ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

Аровіна Марина Павлівна

УДК 330.341.42:332.155

СТРУКТУРУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В РЕҐІОНІ ЯК ОСНОВА ЇЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

Спеціальність 25.00.02 - Механізми державного управління

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Донецьк – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник | доктор економічних наук, професор

Адамов Борис Ісаєвич,

Донецький державний університет управління

Міністерства освіти і науки України,

професор кафедри загального

та адміністративного менеджменту

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, доцент Лебединська Ольга Юріївна, Національна академія державного управління при Президентові України, професор кафедри реґіонального управління, місцевого самоврядування та управління містом (м. Київ);

кандидат економічних наук, доцент Шаульська Лариса Володимирівна, Інститут економіки промисловості НАН України, провідний науковий співробітник відділу економічних проблем охорони праці і соціальної політики (м. Донецьк).

Провідна установа – Харківський реґіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, кафедра соціальної і гуманітарної політики (м. Харків).

Захист дисертації відбудеться 17 січня 2006 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, пр. Б. Хмельницького, 108, ауд.201.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул.Челюскінців, 163а.

Автореферат розісланий 15 грудня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради |

Я.С. Клейнер

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зміни в економіці, пов’язані зі зміною моделі розвитку, мають подвійний характер: з одного боку, створюють сприятливі умови для комплексного і збалансованого розвитку реґіонів, з іншого – характеризуються несприятливими явищами, такими як розрив господарських зв’язків, що існували, нерівномірність розподілу продуктивних сил і безробіття по території країни, спад виробництва, що призводить до збільшення розходжень у рівні життя населення, і, як наслідок, до соціальної напруженості.

Подолання названих диспропорцій в країнах з будь-яким типом економіки – функція державної соціально-економічної політики, тільки в межах якої можливе об’єднання дій ринкового механізму і державного управління. Вирішення проблем управління, що забезпечує інтереси країни, і при цьому не порушує закони ринкової рівноваги, знайшло відбиття у працях Г.К.Губерної, П.Ф.Друкера, Л.Ерхарда, Ю.К.Зайцева, В.В.Леонтьєва, В.І.Лугового, В.Ойкена, С.Ф.Поважного, Ф.А.Хайєка, М.Хансенна, М.Г.Чумаченка, Є.Г.Ясіна та ін.

Для згладжування негативних соціальних наслідків переходу від командно-адміністративної системи до ринкової необхідні адекватні цілеспрямовані дії, що реалізують низку специфічних державних функцій, які забезпечують соціальну орієнтацію ринкової економіки. При цьому проблеми, що виникають, пов’язані з глобальною трансформацією сучасного життя і передбачають зміну стратегії соціально-економічного розвитку в першу чергу на реґіональному рівні. Реґіональному аспекту, який відбиває, з одного боку, наявність загальних закономірностей і процедур, з іншого – різні форми, темпи їх реалізації, що створює в масштабах країни цілий спектр “міні- перехідних економік”, присвячені праці Б.І.Адамова, Н.В.Гоффе, А.Г.Гранберга, Г.В.Гутмана, В.В.Дорофієнка, У.Ізарда, О.Ю.Лебединської, В.М.Лобаса, В.О.Мау, С.А.Мельника, В.І.Розпутенка, Д.М.Стеченка, Ю.П.Шарова та ін.

Загальновизнані класичні моделі відбивають функціонування стаціонарних економічних систем. Україна, як і складові її реґіони, не може бути віднесена до їх числа. Перехідна економіка не стаціонарна, отже, моделі, адекватні стійкому ринковому господарству, не можуть бути повною мірою перенесені на перехідну економіку. Дослідження нестаціонарних економічних моделей висвітлено в працях О.І.Боткіна, А.В.Дабагяна, Л.А.Дєдова, А.В.Доброногова, М.З.Згуровського, Г.Б.Клейнера, С.Ф.Серьогіної та ін.

Суперечки між розширенням конкретного кола реґіональних завдань та нинішньою системою інституціональних обмежень виявляються в низькій результативності соціальної політики. Внаслідок цього реалії сьогодення об’єктивно повертають реґіональні аспекти в бік ефективного використання економічних чинників для розв’язання соціальних питань.

Враховуючи неврівноважене, нестійке становище реґіональної соціально-економічної системи, яка перебуває на стадії становлення, питання вибору принципово нового підходу до формування державної соціальної політики має особливу значимість і актуальність.

