Національна юридична академія України

імені Ярослава Мудрого

Пилипенко Володимир Пилипович

УДК 341.1/.8

Міжнародний Кримінальний Суд
за Римським Договором 1998 року

Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент,

Гринчак Володимир Антонович,

доцент кафедри міжнародного права Львівського національного університету ім. Івана Франка

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Буроменський Михайло Всеволодович,

професор кафедри міжнародного права та державного права зарубіжних країн Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого

кандидат юридичних наук, доцент

Сироїд Тетяна Леонідівна,

доцент кафедри конституційного і міжнародного права Національного університету внутрішніх справ

Провідна установа: Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

Захист відбудеться 15 червня 2005 р. о 9.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради з юридичних наук Д .086.03 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий 14 травня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.О. Рум’янцев

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Важливим засобом забезпечення стабільності міжнародно-правових відносин є формування у системі міжнародного права інституту міжнародної кримінальної юстиції. Її поява зумовлена передусім необхідністю утворення дієвого механізму захисту міжнародного правопорядку, що все частіше потерпає в результаті міжнародних конфліктів, які неминуче призводять до порушення основних міжнародно-правових принципів та ведуть до скоєння міжнародних злочинів, загострення проблеми міжнародного тероризму, а також потреби встановити чіткі межі міжнародної кримінальної відповідальності держав та індивідів.

Зміни, що відбуваються останнім часом у сфері міжнародного правопорядку об’єктивно потребують адекватної реакції міжнародного права для запобігання порушенням невід’ємних прав людини та нації, швидкої і постійної реакції на скоювані міжнародні злочини. Уже тепер можна констатувати прогрес міжнародного права у цьому напрямі, що є результатом сформованості однієї з найважливіших його галузей – міжнародного гуманітарного права та нової інституції – міжнародної кримінальної юстиції.

По при всі наміри міжнародного співтовариства запобігти збройним конфліктам, масовим порушенням невід’ємних прав людини та нації, значного поширення набуло вчинення міжнародних злочинів, які лише у XX столітті спричинили мільйони невинних смертей та призвели до винищення цілих народів та націй. Тому однією із найактуальніших проблем міжнародно-правових відносин сучасності є проблема ефективного реагування та запобігання воєнним злочинам, агресії, геноциду.

Усі ці та інші проблеми, пов’язані із захистом міжнародного гуманітарного права зумовили необхідність утворення Міжнародного Кримінального Суду, що повинен стати інструментом міжнародної кримінальної юстиції. Його завдання і функції, визначені Договором про створення Міжнародного Кримінального Суду (Римським Договором 1998 року) та прийняттям на його основі Статуту. Цей документ передбачає процедуру притягнення до відповідальності осіб, що скоїли міжнародні злочини, містить перелік останніх, визначає підстави міжнародної кримінальної відповідальності та принципи співробітництва держав у міжнародному кримінальному судочинстві.

Тривалий час ці питання були предметом дискусій у науці міжнародного права. Зокрема, проблеми, що знайшли своє відображення у статуті МКС розглядали свого часу відомі вчені радянського періоду — Г.І. Тункін, А.Н. Трайнін, Н.Н. Полянський, В. Грабар, М.Ю. Рагінський, С.Я. Розенбліт, В. Пелла. Вже тепер до цих питань звертаються сучасні юристи-міжнародники В.П. Бліщенко, І.В. Фисенко, H.I. Костенко, Е. Давид та багато інших, серед яких і безпосередні укладачі проекту Статуту МКС – М. Шеріф Бассіоні, А. Ціммерман, О. Тріфтерер, В. Шабас, Ф. Кірш та інші.

Актуальною все ще залишається проблема міжнародної кримінальної відповідальності індивідів за скоєні міжнародні злочини особливо щодо притягнення останніх до відповідальності. Потребують з’ясування відносини держав, що беруть участь у здійсненні кримінального судочинства міжнародним судовим органом.

Ці та інші обставини й зумовлюють гостроту проблеми існування міжнародної кримінальної відповідальності та Міжнародного Кримінального Суду і вимагають впровадження результатів конференції держав-учасниць Римського Договору 1998 року у практику міжнародного права.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі міжнародного права Львівського Національного Університету імені Івана Франка в рамках держбюджетної теми “Міжнародно-правові аспекти входження України до світового та європейського співтовариства” (реєстраційний № 01024003572).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є всебічний, комплексний правовий аналіз Статуту МКС за Римським Договором 1998 року як основного джерела, що визначає підстави і види міжнародної кримінальної відповідальності за міжнародні злочини, а також стадії і процедуру міжнародного кримінального судочинства.

