ВСТУП
Міністерство освіти і науки україни
Донецький національний університет
Табачкова Наталія Анатоліївна
УДК 331.582
Використання трудових ресурсів
Промислового регіону
Спеціальність 08.09.01 – демографія, економіка праці,
соціальна економіка і політика
автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Донецьк – 2004
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в Донецькому національному технічному університеті Міністерства освіти і науки України на кафедрі менеджменту і господарського права.
Науковий керівник – академік НАН України, доктор економічних наук, професор Амоша Олександр Іванович, Інститут економіки промисловості НАН України (м.Донецьк), директор інституту.
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, професор Прокопенко Микола Дмитрович, Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), головний науковий співробітник відділу проблем економіки підприємств;
кандидат економічних наук Єськов Олексій Леонтьєвич, ЗАТ “Новокраматорський машинобудівний завод” (м. Краматорськ), начальник відділу організації праці та заробітної плати.
Провідна установа:
Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, відділ проблем зайнятості та ринку праці (м. Київ).
Захист відбудеться “24” листопада 2004 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.03 у Донецькому національному університеті за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 186, ауд.409.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.
Автореферат розісланий “22” жовтня 2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат економічних наук, доцент С.П.Калініна
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. В період переходу до ринкового механізму господарювання, що характеризується загальним погіршенням соціально-економічної ситуації як в Україні в цілому, так і в її регіонах, активізується ряд проблем, пов’язаних зі скороченням матеріального виробництва (особливо в перші роки перехідного періоду), зростанням безробіття, значними розбіжностями в рівнях доходів населення.
І хоча в останні роки економічна ситуація в Україні поступово стабілізується, наслідком тривалої кризи стало зменшення попиту на робочу силу з боку підприємств, досить високим залишається рівень безробіття, в тому числі прихованого, неефективно використовуються трудові ресурси. Все це викликає соціальну напруженість в суспільстві і тому вимагає вживання негайних заходів, за допомогою яких можна покращити соціально-економічну ситуацію.
Розвиток економіки країни, перш за все, ґрунтується на ефективному використанні її економічного потенціалу, важливою складовою якого є трудові ресурси. В комплексі складних соціально-економічних проблем, пов’язаних з ринковими перетвореннями, важлива роль належить збереженню та розвитку трудових ресурсів. В останні ж роки в Україні спостерігаються досить негативні тенденції в процесах відтворення трудових ресурсів, їх розподілі та використанні. Тому створення умов для розширеного їх відтворення повинно передбачатись довгостроковою стратегією суспільного розвитку.
Зміцнення потенціалу регіонів та запровадження ефективних механізмів, що сприятимуть їх розвитку, дозволить позитивно впливати на соціально-економічні процеси, які відбуваються в Україні, в тому числі використання трудових ресурсів, що набуває особливого значення, адже в центрі цього процесу знаходиться людина. Значну роль в економічному розвитку країни відіграють саме промислові регіони. Тому вирішення проблем, пов’язаних із використанням трудових ресурсів в промислових регіонах, дозволить зменшити соціальну напруженість в суспільстві, підвищити зайнятість і сприятиме зростанню життєвого рівня населення.
Теоретичні та методичні аспекти актуальних проблем економіки праці значного розвитку одержали в роботах відомих українських економістів: О.І.Амоші, С.І.Бандура, Д.П.Богині, А.Е.Воронкової, О.А.Грішнової, В.М.Данюка, М.І.Долішньо-го, Г.Т.Завіновської, А.М.Колота, Е.М.Лібанової, І.І.Лукінова, Н.Д.Лук’янченко, Н.О.Павловської, В.М.Петюха, О.М.Уманського, М.Г.Чума-ченка, А.А.Чухна та інших. В останні часи трудовий напрямок досліджується російськими економістами В.С.Булановим, Н.А.Волгіним, Г.Г.Мелік’яном, Р.П.Колосовою, В.Г.Костиковим, А.С.Семеновим, Г.Е.Слєзінгером, С.Ю.Рощиним та іншими. І хоча в працях науковців розглянуто різні аспекти реалізації трудового потенціалу суспільства, питання використання трудових ресурсів, їх збереження і відтворення на рівні регіону, зокрема промислового, раціонального міжгалузевого розподілу трудових ресурсів та його використання на мікрорівні потребують подальшого дослідження.
В нових умовах господарювання основний тягар проблем переміщується саме на регіональний рівень. Розробкою концептуальних основ та практичних рекомендацій щодо управління соціальним розвитком в регіонах займаються українські економісти М.І.Долішній, Л.М.Зайцева, С.А.Мельник, В.І.Пила, Т.О.Стеценко, Д.М.Стеченко, В.Ф.Янукович. Особливе місце серед завдань регіональної економічної політики належить розробці надійного механізму ефективного використання трудових ресурсів з метою уникнення соціальних конфліктів та забезпечення підвищення рівня життя населення. З усім комплексом перетворень, що сприяють економічному зростанню регіону, має бути органічно пов’язане регулювання ринку праці та зайнятості населення. Проблема зайнятості сьогодні розглядається як елемент соціальної політики, а основним функціональним призначенням регулювання сфери трудових відносин є створення економічних умов для стабільного розширеного відтворення робочої сили регіону на якісно новому рівні. Розв’язання цієї складної соціально-економічної проблеми вимагає подальшого дослідження процесу використання трудових ресурсів, зокрема в умовах промислового регіону, і розробки нових методичних підходів та практичних рекомендацій щодо зазначеного процесу з метою його удосконалення.
