної політики підприємств застосовано метод експертних оцінок.

Інформаційною базою дослідження є основні положення законодавчих і нормативних актів в Україні, статистичні й аналітичні матеріали Держаного комітету статистики України, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених-економістів, національні і міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, статистичні дані вітчизняних підприємств та фінансово-господарської діяльності ТОВ “Машзавод” (м. Чернівці).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в отриманні наукових результатів, які містять нові положення теорії амортизації, пропозиції щодо удосконалення практики державного регулювання процесів амортизації, нові підходи до розробки і оптимізації амортизаційної політики підприємств, зокрема:

· вперше введено та обґрунтовано поняття “необхідний рівень амортизації” та доведено, що за умов дотримання цього рівня амортизації подальше зростання обсягів амортизаційних відрахувань не викликає необхідності у підвищенні цін на продукцію підприємств і не шкодить конкурентоспроможності останньої;

· набуло подальшого розвитку положення про те, що у перехідних економіках система державного регулювання амортизаційних процесів має містити елементи як компенсаційної, так і класичної концепції з метою стимулювання процесів оновлення основних засобів національної економіки;

· отримали подальший розвиток теоретичні погляди на функції амортизаційних відрахувань у аспекті відображення змісту цих функцій на трьох рівнях управління амортизаційними відрахуваннями: рівні державного регулювання, рівні управління фінансами підприємства в цілому та рівні управління основними засобами підприємства. У рамках цієї класифікації обґрунтовано виділення таких груп функцій амортизаційних відрахувань, як стимулюючі, фінансові та управління основними засобами;

· сформульовано підходи до розробки амортизаційної політики промислових підприємств, які містять: аналіз зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на параметри амортизаційної політики підприємств; установлення цілей амортизаційної політики, безпосередньо розробку її інструментарію; впровадження амортизаційної політики та контроль за її ефективністю;

· запропоновано теоретичні моделі оптимізації амортизаційної політики як для промислових підприємств, що ґрунтуються на економіко-математичному моделюванні їхньої господарської діяльності, так і для окремих інвестиційних проектів підприємства, в основу оцінки ефективності яких покладено концепцію чистої теперішньої вартості проектів;

· удосконалено теоретичні підходи до реформування системи державного регулювання амортизаційної політики в Україні та методичні основи їх впровадження. До запропонованого комплексу заходів такого реформування віднесено уніфікацію підходів до визначення граничних термінів експлуатації основних засобів, бази та методів нарахування амортизаційних відрахувань у бухгалтерському та податковому обліку, а також розробку системи амортизаційних пільг для пріоритетних галузей та регіонів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання при розробці державної економічної та науково-технічної політики з метою активізації процесів оновлення виробничих фондів вітчизняної промисловості, для внесення змін до відповідних актів чинного законодавства та впровадження відповідних державних програм. Одержані результати дослідження можуть також упроваджуватися на промислових підприємствах як рекомендації та інструментарій для розробки власної амортизаційної політики. Крім того, сформульовані в дисертації теоретичні положення та методологічні підходи використані для підготовки спеціальних курсів з фінансово-економічних дисциплін, зокрема фінансів підприємства, фінансового менеджменту в Чернівецькому торговельно-економічному інституті Київського національного торговельно-економічного університету (довідка про впровадження № 270/10-29 від 26.03.04). Методологічні засади формування амортизаційної політики підприємств та її оптимізації пройшли практичну апробацію на ТОВ “Машзавод” (м. Чернівці) (довідка про впровадження № 3/4 від 29.01.04).

Апробація результатів дисертації. Окремі положення даного дисертаційного дослідження доповідалися та опубліковані у матеріалах Міжнародних науково-практичних конференцій “Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період” (м. Хмельницький, 2003 р.), “Вплив ринку і державного регулювання на розвиток фінансово-кредитної системи України” (м. Харків, 2003 р.), “Стратегія інноваційного розвитку підприємств України“ (м. Київ, 2003 р.), “Стратегія економічного розвитку в умовах глобалізації“ (м. Чернівці, 2000 р.), студентської наукової конференції, присвяченої 2000–річчю християнства і 125-й річниці Чернівецького університету ім. Ю. Федьковича (м. Чернівці, 2000 р.).

