Загальна характеристика роботи
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ГРИНЬКО ОЛЕНА ЛЕОНІДІВНА
УДК 336.71
РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БАНКІВСЬКОГО ІПОТЕЧНОГО ЖИТЛОВОГО КРЕДИТУВАННЯ
08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
ТЕРНОПІЛЬ – 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі фінансів і кредиту Севастопольського національного технічного університету Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник кандидат економічних наук, доцент
ВОЖЖОВ Анатолій Павлович,
Севастопольський національний технічний університет Міністерства освіти і науки України
завідувач кафедри фінанси і кредит.
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
МОРОЗ Анатолій Миколайович,
Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України,
завідувач кафедри банківської справи;
кандидат економічних наук
ЛУЦІВ Богдан Любомирович,
Тернопільський державний економічний університет
Міністерства освіти і науки України,
декан факультету банківського бізнесу.
Провідна установа: Українська академія банківської справи, Національний банк України, кафедра банківської справи (м. Суми).
Захист відбудеться “16 грудня 2005 р. о 14 годині 00 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.082.03 в Тернопільському державному економічному університеті за адресою: 46000, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11, зал засідань.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Тернопільського державного економічного університету за адресою: 46000, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11.
Автореферат розісланий “2” листопада 2005 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент | М.П. Шаварина |
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми дослідження. Необхідність забезпечення стабільного збалансованого економічного зростання в умовах трансформаційних змін в економіці України висуває на перший план проблему формування та генерування ресурсів для фінансування іпотечних програм. Величезне значення інституту іпотеки, іпотечного житлового кредитування для економічної системи в цілому, а також для окремих її секторів і суб'єктів доведено багаторічним досвідом у різних країнах з розвинутою економікою та економікою, що розвивається.
Значну роль у відродженні іпотеки й іпотечної системи відіграють банківські установи за допомогою здійснення банківського іпотечного житлового кредитування. Незважаючи на активізацію діяльності банківських структур на іпотечному житловому ринку в Україні, обмеженість, невідповідність параметрів банківських ресурсів цілям іпотечного житлового кредитування, високий рівень іпотечних ризиків, відсутність діючих механізмів генерації стабільних довгострокових банківських ресурсів формують необхідність проведення досліджень у частині банківського ресурсного забезпечення іпотечних житлових програм.
Теоретичні аспекти іпотеки й іпотечного житлового кредитування певною мірою знайшли своє відображення в економічній літературі. Зокрема, проблемам і напрямкам розвитку іпотеки й іпотечного ринку присвячені роботи таких відомих закордонних і російських учених як Девід Д. Ван – Хуз, Д. Даймонд, Т. Деестресс, Н.Г. Журкіна, Н.М. Зелєнкова, О. Іванов, С.С. Колобов, Н.Б. Косарєва, В.С.Кудрявцева, М.П. Логінов, Г. Мерсман, Роджер Лерой Міллер, Фредерік С. Мишкін, Н.І. Різун, Р. Страйк, А.Ю. Сучков, А.Н. Ужогов, Г.А. Циліна та ін. Безпосередньо для України важливе теоретичне та практичне значення мають дослідження таких економістів як А.П. Вожжов, І.С. Гуцал, О.В. Дзюблюк, О.Т.Євтух, О.Кравченко, С. Кручок, В.Д. Лагутін, Б.Л. Луців, І.О. Лютий, А.М. Мороз, С.В. Науменкова, К.В. Паливода, А.А. Пересада, І.І. Пучковська, О.А.Чечелюк та інші. У роботах зазначених авторів ретельно вивчена сутність іпотеки, іпотечний механізм, моделі організації іпотечного бізнесу, функції та роль основних суб'єктів іпотечного ринку, техніка банківського іпотечного кредитування, інші важливі елементи іпотечного ринку й іпотечної системи.
Однак складна економічна ситуація породжує нові проблеми розвитку банківського іпотечного кредитування, що викликає необхідність розробки та впровадження нових дієвих механізмів фінансового забезпечення і спрямування сформованих банками ресурсів в іпотечне житлове кредитування. Особливу увагу заслуговують питання, пов’язані з вивченням і вдосконаленням практичного досвіду діяльності банківських закладів у частині формування й управління ресурсами з позиції фінансування іпотечного житлового кредитування. Актуальність та практична значущість поставлених проблем обумовили вибір теми дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є частиною держбюджетних науково–дослідних тем “Організація фінансування інвестиційних проектів регіонального рівня банківськими закладами” (номер державної реєстрації 0100U005188), “Моделювання процесу генерації фінансових ресурсів господарським комплексом України для забезпечення збалансованого економічного зростання” (номер державної реєстрації 0102U005170), також теоретичні положення, результати і висновки дослідження використовувалися в рамках виконуваної науково–дослідної теми “Фінансове забезпечення інтенсивного збалансованого економічного зростання в Україні”. У звіти даних тем особисто автором підготовлені окремі розділи, присвячені дослідженню ролі банківської системи у формуванні іпотечного механізму, а також пропозиції автора з удосконалення банківського ресурсного забезпечення іпотечного житлового кредитування в Україні.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування, розробка науково–методичних підходів і практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення ресурсного забезпечення іпотечного житлового кредитування банківських установ.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких задач:
Ё
дослідження теоретико–методологічних та практичних основ іпотечного кредитування;
Ё
уточнення економічного змісту та значення банківського іпотечного житлового кредитування;
Ё
обґрунтування та розробка нових елементів діючої системи ресурсного забезпечення банківського іпотечного житлового кредитування;
Ё
аналіз основних способів і умов мобілізації ресурсів вітчизняними банками з позиції фінансування іпотечного житлового кредитування;
Ё
обґрунтування основних напрямків удосконалення процесу формування та управління банківськими ресурсами іпотечного житлового кредитування;
Ё
розробка методичних підходів для оптимізації формування та розподілу банківських ресурсів іпотечного житлового кредитування;
Ё
розробка рекомендацій з формування і розвитку системи фінансового забезпечення іпотечного житлового кредитування в Україні.
