ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Калінін Вадим Олександрович

УДК 378147:811.111+316.733

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ЗАСОБАМИ ДІАЛОГУ КУЛЬТУР

13.00.04 – теорія та методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Житомир – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Житомирському державному університеті ім. І.Я. Франка, Міністерство освіти і науки України, м. Житомир.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Дубасенюк Олександра Антонівна,

Житомирський державний університет імені Івана Франка, проректор з наукової роботи, міжнародних та регіональних зв’язків.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Пуховська Людмила Прокопівна,

Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України (м. Київ), завідуюча відділом порівняльної професійної педагогіки і психології;

кандидат педагогічних наук, доцент

Редько Валерій Григорович,

Інститут педагогіки АПН України (м. Київ), завідуючий лабораторією навчання іноземних мов.

Провідна установа: Херсонський державний педагогічний університет, кафедра педагогіки та психології, Міністерство освіти і науки України, м. Херсон.

Захист відбудеться 18 жовтня 2005 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.053.01 в Житомирському державному університеті імені Івана Франка за адресою: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 40, 2-й поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Житомирського державного університету імені Івана Франка (10008, м. Житомир. вул. Велика Бердичівська, 40).

Автореферат розісланий 16 вересня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.А. Сейко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Інтеграція України до європейської спільноти, приєднання вітчизняної системи вищої освіти до Болонської декларації, орієнтація на загальноєвропейські рекомендації та вимоги з мовної освіти передбачають реформування вищої школи, модернізацію професійної підготовки майбутнього вчителя.

Розвиток і функціонування освіти зумовлюються чинниками, умовами та принципами існування суспільства, в тому числі й принципом культуровідповідності, що передбачає навчання у контексті культур, уважне вивчення цінностей своєї та іншомовної культур як необхідності формування людини майбутнього. Тому інтеграція освіти й культури визначається провідним принципом реформування сучасної освіти.

У „Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті” підкреслюється необхідність виховання людини демократичного світогляду, яка дотримується громадянських прав і свобод, з повагою ставиться до традицій, культури, віросповідання та мови спілкування народів світу. У зв’язку з цим змінюються і функції вчителя, його діяльність орієнтується на створення умов для саморозвитку суб’єктів учіння, формування і розвитку потреб та здібностей суб’єкта навчального процесу. За цих обставин метою реформи вищої освіти на нових законодавчих і методологічних засадах є досягнення якісного рівня професійної підготовки фахівця у вищій школі, створення принципово нового підґрунтя для розвитку особистості вчителя, здатного до роботи у певному соціокультурному просторі. Однак рівень професійної підготовки сучасного вчителя не задовольняє потреб сьогодення, а численні її зміни не дозволяють принципово покращити якість практичної підготовки майбутніх учителів.

Сьогодні студент ВНЗ має широкий спектр можливостей професійного обміну з представниками інших культур, а сучасний школяр – іншомовного спілкування зі своїми однолітками з країн, мова яких вивчається. Отже, необхідність формування соціокультурної компетенції як однієї з основних цілей навчання іноземної мови у всіх закладах освіти України зумовлює соціальний запит.

Нове призначення іноземної мови спричинило необхідність зміщення акцентів і в підготовці вчителів. Перед університетською наукою постала проблема приведення теорії й практики навчання відповідно до потреб сучасності. Однак наші спостереження, бесіди і спеціально проведена діагностика вчителів іноземної мови показали, що на практиці намітилися негативні тенденції, які проявляються у нерівномірності сформованості окремих компонентів професійної компетентності, дидактофобії, стереотипності у підходах до організації навчання іноземної мови у нових полікультурних умовах. Невисокий рівень професійної соціокультурної компетенції не дозволяє педагогу повною мірою реалізувати свою культурно свідому роль у побудові навчального і виховного середовища в школі, яке б спонукало учнів до діалогу культур, орієнтувало на соціально значущі духовно-естетичні цінності.

Результати дослідження також свідчать про те, що студенти ВНЗ потребують підвищення рівня своєї соціокультурної підготовки, що виявляється в їх бажанні і намаганні засвоїти достатній обсяг професійно значущих знань, соціокультурних професійно-педагогічних умінь, розвинути здібності та набути необхідних якостей, які забезпечать ефективне формування особистості учня, здатного брати участь у міжкультурному іншомовному спілкуванні.

