НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.П. Драгоманова

ЩЕРБІНІНА ОЛЬГА МИКОЛАЇВНА

УДК 378.637.016:78

ФОРМУВАННЯ МУЗИЧНО-СТИЛЬОВИХ УЯВЛЕНЬ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ

У ПРОЦЕСІ ІНСТРУМЕНТАЛЬНО-ВИКОНАВСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ

13.00.02 – теорія та методика навчання музики і музичного виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Ніжинському державному педагогічному університеті

імені Миколи Гоголя, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Ростовський Олександр Якович,

Ніжинський державний університет

імені Миколи Гоголя, декан факультету

культури та мистецтв.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

Афанасьєв Юрій Львович,

Державна Академія керівних кадрів культури

і мистецтв, завідувач кафедри мистецтвознавства

та експертної діяльності;

кандидат педагогічних наук, доцент

Гризоглазова Таміла Іванівна,

Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова,

доцент кафедри фортепіанного виконавства

та художньої культури.

Провідна установа: Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського,

кафедра педагогіки,

Міністерство освіти і науки України, м. Вінниця.

Захист відбудеться “13“ квітня 2005 року о 14.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .053.08 у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова 9.

Автореферат розісланий “9“ березня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.М. Завадська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Розбудова сучасної національної системи освіти висуває нові вимоги до підготовки фахівців мистецького профілю. У професійному становленні вчителя музики особливої актуальності набуває досвід осягнення та інтерпретації музичних творів. В руслі сучасних тенден-цій гуманізації освітнього процесу перспективним є культурологічний підхід, згідно з яким підґрунтям осягнення явищ музичного мистецтва виступають узагальнюючі категорії художньої культури.

Один з напрямків педагогічного пошуку вирішення проблеми адекватного та цілісного пізнання музично-культурної спадщини пов’язаний з використанням у навчальному процесі художньо-когнітивних можливостей стильового підходу. У науковій літературі стиль розглядається як “генотип” культури (Ю.Борєв), “цілісна модель світосприйняття” (В.Медушевський), “особистість, що виражається в музичних звуках” (Є.Назайкінський). Ідея пізнання сутності музичних явищ крізь призму феномену стилю ґрунтується на теоріях фундаторів стилезнавства (Б.Асаф’єв, М.Михайлов, Б. Яворський), що визначають стиль як вияв специфіки музичного мислення, а вивчення принципів організації творчого мислення композитора вважають ключем до осягнення змісту музичного твору.

Усвідомленню необхідності пізнання музичних явищ на засадах стильового підходу сприяли праці О.Катрич, В.Москаленка, О.Сокола, в яких наголошується на значущості виконавської діяльності як способу об’єктивації музичного стилю, підкреслюється взаємозв’язок компози-торського та виконавського стилю, процесів творення та відтворення.

Проблема взаємозумовленості композиторського та виконавського стилю широкого та багатоаспектного висвітлення набула в науково-методичній літературі, ставши однією з головних в інс-т-ру-ментально-виконавській інтерпретації (О. Гольденвейзер, Г.Коган, Є. Лі--бер----ман, Я.Мільштейн, Г.Нейгауз, Д.Рабінович, С.Савшинський, С.Фейнберг та ін.).

Важливість досвіду інтерпретації музики різних епох для професійної діяльності вчителя музики актуалізує значущість стильових засад в інструментально-виконавській підготовці студентів музично-педагогічних факультетів. Проте в галузі музично-педагогічної освіти дослідницький пошук вчених з означеної проблеми представлений лише окремими працями щодо виконавського стилю (В.Антонюк, Є. Йоркіна), розвитку музично-стильового досвіду школярів (М. Красильникова, О. Критська, Л. Школяр), стильового аналізу твору як засобу естетичного виховання (О. Рябініна). Найповніше проблема реалізації художньо-пізнавальних властивостей стилю розглядається в роботі В.Буцяк, де досліджуються питання вдосконалення фортепіанної підготовки на засадах історико-стильового підходу.

Незважаючи на глибину й теоретичну фундаментальність вивчення феномену стилю, визнання його пріоритетності в інструментально-виконавській інтерпретації, до цього часу немає спеціальних досліджень, які б розкривали механізми усвідомлювання стильових явищ виконавцем, слухачем. Суперечність між необхідністю та браком ефективних способів формування музично-стильових уявлень в системі інструментально-виконавської підготовки майбутніх учителів музики визначила проблему даного дослідження.

За висновками психологів уявлення як результат минулого досвіду відіграють важ--ливу роль в пізнавальних процесах (І.Павлов, С.Рубінштейн). Рухливість уявлень (здатність до збагачення, трансформації) зумовлює їх значущість у творчій діяльності, зокрема музичній (С.Волков, Р. Гржибовська, Б. Теплов). Істотне значення щодо визначення сутності музично-стильових уявлень мало з’ясування специфіки музичного мислення, що в науковій літературі розглядається як “мислення музично-образними уявленнями” (М.Михайлов), а також можливості існування стилю у вигляді “більш або менш яскравих чуттєвих уявлень”(С. Шип).

Дослідження сутності та структури музично-стильових уявлень, їх функціональних властивостей у навчально-пізнавальній діяльності дали змогу розробити методику їх поетапного формування у процесі інструментально-виконавської підготовки майбутніх учителів музики.

Соціальна та педагогічна значущість досліджуваної проблеми, недостатнє вис-вітлення її в науковій літературі, пошуки шляхів подолання характерної для сучасної музично-педагогічної практики розірваності між нормативно-технічним та художньо-творчим компо-нентами професійної підготовки майбутніх учителів музи--ки, зумовили вибір теми дисертації: “Формування музично-стильових уявлень майбутніх учителів музики у процесі інструментально-виконавської підготовки”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження входить до плану науково-дослідної роботи кафедри музичної педагогіки Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя за темою: “Проблеми фахової підготовки сучасного вчителя музики”. Тему дисертації затверджено вченою радою Ніжинського державного педагогічного університету імені М.Гоголя (протокол № 5 від .01.2001р.) й узгоджено у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 6 від 19.06. 2001р.).

