КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЛОКАРЄВА Галина Василівна

УДК: 378.14 : 37.013.78 : 37.036

ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ У ПІДГОТОВЦІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА ДО ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому національному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор, Олексюк

Ольга Миколаївна, Київський національний університет культури і мистецтв, завідувач кафедри теорії музики та музичного виховання.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор, академік

АПН України Бех Іван Дмитрович, Інститут проблем виховання АПН України, директор;

доктор педагогічних наук, професор Тарасенко Галина Сергіївна, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, завідувач кафедри педагогіки та методики початкового навчання;

доктор філософських наук, професор Левчук Лариса Тимофіївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри етики, естетики та культурології.

Провідна установа: Тернопільський державний педагогічний університет імені В. Гнатюка, кафедра педагогічної майстерності та освітніх технологій, Міністерство освіти і науки України, м.Тернопіль.

Захист відбудеться “14” квітня 2005 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.16 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 04033, м. Київ,

вул. Володимирська, 60, кімн.314.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (04033, м. Київ,

вул. Володимирська, 58, зал №9).

Автореферат розісланий “____” березня 2005р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.О.Безносюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. У період оновлення всіх аспектів життєдіяльності в Україні, здійснення реформування економічних та суспільно-культурних галузей життя, зокрема системи освіти, актуалізується проблема становлення та розвитку підготовки професійних кадрів у галузі соціальної роботи. Професійне становлення особистості майбутнього фахівця у вищому навчальному закладі спрямоване на формування професійно значущих якостей, творчих здібностей, інтересів, потреб, загальне зростання культури. На державному рівні розглядаються актуальні проблеми підготовки високоякісного фахівця, що знайшли відображення в Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття) (1994 р.), Національній державній комплексній програмі естетичного виховання (1994 р.), державних стандартах (1997-2002 рр.), Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті (2001р.).

На сучасному етапі розвитку нашої країни інститут соціально-педагогічної роботи перебуває в стадії становлення, невеликий досвід має й вища школа щодо підготовки фахівців відповідного напряму – соціальних педагогів.

Водночас соціально-економічні, екологічні зміни породжують категорію осіб, які потребують соціально-педагогічної допомоги: інваліди, люди похилого віку, хворі (особливо онкохворі, хворі на СНІД), безпритульні діти, неповні та багатодітні родини тощо. Відтак, стає очевидною невідкладна потреба суспільства в соціальних педагогах, професійна діяльність яких має всеохоплюючий зміст: допомога молоді в соціалізації й адаптації до мінливих умов життя, соціально-педагогічна підтримка молодих родин, робота щодо організації дозвілля з різними категоріями населення, соціально-педагогічний патронаж обдарованих дітей, підтримка осіб із різними соціальними й фізичними аномаліями. Названі напрями діяльності пов’язані з проблемою професійного спілкування соціального педагога.

Саме тому спілкування стає одним із домінуючих структурних елементів у таких видах професійної діяльності педагога, як культурно-дозвіллєва, консультативна, корекційна, пропедевтична, превентивна, діагностична тощо. І в кожній сфері діяльності соціального педагога центральне місце посідає людина, особистість, з якою необхідно встановити професійний контакт. Отже, формування комунікативних умінь та якостей є стратегічним завданням у підготовці соціального педагога. Виходячи з того, що об'єктом його діяльності є людина у спектрі індивідуального розмаїття – поведінці, діяльності, світогляді – для надання їй соціально-педагогічної допомоги професійно необхідним стає оволодіння певними комунікативними вміннями й якостями: сприйнятливістю, чутливістю, соціальною чуйністю, вмінням слухати, спостерігати, відчувати настрій клієнта тощо. Ефективність формування цих умінь і якостей знаходиться в тісній залежності від розвиненості у фахівця сприйнятливості художньо-естетичної інформації твору мистецтва, яка є одним із ефективних засобів розвитку професійного спілкування, оскільки має такі характеристики, як емоційність, оригінальність, індивідуальність, індивідуально орієнтоване сприйняття, що подаються в умовно-символічній формі. Адекватне ж сприйняття і розуміння ідейно-емоційного змісту твору вимагає умінь прогнозування, домислювання, інтуїції, емоційної сприйнятливості, уміння слухати і спостерігати, без чого неможливо уявити професійну діяльність соціального педагога.

Теоретико-методологічний пошук основних напрямів, змісту, форм і методів підготовки майбутніх фахівців у сучасних умовах спричинений такими обставинами.

По-перше, суспільні процеси, які відбуваються в нашій країні, істотно вплинули на збільшення мережі вищих навчальних закладів, що, у свою чергу, породило ряд нових професійних номінацій, серед яких - соціальний педагог.

По-друге, спрямованість, зміст та форми підготовки педагогічних кадрів в умовах вищої школи вимагають концептуально нової сучасної розробки, нових підходів до процесу формування майбутніх фахівців і створення ефективних технологій для розвитку професійних умінь та навичок.

По-третє, у зв'язку із соціально-економічними змінами на сучасному етапі розвитку нашого суспільства з’являється все більше категорій людей, які потребують соціально-педагогічної допомоги. І стає очевидною потреба суспільства у фахівцях, здатних надавати кваліфіковані послуги, - соціальних педагогах.

По-четверте, сучасна наука, крім традиційних, матеріально-енергетичних, помітно акцентує інформаційні характеристики досліджуваних об'єктів, явищ. Тому інформація посідає особливе місце в різних аспектах людської діяльності.

