харківський національний економічний університет

Кісь олександр петрович

УДК 658.014.01

ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.06.01 – економіка, організація і

управління підприємствами

автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському національному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник– | доктор економічних наук, професор

Українська Лариса Олегівна,

Харківський національний економічний університет,

професор кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти | : | доктор економічних наук, професор

Орлов Петро Аркадійович,

Харківський національний економічний університет,

завідувач кафедри економіки та маркетингу

кандидат економічних наук

Христіановський Володимир Вадимович,

Донецький національний університет,

старший викладач кафедри міжнародної економіки

Провідна установа – | Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна,

кафедра маркетингу і менеджменту зовнішньоекономічної діяльності, Міністерство освіти і науки України, м. Харків

Захист відбудеться “17” листопада 2005 р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.01, у Харківському національному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пров. Інженерний, 1-а.

Автореферат розісланий “14” жовтня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М. Ястремська

загальна характеристика роботи

На сучасному етапі розвитку цивілізації процвітання будь-якої країни неможливе без її активної участі у міжнародній співпраці. Самостійність національної економіки зовсім не означає її ізоляцію. Навпаки її подальший розвиток значною мірою залежить від завоювання вітчизняними промисловими підприємствами конкурентних переваг, в тому числі і на світових ринках.

Закони зростання потреб, поділу праці, економії робочого часу, товарного виробництва та обміну є об'єктивними економічними законами розвитку світової цивілізації, що обумовлюють посилення її цілісності, становлення та зміцнення єдиного світового господарства. Це знаходить своє відображення у розширенні мережі великомасштабних транснаціональних господарських комплексів, єдиних ринків товарів та послуг, капіталів та робочої сили. У зв'язку з цим, в останні роки все більше значення отримує орієнтація вітчизняних підприємств на зарубіжні ринки з метою стабілізації свого економічного становища.

Актуальність теми. Низька результативність зовнішньоекономічної діяльності багато в чому пов'язана з недостатньо компетентними діями промислових підприємств на зовнішньому ринку, які призводять до негативних наслідків, таких, як збитки в результаті необґрунтованого заниження цін, антидемпінгові розслідування та санкції з боку іноземних держав, обумовлені недобросовісною конкуренцією та ін. Це свідчить про відсутність чіткої зовнішньоторгової політики, слабкі канали збуту, недостатній досвід роботи на зовнішньому ринку, прагнення до швидкої віддачі шляхом продажу продукції, яка не потребує особливих зусиль з її просування, що в свою чергу вказує на необхідність подальшого теоретичного та методичного обґрунтування умов та напрямків активізації зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств на основі стратегічного управління.

Закономірності розвитку міжнародної економіки та проблеми управління зовнішньоекономічною діяльністю досліджувалися у наукових працях вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, таких як О.Кириченко, А.Кредисов, Ю.Макогон, П.Орлов, І.Піддубний, С.Пивоваров, М.Портер, Л.Українська, А.Філіпенко та ін. Питання стратегічного управління підприємствами розглядалися у роботах І.Ансоффа, В.Гееця, В.Гриньової, В.Диканя, П.Друкера, В.Лазаренка, В.Пономаренка, І.Семеняк, А.Пушкаря, О.Тридіда, Р.Фатхутдінова, А.Чендлера та ін.

Процеси, що пов’язані із становленням та виходом на зовнішні ринки комерціалізованих суб’єктів господарювання, висувають перед економічною наукою та практикою господарювання нові завдання. Еволюційний розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємств обумовлює необхідність вдосконалення на науковій основі організаційно-економічного механізму зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Передумовою освоєння нових ринків збуту є здійснення заходів з підвищення конкурентоспроможності продукції промислових підприємств, що в свою чергу потребує розробки відповідного науково-теоретичного обґрунтування.

Актуальність цих питань і зумовила вибір теми дисертаційної роботи, визначила її мету та задачі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась згідно з планами наукових досліджень Харківського національного економічного університету за темою “Проблеми єдності економічно та соціальної ефективності на підприємстві” (номер держреєстрації 0105U001040).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування й розробка науково-методичних рекомендацій щодо визначення умов та напрямків удосконалення процесів формування стратегії зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств.

