інститут спеціальної педагогіки апн україни

ДЕГТЯРЕНКО ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА

УДК 376.352:371.2

КОМПЛЕКСНА СИСТЕМА

КОРЕКЦІЙНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

В ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ ДЛЯ ДІТЕЙ З

ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ

13.00.03 – корекційна педагогіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті спеціальної педагогіки АПН України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник

Вавіна Людмила Сергіївна,

Інститут спеціальної педагогіки АПН України,

завідувач лабораторії тифлопедагогіки

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Тарасун Валентина Володимирівна,

Інститут спеціальної педагогіки АПН України,

завідувач лабораторії діагностики і психічного розвитку;

кандидат педагогічних наук, доцент

Федоренко Світлана Володимирівна,

Інститут корекційної педагогіки і психології

Національного педагогічного університету

імені М.П.Драгоманова, заступник директора

з навчально-методичної роботи

Провідна установа: Інститут проблем виховання АПН України,

лабораторія дошкільного виховання, м. Київ

Захист дисертації відбудеться 25 жовтня 2005р. о 15 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.450.01 в Інституті спеціальної педагогіки АПН України (04060, м. Київ, вул. М.Берлінського, 9).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій частині Інституту спеціальної педагогіки АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлінського, 9.

Автореферат розісланий ”22” вересня 2005р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Колупаєва А.А.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Реформування системи спеціальної освіти передбачає підготовку дітей із порушеннями психофізичного розвитку до інтеграції в освітній простір. У зв’язку з цим необхідне суттєве оновлення змісту, організаційних форм і технологій навчання на основі сучасних інноваційних підходів, забезпечення психолого-педагогічного супроводу дітей у навчальному процесі.

Питання удосконалення організації і змісту спеціальної дошкільної освіти, надання своєчасної комплексної допомоги дітям із різними порушеннями психофізичного розвитку, у тому числі й із порушеннями зору, мають першочергове значення для підвищення ефективності підготовки до школи, своєчасного лікування, корекційного навчання, адаптації в середовище здорових однолітків.

Закон України “Про освіту”(1996 р.), „Національна доктрина розвитку освіти ”(2002 р.) та інші урядові документи засвідчують актуальність розробки цих питань, зосереджують увагу науковців і практиків на необхідності запровадження комплексного підходу до системи реабілітації дітей із патологією зору в умовах інноваційного навчально–виховного середовища.

За останні роки в нашій країні з'явилася значна мережа дитячих закладів нового типу, зокрема навчально-виховні комплекси компенсуючого типу (дошкільний садок – школа), де навчаються і виховуються діти із зоровою патологією різного ступеня: незрячі, слабозорі, з косоокістю, амбліопією та ін., у яких порушення фізіологічних функцій зору є первинними. Порушення зору спричиняють відставання в розвитку зорових відчуттів, дистантного сприймання навколишнього середовища, кольоросприймання і розрізнення тощо. Окрім того, спостерігається синдром зниження зорової уваги. За відсутності вчасної корекційно-реабілітаційної роботи з такими дітьми у них з'являються вторинні відхилення: затримка психічного розвитку, недорозвиток процесів пізнавальної діяльності, що є наслідком отримання неповноцінної, неточної зорової інформації. Це впливає на засвоєння отриманої інформації, розвиток процесів запам’ятовування. Отож, зорова депривація може негативно позначитися на різних сферах психофізичного розвитку дитини, що порушує в неї перебіг онтогенезу.

Технічний прогрес і сучасні умови навчання, життя і професійної діяльності осіб із порушеннями зору потребують достатнього рівня розвитку їх пам'яті (як і інших вищих психічних процесів), зокрема швидкості перебігу мнемічних процесів, рухливості й міцності асоціативних зв'язків, що формуються. У них має бути не лише достатній обсяг пам'яті, а й навички оперування нею, сформована готовність і спроможність виділяти в потрібний момент необхідну інформацію. Ці проблеми вирішуються шляхом використання традиційних медичних і педагогічних заходів, корекційно-педагогічної і лікувально-відновлювальної роботи. Від того, як узгоджують співпрацю медична та педагогічна служби дошкільного закладу, значною мірою залежатиме результат корекційно-реабілітаційної роботи в цілому.

Проблеми лікувально-відновлювальної та корекційно-реабілітаційної роботи та шляхи їх вирішення висвітлено в багатьох працях вчених-офтальмологів: Е.С.Аветісова, Л.А.Григорян, Е.І.Ковалевського, Л.І.Медведя, В.Г.Морозової, Н.І.Пильман та інших; у дослідженнях науковців-тифлологів: Л.С.Вавіної, Л.П.Григор’євої, В.П.Жохова, М.І.Земцової, А.І.Зотова, В.В.Кобильченка, Ю.О.Кулагіна, С.І.Кондратьєвої, О.Г.Литвака, Н.І.Малюхової, І.С.Моргуліса, Л.І.Плаксіної, С.О.Покутнєвої, В.М.Ремажевської, Л.В.Рудакової, В.С.Сверлова, Т.П.Свиридюк, Л.І.Солнцевої, Є.П.Синьової, С.Е.Сташевського, Б.К.Тупоногова, С.В.Федоренко, В.О.Феоктистової та ін. Окремі аспекти медико-психолого-педагогічної реабілітації дітей-інвалідів та їхня підготовка до інтеграції в суспільство розглядалися в працях В.І.Андрієнка, В.П.Гудоніса, В.В.Журова, А.Ю.Максименка, І.С.Моргуліса, Г.Ю.Мустафаєва та інших дослідників.