Аналіз наукових досліджень дозволив установити, що загальнолюдський прогрес нерозривно пов'язаний із нагромадженням і функціонуванням інформаційних потоків різної природи (О.Анісімов, А.Антонов, М.Афасіжев, В.Бородиня, Н.Ващокін, В.Венда, Н.Вінер, Т.Голіцин, І.Грекова, Г.Дрідзе, Н.Жуков, А.Колмогоров, Г.Ліндсей, Д.Норман, А.Моль, Р.Пелі, В.Петров, А.Урсул, К.Шеннон та ін.), завдяки чому стійко оформився інформаційний підхід як до суспільства в цілому, так і до окремих його ланок, різних сторін життя людини.

Поняття “інформація” застосовується і в педагогічній науці, де воно використовується як при розробці теоретичних положень, так і у практичній галузі (у процесі підготовки соціального педагога та в різних видах його практичної діяльності). У зв'язку з цим, інформаційний підхід у вирішенні даної проблеми є актуальним, оскільки на сучасному етапі не існує жодної галузі знання, яка б не використовувала його у своїх дослідженнях. Відповідна галузь наукових знань застосовує різні види інформації, але здебільшого - соціальну, різновидом якої є художньо-естетична інформація. Тому, на наш погляд, доцільно використовувати й художньо-естетичну інформацію як засіб формування професійних якостей та вмінь майбутніх фахівців у галузі соціально-педагогічної діяльності. З огляду на це, важливим у нашому дослідженні було вивчення проблеми сприйняття особистістю інформації взагалі та художньо-естетичної зокрема. У ході дослідження проаналізовано праці, присвячені психологічним, фізіологічним, художньо-естетичним аспектам процесу сприйняття творів мистецтва, їх інформаційній системі (В.Авдеєєв, А.Баранов, В.Блудова, Н.Бучило, Л.Виготський, М.Дукаревич, О.Костюк, О.Лановенко, Є.Назайкінський, О.Никифорова, В.Носуленко, В.Остроменський, В.Пушкар, О.Ростовський, О.Рудницька, О.Торшилова, А.Халецький, В.Цеханський та ін). Питання змісту, функціонування естетичної та художньо-естетичної інформації розглянуто в дослідженнях Р.Арнхейма, М.Афасіжева, В.Бутенка, Н.Волкова, Н.Крюковського, А.Литвинцевої, У.Ріжинашвілі, О.Ростовського, О.Рудницької, Ю.Филип’єва, О.Чамокової та ін.

Сьогодні в теорії та практиці вищої педагогічної освіти накопичено значний досвід, який може стати основою в розробці проблем підготовки соціальних педагогів. Для обґрунтування теоретичних і методичних засад професійної підготовки майбутнього фахівця вивчено фундаментальні проблеми теорії педагогічної освіти, висвітлені в роботах А.Алексюка, Ш.Амонашвілі, С.Архангельського, І.Беха, С.Гончаренка, М.Гриценка, І.Зазюна, О.Киричука, Д.Николенка, Н.Ничкало, В.Паламарчук, О.Савченко, В.Сухомлинського, О.Сухомлинської, Н.Тализіної, М.Шкіля, М.Ярмаченка та ін.

Дослідження в галузі естетики стали філософською базою в розробці методологічних та теоретичних аспектів дисертації (Т.Адорно, А.Альохін, В.Андрющенко, П.Вайнцвайг, Г.Гадамер, Є.Громов, Л.Закс, А.Зись, М.Каган, А.Канарський, Я.Коган, Л.Левчук, Ю.Лотман, І. Мазепа, А.Мілтс, В.Панченко, Ю.Рагс, В.Разумний, О.Семашко, К. Соколов, М.Хайдеггер та ін.).

Проблеми загальнокультурного, естетичного виховання й освіти, формування і розвитку духовної культури підростаючого покоління взагалі та молодих педагогів зокрема за допомогою засобів мистецтва, висвітлені в наукових працях В.Дряпіки, Є.Квятковського, Н.Миропольської, О.Олексюк, Г.Падалки, О.Рудницької, Г.Тарасенко, Т.Цвелих, Г.Шевченко, А.Щербо, А.Щербакової, О.Щолокової та ін., стали підґрунтям у дослідженні змісту загальнокультурної підготовки соціальних педагогів.

Питання спрямованості студентів на педагогічну діяльність, їхньої професійної готовності розглянуто в наукових працях Г.Бороздіної, Т.Воробйової, В.Кан-Каліка, М.Коваль, С.Кондратьєвої, Н.Кузьміної, В.Семиченко, Н.Тализіної та ін. Організаційним формам, методам і технологіям та моделям навчання студентів у системі вищої освіти, зокрема в університетах, присвячено праці Н.Абашкіної, В.Абрамян, І.Аннєнкової, Г.Балла, В.Войтко, О.Гриньової, І.Дмитрик, М.Лещенко, О.Листопад, Л.Панченко, Г.Сагач, Г.Троцко, Л.Хомич, В.Ягупова. Проблема спілкування, формування комунікативних умінь та якостей знайшла відображення в наукових роботах О. Березюк, М.Васильєвої, Т.Гриценко, О.Добровича, Ю.Жолобова, В.Кан-Каліка, О.Киричука, Т.Кашманової, О.Леонтьєва, Н.Стрельникової, Р.Шмідта, Т.Шепеленко та ін. На основі теоретичного аналізу названих робіт здійснено розробку концептуальних питань проблеми професійного спілкування соціального педагога.

