КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Опанасюк Віталій Віталійович
УДК 330.142.2
СТАНОВЛЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ВЕНЧУРНОГО КАПІТАЛУ
Спеціальність 08.01.01 – Економічна теорія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі економічної теорії економічного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Мандибура Віктор Омелянович,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка,
професор кафедри економічної теорії
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Лазня Ігор Вікторович ,
ЗАТ “Страхова кампанія ІнтерЕкспрес”,
Генеральний директор;
кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник
Мельник Віктор Павлович,
Об'єднаний інститут економіки НАН України, завідувач
відділом економічної теорії та методології досліджень
Провідна установа: Київський національний економічний університет,
кафедра політичної економії
факультетів управління та маркетингу ,
Міністерство освіти і науки України, м. Київ
Захист дисертації відбудеться “17“ червня 2005 р. о 16-00 годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.001.13 Київського
національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:
03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90-А, ауд. 203.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського
національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:
м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12.
Автореферат розісланий “ 16 “ травня 2005 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
к.е.н., доцент І. І. Мазур
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Для динамічного скорочення розриву економічного розвитку між країнами з економікою перехідного типу (до яких нині належить Україна) та країнами постіндустріального розвитку особливого значення набувають дослідження, спрямовані на розробку ефективних заходів щодо забезпечення розвитку вітчизняної економіки на інноваційній основі. Адже запровадження системних інновацій зумовлює підвищення конкурентноздатності як окремих видів товарів і компаній, що їх виробляють, так і національної економіки в цілому. Відтак, зростання конкурентних переваг вітчизняної економіки є вирішальною умовою забезпечення процвітання нації й досягнення Україною гідного місця у світовому господарстві.
Одним з ефективних елементів і складовою економіки виступає венчурне підприємництво. Притаманні венчурному капіталу мотивації, система розподілу ризиків та урізноманітненість інвестиційних джерел є ефективним важелем залучення іноземного та вітчизняного капіталу до розвитку економіки України. Світовий досвід засвідчив, що виникнення венчурного капіталу спричинило значну активізацію інноваційних процесів, а венчурний капітал як такий виступає чинником прискорення розвитку НТП. У процесі становлення ринкових форм господарювання при значно обмежених фінансових ресурсах запровадження венчурного фінансування інвестиційних проектів може стати ефективним каталізатором інноваційної діяльності та сприяти структурній трансформації вітчизняної економіки.
На жаль, можна констатувати, що венчурне підприємництво в Україні ще перебуває на початковій стадії свого становлення. Ще й досі існує багато інституціональних причин, які гальмують розвиток венчурного підприємництва і знижують його ефективність. Відтак, одним з першорядних завдань вітчизняної економічної науки, на думку автора, є узагальнення світового досвіду станов-лення й розвитку підприємницьких структур венчурного ка-піталу, максимально повна реалізація цього досвіду з урахуванням особливостей розвитку України з метою обґрунтування найбільш перспективних форм і методів організації венчурних підприємств в умовах перехідної економіки.
Стан розробки проблеми економічною теорією. Значний внесок у розвиток економічної теорії власності у т.ч. теорії ризикових інноваційних впроваджень, теорії венчурного капіталу, його організаційно-функціональних та інституційних форм здійснили такі зарубіжні вчені, як: Х. Альбах, Д. Аром, М. Вільямс, П. Друкер, В. Зомбарт, В. Мітчерліх , Г. Менш, Е. Вітте, К. Маркс. Р Шмідт, Р. Кларк, Д. Фреар, Р. Хофат, К. Хубієв, Й. Шумпетер, та ін.
Слід зазначити, що нині світова економічна наука досліджує проблеми, пов’язані із венчурним капіталом, що функціонує переважно в умовах розвиненої ринкової економіки, в якій уже створилася така її складова як економіка знань та існують ефективні механізми її забезпечення. Але, не зважаючи на те, що в Україні лише формуються умови для розвитку венчурного капіталу, теоретико-методологічні проблеми щодо його становлення вже досліджуються вітчизняними економістами.
Ряд аспектів економічної теорії власності, зокрема теорії капіталу на сучасному етапі його розвитку і його якісно нових форм, до яких належить венчурний капітал і його функціональні механізми досліджували такі відомі вітчизняні економісти, як: Антонюк Л.Л., Бажал Ю.М., Батура О.В., Безчасний Л.К., Варналій З.С., Вітлінський В.В., Гальчинський А.С., Геєць В.М., Задорожній Е.М., Крупка М.І., Лагутін В.Д., Лазня І.В., Мандибура В.О., Мочерний С.В., Новіков В.А., Осецький В.Л., Онишко С.В., Петруня Ю.С., Пікуліна Н.Ю., Покропивний С.Ф., Поручник А.М., Рибалкін В.О., Степаненко А.С., Стеченко Д.М., Титаренко О.Д., Устенко О.Л. , Чухно А.А. та ін.