Об'єктом дослідження є процес формування ресурсів банківського іпотечного кредитування.
Предметом дослідження є організація діяльності банківських установ з формування ресурсів банківського іпотечного кредитування.
Методи дослідження. Теоретико–методологічну основу дослідження склали діалектичний і системний підхід, теоретичні положення сучасної економічної теорії, законодавча база, наукові праці вітчизняних і закордонних вчених і фахівців у сфері іпотечного кредитування, формування та розміщення банківських ресурсів. У процесі роботи використовувалися такі методи дослідження: теоретичне узагальнення та порівняння, систематизація, формалізація (при вивченні сутності іпотечного житлового кредитування й особливостей формування системи ресурсного забезпечення іпотечного житлового кредитування), метод групувань, спостережень, графічного аналізу, статистичний і математичний методи (для аналізу емпіричних даних і визначення тенденцій формування банками України ресурсів іпотечного житлового кредитування), системний і комплексний підхід, формалізація, економіко–статистичні і математичні методи (для визначення основних напрямків удосконалення процесу ресурсного забезпечення банківського іпотечного житлового кредитування, при розробці рекомендацій з формування і розвитку системи фінансового забезпечення іпотечного житлового кредитування в Україні).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні та практичному вирішенні комплексу завдань, пов'язаних із формуванням фінансового забезпечення іпотечного кредитування й удосконаленням діяльності банків у сфері ресурсного забезпечення іпотечного житлового кредитування в Україні. Новизна наукових результатів конкретизується в таких положеннях:
вперше:
§
на основі системного підходу визначено сутність, функції, структуру іпотечної системи. Під іпотечною системою пропонується розуміти сукупність елементів (підсистем), пов'язаних у єдине ціле, які утворюють єдину структуру іпотеки, і взаємодіють за допомогою іпотечного механізму з метою ефективного розподілу ресурсів при довгостроковому кредитуванні під заставу нерухомого майна. Основу іпотечної системи складають підсистеми організації кредитування, фінансування та нормативно-правового регулювання. Це дозволило виділити роль і місце в ній іпотечного механізму й іпотечного ринку, як, відповідно, основних регулятора і провідника фінансових відносин при іпотечному кредитуванні, а також визначити основні протиріччя розвитку іпотечного ринку України в частині ресурсного забезпечення іпотечного житлового кредитування з розробкою рекомендацій з їх вирішення;
§
розроблено методичні рекомендації щодо проведення аналізу формування і розподілу банківських ресурсів іпотечного житлового кредитування, що дало можливість виділити дві основні групи джерел поповнення ресурсів банків (внутрішні і зовнішні). Визначення ефективності використання ресурсів, прирощених із представлених джерел, дозволило виділити показник ефективності реалізації банком ресурсного потенціалу і доцільність його використання для науково обґрунтованого регулювання банками ресурсного забезпечення іпотечного житлового кредитування;
§
запропоновано механізм рефінансування банківського іпотечного житлового кредитування на основі впровадження системи гарантування іпотечних кредитів, здійснюваного Національним фондом іпотечного гарантування (який доцільно створити на базі діючого в Україні Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву), а також за участю Державної іпотечної установи другого рівня. Перша організація розповсюджую на іпотечні житлові кредити, які задовольняють установленим вимогам, державні гарантії, Державна іпотечна установа емітує на базі виданих кредитів іпотечні цінні папері. Така схема рефінансування формує стабільний потік довгострокових ресурсів у банки, дозволяє регулювати іпотечні ризики, а також забезпечити доступність кредиту для населення;
удосконалено:
§
визначення сутності категорії “іпотечний кредит” на основі теоретичного узагальнення існуючих уявлень про поняття “іпотека”, а також визначено ознаки, які дозволяють відокремити іпотечний кредит (у тому числі банківський) й інші форми кредиту, серед яких найбільш важливими є застава нерухомого майна, тривалий термін та інвестиційна спрямованість кредиту;
§
класифікацію джерел формування фінансових ресурсів іпотечного кредитування, що складаються з ринкових і неринкових, зовнішніх і внутрішніх джерел, а також зроблено систематизацію банківських ресурсів іпотечного кредитування, у якій найбільш важливими критеріями є організація фінансування іпотечного кредитування, час використання і ступінь стабільності банківських ресурсів;
§
систему стандартів і нормативів банківських іпотечних операцій, які регулюють формування стандартних іпотечних кредитів з низьким ризиком (стандарти), а також процес рефінансування іпотечних активів (нормативи). Це сприяє зниженню ризику іпотечних операцій і підвищенню ефективності іпотечного механізму, у тому числі механізму ресурсного забезпечення іпотечного житлового кредитування;
набуло подальшого розвитку:
§
визначення ціни ресурсів і ціни іпотечного житлового кредиту на макро- і мікрорівнях, що дало можливість обґрунтувати на основі багатофакторної моделі ціноутворення рекомендації, які сприяють їх скороченню;
§
методичні підходи до використання механізму трансформації банківських ресурсів у частині аналізу та управління процесом створення довгих і стабільних банківських ресурсів для цілей банківського іпотечного житлового кредитування.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в ході дослідження наукові та практичні висновки і рекомендації можуть бути використані для підвищення ефективності механізму ресурсного забезпечення й активізації діяльності банків з іпотечного житлового кредитування. Автором отримано наступні основні практичні результати:
Ё
розроблено методологічне забезпечення аналізу формування та розподілу банківських ресурсів для оцінки повноти й ефективності формування та використання внутрішнього (поточного) ресурсного потенціалу з точки зору фінансування іпотечного житлового кредитування;
Ё
обґрунтовано доцільність використання методу трансформації банківських ресурсів у стабільні ресурси із тривалим періодом вкладення, який отримав подальший розвиток у дисертації. Це розширює можливості використання поточних пасивів і строкових депозитів для фінансування довгострокових банківських іпотечних операцій і може бути застосований як для аналізу поточних величин стабільних ресурсів, так з метою прогнозування їх об’ємів і планування іпотечної діяльності банку.