Водночас, відзначаючи результативність проведених теоретичних і теоретико-прикладних досліджень з означених проблем, багато питань комплексної корекційної допомоги дітям із порушеннями зору не знайшли свого вирішення. Зокрема актуальною є розробка змісту комплексної корекційно-реабілітаційної допомоги дітям із порушеннями зору в умовах конкретного регіону та спеціального дошкільного закладу, шляхи та можливості співпраці медичних і педагогічних служб у наданні такої допомоги тощо.

Зазначені положення зумовлюють актуальність обраної теми дисертаційного дослідження „Комплексна система корекційно-реабілітаційної роботи в дошкільному закладі для дітей з порушеннями зору”.

Зв’язок роботи з науковим програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконано в межах комплексної теми лабораторії тифлопедагогіки Інституту спеціальної педагогіки АПН України “Науково-педагогічні засади удосконалення змісту освіти учнів з порушеннями зору” (реєстраційний номер 0101V000608). Тема дисертаційного дослідження затверджена в бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 3 від 27.03.2002р.).

Об’єкт дослідження - корекційно-реабілітаційний процес у спеціальному дошкільному закладі для дітей із порушеннями зору.

Предмет дослідження – комплексна система корекційно-реабілітаційної роботи дошкільного закладу для дітей із порушеннями зору.

Мета дослідження: розробити та апробувати модель комплексної системи корекційно-реабілітаційної роботи дошкільного навчально-виховного закладу компенсуючого типу на основі інтеграції діяльності різнопрофільних фахівців, спрямованої на підготовку дітей із порушеннями зору до інтеграції в освітній простір.

Для реалізації поставленої мети було окреслено наступні завдання:

1. Проаналізувати стан розробленості досліджуваної проблеми в психолого-педагогічній літературі.

2. Вивчити ефективність проведення корекційно-реабілітаційної та лікувально-відновлювальної роботи в практиці роботи дитячих дошкільних закладів для дітей із порушеннями зору та в ортоптичних кабінетах при дитячих поліклініках.

3. Розробити модель комплексної системи навчання, виховання, корекції та реабілітації дітей із порушеннями зору на рівні регіону та спеціального дошкільного закладу.

4. Експериментально апробувати модель і зміст комплексної корекційно–реабілітаційної діяльності команди різнопрофільних фахівців і батьків дітей із порушеннями зору в умовах спеціального дошкільного закладу.

Методологічною основою дослідження стали: психолого-педагогічні теорії розвивального навчання (Л.В.Занков, М.В.Звєрева, Д.Б.Ельконін, В.В.Давидов), навчальної діяльності (О.М.Леонтьєва, Д.Б.Ельконіна, В.В.Давидова), оптимізації навчально-виховного процесу (Ю.К.Бабанський, Г.К.Поташник, І.Г.Єременко), наукового управління загальними суспільними процесами, наукової організації праці, системного підходу в контексті провідних цілей виховання і навчання підростаючого покоління (Ю.К.Бабанський); концепція Державного стандарту спеціальної освіти дітей з особливими потребами, зокрема загальної освіти осіб із глибокими порушеннями зору; Базовий компонент дошкільної освіти в Україні; педагогічні ідеї та інновації сучасної загальної і спеціальної освіти (методик Марії Монтессорі, сім’ї Нікітіних, М.О.Зайцева; технології Т.В.Пічугіної, Т.П.Свиридюк та ін.).

Методи дослідження були обрані з урахуванням мети і завдань дослідження. Теоретичні: аналіз і узагальнення вітчизняної і зарубіжної психолого-педагогічної і медичної літератури з проблеми дослідження; емпіричні: спостереження корекційного процесу й аналіз результатів діяльності дітей; вивчення й узагальнення педагогічного досвіду роботи спеціального дошкільного закладу для дітей із порушеннями зору; бесіди з педагогами, лікарями-офтальмологами; анкетування педагогічних працівників спеціальних закладів; вивчення педагогічної і медичної документації; педагогічний експеримент; моделювання; статистичні: кількісна і якісна обробка результатів дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше:

- на основі застосування міждисциплінарного підходу змодельовано і апробовано організаційну структуру взаємодії медичної та освітянської сфер у наданні корекційно-реабілітаційної допомоги дітям із порушеннями зору на макро- та мікрорівнях;

- розроблено й апробовано зміст корекційно-реабілітаційної допомоги дітям із порушеннями зору в умовах спеціального дошкільного закладу компенсуючого типу, реалізацію якого забезпечує команда різнопрофільних фахівців батьків дітей із порушеннями зору.

Практичне значення дослідження. Використання розробленої системи в умовах регіону і дошкільного закладу сприятиме підвищенню ефективності корекційно-реабілітаційної допомоги дітям із порушеннями зору, налагодженню взаємозв’язку між медичними та педагогічними працівниками, що активізуватиме потенційні пізнавальні можливості дітей, дозволить запобігти їхньому відставанню у психомоторному розвитку, скоригувати і прискорити темпи якісної підготовки до школи та гармонійного розвитку особистості.

Результати дослідження можуть бути використані в: процесі організації корекційно-реабілітаційної допомоги дітям із патологією зору на рівні регіону; практиці роботи медичних і педагогічних фахівців спеціальних дошкільних закладів для дітей із порушеннями зору; розробці спецкурсів перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, лекціях з фахових курсів на тифловідділеннях та лікувальних факультетах вищих навчальних закладів; організації інклюзивного навчання дітей-інвалідів, яке розгортається в Україні.

Вірогідність отриманих результатів дослідження забезпечується вихідними методологічними положеннями; залученням значного фактичного матеріалу, отриманого під час роботи дисертанта на посаді вчителя–дефектолога в спеціальному дошкільному закладі для дітей із порушеннями зору та консультанта обласної психолого-медико-педагогічної консультації; аналізом великого масиву літератури з досліджуваної проблеми; застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних предмету дослідження і поставленим завданням; репрезентативністю вибірки; застосуванням кількісного і якісного аналізів отриманих матеріалів, підтверджених математичною обробкою результатів.

