Львівський національний університет
Львівський національний університет
імені Івана Франка
Заставецький Тарас Богданович
УДК 911.3:314 (477)
Регіональна система міських поселень: структура і особливості функціонування у період трансформації суспільства
(на матеріалах Хмельницької області)
11.00.02 – економічна та соціальна географія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук
Львів-2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі економічної і соціальної географії Тернопільського державного університету імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник: кандидат географічних наук, професор
Пушкар Іван Миколайович, Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри економічної і соціальної географії
Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор Доценко Анатолій Іванович,
Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, головний науковий співробітник відділу проблем відтворення людського капіталу і розселення, м.Київ
кандидат географічних наук, доцент
Гудзеляк Ірина Іванівна, Львівський національний університет
імені Івана Франка, доцент кафедри економічної і соціальної географії.
Провідна установа: Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, кафедра географії та картографії України, м.Чернівці
Захист дисертації відбудеться 12 березня 2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.08 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м.Львів, вул.Дорошенка, 41, ауд.26)
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м.Львів, вул.Драгоманова, 17).
Автореферат розіслано 11 лютого 2004 року
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор географічних наук,
професор Волошин І.М.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми дослідження. Однією із найважливіших проблем нової реґіональної економічної політики є активізація соціально-економічного розвитку населених пунктів, передусім міських поселень. Вони повинні стати раціонально-організованими комплексами виробничих зон, житлових масивів, об’єктів виробничої і соціальної інфраструктури, які забезпечували б найкращі умови для життя і діяльності людей. Саме тому дослідження форм міського розселення, виявлення проблем його територіальної організації у період трансформації суспільства є необхідним і актуальним при пошуку шляхів регулювання процесу розселення у країні загалом і в окремих її реґіонах. Це особливо актуально в зв’язку з поставленим в Конституції України та у Законі “Про місцеве самоврядування в Україні” завданням перед органами місцевого самоврядування із затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку і забезпечення їх виконання, із розширенням правових гарантій (економічних, духовних, соціальних, політичних) місцевого самоврядування. Структурна перебудова господарства, зміна інституційної політики, розширення прав органів місцевого управління, погіршення демографічних та екологічних ситуацій, соціальні негаразди в містах посилюють необхідність зміни наукових підходів до вивчення міських поселень, пошуку нових шляхів вдосконалення просторової організації їх територіальних систем.
Оскільки міські поселення є складними формами розселення та господарювання, до їх вивчення зверталися вчені-економісти, географи, історики, соціологи, екологи, правники, медики та ін. Вагомий внесок у суспільно-географічні дослідження міст в нашій країні зробили О.Т.Ващенко, А.П.Голіков, І.І.Гудзеляк, В.О.Джаман, А.І.Доценко, Я.І.Жупанський, Ф.Д.Заставний, С.І.Іщук, Є.П.Качан, В.М.Кубійович, В.В.Ковтун, Л.М.Корецький, М.З.Мальський, С.С.Мохначук, В.П.Нагірна, Я.Б.Олійник, М.М.Паламарчук, В.М.Пересєкін, С.М.Писаренко, Ю.І.Пітюренко, І.М.Пушкар, Л.Г.Руденко, А.М.Слащук, Г.Г.Старостенко, О.І.Степанів, А.В.Степаненко, М.Ф.Тимчук, Д.В.Ткач, О.Г.Топ-чієв, М.І.Фащевський, О.І.Шаблій, Л.Т.Шевчук та ін.
Однак багато теоретичних і прикладних положень цих досліджень вимагають перегляду з огляду на зміну суспільних відносин, на появу нових рис в урбанізаційних процесах (сповільнення темпів урбанізації, деурбанізація та ін.). Необхідні нові дослідження сучасного стану соціально-економічної бази міст, демографічних, екологічних та соціальних процесів, що відбуваються в них, зміни їх функціональної структури та ролі у територіальних системах розселення, впливу на особливості розселення в реґіоні та ін. Вони мають стати науковою основою для обґрунтування головних напрямків розвитку цих поселень в умовах трансформації суспільства, розв’язання багатьох сучасних економічних і соціальних проблем.
Актуальність суспільно-географічного дослідження міст чітко узгоджується із завданням нової реґіональної політики держави, а саме: досягнення комплексного економічного і соціального розвитку міських поселень як головних форм просторової організації суспільства. Саме це й визначає необхідність розширення прикладних досліджень систем міських поселень, передусім особливостей їх функціонування в умовах ринкової трансформації економіки та розвитку місцевого самоврядування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною загальної наукової тематики кафедри економічної та соціальної географії Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка “Суспільно-географічні дослідження реґіональних комплексів”.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне вивчення системи міських поселень реґіону для оптимізації її територіальної організації в умовах ринкової трансформації суспільства.