Сутність поняття професійної компетентності була предметом розгляду в роботах О.Є Антонової, В.П. Беспалько, О.А. Дубасенюк, М.Б. Євтуха, І.А. Зязюна, Н.В. Кузьміної, О.Є. Ломакіної, А.К. Маркової, В.М. Монахова, Н.Г. Ничкало, Є.М. Павлютенкова, А.І. Пискунова, М.В. Розова, В.О. Сластьоніна та інших. Питанням інтеграції компонентів культури у процесі навчання іноземної мови присвячені праці Н.М. Бібік, Н.Ф. Бориско, О.О. Миролюбова, Ю.І. Пассова, О.І. Пометун, Л.П. Пуховської, О.Б. Тарнопольського, С.Г. Тер-Миносової, Г.Д. Томахіна, R.H.H.J. Harmer, A.D.A. Mall, J.L.C. Kramsh, M. Wallace, A.R. Wright. Проблемами соціокультурної освіти та виховання займалися Є.Н. Воробйова, Н.Б. Ішханян, В.В. Сафонова, В.Т. Топалова та інші. Проте проблема визначення ролі професійної соціокультурної компетенції у структурі професійної компетентності майбутнього педагога, розкриття її сутності, розробки ефективних технологій формування професійної компетентності вчителів засобами діалогу культур є недостатньо розробленою. З огляду на необхідність модернізації змісту, форм і методів професійної підготовки майбутнього вчителя іноземної мови, зумовлених вимогами Болонського процесу, загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти, з метою ефективного формування професійної компетентності майбутнього вчителя, соціокультурна компетенція розглядається нами як ключовий елемент професійної компетентності студентів у вищому педагогічному закладі, як вагома передумова успішного оволодіння іноземною мовою учнями середньої школи. Отже, актуальність проблеми та її недостатня розробленість зумовило вибір теми дослідження „Формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови засобами діалогу культур”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у межах наукової комплексної теми „Формування професійної компетентності майбутнього вчителя”, яка розроблялася на кафедрі педагогіки та в рамках науково-методичної лабораторії „Проблеми навчання іноземної мови у діалозі культур” на базі кафедри методики викладання іноземних мов та прикладної лінгвістики Житомирського державного університету імені Івана Франка. Тема дисертації затверджена вченою радою Житомирського державного університету імені Івана Франка (протокол № 10 від 26. 05. 2003 р.) та узгоджена з Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 3 від 30. 03. 2004 р.)

Об’єктом дослідження є процес професійної підготовки майбутнього вчителя іноземної мови.

Предметом дослідження є зміст, форми та методи формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови засобами діалогу культур.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні, практичній розробці та експериментальній перевірці педагогічної технології розвитку професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови для роботи у новому соціокультурному просторі.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні про те, що ефективність формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови в умовах іншомовної соціокультурної освіти може бути досягнута, як що цей процес побудувати на основі розробки й реалізації науково-обґрунтованої моделі та педагогічної технології „діалог культур”.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали наукові засади філософіі, педагогики, соціології, психології, лінгвистикі про роль культури в навчальному процесі; концепції особистісно-орієнтованого, компетентісного, соціокультурного підходів щодо формування професійної компетентності майбутніх учителів; здобутки в галузі сучасних педагогічних технологій; інноваційний педагогичний досвід учених-теоретиків і практиків.

Завдання дослідження:

1. Вивчити стан розробки проблеми професійної компетентності майбутнього вчителя у сучасній психолого – педагогічній літературі.

2. Визначити особливості формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови у контексті соціокультурного підходу.

3. Проаналізувати наявний рівень та критерії сформованості професійної компетентності вчителя іноземної мови.

4. Розробити модель формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови засобами діалогу культур.

5. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічну технологію формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови засобами діалогу культур.

У дослідженні було використано комплекс методів, серед яких: методи теоретичного характеру; аналітичні (аналіз теоретичної літератури з педагогіки, психології, лінгвістики, аналіз стану методичної підготовки вчителя в соціокультурному аспекті); узагальнюючі (синтез і формалізація дослідження); інтерпретаційні (інтерпретація даних анкетувань; проміжних тестів; порівняння результатів рівня сформованості вчителя середньої школи та результатів, одержаних у процесі експерименту); проектувальні (прогнозування та моделювання процесу формування професійної компетентності вчителя), а також методи емпіричного характеру ? збір та накопичення даних щодо організації формування професійної компетентності у ВНЗ; педагогічний експеримент (діагностичний, формуючий); статистична обробка даних експерименту і результатів анкетування.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося у три етапи протягом 2000-2005 років.

На першому етапі (2000-2001) вивчено стан розробленості проблеми в теоретичному та прикладному аспектах, визначено об’єкт, предмет дослідження, його мету і завдання, складено програму дослідження.

На другому етапі (2001-2004) здійснено обґрунтування концептуальних ідей та методологічних засад формування професійної компетентності вчителя, визначено її сутність та структуру, критерії та показники рівнів її сформованості у вчителів іноземної мови, розроблено модель формування професійної компетентності вчителя засобом педагогічної технології “діалог культур” та етапи формування професійної компетентності майбутнього вчителя, проведено констатуючий та формуючий експерименти.

На третьому етапі (2004-2005) проаналізовано та узагальнено результати дослідно-експериментальної роботи, проведено апробацію результатів дослідження та їх упровадження у практику підготовки майбутніх учителів іноземної мови у вищих навчальних закладах України.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше на основі системного, особистісного, компетентнісного підходів розроблено і науково обгрунтовано модель та педагогічну технологію формування професійної компетентності вчителя іноземної мови засобами діалогу культур; вдосконалено зміст та структуру компонентів професійної компетентності майбутнього вчителя для роботи у новому соціокультурному просторі; подальшого розвитку набули педагогічні умови та засоби формування професійної компетентності.

Теоретичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні моделі формування професійної компетентності майбутнього вчителя засобами діалогу культур; у визначенні змісту понять “соціокультурна компетенція вчителя - користувача мови”, “професійна соціокультурна компетенція вчителя іноземної мови”, “педагогічна технологія діалог культур”; у виявленні критеріїв та рівнів сформованості професійної компетентності у майбутніх учителів іноземної мови.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці дидактичного комплексу занять з використанням педагогічної технології „діалог культур” для формування професійної компетентності майбутнього вчителя; створенні програми спецкурсу „Навчання мови і культури” як засобу її вдосконалення; підготовці діагностичного паспорта як інноваційної технології вхідного, проміжного та підсумкового контролю за сформованістю професійної компетентності вчителя; укладанні методичних рекомендацій щодо формування соціокультурної компетенції учнів середньої школи. Розроблені та апробовані форми ї методи педагогічної технології „діалог культур” можуть бути використані у неперервній післядипломній освіті вчителя.

Результати дослідження впроваджено у практику навчання Житомирського державного університету імені Івана Франка (довідка № 9 від 23. 05. 2005 р.), Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди (довідка № 14 від 27. 04. 2005 р.), Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т. Шевченка (довідка № 14 від 24. 03. 2005 р.) та Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя (довідка № 11 від 27. 04. 2005 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження у формі доповідей та повідомлень оприлюднено на ряді міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференцій, зокрема на 3-ій Міжнародній науково-практичній конференції „Теоретичні та методичні засади розвитку професійно-педагогічної освіти у контексті Європейської інтеграції” (м. Київ, 14 - 16 травня 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Освіта як фактор забезпечення стабільності сучасного суспільства (м. Тернопіль, 26 березня 2004 р.); науково-практичній конференції „Актуальні проблеми впровадження загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти в практику викладання іноземних мов” (м. Житомир, 24 - 25 листопада 2004 р.); Міжнародній науковій конференції, присвяченій 70 - річчю з дня народження професора Д.І. Квеселевича “Слов’янська та германська лексикологія і проблеми перекладу: сучасний стан і перспективи“ (м. Житомир, 20 - 21 травня 2005 р.).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження відображено у 15 публікаціях автора, з яких усі одноосібні, в тому числі 6 статей у провідних наукових фахових виданнях та 1 навчально-методичний посібник для вчителів англійської мови середньої школи,.

Структура та обсяг дисертації. Структура роботи визначається метою та завданнями дослідження, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 173 сторінки друкованого тексту. Кількість таблиць – 9, рисунків – 19. Перелік використаних джерел нараховує 324 найменування, 54 з яких – англійською і німецькою мовами. На 100 сторінках додатків містяться зразки анкет, навчальний матеріал, завдання зрізів, таблиці статистичного аналізу результатів експериментального навчання, довідки про впровадження.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність наукового пошуку з обраної проблеми, стан її вивчення, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження, його методологічні основи, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення, висвітлено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – „Професійна компетентність учителя іноземної мови як педагогічна проблема” – розкрито існуючий стан досліджуваної проблеми, зміст і структуру професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови; розглянуто особливості її формування в нових полікультурних умовах; визначено місце соціокультурної компетенції як ключової складової професійної компетентності; проаналізовано теоретичні засади формування такого виду компетенції з точки зору педагогіки, філософії, соціології та методики викладання іноземних мов.

Розгляд сутності професійної компетентності передбачає вирішення питання співвідношення понять „компетенція” і „компетентність”. Аналіз сучасної соціально-педагогічної літератури з проблеми досліджуваних категорій, визначення їх суттєвих ознак за допомогою методу контент-аналізу засвідчив, що „компетентність” є більш широке поняття, яке характеризує і визначає рівень професіоналізму особистості, а її досягнення відбувається через здобуття ним необхідних компетенцій, що складають мету професійної підготовки фахівця.

Теоретичний аналіз різних підходів до розуміння сутності професійної компетентності дозволив зробити висновок про те, що змістове наповнення поняття „професійна компетентність” для вчителя іноземної мови у світлі нової мовної політики, а також з позицій компетентнісного підходу потребує уточнення і деталізації.

Доведено, що в нових полікультурних умовах володіння майбутніми вчителями іноземної мови професійною компетентністю стає можливим за умови спеціально організованої підготовки щодо формування у них високого рівня соціокультурної компетенції, яка реалізується у двох напрямах: 1 –соціокультурна компетенція вчителя – користувача мови; 2 – професійна соціокультурна компетенція вчителя, здатного сформувати подібну компетенцію у своїх учнів.

