НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИХ І ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

СТАРИНЕЦЬ Олександр Георгійович

УДК 321.329.7

ВЛАДА І МОЛОДЬ:
ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОВІДНОСИН В ПРОЦЕСІ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Спеціальність: 23.00.02 — політичні інститути та процеси

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Київ-2004

Дисертацією

є рукопис

Робота виконана
на кафедрі політології Одеського державного економічного

університету

Науковий керівник доктор історичних наук, професор

Соколов В'ячеслав Миколайович,

професор кафедри політології

Одеського державного економічного університету

Офіційні опоненти доктор філософських наук,
член-кореспондент НАН України Михальченко Микола Іванович

Інститут політичних та етнонаціональних досліджень НАН України,
головний науковий співробітник

кандидат політичних наук

Білоус Артур Олександрович

журнал “Нова політика”,
шеф-редактор

Провідна установа: Одеська національна юридична академія МОН України, кафедра соціальних теорій.

Захист відбудеться “27” квітня 2004 р. о 1400 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.181.01. в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень НАН Україні за адресою: 01011, м. Київ, вул. Кутузова, 8, кім. № 202.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН Україні за адресою: 01011, м. Київ, вул. Кутузова, 8, кімн. №218.

Автореферат розісланий “25”березня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор політичних наук Ю.А.ЛЕВЕНЕЦЬ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Кожне нове покоління — це черговий крок в розвитку цивілізації. Спираючись на досвід попередників, на результати їх праці, молодь додає свій внесок у розвиток суспільства, докладаючи до цього свої активні творчі сили. Зміна поколінь являє собою певний етап, який має свої характерні риси, що сформувалися в ході його становлення, вони включають існуючі традиції, сприйняття конкретних життєвих цінностей і пріоритетів.

Молоде покоління є відносно стабільною соціальною групою, яка вимагає до себе постійної уваги не тільки сім'ї, але і держави, всього суспільства. Виховання нового покоління здійснюється відповідно до конкретної соціальної, політичної і економічної ситуації, з урахуванням необхідності формування в молодих людях якостей, адекватних до необхідних умов суспільного і державного будівництва, поступального розвитку суспільства. Молодь являє собою складний і масштабний об'єкт дослідження, що, відповідно, вимагає своїх підходів в його вивченні з урахуванням часу, з одного боку, а, з другого, це — активний суб’єкт суспільно — політичної діяльності. Тому суб’єкт — об’єктні відносини, в тому числі і в частині “молодь і політика” видаються однією з важливіших суспільних проблем.

Актуальність дисертаційного дослідження полягає також у тому, що вивчення молодіжної проблематики пов'язане з важливістю самої проблеми — державною молодіжною політикою, яка здійснюється в Україні в роки незалежності і суверенітету на принципово інших правових, політичних і інших засадах. Стрижнем вказаної проблеми виступають безпосередні взаємовідносини влади як такої і молоді, як найбільшої соціальної групи суспільства. Тим більш необхідно враховувати, що нова політична система, поява різних форм власності, економічні труднощі в країні значною мірою деформували не лише духовні засади, але й колишні форми і методи роботи з молоддю, що безумовно сприяло ускладненням в процесі виховання і соціалізації нового покоління.

Актуальність проблеми, яка вивчається, обумовлена і тим, що простежується участь політичних інститутів в процесі взаємовідношень владних структур і молоді, її інституціоналізації, що в результаті перетворює це політичне явище в формалізований, упорядкований процес з певною структурою відносин і дозволяє співвіднести як поточні, так і стратегічні задачі державної молодіжної політики загалом. Крім того, розв'язання молодіжних проблем прискорить зміцнення дієвості конституційного управління в країні, скоординує і уточнить подальший розвиток правової системи і активізації всіх гілок влади.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дослідження теми взаємовідносин влади і молоді в Україні є складовою частиною загальнокафедральної наукової роботи (кафедра політології Одеського державного економічного університету — ОДЕУ) — а також міжвузівського наукового дослідження, що проводиться Інформаційно-соціологічним центром ОДЕУ (директор професор Соколов В.М.), “Студент і суспільство”.

Представлені вище положення лягли в основу формулювання мети дослідження: виявлення особливостей взаємовідносин молоді і влади в умовах здійснення ринкових реформ і демократизації суспільних відносин в Україні, побудова правової держави (як записано в статті 1 Конституції України).

Відповідно до мети дослідження були сформовані і поставлені наступні завдання:—

дослідити і визначити реальне становище молоді України в умовах демократичних реформ і конкретних змін в економічній, соціальній, політичній, ідеологічній та інших сферах функціонування суспільства;—

обґрунтувати та розглянути суть та особливості понять “політичний простір молоді”, “правовий простір молоді”, їх роль і значення в процесі соціалізації молоді;—

вивчити динаміку політичних і соціальних процесів у молодіжному середовищі, реакції молоді на політичні явища та події, використання молоді як суб’єкта суспільно-політичних відносин;—

дослідити питання щодо взаємовідносин молоді, як соціальної спільноти з владою в практичних діях з позицій еволюційного розвитку;—

визначити рівень, зміст та дієвість державної молодіжної політики в умовах трансформації суспільних відносин.

