УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ ТВАРИННИЦТВА

ПАНЬКІВ ЛЮБОВ ПЕТРІВНА

УДК 636.3:631.371

ЕНЕРГЕТИЧНА ОЦІНКА ОКРЕМИХ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ, ПОРІД ТА СИСТЕМ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ВІВЧАРСТВА В ЗОНІ

ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

06.02.04- технологія виробництва продуктів тваринництва

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Харків-2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в лабораторії вівчарства Інституту тваринництва Української академії аграрних наук

Науковий керівник: кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Поладян Завен Арменакович,

Інститут тваринництва УААН, старший науковий

співробітник лабораторії економіки і організації

виробництва продуктів тваринництва та маркетингу

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор

Шуваєв Василь Тихонович,

Дніпропетровський державний аграрний

університет, професор кафедри

технології виробництва та переробки продукції

тваринництва

кандидат сільськогосподарських наук, доцент

Сухарльов В’ячеслав Олексійович,

Харківська державна зооветеринарна академія,

доцент кафедри технології тваринництва

ім. М. Д. Потьомкіна

Провідна установа: Херсонський державний аграрний університет, кафедра

технології, переробки та зберігання сільгосппродуктів, Міністерство аграрної політики України, м. Херсон

Захист відбудеться “18” жовтня 2005 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 65.356.01 Інституту тваринництва Української академії аграрних наук за адресою: 62404, м. Харків, п/в Кулиничі.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту тваринництва УААН

(62404, м. Харків, п/в Кулиничі, вул. 7-ї Гвардійської Армії, 11)

Автореферат розісланий “ 13” вересня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Корх І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вівчарство є однією із важливих галузей сільського господарства, яка за різноманітністю одержуваної продукції (вовна, баранина, овчини, смушки, молоко та ін.), займає провідне місце серед інших галузей тваринництва.

Ще до недавнього часу воно було досить вигідною в економічному відношенні галуззю тваринництва. Але, за останнє десятиріччя відбулося значне зниження виробництва продукції вівчарства, що зумовлено багатьма господарськими та загальноекономічними факторами.

В структурі собівартості виробництва продукції вівчарства велику питому вагу займають матеріальні, енергетичні та трудові витрати. Одним із чинників зменшення енерго-, матеріало- та працевитратності, пошуку нових організаційних форм, які б відповідали сучасним економічним умовам, є оцінка і визначення сукупних енергетичних витрат на одиницю виробленої продукції. Енергетичні показники за даними М. Адамовича (1980), І. Дехнича, О. Осипова (1985), Є. Базарова, Ю. Широкова (1987), Р. Гіша (2002) базуються на принципах диференціації оцінки, повного обліку витрат, забезпечення порівнюваності технологій. А. Кива, В. Рабштина, В. Сотніков (1990) стверджують, що енергетична оцінка з одного боку має мету констатації енергобалансу в цілому, з іншого – визначення найбільш енергоємних складових системи виробництва.

В зв’язку з цим, актуальним є проведення альтернативної, по відношенню до економічної, оцінки та визначення енерго- і трудомістких технологічних елементів виробництва продукції вівчарства, порід, як засобів виробництва, систем утримання овець, в залежності від рівня інтенсивності, розробка шляхів їх зниження та підвищення конкурентноздатності галузі.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в період 1994- 2000 рр. і є складовою частиною наукових досліджень, які проводились в лабораторії вівчарства Інституту тваринництва УААН, згідно з цільовою комплексною програмою: “Розробити енерго- і ресурсозберігаючі конкурентоспроможні технології інтенсивного ведення вівчарства по зонах України для підприємств різних форм господарювання” (№ державної реєстрації 0196U011386).

Мета та завдання досліджень. Метою даної роботи є проведення енергетичної оцінки окремих технологічних елементів, порід як засобів виробництва та систем виробництва продукції вівчарства та визначення і обґрунтування параметрів зниження енергоємності виробництва при різному рівні інтенсивності ведення галузі.

Для досягнення вказаної мети поставлені наступні задачі:

- визначити вміст енергії у прирості живої маси та вовні молодняку овець різних генотипів в різні вікові періоди;

- визначити ефективність конверсії енергії корму в енергію продукції вівцями різних напрямів продуктивності;

- обгрунтувати річні норми заготівлі кормів, їх структуру в залежності від рівня продуктивності овець з урахуванням енерговитрат на вирощування культур і виробництво кормів у зоні Лісостепу України;

- провести порівняльну енергетичну оцінку вирощування молодняку овець до 4-місячного віку при різних термінах ягніння;

- визначити енергетичну та економічну ефективність виробництва продукції вівчарства в залежності від рівня продуктивності овець в умовах стійлово-пасовищної та пасовищно-стійлової систем утримання.

Обєкт досліджень: молодняк овець різних генотипів, порід і напрямів продуктивності, матки породи прекос при різних термінах ягніння, пасовищно-стійлова та стійлово-пасовищна системи утримання овець.

Предмет досліджень: показники вовнової та мясної продуктивності, витрати основних фондів, праці, електроенергії, пально-мастильних матеріалів, кормів, енергетична та економічна ефективність різних систем виробництва продукції вівчарства.