Проте, слід зазначити, що й до нині економічною теорією власності, ще не створено цілісної теорії венчурного капіталу. Світові та вітчизняні науковці зосереджуються, насамперед, на аналізі організаційно-економічних відносин та проблем, що виникають в процесі функціонування венчурного капіталу, а венчурний капітал як такий досліджується переважно через призму особливостей та ефективності венчурної форми фінансування. Разом із цим малодослідженими залишаються такі важливі аспекти економічної теорії, як обґрунтування генезису та визначення понятійної сутності “венчурного капіталу” як економічної категорії із складною внутрішньою структурою, діалектичні особливості та закономірності розвитку венчурного капіталу, тенденції структурування його інституційної архітектоніки. Також практично відсутні комплексні теоретичні дослідження щодо впливу венчурної діяльності на інноваційні процеси, та визначення особливої ролі венчурного капіталу у прискорені процесу соціального розвитку в умовах перехідної економіки інверсійного типу. Тому об’єктивно існує необхідність у подальшому вивченні та дослідженні зазначених проблем. Саме цим зумовлене обрання теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка і є складовою держбюджетної теми "Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень" (реєстраційний номер № 01БФ040-01). Особистий внесок автора полягає у виявленні основних напрямків формування сприятливих умов для розвитку венчурного підприємництва в Україні, оцінки тенденцій формування інституційної архітектоніки венчурного капіталу та особливостей його функціонування в умовах ринкової і транзитивної економіки.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є: поглиблене розкриття економічного змісту й визначення закономірностей становлення та розвитку венчурного капіталу, на основі критичного аналізу світової економічної теорії та практики; систематизоване узагальнення його проявів; виявлення чинників, що визначають організаційно-економічні та функціональні форми венчурного капіталу й механізми забезпечення його функціонування та розвитку.
Для досягнення поставленої мети передбачено постановку та вирішення таких завдань:
- уточнення змісту економічної категорії "венчурний капітал" на основі поглибленого аналізу еволюції наукових поглядів на сутність інноваційної діяльності та венчурного підприємництва, а також аналіз закономірностей існуючих взаємозв’язків відносин венчурного капіталу в загальній системі відносин функціонуючого суспільного капіталу;
- визначити основні передумови розвитку організаційних форм венчурного капіталу і чинників, що їх визначають;
- подати характеристику основних вітчизняних господарських структур, що здійснюють венчурну діяльність в Україні, а також аналітично узагальнити прояви маскування під венчурний капітал звичайної господарсько-комерційної діяльності іноземних компаній, що діють нині на українському ринку;
- здійснити аналіз стану розробки теоретико-методологічної бази щодо функціонування венчурного капіталу і проблем венчурного фінансування як у вітчизняній, так і у світовій літературі; визначити переваги і недоліки венчурних схем фінансування;
- розкрити специфіку вітчизняної функціональної інфраструктури венчурного підприємництва та визначити особливості його фінансування;
- визначити пріоритетні напрямки та запропонувати ефективні заходи щодо удосконалення інституціонального середовища венчурного капіталу з метою підтримки та розвитку венчурного підприємництва.
Об'єктом дослідження є система економічних відносин, що виникають у процесі становлення, розвитку й функціонування венчурного капіталу на різних рівнях економічної системи як в умовах розвиненої ринкової економіки, так і в умовах перехідної економіки інверсійного типу.
Предметом дослідження є інститути, механізми та організаційно-економічні структури і форми функціонування венчурного капіталу.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження виступають наукові положення неокласичного підходу, теорії неоінституціоналізму, ринкової трансформації економічних систем, які розроблені та проаналізовані в наукових працях зарубіжних і вітчизняних вчених. Дослідження здійснювалось на основі використання загально-наукових та спеціальних методів пізнання за допомогою системного підходу з урахуванням міждисциплінарного характеру дослідження, щодо розкриття економічної сутності венчурного капіталу. Основними загальнонауковими методами дослідження, що використані автором при аналізі економічних і теоретичних концепцій венчурного капіталу є: діалектичний метод (підрозділи 1.1, 1.2), аналізу і синтезу, абстрактного і конкретного (в усіх підрозділах), та метод порівнянь (підрозділ 2.1). В роботі використано спеціальні економічні методи дослідження такі як: метод системного аналізу (підрозділ 2.1), визначення прямих і зворотних зв’язків між економічними явищами для дослідження взаємного впливу венчурної діяльності на макроекономічне середовище (підрозділ 2.1, 2.3), економіко-математичного моделювання при визначенні ефективності використання венчурного капіталу (підрозділ 2.3), метод логічного узагальнення результатів при формулюванні висновків (в усіх підрозділах).
Теоретичною і методологічною базою дисертаційного дослідження є аналіз, узагальнення і творче переосмислення основних науково-теоретичних та практично- прикладних результатів досліджень вітчизняних і зарубіжних науковців-економістів щодо природи, функцій та ролі венчурного капіталу, організаційно-економічного та функціонального механізмів венчурного фінансування, інституційної, зокрема, економіко-правової бази нормативного забезпечення його функціонування та соціально-економічного впливу на розвитку суспільства.
Інформаційною базою дослідження стали законодавчі й нормативні акти з питань венчурного підприємництва, статистичні збірники і матеріали Державного комітету статистики України, статистичні матеріали Всесвітнього банку, європейської та американських асоціацій венчурного бізнесу тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обгрунтуванні економічної сутності венчурного капіталу, визначенні його місця в суспільному відтворенні, розкритті змісту суперечностей, що внутрішньо притаманні венчурній діяльності, а також пов’язані з обмеженими ресурсними можливостями перехідної економіки інверсійного типу та формуванні концептуальних засад їх розв’язання.