До найбільш важливих складових процесу включення молоді до активної суспільно корисної діяльності дисертант відносить і можливе прогнозування і подальше вдосконалення, як окремих елементів, так і державної молодіжної політики в цілому, оскільки саме в ній безпосередньо перетинаються інтереси нового покоління і можлива їх реалізація на практиці. Кожна із задач вивчається самостійно, але підсумки дослідження розглядаються як єдиний комплекс — в світлі загальної мети, поставленої в дисертації.

Об'єктом дослідження виступає велика і специфічна соціально-демографічна група — молодь України, що діє в певному соціальному, політичному і правовому просторі.

Предмет дослідження — процеси взаємовідносин влади в особі держави і молоді в умовах трансформаційного, перехідного періоду до ринкових відносин і демократизації українського суспільства.

Методологія дослідження визначалася відповідно до характеру і змісту наукових завдань і цілей, а також особливостей об'єкта і предмета нашого дослідження. Основу методологічних засад дисертації складають принципи системності, конкретного аналізу, а також емпіричні (біхевіористичні). Крім того, автор користувався загальнонауковими і специфічними методами, характерними для досліджень політичних наук: аналіз, синтез, абстрагування, теорія груп, порівняльний метод.

Наукова новизна роботи, передусім, полягає в комплексному підході до вивчення основного спектру молодіжних проблем і їх взаємодії з владою, з владними структурами. Використання нормативно-ціннісного підходу дозволило визначити відповідність нормам, впорядкованість сприйняття молоддю системи політичних цінностей, що дало можливість визначити, яким чином по відношенню до політичної активності молодого покоління норми виконують свої функції (оцінну, стабілізуючу, виборчу та ін.). Новизна обумовлюється і тим, що внаслідок вивчення і аналізу документів, матеріалів, виявлені особливості політичних процесів у молодіжному середовищі в умовах формування нової української державності. Виділені такі головні параметри визначень: “політичне поле”, “правове поле” молоді З урахуванням політико — культурної специфіки процесів в молодіжному середовищі визначені елементи створення молодіжних структур і їх зміна за більш ніж десятирічний період. Виявлені і узагальнені особливості еволюційного розвитку державної молодіжної політики як організаційного феномена і форми управління з урахуванням реформування механізмів організації політичної діяльності, приведення її у відповідність з новими умовами суспільного розвитку.

На захист виносяться основні положення наступного змісту :– 

дослідження цілісного поняття влади, як регулятора політичних відносин в українському суспільстві з моменту здобуття незалежності;– 

українська держава при здійсненні молодіжної політики виходить на певний політико-правовий рівень, що дозволяє поєднувати політичну і управлінську діяльність відповідно до загальнонаціональних стратегічних завдань;– 

зіткнувшись з молодіжними проблемами в соціально-економічній, правовій, демографічній сферах, держава повинна вирішувати їх, зробивши особливий акцент на здатності політичної системи до інновацій;– 

вивчення понять “правовий і політичний простір молоді” дає можливість представити сферу політики і права, в яких існує молодь і діє влада. Розвиток цієї тенденції істотно розширює хід демократизації і збагачує її зміст;– 

влада, вирішуючи власні глобальні завдання, може упустити розв’язання часткових завдань, у тому числі знизити увагу до виконання прийнятих рішень в державній молодіжній політиці. Однак, виправити ситуацію, що склалася набагато складніше, ніж її не допустити; – 

цілі і задачі влади, що здійснює молодіжну політику, не завжди співпадають з тими, які є навіть досить масовими інтересами молоді. Недостатня політична культура молодих людей, їх політична інфантильність не створюють передумов для повного розуміння політики як такої, а це, в свою чергу, не дає можливості молоді порівнювати власні інтереси, проблеми з існуючою державною молодіжною політикою;– 

вивчення молодіжної політичної еліти представляє особливий інтерес як в соціальному, так і в політичному напрямі.

Практичне значення отриманих результатів передбачає їх використання в безпосередній діяльності як центральних, так і місцевих органів управління, суспільних структур в роботі з молодим поколінням країни, у здійсненні усієї організаційно-виховної роботи, формуванні громадянської позиції.

