ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
УДК 65.016.7:338.24.021.8(477)
Залогіна Катерина Ігорівна
АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ПРОМИСЛОВИМ ПІДПРИЄМСТВОМ В УМОВАХ ПЕРЕХІДНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Спеціальність 08.06.01 – Економіка, організація та управління підприємствами
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Хмельницький - 2004
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в Хмельницькому державному університеті Міністерства освіти і науки України (м. Хмельницький)
Науковий керівник доктор економічних наук, професор
Орлов Олівер Олексійович,
Хмельницький державний університет
Міністерства освіти і науки України,
завідувач кафедри економіки
підприємства та підприємництва
Офіційні опоненти доктор економічних наук, професор
Ситник Людмила Степанівна
Донецький національний університет
Міністерства науки і освіти України
кафедра менеджменту
кандидат економічних наук, доцент
Тюріна Ніла Марківна
Хмельницький державний університет
Міністерства освіти і науки України,
завідувач кафедри
економіки та менеджменту
промислових підприємств
Провідна установа Таврійський національний університет
ім. В.І. Вернадського
кафедра менеджменту та маркетингу
Захист відбудеться 23 вересня 2004 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.052.01 Хмельницького державного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 29016, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 11, зал засідань вченої ради.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Хмельницького державного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 29016, м. Хмельницький, вул. Кам’янецька, 110.
Автореферат розісланий 20 серпня 2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Скринник Н.В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. В світовому досвіді при обґрунтуванні необхідності розробки теоретико-методологічних та практичних засад антикризового управління на підприємстві виходять із твердження про кризу як нормальну стадію розвитку підприємства та одночасно відмічають її катастрофічне значення для кожної окремої фірми.
Зарубіжний досвід показує, що розробці стратегії управління підприємством у кризових умовах приділяється значна увага, про що свідчать ґрунтовні розробки теоретичних положень антикризового менеджменту: Е.І. Альтмана, Д.Дж. Майєрса, Т.С. Петерса, Р.Дж. Капонінго, І. Ансоффа, Т. Таффлера, І. Адізеса, Ст. Фінка, Р. Зузака, М. Хаммера, Д. Чампі та ін. Особливості антикризового управління підприємствами за умов перехідної економіки ними не досліджені. Окремі питання антикризового управління привернули увагу багатьох науковців Росії та інших країн СНД: Арнольда В.І., Балабанова І.Т., Бєляєва С.Г., Біра С., Богданова А.А., Бляхмана Л.С., Градова А.П., Грязнової А.Г., Іванова Г.П., Клебанова Т.С., Короткова Є.М., Кошкіна В.І., Крижанівського В.В., Кузіна Б.І., Мінаєва Є.С., Панагушина В.П., Пономаренка В.С., Пушкара О.І., Уткіна Е.А. та інших. В їх працях увага зосереджується на особливостях функціонування підприємства вже при настанні кризових ситуацій та / або при загрозі визнання його банкрутом. Проте, не розглядається превентивна складова системи антикризового управління підприємством, не враховують необхідність взаємопроникнення операційної та стратегічної сторін такого управління. Вітчизняні роботи, присвячені проблематиці антикризового управління, представлені такими авторами як Бєлєнький П., Бланк І.О., Богиня Д., Бойко Є., Брюховецька М.Є., Булєєв І.П., Герасимчук М., Іванов М.П., Лігоненко Л.О., Пашута М., Ситник Л.С., Терещенко О.А., Туніков В.А., Тюріна Н.М., Федулова Л.І., Чернявський А.Д. та ін.
Водночас, відсутні системні наукові дослідження проблем антикризового управління підприємством, із врахуванням комплексних критеріїв здійснення такого управління на постійній основі. Наявні публікації українських дослідників розглядають лише окремі аспекти, не виходячи на рівень формулювання концептуальних теоретико-методологічних засад антикризового управління підприємством на базі концепції менеджменту вартості та узагальнення інструментарію його здійснення.
Отже, існує потреба у системному дослідженні теоретико-методологічних та прикладних засад побудови системи антикризового управління на вітчизняних промислових підприємствах із урахуванням специфіки умов перехідної економіки на основі використання вітчизняних та зарубіжних розробок академічного та практичного характеру. Антикризове управління підприємством на базі концепції менеджменту вартості є пропонованим новим напрямком концепції антикризового управління, основою якого є такий комплексний показник кількісних та якісних параметрів системи підприємства як максимізація створення нової вартості для власника.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідних робіт Технологічного університету Поділля (м. Хмельницький) в межах теми “Дослідження проблем управління макро- і мікроекономічними процесами в умовах становлення ринкових відносин" (затверджена на засіданні науково-технічної ради університету, протокол №3 від 17 червня 1996 року).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних положень та практичних рекомендацій щодо запровадження антикризового управління на підприємствах в умовах перехідної економіки на базі концепції управління вартістю. Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення наступних задач:
-
виявлення специфічних характеристик кризи на підприємстві в умовах перехідної економіки та їх класифікація;
-
визначення основних рис системної кризи економіки України;
-
визначення основних факторів розвитку кризи на підприємствах України та їх класифікація;
-
поглиблення понятійного апарату теоретичної концепції антикризового управління на підприємстві в умовах перехідної економіки;
-
створення загальної схеми постійного здійснення антикризового управління на підприємстві;
-
дослідження сучасних інструментів антикризового управління на підприємстві та практики їх застосування в умовах українських підприємств;
-
узагальнення, класифікація та оцінка існуючих методів та методик діагностики глибини і масштабів розвитку кризових явищ в економіці підприємства;
-
обґрунтування необхідності застосування концепції управління вартістю компанії для цілей антикризового управління підприємством як превентивного, так і реактивного змісту в умовах перехідної економіки;
-
обґрунтування та розробка моделі діагностики фінансового стану підприємства та антикризового управління ним на базі поєднання концепції управління вартістю компанії та впливу структури пасивів;
-
обґрунтування та розробка методики визначення та управління економічним прибутком підприємства на базі бюджетування руху грошових коштів на підприємстві.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження є процеси здійснення антикризового управління на підприємствах різних форм власності та організаційно-правових форм господарювання в умовах перехідної економіки. Предметом дослідження є специфіка розвитку кризових явищ в економіці підприємства, комплекс методів, інструментів та механізмів для забезпечення постійно діючої системи антикризового управління підприємством.
Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дисертаційної роботи склали праці класиків економічної теорії, академічні та практичні дослідження вітчизняних і зарубіжних економістів з теорії життєвих циклів організації, проблем банкрутства, антикризового управління, стратегічного планування та управління, реструктуризації підприємств, виробничого, інвестиційного і фінансового менеджменту, економічного аналізу та ін. Інформаційною базою дисертації стали діючі закони і нормативні акти України, стандарти, методичні та інструктивні матеріали вітчизняних міністерств та відомств, міжнародних організацій, дані Державного комітету статистики України, Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів і фондової біржі, державних органів з питань банкрутства, публічна звітність відкритих акціонерних товариств та підприємств – емітентів цінних паперів, матеріали первинної звітності промислових підприємств. Формулювання теоретичної гіпотези побудови системи антикризового управління базувалося на методах наукової абстракції, індукції та дедукції, аналізу та синтезу, логічного та історичного підходів до пізнання економічних явищ, об’єктів та процесів; діалектичному методі пізнання взаємопов’язаних процесів в системі антикризового управління підприємством в умовах перехідної економіки України. Обробка інформаційних матеріалів здійснювалася з використанням сучасних інформаційних технологій та програм.
Hayкoвa нoвизнa oдepжaниx peзyльтaтiв. Основні результати роботи, що містять наукову новизну та виносяться на захист, полягають у тому, що:
-
дістали подальший розвиток визначення суті та механізмів розвитку кризових процесів у відкритій системі підприємства в умовах перехідної економіки, розширено класифікації видів криз та основних факторів впливу на виникнення кризових явищ в економіці підприємства;
-
поглиблено понятійний апарат концепції антикризового управління: уточнено поняття “криза підприємства”, “реструктуризація”;
-
обґрунтовано необхідність застосування концепції управління вартістю компанії для антикризового управління підприємством;
-
удосконалено класифікацію та оцінку існуючих методів та методик діагностики глибини і масштабів розвитку кризових явищ в економіці підприємства;
-
розширено систему сучасних інструментів антикризового управління на підприємстві та надані рекомендації щодо їх практичного застосування в умовах українських підприємств відповідно до стадій життєвого циклу компанії;
-
вперше розроблено матрицю діагностики фінансового стану підприємства та антикризового управління ним на основі концепції управління вартістю компанії із врахуванням структури капіталу;
-
вперше обґрунтовано та розроблено методику визначення та управління економічним прибутком підприємства на базі бюджету руху грошових коштів на підприємстві;
-
вперше запропоновано показник сили впливу економічного важелю та набув подальшої модифікації показник сили впливу підприємницького ризику – як інтегральний показник сукупної дії трьох важелів.
Теоретичне значення результатів дисертаційної роботи полягає в тому, що автором на основі вивчення вітчизняних та зарубіжних джерел було критично проаналізовано теоретико-методологічні основи антикризового управління підприємством в умовах перехідної економіки, основні підходи до визначення базових категорій концепції антикризового управління. В роботі запропоновано нові шляхи вирішення проблем кризового розвитку промислового підприємства в умовах перехідної економічної системи.
Пpaктичнe знaчeння oдepжaниx peзyльтaтiв. Практична цінність результатів дисертаційної роботи полягає в розробці конкретних методів виявлення кризових явищ на підприємстві на ранніх стадіях розвитку та методики антикризового управління підприємством на оперативному рівні шляхом бюджетування руху грошових коштів за критерієм максимізації нової вартості для власників. Результати досліджень можуть бути використані для визначення основних загроз та можливостей сучасного стану розвитку підприємства, формування стратегії виходу із кризового стану.
Реалізація вищевказаних висновків та рекомендацій щодо можливих стратегій і тактик антикризового управління підприємством відповідно до стадії життєвого циклу компанії дозволить суттєво підвищити наукову обґрунтованість управлінських рішень та перевести антикризові управлінські рішення переважно до сфери превентивного управління, що істотно збільшить їх ефективність.