Ё
розроблено систему моніторингу, яка включає такі показники, як питома вага трансформованих депозитних ресурсів у сукупних депозитах, індекс трансформації банківських ресурсів, а також коефіцієнт іпотечної активності та показник концентрації банківських ресурсів дозволяють здійснювати більш точну оцінку ступеня стабільності банківських ресурсів, їх захисту від депозитних ризиків та сформувати аналітичне забезпечення рішень банківського менеджменту в частині планування іпотечного кредитування;
Ё
визначено іпотечні стандарти та рекомендації щодо їх граничних значень, які доцільно використовувати для стандартизації банківських іпотечних операцій, зниження їх ризику і підвищення ефективності та керованості іпотечного механізму;
Ё
обґрунтовано рекомендації щодо вдосконалення системи фінансового забезпечення іпотечного житлового кредитування в Україні на основі створення Національного фонду гарантування іпотечних кредитів, діяльності Державного іпотечного закладу з випуску і реалізації іпотечних цінних паперів, а також формування податкових стимулів учасників іпотечного механізму. Це підвищує керованість іпотечних ризиків, удосконалює механізм рефінансування іпотечних операцій, розширює рамки доступу банківського іпотечного кредиту.
Ряд висновків і практичних рекомендацій з розвитку й оптимізації ресурсного забезпечення банками іпотечного житлового кредитування впроваджені й одержали позитивну оцінку в Севастопольських філіях Приватбанку (довідка № 14/3462 від “23” вересня 2005 р.) та АБ “Таврика” (довідка № 1021/1 від “20” вересня 2005 р.), міському відділенні №4548 Ощадбанку України (довідка № 3355 від “22” вересня 2005 р), Головному управлінні економіки Севастопольської міської державної адміністрації (довідка № 2464-ГУЕ від 23.09.2005 р.). Окремі положення дисертації використовуються в навчальному процесі при розробці і викладанні навчальних дисциплін “Банківські операції”, “Банківський менеджмент”, “Фінансовий облік у комерційних банках” на кафедрі фінансів і кредиту Севастопольського національного технічного університету (довідка № 82-08.15/694 від “23” вересня 2005 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові результати, які виносяться на захист, є самостійним внеском автора в розвиток теоретичних і практичних аспектів фінансового забезпечення іпотечного житлового кредитування банківськими установами.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дослідження були представлені на двадцяти трьох конференціях і семінарах, основні серед яких є: науково–практичні конференції “Реформування фінансово–кредитної системи та стимулювання економічного зростання” (Луцьк, 2001р.), “Сучасні аспекти фінансового управління економічними процесами” (Фінанси-2001) (Севастополь, 2001р.), “Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально–економічному розвитку регіону” (Дніпропетровськ, 2002р.); IX Міжнародна наукова конференція “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: міжнародний рух капіталу” (Лівадія–Ялта–Форос, 2004р.); Всеукраїнська науково–практична конференція “Підвищення ролі банківської системи в економічному зростанні” (Київ, 2004 р.); VII Всеукраїнська науково–практична конференція “Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України” (Суми, 2004р.); ІІІ Всеукраїнська науково–практична конференція “Економічні проблеми ринкової трансформації України” (Львів, 2005р.).
Наукові публікації. Основні положення дисертації опубліковані в двадцяти шести наукових працях загальним обсягом 8,88 д.а., з них 11 статей у наукових фахових виданнях обсягом 5,78 д.а, з яких особисто автором - 9 статей обсягом 4,78 д.а., в інших виданнях - 3,1 д.а.
Структура і зміст дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний обсяг дисертації склав 180 сторінок комп'ютерного тексту, у тому числі 15 таблиць на 15 сторінках, 14 рисунків на 11 сторінках; крім цього, 50 додатків на 81 сторінках, список використаних джерел, що містить 281 найменування на 24 сторінках.