Публікації. За результатами виконаних у дисертаційній роботі досліджень опубліковано 12 наукових праць, з яких: 8 статей у збірниках наукових праць, у тому числі 4 – у наукових фахових виданнях, а також 4 доповіді у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій – 3,6 др. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатка. Загальний обсяг дисертації викладено на 170 сторінках, основний зміст роботи становить 156 сторінок, список використаних джерел охоплює 152 найменування на 12 сторінках. Дисертація містить в основному змісті 19 таблиць на 19 сторінках та 7 рисунків на 7 сторінках. Робота має 1 додаток на 2 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Теоретичні основи формування амортизаційної політики“ аналізуються та узагальнюються сучасні теоретичні погляди на концепцію амортизації, роль амортизаційної політики у системі фінансового менеджменту підприємств і теоретичні засади державної амортизаційної політики.

При аналізі теоретичних аспектів концепції амортизації розглядаються класична та компенсаційна концепції амортизації, наукові погляди щодо змісту процесу амортизації та функцій амортизаційних відрахувань у вітчизняній та західній літературі.

Визначено, що головною рисою класичної концепції амортизації є її спрямованість на оновлення основних засобів підприємств, тоді як компенсаційна концепція амортизації передбачає головним оновлення інвестиційного потенціалу підприємства, що більш відповідає реаліям ринкової економіки (рис. 1).

Схема класичної концепції амортизації

1. Здійснення початкових інвестицій в основні фонди.

2. Формування фонду амортизаційних відрахувань для компенсації зростаючого зносу наявних основних фондів.

3. Оновлення основних фондів.

Схема компенсаційної концепції амортизації

1. Здійснення початкових інвестицій в основні фонди.

2. Формування фонду амортизаційних відрахувань для компенсації вкладених коштів.

3. Відшкодування вкладених інвестицій.

Рис. 1. Порівняльна схема класичної та компенсаційної концепцій амортизації

Проте з огляду на такі властиві для перехідних економік фактори, як значний ступінь зносу основних засобів, низький рівень інвестицій в основний капітал, важке фінансове становище багатьох підприємств і масовий відтік капіталу за кордон, уряди цих країн при розробці державної політики щодо амортизації мають у значній мірі враховувати положення класичної концепції, оскільки активізація інвестицій в основні засоби в перехідних економіках є важливим фактором їхнього розвитку та підвищення конкурентоспроможності.

Визначено, що існуючі класифікації функцій амортизаційних відрахувань мають низку недоліків, серед яких потрібно назвати надто вузьке або, навпаки, невиправдано розширене тлумачення функцій амортизаційних відрахувань, недостатню увагу до амортизаційних відрахувань як інструменту державного регулювання економічної діяльності. Тому з метою поглиблення теоретичних поглядів на функції амортизаційних відрахувань запропоновано таку класифікацію функцій амортизаційних відрахувань, яка відображає зміст цих функцій на різних рівнях управління амортизаційними відрахуваннями: на рівні державного регулювання, на рівні управління фінансами підприємства в цілому та рівні управління основними засобами підприємства. Згідно з цим виділено три групи функцій амортизаційних відрахувань: стимулюючі, фінансові та управління основними засобами. Стимулюючі функції випливають зі змісту державної економічної та науково-технічної політики. Зокрема, до них можна віднести стимулювання інвестицій у виробничі фонди шляхом забезпечення податкових пільг інвесторам, сприяння науково-технічному прогресу та інноваційній діяльності. До складу фінансових функцій входять: функція формування витрат на виробництво продукції, визначення бази оподаткування прибутку, створення джерел фінансових ресурсів для підприємства, економічне обґрунтування інвестицій тощо. До останньої групи належать такі функції: вимір і відшкодування зносу засобів праці; оновлення та модернізація основних засобів.

Амортизаційна політика підприємства безпосередньо пов’язана з такими складовими системи фінансового менеджменту, як формування прибутку та інших власних фінансових джерел підприємства, управління його фінансовим станом, інвестиційний аналіз.

Роль амортизаційної політики у формуванні прибутку та інших власних фінансових джерел підприємства полягає в тому, що амортизаційні відрахування виступають негрошовою статтею витрат, що зменшує обсяг податку на прибуток, але не призводить до реального витоку коштів із підприємства. Амортизаційні відрахування значно менш вразливі до коливань економічної кон’юнктури, легко контрольовані та прогнозовані, тому вони навіть більше, ніж прибуток, можуть слугувати фінансовою базою підприємств у процесі відтворення основного капіталу.

