НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДОВГІЙ ЮРІЙ ЮРІЙОВИЧ

УДК 636.09. : [636.2 : 616.995.122-085](043.3)

Фасціольоз великої рогатої худоби: імунологічний статус та терапія хворих тварин в умовах тривалого впливу іонізуючого випромінювання

16.00.11 – паразитологія, гельмінтологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора ветеринарних наук

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Державному агроекологічному університеті Міністерства аграрної політики України

Науковий консультант - доктор ветеринарних наук, професор

Галат Владислав Федорович,

Національний аграрний університет, завідувач

кафедри паразитології та тропічної ветеринарії

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор

Дахно Іван Степанович,

Полтавська державна аграрна академія, завідувач

кафедри паразитології, патанатомії і ветсанекспертизи

доктор ветеринарних наук, професор, заслужений діяч

науки Республіки Білорусі

Ятусевич Антон Іванович,

Вітебська академія ветеринарної медицини, ректор,

завідувач кафедри паразитології та інвазійних хвороб

тварин

доктор біологічних наук, професор

Корнюшин Вадим Васильович,

Інститут зоології ім.. І.І. Шмальгаузена НАН України,

завідувач відділу паразитології

Провідна установа - Одеський державний аграрний університет, кафедра епізоотології та паразитології, Міністерство аграрної політики України, м. Одеса

Захист дисертації відбудеться “22” червня 2005 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.14 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони 15, навчальний корпус №3, ауд. №65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони 13, навчальний корпус №4, кім. №41

Автореферат розісланий “19” травня 2005 року.

Вчений секретар спеціалізовано

вченої ради Прус М.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Фасціольоз є одним із найбільш небезпечних і широко розповсюджених гельмінтозів, який спричиняє різке зниження продуктивності тварин.

Дослідниками виявлені постійні “вогнища” фасціольозної інвазії на території України (Меремінський А.Й., 1958; Кльосов М.Д., 1963; Маркевич О.П., Чеботарьов Р.С., 1982; Шеховцов В.С. та ін., 1983; Дахно І.С., 2001; Житова О.П., 2003). Неблагополучні з цієї хвороби є і території всіх сусідніх держав: Російської Федерації (Філіпов В.В., 1986; Шелякін І.Д., 1987; Архіпов І.О. та ін., 1997), Білорусі (Жаріков І.С., 1973; Карасьов М.Ф., 1991; Ліпницький С.С., 1991), Молдови (Караро М.В., 1977), Словакії (Andrasko H. et al., 1988).

Наявні дані свідчать про неблагополуччя щодо фасціольозу жуйних тварин перш за все природно-кліматичних зон Карпат, Західного Полісся, Лісостепу (Демидов М.В., 1959; Кльосов М.Д., 1966; Меремінський А.Й., 1961, 1962, 1967, 1969; Пономаренко В.Я., Бирка І.В, 1997). Проте такі дані відсутні щодо зони Центрального Полісся України, особливо територій, забруднених радіоактивними речовинами, де ведення тваринництва відрізняється від західних областей України, а природно-кліматичні умови мають певні особливості. Повідомлення з цих питань у доступній літературі відсутні.

Аварія на ЧАЕС призвела до забруднення радіоактивними речовинами значної території України, особливо північних районів Житомирської області. Під дією підвищених доз іонізуючого випромінювання опинилися живі організми, які заселяють цю територію (Савченко Ю.І. і співав., 1996). Внаслідок дії зовнішнього і внутрішнього іонізуючого опромінення в організмі тварин виникають зміни перебігу метаболічних процесів, які передусім негативно позначаються на функціональній активності імунокомпетентних органів і систем. Це супроводжується не тільки послабленням імунологічної відповіді на антигенні подразники, але й зниженням загальної неспецифічної і специфічної резистентності організму тварин (Апатенко В.М., 1993; Ткаченко Г.М., 1993; Славов В.П., 1994; Високос М.П., 1996). Наведене зумовлює необхідність застосування засобів стимуляції природної резистентності і корекції імунологічного статусу в умовах іонізуючого опромінення.

Вивчення біологічної дії іонізуючого випромінювання на фасціол в забруднених радіоактивними речовинами територіях Центрального Полісся України не проводилося.

Не вивчено також механізми імунологічної недостатності при фасціольозній інвазії у жуйних тварин в зонах забруднених радіоактивними речовинами.

В зв’язку з цим пошук засобів поліпшення імунорегуляції організму тварин та методів імунокорегувальної їх терапії в забрудненій радіонуклідами і умовно чистій зонах є актуальними і мають значний науковий та практичний інтерес.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась відповідно до комплексних програм Міністерства аграрної політики України, договір 41/1 на створення (передачу) науково-технічної продукції з 1999 по 2001 роки “Вивчення особливостей основних паразитоценозів та терапевтичної ефективності деяких антигельмінтиків у господарствах України” (номер держреєстрації 01992003467) та ”Розробка науково-обгрунтованої системи діагностики, профілактики та лікування трематодозів великої рогатої худоби в забрудненій і чистій відносно радіонуклідів зонах” (номер держреєстрації 0103U006913).

Дослідження також проводили згідно з планами науково-дослідних робіт Державного агроекологічного університету. Вони є складовою частиною комплексної теми: “Оцінка природної резистентності і розробка методів корекції імунологічного статусу і відтворення великої рогатої худоби в умовах впливу іонізуючого випромінювання”, що входила до державної науково-технічної програми “Сільгоспрадіологія” (1994-1999 рр., номер держреєстрації 01960018644).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи було вивчення розповсюдження фасціольозу великої рогатої худоби в зоні, забрудненій радіоактивними речовинами; визначення дії іонізуючого випромінювання, інвазії та сучасних протитрематодозних препаратів на імунологічний стан організму тварин і розробка заходів боротьби з хворобою в забруднених радіонуклідами та умовно чистих зонах Центрального Полісся України.