Задачі дослідження зумовлені поставленою метою і полягають у тому, щоб:

- визначити об’єктивні передумови створення Міжнародного кримінального суду, попередником якого були міжнародні трибунали та показати переваги МКС як постійнодіючого органу;

- з’ясувати юридичну природу міжнародної кримінальної відповідальності, її підставу та сутність;

- охарактеризувати види міжнародних злочинів, що становлять юрисдикцію МКС та визначити складові елементи цих злочинів;

- проаналізувати стадії та процедуру здійснення міжнародного кримінального судочинства за Статутом МКС;

- з’ясувати об’єктивні та суб’єктивні чинники, які зумовлюють ратифікацію Римського Договору 1998 року нашою державою.

Об’єктом дослідження є проблема міжнародної кримінальної відповідальності індивідів за міжнародні злочини, здійснення правосуддя Міжнародним Кримінальним Судом, та засади міжнародного співробітництва держав у забезпеченні реалізації вимог Статуту МКС.

Предметом дисертаційного дослідження є міжнародно-правові відносини, норми сучасного міжнародного права, що передбачають міжнародну кримінальну відповідальність і містяться у Римському Договорі 1998 року та в актах міжнародного гуманітарного права, практика застосування цих норм міжнародними трибуналами, доктринальні положення, які стосуються проблеми відповідальності індивідів у міжнародному праві. Усі ці нормативні, теоретичні та прикладні положення досліджуються з огляду на невідворотність утворення Міжнародного Кримінального Суду в рамках Римського Договору 1998 року.

Методологічну основу дослідження становлять базові науково-теоретичні положення, загальноприйняті наукою міжнародного права. Методом історичного аналізу показано генезис міжнародного кримінального суду та обґрунтовано необхідність його постійного, а не лише ad hoc, існування. Системно-структурний підхід дав можливість розкрити внутрішню будову цього важливого міжнародного органу, відобразити взаємозв’язок та взаємозумовленість його органів, а також місце останнього у системі міжнародно-правових інституцій. Догматичний аналіз норм Римського Договору 1998 року, Правил процедури і доказування та інших документів, на підставі яких МКС здійснюватиме свою діяльність, сприяв виявленню недоліків, усунення яких сприятиме у майбутньому дієвості міжнародного кримінального судочинства. Переважно ці та деякі інші методи використовувалися в їхньому взаємозв’язку.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням Римського Договору 1998 року про створення МКС та його Статуту. У роботі сформульовані наступні положення, що відзначаються новизною та виносяться на захист:

- вперше в науці міжнародного права подається визначення міжнародної кримінальної юстиції, що представляє собою діяльність постійнодіючого міжнародного кримінального судового органу, спрямовану на переслідування та покарання фізичних осіб, винних у вчиненні тяжких міжнародних злочинів, з метою забезпечення міжнародно-правового захисту загальновизнаних прав і свобод людини, а також для попередження та відвернення таких злочинів;

- наводяться додаткові аргументи щодо обґрунтування кримінальної відповідальності індивідів за вчинені міжнародні злочини. Зокрема, держава як абстрактна категорія (фікція) не може бути суб’єктом злочину; злочини вчиняються фізичними особами з використання політичного механізму держави; держава виступає знаряддям вчинення злочину;

- обґрунтовується необхідність встановлення у Статуті МКС фіксованих термінів тримання під вартою осіб, щодо яких проводиться розслідування. Такими пропонується вважати строки фактичного розслідування справи, а при неможливості визначити останні через їх тривалість – строк утримання особи під вартою необхідно визначати із урахуванням відповідних термінів, що передбачені національним законодавством тієї держави, громадянин якої перебуває під арештом;

- доведено доцільність доповнення Статуту МКС положенням про обов’язкову участь засудженої особи під час апеляційного провадження. Оскільки засуджений є одним із головних суб’єктів міжнародного кримінального процесу і особою, що найбільш зацікавлена у апеляції, то його безпосередня участь у розгляді апеляційної скарги сприятиме дотриманню прав останнього на справедливий судовий розгляд та свідчитиме про неупередженість і гласність міжнародного кримінального процесу;