Методи досліджень. Розробку річних норм заготівлі кормів проводили розрахунково-конструктивним методом. При визначенні якісних показників мясної та вовнової продуктивності використовували спеціальні лабораторні дослідження. При оцінці окремих технологічних елементів та різних систем виробництва продукції вівчарства застосовували експедиційне обстеження та хронометражні спостереження. Опрацювання одержаних результатів виконували при застосуванні статистичних методів.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше визначений вміст валової енергії в продукції овець в залежності від статі та генотипу в різні вікові періоди. Визначена порівняльна енергетична ефективність конверсії валової енергії корму в енергію продукції вівцями м’ясо-вовнового, шубного та смушкового напряму продуктивності. Обгрунтовані річні норми заготівлі кормів та їх структура при різному рівні продуктивності овець з урахуванням енергетичних витрат на вирощування кормових культур і виробництво кормів у зоні Лісостепу України. Встановлений рівень та структура сукупних енергетичних витрат та визначена енергетична ефективність виробництва вовни та баранини при різному рівні інтенсивності ведення вівчарства в умовах стійлово-пасовищної та пасовищно-стійлової систем утримання. Запропоновані нормативи потреби в матеріальних, трудових і енергетичних ресурсах з розрахунку на 1 вівцю та на 1 ц вовни і баранини в залежності від рівня продуктивності овець.

Практичне значення одержаних результатів. Застосування енергетичної оцінки виробництва продукції вівчарства дає змогу виявити менш енерго-, ресурсо- і трудомісткі технологічні прийоми виробництва вовни та баранини, визначити напрями скорочення витрат сукупної енергії, знизити собівартість одиниці продукції на 25-30% і підвищити економічну ефективність галузі вівчарства. Енергозберігаючі технологічні елементи виробництва вовни та баранини були впроваджені в д/г “Чувиріне” Вовчанського району Харківської області.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно виконана експериментальна частина роботи. Проведено енергетичну оцінку технологічних елементів виробництва продукції вівчарства, порід і напрямів продуктивності, визначено енергетичну та економічну ефективність стійлово-пасовищної і пасовищно-стійлової систем утримання овець. Спільно з науковим керівником обґрунтовані річні норми заготівлі кормів та їх структура, в залежності від рівня продуктивності овець з урахуванням енергетичних витрат на вирощування культур та виробництво кормів. Опубліковано матеріали по основних розділах дисертації.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації викладені та обговорені: на координаційно-методичних радах Інституту тваринництва УААН в 1996-2000 рр.; конференціях молодих вчених Інституту тваринництва УААН (1997 р., 1999 р., 2004 р.); міжнародній конференції “Шляхи підвищення конкурентоздатності вівчарства в умовах ринкових відносин” (ІТ Степових районів Асканія–Нова, 1997 р.); міжнародній науково-виробничій конференції “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання” (Харківський державний технічний університет сільського господарства, 2001 р); розширених засіданнях відділу конярства та дрібного тваринництва (1996-2000 р.).

Публікації. За матеріалами результатів досліджень опубліковано 5 робіт, у тому числі 3 наукові статті у виданнях, що входять до переліку ВАК України як обовязкові для захисту дисертації.

Структура та обєм роботи. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, методики та основних методів досліджень, результатів власних досліджень, їх аналізу та узагальнення, висновків, пропозицій виробництву. Загальний обсяг роботи складає 137 сторінки комп’ютерного тексту, містить 25 таблиць, 1 схему, 2 рисунки, 8 додатків, список використаних джерел, який включає 230 найменувань, в тому числі 32 іноземних видання.

ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА І ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проведено на базі дослідного господарства “Чувиріне” Вовчанського та ВАТ “Іллічівка” Барвінківського району Харківської області за схемою досліджень, яка наведена на рис. 1.

Здiйснено iнфоpмацiйний пошук, вивчено i узагальнено лiтеpатуpнi данi з питань методичних пiдходiв та методик енеpгетичної оцiнки технологiй виpобництва пpодукцiї тваринництва i землеpобства, кpитеpiїв i показникiв енеpгетичної ефективностi, установлення питомих ноpмативiв витpат piзних виробничих засобiв i pесуpсiв у вiвчаpствi.

Відповідно до поставлених завдань застосовували різні методи досліджень: експериментальний метод, експедиційне обстеження та аналіз звітних даних зоотехнічного та бухгалтерського обліку, хронометражні спостереження роботи машин і механізмів, які застосовуються при різних системах виробництва продукції вівчарства, метод варіантних розрахунків (М.А. Плохінський, 1969), розрахунково-конструктивний метод з застосуванням типових методик по енергетичній оцінці виробництва продукції тваринництва, технологічних карт, типових проектів та інш. (Методические рекомендации, М., 1983; Запорожье, 1982; М.: ВАСХНИЛ, 1985; М.: БИЭСХ, 1990).

Досліджено динаміку вмісту валової енергії в прирості живої маси молодняку овець породи прекос, помісей полварс х прекос, австралійський корідень х прекос в різні вікові періоди та вмісту енергії у вовні в фізичній масі у овець породи прекос, полварс і помісей прекос х полварс.

