ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

КОСТЮШКО ЮРІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ДО МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У СИТУАЦІЇ КОНФЛІКТУ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Автореферат

Дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Житомир-2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Житомирському державному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор Семиченко Валентина Анатоліївна, Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти, проректор з наукової роботи;

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Барбіна Єлизавета Сергіївна,

Херсонський державний університет, професор кафедри педагогіки і психології, м. Херсон.

кандидат психологічних наук, доцент

Бондарчук Олена Іванівна,

Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, завідуюча кафедрою психології;

Провідна установа: Національний авіаційний університет, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м.Київ

Захист дисертації відбудеться 15 березня 2005 року об 11.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К.14.053.01 в Житомирському державному університеті імені Івана Франка за адресою: 10008, м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 40, 2-й поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Житомирського державного університету імені Івана Франка (10008, м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 40)

Автореферат розіслано “14” лютого 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради СейкоН.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку педагогічної освіти в незалежній Україні потребує підвищення відповідальності загальноосвітніх закладів за виховання та підготовку учнівської молоді до реалій життя, їх спроможність адаптуватися до постійних змін у суспільстві, які супроводжуються стресами і конфліктами, здатність вирішувати соціально-психологічні суперечності. Розв'язання цієї проблеми ставить якісно нові вимоги до міжособистісної взаємодії педагога з дітьми у навчально-виховному процесі та підготовки майбутніх учителів до конструктивної участі в ній. Це положення є базовим у Законі України "Про освіту", в Національній доктрині розвитку освіти в Україні, у вітчизняних педагогічних концепціях демократизації та гуманізації освіти.

Різноманітність та складність форм міжособистісної взаємодії потребує високого рівня готовності педагога до гуманної взаємодії з учнями, особливо в ситуації конфлікту. Від конструктивного чи деструктивного характеру конфліктної взаємодії залежить адекватність процесу становлення особистості учня. Володіння студентами вищих педагогічних навчальних закладів продуктивними способами міжособистісної взаємодії у ситуації конфлікту виступає однією з найважливіших проблем у професійній підготовці майбутніх учителів.

Історія людства завжди супроводжувалася соціальними конфліктами: між містами та державами, етносами і народами, релігійними конфесіями, соціальними групами та класами; сімейними, міжособистісними та внутрішньоособистісними. Вирішення конфлікту з позиції сили (в історичному контексті та в сучасних умовах) призводить до наростання соціальних трансформацій, до поширення деструктивних тенденцій формування особистості.

Дисертаційне дослідження базується на гуманістичних та демократичних концептуальних ідеях, кращих здобутках вітчизняних та зарубіжних учених у цій сфері, інноваційних підходах щодо підготовки майбутнього спеціаліста до пошуку ефективних засобів, методів, форм навчання гуманістичного спрямування у вищій школі. Теоретичні засади проблеми відображені у фундаментальних дослідженнях Б.Г.Ананьєва, О.О.Абдулліної, Ф.М.Гоноболіна, О.А.Дубасенюк, І.А.Зязюна, Н.В.Кузьміної, А.С. Макаренка, Н.Г. Ничкало, В.О. Сухомлинського, В.О. Сластьоніна, О.Я. Савченко, В.А. Семиченко, Л.Ф. Спіріна, К.К. Платонова та ін., у яких розкриваються провідні цілі, зміст, сутність підготовки студентів до професійної діяльності. Педагогічні аспекти проблеми міжособистісної взаємодії висвітлювалися в працях В.А. Кан-Каліка, Ю.М. Кулюткіна, А.Й. Капської, Л.В. Кондрашової, А.В. Мудрика, О.Г. Мороза, Л.І. Рувінського, Л.О. Савенкової, А.А. Реана та ін.; психологічні – Г.М. Андрєєвої, О.О. Бодальова, І.Д. Беха, О.В. Киричука, Г.А. Ковальова, Б.Ф. Ломова, О.О. Леонтьєва, Л.О. Петровської, Б.Д. Паригіна, І.В. Страхова та ін.

Розроблено окремі напрями конфліктології як науки та навчальної дисципліни, в яких визначено: загальнотеоретичні підходи до проблеми (О.М. Бандурка, Ф.М. Бородкін, Б. Боулдін, В.А. Друзь, С. Зігель, А.Т. Ішмуратов, Л.Козер, Г.В. Ложкін, М.І.Пірен, Н.І. Пов’якель, А.Рапопорт, Р.Уолтон, А.Філонов); методи вирішення конфліктів (Е.Берн, Х.Бродаль, Х.Корнеліус, Ю.П.Пономарьов, Д.Г.Скотт, Ш.Фейр, Р.Фішер, В.П.Шейнов, У.Юрі); особливості педагогічних конфліктів (Н.П.Анікеєва, Г.О.Балл, І.Д.Бех, О.В.Бовть, Т.В.Драгунова, Н.В.Жутікова, В.Калошин, А.С.Макаренко, М.М.Рибакова); підготовку до вирішення конфліктних ситуацій та медіаторства (М.Дойч, Ю.К.Ємельянов, К.Роджерс, Т.С.Яценко).