Виявляючи сутність професійної соціокультурної компетенції, наші погляди ґрунтувалися на підходах до побудови структури педагогічної діяльності та її основних компонентів, розроблених Н.В. Кузьміною, педагогічних функціях учителя, виокремлених О.І. Щербаковим, результатах контент-аналізу базових понять дослідження. Під професійною соціокультурною компетенцією вчителя іноземної мови розуміємо сукупність професійно значущих знань, навичок і вмінь, зумовленими новими цілями і потребами навчання іноземної мови, які вимагають від учителя спеціальних якостей і здібностей для успішного формування соціокультурної компетенції учнів шляхом використання відповідних інноваційних форм, методів і режимів роботи.

Таким чином, на основі аналізу компонентів структури соціокультурної компетенції вчителя – користувача мови і його професійної соціокультурної компетенції визначено їх місце у загальній структурі професійної компетентності вчителя.

У другому розділі – „Особливості формування професійної компетентності вчителя у новому соціокультурному просторі” – проаналізовано стан професійної підготовки вчителя у соціокультурному аспекті, визначено дві групи чинників. До першої групи належать чинники, які викликають у вчителя іноземної мови потребу формувати соціокультурну компетенцію учнів. Другу групу складають чинники, які стимулюють учнів до оволодіння соціокультурною компетенцією. Виявлено труднощі з якими вчителі стикаються під час своєї педагогічної діяльності у процесі формування соціокультурної компетенції, та досліджено їх причини. Зазначене вище дозволяє стверджувати, що процес формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови, її ключового компонента – професійної соціокультурної компетенції – у ВНЗ потребує вдосконалення.

На основі вивчення літератури були визначені основні компоненти моделі формування професійної компетентності майбутнього вчителя засобами діалогу культур, виявлено рівень готовності вчителя до роботи у соціокультурному просторі. Проведене дослідження дозволило визначити критерії та показники рівня сформованості професійної готовності вчителя до формування соціокультурної компетенції учнів, зокрема: стимулюючий, когнітивний, практичний, ціннісний, результативний; виділити три рівні готовності вчителів: (початкової, достатньої та розвиненої готовності) до роботи у нових соціокультурних умовах як підґрунтя для розробки технології формування професійної компетентності майбутнього вчителя.

Базуючись на вивченні особливостей професійної підготовки майбутнього вчителя у контексті діалогу культур проведено порівняльний аналіз, який дозволив стверджувати, що її ефективність залежить від рівня розвитку таких компонентів: ціле-мотиваційного (орієнтації щодо ролі та місця соціокультурного навчання в школі; усвідомлення значущості цілей формування професійної соціокультурної компетенції; здійснення пізнавального, освітнього, розвивального, виховного аспектів змісту, мети); змістового (набуття належного рівня професійно значущих педагогічних, психологічних, методичних, лінгвістичних та технологічних знань); операційно-діяльнісного (набуття професійно-педагогічних умінь, необхідних та достатніх для успішного формування соціокультурної компетенції учнів: проектувальних, організаційних, пізнавальних, комунікативних, контролюючих, адаптивних, мотиваційних); особистісного (формування якостей учителя, необхідних для формування соціокультурної компетенції учнів); рефлексивного (формування вмінь самоаналізу і самооцінки своєї професійно-педагогічної діяльності та здатність до самовдосконалення). Високий рівень значущості всіх компонентів для вчителя підтвердив правильність їх виокремлення.

У третьому розділі – „Педагогічна технологія формування професійної компетентності майбутнього вчителя засобами діалогу культур” – викладено відповідну експериментальну програму організації дослідження, розроблено теоретичну модель формування професійної компетентності майбутнього вчителя, яка визначала мету, провідні завдання формування професійної компетентності та структуру організації процесу формування професійної компетентності принципи, умови, засоби, етапи, (див. рис. 1).

Виявлено роль педагогічної технології „діалог культур” у становленні вчителя іноземної мови. Запропоновано типи спрямованості педагогічної технології „діалог культур”: на процес формування професійної соціокультурної компетенції; на вчителя; на учня. Формування професійної компетентності майбутнього вчителя здійснювалося на інформаційно-теоретичному, лабораторно-практичному, процесуально-діяльнісному, аналітико-корективному, самостійно-творчому етапах. Відповідно до кожного етапу визначено цілі, зміст, форми та засоби педагогічної технології „діалог культур”.

Метою інформаційно-теоретичного, етапу було формування професійної орієнтації та мотивації, формування професійного образу вчителя іноземної мови, основ професійної соціокультурної компетенції вчителя у складі професійної компетентності студента. Основною формою реалізації технології „діалогу культур” на цьому етапі стали міні-лекції різного типу з соціокультурною орієнтацією.

