НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ПОВОЛОЦЬКА Світлана Геннадіївна

УДК 351.74+343.915

ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ПО ПРОФІЛАКТИЦІ ПРАВОПОРУШЕНЬ СЕРЕД НЕПОВНОЛІТНІХ

(АДМІНІСТРАТИВНО-УПРАВЛІНСЬКЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Спеціальність: 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор,

академік Академії правових наук України

БАНДУРКА Олександр Маркович,

Верховна Рада України, народний депутат.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

НЕГОДЧЕНКО Олександр Володимирович,

Юридична академія МВС України, ректор;

кандидат юридичних наук

СТАРОДУБЦЕВ Андрій Андрійович,

Інститут підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого, професор кафедри оперативно-розшукової

діяльності.

Провідна установа: Національна академія внутрішніх справ України, кафедра адміністративної діяльності, Міністерство внутрішніх справ України (м.Київ).

Захист відбудеться “21” жовтня 2005 р. о 9°° годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 Національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий “19” вересня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Каткова Т.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Питання, пов’язані із здійсненням профілактики правопорушень серед неповнолітніх, вже багато років турбують громадськість, вчених-юристів та правоохоронців-практиків багатьох країн світу. Найбільш актуально вони постають у країнах, що розвиваються, та у країнах з перехідною економікою, до яких належить і Україна. Трансформаційні процеси, пов’язані з реформуванням багатьох сфер суспільного життя взагалі й державних органів зокрема (оновленням галузей законодавства, що регулюють відносини в різних сферах, зміною та удосконаленням системи та правового статусу органів державної влади і місцевого самоврядування тощо), супроводжуються загостренням багатьох соціальних проблем, які негативно впливають також на формування особистості неповнолітніх і сприяють вчиненню ними правопорушень.

Окремі проблеми профілактики правопорушень серед неповнолітніх у різні часи вже були предметом дослідження багатьох вітчизняних вчених, зокрема: Р.М. Абизова, Г.А. Аванесова, А.І. Алексєєва, О.Б. Андрєєвої, М.М. Бабаєва, О.М. Бандурки, В.В. Голіни, Л.М. Давиденка, І.М. Даньшина, Г.М. Міньковського, В.М. Трубникова, В.І. Шакуна та ін. Не ставлячи під сумнів безспірну теоретичну та практичну значущість результатів їх праць, слід відзначити, що в них досліджувались переважно проблеми кримінологічного характеру, а організаційно-правові питання діяльності органів внутрішніх справ України як суб’єктів профілактики правопорушень серед неповнолітніх розглядалися лише фрагментарно. За таких умов виникає потреба у глибокому комплексному дослідженні питань, пов’я-заних з організацією та здійсненням органами внутрішніх справ України профілактичної діяльності серед неповнолітніх, зокрема, організаційно-правового забезпечення цієї діяльності, а також визначенні основних напрямків її покращення.

Таким чином, потреби правоохоронної практики у науково обґрунтованих рекомендаціях щодо профілактики правопорушень неповнолітніх обумовлюють актуальність дослідження правових та організаційних засад здійснення цієї діяльності органами внутрішніх справ України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обрана відповідно до п. .3 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001–2005 рр. та відповідає Пріоритетним напрямкам наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність ОВС, на період 2004–2009 рр. (п. .9). Робота спрямована також на виконання основних положень Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації визначити сутність та організаційно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ України у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх, а також шляхи її удосконалення.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі основні завдання:

- охарактеризувати сучасну систему профілактики правопорушень серед неповнолітніх та визначити її елементи;

- проаналізувати систему суб’єктів профілактики правопорушень серед неповнолітніх та визначити місце і роль у ній органів внутрішніх справ;

- подати характеристику системи правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх;

- визначити поняття, зміст та особливості правового статусу неповнолітніх громадян України;

- з’ясувати причини та умови вчинення неповнолітніми правопорушень;

- класифікувати основні форми і методи діяльності органів внутрішніх справ у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх;

- з’ясувати правові засади та форми взаємодії органів внутрішніх справ з іншими суб’єктами профілактики правопорушень серед неповнолітніх;

- визначити можливості використання в Україні досвіду діяльності зарубіжних країн у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх;

- сформулювати пропозиції щодо удосконалення діяльності органів внутрішніх справ у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що формуються у сфері діяльності органів внутрішніх справ України щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх.

Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні та організаційно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ України у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування зумовлене системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми організації та здійснення органами внутрішніх справ профілактики правопорушень серед неповнолітніх у єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, визначено сутність і особливості профілактики та системи профілактики правопорушень серед неповнолітніх, правового статусу неповнолітніх за сучасних умов (підрозділи 1.1, 1.4). Методи групування, системно-структурний, системно-функціональний застосовано при дослідженні причин вчинення неповнолітніми правопорушень, системи профілактики правопорушень серед неповнолітніх та її суб’єктів (підрозділ 1.5), організаційних форм та методів діяльності органів внутрішніх справ у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх, а також форм взаємодії цих органів з іншими суб’єктами профілактики (підрозділи 2.1, 2.3). За допомогою документального аналізу, спеціально-юридичного методів з’ясовувалась специфіка діяльності органів внутрішніх справ у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх, організаційно-правові засади цієї діяльності (розділ 2). Застосування соціологічного методу дослідження у формі анкетування дозволило визначити основні причини та умови вчинення неповнолітніми правопорушень, а також фактори, які негативно позначаються на ефективності профілактичної діяльності працівників органів внутрішніх справ, зокрема, працівників кримінальної міліції у справах неповнолітніх (підрозділ 1.4, 2.1). Статистичний метод дослідження дозволив дослідити стан, структуру та динаміку окремих правопорушень, вчинених неповнолітніми (підрозділ .3). Структурно-логічний та компаративний методи використовувались для визначення напрямків удосконалення організаційно-правових засад діяльності органів внутрішніх справ у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх (підрозділ 2.4).

Науково-теоретичне підґрунтя дисертації склали наукові праці фахівців у галузі філософії, соціології, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, кримінології та інших галузевих правових наук, у тому числі й зарубіжних вчених, присвячені питанням профілактики правопорушень серед неповнолітніх, організації профілактичної діяльності органів внутрішніх справ і захисту прав та інтересів неповнолітніх. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів, що визначають правові засади діяльності органів внутрішніх справ України у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх, а також норми міжнародно-правових актів. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять також узагальнення практичної діяльності органів внутрішніх справ у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх, аналіз наукових публікацій, довідкових видань, даних офіційної статистики МВС України щодо правопорушень неповнолітніх за період з 1994–2004 рр., результати анкетування 123 неповнолітніх правопорушників (м. Харків, м. Полтава, м. Охтирка) та 111 працівників кримінальної міліції у справах неповнолітніх м. Харкова, Харківської області, м. Полтава та Полтавської області.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень організаційно-правових засад діяльності органів внутрішніх справ у сфері профілактики правопорушень неповнолітніх. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

- удосконалено ряд положень теорії профілактики правопорушень серед неповнолітніх, зокрема, обґрунтовано висновок про те, що профілактика правопорушень серед неповнолітніх є різновидом соціально-управлінської діяльності;

- дістало подальший розвиток визначення системи профілактики правопорушень серед неповнолітніх та видів її суб’єктів, зокрема, з’ясовано місце і роль серед них органів внутрішніх справ;

- подальшого розвитку набули теоретичні положення, що характеризують правовий статус неповнолітніх громадян України, а також особливості його нормативного закріплення;

- поліпшено характеристику основних причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень неповнолітніми;

- вперше з точки зору аналізу механізму правового регулювання, правових засобів визначено особливості правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ України у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх;

- удосконалено характеристику основних форм та методів діяльності органів внутрішніх справ України у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх;

- подальший розвиток одержало визначення правових засад та форм взаємодії органів внутрішніх справ України з іншими суб’єктами профілактики правопорушень серед неповнолітніх;

- на основі аналізу досвіду зарубіжних країн у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх з’ясовано можливості його використання в Україні;

- сформульовано і обґрунтовано авторські пропозиції щодо удоскона-лення організаційно-правових засад діяльності органів внутрішніх справ у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх, зокрема, щодо внесення змін та доповнень до Закону України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для не-пов-но-літніх”, а також розробки концепції діяльності органів внутрішніх справ України у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки питань, пов’язаних з діяльністю органів внутрішніх справ України у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх;

- у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема, до Закону України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”;

- у правозастосовній діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити профілактичну діяльність органів внутрішніх справ серед неповнолітніх, зокрема, кримінальної міліції у справах неповнолітніх;

- у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть використовуватись при підготовці підручників та навчальних посібників з курсів “Управління в органах внутрішніх справ”, “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”, у викладанні відповідних навчальних дисциплін.

Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, усі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. У співавторстві опубліковано науково-практичний посібник “Взаимодействие милиции и населения: к итогам харьковского эксперимента” (дисертантом визначені основні напрямки спільної діяльності міліції та громадськості у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх), статтю “Профілактика бродяжництва – важливий напрямок попередження злочинів та правопорушень серед неповнолітніх” (здобувачем розроблено теоретичні питання профілактики бродяжництва неповнолітніх та пов’язаних із ним правопорушень, визначено основні причини неефективності розв’язання проблем бродяжництва неповнолітніх і пріоритетні напрямки покращення профілактики бродяжництва та правопорушень неповнолітніх), статтю “Проблеми профілактики правопорушень серед неповнолітніх на Південній залізниці” (дисертантом визначено особливості здійснення органами внутрішніх справ діяльності щодо профілактики правопорушень неповнолітніх на залізниці; форми та методи цієї діяльності; основні причини, які знижують ефективність профілактичної діяльності органів внутрішніх справ у цій сфері та надано пропозиції щодо її покращення), статтю “Детермінанти вчинення правопорушень неповнолітніми на Південній залізниці” (дисертантом визначено комплекс найбільш значущих детермінант правопорушень неповнолітніх на залізниці). Розробки та ідеї, які належать співавторам, у дисертації не використовуються.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи, окремі її аспекти, одержані узагальнення і результати було оприлюднено на наукових та науково-практичних конференціях, семінарах, у тому числі й міжнародних: “Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми” (м. Донецьк, 2002); “Актуальні проблеми профілактики злочинності та правопорушень серед неповнолітніх” (м. Львів, 2002); “Впровадження в Україні моделі поліцейської діяльності, ґрунтованої на підтримці громадськості: результати проведення експерименту, можливості і перспективи” (м. Харків, 2003); “Проблеми злочинності в Україні: роль правоохоронних органів та громадськості у їх запобіганні” (м. Харків, 2003); “Ювенальна юстиція: практика судочинства, форми взаємодії держави та громадськості в реагуванні на правопорушення неповнолітніх” (м. Харків, 2003); “Основні риси сучасної злочинності неповнолітніх: стан та шляхи її попередження” (м. Харків, 2003); “Методологія наукового дослідження у галузі права: проблеми та перспективи розвитку” (м. Харків, 2003). Окремі результати, отримані дисертантом, були впроваджені у практичну діяльність органів внутрішніх справ України під час реалізації трирічного україно-британського проекту “Запровадження в Україні моделі поліцейської діяльності, ґрунтованої на підтримці громадськості” у рамках програми з попередження правопорушень серед неповнолітніх. Даний проект був розроблений та втілений у життя Національним університетом внутрішніх справ та Центром ім. Лорда Скармана Лестерського університету Великобританії.

Публікації. Основні результати дослідження знайшли відображення у десяти наукових статтях, сім з яких опубліковано у наукових фахових виданнях, а також у науково-практичному посібнику “Взаимодействие милиции и населения: к итогам харьковского эксперимента”.

Структура дисертації. Відповідно до мети і завдань дослідження дисертація складається зі вступу, двох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 214 сторінок. Список використаних джерел складається із 183 найменувань і займає 15 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача в їх одержання, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 “Теоретико-правові засади профілактики правопорушень серед неповнолітніх”, який містить п’ять підрозділів, присвячено загальнотеоретичним проблемам профілактики правопорушень серед неповнолітніх.

У першому підрозділі “Система профілактики правопорушень серед неповнолітніх” аналізуються сутність та система профілактики правопорушень серед неповнолітніх. Здійснено аналіз поняття “профілактика правопорушень” та з’ясовано його співвідношення з такими категоріями, як “попередження”, “запобігання”, “превенція”, “протидія” тощо. Надано визначення поняття “профілактика правопорушень серед неповнолітніх”. У підрозділі зазначено, що як різновид соціального управління профілактика правопорушень серед неповнолітніх становить розгалужену багаторівневу систему, яка складається з окремих взаємообумовлених елементів, що створюють певну їх цілісність на основі загальної мети і координації цієї діяльності. Підкреслено, що система профілактики правопорушень серед неповнолітніх нетотожна системі її суб’єктів. На думку дисертанта, ототожнення цих понять призводить до зміщення акцентів з “профілактики” як виду управлінської діяльності на сукупність суб’єктів, які здійснюють цей вид діяльності. До основних елементів системи профілактики правопорушень серед неповнолітніх віднесено: суб’єкти, об’єкти, види, форми, напрямки, цілі та принципи профілактичної діяльності. У роботі здійснено детальну характеристику зазначених елементів.

У другому підрозділі “Суб’єкти профілактики правопорушень серед неповнолітніх” зазначається, що завдання профілактики правопорушень серед неповнолітніх вирішує широке коло суб’єктів: державні й недержавні, спе-ціалізовані й неспеціалізовані. До них належать: органи державної влади та місцевого самоврядування і створені при них органи; державні підприємства, установи, організації (заклади освіти, охорони здоров’я тощо); об’єднан-ня громадян; громадяни. Кожен з цих суб’єктів, відповідно до приписів правових норм, має своє функціональне призначення, обсяг прав та обов’-язків, форми і методи діяльності, компетенцію. Одні суб’єкти керують, спрямовують та координують профілактичну діяльність серед неповнолітніх, інші – безпосередньо організують та здійснюють профілактичні заходи. Усі суб’єкти профілактики правопорушень серед неповнолітніх системно пов’язані між собою. Важливою системоутворюючою ознакою суб’єктів профілактики є відповідальність суб’єкта за досягнення цілей профілактичної діяльності та її результати.

