Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

Дементьєва Тетяна Іванівна

УДК 378. 147:81/271

Формування комунікативної компетенції студентів-іноземців підготовчих факультетів у процесі навчання

13.00.09 – теорія навчання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Харків 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті

імені Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент

Калашнікова Любов Миколаївна,

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С.Сковороди, доцент кафедри загальної педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Шевченко Галина Павлівна,

Східноукраїнський державний університет

імені Володимира Даля,

завідувач кафедри педагогіки.

кандидат педагогічних наук, доцент

Тимченко Ірина Ігорівна,

Харківський національний університет “ХПІ”,

доцент кафедри ділової англійської мови.

Провідна установа: Полтавський педагогічний університет імені В.Г. Короленка,

кафедра педагогічної майстерності, Міністерство освіти і

науки України, м. Полтава.

Захист відбудеться “28” вересня 2005 року о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д64.053.04 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди за адресою 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд.216.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (61168, м. Харків,

вул. Блюхера, 2, ауд.214 В).

Автореферат розісланий “27” серпня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Золотухіна С.Т.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. В останнє десятиріччя перед вищою школою України постали нові проблеми. Так, законом України „Про вищу освіту” передбачається сприяння держави у міжнародному співробітництві, стратегічним завданням якого є „вихід на ринок світових освітніх послуг”, тому проблема якісної підготовки спеціалістів іноземного походження набуває особливого значення.

Першим етапом навчання для іноземних громадян є підготовчий факультет, де вони здобувають знання для подальшого успішного навчання у вищому навчальному закладі (ВНЗ). Передусім, це вимагає від підготовчих факультетів зосередження зусиль на проблемі мовної підготовки студентів-іноземців з метою формування в них комунікативної компетенції.

Теоретико-методологічні аспекти проблеми комунікативної компетенції відображено у дослідженнях вітчизняних науковців М.М.Вятютнєва, Д.І.Ізаренкова, Н.І.Гез та інших, а також у концепціях зарубіжних учених Д.Хаймса, С.Савіньон, Д.Крістела та багатьох інших.

Теоретичним підгрунтям для формування комунікативної компетенції студентів-іноземців підготовчих факультетів у навчально-професійній сфері слугують дослідження, які розкривають сутність комунікативної компетенції (О.О.Аршавська, М.М.Вятютнєв, Д.І.Ізаренков, О.Ю.Константинова, Д.Крістел, Ю.С.Федоренко та інші); компоненти, що входять до її структури (Н.І.Гез, С.В.Козак, М.Левінстоун, І.Р.Максимова, Р.П.Мільруд, С.Савіньон); умови її формування (М.М.Вятютнєв, Ф.Денінгхауз та інші); сутність навчально-мовленнєвої ситуації як основного засобу формування комунікативної компетенції (В.О.Бухбіндер, О.П.Бикова, І.Н.Верещагіна, Н.І.Гез, Г.Гельміх, Н.І.Жинкін, О.О.Леонтьєв, Є.І.Пасов, Г.В.Рогова, Г.В.Рожкова, Г.А.Рубінштейн, В.Л.Скалкін, Я.Х.Шапіро, О.Н.Щукін та інші); її структуру (Є.І.Пасов, Г.О.Рубінштейн, В.Л.Скалкін та інші) і прийоми утворення (О.О.Алхазішвілі, В.О.Апельт, Є.І.Пасов та інші).

Однак, не зважаючи на вагомі результати цих доробок, ступінь дослідження проблеми формування комунікативної компетенції студентів-іноземців є недостатнім, оскільки аналіз навчального процесу на підготовчих факультетах свідчить про те, що студенти-іноземці оволодівають лише окремими лексико-граматичними та мовленнєвими уміннями (визначають необхідне закінчення у запропонованих словах, заміняють певну конструкцію синонімічною, читають, переказують тексти, відповідають на запитання тощо), що посутньо не впливає на ефективне формування комунікативної компетенції.

Аналіз успішності студентів-першокурсників показав, що рівень знань і умінь як із спеціальних дисциплін, так і загальноосвітніх, зокрема з російської та української мов, недостатній. Результати анкетувань іноземних студентів (210 осіб) на першому курсі у вищому навчальному закладі дозволили виявити, що студенти-іноземці мають певні труднощі, а саме: їм важко розуміти викладачів на лекціях (59,04%), сформулювати власне запитання (64,76%), брати участь у комунікації з іншими студентами - носіями мови (49,52%), висловлювати власну думку (70,47%) і т.ін.

Анкетування та бесіди з викладачами (198 осіб), які працюють із студентами-іноземцями на першому курсі, засвідчують недостатню їх підготовленість до навчання у вищому навчальному закладі, оскільки вони не розуміють мови викладача на лекції (92,42%) і сутності його запитань, не можуть відповісти на них (82,32%) і обґрунтувати відповідь, власну точку зору (86,36%). Отже, рівень успішності студентів-іноземців на першому курсі в цілому низький, це спонукає до пошуку нових форм і методів навчання, спрямованих на оволодіння студентами-іноземцями комунікацією в навчально-професійній сфері, тобто комунікативною компетенцією.

Вивчення досвіду роботи підготовчих факультетів ВНЗ із формування комунікативної компетенції студентів-іноземців і аналіз психолого-педагогічних досліджень з указаної проблеми дали змогу виявити суперечності: 1) між теоретичною розробленістю проблеми комунікативної компетенції і відсутністю технологій її реалізації у практиці підготовки іноземних студентів у ВНЗ; 2) між змістом робочих програм підготовчих факультетів і фактичним рівнем оволодіння студентами-іноземцями знаннями й уміннями.