Апробація результатів дослідження відбувалася під час роботи дисертанта на посаді вчителя-дефектолога (тифлопедагога) Сумського спеціального навчально-виховного комплексу “Загальноосвітня школа І ступеня – дошкільний навчальний заклад № 37 “Зірочка”; виступів із доповідями на регіональних конференціях та методичних об’єднаннях вчителів-дефектологів Сумської області (1997-2004 рр.), на обласній конференції офтальмологів „Шляхи взаємозв’язку між медичною і педагогічною сферою” (2004р.), на ювілейній науковій сесії Інституту спеціальної педагогіки АПН України “Спеціальна освіта в Україні: погляд у майбутнє” (2004р, м. Київ), на Всеукраїнській науковій конференції “Сучасні системи і технології управління в сфері освіти”(2004р., м. Суми); на науково-практичній конференції “Розвиток життєвої компетентності учнів у загальноосвітньому навчальному закладі” (2004 р., м. Запоріжжя); на міжнародному семінарі “Сучасні методи і засоби комп’ютерної освіти для осіб з обмеженими фізичними можливостями” (2004 р., м. Київ); на V Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами” (2004 р., м. Київ).

Експериментальна база: дошкільне відділення Сумського спеціального навчально-виховного комплексу “Загальноосвітня школа І ступеня – дошкільний навчальний заклад № 37 “Зірочка”, де впродовж дослідження навчалось 310 осіб.

Публікації: основні результати дисертаційного дослідження висвітлено в 9 публікаціях (6 статтях, 3 методичних посібниках). 7 праць написано одноосібно.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (254 найменування на 22 сторінках) та 3 додатків на 50 сторінках. У тексті містяться 18 таблиць, 11 рисунків. Основний зміст дисертації викладено на 180 сторінках. Загальний обсяг дисертації – 252 сторінки.

основний Зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, характеризується його наукова новизна і практична значущість, подано відомості про апробацію основних результатів.

У першому розділі дисертації – “Наукові засади корекційно-реабілітаційної допомоги дітям з порушеннями зору” – визначено соціальні передумови формування особистості з глибокими порушеннями зору; проаналізовано стан розробленості проблеми дослідження в психолого-педагогічній і медичній літературі та нормативно-правового забезпечення корекційно-реабілітаційної допомоги дітям із порушенням зору; узагальнено практику навчання і виховання дітей із порушеннями зору в спеціальних закладах освіти.

Значний позитивний вплив на становлення системи корекційно-реабілітаційної допомоги дітям із психофізичними порушеннями, в тому числі з порушеннями зору, мав бурхливий розвиток у світі таких соціальних наук, як філософія, медицина, психологія, педагогіка, соціологія. В ХХ столітті результати проведених в цих галузях досліджень дозволили глибше зрозуміти психофізичні особливості та пізнавальні можливості дітей із різними порушеннями в розвитку. В процесі становлення демократичного суспільства у державі відбувався поступовий перехід до визнання осіб з психофізичними порушеннями як повноцінних громадян, до усвідомлення необхідності їх соціального виховання, можливості й доцільності створення умов для підготовки до трудової діяльності, інтеграції в освітній простір, а згодом у суспільство.

Особливе значення мало наукове обґрунтування компенсаторного включення біологічних функцій організму в разі порушення нормального розвитку дитини, завдяки яким відновлюються взаємини організму з середовищем (І.П.Павлов, І.М.Сеченов, П.К.Анохін).

Оскільки людина живе в реальних природних і соціальних структурах, які постійно змінюються, компенсаторні перебудови відбуваються не лише в біологічному, а й у соціальному пристосуванні, що зумовлює необхідність спеціально організованої освіти. Вищою стадією прояву компенсаторних процесів є формування повноцінної, всебічно розвинутої особистості, оскільки провідними у відновленні наявних відхилень і подальшому нормальному розвитку людської психіки є соціальні фактори компенсації (Л.С.Виготський, М.І.Земцова, О.Г.Литвак, І.С.Моргуліс, В.М.Синьов, Є.П.Синьова). Як зазначав видатний вчений Л.С.Виготський, від результату соціальної компенсації як кінцевого формування особистості в цілому залежить ступінь її дефективності і нормальності. Сама сліпота не стає причиною дефективності. У тих випадках, коли біологічна компенсація не дає бажаних результатів, автор наголошував на визначальній ролі соціального фактора в подоланні порушень розвитку дитини, викликаних біологічними чинниками, зазначаючи, що раніше чи пізніше людство переможе і сліпоту, і глухоту, і слабоумство. Але набагато раніше ці порушення будуть переможені на соціальному та педагогічному рівні, аніж на медичному та біологічному.

У 50-60-і роки XX століття в Україні й за її межами розгортається система реабілітації інвалідів по зору. Замість обмеженої біологічної концепції автоматичної компенсації з'являється більш широка теорія свідомої і цілеспрямованої, соціально обумовленої діяльності, у тому числі навчальної.

На початку 90-х остаточно утвердилось розуміння того, що реабілітація повинна орієнтуватися не на наявність захворювань, а на формування здорової, гармонійно розвиненої особистості. Турбота суспільства про дитину стала проявлятися в забезпеченні її усім необхідним для повноцінного гармонійного розвитку. Провідною ідеєю Державної концепції реабілітації осіб із обмеженими можливостями стала їх інтеграція у суспільство, тобто включення в життя суспільства, кооперація зі здоровими ровесниками.

Сучасна тифлологія (тифлопедагогіка і тифлопсихологія) виходить з того, що формування особистості дитини з важким порушенням зору ґрунтується на тих же закономірностях, що і формування особистості дитини, яка має неушкоджений зір, опирається на матеріалістичне розуміння первинного порушення і його ролі в розвитку особистості.