Основний зміст
У вступі обґрунтовано вибір теми з огляду на її актуальність, визначено мету і завдання дослідження, його об’єкт і предмет, окреслено джерельну базу і методологічні засади. Подано характеристику методів, що були використані в роботі. Розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів
У першому розділі “Теоретико – методологічні основи іпотечного кредитування і його ресурсного забезпечення” розкрито сутність і удосконалено визначення економічних категорій “іпотека”, “іпотечний кредит”, “іпотечна система”, “іпотечний механізм”; узагальнено теоретичні та методичні основи іпотечної системи й іпотечного ринку, а також розкрито сутність і генезис теорії та практики фінансування іпотечного кредитування, дано визначення ресурсного забезпечення іпотечного житлового кредитування.
Іпотечне кредитування в Україні розвивається досить швидкими темпами та має перспективи для подальшого збільшення обсягів. Дослідження, проведені в теоретичній частині роботи, підтвердили відсутність єдиної думки у вітчизняній економічній літературі щодо змісту іпотеки й іпотечного кредитування. Через складність і системність такого явища як іпотека і для відокремлення економічних, правових, інформативно–аналітичних характеристик, які вона включає, запропоновано виділити категорію “іпотечний кредит” як основну економічну характеристику іпотеки. Під іпотечним кредитом пропонується розуміти довгостроковий кредит, який спрямовується на фінансування заходів, що прямо або опосередковано збільшують вартість об'єкта нерухомості, змінюють його структуру і пов’язані з придбанням, будівництвом, переплануванням житлових, виробничих і комерційних (торгових) приміщень, освоєнням і забудовою земельних ділянок. Подане визначення дозволяє уточнити сутність банківського іпотечного кредиту, його функції, виділити основні ознаки банківського іпотечного кредиту, значення банківського іпотечного житлового кредитування для населення, виявити сукупність умов розвитку іпотечного житлового кредиту (ІЖК) в Україні (інституційні, соціально-економічні, психологічні, політичні, історичні, правові). Визначальним критерієм ідентифікації ІЖК є комплексне дотримання певних ознак (характер забезпечення, цільове призначення, термін, сума, ризик, процедура оформлення позички, пріоритет якості застави, оцінка застави, метод видачі і спосіб погашення кредиту, вид процентної ставки, спосіб оплати відсотків). Найбільш вагомими ознаками ІЖК є застава нерухомого майна, довгостроковий характер кредитування й інвестиційна спрямованість використання банківських ресурсів, що передбачає цільову спрямованість кредиту на фінансування заходів, які прямо або опосередковано (у випадку придбання житла) змінюють об'єкт нерухомості та збільшують його вартість.
Важливі функції, виконувані ІЖК на макро- і мікроекономічному рівні дають можливість розглядати його як базис економічного зростання в країні. Однак ІЖК в Україні стискається з рядом проблем, які виникають у результаті дії комплексу загальних інституційних, соціально – економічних, правових, історичних, психологічних і політичних факторів, що формують умови й особливості розвитку ІЖК.
У результаті дослідження уточнено поняття “іпотечна система”, конкретизовано категорію “іпотечний механізм”, визначено їх взаємозв'язок і запропоновано функціональну схему іпотечної системи (рис.1). Це дозволяє застосувати науковий підхід до іпотеки як складної системної економічної категорії. Під іпотечною системою пропонується розуміти сукупність елементів (підсистем), пов'язаних у єдине ціле, які утворюють єдину структуру іпотеки, і взаємодіють за допомогою іпотечного механізму з метою ефективного розподілу ресурсів при довгостроковому кредитуванні під заставу нерухомого майна. Іпотечна система формує іпотечний ринок (житловий у тому числі), вивчення діяльності якого в Україні дозволило виявити основні протиріччя в розвитку, а також визначити шляхи їх подолання.
Питання ресурсного забезпечення у функціонуванні іпотечної житлової системи є одним з основних. Установлено, що не існує єдиної універсальної моделі її організації (виділено автономну ощадну (або збалансовану закриту), усічену відкриту, розширену відкриту). Незалежно від моделі фінансового забезпечення ІЖК актуальним є пошук і генерація інвестиційних ресурсів ІЖК населення.
Аналіз світового досвіду і досвіду формування ІЖК в Україні свідчить про доцільність його розвитку на базі банківських закладів, які мають достатній досвід і ресурси. Це дозволить прискорити процес формування українського іпотечного житлового ринку й іпотечної системи в цілому. З урахуванням даного аспекту розроблено класифікацію джерел і методів формування ресурсів іпотечного кредитування з позиції включення не тільки ресурсів, які формують банківський ІЖК, але також ресурсів, які не є суто банківськими, але спрямовуються на фінансування ІЖК (державна фінансова допомога, субсидування підприємствами позичальників). Найбільш важливими з позиції банківського ресурсного забезпечення ІЖК є критерії організації фінансування іпотечного кредитування, а також час використання і ступінь стабільності банківських ресурсів (рис.2). Саме остання схема була покладена в основу подальшого дослідження.
Рис.1. Функціональна структура іпотечної системи
У другому розділі – “Фінансовий механізм ресурсного забезпечення банківського іпотечного житлового кредитування” - проаналізовано джерела й умови формування ресурсів банківського іпотечного житлового кредитування в Україні, проведено аналіз залучення та запозичення банківських ресурсів у контексті іпотечного кредитування, а також особливості їх розміщення в ІЖК.