Результати проведеного дослідження набули практичного використання в розбудові систем антикризового управління підприємств: ТОВ “Нейл Лтд”, ТОВ “Гілея” та ВАТ “Термопластавтомат” (м. Хмельницький), що підтверджується відповідними довідками про впровадження. Основні теоретичні положення та практичні рекомендації дисертаційного дослідження використовуються автором при викладанні курсів „Конфліктологія”, “Фінансовий менеджмент”, “Політична економія”, “Мікроекономіка”, про що є відповідні акти про впровадження.
Ocoбиcтий внecoк здoбyвaчa. Усі наукові результати, викладені в дисертаційній роботі, одержані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача.
Aпpoбaцiя peзyльтaтiв диcepтaцiї. Основні результати дослідження, щo включeнi дo диcepтaцiї, доповідались та були схвалені на міжнародних науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції “Інноваційний менеджмент: проблеми формування в умовах перехідної економіки” (Київ, 25 жовня 2001 р., МАУП); І Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми управління” (Киів, 30 листопада – 1 грудня 2001 р., КПІ); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика перебудови економіки” (Черкаси, 25-27 листопада 2002 р., ЧДТУ); Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток соціально-економічних відносин в умовах трансформації економіки України” (Хмельницький, 17-18 квітня 2003 р., ТУП); Міжнародній науково-практичній конференції “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (Луцьк, 30-31 травня 2003 р., Волинський державний ун-т ім. Лесі Українки); Всеукраїнській науковій конференції “Розвиток ринкової економіки на Поділлі: здобутки, проблеми, перспективи” (Хмельницький – Волочиськ, 23 жовтня 2003 р., Хмельницький інститут економіки підприємства); І Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансово-правові засади перспектив розвитку економіки України” (Хмельницький, 4-6 грудня 2003 р., ТУП).
Пyблiкaції. Результати дослідження знайшли відображення у п’ятнадцяти наукових публікаціях загальним обсягом 5,23 ум.-друк. арк., з них 9 у наукових фахових виданнях (статтях у наукових журналах та збірниках наукових праць) (3,89 ум-друк. арк.), 6 – в інших виданнях (матеріалах і тезах конференцій, не фахових збірниках наукових праць). З публікацій в наукових фахових виданнях особисто автору належить 3,8 ум.-друк. арк.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і п’яти додатків. Повний обсяг дисертації — 220 сторінок, у тому числі на 69 сторінках розміщені 26 рисунків, 11 таблиць, 5 додатків і список використаних джерел із 148 найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету, задачі, предмет та об’єкт дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості щодо їх апробації.
У диcepтaції нaвeдeне тeopeтичнe yзaгaльнeння i нoвe виpiшeння нayкoвoї зaдaчi, щo виявляється в розробці теоретико-методологічних положень та практичних рекомендацій щодо запровадження антикризового управління на підприємствах в умовах перехідної економіки на базі концепції управління вартістю.
Перший розділ дисертаційної роботи – “Теоретико-методологічні засади антикризового управління підприємством” – присвячено розгляду поняття кризи системи підприємства та подальшому розвитку концепції антикризового управління на основі вартісних підходів.
З метою охоплення всіх сторін такого багатогранного явища як криза в ході проведення дослідження ми скористувались різними полями знань: кібернетики, системно-синергетичного підходу, загальної теорії організацій, теорії катастроф, екстремальної теорії в межах соціології, циклічної динаміки. Хоча на даний час вже існує досить великий досвід використання подібних підходів, аналіз змісту та механізмів кризи підприємства із використанням всього комплексу перерахованих підходів проведено вперше. Криза – це фактично точка біфуркації, яка містить в собі потенційну можливість як деструктивного, так і конструктивного характеру. В ході критичного аналізу праць як вітчизняних, так і зарубіжних економістів було виокремлено декілька основних підходів, що і впливають на розуміння сутності кризи: 1) з точки зору здатності системи пристосуватись до кризи та бути керованою; 2) з точки зору результатів впливу кризи; 3) з точки зору причин кризи. Нами було запропоновано власне визначення цього складного і як за своєю природою, так і за сприйняттям явища. Криза підприємства – повторюваний, обмежений у часі та керованості стан підприємства, який характеризується стійкими сильними коливаннями його параметрів за межами коридору допустимих значень; виникає внаслідок різкої втрати здатності підприємства адаптуватись до темпів і сили впливу екзо- та ендогенних змін середовища на макро- і мікрорівнях через порушення взаємозв’язків між циклами розвитку окремих компонентів системи підприємства; має важкопрогнозовані наслідки як позитивного, так і негативного характеру.
Всю різноманітність класифікації факторів впливу на розвиток кризи підприємства було згруповано за двома основними підходами: з точки зору впливу середовища на фірму; з точки зору можливості фірми впливати на середовище. Нами запропоновано використовувати обидва підходи в комплексі. На першому етапі необхідно класифікувати фактори в залежності від їх впливу на підприємство (інтенсивності, частоти та характеру), на другому етапі здійснити типологізацію факторів в залежності від здатності підприємства впливати на них. Після проведення ранжування отриманих груп за критеріями ймовірності, часу прояву, сили та тривалості впливу ми зможемо зробити висновки щодо подальших дій із попередження та/або подолання кризових ситуацій.