Особистісний розвиток дошкільника відбувається в процесі активного опанування і перетворення предметного світу. Саме в ході предметно-практичної та ігрової діяльності дитина засвоює соціальні стосунки з довкіллям і виробляє власне ставлення до нього.

Дошкільний період найважливіший, оскільки є найбільш сензитивним для психолого-педагогічних впливів. Від того, як буде здійснюватись вчасний кваліфікований корекційно-реабілітаційний супровід психофізичного розвитку дитини з особливими потребами, залежатиме становлення особистості, якість підготовки до продовження освіти в школі.

Зміна ставлення суспільства до осіб з психофізичними порушеннями впливає на політику кожної окремої держави, на нормативно-правову базу. За роки незалежності в Україні розроблено нормативне забезпечення надання необхідної допомоги дітям із порушеннями зору. Законодавчі акти як на рівні державних, так і на рівні місцевих органів управління передбачають організацію корекційно-реабілітаційної допомоги цій категорії дітей, у них чітко визначено основні завдання медичного та педагогічного втручання. Слід відмітити, що, хоча об’єктом, на який спрямовані медичні і психолого-педагогічні заходи, є дитина з патологією зору, на сьогодні не існує документів, у яких регламентується взаємозв’язок між медичною та педагогічною сферами, не окреслено функції кожної з них у цій взаємодії. Недосконалість нормативно-правової бази з цього питання викликає значні утруднення під час організації корекційно-реабілітаційної допомоги на практиці, що негативно впливає на її ефективність.

Водночас, на основі аналізу значного масиву використаних джерел із досліджуваних питань з’ясовано сутність комплексного підходу в теорії навчання та виховання (Ю.К.Бабанський, М.М.Поташник, Л.В.Занков, В.М.Синьов, В.В.Тарасун, М.К.Шеремет, О.П.Хохліна та ін.) та систематизовано типологічні особливості дітей із порушеннями зору (І.Д.Бех, А.М.Віленська, Л.С.Волкова, М.І.Земцова, А.І.Зотов, В.В.Кобильченко, С.Л.Коробко, М.І.Костючек, Ю.О.Кулагін, О.Г.Литвак, В.О.Лоніна, Н.І.Малюхова, І.М.Некрасова, Т.В.Пічугіна, Л.І.Плаксіна, О.М.Подколзіна, С.О.Покутнєва, В.М.Ремажевська, Л.В.Рудакова, Т.П.Свиридюк, Л.С.Сековець, Є.П.Синьова, О.М.Українська, С.В.Федоренко, В.О.Феоктистова, Д.А.Фарбер, Л.І.Фільчикова, І.П.Чигринова, М.Б.Ейдінова та інші).

Комплексний підхід передбачає послідовну взаємодію діагностико-консультативного, лікувально-відновлювального, корекційно-реабілітаційного, навчально-виховного та соціального напрямків роботи з цією категорією дошкільників, яку здійснює команда різнопрофільних фахівців, батьків і волонтерів. Системний характер обумовлює наявність у цій роботі структур різних рівнів, індивідуальних і групових форм корекційних занять, відновлювальної, розвивальної та запобігальної спрямованості цілісної системи виховання, освіти й розвитку дітей на основі впровадження оновленого змісту і інноваційних технологій навчання.

Вивчення психолого-педагогічної літератури і практики показало, що корекційно-реабілітаційна робота базується на адміністративно-декларативному підході, в основу якого покладено педагогіку перевиховання. Ми вважаємо, що замість адміністративно-декларативного необхідно впровадити охоронно-захисний підхід до виховання дитини, основними складовими якого мають стати комплексна компенсація, корекція, реабілітація або абілітація (залежно від часу виникнення первинного порушення), адаптація. Усі ці аспекти успішно апробовано в педагогічній і медичній практиці, але вони не набули статусу супроводу процесу виховання і розвитку дитини. Між тим відомі типологічні особливості дітей із порушеннями зору зумовлюють необхідність спрямування корекційно-реабілітаційної роботи як на їх виправлення і подолання, так і запобігання.

Проведений нами теоретичний аналіз психолого-педагогічної і медичної літератури, практики роботи дошкільних закладів компенсуючого типу підтвердив недостатність розробок, які б координували зусилля медичної і педагогічної сфер у наданні дитині з ушкодженим зором необхідної допомоги та передбачали комплексний вплив на різні сторони розвитку дошкільників на шляху їх підготовки до навчання у школі.

Це й обумовило необхідність під час розробки системи акцентувати увагу саме на комплексному підході, який забезпечить якісну підготовку дитини до освітньої та соціальної інтеграції. Його науковою основою обрано системно-структурний аналіз, у світлі якого компоненти системи розглядаються у взаємозв’язку.

У розділі 2 – “Дидактико-психологічна сутність комплексного підходу до системи корекційно-реабілітаційної допомоги дошкільникам з порушеннями зору” – вивчено трактування поняття “система” у загальній та спеціальній педагогіці; визначено місце та стан розробленості корекційно-реабілітаційної системи дошкільного виховання дітей із порушеннями зору в педагогічній теорії та практиці; розроблено модель комплексної системи корекційно-реабілітаційної допомоги дітям з порушеннями зору; обґрунтовано зміст, сутність, основні принципи функціонування моделі на різних рівнях; окреслено роль у комплексній системі особистісно орієнтованих інноваційних технологій.