Актуальність і наукова значимість окреслених проблем та необхідність більш глибокого їх дослідження зумовили вибір теми дисертаційної роботи, її мету та задачі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематики науково-дослідних робіт Донецького національного технічного університету в рамках держбюджетної теми “Розробка програм розвитку міста (регіону) на перспективу” (2000-2004 роки, номер теми Н-11-2000, державний реєстраційний номер 0104U007722). В рамках теми автором здійснено аналіз стану та прогнозування регіонального ринку праці, розроблено методичні підходи та надано практичні рекомендації щодо підвищення результативності процесу використання трудових ресурсів промислового регіону.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методичних підходів та практичних рекомендацій щодо удоскона-лення процесу використання трудових ресурсів промислового регіону в умовах трансформації економіки.
Досягнення мети дослідження зумовило постановку і вирішення таких задач:
визначити роль і місце трудових ресурсів у виробничому процесі в умовах переходу до ринку;
з’ясувати особливості формування і функціонування ринку праці в трансформа-ційній економіці та роль держави в регулюванні трудової зайнятості населення;
дослідити вплив економічних перетворень в Україні протягом перехідного періоду на ефективність використання виробничого потенціалу та трудових ресурсів;
проаналізувати галузеву структуру виробництва та зайнятості в промисло-вому регіоні;
дослідити процеси використання та міжгалузевого розподілу трудових ресурсів в регіоні, а також процес використання трудового потенціалу безпосередньо на промислових підприємствах регіону;
здійснити аналіз стану та розрахувати прогнозні показники регіонального ринку праці;
розробити рекомендації щодо підвищення сукупної зайнятості в промисловому регіоні;
обґрунтувати доцільність розробки перспективних регіональних програм зайнятості населення на більш тривалий, ніж один рік, термін на основі прогнозних балансів трудових ресурсів;
дослідити вплив соціально-психологічних чинників на процес використання трудових ресурсів на мікрорівні.
Об’єктом дослідження є процес використання трудових ресурсів промислового регіону.
Предметом дослідження є організаційно-економічні основи використання трудових ресурсів промислового регіону в трансформаційній економіці.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є положення економічної теорії, роботи провідних науковців в галузі економіки праці та управління трудовими ресурсами, законодавчі і нормативно-правові акти, Укази Президента України, Постанови Верховної Ради й Уряду України, національні та регіональні програми соціально-економічного розвитку, програми зайнятості населення, конвенції Міжнародної організації праці.
Обґрунтованість дослідження і вірогідність отриманих результатів забезпе-чено використанням статистичних матеріалів Держкомстату України і Донець-кого обласного управління статистики, статистичної звітності промислових підприємств, а також результатів проведених автором досліджень, матеріалів науково-практичних конференцій, теоретичних і методичних розробок українських і зарубіжних вчених.
У процесі дослідження було використано наступні методи: комплексного аналізу і синтезу, формальної і діалектичної логіки (при аналізі суспільних явищ і уточненні економічних категорій “трудові ресурси” та “ринок праці”); порівняння (при аналізі процесу використання трудових ресурсів в динаміці та структурних зрушень); функціонально-вартісного аналізу, методи логічного узагальнення, анкетування (при аналізі використання трудових ресурсів на промислових підприємствах), економіко-статистичні методи (при аналізі стану регіонального ринку праці та розробці методики формування прогнозного балансу трудових ресурсів); системного підходу (при розробці нових підходів щодо використання та міжгалузевого розподілу трудових ресурсів промислового регіону).
Наукова новизна результатів дослідження. Новизна наукових результатів дисертації полягає в поглибленні теоретичних положень і розробці науково-практичних рекомендацій щодо використання трудових ресурсів промислового регіону та підвищення зайнятості в нових умовах господарювання.