У відповідності до зазначеної мети були поставлені такі завдання:
· визначення теоретико-методологічних засад вивчення системи міських поселень слабоурбанізованого реґіону;
· вивчення умов виникнення та розвитку міст і селищ міського типу регіону, встановлення впливу цих умов на сучасну структуру і зовнішній вигляд міст, умови життя і діяльності населення;
· з’ясування особливостей сучасної мережі міських поселень Хмельницької області, передусім розподіл їх за людністю, функціями, роллю у системах розселення, виявлення функціональної і планувальної структури міст та селищ міського типу;
· визначення тенденцій розвитку демографічних процесів у міських поселеннях реґіону;
· виявлення трансформаційних змін у функціонуванні міських поселень області;
· оцінка еколого-географічної ситуації в містах і селищах;
· обґрунтування головних шляхів комплексного розвитку системи міських поселень Хмельницької області.
Об’єктом дослідження вибрано систему міських поселень Хмельницької області – реґіону з невисоким рівнем урбанізації і агропромисловим типом освоєння.
Предметом дослідження є територіальна організація системи міських поселень слабоурбанізованого обласного реґіону.
Методологічна основа, методи дослідження, використані матеріали. Методологічною основою дослідження є сучасні теорії суспільної географії, концептуальні напрацювання українських і зарубіжних вчених у галузі геоурбаністики. Використано також положення Конституції України (1996 р.) та Європейської хартії місцевого самоврядування (1997 р.), Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” (1997 р.), та інших законодавчих актів.
У роботі застосовувались загальнонаукові методи, серед них провідним став системний підхід, а також порівняння, аналіз і синтез, абстрагування і узагальнення. Із конкретно-наукових методів найбільш вживаними стали статистичний, математичного та картографічного моделювання та ін.
При написанні роботи використано матеріали Хмельницького обласного управління статистики, управління економіки Хмельницької державної обласної адміністрації, управління екологічної безпеки у Хмельницькій області, обласної санітарно-епідеміологічної станції та інших установ, матеріали всеукраїнських та реґіональних наукових і науково-практичних конференцій, семінарів.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у наступному:
-
поглиблено теоретико-методологічні засади суспільно-географічного дослідження міських поселень;
-
визначено головні риси сучасних урбанізаційних процесів у агропромислових реґіонах;
-
з позицій системного підходу здійснено суспільно-географічний аналіз сучасної структури системи міських поселень Хмельницької області;
-
здійснено класифікацію цих поселень за людністю, функціональною структурою і роллю в системах розселення та територіальному поділі праці;
-
встановлено взаємозв’язок між рангами поселень і їх функціональною структурою;
-
виявлено особливості функціонування міських поселень у період зміни суспільних відносин;
-
обґрунтовано головні напрямки трансформації функцій міст в умовах ринкових перетворень;
-
накреслено шляхи перспективного комплексного розвитку міських поселень Хмельницької області.
Практичне значення отриманих результатів. Висновки дисертації можуть бути використані для розробки та реалізації короткотермінових і тривалих локальних та реґіональних програм соціально-економічного розвитку міських поселень, або області загалом. На прикладі вирішення соціально-економічних проблем у міських поселеннях Хмельницької області можна розробляти пропозиції щодо розвитку таких поселень у інших агропромислових реґіонах з низьким рівнем урбанізації.
Наведені у роботі теоретичні і методичні положення, а також конкретні дані використовуються у навчальному процесі Тернопільського державного педагогічного університету при викладанні курсів “Економічна і соціальна географія України”, “Демографічна та етнічна географія України”, “Географія населення” та “Географічне краєзнавство”.
Теоретичні та методичні положення дисертації можуть також використовуватись при аналогічних дослідженнях систем міських поселень інших реґіонів України.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом самостійного наукового дослідження. Теоретичні узагальнення, висновки і рекомендації одержані автором на основі проведеного суспільно-географічного дослідження міських поселень Хмельницької області. Конкретна участь автора полягала у збиранні, обробці, аналізі і узагальненні літературних матеріалів і статистичних показників з метою вироблення висновків щодо подальшого розвитку міст і селищ міського типу реґіону в умовах ринкової економіки. Сукупність отриманих науково-практичних результатів належить автору і є його науковим доробком.
Результати дослідження знайшли відображення у 11 наукових публікаціях, з яких 7 належать особисто автору. В наукових публікаціях, які видані у співавторстві, використано лише ті положення, розробка яких належить особисто автору. Використані положення інших авторів мають відповідні посилання.
Апробація результатів дисертації здійснювалась на Всеукраїнській конференції студентів і аспірантів “Географічні дослідження в Україні на межі тисячоліть” (Київ, 4–5 травня 2000 р.), Першому Міжнародному семінарі з теорії і практики реґіонального географічного краєзнавства (6–7 жовтня 1999 р., м. Тернопіль), Всеукраїнській конференції студентів і аспірантів “Сучасний стан, проблеми і перспективи розвитку досліджень з географічних дисциплін та картографії в Україні” (Тернопіль, 2000 р.), Другому Всеукраїнському семінарі “Реґіональне географічне краєзнавство: теорія і практика” (Тернопіль, 11–12 грудня 2002 р.), Всеукраїнській конференції “Історія міст і сіл Волині у контексті реґіональних досліджень” (28–31 травня 2002 р., м. Коростень Житомирської області), науково-практичному семінарі “Сучасні тенденції і перспективи розвитку географічної науки в Україні” (24–26 вересня 2003 р., Львів), Міжнародній конференції молодих вчених "Молодь і досягнення науки у вирішенні проблем сучасності" (31 жовтня – 1 листопада 2003 р., Чернівці), на наукових конференціях професорсько-викладацького складу географічного факультету Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (1999–2003 рр.).