Провідну роль у здійсненні профілактики правопорушень серед неповнолітніх відіграють органи внутрішніх справ України. Зазначено, що в органах внутрішніх справ профілактичну функцію здійснюють усі структурні підрозділи та служби у межах своїх повноважень, використовуючи при цьому властиві тільки їм форми та методи діяльності. У структурі органів внутрішніх справ виділено дві основні групи суб’єктів профілактики правопорушень серед неповнолітніх. До першої групи віднесено ті служби та підрозділи, які здійснюють профілактичну роботу серед неповнолітніх поряд з виконанням більш широких службових обов’язків (слідчі підрозділи, кримінальна міліція, міліція громадської безпеки та ін.). Друга група – служби та підрозділи, які безпосередньо здійснюють профілактичну роботу серед неповнолітніх (кримінальна міліція у справах неповнолітніх, приймальники розподільники для неповнолітніх). Визначено основні цілі, завдання, принципи та функції діяльності служб та підрозділів органів внутрішніх справ, які здійснюють профілактику правопорушень серед неповнолітніх, зокрема, дільничних інспекторів міліції, патрульно-постової служби, слідчих підрозділів, кримінального розшуку, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, приймальників-розподільників для неповнолітніх тощо.

У третьому підрозділі “Правові засади діяльності органів внутрішніх справ у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх” зазначається, що практична реалізація цієї діяльності подекуди пов’язана з обмеженням прав і свобод неповнолітніх, торкається їх інтересів, інтересів інших осіб, держави в цілому. У зв’язку з цим автор підкреслює актуальність і важливість належного правового регулювання цієї діяльності. Однією з початкових, вихідних ланок правового регулювання зазначеної діяльності органів внутрішніх справ є юридичні норми, які складають нормативно-правову основу, серцевину механізму правового регулювання. У підрозділі визначаються також інші складові системи правового регулювання, до яких крім правових норм належать правовідносини та акти реалізації прав і обов’язків. Дисертантом розглянуто джерела, в яких закріплюються норми права, що регулюють діяльність органів внутрішніх справ у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх. У результаті їх аналізу дисертантом зроблено висновок про те, що хоча останнім часом і спостерігається тенденція до переорієнтації профілактичної діяльності органів внутрішніх справ серед неповнолітніх з репресивної на охоронно-захисну, приведення її у відповідність до міжнародно-правових актів і таких загальноприйнятих принципів діяльності суб’єктів профілактики, як законність, гуманізм, пріоритет виховально-профілактичних заходів над репресивними, охорона прав і свобод неповнолітніх, усе ж у цій сфері залишилося ще чимало проблем. Звернено увагу на необхідність узгодження та приведення положень нормативно-правових актів у відповідність до Конституції України та поміж собою; систематизації відомчих нормативно-правових актів, що регламентують діяльність зазначених органів у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх; внесення змін до нормативно-правових актів з метою чіткого визначення форм та методів профілактичної діяльності органів внутрішніх справ, зокрема, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, механізму взаємодії служб та підрозділів органів внутрішніх справ з іншими суб’єктами профілактики правопорушень серед неповнолітніх, створення системи захисту прав та свобод неповнолітніх, відносно яких органи внутрішніх справ здійснюють профілактичну діяльність.

У четвертому підрозділі “Поняття та зміст правового статусу неповнолітніх громадян України” проаналізовано поняття, основні елементи та особливості правового статусу неповнолітніх громадян України. Визначено, що важливим “опорним” інститутом набуття правового статусу неповнолітнім є правосуб’єктність – здатність мати права, виконувати обов’язки, нести відповідальність. Здійснено аналіз основних елементів правосуб’єктності неповнолітніх – правоздатності та дієздатності. Особливу увагу приділено аналізу дієздатності неповнолітніх, що регулюється нормами різних галузей права, зокрема, цивільного, адміністративного, кримінального тощо. Здійснений аналіз дозволив визначити поняття правового статусу неповнолітніх як сукупності прав, свобод та обов’язків фізичних осіб, які за віком ще не досягли повної дієздатності, реалізація яких регулюється нормами міжнародного, цивільного, адміністративного, сімейного, трудового та інших галузей права і гарантується державою. У підрозділі здійснено аналіз стану нормативного закріплення правового статусу неповнолітніх громадян в Україні, визначено існуючі проблеми у цій сфері, вироблено пропозиції щодо їх вирішення.

