Міністерство освіти і науки України

Донецький державний університет економіки і торгівлі

ім. М. Туган-Барановського

ПЛЕТЕНЬ ЮРІЙ ІВАНОВИЧ

УДК: 339.138 (043.3)

ОРГАНІЗАЦІЯ І УПРАВЛІННЯ

ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Спеціальність 08.06.01 -

Економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Донецькому державному університеті економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – кандидат економічних наук, професор

Воробйов Борис Зиновійович,

Донецький державний університет економіки і торгівлі ім.М.Туган-Барановського, професор кафедри маркетингу та комерційної справи.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Аптекар Савелій Семенович,

Донецький державний університет економіки і торгівлі ім.М.Туган-Барановського, завідувач кафедри інвестиційного менеджменту;

кандидат економічних наук, доцент

Кравченко Сергій Іванович,

Донецький національний технічний університет, доцент кафедри економіки підприємств, заступник декану факультету економіки і менеджменту.

Провідна установа - Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського Міністерства освіти і науки України (м. Сімферопіль).

Захист відбудеться 21 лютого 2005р. о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.11.055.01 у Донецькому державному університеті економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського за адресою: 83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 31.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського за адресою: 83017, м. Донецьк, б. Шевченка, 30.

Автореферат розісланий 21 січня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.В. Виноградова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Під час становлення ринкових відносин і інтеграції вітчизняної економіки у світову, суттєво змінюється система економічних відносин, які змінюють умови функціонування вітчизняних промислових підприємств. З історії економічних криз відомо, що їх подоланню сприяє, насамперед, пожвавлення в інвестиційній діяльності. В умовах ринкових процесів, що нормально розвиваються, інвестиційна сфера одна з перших реагує на виникнення невідповідності між суспільними потребами і економічними можливостями їх задоволення. Розвиток інвестиційної сфери грунтує основу майбутніх соціально-економічних перетворень, структурних змін в економіці, діяльності держави і підприємств. У цьому зв’язку активізація інвестиційної діяльності в Україні є передумовою стабілізації й економічного зростання країни.

Важливою задачею є розвиток як теоретичної бази, так і методологічної основи управління інвестиційною діяльністю підприємств харчової промисловості. Напрямком, який сприяє підвищенню ефективності господарювання та конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості за рахунок забезпечення фінансовими джерелами впровадження інновацій на підприємстві є розробка та впровадження заходів щодо удосконалення їхньої інвестиційної діяльності.

Теорія і практика інвестування висвітлена в наукових працях вітчизняних і іноземних вчених – економістів на яких при проведені дослідження спирався здобувач: Г.Александера, Г. Алексюка, В Амітана, О. Амоші, Р. Антоні, С. Аптекаря, Н. Внукової, В. Глазунова, С.Кравченка, І. Лукінова, Р. Макконелла і Стенлі Л. Брю, О. Мазаракі, Ю. Макогона, Л. Михайлівської, Л. Омелянович, М. Павловського, А. Пересади, Д. Розенберга, В. Савчука, І. Сало, Н. Ушакової, В. Федоренка, В. Хобти, М. Чумаченка, У. Шарпа, В. Шевчука й інших. Незважаючи на те, що всіма авторами визнається надзвичайна важливість проблеми пошуку шліхів оптимізації інвестиційного процесу в Україні, нові форми його деталізації розроблені недостатньо. У більшості робіт цього напрямку дається оцінка сучасних тенденцій інвестиційного розвитку, інвестиційної привабливості держави в цілому, окремих регіонів або підприємств, ефективності реалізації інвестиційних проектів. Разом з тим, недостатня увага приділяється реалізації інвестиційних можливостей підприємств харчової галузі шляхом оптимізації їх взаємодії з іншими суб’єктами інвестиційної діяльності. Таким чином, актуальність досліджень цього напрямку, їх практична затребуваність обумовили вибір теми дисертаційної роботи, її цільову спрямованість і структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематики науково-дослідних робіт Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановского: госпдоговірна тема №869/2002 “Підвищення економічної ефективності використання інвестицій на підприємстві” (номер держреєстрації – 0104U010428) – проаналізовано стан інвестиційної діяльності на підприємстві, запропоновано напрямки підвищення ефективності використання інвестицій і поліпшення інвестиційної політики; госпдоговірна тема №936/2003 “Формування інвестиційного портфелю підприємства” – рекомендовано напрямки підвищення ефективності обґрунтування інвестиційного портфелю в умовах ризику; госпдоговірна тема №22/2004 “Розробка науково-методичних рекомендацій з організації інвестиційної діяльності підприємств харчової промисловості” (номер держреєстрації – 0104U010427) – обґрунтовано та рекомендовано методику розрахунків ефективності результатів інвестиційної діяльності підприємств харчової промисловості.

Головна ідея роботи полягає в науковому і практичному визначенні основних тенденцій розвитку інвестиційних процесів та напрямків активізації інвестиційної діяльності в підприємствах харчової промисловості в умовах ризику.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних і практичних рекомендацій щодо оптимізації організації та управління інвестиційною діяльністю підприємств харчової промисловості.