Основні результати дисертаційної роботи, що характеризують наукову новизну проведеного дослідження, полягають у наступному:
надано авторське визначення категорії “трудові ресурси” як потенційної робочої сили, яка за своїми фізичними та розумовими здібностями може бути використана для задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства, а також як важливої складової економічного (виробничого) потенціалу, що одночасно є об’єктом державного управління з метою її ефективного функціонування і відтворення;
уточнено поняття “ринку праці” в сучасних умовах, як одного із різновидів ринків економічних ресурсів, де взаємодіють попит на працю та її пропозиція, що одночасно є об’єктом державного регулювання та механізмом управління соціально-трудовими відносинами з боку держави;
виявлено в результаті аналізу динаміки і галузевої структури виробництва, зайнятості та використання трудових ресурсів на промислових підприємствах регіону, що процес використання трудових ресурсів в промисловому регіоні знаходиться в прямій залежності від стану промислового виробництва, у зв’язку з цим набуло подальшого розвитку положення про необхідність розвитку виробництва з метою удосконалення процесу використання трудових ресурсів в промисловому регіоні;
запропоновано комплексний територіально-галузевий підхід до вирішення питань зайнятості та забезпечення раціонального міжгалузевого розподілу трудових ресурсів в промисловому регіоні, який заснований на поєднанні функцій органів територіального і галузевого управління в процесах розвитку промислового виробництва і ґрунтується на одночасному врахуванні як інтересів територіальних утворень, так і інтересів окремих підприємств та галузей;
запропоновано метод пріоритетного інвестування промислових підпри-ємств з метою підвищення сукупної зайнятості в промисловому регіоні, що надає можливість органам територіального управління визначити напрямки першочергового спрямування інвестицій, найбільш ефективного в плані підвищення зайнятості, та кількісно визначити це підвищення;
обґрунтовано доцільність розробки перспективних регіональних програм зайнятості населення на більш тривалий, ніж один рік, термін, що сприятиме удосконаленню системи управління зайнятістю в регіоні, у якості основи для формування зазначених програм запропоновано методику розробки прогнозних балансів трудових ресурсів.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що розроблені в дисертаційній роботі методичні положення та практичні рекомендації є основою для удосконалення процесу використання трудових ресурсів промислового регіону і сприятимуть зростанню сукупної зайнятості в регіоні, раціональному міжгалузевому розподілу трудових ресурсів та більш результативному їх використанню безпосередньо у виробництві.
Практичні рекомендації та методичні підходи, розроблені автором за результатами досліджень, знайшли свою реалізацію в діяльності відкритого акціонерного товариства “Вугільна компанія “Шахта “Красноармійська-Західна №1” в процесі регулювання ринку праці на мікрорівні (довідка № 425 від 11.02.2004 р.); в практичній діяльності відокремленого підрозділу “Шахта “Родинська” державного підприємства “Красноармійськвугілля” в ході приведення чисельності працюючих у відповідність до обсягів видобутку вугілля (довідка № 315 від 7.04.2004 р.); в діяльності Красноармійської міської ради щодо управління трудовими ресурсами та соціально–економічним розвитком міста (довідка № 01-27-319в від 26.02.2004 р.); в практичній діяльності Донецького обласного центру зайнятості в процесі розробки програм зайнятості населення (довідка № 02-1714 від 11.05.2004 р.). Матеріали дослідження використовуються в навчальному процесі в Донецькому національному технічному університеті при викладанні дисциплін “Економіка праці”, “Економіка підприємства”, “Управління трудовими ресурсами”, “Економічна статистика” (довідка № 11-07 від 5.03.2004 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційної роботи доповідалися автором і отримали позитивну оцінку на науково-практичних конференціях: міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розвитку ринку праці та політика зайнятості населення в умовах трансформації економіки України” (м. Луганськ, листопад 2003 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Проблеми управління регіональним економічним розвитком” (м. Рівне, травень 2003 р.); конференції студентів і молодих вчених “Економіка і маркетинг в ХХІ сторіччі” (м. Донецьк, травень 2003 р.); I, ІІІ міжнародних науково-практичних конференціях “Город, регион, государство: проблемы распределения полномочий” (м. Донецьк – Слов’яногірськ, 2000, 2003 рр.); обласній науково-практичній конференції “Актуальные проблемы экономики, финансов, управления и права периода трансформации” (м. Донецьк, листопад 2002р.); науково-практичній конференції “Наука – жизнь – производство 2001” (м. Красноармійськ, травень 2001 р.); V міжнародній науково-практичній конференції “Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект” (м. Слов’яногірськ, січень 1999 р.).
Публікація результатів дослідження. Основні наукові положення, висновки і рекомендації автора опубліковано в 10 роботах загальним обсягом 3,7 д.а., з яких особисто автору належать 3,6 д.а., з них у наукових фахових виданнях 6 робіт загальним обсягом 2,9 д.а., з яких особисто автору належить 2,8 д.а.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і містить 179 сторінок основного тексту, 12 таблиць на 8 стор., 37 рисунків на 19 стор., списку літератури зі 160 найменувань і додатків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються мета і задачі дослідження, його об’єкт і предмет, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів.
У першому розділі “Теоретичні основи використання трудових ресурсів в умовах переходу до ринку” розкрито сутність категорій “трудові ресурси” та “ринок праці”, з’ясовано, що в умовах переходу до ринку вони набувають нового змісту, доведено необхідність державного управління трудовими ресурсами та регулювання ринку праці на даному етапі розвитку економіки, зокрема на територіальному рівні.
В процесі розвитку суспільства виникає необхідність наукового обґрунтування підходів до вирішення питань використання трудового потенціалу та раціональної організації праці. В будь-якій соціально-економічній та суспільно-політичній системі праці належить досить значна роль, яка посилюється при переході до ринкового механізму господарювання.