Для досягнення цієї мети необхідно було вирішити такі завдання:

- з’ясувати розповсюдження, сезонну динаміку фасціольозу великої рогатої худоби та строки зараження фасціолами тварин в забруднених радіонуклідами та умовно чистих зонах Центрального Полісся України;

- визначити потужність експозиційної дози гамма-випромінювання на об’єктах утримання тварин та загальне забруднення радіонуклідами кормів для корів в умовах 2-ї та 3-ї зони забрудненої радіоактивними речовинами;

- дослідити стан природної резистентності телят, отриманих від здорових і хворих на фасціольоз корів у забруднених радіонуклідами та умовно чистих зонах;

- з’ясувати вплив іонізуючого випромінювання на імунологічний стан здорової та хворої на фасціольоз великої рогатої худоби;

- вивчити дію іонізуючого випромінювання на динаміку інтенсивності інвазії та її вплив на показники імунітету;

- визначити терапевтичну ефективність сучасних антигельмінтиків (ацемідофену, бровальзену, вальбазену, вермітану, роленолу, івомеку-плюс) при фасціольозі та їх вплив на імунологічний стан організму корів в забрудненій радіонуклідами та умовно чистій зонах;

- визначити вплив імуномодуляторів (левамізолу, Т-активіну) на імунологічні показники крові великої рогатої худоби за фасціольозу;

- вивчити патолого-морфологічні зміни в печінці хворих фасціольозом тварин на фоні дегельмінтизації та імуностимуляції;

- розробити схеми комплексного застосування антигельмінтиків та імуномодуляторів за фасціольозу великої рогатої худоби;

- провести виробниче випробування комплексних схем антигельмінтиків та імуномодуляторів із визначенням їхньої економічної ефективності в умовах звичайного та з підвищеним рівнем іонізуючого випромінювання зонах.

Об’єкт дослідження – хвора на фасціольоз велика рогата худоба, печінка, кров, фекалії, антигельмінтики, імуномодулятори, прісноводні молюски.

Предмет дослідження – особливості епізоотології і патогенезу при фасціольозній інвазії, методи комплексної терапії із застосуванням антигельмінтиків та імуномодуляторів на основі даних показників оцінки стану імунітету в умовно чистій і забрудненій радіоактивними речовинами зонах.

Методи дослідження – гельмінтологічні, клінічні, гематологічні, біохімічні, радіологічні, експериментальні, статистичної обробки отриманих результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше отримано порівняльні дані, щодо розповсюдження фасціольозу великої рогатої худоби та інтенсивності інвазії в забруднених радіонуклідами та умовно чистих зонах Центрального Полісся України.

Встановлено вплив іонізуючого випромінювання на інтенсивність інвазії, показники природної і специфічної резистентності організму хворої на фасціольоз великої рогатої худоби.

Уперше одержані дані про стан гуморального та клітинного фактору захисту телят, отриманих від здорових і хворих на фасціольоз корів у забруднених радіонуклідами та умовно чистих зонах.

Отримано нові дані про зміни імунодефіцітного стану в організмі тварин хворих фасціольозом під впливом іонізуючого випромінювання. Виявлено значне зниження в крові вітамінів А і Е, холестеролу, фосфору, білків, креатиніну та підвищення вмісту деяких ферментів при зростанні інтенсивності інвазії.

Визначено імунологічний стан організму корів після дегельмінтизації ацемідофеном, бровальзеном, вальбазеном, вермітаном, роленолом, івомеком-плюс. Виявлені нові імуностимулюючі властивості препаратів тималіну, Т-активіну, комбіферону, що забезпечували зниження екстенсивності та інтенсивності фасціольозної інвазії у тварин при застосуванні їх у комбінації з антигельмінтиками.

Уперше виявлено зміни кількості еритроцитів з мікроядрами в крові, жирних кислот і загальної фракції ліпідів екстрагованих з лейкоцитів.

Встановлено, що ювенальні форми фасціол сприяють проникненню в печінку тварин патогенних мікроорганізмів Esherichia coli, Staphуlococсus albus, Streptococсus viridans.

Удосконалено комбіновану терапію хворих на фасціольоз корів у забруднених радіоактивними речовинами та умовно чистих зонах.

Практичне значення отриманих результатів. Практична цінність роботи полягає у впровадженні в практику ветеринарної медицини строків проведення профілактичних і лікувальних заходів серед хворої на фасціольоз великої рогатої худоби, в зоні Центрального Полісся України. Визначена доцільність проведення комплексних імунологічних досліджень при фасціольозі, удосконалена етіотропна і патогенетична (імунокорегуюча) терапія та впроваджена в господарствах Рівненської, Волинської і Житомирської областей.

Результати досліджень використані в навчальних посібниках: “Фасціольоз сільськогосподарських тварин” (Житомир, 1998), “Паразитоценози і асоціативні хвороби сільськогосподарських тварин“ (Житомир, 1999), “Рекомендації по боротьбі з трематодозами (фасціольозом, дикроцеліозом, парамфістоматозом) великої рогатої худоби в зоні Центрального Полісся України” (Житомир, 2001), “Особливості розповсюдження інвазійних захворювань та заходи боротьби в умовах довготривалого впливу іонізуючого випромінювання в зоні Центрального Полісся України” (Житомир, 2002), “Довідник лікаря ветеринарної медицини” (Київ, 2004).

Основні положення дисертації використовуються в навчальному процесі на факультетах ветеринарної медицини вищих навчальних закладів України, Російської Федерації і Білорусі, та підвищення кваліфікації лікарів ветеринарної медицини, при підготовці магістрів та аспірантів.

Особистий внесок здобувача полягає в самостійному проведенні всього обсягу експериментальної та аналітичної роботи, статистичній обробці отриманих результатів.