Встановлений вміст енергії в вовні з урахуванням її якості. Для цього використовували методику визначення вмісту сухої речовини та методику визначення золи в сухій речовині (П.Т Лєбєдєв., А.Т. Усович 1965).

На вівцях 4-х пошиpених у pегіоні поpід і типів: укpаїнський тип м’ясо-вовнових овець харківської селекції, сокільська, pоманівська та пpекос вивчали конверсію енергії коpму в пpодукцію. За період досліду вpаховували витрати кормів за кількістю заданих коpмів та їх залишків. Після закінчення досліду у 8-місячному віці пpоведено контpольний забій овець по 5 голів від кожної групи, за загальнопpийнятою методикою (О.О. Веніамінов, 1978).

Морфологічний склад туш вивчали за допомогою обвалювання правих напівтуш після 24-годинного охолодження. Хімічний склад середньої проби м’яса вивчали за показниками визначення вологи і сухої речовини, смакові властивості м’яса – комісійно при дегустації (Д.Л. Левантін, 1966), конверсію енергії корму в продукцію розраховували за методикою Л.К. Лепайне, 1982.

Для порівняльної оцінки відтворювальної здатності вівцематок, що окотилися у зимовий і ранньовесняний періоди, та приростів живої маси їх приплоду використані результати окоту вівцематок і вирощування ягнят до 4-х місячного віку в д/г “Чувиріне” Вовчанського району Харківської області.

Оптимізація piчних ноpм заготiвлi коpмiв i їх структури, при настpигах вовни 2,0; 2,4; 2,8 і 3,2 кг митого волокна на вiвцю i пpиpостах живої маси 20; 30; 40 i 50 кг на вiвцематку за рік для зони Лiсостепу Укpаїни, виконувалась з уpахуванням енеpгетичних витpат на виpощування культуp i виpобництво коpмiв на основі типових технологічних карт (Д. П. Глущенко, 1996).

Визначення енергоємності виробництва продукції вівчарства при різному рівні продуктивності тварин при стійлово-пасовищній (в умовах вівцекомплексу) та пасовищно-стійловій системах утримання (традиційна технологія) проводили розрахунково-конструктивним методом з використанням типових методик по енергетичній оцінці виробництва продукції тваринництва, розроблених річних норм заготівлі кормів, типових норм і нормативів часу на обслуговування овець, хронометражних спостережень.

Оцінку економічної ефективності виробництва продукції вівчарства в умовах різних систем проведено на основі матеріалів вартісної оцінки будівель і споруд проектно-технологічного інституту “Харківагропроект”, технічних і обігових засобів, товарної продукції вівчарства за цінами 2004 року.

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Визначення вмісту енергії приросту живої маси молодняку овець при вирощуванні його до різного віку в залежності від генотипу. Результати досліджень свідчать, що в умовах однакового рівня годівлі молодняк овець різних генотипів в певні вікові періоди вирощування за показниками м’ясної та вовнової продуктивності відрізняється між собою (табл. 1). Це зумовлює різний вміст валової енергії в отриманій продукції.

Визначено, що при народженні за показниками вмісту енергії з розрахунку на 1 кг живої маси помісі австралійський корідель х прекос (АК х П) переважали чистопородних овець породи прекос на 10,5%, помісей полварс х прекос (ПО х П) – на 9,3% відповідно. У 4-місячному віці вміст валової енергії в продукції з розрахунку на 1 кг живої маси у помісей АК х П та ПО х П був вищий в порівнянні з чистопородними вівцями породи прекос на 25,5-22,6%. У віці 9 місяців, вміст валової енергії з розрахунку на 1 кг живої маси найбільшим виявився у помісей АК х П, найменшим – у чистопородних овець породи прекос.

Динаміка енергії в продукцію вівчарства молодняку різних генотипів показала, що накопичення енергії в залежності від віку відбувається неоднаково і дещо відрізняється між собою. Так, у помісей ПО х П та АК х П більш інтенсивно накопичується валова енергія в продукції від народження до 4-місячного віку, а у чистопородних овець породи прекос - у віці від 4 до 9-місяців.

Визначення вмісту енергії вовни у різних статево-вікових групах овець в залежності від генотипу. В результаті проведеного аналізу складу вовни та вмісту в ній валової енергії у різних статево-вікових груп овець породи прекос, полварс та їх помісей, визначений вміст енергії з розрахунку на 1 кг вовни в фізичній масі овець в залежності від статі та генотипу.

При дослідженні показників вовнової продуктивності, встановлено, що маса руна баранчиків породи полварс становила 9,84 кг, або в 1,5 рази більше в порівнянні з баранчиками породи прекос (P>0,999) та в 1,4 рази більше, ніж у помісних тварин (P>0,999). Така ж тенденція спостерігається і у ярочок.

За вмістом енергії як у вовні в митому волокні, так і у вовні в фізичній масі, переважає молодняк породи полварс, відповідно і вміст енергії з розрахунку на 1 кг вовни вищий у баранчиків породи полварс, ніж у ровесників породи прекос на 28,1%, у помісей ПО х П – на 22,3%. Ярочки породи полварс перевищували ровесниць порівнюваних груп на 8,3-8,5%.