На основі аналізу основних джерел, які формують банківські ресурси в Україні, визначено основні особливості та тенденції, а також конкретизовано основні етапи їх розвитку, що багато в чому визначили проблеми банківського ресурсного забезпечення ІЖК і, відповідно, розвиток банківських програм ІЖК в Україні. Зроблено висновок, що формування банківськими установами ресурсів для розвитку ІЖК населення в Україні відбувається в несприятливому економічному середовищі з позиції рівномірної стабільної та позитивної зміни динаміки і структури ресурсів ІЖК.
Результати аналізу діяльності банків України визначили, що у формуванні ресурсів банківських установ України спостерігаються позитивні абсолютні та структурні зміни з позиції розвитку банківського ІЖК:
Ё
покращення структури банківських ресурсів з позиції строковості (більше третини сукупних депозитів банків складають строкові депозити, збільшилися довгострокові депозити банків);
Ё
поліпшення структури строкових депозитів з погляду їх суб'єктної приналежності (найбільша питома вага строкових депозитів банків сформована з коштів населення і є тенденція до росту даного показника).
Однак дані зміні відносяться більшою мірою до ресурсів, які можна віднести до первинних коштів фінансування ІЖК. Можливості банків у формуванні основних ресурсів ІЖК (нарощених або вторинних) є в даний час обмеженими, що створює комплекс проблем розвитку банківського ресурсного забезпечення ІЖК. Виділено такі фінансові проблеми як недостатня капіталізація банківських установ; незначні обсяги довгострокових і стабільних депозитних і недепозитних ресурсів, за рахунок яких може провадитися видача ІЖК; відсутність розвитку єдиних діючих механізмів формування вторинних банківських ресурсів для фінансування ІЖК; соціально–економічні, правові умови, специфіка конкуренції між банками за ресурси, а також відсутність стимулюючих заходів щодо залучення грошових ресурсів у реальну економіку призводять до високої вартості банківських ресурсів і, отже, вартості ІЖК. Виділення напрямків вирішення іпотечних проблем повинно здійснюватися системно, тобто в декількох ракурсах: окреслення причин, які призводять до їх виникнення; комплекс заходів, орієнтованих на подолання відповідних проблем у трьох різних напрямках: фінансова сфера, правова, організаційна.
У дослідженні формування банківських ресурсів для цілей розвитку ІЖК важливим є не тільки аналіз сукупних ресурсів, але й визначення особливостей і ефективності залучення банками додаткових ресурсів. Тому в роботі запропоновано методологічні рекомендації щодо аналізу формування та розподілу банківських ресурсів з позиції повноти й ефективності формування та використання внутрішнього (поточного) ресурсного потенціалу з урахуванням фінансування ІЖК. Згідно із запропонованими рекомендаціями збільшення банківських ресурсів можна розділити на дві основні групи: ресурси, сформовані внутрішнім порядком, і ресурси, сформовані з зовнішніх джерел. До першої групи відносяться операції, які визнають потенціал збільшення активних вкладень, і іпотечних у тому числі, за рахунок зміни структури та якості активів (перегляд структури вкладення ресурсів: зниження вкладень у певні види активів), а також ресурси, залучені внаслідок підвищення ефективності діяльності банківської установи (збільшення доходів). “Зовнішні” додаткові ресурси формуються шляхом збільшення залучених, позикових ресурсів (зобов'язань), а також за рахунок збільшення власних ресурсів банку. З урахуванням цього запропоновано показник ефективності формування додаткових ресурсів банків, або ефективність реалізації поточного банківського потенціалу:
де ФРt – фінансовий результат діяльності за період t;
Рt – ресурси, додатково сформовані за період / ресурсний потенціал.
Аналіз ресурсного потенціалу іпотечного кредитування й ефективності його формування та розміщення відповідно до запропонованих рекомендацій дозволяє зробити висновок: банками неадекватно і не повною мірою використовується внутрішній ресурсний потенціал. Це значно скорочує можливості для формування як основних ресурсів, так і обмежує можливості банків зі збільшення регенераційних ресурсів, які з'являються внаслідок мультиплікативного впливу ІЖК на економіку в цілому (табл.1).
Динаміка розвитку ІЖК в Україні свідчить про значні темпи зростання цих кредитів як по всій банківській системі, так і в окремих банках. Однак аналіз сучасної практики ІЖК в Україні в різних банках показав ряд особливостей проблемного характеру, що не є характерними для класичних іпотечних кредитів (короткий термін, висока процентна ставка, відсутність інвестиційної спрямованості). При дослідженні проблеми високих процентних ставок з ІЖК запропоновано агреговану модель формування кредитних процентних ставок. Основою ставок з кредитів є вартість ресурсів, що формується на макро- і мікрорівні під впливом загальноекономічних і приватних факторів, які було визначено на кожному рівні. Ціна кредитних ресурсів і мінімальна маржа визначають базову ціну кредиту окремого банку. Коректування отриманої ціни визначає вартість кредиту для окремого позичальника. На рівень даного відсотка впливають сукупність факторів, серед яких найбільш важливими є попит на кредит, рівень концентрації банківської діяльності, очікуваний кредитний ризик, інфляція, а також витрати банку, що закладаються у вартість кредиту. Враховуючи математичне вираження впливу на кредитну ставку цих факторів, розроблено пропозиції щодо зменшення процентних ставок з ІЖК в Україні.