Консультативну допомогу в проведенні епізоотологічного обстеження господарств, визначенні імунологічних показників крові тварин та патогістологічних змін у печінці, ураженій фасціольозом надали доктор біологічних наук, професор Чумаченко В.Ю. (НАУ), , доктор біологічних наук Даниленко І.І. (Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України), доктор ветеринарних наук Горальський Л.П. (ДАУ), доктор ветеринарних наук, академік УААН Красніков Г.А. (ІЕКВМ УААН). Ряд досліджень автор проводив спільно з іншими науковцями. Їх результати опубліковані з співавторами та указанням участі в них здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися й обговорювалися на засіданні секції “Ветеринарна медицина” Міністерства аграрної політики України (1999–2001 рр.), Міжвузівській конференції паразитоценологів України (Луганськ, 1997); Міжнародній практичній конференції молодих учених (Харків, 1997); науковій конференції та науково-методичному семінарі (Рівне, 1998); Міжнародному конгресі паразитологів (Японія, 1998); науковій конференції паразитоценологів (Вітебськ, 1999); науково-практичній конференції паразитологів (Київ, 1999); Всеросійській конференції патологоанатомів ветеринарної медицини (Омськ, 2000); наукові проблеми ветеринарної медицини (Київ, 2000); 5-му з’їзді паразитоценологів України (Харків, 2001); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 70-річчю від дня народження А.І. Собка (Крим, 2001); XII-й конференції Українського наукового товариства паразитологів (Севастополь, 2002); міжнародних науково-практичних конференція “ІЕКВМ – 80 років на передовому рубежі ветеринарної науки” (Харків, 2002); “Досягнення та перспективи розвитку ветеринарної медицини” (Полтава, 2002); “Актуальні проблеми ветеринарної медицини в умовах сучасного ведення тваринництва” (Феодосія, 2003); Міжнародній конференції асоціації паразитоценологів (Луганськ, 2003); “Сучасні аспекти розробки, маркетингу і виробництва ветеринарних препаратів” (Феодосія, 2004); “IV-й Міжнародній науково-практичній конференції паразитологів” (Вітебськ, 2004).

Публікації. Основні положення дисертації викладено в 37 друкованих роботах, у тому числі: у трьох довідниках, 24 статтях (з них 14 одноосібно), що опубліковані у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, 6 зарубіжних виданнях, 7 матеріалах і тезах конференцій, трьох патентах на винахід та одних методичних рекомендаціях.

Структура і обсяг дисертації. Робота викладена на 346 сторінках комп’ютерного тексту, включає 61 таблицю, 34 рисунки і складається із: вступу, огляду літератури, власних досліджень, їх аналізу і узагальнення, висновків та рекомендацій виробництву, списку використаної літератури із 581 джерела, у тому числі 110 іноземних та 10 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи досліджень. З метою вивчення розповсюдження фасціольозу великої рогатої худоби в забрудненій радіонуклідами та умовно чистій зонах Житомирської, Рівненської і Волинської областей протягом 1996-2003 рр. були проведені клінічні, копроовоскопічні, патолого-морфологічні та радіологічні (гамма-фон, питома радіоактивність раціону, щільність забруднення території за 137Cs) дослідження. Проаналізовано статистичні дані управлінь ветеринарної медицини обласних державних адміністрацій за 1996–2003 рр. Розповсюдження та сезонну динаміку фасціольозної інвазії вивчали в 9 господарствах зони Полісся. КСП ім. Шевченка Народицького району та КСП “Колос” Овруцького району, за прийнятою картосхемою належали до третьої зони за щільністю забруднення ґрунтів 137Cs: 37-185 і 185-370 кБк/м2 (1–5–10 Кі/км2), КНДР “Полісся” – другої зони (370-550 кБк/м2, 10-15 Кі/км2) Житомирської області та умовно чистої зони (Рівненська, Житомирська та Волинська області) де у 1996–2001 роках рівень забрудненості був у межах 0,20–0,33 Кі/км2.

Вивчення термінів зараження тварин фасціолами на пасовищах досліджуваних зон проводили шляхом гельмінтологічного дослідження печінки великої рогатої худоби з господарств “Вереси” і “Піски” Житомирського, “Колос” Андрушівського, ім. Шевченка Народицького, “Слобідське” Малинського, “Колос” Овруцького і “Новочорторийський радгосп-технікум” Любарського районів Житомирської області та господарств КСП “Заріччя” Рожищенського району Волинської області і ПГ “Соснівське” Березнівського району Рівненської області.

У цих господарствах відбирали групи дослідних і контрольних тварин за принципом аналогів (порода, вік, маса тіла, фізіологічний стан). Для них були створені однакові умови годівлі, догляду та утримання. У різні сезони року від них проводили відбір проб фекалій, і досліджували методами послідовних промивань, на принципі сегментації (Дахно, 1996), флотації та гельмінтооволярвоскопії (метод автора – патент на винахід №58689А) в лабораторії кафедри заразної патології Державного агроекологічного університету з визначенням екстенсивності та інтенсивності фасціольозної інвазії. Методики по проведенню досліджень стандартизували. Наявність яєць фасціол визначали в 1 г фекалій. Усього було проведено 10245 копроовоскопічних досліджень від 3447 голів великої рогатої худоби. Інтенсивність фасціольозної інвазії вивчали методами повних і неповних гельмінтологічних досліджень печінки (Скрябін К.І., 1978) на м’ясокомбінатах Житомирської області.

Посмертну діагностику після забою тварини проводили за методом Дахна І.С.

Повному гельмінтологічному дослідженню піддано печінку великої рогатої худоби від 1528 голів.