Соціальні параметри складно відображати у математичних моделях. Тому головне завдання полягає не в створенні яких-небудь нових показників, а у відображенні нових явищ для більш повного розуміння соціально-економічних змін. Пошук оптимального розв’язання цієї проблеми передбачає соціальну орієнтацію економічних рішень, що приймаються державою на різних рівнях влади.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно з планом науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління з теми “Ринкове реформування управління економікою: реґіональний аспект” (№ держреєстрації 0100U003069 1999-2004 рр.). У межах загальної теми автором структуровано процес формування державної соціальної політики в реґіоні щодо погодженості економічних і соціальних пріоритетів у напрямку підвищення добробуту населення.

Мета і задачі дослідження. Метою даної роботи є наукове обґрунтування необхідності і можливості структурування державної соціальної політики в реґіоні на основі використання структурно-динамічного аналізу та ідей синергетики.

Відповідно до поставленої мети були сформульовані для вирішення такі задачі:

виділити структурні елементи соціальної політики в системі різнорівневих управлінських дій держави, що забезпечують позитивний напрямок реґіонального розвитку на основі сучасних теоретичних концепцій державного управління;

якісно оцінити проблеми, що спричиняють негативні соціальні наслідки; проаналізувати зарубіжний досвід рішення пріоритетних задач соціальної політики;

визначити орієнтири для створення раціонального механізму реґіональної соціальної політики;

виявити принципові аспекти підвищення добробуту населення як умови реалізації реґіональної соціальної політики в ракурсі співробітництва державних і підприємницьких структур;

здійснити вибір методики оцінки ефективності управління та її критеріїв з економіко-демографічного погляду;

виділити регулювальні фактори економіки з використанням елементів структурно-динамічного моделювання залежно від типології соціально-економічних процесів;

визначити перспективні напрямки державної реґіональної соціальної політики в багатовимірному просторі невизначеностей і обмежень, розробити прогноз на середньо-термінову перспективу на основі сценарного підходу.

Об’єкт дослідження – державне управління реґіоном як соціально-економічною системою.

Предмет дослідження – структура і процес формування соціальної політики в реґіоні.

Методи дослідження. Методичну і теоретичну основу роботи становлять наукові праці відомих вітчизняних і зарубіжних учених – фахівців у галузі загального та державного управління. Адаптація теорії до конкретних суспільних умов проведена з використанням чинних законодавчих і нормативних актів України, які регламентують державне управління реґіонами.

Діалектичний підхід до дослідження зумовив світоглядний аспект побудови соціально-економічного портрета реґіону. Під час аналізу сучасних теоретичних уявлень і адаптації світового позитивного досвіду до практики вітчизняного державного менеджменту застосовувалися прийоми формальної логіки, методи індукції і дедукції.

Використання методу системного аналізу дозволило подати об’єкт дослідження як складну систему, виділити окремі структурні блоки, визначити їх роль і взаємодію в загальному процесі функціонування. Структурування і вибір регулювальних факторів здійснювалися на основі програмно-цільового та аналітичного методів.

Дослідження змін, що відбуваються у сфері промислового виробництва, на реґіональному ринку праці, в рівні добробуту населення, проведено за допомогою методики структурно-динамічного аналізу.

Прийоми евристичного моделювання на основі методів конструктивізації, аналогій і базових критеріїв застосовано при розробці сценарію соціально-економічного розвитку реґіону.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці нового підходу до формування державної соціальної політики в реґіоні на основі її структурування з використанням методу структурно-динамічного аналізу для оцінки її ефективності та вибору напрямків подальшого розвитку.

Вперше:

обґрунтовано необхідність структурування процесу формування державної соціальної політики в реґіоні як складної системи з нелінійною динамікою на основі виявлення й ув’язки чинників, що забезпечують ефективну взаємодію державних і ринкових складових;

встановлено специфічні прояви соціально-економічної нестійкості розвитку реґіону, що виражаються у загостренні циклічного характеру динаміки промислового виробництва, і, внаслідок цього, рівня добробуту населення; на реальних статистичних даних побудовано структурні цикли і визначено характер їх взаємозв’язку;

запропоновано сценарний метод відбору найбільш ефективної за даних умов державної політики соціально-економічного розвитку реґіону залежно від типів структурних циклів промисловості, що прогнозуються;

дістали подальшого розвитку:

обґрунтування місця соціальної інфраструктури в системі державного управління в реґіоні як об’єктивної консолідуючої основи розвитку його соціального й господарського потенціалу;

формування показника оцінки ефективності управління в реґіоні на основі економіко-демографічного підходу, що становить змістовне наповнення соціальної політики;

удосконалено

процес розробки варіантів структурної трансформації соціальної політики, що базується на іманентній системі господарювання реґіону.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання теоретичних узагальнень та висновків дисертації для розробки програм соціально-економічного розвитку реґіонів і розв’язання конкретних практичних завдань соціальної політики (довідка Донецької облдержадміністрації від 04.02.2005 р. № 10/17я–0210, довідка виконавчого комітету Донецької міської ради від 31.03.2005 р. № 01/8-1453). Основні результати дослідження було використано при викладанні курсів “Реґіональна політика”, “Ринок і управління”, “Влада і управління” в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (довідка Донецького державного університету управління від 28.03.2005 р. № 01-12/174).