Для досягнення поставленої мети було сформульовано і вирішено такі наукові та практичні задачі:

аналіз та уточнення теоретичних засад стратегічного управління зовнішньо-економічною діяльністю промислових підприємств, розкриття його особливостей як однієї з функціональних підсистем стратегічного менеджменту;

дослідження умов та наявного методичного забезпечення процесів формування стратегії зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств;

оцінка ступеню зовнішньоекономічної активності вітчизняних підприємств в сучасних умовах та визначення особливостей стратегій, яких вони при цьому додержуються;

визначення сутності, структури та проблем організаційно-економічного механізму формування стратегії зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств;

розробка системи методичного та інформаційного забезпечення вибору стратегічних зон господарювання на основі прогнозування експортних можливостей, як елемента стратегії зовнішньоекономічної діяльності;

розробка методичного забезпечення прийняття стратегічних управлінських рішень щодо вибору форм та методів здійснення зовнішньоекономічних операцій;

обґрунтування методичних рекомендацій щодо вдосконалення зовнішньоекономічної стратегії промислових підприємств, які функціонують в умовах транзитивної економіки;

узагальнення обґрунтування методичних підходів до застосування системи глобального електронного маркетингу, які враховують особливості промислових підприємств.

Об'єкт дослідження – процеси стратегічного управління зовнішньоекономічною діяльністю промислових підприємств.

Предметом дослідження є методи формування стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємства в умовах транзитивної економіки.

Методи дослідження. Теоретичною й методологічною основою дисертації є фундаментальні положення менеджменту, закони України, постанови, рішення уряду з найважливіших питань організації і регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства в ринкових умовах. При постановці проблеми та аналізі існуючих підходів до її вирішення було використано наукову, економічну й довідкову літературу, труди провідних вітчизняних і зарубіжних економістів, періодичні економічні та фінансові видання України і країн СНД, звітні дані вітчизняних підприємств.

В процесі дослідження було застосовано такі методи: монографічний – для вивчення теоретичних основ управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств та опису процесів формування зовнішньоекономічної стратегії; графічний – для наочного зображення викладених положень; статистичний аналіз – для вивчення, групування, порівняння, оцінки та інтерпретації фактичних даних про стан зовнішньоекономічної діяльності в Україні; метод порівняльного аналізу – для зіставлення існуючих підходів до формування стратегії зовнішньоекономічної діяльності зарубіжних та вітчизняних підприємств; метод аналізу і синтезу – для деталізації об'єкта дослідження шляхом розділення його на окремі складові частини; системно-генетичний підхід – для визначення складових загального процесу стратегічного управління зовнішньоекономічною діяльністю та виявлення внутрішніх зв'язків між ними.

Наукова новизна результатів дослідження, отриманих особисто автором і представлених на захист полягає у розробці і обґрунтуванні теоретичних положень, методичних підходів та прикладних рекомендацій щодо вдосконалення процесів стратегічного управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства, а саме:

вперше:

обґрунтовано доцільність застосування методу аналізу ієрархій для оцінювання адекватності форм та методів здійснення міжнародних операцій обраній стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємства за допомогою сформованого комплексу критеріїв такого оцінювання;

удосконалено:

визначення поняття “стратегія зовнішньоекономічної діяльності” як категорії менеджменту за рахунок розкриття її місця в стратегічному управлінні підприємством та уточнення базових компонентів;

методичні підходи до вибору стратегічних зон господарювання за рахунок систематизації показників та критеріїв оцінки зарубіжних сегментів ринку;

дістали подальший розвиток:

методичні рекомендації щодо визначення перспективних напрямків підвищення конкурентоспроможності продукції промислових підприємств, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, на основі обґрунтування доцільності застосування викупних операцій;

методичний підхід до впровадження системи електронного маркетингу на підприємствах, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, що передбачає реалізацію таких етапів: активізація використання глобальної інформаційної мережі Інтернет в комунікаційній сфері, організація маркетингових досліджень, створення WEB-сторінки, організація торгівлі через електронний магазин.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці комплексного методичного забезпечення щодо використання сучасних методів та форм міжнародного маркетингу та менеджменту при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності з метою вдосконалення системи управління підприємством в цілому та підвищення його конкурентоспроможності. Методичні підходи щодо забезпечення прогнозування експортних можливостей підприємства, а також до формування системи глобального електронного маркетингу, доведені до рівня практичних рекомендацій і можуть бути безпосередньо впроваджені суб’єктами господарювання.