На рівні наукового обґрунтування порушує питання підготовки соціальних педагогів у вищих навчальних закладах України Л.Міщик, яка досліджує зміст підготовки соціальних педагогів, що базується на розумінні соціальної педагогіки як нової галузі загальної педагогіки із властивими їй видами практичної діяльності. Різні аспекти цієї проблеми досліджені в роботах О.Безпалько, О.Березюк, О.Дубасенюк, Т.Василькової, Ю.Василькової, Н.Заверіко, І.Звєрєвої, А.Капської, Р.Кравченко, Л.Коваль, Г.Лактіонової, Ю.Мацкевіч, І.Мигович, А.Мудрик, П.Павленюка, С.Пащенко, М.Пейна, В.Поліщук, О.Пономаренко, В.Сидорова, О.Тюпті, С.Харченка та ін.

Незважаючи на багатоаспектність наукової розробки аналізованої проблеми, а саме інформаційного підходу до вирішення питань різних наукових галузей та проблеми підготовки нової для України професії соціального педагога, дослідження щодо використання художньо-естетичної інформації у формуванні професійного спілкування соціального педагога не проведилося.

Водночас спостерігається невідповідність умов забезпечення підготовки майбутнього фахівця до професійного спілкування вимогам сьогодення, що загострює ряд суперечностей:

-

-

-

-

Таким чином, актуальність теми забезпечується вимогами суспільства до розробки проблем підготовки фахівців нової генерації – соціальних педагогів, а інформаційний підхід до вирішення цієї проблеми загалом і художньо-естетична інформація твору мистецтва зокрема допоможуть як формуванню професійних умінь та якостей майбутнього фахівця, так і підвищенню його загальнокультурного рівня, що є надзвичайно суттєвим для соціального педагога. Вищезазначені аспекти зумовили вибір теми дослідження: “Теоретичні та методичні засади застосування художньо-естетичної інформації у підготовці соціального педагога до професійного спілкування”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася відповідно до тематичного плану наукових досліджень факультету соціальної педагогіки і психології Запорізького національного університету в межах комплексної наукової теми “Концептуальні основи підготовки соціальних педагогів, спеціалістів із соціальної роботи у закладах освіти України” (держ. реєстрація РК №0100 U 001732). Тема дисертації затверджена вченою радою Запорізького державного університету й узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 13.04.2000 р., протокол № 3.

Об'єкт дослідження – професійна підготовка соціального педагога у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження – теорія та методика застосування художньо-естетичної інформації у підготовці майбутнього фахівця до професійного спілкування.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні концепції та експериментальній перевірці моделі й методики застосування художньо-естетичної інформації в навчально-виховному процесі на факультетах соціальної педагогіки.

Концепція дослідження. Концепція використання художньо-естетичної інформації у підготовці соціального педагога до професійного спілкування ґрунтується на основних положеннях філософії та кібернетики про теорію інформації, естетики про художню та естетичну інформацію, а також на психофізіологічних підходах до сприйняття мистецтва, педагогічних теоріях виховання та навчання. За основу розробленої концепції підготовки до професійного спілкування соціального педагога взято фундаментальне положення теорії діяльності, психологічні теорії особистості, гуманістичної психології, теорії спілкування, теорії управління, теорії педагогічних систем.

Провідною ідеєю концепції дослідження є положення про те, що професійна діяльність соціального педагога становить специфічну галузь життєдіяльності людини, де професійне спілкування є її детермінантою, а це дозволяє розглядати професійне спілкування і як компонент основних видів діяльності соціального педагога, і як самостійний вид професійної діяльності.

Концепція дослідження ґрунтується на розумінні підготовки соціального педагога до професійного спілкування та застосування в ньому художньо-естетичної інформації як цілісної педагогічної ланки навчально-виховного процесу, структура, зміст та методика якого спрямовані на становлення майбутньої професійної діяльності студентів та їхнє загальнокультурне зростання. Результатом такої підготовки є професійна компетентність як якісне багатоаспектне утворення, що забезпечує продуктивну професійну діяльність. Показником загальної сформованості та компетентності професійного спілкування студентів є певний рівень сформованості особистісних якостей, що їх забезпечують.

Для ефективної підготовки до професійного спілкування необхідним є використання організаційно-методичного забезпечення, основу якого складає художньо-естетична інформація твору мистецтва, що має такі властивості:

універсальність - забезпечує можливість використання інформаційних потоків твору мистецтва за допомогою різноманітних методичних прийомів для вирішення певних педагогічних завдань;

адаптивність - дає можливість укладання декількох варіантів її використання на основі єдиної інформаційної системи твору мистецтва;

естетичність - забезпечує ефективність її впливу на інтелектуальну й емоційну сфери сприйняття студентів, які мають різний загальнокультурний рівень.

Для забезпечення ефективності підготовки соціального педагога до професійного спілкування необхідним є врахування організаційно-педагогічних умов: спрямованості на особистісно орієнтований підхід до професійної підготовки взагалі і професійного спілкування зокрема; врахування специфіки професійного спілкування соціального педагога, посилення гуманістичної спрямованості змісту, форм та методів підготовки майбутнього фахівця; творчого ставлення до застосовування художньо-естетичної інформації в навчально-виховному процесі; використання моделі застосування художньо-естетичної інформації, що складає кількісні та якісні показники характеристик (матрикул) фахівця як еталона високого професійного рівня спілкування соціального педагога з клієнтом та іншими суб’єктами спілкування; використання пакета діагностик для виявлення у студентів умінь і здібностей професійного спілкування та рівня сприйняття художньо-естетичної інформації; реалізації методики використання художньо-естетичної інформації як дидактичного засобу у формуванні вмінь та навичок професійного спілкування у студентів.