У зв’язку з цим, необхідне обґрунтування компонентів комунікативної компетенції, уточнення рівнів, критеріїв і показників її сформованості, важливим є розробка технології формування комунікативної компетенції з використанням ефективних засобів навчання тощо.

Таким чином, недостатня розробленість проблеми, об'єктивні вимоги до комунікативної компетенції іноземних студентів підготовчих факультетів ВНЗ та необхідність подолання суперечностей зумовили вибір теми дослідження: „Формування комунікативної компетенції студентів-іноземців підготовчих факультетів у процесі навчання”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з темою науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди “Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх і вищих навчальних закладах” (РК №1-200199004104). Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол №5 від 21 грудня 2001 року) й узгоджена радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №10 від 23 грудня 2003 року).

Об'єкт дослідження – процес формування комунікативної компетенції студентів-іноземців підготовчих факультетів вищих навчальних закладів.

Предмет дослідження – технологія формування комунікативної компетенції з використанням навчально-мовленнєвих ситуацій.

Мета дослідження – теоретичне обґрунтування й експериментальна перевірка технології формування комунікативної компетенції з використанням навчально-мовленнєвих ситуацій.

Концептуальна ідея дослідження. Вихід України на ринок світових освітніх послуг і здійснення державою заходів щодо розвитку та зміцнення взаємовигідного міжнародного співробітництва у галузі вищої освіти потребує, передовсім, якісної підготовки спеціалістів іноземного походження. Успішне навчання іноземних громадян у ВНЗ, насамперед, залежить від їх мовної підготовки на підготовчих факультетах. Тобто іноземні студенти повинні навчитися продукувати зв’язні висловлювання у навчально-професійній сфері, стисло передавати головний зміст прочитаного або почутого з метою інформування інших, ініціативно і цілеспрямовано запитувати фактичну інформацію і вміти відповідно реагувати на неї, висловлювати власну думку, припущення і виражати згоду чи незгоду з позицією інших тощо. Тому ці завдання вимагають застосування нових розробок та оґгрунтувань технологій, які б забезпечили більш ефективну підготовку іноземних громадян до навчання у ВНЗ. Провідна ідея дослідження втілена в його гіпотезі, яка ґрунтується на припущенні, що ефективність формування комунікативної компетенції студентів-іноземців підготовчих факультетів значно підвищиться за рахунок наукового обґрунтування компонентів комунікативної компетенції та розробки відповідної дидактичної технології з використанням навчально-мовленнєвих ситуацій, котра включає в себе такі етапи: мотиваційно-цільовий, змістовно-підготовчий, комунікативно-діяльнісний, аналітико-коригуючий.

Відповідно до об'єкта, предмета і мети сформульовано завдання дослідження:

1. Розкрити сутність і структуру комунікативної компетенції у навчально-професійній сфері.

2. Науково обґрунтувати і визначити роль і функції навчально-мовленнєвої ситуації у формуванні комунікативної компетенції.

3. Розробити та експериментально перевірити технологію формування комунікативної компетенції з використанням навчально-мовленнєвих ситуацій.

4. Уточнити критерії, показники і рівні сформованості комунікативної компетенції студентів-іноземців підготовчих факультетів.

Методологічну основу дослідження складають: філософські та психолого-педагогічні положення про діяльність і спілкування особистості як основні чинники її розвитку, діалектичний взаємозв'язок теорії і практики; теорія особистісного і професійного розвитку майбутніх спеціалістів, концепції технологічного, діяльнісного та комунікативного підходів до навчання.

Теоретичний фундамент дослідження становлять положення і висновки про сутність і структуру комунікативної компетенції (М.М.Вятютнєв, Н.І.Гез, Д.І.Ізаренков, Д.Хаймс і інші), технологію навчання мовлення іноземною мовою (О.П.Бикова, І.Н.Верещагіна, Е.І.Пасов, Г.В.Рогова, І.І.Тимченко й інші), особливості навчально-мовленнєвої ситуації в різних аспектах її функціонування (І.М.Берман, В.А.Бухбіндер, М.Л.Вайсбурд, Т.Е.Сахарова, Н.Л.Семенець та інші), професійну підготовку фахівців (А.Н.Бойко, В.М.Гріньова, Г.Є.Гребенюк, Є.Є.Коваленко, М.К.Підберезський, І.Ф.Прокопенко, Г.В.Троцко, Г.П.Шевченко й інші). Відповідно до визначених завдань і для перевірки гіпотези було використано такі методи дослідження: теоретичні (аналіз та узагальнення науково-методичної літератури з метою визначення поняттєво-категорійного апарату, розроблення технології); емпіричні (вивчення досвіду підготовчих факультетів вищих навчальних закладів навчання студентів-іноземців, спостереження за навчальним процесом, бесіди, анкетування та інтерв'ювання); педагогічний експеримент для виявлення ефективності реалізації технології формування комунікативної компетенції; статистичні (метод математичної статистики для визначення надійності отриманих результатів, порівняння експериментальних даних із вихідними).

Дослідження здійснювалося протягом 1998-2004 років і охоплювало такі етапи науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (1998-1999 рр.) проводилося вивчення наукової і методичної літератури з проблеми удосконалення навчання іноземних студентів на підготовчих факультетах; аналіз досвіду роботи підготовчих факультетів ВНЗ у цьому напрямі.

На другому етапі (1999-2001 рр.) було визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформульовано гіпотезу, проведено констатуючий етап експерименту, розроблено програму експериментального навчання.

На третьому етапі (2001-2003 рр.) здійснювалися експериментальна перевірка гіпотези, корекція експериментальних методик, аналіз проміжних результатів.

На четвертому етапі (2003-2004 рр.) проводилася інтеграційна обробка даних, співставлялися результати з метою і гіпотезою, здійснювався їх аналіз, описувалися хід та результати дослідження.