Висновки та рекомендації, подані у дисертації, знайшли практичне застосування у діяльності АКЗТ “ХЗ Проммонтажелектроніка” (довідка № 201 від 24 листопада 2003р.), ДП Завод ім. В.О.Малишева (довідка № 7664/43 від 1 грудня 2003р.).

Особистий внесок здобувача. Всі теоретичні та практичні результати отримані автором одноособово. Права власності на результати досліджень, оприлюднених в колективних публікаціях, охарактеризовані в їх списку, представленому в авторефераті.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження, висновки і рекомендації, що подані у дисертації, оприлюднені на міжнародних і міжвузівських науково-практичних конференціях: “Інформаційні технології: наука, техніка, технології, освіта, здоров'я” (Харків, 2002 р.), “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (Донецьк, 2003 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 наукових робіт (5 статей у наукових фахових виданнях), що відбивають основний зміст дисертації. Загальний обсяг – 1,7 ум.-друк. арк., з яких особисто автору належить 1,55 ум.-друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел з 178 найменувань, 4 додатків. Роботу представлено на 211 сторінках машинописного тексту, у тому числі 15 таблиць – на 16 сторінках, 14 рисунків – на 14 сторінках, список літератури – на 15 сторінках, додатки – на 10. Обсяг основного тексту дисертації становить 180 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано задачі, розкрито загальну методологію та методику вивчення проблеми, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі – “Теоретичні основи стратегічного управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств” – визначено теоретичні засади дослідження проблеми формування стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємств; узагальнено та доповнено підходи до визначення змісту термінів стратегічного менеджменту та розкриття взаємозв'язків основних елементів системи стратегічного управління підприємством; сформульовано основні методичні проблеми формування стратегії зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств в умовах транзитивної економіки.

Інтенсифікація зовнішньоекономічної діяльності останнім часом дозволила багатьом підприємствам промисловості подолати кризове становище, в якому вони опинилися внаслідок різкого звуження внутрішнього платоспроможного попиту та реструктуризації економіки країни на початку 90-х років. Високі за світовими мірками темпи зростання ВВП України, які спостерігалися починаючи з 2000 року, були обумовлені переважно зростанням обсягів експорту продукції українських підприємств в інші країни. Все це підтверджує, що вагомим фактором розбудови вітчизняної економіки є процес її інтеграції у світове господарство.

Проте, аналіз статистичних даних свідчить, що сучасне становище зовнішньоекономічної діяльності не забезпечує стабільність розвитку вітчизняної економіки. Незадовільною залишається товарна структура експорту, у якій переважають сировинні товари, а частка складної технічної продукції, якщо порівнювати з індустріально розвиненими країнами, є незначною, що ставить Україну у залежність від зовнішньоекономічної кон'юнктури та наділяє її партнерів важелями економічного та політичного тиску. Географічна структура експорту характеризується незначною часткою, яка припадає на країни, ринки яких вирізняються високим платоспроможним попитом та підвищеними вимогами до якості, що свідчить про все ще низьку конкурентоспроможність продукції вітчизняних підприємств на світовому ринку. Перехід до наступного етапу інтеграції вітчизняної економіки у світове господарство, який передбачає підвищення рівня системності дій суб'єктів господарювання на міжнародній арені, обумовлює необхідність вдосконалення механізму стратегічного управління зовнішньоекономічною діяльністю промислових підприємств.

В роботі доведено, що при дослідженні механізмів формування стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємств мають бути враховані такі положення.

Кожне окреме підприємство є унікальною динамічною системою. Крім того, характер зовнішнього середовища та особливості його впливу і взаємодії з кожним конкретним суб’єктом господарювання також носять специфічний характер. Звідси випливає, що кожне підприємство потребує індивідуального підходу, в якому враховуються особливості внутрішнього та зовнішнього середовища його функціонування, та який спирається на відповідні загальнонаукові та методичні положення.

В умовах прискорення глобалізації економічних процесів та інтеграції окремих національних економік в єдиний світовий ринок зовнішньоекономічна діяльність стає невід'ємною складовою функціонування та розвитку підприємства. Зовнішньоекономічна діяльність є частиною господарської діяльності підприємства і вона повинна узгоджуватися з видами діяльності спрямованими на національний ринок. Разом з тим зовнішньоекономічна діяльність є специфічним видом діяльності підприємства, тому що пов'язана з орієнтацією на зовнішній ринок. Зовнішньоекономічна діяльність є комплексною сферою, що характеризується широким набором форм, тому вимагає системного підходу, можливого в рамках стратегії здійснення ЗЕД. Стратегія зовнішньоекономічної діяльності є складовою загальної стратегії. Виходячи із вищезазначеного, зовнішньоекономічна стратегія має досліджуватися через її підпорядкування загальній стратегії.