Концептуальні положення дисертаційної роботи дозволяють продовжити детальні дослідження в галузі соціальної політики в динамічно мінливій економіці реґіону.

Особистий внесок здобувача полягає у встановленні взаємозв’язку між структурною динамікою промисловості, доходів і витрат населення при розробці прогнозних варіантів сценарію державної соціальної політики реґіонів. Внесок автора в опубліковані колективні роботи конкретизовано в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були представлені і обговорювалися на щорічних наукових конференціях Донецького державного університету управління, на 14 Міжнародних, 2 Всеукраїнських науково-практичних конференціях, серед яких І Міжнародна науково-практична конференція “Сучасні проблеми управління” (м. Київ, 2001 р.), ІІ Міжнародна, ІІІ Всеукраїнська конференція студентів та молодих вчених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. Донецьк, 2002 р.), ІІІ Міжнародна науково-практична конференція “Стратегия и тактика развития производственно-хозяйственных систем” (м. Гомель, 2003 р.), VII Міжнародна науково-практична конференція “Наука і освіта – 2004” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано відкритим друком 28 праць (у фахових виданнях 5), з них 5 статей в наукових журналах, 7 у збірниках наукових праць, 16 публікацій в матеріалах конференцій загальним обсягом 6,2 д.а., з яких особисто авторові належить 5,9 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків, які викладено на 202 сторінках друкованого тексту. У дисертації 32 таблиці (15 сторінок), 16 рисунків (8 сторінок), список використаних джерел із 212 найменувань (19 сторінок), 4 додатки (18 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. Концепція реґіоналізму в теорії і практиці державної соціальної політики. Огляд сучасних наукових досліджень показав, що кінець ХХ – початок ХХІ століття характеризується зміною парадигми соціально-економічного розвитку, внаслідок чого виникає необхідність вивчення процесів, що відбуваються, не тільки з макро- і мікро- економічних позицій, але і з погляду реґіональної політики.

Розглянуто різні концепції реґіону як об’єкта управління: філософську, економіко-географічну, синергетичну, структурно-галузеву, соціальну. Доведено, що багатоманітність наукових підходів до поняття “реґіон” відкриває широке поле для досліджень у галузі реґіонального управління, однак пріоритети кожної з вищеназваних концепцій носять суто економічний, або соціальний характер.

Встановлено, що проблеми, зумовлені трансформацією економіки, не є унікальними, вони характерні для більшості держав і пов’язані із циклічністю історичного розвитку, а їх вирішення – із знаходженням компромісу між досягненням високої ефективності господарства і соціальною справедливістю. Методи і засоби, які застосовуються в реґіональній соціально-економічній політиці розвинутих країн, досить різноманітні, однак спільним для всіх є переважна роль держави. Складність реґіональної системи, багатоаспектність об’єктивних і суб’єктивних зв’язків між її блоками і елементами свідчить про необхідність структурного підходу до вирішення реґіональних проблем. Основний акцент при цьому повинен бути спрямований на ефективність соціально-економічного розвитку.

Проведено структурування державної соціальної політики в реґіоні на основі взаємного узгодження потреб і можливостей суспільства як цілей і засобів соціальної політики. Процес узгодження розглянуто як пошук шляхів підвищення добробуту населення й соціальної стабільності в проблемних умовах обмежень економіки, що трансформується: бюджету, необхідних фондів, грошових доходів населення (рис.1).

Показано, що однією з головних умов досягнення загальнонаціональних цілей є вирішення реґіональних проблем, що проводиться на основі соціального партнерства, здатного балансувати суперечливі інтереси влади і бізнесу.

На основі використання сучасного аналітичного інструментарію розроблено методику побудови соціального механізму реґіонального управління, що включає чотири етапи:

окреслення мети з урахуванням проміжного стану реґіонального господарства між макро- і мікрорівнями, вироблення науково-обґрунтованого уявлення про реґіон;

вибір інструментів соціальної політики, формування структури управління відтворювальними процесами, виявлення факторів, від яких залежить ступінь ефективності виконання реґіоном своїх функцій;

розподіл інформаційних потоків, що забезпечують оперативний моніторинг соціальних процесів, на блоки аналітичної інформації, необхідної для з’ясування управлінських проблем, і конструктивно-аналітичної, яка дає змогу обґрунтувати прийняття управлінських рішень;

відбір взаємозалежних елементів реґіональної системи та їх об’єднання в сукупність, яка відбиває ефективність управління.