Проте необхідно констатувати, що проблема конфліктів у педагогічній практиці досліджена недостатньо. Нагальна потреба у підвищенні ефективності підготовки майбутнього вчителя до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту, недостатня розробленість теоретичних і практичних аспектів цієї проблеми, а також об'єктивні потреби педагогів-практиків зумовили вибір теми нашого дослідження: "Педагогічні умови підготовки майбутнього вчителя до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить до плану науково-дослідних робіт кафедри теорії та історії педагогіки Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, затвердженого вченою радою університету 28 лютого 1997 року. Тему дисертації узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 7 від 21 вересня 2004 р.).

Об'єкт дослідження – процес професійної підготовки майбутнього вчителя до міжособистісної взаємодії з дітьми.

Предмет дослідження – педагогічні умови формування індивідуального підходу щодо реалізації конструктивних стратегій міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати, розробити й експериментально впровадити у навчальний процес технологію поетапного формування у майбутніх учителів функцій, необхідних для реалізації індивідуального підходу до міжособистісної взаємодії з учнями в ситуації педагогічного конфлікту.

Гіпотеза дослідження. Якість підготовки майбутніх учителів до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту значно підвищиться за умов:

- модульної побудови психолого-педагогічних дисциплін;

- створення оптимального середовища для становлення, корекції та впровадження продуктивних способів, прийомів і стратегій міжособистісної взаємодії у суперечливих ситуаціях шляхом застосування активних соціально-психологічних форм організації навчальної діяльності.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан проблеми у психолого-педагогічній теорії та практиці.

2. Визначити сутність і структуру поняття "ситуація конфлікту" та споріднених з ним.

3. Розробити модель конструктивної міжособистісної взаємодії в ситуації педагогічного конфлікту; теоретично обґрунтувати педагогічні умови та критерії визначення рівнів готовності студентів до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту.

4. Створити технологію і базову модель підготовки вчителя до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту та експериментально перевірити її ефективність.

5. Розробити та впровадити спецкурс „Конструктивна міжособистісна взаємодія в ситуації педагогічного конфлікту”.

Теоретико-методологічна основа дослідження ґрунтується на філософських положеннях про оптимальність суб'єкт-суб'єктних стосунків під час взаємодії; психолого-педагогічних концепціях про сутність та шляхи оптимізації професійної підготовки педагога; методологічних принципах системного підходу щодо формування особистості майбутнього вчителя-професіонала; ідеях особистісного та діяльнісного підходу до процесу виховання; концепціях розвивальної взаємодії і концептуальній моделі формування загальної психологічної культури.

Методи дослідження. На різних етапах дослідної роботи було використано комплекс взаємодоповнюючих методів, а саме: теоретичного пошуку – аналіз філософської, соціально-психологічної та педагогічної літератури з метою виявлення провідних підходів до проблеми конфлікту; контент-аналіз базових понять дослідження; системно-ситуаційний аналіз; вивчення передового педагогічного досвіду; теоретико-структурне моделювання; синтез, абстрагування, класифікація, систематизація теоретичних та експериментальних даних; порівняльний аналіз; методи диференціації за рівнем майстерності; узагальнення; емпіричні – спостереження за навчально-виховною діяльністю педагогів та студентів; методи масового збору інформації (бесіди, анкетування, опитування, тестування, самооцінки, експертної оцінки); вивчення результатів навчальної діяльності суб’єктів педагогічного процесу в ситуації конфлікту; педагогічний експеримент - констатуючий та формуючий; статистична обробка результатів дослідження проблеми міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту; якісний та кількісний аналіз експериментальних показників; методи математичної статистики для перевірки вірогідності отриманих результатів.

Дослідно-експериментальна робота проводилася протягом 1997 – 2004 років у три етапи:

На першому етапі (1997 –  рр.) вивчено стан досліджуваної проблеми, визначено підходи до розв‘язання поставлених завдань, уточнено тему, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, методи та основні напрями, етапи дослідження.

На другому етапі (1999 –  рр.) розроблено програму та методику дослідження, виявлено педагогічні умови підготовки майбутнього вчителя до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту, проведено констатуючий експеримент, здійснено підготовку до формуючого етапу експерименту, визначено його мету та очікуваний результат; обґрунтовано модель конструктивної міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту.

На третьому етапі (2002 –  рр.) проведено дослідно-експериментальну роботу, розроблено базову модель підготовки майбутнього вчителя до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту; проаналізовано та узагальнено проміжні і кінцеві результати педагогічного експерименту; сформульовано основні положення та загальні висновки дослідження, розроблено і впроваджено в навчальний процес вищого педагогічного навчального закладу спецкурс „Конструктивна міжособистісна взаємодія в ситуації педагогічного конфлікту”.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що

- вперше визначено, теоретично обґрунтовано й експериментально впроваджено стратегію конструктивної міжособистісної взаємодії педагога з учнями в ситуації конфлікту як функції поведінки;

- доповнено і розвинуто положення стосовно поетапної модульної організації навчального процесу з використанням активних форм і методів соціально-психологічної та педагогічної підготовки;

- подальшого наукового обґрунтування набули чинники та психолого-педагогічні умови організації індивідуального підходу до реалізації стратегії міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту.