Таблиця 1
Показники ефективності формування ресурсів банківських установ
Показник | 2001 | 2002 | 2003 | 2004
Фінансовий результат діяльності, млн. грн. | 532 | 685 | 968 | 1 263
Сукупні додатково сформовані ресурси за період, млн. грн.12 836 | 18 723 | 40 947 | 41 800
Ресурсний потенціал, млн. грн. | 60 178 | 77 559 | 118 506 | 160 305
Ефективність формування сукупних додаткових ресурсів банків, % | 4,1 | 3,7 | 2,4 | 3,0
Ефективність формування додаткових ресурсів із внутрішніх джерел, % | 18,1 | 26,6 | 20,3 | 15,6
Ефективність формування додаткових ресурсів із зовнішніх джерел, % | 5,4 | 4,2 | 2,7 | 3,7
Ефективність ресурсного потенціалу, % | 0,884 | 0,881 | 0,817 | 0,788
Незважаючи на значне зростання банківського ІЖК в Україні, відзначається багаторазове перевищення потенційного попиту над реальним платоспроможним попитом на іпотечні кредити з боку населення. Це обумовлено рядом об'єктивних і суб'єктивних причин, викликаних структурною перебудовою і стабілізацією економіки України і формує необхідність пошуку банками нових зовнішніх і внутрішніх джерел і резервів банківських ресурсів, впровадження іпотечних інструментів, які б дозволяли здійснювати рефінансування іпотечних операцій, а також застосування певних стабілізаційних заходів з боку уряду. Названі напрямки детально розглянуті у третьому розділі дисертації.
У третьому розділі дисертації - “Удосконалення ресурсного забезпечення банківського іпотечного житлового кредитування” - обґрунтовано і вдосконалено механізм формування та планування стабільних довгострокових банківських ресурсів для розвитку ІЖК; розроблено підхід щодо оптимізації формування та розподілу банківських ресурсів іпотечного кредитування; запропоновано рекомендації з формування іпотечних норм і нормативів, розроблено механізм ресурсного забезпечення банківського ІЖК з використанням системи гарантування та іпотечних цінних паперів в Україні.
Банківське іпотечне кредитування в класичному його вираженні характеризується тривалим терміном надання ресурсів у користування позичальнику. Керуючись “золотим банківським правилом” банки для захисту від ризиків повинні формувати, відповідно, довгострокові стабільні ресурси в сумі здійснюваного ІЖК. З огляду на це правило, для цілей розвитку довгострокового ІЖК першочергове значення має нарощення постійних і стабільних банківських ресурсів, які знаходяться в розпорядженні банків тривалий період часу.
У зв'язку з цим у роботі було обґрунтовано доцільність використання методу трансформації короткострокових нестабільних пасивів у керовані довгострокові ресурси. Метод одержав у роботі подальший розвиток і результати дослідження апробовані. Запропоновано використовувати названий метод не тільки стосовно поточних пасивів, але і строкових депозитів, які в умовах України не в повному обсязі можуть враховуватися як стабільний ресурс. Це дозволяє визначити величини “основних” депозитів, які тривалий період залишаються в банку. Обґрунтовано можливість використання методу трансформації не тільки для поточних, але і для прогнозних оцінок. Для цілей прогнозування запропоновано поточні пасиви розділити на групи залежно від закономірностей зміни їх динаміки і наявності/відсутності циклічних і сезонних змін. З урахуванням цього розроблено математичний опис середнього залишку пасивів: синусоїдальна крива – для поточних пасивів з сезонними змінами, “пилкоподібний” графік – для пасивів з циклічними змінами залишків. Це дозволяє визначити постійну частину поточних пасивів на наступний період.
Запропонований підхід прогнозування банківських ресурсів може розглядатися як інструмент планування і управління діяльністю банку, з цією метою розроблено фінансову модель планування діяльності банку з позиції фінансування довгострокових іпотечних та інших інвестиційних програм (табл.2), а також обґрунтовано рекомендації щодо визначення термінів залучення банківських ресурсів і, з урахуванням цього, трансформації звітності банку.
Таблиця 2
Модифікована фінансова модель аналізу та планування діяльності універсального банку з позиції фінансування довгострокових ІЖК
Показники | Періоди | Показники | Періоди
1 кв. | 2 кв. | 3 кв. | 4 кв. | 1 кв. | 2 кв. | 3 кв. | 4 кв.
Актив | Пасив
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10
1. Ліквідні активи | 3 100 | 3 512 | 2 044 | 3 115 | 1. Нестабільні поточні пасиви | 10410 | 9421 | 8571 | 4582
2. Доходні активи з фіксованим строком: | 47427 | 52348 | 70456 | 59736 | 2. Стабільні короткострокові пасиви: | 17575 | 18044 | 28500 | 21797
короткострокові доходні вкладення | 42151 | 44804 | 58693 | 48582 | у т.ч.