У педагогічному аспекті важливим є те, що завдяки обґрунтованим принципам та передумовам використання художньо-естетичної інформації у професійній підготовці фахівця формується його загальнокультурна, естетична позиція творчого розв’язання професійних проблем, яка передбачає здатність бути співпричетним до людей, з якими він професійно спілкується, а також сприяє високій духовній діяльності. У зв’язку з цим змістовий та операційно-діяльнісний компоненти підготовки соціального педагога до професійного спілкування потребують художньо-інформаційного збагачення.

Загальна гіпотеза дослідження полягає в тому, що підготовка студентів до професійного спілкування як домінанти професійної діяльності соціального педагога набуває ефективності, якщо вона ґрунтується на теоретичних та методичних засадах, які відображають специфіку реалізації організаційно-методичної системи застосування художньо-естетичної інформації у педагогічному процесі, спрямованої на вдосконалення професійної компетентності майбутнього фахівця та підвищення його загальнокультурного рівня.

Загальна гіпотеза конкретизована частковими гіпотезами: підготовка до професійного спілкування стає більш успішною, якщо вона забезпечує:

- спрямованість на особистісно-орієнтований підхід до професійної підготовки взагалі та професійного спілкування зокрема;

- врахування специфіки професійного спілкування соціального педагога;

- використання та реалізацію моделі та методики застосування художньо-естетичної інформації як дидактичного засобу формування у студентів вмінь і навичок професійного спілкування;

- посилення гуманістичної спрямованості змісту, форм та методів підготовки майбутнього фахівця;

- творче ставлення до застосовування художньо-естетичної інформації в навчально-виховному процесі.

Мета, концепція та гіпотеза дослідження зумовили необхідність вирішення завдань:

1. Обґрунтувати концептуальні засади художньо-естетичної інформації у філософському та психолого-педагогічному аспектах.

2. Розкрити сутність і специфіку художньо-естетичної інформації та її функціональні можливості.

3. Теоретично обґрунтувати механізми сприйняття художньо-естетичної інформації як провідної детермінанти у використанні твору мистецтва в підготовці соціального педагога до професійного спілкування.

4. Проаналізувати систему та зміст професійного спілкування соціального педагога як детермінанти професійної діяльності.

5. Запропонувати і впровадити у практику роботи вищих навчальних закладів модель та методику застосування художньо-естетичної інформації в підготовці соціального педагога до професійного спілкування.

6. Розробити та експериментально апробувати методичні рекомендації для викладачів та майбутніх фахівців з використання художньо-естетичної інформації у формуванні основних якостей професійного спілкування соціального педагога.

Методологія дослідження базується на принципах професійно-діяльнісного підходу, основних положеннях системного підходу як методології пізнання педагогічних фактів, явищ, процесів; гуманістичних наукових теоріях; комплексному підході до навчання, виховання та розвитку людини; теорії особистості та особливостей її розвитку в процесі діяльності. Науковий пошук здійснено на підставі положень про єдність логічного й історичного, часткового та загального; положень про закономірність єдності навчання, виховання та розвитку особистості; концепції системного аналізу педагогічних явищ.

Теоретичну основу дослідження становлять сучасні філософські та психолого-педагогічні ідеї й концепції про сутність і природу людини, про взаємодію людини та суспільства (Арістотель, Г.Гегель, Л.Виготський, І.Кант, С.Рубінштейн, Е.Фром та ін.), дослідження вітчизняних і зарубіжних учених у галузі аналізу умов, чинників, особливостей соціалізації особистості (Р.Бернс, І.Дубровіна, І.Звєрєва, Л.Коваль, І.Кон, А.Мудрик та ін.), дослідження змісту професійної підготовки у вищих навчальних закладах і розвитку педагогічної майстерності (Б.Ананьєв, І.Зязюн, В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос, Н.Кузьміна, Л.Спірін, В.Сластьонін та ін.), дослідження у галузі теорії інформації й кібернетики (Н.Вінер, Р.Хартлі, К.Шеннон та ін.), філософські підходи до інформації (А.Антонов, М.Афанасьєв, Т.Голіцин, І.Грекова, А.Урсул та ін.), дослідження, присвячені проблемам естетичної та художньої інформації творів мистецтва (М.Крюковський, А.Литвинцева, А.Моль, У.Ріжинашвілі, О.Чамокова та ін.), педагогічні дослідження, в яких втілено інформаційний підхід до розуміння й оцінки творів мистецтва (В.Бутенко, О.Ростовський, О.Рудницька).

Методи дослідження:

а) теоретичні, спрямовані на здобуття об’єктивних даних та висновків щодо специфіки предмета дослідження, – історичний, функціональний та структурний аналіз, якісний та кількісний аналіз експериментальних показників, екстраполяції та узагальнення даних з проблеми дослідження, одержаних у процесі вивчення філософської, психологічної та педагогічної наукової літератури, моделювання, систематизації, класифікації, порівняння, прогнозування;

б) емпіричні, зорієнтовані на безпосереднє вивчення досліджуваних явищ у реальному навчально-виховному процесі вищої школи, – педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий, контрольний), анкетне опитування, тестування, педагогічне спостереження, педагогічний тренінг, бесіди, творчі завдання, метод ранжування та шкалування, методи математичної статистики.

Організація дослідження. Дослідження проводилося протягом 15 років у чотири етапи.

Перший етап (1990-1994): теоретичне обґрунтування теми; постановка проблеми, накопичення емпіричного досвіду, формування понятійного апарату дослідження; аналіз вітчизняних і зарубіжних джерел з методології, теорії і практики підготовки соціальних педагогів, проблем художньо-естетичної інформації.