Ефективність конверсії енергії корму в енергію продукції вівцями різних напрямів продуктивності. Дослідженнями на вівцях 4-х пошиpених в pегiонi поpiд i типiв: укpаїнський тип м’ясо-вовнових овець харківської селекції (УТХС), сокільська порода, pоманiвська порода та прекос встановлено, що показники м’ясної продуктивності баранчиків різних напрямів продуктивності значно відрізняються між собою (табл. 2).

Таблиця 2

Показники мясної продуктивності баранчиків 8-місячного віку різних

напрямів продуктивності

Показники | Групи | Прекос | УТХС | Романівська | Сокільська | Передзабійна жива

маса, кг | 32,11,75 | 26,50,65 | 26,41,81 | 21,20,81 | Забійний вихід, % | 38,44 | 38,87 | 38,64 | 42,46 | Маса туші, кг:

- парної | 12,30,66 | 10,30,48 | 10,20,57 | 9,00,25 | - охолодженої | 11,760,70 | 9,440,53 | 9,620,59 | 8,050,27 | Маса м’якоті, кг | 8,740,68 | 7,100,57 | 6,660,44 | 5,600,25 | Маса кісток, кг | 3,020,29 | 2,340,04 | 2,960,20 | 2,450,05 | Маса субпродуктів, кг | 2,430,36 | 2,110,28 | 2,010,45 | 1,430,22 | Коефіцієнт м'ясності | 2,890,34 | 3,030,30 | 2,250,11 | 2,290,09 |

При проведенні контрольного забою встановлено, що за передзабійною живою масою, масою охолодженої туші та масою м’якоті переважали вівці породи прекос (P>0,999). Коефіцієнт мясності у порівнюваних груп був більший у овець українського типу м’ясо-вовнових овець харківської селекції і становив 3,03.

Результати хімічного аналізу м'яса показали (табл. 3), що за вмістом білка вівці українського типу м’ясо-вовнових овець харківської селекції переважали ровесників породи прекос на 2,5%, романівської – на 4,8%, сокільської - на 5,2%. За вмістом жиру перевищували вівці сокільської породи. Співвідношення білка до жиру найбільшим було у овець породи прекос - 1,91:1, найменшим у сокільської породи - 1,32:1.

Вміст валової енергії в 1 кг мякоті найвищим виявився у овець сокільської породи, за рахунок більш високого вмісту жиру. У порівнянні з вівцями породи прекос, у УТХС та романівської цей показник був більший на 17,4% (P>0,99), 12,6% та 11,2% (P>0,90) відповідно.

Таблиця 3

Хімічний склад середньої проби м’яса овець різних напрямів продуктивності

Показники | Групи | Прекос | УТХС | Романівська | Сокільська | Волога, % | 70,990,36 | 69,990,79 | 69,920,70 | 67,720,92 | Білок, % | 18,620,23 | 19,090,30 | 18,170,09 | 18,090,19 | Жир, % | 9,740,49 | 10,351,01 | 11,160,74 | 13,691,09 | Зола,% | 0,650,11 | 0,570,02 | 0,750,75 | 0,500,02 | Вміст валової енергії в 1 кг мяса, кДж | 8320155 | 8674347 | 8777299 | 9763395 |

За результатами комплексної дегустаційної оцінки, м’ясо овець породи прекос було кращим. Середній бал становив 4,4 (із 5 можливих) і був вищий у порівнянні з вівцями УТХС на 4,8%, романівськими – на 7,3% , сокільськими – на 10,0%. Достовірна різниця між показниками була тільки з вівцями сокільської породи (P>0,90).

Аналізуючи показники вовнової продуктивності та фізико-механічні властивості овчин, отриманих від овець різних напрямів продуктивності встановлено, що найвищий настpиг як пояркової немитої вовни, так і вовни в митому волокнi був у овець УТХС та породи прекос, і перевищував цей показник у овець романівської породи в 2,25-2,4 раза, сокільської - на 39-48% (P>0,999). Кращі ж овчини були від овець романівської породи (табл. 4).

Таблиця 4

Вовнова продуктивність та фізико-механічні властивості овчин овець

різних напрямів продуктивності

Показники | Групи | Прекос | УТХС | Романівська | Сокільська | Настриг вовни, кг:

- немитої | 2,430,3 | 2,590,12 | 1,080,44 | 1,750,2 | - митої | 1,230,05 | 1,390,1 | 0,590,12 | 1,060,1 | Середня товщина шкіри, мм | 0,850,04 | 1,040,05 | 0,590,02 | 0,760,05 | Маса парної овчини з вовною, кг | 4,220,3 | 4,600,05 | 2,460,05 | 2,580,08 | Навантаження при розриванні овчини, % до стандарту | 73,6 | 65,5 | 98,4 | 75,8 |

Таблиця 1

Вміст енергії в продукції молодняку овець у різні вікові періоди

Показники | При народженні | У віці 4 місяці | У віці 9 місяців

Прекос | ПО х П | АК х П | Прекос | ПО х П | АК х П | Прекос | ПО х П | АК х П

Передзабійна маса 1 голови, кг | 4,870,51 | 5,000,67 | 5,160,91 | 34,30,47 | 35,70,24 | 35,40,71 | 56,470,66 | 52,120,49 | 54,640,71

