МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАСТОВЕЦЬ МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 336.717.061

ОПТИМІЗАЦІЯ РИЗИКОВОСТІ КРЕДИТУВАННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ТЕРНОПІЛЬ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі банківського менеджменту та обліку Тернопільської академії народного господарства Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Івасів Богдан Степанович,

Тернопільський державний економічний університет,

професор кафедри банківської справи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Міщенко Володимир Іванович,

Центр наукових досліджень

Національного банку України, директор;

кандидат економічних наук, доцент

Вожжов Анатолій Павлович,

Севастопольський національний технічний університет,

завідувач кафедри фінансів та кредиту.

Провідна установа: Київський національний економічний університет,

кафедра банківських інвестицій, Міністерство освіти і науки

України, м. Київ.

Захист відбудеться “7” жовтня 2005 р. о 12.00 год. На засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.082.03 у Тернопільському державному економічному університеті за адресою 46000, м Тернопіль, вул. Львівська, 11, корпус 11, Зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського державного економічного університету за адресою м. Тернопіль, вул. Львівська, 11.

Автореферат розісланий “ 5 ” вересня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент М.П.Шаварина

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Всебічне проникнення малого підприємництва в економічну систему є необхідною передумовою переходу економіки на ринкові відносини. Мале підприємництво має найнижчі інвестиційні потреби та характеризується найшвидшим обігом капіталу. Світовий досвід свідчить, що воно забезпечує у 2-3 рази більшу ефективність капіталовкладень і за обсягами коштів, і за термінами віддачі. В Україні спостерігається тенденція стійкого приросту кількості суб’єктів малого бізнесу (СМБ), що дає підстави переконливо стверджувати про переростання даних підприємств у міцний сегмент ринкової економіки. Разом з тим, сьогодні гостро стоїть проблема фінансової та кредитної підтримки малих підприємств, яка належить до першочергових чинників, що гальмують розвиток малого бізнесу в Україні.

За останні роки в Україні був здійснений перехід до принципово нових економічних відносин, який закономірно призвів до необхідності постановки і вирішення нових для більшості українських банків завдань, пов’язаних із значним збільшенням ризиків їх діяльності. Серед усієї сукупності банківських ризиків одне з центральних місць займає кредитний ризик, який виникає в процесі реалізації кредитних відносин за умови порушення принципу поверненості кредиту, і який призводить до серйозних фінансових втрат банку.

В умовах нестійкого правового й економічного середовища, посилення міжбанківської конкуренції дослідження проблеми оптимізації банківських ризиків і, безперечно, оптимізації ризиковості кредитування малого бізнесу набуває особливої актуальності. Вибір предметом дослідження проблеми ризиковості кредитування суб’єктів малого бізнесу зумовлений, перш за все, відсутністю чітких позицій і недостатньою підготовкою українських банків до діяльності щодо регулювання ризиків на даному сегменті кредитного ринку.

Проблеми функціонування суб’єктів малого бізнесу в ринкових умовах, виникнення, оцінки та регулювання кредитних ризиків, які розглядаються в дисертаційній роботі, є предметом дослідження провідних українських і зарубіжних вчених. Зокрема, дослідженню проблем фінансової і кредитної підтримки малих підприємств присвячені наукові праці вітчизняних вчених (П.Ю.Буряка, З.С.Варналія, І.Волкова, М.М.Долішньої, О.В.Кужель, О.Є.Мазура), а також російських (А.О.Блінова, А.І.Муравйова, А.М.Ігнатьєва, А.Б.Крутіка).

Серед зарубіжних досліджень з проблем кредитного ризику варто відзначити роботи Д.Ф.Бабеля, Е.Дж.Долана, П.Ф.Друкера, П.С.Роуза, Дж.Ф.Сінкі.

Значний вклад в розробку окремих складових даної проблематики внесли ряд вітчизняних вчених: І.В.Бушуєва, В.К.Галіцин, В.В.Вітлінський, Г.І.Великоіваненко, В.Голуб, І.С.Гуцал, О.Заруба, Т.Корнієнко, О.В.Пернарівський та ін.

Разом з тим, недостатньо дослідженою залишається економічна основа кредитного ризику, обумовлена його сутністю, взаємозв’язком зі всією сукупністю банківських ризиків, чинники кредитного ризику, що притаманні саме малому бізнесу. Додаткових розробок потребує проблема вдосконалення менеджменту кредитування суб’єктів малого бізнесу, що є основою оптимізації кредитного ризику. Актуальність і недостатня наукова розробка проблем оптимізації ризиковості кредитування малого бізнесу в Україні визначили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету і завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри банківського менеджменту та обліку Тернопільської академії народного господарства як складова частина теми “Дослідження і розробка науково-методичних основ обліку, аналізу та аудиту в комерційних банках України” (державний реєстраційний номер 0102U007218), автору, зокрема, належить напрямок “Дослідження та аналіз проблем і перспектив розвитку банківського кредитування в Україні”.

Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є розробка напрямків вдосконалення регулювання ризиковості кредитування малого бізнесу в Україні.

Досягнення поставленої мети вимагає вирішення таких дослідницьких задач, які визначають логіку дисертаційного дослідження і його структуру:

· охарактеризувати сутність і місце кредитного ризику в системі банківських ризиків та проаналізувати його чинники в аспекті впливу на малий бізнес;

· розглянути базові засади правової підтримки розвитку малого бізнесу як формат допустимого ризику кредитування;

· охарактеризувати сутність, роль та мотиваційні основи функціонування малого підприємництва в трансформаційній економіці України і його місце в структурі господарства розвинутих країн як основу запобігання ризиковості кредитування;

·

· сформулювати принципи кредитної політики щодо забезпечення базових вимог до діяльності банку та визначити порядок формування кредитної політики банку в аспекті кредитування суб’єктів малого бізнесу;

· розглянути проблеми та обґрунтувати перспективні напрямки кредитування малого бізнесу в Україні;

· дослідити, проаналізувати та визначити напрями вдосконалення регулювання та оптимізації ризиковості кредитування суб’єктів малого бізнесу банками України в умовах переходу на ринкові відносини.

Об’єктом дослідження є малий бізнес України та його кредитна підтримка українськими банками.

Предметом дослідження є ризиковість кредитування малого підприємництва та напрями її оптимізації.

Методи дослідження. У процесі роботи використовувалися такі методи досліджень: системної оцінки (при визначенні мотиваційних основ функціонування малого підприємництва в трансформаційній економіці України і їх місця в структурі господарства розвинутих країн); історичний метод (при дослідженні базових засад правової підтримки розвитку підприємництва); метод групувань (при класифікації чинників кредитного ризику та методів їх мінімізації, проблеми кредитування суб’єктів малого бізнесу за рівнями виникнення, напрямів вдосконалення регулювання та оптимізації ризиковості кредитування СМБ, визначенні структури кредитних портфелів); порівняння (для дослідження тенденцій динаміки кредитних вкладень банків України у малий бізнес); моделювання (при визначенні пропозицій щодо оптимізації циклу кредитування малих підприємств та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності); аналізу та синтезу (в процесі дослідження кредитних вкладень банків України в малий бізнес, визначення їх структури, динаміки та тенденцій розвитку).

Теоретико-інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, зокрема, банківське законодавство, інструкції та положення НБУ, інших системних банків, монографічні роботи і статті вітчизняних та зарубіжних вчених у фахових економічних виданнях, матеріали науково-практичних конференцій та семінарів, статистичні дані НБУ, фінансова та статистична звітність банків тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційному дослідженні обґрунтовано теоретичні положення і наведено практичні рекомендації щодо оптимізації кредитного ризику при кредитуванні суб’єктів малого бізнесу. Таким чином,

вперше:

·

набуло подальшого розвитку:

·

·

удосконалено:

· цикл кредитування суб’єктів малого бізнесу на підставі аналізу технологій кредитування малих підприємств та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності. На відміну від існуючих підходів щодо організації кредитного процесу, запропонований в дисертації кредитний цикл є більше структурованим за кількістю і змістом етапів та розроблений з урахуванням лінійної організації кредитного процесу при кредитуванні суб’єктів малого бізнесу;

· процедури формування кредитної політики банку щодо кредитування підприємств малого бізнесу через визначення її основних етапів: аналіз попиту на ринку кредитування суб’єктів малого бізнесу; аналіз пропозиції і конкуренції на ринку кредитування суб’єктів малого бізнесу; аналіз власних кредитних можливостей банку; оцінка чинників кредитного ризику щодо кредитування малого бізнесу; оцінка результатів реалізації кредитної політики щодо кредитування суб’єктів малого бізнесу в минулому; визначення мети і ринку кредитування малого бізнесу; визначення лімітів щодо кредитування суб’єктів малого бізнесу; вироблення кредитних технологій і процедур;

· методику оцінювання якості конкретної позики на підставі формалізації процедур кредитного аналізу та процедур прийняття рішення щодо надання кредиту, яка враховує три елементи: оцінку фінансового стану позичальника (кількісні критерії), поглиблений якісний аналіз та аналіз проекту, що кредитується. Такий підхід дав змогу розробити критерії для визначення категорії кредиту та визначення кредитного рейтингу суб’єкта малого бізнесу;

· алгоритм диверсифікації кредитного портфеля банку в частині кредитів, наданих суб’єктам малого бізнесу. На відміну від існуючих підходів, запропоновано оптимізувати кількість кредитних вкладень за певними напрямами (видами діяльності позичальників, організаційно-правовими формами господарювання тощо) шляхом знаходження певної величини максимального розміру кредиту для окремих категорій позичальників - суб’єктів малого бізнесу. Обґрунтовано необхідність оптимізації ризиковості кредитування малого бізнесу в Україні на підставі застосування рекомендацій Базеля-ІІ, VAR-методів, економіко-математичних моделей тощо.