- з позицій розмежування понять “передача” та “видача” підозрюваних осіб, які за своїм змістовним наповненням та правовими наслідками їх застосування є відмінними між собою, доведено, що стаття Статуту МКС, яка визначає порядок передачі підозрюваних осіб до МКС не суперечить принципу про заборону видачі державами своїх громадян, який закріплено у Конституціях багатьох країн. При застосуванні Міжнародним кримінальним судом процесу передачі осіб, підозрюваних у вчиненні міжнародних злочинів цей принцип жодним чином не буде порушено;

- наведено додаткові аргументи, що дають підстави вважати Висновок Конституційного Суду України у справі про Римський Статут (Справа № /2001 від 11.07.01) щодо неможливості ратифікації Римського Договору таким, що не порушує вимог Основного Закону нашої держави. МКС не доповнює систему судів національної юрисдикції, як зазначається у Висновку КСУ. Він існує паралельно і поширює свою юрисдикцію лише на міжнародні злочини, що посягають на міжнародні, а не на внутрінаціональні відносини. Тому ратифікація нашою державою Римського договору не може вважатися такою, що суперечить Конституції України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені у дисертації наукові положення, висновки та пропозиції можна використовувати як основу для вивчення майбутньої практичної діяльності МКС. Крім того, вони можуть застосовуватися у навчальному процесі при вивченні курсу міжнародного публічного права, спеціальних курсів, присвячених проблемам міжнародної кримінальної відповідальності та діяльності міжнародних судових органів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у надрукованих працях і апробовані на засіданнях та наукових семінарах кафедри міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка. Також вони були оприлюднені і обговорені на наукових і науково-практичних конференціях: 8-й (13-14 лютого 2002 року) та 9-й (13-14 лютого 2003 року) регіональних наукових конференціях “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” у Львівському національному університеті імені Івана Франка, м.Львів; “Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України” – Київський юридичнихй інститут МВС, 12 березня 2004 року м.Київ; “Проблеми ратифікації Статуту МКС” – Київський інститут міжнародних відносин, 31 березня 2004 року м.Київ.

Публікації. Окремі висновки, пропозиції та рекомендації знайшли своє відображення у наукових статтях опублікованих у фахових виданнях та матеріалах наукових конференцій, виданих в Україні.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, що містять шість підрозділів, загальних висновків, а також списку використаних джерел (194 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 190 сторінок, в тому числі 12 сторінок списку використаних джерел.

Основний зміст роботи

У Вступі розкривається сутність та стан наукової розробки проблеми міжнародної кримінальної юстиції, обґрунтовується необхідність проведення подальших наукових досліджень у цій сфері. Подається загальна характеристика дисертації, визначаються мета та задачі дослідження, сформульовані положення, що зумовлюють новизну дисертації, а також відображено практичне значення одержаних результатів.

Розділ дисертації “Проблеми становлення міжнародної кримінальної юстиції” містить два підрозділи. У підрозділі 1.1. “Поняття, становлення та ознаки міжнародної кримінальної юстиції” досліджуються загальноісторичні передумови формування Міжнародного кримінального Суду, а також теоретичні проблеми міжнародної кримінальної юстиції. Відзначається зокрема, що міжнародна кримінальна юстиція формувалась впродовж більшої половини XX століття. Проте, за весь цей період вона існувала лише ad hoc - тобто, для певного випадку. Відсутність постійно діючого кримінального суду та недосконалість юстиції ad hoc не могли не позначитись на розвитку міжнародних відносин.

Важливим етапом формування міжнародної кримінальної юстиції став Нюрнберзький Міжнародний воєнний трибунал. Положення статуту цього судового органу знайшли своє відображення у численних міжнародно-правових документах, стали основою для формування міжнародної кримінальної юстиції, закріпивши принцип індивідуальної кримінальної відповідальності за міжнародні злочини та визначивши суспільно-небезпечні діяння, що вважаються міжнародними злочинами. У міжнародному праві почали оперувати такими поняттями як “злочини проти миру”, “воєнні злочини” та “злочини проти людяності”.

Агресивні війни, воєнні злочини та злочини проти людства були визнані найтяжчими міжнародними злочинами.

Принципи міжнародної кримінальної юстиції, що отримали своє закріплення у вироку Нюрнберзького воєнного трибуналу, лягли в основу діяльності міжнародних трибуналів по колишній Югославії та Руанді.

У дисертації відзначається, що спільним недоліком цих трибуналів було утворення їх лише для певного випадку. Ефективність міжнародного кримінального правосуддя може бути забезпечена лише створенням постійно діючого міжнародного судового органу, і таким має стати створений на основі Римського договору 1998 року Міжнародний Кримінальний Суд.

