Національна академія наук України
Інститут регіональних досліджень
Капленко Галина Вікторівна
УДК 334.722:330.16
Формування економічної поведінки підприємств
Спеціальність – 08.06.01 –
Економіка, організація і управління підприємствами
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Львів 2005
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Бойко Євген Іванович
Інститут регіональних досліджень НАН України,
завідувач відділу прогнозування і моделювання розвитку регіону
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Червова Лідія Георгіївна
Інститут економіки промисловості НАН України,
завідувач відділу проблем управління виробництвом
кандидат економічних наук
Люткевич Ольга Михайлівна
Інститут регіональних досліджень НАН України, старший науковий співробітник відділу соціально-економічних та правових проблем розвитку підприємництва
Провідна установа: Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра економіки підприємства
Захист дисертації відбудеться 18 лютого 2005 року об 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, .
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.
Автореферат розісланий 17 січня 2005 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми дослідження. Для сучасного етапу виходу України з економічної і системної кризи і формування довгострокового потенціалу для динамічного росту економіки важливим є активізація ролі підприємництва. Цю думку поділяють більшість політиків, економістів і практиків. Характер економічних відносин, вплив системи різноманітних факторів формують той чи інший тип економічної поведінки, яка в свою чергу визначає характер економічних відносин між суб’єктами господарювання. Категорія економічної поведінки є однією із ключових для пояснення функціонування підприємств у сучасних умовах.
Трансформаційні процеси, які є закономірними і зумовлюються низкою об’єктивних причин, передбачають зміну економічної поведінки підприємств відповідно до вимог, що зумовлені сучасним станом економіки. Тому глибокий аналіз особливостей економічної поведінки дозволить визначити напрям економічного розвитку та запропонувати заходи для підвищення ефективності економічної поведінки. Звідси виникає необхідність дослідження факторів, які впливають на економічну поведінку підприємств, а також особливостей економічної поведінки платоспроможних та неплатоспроможних підприємств у перехідній економіці. В сучасних умовах найістотнішими факторами, що визначають умови формування економічної поведінки, є фактори економічного характеру, пов’язані як з можливістю підприємств виробляти певні товари і послуги, так й із фінансово-економічною політикою держави, платоспроможністю споживачів. Важливу роль відіграють й інші фактори, зокрема політичного, соціального, правового, стратегічного характеру.
У розробку проблематики, пов’язаної із формуванням економічної поведінки підприємств і підвищенням її ефективності в ринкових умовах значний внесок зробили такі вітчизняні і зарубіжні науковці, як А. Сміт, Д. Рікардо, М. Оріховський, М. Туган-Барановський, П. Друкер, Дж. Мілль, В. Зомбарт, М. Вебер, В. Парето, К. Ерроу, Г. Беккер, Д. Норт, Л. Тевено, М. Долішній, М. Козоріз, М. Бєлєнькій, Є. Бойко, В. Геєць, О. Кузьмін, С. Мочерний, О. Яременко, В. Лисовицький. У численних наукових працях названих та багатьох інших авторів розглянута значна кількість аспектів діяльності підприємств. Проте проблеми, пов’язані з особливостями формування економічної поведінки платоспроможних і неплатоспроможних підприємств, стратегічного планування економічної поведінки та формування моделі підвищення її ефективності досліджувались не достатньо. Це і зумовлює актуальність теми даної дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження пов’язане з розробкою програм розвитку і підтримки підприємництва в Україні і в окремих її регіонах, з науковими темами, які виконувалися у Інституті регіональних досліджень НАН України. Зокрема, результати дисертації використовувалися при виконанні наукової теми „Організаційні та економічні основи забезпечення інноваційного розвитку промисловості регіону” (№ державної реєстрації 0102U000428).
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у виявленні і пізнанні категорії економічної поведінки підприємств, особливостей її формування з урахуванням факторів, які визначають економічну поведінку в трансформаційній економіці та визначення можливих напрямів її удосконалення та підвищення ефективності.
Реалізація зазначеної мети обумовила такі завдання дисертаційного дослідження:
·
з’ясувати зміст і сформулювати дефініцію категорії економічної поведінки підприємств і визначити особливості підходів щодо даної проблематики;
·
виявити передумови і фактори, які визначають особливості формування економічної поведінки підприємств;
·
дослідити особливості економічної поведінки платоспроможних та неплатоспроможних підприємств;
·
дати оцінку впливу планування економічної поведінки на процес її формування;
·
виявити напрями можливого підвищення ефективності економічної поведінки підприємств;
·
дослідити роль і можливі напрями оцінки ефективності економічної поведінки підприємств.
Об’єктом дослідження є процес формування економічної поведінки підприємств.
Предметом дослідження є теоретичні та прикладні положення щодо економічної поведінки підприємств та її загальні і особливі характеристики в сучасних умовах вітчизняного ринку.