Вперше:
- на основі синтезу економічної теорії власності та теорії ризикових інноваційних впроваджень проаналізовано еволюцію наукових точок зору щодо визначення сутності венчурного капіталу як економічної категорії, поглиблено розуміння мотиваційних механізмів венчурного підприємництва, а також змісту, функціональних особливостей та суперечностей венчурної діяльності;
- запропоновано авторське визначення економічної сутності венчурного капіталу: 1) як якісно нової системи економічних відносин, що виникла на основі діалектичного поєднання інтелектуального, людського та фінансового капіталу; 2) як феномену функціонування, що пов’язано з наявністю більш високого сукупного ризику, у порівнянні з іншими формами капіталу, тобто більш високою питомою вагою в сукупному підприємницькому інноваційному ризику, що пов’язаний як з безпосередньою реалізацією науково-технічних проектів так і з високим ступенем невизначеності в сукупності споживчих властивостей майбутнього товару (продукту, послуги, процесу), а отже, більш високим рівнем невизначеності щодо передбачення ринкового попиту; 3) як такої соціально-економічної системи, що характеризує відносини, які виникають між суб'єктами венчурного фінансування з приводу створення у процесі інтелектуального виробництва вартості і додаткової вартості та привласнення останньої на засадах максимально повного усунення експлуатації та відчуження інтелектуальної праці;
- виділено й визначено три чинники, що зумовлюють особливий інноваційний потенціал венчурного капіталу: 1) зв'язок з особливою інтелектуальною працею в тих відтворювальних процесах, де він відіграє роль одного з провідних ресурсів; 2) зв'язок з підприємницькою працею, для якої характерне новаторство, винахідництво, готовність ризикувати в процесі виробництва і реалізації продукту та інтелектуальною власністю, а також нетрадиційні інституціональні мотивації та ін.; 3) рух венчурного капіталу, весь його життєвий цикл супроводжується особливою організацією, контролем, менеджментом, та якісно вищим рівнем інформаційного забезпечення з використанням новітніх технотронних технологій;
- на основі узагальнення досвіду розвитку венчурного капіталу у країнах розвиненої ринкової економіки розроблено інституціональні засади формування організаційно-економічних форм і функціональних структур венчурного підприємництва, розкрито сутність форм і методів венчурного фінансування та показані інструменти, що дозволяють мінімізувати ризики венчурних інвесторів;
- дана всебічна оцінка існуючої правової бази щодо забезпечення необхідних умов регламентації венчурної діяльності, показані шляхи її подальшого вдосконалення у вітчизняних умовах, зокрема це стосується методичних рекомендацій автора спрямованих на покращення обліку суб’єктів підприємницької діяльності, які функціонують на організаційно-економічних засадах венчурного підприємництва, а також напрямки посилення вимог до економіко-статистичної ідентифікації цих суб’єктів, у тому числі, розроблені чіткі процедурні вимоги виокремлення реальних суб’єктів вечурної діяльності від тих, хто тільки імітує її під венчурінг, отримуючи при цьому необґрунтовані економічні переваги.
Набули подальшого розвитку:
- визначення специфіки і характерних відмінностей венчурного фінансування порівняно з традиційними схемами фінансового забезпечення інвестиційного процесу, при цьому показано зміст інтересів суб’єктів венчурингу та характерні особливості їх узгодження у вітчизняних умовах;
- сутнісно-змістовне розкриття венчурної діяльності в контексті сучасного стану економіки України та завдань її подальшого інноваційного розвитку, а також показані потенційні можливості застосування у вітчизняній венчурній діяльності приватного, корпоративного і державного капіталу та фінансових ресурсів домогосподарств;
- комплексні заходи щодо створення необхідних умов для забезпечення ефективного фінансування венчурингу в Україні та підвищення кінцевої ефективності його застосування в інноваційному процесі, що структуровані автором за конкретними напрямками (політико-економічним, організаційно-економічним, функціонально-економічним, соціально-економічним, та нормативно-правовим);
Удосконалено:
- методику обчислення економічного ефекту від використання венчурного капіталу на основі застосування концепції вибору оптимальних венчурних проектів та зіставлення отриманих результатів з результатами від застосування інших аналогічних варіантів інновацій в підприємницькій діяльності.
Зазначені теоретико-методологічні розробки співставлені і співвіднесені з існуючими реаліями на основі критичного аналізу практики ряду країн щодо використання венчурного капіталу в економічному розвитку підприємств, корпорацій і національних господарських систем.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що проведене дослідження може бути використане при подальшій розробці теорії венчурного капіталу в сучасній ринковій економіці. Це дозволяє використати обґрунтовані та теоретично оформлені особливості венчурного фінансування для створення ефективних механізмів інноваційного розвитку економіки України. Практична цінність результатів дисертаційної роботи визначається можливістю впровадження механізмів венчурного фінансування інноваційних проектів на загальнодержавному рівні, інтеграції зусиль фундаментальних наукових досліджень та підприємництва.