Функціонування підприємства носить діалектичний характер: виходячи із наявних ресурсів підприємство завойовує той чи інший ринок, а характер відновлення та нарощування ресурсів у свою чергу залежить від характеристик тих ринків, що обслуговуються. Саме тому перед вітчизняними промисловими підприємствами на сучасному етапі стоїть проблема завоювання зарубіжних ринків з платоспроможним попитом при наявності обмежених ресурсів.

Із застосуванням системно-генетичного підходу у роботі досліджено темпи, умови та стадії еволюції стратегічного менеджменту. Як і у всіх інших галузях науки, у стратегічному менеджменті існують різні наукові школи, що хоча і розділяють загальні принципи дисципліни, проте, по-різному розставляють дослідницькі акценти, виділяючи ті чи інші методологічні пріоритети. Серед факторів, які обумовлюють орієнтацію подальших досліджень на той чи інший підхід, основними є: тип економічної системи, у якій функціонує досліджуваний суб'єкт господарської діяльності; етап розвитку підприємництва; національні особливості країни або регіону; тип досліджуваних підприємств.

Порівняльний аналіз різних концепцій стратегічного управління, зокрема стосовно ЗЕД, дав змогу узагальнити та доповнити такі положення.

Стратегія зовнішньоекономічної діяльності підприємства – це комплекс управлінських рішень, які звужують всю множину можливих зовнішньоекономічних дій підприємства до сукупності найбільш ефективних з точки зору довгострокових цілей сформульованих у загальній стратегії. При формуванні такого комплексу рішень мають враховуватися можливі дії та протидії інших учасників ринкових відносин.

За видом об'єкта управління слід розрізняти такі стратегії:

-

-

До основних функцій стратегії економічних суб'єктів відносяться:

-

-

-

Зміст стратегії як програми має бути наступним:

-

-

-

Аналіз існуючих підходів до вирішення проблеми формування стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємства виявив, що цьому питанню присвячено багато праць, проте характерні для транзитивного типу економічної системи зміни, що відбуваються у вітчизняній економіці, а також бурхливість та динамічність розвитку світового господарства, ставлять нові задачі.

Праці багатьох зарубіжних вчених, які досліджували цю проблему, не завжди відповідають потребам українського економічного середовища через те, що об'єктом дослідження, як правило виступають транснаціональні корпорації, до яких можна віднести невелику кількість українських компаній. Отже для інших, які складають переважну більшість, окремі положення не є актуальними на сучасному етапі розвитку.

Визначення основних категорій та понять, які в комплексі відображають суть стратегічного управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства, потребує подальшого уточнення, оскільки багато з них трактуються різними авторами не однаково, а це негативно впливає як на процеси дослідження в цілому, так і на включення певних об’єктів дослідження у розгляд тих чи інших понять, а це в свою чергу робить асиметричними результати наукового аналізу.

У другому розділі – “Комплексний аналіз стратегічного управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств” – проведено аналіз сучасного стану зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств та визначено особливості стратегій, які вони при цьому використовують; досліджено сутність, структуру та проблеми формування організаційно-економічного механізму зовнішньоекономічної діяльності.

З проведеного дослідження стану і динаміки економіки України видно, що після тривалого трансформаційного спаду вона перейшла у фазу стабілізації та зростання. Позитивні тенденції зростання, що спостерігалися останнім часом, – нестійкі через те, що вони були досягнуті в основному за рахунок зовнішніх чинників (зростання експорту), а не внутрішніх (платоспроможний попит на національному ринку зростає недостатньо швидко). Завдяки сприятливої зовнішньоекономічної кон'юнктури, що склалася на світовому ринку стосовно сировинних ресурсів (продуктів з незначною часткою доданої вартості), українським промисловим підприємствам вдалося наростити експорт, та таким чином частково компенсувати негативні наслідки звуження внутрішнього ринку, обумовленого економічною кризою 90-х років.