Досліджено питання підвищення ціни на продукцію підприємства внаслідок зростання обсягів амортизаційних відрахувань, які входять до її собівартості. За результатами аналізу даної проблеми автором введено поняття “необхідний рівень амортизації”, який визначається як такий, що повністю компенсує знос основних засобів підприємства у процесі їх господарського використання, а також запропоновано методичні підходи щодо його визначення. Зокрема, необхідний рівень амортизації для виробничого обладнання рекомендовано визначати, виходячи з показників норми амортизації на одиницю виробленої продукції та фактичного завантаження; для інших категорій основних фондів – за прямолінійним методом.

Доведено, що за умови незмінності грошового потоку від реалізації продукції збільшення ціни на продукцію підприємства, внаслідок зростання обсягів амортизаційних відрахувань у структурі її собівартості, потрібне лише у випадку, коли попередній рівень амортизаційних відрахувань був нижчим за необхідний, тобто ціна продукції не відображала об’єктивних витрат основного капіталу підприємства на її виготовлення. Зростання обсягів амортизаційних відрахувань у структурі собівартості продукції понад їх необхідний рівень може не супроводжуватися збільшенням ціни на неї, оскільки в цьому випадку відбувається лише перерозподіл часток чистого прибутку та амортизаційних відрахувань у чистому грошовому потоці від реалізації продукції підприємства.

Позитивна роль амортизаційної політики у забезпеченні стабільного фінансового стану підприємств полягає, по-перше, в збільшенні обсягів його власних фінансових коштів через нагромадження амортизаційних нарахувань та по-друге, у зменшенні бази оподаткування прибутку, а значить і податкових платежів, що зменшує вихідні грошові потоки.

Концептуально амортизація при аналізі інвестицій водночас виступає як елемент грошових потоків, що генеруються проектом, не грошовою статтею витрат та по суті податковою пільгою. Фактично, чим ефективніше підприємство-виконавець проекту формує свою амортизаційну політику з метою отримання податкових пільг, тим вищі показники чистої теперішньої вартості і внутрішньої ставки прибутковості проекту та ефективнішим стає інвестиційний проект.

Державна амортизаційна політика може бути визначена як науково обґрунтована та цілеспрямована система заходів, яка здійснюється державою з метою забезпечення відтворення основного капіталу національної економіки, сприяння науково-технічному прогресу та забезпечення зростання конкурентноздатності національної економіки. Державна амортизаційна політика є невід‘ємною частиною державної інвестиційної та інноваційної політики.

До необхідних рис ефективної державної амортизаційної політики, спрямованої на стимулювання інноваційного розвитку національної економіки, належать галузева диференціація норм і методів нарахування амортизації або, іншими словами, встановлення системи податкових пільг для пріоритетних галузей економіки на основі введення певних методів прискореної амортизації.

Визначено, що в умовах ринкової економіки впровадження будь-яких форм контролю та обмежень щодо напрямів використання амортизаційних відрахувань неприйнятне, адже такий контроль порушуватиме права власника щодо вільного розпорядження належними йому коштами та майном, може призупинити інвестиції в основні засоби та зашкодити платоспроможності вітчизняних підприємств. Але в перехідних економіках, особливо пострадянського простору, де існують значні проблеми з оновленням основних фондів, впровадження елементів державного контролю за цільовим використанням амортизаційних відрахувань може бути цілком виправданим.

У другому розділі “Особливості розвитку зовнішнього середовища формування амортизаційної політики підприємств в Україні“ здійснено аналіз сучасного стану і проблематики реформування системи державного регулювання процесів амортизації в Україні, а також наявної системи інвестицій в основні засоби в Україні в аспекті визначення місця, яке посідають в ній амортизаційні відрахування як окреме джерело фінансування.