Об’єкт дослідження: процес інструментально-виконавської підготовки майбутніх учителів музики.

Предмет дослідження: формування музично-стильових уявлень майбутніх

учителів музики у процесі інструментально-виконавської підготовки.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експери-ментально перевірити методику формування музично-стильових уявлень студентів музично-педагогічних факультетів.

Концептуальні ідеї дослідження ґрунтуються на визнанні стильової до-мінанти в музично-інтерпретаторських процесах. Музично-стильові уявлення роз-гля--даються як невід’ємний компонент художньої свідомості, який сприяє акти-візації про-цесів осягнення та відтворення сутності музичних явищ. Пріоритетними напрямами формування музично-стильових уявлень студентів визначаються організація навчального матеріалу на засадах полістилістики та порівняння, розширення досвіду сприймання в єдності з аналітичним осмисленням різностильової музики. Творче втілення музично-стильових уявлень у виконавській та педагогічній діяльності виступає фактором, що інтенсифікує процес їх подальшого розвитку.

Гіпотеза дослідження: ефективність формування музично-стильових уяв-лень майбутнього вчителя музики забезпечується за умов поетапного збагачення стиле-слухового досвіду, розширення мистецького тезаурусу, об’єктивації різностильових уявлень у виконавській інтерпретації та педагогічній діяльності.

Завдання дослідження:

- висвітлити специфіку музично-стильового феномену, розкрити  сут-ність поняття “музично-стильові уявлення”, визначити їх зміст та структуру;

- здійснити аналіз стану проблем формування музично-стильових уявлень у теорії та практиці музично-педагогічної освіти;

- визначити критерії і показники та встановити рівні сформованості музично-стильових уявлень майбутніх учителів музики;

- обґрунтувати педагогічні умови оптимізації формування музично-сти-льових уявлень у процесі інструментально-виконавської підготовки студентів;

- розробити та експериментально перевірити методику поетапного формування музично-стильових уявлень майбутніх учителів музики.

Методологічними та теоретичними засадами дослідження виступили теоретичні положення сучасного мистецтвознавства щодо цілісного пізнання мистецьких явищ (Ю.Афанасьєв, Ю.Борєв, М.Каган), філософські концепції про сутність феномену стилю (Аристотель, Г.Вьольф-лін, Й.Гете, О.Лосєв), провідні положення психології щодо функціональних властивостей уявлення (І.Павлов, С.Рубінштейн Б.Теплов), концептуальні позиції музикознавства з проблем стилю (Б.Асаф’єв, М.Михайлов, В.Медушев-ський, Є.Назайкінський, С.Шип), наукові розробки з питань стиле-відповідності музично-виконавської інтерпретації (О.Катрич, Я.Мільштейн, Г.Нейгауз, В.Москаленко, Б.Яворський), сучасні наукові праці з теорії та методики навчання музики (Л.Горюнова, Т.Гризоглазова, Г.Падалка, О.Ростовський, О. Рудницька, Л.Школяр, О.Щолокова).

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використані методи теоретичного та емпіричного рівнів. До першої групи увійшли методи теоретичного аналізу і синтезу, абстрагування та ідеалізації, моделювання і кон-кретизації теоретичного знання. Ці методи сприяли осмисленню суті музично-стильового феномену, розкриттю теоретичних основ та створенню змістовно-компонентної мо-де-лі формування музично-стильових уявлень. До групи емпіричних методів увійшли: анкетування, тестування, опитування, бесіда, рейтинг, педагогічне спо-сте-реження, вивчення навчальної документації, педагогічний експеримент (діа-гнос-тувальний та формувальний), статистичні та графічні методи обробки експе-ри-мен-тальних даних. Ці методи сприяли ефективності педагогічних впливів, забезпечу-вали об’єктивність діагностичних даних та достовірність отриманих результатів.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалось у три етапи.

На першому етапі (1998-2000 рр.) проаналізовано науково-методичну літературу з обраної проблеми, теоретично осмислено тему дослідження, обґрунтовано її актуальність, вихідні мето-дологічні положення процесу становлення музично-стильових уявлень, визначено педагогічні умови та розроблено методику поетапного формування музично-стильових уявлень у процесі інструментально-виконавської підготовки майбутніх учителів музики.

На другому етапі (2000-2004 рр.) досліджено фактичний стан сформованості музично-стильових уявлень студентів (констатувальний експеримент), здійснено апробацію експериментальної методики формування музично-стильових уявлень майбутніх учителів музики у процесі інструментально-виконавської підготовки (формувальний експеримент).

На третьому етапі (2004р.) проведено порівняльний аналіз результатів конста-тувального та формувального експериментів, узагальнення здобутих даних, формулювання висновків.

Експериментальною базою дослідження стали Ніжинський дер-жавний пе-да---гогічний університет імені  Миколи Гоголя, Чернігівський державний педаго-гічний університет імені Т.Г.Шевченка, Хмельницький гуманітарно-педагогічний інститут. Загалом експериментальним дослідженням було охоплено 284 особи.

Наукова новизна дослідження. Конкретизовано поняття “музично-стильові уявлення”, визначено їх зміст та структуру. Вперше визначено принципові засади, педагогічні умови та розроблено методику поетапного формування музично-стильових уявлень, спрямовану на удосконалення інтерпретаторських умінь майбутніх учителів музики; представлено змістовно-компонентну модель формування музично-стильових уявлень у процесі інструментально-виконавської підготовки; створено систему критеріїв та показників сформованості музично-стильових уявлень.

Практичне значення дослідження визначається тим, що його висновки та експериментальні дані можуть становити підґрунтя для оновлення змісту та методики викладання дисциплін інструментально-виконавського циклу, навчальних програм з музично-вико-навських дисциплін. Матеріали дослідження можуть мати практичне застосування в діяльності викладачів музичних закладів середньої та вищої освіти, вчителів музики шкіл мистецтв та загальноосвітніх шкіл.