Методологія і методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертації стали ключові положення економічної теорії, економіки підприємства, менеджменту, маркетингу та інших наук, пов’язаних із функціонуванням і розвитком підприємств. Дисертація виконана з позицій системного підходу, застосування якого дозволило структурувати складну проблему економічної поведінки підприємств, звести її до серії чітких завдань, що піддаються однозначному розв’язанню. У дисертації були використані методи системного аналізу та синтезу (дослідження особливостей формування економічної поведінки підприємств загалом і зокрема поведінки платоспроможних та неплатоспроможних підприємств); порівняльного економічного; метод вибіркових обстежень (дослідження діяльності підприємств різних галузей); метод опитувань (виявлення особливостей економічної поведінки підприємств, їх реакції на вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ); економіко-математичне моделювання (визначення задачі ефективного функціонування і розвитку підприємства).
Емпіричною основою дослідження слугували дані Держкомстату України, дані проведених автором анкетних опитувань керівників підприємств, матеріали з мережі Інтернет.
Наукова новизна одержаних результатів. В умовах трансформаційної економіки і зростаючої конкуренції на вітчизняному ринку проблеми формування та реалізації економічної поведінки підприємств набувають особливої актуальності, оскільки створюють основи для формування сприятливого зовнішнього середовища діяльності підприємств і як наслідок, – ефективної їх діяльності. Нові наукові положення дослідження, запропоновані особисто дисертантом, полягають у такому:
вперше:
·
обґрунтовано визначення економічної поведінки підприємств як стратегічно визначений напрям взаємопов’язаних, цілеспрямованих тактичних дій, методів, способів і реакцій на непередбачуваний розвиток подій і зростаючу конкуренцію з метою забезпечення реалізації конкретно визначених цілей і місії підприємства в обраній сфері діяльності;
·
запропоновано класифікацію типів економічної поведінки підприємств відповідно до характеристик, які визначають її формування;
·
розроблено модель оцінки ефективності економічної поведінки підприємств, розв’язання якої пов’язане із багатоваріантністю шляхів як виробничої, так і господарської діяльності, та вибору оптимального варіанту. Вирішення такої задачі полягає у визначенні такого варіанту випуску продукції та її видів протягом усього прогнозованого періоду, яка задовольнятиме ринкові умови і забезпечила б максимальну ефективність для економіко-виробничої системи;
удосконалено:
·
використання алгоритму урахування і обробки всіх подій зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства з метою мінімізації втрат від несприятливих подій і більш повного використання можливостей при формуванні його економічної поведінки;
дістали подальший розвиток:
·
концепції економічної поведінки підприємств залежно від їх поточного становища (платоспроможності), специфічних рис економічної поведінки в умовах трансформаційної економіки, які дозволяють визначати її узагальнені моделі;
·
концепція планування економічної поведінки через взаємозв’язок із стратегічними цілями підприємства. Розв’язання цього завдання можливе шляхом проведення соціально-економічного моніторингу, реалізації стратегічного контролю та їх постійний взаємозв’язок у процесі формування антикризового банку даних.
Практичне значення одержаних результатів. Практична значущість роботи полягає у тому, що на основі розроблених рекомендацій виникають реальні можливості:
·
формування ефективної економічної політики підприємств;
·
пристосування сучасних можливостей підприємств до умов середовища функціонування підприємства;
·
застосування обґрунтованих стратегій економічної поведінки підприємств залежно від поточного фінансово-економічного становища;
·
оцінки можливості і ризикованості економічної поведінки підприємств в зв’язку із можливими загрозами зовнішнього і внутрішнього середовища їх функціонування.
Основні положення і рекомендації, що сформульовані в дисертації, використані на ВАТ „Львівський мотозавод” з метою підвищення ефективності діяльності підприємства (Акт за №83); при розробці програми приватизації обласної комунальної власності, при укладенні договорів-доручень з уповноваженими представниками на управління державними корпоративними правами у статутних фондах ВАТ Львівської області, при аналізі економічної діяльності підприємств, які перебувають в процесі приватизації регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (Довідка за №1-4010); при розробці Програми соціально-економічного розвитку міста (Довідка за №392).
Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, отримані і обґрунтовані у дисертаційному дослідженні, є особистим доробком автора.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації пройшли апробацію на міжнародній науково-практичній конференції „Оптимум-2001” (14-16 листопада 2001 р., м. Харків), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні” (Львів, 2004).
Публікації. Основні положення дисертації відображені у 6 фахових наукових публікаціях загальним обсягом 3,0 д.а., в тому числі особисто автору належить 2,9 д.а.
Структура та обсяг роботи. Загальний обсяг дисертації включає 200 сторінок. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури з 200 найменувань. У тексті дисертації є 27 таблиць та 22 рисунки. Дисертація містить 11 додатків.
Основний зміст роботи
У вступі обґрунтована актуальність теми дисертаційного дослідження, висвітлено ступінь дослідженості проблеми, сформульовано мету і завдання дослідження, наукову новизну отриманих результатів та їх практичне значення.
У першому розділі дисертаційної роботи „Теоретичні аспекти формування економічної поведінки підприємств” розглядаються основні напрямки дослідження економічної поведінки, окреслюється економічний зміст та визначено суть поняття економічна поведінка підприємств, викладено теоретичні і методологічні обґрунтування процесу формування економічної поведінки підприємств.