Проведений аналіз змісту українського законодавства з питань амортизації (Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Стандарт бухгалтерського обліку № 7 „Основні засоби”, Указ Президента України „Про концепцію амортизаційної політики”, тощо) та зіставлення його із сучасними теоретичними розробками та світовим досвідом показав, що:

· українська законодавча база з питань амортизації містить у собі низку методологічних неузгодженостей і суперечностей (різні підходи до класифікації основних фондів, визначення термінів їх корисної експлуатації та бази нарахування амортизації, несумісні методи нарахування амортизації у бухгалтерському та податковому обліку), має переважно фіскальне спрямування через практичну відсутність у ній положень щодо закріплення інноваційної спрямованості або стимулюючого впливу державного регулювання інвестицій в основні фонди;

· відсутність системи податкових пільг для галузей та регіонів пріоритетного розвитку не дозволяє ефективно сприяти зростанню обсягів інвестицій в основні засоби, інноваційній діяльності та розвитку фондомістких і наукомістких виробництв.

З огляду на це в роботі систематизовано наявні недоліки вітчизняної системи державного регулювання амортизаційних процесів і запропоновано комплекс заходів із її реформування, який містить уніфікацію загальних методологічних підходів до нарахування амортизаційних відрахувань і створення диференційованої системи амортизаційних норм для різних галузей економіки.

За результатами аналізу статистичних даних щодо обсягів і динаміки інвестицій в основні засоби в Україні та у сферу інновацій визначено, що сучасні обсяги таких інвестицій не перевищують третини від рівня 1990 р., а кількість інновацій протягом 1991-2003 рр. скоротилась на 85-90% (табл. 1).

У зв’язку з цим дуже актуальною постає проблема пошуку джерел фінансування реальних інвестицій у вітчизняній промисловості як засобу підтримки конкурентоспроможності національної економіки.

Таблиця 1

Упровадження інновацій на промислових підприємствах

% до рівня 1991 р.

Стаття | 1991 | 1995 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003

Основні засоби механізації та автоматизації виробничих процесів | 2817 од.

(100%) | 12,3 | 9,5 | 9,2 | 8,6 | 10,2 |

-

Прогресивні технологічні процеси | 7303 од.

(100%) | 40,2 | 16,5 | 19,2 | 19,4 | 15,6 | 20,3

у т.ч. маловідходні, безвідходні та ресурсозберігаючі. | 1825 од.

(100%) | 57,2 | 23,2 | 23,5 | 25,7 | 23,5 | 33,2

Виробництво нових видів продукції | 13790 найм.

(100%) | 83,2 | 91,7 | 111,1 | 141,3 |

165,6 |

-

Джерело: Послання Президента України до Верховної Ради України.-К.:Інформаційно–видавничий центр Держкомстату України.-2004.

Серед можливих джерел фінансування реальних інвестицій в Україні варто відзначити, крім внутрішніх джерел (чистого прибутку та амортизаційних відрахувань), банківське кредитування, лізинг, емісію боргових і пайових цінних паперів. Аналіз цих джерел фінансування показав, що: банківські позики характеризуються короткостроковістю, високою вартістю та необхідністю надання застави; лізинг в Україні не набув достатнього розвитку внаслідок неузгодженостей профільного законодавства та малих розмірів лізингових компаній; емісія боргових і пайових цінних паперів вимагає інформаційної прозорості вітчизняного фондового ринку, позитивного іміджу підприємства у фінансово-інвестиційних колах і суттєвих організаційних витрат при розміщенні корпоративних облігацій; відсутність конфлікту інтересів між різними групами акціонерів при залученні коштів через емісію акцій; внутрішні джерела фінансування реальних інвестицій для переважної більшості українських промислових підприємств, обсяг яких залежить винятково від масштабів діяльності підприємств, їх фінансового стану та характеристик основних фондів, залишаються основним найдоступнішим джерелом довгострокових реальних інвестицій.

Тому для розвитку самофінансування підприємств за рахунок амортизаційних відрахувань необхідне удосконалення системи державного регулювання процесів амортизації та підвищення методологічного рівня формування амортизаційної політики на рівні підприємств.

У третьому розділі “Удосконалення інструментарію розробки амортизаційної політики підприємств” визначено сукупність методичних підходів до розробки та оптимізації амортизаційної політики промислового підприємства. Апробація запропонованих моделей оптимізації амортизаційної політики, які базуються на цих підходах, проведена на підприємстві ТОВ „Машзавод” (м. Чернівці).