Публікації. За результатами досліджень опубліковано 11 наукових праць, загальним обсягом 4.7 др.а., з яких 3.6 др.а. належить особисто автору. 4 із них опубліковано у виданнях, які рекомендовано ВАК України.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (202 позиції), 17 додатків. Обсяг дисертації – 139 сторінок друкованого тексту, приведено 14 рисунків і 31 таблицю.
Основний зміст роботи
У вступі розкрито актуальність теми, сформульовано мету і завдання дисертаційного дослідження, обґрунтовано наукову новизну, виділено особистий внесок у розробку наукових результатів, їх теоретичне і практичне значення.
У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади дослідження міських поселень у слабоурбанізованих реґіонах” розглядаються головні риси сучасних урбанізаційних процесів у слабоурбанізованих районах. При цьому зазначається, що урбанізація є багатогранним соціально-економічним процесом, який має географічну обумовленість і вираженість у просторі. Її сутність зазнала трансформації від простого збільшення міського населення за рахунок сільського до процесу територіальної концентрації населення і розвитку міст, формування специфічного середовища для життєдіяльності населення і суттєвих змін у способі життя. Головними рисами урбанізації у реґіонах з агропромисловим типом освоєння є такі:
·
нижчі темпи урбанізації і рівень урбанізованості, ніж у високоіндустріальних районах;
·
формування мережі міських поселень, яка представлена переважно 1–2 великими містами і густою мережею малих містечок, що більш–менш рівномірно розміщені на території;
·
значна кількість монофункціональних міських поселень, а також тих, в яких значна кількість населення зайнята в аграрному секторі економіки.
В умовах тривалої економічної кризи урбанізація набуває зворотних рис. Деурбанізаційні процеси проявляються у збільшенні чисельності міських жителів, які займаються сільськогосподарською діяльністю, послабленні впливу міст на довкілля. Вони тим інтенсивніші, чим вищий рівень урбанізованості території, і можуть бути змінені за умови зміни соціально-економічної ситуації та внаслідок регулювання розвитком міських поселень.
Внаслідок урбанізаційних процесів формуються просторові форми міського розселення – міста та селища міського типу. Розміщені на певній цілісній території, ці форми утворюють ієрархічно складену систему поселень: обласний центр – районні центри – кущові міста і селища. Між поселеннями, що входять до неї, існують тісні трудові, виробничі, інформаційні зв'язки та зв'язки з обслуговування населення. Територіальна організація такої системи здійснюється в сучасних умовах згідно з такими принципами: а) принцип підвищення системоформувальної ролі міст на основі посилення горизонтальних зв'язків; б) принцип децентралізації на основі трансформації функціональної структури міських поселень (послаблюється роль обласного і міжрайонних центрів у системоутворенні, реалізується прагнення локальних центрів до рівномірності, повнішого охоплення навколишньої території своїми зонами впливу).
Територіальна система міських поселень охоплює сукупність ієрархічно підпорядкованих міст і селищ, що сформувалися у процесі розселення та життєдіяльності людей. Така система може бути локальною (якщо охоплює територію нижчого таксономічного рангу, ніж область) і реґіональною. Вивчення таких систем передбачає використання різноманітних методів, серед яких провідне місце належить системному підходу.
У другому розділі “Умови формування і структура системи міських поселень Хмельницької області” здійснено аналіз формування сучасної системи міських поселень Хмельницької області. Встановлено, що основна мережа міст реґіону сформувалася у феодальний і капіталістичний періоди на основі розвитку ремесла, транспорту і торгівлі, а селищ – у тоталітарний період внаслідок розвитку промисловості, що переробляла місцеву сировину.
Сучасна система міських поселень Хмельницької області відзначається наявністю двох великих міст (Хмельницький і Кам’янець-Подільський) і густою мережею малих міст (13) і селища міського типу (24) – центрів локальних систем розселення. Їх положення у системі розселення характеризує граф-аналітична модель, представлена у роботі. За її допомогою встановлено такі групи міських поселень Хмельницької області щодо положення відносно обласного центру (за показниками індексів доступності, мір положення міст):
1)
міста і селища, що мають найзручніше географічне (в т.ч. транспортне) положення, інтенсивні виробничі, трудові, культурно-побутові та інші види зв'язків між ними і центром системи – Городок, Деражня, Красилів, Старо-костянтинів, Антоніни, Базалія, Меджибіж, Війтівці, Ясне, Чорний Острів, Ярмолинці, Дунаївці (смт);
2)
міські поселення, що мають менш зручне положення, нижчий рівень комунікативності та слабші зв'язки (переважно періодичні) – трудові, торговельні, культурно-побутові та інші – Дунаївці, Віньківці, Гриців, Закупне, Летичів, Лозове, Сатанів, Стара Синява, Теофіполь;
3)
поселення, що мають найменш вигідне положення щодо центра обласної системи розселення – Нетішин, Славута, Шепетівка, Волочиськ, Ізяслав, Полон-не, Білогір'я, Вовковинці, Нова Ушиця, Понінка, Смотрич, Чемерівці, Ямпіль, Стара Ушиця, Кам'янець-Подільський.