Вірогідність та обґрунтованість отриманих результатів забезпечується сис--темним аналізом теоретичного та емпіричного матеріалу; застосуванням комплексу методів науково-теоретичного пошуку; об’єктивністю критеріїв та показників дослідження; використанням математичних методів обробки результатів констатувального та формувального експериментів; ефективністю впровадження результатів у практику.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження обговорювались на міжнародних конференціях: “Музична культура в системі освіти: міжнародний досвід”(Луганськ, 2000); “Інновації у вищій освіті” (Київ, 2003); “Мистецька освіта в контексті європейської інтеграції: теоретичні та методичні засади розвитку” (Суми, ); на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Основні напрями навчання, ви--ховання та всебічного розвитку особистості молодших школярів у світлі Держав-ного стандарту початкової загальної освіти (проблеми, пошук, перспективи)” (Чернігів, 2001); “Сучасні педагогічні технології у вищих педагогічних закладах освіти”(Ніжин 2001); “Творчий розвиток студентів засобами музичного мистецтва” (Ніжин, 2002); на звітних науково-практичних конференціях Ніжинського державного педагогічного університету імені М.Гоголя, фахових методичних семінарах (Ніжин, 1999-2004).

Основні положення дослідження впроваджено у навчально-виховний процес музичного факультету Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя (довідка № /1473, від 12.11.04р.); факультету початкового навчан--ня Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка (довідка №04-11/763, від 09.11.04р.); музично-педагогічних факультетів Терно-піль-ського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка № 712-40/03, від 15.11.04р.) та Хмельницького гуманітарно-педагогічного інституту (довідка № 393, від 08.11.04р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації відбито у 11 публікаціях, з яких 7 – у провідних фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних літературних джерел (239 найменувань, з них 8 – іноземною мовою) та додатків на 33 сторінках. Повний обсяг дисертації – 235 сторінок, з них 175 сторінок основного тексту. Робота містить 13 таблиць, 4 схеми, діаграму, графік.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження; сформульовано гіпотезу; окреслено методологічні та теоретичні засади дисертаційної роботи; охарактеризовано методи дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи; наведено відомості про послідовність і зміст етапів науково-дослідної роботи, апробацію її результатів.

У першому розділі – “Теоретичні основи дослідження” – дається детальний аналіз філософської, психолого-педагогічної, мистецтвознавчої літератури з проблеми дослідження. На цій основі розглядається сутність стильового фено-мену, специфіка музичного стилю, значущість сти-льо-вого аспекту у музично-виконавській діяльності; розкривається зміст і компонентна структура музично-стильових уявлень, їх психологічно-регу-лювальне значення для розвитку художнього мислення студентів; теоретично обґрунтовуються педагогічні умови оптимізації процесу формування музично-стильових уявлень майбутніх учителів музики.

Ретроспектива та зіставлення численних наукових підхо-дів до даної проблеми дали змогу визначити універсальний статус худож-нього стилю в процесах становлення та розвитку духовної культури; виділити стійкі ознаки, притаманні як загальному поняттю стилю, так і стилю в окремому виді мистецтвау тому числі й музичного). Ці ознаки складають головні властивості стилю і набувають значення сутнісних ознак. До них віднесено: духовність, типологічність, цілісність, інваріантність, змістовність форми.

Різноманітність видів мистецтва зумовлює неоднорідність змісту художнього стилю. Специфіка музичного стилю пов’язана з інтонаційною природою музичного мистецтва і виявляється у диференціації інтонаційного змісту музичного твору. Обґрунтоване в працях Б.Асаф’єва поняття інтонації, що вважається виявом соціально та історично детермінованої людської свідомості, є у дослідженні вихідною позицією щодо розуміння музичного стилю як психологічно зумовленої специфічності музичного мислення (В.Москаленко). Поряд з цим, системний аналіз різноманітних інтерпретацій музичного стилю в працях Б.Асаф’єва, В.Медушевського, М.Михайлова, Є.Назайкінського, С.Скребкова, С.Шипа, Б.Яворського зумовив його розуміння нами як багаторівневої, організованої за діалектичним принципом єдності загального та особливого, системи образного мислення і музичних засобів, музично-інтонаційний зміст якої, зумовлений соціально-історичними та індивідуально-психологічними чинниками, відбивається в окремому музичному творі.

Об’єктивація музичного стилю в окремому музичному творі актуалізує проблему музично-виконавської інтерпретації. Ґрунтуючись на усталеному в науковій літературі розумінні виконавської інтерпретації як “другого творення” (А.Рубінштейн), “відтворення” (Б.Асаф’єв), “переінтонування” (О.Катрич, В.Мос-каленко), ми дійшли висновку щодо необхідності осягнення змісту музичного твору шляхом пізнання специфіки творчого мислення композитора.

У світлі взаємозумовленості композиторської та виконавської творчості у дослідженні розглядається ряд питань, пов’язаних з адекватним відтворенням музичного змісту. Серед проблем, що не дістали однозначного вирішення у науковій літературі, виділяється складністю проблема декодування нотного тексту. Зіставлення суперечливих позицій відомих вчених-музикантів (Ю.Кочнєв, Є.Ліберман, А.Малінковська, О.Ніколаєв) дало змогу уточнити поняття авторського тексту музичного твору як декодованого виконавцем авторського нотного запису музичного твору, що найточніше відбиває особливості стилю композитора і є вихідним пунктом виконавської інтерпретації.

Результати дослідження показали, що, незважаючи на усвідомлення значущості стильового підходу до пізнання художніх явищ, поза увагою сучасної педагогічної науки залишаються механізми осяг-нення музично-стильового феномену, способи реалізації когнітивно-пізнавального потенціалу стилю у виконавсько-інтерпретаторській роботі майбутнього вчителя музики.