Розділ 2. Основні проблеми і перспективи державної реґіональної соціальної політики. Досліджено стан реалізації принципів соціальної політики в економіці реґіону, таких як соціальна справедливість, солідарність, соціальне партнерство, соціальні гарантії і субсидіарність, з урахуванням особливостей промислового реґіону. Відповідно до представленої на рис.1 загальної схеми охарактеризовано напрямки державного регулювання соціально-економічних процесів у реґіоні.

Показано можливість виявлення факторів виникнення соціально-економічних проблем на підставі аналізу взаємозв'язків окремих структурних блоків соціальних цілей і стану реґіональної економіки в процесі їх детального структурування. Як ілюстрацію наведено порівняльний аналіз структурної динаміки двох соціально-економічних індикаторів – обсягів платних послуг і витрат населення. Він дозволив відшукати причини скорочення частки платних послуг у грошових витратах домогосподарств при загальній тенденції щорічного зростання об'єму реалізованих населенню платних послуг. Встановлено, що деякими з важливих причин є недостатній рівень розвитку і скорочення окремих соціально значимих послуг, локалізованих у межах реґіону (побутових, правових, культури тощо), а також вплив кризових явищ в економіці на ринок послуг, що мають міжреґіональний характер. Відзначено бурхливий ріст ринку послуг освіти, які затребувані, незважаючи на невисокі доходи населення, з’ясовано позитивні і негативні сторони цього явища.

Іншим яскравим прикладом служить синхронне структурування житлових умов, доходів і витрат населення. Розгляд структури сукупних витрат домогосподарств області довів, що друге місце після продуктів харчування в 2000 – 2004 рр. посідали житлово-комунальні послуги. На основі аналізу стану ринку житлово-комунальних послуг з урахуванням доходів населення, кількісних і якісних характеристик житлового фонду, встановлено, що на фоні забезпеченості різними видами благоустрою у середньому на рівні 67% у мешканців відсутня можливість обирати підприємства, які б забезпечували більш високу якість послуг, та вигідні тарифи тощо. Разом з тим зростаючі неплатежі ставлять під загрозу подальший розвиток житлово-комунального господарства. При цьому заборгованість із заробітної плати зменшилася за 1999 – 2004 рр. на 254,6 млн. грн. (в 1,4 рази), натомість доля домогосподарств, які живуть під офіційною рисою малозабезпеченості, зросла в порівнянні з 1999 р. в 1,7 рази.

На основі проведених досліджень та аналізу зарубіжного досвіду аргументовано перспективний напрямок державної соціальної політики, спрямованої на ліквідацію цих кризових явищ – формування конкурентного середовища у сферах управління нерухомістю та обслуговування житла, що дозволить значно зекономити бюджетні кошти, з метою вирішення інших соціальних проблем. Однак це можливо за умови збільшення доходів населення та створення середнього класу на основі розвитку малого бізнесу.

Запропоновано шлях досягнення оптимальної кількості малих підприємств, який враховує сферу реалізації, важелі, участь населення в забезпечуванні підприємництва ресурсами кредитування. Зважаючи на те, що основою сформованої протягом багатьох десятиріч господарської системи реґіону є промисловість, її було обрано як сферу реалізації завдання. На основі статистичних даних проведено розрахунки і побудовано графік структурної динаміки промисловості Донецької області. Як кількісний показник фаз структурного циклу використовувався коефіцієнт структурної еластичності випуску продукції. Структурний цикл описано як сукупність різних фаз розвитку економіки, умовно поділених на п’ять видів (фази 0, 1, 2, 3, 4), кожній з яких відповідає значення коефіцієнта еластичності в окреслених межах. Фаза 0 характеризується стійким попитом, стабільністю. На фазі 1 виявляється невідповідність між структурою промисловості й актуальними потребами. Фаза 2 походить з фази 1 при наявності значних інноваційних тенденцій у господарстві. Перехід до фази 3 відбувається, якщо ріст за рахунок зміни структури не може перекрити зменшення виробництва групи товарів, що витісняється. Фаза 4 вважається винятковою подією, вона породжується розпадом виробництва.

Порівняння послідовності фаз, отриманої в результаті розрахунків економічного циклу, з відомими типами циклів (інституційний, кон'юнктурний, інноваційний) довело, що розвиток промисловості Донецької області має яскраво виражену структурно-динамічну нестабільність, характерну для економіки, що змінює свій організаційно-інституційний тип (рис.2).

Встановлено, що можливість структурної перебудови промисловості припадала на 1997-1998 рр. – період, найбільш сприятливий для зміни теперішньої структури, який ідентифікується відповідно до теорії як фаза 1 циклу. З 2002 року у структурному циклі превалює фаза 3, що свідчить про загрозу кризової ситуації.