Пропозиції автора, що викладені у дисертаційному дослідженні, були враховані Державним комітетом статистики України (довідка №01/1-05-61 від 05.11.03.), в процесі якісного вдосконалення структури єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ). Це стосується методичних рекомендацій автора, що спрямовані на покращення обліку суб’єктів підприємницької діяльності, які функціонують на організаційно-економічних засадах венчурного підприємництва, а також посилення вимог до економіко-статистичної ідентифікації цих суб’єктів (зокрема, автором розроблені чіткі вимоги, які дозволяють відрізнити реальних суб’єктів вечурної діяльності від тих, які лише імітують її під венчурінг, отримуючи при цьому необґрунтовані економічні переваги).
Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України впровадив методику експертизи фінансово-господарської діяльності підприємств, що можуть бути визнані венчурними (довідка № БН від 07.08.04.).
Обґрунтування переваг венчурного типу фінансування науково-практичних досліджень та їх подальшого впровадження дозволило Держаному департаменту продовольства Міністерства аграрної політики України рекомендувати Управлінню технічної та інвестиційної політики впровадити венчурну схеми фінансування (довідка №304-08/337 від 13.09.04.).
Практичні рекомендації даного дисертаційного дослідження вивчені та впроваджені УкрНДІ спиртбіопрод Міністерства аграрної політики України (довідка №01-01/1973 від 10.09.04).
Результати дослідження також запроваджені безпосередньо на вітчизняних підприємствах, зокрема, при розробці планів інноваційної діяльності в умовах ринкової невизначеності. Пропозиції автора були використані Венчурним науково-виробничім підприємством “Група компаній ГРІФФІН”. Дане підприємство одне з небагатьох, хто реально інвестував венчурні активи в ноу-хау, довів НДДКР до серійного виробництва та сертифікував новітню продукцію. (Реєстрація розробки ТУ У 31.2-23744973-001-2003; реєстрація в органах стандартизації та сертифікації UA1/003/0065841-04 від 26.08.04.; довідка про впровадження №020904/-01 від 02.09.04).
Матеріали дисертаційного дослідження були враховані АТ “Пожежно-страхова компанія” в ході формування методології визначення та страхування венчурних проектів та впровадження венчурної термінології в усіх структурних підрозділах страхової компанії (довідка №01/08/04 від 02.08.04).
Основні положення та висновки, що містяться у дисертаційній роботі також використані в навчальному процесі Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні дисципліни “Теорія власності”.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і теоретичні висновки дисертаційного дослідження були представлені й обговорені на засіданнях кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка у 2002-2004рр. та восьми міжнародних та республіканських наукових та науково-практичних конференціях: День науки “Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах трансформаційної економіки” (м. Київ, 23 квітня 2002р.); Міжнародна науково-практична конференція “Теорія і практика ринкових перетворень в країнах з перехідною економікою” (м. Київ, 27-29 листопада 2002р.); Всеукраїнська науково-практична конференція “Economics: currant affairs and development prospects” (м. Київ, 21 березня 2003р.); Міжнародна науково-практична конференція “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми і перспективи розвитку” (м. Київ, 14-15 травня 2003р.); Міжнародна науково-практична конференція “Інноваційно-інвестиційні моделі трансформації перехідних суспільств” (м. Біла Церква, 10 червня 2003р.); Міжнародна науково-практична конференція “Інноваційно-інвестиційні моделі трансформації перехідних суспільств” (м. Київ, 25 липня 2003р.); IV Міжнародна науково-практична конференція “Перспективи розвитку внутрішнього ринку промислових товарів в Україні”, (м. Київ, 26 березня 2004р.); Міжнародна науково-практична конференція “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми і перспективи розвитку” (м. Київ, 12-15 травня 2004р.).
Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 14 наукових праць загальним обсягом 6,69 д.а. (у т.ч. 11 одноосібних), із них 9 статей (4,74 д.а.) у фахових наукових виданнях, що визнані Положенням ВАК України (з яких автору належить 4,26 д.а.), 2 - у виданнях економічного напрямку, 3 - тези конференцій.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаних джерел, додатків. Текст дисертації викладений на 160 сторінках друкованого тексту, містить 8 додатків на 10 сторінках та список використаних джерел (166 найменувань) на 14 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У вступі обґрунтована актуальність теми дисертації, сформульовано мету й основні завдання дослідження, визначені його об’єкт, предмет і загальна методика, наукова новизна та практичне значення отриманих результатів, наведені дані щодо їх апробації та впровадження, показані можливості їх теоретичного та практичного використання.
Розділ І “Теоретичні аспекти дослідження венчурного капіталу” присвячений дослідженню природи венчурного капіталу та його сутнісного змісту як економічної категорії. Дослідження базується на аналізі еволюції наукових поглядів в межах економічної теорії капіталу та його якісно особливої форми – венчурного капіталу.
Авторський аналіз розвитку економічної теорії власності дозволяє стверджувати, що у своєму розвитку інститут власності постійно трансформується і якісно структурується. Це відбувається як за типологічною та видовою зміною якісної сутності, так і за конкретними формами прояву, що або перебувають у стані діалектичної боротьби, витісняючи одна одну, або століттями співіснують разом, або інтегруються, трансформуються одна в одну. При цьому створюються нові життєздатні форми, що у подальшому також розвиваються, якісно доповнюючи інституційну архітектоніку власності.