У п’ятому підрозділі “Характеристика причин та умов, які сприяють вчиненню неповнолітніми правопорушень” здійснено аналіз понять “причини” і “умови” та їх співвідношення з такими категоріями як “фактори”, “детермінанти”, “обставини”. У роботі висловлено сумнів щодо правильності формального розмежування причин та умов правопорушень, оскільки кожне явище, у тому числі й правопорушення, вчинене неповнолітнім, є наслідком сукупності багатьох причин і умов, які можуть мінятись місцями, і встановити, чим буде дане явище – причиною чи умовою якоїсь події, можна залежно від сполучення обставин конкретного правопорушення. Дисертантом охарактеризовано причини та умови вчинення неповнолітніми правопорушень, наведено результати анкетування неповнолітніх правопорушників і частково – результати опитування співробітників кримінальної міліції у справах неповнолітніх у частині, що стосується дослідження основних причин та умов вчинення неповнолітніми правопорушень. Дисертантом зроблено висновок, що причини та умови вчинення неповнолітніми правопорушень загалом тотожні тим, що обумовлюють правопорушення дорослих, але вони мають певну специфіку, пов’язану із віковими, психологічними, статевими особливостями. Причини та умови вчинення неповнолітніми правопорушень безпосередньо пов’язані із несприятливими умовами формування та розвитку особи неповнолітнього правопорушника; недоліками виховання дітей сім’ями та навчальними закладами; поганою організацією їх дозвілля; недоліками в діяльності суб’єктів профілактики правопорушень серед неповнолітніх.

Розділ 2 “Організація діяльності органів внутрішніх справ у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх та напрямки її удосконалення” складається з чотирьох підрозділів.

У першому підрозділі “Форми та методи діяльності ОВС у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх” під формами діяльності органів внутрішніх справ розуміється сукупність однорідних за своєю правовою природою та характером груп дій, які здійснюються з метою виявлення і усунення причин та умов вчинення неповнолітніми правопорушень, а також здійснення корекції поведінки неповнолітніх, які належать до “групи ризику”. Вибір конкретної форми діяльності або їх сполучення залежить від багатьох факторів: видів профілактики (загальна або індивідуальна); детермінант правопорушень (об’єктивних та суб’єктивних), об’єктів та суб’єктів профілактики тощо. Автор поділяє форми діяльності органів внутрішніх справ щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх на організаційні (ті, що не спричиняють правових наслідків) і правові (ті, що спричиняють юридичні наслідки).

Вплив органів внутрішніх справ як суб’єктів профілактики правопорушень на об’єкт профілактики здійснюється за допомогою різних методів. Залежно від напрямку і характеру профілактичної діяльності виділяють методи загальної та індивідуальної профілактики. На практиці провести розподіл між методами загальної та індивідуальної профілактики дуже важко, оскільки вони взаємозалежні й взаємопов’язані між собою і використовуються у практичній діяльності комплексно. У підрозділі значну увагу приділено аналізу методів загальної та індивідуальної профілактики, наведено результати опитування співробітників кримінальної міліції у справах неповнолітніх у тій частині, що стосується виявлення факторів, які негативно впливають на ефективність застосування ними методів загальної та індивідуальної профілактики.

У другому підрозділі “Питання взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ з іншими суб’єктами профілактики правопорушень серед неповнолітніх” підкреслюється, що взаємодія у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх являє собою спільну участь і зв’язок окремих осіб, органів і підрозділів у процесі цієї діяльності, що здійснюється на основі вирішення спільних завдань, розподілу компетенції, функцій, повноважень, взаємних обов’язків. Визначено ознаки такої взаємодії й підкреслено, що відповідно до становища суб’єктів профілактики правопорушень серед неповнолітніх в ієрархії системи управління, взаємодія може бути вертикальною (суб’єкти перебувають на різних рівнях ієрархії), горизонтальною (суб’єкти перебувають на одному рівні ієрархії) або змішаною, яка поєднує у собі елементи двох попередніх. Залежно від участі у спільній профілактичній діяльності суб’єктів однієї або різних систем виділено внутрішню (суб’єкти однієї системи) і зовнішню (суб’єкти різних систем) взаємодії. Дисертант вважає, що під взаємодією органів внутрішніх справ з іншими суб’єктами профілактики правопорушень серед неповнолітніх слід розуміти узгоджену за часом, місцем, способом, цілями спільну діяльність цих органів та інших суб’єктів профілактики, спрямовану на вирішення завдань держави у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх та їх соціального і правового захисту.

Зазначено, що організація органами внутрішніх справ зовнішньої взаємодії у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх за своїми формами та методами є близькою до організації внутрішньої взаємодії, але її зміст зумовлений особливостями суб’єктів зовнішньої взаємодії, їх завданнями, можливостями та компетенцією. Значну увагу приділено аналізу правових засад та сучасного стану взаємодії органів внутрішніх справ з іншими суб’єктами профілактики, зокрема, органами прокуратури, службами у справах неповнолітніх, притулками для неповнолітніх, органами охорони здоров’я, ЗМІ та громадськістю. Зроблено висновок, що далеко не всі питання взаємодії суб’єктів профілактики правопорушень серед неповнолітніх врегульовані нормативно, обґрунтовані та підтверджені практикою. Досвід взаємодії суб’єктів профілактики правопорушень ще незначний і суперечливий, оскільки процес оновлення і структурного формування самих суб’єктів профілактики ще продовжується.