Практичне значення одержаних результатів. Ряд розроблених у дисертації пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення процесу кредитування та регулювання ризиковості кредитування малого бізнесу прийнято для впровадження в практичну діяльність банків України.

Тернопільською філією ВАТ КБ “Хрещатик” (довідка №05-352 від 04.05.05р.) запроваджена у практичну діяльність методика оцінювання якості конкретної позики на підставі формалізації процедур кредитного аналізу та процедур прийняття рішення щодо надання кредиту. Методика передбачає аналіз якісних характеристик позичальника, економічного стану суб’єкта малого бізнесу та характеристик проекту, що кредитується. Реалізовані рекомендації щодо вирішення цілого ряду проблем у сфері кредитування суб’єктів малого бізнесу, що дасть змогу забезпечити оптимальні умови надання банківських кредитів та мінімізувати кредитний ризик банку.

Шевченківським ТВБВ Ощадбанку м. Львова (довідка №23 від 10.05.05р.) впроваджені у практику пропозиції щодо вдосконалення циклу кредитування та використання у процесі кредитування специфічних методів мінімізації кредитного ризику при кредитуванні суб’єктів малого бізнесу.

Філією ВАТ КБ “Надра” в м. Тернополі (довідка №01-748 від 02.06.05р.) впроваджені в практику пропозиції щодо визначення кредитоспроможності позичальника, класифікації та характеристики методів мінімізації кредитного ризику, процедури формування кредитної політики щодо кредитування суб’єктів малого бізнесу (СМБ), принципів формування кредитної політики щодо забезпечення базових вимог до діяльності банку. Впровадження в практичну діяльність теоретичних розробок дало змогу удосконалити цикл кредитування малих підприємств та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності - і, в кінцевому результаті, забезпечити оптимальний рівень ризиковості кредитування СМБ.

Результати дисертації щодо розробки шляхів вдосконалення регулювання та оптимізації ризиковості кредитування суб’єктів малого бізнесу використовуються в навчальному процесі Тернопільської академії народного господарства при викладанні навчальних дисциплін кафедри банківського менеджменту та обліку, зокрема, “Менеджмент у банку”, “Інвестування” (довідка №126-25/825 від 23.06.05р.)

Особистий внесок здобувача полягає в узагальненні теоретичних поглядів щодо базових засад функціонування малого бізнесу, його кредитної підтримки, дослідженні організаційних аспектів кредитування малого бізнесу в Україні, проблем виникнення, оцінки та оптимізації кредитного ризику при кредитуванні суб’єктів малого бізнесу, формуванні висновків та розробці рекомендацій щодо вдосконалення кредитних технологій та оптимізації ризиковості кредитування малого бізнесу. Наукові положення, висновки й пропозиції, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Особистий внесок здобувача в друкованих працях наведено в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати виконаного дослідження були оприлюднені на 3 конференціях і семінарах, зокрема: міжнародна науково-практична конференція “Банківська система України: проблеми становлення та перспективи розвитку” (Тернопіль, 1998), науково-практична конференція “Роль малих та середніх банків у розвитку підприємництва” (Львів, 2002), міжнародна науково-практична конференція “Облік, аудит і аналіз: економічна база, стратегія, концепції” (Тернопіль, 2004). Основні положення роботи обговорювалися на засіданні кафедри банківського менеджменту та обліку Тернопільської академії народного господарства.

Наукові публікації. Результати досліджень знайшли відображення у 14 опублікованих працях (з них 7 опубліковано у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 1,12 друк. арк.); 5 статей у збірниках наукових праць загальним обсягом 1 друк. арк.; 2 тези конференцій загальним обсягом 0,2 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, восьми параграфів, загальних висновків, списку використаної літератури і додатків. Загальний обсяг дисертації складає 208 сторінок комп’ютерного тексту, у тому числі, 14 таблиць, 14 рисунків та 10 додатків на 14 сторінках. Список використаних джерел містить 170 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, визначено мету, основні задачі, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні засади ризиковості кредитування малого бізнесу” охарактеризовано сутність і місце кредитного ризику в системі банківських ризиків, проаналізовано чинники кредитного ризику в аспекті впливу на малий бізнес, розглянуто базові засади правової підтримки розвитку підприємництва, охарактеризовано сутність, роль та мотиваційні основи функціонування малого підприємництва в трансформаційній економіці і його місце в структурі господарства розвинутих країн.