На лабораторно-практичному етапі відбувається цілеспрямоване формування професійної компетентності майбутніх педагогів (професійні

Принципи | умови | засоби | етапи | - принцип об’єктивності;

- принцип діалогу культур;

- принцип гуманізації;

- принцип позитивної емоційної забарвленості;

- принцип реалізації особистості у колективі;

- принцип максимальної вмотивованості навчальної ситуації;

- принцип дидактичної культуровідповідності. | - забезпечення інтегративної цілісності процесу формування професійної компетентності майбутнього вчителя;

- спрямованість професійної підготовки на формування професійної соціокультурної компетенції учителя як центрального компонента професійної компетентності майбутнього вчителя засобами діалогу культур;

- актуалізація можливостей навчальних предметів для формування професійної компетентності майбутнього вчителя з урахуванням їх спеціальності і кваліфікації;

- стимулювання процесу саморозвитку майбутніх педагогів. | - міні-лекції (бесіди);

- зустрічі з учителями новаторами;

- творчі презентації;

- спецкурс „Навчання мови й культури”;

- методичні майстерні;

- самостійна робота студентів у групах за інтересами (SIGs);

- відеотренінг;

- педагогічна практика;

- методична олімпіада;

- захист курсових та дипломних робіт. |

- інформаційно-теоретичний;

- лабораторно-практичний;

- процесуально-діяльнісний;

- аналітико-корективний;

- самостійно-творчий. |

знання, вміння, навички, прийоми самоосвіти в процесі вивчення як психолого-педагогічних, так і спеціальних дисциплін). Форми і методи педагогічної технології: семінарсько-практичні, лабораторні роботи з методики викладання іноземних мов, методичні майстерні, відеотренінги.

Процесуально-діяльнісний етап – передбачає набуття професійної компетентності майбутніх учителів у процесі педагогічної шкільної практики, де вони демонструють рівень професійної соціокультурної компетенції, творчо застосовують різні технології формування соціокультурних умінь.

Аналітико-корективний – включає аналіз і корекцію реалізації професійної компетентності майбутніх учителів у навчально-пізнавальній та практичній діяльності, корекцію індивідуального стилю професійної діяльності. Розроблено спецкурс „Навчання мови і культури”, який має професійно-педагогічну спрямованість, включає інноваційні технології формування соціокультурної компетенції.

Самостійно-творчий – передбачає створення умов для ґрунтовного, глибокого і усвідомленого оволодіння педагогічною професією через сформованість на певному рівні всіх компонентів професійної компетентності у базових педагогічних і методичних діях щодо використання засобів педагогічної технології „діалог культур” у вигляді самостійного проектувального процесу формування соціокультурної компетенції учнів. Формами педагогічної технології „діалог культур” стали відеотренінг, захист дипломних робіт, науково-практичні конференції, ділова гра.

З метою простеження динаміки розвитку процесу формування професійної компетентності, уникнення випадковості результатів розроблено функціональну модель діагностики формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови, яка передбачала проведення трьох узагальнених зрізів сформованості професійної компетентності (див. рис 2): вхідної діагностики (2000-2001) проміжний (2001–2004), який проводився на різних стадіях формуючого експерименту; підсумковий (2004-2005) – після закінчення експерименту. Систематизація діагностичних замірів різноманітних компонентів професійної компетентності вчителя іноземної мови передбачає створення паспорту діагностики формування професійної компетентності вчителя іноземної мови, який мобілізував студентів до активного оволодіння своєю професією та сприяв підвищенню професійної мотивації.

Експериментальна робота здійснювалася у певній послідовності: проведено діагностику рівня сформованості професійної компетентності майбутнього вчителя; відзначено динаміку її формування у студентів;

Рис. 2. Функціональна модель діагностики рівня професійної компетентності

виявлено її початковий рівень після першої педагогичної практикі студентів у школі; визначено рівень готовності студентів до розвитку соціокультурної компетенції учнів.

Узагальнення результатів експерименту здійснювалося за допомогою комплексу методів, зокрема: методики О.В. Смірнова, Р.А. Смірнової, заснованої на використанні бальних шкал та відносних частот і t–критерія розподілу Ст’юдента, які дали змогу розрахувати рівень сформованості кожного з досліджуваних показників, і лонгітюдного методу. Визначені методи допомогли простежити динаміку змін у досліджуваних сферах діяльності майбутніх учителів протягом експерименту.

Як свідчать отримані дані, в експериментальних групах відбувається зменшення кількості студентів з низьким рівнем; більшість же досягає достатнього та середнього рівнів професійної компетентності. У контрольних групах спостерігаються схожі тенденції, однак темпи приросту незначний (див. таблицю 1).

Водночас були застосовані інші методики з використанням технології професійної самооцінки та взаємооцінки, карти особистого росту професійної компетентності, технології вивчення ціннісних орієнтацій студентів, анкетування вчителів-експертів, тестування оцінки педагогічної технології „діалог культур” та ін., щоб отримати повну картину ефективності запропонованої технології поетапного формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови. Експертами, учителями-методистами середньої школи оцінено рівень сформованості професійної компетентності майбутніх учителів засобом діалогу культур за допомогою спеціально розробленого нами тесту.

У таблиці 1 представлено динаміку експертної оцінки під час вхідної та підсумкової діагностик.

Порівняння результатів експертної оцінки рівня сформованості професійної компетентності під час двох діагностик свідчить про високу оцінку експертами ефективності розробленої технології поетапного формування професійної компетентності. Експертами відзначено, що майже втричі зросла кількість випускників університету, які досягли достатнього рівня професійної компетентності; більше половини студентів (63,3%) оволоділи дидактичним комплексом засобів „діалогу культур”.