Вік фасціол визначали за наявністю сформованих органів (матки, сім’япроводів) з урахуванням кольору та розміру гельмінтів. Усього піддано дослідженню 1250 екз. фасціол за методиками Стадниченко, Сластенко, 1992; Дахно, 1996. З цією метою нами було проведено гельмінтологічне обстеження 24875 корів з 9 господарств 8 районів трьох областей України.

Вивчення резистентності організму корів при спонтанному фасціольозі проводили в динаміці протягом 4-х місяців у осінньо-зимовий період, коли гельмінти досягали статевозрілої стадії.

Гельмінтологічні та імунологічні дослідження проводили в лабораторіях імунології та терапії Наукового центру з вивчення особливо небезпечних хвороб тварин, кафедри заразної патології Державного агроекологічного університету, біохімічні дослідження – у лабораторії якості та безпеки сільськогосподарської продукції Національного аграрного університету (м. Київ); кількість еритроцитів з мікроядрами в крові та жирні кислоти загальної фракції ліпідів досліджували в Інституті епідеміології та інфекційної патології ім. Громашевського (м. Київ).

Лабораторні радіологічні дослідження виконували в науково-дослідній станції ДАУ та науково-дослідній міжкафедральній лабораторії факультету ветеринарної медицини ДАУ, обласній спеціалізованій станції с. Бабиничі Народицького району.

У великої рогатої худоби кров для досліджень відбирали до їх годівлі з яремної вени. Від кожної тварини кров брали у дві пробірки по 15–20 см3 (перша – стабілізована гепарином, друга – для отримання сироватки крові).

Кількість лейкоцитів та еритроцитів підраховували в камері Горяєва, а лейкограму визначали шляхом приготування мазків крові (фіксували рідиною Никіфорова і фарбували за Романовським). Вміст гемоглобіну в крові визначали на приладі ФЕК-М, фагоцитарну активність, фагоцитарний індекс і

абсолютний фагоцитоз нейтрофілів крові – в модифікації В.Ю. Чумаченка (1990).

Бактерицидну активність сироватки крові до мікробної культури Esherichia coli (штам 675) визначали методом Мюнсела в модифікації О.В. Смирнової і Т.А. Кузьминої (1996). Лізоцимну активність сироватки крові до добової культури Micrococus lysodeicticus (штам 2665) нефелометричним методом за В.Г. Дорофейчуком (1968). Кількість Т-лімфоцитів та субпопуляцій (Т-хелпери, Т-супресори) – методом Gondow M, et. al. (1972) у модифікації Д.К. Новикова та В.І. Новикової (1976). Кількість Т-лімфоцитів (Е-РУК) визначали в реакції спонтанного розеткоутворення, використовуючи еритроцити барана в якості маркера, тимус-залежних лімфоцитів – у модифікації Д.К. Новикова і В.І. Новикової (1976). Оцінку субпопуляцій Т-лімфоцитів проводили в реакції розеткоутворення з теофіліном.

Імунорегуляторний індекс (ІРІ) визначали шляхом співвідношення Т-хелперів до Т-супресорів. Ідентифікацію В-лімфоцитів (ЕАС-РУК) у периферичній крові корів проводили методом Д.К. Новикова і В.І. Новикової (1976).

Визначення активності ферментів, вмісту глюкози, кальцію, альбуміну, холестерину проводили за методом H. Wollndfer, E. Schmidt (1973). Концентрацію сечовини визначали за технологічним процесом №67-UV, неорганічного фосфору - №596. Вітаміни А і Е визначали з використанням рідинного хроматографа “Мінпром-4” – методом E. Schmidt (1973). Дослідження ліпідів проводили методом тонкошарової хроматографії. Для жирних кислот використовували газорідинну хроматографію на хроматографі “Carlo Erba” (Італія) – методом М.М. Кирхера (1991).

Гамма-фон на об’єктах утримання тварин вимірювали щомісячно дозиметром СРП-68-01. Питому радіоактивність 137Cs у кормах визначали за допомогою гамма-спектрометра на базі спектрометричного EVTSP-19, блока детектування БГДЕ-20Р з кристалами Na 163 х 63 мм. Внутрішнє надходження радіонуклідів в організм тварин із кормами раціону визначали розрахунковим методом на протязі 1997-2000 років. Визначення економічної ефективності препаратів – методом А.Ф. Євтушенко (1988).

Для патолого-морфологічних досліджень готували гістологічні зрізи з печінки, які фарбували гематоксиліном Ерліха за І.Ю. Левінсоном ( 1957).

Лікування тварин проводили слідуючими препаратами: роленол в дозі 1 см3 на 20 кг маси тіла вводили внутрішньом’язово в ділянці крупу та івомеку-плюс – 1 см3 на 50 кг маси тіла методом підшкірного введення в середній третині шиї; 10%-ї водної емульсії ацемідофену в дозі 0,15 г/кг маси тіла – індивідуально, перорально; бровальзену в дозі 20 мг/кг за ДР маси тіла –перорально, одноразово та у два прийоми, вермітану в дозі 9–10 мг/кг живої маси за ДР – перорально. Застосовували також імуностимулятори: левамізол 10%-ий розчин – у дозі 75 мг на 100 кг живої маси за ДР, внутрішньом’язово; тималін – у дозі 30 мг за ДР на тварину, внутрішньом’язово; комбіферон – у дозі 3 і 4 млн ОД на тварину, внутрішньом’язово в ділянці крупу.

Показники екстенсефективності та інтенсефективності вираховували через 15–21–60–160 діб після застосування препаратів. Т-активін у дозі 0,05 см3/кг живої маси вводили один раз на добу три доби підряд, внутрішньом’язово. З цією метою було досліджено 960 проб крові від 320 тварин.

Для патолого-морфологічних досліджень відбирали шматочки печінки при забої тварин, фіксували їх у 10% нейтральному розчині формаліну та рідині Карнуа. Піддано дослідженню 50 проб печінок від хворих на фасціольоз та 20 на 45-60 добу після дегельмінтизації.