Підрозділ 1.2. “Міжнародний кримінальний суд як орган міжнародної кримінальної юстиції” присвячено з’ясуванню організаційно-правової природи Міжнародного Кримінального Суду та основних принципів його діяльності.

Відзначається, що Статут Міжнародного Кримінального Суду за своєю правовою природою належить до міжнародно-правових договорів і є основою для створення та діяльності окремого суб'єкта міжнародно-правових відносин. Статут містить норми як матеріального, так і процесуального характеру.

Міжнародний Кримінальний Суд є постійно діючим органом, що поширює свою юрисдикцію на фізичних осіб, винних у вчиненні найбільш серйозних злочинів, які викликають стурбованість міжнародного співтовариства і за вчинення яких може наступити міжнародна кримінальна відповідальність.

Суд наділений міжнародною правосуб’єктністю. Він має весь комплекс прав та обов’язків, що передбачені для суб’єктів міжнародного права.

Відповідно до Статуту Міжнародний Кримінальний Суд формується у складі Президії, Апеляційного та Судового відділення, Відділення попереднього судочинства, Канцелярії Прокурора та Секретаріату. Тобто цей орган міжнародної кримінальної юстиції провадить попереднє poзcлiдyвaння справи, здійснює її доcyдoву пiдгoтoвку, розглядає справу по суті і виступає апеляційною інстанцією.

Розділ “Юрисдикція Міжнародного кримінального суду” поділений на два підрозділи, у яких висвітлюється проблема кримінальної відповідальності за скоєння міжнародних злочинів у сучасному міжнародному праві та подається характеристика міжнародних злочинів, за вчинення яких така відповідальність настає.

У підрозділі 2.1. “Об’єктивні передумови кримінальної відповідальності індивідів за міжнародні злочини” з’ясовуються теоретичні аспекти міжнародної кримінальної відповідальності. На основі аналізу наукових досліджень, доктринальних положень міжнародного права та історичної практики обґрунтовується необхідність індивідуалізації міжнародної кримінальної відповідальності. Наголошується на тому, що висновок Нюрнберзького воєнного трибуналу про те, що “злочини проти міжнародного права вчиняються людьми, а не абстрактними категоріями і саме вони повинні нести за це відповідальність...”, - є визначальним при виробленні концепції індивідуальної кримінальної відповідальності. Індивіди, які виконують свої державні функції можуть безпосередньо порушувати встановлений міжнародно-правовий порядок і повинні нести за це відповідальність.

Юрисдикція Міжнародного кримінального суду щодо фізичних осіб може бути ефективною лише за наявності у нього спеціальної юрисдикції стосовно території. Тому правомірним є встановлення так званої універсальної юрисдикції цього судового органу, яка передбачає екстериторіальність у здійсненні міжнародним кримінальним судом своїх функцій.

Фактична реалізація Судом своїх повноважень залежить безумовно від стану ратифікації Статуту державами-учасницями Римського договору. У дисертації наголошується, що невизнання універсальної юрисдикції Міжнародного Кримінального Суду, чи неприєднання до Римського договору не повинні перешкоджати здійсненню судом своїх функцій на території певної держави.

В обґрунтування такої позиції наводиться ст. Віденської Конвенції про право міжнародних договорів, яка передбачає, що норми, які містяться в договорі, можуть стати обов’язковими і для третьої держави в якості звичаєвої норми міжнародного права. За правилами ст. цієї ж Конвенції така презумпція застосовується стосовно імперативних норм звичаєвого міжнародного права. Оскільки всі міжнародні злочини це серйозні порушення jus cogens, то цілком логічно допустити, що міжнародні договори, які мають на меті попередження та боротьбу з такими злочинами (таким, безперечно, є Римський договір) прямо випливають із jus cogens, а отже, їх норми стають обов’язковими не лише для держав-учасниць.

Підрозділ завершується висновком, про наявність у міжнародному праві звичаєвої норми, згідно з якою індивідуальній відповідальності за міжнародні злочини повинні піддаватися громадяни незалежно від того чи є їхні держави учасницями договірних відносин.

Підрозділ 2.2. “Злочинні діяння, що підсудні Міжнародному кримінальному суду: загальна характеристика” присвячено характеристиці міжнародних злочинів, що підсудні Міжнародному Кримінальному Суду. До таких злочинів належать геноцид, воєнні злочини, злочини проти людяності та злочин агресії.