В ході дослідження встановлено, що характерною рисою суспільно-економічного розвитку в останні десятиріччя є те, що у взаємодії матеріальних та людських виробничих ресурсів переміщення акцентів спостерігається в бік людини, трудових ресурсів, і що останнім часом найсуттєвіші перетворення відбуваються саме в соціально-трудовій сфері. В країнах, де відбуваються ринкові трансформації, зокрема в Україні, особливо необхідно враховувати інтереси людини – сьогодні саме це стає основною передумовою успішного економічного розвитку, досягнення найбільшого соціально-економічного ефекту в широкому його розумінні.
Визначено, що стабільне розширене відтворення трудових ресурсів є одним із пріоритетних напрямків соціально-економічного розвитку суспільства, а НТП та структурна перебудова економіки виступають на сьогодні основними факторами, що позитивно впливатимуть на розвиток цього процесу.
Доведено, що стан економіки України, перш за все, залежить від рівня використання її виробничого потенціалу, в структурі якого особливе місце посідають трудові ресурси. Досліджено проблеми, що існували протягом тривалого часу як в українській економіці, так і в економіці країн пострадянського простору: спад виробництва, зниження результативності праці, негативні явища в соціальній сфері. Економічні реформи мало були пов’язані безпосередньо з виробництвом, більше уваги приділялось сфері розподілу, фінансово-кредитним відносинам, розвитку ринкової інфраструкту-ри, а не пошуку шляхів стабілізації виробництва і створенню сприятливих умов для використання трудових ресурсів. Щодо трудоресурсного фактору, в умовах переходу до ринку він, з одного боку, виступає як основний фактор економічного зростання, а з іншого – повністю залежить від стану матеріального виробництва в країні чи окремому регіоні.
Доведено, що створення всеохоплюючої системи економічного регулюван-ня процесів регіонального відтворення робочої сили є досить актуальним, особливо в умовах погіршення демографічної ситуації, оскільки воно є важливим елементом суспільного відтворення взагалі, а його інтенсивність визначає наявність потенційної робочої сили. Використання трудових ресурсів є однією із стадій відтворювального процесу. Визначальними напрямками в процесі використання трудових ресурсів в нових економічних умовах є рівень зайнятості працездатного населення, його розподіл між галузями економіки, сферами господарювання та в територіальному розрізі, а також використання трудових ресурсів безпосередньо у виробництві. На думку автора, найбільш важливим критерієм оцінки результативності використання трудових ресурсів на сьогоднішній день, враховуючи складність соціально-економічної та демографічної ситуації в країні та її регіонах, є рівень зайнятості населення. Його зростання є результатом найбільш повного використання трудових ресурсів всієї країни чи окремої території. Заслуговує на увагу й проблема раціонального розподілу трудових ресурсів між галузями економіки, тому що її вирішення сприятиме як зростанню зайнятості в регіоні, так і ліквідації міжгалузевих диспропорцій. Особливе місце в дослідженні проблеми використання трудових ресурсів промислового регіону належить визначенню чинників, що впливають на даний процес на мікрорівні.
В дисертації надано авторське визначення категорії “трудові ресурси” як потенційної робочої сили, яка за своїми фізичними та розумовими здібностями може бути використана для задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства, а також як важливої складової економічного (виробничого) потенціалу, що одночасно є об’єктом державного управління з метою її ефективного функціонування і відтворення.
Особливістю функціонування ринку праці є його здатність породжувати значну кількість економічних і соціальних проблем, таких як бідність, безробіття, інфляція, соціальна напруженість в суспільстві. І хоча економічне зростання, тенденція до якого спостерігається останніми роками, створює передумови для покращення ситуації на національному та регіональних ринках праці, деякі проблеми все ж залишаються невирішеними. Наприклад, особливістю формування і функціонування ринку праці в сучасній Україні є те, що, з одного боку, населення вимушене пропонувати свою працю навіть за умов наднизької заробітної плати, з іншого ж – ще й сьогодні спостерігаються негативні тенденції скорочення попиту на робочу силу з боку підприємств через тривалу економічну кризу в недалекому минулому. Все це визначає трудонадлишкову кон’юнктуру ринку праці в Україні та її регіонах.
В результаті співставлення класичної та кейнсіанської теорії зайнятості, вивчення досвіду становлення ринкової економіки в Україні та інших державах, а також узагальнення думок українських вчених-економістів доведено, що на даному етапі розвитку економіки єдино можливою і необхідною умовою формування та розвитку ринку праці, вирішення проблеми зайнятості населення є активне державне регулювання економічних процесів, зокрема використання та розподілу трудових ресурсів. У зв’язку з цим в дисертаційній роботі уточнено поняття “ринку праці” в сучасних умовах, як одного із різновидів ринків економічних ресурсів, де взаємодіють попит на працю та її пропозиція, що одночасно є об’єктом державного регулювання та механізмом управління соціально-трудовими відносинами з боку держави.
У другому розділі “Дослідження процесу використання трудових ресурсів промислового регіону” визначено вплив соціально-економічних перетворень в Україні на процес використання трудових ресурсів, проаналізовано динаміку та структуру зайнятості в регіоні, надано оцінку ефективності використання трудових ресурсів в регіоні, здійснено аналіз стану регіонального ринку праці.