Статистично-математичну обробку результатів досліджень проводили на комп’ютері Pentium III, визначаючи середнє арифметичне (М), його похибку (m), середнє квадратичне відхилення (Q) кожного члена варіаційного ряду від М, коефіцієнт варіації (Cv), рівень вірогідності (р) – використовуючи таблицю Стьюдента.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Коротка радіологічна характеристика зони Центрального Полісся України. Для оцінки радіологічної ситуації дослідних господарств визначали потужність експозиційної дози гамма-випромінювання на тваринницьких об’єктах.

Сумарна річна експозиційна доза (Кл/кг) в КНДР “Полісся” складала 8,48 . 10 –5±0,7 . 10 -5, у КСП “Колос” та ім. Шевченка – 6,47 . 10 –5±0,9 . 10 -5. У КСП “Озіріс” (умовно чиста зона) – 1,9 . 10 –5±0,1 . 10 –5.

В КНДР “Полісся” сумарна річна доза опромінення тварин перевищувала аналогічні показники в КСП “Озіріс” на 77,7%, а в ім. Шевченка та КСП “Колос” – на 70,7%.

Згідно з результатами досліджень, проведених радіологічним відділом обласної спеціалізованої станції по догляду за землями зони безумовного відселення (с. Бабиничі Народицького району) у господарствах, забруднених радіоактивними речовинами, щільність забруднення ґрунтів 137Cs становить: 37–185, 185–370 і 370–555 кБк/м2 (1–5–10–15 Кі/км2). Гамма-фон на території тваринницьких об’єктів у середньому коливався від 21 до 67 мкР/год. Загальне забруднення раціону становило від 2218,8 Бк до 3292,6 Бк за добу на одну голову. В КСП “Озіріс” загальне забруднення радіонуклідами раціону і річна експозиційна доза іонізуючого випромінювання була низькою і становила відповідно 296,6 Бк та 1,9 . 10 –5 Кл/кг і суттєвого впливу на тварин не мала. Сумарне забруднення раціону вказаних господарств не перевищувало тимчасово допустимі рівні (ТДР-91 та ДР-97) для тварин м’ясо-молочного напрямку продуктивності в Житомирській області (5000–10000 Бк на раціон).

Розповсюдження та сезонна динаміка фасціольозу великої рогатої худоби в забрудненій радіонуклідами та умовно чистій зонах. Дані звітності підприємств ветеринарної медицини за 1996–2001 роки показали, що в господарствах Житомирської, Волинської та Рівненської областей, які розташовані в зоні Полісся України, фасціольоз великої рогатої худоби має значне розповсюдження.

У великої рогатої худоби Волинської області середня ЕІ фасціолами на протязі 1996–2001 рр. становила 3,9%. Наявні дані свідчать про зростання фасціольозної інвазії. Ураженість великої рогатої худоби фасціолами у 1996 році не перевищувала 2,5%, у 1998 році досягала 4%. З 1999 до 2001 року вона зросла до 6,9% і продовжувала триматися майже на такому рівні до 2003 року (6,7%).

У господарствах Рівненської області середня ЕІ фасціолами становила 5%. У 1996 році вона дорівнювала 2,6%, у 1998 році досягала 4,5%. В 1999 і 2000 ріках залишалася майже на одному рівні, проте у 2001 році зросла до 7,4% і продовжувала утримуватися майже на такому рівні до 2003 року (7,1%).

У Житомирській області середня екстенсивність фасціольозної інвазії зростала і протягом 6-ти років спостереження становила 11,7%. В 1996 році ураженість була в межах 9,4%, 1997 році – 7,7%, в 1998 вона зросла до 15%. В 1999 ЕІ становила 14,1%, дещо знизилася (до 12%) в 2001 році і трималася майже на такому рівні до 2003 року (11,8%).

В господарствах, забруднених радіоактивними речовинами, порівняно з господарствами умовно чистої зони Житомирської області екстенсивність фасціольозної інвазії збільшувалась. Середня ЕІ фасціолами в забрудненій радіоактивними речовинами зоні становила 15,5%, в умовно чистій – 9,5%.

Максимальну ураженість великої рогатої худоби фасціолами в різних областях реєстрували в 1999 (6%, 15% і 6,2%) і 2001 роках (6,9%, 12% і 7,4%), у зоні забрудненій радіонуклідами та умовно чистій – у 1998 (20% і 12,6%) та 1999 роках (17,4% і 13%).

В залежності від природно-кліматичних умов та стану забруднення радіоактивними речовинами території екстенсивність фасціольозної інвазії у великої рогатої худоби була різною.

Так, у Волинській області протягом 1996–1999 років вона становила 40,54±3,27%, Рівненській – 42,45±1,36%, Житомирській – 62,18±1,34%. У господарствах, забруднених радіоактивними речовинами, середня ЕІ склала 67,8±1,09%.

Максимальне ураження тварин фасціолами спостерігали в осінньо-зимовий період. У Волинській області фасціольозна інвазія у великої рогатої худоби зростала до 48,65±0,78%, Рівненській – 46,62±0,42%, Житомирській – 66,84±1,09%, а в господарствах розміщених у забрудненій радіоактивними речовинами зоні, Народицького району цей показник становив 70,1±1,34%, Овруцького – 64,2±0,78%, Ємільчинського – 67,8±1,09%.

Результати гельмінтологічних досліджень печінок від великої рогатої худоби з господарств зони Полісся показали, що максимальна кількість фасціол у хворих тварин реєструється восени. У цей період ІІ у Волинської області становила 94,6 екз/гол, Рівненської – 71,8 екз/гол, Житомирської – 108,3 екз/гол. У господарствах, забруднених радіоактивними речовинами – 110,2–114,4 екз/гол.

Таким чином, дані ветеринарної статистики і результати проведених нами досліджень свідчать про значне поширення фасціольозної інвазії у великої рогатої худоби в господарствах зони Полісся України.