Як відзначається у дисертації, обов’язковою передумовою вчинення міжнародного злочину є протиправна поведінка держави як суб'єкта міжнародного права. Вона полягає в тому, що не виконуючи або не забезпечивши виконання взятих на себе міжнародно-правових зобов’язань, така держава створює умови для сприятливої суспільно-небезпечної поведінки своїх громадян.

Статутом не передбачено поділ злочинних діянь на важкі та менш важкі. У статті наголошується, що всі перелічені у ній злочини викликають стурбованість міжнародного співтовариства і є найбільш серйозними. Такий підхід до визначення злочинів, що закладений у Статуті МКС, є загальним та “охоплює у найбільш повній формі серйозні порушення Женевських Конвенцій, а також законів та звичаїв війни”.

Діяння, що являють собою злочин геноциду відповідно до положень Статуту, об'єднані єдиним умислом, спрямованим на знищення (абсолютне чи часткове) певної групи осіб, які об’єднані за національною, расовою чи релігійною основою. Саме ця ознака і характеризує геноцид як міжнародний злочин та відмежовує його від інших діянь.

Злочини проти людяності характеризуються особливим об’єктом посягання. Ним визнаються загальновизнані норми міжнародного права, що є життєво необхідними для існування світового співтовариства. І тим самим злочини проти людяності відрізняються від подібних суспільно-небезпечних діянь, передбачених національним кримінальним законодавством.

У статті Римського Договору відображена традиційна концепція воєнних злочинів. Наведений у ній перелік у порівнянні із ст. Статуту Нюрнберзького воєнного трибуналу дає підстави констатувати, що процес міжнародної криміналізації воєнних злочинів отримав значний розвиток.

Відзначається, що воєнні злочини представляють собою досить широке коло міжнародних суспільно-небезпечних діянь, для яких родовим об'єктом виступає міжнародне гуманітарне право, тобто міжнародно-правові гарантії захисту прав та свобод людини, що діють під час збройних конфліктів. А оскільки такі міжнародні конфлікти все ще мають місце, то питома вага цих злочинів є доволі високою.

До юрисдикції МКС віднесено також злочин агресії (п. d статті Статуту). Міжнародний Кримінальний Суд здійснює свою юрисдикцію стосовно злочину агресії у відповідності до Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року.

Характерним для цього злочину є те, що у міжнародному праві досі не існує єдиного прийнятого визначення агресії. Зазначена обставина зумовлює право МКС на здійснення юрисдикції щодо цього злочину лише після прийняття у відповідності до статей і 123 спеціального положення, яке б містило визначення злочину агресії та умови здійснення юрисдикції. Статут робить застереження, що таке положення повинне узгоджуватись із відповідними нормами Статуту ООН.

Розділ 3 дисертації “Здійснення міжнародного кримінального правосуддя” розпочинається з підрозділу 3.1”Процесуальні засади діяльності Міжнародного кримінального суду”, у якому висвітлюється кримінально-правова процедура притягнення до відповідальності осіб, що скоїли міжнародні злочини.

Зокрема, у дисертації наголошується, що крім встановлення кримінальної відповідальності за міжнародні злочини, для підтримання міжнародного правопорядку важливе значення має також міжнародне кримінальне правосуддя, що полягає у судовому переслідуванні осіб, винних у скоєнні цих злочинів.

Витоки міжнародного кримінального процесу знаходимо у Статуті Нюрнберзького Воєнного Трибуналу (1945 р.)та Токійського Воєнного Трибуналу (1946 р.). Неабияку роль у формуванні норм міжнародного кримінального процесу відіграли також норми національного кримінально-процесуального права. Це передусім стосується основних принципів кримінального процесу, загальних засад здійснення кримінального правосуддя та прав обвинувачених.

Та обставина, що в основі міжнародного кримінального процесу лежать принципи, притаманні внутрідержавному кримінальному процесу, є закономірним явищем, адже обидва вони мають єдину мету – здійснення правосуддя та невідворотність кримінального покарання.

За правилами Римського договору, Міжнародний Кримінальний Суд не може вважатись самосійним учасником кримінального процесу. Маючи у своєму складі основні процесуальні фігури він тим не менше не належить до безпосередніх учасників процесуальних правовідносин по здійсненню правосуддя.

Порівняно із кримінально-процесуальними нормами Міжнародних воєнних трибуналів типу ad hoc Римський Договір передбачає значно більше гарантій, що необхідні для справедливого судового розгляду. Недоліками, якi на практиці можуть призвести до небажаних наслідків, можна вважати визначення строків тримання під вартою, визнання особи обвинуваченою на стадії попереднього розслідування, тобто до винесення та затвердження обвинувального висновку, тощо.