Особливість економічної поведінки підприємств як економічної категорії полягає в тому, що економічна поведінка відображає сутність стратегічних та тактичних процесів, які виникають в процесі діяльності підприємства і досягнення поставлених цілей. Незважаючи на розбіжності у розгляді проблематики економічної поведінки підприємств, можна все ж таки визначити сутність і загальні риси процесу формування економічної поведінки підприємств на сучасному етапі.
Економічна поведінка пов’язана з ситуацією і розрахунком варіанту вибору, що зумовлює деякі загальні риси в діях підприємств. З цим пов’язана можливість побудови ієрархії цілей і визначення ступеня їх важливості для забезпечення нормального функціонування економічної системи. Розглянуті риси та особливості дозволяють розглядати економічну поведінку підприємства як стратегічно визначений напрям взаємопов’язаних, цілеспрямованих тактичних дій, методів, способів і реакцій на непередбачувані розвитки подій і зростаючу конкуренцію з метою забезпечення реалізації конкретно визначених цілей і місії підприємства в обраній сфері діяльності.
Саме з точки зору економічної поведінки підприємства останнє можна розглядати, з одного боку як певну цілісність із властивими їй внутрішніми взаємозв’язками її елементів із єдиною орієнтацією на стратегічну діяльність, а з іншого, – як автономність, яка наділена властивостями розвиватись у певних межах і напрямках, навіть до ліквідації, незалежно від внутрішнього середовища. Тому доцільно говорити про різні типи економічної поведінки, які можна класифікувати за певними характеристиками (рис. 1.).
Економічну поведінку необхідно розглядати як комбінацію із запланованих дій і швидких рішень з адаптації до нових досягнень у сфері діяльності. В цілому процес формування стратегії економічної поведінки підприємства можна охарактеризувати сукупністю таких ознак: рівень розробки; регулярність; невизначеність; число можливих альтернативних рішень, яке слід приймати до уваги при формуванні економічної поведінки; інформація, яка використовується при формуванні економічної поведінки; часові горизонти; взаємопідпорядкованість; детальність; точність оцінки; ступінь ризику. Сам процес формування економічної поведінки не завершується якоюсь негайною дією, а встановлюються загальні напрямки, просування по яких забезпечить зростання і зміцнення позицій підприємства (рис. 2).
Рис. 1. Класифікація типів економічної поведінки
Рис. 2. Формування економічної поведінки підприємства
В зв’язку з тим, що зовнішнє середовище динамічне, завжди існує певний ступінь невпевненості в майбутньому, тому економічна поведінка підприємства формується на основі запланованих дій і необхідних корегувань у випадку невизначених обставин (незаплановані стратегічні рішення). Відповідно поведінку необхідно розглядати як комбінацію із запланованих дій і швидких рішень з адаптації до нових досягнень у сфері діяльності і нової диспозиції на полі конкурентної боротьби. Досягненню конкретних цілей, до яких прагне у своїй поведінці підприємство, слугує стратегія підприємства. Теоретично кожне підприємство має цілі й стратегії, які регламентують його діяльність, а отже, і економічну поведінку. Комплекс „цілі-стратегії” задає основні напрямки пошуку ринкових можливостей, підтримує у запланованих межах витрати, визначає чисельність і кваліфікацію персоналу. Тому цілі і стратегії слід розглядати комплексно, оскільки не тільки цілі визначають стратегії економічної поведінки, але і стратегії у значній мірі впливають на визначення цілей. Економічна поведінка вимагає усвідомленості мети, стану, до якого прагне підприємство, а необхідною умовою ефективної реалізації економічної поведінки є побудова системи цілей і визначення ступеня їх важливості.
До обов’язково притаманних інституціональному середовищу чинників існування кожного під-приємства, як передумов формування економічної поведінки підприємств, при знаходженні йо-го окремого місця по відношенню до інших підприємств, властиві такі основні напрями взає-мо-впливу: економічна свобода, яка як чинник інституціонального середовища визначає напрями впливу як на економічну поведінку кожного окремого підприємства, так і на можливості їх взає-мо-дій та взаємовпливу; економічний та позаекономічний вплив інститутів економічної влади дер-жави на формування і функціонування тих чи інших форм суб’єктів господарювання; економічна влада, що може бути властива тим чи іншим суб’єктам господарювання по відношенню до інших, і впливати на їх існування; закономірності індустріальної координації (через механізм вертикальної і горизонтальної інтеграції, технологічну залежність, необхідність без-пе-рервного виробничого процесу) і традиційної координації (використання місцевих виробничих зв’язків, сімейних ресурсів, локальних інститутів, традицій, норм, ділової етики і т.д.). Зокрема також такий важли-вий фактор впливу на процес формування економічної поведінки, як асиметричність інформації, яка обумовлена принципом протиставлення внутрішнього і зовнішнього середовищ підприємства. З цієї точки зору порушується відкритість і прозорість зовнішнього середовища і знижується ступінь невизначеності у процесі формування економічної поведінки.