Для реалізації одного із важливих методологічних напрямків сучасної науки – концепції цілісного, системного підходу до явищ, які вивчалися, у дисертаційному дослідженні розглянуто сутність поняття системи (В.Г.Афанасьєв, Г.М.Добров, М.Х.Мескон, З.М.Оруджев В.Н.Садовський, А.І.Уємов та ін.). Значний внесок у застосування системного підходу до вивчення педагогічних явищ зробили Ф.Ф.Корольов, Ю.К.Бабанський, Т.А.Ільїна, О.І.Киричук, Н.В.Кузьміна, А.А.Киверялг. У працях цих вчених підкреслюється необхідність виділення основних компонентів тієї системи, в якій здійснюється процес, розглядати основні закономірні взаємозв'язки між ними, виявляти джерела розвитку і визначати умови ефективного управління цим процесом.

Згідно з теорією менеджменту однією з особливостей наукового підходу до управління є його системна організація та моделювання. Використання моделі в нашому дослідженні спростило реальність, допомогло наочно продемонструвати шляхи підвищення ефективності корекційно-реабілітаційної роботи.

Постановка проблеми і характер окреслених для дослідження завдань обумовили необхідність визначення місця і стану розробленості корекційно-реабілітаційної допомоги дошкільникам із патологією зору в спеціальній теорії та практиці.

Варто зазначити, що система корекційно-реабілітаційної роботи включає декілька складових, зокрема лікувально-відновлювальну та психолого-педагогічну, однак у спеціальній літературі вони розглядаються переважно окремо.

Дослідження проблем медичної реабілітації знайшли відображення в працях Е.С.Аветісова, Л.А.Григорян, Е.І.Ковалевського, В.Г.Морозової, Л.І.Плаксіної та інших тифлітів. Було вироблено рекомендації щодо відновлення зорових функцій, а також ре-жиму охорони зору в процесі навчання дітей.

Наукові досягнення в галузі розробки змісту дошкільної освіти, засобів педагогічної корекції, спеціальної методики знайшли відображення у багатьох дослідженнях науковців-тифлологів, зокрема Л.С.Вавіної, Л.П.Григор’євої, В.П.Жохова, М.І.Земцової, А.І.Зотова, В.В.Кобильченка, Ю.О.Кулагіна, С.І.Кондратьєвої, О.Г.Литвака, Н.І.Малюхової, І.С.Моргуліса, Л.І.Плаксіної, С.О.Покутнєвої, В.М.Ремажевської, Л.В.Рудакової, В.С.Сверлова, Т.П.Свиридюк, Л.І.Солнцевої, Є.П.Синьової, С.Е.Сташевського, Б.К.Тупоногова, С.В.Федоренко, В.О.Феоктистової та ін.

На практичну і соціальну значущість медичної та психологічної реабілітації вказували відомі дефектологи; Т.О.Власова, І.Г.Єременко, М.І.Земцова, О.Г.Литвак, І.С.Моргуліс, Л.І.Солнцева, Л.І.Плаксіна та інші. Тифлопедагоги М.І.Земцова, Б.І.Коваленко, Б.К.Тупоногов, В.С.Сверлов та ін. слушно зауважували, що медичний етап реабілітації не повинен штучно відриватися від власне соціальної реабілітації. І.С.Моргуліс, Л.І.Плаксіна, В.О.Феоктистова, Б.К.Тупоногов розглядали психолого-педагогічну допомогу дітям зі зниженим зором як систему, однак можливості та шляхи підвищення ефективності саме корекційно-реабілітаційної роботи, зокрема в дошкільній ланці освіти, було досліджено недостатньо. Науковці Вавіна Л.С., Плаксіна Л.І., Ремажевська В.М. неодноразово акцентували увагу на необхідності взаємозв’язку між медичними, психологічними, педагогічними заходами корекції та реабілітації, ширшому використанні інноваційних підходів у корекційно-реабілітаційній роботі в спеціальних закладах для дітей із порушеннями зору. Зокрема відомий російський тифлопедагог Л.І.Плаксіна висловлювала думки про те, що корекційна робота в дошкільний період повинна розглядатися як самостійна система. Вона вперше в тифлопедагогіці визначила корекційну роботу як цілісну систему, однак розкрила лише один її аспект – функціональний.

У практиці організації корекційно-реабілітаційної роботи доводиться зустрічатися з об'єктивними труднощами фінансового порядку, відсутністю нормативно-методичного забезпечення , недостатнім рівнем підготовки фахівців до праці в спеціальних закладах. Актуальними залишаються проблеми підготовки кадрів для роботи з дітьми з особливими потребами, пропаганди тифлопедагогічних знань серед педагогів загальноосвітніх закладів, батьків і населення.

На даний час актуальною, але недостатньо розробленою, є проблема об’єднання всіх напрямків роботи з компенсації, корекції i реабілітації в умовах дошкільного закладу в єдину систему. Ідея комплексного підходу в наданні допомоги дітям зі зниженим зором полягає в налагодженні взаємозв’язку в роботі між різними структурами, що займаються цими питаннями, і насамперед між медичною та освітньою сферами.

З урахуванням цього підходу нами розроблено модель комплексної корекційно-реабілітаційної допомоги дітям із порушеним зором. Основна сутність цієї моделі – фокусування уваги міжгалузевих структур і фахівців різних профілів (медичних працівників, психологів, педагогів та iн.) на про-блемах дитини та її родини, інноваційному змісті і технологіях корекційно-реабілітаційної роботи, які б забезпечували ефективність і результативність лікування зору, розвитку пізнавальної діяльності та успішної підготовки дітей до навчання в школі.

Координовану комплексну допомогу дітям із патологією зору зображено нами у вигляді моделі, яка складається з двох рівнів: макропростору і мікропростору (рис.1).

Рівень І-ий – макропростір: створення в регіоні сприятливих умов для координованої комплексної допомоги дітям із патологією зору у сфері освіти (1 п і д с и с т е м а) та сфері охорони здоров’я (2 п і д с и с т е м а).