Експериментальною базою дослідження були Харківський національний університет радіоелектроніки і Національний фармацевтичний університет (м. Харків). На різних етапах дослідження було залучено 422 студенти-іноземці, 220 викладачів.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає у визначенні сутності комунікативної компетенції студентів-іноземців у навчально-професійній сфері, її структури; вперше науково обґрунтовано і з’ясовано роль і функції навчально-мовленнєвої ситуації у формуванні комунікативної компетенції; розроблено й експериментально перевірено технологію формування комунікативної компетенції у навчально-професійній сфері з використанням навчально-мовленнєвих ситуацій, яка включає мотиваційно-цільовий, змістовно-підготовчий, комунікативно-діяльнісний та аналітико-коригуючий етапи, уточнено критерії, показники та рівні сформованості комунікативної компетенції студентів-іноземців у навчально-професійній сфері.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що запропонована технологія формування комунікативної компетенції із застосуванням навчально-мовленнєвих ситуацій може використовуватися викладачами-предметниками підготовчих факультетів, викладачами мовної підготовки в процесі навчання іноземних студентів на першому-другому курсах та викладачами спеціальних дисциплін на III – IV курсах ВНЗ III – IV рівня акредитації, а також на спецкурсах з підготовки викладачів до роботи з іноземними студентами.

Достовірність результатів дослідження забезпечується методологічною обгрунтованістю вихідних положень, критичним аналізом стану досліджуваної проблеми в теорії і педагогічній практиці; відповідністю методів дослідження його меті і завданням; усебічним якісним і кількісним аналізом експериментальних даних, який дав можливість установити, що розроблена автором технологія формування комунікативної компетенції студентів-іноземців у навчально-професійній сфері сприяє підвищенню загального рівня комунікативної компетенції іноземних студентів.

Апробація результатів дослідження здійснювалася через публікацію матеріалів дослідження. Основні положення, висновки і результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, а також у виступах на конференції молодих учених “Культура та інформаційне суспільство XXI століття” (м. Харків, 2002 р.), Міжнародної студентської науково-практичної конференції “Світ молоді –молодь світу” (м. Вінниця, 2002 р.), IX Міжнародної студентської наукової конференції “Як нам упорядкувати нашу вищу школу” (м. Харків, 2002 р.).

Матеріали дослідження впроваджені в практику роботи Харківського національного університету радіоелектроніки (довідка № 46/27-2531 від 17.06.03) і Національного фармацевтичного університету (м. Харків), (довідка № 2845/68 від 27.08. 03).

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (135 найменувань), 19 таблиць, 1 рисунку. Загальний обсяг роботи 207 сторінок (167 сторінок – основний текст).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми дослідження, розкрито ступінь її розробленості, визначено об’єкт, предмет, гіпотезу, мету і завдання; методологічні та теоретичні засади, методи дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення результатів наукового пошуку, доведено вірогідність та обґрунтованість одержаних результатів, наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – „Теоретичні питання формування комунікативної компетенції студентів-іноземців” – на підставі аналізу психолого-педагогічної літератури розкрито сутність комунікативної компетенції, її структуру, уточнено критерії, показники та рівні її сформованості, розглянуто навчально-мовленнєву ситуацію як засіб формування комунікативної компетенції, розроблено та науково обґрунтовано технологію формування комунікативної компетенції з використанням навчально-мовленнєвих ситуацій на кожному з її етапів.

Доведено, що, починаючи з 60-70-х рр. і до нашого часу поняття „комунікативна компетенція” належить до найбільш важливих наукових категорій і увійшла до категорій педагогіки та психології разом з категорією „спілкування”.

На основі порівняльного аналізу психолого-педагогічних концепцій щодо досліджуваної проблеми було виявлено, що дефініція „комунікативна компетенція” ототожнюється зі здібностями в оволодінні мовою (О.О.Аршавська, М.М.Вятютнєв, Д.І.Ізаренков, Д.Крістел, О.В.Рябоконь, С.Савіньон та інші), розглядається як знання, уміння і навички, необхідні особистості для оволодіння мовою (Н.І.Гез, О.Ю.Константинова, Ю.С.Федоренко, Д.Хаймс та інші). Узагальнення цих концепцій дозволило з’ясувати, що комунікативну компетенцію можна розглядати як сукупність мотивованих знань, умінь і навичок, необхідних студентові-іноземцеві для здійснення мовленнєвої діяльності в навчально-професійній сфері.

Вивчення наукових праць стосовно структури комунікативної компетенції дало можливість виділити її основні компоненти: мотиваційний, що передбачає розвиток мотивів навчання та прищеплення інтересу до вивчення наукового стилю мовлення; мовний, який пов’язан з теоретичними знаннями мови, лексико-граматичними навичками і вміннями граматично правильно будувати речення; предметно-мовленнєвий, який забезпечує одержання знань про змістовий бік предмета, удосконалення лексичних умінь, а також монологічного та діалогічного мовлення у навчально-професійній сфері; прагматичний, який зумовлює оволодіння знаннями щодо доцільності вживання відповідних конструкцій, уміннями брати участь у комунікації у зв’язку з намірами і ситуаціями спілкування, нормами мовленнєвого етикету.