У міжнародному контексті такі важливі питання, як навколишнє середовище і трудові норми висувають неринкові проблеми, які можуть вплинути на ринкову стратегію підприємства. Тому слід, насамперед, при укладанні угод враховувати ці проблеми і намагатися вирішити їх комплексно. Більш того, оскільки стабільність суспільства є необхідною умовою ефективного функціонування підприємств, вони вимушені розробляти і реалізовувати заходи, які можуть забезпечити таку стабільність. Розвиток і покращення соціального середовища відповідають довгостроковим цілям підприємств, слідування принципам соціальної відповідальності підвищує їх життєздатність і ефективність. У довгостроковій перспективі соціальна відповідальність може підвищити довіру споживачів до продукції даного підприємства, а вирішування соціальних проблем може стати прибутковою справою.
Вирішальним фактором, який визначає дієздатність підприємства є інноваційна діяльність, будь-які покращення у всіх напрямах їх функціонування. Для вітчизняних підприємств проблемою виживання у жорстких умовах ринку, важливого значення набуває розробка і реалізація ефективної науково-технічної політики. У стратегічному плануванні більшості вітчизняних підприємств інноваційній діяльності не приділяється відповідна увага (якщо врахувати, що стратегічним плануванням займається 61,5% опитаних підприємств, то інновації планують і впроваджують тільки 39,6% підприємств). Як наслідок, попередня продукція і технології старіють, ринки підприємства не забезпечують прибутковості, скорочуються активи, втрачається платоспроможність.
У другому розділі дисертації „Аналіз економічної поведінки підприємств в умовах перехідної економіки” досліджено вплив поточного фінансово-економічного становища суб’єктів господарювання на процес формування та реалізації економічної поведінки у сучасних умовах на основі проведеного анкетування 125 керівників підприємств Львівської області та м. Львова. На основі результатів вибіркового дослідження поведінки суб’єктів господарювання, темпів і механізмів їх адаптації до ринкових умов можна виділити три моделі економічної поведінки підприємств деструктивна, конструктивна та змішана. Ці моделі можна охарактеризувати в цілому сукупністю дій та заходів, котрі пов’язані із пошуком, створенням, збереженням, розширенням і використанням місць прикладання зусиль, відповідних джерел одержання і розподілу доходів, або ж навпаки, з обмеженням, згортанням активності на ринку.
Показовим результатом сьогоднішнього становища вітчизняних підприємств є те, що вони формують свою економічну поведінку в основному з метою динамічного розвитку (45,8%) або стабілізації поточного становища (49,2%), тільки незначний відсоток керівників вважають, що поведінка підприємства визначається як „забезпечення виживання”. Основним фактором, що визначає даний процес, є збільшення попиту на продукцію підприємств. Майже половина (45,8%) керівників відзначили збільшення попиту на продукцію і послуги їх підприємств і тільки 11,7 % респондентів вказали на його зменшення у 2003 році порівняно з рівнем 2002 року. У той же час можна відзначити майже рівномірне збільшення попиту на продукцію підприємств незалежно від масштабів.
Підприємства, котрі вважають своє становище стабільним, схильні використовувати отриманий виторг на покриття витрат виробництва, на розвиток технологій і впровадження інновацій та підтримку стабільного рівня доходів працівників і зайнятості. У той же час ті підприємства, що успішно розвиваються, максимізацію продажів пов’язують із завданням збільшення прибутку і наступним спрямуванням його на цілі розвитку, зокрема на використання новітніх технологій (табл. 1).
Таблиця 1
Головні завдання підприємств (у %)*
Завдання | Група платоспроможних підприємств | Група неплатоспроможних підприємств
2003 рік | 2004 рік (прогноз) | 2003 рік | 2004 рік (прогноз) | Максимізація продажів | 48,3 | 37,5 | 60 | 40
Максимізація прибутку | 30,8 | 39,2 | 20 | 20 | Збільшення частки продажів на ринку | 35,8 | 35,8 | 20 | 40 | Експансія на зовнішні ринки | 5,0 | 12,5– | 20 | Диверсифікація діяльності | 3,3 | 1,7–– | Стабілізація зайнятості | 22,5 | 20,0 | 40 | 20 | Підтримка рівня доходів працівників | 29,2 | 17,5 | 80 | 20 | Розвиток технологій | 30,8 | 49,2– | 20 | Інші | 5,0 | 2,5–– | * - керівники обирали одне і більше завдань
Аналіз проблем, котрі найбільше перешкоджають реалізації основних цілей і формуванню економічної поведінки (табл. 2) показав, що головною перешкодою є високі ставки державних податків і зборів. На друге місце керівники підприємств поставили нестачу грошових оборотних коштів поряд із нестабільністю законодавства і регулювання. Оцінки цих факторів рівномірно розподілені як у категоріях масштабу бізнесу, так і за формами власності підприємств. Наступна по важливості постає така гостра проблема, як низька платоспроможність споживачів. З переліку проблем, які перешкоджають вийти з кризового становища і розвиватися, неплатоспроможні підприємства виділяють в основному також високі державні ставки податків (80% неплатоспроможних підприємств), низьку платоспроможність споживачів (40%). З приводу такої проблеми розвитку як неплатоспроможність споживачів, можна зробити висновок, що дані підприємства не прикладають значних зусиль для пошуку нових споживачів, котрі можуть своєчасно розраховуватись за придбану продукцію і зберігають старі, налагоджені господарські зв’язки, які не приносять доходів.