Аналіз галузевої структури зовнішньоекономічної діяльності показав, що основа українського експорту складається переважно за рахунок сировини та продукції хімічної й металургійної промисловості. Збереження такої тенденції загрожує перетворенням України на сировинний придаток розвинених країн. Для того, щоб зростання експорту мало позитивний ефект для української економіки, потрібним є збільшення експортного потенціалу трудоємних галузей (сільського господарства і машинобудування) і наукоємних галузей (сфери інформаційних послуг і виробництва програмних продуктів). З цього погляду істотний інтерес представляє Харківський регіон. При наявності могутнього машинобудівного комплексу, великої кількості наукових закладів і значних трудових ресурсів розпочався процес активізації науково-промислового потенціалу регіону.

Порівняльний аналіз особливостей стратегій зовнішньоекономічної діяльності українських промислових підприємств з відповідними стратегіями компаній розвинутих країн (табл.1) виявив розходження між ними за такими критеріями, як:

-

-

-

-

Таблиця 1

Порівняльний аналіз стратегій завоювання конкурентних позицій на світовому ринку промисловими підприємствами

Складові стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємств |

Промислові підприємства України |

Промислові підприємства розвинутих країн

Мотиви зовнішньоеконо-мічної діяльності | Виживання | Розширення діяльності

Конкурентні переваги, що експлуатуються | Низькі витрати | Диференціація

Цільові ринки збуту | Переважно СНД та Азіатські країни. | Ринки “тріади” – Японія, США, ЄС

Форми виходу на зовнішні ринки | Переважно експорт товарів | Експорт товарів та капіталу

Розміщення видів діяльності по країнах | Централізація | Децентралізація

Особливості організації міжнародної діяльності | Майже відсутні транснаціональ-ні та багатонаціональні корпора-ції українського походження. | Міжнародна діяльність здійснюється переважно транснаціональними корпораціями та міжнародними стратегічними альянсами

Аналіз даних по підприємствам та інформації державного статистичного комітету свідчать про зростання рівня оплати праці, та частки витрат на оплату праці у загальних операційних витратах, що за відсутності більш стрімкого зростання продуктивності праці може призвести до втрати українськими підприємствами конкурентної переваги, яка базується на дешевизні робочої сили. З такою ситуацією вже стикалися компанії деяких країн південно-східної Азії, основною конкурентною перевагою яких є низькі витрати на оплату праці. Їх досвід свідчить, що за умов відсутності прогнозування та завчасної реакції на ці тенденції, підприємства можуть зіткнутися не тільки з втратою світової конкурентоспроможності, а навіть з тимчасовим припиненням своєї діяльності.

Ті зміни, які відбулися в економіці країни в цілому та діяльності кожного окремого суб'єкта господарювання після розпаду СРСР, потребували побудови на підприємствах нового організаційно-економічного механізму формування стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємства, основними елементами якого є:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Проте, дотепер на багатьох підприємствах організаційно-економічний механізм не відповідає сучасним вимогам та потребує вдосконалення за такими напрямками, як розвиток наявних і розробка нових організаційних форм здійснення зовнішньоекономічної діяльності, а також вдосконалення організаційної структури управління підприємством, що здійснює зовнішньоекономічну діяльність.

У третьому розділі – “Методичне забезпечення стратегічного планування зовнішньоекономічної діяльності підприємств” – запропоновано методику дослідження зовнішніх ринків та прийняття рішень щодо вибору стратегічних зон господарювання; розроблено і наведено рекомендації стосовно визначення перспективних напрямів підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на світових ринках; запропоновано алгоритм підбору форм міжнародних операцій адекватних стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємства; подано методичні підходи щодо розробки маркетингової стратегії при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та впровадження електронного маркетингу у міжнародному бізнесі.

Зовнішньоекономічна діяльність фірми — це одна зі сфер її господарської діяльності, що зв'язана з виходом на зовнішні ринки і функціонуванням на них.

Проведений в роботі аналіз дав змогу розробити методичний підхід до послідовності дій щодо здійснення оцінки міжнародних ринків та вибору підприємством стратегічних зон господарювання. Для визначення переваг та недоліків умов виходу і роботи на різних зарубіжних ринках підприємства мають керуватися набором критеріїв, за якими проводяться відповідні зіставлення. В роботі наведено перелік факторів, зведених у три групи: фактори ринкового потенціалу, економіко-технологічні та конкурентні фактори. Їх покладено в основу системи показників, які характеризують сферу матеріального виробництва досліджуваного регіону, внутрішній товарообіг, зовнішню торгівлю, кредитно-грошову та фінансову сфери, обсяги капіталовкладень, ситуацію із замовленнями і цінами.