Одним із основних специфічних факторів, що визначає стан справ в економіці України є криза відносин власності, що пов’язана із некоректним тлумаченням платності власного капіталу, а отже, інтересів власника. На нашу думку, такий стан речей є неприпустимим, оскільки він викривлює розуміння характеру, суті та причин змін, що відбуваються в сучасній перехідній економіці України, як на макро-, так і на мікрорівні. Фактично, право власності було у одних суб’єктів підприємницької діяльності, а реалізовували його інші. Логічним продовженням подібних процесів був перерозподіл власності з метою збігу економічної суті та юридичної форми відносин власності, що складались. На основі комплексного аналізу динаміки розвитку українського ринку нами виділені основні форми здійснення подібних процесів. В результаті подібних змін з’являється власник, якого ми вже можемо ідентифікувати як потенційно ефективного. Таким чином, орієнтація в подальшому розвитку антикризового управління підприємством в умовах перехідної економіки саме на врахування інтересів власника є надзвичайно актуальною.
Аналіз існуючих підходів до визначення поняття антикризового управління дозволив нам виявити вузьке розуміння цього поняття вітчизняними економістами та дослідниками пострадянського простору: основна увага приділяється реактивній складовій антикризового управління (управлінню виходом із кризи), тоді як в умовах переходу до ринку все більшого значення набуває попередження кризи, превентивне антикризове управління. Принципово важливим є системність у підході до розробки та впровадження системи антикризового управління на підприємстві та забезпечення постійного зворотного зв’язку на всіх стадіях антикризового управління для мінімізації можливості виникнення (посилення) кризових явищ через неадекватне управління процесами подолання криз на підприємстві. З цією метою нами запропоновано авторську блок-схему принципових стадій процесів антикризового управління на підприємстві (рис. 1).
Рис.1. Схема стадій антикризового управління на підприємстві
Специфічні особливості антикризового управління в частині процесів і технологій вимагають пошуку критерію якості рішень, який би враховував вибір альтернатив поведінки, фактор часу, майбутні управлінські рішення. Основним показником, що увібрав в себе кількісні та якісні фактори впливу на внутрішнє та зовнішнє середовище підприємства, показники його сучасного стану та перспектив розвитку, є його вартість.
Ключовими перевагами, що їх несе запровадження системи антикризового управління на базі управління вартістю компанії є cистемність та комплексність розуміння взаємозв’язків окремих елементів підсистем як в середині самого підприємства, так і з його потенційними та існуючими контактними аудиторіями. Наслідком такого підходу є визначення параметрів, характеристик механізму розвитку кризових явищ на підприємстві, адекватне прогнозування їх наслідків. Орієнтиром у побудові всієї системи антикризового управління підприємством на базі концепції менеджменту вартості є максимізація вартості для власників в довгостроковій перспективі.
В результаті проведеного комплексного дослідження існуючої теоретико-методологічної бази, переважно в країнах з розвинутим ринком, щодо відомих підходів до визначення вартості компанії та методик в межах кожного із підходів нами було визначено найбільш доцільний для запровадження системи критеріїв вартісного антикризового управління. Це змішаний підхід, а саме – модель економічного прибутку.
Другий розділ „Стратегії, методики та інструменти системи антикризового управління на підприємстві в умовах перехідної економіки” присвячено детальному розгляду основних складових елементів системи антикризового управління підприємством в специфічних умовах перехідної економіки України.
Основу постійно здійснюваних процесів антикризового управління на підприємстві складає система перманентного моніторингу зовнішнього та внутрішнього середовища фірми. Перш, ніж починати розробку заходів антикризового управління на підприємстві (як попереджувального характеру, так i виходу із кризової ситуації, що склалася), необхідно провести діагностику динаміки та характеру стану підприємства, виявити існуючі проблеми, їх причини та можливі наслідки. Кінцевий висновок повинен містити усі отримані результати дослідження: характер прояву кризових явищ та їх вплив на діяльність підприємства, імовірність виникнення ситуації банкрутства та очікуваний термін, ступінь кризи та її масштаби, причини та фактори (що обумовили кризу та сприятимуть виходу з неї), прогноз стосовно розвитку зовнішнього оточення та ринкової ситуації, характер її впливу на проблеми та можливості підприємства, наявність передумов для виживання та подолання негативних кризових явищ за рахунок мобiлiзацiї внутрішніх ресурсів, можливі негативні наслідки подальшого розвитку кризових явищ та процесів. Проведена таким чином діагностика дає керівництву підприємства об'єктивну та повну інформацію для прийняття управлінських рішень та обґрунтування програми необхідних антикризових заходів.
Аналіз різноманітних методик визначення фінансово-господарського стану підприємства та ступеня загрози банкрутства, дозволив нам зробити висновок про необхідність зваженого підходу до використання традиційних методів діагностики. Тільки за умови адаптації до реалій української перехідної економіки західні традиційні методи діагностики дозволять розробляти адекватні заходи антикризового управління. Паралельно необхідно розробляти власні українські моделі діагностики кризового стану підприємства та прогнозування банкрутства. Цікавим напрямком досліджень є розробка методик прогнозування на етапі слабких сигналів про початок кризи, що дало б можливість отримати більше часу на “маневри”. Ми вважаємо, що таким комплексним показником – раннім сигналом кризи підприємства є нульова або негативна динаміка створення нової вартості для власника в коротко- та середньостроковій перспективі та її падіння в довгостроковій перспективі.