Теоретичний аналіз досліджуваної проблеми в контексті сьогоденної практики навчання студентів музично-педагогічних факультетів дав змогу визначити її найважливіші аспекти: стихійність набуття музично-стильового досвіду та його відірваність від потреб майбутньої професійної діяльності вчителя музики; звуженість художньо-стильового кругозору студентів; домінування інтуїтивних способів осягнення музично-стильових явищ; обмежене використання теоретичних знань у виконавській діяльності.

Ґрунтуючись на теоретичному дослідженні феномену стилю, специфіки музичного мислення та функціональних властивостей уявлень в контексті пізнавальних процесів, було визначено спосіб інтенсифікації пізнання та осягнення музичних явищ шляхом формування музично-стильових уявлень студентів. Сформульовано таке визначення: музично-стильове уявлення – це утворений в результаті стиле-слухового та аналітичного досвіду і збережений в свідомості особистості образ музичних творів, яким притаманний певний спосіб інтонаційно-художнього вираження і відповідний вибір музичних засобів, зумовлений соціально-історичними та індивідуально-психологічними чинниками.

У ході дослідження було визначено структуру музично-стильових уявлень, яку складає комплекс взаємодіючих компонентів: емпіричний, аналітичний, креативний, операціональний.

Емпіричний компонент пов’язаний зі становленням стиле-слухового досвіду, музично-стильового кругозору; здатністю утримувати в пам’яті значну кількість шедеврів музичного мистецтва, що предметно ре-пре-зентує в свідомості певні музичні стилі; спроможністю до збагачення новими деталями музично-стильових уявлень під час повторних сприймань творів різних епох, стильових напрямків, композиторів; спрямованістю механізмів пам’яті на накопичення “інтонаційно-стильового музичного словника”, здійснення стиле-слухової атрибуції у процесі сприймання музичних творів різної стильової належності.

Аналітичний компонент виявляється в осмислюванні результатів емпіричного досвіду і передбачає спроможність до поглиблення змісту музично-стильових уявлень, виокремлення та ідентифікації стильових ознак різних рівнів стильової системи; здатність до встановлення причинно-наслідкових зв’язків стильових явищ, актуалізації музикознавчої інформації про розвиток музичного мистецтва, соціально-культурний контекст процесу становлення стильових систем та індивідуальних стилів; готовність до декодування нотного тексту музичних творів різних стилів.

Креативний компонент передбачає творче переосмислення результатів сприймання і ґрунтується на індивідуально-особистісному підході до осягнення музично-стильових явищ, суб’єктивному відтворенні інтонаційно-стильо-вої специфіки музичних творів, потребі виявлення в музиці духовно співзвучних стильових рис, спроможності до становлення творчо-продуктивних музично-стильових уявлень, здатності до оригінального втілення музично-стильових уявлень у процесі інтерпретації музичних творів.

Процесуальна природа музично-стильових уявлень зумовила необ-хід-ність виокремлення операціонального компоненту, що ґрунтується на спроможності до оперування стильовими атрибутами у процесі сприймання музичних творів, трансформації музично-стильових уявлень на основі конкретизації, порівняння, абстрагування, узагальнення різноманітних стильових ознак; здатності до маніпулювання образами художньої свідомості, конструювання оригінальних музично-стильових образів шляхом синтезування одиничних музичних та позамузичних уявлень; готовності здійснювати цілеспрямоване коригування процесів звукової об’єктивації музично-стильових уявлень.

Умовне виокремлення змістовно-структурних компонентів надає можливості їх цілеспрямованого розвитку у навчальному процесі.

Аналіз теоретичних засад дослідження зумовив визначення та обґрунтування педагогічних умов формування музично-стильових уявлень, спрямованих на розвиток художньої свідомості студентів, оптимізацію процесу становлення музично-стильових уявлень. Такими умовами визначено: цілеспрямоване формування умінь сприймання музично-стильових явищ; використання методу стильового аналізу в процесі роботи над музичним твором; розвиток виконавської техніки студента в контексті певних стильових систем. Впровадження означених умов у практику інструментального навчання передбачає певну послідовність, оскільки кожна попередня умова є основою для реалізації в навчальному процесі наступної.

У другому розділі – “Експериментальне дослідження процесу фор-мування музично-стильових уявлень майбутніх учителів музики” – визначено критерії та показники сформованості музично-стильових уявлень, наведено результати констатувального експерименту, обґрунтовано методику поетапного становлення музично-стильових уявлень, розроблено змістовно-компонентну модель формування музично-стильових уявлень, проаналізовано результати формувального експерименту, доведено їх статистичну достовірність.

Змістовно-структурні особливості музично-стильових уявлень стали вихідними для дослідження їх сформованості у майбутніх учителів музики. Було визначено основні напрямки діагностувального дослідження, кожен з яких присвячено вивченню музично-стильових уявлень у контексті певної сфери навчально-пізнавальної діяльності студентів: перцептивної, інтелектуальної, праксіологічної. У відповідності до цього розроблено критерії та показники сформованості музично-стильових уявлень студентів.

Виходячи з наукового розуміння уявлення як результату попереднього досвіду та вихідного етапу набуття знань, критерієм сформованості музично-стильових уявлень студентів було визначено сформованість стиле-слухового досвіду. Показниками критерію виступили: зміст навчально-вико-навського репертуару, уміння музично-стильової атрибуції, уміння оперувати стильовими атрибутами музичних творів.

Враховуючи те, що музичне мистецтво є формою вираження смислів особливої якості і властивості, які потребують певного рівня інтелектуального розвитку суб’єкта музичного сприймання, критерієм сформованості музично-стильових уявлень визначено розвиненість мистецького тезаурусу. Показниками даного критерію стали: повнота і системність музично-теоретичних знань, мобільність асоціативного мислення, навички усвідомлювання причинно-наслідкових зв’язків стильових явищ.

Ґрунтуючись на твердженні психологів про те, що кожна діяльність потребує необхідних для її здійснення уявлень, критерієм сформованості музично-стильових уявлень було визначено здатність до створення стильової музично-вико-навської інтерпретації. Показниками цього критерію визнано: сформованість навичок декодування нотного тексту музичного твору, володіння стиле-відповідними виражальними засобами та прийомами, продуктивність ціле-спря-мованого коригування процесів зву-кової об’єктивації музично-стильових уявлень.