Реалізація мети дисертації зумовила вирішення таких завдань:

дослідження сутності інвестицій та їхньої ролі у забезпеченні процесів розширеного відтворення підприємства;

обґрунтування концептуальних особливостей інвестиційної політики в Україні;

визначення напрямків державного регулювання інвестиційної діяльності підприємств;

удосконалення методів обґрунтування ефективності інвестиційної діяльності підприємств харчової промисловості;

розробка методики розрахунку показників виробничої ефективності інвестиційних проектів та адаптація методики оцінки ефективності інвестиційних проектів до управління інвестиційною діяльністю підприємств харчової промисловості;

обґрунтування особливостей управління розвитком системи страхування інвестиційної діяльності підприємств харчової промисловості;

розробка напрямків розвитку системи страхування інвестиційної діяльності.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є процеси інвестиційної діяльності підприємств харчової промисловості в Україні.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних і практичних аспектів, що визначають ефективність інвестиційних проектів підприємств харчової промисловості та їх захист від ризиків шляхом страхування.

Інформаційну базу дослідження склали: офіційні дані Державного Комітету Статистики України, Міністерства економіки України, Донецького обласного управління статистики, нормативні документи Кабінету Міністрів України, Міністерства Фінансів України, постанови урядових органів України, звітність Національного банку України, фактичні дані і планово-економічні показники інвестиційної діяльності підприємств харчової промисловості, а також відомості, які містяться у спеціальній економічній літературі.

Методи дослідження. При проведенні дослідження використовувалися: методи системного аналізу економічних явищ - для оцінки сучасного стану інвестиційної діяльності в країні і харчової промисловості, зокрема, розробки пропозицій щодо її активізації; економіко-статистичні методи, метод вибіркових обстежень і угрупування - для визначення інвестиційної привабливості підприємств харчової промисловості, індексний метод порівняльних характеристик – для розробки методики оцінки ефективності реальних інвестицій в харчовій промисловості, розрахунку показників ефективності інвестиційних проектів; економіко-математичне моделювання - для визначення інвестиційного ризику на підприємствах та встановлення середніх потреб галузі в реальних інвестиціях. Обробка інформації проведена з використанням сучасних інформаційних технологій і програм.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі визначено сучасні економічні основи інвестиційного процесу, що дозволило узагальнити практику інвестування, яка існує у харчових підприємствах, дати їй оцінку і розробити практичні рекомендації щодо її вдосконалення. До конкретних результатів досліджень, які були отримані автором самостійно і дозволяють визначити наукову новизну дисертації можна віднести такі:

уперше:

запропоновано системний підхід до оцінки ефективності інвестиційних проектів, що полягає в розробці порівняльно-аналітичних показників, погоджених за економічним змістом з показниками виробничої діяльності підприємств: витрати на одиницю вартості продукції і відсоток їх зниження; відносна економія витрат на виробництво продукції;прибуток (включаючи амортизацію) і його приріст у порівнянні с базисним рівнем, усього й у тому числі за рахунок відносної економії витрат; доход і його приріст у порівнянні з базисним рівнем, усього й у тому числі за рахунок економії матеріальних і інших витрат; потенційний прибуток і його приріст у порівнянні з базисним рівнем, усього й у тому числі за рахунок зниження собівартості продукції; частка приросту прибутку за рахунок зниження собівартості продукції в порівнянні з базисним рівнем;

удосконалено:

систематизацію ризиків підприємств харчової промисловості за факторами виникнення та взаємодії: чисті (природні, екологічні, політичні тощо) та спекулятивні – фінансові, у тому числі - інвестиційні: втраченої вигоди, зниження дохідності інвестицій (відсоткові, кредитні), прямих фінансових втрат (біржові, селективні, банкрутства);

методичні підходи: щодо оцінки ефективності інвестиційного проекту (ІП), а саме: застосування комплексного підходу при оцінюванні ефективності ІП у всіх фазах інвестиційної діяльності та експлуатації об’єкта; щодо розрахунку ефективності результатів інвестиційної діяльності з врахуванням екстенсивної й інтенсивної складової ефективності впровадження ІП (приріст доданої вартості та приріст доходу за рахунок дії інтенсивних і екстенсивних факторів, зв'язаних з реалізацією ІП; частка приросту доходу і прибутку за рахунок дії інтенсивних факторів у загальних обсягах їх приросту, обумовлених реалізацією ІП тощо); систему показників оцінки ефективності результатів інвестиційної діяльності з урахуванням ризиків (приріст доданої вартості в результаті реалізації ІП; приріст прибутку, включаючи амортизацію, у результаті реалізації ІП; приріст доходу за рахунок реалізації ІП тощо);

страхову стратегію підприємств харчової промисловості як баланс між фінансовими можливостями підприємства й інвестиційними ризиками, шляхом організації страхового фонду, призначеного для компенсації можливих збитків;

одержало подальший розвиток:

комплекс пропозицій з організації страхового захисту інвестиційних проектів підприємств харчової промисловості за допомогою розширення існуючого асортименту страхового ринку, а також обґрунтування ефективні стратегії фінансового розвитку страхової компанії за допомогою оптимізації структури страхового портфеля;

рекомендації з підвищення ефективності обґрунтування інвестиційних проектів в умовах ризику за допомогою ранжирування вагомості, зв'язку і ролі фаз, що складають життєвий цикл інвестиційного проекту.