На підставі аналізу психолого-педагогічних досліджень (В.В.Вятютнєв, Н.І.Гез, Д.І.Ізаренков, Р.Б.Морзабаєва, М.М.Нахабіна, Є.І.Пасов, Г.В.Рожкова, Н.І. Смірнова, В.О.Степаненко та інші), спостережень за навчальною діяльністю іноземних студентів, враховуючи специфіку навчання на підготовчих факультетах ВНЗ, виділених основних компонентів комунікативної компетенції, вимог і змісту навчальних програм підготовчих факультетів з російської (української) мови, у дослідженні науково обґрунтовано технологію формування комунікативної компетенції з використанням навчально-мовленнєвих ситуацій, уточнено критерії комунікативної компетенції, та їх показники (усвідомлено застосовувати лексичні та граматичні знання, будувати власне висловлювання, брати участь у розмові, висловлювати власне ставлення до обговорюваної проблеми), які диференціюються за високим, достатнім, середнім і низьким рівнями комунікативної компетенції.

Досвід роботи на підготовчому факультеті та опитування викладачів показали, що іноземні студенти не зможуть практично оволодіти усним мовленням, якщо вони будуть вимовляти окремі слова і речення, не пов’язуючи їх з конкретною ситуацією. Тому навчально-мовленнєва ситуація, яка дозволяє користуватися іноземною мовою як засобом спілкування, розглядається як один із найвагоміших засобів формування комунікативної компетенції.

Ураховуючи погляди різних учених щодо стадій формування мовленнєвих умінь (І.І.Богданова, Л.Г.Воронін, Ю.О.Бурлаков та інших) і зважаючи на практичну мету навчання студентів-іноземців підготовчих факультетів, важливість формування кожного компонента комунікативної компетенції у навчально-професійній сфері, були виділені види навчально-мовленнєвих ситуацій. Так, формування мотиваційного компонента здійснювалось завдяки використанню стимулюючих і проблемних навчально-мовленнєвих ситуацій, які сприяли розвитку мотивації навчання та інтересу студентів до вивчення наукового стилю мовлення; мовного компонента – завдяки використанню дублюючих ситуацій (формують уміння точно відтворювати мовленнєвий зразок), замінюючих (уміння підставляти і відтворювати зразок із новим змістом), поширено-замінюючих (уміння поширювати заданий зразок), перетворюючих (уміння перебудовувати заданий зразок); моделюючих (уміння обирати форму і спосіб передачі змісту), комбінованих (уміння комбінувати засвоюваний матеріал з раніше засвоєним); предметно-мовленнєвого компонента, навчаючи монологічного мовлення - завдяки використанню дублюючих ситуацій, підготовчо-комунікативних (уміння варіювати засвоєний матеріал, будувати за допомогою опори власне висловлювання, під час навчання діалогічного мовлення - дублюючих ситуацій, реагуючих (уміння реагувати на репліку співрозмовника, розвивати реагуючу репліку), спонукаючих (уміння починати діалог, розгорнути стимулююче висловлювання); прагматичного компонента – завдяки використанню передрозмовних ситуацій, які формують уміння будувати висловлювання, брати участь у монологічному і діалогічному мовленні за допомогою опори та розмовних ситуацій, які формують уміння самостійно будувати власні висловлювання, брати участь у розмові або дискусії відповідно до завдань навчально-мовленнєвої ситуації. Послідовність виділених навчально-мовленнєвих ситуацій визначається порядком їх використання при формуванні кожного компонента комунікативної компетенції.

Визначивши компоненти комунікативної компетенції (мотиваційний, мовний, предметно-мовленнєвий, прагматичний) та узагальнивши наукові дослідження з питання послідовності формування розумових дій (Д.М.Богоявлиньський, П.Я.Гальперін, Н.А.Менчинська та інші), було виділено чотири етапи технології формування комунікативної компетенції, а саме:

Мотиваційно-цільовий етап, в ході якого студенти-іноземці націлюються на вивчення наукового стилю мовлення, оволодіння яким дозволяє іноземним студентам брати участь у комунікації в навчально-професійній сфері і частково готує їх до професійної діяльності.

Змістовно-підготовчий етап, який передбачає ознайомлення студентів-іноземців з граматичними конструкціями наукового стилю мовлення й необхідною науковою лексикою та їх закріплення. На цьому ж етапі формуються уміння вести діалогічне та монологічне мовлення.

Комунікативно-діяльнісний етап забезпечує залучення студентів до комунікативної діяльності: прогнозування і планування мовленнєвого висловлювання, його продукування на основі вивчених граматичних конструкцій та необхідної наукової лексики, реалізації умінь діалогічного і монологічного мовлення в різноманітних навчально-мовленнєвих ситуаціях із використанням навчально-професійної термінології і норм мовленнєвого етикету.

Аналітико-коригуючий етап передбачає закріплення умінь аналізу і коригування власних висловлювань та висловлювань співрозмовників, самостійне складання навчально-мовленнєвих ситуацій, добір способів і шляхів їх вирішення.

Технологія формування комунікативної компетенції передбачала використання на кожному етапі навчання навчально-мовленнєвих ситуацій у певній послідовності,

як на початковому, так і на завершальному етапі, які відрізнялись лише обсягом змісту і поступовим ускладненням мовленнєвих завдань.

Основою для встановлення об’єктивних результатів експериментальної роботи стали визначені рівні комунікативної компетенції – низький, середній, достатній та високий.

1. Високий рівень характеризується постійним інтересом до навчально-професійної діяльності, не потрібне з боку викладача обґрунтування значущості оволодіння науковим стилем мовлення, а також допомоги в проектуванні і реалізації мовленнєвих висловлювань; умінням усвідомлено застосовувати граматичні та лексичні знання, оперативно пригадувати слова; будувати висловлювання, не допускаючи комунікативних помилок, висловлювати власне ставлення до обговорюваної проблеми, брати участь у розмові, згідно із заданою ситуацією спілкування, використовуючи увесь свій мовленнєвий досвід.