Результати дослідження свідчать про загальне погіршення на протязі тривалого періоду соціально-економічної ситуації як в країні в цілому, так і в її регіонах. В Донецькій області скорочення обсягів промислового виробництва спостерігалось на протязі майже восьми років. В наступні роки завдяки послідовній реалізації програм соціально-економічного розвитку вдалося подолати спад промислового виробництва, і вже починаючи з 1999 року відмічається його стабільне зростання.
Виявлено, що заробітна плата в Україні, яка є опосередкованим показником використання трудових ресурсів, має досить незначні розміри: на початку 2002 року вона приблизно дорівнювала 60 доларам, в той час як більшості постсоціалістичних зарубіжних країн вдалося досягти підвищення середньомісячної номінальної заробітної плати до 300-600 доларів США. Крім того, зарплата в окремих сферах, таких як фінансування, кредитування та страхування, протягом 1995-2002 рр. в 5-6 разів перевищувала відповідні її розміри в сільському господарстві, культурі, охороні здоров’я.
Дослідження використання трудових ресурсів промислового регіону здійснювалося в напрямках, що є визначальними для даного процесу в умовах становлення ринкової економічної системи. Якщо проаналізувати масштаби зареєстрованого безробіття по Україні та по Донецькому регіону (рис.1), то можна відзначити той факт, що після зростання протягом 1995-1999 років спостерігається зниження рівня безробіття. Рівні зареєстрованого безробіття на початку кожного року по Донецькій області виявилися нижчими за відповідні показники в цілому по Україні. Але фактичний рівень безробіття як по Україні, так і по її регіонах є значно вищим за той, що наводиться в статистичних довідниках як рівень зареєстрованого безробіття (визначений за національною методикою). Таким чином, фактичний рівень безробіття збільшується, по-перше, за рахунок незареєстрованого безробіття і, по-друге, за рахунок прихованого.
Несвоєчасне розв’язання проблем, що виникають і загострюються під час ринкових перетворень, а саме такою є проблема безробіття, може призвести до непередбачуваних наслідків. Вирішення цієї проблеми сприятиме покращенню соціальних параметрів нашого суспільства: позитивним наслідком зростання зайнятості стане підвищення життєвого рівня населення.
Рис.1. Динаміка рівнів зареєстрованого безробіття по Україні та Донецькій області за 1996-2003 роки (на 1.01)
В ході дослідження встановлено, що використання трудових ресурсів як в Україні, так і в Донецькому регіоні відбувається в умовах значних структурних диспропорцій в промисловому комплексі. Так, відбулося зниження частки машинобудування, промисловості будівельних матеріалів, легкої та харчової промисловості при відповідному збільшенні частки паливної галузі та металургії. Але при загальному погіршенні структури промислового виробництва і зайнятості по Донецькій області в порівнянні з 1991 роком, першим роком перехідного періоду, треба відмітити, що останнім часом намітились позитивні тенденції в зміні галузевої структури промислового виробництва, що проявляється в збільшенні частки машинобудування, харчової промисловості при відповідному зменшенні частки базових галузей економіки. Якщо частка машинобудівної галузі в 1996 році знизилась до 8% із 17,4% у 1991 році, то в 2003 році вона вже складала 12,0% в загальному обсязі промислового виробництва по області. Подібні тенденції спостерігаються і в харчовій промисловості: її частка в загальному обсязі промислового виробництва в 1991 році складала 15,8%, в 1996 – всього 4%, а в 2003 році вона зросла до 6,5%.
В структурі ж зайнятості не спостерігається будь-якого покращення, навпаки, частка зайнятих в машинобудуванні та легкій промисловості в 2003 році знизилась як в порівнянні з 1991, так і в порівнянні з 1996 роками. Щодо машинобудування, то зменшення частки зайнятих саме в цій галузі промисловості в 1996 році лише на 2% у порівнянні з 1991 роком (у 1991 році вона складала 25% в загальній структурі зайнятості в промисловості), при зменшенні частки виробництва машинобудівної галузі в 2,2 рази проти 1991 року, пояснюється значними масштабами прихованого безробіття в галузі саме в цей період. Тому зменшення частки зайнятих на підприємствах машинобудівної галузі промисловості в Донецькому регіоні в 2003 році до 15,9% при зростанні частки виробництва продукції галуззю є результатом зменшення масштабів прихованого безробіття та приведення чисельності працюючих у відповідність до обсягів виробництва.
Зазначені негативні фактори гальмують економічне зростання в регіоні, зокрема перешкоджають раціональному галузевому розподілу трудових ресурсів відповідно до напрямків структурної перебудови економіки. Низький рівень використання виробничих потужностей підприємств спричиняє недовико-ристання трудових ресурсів промислового регіону, що в свою чергу значно збільшує масштаби безробіття.
В останні роки позитивні тенденції спостерігаються в динаміці зайнятих в машинобудівній та вугільній галузях по Донецькому регіону. Чисельність зайнятих в машинобудуванні в 2003 році складала 1169 тис. чол. проти 799 тис. чол. в 1998 році. У вуглевидобувній галузі відмічаються протилежні тенденції: 756 тис. зайнятих у 2003 році проти 1236 тис. у 1998 році. Розвиток машинобудівної галузі має велике значення для Донецького регіону як в плані структурної перебудови економіки, так і з метою вирішення проблеми використання трудових ресурсів регіону, адже машинобудування – одна із найбільш трудомістких галузей промисловості. Сьогодні її відродження на новій технологічній основі набуває особливо великого значення: в умовах закриття шахт Донбасу та скорочення чисельності зайнятих у вуглевидобувній галузі підсилюється роль машинобудівних підприємств у формуванні регіонального ринку праці.