Практичне значення одержаних результатів. Дисертація являє собою узагальнення проведених автором досліджень за поставленою проблемою, що є внеском у розробку економічних і соціальних основ організації і розвитку інвестиційної діяльності харчових підприємств. Практичне значення мають такі розробки як: модель обґрунтування ІП в умовах ризику; методика аналізу впливу реалізації ІП на економічні показники виробничої діяльності підприємства; алгоритм процесу організації інвестиційного страхування, що дозволить гарантовано прийняти ІП на страхування, ефективно розподілити можливий збиток при наступі ризикової події з урахуванням фінансових можливостей страховиків та забезпечить гарантоване виконання зобов'язань страховиками при виникненні страхового збитку шляхом посилення державного контролю та за рахунок інформаційної прозорості страхового процесу в цілому.

Одержані наукові результати використані на підприємствах харчової промисловості таких як: Куйбишевська районна у м. Донецьку Рада (довідка про впровадження від 21.01.2004), ПП “Рендві” (довідка від 21.05.2004), ТОВ “Трансстрой” (довідка від 16.11.2004), ЗАТ “Сармат” (довідка від 02.12.2004), ПП “Укрпродукт” (довідка від 20.12.2004), при розробці основних напрямків інвестиційної стратегії підприємств на 2004-2007рр. Це стосується комплекту заходів, спрямованих на активізацію процесів на підприємствах харчової промисловості, реалізацію їх інвестиційних можливостей. Крім того, ряд рекомендацій, запропонованих у дисертаційній роботи, використано в практиці діяльності пивоварних підприємств, зокрема рекомендацій із застосування системи показників у процесі прийняття інвестиційних рішень що до оптимізації інвестиційної політики, вирішення проблем інформаційного обслуговування інвестиційного процесу.

Основні положення дисертації можуть використовуватися (частина вже використовується в навчальному процесі у Донецькому державному університеті економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського) при викладанні дисциплін “Управління проектом”, “Інвестиційний менеджмент”, “Комерційна діяльність”, а також при виконанні курсових і дипломних робіт студентами економічних спеціальностей.

Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні рекомендації, висновки і пропозиції, що одержані в ході проведення досліджень, розроблені автором самостійно шляхом аналізу й узагальнення теоретичного і практичного матеріалу.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися й одержали позитивну оцінку на 8 наукових конференціях: X Міжнародній науково-практичній конференції “Управління організацією: регіональні аспекти” (м. Київ, 2002 р.); II та ІІІ Міжнародних науково - практичних конференціях “Маркетингові дослідження в Україні” (м. Ялта, 2002,2004 рр.); Міжнародній науково-практичній конференції “Управління підприємствами: проблеми та шляхи їх вирішення” (м. Ялта, 2003 р.); VII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта ’2004” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми формування та реалізації інвестиційної стратегії господарюючого суб’єкта” (м. Дніпропетровськ, 2002 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Підприємництво, менеджмент, маркетинг: стан та перспективи розвитку в Україні” (м. Донецьк, 2002 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інвестиційні стратегії сталого розвитку” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.).

Наукові публікації. За результатами дисертації опубліковано 12 наукових робіт загальним обсягом 5,9 д.а., які належать особисто автору, з них – 4 статті обсягом 1,6 д.а. у фахових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації складає 166 сторінок. Робота містить 19 таблиць на 16 сторінках, 10 рисунків на 6 сторінках, 6 додатків на 8 сторінках, список використаних джерел з 135 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито сутність та стан розробки проблеми, що розглядається, обґрунтовано необхідність проведення досліджень у визначеному напрямку. Надано загальну характеристику дисертації, що містить актуальність теми та її практичну значущість, поданий зв'язок роботи з напрямками наукових досліджень, сформульовано мету і задачі дослідження, визначено його об'єкт та предмет, представлено наукову новизну одержаних результатів, їх практичне застосування та апробацію, наведено перелік публікацій за темою дисертації.

У першому розділі "Інвестиційна активність як фактор стабілізації і економічного зростання" на основі аналітичних досліджень визначено сутність інвестицій: їх класифікація і роль у забезпеченні процесів розширеного відтворення підприємства, досліджено завдання інвестиційної діяльності підприємства на стадії інвестиційного процесу, обґрунтовано концептуальні особливості інвестиційної політики в Україні.

Інвестиції на відтворення основних засобів і приріст мате-ріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень. Отже, капітальні вкладення є більш вузьким поняттям і можуть розглядатися лише як одна з форм інвестицій, але не як їх аналог. Однак, за обсягом та значущістю, вони є основною частиною інвестицій, у нашій країні на них припадає близько 85 % усіх інвестицій. Тому, пропонується наступне економічне визначення інвестицій: це витрати на створення, розширення, реконструкцію (модернізацію) та технічне переозброєння основного капіталу.