Екстенсивність та інтенсивність інвазії зростали в зимовий період після випасання тварин влітку на неблагополучних пасовищах. У Житомирській області порівняно з Рівненською і Волинською областями встановлено значно вищі показники ураження худоби збудником фасціольозу.

Максимальна ураженість великої рогатої худоби фасціолами (70,1–74,5%) в господарствах зони, забрудненої радіоактивними речовинами, була зареєстрована в період із середини грудня до початку березня.

На наш погляд, іонізуюче випромінювання впливає на динаміку інтенсивності фасціольозної інвазії. Нами встановлено, що в тварин на забруднених радіоактивними речовинами територіях ЕІ та ІІ була вірогідно вищою, ніж у тварин умовно чистої зони. Це можна пояснити впливом іонізуючого випромінювання на організм тварин і збільшенням щільності прісноводних молюсків, що привело до зростання фасціольозної інвазії у тварин.

Показники імунітету здорових і хворих на фасціольоз корів у забрудненій радіоактивними речовинами та умовно чистій зонах. Вивчення природної резистентності здорових і хворих на фасціольоз тварин проводили на 20 коровах чорно-рябої породи 5–7 річного віку. Вони були розділені за принципом аналогів на чотири групи по п’ять голів у кожній, з урахуванням результатів копроовоскопічних досліджень. Дві дослідні групи (здорові тварини) і дві дослідні (хворі тварини) у різних зонах.

У лютому середня ІІ у корів дослідних групах становила 8 яєць фасціол, у березні – 9 при ЕІ 74,5% у забрудненій радіонуклідами та 46,6-63,8% – в умовно чистій зонах. Гематологічними та біохімічними дослідженнями, проведеними в осінньо-зимовий період, встановлено, що показники імунітету в дослідних групах тварин 2-ї зони забрудненої радіоактивними речовинами із щільністю забруднення ґрунтів 137Cs 370–555 кБк/м2 і сумарною річною експозиційною дозою іонізуючого гамма-випромінювання на об’єктах утримання тварин 8,49 . 10 –5 Кл/кг та умовно чистої зони були різними (табл. 1). З даних таблиці 1 видно, що у дослідній групі здорових тварин забрудненої радіонуклідами зони, виявлено вірогідне зниження фагоцитарної активності лейкоцитів крові – на 16,4% (Р <0,05), порівняно з тваринами умовно чистої зони; фагоцитарного індексу – на 29,5% (Р <0,05); бактерицидної активності сироватки крові – на 5,3%; (Р <0,05); лізоцимної активності сироватки крові – на 17,6% (Р <0,05); Т-активних лімфоцитів – на 11,3% (Р <0,01); ТФР-РУК – на 11,4% (Р <0,05); ТФЧ-РУК – на 23,1% (Р <0,05) та В-лімфоцитів – на 22,8% (Р <0,05).

Таблиця 1

Показники резистентності організму здорових корів у забрудненій радіонуклідами та умовно чистій зонах (М±m, n=5)

Показники | Забруднена радіонуклідами зона | Умовно чиста зона | Р

Фагоцитарна активність лейкоцитів крові, % | 48,1±1,8 | 57,5±2,2 | <0,05

Фагоцитарний індекс | 10,3±0,8 | 14,6±1,1 | <0,05

Абсолютний фагоцитоз, тис. мікр.кл./мкл крові | 14,6±0,2 | 17,7±0,4 | <0,01

Бактерицидна активність сироватки крові, % | 59,0±1,4 | 62,3±1,4 | <0,05

Лізоцимна активність сироватки крові, % | 29,2±1,4 | 35,4±2,1 | <0,05

Т-лімфоцити, % | 38,4±2,3 | 45,2±3,7 | <0,01

Т-хелпери, % | 28,2±2,9 | 31,8±3,1 | <0,05

Т-супресори, % | 10,2±2,0 | 13,4±2,7 | <0,05

В-лімфоцити, % | 11,2±1,1 | 14,5±1,5 | <0,05

Гемоглобін, г/л | 86,8±3,0 | 104,0±4,3 | <0,001

Лейкоцити, Г/л | 10,6±0,3 | 10,7±0,3 | >0,1

Еритроцити, Т/л | 4,6±0,2 | 5,3±0,3 | <0,005

Виявлено вірогідне зменшення кількості еритроцитів на 13,3% (Р <0,001), а у кількості лейкоцитів суттєвих змін не встановили.

У біохімічних показниках крові тварин в забрудненій радіоактивними речовинами зоні, порівняно з умовно чистою спостерігали вірогідне зменшення вітаміну А МЕ/100 мл – до 3,5% (Р <0,005), де ці показники становили відповідно 102,9±12,8 і 106,6±12,8; Е, мг/100 мл – до 54,0% (Р <0,001) 0,931±0,059 і 2,066±0,069; аспартамінтрансферази, U/1 (до 14,2%) – 67,0±3,8 і 57,2±6,7; активності лужної фосфатази, U/1 (до 14,6%; Р <0,01) – 34,0±4,3 і 39,8±4,8; загального білка, г/л (на 6,23%; Р <0,001) – 63,0±1,8 і 67,2±1,4; альбумінів, г/л (на 7,7%; Р <0,001) – 40,8±1,1 і 44,2±0,9; сечовини, ммоль/л (на 9,5%; Р <0,001) – 1,92±0,33 і 2,12±8,7; креатиніну, ммоль/л (на 15,6%; Р <0,01) – 107,0±4,0 і 123,8±8,7; гемоглобіну, г/л (на 16,6%; Р <0,01) – 86,8±3,0 і 104,0±4,3 відповідно.