Другий етап (1994-1996): систематизація й узагальнення теоретичного та накопиченого емпіричного матеріалу з проблеми дослідження; вивчення досвіду використання художньо-естетичної інформації в навчальному процесі навчального закладу й у різних типах соціальних інститутів; розробка концепції дисертаційної роботи.

Третій етап (1997-2001): розробка моделі застосування художньо-естетичної інформації у підготовці до професійного спілкування соціального педагога, розробка методики використання художньо-естетичної інформації в навчально-виховному процесі; організація та проведення експерименту; перевірка гіпотези; розробка методичних рекомендацій, програм спецкурсів і спецсемінарів; підготовка навчальних посібників для викладачів університетів, студентів і соціальних педагогів.

Четвертий етап (2002-2005): апробація отриманих результатів дослідження, теоретико-методологічне осмислення досліджуваної проблеми; перевірка експериментальних даних, апробація концептуальних положень дослідження і впровадження його результатів у практику роботи вищих навчальних закладів, узагальнення й оформлення результатів дослідження у вигляді монографії та докторської дисертації.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі факультетів соціальної педагогіки Запорізького національного університету, Дніпропетровського національного університету та Уманського державного педагогічного університету ім. П. Тичини. У дослідженні на різних його етапах взяли участь понад 700 осіб, серед них 668 студентів, 24 соціальні педагоги та працівники (представники Київської, Запорізької, Дніпропетровської, Харківської, Донецької областей), 23 викладачі вищої школи.

Протягом усього періоду теоретико-експериментальної роботи дисертантка особисто брала участь в апробації та практичній реалізації розроблених нею теоретичних положень і підготовлених методичних рекомендацій, займаючись навчально-методичною, організаційною, викладацькою діяльністю в Запорізькому національному університеті на факультеті соціальної педагогіки і психології та в Центрі освітньої діяльності при факультеті СПП.

Наукова новизна дослідження.

Вперше в контексті педагогічних досліджень науково обґрунтовані теоретичні та методичні засади інформаційного підходу до твору мистецтва як дидактичного засобу; введено в науковий обіг поняття “художньо-естетична інформація”, визначено структуру художньо-естетичної інформації твору мистецтва, розроблено положення про професійне спілкування соціального педагога як вид професійної діяльності даної галузі та базовий елемент для всіх інших видів соціальної роботи названого фахівця; подано визначення поняття “професійне спілкування соціального педагога”; розроблено критерії сформованості професійного спілкування соціального педагога; визначено модель процесу застосування художньо-естетичної інформації у підготовці до професійного спілкування соціального педагога; розглянуто художньо-естетичну інформацію як професійний інструмент у практичній діяльності соціального педагога.

Подальшого розвитку дістало наукове обґрунтування соціально-педагогічних передумов сприйняття художньо-естетичної інформації особистістю; розкриття змісту і функціональних можливостей художньо-естетичної інформації; обґрунтування психолого-фізіологічного механізму сприйняття художньо-естетичної інформації; принципів та вимог до професійного спілкування соціального педагога.

Удосконалено положення про процес професійної підготовки майбутнього соціального педагога; організаційно-педагогічні умови підготовки студентів до професійного спілкування; методику професійної підготовки майбутнього фахівця.

Теоретичне значення дослідження одержаних результатів полягає в тому, що розкрито теоретичні та прикладні аспекти поняття “професійне спілкування соціального педагога”, зроблено ґрунтовний аналіз становлення і розвитку поняття “художньо-естетична інформація”, визначено основні її джерела, що можуть бути використані майбутнім фахівцем у прикладній діяльності соціальної роботи, встановлено функціональні можливості різних типів художньо-естетичної інформації, висвітлено сутнісні характеристики та провідні аспекти професійного спілкування соціального педагога (інформаційний, морально-етичний, соціальний, психологічний), проаналізовано особливості сприйняття художньо-естетичної інформації, розроблено модель застосування художньо-естетичної інформації в підготовці до професійного спілкування соціального педагога.

Практичне значення результатів дослідження. На основі теоретичного аналізу порушеної проблеми було розроблено та впроваджено у практику підготовки соціального педагога у вищих навчальних закладах (університетах) концепцію формування професійного спілкування соціального педагога засобами художньо-естетичної інформації твору мистецтва, створено змістове забезпечення і методику використання художньо-естетичної інформації в навчальному процесі для підготовки майбутніх соціальних педагогів до професійного спілкування, розроблено посібники та методичні рекомендації, спрямовані на формування вмінь та якостей професійного спілкування соціального педагога, матрикул кількісних і якісних показників професійного спілкування та складено комплекс адаптованих автором діагностик, що можуть бути використані як у процесі підготовки майбутніх фахівців, так і в процесі профвідбору соціального педагога або соціального працівника. Розроблені автором програми, а також упроваджені в практику навчального закладу нові спецкурси “Основи художньо-естетичного сприйняття мистецтва”, “Педагогічне спілкування” (у співавторстві), “Психологія мистецтва”, “Особливості спілкування соціального педагога з різними категоріями населення”, програма навчальної дисципліни, що визначена державними стандартами, - “Культура спілкування соціального педагога”, програма курсів “Соціально-психологічна реабілітація засобами музики” (музикотерапія) у межах договору про співробітництво між Запорізьким державним університетом та Магдебурзьким університетом (ліцензія МОН України серія АА № 234660; ДАК від 09.07.2002 р., протокол №40 (наказ МОН України від 18.07.2002 р.)).