У роботі подається визначення міжнародного кримінального процесу, як врегульованої на міжнародному рівні послідовної процедури, що передбачає дотримання визначених стадій та спрямовану на встановлення винних у скоєнні міжнародних злочинів, віднесених до юрисдикції МКС осіб, їх обвинувачення та засудження.

Співпраці держав із Міжнародним Кримінальним судом присвячено підрозділ 3.2. дисертації “Співробітництво держав та Міжнародного кримінального суду у забезпеченні правосуддя”. У ньому з’ясовуються основні форми співробітництва, що передбачені Римським Договором 1998 року, та розкриваються проблеми, що можуть виникнути на практиці. Такими формами співробітництва, зокрема, є передача та арешт підозрюваної особи, допомога у виконанні доручень державами шляхом проведення передбачених їх кримінально-процесуальним законодавством окремих слідчих дій. Це може бути проведення допитів, обшуків, встановлення місцезнаходження осіб та предметів злочину. Формою співробітництва вважається також захист потерпілих і свідків, збір та збереження доказів, включаючи покази під присягою, висновки експертів тощо.

Статут не обмежує видів співробітництва, розширюючи їх будь-якими діями, що дозволені внутрішнім законодавством держави-учасниці.

Дисертантом доводиться, що передача особи (в англійській версії Статуту – “surrender”) як вид співробітництва, не має на меті встановлення абсолютної юрисдикції над особою, як це властиво для екстрадиції, що має місце при видачі. МКС не державна структура і він не наділений суверенітетом, який би міг застосувати будучи державним утворенням. Навпаки, при екстрадиції злочинця держава, що його видає втрачає з ним будь-який взаємозв’язок, відновлення якого можливе лише після відбуття покарання такою особою у тій державі, яка вимагає його видачі. Тобто, держава, яка отримує злочинця, встановлює над ним свій суверенітет, що може виражатися як при засудженні такої особи (якщо це необхідно), так і при застосуванні до неї пенітенціарних заходів.

Відмінність “передачі” від “видачі” прослідковується і при відбутті покарання. Зокрема. при видачі особа відбуває покарання за законодавством держави, яка її прийняла. Положення ж Статуту передбачають направлення особи до пенітенціарних закладів будь-якої держави з урахуванням багатьох важливих моментів, що переважно стосуються прав засудженого. Тому, увагу потрібно акцентувати на правових наслідках, що породжують ці поняття, а не на тотожності їх перекладу з англійської мови.

Повноцінне співробітництво із МКС можливе лише стосовно тих держав, що ратифікували його Статут і таким чином приєднались до Римського Договору. З огляду на це, в дисертації аналізується ситуація, яка склалася з ратифікацією Статуту нашою державою. Аналіз Висновку Конституційного Суду України у справі про Римський договір, дає підстави вважати, що Статут МКС не суперечить Конституції України і міг бути ратифікований без внесення до неї змін. Аргументи щодо підтвердження цього наведено у положеннях новизни автореферату.

Висновки

У висновках до дисертації наводяться найбільш важливі варіанти особистого бачення дисертантом вирішення проблеми становлення міжнародної кримінальної юстиції за Римським Договором 1998 року:

1. До початку XX століття міжнародне право не знало випадків притягнення до кримінальної відповідальності індивідів за скоєння міжнародних злочинів. Покарання переможених завойовників у середні віки були радше помстою, аніж актами правосуддя, і здійснювалось не для попередження злочинних діянь у майбутньому. Це пояснюється запереченням тогочасним суспільством факту відповідальності держав за міжнародні злочини.

2. Поштовхом для формування міжнародної кримінальної юстиції як повноцінної інституції сучасного міжнародного права став Нюрнберзький Міжнародний воєнний трибунал. Принципи міжнародного кримінального судочинства вироблені ним впродовж свого короткого існування, є на сьогоднішній день загальновизнаними у міжнародному праві. Вони стали основою для майбутніх міжнародних трибуналів і знайшли своє відображення у Римському Договорі 1998 року про створення Міжнародного Кримінального Суду.

3. Статут МКС є результатом договірного правовстановлення і водночас актом міжнародного права, який визначає не тільки порядок та умови формування органів міжнародної кримінальної юстиції, діяння, що визнаються міжнародними злочинами і процесуальний порядок здійснення правосуддя, а й основні форми співробітництва держав-учасниць Римського договору у сфері міжнародного кримінального права.