Історичний розвиток показує, що такий вид власності як капітал, є діалектично найдинамічнішим видом приватної власності у його найрозвиненіших формах (зокрема, акціонерної та корпоративної). У той же час за своєю політико-економічною сутністю капітал продовжує залишатись окремим видом приватної власності, система відносин якої функціонує таким чином, що дозволяє його власнику (групі власників або їхнім організаційним асоціаціям) отримувати додаткову вартість, за умови повної компенсації вартості спожитого авансованого капіталу. Зазначене не означає, що архітектоніка капіталу як інституту приватної власності не продовжує ускладнюватись та діалектично трансформуватись. Так, поряд з промисловим, торгівельним, банківським та аграрним капіталом, виник фінансовий капітал.
Подальший розвиток та трансформації капіталу сприяли формуванню інтелектуального і людського капіталу, що уособили якісно вищий рівень капіталізації досягнень науки і освіти. Це дозволило більш ефективно використовувати "позитивні зовнішні фактори" у рамках усього процесу виробництва (як матеріального так і нематеріального), передусім, більш ефективно використовувати фінансовий та інтелектуальний капітал шляхом впровад-ження інновацій, пошуку нових, більш досконалих форм виробництва тощо.
Діалектичний розвиток такого структурного блоку інституту власності як “капітал” призвів до поєднання інтелектуального та людського капіталу з фінансовим капіталом. Саме дана інтеграція і стала тим об’єктивним механізмом, тією головною економічною базою, на основі якої з фінансового капіталу виник інший якісно новий економічний феномен капіталістичної власності - венчурний капітал.
Особлива інноваційна перетворююча можливість венчурного капіталу обумовлена низкою обставин. По-перше, венчурний капітал зв'язаний з особливою інтелектуальною працею в тих відтворювальних процесах, де він сам відіграє роль одного з найважливіших ресурсів. По-друге, він зв'язаний з підприємницькою працею, що представляє собою таку діяльність, для якої характерне новаторство, винахідництво, готовність ризикувати майном, нетрадиційні мотивації та ін. По-третє, рух венчурного капіталу, весь його життєвий цикл супроводжується особливою організацією, контролем, менеджментом, та якісно вищим рівнем інформаційного забезпечення.
Авторська позиція полягає у тому, що ототожнення сутності венчурного капіталу виключно з підприємницькими ризиками не є об’єктивним. Ризики присутні в будь-яких економічних процесах різних господарських систем, у всіх видах бізнесу, в яких реалізуються відносини капіталу. Для венчурного ж капіталу характерним є не просто наявність ризиків, а наявність більш високого сукупного ризику, у порівнянні з іншими формами використовуваного капіталу. Тобто абсолютна перевага в сукупному ризику інноваційного, інвестиційного ризиків, а також постійна зміна цих ризиків у ході реалізації науково-технічних й інноваційних проектів. Дані ризики обумовлені, насамперед, високим ступенем невизначеності в сукупності споживчих властивостей майбутнього товару (продукту, послуги, процесу), а отже, невизначеністю його ринкової потреби.
Важливою особливістю ризиків, що враховуються при фінансуванні проектів венчурним капіталом є те, що ці ризики повинні знаходитися в сполученні з високими очікуваними комерційними результатами, у тому числі високим і надвисоким рівнем рентабельності. У зв'язку з тим, що шлях до можливої високої і надвисокої прибутковості лежить через інноваційні й інвестиційні ризики (обов'язкові в кожному новаторському проекті при необов'язковій високій прибутковості в окремих з них), то для венчурного капіталу характерною є така об’єктивна особливість як прагнення до підприємницьких проектів й сфер економічної діяльності з високими ризиками, що пов’язані з можливими (але не обов'язковими) високими рівнями рентабельності. Таким чином, суб’єктивно приватне прагнення підприємця до високих інноваційних, комерційних ризиків, об’єктивно дає потужний поштовх до динамічного науково-технічного та економічного розвитку.
Венчурний капітал реалізується в обігу в усіх сферах суспільного виробництва, що означає створення вартості і додаткової вартості, реалізацію вартості в сфері обігу, перетворення вартості в засновницький дохід або прибуток. Отримання доходу венчурними інвесторами означає реалізацію тимчасової монополії приватної власності на продукт інтелектуальної діяльності. Отже, на сучасному етапі розвитку економіки України венчурне підприємництво має стати ефективним шляхом фінансу-вання інновацій та прискорення динаміки науково-технічного прогресу.
Розділ II “Оцінка функціональної ефективності венчурного капіталу” присвячено дослідженню ринку венчурного капіталу та особливостям його функціонування, результатам впливу венчурного капіталу на господарську діяльність та методам визначення економічного ефекту використання венчурного капіталу.