Таблиця 1

Рівень

професійної компетентності | Експертна оцінка

Вхідна діагностика | Підсумкова діагностика

ЕГ | КГ | ЕГ | КГ

осіб | % | осіб | % | осіб | % | осіб | %

Достатній | 11 | 12,2 | 12 | 13,3 | 30 | 33,3 | 19 | 21,2

Середній | 49 | 54,5 | 48 | 53,4 | 57 | 63,3 | 50 | 55,5

Низький | 30 | 33,3 | 30 | 33,3 | 3 | 3,4 | 21 | 23,3

Всього | 90 | 100 | 90 | 100 | 90 | 100 | 90 | 100

Експертна оцінка рівня сформованості професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови

Кількість студентів з нізьким рівнем знизилася до 3,4%. Результати експертної оцінки вчителів-методистів середньої школи підтверджуються даними інших підсумкових діагностик (див. рис. 3).

Рис. 3. Експертна оцінка рівня сформованості професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови

Зокрема збагатилася мотиваційна сфера, зріс рівень сформованості професійно значущих знань, значного розвитку набули професійні соціокультурні навички та вміння, покращились особистісні якості майбутнього вчителя, необхідні для формування соціокультурної компетенції учнів.

Таким чином, якісний та кількісний аналіз результатів експериментальної роботи підтвердив гіпотезу дослідження, ефективність розробленої технології та доцільність її впровадження в практику професійної підготовки студентів. Результати контрольних зрізів формуючого експерименту довели суттєвий вплив зазначеної технології на динаміку рівнів сформованості професійної компетентності майбутніх учителів іноземної мови.

Отриманий коефіцієнт ефективності результатів експериментальної роботи склав 84%, що свідчить про достовірність та об’єктивність сконструйованого процесу формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови засобами діалогу культур.

ВИСНОВКИ

Узагальнюючи теоретичні положення та практичний досвід формування професійної компетентності майбутнього вчителя на основі отриманих результатів експериментального навчання, можна зробити такі висновки:

1. Проаналізувавши психолого-педагогічну літературу і вивчивши стан розробки проблеми формування професійної компетентності майбутнього вчителя, та користуючись результатами проведеного контент-аналізу, здійснено розмежування категорій „компетентність” і „компетенція”. Це дало можливість зробити висновок про те, що професійна компетентність студентів є основним якісним показником освітнього процесу у ВНЗ, а її досягнення відбувається шляхом оволодіння ними необхідними компетенціями. Результати теоретичного вивчення питання формування професійної компетентності спеціаліста дозволили виявити її компоненти, до яких належать: ціле-мотиваційний (визначає мету професійної підготовки вчителя, мотиви, потреби та регламентує спрямованість цього процесу); змістовий (являє собою систему набутих педагогічних, психологічних, методичних, лінгвістичних та технологічних знань); операційно-діяльнісний (містить комплекс професійно значущих навичок і вмінь, необхідних для проектування власних технологій формування соціокультурної компетенції); особистісний (є особистісною характеристикою професійних, загальнолюдських якостей та здібностей учителя); рефлексивний (реалізується в умінні контролювати результати своєї діяльності та рівень власного розвитку).

Виявлення наявного рівня сформованості професійної компетентності вчителів іноземної мови середніх шкіл України шляхом анкетування, проведення порівняльного аналізу підтверджує правильність виокремлення основних компонентів професійної компетентності та дає право стверджувати, що ефективність професійної підготовки майбутнього вчителя залежить від рівня розвитку цих компонентів. Достатній рівень готовності вчителів іноземної мови до формування соціокультурної компетенції учнів середньої школи складає підґрунтя розробки технології формування професійної компетентності майбутнього вчителя засобами діалогу культур.

2. Розгляд професійної компетентності вчителя у контексті нової мовної політики з позиції соціокультурного та компетентнісного підходів дозволяє виявити особливості її формування та стверджувати, що оволодіння майбутнім учителем професійною компетентністю в педагогічному ВНЗ стає можливим за умов сформованості у нього високого рівня соціокультурної компетенції у двох площинах: соціокультурна компетенція учителя як користувача мови і професійна соціокультурна компетенція учителя. На основі вивчення змісту професійної соціокультурної компетенції в структурі професійної компетентності доведено, що професійна соціокультурна компетенція є її ключовою складовою, яка вимагає від учителя професійно значущих знань, навичок і вмінь, спеціальних якостей і здібностей для успішного формування соціокультурної компетенції учнів середньої школи.

3. Дослідження проблеми готовності вчителя до роботи у школі уможливило визначення критеріїв для диференціації рівнів сформованості професійної готовності вчителя до роботи у соціокультурному контексті, а саме: стимулюючого, когнітивного, практичного, ціннісного та результативного критеріїв. Вищезазначені критерії та результати опитування вчителів шляхом професійної самооцінки власного рівня готовності до формування соціокультурної компетенції учнів покладено в основу характеристики трьох рівнів готовності вчителів (І – рівень розвиненої готовності; ІІ – рівень достатньої готовності; ІІІ – рівень початкової готовності до формування соціокультурної компетенції) як підґрунтя для розробки технології формування професійної компетентності майбутнього вчителя.