Третій підрозділ “Зарубіжний досвід профілактики правопорушень серед неповнолітніх” присвячено аналізу досвіду зарубіжних країн щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх, зокрема, США та Великобританії, які мають вагомі напрацювання у цій сфері. Зазначено, що у цих країнах існують різноманітні класифікації теоретичних підходів до превентивної діяльності. Зважаючи на те, що у цих країнах існує багато теорій щодо причин правопорушень, єдиної теорії профілактики протиправної поведінки неповнолітніх немає. У Великобританії та США профілактика правопорушень здійснюється у трьох основних формах: ситуаційна, соціальна, превенція за допомогою громадськості. Звернено увагу на те, що у цих країнах виділяють структурний, психологічний, ситуаційний підходи до здійснення профілактики правопорушень серед неповнолітніх. Таким чином, проводиться різниця між концепціями, орієнтованими на заходи загальної профілактики (структурний підхід), і теоріями, що обґрунтовують необхідність спеціальних заходів профілактики (психологічний та ситуаційний підхід). При цьому особливу увагу британські та американські вчені приділяють заходам спеціальної профілактики, які здійснюються на трьох рівнях: первинний рівень профілактики, спрямований на усунення негативних факторів зовнішнього середовища; вторинний рівень профілактики, який має за мету попередити криміналізацію потенційних правопорушників і пов’язаний із впливом на нестійких осіб, у тому числі неповнолітніх “групи ризику”; третинний рівень профілактики, спрямований на попередження рецидиву з боку осіб, що вже вчиняли правопорушення. З’ясовано особливості здійснення первинної, вторинної, третинної профілактики правопорушень серед неповнолітніх, розглянуто заходи, що вживаються на цих рівнях. У підрозділі наведено приклади запровадження в Україні досвіду інших держав щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх, яке здійснювалось у рамках реалізації україно-британського проекту “Запровадження моделі поліцейської діяльності, ґрунтованої на підтримці громадськості” за напрямком спільної діяльності міліції та громадськості з попередження правопорушень серед неповнолітніх.

Четвертий підрозділ “Основні напрямки удосконалення діяльності органів внутрішніх справ у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх” присвячено розгляду основних питань організаційно-правового удосконалення діяльності органів внутрішніх справ у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх. Зазначено, що удосконалення зазначеної діяльності органів внутрішніх справ має здійснюватись у напрямках покращення організаційно-структурної побудови, форм та методів діяльності служб та підрозділів органів внутрішніх справ, які безпосередньо здійснюють профілактичну роботу серед неповнолітніх, комплектування і навчання кадрів, правового регулювання їх діяльності тощо. На базі аналізу сучасного стану справ у цій сфері та досвіду інших країн виділено такі приоритетні напрямки удосконалення діяльності органів внутрішніх справ щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх, як: раціоналізація системи управління профілактикою правопорушень серед неповнолітніх; розмежування і забезпечення оптимального співвідношення функцій спеціальних служб з профілактики правопорушень серед неповнолітніх органів внутрішніх справ (кримінальної міліції у справах неповнолітніх та приймальників-розподіль-ників) та інших служб і підрозділів органів внутрішніх справ, підвищення координації їх дій та взаємодії з іншими суб’єктами профілактики правопорушень серед неповнолітніх; підвищення професійного рівня співробітників органів внутрішніх справ, які безпосередньо здійснюють профілактику правопорушень серед неповнолітніх, шляхом забезпечення їх спеціалізації та кваліфікаційної підготовки та перепідготовки, укріплення дисципліни, розвитку та заохочення їх творчої ініціативи при здійсненні цієї діяльності; удосконалення правового регулювання діяльності спеціалізованих служб та підрозділів органів внутрішніх справ, які займаються профілактикою правопорушень серед неповнолітніх. Дисертантом запропоновано комплекс організаційно-правових заходів реалізації окреслених напрямків.

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором здійснено теоретичне узагальнення та подано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні сутності та організаційно-правових засад діяльності органів внутрішніх справ України у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх та основних напрямків її удосконалення. Дисертантом сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:

1. Профілактику правопорушень серед неповнолітніх визначено як соціально-управлінську діяльність суб’єктів профілактики, що здійснюється в умовах тісної взаємодії та координації їх діяльності, спрямовану на виявлення і усунення (нейтралізацію) причин та умов вчинення неповнолітніми правопорушень, а також здійснення позитивного впливу на поведінку неповнолітніх шляхом формування у них правосвідомості, соціально-корисних навичок та інтересів.

2. Профілактична діяльність серед неповнолітніх як різновид соціального управління становить собою багаторівневу систему, яка складається із сукупності елементів, що перебувають у взаємодії і взаємозалежності між собою та складають певну цілісність. До основних елементів цієї системи пропонується віднести: об’єкт, суб’єкт, види, форми, цілі та принципи профілактичної діяльності.