В роботі доведено, що ринок венчурного капіталу, особливості функціонування та вплив на інноваційні впровадження найбільш широко характеризується через визначення його функцій. Дослідження виявили, що: перша функція - це акумуляція грошових заощаджень домогосподарств, фірм, кредитно-фінансових установ у венчурних фондах та спеціалізованих квазівенчурних структурах; друга функція полягає у трансформації грошових засобів венчурних фондів безпосередньо у продуктивний капітал і використання його у вигляді інвестицій в інноваційному процесі; третя функція полягає у створенні ефективної інфраструктури для використання венчурного капіталу; четверта функція полягає в реалізації вартості інноваційного продукту венчурних фірм шляхом розміщення цінних паперів цих фірм на фондовому ринку.
Доведено, що результатом впливу венчурного капіталу на економіку взагалі також можна визнати ефект структурного відновлення великих корпорацій і їхньої сукупності. Венчурний капітал виступає своєрідним каталізатором процесу утворення значної кількості нових корпорацій, особливо в наукомістких галузях економіки. Одночасно він спонукає великі корпорації до активізації науково-технічної й інноваційної діяльності. Новостворені інноваційні підприємницькі фірми та інші суб’єкти венчурної діяльності часто стають піонерами в новій сфері підприємницької діяльності і також є додатковими джерелами інновацій для великих корпорацій, інерційність і бюрократизм яких не дозволяють властивими для їхньої організації методами досягти подібних науково-технологічних результатів.
Одною з причин об'єктивної необхідності активізації інноваційної діяльності є досягнення межі можливостей росту внаслідок широкого насичення ринків звичайними споживчими товарами. Наслідком цього є відсутність стимулів для підвищення темпів зростання попиту. Щоб у цьому випадку уникнути спаду чи стагнації в економіці, необхідно стимулювати попит за допомогою нової продукції, а зростання попиту прямо зв'язано з активним використанням венчурного капіталу.
Ефективність використання венчурного капіталу виміряється такими показниками, як: а) приріст продуктивності на грошову одиницю авансованого венчурного капіталу; б) приріст обороту капіталу; в) ріст податків на одиницю вкладених ризикових засобів; г) відношення вартісних ризиків, що враховуються, на одиницю венчурного капіталу; д) зниження вартості 1 нового робочого місця в порівнянні із середньою по галузі, регіону.
Отже, відносна ефективність інвестицій у підприємства розраховується як відношення економічного ефекту до витрат, пов'язаних з ним. Так, може використовуватись співвідношення середнього прибутку, одержаного за період дії проекту, і величини стартових інвестицій. Але цей метод застосовують здебільшого для інвестиційних проек-тів, що характеризуються стабільною величиною щорічних позитив-них результатів та коротким періодом інвестування. Оскільки ж вен-чурні проекти абсолютно є довгостроковими, то у такому разі необхідно застосовувати показники, які ґрунтуються на методі дисконтування.
Проте, існує ще один важливий висновок: якщо кошти вкладають у довгострокові і дуже ризиковані проекти, то тим більша вірогідність дохідності з ними пов'язана. Останнє дає, по-перше, можливість сформулювати тезу про те, що виважені інвестиції або вкладені гроші мають забезпечувати в перспективі зростання вартості венчурних підприємницьких структур; по-друге, темпи зростання вартості грошей можуть задаватись фіксованою нормою прибутку, визначатись на засадах певних розрахунків.
У загальному вигляді майбутню вартість інвестицій венчурних компаній можна розрахувати, виходячи із такої залежності:
МВ = ПВ (1 + g)n ;
де МВ — майбутня вартість тієї суми, яку вкладають венчурні інвестори у будь якій формі сьогодні і якою будуть володіти спільно з венчурними фірмами через деякий період часу, залежно від вкладених коштів; ПВ — поточна величина тієї суми, яку вкладають венчурні інвестори для отримання доходів у майбутньому; g — індивідуальна ставка дисконту за венчурним проектом. Вона є змінною величиною, що залежить від індивідуальної ставки дисконту, яка встановлюється з урахуванням ризику, інфляції тощо. Отже, для вкладення власних інвестицій інвестор може вибрати ті венчурні проекти, які здатні забезпечити найвищі прибутки на вкладений капітал. Хоча високі проценти на вкладений капітал, як правило, є у тих проектів, що мають низький рівень захисту.
Ефективність господарської діяльності венчурних під-приємств характеризується обмеженим колом показників. Але на кожний з таких показників впливає багато факторів. Саме для сис-темного підходу характерною є комплексна оцінка впливу різних фак-торів і цільовий підхід до їх вивчення. Сьогодні не існує єдиного бачення щодо математичних розрахунків венчурних проектів. Проте, запропоновані у роботі методи “розрахунку чистої поточної вартості”, “чистого поточного ефекту”, “внутрішньої рентабельності”, “внутрішньої ставки доходу” є виправданими як з точки зору теоретичних так і практично-прикладних підходів.
Розділ ІІІ “Механізми використання венчурного капіталу для забезпечення інноваційного розвитку економіки”
присвячений розгляду сутнісних рис інституційних механізмів забезпечення венчурної діяльності та проблемам їх удосконалення в сучасних вітчизняних умовах.
Методологія інституціоналізму поглиблює пізнання об'єктивних закономірностей розвитку і функціонування венчурного капіталу, розуміння алгоритму поведінки суб'єктів венчурної діяльності, умов поєднання індивідуального вибору з обмеженнями, які інститути накладають на сукупність варіантів вибору. Інституційні чинники розвитку венчурного капіталу породжені відокремленням його в самостійну ринкову систему з притаманними лише їй особливими об'єктами, операціями й процедурами, регулювання яких здійснюється за допомогою спеціальних механізмів формального й неформального характеру, що визначають характер взаємодії між його суб’єктами.