Організацію та управління інвестиційною діяльністю пропонується розглядати як комплекс заходів і практичних дій юридичних та фізичних осіб, а також держави щодо здійснення інвестицій у будь-якій формі з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Оскільки основною метою управління інвестиційною діяльністю є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії підприємства на окремих етапах його розвитку, що в кінцевому підсумку набуває конкретного вираження в максимізації ринкової вартості підприємства та підвищенні добробуту його власників у поточному та майбутніх періодах, то в процесі реалізації цієї мети інвестиційна діяльність спрямовується на вирішення найважливіших завдань розвитку економіки підприємства, що представлене на рисунку 1.

У межах теорії індустріального суспільства інвестиції визначаються як найважливіший фактор економічного зростання, а скорочення їх обсягів розцінюється як одне із явних свідчень порушень у господарчому розвитку: по-перше, саме з активізації інвестиційної діяльності у фазі депресії починаються процеси оновлення морально застарілого основного капіталу і подолання економічної кризи; по-друге, інвестиційний процес, перетворюючись у процес систематичної реалізації інновацій, впроваджує у виробничий процес найновіші досягнення науково-технічного прогресу.

Рис.1. Система основних завдань, спрямованих на реалізацію головної мети інвестиційної діяльності підприємства

У той час частка прямих іноземних інвестицій у харчову промисловість в загальної галузевої структури поступово зменшується незважаючи на певне зростання обсягу інвестицій у цю галузь (табл.1).

Таблиця 1

Обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) у харчову промисловість
|

1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003

млн дол. | % | млн дол. | % | млн дол. | % | млн дол. | % | млн дол. | %

Загальний галузевий обсяг ПІІ | 2810,7 | 100,0 | 3281,8 | 100,0 | 3865,5 | 100,0 | 4406,2 | 100,0 | 5339,0 | 100,0

Обсяг ПІІ у харчову промисловість | 584,7 | 20,8 | 659 | 20,1 | 775,5 | 20,1 | 795,9 | 18,1 | 852,3 | 16,0

Практично всі форми та напрямки інвестування супроводжують ризики, які характеризують ймовірність настання несприятливих подій, що спричинять збитки від інвестиційної діяльності. Інвестиційні ризики включають у себе ризики неотримання прибутків у разі нездійснення певних заходів щодо усунення ризиків; ризики зниження дохідності інвестицій, а саме підвищення відсотків за кредити, зниження дивідендів, небезпеку неотримання позичальником основної частини боргу та відсотків (так званий кредитний ризик); ризики прямих фінансових втрат – біржові ризики (неплатежі за комерційними угодами, комісійними винагородами брокерській фірмі), селективні ризики (ризики неправильного вибору об'єкта або способу вкладення капіталу при формуванні інвестиційного портфеля), ризики банкрутства. Запропонована класифікаційна схема ризиків підприємств харчової промисловості наведена на рис. 2.

Рис.2. Класифікаційна схема ризиків підприємств харчової промисловості

Особливості трансформаційного періоду національної економіки обумовлюють необхідність розгляду проблеми її інвестування у декількох однаково важливих аспектах, а саме: потреби в інвестиціях, можливості активізації процесу інвестування, наявності або відсутності ефективного попиту на інвестиції у суб'єктів господарювання.

Інвестиційний прорив має стати ключовою ланкою забезпечення економічного росту, а отже і всієї стратегії реалізації головної мети соціальної держави. Цей прорив включає декілька критично необхідних компонент інвестиційної політики, основними з яких є такі: форсоване зростання капітальних вкладень, обсяг яких повинен в наступному десятиріччі, як мінімум, подвоїтись, що можливе при його збільшенні із середнім темпом не нижче 8-9 % на рік; структурно-інвестиційна стратегія розвитку, що полягає в приоритетному інвестуванні секторів, які спроможні забезпечити конкурентоспроможність національної економіки у світовому господарстві; інноваційна спрямованість інвестицій; інвестиційна підтримка деяких значимих для економіки в цілому секторів, які не мають достатнього інвестиційного потенціалу.

Запропоновано принципові умови, які мають бути закладені в основу механізму державного регулювання інвестиційної діяльності, а саме: (1) враховуючи обмеженість інвестиційних ресурсів, першочерговою є реалізація інвестиційних проектів з низькою капіталоємністю, з порівняно коротким строком реалізації, досить швидкою окупністю й високою ефективністю. Інвестовані галузі мають виробляти переважно продукцію масового попиту, здатну витримати конкуренцію з імпортованими аналогами, що мають стійкий попит на внутрішньому ринку; (2) заохочення інвестицій, що спрямовуються на заміну застарілого виробничого апарату на основі нових технологій, передусім таких, що зберігають імпортні та інші дефіцитні ресурси, використовуючи при цьому наявний вітчизняний інноваційний потенціал та забезпечуючи імпорт переважно не товарів та послуг, а технологій і ноу-хау; (3) відновлення інвестиційної функції бюджету, що має виражатись у тому, що інвестиційні проекти, які пройшли процедуру незалежної сертифікації, матимуть високу частку державної підтримки; (4) зменшення обов'язкової норми резервування для комерційних банків, які займаються реалізацією інвестиційних програм, у реальному секторі економіки; (5) усунення диспропорцій, пов'язаних із необґрунтованими пільгами, деформованою структурою цін, високими податковими ставками. Акцент при цьому має бути зроблено не на механічному зниженні податків, а на такій зміні механізму оподаткування, яка б пов'язала пільги з реальним здісненням інвестицій та збільшенням виробництва.