2. Достатній рівень вимагає наявності інтересу до навчально-професійної діяльності, часткового обґрунтування з боку викладача необхідності оволодіння науковим стилем мовлення та незначної допомоги в проектуванні і реалізації мовленнєвих висловлювань; цей рівень характеризується умінням усвідомлено застосовувати граматичні та лексичні знання, оперативно пригадувати слова; будувати власне висловлювання та брати участь у розмові з незначними мовленнєвими помилками, згідно із заданою ситуацією спілкування.

3. Середній рівень, на відміну від високого і достатнього, характеризується вибірковим інтересом до навчально-професійної діяльності, потрібне обов’язкове обґрунтування з боку викладача значущості оволодіння науковим стилем мовлення, а також значна допомога в проектуванні і реалізації мовленнєвих висловлювань; умінням оперувати заученим граматичним та лексичним матеріалом; невмінням оперативно пригадувати слова; умінням складати невеличкі повідомлення за інструкцією або брати участь у розмові, допускаючи при цьому значні комунікативні помилки.

4. Низький рівень характеризується відсутністю інтересу до навчально-професійної діяльності, потрібне обов’язкове обґрунтування і роз’яснення викладача значущості оволодіння науковим стилем мовлення в умовах індивідуальної роботи, нездатністю до проектування і реалізації мовленнєвих висловлювань, як самостійно, так і за допомогою викладача; невмінням усвідомлено застосовувати граматичні та лексичні знання, оперативно пригадувати слова, будувати власне висловлювання, не допускаючи комунікативних помилок, та висловлювати в ньому власне ставлення до обговорюваної проблеми, брати участь у розмові, згідно із заданою ситуацією спілкування, як за наявності опори, так і без неї.

У другому розділі „Дослідно-експериментальна робота із формування комунікативної компетенції студентів-іноземців підготовчих факультетів” – розкриваються загальні питання підготовки та проведення педагогічного експерименту, перевіряється технологія формування комунікативної компетенції з використанням навчально-мовленнєвих ситуацій, аналізуються її результати.

Для підтвердження гіпотези щодо формування комунікативної компетенції здійснено педагогічний експеримент, у якому брали участь 212 іноземних студентів, які навчалися на підготовчих факультетах Харківського національного університету радіоелектроніки (120 студентів) і Національного фармацевтичного університету

(92 студенти). Формуючим експериментом було охоплено 172 іноземні студенти експериментальних груп та 40 – контрольних груп. Експеримент проводився у звичайних умовах, не порушуючи логіки та ходу навчального процесу.

У ході констатуючого етапу експерименту визначався рівень сформованості мотиваційної сфери іноземних студентів, уміння використовувати граматичні категорії мови, розуміти і адекватно використовувати наукову термінологію, продукувати власне висловлювання на основі прочитаного, вести комунікацію адекватно ситуації, сфері спілкування, статусу та намірам співрозмовника, згідно з нормами сучасної мови та мовленнєвого етикету. Для цього було застосовано комплекс діагностичних методик, а саме: тестування іноземних студентів, бесіди з викладачами, спостереження, анкетування.

У ході формуючого експерименту здійснювалась перевірка впливу технології з використанням навчально-мовленнєвих ситуацій на формування комунікативної компетенції студентів-іноземців на підготовчому факультеті.

Було створено дві моделі експериментальних груп (Еінж. та Емед.) у зв’язку з тим, що інженерний і медичній профілі навчання були охоплені найбільшою кількістю іноземних студентів. Визначаючи зміст навчально-мовленнєвих ситуацій для студентів обох моделей експериментальних груп виходили з особливостей професії типу „Людина – людина” і „Людина – техніка”. Іноземних студентів, які будуть навчатися на першому курсі медичного або фармацевтичного ВНЗ, було умовно віднесено до типу „Людина – людина”, основним предметом професійної праці якого є люди, групи людей, колективи, спільності людей. Студентів-іноземців, які на першому курсі повинні були навчатися у технічному ВНЗ, - до типу „Людина – техніка”, де головним предметом професійної праці є технічні системи, речовинні об’єкти, матеріали, види енергії. Особливості вищевказаних типів професій ураховувались під час визначення змісту навчально-мовленнєвих ситуацій з різною професійною спрямованістю, різними соціальними ролями. Спільним для студентів-іноземців обох моделей груп був лише зміст з навчальною спрямованістю відповідно до навчальних програм ВНЗ.

Технологія формування комунікативної компетенції студентів-іноземців у навчально-професійній сфері включала в себе розвиток мотивації навчання іноземних студентів, оволодіння студентами-іноземцями граматикою наукового стилю мовлення, знаннями та уміннями добирати нове лексичне наповнення на основі змістового боку предмета, поетапне формування умінь монологічного і діалогічного мовлення, знайомство студентів із нормами мовленнєвого етикету, залучення до мовленнєвої діяльності, згідно з умовами і завданнями ситуацій спілкування, формування умінь аналізу і коригування, самоконтролю і взаємоконтролю мовленнєвої діяльності. На кожному етапі технології в експериментальних групах систематично і планомірно використовувались різні види навчально-мовленнєвої ситуації, які відповідали поставленим завданням експерименту і передбачали певну мету та участь викладача і студентів у них.

У контрольних групах реалізація цієї технології не передбачалася, навчання здійснювалося за традиційною методикою вивчення наукового стилю мовлення.

Виявлення результатів формуючого експерименту проводилося за комплексними методиками, які включали тестування, анкетування, спостереження, залучення студентів-іноземців у вирішення навчально-мовленнєвих ситуацій у навчально-професійній сфері.

У цілому в ході експериментального дослідження доведено, що розроблена технологія формування комунікативної компетенції з використанням навчально-мовленнєвих ситуацій суттєво вплинула на рівень сформованості комунікативної компетенції студентів-іноземців експериментальних груп. Про це свідчать узагальнені результати експериментальної роботи, подані в таблиці 1.