Формування ринкової системи господарювання в Україні пов’язане із зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки. Одним із перспективних напрямів створення конкурентно-ринкового середовища є розвиток малого бізнесу. Малий бізнес все більше і більше заявляє про себе на кредитному ринку країни. Виходячи з цього, автор визначає причини, які формують відносно більший попит на банківські кредити у порівнянні з великими підприємствами, зокрема: 1) попит малих підприємств на залучення коштів значною мірою формується новими підприємствами; 2) малі підприємства в багатьох випадках створюються для реалізації високоеефективних та високоприбуткових проектів; 3) малому бізнесу притаманна значно швидша обіговість коштів; 4) суб’єкти малого бізнесу здатні залучати позикові кошти за цінами, не нижчими рівня, прийнятного для великих підприємств.

Наявність вказаних чинників призводить до переорієнтації кредитної діяльності банків у площину кредитування суб’єктів малого бізнесу. Чітка тенденція до збільшення обсягів кредитування малих підприємств та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності - в Україні не виключає наявності цілого ряду проблем, що пов’язані з ризиковістю кредитування даного сектора економіки.

Узагальнивши різні підходи щодо неоднозначності трактування терміну “ризик”, можна визначити поняття ризику як економічної категорії, що характеризує можливі майбутні негативні наслідки певних управлінських рішень, які приймаються в умовах невизначеності.

Після проведеного аналізу класифікації банківських ризиків різними авторами, зроблено висновок, що банки в своїй діяльності стикаються з численними видами ризиків. Кредитні ризики виділяються із загальної групи банківських ризиків як базові і такі, що займають центральне місце в сукупності розглянутих банківських ризиків.

На нашу думку, кредитний ризик - імовірність майбутніх збитків банку, викликаних частковим або повним дефолтом боржника за своїми зобов’язаннями. Це основний ризик будь-якої кредитної установи, оскільки він є передумовою як більшої частини її доходів, так і витрат.

Після розгляду суті кредитного ризику автор дає визначення поняття ризиковості кредитування малого бізнесу. Під ризиковістю кредитування малого бізнесу слід розуміти ймовірність виникнення кредитного ризику при кредитуванні суб’єктів малого бізнесу, який може призвести до втрати основної суми боргу та процентів з неї.

Метою дисертаційного дослідження є визначення та забезпечення оптимального рівня ризиковості при кредитуванні малого бізнесу, звідси, оптимізація ризиковості кредитування малого бізнесу - це процес, який спрямований на приведення усієї системи кредитування суб’єктів малого бізнесу до найкращого (оптимального) стану з метою забезпечення допустимого рівня кредитного ризику. Наведену категорію можна розуміти як процес вибору найкращих варіантів серед усіх можливих в плані організації та регулювання процедури кредитування СМБ з метою приведення ризиковості кредитування до прийнятно-допустимого рівня.

Автором визначені чинники та обґрунтовується відносна специфіка кредитного ризику, що виникає при кредитуванні суб’єктів малого бізнесу. До таких специфічних характеристик ризиковості кредитування малого бізнесу в Україні належать: труднощі при оцінці фінансового стану потенційного позичальника; відсутність у позичальника заставного майна, яке б відповідало вимогам банку (відповідна вартість, ліквідність, здатність до тривалого зберігання тощо); високий кредитний ризик при кредитуванні “ідей”, коли відсутній початковий капітал або його вкрай недостатньо, разом з тим, існуючий бізнес-план проекту, що кредитується, є привабливим щодо його технічного, технологічного вирішення, має високий рівень рентабельності тощо; підвищений ризик при кредитуванні новостворених підприємств; швидка оборотність коштів малих підприємств, що сприяє відносному зниженню кредитного ризику; необхідність забезпечення високого рівня компетентності кредитних працівників банку щодо проблем функціонування суб’єктів малого бізнесу тощо.

Автором визначено три блоки проблем, що виникають у даній сфері. Перший блок проблем - це необхідність створення правових засад для здійснення кредитування малого бізнесу в Україні. До другого блоку можна віднести проблеми нормативно-правового забезпечення захищеності прав кредитора та зменшення ризику неповернення кредиту при кредитуванні малого бізнесу. Третій блок проблем пов’язаний з необхідністю нормативного регулювання технологій кредитування суб’єктів малого бізнесу.

Подальший розвиток малого бізнесу в Україні значною мірою залежить від фінансового забезпечення його діяльності. Звідси, особливого значення набуває кредитна підтримка малого бізнесу вітчизняними банківськими установами.

У другому розділі “Організаційні аспекти кредитування суб’єктів малого бізнесу” аналізується діюча практика кредитування суб’єктів малого бізнесу в плані управління ризиковістю кредитування, визначаються роль, зміст, принципи кредитної політики щодо забезпечення базових вимог до діяльності банку, порядок формування кредитної політики банку в аспекті кредитування суб’єктів малого бізнесу та основні методи мінімізації кредитного ризику.