3. Профілактику правопорушень серед неповнолітніх здійснює велике коло суб’єктів, кожен з яких має своє функціональне призначення, обсяг прав та обов’язків, форми й методи діяльності, компетенцію. Усі суб’єкти системно пов’язані між собою. Пропонується розглядати систему суб’єктів профілактики правопорушень серед неповнолітніх у широкому (загальна система суб’єктів) та у вузькому (спеціалізована система суб’єктів) значеннях.

4. У системі спеціалізованих суб’єктів профілактики правопорушень серед неповнолітніх органи внутрішніх справ займають одне з провідних місць, оскільки саме на них покладений безпосередній обов’язок здійснення профілактики злочинів та інших правопорушень. Органи внутрішніх справ становлять собою окрему підсистему суб’єктів профілактики правопорушень серед неповнолітніх.

5. Аналіз правових засад діяльності органів внутрішніх справ у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх свідчить про те, що правове регулювання зазначеної діяльності ще не в повній мірі відповідає сучасним потребам. Негативно позначається на стані правового регулювання зазначеної діяльності неузгодженість положень різних нормативно-правових актів; відсутність їх систематизації; не упорядкованість правом питань щодо визначення форм та методів діяльності органів внутрішніх, механізму взаємодії органів внутрішніх справ з іншими суб’єктами профілактики правопорушень серед неповнолітніх тощо.

6. Аналіз чинного законодавства у частині, що торкається закріплення та гарантування правового статусу неповнолітніх громадян України, дозволяє зробити висновок, що на сьогодні немає комплексного підходу до визначення правового статусу цієї категорії громадян. У різних галузях права – цивільному, сімейному, адміністративному, кримінальному, трутовому – містяться норми, які лише частково регулюють правовий статус неповнолітніх як учасників тих чи інших суспільних відносин. Відсутність комплексного визначення правового статусу неповнолітніх, механізму захисту їх прав та свобод сприяє порушенню їх прав під час здійснення профілактики відповідними суб’єктами, а також перешкоджає вжиттю ними ефективних заходів профілактики.

7. Причини та умови вчинення неповнолітніми правопорушень виявляються переважно у негативних сторонах взаємодії соціального мікросередовища і особистих якостей індивіда. Формування негативних рис особи неповнолітнього правопорушника відбувається на базі природних задатків у відповідності з фізіологічним і психічним розвитком індивіда під впливом таких соціальних факторів, як несприятливі соціально-економічні умови, культурне оточення, сім’я, дошкільні заклади, школи, колектив за місцем роботи або навчання.

8. Діяльність органів внутрішніх справ у сфері профілактики право-порушень серед неповнолітніх передбачає застосування різноманітних форм та методів. Основними з них є методи переконання, виховання, заохочення, допомоги неповнолітньому, впливу на його мікросередовище, хоча у профілактичних цілях органи внутрішніх справ використовують і примусові заходи впливу.

9. Взаємодія органів внутрішніх справ з іншими суб’єктами профілактики правопорушень серед неповнолітніх становить собою узгоджену за часом, місцем, способом, цілями спільну діяльність, спрямовану на вирішення завдань держави у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх, соціального та правового захисту неповнолітніх. Багатоплановість завдань, динаміка і багатоваріантність конкретних умов, у яких діють ті чи інші суб’єкти профілактики правопорушень серед неповнолітніх обумовлюють різні форми такої взаємодії. Найбільш поширеними з них є: обмін інформацією; проведення спільних нарад, занять, інструктажів; спільне планування профілактичних заходів; узгоджене планування заходів; спільне виконання окремих заходів; надання допомоги суб’єктам у виконанні ними профілактичних заходів; створення спеціальних груп із співробітників різних служб для вирішення конкретних профілактичних завдань.

10. За результатами аналізу досвіду зарубіжних країн у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх зроблено висновок, що рішучі заходи, спрямовані на профілактику правопорушень серед неповнолітніх, не призведуть до кардинального поліпшення ситуації доти, доки зусилля відповідних служб та підрозділів органів внутрішніх справ не отримають широкої підтримки з боку громадськості, а це у свою чергу потребує удосконалення існуючих і впровадження нових організаційно-правових форм і методів партнерських відносин, підвищення ступеня довіри населення, зростання авторитету працівників органів внутрішніх справ. У напрямку залучення громадськості до профілактичної діяльності серед неповнолітніх корисним може бути зарубіжний досвід щодо створення консультативних комітетів, координаційних рад шкіл, втілення певних профілактичних програм, які повинні реалізуватись спільними зусиллями органів внутрішніх справ та громадськості.