По центру окреслено с п і л ь н і з а в д а н н я підсистем, вирішення яких забезпечить взаємозв’язок обох сфер у реалізації усіх функцій на кількох рівнях. При цьому управління освіти та охорони здоров’я регіону повинні координувати і контролювати надання корекційно-реабілітаційної допомоги дітям зі зниженим зором, а також забезпечувати взаємозв’язок у діяльності між цими відомствами. Для цього чітко окреслено долю участі кожного з управлінь із таких ділянок роботи: створення бази даних про таких дітей по області; популяризація ідей взаємозв’язку; надання вчасної комплексної допомоги дітям; проведення роз’яснювальної та просвітницької роботи серед батьків.

Рівень ІІ-ий комплексної системи допомоги дітям із патологією зору – мікропростір (рис.2) – визначає комплексну систему роботи з ними на рівні навчального закладу: створення в закладі освіти, де навчаються і виховуються діти з патологією зору, такої структури, яка забезпечує комплексну систему та умови для своєчасної індивідуальної медичної і психолого-педагогічної допомоги кожній дитині.

До основних функцій мікропростору належать наступні: поглиблена діагностика, яка доповнює і конкретизує результати загальної; формування психологічних і психофізіологічних передумов навчальної діяльності й ін.; реалізація загальноосвітніх завдань у педагогічному процесі спеціального дошкільного закладу; соціальна реабілітація і психолого-педагогічна підготовка дітей до школи; проведення лікувально-відновлювальної роботи; збереження і зміцнення соматичного й нервово-психічного здоров'я дітей.

Успішна організація корекційної допомоги в спеціальному дошкільному закладі значною мірою залежить від ряду факторів – внутрішніх і зовнішніх, які зумовлюють напрямки його діяльності. Саме системний підхід може забезпечити ефективність досягнення основних цілей закладу.

До факторів, які мають прямий вплив на діяльність закладу, можна віднести: дитячий контингент, кадри, технології, завдання, а також такі фактори, які не мають прямого впливу, хоча від них значною мірою залежить досягнення кінцевого результату: стан та рівень економічного розвитку суспільства (фінансування), соціокультурні (зміст освіти) та політичні (законодавчі акти) зміни, досягнення медичних і психолого-педагогічних наук, передовий досвід (технології навчання та лікування) організації корекційно-реабілітаційної допомоги.

Враховуючи стан розробки досліджуваної проблеми в спеціальній літературі, недоліки існуючої практики в комплексній системі корекційно-реабілітаційної допомоги дітям із порушеннями зору, для підвищення її ефективності був посилений її пропедевтичний аспект. Корекційно-реабілітаційна робота в дошкільному відділенні навчально-виховного комплексу №37 м. Суми для дітей із порушеннями зору (далі НВК) відбувалася таким чином, щоб попередити виникнення можливих відставань у школі, підготувати дітей до освітньої інтеграції, що становить завдання найближчої перспективи. Вимоги до змісту дошкільної підготовки мають змінюватися відповідно до державних вимог щодо освіченості школярів (зважаючи на наступність та неперервність дошкільного і шкільного виховання).

Одним із напрямків корекційно-реабілітаційної роботи є підготовка дітей до опанування елементарними початковими знаннями, уміннями і навичками, спрямованими на подолання труднощів соціальної інтеграції. Зокрема, під впливом спеціально організованої корекційно-реабілітаційної роботи у них повинні виробитися способи компенсаторного пристосування, вміння застосовувати отримані знання в різних навчальних і життєвих ситуаціях, готовність до контактів з однолітками, тобто досягатимуться завдання віддаленої перспективи. Навчальні досягнення дітей мають відповідати вимогам суспільства, яке є замовником формування у них відповідних компетенцій.

Зміст корекційно-реабілітаційної допомоги дитині дошкільного віку в умовах мікропростору залежить від змісту освіти; вимог, які пред'являє сучасне суспільство до розвитку, виховання і навчання дітей; від типологічних та індивідуальних особливостей дітей із порушеннями зору.

Ефективність корекційно-реабілітаційної роботи зумовлюється системою загальних і спеціальних принципів: комплексністю цієї роботи, варіативністю окремих компонентів, пропедевтичністю, мотиваційною спрямованістю, орієнтованістю на інтеграцію та високим динамізмом.

З урахуванням цих принципів організації та змісту корекційно-реабілітаційної роботи було уточнено її мету і завдання.

Головною метою корекційно-реабілітаційної роботи в спеціальному дошкільному закладі для дітей із порушеннями зору є формування гармонійної особистості, розвиток її творчих здібностей і нахилів, підготовка до інтеграції в соціум. У кінцевому результаті мають бути задоволені освітні та особистісні потреби дітей, які мають різні порушення зору: розвиток інтелектуального, соціального та емоційного потенціалу, формування позитивних особистісних якостей на фоні ефективного відновлення зорових функцій, підтримки здоров’я і фізичного розвитку.

Таке спрямування системи корекційно-реабілітаційної роботи зумовлює вирішення на різних рівнях (регіональному, в межах закладу) спільних завдань освітньої та медичної сфер: діагностичних, пропедевтичних, лікувально-профілактичних, освітньо-виховних, корекційно-реабілітаційних.

Для реалізації мети і основних завдань корекційно-реабілітаційної роботи важливо забезпечити на всіх рівнях необхідні умови. Насамперед має бути створена команда фахівців, спроможних забезпечити комплексний супровід процесу підготовки дітей із порушеннями зору до шкільного навчання. В команді передбачається активна участь батьків як на етапі діагностування, так і в процесі надання безпосередньої допомоги дитині, залучення волонтерів із різних організацій.

Ці принципові підходи й було покладено в основу розробленої моделі комплексної корекційно-реабілітаційної допомоги дітям з порушеним зором.