Теоретичне значення дослідження визначається тим, що конкретизовано і визначено поняття „ситуація конфлікту”; досліджено й описано типологію стратегій міжособистісної взаємодії вчителя та учнів, визначено етапи та розроблено технологію оволодіння індивідуальним підходом до реалізації стратегії міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту; виділено групи загальнопедагогічних умінь, необхідних для недирективної взаємодії педагога з дітьми в ситуації педагогічного конфлікту; теоретично обґрунтовано технологію формування у майбутніх педагогів продуктивних стратегій міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту.

Практична значущість дослідження полягає в тому, що:

- розроблено спецкурс „Конструктивна міжособистісна взаємодія в ситуації педагогічного конфлікту”;

- визначено рівні готовності студентів до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту та обґрунтовано їх критерії;

- запропоновано програму соціально-психологічного тренінгу, адекватного темі та меті дослідження.

Результати дослідження можуть бути впроваджені у вищих педагогічних навчальних закладах під час вивчення педагогічних та соціально-педагогічних дисциплін; у процесі підвищення кваліфікації вчителів, при розробці навчальних програм, методичних і дидактичних матеріалів.

Основні концептуальні положення щодо застосування розробленої автором моделі й технології підготовки майбутніх учителів до міжособистісної взаємодії у ситуації конфлікту впроваджено у навчальний процес історичного, педагогічного факультетів та факультету іноземних мов Житомирського державного університету імені Івана Франка (довідка № 191 від 01.06.2004 p.), Інституту підвищення кваліфікації викладачів вищої школи при Київському університеті імені Тараса Шевченка (довідка №5/03 від 19.05.1993 р.); Житомирської філії Відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна” (довідка № 32 від 11.02.2004 р.), загальноосвітнього навчально-виховного об’єднання „Гімназія ім. Лесі Українки – дошкільний навчальний заклад” (довідка № від 04.02.2005 р.).

Окрім того, розроблену автором тренінгову програму „Конструктивна міжособистісна взаємодія педагога-організатора у ситуації конфлікту в умовах літнього оздоровчого табору” впроваджено у процес підготовки спеціалістів Міжнародного дитячого центру „Артек” (акт про впровадження від 18.05.2004 р.).

Вірогідність і надійність результатів дисертаційної роботи забезпечується теоретичним обґрунтуванням вихідних положень дослідження, діагностичним інструментарієм, що відповідає вимогам надійності, валідності та умовам експерименту; використанням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних його предмету, меті та завданням; застосуванням сучасних статистичних методів; відповідністю експериментальної роботи теоретичним положенням і висновкам.

Особистий внесок автора полягає у виділенні та обґрунтуванні основних напрямів дослідження міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту; визначенні базових понять „конфлікт”, „ситуація конфлікту”; побудові та експериментальній перевірці моделі й технології підготовки майбутніх педагогів до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження повідомлялися та обговорювалися на засіданнях і методологічних семінарах кафедри теорії та історії педагогіки Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, кафедри педагогіки та кафедри інноваційних технологій освіти і виховання Житомирського державного університету імені Івана Франка; на міжнародних, всеукраїнських, міжрегіональних та обласних науково-практичних конференціях з проблем підготовки майбутнього вчителя, зокрема „Творча особистість вчителя: проблеми теорії і практики” (Київ, 1997); „Проблеми професійної підготовки педагогічних працівників” (Київ-Житомир, 2000); „Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (Житомир, 2004); „Проблема суспільних трансформацій України в умовах транзитивного розвитку” (Житомир, 2004); „Сучасний тероризм: філософія, ідеологія і форми прояву” (Житомир, 2004); „Творча особистість учителя як передумова інноваційних процесів у початковій школі” (Житомир, 2004); „Впровадження сучасних вітчизняних та зарубіжних технологій в навчально-виховний процес шкіл інтернатного типу” (Житомир, 2005).

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі Житомирського державного університету імені Івана Франка, Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, Житомирської філії Відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна”, Гуманітарного інституту Міжнародного дитячого центру „Артек”, ЗОШ №№ 23, 27, 24 м. Житомира.

Основні результати дослідження висвітлено в 10 публікаціях, усі одноосібні, в тому числі 4 статті у провідних наукових фахових виданнях, 3 статті у науково-методичних збірниках, 4 статті у збірниках матеріалів конференцій.

Структура дисертаційної роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (336 найменувань) та 21 додатка на 52 сторінках. Повний обсяг дисертації становить 258 сторінок (обсяг основного тексту – 180 сторінок). У роботі подано 8 таблиць і 19 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми та доцільність проведення дослідження; визначено об'єкт, предмет, мету, завдання дисертаційної роботи; сформульовано гіпотезу; визначено методи дослідження та етапи науково-педагогічного пошуку; розкрито наукову новизну, практичне значення роботи; викладено відомості щодо апробації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – „Теоретико-методологічні основи міжособистісної педагогічної взаємодії у ситуації конфлікту” – представлено результати теоретичного вивчення наукових праць з проблеми дослідження, проаналізовано основні напрями та підходи до вивчення міжособистісної взаємодії у ситуації конфлікту; розроблено модель конструктивної міжособистісної взаємодії у конфліктній педагогічній ситуації; здійснено категорійний аналіз базових понять та охарактеризовано особливості досліджуваного феномена; проаналізовано процес прийняття рішень у ситуації конфлікту.