Пропонуються такі етапи формування амортизаційної політики підприємств: аналіз внутрішніх і зовнішніх факторів, установлення цілей, розробка інструментарію амортизаційної політики та її оптимізація, впровадження результатів розробок і контроль ефективності амортизаційної політики.

Головними зовнішніми факторами є законодавча база з питань амортизації, темпи інфляції, темпи впровадження досягнень науково-технічного прогресу у галузі, політика конкурентів у сфері управління основними фондами, стадія життєвого циклу продукції підприємства на ринку. До внутрішніх факторів віднесено характеристики основних засобів підприємства як бази для нарахування амортизаційних відрахувань, політику підприємства щодо управління фінансовими результатами та інвестиційною діяльністю.

Цілі амортизаційної політики поділяються на короткострокові, що пов’язані з поточною фінансовою політикою підприємств, та довгострокові, які відображають інвестиційні плани підприємств. Також потрібно виділити проміжні цілі амортизаційної політики, а саме: дотримання необхідного рівня амортизації та забезпечення реальної балансової оцінки основних засобів підприємства.

Розробка й оптимізація амортизаційної політики здійснюється з урахуванням вимог внутрішніх і зовнішніх факторів і цілей підприємства, а останні два етапи мають здебільшого технічний характер, оскільки ефективність їх реалізації чимало залежить від якості менеджменту на конкретному підприємстві.

Оптимізація амортизаційної політики підприємства базується на економіко-математичній інтерпретації його господарської діяльності з урахуванням змінного фактора амортизації. При проведенні розрахунків підприємство має побудувати матрицю значень амортизаційних відрахувань за кожним з альтернативних методів нарахування амортизації для визначеного періоду планування, а також спрогнозувати показники обсягів реалізації, змінних і постійних витрат. Після цього здійснюється безпосередньо оптимізація амортизаційної політики шляхом вибору певного набору методів нарахування амортизації, що відповідає попередньо визначеним критеріям оптимізації (максимізація бухгалтерської прибутковості, максимізація чистого грошового потоку та мінімізація обсягу податку на прибуток до сплати, максимізація швидкості повернення коштів).

Для конкретного інвестиційного проекту оптимізацію амортизаційної політики пропонується здійснювати за критерієм максимізації його чистої теперішньої вартості. У рамках такої оптимізації підприємство визначає прогнозні фінансові показники проекту (термін функціонування проекту, необхідну ставку прибутковості, розмір початкових інвестицій, обсяг реалізації продукції, структуру собівартості та обсяги накладних витрат, темпи приросту дебіторської та кредиторської заборгованості, товарно-матеріальних запасів, тощо), а також створює матрицю альтернативних значень щорічних амортизаційних відрахувань та залишкової вартості основних засобів проекту. Після цього здійснюється розрахунок чистих грошових потоків і чистої теперішньої вартості проекту за умови використання кожного з можливих наборів методів нарахування амортизації. Той з них, який забезпечуватиме максимальне значення показника чистої теперішньої вартості проекту, вважається оптимальним.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та вирішення наукової задачі, що полягає у визначенні сучасної ролі, теоретичних і методичних підходів до амортизаційної політики як інструменту державного регулювання економіки та складової фінансового менеджменту промислових підприємств з огляду на необхідність розширення використання амортизації як елементу державного стимулювання оновлення основних фондів вітчизняної промисловості та розвитку науко- та фондомістких її галузей, а також необхідність удосконалення підходів до формування та оптимізації амортизаційної політики на рівні підприємств з метою розширення їх внутрішнього інвестиційного потенціалу.

Загальні висновки дисертаційного дослідження можна сформулювати у наступних положеннях.

1. На основі аналізу класичної та компенсаційної концепцій амортизації визначено, що остання концепція, яка передбачає оновлення інвестиційного потенціалу підприємства, більше відповідає ринковим умовам, ніж класична концепція, що зосереджується на оновленні основних засобів та орієнтується на безперервний розвиток виробництва. Та, виходячи зі специфічних особливостей інвестиційної сфери перехідних економік пострадянського простору (відносно несприятливого загального інвестиційного клімату, значного ступеня зносу основних фондів і низьких обсягів реальних інвестицій, важкого фінансового стану багатьох промислових підприємств), важливим завданням держави стає необхідність стимулювання інвестицій в основні фонди з метою прискорення їх оновлення. Тому можна вважати, що використання класичної концепції у таких перехідних економіках, до яких відноситься й Україна, стає актуальним і може частково слугувати теоретичною базою для розробки державної амортизаційної політики. З огляду на принципову неприпустимість повного державного контролю за цільовим використанням амортизаційних відрахувань в умовах ринкових відносин державі при розробці своєї амортизаційної політики доцільно регламентувати рівень амортизаційних відрахувань на оновлення основних фондів.