Далі було проведено дослідження структурної динаміки доходів і витрат населення. Встановлено, що структурний цикл цих показників з 1996 по 2004 рр. ідентифікується переважно як “фаза 0” (рис.3).

З’ясовано такі тенденції: найбільший внесок у сукупну норму росту зробили позиції, частки яких не зростали: заробітна плата, пенсії, стипендії; позиції, що мають позитивний коефіцієнт структурних змін, наприклад, надходження із фінансової системи, не вплинули суттєво на загальний показник росту доходів; ріст доходів і витрат відбувався на основі вже сформованої їх структури. Структурні зрушення, характерні для ринкової економіки, не виявилися достатньою мірою.

Порівняльний аналіз структурної динаміки промисловості і доходів населення області засвідчив, що періоди підвищувальних і знижувальних гілок (виняток становив період 1999-2000 рр.) є дзеркальним відображенням один одного. Внаслідок цього з’являється реальна можливість прогнозування змін доходів населення на основі виявлення структурної трансформації промисловості.

Відзначено особливу роль приватних інвестицій у формуванні економічної бази вирішення соціальних проблем у реґіоні. Враховуючи, що соціально-економічний стан реґіону певною мірою залежить від того, куди буде направлятися залишок грошей – сконцентрований в тіньовому бізнесі або довірений легальним фінансовим інститутам, запропоновано перспективний напрямок залучення неорганізованих коштів населення як внутрішнього реґіонального джерела інвестицій – розвиток системи корпоративних облігацій. Обґрунтовано роль корпоративних облігацій як важливого інструмента соціальної політики, який об’єктивно створює передумови для формування середнього класу і соціального погодження на економічній основі, що стимулює фінансову зацікавленість населення у вирішенні загальних для суспільства проблем.

Розглянуто конкуренцію на реґіональному рівні як важливу структурну складову соціальної політики, що виконує низку латентних соціальних за своїм характером функцій, таких як стимулювання науково-технічного прогресу, наслідком якого є підвищення інтелектуального рівня населення тощо.

Встановлено, що перспективи реґіональної соціальної політики багато в чому пов’язані з реформуванням соціальної інфраструктури, яка виробляє нематеріальні блага і послуги. Визначено, що державний вплив (шляхом витрат) на соціальну інфраструктуру на реґіональному рівні щорічно посилюється. Окремі її елементи продовжують залишатися у глибокій кризі, наприклад, установи культури державного сектору, охорони здоров’я, бюджет якої забезпечується на половину від необхідного. Комерційна діяльність організацій соціальної інфраструктури практично нерозвинута.

Дослідження показали, що реалізація основних принципів державної соціальної політики в економіці Донецької області стримується деякими факторами: структурно-динамічною нестабільністю, нерозвиненістю ринку послуг, високою диференціацією доходів, відсутністю явно вираженого середнього класу.

Основний курс створення сприятливої перспективи з метою підвищення добробуту населення в умовах подальшого розвитку ринкової економіки і формування фінансової бази для підтримки соціальних програм пов’язаний з розширенням співробітництва держави і бізнесу за такими напрямками: розвиток конкуренції для підвищення економічної активності населення; активне співробітництво у питанні розвитку соціальної інфраструктури; використання сучасних фінансових інструментів ринкової економіки; покращення житлових умов населення; структурна перебудова промисловості.

Розділ 3. Оцінка соціально-економічної ефективності державної соціальної політики в реґіоні. Якість державного управління як ступінь відповідності економічних результатів цілям соціального розвитку пов’язана з виділенням двох аспектів – соціального і економічного. У природному, недеформованому вигляді процес структурування інтересів різних соціальних груп здійснюється тільки у ринковій економіці, в основі якої - цивілізований ринок праці.

Вивчення цього питання продемонструвало деформованість динаміки попиту на працю за останні роки. Так, при загальній тенденції росту, еластичність попиту на працю із заробітної плати менше одиниці спостерігалася в 7 з 11 досліджених галузей. Виявлено, що розшарування працівників за рівнем оплати праці відбувається залежно від галузі, а не від кваліфікації і фактичних результатів праці. Це свідчить про неподолання в сучасних умовах недоліків старої системи забезпечення загальної зайнятості.