Просторові зв'язки між міськими поселеннями у системі розселення представляє потенціал поля розселення, що розрахований за формулою Стюарта. Він ілюструє територію взаємодії міських поселень і окреслює межі міжрайонних систем розселення. Серед міських поселень Хмельницької області найбільші підвищення у полі потенціалу є навколо міст Хмельницького, Кам'янця-Подільського і Шепетівки – сучасних міжрайонних центрів, намітилися певні підвищення навколо Волочиська і Летичева, що свідчить про формування нових міжрайонних центрів і раціоналізацію селитебних зв'язків у обласній системі розселення.
В умовах невисокоурбанізованого реґіону (рівень урбанізації – 53%) сформувалася система розселення з високим рівнем централізації – майже половина міського населення області проживає у містах Хмельницький і Кам'янець-Подільський (теперішньому і колишньому обласних центрах), решта – у малих міських поселеннях. Характерними рисами цієї системи на сучасному етапі є:
Ш
низькі темпи росту, іноді навіть зниження чисельності населення внаслідок несприятливої демографічної ситуації (найвищі середньорічні темпи за 1989–2003 рр. у Хмельницькому (1.6%);
Ш
збільшення кількості міських поселень, в яких чисельність населення зменшувалася (у 2003 р. – 2 міста і 15 смт);
Ш
втрата багатьма поселеннями своїх колишніх функцій, найскладнішу поліфункціональну структуру мають найбільші за людністю міста області – обласний центр Хмельницький (промислова, транспортна, торговельна, адміністративна) і міжрайонний центр – Кам'янець-Подільський (культурна, рекреаційна, промислова, транспортна, торгівельна);
Ш
подібне і обмежене поєднання містоформувальних галузей у малих містах;
Ш
велика кількість однофункціональних поселень (переважно агропромислових), що відзначаються незбалансованістю між підсистемами, неструкту-рованим плануванням території та ін.
Дослідження функціональної структури міських поселень Хмельницької області дозволяє визначити такі її особливості:
-
подібність функціональної структури райцентрів, участь у формуванні містоутворювальної бази обмеженого числа галузей, наявність типових комбінацій виробництв і видів діяльності;
-
дуже поширена конгломеративність, що “маскує” загальне число моно-функціональних центрів; їх кількість зумовлена: а) положенням у сфері впливу великого міста (Чорний Острів, Ясне, Антоніни); б) перебуванням на ранній стадії розвитку (Гриців, Ямпіль, Меджибіж, Лозове, Дунаївці), коли їх структура ще не встигла розгорнутися; в) характером специфічної функції (обслуговування АЕС), яка вимагає певної самостійності у її збереженні (Нетішин);
-
наявність двох міст-лідерів у системі розселення: головне місце займає обласний центр. Його командне положення зумовлене значним виробничим потенціалом, високим рівнем розвитку спеціальної сфери. Завдяки збагаченню своєї функціональної структури центральними функціями, передусім освітньою і торговельною, Хмельницький перетворюється у реґіональний центр, а середовище такого центру стає високоурбанізованим; роль Кам'янця-Подільського зводиться в сучасних умовах до потужного реґіонального центру у низько-
урбанізованій частині області.
Рис.1. Структура господарства міст і селищ Хмельницької області
Враховуючи роль міських поселень у системах розселення, економічну і соціальну базу поселень (див. рис. 1), нами встановлено функціональні типи міських поселень Хмельницької області:
1. Обласний центр – м. Хмельницький – значний адміністративний, промисловий, торговельний і культурний центр.
2. Центри міжрайонних систем розселення – багатогалузеві промислові міста із значним розвитком транспортних і соціальних функцій – Шепетівка, Кам’янець-Подільський.
3. Центри районних систем розселення: а) багатогалузеві промислові центри з розвиненими соціальними функціями міжрайонного значення – Славута, Старокостянтинів; б) багатогалузеві промислові центри з розвиненими соціальними і транспортними функціями – Волочиськ, Деражня, Ярмолинці, Городок, Дунаївці, Теофіполь, Летичів, Полонне; в) поселення із значним розвитком соціальної сфери, недостатнім – промислових і транспортних функцій – Біло-гір’я, Ізяслав, Нова Ушиця, Чемерівці, Стара Синява.
4. Центри локальних систем розселення: а) з розвиненими промисловими і соціальними функціями – Понінка, Закупне; б) агропромислові центри – Базалія, Війтівці, Ясне, Чорний Острів, Меджибіж, Антоніни, Дунаївці; в) невеликі одногалузеві промислові центри – Ямпіль, Гриців, Смотрич, Вовковинці; г) місто – атомний центр – Нетішин; д) рекреаційні центри – Сатанів.
Встановлено, що найвищий рівень соціально-економічного розвитку мають міські поселення першого і другого типів та підтипів а і б третього типу. В них багатогалузева виробнича і соціальна сфера, достатньо високий рівень комплексності. Ці поселення у перспективі повинні розвиватись у напрямі досягнення оптимальної пропорційності і збалансованості між підсистемами, підвищення рівня комплексності. Найнижчий в області рівень соціальноекономічного потенціалу мають міські поселення четвертого типу (підтипи б і в). В них розміщені 1–2 промислових підприємства з переробки місцевої сировини, немає збалансованості в розвитку підсистем міста.