Маса туші, кг | 2,720,08 | 2,660,05 | 2,730,04 | 14,180,11 | 14,640,09 | 14,560,25 | 28,590,4 | 24,990,2 | 26,5220,35

Маса субпродуктів, кг | 0,840,34 | 0,730,86 | 1,050,55 | 5,610,52 | 7,150,72 | 6,650,61 | 9,10±0,71 | 8,29±0,59 | 8,41±0,64

Маса внутрішнього жиру, кг | 0,050,27 | 0,110,09 | 0,120,70 | 0,80,72 | 1,080,41 | 0,960,37 | 2,29±0,2 | 2,07±0,12 | 2,04±0,15

Настриг митої вовни, кг | - | - | - | 0,850,22 | 1,150,09 | 1,170,13 | 1,450,12 | 1,60,17 | 1,610,12

Вміст валової енергії – всього, МДж | 18,16 | 19,87 | 21,5 | 171,21 | 218,48 | 221,74 | 421,63 | 395,36 | 443,24

Вміст енергії з розрахунку на 1 кг живої маси, МДж | 3,73 | 3,97 | 4,12 | 4,99 | 6,12 | 6,26 | 7,47 | 7,59 | 8,11

В результаті досліджень встановлено, що за показниками вмiсту валової енеpгiї у продукції значну пеpевагу мають вiвцi поpоди пpекос. У порівнянні з вівцями українського типу м’ясо-вовнових овець харківської селекції, цей показник вищий на 8,7%, романівської - на 44,9% та сокільської - на 44,2%. Коефiцiєнт конверсії енергії корму в енергію продукції найвищим виявився у овець поpоди прекос (6,5%). У овець УТХС він був менший на 0,17; романівської – на 1,6; сокільської – на 1,5 процентних пункти.

Розподіл енергії корму в енергію вівчарської продукції (м'ясо, субпродукти, вовну, вовновий жир і шкіру) у породах: прекос (І), УТХС (ІІ), романівська (ІІІ), сокільська (IV) наведено на рис.2.

Енергетична та зоотехнічна оцінка технології вирощування молодняку овець при різних термінах ягніння вівцематок. Проведена порівняльна оцінка різних термінів ягніння вівцематок та вирощування молодняку овець породи прекос в д/г “Чувиріне” Вовчанського району Харківської області (табл. 5).

Таблиця 5

Витрати сукупної енергії при різних термінах ягніння вівцематок та вирощування молодняку до 4-місячного віку в д/г “Чувиріне”

Статті витрат | Термін ягніння | Зимове ягніння в % до ранньовесняного | Ранньовесняний | Зимовий | Всього витрат сукупної енергії, ГДж: | на 1 вівцематку | 4,30 | 6,23 | 144,9 | на 1 ц немитої вовни | 77,65 | 88,23 | 113,6 | на 1 ц баранини | 15,53 | 17,65 | 113,6 | Вміст енергії в продукції, МДж: | на 1 вівцематку – всього | 121,8 | 150,4 | 123,5 | у т. ч. від баранини | 84,73 | 106,16 | 125,9 | від вовни | 37,1 | 44,2 | 119,1 | Коефіцієнт енергетичної

ефективності, % | 2,78 | 2,45 | -0,33 |

Встановлено, що зміна терміну ягніння вівцематок впливає як на структуру годівлі овець, так і на витрати матеріально-технічних і енергетичних ресурсів при їх утриманні. В стpуктуpі сукупних витрат енергії, питома вага коpмів пpи pанньовесняному ягнінні становить 35,8%, тоді як при зимовому – 46,9%. Витрати сукупної енергії при зимовому ягнінні з розрахунку на 1 вівцематку в порівнянні з ранньовесняним зростають на 44,9%, а з розрахунку на 1 ц вовни та баpанини - на 13,6%, головним чином, за рахунок витрат кормів, електроенергії, трудових ресурсів, підстилки. Вміст енергії в продукції з розрахунку на 1 вівцематку при зимовому ягнінні також на 23,5% більший, в порівнянні з ранньовесняним.

Отже, ягнята народжені взимку, мали кращі показники як вовнової, так і мясної продуктивності, однак, у кінцевому результаті виявилось, що коефіцієнт енергетичної ефективності пpи ранньовесняному ягнінні становив 2,78%,

що на 0,33 процентних пункти, або на 13,5% більше в порівнянні з зимовим ягнінням за рахунок менших витрат сукупної енергії з розрахунку на 1 вівцю.

Енергетична ефективність виробництва продукції вівчарства в умовах стійлово-пасовищної та пасовищно-стійлової систем утримання при різному рівні продуктивності тварин. При визначенні енергетичної ефективності виробництва продукції вівчарства при стійлово-пасовищній системі в залежності від рівня продуктивності встановлено, що витрати сукупної енергії з підвищенням рівня продуктивності з розрахунку на вівцю збільшуються, при одночасному зниженні їх з розрахунку на 1 ц вовни і баранини (табл. 6).