Структурні зміни сучасного ринку праці проілюстровані на прикладі появи неформального сектору. Дослідження причин його виникнення і механізму існування показало, що методи заборони і залучення до адміністративної відповідальності не призвели до ліквідації неформального сектору через відсутність відповідних економічних умов, що скорочують попит на його продукцію. Адміністративно протидіяти його існуванню означає сприяти соціальному розшаруванню населення, розширенню масштабів бідності. Структурні диспропорції у сфері зайнятості свідчать про необхідність змін у державному управлінні ринком праці з метою недопущення кризової соціально-економічної ситуації. Все це дозволило зробити висновок, що стан ринку праці є одним з важливих якісних індикаторів ефективності державної соціальної політики в реґіоні. Крім цього, першочерговим завданням є створення налагодженої системи інформації про ринок праці, чесної та об’єктивної, відсутність якої робить його регулювання неможливим.

Соціальна складова оцінки ефективності державного управління потребує обробки і аналізу досить великого обсягу інформації на реґіональному рівні. Запропонований у дисертаційній роботі економіко-демографічний підхід дозволив на основі існуючих статистичних показників отримати адекватну картину, що відбиває економічну і соціальну сторони.

У розрахунках використовувалася величина валової доданої вартості на одного мешканця області (ВДВ) і відношення коефіцієнтів народжуваності і смертності населення (Кн/с). Соціально-економічна ефективність при цьому визначалася як добуток (Кн/с) та ланцюгових індексів ВДВ, було побудовано графік динаміки отриманого показника за 1997-2003 рр. (рис.4).

З метою перевірки результату, який свідчить про зниження показника соціально-економічної ефективності управління, проведено дослідження рівня життя населення за декількома напрямками (демографічна ситуація, структура сукупних витрат домогосподарств, рівень зайнятості) за той же період, і встановлено, що суттєвого зростання рівня життя населення не спостерігалося. Таким чином, результати практично збіглися, що підтверджує припущення про можливість використання показника для визначення ефективності державного управління.

На базі сценарного підходу, в основі якого лежить невизначеність і циклічність розвитку промислового комплексу реґіону, здійснено пошук загальних напрямків соціальної динаміки, які конкретизуються в специфічних умовах реґіону.

На підставі прогнозування структурних змін у промисловості розроблені три варіанти реґіональної соціальної політики, в яких економічні умови пов’язані із соціальними. Типологія сценаріїв (інституційний, кон’юнктурний, інноваційний шляхи розвитку) зумовлена різним порядком зміни фаз циклу з урахуванням того, що для кон'юнктурного циклу нехарактерні фази 2 і 4, інноваційного – відповідно фази 3 та 4.

Період 2002-2004 рр. – реальна структурна динаміка, 2005-2009 рр. – прогноз (табл.1).

Таблиця 1

Прогнозування циклу структурної динаміки промисловості

Фази циклу / роки | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 | 2010

Інституційний тип | 3 | 3 | 3 | 2 | 1 | 0 | 1 | 2 | 3

Кон’юнктурний тип | 3 | 3 | 3 | 1 | 0 | 1 | 3 | 3 | 1

Інноваційний тип | 3 | 3 | 3 | 2 | 2 | 1 | 0 | 1 | 2

Порівняльний аналіз варіантів сценарію показав їх переваги і недоліки. Встановлено, що всі три варіанти запропонованих сценаріїв мають свої “плюси” і “мінуси”.

З погляду економіки оптимальним є класичне рівне протікання циклу (сценарій 1). Однак для здійснення цього прогнозного варіанту необхідні кардинальні зміни промислової політики з подальшою її стабілізацією, оскільки прогноз суттєво відрізняється від реальної структурної динаміки промисловості та існує загроза кризи. Внаслідок цього реалізація прогнозу потребує залучення додаткових коштів на постійне збільшення соціальних трансфертів. Інша особливість пов’язана з тим, що інституційний напрямок розвитку розробляється на макрорівні, мезорівень, в основному, виконує функції підтримки державної політики.

Сценарій 2 – найбільш вірогідний для практичної реалізації у перехідних умовах України з урахуванням запобігання негативним соціальним наслідкам, пов’язаним з ризиком зростання диспропорцій на ринку праці.

Щодо перспективи, то найбільш вдалим є сценарій 3, який спрямовано на скорочення розриву між рівнем розвитку реґіональної економіки і рівнем, досягнутим у розвинутих країнах. Розвиток за цим сценарієм забезпечить сприятливі перспективи заміни галузевої структури випуску продукції на нову. Соціальний контекст прогнозу пов'язаний з появою нових галузей, створенням нових робочих місць, що вимагають високої кваліфікації робочої сили.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і запропоновано методичні положення структурування державної соціальної політики в реґіоні на основі використання структурно-динамічного аналізу та ідей синергетики.

1. Дослідження теоретичних, методичних і практичних аспектів процесу реалізації ефективної державної соціальної політики в реґіоні в умовах нестійкого розвитку дозволило зробити висновок про необхідність її структурування на підставі принципів взаємного узгодження потреб (цілей) і можливостей (ресурсів) суспільства при зростанні ролі державного управління.