Напрацьовані матеріали можуть посісти належне місце в основі розробки нових курсів, програм, факультативів, навчально-методичних посібників із проблем професійної та загальнокультурної підготовки соціального педагога й фахівців, які працюють у системі “людина -людина”, а також знайдуть використання в науковій, навчальній та практичній роботі вчених, викладачів, практикуючих соціальних педагогів і працівників.

Впровадження результатів дослідження. Основні теоретичні положення та практичні рекомендації, викладені в дослідженні, впроваджено у практику навчально-виховного процесу Запорізького державного університету (довідка № 01-09/646 від 03.06.04), Дніпропетровського національного університету (довідка № 88-572-28 від 29.06.04); Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини (довідка №803/01 від 19.10.04), були підготовлені й видані навчальні посібники “Методичні матеріали до проведення олімпіад і конкурсів з соціальної педагогіки” (2000 р.) та “Комплексні завдання до проведення олімпіад та конкурсів з соціальної педагогіки” (2001 р.) (у співавторстві). На матеріалі цих посібників згідно з наказами Міністерства освіти і науки України № 444 від 28.12.1999 р. “Про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади 1999/2000 навчального року” та № 630 від 28.12.2000 р. “Про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади 2000/2001 навчального року” на базі Запорізького державного університету проводилися студентські олімпіади з соціальної педагогіки, в яких брали участь студенти 13 вищих навчальних закладів країни (Національний університет ім. М.П.Драгоманова, Херсонський державний університет, Харківський педагогічний університет, Академія праці і соціальних відносин, Волинський державний університет, Дрогобицький державний педагогічний університет та ін.). Розроблені матеріали, що містять вправи із застосування художньо-естетичної інформації творів мистецтва, були використані під час проведення всеукраїнських олімпіад із соціальної педагогіки (довідка № 11-10/10 від 16.06.04). Матеріали дослідження залучалися у підготовці циклу лекцій з питань культури професійного спілкування соціального педагога та можливостей застосування художньо-естетичної інформації у навчально-виховному процесі, прочитаних у Педагогічному музеї України АПН України для студентів НПУ ім. М.П.Драгоманова (довідка №94 від 14.12.04). Матеріали статті “Структура художньо-естетичної інформації твору мистецтва”, надрукованої в журналі методики, теорії і практики художньої освіти та естетичного виховання “Искусство и образование” №1 (19) 2002, були використані як дидактичний матеріал під час проведення Всеросійського конкурсу вчителів з навчальних предметів художнього циклу.

Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні теоретичних засад проблеми та концепції застосування художньо-естетичної інформації у процесі підготовки соціального педагога, важливими напрямами якої були теоретичний аналіз наукової літератури; у багаторічному самостійному дослідженні теоретичних і методичних аспектів проблеми; у самостійному проведенні експериментальної роботи, результати якої дали змогу виявити закономірності та психолого-педагогічні умови застосування розроблених матеріалів у практиці навчально-виховного процесу навчального закладу; у наданні методичної допомоги викладачам, які використовували матеріали дисертанта у своїй професійній діяльності; в узагальненні власного досвіду та репрезентації його на засіданнях науково-методичної ради факультету соціальної педагогіки, засіданнях кафедри педагогіки і психології Запорізького національного університету; в узагальненні результатів дослідження в монографії “Художньо-естетична інформація як педагогічна проблема”.

В опублікованих у співавторстві навчальних посібниках (О.Андрієнко, Л.Міщик, О.Почерніна ) особистий внесок здобувача полягає в: обґрунтуванні теоретичних засад проблеми педагогічного спілкування; створенні тематичної структури посібників; розробці аспектів морального, соціально-психологічного, інформаційного змісту компонентів педагогічного спілкування, покладеного в основу розбудови теоретичних засад професійного спілкування соціального педагога; розробці завдань для формування й контролю професійних знань, умінь і навичок майбутнього фахівця та проведення педагогічної практики, що будувалися на матеріалі художньо-естетичної інформації, були спрямовані на підвищення загальнокультурного й художньо-естетичного рівня студентів.

У статті, опублікованій у співавторстві з О.Назаренко, особистий внесок здобувача полягає у трактуванні поетичного твору як дидактичного засобу, висвітленні ролі впливу різних типів художньо-естетичної інформації – емоційного, психологічного, прагматичного – на психічний стан особистості.