2. З метою поглиблення теоретичних поглядів на функції амортизаційних відрахувань у роботі запропонована класифікація функцій амортизаційних відрахувань, яка відображає зміст цих функцій на різних рівнях управління амортизаційними відрахуваннями: рівні державного регулювання, рівні управління фінансами підприємства в цілому та рівні управління основними засобами підприємства. Згідно з цим виділено три групи функцій амортизаційних відрахувань: стимулюючі, фінансові та управління основними засобами.

3. Для визначення реальної собівартості продукції вперше введено та обґрунтовано поняття „необхідний рівень амортизації”, що визначається як рівень, за яким повністю компенсується об‘єктивний знос основних фондів підприємства у процесі їх експлуатації. Доведено, що за умови незмінності грошового потоку від реалізації продукції нарахування амортизаційних відрахувань понад такий необхідний рівень веде винятково до зміни часток чистого прибутку та амортизаційних відрахувань у структурі цього чистого грошового потоку. Тому при зростанні обсягів амортизаційних відрахувань у складі собівартості продукції підприємство має збільшувати ціну на неї лише у випадку, якщо попередній рівень амортизаційних відрахувань був нижчим за необхідний рівень, тобто не відображав реальних витрат основних фондів на виробництво такої продукції. Якщо підприємство дотримується необхідного рівня амортизації, то подальше зростання її обсягів не вимагає збільшення ціни на продукцію та не шкодить її конкурентоспроможності.

4. Аналіз чинної нормативної бази регулювання процесів амортизації в Україні виявив її численні суттєві недоліки, які не дозволяють вважати її ефективною, чіткою та цілісною. Зокрема, до таких недоліків належить віднести методологічні невідповідності між механізмами нарахування амортизаційних відрахувань у бухгалтерському та податковому обліку в частині класифікації основних засобів, визначення термінів їх корисної експлуатації, бази та методології нарахування амортизаційних відрахувань. Обґрунтовано, що елемент інноваційного спрямування державної амортизаційної політики практично відсутній внаслідок того, що методи прискореної амортизації не застосовуються у податковому обліку для визначення податкових пільг, а система стимулювання процесів оновлення основних засобів і впровадження інновацій у галузевому розрізі взагалі не розвинена. Тому необхідним є проведення комплексу заходів з реформування системи державного регулювання амортизаційних процесів, які охоплюють: уніфікацію або, принаймні, наближення один до одного методологічних аспектів нарахування амортизаційних відрахувань у бухгалтерському та податковому обліку; створення системи амортизаційних пільг для наукомістких і фондомістких галузей.

5. Процес формування амортизаційної політики підприємств, згідно з уперше запропонованими в дисертаційній роботі методологічними засадами формування такої політики, у загальному вигляді здійснюється в такий спосіб. На першому етапі аналізуються зовнішні та внутрішні фактори формування амортизаційної політики підприємства. На другому етапі визначаються короткострокові та довгострокові цілі амортизаційної політики підприємства. На третьому етапі здійснюється розробка інструментарію амортизаційної політики підприємства, а саме: узагальнення результатів аналізу зовнішніх і внутрішніх факторів, а також цілей амортизаційної політики з метою вибору оптимального її інструментарію. Четвертий етап передбачає впровадження амортизаційної політики підприємства, а п’ятий - контроль ефективності амортизаційної політики.

6. Для удосконалення методологічних підходів до управління амортизаційною політикою промислових підприємств розроблено методики оптимізації амортизаційної політики підприємства в цілому та для окремих інвестиційних проектів.