2. У ході вивчення місця і ролі реґіонального управління в системі державної соціальної політики встановлено, що в сучасних умовах реґіони наділені досить широким спектром повноважень при впровадженні економічних реформ, визначенні соціальної політики тощо. Однак такою ж мірою вони знаходяться під пресом загальноекономічних, загальнонаціональних суперечок, що набувають в реґіональному масштабі своєї специфіки. Збереження фрагментів командно-адміністративної системи гальмує зміцнення ринкових сил, стримуючи розвиток соціального партнерства між державою і бізнесом, перешкоджає підвищенню довіри до влади у населення.

3. Ретроспективний аналіз практики країн з розвинутою ринковою економікою показав, що розширення ступеня участі держави в господарському житті не витримує конкуренції з бізнесом. Це означає, що основні зусилля необхідно направити на підвищення ефективності державного управління, сконцентрувавши їх на підборі інструментів, форм і цілей регулювання, а не на збільшенні частки державної економіки. Ринкові механізми, що забезпечують раціональне використання ресурсів, не можуть вважатися достатніми для поліпшення стану в соціальній сфері, однак вони є основою формування економічного базису для здійснення державою соціальних заходів.

4. На основі інтеграції соціального і економічного компонентів механізму реґіонального управління розроблена структура державної соціальної політики, втілення в життя якої направлено на підвищення соціально-економічного статусу реґіону в системі національної економіки; задоволення потреб населення в товарах, послугах і об’єктах соціальної інфраструктури; збереження найбільш цінних елементів накопиченого соціально-економічного потенціалу, їх застосування з метою реґіонального розвитку; ліквідацію деформацій, що утворилися в структурі реґіонального промислового комплексу, підтримку малого і середнього бізнесу як фактору розвитку середнього класу.

5. Дослідження динаміки промислового виробництва, доходів і витрат населення Донецької області на основі методу структурно-динамічного аналізу дозволило виявити нестабільність розвитку промисловості, взаємозв’язок її структурних зрушень із змінами в структурі доходів і витрат населення реґіону.

6. Комплексна кількісна і якісна оцінка проблем соціально-економічного розвитку реґіону довела, що оптимальна взаємодія держави і бізнесу не є постійною, вона змінюється разом із трансформацією економіки. Результати, отримані в процесі дослідження, зумовили вибір напрямків взаємовигідного співробітництва держави і бізнесу в соціальній політиці реґіону.

7. Системний аналіз стану ринку праці Донецької області, як фактору ефективності реґіональної соціальної політики, виявив структурні диспропорції, які негативно впливають на соціальну стабільність, позначивши потребу в перебудові управління ринком праці на основі створення системи достовірної інформації.

8. Проведене дослідження ефективності реґіональної соціальної політики на основі запропонованого автором економіко-демографічного показника підтвердило обґрунтованість його використання для перевірки адекватності результатів державного реґіонального управління поставленим цілям, як основи для прийняття подальших рішень органами виконавчої влади.

9. Розуміння необхідності прийняття управлінських рішень з урахуванням довгострокових наслідків дозволило використати сценарний підхід як теоретично обґрунтований інструмент динамічного моделювання державної соціальної політики реґіону, визначення її структури і параметрів. Прогнозні варіанти сценарію, розроблені на основі проведених розрахунків відповідно до різної типології структурних циклів промисловості, дозволяють встановити оптимістичну і песимістичну управлінські стратегії.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ За ТЕМою ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Аровина М.П. Управление рынком труда в социальной политике региона // Зб. наук. праць ДонДАУ “Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”. Серія “Державне управління”. – Донецьк: ДонДАУ, 2002. – Т.ІІІ. Вип.17. – С.124-130.

2. Аровина М.П. Структурная динамика промышленности в контексте региональной социальной политики // Зб. наук. праць ДонДАУ “Державне регулювання економіки і соціального розвитку територій та підприємств”. Серія “Державне управління”. – Донецьк: ДонДАУ, 2002. – Т.ІІІ. Вип.14. – С.211-218.

3. Аровіна М.П. Методологія побудови раціонального механізму реґіонального управління // Менеджер. – 2003. – №1(23). – С.26-32.

4. Аровина М.П., Козаченко А.В. Финансовые инструменты социальной политики региона // Зб. наук. праць ДонДАУ “Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”. Серія “Державне управління”. – Донецьк: ДонДАУ, 2003. – Т.ІV. Вип.26. – С.72-81 (особистий внесок здобувача – ідея використання корпоративних облігацій як інструменту соціальної політики).

5. Аровина М.П. Построение сценария региональной социальной политики // Менеджер. – 2005. – №2(32). – С.21-28.