Аналіз вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної, соціально-педагогічної та філософської літератури свідчить про актуальність проблеми. Визначено провідні теоретичні підходи до наукового аналізу природи конфлікту: мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, організаційний. На основі їх вивчення виділено спільні риси, а саме: діалог, діалогічні відносини, кооперація, що сприяють зближенню, єднанню, інтеграції. Натомість монолог, конкуренція, антидіалогічні відносини визначені як такі, що призводять до конфліктної взаємодії.

Проте, незважаючи на різні підходи дослідників до тлумачення основних понять (діалогічний стиль спілкування, діалогічна стратегія педагогічної діяльності, діалог як одиниця педагогічної взаємодії, “діалог культур”), діалог визначається ними як новий методологічний підхід до вивчення сутності міжособистісної взаємодії в навчально-виховному процесі. Серед найбільш характерних ознак діалогічного підходу можна визначити рівність та взаємоповагу партнерів (учителів та учнів); суб’єкт-суб’єктні відносини між ними; включення учнів до процесу пізнання істини та наближення до неї разом з ними; накопичення потенціалу згоди та співробітництва; сприяння взаєморозумінню.

Такі стосунки стають можливими лише за умови реалізації педагогом інтегруючих стратегій взаємодії, які сприяють конструктивному розв’язанню конфліктів, самоактуалізації та позитивному розвитку вихованця.

У дисертації здійснено аналіз базових понять дослідження, який дозволив визначити специфічні ознаки поняття „ситуація конфлікту”. Дане поняття є ширшим за поняття „конфліктна ситуація” і, власне, поняття „конфлікт”. До структури поняття „ситуація конфлікту” відносимо: дистанціювання, конфліктну ситуацію, інцидент (конфліктна взаємодія), завершення конфлікту. Таким чином, для повного розв'язання конфлікту необхідно вичерпати предмет віддалення на соціальному, психологічному або духовному рівнях. Найбільш значущими компонентами ситуації конфлікту визначаємо дистанціювання (на фізичному, психологічному, соціальному, етнічному, духовному рівні) та інтегрування.

На основі узагальнення результатів, здійсненого аналізу різних поглядів на природу конфлікту було сформульовано визначення міжособистісного конфлікту, який визначаємо як зіткнення несумісних соціальних, психологічних, духовних просторів суб’єктів, яке викликає їх протидію. Зміст цієї категорії вміщує образи, уявлення, поняття та супроводжуючі їх переживання і вольові зусилля.

Педагогічна ситуація є основним елементом педагогічної системи, яка дає можливість структурувати і розв’язувати ситуацію конфлікту. Вона охоплює базові зв’язки (функціональний елемент) між вихідними станами структурних елементів ситуації конфлікту. Педагогічні ситуації можуть бути конструктивними чи деструктивними. Саме деструктивні конфліктні ситуації епізодичні та довготривалі, типові і нетипові, передбачувані чи непередбачувані, мають бути досліджені, описані, структуровані для переведення їх у конструктивний розвивальний виховний процес.

Нами розроблено модель реалізації педагогом функцій (як певну необхідність, коло діяльності та професійних обов’язків) міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту. Виділено комунікативну, регулятивну, оцінювальну, емпатійну, аналітичну, діяльнісну, результативну функції.

Процес прийняття конструктивних педагогічних рішень в умовах міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту представлений на рис. .

У другому розділі – „Педагогічна технологія підготовки майбутнього вчителя до міжособистісної педагогічної взаємодії у ситуації конфлікту” – проаналізовано педагогічні умови та стан підготовки майбутніх учителів до міжособистісної взаємодії, теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено технологію та модель формування у майбутніх педагогів продуктивних стратегій міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту на основі визначених педагогічних умов та інтегрованого підходу.

Визначено поняття „підготовка студентів до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту”, що розглядається в дослідженні як спеціально організований процес формування гуманістичної спрямованості та оволодіння студентами відповідними знаннями, вміннями й навичками з метою становлення комплексного новоутворення (системи функцій) в діяльнісній сфері для реалізації конструктивних підходів до педагогічних конфліктів.

На основі аналізу проблеми підготовки майбутніх учителів у дослідженні обґрунтовано доцільність застосування інтегрованого підходу, який охоплює всі відомі форми організації навчального процесу, а саме: елементи традиційного підходу; модульно-рейтинговий підхід; технологічний підхід; активне соціально-психологічне навчання (тренінг). Інтегрований підхід розглядається у дослідженні як базова педагогічна умова, яка створює навчально-методичне забезпечення підготовки майбутніх фахівців до міжособистісної взаємодії у ситуації конфлікту. Крім цього, в дослідженні визначені такі педагогічні умови: діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі; організація діяльнісної підготовки студентів за принципами активного соціально-психологічного навчання; створення сприятливого соціально-психологічного середовища для розвитку активної рефлексії.