Таблиця 6

Енергетична ефективність стійлово-пасовищної системи утримання овець в залежності від різної інтенсивності виробництва продукції вівчарства

Показники | Настриг вовни в митому волокні

з розрахунку на 1 вівцю, кг | 2,0 | 2,4 | 2,8 | 3,2 | Приріст живої маси на 1 вівцематку, кг | 20 | 30 | 40 | 50 | Витрати сукупної енергії, ГДж: | на 1 голову | 5,99 | 6,15 | 6,47 | 6,76 | на 1 ц вовни в митому волокні | 187,3 | 146,5 | 124,4 | 109,0 | на 1 ц баранини | 18,73 | 14,65 | 12,44 | 10,9 | Із них в %: будинки і споруди | 17,3 | 16,8 | 16,0 | 15,3 | машини та обладнання | 4,6 | 4,6 | 4,5 | 4,4 | електроенергія | 4,4 | 4,3 | 4,1 | 4,0 | пально-мастильні матеріали | 5,5 | 5,4 | 5,3 | 5,2 | корми | 39,7 | 40,8 | 43,2 | 44,6 | підстилка | 5,0 | 4,9 | 4,6 | 4,4 | трудові ресурси | 10,0 | 10,0 | 9,5 | 9,2 | поточний ремонт | 2,5 | 2,3 | 2,2 | 1,7 | накладні витрати | 9,0 | 8,9 | 8,7 | 8,5 | інші витрати | 2,0 | 2,0 | 1,8 | 1,7 | Вміст енергії в продукції на 1 голову – всього, ГДж | 0,20 | 0,28 | 0,36 | 0,45 | у т.ч. вовни в фізичній масі | 0,05 | 0,06 | 0,07 | 0,08 | баранини | 0,15 | 0,22 | 0,30 | 0,37 | Коефіцієнт енергетичної ефективності, % | 2,30 | 3,01 | 3,80 | 4,60 |

Так, при настригу вовни в митому волокні 2,4 кг на вівцю та приросту живої маси 30 кг на вівцематку за рік у порівнянні з продуктивністю 2,0 і 20 кг витрати енергії зменшуються на 21,8%, 2,8 і 40 кг – на 33,6%, 3,2 і 50 кг – на 41,8% відповідно.

У структурі витрат корми займають перше місце і з підвищенням рівня продуктивності збільшуються, питома вага інших витрат - зменшується. Коефіцієнт енергетичної ефективності виробництва вовни та баранини при стійлово-пасовищній системі з підвищенням настригу вовни в митому волокні від 2,0 до 3,2 кг на вівцю та приросту живої маси від 20 до 50 кг на вівцематку за рік, збільшується в 2 рази.

При визначенні енергетичної ефективності пасовищно-стійлової системи утримання в залежностi вiд pівня iнтенсивностi виpобництва пpодукцiї вівчарства встановлено, що з підвищенням настригу вовни в митому волокні від 2,0 до

3,2 кг на вівцю та приросту живої маси від 20 до 50 кг на вівцематку за рік відбувається зниження витрат сукупної енергії виробництва продукції вівчарства з pозpахунку на 1 ц вовни та баpанини - на 44,7% (табл. 7).

Таблиця 7

Енергетична ефективність пасовищно-стійлової системи утримання в залежностi вiд piзної iнтенсивностi виpобництва пpодукцiї вівчарства

Показники | Настриг вовни в митому волокні

з розрахунку на 1 вівцю, кг | 2,0 | 2,4 | 2,8 | 3,2 | Приріст живої маси на 1 вівцематку, кг | 20 | 30 | 40 | 50 | Витрати сукупної енергії, ГДж: | на 1 голову | 4,94 | 4,95 | 5,25 | 5,59 | на 1 ц вовни в митому волокні | 123,43 | 91,59 | 77,15 | 68,21 | на 1 ц баранини | 12,34 | 9,16 | 7,72 | 6,82 | Із них в %: будинки і споруди | 3,1 | 3,1 | 2,9 | 2,7 | машини та обладнання | 4,5 | 4,5 | 4,3 | 4,1 | електроенергія | 4,1 | 4,1 | 3,9 | 3,6 | пально-мастильні матеріали | 2,0 | 2,0 | 1,9 | 1,8 | корми | 53,0 | 55,5 | 57,7 | 59,5 | підстилка | 4,2 | 4,2 | 4,0 | 3,8 | трудові ресурси | 14,3 | 14,0 | 13,5 | 12,9 | поточний ремонт | 2,9 | 2,3 | 2,0 | 2,0 | накладні витрати | 10,7 | 9,4 | 9,1 | 8,9 | інші витрати | 1,2 | 0,9 | 0,7 | 0,7 | Вміст енергії в продукції на 1 голову – всього, ГДж | 0,20 | 0,28 | 0,36 | 0,45 | у т.ч. вовни в фізичній масі | 0,05 | 0,06 | 0,07 | 0,08 | баранини | 0,15 | 0,22 | 0,30 | 0,37 | Коефіцієнт енергетичної ефективності, % | 2,79 | 3,84 | 4,68 | 5,56 |

В стpуктуpi затpат сукупної енеpгiї найбiльшу питому вагу, також як і при стійлово-пасовищній системі, займають коpми, якi з підвищенням piвня пpодуктивностi зростають вiд 53,0% до 59,5%, або на 6,5 процентних пунктів, при цьому, частка енеpгоносiїв знижується.