Перш, ніж приймати рішення по розгляду варіантів стратегій антикризового управління слід визначити потенціал виживання підприємства. Ми пропонуємо встановити наступний критерій: перевищення вигод для власника над витратами при відновленні підприємства.
При визначенні варіанту прийняття рішення мають бути враховані наступні макроекономічні фактори:
1)
сучасний стан та перспективи галузі, в якій працює підприємство, відносно фази ділового циклу;
2)
сучасний стан та перспективи економіки країни в цілому;
3)
можливості підприємства уникати негативних впливів економіки країни, вихід на зарубіжні ринки: капіталу, споживачів продукції, робочої сили і т.ін., що характеризуються наступними параметрами: частки експорту в обсягу реалізації компанії, наявність у власності акцій іноземних компаній, присутність компанії у лістингу на світових біржах цінних паперів;
4)
сучасний стан та перспективи світового ринку, фаза хвилі циклічного розвитку;
5)
сучасний стан та перспективи економіки основних країн – ринків збуту та ринків постачання підприємства;
6)
сучасний стан та перспективи основних контрагентів фірми та ступінь залежності підприємства від них;
7)
витрати на вихід з галузі, в якій працює підприємство та витрати на входження до іншої галузі (стратегії диверсифікації, перепрофілювання);
8)
порівняння вигод та витрат в зв’язку з ліквідацією підприємства через оголошення його банкрутом за обов’язкової умови перевищення цією величиною величини сучасної вартості підприємства (навіть за умови, коли показник порівняння вигод та витрат від ліквідації менше нуля);
9)
аналіз перспектив нових контрагентів та інвесторів.
Серед пропонованих структурованих нами основних варіантів стратегій антикризового управління судового та позасудового складу слід виділити реструктуризацію як одну із найбільш комплексних. Часто, даючи визначення реструктуризації, автори підмінюють суть переліком основних показників – критеріїв здійснення реструктуризації. Дисертантом запропоновано уточнене визначення поняття „реструктуризація” – постійно здійснюваний процес комплексної перебудови елементів відкритої системи підприємства та їх взаємозв’язків з метою отримання синергічного ефекту переходу системи на якісно новий рівень розвитку. На жаль, на сьогодні розповсюдженими цілями проведення реструктуризаційних заходів на більшості вітчизняних підприємств є короткострокові, на найближчі 2-3 роки. Відповідно, подібне звужування подальших перспектив компанії призводить до намагань в ході реструктуризації зменшити суми зобов’язань, отримати необхідний мінімум ресурсів для заповнення розривів ліквідності у фінансуванні оборотних коштів, що має серед своїх наслідків свідоме порушення прав кредиторів та інвесторів зі сторони менеджменту підприємства. Побудова всієї системи антикризового управління підприємством та, відповідно, всіх стратегій, методик та інструментів, що можуть бути задіяні підприємством в її рамках (як на превентивному, так і на реактивному рівнях) на концепції управління вартістю компанії дозволяє проводити декомпозицію оперативних та стратегічних складових системи із використанням ефекту синергії.
В третьому розділі дисертаційного дослідження „Побудова системи антикризового управління промисловим підприємством на основі концепції управління вартістю” дисертантом запропоновано систему антикризового управління на основі модифікованої моделі економічного прибутку.
Відповідно до моделі економічного прибутку визначається показник, що характеризує створену за період вартість для власників після відшкодування всіх витрат: як явних, так і неявних. Покриття всіх витрат, пов’язаних із виробництвом та реалізацією продукції відображає показник чистого операційного прибутку. Витрати на власний та позиковий капітал містяться в показнику середньозважених витрат на капітал.
Модель економічного прибутку (EVA) дозволяє оцінити використання комплексних заходів як короткострокового, так і довгострокового характеру по виходу підприємства із кризи: управління власними оборотними засобами, грошовими коштами та поточними фінансовими потребами; управління обсягами виробництва, структурою витрат на виробництво та реалізацію продукції; оцінки оптимальності структури капіталу. Оцінку за моделлю можна здійснювати: по підприємству як єдиному об’єкту оцінки; за підрозділами (дочірніми підприємствами, філіалами) з метою реструктуризації; за видами діяльності; за клієнтами; за продуктами; за бізнес-процесами з метою реінжинірінга.
Нами побудована модель економічного прибутку (EVA) з урахуванням структури капіталу та отриманий новий показник економічної ефективності компанії – нова вартість у розпорядженні власника, що приходиться на власний капітал понад очікувану прибутковість, або частка чистого прибутку компанії від основної діяльності, створена за рахунок власного капіталу:
(1)
де EVA – економічний прибуток; ВК – обсяг власного капіталу; ЕФВ – ефект фінансового важеля; ROIC – рентабельність інвестованого капіталу; re – ціна власного капіталу.