На основі інтегрованого підходу в дисертації розроблено: 1) технологію підготовки майбутніх учителів до розв'язання конфліктів у міжособистісній взаємодії, яка складається з ряду компонентів: теоретичного, діяльнісного та рефлексивного; 2) відповідну базову модель (рис. 2).

Рис. 2. Базова модель підготовки студентів до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту

Особливістю представленої технології є її поліструктурність. Кожен з компонентів складається із трьох підструктур: змістової, практичної, рефлексивної.

Змістова підструктура представлена у вигляді певної послідовності тем. На цьому рівні відбувається лекційна подача теоретичного матеріалу, обговорення базових положень на практичних заняттях, індивідуально-самостійна робота з опрацювання рекомендованих першоджерел, підготовка повідомлень (рефератів), робота в мережі Інтернет тощо. Студенти оцінюються за трьома рівнями: знання – репродуктивне відтворення базових теоретичних положень; пояснення – передача іншим смислу основних понять, положень; ілюстрація – демонстрація та інтерпретація смислів (підбір прикладів).

Практична (діяльнісна) підструктура розкриває процес оволодіння студентами відповідними навичками, вміннями, прийомами на прикладі педагогічної діяльності. Майбутні педагоги оцінюються за двома рівнями: рівень ілюстрації необхідних умінь та навичок; рівень демонстрації застосування смислу (використання контекстуальних смислів – актуальних педагогічних значень – у нових ситуаціях, формах та методах навчально-виховного процесу).

Рефлексивна підструктура: осмислення студентами власних індивідуальних особливостей, а також тих труднощів, які виникають у них при виконанні тренінгових завдань; здійснення самоаналізу та самооцінки, отримання та осмислення зворотного зв’язку від викладача та інших членів групи про успішність своїх дій, формування здатності неупереджено та об’єктивно розглядати власну поведінку з позиції професійної доцільності. Студенти оцінюються за двома рівнями: рівень аналізу; рівень розвитку системи відношень (синтез – привнесення у власний досвід нових смислів та значень).

Курс поділено на 8 тематичних модулів, генералізуючою ідеї яких є підготовка майбутніх учителів до прийняття конструктивних рішень під час міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту: 1) мотиваційно-цільовий; 2) управління емоційно-вольовою сферою в ситуації конфлікту (динамічна саморегуляція); 3) основні поняття; структура та динаміка конфлікту; 4) підходи до конфлікту; 5) аналіз ситуації конфлікту; 6) техніки розв’язування конфлікту; 7) технологія взаємодії в ході розв’язування ситуації конфлікту; 8) ідеальна модель взаємодії.

Програма експериментально-дослідної роботи передбачала констатуючий, діагностичний та формуючий етапи.

Для експериментальної перевірки технології підготовки майбутніх спеціалістів до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту нами було створено контрольні та експериментальні групи. Всього експериментом було охоплено 382 студенти, з них 233 входило до експериментальних груп (ЕГ), 149 – до контрольних груп (КГ). У контрольних групах було введено окремі елементи запропонованої технології. В експериментальних групах реалізувалася педагогічна технологія, заснована на інтегрованому підході.

На основі розроблених критеріїв (рівень засвоєння знань; рівень сформованості вмінь та навичок; рівень оперування знаннями, вміннями та навичками; здатність до рефлексії), а також показників демонстрації майбутніми педагогами продуктивних функцій було виділено рівні готовності міжособистісної взаємодії з дітьми в ситуації конфлікту: високий, достатній, середній, низький.

Для високого рівня реалізації функцій майбутнім педагогом під час міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту характерним є: ґрунтовне оперування теоретичними знаннями з проблем конфлікту в педагогічному процесі; застосування їх на практиці, вміння виділяти суттєві ознаки ситуації конфлікту, фази її розвитку тощо, аргументувати своє рішення, прогнозувати результати власних дій та дій учнів, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між педагогічними фактами та явищами; здійснювати рефлексію власного досвіду.

Достатній рівень: студенти виділяють суттєві ознаки конфліктних ситуацій, явищ, встановлюють між ними причинно-наслідкові зв’язки та залежності, але не завжди можуть аргументувати свої рішення, прогнозувати наслідки власних дій; рефлексія свого досвіду, як правило, відсутня.

Середній рівень: студенти виділяють лише деякі суттєві ознаки конфліктних фактів, ситуацій, явищ, надають перевагу діям за взірцем, мають фрагментарні поверхові знання, слабко розуміють сутність міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту; реалізація необхідних функцій має нестійкий характер; мотивація і систематична робота по оволодінню необхідними вміннями знаходяться на елементарному рівні.

Низький рівень: майбутні педагоги мають труднощі у визначенні та виявленні суттєвих ознак ситуації конфлікту та конфліктної взаємодії; діють стереотипно, шаблонно чи інтуїтивно; не можуть пояснити та обґрунтувати свої дії та дії учнів.