Суттєво загострюють існуючі проблеми складна демографічна ситуація, щорічне зниження зайнятості як в промисловості (виключенням є тенденції останніх років), так і в суспільному виробництві взагалі (табл. 1).
Таблиця 1
Загальна чисельність населення Донецької області та кількість зайнятих в суспільному виробництві і промисловості у 1991-2002 роках
Роки | Загальна чисельність населення | Кількість зайнятих в суспільному виробництві | Кількість зайнятих в промисловості
тис. чол. | % | тис. чол. | % | тис. чол. | %
1991 | 5353 | 100,00 | 2550 | 100,00 | 1099 | 100,00
1992 | 5366 | 100,24 | 2502 | 98,12 | 1089 | 98,20
1993 | 5331 | 99,59 | 2491 | 97,69 | 1040 | 93,78
1994 | 5267 | 98,39 | 2373 | 93,06 | 965 | 87,02
1995 | 5198 | 97,10 | 2481 | 97,29 | 900 | 81,15
1996 | 5125 | 95,74 | 2428 | 95,22 | 827 | 74,57
1997 | 5064 | 94,60 | 2315 | 90,78 | 776 | 69,97
1998 | 5008 | 93,56 | 2311 | 90,63 | 787 | 70,96
1999 | 4953 | 92,53 | 2197 | 86,16 | 703 | 63,39
2000 | 4902 | 91,57 | 2126 | 83,37 | 662 | 59,69
2001 | 4835 | 90,32 | 2078 | 81,50 | 740 | 66,79
2002 | 4774 | 89,18 | 2033 | 79,73 | 714 | 64,38
Як показали результати дослідження, в останні роки соціально-економічна ситуація в регіоні дещо стабілізується. Відмічаються позитивні зміни в роботі промислових підприємств. Зростають обсяги матеріального виробництва, на більшості підприємств підвищується продуктивність праці, збільшується чисельність працюючих, скорочуються масштаби прихованого безробіття. Позитивним фактом можна вважати випереджаюче зростання заробітної плати на промислових підприємствах регіону в порівнянні з підвищенням продуктивності праці, що відповідає новим економічним концепціям. Таким чином, в регіоні є всі передумови для більш повного використання трудових ресурсів на основі стабільного зростання обсягів матеріального виробництва. Тому сьогодні досить важливо закріпити і посилити позитивні тенденції, що обов’язково позначиться на загальному соціально-економічному стані в промисловому регіоні, зокрема використанні його трудових ресурсів.
Виявлено позитивні тенденції в процесі використання трудових ресурсів на промислових підприємствах міста Красноармійська за період 1996-2002 рр., що відповідають тенденціям в промисловому виробництві міста взагалі: майже на всіх промислових підприємствах спостерігається щорічне зростання обсягів виробництва, продуктивності праці, середньомісячної заробітної плати. З метою визначення основних чинників, що впливають на процес використання трудових ресурсів на мікрорівні, ставлення до цього процесу окремого працівника, дослідження використання методів управління персоналом у якості елементів мотиваційного механізму, було проведено анкетне опитування працівників промислових підприємств з різним організаційно-економічним рівнем розвитку. В результаті обробки даних анкетування визначено, що 79% респондентів, які працюють на підприємствах з досить низьким рівнем розвитку, перш за все цікавить своєчасна виплата заробітної плати та її розміри, 4% – подальший розвиток підприємства, на якому вони працюють, 17% – перше і друге; 55% змінили б місце роботи і підприємство, якщо б мали таку можливість, 33% вважають можливою присутність елементів творчості в своїй роботі, 7% завжди отримують задоволення від своєї праці, 11% – ніколи, 82 – інколи. Дані опитування працівників більш розвинутих підприємств такі: 49% респондентів на перше місце серед проблем, які їх хвилюють, ставлять подальший розвиток свого підприємства; 18% працюють лише з метою отримання заробітної плати, 53%, крім цього, турбує й реалізація себе як особистості та фахівця своєї справи, а 29% саме це назвали основною причиною своєї роботи; тільки 27% бажали б отримати іншу роботу, причому 20% із них – на цьому ж підприємстві. Незважаючи на те, що процес видобутку вугілля завжди був важким і рутинним, 56% опитаних вважають можливою присутність елементів творчості в своїй роботі, а 27% вже сьогодні вважають її такою. Результати анкетного опитування підтверджують вплив соціально-психологічних чинників на функціонування підприємств, зокрема на використання його трудових ресурсів. Адже для значної частини опитуваних, особливо представників підприємств з високим організаційно-економічним рівнем, важливим є не тільки отримання заробітної плати як результату їх праці, але й дещо інше: відчувати себе особистістю, важливою частиною цілісного організму – підприємства, отримувати задоволення від своєї праці, проявляти творчість та ініціативу.