Дослідження функцій міст підтверджують факт, що їх функціональна структура загалом відповідає рангу міста. Тобто, чим вищий ранг міста за людністю, тим складнішою є його функціональна структура, тим вищий рівень його соціально-економічного благополуччя. Ця залежність для міст Хмельницької області є прямою і значною (показник рангової кореляції між рангами міст за людністю і соціально-економічною ситуацією становить 0.78).
Найгірша соціально-економічна ситуація у селищах Білогір’ї, Віньківцях і Новій Ушиці. Краща вона у містах Хмельницькому, Кам’янці-Подільському, Нетішині, Славуті, Старокостянтинові, Шепетівці, Красилові, Волочиську, Городку (див. табл. 1). Дещо вищі ранги соціально-економічного благополуччя від рангів за людністю мають міста Нетішин, Волочиськ, Городок, Красилів та
селища Летичів, Стара Синява. Ці поселення, а також Хмельницький і Славута (де ранги співпадають) відносяться до найбільш розвинених поселень. Найбільші відхилення рангів людності і соціально-економічного благополуччя у поселеннях Полонне, Дунаївці.
Таблиця1.
Оцінка міри соціально-економічного благополуччя населення найбільших міських поселень Хмельницької області
Міські поселення |
І |
ІІ |
ІІІ |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI | Сумар-ний кое-фіцієнт небла-гопо-
луччя |
Відхи-лення
Хмельниць-кий | 2 | 3 | 1 | 2 | 12 | 1 | 1 | 5 | 1 | 1 | 20 | 46 | -54
Кам'янець-Подільський | 3 | 6 | 3 | 3 | 18 | 5 | 4 | 6 | 2 | 2 | 19 | 71 | -39
Нетішин | 1 | 1 | 2 | 1 | 20 | 2 | 2 | 1 | 4 | 3 | 15 | 57 | -53
Славута | 6 | 10 | 7 | 6 | 17 | 4 | 6 | 7 | 6 | 11 | 18 | 82 | -28
Шепетівка | 4 | 20 | 6 | 5 | 1 | 6 | 5 | 12 | 5 | 4 | 16 | 83 | -27
Волочиськ | 5 | 8 | 4 | 4 | 16 | 3 | 3 | 8 | 16 | 9 | 13 | 86 | -24
Городок | 7 | 11 | 5 | 13 | 3 | 7 | 9 | 10 | 18 | 10 | 11 | 102 | -8
Деражня | 12 | 12 | 12 | 12 | 4 | 10 | 12 | 11 | 18 | 12 | 10 | 113 | +3
Дунаївці | 9 | 9 | 13 | 10 | 2 | 17 | 13 | 13 | 9 | 7 | 14 | 126 | +16
Ізяслав | 16 | 13 | 19 | 11 | 15 | 18 | 11 | 17 | 15 | 14 | 7 | 133 | +23
Красилів | 8 | 7 | 8 | 8 | 14 | 8 | 8 | 2 | 3 | 5 | 12 | 83 | -27
Полонне | 15 | 16 | 9 | 9 | 5 | 16 | 14 | 3 | 10 | 6 | 9 | 112 | +2
Старокос-тянтинів | 10 | 5 | 10 | 7 | 6 | 11 | 7 | 4 | 11 | 8 | 17 | 96 | -14
Білогір’я | 20 | 17 | 20 | 19 | 13 | 15 | 14 | 19 | 13 | 20 | 4 | 174 | +64
Віньківці | 17 | 19 | 18 | 18 | 12 | 19 | 20 | 18 | 12 | 15 | 5 | 172 | +62
Летичів | 11 | 14 | 11 | 14 | 7 | 12 | 15 | 9 | 8 | 13 | 3 | 108 | -2
Нова Ушиця | 19 | 15 | 16 | 20 | 11 | 20 | 18 | 20 | 7 | 19 | 2 | 167 | +57
Стара Синява | 18 | 4 | 17 | 15 | 8 | 13 | 16 | 16 | 19 | 16 | 6 | 128 | +18
Теофіполь | 13 | 2 | 14 | 16 | 9 | 14 | 17 | 14 | 14 | 17 | 8 | 136 | +26
Ярмолинці | 14 | 18 | 15 | 17 | 10 | 9 | 19 | 15 | 17 | 18 | 1 | 133 | +23
* Показники:
І – природний приріст населення, ‰; ІІ – частка людей пенсійного віку, %; ІІІ – міграцій-ний приріст, ‰; ІV – житлова площа на 1 жителя, кв.м; V – рівень безробіття, %; VІ – обсяг товарообігу на 1 жителя, грн.; VІІ – обсяг платних послуг на 1 жителя, грн.; VІІІ – виробництво промислової продукції на 1 людину, грн.; ІX – кількість ліжок на 10 000 жителів; X – середня зарплата працівників, грн.; XІ – рівень забруднення атмосфери, кг/1 жит.