Малі підприємства для свого розвитку потребують певних інвестиційних вкладень. За умов відсутності реальної фінансової підтримки малого бізнесу з боку держави, єдиним джерелом залучення необхідних інвестиційних ресурсів, окрім власних коштів підприємства, є банківський кредит.

Таким чином, автор здійснює аналіз динаміки обсягів кредитних вкладень банків України у розвиток економіки та частки позик, що надані суб’єктам малого бізнесу. На сьогодні дифузія кредитної та підприємницької сфери спрямована на задоволення саме потреб малого бізнесу. Про це свідчить питома вага кредитів, спрямованих на економічний розвиток суб’єктів господарювання у загальному обсязі кредитування та частка кредитів, наданих підприємствам малого бізнесу.

Проаналізувавши наведені дані, приходимо до висновків:

1)

2)

Щодо розподілу кредитних ресурсів за видами економічної діяльності, автор підсумовує, що структура малого підприємництва постійно тяжіє до торгово-посередницької діяльності, тому, здебільшого, банки акцентують увагу саме на сфері оптової і роздрібної торгівлі (52,6%) та обробної промисловості (16,0%), не зосереджуючи свої кошти на таких пріоритетних напрямах як виробничі підприємства та агропромисловий комплекс, саме тут і простежується чітка тенденція до звуження позицій малих підприємств.

Аналіз структури кредитів за видами валют свідчить, що в основному банки здійснюють кредитування суб’єктів малого підприємництва у національній валюті, і станом на 01.12.2003 року питома вага таких кредитів становила 69,3%. Цікавим є той факт, що протягом періоду, що аналізується, питома вага кредитів суб’єктам малого бізнесу в національній валюті практично залишається сталою і перебуває в діапазоні 69,2%-70,5%. Дана ситуація відображає реальну специфіку діяльності малих фірм, адже малі підприємства працюють, як правило, на внутрішньому (місцевому) ринку, що зумовлює їх потребу в фінансових ресурсах у національній валюті. Разом з тим, така структура кредитних портфелів українських банків свідчить про існуючі потенційні резерви щодо кредитування малих підприємств в іноземній валюті.

На сьогодні позитивним моментом є приборкання інфляційних процесів і досягнення відносної стабілізації економіки України. Тому за період, який аналізується, прослідковується тенденція до збільшення обсягів довгострокових кредитів, наданих суб’єктам малого бізнесу. Їх частка зросла на 15,2% і станом на 01.12.2003 року становила 39,5% від загального обсягу наданих кредитів, проти 24,3% у 2002 році. Така тенденція є, безумовно, позитивною і свідчить про пожвавлення діяльності банків на ринку довгострокових позик, в тому числі і довгострокових позик, наданих малому підприємництву.

Зростання обсягів кредитування малого бізнесу у 2003-2004 роках відбулося значною мірою завдяки фінансовій і кредитній підтримці міжнародних та зарубіжних фінансово-кредитних установ. В Україні діють кредитні лінії Світового банку, спрямовані на структурну перебудову економіки, а також Європейського банку реконструкції та розвитку і Німецької кредитної установи для відбудови (KfW), фонду “Євразія”, покликані підтримати малий і середній бізнес. На сьогоднішній день великі вітчизняні банки надають кредити підприємствам малого бізнесу також за рахунок власних коштів, поступово відмовляючись від ресурсів іноземних кредитних ліній. У цьому процесі варто відзначити тенденцію до стрімкого зростання обсягів кредитних вкладень у сферу малого бізнесу за рахунок власних коштів банків України.

Технологія кредитування малого бізнесу за лініями міжнародних організацій має свої особливості. Схема погашення позик згідно із встановленим графіком дозволяє підприємцям не відволікати кошти з обігу у великих розмірах, як у традиційній схемі погашення кредиту та відсотків наприкінці терміну кредитування, а здійснювати погашення за рахунок поточних надходжень грошових коштів. Крім того, зазначена схема виконує додаткову дисциплінарну функцію, завдяки якій рівень прострочених кредитів не перевищує 1% за кількістю кредитів та 0,9% за сумами. Це ще раз підтверджує високу кредитоспроможність малого бізнесу в Україні.

На підставі аналізу діючої практики кредитування суб’єктів малого бізнесу Тернопільської філії КБ “ПриватБанк”, філії ВАТ КБ “Надра” Тернопільське РУ та зарубіжного досвіду кредитування, що втілений в технологіях кредитування малого бізнесу за лініями міжнародних організацій, з метою досягнення оптимального рівня ризиковості, автором пропонується алгоритм кредитного циклу, щодо кредитування суб’єктів малого бізнесу (рисунок 1). При цьому є доцільним застосування комплексно-рейтингової методики аналізу кредитоспроможності позичальника, яка враховує такі елементи: оцінку фінансового стану та поглиблений якісний аналіз позичальника та аналіз проекту, що кредитується.