Результати аналізу регіонального ринку праці свідчать про зниження в останні роки рівнів безробіття, визначених як за національною методикою (2,8% на кінець 2002 року та 2,6% на кінець 2003 року), так і за методикою МОП (відповідно 9,4% та 8,0%), що цілком співпадає з аналогічними тенденціями по Україні і є досить позитивним фактом. Щорічно зростає попит на робочу силу (з 6,2 тис. осіб наприкінці 1998 року до 26 тис. осіб на кінець 2003 року). В промисловості відповідні показники склали 3,6 та 14,2 тис. осіб. Але ж навіть таке зростання попиту не задовольняє пропозицію робочої сили при такій загальній кількості безробітних в регіоні: в 2000 році – 231,7 тис. осіб, у 2002 – 218,3, у 2003 році – 183,9 тис. осіб. Щорічно зростає кількість новостворених робочих місць: якщо їх кількість по Донецькій області у 1997 році складала 1429, то в 2003 – вже 22384.
Детальний аналіз стану ринку праці було проведено на основі динаміки показників балансу трудових ресурсів міста Красноармійська за період 1998-2002 років. В результаті проведеного аналізу було виявлено, що чисельність трудових ресурсів в місті зменшується, починаючи з 2001 р., перш за все, через скорочення в місті чисельності працездатного населення в працездатному віці. Щорічно зростає сальдо міграції, що пояснюється стабільною роботою двох вугільних підприємств і притоком у зв’язку з цим робочої сили в місто. Після зростання чисельності працюючих пенсіонерів та підлітків, починаючи з 2001 р., відмічається зменшення даного показника, що є позитивною тенденцією, як і зменшення, починаючи з 2000 р., чисельності незайнятого населення.
З метою визначення чинників, що є найбільш значущими у формуванні чисельності трудових ресурсів міста, здійснено кореляційно-регресійний аналіз. Отримане рівняння регресії має вигляд:
Y= 5491,7+0,7Х1+0,1Х2+0,1Х3,
де Y – чисельність трудових ресурсів;
Х1 – загальна чисельність населення;
Х2 – сальдо міграції;
Х3 – чисельність працюючих пенсіонерів та підлітків.
Найбільш щільний зв’язок (коефіцієнт кореляції дорівнює 0,72), який до того ж є й істотним, виявлено між результативним показником та факторною ознакою Х1, тобто загальна чисельність населення міста є визначальним чинником у формуванні чисельності його трудових ресурсів. Тому за умови збереження в майбутньому тенденції скорочення кількості мешканців в місті Красноармійську слід очікувати щорічного скорочення чисельності трудових ресурсів. Це, в свою чергу, може спричинити загрозливу для економіки міста ситуацію і тому вимагає розробки методичних підходів щодо раціонального використання трудових ресурсів.
Таким чином, в результаті аналізу виявлено, що соціально-економічна та демографічна ситуація значною мірою визначає стан ринку праці. Аналіз стану регіонального ринку праці, проведений на основі динаміки показників балансу трудових ресурсів, надає можливість місцевим органам управління та спеціалістам центру зайнятості використовувати отримані результати в регулюванні ринку праці з метою посилення позитивних тенденцій та усунення небажаних.
У третьому розділі “Методичні підходи та практичні рекомендації щодо організації використання трудових ресурсів” запропоновано комплексний територіально-галузевий підхід щодо використання та раціонального міжгалузевого розподілу трудових ресурсів промислового регіону, надано методичні рекомендації щодо підвищення сукупної зайнятості в промисловому регіоні, обґрунтовано доцільність розробки перспективних регіональних програм зайнятості населення та запропоновано методику розробки прогнозних балансів трудових ресурсів.
В ході дослідження доведено, що одним із шляхів покращення ситуації на регіональних ринках праці є підвищення попиту на робочу силу з боку підприємств на основі забезпечення їх стабільного функціонування. Необхідною умовою розвитку регіону будь-якого рівня є відтворення його ресурсів, зокрема трудових. З цією метою в дисертаційній роботі розроблено комплексний територіально-галузевий підхід до вирішення питань зайнятості та раціонального міжгалузевого розподілу трудових ресурсів в промисловому регіоні, який заснований на поєднанні функцій органів територіального і галузевого управління в процесах розвитку промислового виробництва, і ґрунтується на одночасному врахуванні як інтересів територіальних утворень, так і інтересів окремих підприємств та галузей (рис.2).
Рис. 2. Комплексний територіально-галузевий підхід щодо використання та раціонального міжгалузевого розподілу трудових ресурсів промислового регіону
Промисловий комплекс виступає і як основа для створення можливостей збільшення робочих місць в регіоні. Запропонований в дисертаційній роботі метод пріоритетного інвестування, що надає можливість визначити, на які підприємства перш за все необхідно спрямовувати інвестиційні ресурси з метою підвищення сукупної зайнятості і кількісно оцінити це підвищення, полягає в наступному. Перший етап передбачає складання прогнозу зростання чисельності зайнятих в результаті зростання обсягів випуску продукції на експортно-орієнтованих підприємствах, тобто тих, що виробляють продукцію для реалізації за межами регіону. Саме ці підприємства визначені як пріоритетні щодо залучення інвестицій з метою підвищення зайнятості.