У другому розділі дисертаційної роботи "Ефективність управління інвестиційною діяльністю підприємств харчової промисловості", на основі дослідження існуючих методик удосконалено методи обґрунтування ефективності інвестиційної діяльності підприємств харчової промисловості; рекомендовано методику розрахунку показників виробничої ефективності інвестиційних проектів та адаптовано методику оцінки ефективності інвестиційних проектів до управління інвестиційною діяльністю підприємств харчової промисловості.

Найбільш актуальним для інвестиційної діяльності підприємств харчової промисловості є вирішення проблем, що виникають у передінвестиційній фазі, тому що саме в цій фазі визначається ефективність вкладення інвестиційних ресурсів у проект, проводиться аналіз варіантів реалізації проекту, і на основі аналізу результатів приймається рішення про доцільність інвестування. Застосовувані в Україні методи оцінки ефективності інвестиційних проектів використовують стандартний набір показників (чистий дисконтований доход, внутрішня норма прибутковості, строк окупності з обліком дисконтування), не дають об'єктивної оцінки, тому що вони побудовані на припущенні, що майбутні доходи інвестиційної діяльності можна визначити однозначно. Автором пропонується всю послідовність розрахунків, зв'язаних з оцінкою ефективності інвестиційної діяльності, розділити на два самостійних етапи. На першому етапі дається оцінка ефективності інвестиційного проекту в цілому, на другому – здійснюється оцінка ефективності участі в інвестиційному проекті. Даний методичний підхід обумовлений тим, що ефективність інвестиційного проекту в цілому варто визначати для створення зацікавленості інвесторів у фінансуванні проекту.

З метою економічного аналізу взаємозв'язків між показниками ефективності виробничої діяльності підприємства і відповідних їм за економічним змістом показниками ефективності інвестиційного проекту доцільно використовувати наступну систему узагальнюючих і особливих показників ефективності виробничої діяльності підприємства: витрати на одиницю вартості продукції і відсоток їх зниження; відносна економія витрат на виробництво продукції;прибуток (включаючи амортизацію) і його приріст у порівнянні с базисним рівнем, усього й у тому числі за рахунок відносної економії витрат; доход і його приріст у порівнянні з базисним рівнем, усього й у тому числі за рахунок економії матеріальних і інших витрат; потенційний прибуток і його приріст у порівнянні з базисним рівнем, усього й у тому числі за рахунок зниження собівартості продукції; частка приросту прибутку за рахунок зниження собівартості продукції в порівнянні з базисним рівнем,%.

Часткові показники ефективності матеріальних витрат і витрат енергоресурсів на виробництво продукції: (1) матеріальні витрати і витрати енергоресурсів на одиницю вартості продукції (матеріалоємність і енергоємність продукції) і відсоток їх зниження; (2) відносна економія матеріальних витрат і енерговитрат на виробництво продукції у вартісному вираженні; (3) приріст прибутку і доходу за рахунок зниження матеріалоємності й енергоємності продукції; (4) частка приросту прибутку за рахунок зниження матеріалоємності й енергоємності продукції.

Часткові показники ефективності використання витрат на оплату праці: (1) витрати на оплату праці, включаючи відрахування на соціальні нестатки, на одиницю вартості продукції і відсоток їх зниження; (2) відносна економія витрат на оплату праці, включаючи відрахування на соціальні нестатки; (3) приріст прибутку за рахунок відносної економії витрат на оплату праці, включаючи відрахування на соціальні нестатки; (4) приріст прибутку в порівнянні з базисним рівнем, у тому числі за рахунок відносної економії витрат на оплату праці, включаючи відрахування на соціальні нестатки; (5)частка приросту прибутку за рахунок відносної економії витрат на оплату праці, включаючи відрахування на соціальні нестатки.

Часткові показники ефективності використання амортизації: (1) витрати на амортизацію на одиницю вартості продукції і відсоток їх зниження; (2) відносна економія амортизації; (3) приріст прибутку за рахунок відносної економії витрат на амортизацію; (4) частка приросту прибутку за рахунок відносної економії витрат на амортизацію.

Часткові показники ефективності використання інших витрат: (1) втрати інших витрат на одиницю вартості продукції і відсоток їх зниження; (2) відносна економія інших грошових витрат на виробництво продукції; (3) приріст прибутку за рахунок відносної економії інших витрат; (4) приріст доходу за рахунок зміни інших грошових витрат; (5) частка приросту прибутку за рахунок відносної економії інших витрат.