Аналіз результатів досліджень свідчить, що у тварин, які народилися та постійно утримувалися в зоні, забрудненій радіоактивними речовинами, було виявлено олігохромемію, еритроцитопенію, гіпоальбумінемію, гіпопротеїнемію та гіповітамінози.

Таким чином, в результаті вивчення показників резистентності у корів встановлено, що клітинні та гуморальні показники імунітету в групах тварин суттєво відрізнялися. Значну депресію імунокомпетентних клітин реєстрували у тварин в зоні, забрудненій радіоактивними речовинами. Показники клітинного імунітету характеризувалися Т-лімфоцитопенією, дефіцитом теофілінрезистентних і теофілінчутливих клітин. Аналіз гуморальної ланки резистентності показав, що кількість В-лімфоцитів вірогідно зменшувалася. Зменшення вмісту загального білка відбувалося в основному за рахунок альбумінів. Це є свідченням патології печінки, оскільки 100% альбумінів сироватки крові синтезується гепатоцитами. При недостатності вітаміну Е в організмі порушується синтез і фосфорилювання креатиніну, що призвело до зниження вітаміну А в сироватці крові.

Дослідженням крові корів уражених фасціолами в забрудненій зоні виявлено вірогідне зниження фагоцитарної активності (до 13,2%; Р <0,01), порівняно з тваринами умовно чистої зони, де цей показник становив відповідно 45,6±1,9 і 52,5±2,1%; фагоцитарного індексу (до 13,1%; Р <0,01) – 9,3±0,4 і 10,7±1,0; абсолютного фагоцитозу (до 4,9; Р <0,001) – 0,1 і 14,4±0,3; бактерицидної активності (до 3,6%; Р <0,005) – 57,3±0,5 і 59,4±1,3%; лізоцимної активності (до 6,4%; Р <0,001) – 27,5±0,2 і 29,4±2,4% відповідно.

Кількість Т-активних лімфоцитів також зменшилася (до 4,6%; Р <0,005) і становила 37,6±3,1 проти 39,4±3,4%; ТФР-РУК (до 9,6%; Р <0,01) – 26,4±2,8 проти 29,2±2,4%; В-лімфоцитів (до 15,8%, Р <0,05) – 10,2±1,3 проти 12,1±1,5%. ТФР-РУК залишалися без помітних змін.

При визначенні лейкоцитарної формули у хворих фасціольозом тварин виявляли вірогідне збільшення в забрудненій радіонуклідами та умовно чистій зонах кількості еозинофілів – до 15,0±0,5 проти 13,0±0,8, моноцитів – до 8,0±0,3 проти 7,0±0,3 та зменшення кількості паличкоядерних нейтрофілів – 16,0±0,7 і 18,0±0,7.

Морфологічний склад крові характеризувався також зниженням кількості еритроцитів, (на 12,7%; Р <0,01) – до 4,7±0,1 Т/л проти 5,4±0,1 і гемоглобіну, (на 27,9%; Р <0,001) – до 75,0±2,4 г/л проти 104,0±3,7 та вірогідним збільшенням кількості лейкоцитів (до 18,9±1,0 проти 12,7±0,8 Г/л).

Таким чином, експериментально встановлено значні зміни резистентності у тварин, які проявлялися вираженою депресією імунокомпетентних клітин при захворюванні фасціольозом в зоні забрудненій радіоактивними речовинами, порівняно з показниками тварин дослідної групи в умовно чистій зоні.

Лейкоцитоз виникав, очевидно, як реакція органів лейкопоезу на продукти життедіяльності F. hepatica і посилення реакції лейкопоетичного апарату на алергічний процес, про що свідчить еозинофілія, виявлена у тварин дослідних груп.

Аналіз гуморальної та клітинної ланки резистентності також свідчить про послаблення функціонування імунної системи тварин, які постійно утримувалися в умовах підвищеного іонізуючого випромінювання.

Зміни кількості еритроцитів з мікроядрами в крові, вмісту жирних кислот загальної фракції ліпідів, екстрагованих із лейкоцитів корів, хворих на фасціольоз, в умовно чистій щодо забруднення радіонуклідами зоні. Вивчення цих показників у здорових тварин та у вражених фасціольозом, проводили у 10 тварин. Корів, підібраних за принципом аналогів із урахуванням інтенсивності інвазії, розділили на дві групи – дослідну (хворі тварини) і контрольну (здорові тварини) по 5 голів у кожній.

Встановлено (табл. 2), що у корів, хворих на фасціольоз, з інвазією 10 яєць фасціол в 1 г фекалій при дослідженні 1120 еритроцитів крові було виявлено в них 12 мікроядер (1,07%), у клінічно здорових при перегляді 1260 еритроцитів – 7 мікроядер (0,55%). За інвазії 13 яєць фасціол при дослідженні 1220 еритроцитів крові в них було виявлено 14 мікроядер (1,14%), у клінічно здорових при дослідженні 1490 еритроцитів – 9 мікроядер (0,60%).

Таблиця 2

Кількість еритроцитів з мікроядрами в крові здорових і хворих фасціольозом корів з різним ступенем інвазії в умовно чистій щодо забруднення радіонуклідами зоні (M±m, n=5)

Здорові тварини | І І

яєць фасціол | Хворі тварини | Досліджено еритроцитів | Кількість мікроядер | % | Досліджено еритроцитів | Кількість мікроядер | % | 1260 | 7 | 0,55 | 10,0±0,6 | 1120 | 12 | 1,07

1490 | 9 | 0,60 | 13,0±0,9 | 1220 | 14 | 1,14

1540 | 9 | 0,58 | 17,0±1,2 | 1620 | 17 | 1,04

1680 | 10 | 0,59 | 18,0±1,3 | 1660 | 18 | 1,08

1700 | 10 | 0,58 | 19,0±1,3 | 1680 | 19 | 1,13

Всього | 7670 | Всього | 38 | Всього | 2,9 | - | Всього | 7300 | Всього | 80 | Всього | 5,46 | М= | 1534 | М= | 7,6 | М=0,58 | - | М=1460 | М=16 | М=1,09 |

При 17 яєць фасціол та вивченні 1620 еритроцитів у них виявлено 17 мікроядер (1,04%), у клінічно здорових – 1540 – 9 мікроядер (0,58%).