Дослідження, проведені у роботі, дозволяють зробити висновок про те, що у більшості випадків існує залежність: чим менша у місті чисельність населення, тим нижчий у ньому рівень життя. Це один із парадоксів, бо тривалий час в геоурбаністиці панувала думка, що найбільш сприятливі умови для життя і діяльності людей мають невеликі міські поселення. Для агропромисло-вих реґіонів, яким є і Хмельницька область, тільки у великих містах існує можливість відносно нормалізувати соціально-економічну ситуацію. В інших же поселеннях необхідна докорінна реструктуризація господарства, щоб перевести їх в категорію соціально-економічно-облаштованих міст. Особливо це торкається монофункціональних міських поселень (категорія депресивних міст і селищ), функціональна структура яких вимагає рішучої трансформації.
У третьому розділі “Головні проблеми розвитку міських поселень Хмельницької області у період перехідної економіки і основні напрямки їх вирішення” виділено найголовніші суспільно-географічні проблеми: геодемографічну і виснаження працересурсного потенціалу, трансформації функцій поселень та екологічну.
Аналіз геодемографічних показників дозволив виявити такі риси і тенденції демографічних процесів в області:
Ё
поступове зниження природного приросту населення внаслідок зменшення показників народжуваності і збільшення показників смертності, збільшення механічного відтоку міських жителів;
Ё
старіння міського населення ще незначне, частка осіб пенсійного віку становить 15%), але висока динамічність цього процесу вже досить помітна, особливо у малих містах та селищах міського типу (передусім Старій Синяві, Новій Ушиці, Старокостянтинові, Шепетівці та ін.);
Ё
збільшення демографічного навантаження на людей працездатного віку поступово негативно відбиватиметься на складі і структурі працересурсного потенціалу, зумовлюватиме його виснаження.
Геодемографічна проблема породжує проблему зменшення обсягів працересурсного потенціалу і забезпечення найбільш ефективної його зайнятості. Чисельність незайнятого населення в Хмельницькій області становить понад 26.8 тис. осіб, а потреба у працівниках – 1.8 тис. осіб (на 1.01.2003 р.). Потреби і пропозиції робочої сили не співпадають ні за обсягами, ні за професійним спрямуванням працівників, ні за їх територіальним розподілом. Найбільше навантаження на 1 вільне робоче місце відчувається у Старій Синяві, Новій Ушиці, Дунаївцях, Шепетівці, Славуті, Полонному, Новій Ушиці (25–50 осіб), найменше – у Хмельницькому, Летичеві, Городку (7–12 осіб). Економічно ефективне використання працересурсного потенціалу можливе на основі регулювання ринку праці, вирішення проблеми реструктуризації економіки та трансформації функцій міських поселень.
Розвиток м. Хмельницького пов’язують із розширенням оптового міжрегіонального ринку, що вже має понад 13 тис. торговельних місць і дає у бюджет щорічно понад 5 млн. грн. А розвиток Кам'янець-Подільського повинен відбуватись у напрямі перетворення його у місто-музей, рекреаційний і науково-освітній центр.
Щодо малих міських поселень, то необхідно зберегти їх сучасне місце у системах розселення, активізувати їх розвиток. При цьому велику увагу слід приділити реструктуризації промисловості, передусім створенню невеликих підприємств з високим рівнем механізації і автоматизації виробництва, активізації малого бізнесу. Значні резерви людських ресурсів та сільськогосподарської сировини дозволяють розміщувати по декілька таких підприємств у всіх міських поселеннях області, розвивати виробничу інфраструктуру агропромислового комплексу.
Важливим напрямом діяльності у містах є розвиток сфери послуг, в т.ч. ринкової інфраструктури. Створення ринкових структур, поєднання комерційних і некомерційних видів діяльності стануть важливим в активізації сфери послуг. Розширення видового складу послуг відбувається найбільше через розширення функцій транспорту, торгівлі, зв'язку, житлово-комунального господарства та ін.
Найперспективнішою галуззю сфери послуг в області є сфера відпочинку і туризму. Крім вже сформованих рекреаційних центрів, значні можливості для розвитку рекреації мають Меджибіж (історико-культурний заповідник), старовинні міста Ізяслав, Ямпіль, Старокостянтинів (руїни фортець, старовинні споруди), Антоніни, Дунаївці, Віньківці (архітектурні ансамблі, старовинні садиби), Чемерівці, Городок (ландшафти Подільських Товтр), Нова Ушиця, Смотрич, Гриців (городища давніх міст) та ін. У околицях всіх міст та селищ є значні можливості для розвитку т.з. “зеленого та сентиментального туризму”. Розвиткові рекреації сприяє і те, що екологічна ситуація в області загалом і у містах, зокрема, за невеликими винятками є сприятливою для рекреації.
Трансформація функцій міст в умовах ринкової економіки визначатиметься новими можливостями у зв'язку з розширенням економічної самостійності реґіонів, прагненням до комплексного розвитку.