Перша з них ґрунтується на моделюванні загального процесу господарської діяльності підприємства з урахуванням змінного фактора амортизації та складається з двох частин. У першій частині методики розглядається створення матриці амортизаційних відрахувань за різними методами нарахування амортизації протягом терміну планування. Другу частину методики присвячено вибору тієї множини оптимальних методів нарахування амортизації, яка найбільше відповідає визначеним підприємством критеріям ефективності господарської діяльності, а саме: максимізації бухгалтерської прибутковості, максимізації чистого грошового потоку, максимізації швидкості повернення коштів.

У основу методики оптимізації амортизаційної політики для окремих інвестиційних проектів покладено критерій максимізації чистої теперішньої вартості грошових потоків. Процес оптимізації амортизаційної політики за даною методикою передбачає визначення: ключових характеристик проекту; показників чистого грошового потоку для кожного року життєвого циклу проекту з використанням сум амортизаційних відрахувань, що можуть бути нараховані у податковому обліку; сукупності альтернативних показників чистої ліквідаційної вартості основних засобів проекту за умов застосування різних методів нарахування амортизації у бухгалтерському обліку; сукупності альтернативних значень чистої теперішньої вартості проекту; оптимального інструментарію амортизаційної політики для даного інвестиційного проекту, тобто сукупності методів амортизації у бухгалтерському та податковому обліку, за умови застосування яких показник чистої теперішньої вартості проекту стає максимальним.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Рошило В.І. Амортизаційна політика як структурний елемент управління фінансами підприємства та державної економічної політики – світовий досвід та реалії України // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного ін-ту КНТЕУ: Економічні науки. – Чернівці: АНТ Лтд, 2003. – Вип. 2. – С. 409 - 430. – 0,8 д.а.

2. Рошило В.І. Фінансовий механізм амортизаційних відрахувань у процесі ринкової трансформації // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного ін-ту КНТЕУ: Економічні науки. – Чернівці: АНТ Лтд, 2002. – Вип. 4. – С. 239 - 247. – 0,4 д.а.

3. Рошило В.І. Ефективний амортизаційний механізм – умова переходу до інноваційного типу розвитку. // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного ін-ту КНТЕУ. Економічні науки. – Чернівці: АНТ Лтд, 2002. – Вип. 1.– С. 148-155. – 0,3 д.а.

4. Рошило В.І. Методологічні засади розробки та оптимізації амортизаційної політики промислового підприємства // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. Дніпропетровського національного ун-ту. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – Вип. 186. – С. 943-951. – 0,4 д.а.

5. Рошило В.І. Особливості амортизації як фінансової категорії економіки перехідного типу // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. Дніпропетровського національного ун-ту. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – Вип. 121.– С. 161-166. – 0,3 д.а.

6. Рошило В.І. Внутрішні джерела інвестування в сучасних умовах господарювання // Дослідження соціально-економічних проблем перехідного періоду: Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного ін-ту КНТЕУ: Зб. наук. пр.: Економічні науки. - Чернівці, 2001. – Вип. 1.- С. 124-126. – 0,2 д.а.

7. Рошило В.І. Амортизаційна політика підприємства та її вплив на інноваційну діяльність підприємства // Стратегія інноваційного розвитку підприємств України: Зб. наук. пр. за матеріалами міжнародної наук.-практ. конф. (17-20 вересня 2003 р.). – К.: Київський національний ун-т технологій та дизайну, 2003. – С. 142 -146. – 0,2 д.а.

8. Рошило В.І. Циклічність амортизації в аспекті формування амортизаційної політики підприємства // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Зб. наук. пр. за матеріалами ХІІ міжнародної наук.-практ. конф., 9-10 квітня 2002 р. - Вип. 2. Економічні науки. У 2-х ч. – Чернівці: АНТ Лтд, 2002. - Ч.2. - С. 484-487. - 0,2 д.а.

9. Рошило В.І. Удосконалення амортизаційної політики як елемент фінансового менеджменту підприємств // Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період: Зб. наук. пр. за матеріалами міжнародної наук.-практ. конф., 15 травня 2003 р. – Хмельницький: Хмельницький інститут бізнесу, НВП Еврика, 2003. – С. 119-122. – 0,2 д.а.

10. Рошило В.І. Внутрішні та зовнішні джерела фінансування інноваційної діяльності підприємств України // Вплив ринку і державного регулювання на розвиток фінансово-кредитної системи України: Зб. наук. пр. за матеріалами міжнародної наук.-практ. конф., 16 травня 2003 р. – Харків: Харківський ін-т бізнесу і менеджменту, 2003. - Вип. 2.– С. 121-125. 0,2 д.а.