Даний показник більш адекватно відбиває прибутковість власного капіталу в порівнянні з чистою рентабельністю власного капіталу (РВК), оскільки РВК не враховує платність фінансування за рахунок залучення власного капіталу. Ми отримали оціночну модель для керування економічним прибутком через маневрування власними і позиковими засобами (рис. 2).
Представлена модель є моделлю матричного типу, яка визначає необхідну декомпозицію таких визначальних показників діяльності підприємства як економічний прибуток на власний капітал, рентабельність інвестованого капіталу, рентабельність власного капіталу та враховує ціну джерел фінансування через ефект фінансового важеля. Матриця фінансової рівноваги за економічним прибутком містить 9 квадрантів – відповідно, на перехресті областей значень ЕФВ та показника EVA/ВК (відповідно, >0, <0, =0). Де групи полів значень за умови рівності нулю зазначених вище показників є лініями рівноваги, а центр матриці – квадрант ІІб (обидва показника нульові) – точкою біфуркації.
Запропонована матриця фінансової рівноваги дозволяє: по-перше, проводити діагностику та аналіз позиції підприємства по створенню вартості для власників та джерел, що фінансують це створення; по-друге, визначати загрози та можливості для розвитку підприємства; по-третє, будувати стратегію і тактику антикризового управління на базі концепції максимізації вартості для власників.
Результати дослідження, наведені на рис. 2, отримані на основі авторських розрахунків за даними фінансової звітності 15 машинобудівних підприємств Хмельницької області акціонерної форми власності. В цілому підприємства знаходяться у квадранті Ів. Не покриваються навіть явні витрати, в більшості випадків – собівартість реалізованої продукції. Як наслідок – для переважної більшості підприємств позикові джерела фінансування є недоступними або використовуються в дуже обмежених обсягах. Зростання ціни власного капіталу не покривається вигодами ефекту фінансового важеля внаслідок негативного значення даного показника. Відбувається знищення вартості для власників – стан глибокої кризи на підприємстві. Необхідні дезінвестиції, для попередження знищення вартості: аутсоринг, продаж непрофільних активів, проведення комплексної реструктуризації або реінжинирингу для забезпечення переміщення до квадранту ІІв або Іб. Але показники ВАТ “Укрелектроапарат” (м. Хмельницький) та ВАТ “Староконстянтинівський завод “Металіст” свідчать про поступове пересування цих підприємств до квадранту Іб. Задоволення інтересів кредиторів зменшує загрозу банкрутства, але витрати на залучення власного капіталу все ще залишаються непокритими. На даному етапі антикризове управління має базуватись на активних інвестиціях у маркетингові дослідження із одночасним суворим контролем всіх грошових потоків та структури заборгованостей, зосередженні уваги на управлінні асортиментом, ціновій політиці фірми, управлінні операційним важелем. Інший можливий шлях – перехід до квадранту ІІв. Завдяки розриву між рентабельністю інвестованого капіталу до оподаткування та ціною власного капіталу підприємство перекриває негативний ефект фінансового важеля. Задля здійснення такого переходу підприємства мають зосередитись на ціні власного капіталу: за наявності високого фінансового ризику – наголос на зниження рівня операційного ризику. Серед джерел фінансування – власні засоби та кредиторська заборгованість. Це – шлях поступового руху за кривою життєвого циклу у зворотному напрямку: від стадії смерті до стадії занепаду або зрілості. Існує загроза попадання у квадрант Ів (наприклад, за умови заниження темпів росту), що потягне за собою швидкий розвиток кризових процесів, характеризує старіння підприємства. Щодо ТОВ „Нейл Лтд” (м. Хмельницький), слід відмітити, що підприємство частково використовує свої можливості з нарощування позикового капіталу, але цього мало для забезпечення внутрішніх потреб фінансування. Диференціал фінансового важеля дозволяє дещо збільшити плече, залучаючи додаткові позики. Відповідно, за таких умов компанія має перспективи до переходу в квадрант Іа. Але із ростом фінансового леверіджу буде зростати і ціна власного капіталу, залишаючи його на рівні рентабельності власного капіталу, незважаючи на її збільшення. Існує значний ризик попадання в квадрант Ів – кризу. За умови перевищення граничної норми відсотку – падіння рентабельності інвестованого капіталу. Для попередження такого розвитку подій слід проводити асортиментну політику в розрізі видів бізнесу та номенклатури продукції, прорахувати можливість використання аутсорингу. Необхідно розвиватись за темпами розвитку ринку, залучати додатково позикові джерела фінансування, збільшувати обсяг реалізації продукції (найбільш прибуткової – із врахуванням сили впливу операційного важеля, сили впливу фінансового важеля, сили впливу економічного важеля) із перспективою попадання до квадранту ІІа. Загрозою є заниження темпів зростання фірми. З іншої сторони, при цьому не слід переоцінювати перспективи ринку (внутрішнього та зовнішнього). А це означає необхідність додаткових капіталовкладень в серйозні маркетингові дослідження та побудови гнучкої системи фінансового менеджменту на основі концепції вартості фірми. Управління оборотним капіталом дозволить дещо зменшити необхідність у додатковому фінансуванні (розрахунки за відвантаженням, аванси і т.п.). Якщо підприємство дійде в квадрант ІІб, то ефект фінансового важеля не використовується, але ціна власного капіталу по відношенню до рентабельності власного капіталу залишається незмінною.