Таблиця 1

Компоненти

Рівні | Мотиваційний | Мовний | Предметно-мовленнєвий | Прагматичний | п/е | к/е | п/ек/еп/ек/еп/ек/еВисокий | Еінж. (51 ос.) | 3,92 | 7,84 | 21,57 | 31,37 | 0,00 | 21,57 | 0,00 | 23,53 | Емед.(121 ос.) | 4,13 | 9,92 | 18,18 | 32,23 | 0,00 | 23,97 | 0,00 | 25,62 | К (40 ос.) | 2,50 | 2,50 | 17,50 | 20,00 | 0,00 | 12,50 | 0,00 | 7,50 | Достатній | Еінж. (51 ос.)15,69 | 64,71 | 43,14 | 62,75 | 0,00 | 64,71 | 0,00 | 68,63 | Емед. (121ос.)16,53 | 60,33 | 49,59 | 64,46 | 0,00 | 71,07 | 0,00 | 70,25 | К (40 ос.)25,00 | 17,50 | 47,50 | 57,50 | 0,00 | 52,50 | 0,00 | 57,50 | Середній | Еінж. (51 ос.)35,29 | 21,57 | 35,29 | 5,88 | 3,92 | 13,72 | 1,96 | 7,84 | Емед.(121 ос.)53,72 | 24,79 | 32,23 | 3,31 | 4,13 | 4,96 | 2,48 | 4,13 | К (40 ос.)42,50 | 27,50 | 35,00 | 22,50 | 2,50 | 35,00 | 2,50 | 35,00 | Низький | Еінж. (51 ос.)45,10 | 5,88 | 0,00 | 0,00 | 96,08 | 0,00 | 98,04 | 0,00 | Емед.(121 ос.)25,62 | 4,96 | 0,00 | 0,00 | 95,87 | 0,00 | 97,52 | 0,00 | К (40 ос.)30,00 | 52,50 | 0,00 | 0,00 | 97,50 | 0,00 | 97,50 | 0,00 |

Найбільше зростання рівня комунікативної компетенції спостерігалося в експериментальній групі моделі Емед.. З високим рівнем сформованості комунікативної компетенції в групі Емед. кількість студентів перевищує кількість студентів у групах моделі Еінж на 2,34%. Кількість іноземних студентів з достатнім рівнем комунікативної компетенції в моделі Емед. також більша на 1,33%, ніж у групах моделі Еінж. Однак кількість студентів із середнім рівнем володіння комунікативною компетенцією в Еінж. перевищила кількість студентів в Емед. на 2,95%.

Аналіз результатів експерименту довів, що більше зростання високого і достатнього рівнів володіння комунікативною компетенцією в групах Емед. відбулося за рахунок таких чинників:

1) більша кількість студентів із груп медичного профілю мала високий рівень мотивації навчання; 2) комунікація медиків з пацієнтами допускає використання мовленнєвих зворотів, властивих розмовному стилю мовлення; 3) під час вирішення навчально-мовленнєвих ситуацій студентам-медикам було легше використовувати предметну наочність, ніж студентам із груп технічного профілю (наприклад, двигун, станок, реактор тощо). Зменшення кількості студентів у групах моделі Емед.із середнім рівнем відбулося за рахунок природного переходу студентів із цього рівня на достатній і високий.

Аналізуючи результати експерименту, можемо констатувати, що в контрольній групі, де застосувалося традиційне навчання, посутніх змін не відбулося.

Найбільш наочно динаміку рівнів сформованості комунікативної компетенції подано на рисунку 1.

Рис. 1. Діаграма динаміки рівня комунікативної компетенції студентів-іноземців

Для перевірки одержаних результатів дослідження використано метод математичної статистики (- критерій), завдяки якому підтверджено їх вірогідність.

Отримані дані динаміки рівнів комунікативної компетенції засвідчили ефективність та доцільність розробленої технології з використанням навчально-мовленнєвих ситуацій на кожному з її етапів.

Таким чином, результати експериментальної роботи підтвердили робочу гіпотезу дослідження.

Результати дослідження дають підстави зробити такі висновки:

1. Проведений аналіз наукової літератури дозволив розкрити сутність комунікативної компетенції як сукупності мотивованих знань, умінь і навичок, необхідних особистості для здійснення мовленнєвої діяльності у навчально-професійній сфері, її структуру, яка включає:

- мотиваційний компонент, який забезпечує розвиток мотивації навчання, прищеплення інтересу до вивчення наукового стилю мовлення;

- мовний компонент, який передбачає оволодіння теоретичними знаннями мови і лексико-граматичними уміннями;

- предметно-мовленнєвий компонент, що зумовлює отримання знань про змістовний бік предмета, вдосконалення лексичних умінь і поетапне формування умінь діалогічного і монологічного мовлення;

- прагматичний компонент, що зумовлює оволодіння уміннями використовувати висловлювання в конкретних ситуаціях спілкування.

Завдяки цим основним компонентам, “базисним складовим” можна досягти необхідного рівня комунікативної компетенції у навчально-професійній сфері.

2. Розроблено, науково обґрунтовано і експериментально перевірено технологію формування комунікативної компетенції студентів-іноземців у навчально-професійній сфері, яку розуміємо як локальну технологію, що передбачає використання у певній послідовності навчально-мовленнєвих ситуацій на кожному з її взаємопов’язаних етапів (мотиваційно-цільовому, змістовно-підготовчому, комунікативно-діяльнісному та аналітико-коригуючому).

Доведено, що запропонована технологія формування комунікативної компетенції з використанням у ній навчально-мовленнєвих ситуацій створює умови для цілеспрямованого і планомірного оволодіння іноземними студентами знаннями і уміннями, необхідними для комунікації у навчально-професійній сфері.