Специфіка музично-педагогічної діяльності майбутнього вчителя вима-гає не тільки певного рівня сформованості музично-стильових уявлень, але й здатності до об’єктивації надбаних уявлень у педагогічній практиці. Профе-сійна компетентність у цьому питанні передбачає володіння методами та при-йомами формування стилевідповідного сприймання учнів, забезпечення культуро-логічного контексту навчального матеріалу, самостійного знаходження смислу і сутностей творів мистецтва різних епох та засобів їх розкриття перед шкільною аудиторією різної вікової категорії. Відповідно до цього критерієм сформованості музично-стильових уявлень студентів визначено спроможність педагогічної проекції музично-стильових уявлень. Його показ-никами виступили: уміння самостійної інтерпретації творів різної стильової належності, навички оперування стильовими аналогіями у процесі навчально-педагогічної діяльності, різноманітність способів транслювання музично-стильових уявлень.

Визначення даних критеріїв та показників забезпечило можливість ґрунтовного дослідження сформованості музично-стильових уявлень, виявлення особливостей їх становлення в свідомості студентів, перспектив фор-мування, коригування та подальшого розвитку даних уявлень у процесі інстру-ментально-виконавської підготовки.

Для вирішення завдань діагностуючого дослідження було застосовано ряд методів, поєднання яких мало забезпечити об’єктивність отриманих результатів. Про-ведення експерименту в умовах реального навчання зумовило використання таких методів дослідження, як педагогічне спостереження, аналіз результатів різних видів діяльності, вивчення документації, тестування, анкетування, опитування.

Обчислюючи отримані в ході експерименту дані за 12-ти бальною шкалою, ми визначили якісні рівні сформованості музично-стильових уявлень та виразили їх у балах: низькийбалів), середнійбалів), достатній балів), високий (11-12 балів). За даними констатувального експерименту високий рівень, що передбачає стабільність навичок музично-стильової атрибуції, глибину та мобільність музичних знань, розвиненість асоціативно-образного мислення, стилевідповідність звукової об’єктивації музичного образу, оперування різноманітними способами транслювання музично-стильових уявлень, у студентів був відсутній. Достатній рівень (20,2%) виявлено у студентів, які продемонстрували широкий діапазон стиле-слухового кругозору, розвиненість слухової спостережливості, оперування значним арсеналом музичних та позамузичних асоціацій, здатність до коригування процесу звукової об’єктивації уявлень в інтерпретаторській роботі, самостійність у педагогічній проекції музично-стильових уявлень. Середній рівень (37,7%) показали студенти, для яких характерним було одноманітність стиле-слухового кругозору, поверховість оцінних суджень, обмеженість навичок декодування нотного запису композиторським рівнем музичного тексту, безпорадність щодо вибору способів транслювання уявлень. Низький рівень (42,1%) відзначається у студентів з обмеженим стиле-слуховим досвідом, порушенням адекватного зв’язку між музично-стильовими уявленнями та процесом їх звукової об’єктивації, слабкою здатністю до оперування стильовою інформацією.

Загалом отримані в результаті констатувального експерименту дані вказують на те, що стильовий аспект не набув значення пріоритетного в процесах інтерпретування музичного твору. Становлення музично-стильових уявлень в системі інструментально-виконавської підготовки відбувається здебільшого стихійно, спонтан-но реалізуючись у виконавській інтерпретації та обмежено викорис-товуючись у педагогічній практиці. Виявлена у студентів нерівномірність розвит-ку компонентів музично-стильових уявлень свідчить про те, що їх формуван-ню не надається належної уваги в класі інструментально-виконавської підготовки.

Зіставлення даних щодо реального стану сформованості музично-стильових уявлень з вимогами до фахової підготовки майбутнього вчителя музики зумовило необхідність здійснити істотний вплив на їх розвиток. Для забезпечення формування музично-стильових уявлень було розроблено експериментальну методику, сутність якої полягає у поетапному формуванні музично-стильових уявлень у напрямку від фрагментарних до цілісних, від одиничних до загальних, від репро-дук-тивних до творчо-продуктивних шляхом цілеспрямованого розвитку їх змістовно-структурних компонентів.

У контексті експериментального дослідження методика поетапного формування музично-стильових уявлень відбиває загальну логіку та етапи їх розвитку, а саме: інформаційно-накопичувальний, інформаційно-синтезуючий, креативно-моделюючий. Кожний з визначених етапів характеризується певною метою та завданнями, вирізняється особливостями змісту. Основою реалізації поетапної методики виступила змістовно-компонентна модель формування музично-стильових уявлень. Її складає сукупність принципів, методів та прийомів навчання студентів, спрямованих на розв’язання завдань формувального експерименту. Формування музично-стильових уявлень передбачає пріоритетний розвиток їх окремих компонентів, актуалізацію відповідних принципів навчання та диференціацію методів і прийомів формування музично-стильових уявлень на провідні та супутні на кожному з етапів експерименту.

Логіка розвитку змістовно-структурних компонентів музично-стильових уявлень підпорядковувалась закономірностям становлення уявлень у свідомості музиканта (набуття емпіричного досвіду, його аналітичне осмислення, творче пере-осмислення). Актуальність становлення операціонального компоненту, набува--ючи конкретного змісту на відповідних етапах, зберігалась упродовж усього експерименту.

Підґрунтям формування музично-стильових уявлень виступили певні принципи навчання. Потреба у створенні “стильового середовища” (В.Медушевський), необ-хідного для пізнання музично-стильових явищ, зумовила пріоритетність прин-ципу організації навчального матеріалу на засадах полістилістики та порівняння, який виступив наскрізною лінією впродовж усіх етапів фор-муючого експерименту і дав змогу вирішити проблему компонування навчально-вико-нав-ського репертуару, що розглядається основою набуття музично-стильових уявлень, забезпечити активне осягнення музично-стильових явищ у процесі їх порівняння.