Таблиця 2
Головні проблеми розвитку, які постають перед платоспроможним підприємством, %
№ з/п | Проблеми | Групи підприємств за формою власності | Приватні | Колективні | Державні | 1. | Низька платоспроможність основних споживачів | 23,4 | 35,8 | 83,3 | 2. | Нестача грошових оборотних коштів | 31,9 | 38,8 | 33,3 | 3. | Високі ставки загальнодержавних податків | 63,8 | 56,7 | 33,3 | 4. | Натиск власників великих пакетів акцій | 4,3 | 3,0– | 5. | Умови оренди приміщення | 8,5–– | 6. | Труднощі з постачанням | 25,5 | 6,0 | 50,0 | 7. | Нестабільність законодавства і регулювання | 38,3 | 32,8 | 33,3 | 8. | Зниження попиту на продукцію | 8,5 | 23,9– |
З точки зору розвитку підприємства насторожує той факт, що практично ніхто з опитаних не відзначили у якості однієї з проблем натиск власників великих пакетів акцій і наявність протиріч з ними – будь то держава чи приватний власник, що вказує на те, що внаслідок приватизації не був сформований власник, зацікавлений у реструктуризації підприємств і підвищенні ефективності їхньої роботи за допомогою радикальних методів (зміна управлінського персоналу, звільнення працівників, закриття неефективних виробництв і т.д.). Низький рейтинг одержали й умови оренди приміщень (на неї вказали тільки декілька малих підприємств, діяльність яких пов’язана з торгівлею і будівництвом). Імовірно, скорочення виробництва, особливо на середніх і великих підприємствах, призвело до перевищення пропозиції виробничих площ для розміщення новостворюваних приватних виробництв над попитом на них.
У зв’язку з нормативно-законодавчою невідрегульованістю питання про власність підприємств на землю можна відзначити низький рейтинг даного виду матеріальних активів (5,8%), що різко знижує потенціал його використання для залучення довгострокових позикових коштів. Позитивним фактом є низький рейтинг труднощів із постачанням. Про них згадали декілька підприємств – усього 15,0% платоспроможних підприємств. Така ситуація вказує на певні позитивні зрушення на ринку сировини, матеріалів і комплектуючих, що створюють сприятливі умови для розвитку приватних виробництв.
Висока ресурсоємність виробництва призводить до загострення проблеми забезпечення виробництва матеріальними ресурсами, особливо в умовах зближення внутрішніх і світових цін на сировину і матеріали. Проведений аналіз забезпеченості ресурсами поточного виробництва показав, що керівниками підприємств найбільше гостро відчувається нестача грошових оборотних коштів, на другому місці – нестача сировини, матеріалів і комплектуючих, на третьому – нестача виробничого устаткування. Близько третини респондентів вважають недостатньою забезпеченість своїх підприємств необхідним устаткуванням, найбільше потребу в устаткуванні відчувають малі підприємства, притому що у близько 30% підприємств устаткування прослужило більше 15 років.
Необхідно враховувати, що керівники підприємств через брак фінансових ресурсів на розвиток виробництва дуже обмежені у виборі конкретних заходів підвищення конкурентноздатності підприємства (табл.3). Зокрема, такий принципово важливий для багатьох з обстежених підприємств напрямок, як перепрофілювання виробництва, відзначили менше, ніж 4% респондентів. Найчастіше (65%) платоспроможні підприємства здійснюють заходи спрямовані на розширення (зміну) асортименту продукції і освоєння високоприбуткових ринкових ніш. Від 32% до 45% респондентів вважають, що не вичерпано можливості ринку збуту традиційної продукції і важливий пошук нових каналів і схем збуту. Позитивним зрушенням представляється наявність значного кола керівників, котрі усвідомлюють важливість таких заходів для підвищення конкурентноздатності підприємства і продукції, як використання реклами і надання додаткових послуг (відповідно 34,2% і 25,8% респондентів) (табл. ). Від 30% до 40% керівників вказували на важливість проведення маркетингових досліджень і наявності фахівців із маркетингу і реклами на підприємствах. Результати опитування показують, що найбільш популярними заходами, що планувалися платоспроможними підприємствами з метою підвищення конкурентноздатності є розширення асортименту й освоєння нових видів продукції для займання вільних ринкових ніш (65%). Відносно поширеними заходами є також пошук нових ринків збуту для традиційної продукції (32,5%), пошук нових каналів і схем збуту (39,2%).