Корінні відмінності пропонуємих узагальнюючих показників економічної ефективності виробничої діяльності від існуючих полягають у наступному:

- основний узагальнюючий показник дозволяє розрахувати на рівні підприємства темп приросту ефективності виробництва – випередження темпів росту результату виробництва в порівнянні з темпами росту витрат;

- узагальнюючі показники мають безпосередній зв'язок з показниками, що характеризують ефективність використання кожного ресурсу окремо. Це дозволяє при економічних дослідженнях (при плануванні, проектуванні й економічному аналізі) визначати вплив змін в ефективності використання кожного з ресурсів, що функціонують у виробництві (праці, основних виробничих фондів і матеріальних ресурсів), на підвищення економічної ефективності виробництва в цілому;

- на основі зіставлення обсягу виробництва продукції з загальними витратами можна зробити висновок про досягнутий рівень ефективності виробництва – ступеня відповідності фактичних сукупних витрат суспільно необхідному рівню цих витрат;

- показники приросту доданої вартості і прибутку за рахунок зменшення собівартості дозволяють погодити інтереси держави, підприємств і інвесторів із приводу виробництва і розподілу кінцевих результатів;

- показник відносної економії витрат дозволяє погоджувати показники економічної ефективності виробничої діяльності підприємства в цілому з показниками виробничої ефективності інновацій і забезпечувати взаємозв'язок між групами узагальнюючих і приватних показників, давати узагальнюючу оцінку змін в інтенсифікації використання ресурсів, що утягуються знову в процес виробництва;

- узагальнюючі показники дають можливість контролювати ефективність витрат фондів накопичення і споживання, раціональність використання капітальних вкладень, спрямованих на технічне переозброєння і створення нових робочих місць, а також здійснювати контроль за приведенням у дію внутрішньогосподарських резервів.

Розглянемо способи розрахунку узагальнюючих показників економічної ефективності виробничої діяльності. Відсоток зниження собівартості продукції доцільно використовувати в управлінському обліку для оцінки ефективності господарювання і конкурентноздатності підприємства, порівняльного аналізу діяльності учасників. Він розраховується по формулі:

, (1)

де ТП1 і ТП0 – обсяг продукції звітного і базисного періоду у порівняних цінах, грн; C1 і С0 – собівартість продукції звітного і базисного періоду в порівняних цінах, грн; Вmp1 і Втр0 – витрати на одну гривню продукції у звітному і базисному періодах, коп; Ес – відносна економія по собівартості продукції за рахунок спільної дії всіх техніко-економічних факторів, грн; Ср – розрахункова собівартість продукції, грн.

При узагальнюючій оцінці роботи підприємств харчової промисловості важливо визначити як відсоток зниження собівартості продукції, так і відносну економію загальних витрат на виробництво продукції. Маючи інформацією про відносну економію собівартості продукції, можна визначити приріст прибутку і доданої вартості за рахунок такої економії, також цей показник дозволяє побудувати схему взаємозв'язків між узагальнюючими і особливими показниками собівартості, а останніх – з показниками, що характеризують ефективність техніко-економічних факторів або окремих науково-технічних заходів. Розрахунок відносної економії собівартості продукції в цілому по підприємству (Эс) за рахунок спільної дії всіх техніко-економічних факторів пропонується розраховувати за формулою 2:

, (2)

де Ес, С1, С0, ТП1, ТП0 – те ж, що й у формулі (1)

Загальний приріст потенційного прибутку ?Пзаг розраховується за формулою 3:

, (3)

де ?С – загальний приріст витрат на виробництво продукції в звітному періоді в порівнянні з базисним рівнем, грн; Кро – коефіцієнт рентабельності базисного періоду, од.; Ес – відносна економія собівартості продукції за рахунок спільної дії всіх техніко-економічних факторів, грн; інші показники мають ті ж значення, що й у формулі (1).

Загальний приріст прибутку підприємства в звітному періоді в порівнянні з базисним рівнем складається з двох складових: приросту прибутку за рахунок інтенсивних факторів (?Пі) і приросту прибутку за рахунок екстенсивних факторів (?Пэ). Приріст прибутку за рахунок факторів екстенсивності досягається за рахунок збільшення загальної суми витрат на виробництво продукції, досягнутої в базисному періоді (ТПо/Со=Кро). Отже, чим вище рівень рентабельності продукції, досягнутий у базисному періоді, тим більший приріст прибутку може бути отриманий на кожну гривню приросту витрат. Найбільш ефективний рівень господарювання на підприємствах харчової промисловості забезпечується приростом прибутку за рахунок відносної економії собівартості продукції, тобто за рахунок інтенсивних факторів. У результаті дії інтенсивних факторів, приріст продукції і прибутку досягається за рахунок залучення у виробничий процес зекономлених ресурсів: трудових, матеріальних і фінансових..

Частка приросту прибутку за рахунок відносної економії собівартості в загальному приросту прибутку (Дпэ) розраховується за формулою 4:

, (4)

де ?П – загальний приріст прибутку в звітному періоді в порівнянні з базисним рівнем; ?Пі – приріст прибутку за рахунок інтенсивних факторів, грн.

Зі змісту перерахованих формул видно, що приріст прибутку за рахунок зниження собівартості продукції враховується як у частині економії від зниження собівартості, так і в частині приросту прибутку, що досягається в результаті розширення випуску продукції за рахунок зазначеної економії. Показник витрат на одиницю вартості продукції і відсоток зниження цих витрат доцільно використовувати в якості одного з основних показників, що характеризують результативність виробничої діяльності цехів, дільниць і управлінську діяльність лінійних служб підприємства харчової промисловості в цілому.