3. Науково обґрунтовано роль навчально-мовленнєвої ситуації у формуванні комунікативної компетенції.

Визначено функції навчально-мовленнєвої ситуації в оволодінні студентами-іноземцями навчально-професійною комунікацією, а саме:

- мотиваційна, що забезпечує спонукання студентів до мовленнєвої діяльності;

- програмуюча, яка орієнтує студентів на предмет висловлювання, на вибір мовної форми, добір мовного матеріалу;

- інтерактивна, реалізація якої сприяє оволодінню студентами уміннями впливати на адресанта, встановлювати зворотний зв'язок;

- освітня, яка пов’язана з поповненням запасу знань студентів-іноземців у навчально-професійній сфері.

Виокремлено види навчально-мовленнєвих ситуацій, які необхідно використовувати в технології формування комунікативної компетенції.

4. Визначено послідовність використання навчально-мовленнєвих ситуацій, яка сприяє більш швидкому та ефективному формуванню комунікативної компетенції. А саме: на мотиваційно-цільовому етапі, при формуванні мотиваційного компонента, використовувалися стимулюючі і проблемні навчально-мовленнєві ситуації; на змістовно-підготовчому етапі, під час формування мовного компонента – дублюючі, замінюючі, поширено-замінюючі, перетворюючі, моделюючі, комбіновані навчально-мовленнєві ситуації; при формуванні предметно-мовленнєвого компонента використовувалися дублюючі і підготовчо-комунікативні ситуації (під час навчання монологічного мовлення), а також під час формування предметно-мовленнєвого компонента використовувались дублюючі, реагуючі і спонукаючі навчально-мовленнєві ситуації (при навчанні діалогічного мовлення); на комунікативно-діяльнісному етапі, під час формування прагматичного компонента, використовувалися передрозмовні і розмовні ситуації; на аналітико-коригуючому етапі - розмовні навчально-мовленнєві ситуації.

5. Уточнено критерії, показники і рівні сформованості комунікативної компетенції студентів-іноземців у навчально-професійній сфері.

6. Аналіз результатів експериментальної роботи свідчить про те, що студенти-іноземці експериментальних груп оволоділи мовленнєвими уміннями, необхідними для комунікації у навчально-професійній сфері: починати мовлення (Еінж.- 80,39%, Емед.- 90,08%), розгорнути стимулююче висловлювання (Еінж.- 70,59%, Емед.- 73,55%), реагувати на стимулюючі репліки (Еінж.- 84,31%, Емед.- 81,81%), будувати власне монологічне висловлювання (Еінж.- 68,63% Емед.- 71,90%), брати участь у дискусії на навчально-професійні теми (Еінж.- 72,55%, Емед.- 79,34%).

Розглянуті в дисертації положення не вичерпують усіх питань даної проблеми, важливість і актуальність якої визначає необхідність її подальших досліджень у різних аспектах. Спеціального аналізу вимагають, наприклад, такі питання, як створення навчально-мовленнєвих ситуацій у процесі навчання природничих дисциплін іноземних студентів на підготовчому факультеті.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Дементьєва Т.І. Про формування комунікативної компетенції іноземних студентів на підготовчому факультеті // Педагогіка та психологія. Зб.наук.пр.- Харків:”ОВС”.- 2002.- Вип.22.- С.157-161.

2. Дементьєва Т.І. Формування комунікативної компетенції студентів-іноземців у процесі ігрової діяльності // Імідж сучасного педагога.- 2002.- № 2.- С.57-59.

3. Дементьева Т.И. Использование учебно-речевой ситуации в процессе формирования коммуникативной компетенции студентов-иностранцев подготовительных факультетов // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб.наук.пр.- Київ-Запоріжжя, 2004.- Вип.30.- С.311-315.

4. Дементьева Т.И. Компоненты, необходимые для коммуникативной компетенции студентов-иностранцев подготовительных факультетов // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб.наук.пр.- Київ-Запоріжжя, 2004.- Вип.31.- С.285-290.

5. . Дементьєва Т.І. Навчально-мовна ситуація як засіб формування комунікативної компетенції студентів-іноземців у навчально-професійній сфері спілкування // Педагогіка та психологія. Зб.наук. пр.- Харків, 2003. Вип.24.- С.121-125.

6. Дементьева Т.И. Игра как один из активных методов формирования коммуникативной компетенции // Викладання мов у вузі на сучасному етапі. Межпредметні зв’язки.- Харків: Константа, 2002.- Вип.6.- С.113-116.

7. Дементьєва Т.І. Гра як засіб навчання навчально-професійному спілкуванню // Світ молоді - молодь світу. Матеріали конференції.- Вінниця, 2002.- ч.1.- С.160-161.

8. Дементьева Т.И. Учебная игра как составная часть методики формирования коммуникативной компетенции // Культура та інформаційне суспільство XXI століття. Матеріали конференції молодих науковців.- Харків:ХДАК, 2002. – С.45-46.

9. Дементьева Т.И. Игровые средства формирования коммуникативной компетенции // Як нам упорядкувати нашу вищу школу. IX Міжнародна студентська наукова конференція. - Харків, 2002.- С.51-52.

Дементьєва Т.І. Формування комунікативної компетенції студентів-іноземців підготовчих факультетів у процесі навчання. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.09. – теорія та методика навчання. Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди. Харків, 2005.

Дисертаційна робота є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми формування комунікативної компетенції студентів-іноземців на підготовчому факультеті.