Успішна робота на світовому ринку можлива лише за певних умов. До них відноситься зокрема обов'язкова наявність в експортера добре продуманої і послідовно здійснюваної товарної політики, в якій вирішення задач конкурентоспроможності є пріоритетним. Без цього експорт товарів і послуг будь-яким українським підприємством втрачає перспективи. Такий експорт піддається негативному впливу непередбачуваних випадковостей і в кінцевому рахунку приречений на невдачу. Розробка експортної товарної політики справа достатньо складна і дорога, але сили, час і засоби, витрачені на це, дають високу віддачу, однак за умови, що така політика не тільки творчо формується, але і правильно здійснюється.

Експортна товарна політика передбачає необхідність як усебічного знання підприємством своїх експортних можливостей, рівня конкурентоспроможності, факторів їх обмеження, так і можливостей товарних ринків в умовах конкурентного середовища в даний час і в перспективі. Така політика (і це підтверджує світовий досвід), щоб бути результативною в довгостроковому плані, повинна виходити з принципу послідовного переходу від простих до більш складних задач експорту при їхньому вирішенні і дотримуватись іншого основного принципу – концентрації засобів і зусиль на вирішальних, найбільш перспективних напрямках експорту. Надмірне розпилення зусиль експортера по багатьом товарам і країнам-імпортерам, особливо на первісному етапі експортної діяльності, украй небажано з ряду причин.

Підтримка необхідної конкурентоспроможності товарів у даний час і в перспективі стосовно вимог не світового ринку взагалі, а його обраних цільових сегментів, повинна бути стержневим напрямком експортної товарної політики українських підприємств. Дотримання цієї умови тим більше важливо, що значна маса виробленої вітчизняної продукції поки що неконкурентоспроможна на зовнішніх ринках за своїми якісними та іншими характеристиками.

Експортна діяльність у вигляді прямого і непрямого методів у їх класичних формах стає все більш недостатньою для підтримки необхідного рівня конкурентоспроможності компаній на світовому ринку. Щоб забезпечити належний рівень конкурентоспроможності українських підприємств потрібне використання усе більш нових і ефективних методів роботи, застосовуваних на світовому ринку. У тому числі: прямого інвестування для створення виробничих підприємств у країнах з найбільш перспективними або важкодоступними ринками, або таких, що є перевалочними базами; активного використання виробничого кооперування і науково-технічного співробітництва; будівництва об'єктів по закордонних замовленнях; використання міжнародного лізингу машин і устаткування для зміцнення експортних позицій; створення за рубежем спеціалізованих компаній – збутових, сервісних, інжинірингових і інших, що дозволяють зміцнювати інфраструктурну ланку конкурентоспроможності вітчизняних підприємств у країнах-імпортерах і партнерах по зовнішньо-економічній діяльності.

Для практичного впровадження наведених вище методів в роботі розроблено і запропоновано алгоритм підбору форм міжнародних операцій адекватних стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Він включає описання та класифікацію факторів, які покладено в основу розробленої системи критеріїв оцінки та відбору відповідних форм реалізації зовнішньоекономічної діяльності; послідовність виконання зазначеного вище аналізу; а також методику оцінки пріоритетності форм міжнародних операцій. Алгоритм складається з чотирьох етапів:

1-й етап – формування спеціалістами маркетингового відділу підприємства переліку потенційно можливих зовнішньоекономічних операцій;

2-й етап – складання системи критеріїв оцінки адекватності форм міжнародних операцій стратегії зовнішньоекономічної діяльності (за основу можуть бути взяти критерії запропоновані в роботі);

3-й етап – відкидання шляхом обговорення групою експертів (доцільне використання методу “мозкового штурму”) тих форм міжнародних операцій, які за деякими критеріями не можуть бути реалізовані;

4-й етап – здійснення оцінки пріоритетності форм міжнародних операцій за сформованими критеріями (табл. 2) з використанням методу аналізу ієрархій.

Модель вибору форм міжнародних операцій адекватних стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємства за допомогою метода аналізу ієрархій наведена на рис. 1.

Сучасна індустрія і розвиток суспільства в цілому в промислово розвинених країнах виявили основну роль інформаційних ресурсів і їхній значний вплив на сферу матеріального виробництва.