Приріст прибутку (?Пі) за рахунок зниження собівартості в результаті впровадження ІП розраховуються за однією формулою 5:

, (5)

де позначення ті ж, що й у формулі (1).

Важливе достоїнство узагальнюючих показників ефективності виробничої діяльності полягає в тому, що вони дозволяють визначити вплив окремих науково-технічних заходів на підвищення ефективності виробничої діяльності підприємства харчової промисловості. На базі цих показників можна проводити аналіз взаємозв'язків між ефективністю виробничої діяльності підприємства й ефективністю нововведень і ІП. Отже, як при плануванні, так і при економічному аналізі стає можливим визначати вплив якісних факторів різних груп і напрямків на зміну ефективності господарської діяльності.

Відмінні риси пропонованих методичних підходів до оцінки ефективності інвестицій від діючих полягають у тому, що вони: базуються на системі аналітичних показників, що відбивають виробничу ефективність інвестиційних проектів і результатів їхньої реалізації, у той час як діючі методи оцінки ефективності інвестицій дозволяють оцінити ефективність інвестиційної діяльності лише з позиції інвестора; дозволяють провести аналіз впливу реалізованих інвестиційних проектів на ефективність виробничої діяльності за допомогою ув'язування оціночних показників економічної ефективності інвестиційного проекту з основними показниками економічної ефективності діяльності підприємства в цілому.

У третьому розділі "Удосконалення організації і управління інвестиційною діяльністю підприємств харчової промисловості з використанням інструментів страхування" розглянуто страхування інвестиційної діяльності підприємств харчової промисловості як інструмент активізації організації інвестиційного процесу; обґрунтовано особливості управління розвитком системи страхування інвестиційної діяльності підприємств харчової промисловості та рекомендовано напрямки удосконалення процесів організації та управління інвестиційної діяльності підприємств харчової промисловості.

Для організації й управління інвестиційною діяльністю підприємств харчової промисловості необхідно передбачити напрямки підвищення інвестиційної активності підприємств, що припускає зниження або запобігання інвестиційних ризиків, тобто ризиків інвестиційних проектів, реалізованих у галузях харчової промисловості. Під системою страхування інвестиційної діяльності пропонується розуміти суб'єктів інвестиційної діяльності (страховиків і посередників страхових відносин), зв'язаних відносинами, що виникають у процесі страхування інвестиційних ризиків і регулюються актами законодавства (права), які необхідні для гарантованого забезпечення стійкого і безперервного здійснення інвестиційної діяльності.

Сьогодні багато страхових компаній мають відпрацьовану технологію організації страхового захисту для різних видів ризиків ІП. На підставі основних напрямків, що використовують багато страхових компаній, автором розроблений алгоритм процесу організації страхового захисту інвестиційної діяльності підприємств харчової промисловості (рис. 3).

Розробка страхової стратегії підприємства – це пошук балансу між його фінансовими можливостями і навколишнім середовищем, що виражається в остаточному підсумку, прогнозуванні і плануванні страхового портфеля. Під страховим портфелем підприємства розуміємо сукупність страхових договорів ув'язнених підприємством зі страховими організаціями з приводу передачі різного роду ризиків при реалізації інвестиційного проекту.

Рис. 3. Алгоритм процесу організації страхового захисту інвестиційної діяльності підприємств харчової промисловості

Системний підхід до аналізу страхування інвестиційної діяльності формує певні вимоги до організації його функціонування. Автором виділені основними з них: стійкість, як здатність надійного забезпечення страховим захистом учасників інвестиційної діяльності при настанні ризикової події; адаптивність, як можливість функціонування в умовах складної і мінливої економічної і політичної ситуації; платоспроможність, як здатність своєчасного і повного виконання своїх зобов'язань. Підвищення ефективності організації страхового захисту інвестиційної діяльності повинне бути виражатися в наступному: у можливості надання комплексного страхового захисту інвестицій, більш широкому розповсюдженні комбінованих видів страхування. Формування раціональних страхових портфелів при страхуванні різнорідних ризиків стає можливим завдяки вирівнюванню ризику за допомогою його поділу не стільки між страхувальниками усередині визначеної сукупності, скільки між страховиком і перестрахувальником; у появі на страховому ринку принципово нових страхових продуктів, що відповідають вимогам диверсифікованості страхових портфелів клієнтів; у значному розширенні видового складу ризиків, на випадок реалізації яких можуть надати захист страхові організації, появі нових, нехарактерних для сучасної практики видів страхування.

Асортимент страхових послуг, який надається суб'єктам страхування інвестиційних ризиків, пропонується розширити за рахунок упровадження, при наявності певних умов, наступних видів страхування: страхування технологічного ризику; страхування зниження обсягу виробництва; страхування непередбачених витрат.