На думку автора, логіка інституціоналізації ринку венчурного капіталу припускає відокремлення та обмеження окремих видів венчурної діяльності, формування внутрішнього алгоритму дії (операцій і процедур) у зовнішні формальні або неформальні інструменти обмеження й регулювання поводження суб’єктів венчурної діяльності. При цьому виділення окремих сторін діяльності в самостійні форми стає способом обмеження поведінки суб'єктів за допомогою оформлених або не оформлених правил і норм, а безпосередній розвиток відбувається на принципах спеціалізації, стандартизації й формалізації певних видів венчурної діяльності, що приводить до появи професійно-корпоративних інститутів. Міра й сфера інституціонального впливу на дії суб’єктів, що є носіями відносин венчурного капіталу визначаються масштабом і характером відокремлення тих або інших сторін їхньої діяльності й ступенем їхньої інтеграції з іншими сферами відносин власності, ринку і держави. При цьому, всеохоплюючий вплив мають суспільно-державні інститути, що не лише проникають, в усі сфери венчурної діяльності, а й визначають найвищий ступінь її формальної регламентації, тобто обов'язковості виконання норм та правил (насамперед, за допомогою закону).
Венчурне підприємництво, що утворилось на основі венчурного капіталу, розвивається переважно у власних специфічних організаційних формах, зокрема таких як малі інноваційні фірми, фонди венчурного капіталу тощо. Ці організаційні форми дозволяють забезпечити ефективність управління та зменшити трансакційні витрати, пов'язані з їх функціонуванням та фінансуванням венчурних проектів. Сучасний механізм венчурного фінансування – результат еволюційного розвитку грошового капіталу в фінансовий капітал, що авансується під певну частку приросту капіталу венчурної фірми.
Загальна тенденція щодо створення малих венчурних фірм не заперечує їх кооперацію в реалізації дослідних проектів, у тому числі з великими корпораціями, що дозволяє збільшувати ресурсну базу досліджень, зменшити зовнішні ефекти, пов'язані з "втечею" нового знання та ін. Досвід розвинутих країн свідчить, що в сучасних умовах значно розширюється якісний спектр та загальна кількість організаційно-правових форм інвесторів венчурного капіталу, які залучають усе більш різноманітні джерела коштів юридичних і фізичних осіб.
Ефективною формою інтеграції науки, виробництва і венчурних інвесторів є науково-технічні парки, інкубатори, технополіси. Вони створюють виключно сприятливі умови для діяльності венчурного підприємництва і є важливими елементами його інфраструктури. В Україні держава повинна оцінювати створення мережі венчурних фондів за участю державних коштів, коштів комерційних установ та широким залученням коштів фізичних осіб.
В умовах загального зростання динаміки світового науково-технічного прогресу та ринкової експансії розвинених країн, що має місце на ринках новітніх технологій та науково-ємних товарів та послуг, подальше ігнорування необхідності активної реалізації ризикових, та фінансово обтяжливих але, одночасно, надзвичайно перспективних інноваційних підприємницьких проектів загрожує практично куди більшими фінансовими втратами для вітчизняного бізнесу і економіки України та суспільства в цілому. Передусім це пов’язано з перспективою втрати конкурентоспроможності національних виробників не лише на зовнішньому, а і на внутрішньому вже практично відкритому для зовнішньої економічної експансії ринку. Неминучим наслідком цього буде значне скорочення національного виробництва, перманентна економічна стагнація, зниження доходів громадян і бюджету держави, зростання до неприпустимих меж безробіття, загострення соціального напруження в суспільстві тощо.
Для розвитку венчурного підприємництва потрібно розробити ряд спеціальних законів, які створюють сприятливі умови для виникнення і функціонування венчурних фірм, технопаркових інноваційних структур, фондів венчурного інвестування. Законодавство повинно стимулювати інноваційний процес на підприємствах, який здійснюється безпосередньо за рахунок коштів підприємств та інвестиційних фондів. Зокрема потрібно встановити ряд компенсаційних пільг для сприяння утворення та розвитку малих інноваційних підприємств.
ВИСНОВКИ
Проведене наукове дослідження дозволяє зробити такі висновки:
1. Виконане дослідження дозволяє визначити венчурний капітал як: а) якісно нову систему економічних відносин, що виникла на основі діалектичного поєднання інтелектуального, людського та фінансового капіталу; б) феномен функціонування, що пов’язаний з наявністю більш високого сукупного ризику, у порівнянні з іншими формами функціонування капіталу, що зумовлено як безпосередньою реалізацією науково-технічних проектів, так і з високим ступенем невизначеності в сукупності споживчих властивостей майбутнього товару (продукту, послуги, процесу), а отже, більш високим рівнем невизначеності щодо передбачення ринкового попиту; в) такої соціально-економічної системи, що характеризує відносини, які виникають між суб'єктами венчурного фінансування з приводу створення у процесі інтелектуального виробництва вартості і додаткової вартості та привласнення останньої на засадах максимально повного усунення експлуатації та відчуження інтелектуальної праці;
2. Аналіз сутності, особливостей і функцій венчурного капіталу у порівнянні з економічним змістом капіталу взагалі, дозволяє охарактеризувати його економічну сутність як особливого ресурсу, що являє собою інтегровану єдність фінансового, інтелектуального і людського капіталів. Сформований в результаті діалектичного ускладнення процесу відтворення в економіці, венчурний капітал є такою інтеграцією зазначених відносин, якій притаманний синергетичний ефект впливу на ділову активність у господарських системах шляхом розвитку в них інноваційної діяльності. Все це дає підстави розглядати венчурний капітал в якості особливого фактору інноваційного економічного зростання, переводу господарських систем різного рівня на інноваційний тип розвитку, ефективного структурного оновлення економіки.