______

Рис. 1. Алгоритм механізму кредитування суб’єктів малого бізнесу

Кредитна політика щодо кредитування малого бізнесу є важливим складовим елементом загальної кредитної політики банку. Прибутковість, надійність та ліквідність - основні базові вимоги до діяльності банку, які є основою для вироблення політики банку в цілому і кредитної політики як її складової. Реалізацію вищенаведених вимог можна забезпечити шляхом дотримання таких принципів формування кредитної політики: 1) адекватність кредитної політики банку кредитному попиту; 2) орієнтованість на клієнта і активний маркетинг; 3) відповідність кредитної політики кредитним можливостям банку; 4) гнучкість; 5) технологічність; 6) комплексне управління ризиком; 7) зворотній зв’язок; 8) повнота. Дані принципи є базовими при визначенні технологій і процедур кредитування малого бізнесу.

Взаємозв’язок базових вимог до діяльності банку і принципів, які повинні лежати в основі кредитної політики, показано на рисунку 2. На базі узагальненого досвіду практичної роботи банків України з розробки кредитної політики щодо кредитування суб’єктів малого бізнесу, автором розроблений порядок формування кредитної політики банку на даному сегменті ринку.

Рис. 2. Взаємозв’язок базових вимог до діяльності банку і принципів кредитної політики

З метою розробки конструктивних заходів щодо мінімізації кредитних ризиків здійснена класифікація методів регулювання кредитних ризиків у банках за такими групами: 1) управлінські (формування і проведення кредитної політики в сфері кредитування суб’єктів малого бізнесу та підвищення кваліфікації персоналу, що займається кредитуванням даного сегмента ринку); 2) організаційні (уникнення ризиків, чітка система делегування повноважень, досконала організація кредитного процесу, якісний та кількісний аналіз позичальника суб’єкта малого бізнесу з визначенням його кредитного рейтингу, оцінка якості кредиту, реалізація “принципу градації”); 3) обмежувальні (диверсифікація кредитного портфеля, раціонування); 4) контрольні (перевірка юридичних аспектів кредитної угоди, контроль з боку служби безпеки банку, моніторинг ризиків, документування операцій з кредитування суб’єктів малого бізнесу та контроль, пов’язаний із цим); 5) забезпечення боргу (майнове забезпечення, немайнове забезпечення, страхування кредитних ризиків); 6) законодавчо-нормативні (дотримання законодавчо встановлених процедур з кредитування суб’єктів малого бізнесу, створення резервів). З метою вирішення питання щодо особливостей застосування окремих методів мінімізації кредитних ризиків при кредитуванні СМБ, охарактеризовано ті методи за вищенаведеними групами, використання яких є особливо ефективним при кредитуванні малого бізнесу.

За рівнями управління кредитним ризиком можна виділити такі його складові як ризик індивідуальної позики та портфельний кредитний ризик. Особливістю застосування методів управління кредитним ризиком на рівні окремої кредитної операції є необхідність їх послідовного використання, оскільки ці методи реалізуються на певних етапах процесу кредитування. Мінімізувати портфельний кредитний ризик можна шляхом оптимізації процесу управління ним, що в першу чергу передбачає оптимізацію процесу формування кредитного портфеля банку.

У роботі розглянуто базові засади формування кредитного портфеля банку в частині кредитів наданих суб’єктам малого бізнесу на прикладі двох великих системних банків, які активно працюють на ринку кредитування малого бізнесу - ВАТ КБ “Надра” та ЗАТ КБ “ПриватБанк”.

Проведений аналіз показав, що кредитний портфель філії ВАТ КБ “Надра” Тернопільського РУ щодо кредитів суб’єктам малого бізнесу згідно з ресурсним забезпеченням кредитування, можна розділити на дві частини: кредити, надані за рахунок коштів ЄБРР та НУФ і кредити, надані за рахунок власних коштів банку. При формуванні портфеля кредитів філії, наданих суб’єктам малого бізнесу за рахунок власних коштів, банк не розмежовує власні кредитні ресурси на ті, за рахунок яких надаються кредити малим підприємствам, і ті, що призначені для надання позик іншим суб’єктам господарювання та фізичним особам. Таким чином, процедура формування даної частки кредитного портфеля не була чітко формалізованою і носила непрогнозований, імовірнісний характер.

Кредитний портфель Тернопільської філії ЗАТ КБ “ПриватБанк” в частині кредитів, наданих суб’єктам малого бізнесу, на сьогоднішній день формується виключно за рахунок власних ресурсів банку. Банк почав працювати за програмою мікрокредитування ЄБРР одним із перших ще у 1997 році, і до 2004 року цю програму виконав повністю. Формування кредитного портфеля даної філії в частині кредитів, наданих суб’єктам малого бізнесу, здійснюється шляхом задоволення усіх кредитних заявок, які відповідають визначеним умовам кредитування.