4. Визначення компонентів професійної діяльності вчителя на основі застосування комплексу підходів (системного, технологічного, аксіологічного, особистісно-орієнтованого, компетентнісного, культурологічного, креативного) дало можливість розробити теоретичну модель формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови у ВНЗ. Запропонована модель визначила принципи, відповідно до яких здійснюється формування професійної соціокультурної компетенції майбутнього вчителя; педагогічні умови формування професійної компетентності майбутнього вчителя засобами діалогу культур; засоби успішного формування професійної компетентності майбутніх учителів та етапи впровадження педагогічної технології у процес професійної підготовки майбутніх учителів.

5. Теоретично обґрунтовано і експериментально доведено, що педагогічна технологія „діалог культур” із соціокультурною спрямованістю на процес формування професійної соціокультурної компетенції, на вчителя і на учня має пріоритетні цілі, зміст, форми та методи, відповідає кожному етапу формування професійної компетентності, а саме: інформаційно-теоретичний, лабораторно-практичний, процесуально-діяльнісний, аналітико-корективний, самостійно-творчий. Результати формуючого експерименту підтвердили ефективність запропонованої технології формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови – коефіцієнт ефективності склав 84%.

Проведене дослідження не претендує на остаточне розв’язання проблеми формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови. Отримані результати доводять необхідність подальшого теоретичного та експериментального дослідження цієї проблеми. Наукового обґрунтування вимагають питання використання технології формування готовності до професійного саморозвитку вчителя іноземної мови у нових полікультурних умовах. Подальших досліджень потребують:

- проблеми розкриття творчого потенціалу фахівця під час формування соціокультурної компетенції учнів середньої школи;

- формування особистісних якостей майбутнього вчителя іноземної мови, здатного до роботи у соціокультурному просторі;

- дослідження специфіки формування соціокультурної компетенції учнів різних вікових категорій.

Основний зміст дисертації відображений у таких публікаціях автора:

1. Калінін В.О. Стан проблеми формування соціокультурної компетенції майбутнього вчителя іноземної мови у вітчизняній та зарубіжній літературі вид. // Наукова школа: центр професійної підготовки педагогічних кадрів. – Житомир, 2003. – С. 223-236.

2. Калінін В.О. Структура і зміст поняття „соціокультурна компетенція” вчителя // Неперервна професійна освіта: Теорія і практика. – К., 2003. – Вип. ІІІ-ІV. – С. 65-72.

3. Калінін В.О. Особливості формування соціокультурної компетенції майбутнього вчителя іноземної мови у процесі професійно-педагогічної підготовки // Вісник Житомирського педагогічного університету. – Житомир, 2003. – Вип. 12. – С. 154-157.

4. Калинин В.А. Исследование метода проектирования как средства формирования социокультурных умений будущего учителя иностранного языка // Освіта як фактор забезпечення стабільності сучасного суспільства. – Тернопіль, 2004. – С. 97-99.

5. Калінін В.О. Використання пошукових соціокультурних завдань як засіб формування соціокультурних умінь майбутнього вчителя // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – Житомир, 2004. – Вип. 17. – С. 28-30.

6. Калінін В.О. Роль і місце спецкурсу „Teaching Language and Culture” в процесі формування професійної компетенції майбутнього вчителя іноземної мови // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і помилки. – Київ – Запоріжжя, 2004. – Вип. 30. – С. 283-291.

7. Калінін В.О. Формування соціокультурної компетенції учнів загальноосвітніх навчальних закладів: шляхи розв’язання проблем учителем // Іноземні мови в навчальних закладах. – К., 2004. – №1. – С. 130-135.

8. Калинин В.А. Фоновые знания как компонент социокультурной компетенции будущего учителя иностранного языка. – Зб. наук. пр. Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – Луганськ, 2004. – Ч. І. – С. 66-68.

9. Калінін В.О. Формування соціокультурної компетенції майбутнього вчителя іноземної мови // Педагог професійної школи. Зб. наук. пр. – К., 2004. – Вип. VI. – С. 62-66.

10. Калінін В.О. Професійний соціокультурний портфель як засіб діагностики рівня сформованості професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови засобами діалогу культур // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – Житомир, 2004. – Вип. 19. – С. 125-129.

11. Калінін В.О. Особливості формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови в новій мовній політиці. – Формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови засобами інноваційних освітніх технологій: Зб. наук. пр. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2005. – С. 193-197.

12. Калінін В.О. Формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови засобами діалогу культур // Наукова школа: центр професійної підготовки педагогічних кадрів: наук. зб. / За ред. проф. Дубасенюк О.А.: Вид. 2-ге, доп. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2005. – С.296-311.

13. Калінін В.О. Використання педагогічної технології “діалог культур” у процесі підготовки майбутнього вчителя іноземних мов // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – Житомир, 2005. – Вип. 22. – С. 54-56.