Апробація результатів дослідження. Теоретичні та практичні результати дослідження з проблеми застосування художньо-естетичної інформації творів мистецтва у професійній підготовці соціального педагога висвітлювалися в доповідях і повідомленнях на конференціях та семінарах: Республіканській науковій конференції “Роль мистецтв у вихованні творчої особистості” (Кіровоград, 1990); Всесоюзній науково-практичній конференції “Нравственное содержание искусства и современный идеологический процесс” (Київ, 1990); Всесоюзній науково-методичній конференції “Социально-педагогические проблемы воспитания детей и учащейся молодежи” (Запоріжжя, 1991); науково-практичному семінарі “Эстетическое развитие личности и педология” (Москва, 1991); науково-практичній конференції “Формування морально-професійної культури майбутнього вчителя” (Тернопіль, 1991); науково-практичній конференції при НДІ ХВ АПН СРСР “Игра. Творчество. Одаренность” (Москва, 1992); науковій конференції “Духовна діяльність та її специфіка” (Запоріжжя, 1993); Міжнародній науково-практичній конференції “До прогресу в економіці через освіту” (Запоріжжя, 1993); науково-теоретичній конференції “Развитие идей художественного образования и эстетического воспитания в 20в.” (Москва, 1998); Республіканській науково-методичній конференції “Світова художня культура в сучасній системі підготовки вчителя” (Мелітополь, 1998); Міжнародній науково-практичній конференції “Молодь і соціальний розвиток на сучасному етапі” (Запоріжжя, 1998); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інновації в сучасному педагогічному процесі: теорія та практика” (Луганськ, 1999); ІV Міжнародній конференції “Высшая школа: состояние и перспективы” (Мінськ, 1999); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Україна в ХХІ столітті: перспективи розвитку гуманітарних наук та освіти” (Дніпропетровськ, 2000); реґіональній науково-практичній конференції “Розвиваюче навчання: теорія і практика, проблеми і перспективи” (Мелітополь, 2000); семінарі “Соціальна робота з людьми з особливими потребами” за програмою Християнського Дитячого Фонду (Запоріжжя, 2001); тренінг-семінарі “Соціальні послуги на рівні громади для розумово відсталих людей в Україні” у межах проекту за підтримки програми ІВРР Тасі Європейської комісії (Київ, 2003); ІІ Республіканській науково-практичній конференції „Нові технології у діагностиці, лікуванні та профілактиці захворювань органів дихання” (Євпаторія, 2004); Міжнародній науково-практичній конференції „Теорія і практика ґендерного виховання студентської молоді: досвід, проблеми, перспективи” (Запоріжжя, 2004); науково-практичних конференціях студентів і викладачів ЗДУ (1993 - 2004).

Вірогідність одержаних результатів та висновків забезпечується вихідними методологічними положеннями; застосуванням комплексу методів, адекватних об’єкту, меті, завданням та логіці побудови дослідження; тривалим етапним характером теоретико-експериментальної роботи та відтворенням її результатів; репрезентативністю обсягу вибірки; поєднанням кількісного й якісного аналізу експериментальних даних.

Матеріали кандидатської дисертації „Формування естетичного ідеалу старшокласника”, захищеної у 1986 році, у тексті докторської дисертації не використовувалися.

Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 57 праць (47 з них одноосібно, зокрема: 1 монографія, 6 посібників для викладачів та студентів вищих закладів освіти, 4 методичні рекомендації, 24 статті у фахових збірниках наукових праць, 12 – у матеріалах і тезах конференцій, 10 – в інших наукових виданнях).

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури, додатків. Повний обсяг дисертації – 599 сторінок; основний текст – 471 сторінка; список використаної літератури складається з 591 найменування, що подано на 42 сторінках, додатків – 54. Робота містить 49 таблиць та 39 малюнків, графіків – 3, формул – 2.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження і його теоретико-методологічні основи; сформульовано концепцію та гіпотезу, охарактеризовано методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів; подано висновки про впровадження та апробацію основних положень дисертації, особистий внесок здобувача.

У першому розділі “Теоретичні основи проблеми застосування художньо-естетичної інформації” зроблено дефініційний аналіз понятійного ряду „інформація – естетична інформація – художня інформація - художньо-естетична інформація”, розглянуто різні підходи до загальної типології інформації та до типології художньо-естетичної інформації, розкрито зміст та функціональні можливості кожного типу художньо-естетичної інформації.

На сьогодні не існує жодної галузі знання, де б не використовувалася в дослідженнях категорія “інформація”. Поряд із традиційними матеріально-енергетичними характеристиками велику вагу в сучасній науці мають інформаційні характеристики досліджуваних об'єктів та явищ. Тому інформація посідає особливе місце у всіх аспектах людської діяльності.

Соціальна педагогіка – молода галузь педагогічної науки, однак поняття “інформація” є й її інструментарієм як у розробці теоретичних положень, так і в практичній галузі (підготовці соціального педагога, різних видах його практичної діяльності). Ця галузь наукових знань використовує різні види інформації, але переважно спирається на соціальну, різновидом якої є художньо-естетична. Поняття “художньо-естетична інформація” до цього часу ще не має чіткого визначення і не набуло статусу основної категорії ні в педагогіці (теорії естетичного виховання), ні в естетиці, незважаючи на те, що активно використовується обома науками. Автором зроблено спробу детермінувати це поняття шляхом дослідження його історичних коренів, закладених у базисному понятті “інформація”.

У розділі зазначається, що експлуатація інформації людиною почалася задовго до появи самого поняття. Перші спроби приймати, передавати і переробляти інформацію здійснювалися під час використання найпростіших знарядь праці, тобто в період становлення людини як “homo sapiens”. З кожним новим культурним витком у розвитку цивілізації людина освоювала все новіші й досконаліші способи й засоби одержання, збереження та використання інформації. Термін “інформація” аж до початку ХХ-го століття не використовувався як специфічне наукове поняття. Існувало загальне визначення “інформація”, що на рівні інтуїтивного розуміння зводилося до уявлення про інформацію як про повідомлення, що передається людьми. У функції наукового терміна відповідний номен уперше був використаний новою математичною галуззю знань – теорією інформації – в 1928 році (Р.Хартлі). У 40-х роках минулого століття об'єднання понять “інформація” і “керування” привело Н.Вінера до створення нової науки – кібернетики, “яка вперше вказала на спільність інформаційних процесів у техніці, суспільстві і живих організмах” (А.Урсул). На цій підставі поняття “інформація” набуло загальнонаукового характеру в плані використання його різними науками. Інформаційний аспект життєдіяльності людини знаходиться на такому ж рівні значущості, як і матеріальні та енергетичні ресурси. Інформація як наукове поняття посідає те чи інше місце в будь-якій галузі наукових знань. У педагогічних науках вона – це насамперед знання, відомості, повідомлення. З поширенням інформаційного підходу до різних природних та соціальних наук у середині ХХ-го століття розповсюджується інформаційний підхід і до мистецтва як виду діяльності людини. Твір мистецтва розглядається як носій певних типів інформації. Найбільший дослідницький інтерес до інформації як галузі наукового знання виявили вчені наприкінці 60-х і 70-х років минулого століття (А.Антонов, Н.Вінер, В.Глушков, І.Грекова, В.Кремінський, А.Моль, Р.Пелі, І.Рудь, Ю.Сачков, Хінтікка Яакко, А.Урсул, Ю. Шрейдер, І.Цукерман).