Представлена у роботі типізація міських поселень за умовами перспективного розвитку може стати базою для розробки конкретних програм комплексного розвитку цих населених пунктів, які би найбільш повно враховували чинники формування і розвитку міст (демографічні, соціально-економічні, екологічні, фінансові та ін.). Система заходів, що входитимуть до таких програм, повинна обов'язково включати моніторинг за станом економічних і соціальних об'єктів у місті, за умовами життя і діяльності населення, за рівнем соціально-економічного благополуччя та ін. Тільки у такому випадку реалізація цільових програм зможе привести до оптимізації територіальної організації всієї системи міських поселень реґіону.
Висновки
Представлені у дисертаційній роботі результати дослідження засвідчують актуальність суспільно-географічного вивчення систем міських поселень. На їх основі зроблено ряд висновків.
1. Урбанізація є соціально-економічним процесом, внаслідок якого формуються просторові форми міського розселення, що утворюють в межах обласного реґіону систему міських поселень. Для її суспільно-географічного вивчення найбільш прийнятними є системний підхід, методи математичного і картографічного моделювання, статистичний та ін.
2. Територіальна система міських поселень являє собою сукупність міст і селищ міського типу, що сформувалися у процесі розселення і життєдіяльності людей на певній території, відзначаються тісними взаємозв'язками та ієрархічною підпорядкованістю. Для Хмельницької області, що є давньоосвоєним агропромисловим реґіоном з невисоким рівнем урбанізації, така система характеризується наявністю густої мережі невеликих міст і селищ міського типу та двох великих міст, високим рівнем централізації міського населення. В сучасних умовах головними її рисами є зменшення людності переважної більшості міських поселень, втрата багатьма з них ряду функцій, або їх зміна, наявність великої кількості монофункціональних центрів. Центральне положення у системі займає обласний центр – м. Хмельницький, який ув'язує потужними адміністративно-управлінськими, інформаційними, виробничими і соціальними зв'язками всі міські поселення області.
Роль міжрайонних центрів відіграють Кам'янець-Подільський і Шепетівка, а в перспективі – Волочиськ і Летичів. Інші міста і селища міського типу є центрами локальних систем розселення (районних, кущових, низових), що охоплюють прилеглу до них сільську місцевість за допомогою розселенських зв'язків.
3. Сучасний розвиток та структура міських поселень значною мірою відчувають вплив генези поселень і особливостей їх функціонування у різні історичні періоди. Більшість міст реґіону сформувалися у давньоруський період як оборонні і торговельні центри, відродившись у капіталістичний період як промислові міста. Відсутність потужних родовищ корисних копалин і переважний розвиток сільського господарства у реґіоні зумовили виникнення невеликих міст і селищ міського типу, які з наданням їм певних адміністративно-управлінських функцій, стали центрами обслуговування для навколишньої території. В умовах загальної економічної кризи відбувається занепад розвитку майже всіх малих міських поселень Хмельницької області.
4. Вивчення тенденцій зміни людності міст і селищ міського типу свідчить, що вони зумовлені, передусім, погіршенням природного і механічного руху міського населення. Зниження показників народжуваності і природного приросту, збільшення показників смертності, в т.ч. дитячої, а також погіршення вікової структури міських жителів, збільшення механічного відтоку населення з міст – головні чинники погіршення демографічної ситуації і зниження людності міських поселень і надалі. Зважаючи на те, що головним чинником росту міст завжди була міграція до них сільських жителів, то стабілізувати процес зниження людності можна, тільки зробивши міста і селища привабливими до життя. А це пов’язано із трансформацією функціональної і планувальної структури міст, вдосконаленням процесу управління ними.
5. Сучасна функціональна структура міських поселень має, як показали дослідження, тісний взаємозв’язок з людністю міст. Найбільш багатофункціональними є великі міста області – сучасний і колишній обласні центри. Корекція їх функціональної структури має відбуватися за рахунок посилення ролі обслуговувальних функцій – торгівлі, рекреації, освіти і науки.
Міста і селища міського типу мають в області поліфункціональну структуру, в якій донедавна провідне місце займала промисловість (харчова, легка, будматеріалів, машинобудівна). Розвинені також транспорт, будівництво, соціальна інфраструктура. У процесі трансформації суспільства відбувається також зміна функціональної структури: у багатьох містах промислова функція занепадає, а посилюється торговельна, і соціальна функції. Найменші за людністю міста в області є монофункціональними. Основною тенденцією їх сучасного і перспективного розвитку є розширення спектру провідних виробничих і соціальних функцій. Це здійснюватиметься за рахунок розширення виробничої бази агропромислового комплексу (матеріально-технічне забезпечення сільського господарства, переробка сільськогосподарської сировини) та посилення функцій обслуговування навколишньої місцевості (соціальних, виробничо-технічних, організаційно-господарських). Колишні райцентри, де було 1–2 підприємства, перетворилися у центри обслуговування навколишньої сільської території, їх промислові функції у великій мірі занепали, дещо посилилися торговельні. Відродження таких міст пов’язане із розвитком малих промислових підприємств з переробки сільськогосподарської сировини, виробництва товарів народного вжитку і будівельних матеріалів, а також торгівлі та соціальної сфери. В окремих з них, що мають природні та історико-культурні рекреаційні ресурси, містоформувальне значення матиме рекреаційна сфера за умови розвитку в них об’єктів рекреаційної інфраструктури.