Результати порівняльного дослідження свідчать про значні переваги показників експериментальних груп (ЕГ) над контрольними (КГ). Суттєво зросли показники рівнів реалізації функцій, необхідних для встановлення конструктивної міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту на достатньому, високому та середньому рівні, зокрема: оцінювальна функція – у 83,7% в ЕГ проти 75,8% в КГ; комунікативна функція – у 82,0% в ЕГ проти 72,5% в КГ; результативна функція – у 82,8% в ЕГ проти 69,1% в КГ; діяльнісна функція – у 78,5% в ЕГ проти 62,5% в КГ; емпатійна функція – у 74,2% в ЕГ проти 68,5% в КГ; регулятивна функція – у 69,5% в ЕГ проти 49,0% в КГ.

Простежуються позитивні зміни в показниках експериментальної групи в кінці експерименту порівняно з початковим. Зокрема, показники реалізації комунікативної функції на кінець експерименту зросли вдвічі, емпатійності й результативної функції – втричі, що підтверджує значне зростання рівня знань, умінь і навичок і показників рефлективності. Отримані результати засвідчили ефективність запропонованої технології; мета експериментально-дослідної роботи досягнута, гіпотеза підтвердилася.

Детальні результати експериментальної роботи подані у таблиці 1.

Вірогідність результатів здійсненого дослідження підтверджена статистичними критеріями -критерієм Колмогорова-Смирнова, критерієм –кутового перетворенням Фішера та G–критерієм знаків.

ВИСНОВКИ

1. На основі вивчення науково-теоретичного підґрунтя проблеми конфліктів доведено, що вона розглядається в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних учених як актуальна педагогічна проблема. Виокремлення провідних наукових підходів до природи конфлікту (мотиваційного, когнітивного, діяльнісного) дало змогу виділити їх загальні характеристики: діалог, діалогічні відносини, кооперація. Водночас виокремлено риси, що призводять до конфліктної взаємодії: монолог, конкуренція, антидіалогічні відносини

Визначено сутність діалогічної взаємодії як нового теоретико-методологічного підходу до побудови гуманістичних взаємин у системі освіти. Особлива увага приділена таким поняттям, як „діалогічний стиль спілкування”, „діалогічна стратегія педагогічної діяльності”, „діалог як одиниця педагогічної взаємодії”, “діалог культур”. Суб’єкт-суб’єктні відносини між учителем та учнями визначаються у дослідженні як найбільш характерна ознака діалогічного підходу, що сприяє взаєморозвитку та співтворчості учасників навчально-виховного процесу, а також саморозвитку особистості.

Відзначається значущість ідей педагогіки співробітництва та діалогічної взаємодії, спрямованих на розвиток міжособистісних партнерських рівноправних стосунків, суб’єкт-суб’єктних відносин, співпраці, співдружності, співпереживання, співтворчості вчителя та учнів, які стають можливими за умови реалізації педагогом інтегруючих стратегій взаємодії, що сприяють конструктивному вирішенню педагогічних конфліктів.

2.  У дисертації здійснено аналіз групи споріднених понять: „конфлікт”, „ситуація конфлікту”, „міжособистісна взаємодія”, „підготовка майбутніх учителів до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту”. Проаналізовано стратегії поведінки в ситуації конфлікту, а саме: конфронтація, колабораціонізм (пристосування), оборона, контратака, ухилення, переговори, компроміс, конкуренція (змагання), примирення (співробітництво). На основі аналізу базових понять дослідження визначено значущі компоненти ситуації конфлікту (віддалення та інтегрування), а також його структуру: віддалення, конфліктну ситуацію, інцидент (конфліктна взаємодія), завершення конфлікту.

У дослідженні сконструйовані власні визначення базових категорій. Міжособистісний конфлікт визначається як зіткнення несумісних соціальних, психологічних, духовних просторів суб’єктів, яке викликає їх протидію. „Підготовка студентів до міжособистісної взаємодії у ситуації конфлікту” розглядається як спеціально організований процес формування гуманістичної спрямованості та оволодіння студентами відповідними знаннями, вміннями й навичками з метою становлення комплексного новоутворення (системи функцій) в діяльнісній сфері для реалізації конструктивних підходів до педагогічних конфліктів.

3. На основі теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури в дослідженні створено модель конструктивної міжособистісної взаємодії у конфліктній педагогічній ситуації, яка включає такі компоненти: діагностування; входження в контакт; встановлення зворотного зв‘язку; створення атмосфери підтримки; аргументація; примирення. Проаналізовано впливові чинники, які визначають характер міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту, та з’ясовано умови переведення ситуації, яка містить суперечність, з протидії у співробітництво.

Розроблено та теоретично обґрунтовано педагогічні умови підготовки майбутніх педагогів до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту: діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі; організація діяльнісної підготовки студентів за принципами активного соціально-психологічного навчання; створення сприятливого соціально-психологічного середовища для розвитку активної рефлексії. Визначено також базову педагогічну умову підготовки до міжособистісної взаємодії у вигляді інтегрованого підходу, який охоплює всі відомі форми організації навчально-виховного процесу.

Визначено такі критерії готовності студентів до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту: рівень засвоєння знань; рівень сформованості вмінь та навичок; рівень оперування знаннями, вміннями та навичками; здатність до рефлексії. На їх основі виділено рівні готовності міжособистісної взаємодії з дітьми у ситуації конфлікту: високий, достатній, середній, низький.