Поряд з цим, інші принципи навчання вступали в дію поетапно, набуваючи пріоритетності на відповідних етапах експерименту. Актуальність принципу інфор-маційного забезпечення навчання було зумовлено потребою в інтенсивному накопиченні інформації, необхідної для становлення та розвитку музично-стильових уявлень студентів (на першому етапі). Зорієнтованість експериментальної роботи на формування у студентів навичок самостійного осмислення та творчого переосмислення накопиченої художньо-стильової інформації визначила актуальність принципів поступового розширення сфери самостійного нав--чання (на другому етапі) та урізноманітнення форм і видів діяльності (на третьому етапі).

В умовах дефіциту навчального часу доцільним виявилось врахування чинників оптимізації формування музично-стильових уявлень: використання у процесі компонування навчально-виконавського репертуару стилістично яскравих творів, що надало можливості студентам у “концентрованому” вигляді сприй-мати характерні риси певного стилю, прискорюючи процес їх усвідомлення (перший етап); впровадження повторного виконання творів, що сприяло поглибленню їх осягнення, вдосконаленню технічного рівня виконання (дру-гий етап); активізація концертної діяльності, що виступила стимулом розвитку продуктивних уявлень(третій етап); урізноманітнення форм навчання на засадах комбінаторики, що забезпечило зростання обсягу музично-стильової інформації, розширення стильового кругозору (впродовж всіх етапів).

Відповідно до закономірностей розвитку музично-стильових уявлень здійснювалось впровадження в процес навчання методів формування даних уявлень. На першому етапі переважали методи, спрямовані на розвиток емпіричного компоненту уявлень, серед яких провідним вважався метод інтонаційно-стильового осягнення музики. Акцентуація аналітичного ком-по-ненту на другому етапі експерименту передбачала пріоритетність методу стильового аналізу. Інтенсифікація формування креативного компоненту музично-стильових уявлень ґрунтувалась на методі виконання творчих завдань.

Забезпечення дієвості методів розвитку музично-стильових уявлень передбачало використання відповідних прийомів навчання та створення певних педагогічних ситуацій. На першому етапі переважали прийоми моделювання за аналогією (зорієнтовані на засвоєння інформації) та практично-репро-дуктивні ситуації. На другому етапі використовувались прийоми, засновані на аналітичних опе-раціях (обґрунтування, доказ, самооцінювання) та ситуації дослідно-пізнавальної активності. На третьому етапі, зорієнтованому на розвиток навичок педагогічної про-ек-ції музично-стильових уявлень, широко застосовувались прийоми активізації твор-чої свідомості (рецензування, дискусії, конкурсні змагання) та творчо-пошуко-ві ситуації. Відповідно до етапів ва-ріювались форми педагогічного впливу: керівництво діями студента (перший етап); коригування дій студента (другий етап); співтворчість викладача і студента (третій етап).

Виходячи зі специфіки останнього етапу та дотримуючись принципу урізноманітнення форм та видів діяльності, на завершальній фазі заключного етапу експерименту було запроваджено спецкурс “Теоретичні основи формування музично-стильових уявлень в процесі інструментального навчання”, у якому в концентрованому вигляді було представлено основні аспекти стильової проблематики. Зміст курсу було спрямовано на оптимізацію умінь самостійного осягнення смислу та сутностей творів музичного мистецтва різних часів, засобів їх об’єктивації перед аудиторією різної вікової категорії. Колективна форма занять зумовила можливість застосування різних способів і прийомів розширення та збагачення музично-стильових уявлень студентів. У процесі експерименту було відібрано та відпрацьовано найефективніші з них. Впровадження спецкурсу на завершальному етапі експерименту надало цілісності дослідно-експериментальній роботі, зумовивши можливість інтегрувати та узагальнити всі аспекти експериментального дослідження.

Діагностика сформованості музично-стильових уявлень студентів передбачала впровадження єдиної системи параметрів досліджуваних явищ та критеріїв їх оцінювання для наскрізного використання впродовж всієї дослідно-експериментальної роботи. У відповідності до цього здійснювався аналіз даних формувального експерименту, в результаті якого було визначено динаміку розвитку музично-стильових уявлень студентів експериментальної групи; проведено порівняльний аналіз досягнень студентів контрольної, експериментальної груп та респондентів констатувального експерименту; перевірено достовірність отриманих даних.

Динаміка розвитку музично-сти-льових уявлень визначалась на основі середніх балів усіх оцінок, отриманих студентами експериментальної групи у процесі виконання контрольних завдань впродовж усіх зрізів формувального експерименту. Систематичне оцінювання виконаних завдань дало змогу графічно відобразити процес становлення музично-стильових уявлень студентів експериментальної групи за всіма критеріями (графік 1).

Графік 1

Динаміка розвитку музично-стильових уявлень студентів експериментальної групи

Порівняльний аналіз даних констатувального та формуювального експериментів виявив значно вищий рівень сформованості музично-стильових уявлень у студентів експериментальної групи порівняно зі студентами контрольної групи та респондентами констатувального експерименту (табл.1)

Таблиця 1

Динаміка змін рівнів сформованості музично-стильових уявлень студентів

Рівні | Констатат.

епер.-т | Формувальний експеримент

Контрольна група | Експериментальна група

Vкурс | Поч. екс.( Iк.) | Кін. екс. (Vк.) | Поч. екс.( Iк.) | Кін. екс. (Vк.)

Низький | 42, 1% | 54,6% | 45% | 52,2 % | 12,0%

Середній | 37,7% | 33,3% | 34% | 37,6% | 39,1

Достатній | 20, 2% | 12,1% | 21% | 10,2% | 42, 4%

Високий | 0% | 0% | 0% | 0% | 6,5%

Обробка експериментальних даних методами математичної статистики підтвер-дила достовірність отриманих результатів з імовірністю помилки не більше 0,1%.