Визначено сутність комунікативної компетенції студентів-іноземців у навчально-професійній сфері, її структуру, уточнено показники, критерії та рівні її сформованості; уперше розроблено та науково обґрунтовано технологію формування комунікативної компетенції у навчально-професійній сфері з використанням навчально-мовленнєвих ситуацій, уточнено поняття навчально-мовленнєвої ситуації, виявлені ефективні види навчально-мовленнєвих ситуацій.

Результатами експериментальної роботи доведено ефективність розробленої технології формування комунікативної компетенції студентів-іноземців.

Ключові слова: комунікативна компетенція, технологія формування комунікативної компетенції, навчально-мовленнєва ситуація, навчання, студенти-іноземці.

Дементьева Т.И. Формирование коммуникативной компетенции студентов-иностранцев подготовительных факультетов в процессе обучения. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.09 – теория обучения. – Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С. Сковороды. – Харьков, 2005.

Диссертационная работа является теоретико-экспериментальным исследованием проблемы формирования коммуникативной компетенции студентов-иностранцев подготовительных факультетов высших учебных заведений.

Проведённый в исследовании анализ педагогических и психологических работ, посвящённых вопросам коммуникативной компетенции, позволил рассматривать её как совокупность мотивированных знаний, умений и навыков, необходимых личности для осуществления речевой деятельности в учебно-профессиональной сфере.

Установлено, что коммуникативная компетенция студентов-иностранцев подготовительных факультетов включает в себя четыре основных компонента:

- мотивационный компонент (мотивация учения);

- языковой компонент (теоретические знания языка, лексико-грамматические умения);

- предметно-речевой компонент (знания о содержательной стороне предмета, умения диалогической и монологической речи);

- прагматический компонент (умения использовать высказывания в определённых ситуациях общения).

Благодаря этим основным компонентам, “базисным составляющим”, на наш взгляд, можно достичь необходимого уровня коммуникативной компетенции в учебно-профессионального сфере.

Обосновано, что эффективное формирование коммуникативной компетенции предполагает использование соответствующей технологии, под которой понимаем локальную технологию, предусматривающую использование в определённой последовательности учебно-речевых ситуаций на каждом её этапе.

Доказано, что технология формирования коммуникативной компетенции представляет собой совокупность мотивационно-целевого, содержательно-подготовительного, коммуникативно-деятельностного и аналитико-корректирующего этапов, эффективная реализация которых осуществляется с помощью различных видов учебно-речевой ситуации, рассматриваемой как специально созданная динамическая система условий и взаимоотношений двух и более коммуникантов, которая является средством, порождающим потребность в речевом действии в рамках учебно-профессиональной сферы с целью формирования системы знаний, умений и навыков личности вообще и коммуникативной компетенции в частности.

Мотивационно-целевой этап в технологии формирования коммуникативной компетенции предусматривает развитие мотивации учения иностранных студентов через включение их в решение стимулирующих и проблемных учебно-речевых ситуаций.

На содержательно-подготовительном этапе формируется языковой компонент при помощи дублирующих, заменяющих, распространённо-заменяющих, преобразовательных, моделирующих и комбинированных учебно-речевых ситуаций. На этом же этапе формируется предметно-речевой компонент посредством привлечения иностранных студентов в разрешение дублирующих ситуаций и подготовительно-коммуникативных, при формировании монологической речи, а также дублирующих, реагирующих и побуждающих учебно-речевых ситуаций при формировании диалогической речи.

На коммуникативно-деятельностном этапе формируется прагматический компонент, предусматривающий включение иностранных студентов в решение предразговорных и разговорных учебно-речевых ситуаций, в которых иностранные студенты используют знания и умения, приобретённые на предыдущих этапах технологии.

Аналитико-корректирующий этап предполагает формирование у студентов-иностранцев умения самостоятельно ставить и решать учебно-профессиональные задачи, развитие умений самоконтроля и взаимоконтроля, анализа и коррекции речевой деятельности. На данном этапе студенты самостоятельно составляют разговорные учебно-речевые ситуации, имитируют их, а также предлагают возможные пути их разрешения.

Благодаря технологии формирования коммуникативной компетенции с использованием учебно-речевых ситуаций в экспериментальных группах достигнут значительный рост умений говорения, необходимых для коммуникации: начинать речь (Еинж.- 80,39%,Емед.- 90,08%), развернуть стимулирующее высказывание (Еинж.- 70,59%, Емед.- 73,55%), реагировать на стимулирующие реплики (Еинж.- 84,31%, Емед.- 81,81%), построить собственное монологическое высказывание (Еинж.- 68,63%,Емед.- 71,90%), принять участие в дискуссии на учебно-профессиональные темы (Еинж.- 72,55%, Емед.- 79,34%).

Результатами экспериментальной работы подтверждена эффективность разработанной технологии формирования коммуникативной компетенции студентов-иностранцев с использованием учебно-речевых ситуаций.

Ключевые слова: коммуникативная компетенция, технология формирования коммуникативной компетенции, учебно-речевая ситуация, обучение, студенты-иностранцы.

Dementeva T.I. The Formation of Communicative Competence of foreign students of preparatory faculty in the process of education.

The thesis for Candidate Degree in Pedagogics, speciality 13.00.09 – the Theory of Education. – Kharkiv Skovoroda National University. – Kharkiv, 2005.

The thesis is a theoretical and experimental research of the problem of forming communicative competence of foreign students in the process of education.

The essence and structure of communicative competence of foreign students have been defined. Indicators, criteria and levels of its formation have been specified; the technology of forming communicative competence in the educational and professional sphere using educational and speech situations has been grounded for the first time. The concept of educational and speech situations has been specified. The effective kinds of educational and speech situations have been defined.

The results of the experiment prove effectiveness of the developed technology of the communicative competence of foreign students.

Key words: communicative competence, the technology of formation of communicative competence, educational and speech situation, education, foreign students.