4. Розроблена авторська технологія підготовки майбутніх учителів до розв’язання конфліктів у міжособистісній взаємодії складається з ряду компонентів, а саме:

а)    змістова підструктура складається з певної послідовності модулів; у межах кожного з них відбувається обговорення теоретичного матеріалу, оцінюється загальна підготовка студентів до заняття за трьома рівнями: знання, пояснення, ілюстрація;

б)  діяльнісна підструктура передбачає оволодіння студентами вміннями, навичками, прийомами організації міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту на прикладі педагогічної діяльності; визначається рівень усвідомлення студентом складності педагогічної взаємодії, випробовування власних сил у виконанні тренінгових завдань; оцінка здійснюється на двох рівнях: рівень демонстрації застосування смислу; рівень ілюстрації необхідних умінь та навичок;

в) рефлексивна підструктура вміщує осмислення студентами власних індивідуальних характеристик міжособистісної взаємодії та підходів до конфлікту; тренування в саморегуляції контролю над власною поведінкою та переживаннями, які її супроводжують; здійснення самоаналізу та самооцінки, отримання та осмислення зворотного зв’язку від викладача та інших членів групи про успішність своїх дій; формування здатності неупереджено та об'єктивно розглядати власну поведінку з позиції професійної доцільності; оволодіння інструментарієм позитивної взаємодії з іншими членами групи та викладачем на рівні аналізу і відносин.

5. Проведена дослідно-експериментальна робота підтверджує достатню ефективність розробленої технології і моделі підготовки майбутніх педагогів до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту. Результати порівняльного дослідження свідчать про значні переваги показників експериментальних груп (ЕГ) над контрольними (КГ). Суттєво зросли показники рівнів реалізації всіх функцій, необхідних для встановлення конструктивної міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту на достатньому, високому та середньому рівні. Відбулися позитивні зміни в показниках експериментальної групи в кінці експерименту порівняно з початковим, зокрема, комунікативної, емпатійності й результативної функцій, що підтверджує значне зростання рівня знань, умінь і навичок студентів і показників їх рефлективності.

6. На основі запропонованої технології підготовлено спецкурс „Міжособистісна взаємодія педагога з дітьми в ситуації конфлікту та підготовка до неї”, який складається з системи модулів, що дає змогу цілеспрямовано готувати студентів до розв’язання міжособистісних конфліктів.

Перспективи подальших досліджень з проблеми міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту пов’язані зі створенням єдиної термінологічної бази проблеми; подальшою розробкою продуктивних технологій взаємодії в ситуації конфлікту; дослідженням специфіки конфліктності школярів різних вікових категорій; пошуком інноваційних підходів щодо підготовки майбутніх фахівців до вирішення конфліктів.

Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях автора:

1. Костюшко Ю.О. Комунікативні вміння вчителя та шляхи їх формування // Творча особистість вчителя: проблеми теорії і практики: Зб. наук. пр. / Ред. кол.: Н.В. Гузій (відп. ред.) та ін. – К.: УДПУ,1997. – С. .

2. Костюшко Ю.О. Засади недирективної педагогіки як необхідна умова розв’язування міжособистісних конфліктів між учителем та учнями // Вісник Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка. – 2000. – Вип. 6.– С. .

3. Костюшко Ю.О. Аналіз ситуації міжособистісного конфлікту: педагогічний аспект // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2004. – Вип. 17. – С. .

4. Костюшко Ю.О. Аналіз міжособистісної взаємодії у ситуації конфлікту: літературний огляд // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2004. – Вип. 18. – С. .

5. Костюшко Ю.О. Активне соціально-психологічне навчання майбутніх соціальних працівників // Молодь в умовах нової соціальної перспективи: Матеріали VІ Міжнар. наук.- практ. конф.: / Відп. ред. А.В.Іванченко, доктор пед. наук, професор. – Житомир, 2004. – С. .

6. Костюшко Ю.О. Модель розвитку педагогічних навичок (розвиваюча модель) // Психолого-педагогічні фактори підвищення професійної майстерності вчителя-вихователя: Тези Всеукр. наук.-практ. конф. – Житомир: ЖДПІ, 1995. – С. .

7. Костюшко Ю.О. Тренінг у підготовці студентів до розв’язування педагогічних задач // Психолого-педагогічні основи професійної підготовки вчителя-вихователя та сучасні технології навчання: Матер.між регіон. наук.-практ. конф. – Т.І. – Ч.ІІ. – Житомир, 1993. – С. 120-121.

8. Костюшко Ю.О. Фази розвитку конфлікту // Громадянське виховання учнів: сторінки історії, досвід, наукові пошуки: Зб. наук.-метод. матер. / За ред. В.Є. Литньова. – Житомир: ЖДПУ ім. І.Франка, 2000. – С. .

9. Костюшко Ю.О. Міжособистісна взаємодія як психолого-педагогічна проблема // Проблеми суспільних трансформацій України в умовах транзитивного розвитку: Зб. наук. пр.: За матер. Всеукр.наук.-практ. конф. ЖІ МАУП та ЖДУ ім. Івана Франка / За ред. доц.Маслака П.В., Саух І.В. – Житомир, 2004. – С. .