11. Рошило В.І. Деякі напрямки сучасної амортизаційної політики підприємств // Стратегія економічного розвитку в умовах глобалізації: Зб. наук. пр. за матеріалами ХІ міжнародної наук.-практ. конф., 4 - 6 квітня 2000 р.– Чернівці: Чернівецький державний університет ім. Ю. Федьковича, 2000.- Т. 1.– С. 129-130.- 0,2 д.а.

12. Рошило В.І. Амортизаційні відрахування як внутрішнє джерело інвестування // Матеріали студентської наукової конференції, присвяченої 2000-літтю християнства і 125-й річниці Чернівецького державного ун-ту ім. Ю.Федьковича, 11-12 травня 2000 р. Кн.1. Гуманітарні науки. Ч.3. - Чернівці: Рута, 2000.- С. 113-115.- 0,2 д.а.

АНОТАЦІЯ

Рошило В.І. Формування амортизаційної політики підприємства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 – Фінанси, грошовий обіг і кредит. – К.: Інститут економічного прогнозування НАН України, 2004 р.

Дисертацію присвячено проблематиці формування та оптимізації амортизаційної політики підприємств в України, зокрема таким її аспектам, як роль амортизаційної політики у системі фінансового менеджменту підприємств, місце амортизаційних відрахувань у сучасній системі джерел фінансування інвестицій в основні фонди в Україні, державне регулювання процесів амортизації, розробка та оптимізація амортизаційної політики підприємств.

У роботі розглянуто теоретичні особливості концепцій амортизації та пропозиції щодо їх застосування в умовах перехідних економік, систему взаємозв’язків амортизаційної політики з такими розділами фінансового менеджменту, як управління фінансовими результатами та інвестиційною діяльністю, забезпечення стабільного фінансового стану підприємств. Обґрунтовано, що для переважної більшості промислових підприємств України внутрішні джерела фінансових ресурсів, зокрема амортизаційні відрахування, є основним прийнятним з економічного погляду джерелом фінансування реальних інвестицій.

На основі аналізу сучасної системи державного регулювання процесів амортизації систематизовано її недоліки та запропоновано комплекс заходів із її реформування. Також у дисертації обґрунтовано методологічні засади формування амортизаційної політики підприємств, методика її оптимізації та здійснено її впровадження на підприємстві ТОВ „Машзавод” (м. Чернівці).

Ключові слова: фінансовий менеджмент, амортизація, амортизаційна політика, оптимізація амортизаційної політики підприємств, державне регулювання амортизаційної політики.

АННОТАЦИЯ

Рошило В.И. Формирование амортизационной политики предприятия – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01. – Финансы, денежное обращение и кредит. - К.: Институт экономического прогнозирования НАН Украины, 2004.

Диссертация посвящена проблематике формирования и оптимизации амортизационной политике предприятий в Украине, в частности, вопросам роли амортизационной политики в системе современного финансового менеджмента предприятий, места амортизационных отчислений в системе финансирования реальных инвестиций в Украине, текущего состояния государственного регулирования процессов амортизации, методологии разработки и оптимизации амортизационной политики промышленных предприятий.

Работа рассматривает теоретические особенности существующих концепций амортизации и возможности практического применения их положений в условиях переходных экономик. Также теоретическим результатом работы является углубление существующих представлений о функциях амортизационных отчислений с точки зрения уровней управления ими, для чего предложена трехуровневая классификация данных функций.

В процессе рассмотрения взаимосвязей амортизационной политики предприятий с финансовым менеджментом введено понятие “необходимого уровня” амортизации и доказано, что при соблюдении данного уровня амортизации дальнейшее увеличение объема амортизационных отчислений в структуре себестоимости продукции предполагает исключительно перераспределение частей амортизационных отчислений и прибыли в структуре чистого денежного потока предприятия и соответственно не делает необходимым повышение цен на данную продукцию. Также проанализирован характер влияния амортизационной политики на финансовое состояние предприятия и его инвестиционную деятельность.

На основе обобщения статистических данных касательно динамики инвестиций в основные фонды