Виявлення вагомих переваг у становленні музично-стильових уявлень студентів експериментальної групи та доведення достовірності отриманих результатів підтверджує вірогідність висунутої нами гіпотези та дієвість запропонованої методики.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми осягнення та відтворення явищ музичного стилю, що знайшло відображення в обґрунтуванні та експериментальній перевірці методики поетапного формування музично-стильових уявлень майбутніх вчителів музики у процесі інструментально-виконавської підготовки. Результати дисертаційного дослідження надали можливість зробити такі висновки.

Актуальність формування музично-стильових уявлень майбутніх учителів музики зумовлена значущістю культурологічних, зокрема стильових засад у процесі пізнання мистецьких явищ. Водночас, вивчення сучасного стану професійної підготовки майбутніх учителів музики виявило формальне, поверхово-спрощене розуміння категорії стилю, декларативність підходів до усвідомлення стильової домінанти в процесах пізнання та відтворення музично-стильових явищ. Продуктивність осягнення творів музичного мистецтва має забезпечити цілеспрямоване використання художньо-когнітивного потенціалу стильового підходу в навчальному процесі.  

У результаті аналізу різнорідних наукових інтерпретацій музич-ного стилю виділено концептуальні положення дослідження: духовна сутність стильового феномену зумовлює розуміння стилю як специфічної форми творчого мислення; будучи системним явищем, що функціонує за діалектичними законами, в музичній реальності стиль виявляється в окремому музичному творі; стиль існує в свідомості людини у вигляді музично-стильових уявлень, які виступають наслідком сприймання певної кількості конкретних творів; опосередкований характер та інтонаційна природа музичного мистецтва потребують пізнання музичних явищ крізь призму взаємодії композиторського та виконавського стилю. Актуалізуючи значущість музично-виконавської діяльності, дані положення виступили підставою для розгляду цілеспрямованого формування музично-стильових уявлень студентів у процесі інструментально-виконавської підготовки як дієвого засобу оптимізації фахової підготовки майбутнього вчителя музики.

У процесі дослідження “музично-стильове уявлення” розглядається як утворений в результаті стиле-слухового та аналітичного досвіду і збережений свідомістю особистості образ музичних явищ в їх стильових характеристиках. Встановлено, що це феномен інтегра-тивного типу, цілісність якого забезпечується взаємозв’язком таких компонентів: емпіричного, аналітичного, креативного, операціонального. Умовне виокрем-лення змістовно-структурних компонентів відкриває перспективи спрямованого педагогічного керування процесом формування музично-стильових уявлень.

Виходячи зі структурно-змістовних особливостей музично-стильових уяв-лень, визначено критерії їх сформованості у студентів: сформованість стиле-слу-хо-вого досвіду, розвиненість мистецького тезаурусу, здатність до створення сти-льо-вої музично-виконавської інтерпретації, спроможність педагогічної проекції музично-стильових уявлень. У процесі діагностувального обстеження виявлено незадовільний стан сформованості музично-стильових уявлень у майбутніх учителів музики. Результати дослідження вказують на те, що становлення цих уявлень відбувається здебільшого стихійно, відсутність необхідних методичних прийомів формування даних уявлень у класі інструментально-виконавської підготовки призводить до спонтанності та нерівномірності їх розвитку.

У дисертації обґрунтовано зміст експе-риментальної методики, сутність якої по----лягає у поетапному формуванні музично-стильових уявлень у напрямку від фрагментарних до цілісних, від одиничних до загальних, від репродуктивних до твор--чо-продуктивних. Основою поетапного формування висту-пила змістовно-ком------по--нентна модель формування музично-стильових уявлень, що включає: прі-ори--тетний розви-ток компонентів музично-стильових уявлень, актуалізацію відпо-відних принципів, поетапне впровадження методів та прийомів навчання, варіювання педагогічних ситуацій та різновидів педагогічного впливу, врахування чинників оптимізації експериментального процесу. Доведено, що ефективність фор---му--вання музично-стильових уявлень досягається за умов цілеспрямованого фор-му--ван--ня умінь сприймання музично-стильових явищ; використання методу сти--льо-вого аналізу у процесі роботи над музичним твором; розвитку виконав-ської техніки студента в контексті певних стильових систем.

Впродовж дослідної роботи виявлено, що формування музично-стильових уявлень має спиратися на принципи інфор-маційного забезпечення навчання; поступового розширення сфери самостійного нав--чання; урізноманітнення форм і видів діяльності; організації навчального матеріалу на засадах полістилістики та порівняння, який в дослідженні вважається провідним. Педагогічний експеримент засвідчив, що організація навчання за даними принципами, різнобічно охоплюючи всі сфери навчально-пізнавальної діяльності студентів, надає упорядкованості та цілеспрямованості процесу формування музично-стильових уявлень. Експе-римен-тальна робота показала, що розроблена система творчих вправ і завдань, спрямованих на розширення стиле-слухового досвіду, формування уміння стильової атрибуції, накопичення стилевідповідних виконавських засобів та прийомів, становлення навичок оперування та транслювання уявлень позитивно впливає на розвиток художньої свідомості студентів. Дієвим виявилось поєднання індивідуальних і колективних форм навчання, що включало спецкурс, різні види концертної діяльності, комбінування форм роботи в класі основного інструменту. Доведено, що розвиток музично-стильових уявлень студентів забез-печується використанням методів та прийомів активізації музичного сприймання (методи інтонаційно-стильового осягнення музики, установки, наве-дення), аналітичного осмислення музичних явищ (методи стильового аналізу, порівняння музично-виконавських інтерпретацій), творчого переосмис-лення стильової інформації (методи втілення творчої ідеї, виконання творчих завдань).

Результативність запропонованої методики виявилась у позитивній динаміці розвитку музично-стильових уявлень студентів на всіх етапах навчання, що відбилось у розширенні стильового кругозору (перший етап), розвитку здатності до мистецько-стильових узагальнень, зростанні інтерпретаційних умінь (другий етап), активізації творчо-пошукової діяльності, опануванні навичок оперування та транслювання музично-стильових уявлень (третій етап).