14. Kalinin V. Teaching Language and Culture. – Харків: Видавнича група „Основа”, 2004. – 92 с.

15. Kalinin V. Some Strategies for the Development of Secondary School // English in the 3rd Millennium. – K., 2004. – Р. 46-47.

Калінін В.О. Формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови засобами діалогу культур. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти – Житомирський державний університет імені Івана Франка. – Житомир, 2005.

Дисертаційна робота є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови у нових полікультурних умовах.

Визначено сутність професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови, її зміст та структуру, яка включає п’ять компонентів: ціле-мотиваційний (цілі, мотиви, потреби); змістовий (професійно значущі знання); операційно-діяльнісний (навички та вміння); особистісний (якості та здібності); рефлексивний (самооцінка, самоаналіз, самовдосконалення). Встановлено, що ключовою складовою професійної компетентності майбутнього вчителя в світлі нової мовної політики є соціокультурна компетенція; уточнено структуру її компонентів. Розроблено педагогічну технологію формування професійної компетентності майбутнього вчителя засобами діалогу культур. Результатами експериментальної роботи доведено ефективність розробленої технології формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови.

Ключові слова: професійна компетентність, компоненти професійної компетентності, компетенція, соціокультурна компетенція вчителя-користувача мови, професійна соціокультурна компетенція, діалог культур, педагогічна технологія.

Калинин В.А. Формирование профессиональной компетентности будущего учителя иностранного языка средствами диалога культур – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального образования – Житомирский государственный университет имени Ивана Франко. – Житомир, 2005.

Диссертационная работа является теоретико-экспериментальным исследованием проблемы формирования профессиональной компетентности будущего учителя иностранного языка в новых поликультурных условиях.

В работе проанализировано состояние данной проблемы в отечественной и зарубежной психолого-педагогической, лингвистической литературе; проведено размежевание понятий “компетентность” и “компетенция”; определены компоненты профессиональной компетентности будущего учителя; изучено состояние профессиональной готовности учителя иностранного языка Украины к работе в новом социокультурном пространстве; разработана педагогическая технология формирования профессиональной компетентности будущего учителя иностранного языка.

Научно обосновано, что ключевым компонентом профессиональной компетентности будущего учителя иностранного языка в свете новой языковой политики в Европе и на Украине является социокультурная компетенция, которая реализуется в 2-х направлениях: социокультурная компетенция учителя – языковой личности и профессиональная социокультурная компетенция учителя.

Обосновано, что эффективность формирования профессиональной компетентности зависит от таких её структурных компонентов – целе-мотивационного, содержательного, операционно-деятельностного, личностного и рефлексивного.

Теоретически подтверждена целесообразность формирования профессиональной компетентности будущего учителя иностранного языка в высшем учебном заведении средствами диалога культур. Определены структура, содержание, формы и методы педагогической технологии “диалог культур” и её направленность.

Установлено, что формирование основных компонентов профессиональной компетентности будущего учителя иностранного языка следует строить на основе пяти этапов (информационно-теоретического, лабораторно-практического, процессуально-деятельностного, аналитико-коррективного, самостоятельно-творческого) с соответствующими способами и формами педагогической технологии “диалог культур”.

В процессе экспериментальной работы разработана модель диагностики процесса формирования профессиональной компетентности, диагностический паспорт, план и программа спецкурса “Обучение языку и культуре”, профессиональный социокультурный портфель, социокультурный портрет учителя иностранного языка, написаны методические рекомендации для учителей английского языка.

Результаты экспериментальной работы доказывают эффективность разработанной технологии формирования профессиональной компетентности будущего учителя иностранного языка средствами диалога культур.

Ключевые слова: профессиональная компетентность, компоненты профессиональной компетентности, компетенция, социокультурная компетенция учителя-языковой личности, профессиональная социокультурная компетенция, диалог культур, педагогическая технология.

Kalinin V. The Formation of the Professional Competence of a Future English Teacher by means of Dialogue of Cultures. – Manuscript.

The thesis on getting the scientific degree of a candidate of pedagogical sciences in speciality 13.00.04 – theory and methods of professional education – Zhytomyr State University named after I.Franko. – Zhytomyr, 2005.

The thesis presents a theoretical-experimental investigation of the problem of the formation of the professional competence of a future English teacher in new multicultural context.

The essence of a future English teacher’s professional competence is defined as well as its structure and components, including aims and motivation, content, practical, evaluating and self-regulating components. It is determined that sociocultural competence is a key component in the structure of professional competence. It is theoretically proved that success of the formation of the professional competence depends on the usage of a specially organized pedagogical technique “dialogue of cultures”. The steps of the development of professional competence with the help of the appropriate kinds of the pedagogical technique “dialogue of cultures” are worked out and experimentally tested.

The effectiveness of the worked out professional competence technique is proved by the results of the experimental work.

Key words: professional competence, components of professional competence, socio-cultural competence of an English teacher, professional socio-cultural competence, dialogue of cultures, pedagogical technique.