Проаналізувавши кредитні портфелі банків в частині кредитів, наданих суб’єктам малого бізнесу, можна зробити такі висновки: 1) динаміка кількості кредитів, спрямованих у сферу малого бізнесу, свідчить про їх поступове зростання; 2) відсоткова ставка як за гривневими, так і за кредитами, що надаються в доларах США і євро, має тенденцію до зниження; 3) банки спрямовують грошові кошти в нові галузі з метою диверсифікації кредитного портфеля; 4) відсоткова ставка за наданими кредитами зростає, залежно від збільшення строку користування кредитом; 5) у 2004 році стрімко зросла кількість кредитів фізичним особам - суб’єктам підприємницької діяльності; 6) використовується нова форма бланкового кредитування - експрес-кредитування.

Слід підкреслити, що кредитування малого бізнесу - це сфера підвищеного ризику, тому банкам доцільно на практиці використовувати не окремі методи зниження ступеня кредитного ризику, а їх раціональну комбінацію, спираючись на власний досвід та інтуїцію фахівців. У практичній діяльності банків методи регулювання (мінімізації) кредитних ризиків можуть застосовуватись диференційовано, залежно від напрямів кредитної політики банку, особливостей кредитних угод, класу позичальників, умов діяльності тощо.

Третій розділ “Вдосконалення менеджменту кредитування суб’єктів малого бізнесу - основа оптимізації кредитного ризику” включає аналіз виявлених проблем, визначення перспектив кредитування малого бізнесу, а також процедур регулювання та оптимізації ризику кредитування суб’єктів малого бізнесу.

З метою вивчення та систематизації існуючих в даній сфері проблем, в роботі здійснена їх класифікація за рівнями виникнення: проблеми, що виникають на макро- та мікроекономічному рівні. До проблем, які виникають на макроекономічному рівні необхідно віднести проблеми законодавчого та нормативного забезпечення фінансової діяльності суб’єктів малого бізнесу в Україні, зокрема, кредитної підтримки малих підприємств. Таким чином, існують проблеми створення інституційної мотивації залучення банків до кредитування малого бізнесу та зменшення ризику неповернення позик при кредитуванні даного сектора економіки. Загалом, до основних системних проблем у сфері законодавчого та нормативного регулювання малого бізнесу можна віднести необґрунтовано велику кількість неузгоджених нормативно-правових актів, часті зміни законодавства, результатом чого є неефективність та неясність законодавства в даній сфері.

Негативним фактором системи фінансової підтримки малого бізнесу сьогодні є недостатній рівень розвитку суміжних ринків, які інфраструктурно обслуговують потенційно ризикові процедури кредитування малого бізнесу. Насамперед, лізингового і страхового ринків у тому сегменті, який торкається даного економічного сектору. В роботі автор виділяє проблему існування конкуренції в сфері кредитування суб’єктів малого бізнесу. Ринок зараз практично переповнений кредитними інститутами, котрі пропонують послуги щодо комплексного обслуговування як малих підприємств, так і фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності. Якщо оцінювати дану ситуацію з позиції економіки України в цілому і розвитку малого бізнесу зокрема, то вона безумовно є позитивною, оскільки забезпечує вільний доступ суб’єктів малого бізнесу до кредитних ресурсів банківської системи і стимулює банки розвивати і удосконалювати технології кредитування малих підприємств.

До проблем мікроекономічного характеру автор відносить наявність певного комплексу негативних чинників, закладених на рівні нормативних документів, які, в свою чергу, потребують комплексного врегулювання щодо технологій та процедур кредитування суб’єктів малого бізнесу. В роботі розглядаються проблеми недостатності ресурсної бази банків, що аналізуються, ризиковості кредитування “молодого” підприємства, нового виду бізнесу, бізнесу, що перепрофільовується та бізнесу, де простежується наявність сезонності. Для банку-кредитора проблемою є оцінка кредитної історії клієнта - суб’єкта малого бізнесу, оцінки інвестиційних проектів, недостатність кваліфікованих кадрів у сфері кредитування малого бізнесу.

Автор виділяє перспективні напрями розвитку мікрокредитування в Україні, до яких належать: 1) розширення спектру кредитування суб’єктів малого бізнесу; 2) визначення пріоритетних напрямів кредитування малих підприємств; 3) стимулювання банків і небанківських фінансових установ до розширення спектру та обсягів мікрокредитування; 4) удосконалення законодавчого забезпечення в аспекті кредитування малого бізнесу; 5) створення сприятливих умов для суб’єктів малого бізнесу в одержанні мікрокредитів, у тому числі, за рахунок спрощення порядку їх надання; 6) зменшення процентних ставок за кредитами малим підприємствам та фізичним особам - суб’єктам підприємницької діяльності; 7) удосконалення технологій кредитування торгово-посередницьких підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності; 8) збільшення термінів кредитування; 9) розвиток економічного прогнозування, консалтингу в сфері кредитування СМБ; 10) підвищення кваліфікації працівників банку в сфері мікрокредитування тощо.