короткострокові депозити | 6124 | 5362 | 5387 | 6689
довгострокові доходні вкладення | 5276 | 7544 | 11763 | 11154 | 3. Ресурси, трансформовані в стабільні: | 24292 | 30218 | 37464 | 38205
3. Інші активи з фіксованим строком | 248 | 371 | 553 | 282 | поточні трансформовані пасиви | 10001 | 14132 | 15917 | 13041
4. Іммобілізовані активи з невизначеним строком: | 1597 | 1575 | 1644 | 1696 | депозити, трансформовані в довгострокові | 14291 | 16086 | 21547 | 25164
основні засоби, нематеріальні активи | 1492 | 1461 | 1524 | 1595 | 4. Постійні ресурси: | 95 | 123 | 161 | 245
Продовж.табл. 2
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10
інші активи | 105 | 111 | 120 | 101 | власний капітал | 95 | 123 | 161 | 245
Усього активів | 52372 | 57806 | 74697 | 64829 | інші ресурси | 0 | 0 | 0 | 0
Усього пасивів | 52372 | 57806 | 74697 | 64829
Ефективність функціонування всієї іпотечної системи багато в чому забезпечується ефективністю іпотечного житлового кредитування банківськими структурами. Аналіз існуючої теорії та практики оцінки ефективності банківської діяльності дозволив систематизувати основні показники, а також запропонувати нові для моніторингу ефективності формування та розподілу банківських ресурсів ІЖК і об’єднані у групи: показники доходності, формування іпотечної ресурсної складової, іпотечної активності банку, ризику (табл.3).
Таблиця 3
Система показників оцінки іпотечної складової при формуванні і розподілу банківських ресурсів *
Показник | Розрахунок | Період
t1 | t2
1 | 2 | 3 | 4 | Дохідність іпотечної ресурсної складовоїЕластичність прибутку банку від платних ресурсів | 3,8 | 3,6 | Дохідність ІЖК, % | 28 | 25 | Формування іпотечної ресурсної складовоїРитмічність залучення строкових депозитів, тис. грн. | 162,6 | 238,8 | Середній залишок банківських ресурсів, тис. грн. |
xi-залишки на рахунках ресурсів i–ий період (i=1.., n); -частота xi при N спостереженнях; mi–кількість появ значень xi. | 22 590 / 35244,1 | 22 076/ 39 349,1 | Коефіцієнт стабільності ресурсів, % | 100 % - Коефіцієнт нестабільності | 96,0 / 99,1 | 78,0 / 78,9 | Частка трансформованих ресурсів, % | 89,9 / 95,7 | 35,5 / 38,7 | Індекс трансформації ресурсів | 1,9 / 1,4 | 0,4 / 0,4 | РизикДіапазон розсіювання ресурсів, тис. грн. |
9 087,9 / 3115,9 | 47 813,3 / 87772,5 |
Продовж.табл. 3
1 | 2 | 3 | 4 | Коефіцієнт нестабільності ресурсів, % | 4,0 / 0,9 | 22,0 / 21,1 | Іпотечна активністьТемп росту ІЖК, % | 228,4 | 103,8 | Коефіцієнт іпотечної активності | 1,01 | 1,0 | ________________
* за деякими показниками значення для поточних пасивів, через дріб – строкових депозитів.
Запропонована система показників дозволяє сформувати аналітичне забезпечення рішень банківського менеджменту при оцінці ефективності та плануванні іпотечних операцій.
У дисертації досліджено іпотечні стандарти, які регулюють формування іпотечних кредитів з низьким ризиком і нормативи іпотечних операцій по рефінансуванню іпотечних активів. Розроблено рекомендації щодо формування єдиної системи іпотечних стандартів, їх граничних значень, запропоновано методику розрахунку основних та додаткових показників. Це сприяє зниженню ризику іпотечних операцій і підвищенню ефективності іпотечного механізму, у тому числі механізму ресурсного забезпечення ІЖК.
Вирішення проблем у формуванні ресурсів іпотечного житлового кредитування в Україні визначається багато в чому організацією і розвитком іпотечного ринку. Одним із ключових напрямків подальшого розвитку іпотечного ринку в Україні є формування його повноцінної інституційної структури, а також механізму, що забезпечує формування ресурсів ІЖК і регулювання іпотечних ризиків. Це обумовлює об'єктивну необхідність впровадження системи гарантування та випуску цінних паперів, забезпечених ІЖК. Автором розроблено і запропоновано модель реалізації рефінансування банківських установ на основі впровадження системи гарантування іпотечних кредитів, здійснюваного Національним фондом іпотечного гарантування, створеним на базі діючого в Україні Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, а також за участю Державної іпотечної установи другого рівня. Фонд забезпечує відкуп іпотечних активів і заставних та випуск іпотечних цінних паперів, які забезпечені гарантією уряду. Запропонована схема дозволяє здійснювати не тільки фінансування і рефінансування банківського ІЖК, але використовується для управління іпотечними ризиками, а також забезпечує інформаційно – аналітичне підкріплення учасників іпотечного ринку.
ВИСНОВКИ
У дисертації отримано нові науково обґрунтовані результати, що в сукупності розв’язують важливе наукове завдання: розробка науково– методичних підходів і практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення ресурсного забезпечення іпотечного житлового кредитування банківських установ. Проведене дослідження дозволило зробити наступні висновки.
1.