Запропонована модифікація бюджету руху грошових коштів на підприємстві дозволяє поєднати управління структурою активів та витрат із управлінням рухом грошових коштів. Необхідна модифікація полягає у доповненні загальноприйнятих стандартів бюджету розрахунком показника економічного прибутку. Таким чином, в ході антикризового управління вирішуються проблеми розривів ліквідності одночасно із визначенням та коректуванням щомісячного показника додатково створеної вартості для власників.
Для надання завершеності при складанні бюджету, останнім показником у ланцюгу доход - прибуток ми пропонуємо взяти економічний прибуток (EVA). Загальновідомі показники фінансового менеджменту, такі як сила впливу операційного важеля (СВОВ) і сила впливу фінансового важеля (СВФВ), а також показник їхнього спільного впливу на підприємство, нами запропоновано доповнити ще одним, новим показником, що відображає взаємозв'язок між створеною за період новою вартістю та чистим прибутком – силою впливу економічного важеля (СВЕВ). І, відповідно, запропоновано визначати модифікований показник підприємницького ризику.
(2) (3)
(4)
де EBIT – фінансовий результат від операційної діяльності до виплати відсотків; GMunit – маржинальний прибуток на одиницю виробу; EBT – прибуток після виплати відсотків, до виплати податків; Q – кількість виробленої продукції; I – плата за позиковий капітал, D – плата за власний капітал.
Таким чином, сукупна дія трьох важелів (СД):
(5)
Характеризуючи структуру витрат і взаємовплив усіх трьох важелів, потрібно відзначити наступне.
1.
Ріст частки позикового капіталу в структурі джерел фінансування призводить до збільшення фінансового важеля через збільшення процентних платежів; збільшення операційного важеля, оскільки зростає частка постійних витрат; збільшення економічного важеля у вигляді перекладання ризику на плечі власників (питома вага яких у структурі капіталу зменшилась).
2.
Ріст частки власного капіталу пов'язаний як із явними: змінними, постійними витратами; так і з неявними витратами. Одночасно, збільшення частки власного капіталу призводить до відповідного зменшення частки позикового капіталу. Але подібне може призвести до зростання середньозважених витрат на капітал і, як наслідок, до зменшення вартості підприємства. Подібні наслідки можуть відбутися у випадку, коли власний капітал є більш дорогим джерелом фінансування, ніж позиковий.
3.
Всі три важелі ланцюгово впливають один на одного, оскільки значний вплив сукупної дії операційного та фінансового важелів призводять до збільшення ризику підприємства і, таким чином, збільшують економічний важіль.
Отже, ми можемо скласти формулу визначення прогнозної величини EVA – залежність між зміною виручки від реалізації і створеною за рік вартістю. Даний показник має перспективу використання при прогнозуванні та плануванні обсягів діяльності для підприємств.
(6)
Запропоноване дисертантом комплексне поєднання методики бюджетування та методики визначення економічного прибутку дозволило керувати:
-
структурою активів з метою забезпечення необхідної ліквідності;
-
динамікою руху чистих грошових потоків з метою забезпечення кредитоспроможності та платоспроможності підприємства;
-
структурою витрат (явних: операційних та фінансових, і неявних – плати за власний капітал) з метою контролю забезпечення заходів для досягнення модифікованої точки беззбитковості (за умови, коли економічний прибуток дорівнює нулю) із врахуванням впливу модифікованого важеля підприємницького ризику .
ВИСНОВКИ
У дисертації доведено, що адекватність, комплексність та необхідну гнучкість системи антикризового управління на промислових підприємствах в умовах перехідної економіки забезпечує запровадження антикризового управління за вартісними чинниками. У процесі розробки теоретико-методологічних та практичних засад побудови такої системи управління як на превентивному, так і реакційному рівнях ми прийшли до наступних висновків теоретичного, методичного та науково-практичного спрямування.
1.
Незважаючи на значні успіхи зарубіжних дослідників антикризового управління підприємством, специфіка проблематики в умовах перехідної економіки все ще відноситься до числа малодосліджених як у вітчизняній, так і у зарубіжній економічній та управлінській науці. До теперішнього часу основна увага вітчизняних науковців зосереджена на подоланні кризи, тоді як все більшої актуальності набуває вчасне попередження кризи та розробка теоретико-методологічних засад здійснення антикризового управління на постійній основі із створенням відповідних нових методик та пошуком комплексних критеріїв оцінки їх ефективності.
2.
На основі комплексного використання підходів з позицій різних наук щодо суті та механізму розвитку кризи у відкритих динамічних системах, нами було уточнено поняття „криза підприємства”, виявлено специфічні особливості явища в умовах перехідної економіки та запропоновано подальший розвиток класифікації видів криз та джерел і факторів їх розвитку.
3.