Кінець 80-х і початок 90-х років відзначаються помірністю і навіть стриманістю у вияві наукового інтересу дослідників до згаданої проблеми і до проблеми поняття зокрема. У педагогічній науці дослідники торкаються питання інформаційного підходу до творів мистецтва, але їхні висновки мають дидактичний характер, оскільки безпосередньо розвитком, детермінуванням самого поняття “інформація” автори не займалися (В.Бутенко, О.Ростовський, О.Рудницька). Наприкінці попереднього століття (1995-1998) знову зростає науковий інтерес до інформації як естетичної і художньої галузі знань (М.Афасіжев, Т.Голіцин, В.Петров, В.Очерет). Введений у мистецтвознавство термін „інформація” трактується неоднозначно. Одні дослідники вбачають у ньому лише докібернетичний зміст, тобто тільки конкретні події, факти, що відображаються твором мистецтва. Інші розглядають інформацію художнього твору як певну структурну організацію. І донині в науці відсутній єдиний термін, який точно визначав би інформацію, що містить твір мистецтва. У науково-дослідній практиці автори використовують три типи термінів: “художня інформація” (М.Афасіжев, В.Федотова), “естетична інформація” (В.Бутенко, Н.Крюковський, А.Моль, У.Ріжинашвілі, І.Рудь, І.Цукерман, Ю.Филип’єв) та “інформація твору мистецтва”, або “інформація художнього твору” (М.Афасіжев, А.Литвинцева, В.Рижов). Окремі автори (Ю.Крамар, О.Ростовський, А.Яроцький) оперують терміном “музична інформація”.

Різноманітність інформаційного середовища, наявність певних властивостей інформації актуалізують проблему визначення видів інформації та їх класифікації. Спроби класифікації здійснювалися вченими різних галузей знань: математики, медицини, філософії (М.Амосов, А.Митрофанов, В.Полушкін, А.Урсул).

У дисертації доведено: якщо розглядати художньо-естетичну інформацію як відображення різноманітності, то вона складатиме систему певних типів інформацій, що визначають сутність твору мистецтва, – це пізнавальна інформація, інтелектуальна, чуттєво-емоційна, художня, естетична, індивідуально-авторська, психологічна, морально-етична, прагматична, психоенергетична й ін. Кожен із перерахованих типів інформації існує і в інших галузях знань, але якщо розглядати їх у контексті мистецтва в цілому і, зокрема, у межах певного твору, що містить ці типи інформації, то це не тільки пізнавальна, моральна або інтелектуальна інформація, оскільки кожен із цих різновидів становить собою художню пізнавальну інформацію, художню моральну інформацію, художню інтелектуальну інформацію тощо. Будь-яка інформація, що входить до твору мистецтва, є художньо-естетичною. Тому твір мистецтва – це інформаційна система, яка становить собою художньо-естетичну інформацію, що містить вищезазначені різновиди. Для всієї інформаційної системи твору мистецтва загальним є естетичне та художнє, а окреме визначає тип художньо-естетичної інформації.

У науковій літературі (філософській, мистецтвознавчій, педагогічній) досить широко розглядаються проблеми впливу мистецтва на формування особистості, його пізнавальна та виховна роль (С.Асенін, І.Нємцов, Н.Миропольська, Ю.Алієв, В.Борєв, Л.Левчук, М.Овсянников, Л.Хлєбникова, М.Каган, М.Марков). В окремих дослідженнях достатньо повно висвітлюються окремі аспекти різних функцій мистецтва (М.Афасіжев, А.Зісь, О.Органова, Р.Шульга, Ю.Филип’єв та ін.). Пізнавальній, комунікативній і морально-виховній функціям інформації приділили увагу у своїх наукових працях С.Асенін, М.Афасіжев, Є.Громов, А.Зісь.

Твір мистецтва безпосередньо є носієм зазначених типів інформації, що містять властиві їм повідомлення. Без взаємодії з людиною інформація знаходиться у статичному стані, а твір мистецтва є сховищем інформації. У контакті з людиною інформація здобуває динамічного характеру і впливає на неї.

У різних авторів цей тип інформації визначається різними поняттями. Як функціональні робочі поняття у дисертації використано терміни “естетична інформація” та “художньо-естетична інформація” Естетична інформація розглядається як властивість матерії, що несе відомості про красу, прекрасне в об'єктах і явищах навколишньої дійсності, які віддзеркалюють “закони краси” та викликають естетичні почуття й емоції. Художньо-естетична інформація розглядається нами як вид соціальної інформації, що є змістом процесу відображення, вираженого в художній формі і через художні образи, які мають естетичну цінність і викликають естетичні почуття та переживання. Ці поняття дуже важливі для усвідомлення сутності процесу навчання як відображення, для професійної реалізації соціального педагога, а також для осягнення організаційних сил, що діють у логічному та художньому мисленні, розвиток якого може бути предметом