Таблиця 3
Основні заходи, які планують підприємства з метою підвищення конкурентноздатності (2003 р., у %)
Заходи | Групи підприємств за масштабами бізнесу | Малі | Середні | Великі | Зміна профілю діяльності | 3,9 | 3,1– | Розширення (зміна) асортименту випуску | 70,1 | 59,4 | 40,0 | Концентрація на випуску товарів, що приносять максимальний прибуток | 18,2 | 15,6 | 20,0 | Стримування відпускних цін на продукцію | 14,3 | 18,8– | Надання додаткових послуг покупцям | 35,1 | 9,4 | 10,0 | Використання реклами | 40,3 | 21,9 | 30,0 | Пошук нових каналів і схем збуту | 35,1 | 46,9 | 50,0 | Пошук нових ринків збуту для традиційної продукції | 29,9 | 34,4 | 40,0 |
Як основні проблеми, котрі пов’язані з постачаннями сировини, матеріалів, комплектуючих, керівники підприємств, у першу чергу, виділяють високі ціни на матеріальні ресурси, недотримання термінів постачання, необхідність більшої передоплати.
Як першочергові заходи при вирішенні задачі стабільного матеріально-технічного постачання керівники платоспроможних підприємств у 2003 році відзначили пошук нових постачальників (62,5%), створення додаткових запасів (35,8%) і організацію виробництва сировини, матеріалів на власному підприємстві (36,7%). Таким чином, переважна більшість платоспроможних підприємств не задоволені співробітництвом з наявними постачальниками. Які-небудь інші заходи представляються керівникам істотно менш результативними (а може і просто нездійсненними).
В умовах перехідної економіки підприємства зіткнулись із цілим рядом серйозних проблем, які перешкоджають формуванню ефективної поведінки, що було визначено в процесі дослідження: неефективність системи управління підприємством (що можна пояснити через відсутність стратегії у поведінці підприємства і орієнтація тільки на короткострокові результати; недостатнім знанням кон’юнктури ринку; низьким рівнем кваліфікації менеджерів і персоналу, відсутністю трудової мотивації працівників; нерозвиненістю сучасних методів фінансового менеджменту і управління витратами виробництва); низький рівень відповідальності керівників підприємства за прийняті рішення, збереження і ефективність використання майна підприємства, а також за фінансово-господарські результати діяльності; незабезпеченість єдності підприємства як майнового комплексу, що знижує його інвестиційну привабливість; відсутність достовірної інформації про фінансово-економічне становище для акціонерів, керівників підприємства, потенційних інвесторів, а також органів виконавчої влади; значна кількість збиткових підприємств та багато інших.
Виникнення таких проблем обумовлене, насамперед, відсутністю моніторингу за поведінкою контрагентів і керівництва (неефективність власника), слабкістю економіко-правових механізмів (наприклад, нерозвиненість профспілок дає можливість працедавцю обмежувати права працівників, несвоєчасно виплачувати заробітну плату), відсутністю жорсткої системи контролю дотримання контрактних зобов’язань.
У третьому розділі роботи „Підвищення ефективності економічної поведінки підприємств” досліджується удосконалення процесу планування поведінки підприємств, вивчення окремих аспектів підвищення ефективності діяльності підприємств не тільки з економічної точки зору, але й з соціальної, а також внутрішній та зовнішній аспекти ефективності поведінки підприємств. Своєчасне коректування цілей відповідно до змін зовнішнього середовища, чіткий розподіл матеріальних і людських ресурсів може забезпечити ефективну економічну поведінку суб’єктів господарювання, тобто будь-яке підприємство повинно в нових умовах господарювання застосовувати методи планування.
В роботі відмічено, що в сучасних умовах підприємство повинно постійно збирати і аналізувати великі обсяги інформації про фактори, які впливають на його економічну поведінку, саме тому стратегічне планування можливо є єдиним із способів прогнозування майбутніх проблем і можливостей, забезпечує основу для прийняття рішень і формально сприяє зниженню ризику при прийнятті цих рішень. Відомо, що оптимальність рішень, які пов’язані з нестабільністю і виживанням підприємств, в значній мірі визначається ступенем поінформованості керівництва про фактичні і ті загрози, які назрівають всередині і зовні підприємства. Непоінформованість призводить до прийняття рішень, які містять ту чи іншу частку ризику недоотримання запланованої віддачі від впровадження запланованих ресурсів. У дисертації обґрунтовано, що в зв’язку із цим, важливим фактором формування економічної поведінки підприємства є формування і поповнення „антикризового банку даних”. Джерелами формування такого банку антикризової інформації є, з одного боку, результати аналізу зовнішнього середовища, виявлення пов’язаних із ним негативних тенденцій, а з другого – аналіз потенціалу підприємства і поведінки підприємства, яка йому передувала, виявлення внутрішніх негативних тенденцій, слабких і сильних сторін підприємства, а також даних експертного опитування керівників, спеціалістів функціональних підрозділів підприємства.
З точки зору формування економічної поведінки практично доцільним буде розглядати ефективну економічну поведінку як сукупність цілеспрямованих дій, яка буде характеризувати доцільність використання матеріальних, фінансових і людських ресурсів для досягнення поставленої мети, в результаті чого буде досягнуто позитивного ефекту.
У процесі такої діяльності здійснюється безперервна оцінка зовнішніх і внутрішніх можливостей, які відкриваються перед підприємством, а також загроз, які виходять від зовнішнього середовища і пов’язаних із ними ризиками. Це передбачає необхідність рангувати події за двома параметрами – актуальність, яка характеризує швидкість настання подій, вигоди (для можливостей) і ризики (для загроз), які пов’язані з цими подіями.