В результаті аналізу відносин власності та їх реалізації в сучасних економічних умовах України виявлено, що адекватне врахування ціни власного капіталу є необхідною умовою розуміння характеру, суті та причин змін в економіці України на макро- та мікрорівнях, визначення потенціалу підприємства та здійснення ефективного антикризового управління компанією.
4.
Обґрунтовано необхідність розвитку концепції антикризового управління підприємством на основі концепції управління вартістю, як такої, що дозволить використовувати комплексний критерій – ранній сигнал розвитку кризи – створення нової вартості для власників. На основі дослідження існуючих підходів до визначення вартості компанії та моделей і методів її оцінки, визначено та обґрунтовано як найбільш адекватну модель економічного прибутку.
5.
Запропоновано авторську блок-схему принципових стадій процесів антикризового управління на підприємстві.
6.
Запропоновано уточнене визначення поняття „реструктуризація”, систематизовані види реструктуризації.
7.
В дисертації здійснено модифікацію моделі економічного прибутку з метою її адаптації для цілей антикризового управління підприємством в умовах перехідної економіки, визначено її основні можливості та обмеження. Вперше отримано оціночну модель – матрицю фінансової рівноваги для управління економічним прибутком із врахуванням структури капіталу, яка дозволяє визначати можливі загрози та шанси кризового розвитку.
8.
В основу моделі управління економічним прибутком покладено отриманий новий показник ефективності – нову вартість, що припадає на власний капітал понад очікувану інвесторами прибутковість, або частку чистого прибутку компанії, що створена за рахунок власного капіталу.
9.
З метою переведення антикризового управління підприємством на оперативний рівень запропоновано модифікацію бюджету руху грошових коштів із визначенням показника економічного прибутку.
10.
Прогнозування та планування обсягів діяльності підприємства дозволяє здійснювати запропонований модифікований показник сили впливу підприємницького ризику, що відображає зв'зок доходу та економічного прибутку. Уточнити даний показник дозволив вперше запропонований дисертантом показник сили впливу економічного важеля, що відображає залежність створеної за період нової вартості і чистого прибутку.
11.
Результати дисертаційного дослідження, що виносяться на захист, мають як теоретичне, так і практичне значення. До переважно теоретичних значущих результатів належить, перш за все, пропозиція щодо розвитку системи антикризового управління на вітчизняних промислових підприємствах на основі критерію створення нової вартості для власників, запропонована модель діагностики фінансового стану підприємства з позицій виявлення загроз та можливостей кризового розвитку та нові критерії раннього розвитку кризи. Решту результатів можна визначити як такі, що мають як теоретичну, так і практичну цінність.
Список опублікованих ПРАЦЬ
В наукових фахових виданнях:
1.
Орлов О.О., Залогіна К.І. Експрес-діагностика банкрутства на основі даних бухгалтерської звітності за новими Національними стандартами України // Вісник Технологічного університету Поділля. – 2000. – №2. – С. 51-53.
Особистий внесок здобувача: визначено розрахунок змінних в моделі Z-рахунку Е. Альтмана відповідно до нових Національних стандартів обліку.
2.
Залогіна К.І. Реструктуризація як інструмент стратегічного управління підприємством в умовах кризи // Вісник Технологічного університету Поділля. – 2000. – №4. – Ч.3. – С. 78-82.
3.
Залогіна К.І. Проблеми венчурного інвестування в українські підприємства // Економіст. – 2000. - №10 (168). – С. 18-20.
4.
Залогіна К.І. Криза підприємства в межах загального розуміння кризи // Вісник Технологічного університету Поділля. – 2001. – №6. – “Економічні науки”. – С. 89-94.
5.
Залогіна К.І. Проблеми та можливості діагностики підприємства в сучасних умовах України // Наукові праці Донецького державного технічного університету. Серія “Економічна”. Випуск 46. – Донецьк: ДонНТУ, 2002. – С.124-135.
6.
Залогіна К.І. Оцінка вартості підприємства в ринкових умовах // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Фінансові механізми підприємництва в Україні. Збірник наукових праць Інституту регіональних досліджень НАН України. – Вип. 2 (ХХХІІІ). – Ч. 2. – Львів, 2002. – С. 299-305.
7.
Залогіна К.І. Механізм банкрутства як складова антикризового управління підприємством // Вісник Технологічного університету Поділля. – 2003. – №2. – “Економічні науки”. – Т.1. – С. 129-133.
8.
Залогіна К.І. Використання моделі EVA в антикризовому управлінні // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. – Луцьк. –№9. – 2003. – С. 160-165.
9.
Залогіна К.І. Матриця фінансової рівноваги на базі моделі економічного прибутку та ефекту фінансового важеля в рамках системи антикризового управління підприємством // Вісник Технологічного університету Поділля.– 2004. – Ч.2. – Т.1. – С. 143-147.
В інших виданнях:
10.
Залогіна К.І. Прогнозування в системі антикризового управління компанією на базі життєвого циклу підприємства // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Теорія і практика перебудови економіки”. – Черкаси, ЧДТУ, 2002. – С. 188-190.
11.
Залогіна К.І. Антикризове управління. Сучасний етап розвитку // Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні проблеми управління”. – К.: ІВЦ “Політехніка”, - 2001. – С.347-349.
12.
Залогіна К.І. Управлінські