У розділі 3 – “Комплексна корекційно-реабілітаційна допомога в системі підготовки дітей з порушеннями зору до школи” - розкривається зміст комплексної корекційно-реабілітаційної роботи в дошкільному закладі для дітей з порушеннями зору; наводяться результати впровадження розробленої моделі комплексної системи підготовки дітей до школи; сформульовано методичні рекомендації з питань організації комплексної корекційно-реабілітаційної допомоги дітям у спеціальних дошкільних закладах.

З метою вивчення ефективності запропонованої моделі, можливостей її використання було проведено тривале експериментальне дослідження на базі дошкільного відділення спеціального НВК №37 м. Суми для дітей з порушеннями зору. На основі аналізу якісного складу контингенту дітей, з якими проводилася робота, починаючи з 2003 р., виявлено у більшості з них комплексні порушення здоров’я. Через це насамперед було створено сприятливе середовище для відновлення загального здоров’я і фізичного розвитку кожної дитини, реабілітації ушкоджених функцій зорового аналізатора. Під час корекційно-реабілітаційної роботи у них постійно підтримувалася впевненість у досягненні позитивного результату.

Для експериментальної підготовчої групи дошкільного відділення було розроблено оригінальну програму, яка містила адекватний пізнавальним можливостям дітей зміст корекційного навчання, забезпечувала неперервність їх освіти. В основу корекційно-реабілітаційної роботи було покладено навчання за “блоками” лексичних тем, що давало змогу здійснювати різнобічний вплив на розвиток дітей зусиллями різнопрофільних фахівців – вихователя, логопеда, тифлопедагога, психолога, фізкерівника, лікаря-офтальмолога, медсестри-ортоптистки. В цій системі роботи, враховуючи рекомендації дитячого офтальмолога, 1-й тиждень працював тифлопедагог, здійснюючи підготовку дітей до вивчення певної лексичної теми; 2-й тиждень – вихователі, логопед, психолог; паралельно підключався медичний персонал, зокрема медсестри-ортоптистки. Така побудова системи вивчення лексичної теми забезпечувала неперервне вивчення навчального матеріалу. В ході експериментального навчання періодично у дітей перевірявся рівень засвоєння знань та умінь. Отримані дані підтверджували ефективність роботи команди у запровадженні навчання за “блоками” лексичних тем.

У результаті здійснення комплексного підходу до організації і змісту корекційного навчання та дотримання при цьому певної системи помітно підвищилась результативність підготовки дітей до школи. Випускники дошкільного закладу отримали достатній запас предметних уявлень, у них збільшився словниковий запас, обсяг довготривалої пам’яті зріс на 30%; під час лікування в ортоптичному кабінеті підвищилась пізнавальна активність дітей, вони виявляли інтерес до навчального матеріалу, що сприяло закріпленню вивченого і водночас підвищенню результативності лікування. Про це засвідчили результати спеціально проведеного тестування дітей, наведені в дисертації.

З метою підвищення ефективності корекційно-реабілітаційного процесу в НВК №37 був розроблений новий зміст “Зошита взаємозв’язку медичних і педагогічних працівників дошкільного закладу”, який використовувався в кожній дошкільній групі. У зошиті містилися різнобічні відомості й дані про кожну дитину, що давало можливість простежити динаміку її розвитку під впливом корекційно-реабілітаційної роботи впродовж тривалого часу: від моменту зарахування дитини до закладу до випуску з нього. При цьому уточнювався первинно встановлений діагноз, фіксувалися зміни у стані здоров’я та психофізичного розвитку дитини, вносилися зміни до змісту комплексної корекційно-реабілітаційної програми з урахуванням індивідуальних особливостей, динаміки розвитку кожної дитини. Для всіх фахівців команди в зошиті відводилися окремі сторінки, на яких вони варіювали підгрупи дітей для занять, фіксували етапи корекційної роботи, динаміку психологічної адаптації, схильність до дисграфії, засоби її запобігання, результативність тощо.

Керівна і спрямовуюча роль у цьому процесі належала тифлопедагогу навчально-виховного комплексу, адже він залишався центральною фігурою в системі корекційно-реабілітаційної роботи, координував і здійснював комплексну допомогу дітям.

Одним із напрямків діяльності тифлопедагога було забезпечення взаємозв'язку і наступності у системі корекційно-реабілітаційної роботи команди, спонукання фахівців до пошуків ефективних форм і засобів роботи з дітьми.

У процесі експериментального навчання було використано адаптовані до можливостей сприймання дітей з порушеним зором інноваційні технології корекційного навчання в дошкільному закладі. Зокрема, особистісно зорієнтовані технології навчання і виховання дітей, прогресивні ідеї спадщини М.Монтессорі, С.Ф.Русової, В.О.Сухомлинського, сім’ї Нікітіних, авторські програми з фізично-го виховання М.М.Єфименка, прискореного навчання читання М.О.Зайцева "Зайчик". Вони запроваджувалися в системі ігрової і навчальної діяльності дітей, під час тренувальних вправ для розвитку функцій зору (бінокулярного, стереоскопічного, підвищення гостроти зору), гармонійного розвитку особистості дошкільника.

Особливе місце у роботі тифлопедагога займав розвиток у дітей з порушеннями зору полісенсорного сприймання як одного з провідних пізнавальних процесів у дошкільному віці. Навчання способів обстеження предметів, конкретизація і розширення активного словника, корекція аналітико-синтетичних процесів продовжувалося на заняттях вихователя. Цю ж роботу проводили логопед, психолог, медсестри-ортоптистки.

Серед запроваджених в умовах НВК інноваційних технологій – навчання грамоти дітей із порушеннями зору із застосуванням адаптованої методики раннього інтенсивного навчання грамоти М.О.Зайцева відбувалося з 1995 по 2004 рік. Його результати перевірялися у дітей підготовчої групи впродовж кількох років (рис. 3).