11. З метою підвищення ефективності діяльності спеціалізованих підрозділів органів внутрішніх справ щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх пропонується:

- внести зміни та доповнення до Закону України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” та узгодити між собою положення ст. 5 цього Закону і ст. 11 Закону України „Про міліцію” у частині, що стосується визначення віку неповнолітніх, які залишилися без опіки та піклування і можуть бути затримані міліцією;

- провести систематизацію відомчих нормативно-правових актів, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ у цій сфері;

- розробити та прийняти Концепцію діяльності органів внутрішніх справ у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх, яка передбачала б принципи, цілі, завдання, правові засади діяльності органів внутрішніх справ у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх, перелік служб та підрозділів органів внутрішніх справ, що здійснюють таку профілактику, їх функції, права та обов’язки у цій сфері, форми і методи їх діяльності, форми взаємодії, детальне визначення порядку обміну інформацією між ними та механізм координації профілактичної діяльності;

- створити на базі служб у справах неповнолітніх координаційні центри, які б об’єднували зусилля усіх суб’єктів профілактики, узгоджували їх дії, проводили єдину соціальну політику щодо неповнолітніх;

- впровадити комп’ютерну систему обліку інформації про неповнолітніх, що перебувають на обліку в кримінальній міліції у справах неповнолітніх, і заходи, які були застосовані до неповнолітнього;

- розробити та впровадити методику типової діагностики особи неповнолітнього правопорушника, для того щоб правильно обрати заходи профілактики, визначити їх тривалість та критерії, що дозволять оцінити їх ефективність;

- розробити та впровадити у практичну діяльність критерії оцінки ефективності профілактичної діяльності служб та підрозділів органів внутрішніх справ для підвищення ефективності профілактичної діяльності органів внутрішніх справ серед неповнолітніх, усунення фактів формалізму в цій сфері;

- створити (можливо на базі кримінальної міліції у справах неповнолітніх) службу профілактики правопорушень серед неповнолітніх, яка б здійснювала суто профілактичні функції;

- запровадити ведення органами внутрішніх справ статистичної звітності не лише виявлених злочинів та адміністративних правопорушень, вчинених неповнолітніми, а й ведення звітності щодо попереджених злочинів та адміністративних правопорушень неповнолітніх.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ:

1. Поволоцька С.Г. До питання про дослідження злочинності неповнолітніх // Право України. – № 11. – 2002. – С. –124.

2. Поволоцька С.Г. Деякі аспекти профілактики злочинів та інших правопорушень серед неповнолітніх // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2003. – Вип. 22. – С. –29.

3. Поволоцька С.Г. Проблеми профілактики правопорушень неповнолітніх органами внутрішніх справ // Вісник Запорізького інституту внутрішніх справ. – 2003. – № 4.– С. –141.

4. Поволоцька С.Г. Правове регулювання профілактичної діяльності ОВС серед неповнолітніх // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2005. – Вип. . – С. –202.

5. Поволоцька С.Г., Радько Б.М. Профілактика бродяжництва – важливий напрямок попередження злочинів та правопорушень серед неповнолітніх // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. – № 2. – С. –139.

6. Поволоцька С.Г., Сергатий М.О., Ващенко І.В., Мельников В.О. Проблеми профілактики правопорушень серед неповнолітніх на Південній залізниці // Вісник Запорізького інституту внутрішніх справ. – 2004. – № . – С. –189.

7. Поволоцька С.Г., Ващенко І.В., Рудой К.Я., Мельников В.О. Детермінанти вчинення правопорушень неповнолітніми на Південній залізниці // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. праць. – Вип. . – Одеса: Юридична література, 2004. – С. –938.

8. Поволоцька С.Г. Ювенальна юстиція в Україні: Передумови створення та перспективи розвитку // Питання боротьби зі злочинністю: Зб. наук. праць. – Вип. . – Харків: Право, 2004. – С. –26.

9. Поволоцька С.Г. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх: з досвіду Великобританії // Проблеми злочинності в Україні: роль правоохоронних органів та громадськості у їх запобіганні: Матеріали круглого столу. – Харків: НУВС, 2003. – С. –66.

10. Поволоцька С.Г. Застосування статистичного методу у дослідженні злочинності неповнолітніх // Методологія наукового дослідження у галузі права: проблеми та перспективи розвитку: Зб. наук. праць. – Харків: Видавництво Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – С. –91.

11. Взаимодействие милиции и населения: к итогам харьковского эксперимента: Научно-практич. пособие / Бандурка А.М., Ярмиш А.Н., Соболев В.А., Поволоцкая С.Г. и др. – Харьков: Нац. ун-т внутр. дел, 2003. – 288 с.

АНОТАЦІЇ

Поволоцька С.Г. Діяльність органів внутрішніх справ по профілактиці правопорушень серед неповнолітніх (адміністративно-управлінське дослідження). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національний університет внутрішніх справ, Україна, Харків, 2005.

Дисертацію