3. Венчурний капітал характеризує відносини, які виникають між суб'єктами венчурного фінансування з приводу створення у процесі інтелектуального виробництва вартості і додаткової вартості та привласнення останньої на засадах максимально повного усунення експлуатації та відчуження інтелектуальної праці;
4. На основі здійсненого аналізу виділено три чинники, що зумовлюють особливий інноваційний потенціал венчурного капіталу: а) зв'язок з особливою інтелектуальною працею в тих відтворювальних процесах, де він відіграє роль одного з провідних ресурсів; б) зв'язок з підприємницькою працею, для якої є притаманним новаторство, винахідництво, готовність до ризику та ін.; в) рух венчурного капіталу, увесь його життєвий цикл супроводжується особливою організацією, контролем, менеджментом та якісно вищим рівнем інформаційного забезпечення з використанням новітніх технотронних технологій;
5. Ринок венчурного капіталу, особливості його функціонування та сукупний вплив на інноваційні впровадження найбільш широко характеризується через визначення його функцій. У ході дослідження виявлено, що найважливішими є: а) акумуляція грошових заощаджень фірм, кредитно-фінансових установ та домогосподарств, у венчурних фондах та спеціалізованих квазівенчурних структурах; б) трансформація грошових коштів венчурних фондів безпосередньо у продуктивний капітал і використання його у вигляді інвестицій в інноваційному процесі; в) створення ефективної інфраструктури для використання венчурного капіталу; г) реалізація вартості інноваційного продукту венчурних фірм шляхом розміщення цінних паперів цих фірм на фондовому ринку.
6. На основі аналізу проблеми ризиків при венчурному фінансуванні встановлено, що ризики передаються з інноваційної фірми до компанії венчурного капіталу. Це зумовлене безповоротністю даного процесу. Відтак, важливим специфічним ефектом впливу венчурного капіталу на економіку є зниження ступеня ризиків в інноваційних підприємницьких фірмах і підвищення на цій основі їх економічної стійкості. Ефективний перерозподіл щодо права власності та функцій прийняття рішень у певних організаційно-правових формах венчурних підприємств дозволяє використовувати ефективні інструменти мінімізації ризиків. Важливим засобом мінімізації ризиків у венчурному фінансуванні є використання принципу стадійності фінансування високоспеціалізованими венчурними інвесторами різних етапів інноваційного процесу.
7. Одним з важливих результатів впливу венчурного капіталу на розвиток економіки є ефект структурної перебудови існуючих великих корпорацій і якісної зміни їх сукупності. В сучасних умовах венчурний капітал виступає засновником значного числа нових корпорацій, особливо в наукомістких галузях економіки. Водночас він спонукує великі корпорації до зміни типу їхнього розвитку, до активізації науково-технічної й інноваційної діяльності. Новостворені інноваційні підприємницькі фірми часто стають піонерами в технічно перспективних галузях і сферах діяльності, і виступають джерелом інновацій для великих корпорацій, інерційність і бюрократизм яких не дозволяють їм притаманними для них методами досягти подібних науково-технологічних результатів.
8. Особливості й функції венчурного капіталу, поєднання в ньому можливостей фінансового, людського та інтелектуального капіталів виділяють його із всієї сукупності ресурсних факторів економічного зростання й спонукають до формування особливого механізму, що являє собою сукупність форм і методів, владних та управлінських структур, а також ринкових інструментів, важелів, стимулів та заходів, що використовуються при формуванні, розвитку й використанні даного ресурсного фактору в економічному розвитку, та його формування й використання в перетворенні господарських систем.
9. У зв'язку з тим, що венчурний капітал є органічною складовою капіталу взагалі й виступає у формі фіктивного, фінансового, грошового капіталів, а також інвестицій, можна, дійти висновку, що механізм використання венчурного капіталу є складовою механізму інвестиційної політики. А у зв'язку з тим, що він націлений на активізацію науково-технічної й інноваційної діяльності і як особливий інвестиційний фактор сприяє науково-технологічному відновленню виробництва й ринку товарів і послуг можна вважати, що механізм венчурного капіталу є також і частиною механізму реалізації науково-технічної й інноваційної політики. Відтак, даний механізм є складним економічним інструментом, який зв’язує, узгоджує та координує інші механізми.
Жодна законодавча система країн з ринковою економікою не містить окремого закону про венчурну діяльність. Проте регулювання даного виду діяльності насамперед