4. Міжнародні злочини, що належать до юрисдикції Міжнародного Кримінального Суду вважаються найтяжчими суспільно-небезпечними діяннями, які посягають на основи світового правопорядку. Це, зокрема, підтверджується і закріпленням у Статуті Міжнародного Кримінального Суду принципу незастосування строків давності до таких злочинів як геноцид, агресія та воєнних злочинів.

5. Застосування кримінальної відповідальності до фізичних осіб за скоєння міжнародних злочинів не звільняє держави від відповідальності за міжнародним правом. Закріплення у нормах міжнародного права принципу індивідуальної кримінальної відповідальності зробило відповідальність держави незалежною від покарання індивідів за вчинення міжнародних злочинів.

6. Міжнародні злочини спричиняють порушення jus cogens – імперативних норм міжнародного права, а тому вони повинні бути криміналізованими у міжнародному праві. Визначення таких суспільно-небезпечних діянь як злочинів у внутрідержавному кримінальному законі є виконання державою своїх зобов’язань за міжнародним правом як учасника міжнародного договору, а не спробою встановити факт відповідальності за порушення норм міжнародного права.

7. З позицій термінологічного порівняння воєнних злочинів, що є властивими для міжнародного права і військових злочинів, що передбачені національним кримінальним законом, правомірним вважатиметься вживання терміну саме “воєнні злочини”, оскільки вони вчиняються лише під час збройних конфліктів і їх суб’єктами можуть бути не тільки військовослужбовці. Тому в українській міжнародно-правовій термінології правильним буде вживання терміну “воєнні злочини” для позначення відповідних діянь, які передбачені Статутом МКС, а не “військові”, як це трапляється у літературі.

8. Положення Статутів Міжнародних трибуналів та Римського договору 1998 року дають підстави констатувати формування у міжнародному праві міжнародного кримінального процесу. Це своєрідна самостійна процедура, що передбачає дотримання визначених стадій і проявляється у діяльності Міжнародного Кримінального Суду з метою встановлення обвинувачення та засудження осіб, винних у скоєнні міжнародних злочинів.

9. Статут МКС визначає доволі широкий спектр гарантій, що надаються засудженій особі у порівнянні із аналогічними Міжнародними Воєнними трибуналами типу ad hoc. Зокрема, особа, що засуджена судом до покарання, має право на апеляцію та на перегляд вироку за нововиявленими обставинами, який допускається навіть після смерті засудженого. Все це свідчить про гуманізацію міжнародного кримінального правосуддя, його спрямованість на встановлення істини.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Пилипенко В.П. Етапи формування міжнародної кримінальної юстиції // Вісник Львівського університету. – Серія: Міжнародні відносини. – Вип. . – Львів, 2000. – С. .

2. Пилипенко В.П. Суб’єкт кримінальної відповідальності в міжнародному праві // Вісник Львівського університету. – Серія: Міжнародні відносини. – Вип. . – Львів, 2001. – С. .

3. Пилипенко В.П. До проблеми універсальної юрисдикції Міжнародного кримінального суду // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Збірник наукових статей. – Вип. . – Івано-Франківськ, 2002. – С. .

4. Пилипенко В.П. Основні форми міжнародного співробітництва за Римським Договором 1998 року // Держава і право: Збірник наукових праць. – Вип. . – Київ, 2003. – С. .

5. Пилипенко В.П. Криміналізація злочину геноциду за Римським Статутом 1998 р. // Український журнал міжнародного права. – 2003. - № . – С. .

6. Пилипенко В.П. Деякі аспекти організації та діяльності Міжнародного трибуналу по Руанді // Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України: Матеріали науково-практичної конференції. – К.: КЮІ МВС України, 2004. – Ч. . – С. .

Анотація

Пилипенко В.П. Міжнародний кримінальний суд за Римським Договором 1998 року. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 – міжнародне право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2005.

У дисертації досліджуються проблеми, пов’язані із створенням та діяльністю Міжнародного кримінального суду, Статут якого був прийнятий 1998 року на міжнародній конференції в Римі. Визначається поняття міжнародної кримінальної юстиції, проводиться історичний аналіз її зародження та формування як самостійної інституції міжнародного права. Розкривається структура та порядок формування органів Міжнародного кримінального суду, його юрисдикція, дається загальна характеристика суб’єктів міжнародної кримінальної відповідальності та види міжнародних злочинів. Розкриваються стадії міжнародного кримінального процесу.