При наявності 18 яєць фасціол і дослідженні 1660 еритроцитів у них виявлено 18 мікроядер (1,08%), у клінічно здорових при обстеженні 1680 – 10 мікроядер (0,59%).

За наявності 19 яєць фасціол при дослідженні 1680 еритроцитів виявлено 19 мікроядер (1,13%), у клінічно здорових тварин – 1700 – 10 мікроядер. Середній показник у хворих корів складає 1,09%, у здорових – 0,58% (Р <0,01).

Таким чином, встановлено, що у корів, уражених фасціолами, в еритроцитах з мікроядрами у крові спостерігається збільшення їх кількості. Динаміка кількості еритроцитів з мікроядрами в крові залежала від ступеня інвазії, що зумовлено імуносупресивною дією фасціол на організм тварин.

Значні зміни відбулися у кількісному вмісту жирних кислот загальної фракції ліпідів, екстрагованих із лейкоцитів крові тварин при інвазії 14,2 яєць фасціол в 1 г фекалій. Зміни виявляли в кількості насичених жирних кислотах: лауринова С12:0 у хворих тварин була нижчою – на 75% (у здорових – 0,54±0,05, у хворих – 0,08±0,02%), міристинова С14:0 – на 35% (у здорових – 0,64±0,02, у хворих –0,41±0,05%; Р<0,02). В той же час, у хворих тварин показники кількості жирних кислот були вищими, ніж у здорових: пальмітинова С16:0 – на 8% (у здорових – 34,70±3,0, у хворих – 37,8±2,20%), маргаринова С17:0 – на 67% (у здорових – 0,17±0,04, у хворих – 0,52±0,20%), стеаринова С18:0 – на 42% (у здорових – 6,93±0,04, у хворих – 12,0±1,20%; Р<0,01).

Значні зміни виявили у вмісту ненасичених жирних кислотах крові хворих тварин порівняно зі здоровими. Міростолеїнова С14:1 була нижчою на 15% (у здорових – 0,13±0,01, у хворих – 0,11±0,03%; Р<0,01), пальмітолеїнова С16:1 на 65% (у здорових – 5,76±1,2, у хворих – 2,0±0,02%), лінолева С18:2 на 49% (у здорових – 24,2±2,5, у хворих – 12,5±1,50%), докозантриєнова С22:3 на 50% (у здорових – 0,20±0,02, у хворих – 0,10±0,02%), докозанпентатенова С22:5 на 56% (у здорових – 0,23±0,04, у хворих – 0,10±0,02%), докозангексаєнова С22:6 на 31% (у здорових – 0,23±0,02, у хворих – 0,16±0,02%; Р<0,01).

У хворих тварин, порівняно зі здоровими, підвищувались показники вмісту слідуючих ненасичених жирних кислот: гептадеценова С17:1 – на 50% (у здорових – 0,23±0,03, у хворих – 0,46±0,05%), олеїнова С18:1 – на 21% (у здорових – 10,0±4,5, у хворих – 25,2±2,30%), ліноленова С18:2 – на 55% (у здорових – 0,80±0,04, у хворих – 1,80±0,40%), гондова С20:1 – на 24% (у здорових – 0,50±0,02, у хворих – 0,66±0,06%), ейкозантренова С20:3 – на 68% (у здорових – 0,19±0,04, у хворих – 0,60±0,06%).

За результатами досліджень, виявлені зміни в кількісному вмісту ненасичених і насичених жирних кислот у хворих на фасціольоз тварин.

Збільшення кількості насичених жирних кислот у ліпідах крові хворих тварин спричиняє збільшення коефіцієнта насиченості. В ліпідах крові здорових корів він становив 0,67%, у хворих – 1,07%. Зменшення кількості ненасичених жирних кислот, особливо докозантриєнової С22:3 та докозангексаєнової С22:6, які легко піддаються окисненню, свідчило про те, що в організмі хворих на фасціольоз корів порушувався процес перекисного окиснення ліпідів.

Морфологічні зміни в печінці корів уражених фасціолами.

Дослідженнями встановлено, що морфологічні зміни в печінці хворих фасціольозом корів, залежать від ступеня інвазії гельмінтами. Так, при наявності поодиноких фасціол в жовчних протоках виявляли незначні зміни паренхіми печінки. Капсула була напружена, гладенька, блискуча. У таких тварин виявляли незначну дискомплексацію печінкових балок та зернисту дистрофію гепатоцитів з початковим розвитком жирової дистрофії. В окремих ділянках печінки виявляли вакуолізацію гепатоцитів та накопичення по периферії змінених клітин, жовчних пігментів, у деяких – вогнищеві ділянки некрозу гепатоцитів. Патологічні зміни органа в частини тварин значною мірою проявлялися також проліферативними процесами з інтенсивною лімфоїдно-гістіоцитарною та еозинофільною інфільтрацією міжчасточкової сполучної тканини, стінок жовчних протоків і жовчного міхура. Особливо активно цей процес був виражений у зоні тріад.

За середнього ступеня ураження печінки (від 10 до 50 фасціол в жовчних протоках) гістопатологічні зміни в органі були аналогічними з попередніми. Однак на цій стадії розвитку патологічного процесу печінка була збільшена в розмірі. При мікроскопічному дослідженні балочна структура зруйнована, розміри та інтенсивність забарвлення клітин і ядер різноманітні. У гепатоцитах часто спостерігали вакуолі з нечіткими контурами. Ділянки тріад розширені, а межі між ними і паренхімою згладжені