В роботі набули більш точного характеру економічні категорії “іпотека”, “іпотечне кредитування”, “іпотечна система”, конкретизовано “іпотечний механізм”, що сприяє подальшому розвитку науково – понятійного апарату. “Іпотечний кредит” є поняттям, що розвиває зміст іпотеки як системної категорії і характеризує її з економічної позиції. Це - довгостроковий кредит, що спрямовується на фінансування заходів, які прямо чи опосередковано збільшують вартість об'єкта нерухомості, змінюють його структуру і пов’язані з покупкою, будівництвом, переплануванням житлових, виробничих і комерційних (торгових) приміщень, освоєнням і забудовою земельних ділянок. Під іпотечною системою пропонується розуміти сукупність елементів (підсистем), пов'язаних у єдине ціле й утворюючих єдину структуру іпотеки, взаємодіючих за допомогою іпотечного механізму з метою ефективного розподілу ресурсів при довгостроковому кредитуванні під заставу нерухомого майна. Іпотечна система формує іпотечний житловий ринок, вивчення діяльності якого в Україні дозволило виявити основні протиріччя в розвитку і визначити шляхи їх вирішення. Формування іпотечної системи та підвищення ефективності її роботи вимагає мобілізації всього комплексу заходів, спрямованих на формування системи фінансового забезпечення, організації кредитування та нормативно-правового регулювання.
2.
На основі вивчення значення та функцій іпотечного кредитування встановлено вагомість розвитку банківського ІЖК, виявлено сукупність загальних інституціональних, соціально–економічних, правових, історичних, психологічних і політичних факторів, які формують особливості його розвитку. Ці особливості впливають на формування фінансових ресурсів ІЖК.
3.
З урахуванням доцільності розвитку ІЖК в Україні на базі банків, які мають достатній досвід і ресурси, розроблено класифікацію джерел і методів формування ресурсів ІЖК, у якій найбільш важливими з позиції банківського ресурсного забезпечення ІЖК є критерії порядку формування банківських ресурсів ІЖК, а також час використання і ступінь стабільності. Відповідно до встановлених джерел ресурсів необхідно розробляти методичні заходи щодо їх формування, аналізу, плануванню та регулюванню об’ємів і структури.
4.
Встановлено, що формування банківськими структурами ресурсів для розвитку ІЖК населення в Україні відбувається за несприятливих соціально–економічних умов, аналіз яких дозволив виділити основні особливості та тенденції у формуванні джерел банківських ресурсів, а також конкретизувати основні етапи їх розвитку, що багато в чому визначили основні проблеми банківського ресурсного забезпечення ІЖК і, відповідно, його розвиток. На основі аналізу джерел ресурсів і оцінки ресурсних показників діяльності банківської системи виявлено, що банки функціонують у несприятливому економічному середовищі з позиції рівномірної позитивної динаміки і структури ресурсів ІЖК.
5.
Встановлено, що, незважаючи на деякі позитивні абсолютні та структурні зміни банківських ресурсів в Україні, названі зміни, в основному, характеризують первинні банківські ресурси з ІЖК. Можливості банків по формуванню основних (вторинних) ресурсів ІЖК є в даний час обмеженими, що формує комплекс проблем розвитку банківського ресурсного ІЖК. Виділення шляхів вирішення іпотечних проблем необхідно провадити системно, тобто в декількох ракурсах: виявлення причин, які призводять до їх виникнення; комплекс заходів, орієнтованих на подолання відповідних проблем за трьома різними напрямками: фінансова сфера, правова, організаційна.
6.
Доведено, що банками України недостатньо використовується внутрішній ресурсний потенціал, що загострює проблему фінансового забезпечення ІЖК і ускладнює формування регенераційних банківських ресурсів, які з'являються внаслідок мультиплікативного впливу ІЖК на економіку в цілому. Розвиток ІЖК сприяє формуванню регенераційних ресурсів, однак умови кредитування не дозволяють банкам в повній мірі реалізувати цей ресурсний потенціал.
7.
Проведений аналіз кількісних і якісних змін діяльності українських банків виявив значне зростання ІЖК. У той же час відзначається багаторазове перевищення потенційного попиту на ІЖК над реальним платоспроможним попитом з боку населення. Це обумовлено низкою об'єктивних і суб'єктивних причин, викликаних структурною перебудовою і стабілізацією економіки України і формує необхідність пошуку банками нових зовнішніх і внутрішніх джерел і резервів банківських ресурсів, впровадження іпотечних інструментів, які б дозволяли здійснювати рефінансування ІЖК, а також застосування визначених стабілізаційних заходів з боку уряду.
8.
Запропоновано і обґрунтовано використання механізму трансформації короткострокових нестабільних пасивів у керовані довгострокові ресурси. При визначенні обсягів ресурсів ІЖК доведено доцільність та необхідність врахування величини поточних пасивів, а також строкових депозитів трансформованих у стабільний стан. Підхід може використовуватись при прогнозуванні банківських ресурсів як інструменту управління діяльністю банку, з цією метою запропоновано модифіковану фінансову модель планування діяльності банку з позиції фінансування довгострокового ІЖК.
9.
Систематизовано основні показники для вивчення оптимальності формування та розподілу банківських ресурсів, які включають кількісні, якісні та вартісні характеристики даних процесів, а також доповнено їх системою коефіцієнтів, що дозволяють оцінити ефективність формування і розподілу банківських ресурсів з