У випускників дошкільного відділення, які навчалися за традиційною методикою, у 16% відмічалося побуквене читання; у 24,6% – поскладове; у 43,3% –читання цілим словом; у 16% – фразове. В результаті впровадження в експериментальній групі адаптованої методики М.О.Зайцева 2,8% дітей опанували поскладове, 31% – читання цілим словом, 66% –фразами. По буквах не читала жодна дитина. Отже, після використання інноваційної методики 97% дошкільнят опанували читання цілим словом і фразами, що на 38% перевищило результати навчання читання за традиційною методикою.

Було також вивчено вплив використання в дошкільному відділенні методики навчання читання М.О.Зайцева на покращення якості письма дітей із порушенням зору у віддаленій перспективі – під час їхнього навчання в початковій школі. З цією метою під кінець І-го семестру 2003-2004 н.р. було проаналізовано специфічні помилки і графічні недоліки, яких припустилися учні 1 класів Сумського НВК №37 для дітей із порушеннями зору під час списування та учні 2-3 класів у диктантах. Виявлено, що під впливом методики М.О.Зайцева в середньому на 16,5% знизилася кількість дітей, у письмі яких залишилися специфічні помилки і графічні недоліки. Наведений результат підтверджує ефективність використання методики навчання грамоти М.О.Зайцева й для запобігання появи у дітей із порушеннями зору характерних для них специфічних помилок письма, а отже сприяє підвищенню якості їх навчання в цілому.

Одним із вагомих показників ефективності застосування комплексної системи корекційно-реабілітаційної роботи в дошкільному закладі для дітей з порушеннями зору є загальний рівень розвитку у них психічних процесів як важливого компонента готовності до шкільного навчання. З метою визначення цього рівня нами було проведено спеціальне діагностичне обстеження дітей, результати якого представлено в таблиці 1.

Той факт, що впродовж кількох років не виявлено дітей з низьким рівнем розвитку під час випуску з дошкільного відділення, а кількість дітей з високим рівнем розвитку збільшилась у середньому на 16%, свідчить про ефективність запровадження комплексної системи корекційно-реабілітаційної роботи. Підвищилась і результативність лікувально-відновлювальної роботи. Наприклад, до впровадження комплексної системи корекційно-реабілітаційної роботи у 1997-1999 роках офтальмологічному лікуванню підлягало 310 дітей. Із покращенням пролікувалось 258, без змін стан зору залишився у 49 дітей; погіршився зір у 3 дітей. Результативність лікувально-відновлювальної роботи становила 83%. У 2000-2004 роках офтальмологічному лікуванню підлягало 429 дітей. Із покращенням пролікувалось 399, у 30-ти дітей стан зору залишився без змін. Результативність лікувально-відновлювальної роботи становила 93%.

Таблиця 1.

Результати діагностичного обстеження рівня

готовності до школи дітей підготовчих груп

Навчальні

роки | Кількість

обстежених дітей | Високий рівень | Середній рівень | Низький рівень

Кількість дітей | У % | Кількість дітей | У % | Кіль

кість дітей | У %

До впровадження системи корекційно-реабілітаційної роботи

1996-1997 | 40 | 24 | 60, 0 | 15 | 37,5 | 1 | 2,5

1997-1998 | 38 | 27 | 71, 0 | 10 | 26, 0 | 1 | 2,6

1998-1999 | 29 | 20 | 69, 0 | 9 | 31, 0 | - | -

У середньому | - | - | 67, 0 | - | 31, 0 | - | 2,0

Після впровадження системи корекційно-реабілітаційної роботи

1999-2000 | 29 | 25 | 86, 0 | 4 | 14, 0 | - | -

2000-2001 | 34 | 26 | 76, 0 | 8 | 24, 0 | - | -

2001-2002 | 35 | 30 | 86, 0 | 5 | 14, 0 | - | -

У середньому | - | - | 83, 0 | - | 17, 0 | - | -

В особистісному плані діти також виявилися краще підготовленими до шкільного навчання: у них не спостерігалося проявів шкільної дезадаптації, страху перед навчанням, відзначалася стабільна успішність з основ наук в початковій школі тощо.

Висока результативність лікування та навчання допомогла значній кількості дітей після випуску з дошкільного відділення НВК інтегруватися в середовище здорових однолітків, продовжити навчання у звичайній загальноосвітній школі та гімназії.

Таким чином, наведені вище дані засвідчують, що комплексне застосування інноваційних технологій у системі корекційно-реабілітаційної роботи дошкільного закладу для дітей із порушеннями зору дає змогу підвищити ефективність фізичної, інтелектуальної та особистісної готовності дітей до школи, сприяє запобіганню труднощів у навчанні. Апробація розробленої на двох рівнях моделі організації корекційно-реабілітаційної роботи в дошкільному закладі компенсуючого типу, побудована на основі взаємодії різнопрофільних фахівців, батьків і волонтерів, засвідчила свою ефективність і дієвість, дозволила визначити організаційно-педагогічні умови її використання та методичні рекомендації на адресу практиків.

На підставі теоретичних та експериментальних результатів дослідження зроблено такі висновки:

1. На основі аналізу психолого-педагогічної, медичної літератури, нормативно-правових документів, практики роботи дошкільних закладів для дітей з порушеннями зору виявлено певний інтерес науковців і практиків до шляхів підвищення ефективності корекційно-реабілітаційної роботи. Це зумовлено необхідністю своєчасної психолого-педагогічної та корекційної допомоги дітям з ушкодженим зором для запобігання негативного впливу зорової депривації на процес їх розвитку та якісну підготовку до навчання в школі, адаптації в середовищі однолітків із нормальним зором.

2. Встановлено, що в практиці корекційно-реабілітаційної