Для пошуку рішень поряд з імітаційними і експертними моделями використовуються оптимізаційні моделі. Принцип оптимізації рішень поширений в теорії управління, планування, прогнозування, планово-проектної, виробничої, комерційної діяльності. Сам процес оптимізації сприймається як властивість, яка характерна всім проблемно-орієнтованим моделям, які є запорукою їх реалізації. Саме оптимізація надає процесу моделювання форму цілеспрямованості і реалізації, обумовлює його здатність до вирішення основного завдання – визначення реальних шляхів досягнення цілей, які стоять перед системним утворенням. При моделюванні діяльності підприємства властивість оптимізації особливо важлива. Власне, вибір оптимальної моделі економічної поведінки підприємства – найбільш характерний приклад її прояву, коли умова оптимальності дає можливість реалізувати комплексний підхід при вивченні різноспрямованих процесів і явищ, різноякісних факторів і характеристик, забезпечить виважену, повністю узгоджену їх оцінку.
Економічний зміст задачі ефективного розвитку виробництва для економіко-виробничої системи полягає у визначенні такого варіанту випуску продукції та її видів на протязі всього прогнозованого періоду, яка задовольняла б ринкові умови і забезпечила б максимальну ефективність для економіко-виробничої системи.
Економіко-математична модель задачі ефективного функціонування і розвитку підприємства має вигляд:
(1)
при обмеженнях:
(2)
(3)
, (4)
<,
де цільова функція f в (1) означає максимум ефективності виробництва в цілому за період Т і з врахуванням (5) і (6) може бути записана в змістовій формі як функція від .
Об’єм випуску (в грошовому виразі) в t-ому підперіоді записується у вигляді скалярного добутку векторів і :
, (5)
Сумарна вартість капіталу залученого для виробництва продукції в t-ому підперіоді, відповідно, має вид:
(6)
Дана задача при заданих (оцінених) векторах , і є задачею лінійного програмування і може бути практично реалізована при заданій (об’єктивно оціненій) інформації для підприємства. Приведена економіко-математична модель є типовою для довільної економіко-виробничої системи (підприємства, галузі, регіону) із врахуванням агрегації деяких відповідних показників для даного підприємства.
Висновки
1. Економічна поведінка вимагає усвідомленості мети, стану, до якого прагне суб’єкт господарювання, саме тому необхідною умовою ефективної реалізації економічної поведінки є побудова системи цілей і визначення ступеня їх важливості. Економічна категорія економічної поведінки підприємства як сукупність стратегічних та тактичних дій спрямована на досягнення визначених цілей з врахуванням умов трансформаційної економіки. Комплекс „цілі – стратегія” задає основні напрямки пошуку ринкових можливостей, підтримує у запланованих межах витрати, визначає чисельність і кваліфікацію персоналу і визначає траєкторію „економічної поведінки” підприємства.
2. Ефективність та результативність економічної поведінки в умовах трансформаційної економіки слід оцінювати з точки зору передумов та умов формування поведінки.
3. Зміни в економічній поведінці визначаються як один із головних результатів реформування української економіки. Якщо оцінювати можливості адаптації підприємств, як платоспроможних, так і неплатоспроможних до нових умов господарювання, найбільш показовими будуть зрушення у збутовій політиці, реструктуризації взаємовідносин із постачальниками і споживачами, підвищення ролі рекламно-маркетингової діяльності, розвиток нових схем збуту та реалізації продукції.
4. Для успішного розвитку підприємства повинні враховувати інтереси основних соціальних груп, суспільних інститутів. Труднощі можуть виникати як в зв’язку із ринковими питаннями, так і неринковими проблемами, які можуть впливати на ринкову активність. Саме тому підприємствам необхідно звертати особливу увагу на соціальну спрямованість економічної поведінки та підвищення інноваційної активності.
5. Формування економічної поведінки всіх підприємств повинно базуватись на принципах планування з врахуванням існуючих методів, прогресивній практиці проведення моніторингу діяльності та формування відповідного „антикризового банку даних”.
6. Наведені в роботі алгоритм та економіко-математична модель дають можливість рангувати фактори за ступенем їх нагальності, тобто близькості і масштабах наслідків, які вони можуть спричинити, також оцінити обґрунтовану ефективність функціонування та розвитку підприємства.
Список опублікованих праць за темою дисертаційної роботи
1.
М. Мрочко, Г. Капленко. Формування кредитної політики комерційних банків // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Становлення фінансової системи України та проблеми її стабілізації (Щорічник наукових праць). Випуск ХІІ (у двох частинах, за матеріалами міжнародної науково-практичної конференції „Становлення фінансової системи України та проблеми її стабілізації”). / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відповідальний редактор академік НАН України М.І. Долішній. – Львів, 2000. – С. 282–285.
2.
Капленко Г.В. Мотивація підприємництва і його економічна поведінка // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Економічні проблеми розвитку виробництва та інноваційної діяльності (Щорічник наукових праць). Випуск ХІХ / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відповідальний редактор академік НАН України М.І. Долішній. – Львів, 2000. – С. 285–292.
3.