Таблиця 2

Перелік критеріїв оцінки пріоритетності форм міжнародних операцій

Шифр | Критерії

К1 | Підвищення прибутковості

К2 | Спеціалізація

К3 | Диверсифікація

К4 | Закріплення споживачів за підприємством

К5 | Підвищення інформованості (наближеності до споживача)

К6 | Зниження ризиків

К7 | Нарощування присутності в регіоні

В дисертації досліджено стадії проектування системи електронного маркетингу (рис. 2), яке слід починати з найбільш загальної форми представлення підприємства в мережі, поступово реалізуючі інші форми використання світової мережі Інтернет. За цією схемою більшість українських підприємств на цей час знаходяться на другій або третій стадії.

Популяризація Інтернету обумовила появу нових форм комунікацій не лише на товарному ринку, а й на ринку праці. Підприємства отримали можливість на новому рівні здійснювати підбір кадрів. Можна виділити декілька форм реалізації цієї функції:

Рис. 1. Модель вибору форм міжнародних операцій адекватних стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

Рис. 2. Стадії проектування системи електронного маркетингу

1.

2.

3.

За рахунок використання мережі Інтернет підприємство, що здійснює зовнішньоекономічну діяльність, отримує можливість вдосконалити різні процеси за багатьма напрямками. В сфері комунікацій фірма може знизити витрати на закордонні відрядження та спілкування з іноземними контрагентами, завдяки оперативності та дешевизні засобів зв'язку, заснованих на Інтернет-технології. Розширюється доступ до інформації при проведенні маркетингових досліджень. Маркетологи підприємства повинні реалізовувати можливість збирати необхідні дані на сайтах державних установ та громадських організацій інших країн, а також різних компаній, розташованих по всьому світу. Замість того, щоб витрачати кошти на створення та підтримку закордоном збутової інфраструктури, сучасній експортоорієнтованій фірмі слід розглянути можливість використання власного сайту або електронного магазину в мережі Інтернет з метою здійснення рекламних та збутових функцій.

ВИСНОВКИ

В узагальненому вигляді результати дисертаційного дослідження полягають в розробці та науковому обґрунтуванні теоретичних та методичних положень щодо визначення умов та напрямків вдосконалення процесів формування стратегії зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств, які функціонують в умовах транзитивної економіки.

В результаті проведених досліджень були зроблені такі висновки та рекомендації.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях:

1.

2.

3.

4.

5.

Особистий внесок автора полягає у виявленні тенденцій розвитку міжнародних конкурентних переваг підприємств України та розробці методичних рекомендацій щодо врахування відповідних змін при формуванні стратегії зовнішньоекономічної діяльності.

Тези доповідей

6.

7.

анотація

Кісь О.П. Формування стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Харківський національний економічний університет, Харків, 2005.

В роботі визначено теоретичні засади дослідження проблеми формування стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємств; узагальнено та доповнено підходи до визначення змісту ряду категорій стратегічного менеджменту та розкриття взаємозв'язків основних елементів системи стратегічного управління підприємством; сформульовано основні методичні та організаційні проблеми формування стратегії зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств в умовах транзитивної економіки. Дисертація містить аналіз сучасного стану зовнішньоекономічної активності вітчизняних підприємств та оцінку стратегій, які вони при цьому використовують; досліджено сутність, структуру та проблеми формування організаційно-економічного механізму зовнішньоекономічної діяльності. Запропоновано методику дослідження зовнішніх ринків та методичне забезпечення прийняття рішень щодо вибору стратегічних зон господарювання; розроблено рекомендації стосовно визначення напрямів підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на світових ринках; запропоновано алгоритм підбору форм міжнародних операцій адекватних стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємства; подано методичні підходи щодо розробки маркетингової стратегії при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та впровадження електронного маркетингу у міжнародному бізнесі.

Ключові слова: стратегія, зовнішньоекономічна діяльність, підприємство, стратегічні зони господарювання, конкурентоспроможність, світовий ринок, маркетингова стратегія, електронний маркетинг.

анотация

Кись А.П. Формирование стратегии внешнеэкономической деятельности предприятия. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – экономика, организация и управление предприятиями. – Харьковский национальный экономический университет, Харьков, 2005.