При порівнянні коефіцієнтів енергетичної ефективності пасовищно-стійлової системи утримання овець, в залежності від рівня продуктивності, спостерігається така ж тенденція, як і при стійлово-пасовищній системі, з підвищенням настригів вовни в митому волокні в розрахунку на вівцю та приростів живої маси в розрахунку на вівцематку за рік вони збільшуються.

Економічна ефективність виробництва продукції вівчарства в умовах стійлово-пасовищної та пасовищно-стійлової систем при різному рівні продуктивності тварин. На основі визначеної собівартості виробництва продукції вівчарства та ціни реалізації вовни і баранини, яка склалася на сьогоднішній день, визначена економічна ефективність стійлово-пасовищної та пасовищно-стійлової системи виробництва продукції вівчарства в залежності від рівня продуктивності овець (табл. 8-9).

Таблиця 8

Економічна ефективність виробництва вовни і баранини при стійлово-пасовищній системі утримання овець

Показники | Настриг вовни в митому волокні на 1 вівцю, кг: | 2,0 | 2,4 | 2,8 | 3,2 | Приріст живої маси на 1 вівцематку, кг:

20 | 30 | 40 | 50 | Собівартість 1 ц, грн.: | вовни в митому волокні | 6516 | 5121 | 4288 | 3915 | баранини | 651,6 | 512,1 | 428,8 | 319,5 | Витрати розрахунку на 1 вівцю, грн. | 208,5 | 215,0 | 223,0 | 242,7 | Ціна реалізації 1 ц, грн.: | вовни в митому волокні | 1400 | 1400 | 1400 | 1400 | баранини | 600 | 600 | 600 | 600 | Виручка від реалізації вовни і баранини на 1 голову – всього, грн. | 130,0 | 171,6 | 213,2 | 254,8 | Прибуток (+)/збиток (-) на 1 голову – всього, грн. | -78,5 | -43,5 | -9,8 | 12,1 | Рівень рентабельності вівчарства, % | -37,6 | -20,2 | -4,4 | 5,0 |

Собівартість виробництва 1 ц вовни і баранини, в умовах стійлово-пасовищної системи утримання овець, з підвищенням рівня продуктивності поголів’я, знижується на 39,9%. Виручка від реалізації вовни та баранини зростає майже в 2 рази. Збитковість галузі вівчарства з підвищенням рівня продуктив- ності овець зменшується, однак, рентабельним воно може бути тільки при настригу вовни в митому волокні не менше 3,2 кг на вівцю та приросту живої маси - 50 кг на вівцематку за рік. Рівень рентабельності вівчарства при цьому становить 5,0%.

В умовах пасовищно-стійлової системи утримання овець, собівартість виробництва продукції вівчарства в порівнянні із стійлово-пасовищним утриманням зменшується на 30,2-28,0%. Тому, прибутковість вівчарства (на рівні 3,7% рентабельності) забезпечується настригом вовни у митому волокні 2,4 кг на вівцю та приростом живої маси 30 кг на вівцематку за рік. При такій системі утримання рівень рентабельності галузі можливо збільшити до 20,7-34,4% за рахунок зниження собівартості одиниці продукції та зростання продуктивності овець до настригів вовни в митому волокні 2,8-3,2 кг на вівцю і приростів живої маси до 40-50 кг на вівцематку за рік.

Таблиця 9

Економічна ефективність виробництва вовни і баранини при пасовищно-стійловій системі утримання овець

Показники | Настриг вовни в митому волокні на 1 вівцю, кг | 2,0 | 2,4 | 2,8 | 3,2 | Приріст живої маси на 1 вівцематку, кг: | 20 | 30 | 40 | 50 | Собівартість 1 ц, грн.: | вовни в митому волокні | 5006 | 3938 | 3398 | 3058

баранини | 500,6 | 393,8 | 339,8 | 305,8 | Витрати розрахунку на 1 вівцю, грн. | 160,2 | 165,4 | 176,7 | 189,6 | Ціна реалізації 1 ц, грн.: | вовни в митому волокні | 1400 | 1400 | 1400 | 1400 | баранини | 600 | 600 | 600 | 600 | Виручка від реалізації вовни і баранини на 1 голову – всього, грн. | 130 | 171,6 | 213,2 | 254,8 | Прибуток (+)/збиток (-) на 1 голову – всього, грн. | -30,2 | 6,2 | 36,5 | 65,2 | Рівень рентабельності вівчарства, % | -18,9 | 3,7 | 20,7 | 34,4 |

Таким чином, при однаковій продуктивності овець, рівень рентабельності виробництва продукції вівчарства при пасовищно-стійловій системі утримання значно вищий в порівнянні зі стійлово-пасовищною системою, у першу чергу, за рахунок більш низької її собівартості. Тому, в умовах існуючих цін, з одного боку - на продукцію вівчарства, з іншого – на корми, енергоносії, роботи та послуги, більш перспективною є пасовищно-стійлова система утримання овець.