У всіх міських поселеннях реґіону в сучасних умовах розвивається ринкова інфраструктура, вона стає обов’язковим атрибутом господарської основи як міст, так і селищ міського типу області. Прагнення міських поселень до комплексного розвитку передбачає створення у кожному місті тих елементів господарських структур, яких у ньому не вистачає, позаяк кожне поселення має максимально забезпечити потреби своїх мешканців за рахунок внутрішніх ресурсів, виконуючи при цьому властиву для нього зовнішню функцію. Трансформація функцій міських поселень в умовах ринкової економіки значною мірою визначатиметься рівнем активності використання нових можливостей у зв’язку з розширенням економічної самостійності реґіонів, активізацією підприємницької діяльності, пошуком нових шляхів і засобів для розвитку нових функцій.
6. Від людності і функцій міст, їх історико-географічного розвитку і природних умов залежить планувальна структура міст. Вона відзначається наявністю чітких функціональних зон у великих містах, відсутністю більшості з них у найменших містах і селищах міського типу. У планувальній структурі останніх різко переважає сельбищна зона, у якій житлові масиви чергуються із парками і скверами, городами, у ній знаходяться також нерідко промислові підприємства і об’єкти сфери послуг. В сучасних умовах, коли відбувається приватизація землі і об’єктів господарювання, раціоналізація території міст стає важливою управлінською проблемою.
7. Соціально-економічний розвиток міських поселень має відбуватися з врахуванням геоекологічної ситуації, яка склалася в них. На основі аналізу стану довкілля і співставлення його з гранично допустимими нормами забруднення компонентів в області виділяють поселення з нормальною, напруженою і загостреною екологічною ситуацією. Це створює певні застороги для розміщення окремих галузей у тому чи іншому місці. Відзначаємо відносність показників: навіть міста з найбруднішим довкіллям у Хмельницькій області є чистішими від т.зв. “чистих” міст у високо індустріальних районах країни.
8. У роботі представлена типізація міських поселень за умовами перспективного розвитку. Саме вона може стати базою для розробки і реалізації конкретних програм комплексного соціально-економічного розвитку міських поселень області, які би найбільш повно враховували чинники формування і розвитку міст (демогеографічні, соціально-економічні, фінансові, екологічні та ін.).
Праці, опубліковані за темою дисертації
1.
Заставецький Б.І., Заставецький Т.Б. Основні напрямки географічних досліджень міських поселень України в другій половині ХХ століття // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України. Збірник наукових праць кафедри управління трудовими ресурсами і розміщення продук-тивних сил ТАНГ. – Тернопіль: Економічна думка, 1998. – С.85-90 (автору нале- жить 50 %).
2.
Ткач Д.В., Заставецький Т.Б. Формування та розвиток міських поселень Поділля // Реґіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України. Збірник наукових праць кафедри управління трудовими ресурсами і розміщення продуктивних сил ТАНГ. – Тернопіль: Економічна думка, 1998. – С.90-95 (автору належить 60 %).
3.
Заставецький Т.Б. Особливості динаміки чисельності населення міських поселень Поділля (1970–1998) // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Географія. – № 1, 1999. – С.53-56.
4.
Заставецький Т.Б. Теоретико-графовий аналіз положення міських поселень у системах розселення // Реґіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України. – Вип.3. – Тернопіль: Економічна думка, 1999. – С.280-283.
5.
Заставецький Т.Б. Застосування методів математичного моделювання у суспільно-географічному дослідженні міських поселень реґіону // Географічні дослідження в Україні на межі тисячоліть: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції студентів та аспірантів. – Київ: ВЦ “Київський університет”, 2000. –С.34-36.
6.
Заставецький Т.Б. Дослідження В.Кубійовичем м. Нового Санча // Матеріали Всеукраїнської студентсько-аспірантської конференції “Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку досліджень з географічних дисциплін та картографії в Україні”, присвяченої 100-річчю з д.н. проф. В. Кубійовича (3 листопада, 2000 р. ). – Тернопіль, 2000. – С.22-25.
7.
Ткач Д.В., Заставецький Т.Б. Внесок Володимира Кубійовича у розвиток української геоурбаністики Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. – Вип.3. –С.43-45 (автору належить 50 %).
8.
Заставецький Т.Б. Основні риси сучасних урбанізаційних процесів у агропромислових реґіонах України // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Географія. – № 2, 2001. – С. 49-53.
9.
Ткач Д.В., Заставецький Т.Б. Проблеми соціально-економічного розвитку міських поселень в умовах трансформації суспільства // Історія міст і сіл Великої Волині: Науковий збірник “Велика Волинь”: праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. – Т. 25. – Ч.1. / Гол. ред. М.Ю.Костриця. – Житомир: ПП М.Г.Косенко, 2002. – С.204-206 (автору належить 70 %).
10.
Ткач Д.В., Заставецький Т.Б. Розвиток української геоурбаністики // Історія української географії. – Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. – Тернопіль. –Випуск 6, 2002. – С.82-87 (автору належить 60 %).
11.
Заставецький Т.Б. Основні риси функціональної структури міських поселень Хмельницької області та тенденції її трансформації // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного