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів даної проблеми. Потребують подальшого вивчення питання розвитку музично-стильових уявлень на основі взаємодії різних видів музичної діяльності; актуальним є дослідження специфіки становлення музично-стильових уявлень у школярів різних вікових категорій; окре-мого розгляду заслуговує проблема формування індивідуального виконавського стилю студентів музично-педагогічних факультетів.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях:

1. Щербініна О.М. До проблеми авторського тексту в процесі формування виконавського стилю музиканта-педагога //Наукові записки НДПУ.- Серія: Психолого-педагогічні науки.- Ніжин, .- С.64-67.

2. Щербініна О.М. Розвиток музично-стильових уявлень як проблема фахової підготовки музиканта-педагогаНаукові записки НДПУ.- Серія: Психолого-педагогічні науки.- Ніжин, 2001.- С. 118-121.

3. Щербініна О.М. Виховання виконавського стилю як чинник розвитку творчої особистості //Нові технології навчання. Науково-методичний збірник. - Випуск 30.- Київ, 2001.-С.196-201.

4. Щербініна О.М Проблема стилю у музично-виконавській інтерпретації // Наукові записки НДПУ.- Серія: Психолого-педагогічні науки. - Ніжин, .- С. 115-117.

5. Щербініна О.М Шляхи формування стиле-слухового досвіду молодших школярів //Вісник ЧДПУ: Вип. 10.- Серія: Педагогічні науки.- Чернігів, 2002.-С.196-198.

6. Щербініна О.М Проблеми стилю у виконавській практиці студентів музичного факультету // Вісник ЛДПУ: №6(50).- Луганськ, 2002.- С. 45-48.

7. Щербініна О.М. Педагогічна діагностика музично-стильових уявлень майбутніх учителів музики //Наукові записки НДУ.- Серія: Психолого-педагогічні науки. - № 2.- Ніжин, 2004.- С. 88-90

8. Щербініна О.М Метод інтонаційно-стильового осягнення музики в класі інструментально-виконавської підготовки //Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Інновації у вищій освіті”. Київ, 2003.- С.167.

9. Щербініна О.М Інновації в систематизації навчально-виконавського репертуару майбутнього вчителя музики //Матеріали міжнародної наукової конференції “Мистецька освіта в контексті євро-пейської інтеграції: теоретичні та методичні засади розвитку”. Київ-Суми, 2004.- С. 190-192.

10. Щербініна О.М. Порівняльний аналіз виконавських інтерпретацій музичного твору як засіб активізації творчого мислення студента // Науково-методичний збірник. - Ніжин, 1999.- С. 118-122.

11. Щербініна О.М. Розвиток музичного сприймання як умова формування музично-стильових уявлень студентів //Вісник Глухівського державного педагогічного університету. - Серія: Педагогічні науки. - Вип.. 4.- Глухів, 2004.- С. 79-83

Щербініна О.М. Формування музично-стильових уявлень майбутніх учи-телів музики у процесі інструментально-виконавської підготовки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 – теорія та методика навчання музики і музичного виховання. – Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2005р.

У дисертації досліджено проблему формування музично-стильових уявлень, розвиток яких вважається необхідним для продуктивної інтерпретаторської діяльності майбутніх учителів музики.

Ґрунтуючись на теоретичному дослідженні феномену стилю та функцій уявлень у пізнавальних процесах, конкретизовано зміст поняття “музично-сти-льові уявлення”, визначено їх структурні компоненти: емпіричний, аналітичний, креативний, операціональний; розкрито специфіку становлення даних уявлень в інструментально-виконавській підготовці майбутніх учителів музики. Розро-блено та застосовано у педагогічному експерименті систему критеріїв і показ-ників сформованості музично-стильових уявлень, виявлено педагогічні умови, що забезпечують ефективність їх формування у студентів музичних факультетів.

Створено, експериментально перевірено методику поетапного формування му--зично-стильових уявлень майбутнього вчителя музики та апробовано змістовно-компонентну модель їх формування в процесі інструментально-виконавської підготовки.

Ключові слова: стиль, музично-стильові уявлення, музично-стильова атрибуція, інструментально-виконавська інтерпретація, поетапне формування музично-стильових уявлень.

Щербинина О.Н. Формирование музыкально-стилевых представлений буду--щих учителей музыки в процессе инструментально-испол-нительской подготовки. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 – теория и методика обучения музыке и музыкального воспитания. – Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова, Киев, 2005.

В диссертации исследуется проблема формирования музыкально-стилевых представлений, развитие которых необходимо для успешной интепретаторской деятельности будущих учителей музыки.

В результате анализа научно-методической литературы установлено, что проблема стиля является одной из актуальнейших в современной музыкальной науке. Вместе с тем, в сфере стилевой проблематики остаётся нерешенным ряд вопросов, таких как: изучение механизмов осознания стилевых явлений, корриги-рование процессов познания феномена стиля, поиск путей реализации когнитивно-познавательного потенциала стилевого подхода в исполнительской деятельности.

В процессе исследования рассмотрено содержание понятия “музыкальный стиль”, “представление”. Конкретизировано понятие “музыкально-стилевые пред-став-ления”, определена их компонентная структура, функциональные качества, значимость в инструментально-исполнительской деятельности. Формирование музыкально-стилевых представлений рассмат-ривается в диссертации как один из способов оптимизации профессиональной подготовки будущего учителя музыки.

Обобщение теоретических и эмпирических данных дало возможность выявить негативные тенденции, тормозящие развитие музыкально-стилевых представлений студентов музыкальных факультетов: ограниченность учебно-исполнительского репертуара, стихийность приобретения стиле-слухового опыта, бессистемность теоретических знаний относительно стилевых явлений, декларативность стилевого подхода в инструментально-исполнительской интерпретации, неразвитость стилевой техники, отсутствие навыков трансляции музыкально-стилевых представлений.

Осмысление выявленных проблем способствовало определению педагогических условий, способствующих интенсификации процесса формирования музыкально-стилевых представлений. К ним отнесено: целенаправленное формирование умения восприятия музыкально-стилевых явлений;