Капленко Г.В. Концентрація промислового виробництва: методологічний аспект Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Економічні проблеми розвитку виробництва регіону (Щорічник наукових праць). Випуск ХХХІ / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відповідальний редактор академік НАН України М.І. Долішній. – Львів, 2001. – С. 45–57.
4.
Капленко Г.В. Економічні інтереси як основа регіонального відтворювального процесу і методи їх регулювання // Регіональна економіка. – 2002. – №3 (25) – С. 222–229.
5.
Капленко Г.В. Особливості формування управлінських рішень підприємницьких структур у сучасному періоді // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія „Економіка”. Випуск 11. Ужгород, 2002. – С. 64–68.
6.
Капленко Г.В. Інноваційні зміни як внутрішня енергія для росту конкурентоспроможності підприємства. // Молодь і ринок. Науково-педагогічний та економічний журнал Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. – 2003. – №1 – С. 52–56.
Анотація
Капленко Г. Формування економічної поведінки підприємств. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами. – Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2004.
В дисертації досліджені теоретичні основи та сучасні особливості з процесу формування та реалізації економічної поведінки підприємств.
Розкрито особливості визначення траєкторії економічної поведінки підприємства залежно від його поточного становища. Доведено важливість соціальної відповідальності та інноваційної діяльності в процесі формування економічної поведінки підприємства незалежно від його поточного становища.
Аргументована необхідність реалізації планування економічної поведінки, а також формування „антикризового банку даних” на основі моніторингу, з метою зменшення впливу дії факторів зовнішнього середовища. Розкрито ефективність економічної поведінки підприємства через взаємозв’язок економічної та соціальної складової ефективності. Обґрунтовано доцільність та розроблено економіко-математичну модель задачі ефективного функціонування і розвитку підприємства з використанням векторних обмежень для прибутку, витрат та обсягів випуску.
Ключові слова: економічна поведінка, стратегія, підприємство, планування економічної поведінки, ефективність економічної поведінки, платоспроможне підприємство, неплатоспроможне підприємство.
Аннотация
Капленко Г. Формирование экономического поведения предприятий. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – Экономика, организация и управление предприятиями. – Институт региональных исследований НАН Украины, Львов, 2004.
В диссертации исследованы теоретические основы и особенности процесса формирования и реализации экономического поведения предприятий в переходной экономике.
В работе показано, что особенность экономического поведения предприятий заключается в том, что экономическое поведение отражает сущность стратегических и тактических процессов, которые возникают в процессе деятельности предприятия и достижения поставленных целей.
Раскрыта взаимосвязь формирования экономического поведения с ситуацией и расчетом варианта выбора, что обуславливает некоторые общие черты в действиях предприятий. Обязательный элемент экономического поведения – расчет результатов, поскольку деятельность оценивается за её результатами и её эффективностью.
Обобщены общие черты и особенности процесса формирования и условия реализации экономического поведения в современных условиях. Аргументирована возможность рассматривать экономическое поведение как стратегически определенное направление действий, операций, мер и реакций на непредвиденные развития событий и конкуренцию с целью обеспечения реализации конкретных целей предприятия и его миссии в избранной сфере деятельности. В условиях переходной экономики экономическое поведение должно ориентироваться на рыночные формы хозяйствования в совокупности с самостоятельностью и независимостью предприятия.
Особенности экономического поведения предприятий обусловлены, с одной стороны, спецификой исходных предпосылок реформирования, а с другой стороны – финансово-экономическим положением предприятия. В связи с этим аргументировано положение о проведении социально-экономического мониторинга деятельности предприятия и формирования „антикризисного банка данных”. Аргументировано необходимость социальной ответственности экономического поведения предприятия с учетом интересов основных групп, общественных институтов.
С использование системного подхода сформированы направления и возможности использования планирования экономического поведения. Своевременная коррекция целей соответственно до изменений внешней среды, четкое распределение материальных и человеческих ресурсов может обеспечить эффективное экономическое поведение.
Доказана целесообразность и предложена экономико-математическая модель для эффективного функционирования и развития предприятия. Экономический смысл задачи эффективного развития производства для экономическо-производственной системы состоит в определении такого варианта выпуска продукции и её видов на протяжении всего прогнозированного периода, который бы соответствовал рыночным условиям и обеспечивал максимальную эффективность для экономическо-производственной системы
Ключевые слова: экономическое поведение, стратегия, предприятие, планирование экономического поведения, эффективность экономического поведения, платежеспособное предприятие, неплатежеспособное предприятие.
Annotation
Kaplenko G. Formation of economic behaviour of the enterprises. – Manuscript.
Dissertation for obtaining scientific degree of candidate of economic sciences on a speciality 08.06.01 – Economy, organization and management. – Institute of regional research NAS of Ukraine, Lviv, 2004.
The fundamental theory and current peculiarities of the process of formation and realization of economic behavior of the enterprises activities have been investigated in the dissertation. The peculiarities of determination of trajectory of economic behavior of the subject of managing in dependence on its initial position have been revealed. The importance of social responsibility and innovative activity of an enterprise in the process of formation of its economic behavior despite of its current position has been proved.
The author gives reasons for