В работе определены методологические основы исследования проблемы формирования стратегии внешнеэкономической деятельности предприятий, обобщены и дополнены подходы к определению содержания ряда категорий стратегического менеджмента и раскрытию взаимосвязей основных элементов системы стратегического управления предприятием. Сформулированы основные методические и организационные проблемы формирования стратегии внешнеэкономической деятельности промышленных предприятий в условиях транзитивной экономики. Диссертация содержит анализ современного состояния внешнеэкономической деятельности отечественных предприятий и условий ее осуществления, который свидетельствует об экспортной ориентации, как отдельных промышленных предприятий, так и украинской экономики в целом, что обусловливает сильную зависимость от складывающейся на внешних рынках конъюнктуры. Внешнеэкономические стратегии, используемые при этом предприятиями, характеризуются ориентацией на низкие цены как конкурентное преимущество, освоением рынков преимущественно развивающихся и слаборазвитых стран, значительной долей экспорта товаров и ограниченными объемами экспорта капитала.

Предложенная в диссертационной работе последовательность действий по выбору предприятием стратегических зон хозяйствования заключается в параллельном взаимосвязанном проведении анализа исследуемого рынка и оценки экспортируемых товаров, в результате чего определяется стратегическая зона хозяйствования предприятия, применительно к которой разрабатывается внешнеэкономическая стратегия. Исследованные в работе факторы привлекательности стратегической зоны хозяйствования предприятия, ориентированного на осуществление внешнеэкономической деятельности, систематизированы и объединены в три группы: экономико-технологические, конкурентные и факторы рыночного потенциала.

Предложены методические подходы к определению системы показателей, используемых при проведении анализа исследуемого зарубежного рынка сбыта продукции, а также даны методические рекомендации по составлению научно-обоснованного прогноза его развития. Разработаны методические рекомендации относительно совершенствования стратегии внешнеэкономической деятельности субъектов хозяйствования, функционирующих в условиях транзитивной экономики. Обосновано, что применение машиностроительными предприятиями операций по выкупу техники способствует увеличению лояльности потребителей и повышает конкурентоспособность на внешних рынках, при этом наличие емкого внутреннего вторичного рынка техники в Украине рассматривается как значимый благоприятный фактор при решении проблемы реализации выкупленной продукции. Предложен алгоритм подбора форм международных операций, основанный на применении метода анализа иерархий, для которого в диссертации разработан набор критериев, необходимых для осуществления оценки адекватности операций внешнеэкономической стратегии предприятия. В работе изучены проблемы внедрения системы электронного маркетинга на промышленных предприятиях, осуществляющих внешнеэкономическую деятельность, в результате чего выделены и исследованы такие этапы данного процесса как активизация использования возможностей глобальной информационной сети Internet в сфере коммуникаций; организация систематических маркетинговых исследований внешних рынков посредством сети Internet, создание собственной Web-страницы предприятия и реализация с ее помощью рекламной политики, ориентированной на зарубежного потребителя; создание и эксплуатация собственного электронного магазина с целью расширения возможностей сбыта. С учетом специфики работы на внешних рынках для промышленных предприятий разработаны рекомендации по созданию электронного магазина и развитию обеспечивающих его успешное функционирование подсистем, предложены методы осуществления оценки эффективности электронной торговли. Кадровая политика рассматривается как одна из весомых составляющих стратегии внешнеэкономической деятельности предприятия, в связи с чем в работе исследованы методы подбора персонала, основанные на применении глобальной сети Internet, что дает возможность существенно расширить охват потенциальных претендентов, более тщательно оценить профессиональные и личностные качества.

Полученные в результате проведенных исследований выводы и рекомендации применимы, прежде всего, к тем предприятиям, чья внешнеэкономическая деятельность носит систематический характер и является средством преодоления кризисных явлений, характерных для последнего десятилетия и обусловленных диспропорцией между имеющимися мощностями и свернутым спросом на промышленную продукцию на внутреннем рынке. В таких условиях эффективная внешнеэкономическая стратегия способствует выявлению и реализации конкурентных преимуществ и, как следствие, повышению общей устойчивости предприятия. В то же время, подходы и модели, содержащиеся в работе, могут быть использованы более широким кругом предприятий независимо от их положения на внешних рынках.

Ключевые слова: стратегия, внешнеэкономическая деятельность, предприятие, стратегические зоны хозяйствования, конкурентоспособность, мировой рынок, маркетинговая стратегия, электронный маркетинг.

the summary

Kis A.P. Creation of foreign activity strategy of enterprise. – Manuscript.

Dissertation for a scientific degree of the Candidate of Economic Science on specialty 08.06.01