Особлива увага приділяється підставам та порядку притягнення індивідів до міжнародної кримінальної відповідальності за скоєння міжнародних злочинів. Проводиться історико-правовий аналіз правової природи міжнародної кримінальної відповідальності, досліджуються елементи міжнародних злочинів, підсудних Міжнародному кримінальному суду, особливості співробітництва держав із Міжнародним кримінальним судом, та проблема, пов’язана із ратифікацією Римського Договору Україною.

Ключові слова: Міжнародний кримінальний суд, міжнародний злочин, міжнародна кримінальна відповідальність індивідів, міжнародний кримінальний процес, міжнародна кримінальна юстиція.

Summary

Pylypenko V.P. The International Criminal Court under the Rome Treaty of 1998. – Manuscript.

Thesis for awarding the candidate of laws degree in speciality 12.00.11 - International Law. – National Law Academy of Ukraine named after Yaroslav the Mudry. – Kharkiv, 2005.

The dissertation is devoted to research of the International criminal court which Charter has been accepted in 1998 at the international conference in Rome. The concept of the international criminal justice is opened, its historical analysis of the development and formations as independent institution of international law is carried out. The structure and the order of formation of bodies of the International criminal court, its jurisdiction in the attitude to subjects of the international criminal liability and to the international crimes are opened. Characteristic of the international criminal trial is defined.

Special attention is given to the bases and the order of attraction of individuals to the international criminal liability for the committed international crimes.

The historical - legal analysis of the legal nature of the international criminal liability is carried out, elements of the international crimes falling under jurisdiction of the International criminal court, feature of co-operation of the states with the International criminal court, and the problem connected with ratification of the Rome Treaty by Ukraine are investigated.

Keywords: the International criminal court, the international crime, the international criminal liability of individuals, the international criminal procedure, the international criminal justice.

Аннотация

Пилипенко В.П. Международный уголовный суд по Римскому Договору 1998 года. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 – международное право. – Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2005.

На основе теоретического анализа международных документов и обобщения практического опыта проведения Международных Военных трибуналов типа ad hoc исследуются проблемы воплощения в жизнь положений Римского Договора 1998 г. и создания постоянно действующего Международного Уголовного Суда. Рассмотрены исторические аспекты и объективные предпосылки формирования международной уголовной юстиции.

В процессе исследования подчеркивается, что истоки международной уголовной юстиции следует искать в материалах Версальского мирного договора 1918 года, которым предусматривалась возможность проведения суда над лицами, виновными в совершении международных преступлений. Дальнейшее развитие и практическое осуществление этот вопрос получил в Нюрнбергском, Токийском, Руандийском и Югославском военных трибуналах.

В диссертации подчеркивается неэффективность трибуналов системы ad hoc и необходимость создания постоянно действующего международного органа для преследования и наказания лиц, виновных в совершении международных преступлений. Анализируется структура и порядок формирования органов Международного уголовного суда, проблемы его преемственности.

Акцентируется внимание на принципах деятельности Международного уголовного суда, нашедшие свое применение в Римском Договоре. Дается определение международной уголовной юстиции.

Особое внимание уделено проблемам юрисдикции Международного уголовного суда и в частности, обоснованию индивидуальной ответственности лиц, виновных в совершении международных преступлений. На основании научных и практических результатов докахывается правомерность применения норм международного права к физическим лицам за содеянные международные преступления и невозможность привлечения к уголовной ответственности государств.

Подробно анализируются международные преступления, подпадающие под юрисдикцию суда. Подчеркивается, что геноцид, военные преступления, преступления против человечности и агрессия являются наиболее тяжкими международными преступлениями, характеризируются их элементы, особо подчеркивается опасность таких деяний.

Самостоятельный раздел диссертации посвящен исследованию международного уголовного процесса, правовым основанием которого является Римский Договор 1998 года, и который будет осуществляться Международным уголовным судом в отношении лиц, обвиняемых в совершении международных преступлений. Характеризируется деятельность органов суда по расследованию преступлений, предъявлению обвинений и осуждению виновных. Анализируются права и обязанности участников процесса, особое внимание уделяется гарантиям прав обвиняемых и осужденных.

В работе также раскрываются основные проблемы, возникающие в результате сотрудничества государств и Международного уголовного суда, особенно что касается передачи лиц под юрисдикцию суда. Предлагаются варианты разрешения ситуации, сложившейся с ратификацией Римского Договора Украиной.

Ключевые слова: Международный уголовный суд, международное преступление, международная уголовная ответственность индивидов, международный уголовный процесс, международная уголовная юстиция.