10. Костюшко Ю.О. Технологія підготовки майбутніх педагогів до міжособистісної взаємодії у ситуації конфлікту // Освітні інноваційні технології у процесі викладання навчальних дисциплін / За ред. О.А.Дубасенюк: Зб. наук.-метод. пр. – Житомир: Вид-во ЖДУ, 2004. – С. .

Костюшко Ю.О. Педагогічні особливості підготовки майбутнього вчителя до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Житомирський державний університет імені Івана Франка, Житомир, 2005.

Дисертація присвячена проблемі підготовки майбутнього вчителя до міжособистісної взаємодії у ситуації конфлікту. Проаналізовано основні напрями та підходи до вивчення проблеми; розроблено модель конструктивної міжособистісної взаємодії у конфліктній педагогічній ситуації; теоретично обґрунтовано педагогічні умови та критерії визначення рівнів готовності студентів до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту.

Визначено зміст, форми та методи організації процесу міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту.

Обґрунтовано і розроблено модель підготовки студентів до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту. Експериментально підтверджено ефективність запропонованої технології. Основні результати дослідження впроваджено в практику діяльності вищих навчальних закладів.

Ключові слова: міжособистісна взаємодія, ситуація конфлікту, підготовка до здійснення міжособистісної взаємодії у ситуації конфлікту, технологія міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту.

Костюшко Ю.А. Педагогические особенности подготовки будущего учителя к межличностному взаимодействию в ситуации конфликта. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального образования. – Житомирский государственный университет имени Ивана Франко, Житомир, 2005.

Диссертация посвящена проблеме межличностного взаимодействия в ситуации конфликта. Автором проанализирован значительный массив научной литературы по теме исследования, выделены основные подходы к решению данной проблемы (традиционный, модульно-рейтинговый, технологический, интегрированный, социально-психологический). Из существующих направлений решения проблемы межличностного взаимодействия в ситуации конфликта в диссертации выделено как наиболее перспективное социально-психологическое обучение (тренинг).

В представленной работе на основе категориального анализа базовых понятий исследования определено ключевое понятие “межличностный конфликт”. Под межличностным конфликтом понимается столкновение несовместимых социальных, психологических, духовных пространств субъектов, что вызывает их противодействие.

В диссертации разработана модель конструктивного межличностного взаимодействия в конфликтной педагогической ситуации, теоретически обоснованы педагогические условия и критерии определения уровней готовности студентов к межличностному взаимодействию в ситуации конфликта.

В качестве критериев определены: уровень усвоения знаний; уровень сформированности умений и навыков; уровень оперирования знаниями, умениями и навыками; способность к рефлексии. Выделено уровни готовности к межличностному взаимодействию с детьми в ситуации конфликта: высокий, достаточный, средний, низкий.

В диссертации представлено теоретически обоснованную и экспериментально проверенную технологию межличностного педагогического взаимодействия в ситуации конфликта. На основании предложенной технологии, автором разработано спецкурс для студентов высших педагогических учебных заведений, который построен на основе модульного подхода. Каждый структурный элемент технологии состоит из теоретической, деятельностной и рефлексивной подструктур. Всего автором выделено восемь тематических модулей, среди которых: мотивационно-целевой, управления эмоционально-волевой сферой (динамическая саморегуляция), содержательный, аналитический, технологический, построения идеальной модели взаимодействия.

На основе осуществления на протяжении 10 лет опытно-экспериментальной работы на базе высших педагогических учебных заведений Украины установлено достаточную эффективность разработанной технологии и модели подготовки будущих педагогов к межличностному взаимодействию в ситуации конфликта. Благодаря разработанной технологии произошли существенные изменения в структурном и функциональном компонентах межличностного взаимодействия. Основные результаты исследования было внедрено в практике деятельности ряда педагогических вузов Украины.

Ключевые слова: межличностное взаимодействие, ситуация конфликта, педагогические условия подготовки будущих учителей к осуществлению межличностного взаимодействия, технология межличностного взаимодействия в ситуации конфликта.

Kostyushko YU.A. The Pedagogical peculiarities of preparing the future teacher to interpersonal interaction in conflict situation. - Manuscript.

The thesis for obtaining the scientific degree of candidate of pedagogical sciences with a specialization in 13.00.04 - the theory and methodology of professional training. – Zhytomyr State Ivan Franko University, Zhytomyr 2005.

The thesis is devoted to the problem of interpersonal interaction in conflict situations. The main approaches to the study of the problem were analyzed; the constructive interpersonal interaction model in the conflict pedagogical situation was worked out; pedagogical reasons and criteria of the defining of the students’ level of readiness to the interpersonal interaction in the conflict situation were theoretically grounded.

Content, forms and methods of the organization process of the interpersonal interaction in conflict situation were defined.

The students preparation model of the interpersonal interaction in the conflict situation was worked out and scientifically grounded. The effectiveness of the methodology suggested was experimentally confirmed. The basic results of the research were put into practice in higher educational establishments.

Key words: interpersonal interaction, conflict situation, the preparation to the realization of the interpersonal interaction in conflict situation, interpersonal interaction technique in conflict situation.