Статті в інших виданнях

1. Аровина М.П. Структурное моделирование доходов населения Донецкого региона // Сб. науч. тр. “Модели управления в рыночной экономике”. – Донецк: ДонНУ, 2002. – Вып. 5. – С.54-59.

2. Аровіна М.П. Інвестиційний фактор формування середнього класу // Сб. науч. тр. “Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект”. – Донецк: ДонНУ, 2002. –Ч.ІІ. – С.547-549.

3. Аровина М.П. Социальный контроль и эффективность управления // Сб. науч. тр. “Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины”. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002. – С.226-228.

4. Аровина М.П. Неформальный сектор на рынке труда региона // Сб. науч. тр. “Социально-экономические аспекты промышленной политики. Рынок труда и занятость”.– Донецк: ИЭП НАН Украины, 2003. – Т.3. – С.185-194.

5. Аровина М.П. Жилищные условия как фактор уровня жизни населения региона // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: Економічна. – Донецьк: ДонНТУ, 2003.– Вип. 68. – С.147-152.

6. Аровина М.П. Оценка социально-экономической эффективности регионального управления // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля. – 2003. – №4(62). – С.199-204.

7. Аровіна М.П. Економічні аспекти управління соціальною інфраструктурою реґіону // Економічний вісник Національного гірничого університету. – 2004. – №2(6). – С.11-17.

Друковані праці наукових конференцій

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

АНОТАЦІЯ

Аровіна М.П. Структурування державної соціальної політики в реґіоні як основа її ефективності. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – Механізми державного управління. – Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2005.

У дисертації обґрунтовано необхідність та проведено структурування реґіональної державної соціальної політики.

Досліджено особливості реалізації державної соціальної політики, виявлено основні проблеми, пов'язані зі специфікою промислового реґіону, визначено пріоритети, орієнтовані на співробітництво держави і бізнес-структур з метою підвищення добробуту населення. Проаналізовано стан ринку праці як якісного індикатора соціальної політики.

Обґрунтовано економіко-демографічний підхід до вибору якісних індикаторів ефективності державної соціальної політики.

Запропоновано сценарій соціально-економічного розвитку реґіону в трьох варіантах залежно від типології розвитку промислового комплексу, проведено їх оцінку з соціального погляду.

Ключові слова: структурування, державна соціальна політика, добробут населення, економіко-демографічний підхід, сценарій.

Аннотация

Аровина М.П. Структурирование государственной социальной политики в регионе как основа ее эффективности. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 Механизмы государственного управления. – Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2005.

В диссертации осуществлено теоретическое обоснование места и роли региональной социальной политики в многоуровневой системе государственного управления, включая построение научно-обоснованного представления о регионе, выбор инструментов социальной политики, разработку сценария социально-экономического развития.

Анализ и критическое осмысление зарубежного практического опыта реализации социальной политики позволили определить основные подходы, принципы стратегического государственного менеджмента для адаптации к условиям Украины, на основе которых автором предложена методика построения социального механизма регионального управления в контексте консолидации социальных и экономических приоритетов. Проведено структурирование государственной социальной политики в регионе на основе взаимного согласования потребностей и возможностей общества как целей и средств социальной политики. Процесс согласования рассмотрен как поиск путей повышения благосостояния общества и социальной стабильности в проблемных условиях ограничений трансформирующейся экономики: бюджета, необходимых фондов, денежных доходов населения.

В ходе решения поставленных научных задач раскрыты структурно-функциональные особенности реализации принципов социальной политики в регионе, охарактеризован уровень государственного регулирования социально-экономических процессов. Выявлены основные проблемы региональной социальной политики, связанные со спецификой промышленного региона, такие как структурно-динамическая нестабильность, высокая дифференциация доходов, неразвитость рынка услуг. Особое внимание уделено аспектам функционирования социальной инфраструктуры региона.

Рассмотрены основные направления создания благоприятной перспективы для повышения благосостояния населения в условиях дальнейшего развития рыночной экономики и формирования финансовой базы для поддержки социальных программ. Обоснована необходимость расширения сотрудничества государства и бизнеса по следующим направлениям: развитие конкуренции для повышения экономической активности населения, взаимодействие в вопросах развития социальной инфраструктуры, использование современных финансовых инструментов рыночной экономики, улучшение жилищных условий населения, структурная перестройка промышленности.

Осуществлен отбор и интеграция взаимозависимых элементов региональной системы в совокупность, отражающую результативность управления. Показано, что качественным индикатором эффективности государственной социальной политики может служить состояние рынка труда, деформированность которого является свидетельством неполного преодоления командно-административных методов управления и предпосылкой развития неформального сектора. Аргументирован предложенный автором экономико-демографический показатель