Апробація результатів дисертації пройшла на конференціях: "Інституційні перетворення, як передумова ефективного використання ресурсного потенціалу регіону" (Одеса, 24 квітня 2003 p.); “Всеукраїнські науково-практичні читання студентів і молодих науковців, присвячені спадщині великого вітчизняного педагога К.Д.Ушинського”(20–21 травня 2003р. Одеса); “Підсумкова науково-практична конференція професорсько-викладацького складу Одеського державного економічного університету, академічних та вищих навчальних закладів України” (Одеса, 22–24 квітня 2003 p.); “Етнополітологія в Україні: здобутки, проблеми, перспективи”; “Інтелігенція і влада” (Київ, 16–17 жовтня 2003 p.), “Підприємство, як чинник економічного та соціального розвитку” (Одеса, 23–24 жовтня 2003 p.); “Соціал-демократія і соціальна політика: європейський досвід і українські перспективи”(Київ, 21–22 листопада 2003 р.).

При роботі над дисертацією автор використав наступне коло джерел:—

офіційні державні документи та документи молодіжних структур як центрального, так і місцевого рівня;—

результати різноманітних соціологічних та інших досліджень, що стосувалися вивчення громадської думки в періоді, що вивчається нами;—

використовувалися також праці класичної філософії, політології, соціології, педагогіки, праці вітчизняних і зарубіжних вчених;—

матеріали преси, де розглядалися вказані в дисертації проблеми.

Хронологічні межі дослідження — 1991 — кінець 2003 pp., період від початку творення незалежної держави України до сьогодення. Вказаний часовий відрізок дозволяє сповна дослідити основні напрямки державної молодіжної політики в їх позитивній або негативній динаміці.

Структура дисертаційної роботи визначалася логікою викладу матеріалу, цілями і завданнями дослідження. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (202 найменування — 16 сторінок), а також 16 таблиць, розташованих в тексті відповідно до його змісту. Обсяг дисертації — 157 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтована актуальність теми дослідження, визначені мета, завдання, новизна положень, що виносяться на захист, а також практичне значення, коло джерел дисертації і результати її апробації.

У першому розділі “Влада і суспільство: особливості взаємодії і регулювання відносин (теорія проблеми)” автор розкриває зміст поняття “влада” як ключовий феномен політики. Будь-яка держава, що втілює владу, створює закони, формуючи загальне правове поле, з іншого боку — неухильно стежить за безумовним виконанням ухвалених законів і примушує (закликає) громадян до їх виконання. Дійовий механізм влади на практиці робить її взаємодовірливою з тими, хто її обрав, прийняв.

При розгляді ознак влади виділяються: правова впорядкованість в організації суспільного і державного життя; дисципліна (правова, службова, професійна, військова і т.д.); регламентована взаємодія влади різного рівня між собою і громадянами; відповідальність і підконтрольність і влади, і громадян; діяльність влади лише в межах існуючих законів (в тому числі Конституції), без порушення прав громадян, їх свободи і рівності перед законом.

Найважливішим елементом взаємовідносин влади і суспільства є існуюча система цінностей, що визначає моральну спроможність самого суспільства і внутрішню силу держави. Розвиток і стабільність дії всіх демократичних інститутів залежить від наявності певних цінностей — цінностей демократії. У будь-якому випадку повинен діяти пріоритет прав людини, особистості, що повинно займати в процесі демократизації суспільства провідне місце.

Розглядаючи проблему “влада — суспільство”, де влада виступає як регулювальник політичних відносин, потрібно відмітити важливість динамічних процесів, що стосуються безпосередньо суспільного розвитку:

мова йде про ситуацію в суспільстві, яка вимагає проведення необхідних і дієвих реформ. Конституційна реформа, що почалася в Україні в 2003 році, може бути представлена як деяка своєрідна ілюстрація ставлення до реформ в українському суспільстві, з одного боку, а з іншого — безпосередня діяльність держави, що здійснює ці реформи.

Влада, вирішуючи свої глобальні завдання, може не спромогтися на вирішення завдань часткових, у тому числі тих, які вписуються в існуючу молодіжну політику. Небезпека цього реальна, так уже було в незалежній Україні на початку 90-х років.

У другому розділі “Молодь як суб’єкт влади: сутність і особливості функціонування” розглядаються інтереси молоді як суб’єкта політики в процесі реформування і перетворень в Україні та деякі основні проблеми, що притаманні молодіжному середовищу. На жаль, потрібно констатувати, що соціальна ціна реформ виявилася для українського населення, особливо для молоді, дуже високою. На цьому тлі досягнення демократизації в суспільстві, позитивні зміни в політичній сфері життя не представляються такими значимими і масштабними.

У таких умовах виникали, формуючись і розпадаючись, заглиблюючись до критичної відмітки або залишаючись поверхневими, процеси в молодіжному середовищі. Введення економічного лібералізму і відповідної йому політичної демократії західного типу не були сприйняті українською молоддю в повній мірі.

В Україні молодь (14–28 років) — одна із значущих і значних соціальних груп — 22,5 % від загальної кількості жителів країни. За роки незалежності з'явилося молоде покоління, що зросло вже в умовах нової національної української державності. В Україні не виникла проблема “батьків і дітей”, сучасна молодь формувалася вже в умовах існування ринкової економіки, виробничих відносин, що складаються, ідеології, що принципово змінилася. З'явилися нові життєві критерії, переглянуті цінності, оцінки, сприйняття дійсності загалом.

Хоч загальна чисельність молодого покоління в Україні в 2003 році залишилася десь на рівні 1991 року, але це не є свідченням стабільного, рівномірного розвитку всіх його вікових категорій. Починаючи з 1992 року, народжуваність в Україні почала стрімко падати, тому кількість молодих людей, що стануть до праці з 2010 року, почне стрімко падати: в 2003 році працездатних з найменшого віку (16 років) в країні 9192,4 тис. чоловік, а тих, хто завершує свій трудовий шлях, тобто йде на пенсію — 11435,6 тис. чоловік. Різниця складається в 2,3 мільйони чоловік, що для держави вельми відчутно. Цей чинник потрібно враховувати при формуванні критеріїв державної молодіжної політики.

У розділі виділяються основні, найбільш значущі процеси, що протікають в молодіжному середовищі, важливі як для самої молоді, як суб'єкта, так і для суспільства і держави.

У числі таких проблем демографічні проблеми: Україна знаходиться серед тих країн, де спостерігається найменший коефіцієнт народжуваності. Україна посідає перше місце в Європі по поширенню епідемії СНІД. Загалом проблему здоров'я молоді можна вважати найважливішою для держави і суспільства. Можна додати і такі проблеми, як дитяча безпритульність, зростання злочинності серед підростаючого покоління, безробіття.

Було б невірно стверджувати, що влада не звертає уваги на зазначені проблеми. Держава сфокусувала свої зусилля на декількох найбільш значущих напрямах, кожен з яких має свої особливості, “технологію” виконання поставлених задач.

Аналіз існуючих проблем молоді України показує, наскільки вони значні і багатопланові. Сучасне суспільство, держава не завжди адекватно реагують на молодіжні проблеми які існують, або на потенційно можливі. Мова йде як про фізичне, так і про моральне здоров'я нового покоління. Україна може скористатися досвідом ряду країн, які, зіткнувшись з молодіжними проблемами, вчасно почали роботу по запобіганню їх негативного розвитку. Бо втрачений час може обернутися для нашої країни серйозними наслідками в майбутньому.

Третій розділ “Політичний і правовий простір молоді в умовах реформ сучасної України” присвячений вивченню таких понять, як “політичний і правовий простір” стосовно такої соціальної групи, як молодь. Якщо вважати визначенням даного поняття таке: “Протяжність і глибина меж, освоєних політичною діяльністю” Политическая социология. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. — С.601., то вивчення даного явища стосовно молоді має особливе значення.

Політичний простір української молоді являє собою сегмент її політичних дій, участь у владних структурах, наявність відповідних політичних (і інших, близьких до них) організацій. Масштаби політичного простору залежать від конкретних дій молодіжних структур, наявності активних, що мають авторитет, молодіжних лідерів, які виконують певні політичні завдання, в тому числі здійснюють захист інтересів молоді як в загальнонаціональному масштабі, так і в регіонах.

Політичний простір молоді існує в сфері функції влади, тобто в її політичному просторі. Ця особливість позначається і в тому випадку, коли інтереси молоді і держави співпадають, і тоді, коли вони не співпадають. Тим самим підкреслимо, що політичний простір молоді, в якому вона має власний абсолютний вплив, обмежений. Молодь України не має своєї, досить могутньої політичної партії всеукраїнського масштабу, яка ставила б перед собою конкретні політичні завдання. Існування деяких політичних партій з молодіжним “забарвленням” не змінює суті справи (“Молодіжна партія України”, з 1999 року, “Політична партія “Молода Україна”, з 1999 року, “Соціал-демократична партія молоді”, з 2001 року) Абетка української політики: Довідник. Вип. 5 / Авт. — упор. М. Томенко (кер. кол.), Л. Бадешко та ін. —К.: Смолоскип, 2002. — С. 100, 108,.

Зростання громадських, культурологічних, спортивних і інших молодіжних, підліткових і дитячих організацій було характерне у другій половині 90-х років. Цьому сприяло прийняття Закону України “Про молодіжні та дитячі громадські організації" (1998 p.). Наявність потужних структур в молодіжному русі також характеризує і визначає зміст молодіжного політичного простору. Тим більше, що молодіжні організації є частиною загальної політичної системи і вони виконують свою вельми значущу організаційно-політичну функцію.

Молодь становить чималу частину електорату, однак дуже рідко на виборах у владні структури голосує саме за молодіжних лідерів. Молодь не стала основним ядром політичних партій України. Та, навіть далеко не всі партії мають свої молодіжні організації.

Політичний простір молоді, хоч і займає значний обсяг, є не досить насиченим. Проте, якщо враховувати типологію політичного простору, то слід мати на увазі його зв'язок з політичними просторами інших соціальних спільнот, а головне — з політичним простором існуючої влади. Тому про політичний простір, який займає молодь, можна говорити лише в тому значенні, що вона бере участь в певних політичних відносинах різних політичних сил (конфлікти, узгоджені дії, соціальне протистояння, творення і т.п.), але це не є дією, що абсолютно виражає тільки молодіжні інтереси. Масштабні інтереси конкретних індивідів перетворюються в загальні, загальнозначущі, загальнонаціональні.

Вивчаючи політичний простір, що займає молодь, не можна не сказати про його співвідношення з реально існуючою політичною системою, яка включає в себе право як одну з норм, регулюючих відносини в суспільстві, дії і поведінку людей, функціонування об'єднань і державних органів. Про право мова йде тому, що, розглядаючи політичний простір як сферу дії політики, пов'язаної з молоддю, не можна залишити збоку простір правовий, в рамках якого знаходиться молодь як суб’єкт суспільства.

Право, будучи формою реалізації політики, покликано стимулювати і підтримувати прогресивні процеси в середовищі молоді, а також встановлювати норми взаємовідносин молодих громадян і держави. Право містить орієнтири для політики, допускаючи або не допускаючи певні методи в досягненні конкретних цілей. Будь-яка політична діяльність обумовлюється рамками правового поля, в межах якого ця діяльність здійснюється.

У кожній державі система права будується за принципом регулювання суспільних відносин. Україна тут не є виключенням. Сутність регулювання полягає в тому, що, по-перше, “вічних” законів не буває, життя завжди вносить свої поправки; по-друге, досвід правового регулювання в нашій країні в умовах ринкових реформ тільки накопичується, звідси — помилки, недоробки; по-третє, досвід міжнародного співтовариства, безумовно, цінний, але його не можна абсолютно копіювати, не враховуючи свої національні умови і особливості.

Правовий простір молоді має самостійні параметри. Він пов'язаний із загальнонаціональним, загальнодержавним правовим полем. Його неможливо розділити, але необхідно коректувати в інтересах молодих громадян країни.

У четвертому розділі “Сучасна державна молодіжна політика і її перспективи” розкриваються питання, пов'язані з реалізацією одного з найважливіших напрямів державної політики — молодіжної. Цей напрям виник в умовах подолання кризових явищ в країні і реально став існувати як форма державної діяльності як в центрі, так і в регіонах.

У реалізації державної молодіжної політики нової України стартовим можна вважати документ — Декларацію "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні" (Закон України, № 2853 — XII від 15 грудня 1992 року).) Хоч до цього часу (з серпня 1991 року) було прийнято біля ЗО актів, указів, розпоряджень, виданих виконавчою владою країни.

Усього за період незалежності України з'явилася значна кількість законодавчих і підзаконний актів, в тому числі Закони України, Укази президента, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів. Всі документи вищестоящих державних органів трансформуються в рішення органів місцевої влади, яка також в порядку власної ініціативи створює свої рішення, постанови, накази в кожній області, місті, районі, селі.

Природно, що вся державна молодіжна політика спирається, передусім, на Конституцію України, прийняття якої 28 червня 1996 року значно розширило можливості роботи органі влади всіх рівнів. Існуюча нині в країні нормативно-правова база сприяє створенню організаційної структури молодіжних формувань, що працюють на громадських засадах, а також державних установ, які безпосередньо здійснюють молодіжну політику. Вже на 1 січня 1998 року в Україні стали функціонувати 374 центри соціальних служб для молоді, 700 служб у справах неповнолітніх, 40 притулків для дітей, 75 дитячих будинків сімейного типу. У кожній області, в багатьох містах створені управління у справах сім'ї та молоді. Очолювало цю роботу Міністерство (нині Держкомітет) у справах сім’ї і молоді.

З грудня 1995 року відбулося перше засідання Національної ради з питань молодіжної політики при Президентові України. Рада сприяла здійсненню державної молодіжної політики, контролю над її реалізацією на місцях.

За підрахунками дисертанта з 1991 року було прийнято біля 500 законів, інших підзаконних актів, опублікованих в різних джерелах (“Офіційній вісник України”, “Збірник постанов уряду України”, "Відомості Верховної Ради Україні"). Аналіз документів показав, що в деяких з них спостерігаються повтори — аналогічні рішення, є неконкретність формулювань, але головне — далеко не скрізь прописаний механізм дій і виконання рішень.

Чинники, пов'язані з життям молоді, можуть мати різний характер — соціальний, демографічний, економічний, медичний, психологічний і інший, але політична підоснова в них все одно очевидна. Тим більше, що молодіжна політика, що здійснюється державою в тій або іншій мірі стосується всього населення країни.

Державна молодіжна політика вимагає серйозної координації дій всіх гілок влади, її управлінських структур. У центрі такої уваги повинно бути не просто вивчення тенденцій і різноманітних процесів: докладені зусилля в здійсненні молодіжної політики позначаться через тривалий час. А непослідовність, нечіткість в її розробці і здійсненні приведе до розпилення сил, коштів, ресурсів і інше при мінімальному результаті.

Оцінюючи загалом державну молодіжну політику, потрібно виділити декілька значущих, на наш погляд, положень. По-перше, минулий період існування незалежної України можна розділити на декілька тимчасових етапів, кожний з яких став рівнем у вдосконаленні і розвитку політики держави по відношенню до молодого покоління країни. Таких етапів можна виділити чотири. Перший — з серпня 1991 року по 15 грудня 1992 року (прийняття Декларації), другий — до 5 лютого 1993 року (прийняття Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні".) Третій — до 1999 року: саме в ці роки сталося значне збільшення чисельності молодіжних організацій, об'єднання молодіжних течій, активізація молоді в суспільно-політичному житті (в тому числі на виборах до Верховної Ради в 1998 році і президентських виборах 1999 року).

Далі — з кінця 1999 року по теперішній час. У цей період різко зросло число прийнятих владою документів, що стосуються молодіжної політики (наприклад, тільки за 2000—2001 роки було прийнято біля 150 Законів України, Указів Президента, постанов Кабінету Міністрів). Виконавчі органи державної влади продовжували бути головною силою в центрі і на місцях, які здійснювали всю молодіжну політику. Зростали обсяги бюджетних коштів, що виділялися на виконання молодіжних програм: з 9,9 млн. грн. в 1998 році до 19,0 млн. грн. в 2001 році у держбюджеті та з 26,6 млн. грн. відповідно, до 64,3 млн. грн. у місцевих бюджетах.

Державна молодіжна політика неможлива без активної участі громадських структур, передусім, молодіжних громадських організацій. Держава повинна виконувати координуючу і організаційну роль, здійснюючи правові, фінансові, інформаційні і інші функції, а молодіжні організації — виступати ініціатором змісту політичних і інших рішень, що приймаються владою, обгрунтовуючи їх суть і переконуючи в їх необхідності. Основу ж самої державної молодіжної політики складає власне молодіжне законодавство і відповідні механізми його виконання.

У висновках підведені підсумки дослідження. Особливість даного дослідження в тому, що, по-перше, це комплексна, що охоплює різні аспекти державної молодіжної політики, робота; по-друге, враховано, що багато процесів в молодіжній сфері відбуваються досить швидко, навіть стрімко, випереджаючи загальний еволюційний розвиток українського суспільства; деякі процеси стають важко такими, що їх виправити та неповоротними, це змушує швидко на них реагувати як державу, так і суспільство.

Загальні висновки можна звести до наступного.

1) Влада являє собою засіб здійснення політики, і її діяльність представляється одним з основних показників політичного життя суспільства. Ринкові відносини, що нині будуються, породили надзвичайну безліч явищ, з якими зіткнулася влада; нові завдання вимагають нових підходів і відповідних рішень у всіх сферах життя суспільства. Частина загальної політики — державна молодіжна політика — розглядається в напрямі реалізації необхідних умов і конкретних механізмів по задоволенню інтересів молоді.

2) Здійснюючи реформи, держава вимушена переборювати різноманітні перешкоди як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру. Однією з таких перешкод є існуючий бюрократичний механізм в управлінні, що заважає розвитку суспільних відносин. Трансформація соціального організму, а саме на це спрямовані реформи в нових ринкових умовах, потребують перегляду низки положень, активного пошуку тих сил, котрі передусім зацікавлені в проведенні реформ, незворотних соціально-економічних перетвореннях. Це насамперед молодь. Тому влада (держава) повинна не просто враховувати викладене положення, але й вибудовувати новий тип суспільних перетворень. Залучення молоді до даного процесу призведе до реконструкції усіх суспільних відносин, прискорить ринкові реформи, залучить до процесу реформування нові сили.

3) В Україні створена достатня правова база, що регулює відносини влади з молоддю. На жаль, на певному етапі час був упущений (початок 90-х років), що позначилося на здійсненні державної молодіжної політики надалі.

4) Цілі і завдання влади, що здійснює політику, не завжди співпадають з тими, що є, навіть досить масовими інтересами молоді. Державна молодіжна політика повинна бути гнучкою, мобільною, надто дійовою і ефективною, швидко реагувати на виникаючі в молодіжному середовищі процеси.

5) Молодь, втративши віру в ідеали, втративши ідейну опору, в більшості своїй стала аполітичною. Спроби державної ідеологізації (упор на питання національного і націоналістичного характеру) результатів не дали. Молодь пасивно сприймає трактування закликів, наприклад, політичних партій, політичні дії не знаходять масової підтримки і навіть відповідного розуміння в молодіжній сфері. Певне структуру вання молодіжних організацій, що відбулося в подальші роки, сприяє розв'язанню загальних молодіжних проблем, але це можна розглядати лише як початок великої і важливої роботи з підростаючим поколінням.

6) В Україні вже існує політична молодіжна еліта, що сформувалася, до кола яких належать депутати (зокрема Верховної Ради України), лідери громадських організацій і рухів, активісти політичних партій тощо. Проте число їх вкрай мале. Причини цього різні, але головна з них полягає у відсутності масової соціально-політичної бази, здатної висувати зі свого середовища достатню кількість молодих політичних лідерів нової формації, здатних, у свою чергу, організувати інших.

7) Політичний простір потрібно розглядати як зону безпосередньої діяльності молодіжних структур або їх діяльність у взаємопроникненні в політичний простір інших політичних сил. В Україні вже існує політична молодіжна еліта, що сформувалася, в числі якої депутати (в тому числі Верховної Ради), лідери громадських організацій, активісти політичних партій і ін. Але їх число надто мале. Причини тут різні, але головна, як нам представляється, полягає у відсутності масової соціально-політичної бази, здатної висувати із свого середовища достатню кількість молодих політичних лідерів нової формації, здатних, в свою чергу, принадити, організувати молодь. Тим самим молодіжний політичний простір в нинішніх умовах не заповнений, а “експериментується” лише в переддень чергових виборів.

8) Наявність правового поля, відповідного конкретному періоду, що вивчається нами, дає можливість діяти в ньому і самій владі, і її суб'єктам. Простір права, який займає молодь, з'явився в більшій мірі з ініціативи “зверху”, ініціативи держави, а не “знизу” — молоді. Багаторічна традиційна практика патерналізму в цьому випадку проілюстрована в повній мірі.

Таким чином, поставлені в дисертації завдання автором вивчені, проведений необхідний аналіз доктрин, що є, здійснений синтез теоретичних положень і практичних висновків.

Основні положення дисертаційного дослідження

викладені автором у таких публікаціях:

1. Старинец А.Г., Соколов В.Н. Власть и общество. — Одесса: Маяк, 2003. — 180 с. (монография).

2. Старинец А.Г. Молодежь и государство: проблемы взаимоотношений и интересов // Збірник “Науковий вісник” Всеукраинской ассоциации молодых ученых. — № 4. — Киев-Одесса, 2002. — С. 31—35.

3. Старинец А.Г. Нормативно-правовая основа деятельности молодежных организаций Украины (период становления) // Збірник “Науковий вісник” Всеукраинской ассоциации молодых ученых. — Киев-Одесса, № 5. — 2002.—С. 40-45.

4. Соколов В.Н., Старинец А.Г. Власть как социальный феномен (философское осмысление понятия) // Перспективи (серія: політологія) — № 1(17).—2002.—С. 94—97.

5. Старинец А.Г. Молодежь Украины в политическом и правовом пространстве в период трансформации украинского общества // Перспективи (серія політологія) — № 3(19) — 2002. — С. 62—68.

6. Старинець А. Молодежная политика в Украине: решение проблем // Правова держава. — № 6. — 2003. — С.248–254.

7. Старинець О.Г. Динамічні процеси в молодіжній політиці (соціально-правовий аспект) // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету.—Вип. 5.—2003.—С. 165—168.

8. Старинец А.Г., Листопад А.А. Всеукраинские научно-практические чтения студентов и молодых ученых, посвященных наследию К.Д. Ушинского // Збірник "Науковий вісник" Одеського державного економічного університету.—№ 1(6)—2003.—С. 163—164.

9. Старинец А.Г. Молодежное предпринимательство в рамках государственной молодежной политики // Збірник "Науковий вісник" Одеського державного економічного університету. — № 2(7) — 2002. — С. 51—55.

10. Старинець О.Г. Історичне коріння сучасної інтелігенції // Збірник "Інтелігенція і влада". Матер. Третьої Всеукраїнської наукової конференції, 16—17 жовтня 2003 p. — Одеса: Астропринт, 2003. — С.167—170.

11. Старинец А.Г., Соколов В.Н. О природе власти // Збірник “Науковий вісник” Одеського державного економічого університету. — № (7). — 2003. — С.175–177.

АНОТАЦІЇ

Старинець О.Г. Влада і молодь: особливості взаємовідносин в процесі демократизації українського суспільства. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 — політичні інститути і процеси. — Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, Київ, 2004.

У дисертації на основі широкого кола джерел досліджується проблема взаємодії молоді та держави, влади в умовах демократизації українського суспільства.

Вивчені такі проблеми, як динамічність процесів в молодіжному середовищі з урахуванням політико-правових та соціальних аспектів. Тут представлені основні напрямки в розвитку державних програм для молоді.

Особливе значення має дослідження таких понять, як політичний і правовий простір, що важливо для більш точного розуміння місця такої великої соціальної групи, як молодь, в загальному спектрі політичної діяльності держави, політичних і громадських структур в Україні в умовах становлення нових ринкових відносин і розвитку демократії.

Провідні проблеми, що вивчаються в дисертації — проблема влади як регулятора політичних відносин в суспільстві і проблеми стратегії і реалізації державної молодіжної політики. Відмічається взаємозв'язок вивчень цих наукових напрямків з урахуванням розуміння головних напрямків в політиці відносно підростаючого покоління. Виділені як позитивні, так і негативні явища, складності в здійсненні молодіжної політики власними структурами в масштабі держави.

Ключові слова: влада молодь, державна молодіжна політика, політичний та правовий простір, політико-правовий і соціальний аспекти молодіжної політики, демократизація українського суспільства.

Старинец А.Г. Власть и молодежь: особенности взаимоотношений в процессе демократизации украинского общества. — Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 — политические институты и процессы. — Институт политических и этнонациональных исследований. — Киев, 2004.

Диссертация посвящена важной проблеме взаимоотношений власти в лице государства и молодого поколения в условиях становления и развития нового украинского демократического общества.

Изучены проблемы динамических процессов в молодежной сфере с учетом экономических, политических, социальных, демографических и иных условий. Особое значение в исследовании получили такие понятия, как политическое и правовое пространство, занимаемое молодежью в общем политико-правовом поле украинского общества. Масштабы политико-правового поля, представляющего собой многоплановый сегмент политической деятельности молодежи, зависят от конкретных дел молодежных структур-организаций, движений, союзов, ассоциаций. Политико-правовое поле, в котором находится молодежь, находится в сфере регулирования политических и правовых отношений, осуществляемых властью, т.е. государством. Указанный подход позволил глубже понять и представить место молодежи в общем спектре политики, ее взаимоотношения с государством, с различными властными структурами, а также с политическими партиями, объединениями, организациями.

В диссертации излагаются значимые проблемы — проблемы власти как регулятора политических отношений в обществе. Представлен действующий механизм власти в практике украинской государственности. Кроме того, исследуются взаимоотношения властных структур с молодежью как в центре, так и в регионах страны.

Выделен как значимый аспект стратегии и практики исполнения государственной молодежной политики, отмечена его важность. При этом подчеркивается, что осуществление государственной молодежной политики невозможно без активного участия в этом процессе общественности, в том числе непосредственно молодежных структур.

Отмечается взаимосвязь в решении политических и социальных проблем, связанных с работой с подрастающим поколением. Рассматриваются причины и следствие существующих в Украине молодежных проблем, в том числе тех, которые требуют незамедлительного решения.

Автор данного исследования выделяет как позитивные, так и негативные явления, мешающие осуществлению молодежной политики в масштабе государства. Подчеркиваются особенности сочетания существующей законодательной базы и непосредственного осуществления государственной молодежной политики в Украине. В частности, с 1991 года в стране было принято более 500 законов, подзаконных актов, других важных государственных документов, регламентирующих действия в сфере молодежной политики. Вместе с тем, обращается внимание на то, что государственная молодежная политика требует серьезной координации действий всех ветвей власти, управленческих и общественных структур.

В условиях демократизации украинского общества значимыми могут быть представлены перспективы развития и возможные сценарии в развитии различных процессов в молодежной среде.

Ключевые слова: власть, молодежь, государственная молодежная политика, политико-правовой и социальный аспекты молодежной политики, демократизация украинского общества.

Starynets A.G. Power and young people: mutual relations peculiarities during democratization of Ukrainian society. —Manuscript.

Dissertation on competition scientific candidate degree of political sciences on speciality 23.00.02 — political institutions and processes. — Institution of researches political and ethnic national. —Kiev, 2004.

Dissertation sacred to important mutual power relations problem in group face in formation conditions and development of new Ukrainian state system.

Are Studied the problems of dynamic processes in youth Wednesday with calculation of economic, social, democratic and another conditions. A Special significance in research got such notions, as political and legal space, occupied by young people afield general political-legal of Ukrainian society. Such approach allowed more deep to comprehend and to represent an young people place in general politics spectrum, her interrelation with state, with power, with public structures — by political parties, unifications, organizations.

In dissertation study the meaningful power problem problems — as regulator of political relations in society, and also interrelation of imperious structures with young people as in center, so and in regions. Is Marked strategy importance and execution practices of state youth politics. Is Underlined intercommunication in decision of political and social problems, related to deal with growing up generation. Picked out as complications positive, so and negative phenomena in realization of youth politics in state scale, and also development perspectives and possible scenarios in the processes making in youth Wednesday.

Key words: power young people, state youth policy, aspects political-legal and social of youth politics, democratization of Ukrainian society.