Сукупна зайнятість в регіоні збільшується ще й в результаті дії мультиплікативного ефекту, тому на другому етапі розраховується мультиплікатор зайнятості, який являє собою зміну рівня сукупної зайнятості в регіоні на одиницю зміни зайнятості на експортно-орієнтованих підприємствах. На третьому етапі кількісно оцінюються зміни, що прогнозуються, в рівні сукупної зайнятості: як добуток мультиплікатору зайнятості та зміни зайнятості на експортно-орієнтованих промислових підприємствах.
Управління зайнятістю в регіоні здійснюється на основі регіональної програми зайнятості населення, але термін, на який розробляється програма (один рік), є недостатнім для комплексного вирішення питань оптимального використання трудових ресурсів. Таку програму необхідно розробляти в рамках перспективної програми соціально-економічного розвитку регіону на більш тривалий період, наприклад, на п’ять років, на основі прогнозного балансу трудових ресурсів, методику розробки якого на такий же період представлено в дисертаційній роботі і яка полягає в наступному.
В першу чергу обирається лінія тренду, яка найбільш точно описує тенденцію явища у визначених проміжках часу, з урахуванням всіх позитивних і негативних чинників, що впливають на стан явища чи розвиток процесу. Визначення тенденції та вибір лінії тренду розглянемо на прикладі динаміки чисельності працездатного населення працездатного віку в місті Красноармійську за період 1998-2002 рр. (рис. 3).
Наступним етапом є прогнозування показників балансу трудових ресурсів, яке представимо на прикладі категорії “населення, зайняте в сфері економіки”. Аналізуючи всі наявні фактори та зважаючи на коефіцієнт достовірності апроксимації, обираємо степеневу лінію тренду, рівняння якої y = 33,626x-0,0399. На основі методу екстраполяції, який передбачає перенесення існуючих тенденцій на майбутнє, продовжуючи лінію тренду, отримуємо прогнозні (на період з 2003 до 2007 року) значення показника (рис. 4).
Перспективний баланс трудових ресурсів, що являє собою прогноз подій на регіональному ринку праці за окремими напрямами на період п’ять років, повинен стати важливою складовою частиною перспективної регіональної програми зайнятості населення. Розробка та реалізація перспективної програми зайнятості населення на основі прогнозного балансу трудових ресурсів дасть можливість здійснювати управлінські заходи, спрямовані на раціональне використання трудових ресурсів та зменшення рівня безробіття в промисловому регіоні.
Рис. 3. Динаміка та лінії тренду чисельності працездатного населення працездатного віку в місті Красноармійську за період 1998-2002 рр.
Рис. 4. Прогноз чисельності населення, зайнятого в сфері економіки
по місту Красноармійську на період 2003-2007 рр.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі вирішено важливу наукову задачу розробки теоретико-методичних основ удосконалення процесу використання трудових ресурсів промислового регіону на основі зростання промислового виробництва. Основні висновки і результати дисертаційного дослідження полягають в наступному.
1. Найбільш важливим критерієм оцінки результативності використання трудових ресурсів на сьогоднішній день, на думку автора, враховуючи складність соціально-економічної та демографічної ситуації в країні і її регіонах, вважається рівень зайнятості населення. Його зростання є результатом більш повного використання трудових ресурсів всієї країни чи окремої території.
2. В дисертації запропоновано авторське визначення категорії “трудові ресурси”: це потенційна робоча сила, яка за своїми фізичними та розумовими здібностями може бути використана для задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства, а також це важлива складова економічного (виробничого) потенціалу, що одночасно є об’єктом державного управління з метою її ефективного функціонування і відтворення. Уточнено поняття “ринок праці”, що використовується в сучасних умовах: на думку автора, це один із різновидів ринків економічних ресурсів, на якому взаємодіють попит на працю та її пропозиція, і який одночасно є об’єктом державного регулювання та механізмом управління соціально-трудовими відносинами з боку держави.
3. З’ясовано, що фактичний рівень безробіття збільшується, по-перше, за рахунок незареєстрованого безробіття і, по-друге, за рахунок прихованого.
4. Встановлено, що в регіоні є всі передумови для більш повного використання трудових ресурсів на основі стабільного зростання обсягів матеріального виробництва. Тому сьогодні досить важливо закріпити і посилити позитивні тенденції, що спостерігаються останніми роками в промисловому виробництві, це обов’язково позначиться на загальному соціально-економічному стані в промисловому регіоні, зокрема використанні його трудових ресурсів.
5. В результаті аналізу стану регіонального ринку праці та проведеного кореляційно-регресійного аналізу з метою визначення фактороутворюючих ознак, виявлено, що стан ринку праці значною мірою визначається соціально-економічною та демографічною ситуацією. Аналіз стану регіонального ринку праці, проведений на основі динаміки показників балансу трудових ресурсів, надає можливість місцевим органам управління та спеціалістам центру зайнятості використовувати отримані результати в регулюванні ринку праці з метою посилення позитивних