ВИСНОВКИ

1. Енергетична оцінка виробництва продукції вівчарства забезпечує визначення менш енергоємних технологічних елементів виробництва вовни та баранини в залежності від породи, напряму продуктивності, рівня годівлі, терміну ягніння та системи утримання овець, і впливає на зниження собівартості та підвищення рентабельності галузі вівчарства.

2. Вміст енергії в продукції вівчарства (вовні і баранині) залежить від віку та генотипу тварин. Так, з розрахунку на 1 кг живої маси від народження до 4-9-місячного віку у молодняку овець породи прекос цей показник зростає в 1,3-2,0 рази і становить 3,73-7,47 МДж, помісей полварс х прекос – в 1,6-2,0 рази (3,77-7,59 МДж), австралійський корідель х прекос – в 1,9-2,0 рази (4,12-8,11 МДж) відповідно.

3. Встановлено, що за показниками вмісту валової енергії у немитій вовні, чистопородні вівці породи полварс, переважають тварин породи прекос та їх помісей: по баранах – на 25,2%, матках – на 30,9%, баранчиках – на 28,1-22,2%, ярочках – на 8,3-8,5%.

4. Найвищу конверсію енергії витраченої на корм в енергію одержаної продукції мають вівці з комбінованою мясо-вовновою продуктивністю в порівнянні зі смушково-молочною та шубною. Коефіцієнт конверсії енергії корму у овець породи прекос становив 6,5%, тоді як у овець українського типу м’ясо-вовнових овець харківської селекції – 6,33%, романівської – 4,9%, сокільської – 4,97%.

5. Встановлено, що у овець різних напрямів продуктивності валова енергія корму розподіляється в продукцію неоднаково: у овець породи прекос на м’ясо і субпродукти - 63,7%, вовну і вовновий жир – 27,8%, шкіру – 8,5%; у овець українського типу м’ясо-вовнових овець харківської селекції – 58,9%, 30,7%, 10,4%; романівської – 72,6%, 14,8%, 12,5%; сокільської – 66,0%, 25,8%, 8,2% відповідно.

6. Енергетична оцінка вирощування молодняку овець при різних термінах ягніння показала, що витрати сукупної енергії на 1 вівцематку при зимовому ягнінні в порівнянні з ранньовесняним зростають на 44,9%. Коефіцієнт енергетичної ефективності виробництва продукції вівчарства при ранньовесняному ягнінні на 11,9% вищий у порівнянні з зимовим ягнінням.

7. Річні норми заготівлі кормів та їх структура при настpигах вовни в митому волокні 2,0; 2,4; 2,8 та 3,2 кг з розрахунку на 1 вівцю та пpиpостів живої маси 20; 30; 40 та 50 кг з розрахунку на 1 вівцематку за рік, повинні бути забезпечені на рівні 5,6; 5,9; 6,4 та 6,9 ц коpмових одиниць, з відповідною структурою кормів за поживністю та мінімумом потреби сукупної енергії і земельної площі при виробництві кормів.

8. В умовах стійлово-пасовищної системи виробництва продукції вівчарства (на вівцекомплексах) сукупні витрати енергії з розрахунку на 1 вівцю при настригу вовни в митому волокні 2,0 кг і приросту живої маси 20 кг з розрахунку на 1 вівцематку за рік складають 5,99 ГДж, і з підвищенням рівня продуктивності до 3,2 і 50 кг збільшуються до 6,76 ГДж, або на 12,9%. Енергоємність 1 ц вовни і баранини, при цьому, зменшується на 41,8%, і складає на 1 ц вовни в митому волокні – 187,3-109 ГДж, на 1 ц баранини – 18,7-10,9 ГДж відповідно. В структурі витрат енергії найбільшу питому вагу займають корми – 39,7-44,6%. Коефіцієнт енергетичної ефективності в межах – 2,3-4,6%.

9. В умовах пасовищно-стійлової системи виробництва продукції вівчарства (традиційне утримання) сукупні витрати енергії при настригу вовни в митому волокні 2,0 кг з розрахунку на 1 вівцю і приросту живої маси 20 кг з розрахунку на 1 вівцематку за рік складають 4,94 ГДж, і з підвищенням рівня продуктивності до 3,2 і 50 кг збільшуються до 5,59 ГДж, або на 13,2%. Енергоємність 1 ц вовни та баранини, при цьому, зменшується майже вдвічі і складає 123,43-68,21 ГДж та 12,34-6,82 ГДж відповідно. В структурі затрат енергії корми займають - 53,0-59,5%. Коефіцієнт енергетичної ефективності в межах 2,79-5,56%.

10. Економічна оцінка двох систем виробництва продукції вівчарства не спростовує результати енергетичної оцінки. Так, грошові витрати з розрахунку на 1 голову як при стійлово-пасовищній системі утримання овець, так і при пасовищно-стійловій, з підвищенням рівня продуктивності, зростають відповідно на 16,4 і 18,4%, а собівартість 1 ц вовни і баранини зменшується - в 1,6 раза.

11. В умовах діючих цін економічна ефективність виробництва продукції вівчарства, з підвищенням продуктивності овець як при стійлово-пасовищній, так і при пасовищно-стійловій системах утримання овець, зростає. Рентабельним при стійлово-пасовищній системі