Регулювання кредитних ризиків - це безперервний процес, який здійснюється на всіх стадіях управління кредитними ризиками і має за мету уникнення втрат від кредитної діяльності та оптимізацію ризиковості кредитування. Автором здійснено критичний аналіз рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду на предмет необхідності їх використання в процесі оцінки ризику кредитування суб’єктів малого бізнесу та можливостей застосування у вітчизняній банківській практиці математичних методів і моделей оцінки та регулювання кредитних ризиків.

Дослідження свідчать про неефективність застосування єдиного “8-відсоткового правила” за Базелем І, яке не враховує різний ступінь ризику за кредитами, залежно від рейтингу позичальників. Відзначається некоректність використання цього підходу як щодо успішних підприємств, котрим доводиться покривати кредитний ризик компаній із незадовільним рейтингом, так і з огляду на мету діяльності Базельського комітету - сприяння стабільності банківської системи.

Основні зміни, які представлені в нових правилах (“Базель ІІ”), стосуються, перш за все, процедури зваження активів щодо ризику. Окрім того, розширено склад ризиків. До них належать: 1) кредитний (особливо ризик, що пов’язаний із кредитним портфелем); 2) ринковий - включає загальні тенденції інвестиційного та фінансового ринку; 3) операційний - неблагополучні випадки, що виникають в процесі операційної діяльності банку.

Нова Угода Базельського комітету зберігає мінімальний рівень капіталу, як і Угода 1988 року (8%). При розрахунку кредитного ризику за активними операціями запропоновано використовувати новий підхід до його оцінки. Новим елементом є також врахування операційного ризику.

Відповідно до рекомендацій Базельського комітету щодо управління кредитними ризиками банків існують два підходи до оцінки кредитних ризиків: стандартний, на основі використання “зовнішніх” рейтингових оцінок позичальників, та IRB (Internal Ratings Based approach), на основі використання внутрішніх рейтингів банку. Розглянуто можливості використання кожного із запропонованих методів оцінки кредитного ризику та математичних моделей їх оцінки в українській практиці та визначено коло проблем щодо реалізації наведених підходів. Достатньо успішна практика кредитування суб’єктів малого бізнесу українськими банками не виключає необхідності удосконалення технологій кредитування саме в аспекті застосування рекомендацій Базеля - ІІ,VAR - методів, економіко-математичних моделей тощо.

З метою оцінки та регулювання ризиків у банках, доцільно на перспективу використовувати відповідні математичні моделі розрахунку рівня кредитних ризиків, на основі визначення можливих втрат від дефолту позичальників залежно від їх кредитних рейтингів, що присвоюються міжнародними рейтинговими агентствами або розрахованих самими банками. Проте за відсутності відповідної інфраструктури, яка б давала можливість адекватного визначення рейтингу позичальника, тим більше рейтингу позичальника - суб’єкта малого бізнесу, банкам доцільно розробити власні методики регулювання кредитного ризику, які можуть бути уніфікованими тільки певною мірою. Для постійного регулювання та в кінцевому результаті оптимізації кредитного ризику при кредитуванні суб’єктів малого бізнесу необхідно підтримувати індивідуальний зв’язок з позичальником на кожному з етапів кредитного циклу. Саме ця система відносин сьогодні зарекомендувала себе досить успішно на українському ринку кредитування малого бізнесу, що підтверджує дуже низький рівень простроченої заборгованості за такими кредитами.

Проблема регулювання та оптимізації кредитного ризику суб’єктів малого бізнесу значною мірою зводиться до створення адекватної методики оцінювання якості конкретної позики. Така методика передбачає формалізацію процедур кредитного аналізу та процедур прийняття рішення щодо надання кредиту. Важливе значення для оптимізації кредитного ризику після надання кредиту має побудова ефективної системи моніторингу кредитних ризиків. В аспекті управління портфельним кредитним ризиком портфеля кредитів, наданих суб’єктам малого бізнесу, заслуговують особливої уваги методи створення резервів та диверсифікації кредитного портфеля.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне обґрунтування та практичне розв’язання проблем оптимізації ризиковості кредитування малого бізнесу в Україні в умовах ринкової трансформації економіки. Це дало змогу сформувати висновки та пропозиції, які відображають вирішення основних завдань роботи відповідно до поставленої мети дисертації, зокрема:

1.

2.

3.