З моменту введення страхування інвестиційних ризиків відносини підприємства і страхової компанії переходять у нову фазу, головний предмет якої – всебічний контроль над ризиками ІП, а також робота зі зниження втрат, що виникають у результаті настання ризикової події. Аналізуючи ризики підприємств харчової промисловості ми взяли за основу етапи життєвого циклу ІП. Оскільки інвестиційний процес починається з проектування або визначення ресурсів, необхідних для виробництва, то першим видом ризиків для підприємств харчової промисловості є можливі відхилення в постачаннях вихідних ресурсів, враховуючи, що індекси цін на основні ресурси для підприємств харчової промисловості характеризуються нестабільними темпами росту. У більш невизначеному становищі знаходяться підприємства, що використовують у своєму виробництві сировину з інших регіонів або з інших країн. Ризики тут можуть бути зв'язані з можливим підвищенням цін на сировину й інші ресурси. Безумовно, ризики, що виникають на етапі постачання, безпосередньо впливають на ступінь ризиків виробничого етапу. Цілодобові простої на підприємствах харчової промисловості в цілому, як результат негативного впливу факторів ризику, складають у середньому 18 днів на один працівника. Незаплановані простої знаходяться у великій залежності від наявності, структури і стани основних фондів підприємств. Найчастіше до негативних наслідків приводить застаріла фізично і морально техніка. Результатом впливу цих факторів, у першу чергу, є зміна обсягу виробленої продукції і зменшення індексу фізичного обсягу продукції, що випускається підприємствами харчової промисловості.

Автором визначені основні напрямки розвитку страхування інвестиційної діяльності в Україні: (1) - структура інвестиційного проекту припускає розробку нових підходів до реорганізації структури системи інвестиційного страхування з метою забезпечення належного рівня конкурентноздатності вітчизняних страховиків і оптимізації зовнішніх і внутрішніх фінансових потоків. (2) - з огляду на пріоритетне значення капіталовкладень необхідно створити ефективну систему державного регулювання. (3) - вимоги до якості страхового захисту інвестиційної діяльності в умовах впливу різних факторів (інвестиційні ризики, рівень страхової культури суб'єктів інвестиційної діяльності, їхні фінансові можливості тощо) визначають необхідність оптимального використання різних організаційних форм страхового фонду в рамках загального плану управління ризиком у процесі реалізації інвестиційного проекту; (4) - специфіка інвестиційних ризиків припускає необхідність оптимізації страхових операцій у системі страхування інвестицій.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нові підходи до вирішення завдань удосконалення інвестиційного процесу на підприємствах харчової промисловості. Результати дослідження полягають у наступному:

1. Пропонується економічне визначення інвестицій як витрат на створення, розширення, реконструкцію (модернізацію) та технічне переозброєння основного капіталу. Організація та управління інвестиційною діяльністю – це комплекс заходів і практичних дій юридичних та фізичних осіб, а також держави щодо здійснення інвестицій у будь-якій формі з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

2. Інвестиційний прорив має стати ключовою ланкою забезпечення економічного росту, а отже і всієї стратегії реалізації головної мети соціальної держави. Цей прорив включає декілька критично необхідних компонент інвестиційної політики, основними з яких є такі: форсоване зростання капітальних вкладень, обсяг яких повинен в наступному десятиріччі, як мінімум, подвоїтись, що можливе при його збільшенні із середнім темпом не нижче 8-9 % на рік; структурно-інвестиційна стратегія розвитку, що полягає в приоритетному інвестуванні секторів, які спроможні забезпечити конкурентоспроможність національної економіки у світовому господарстві; інноваційна спрямованість інвестицій; інвестиційна підтримка деяких значимих для економіки в цілому секторів, які не мають достатнього інвестиційного потенціалу.

3. Запропоновано принципові умови, які мають бути закладені в основу механізму державного регулювання інвестиційної діяльності, а саме: реалізація інвестиційних проектів з низькою капіталоємністю, з порівняно коротким строком реалізації, досить швидкою окупністю й високою ефективністю. Інвестовані галузі мають виробляти переважно продукцію масового попиту, здатну витримати конкуренцію з імпортованими аналогами, що мають стійкий попит на внутрішньому ринку; заохочення інвестицій, що спрямовані на заміну застарілого виробничого апарату на основі нових технологій, передусім таких, що зберігають імпортні та інші дефіцитні ресурси, використовуючи при цьому наявний вітчизняний інноваційний потенціал та забезпечуючи імпорт переважно не товарів та послуг, а технологій і ноу-хау; відновлення інвестиційної функції бюджету, що має виражатись у тому, що інвестиційні проекти, які пройшли процедуру незалежної сертифікації, матимуть високу частку державної підтримки; зменшення обов'язкової норми резервування для комерційних банків, які займаються реалізацією інвестиційних програм, у реальному секторі економіки; усунення диспропорцій, пов'язаних із необґрунтованими пільгами, деформованою структурою цін, високими податковими ставками. Акцент при цьому має бути зроблено не на механічному зниженні податків, а на такій зміні механізму оподаткування, яка б пов'язала пільги з реальним здісненням інвестицій та збільшенням виробництва. Усі вони визначають ступінь, конкурентів і фінансових органів.

4. Пропонується всю послідовність розрахунків, зв'язаних з оцінкою ефективності інвестиційної діяльності, розділити на два самостійних етапи: 1- оцінка ефективності інвестиційного проекту в цілому, 2- оцінка ефективності участі в інвестиційному проекті, враховуючи, що ефективність інвестиційного проекту в цілому варто визначати для створення зацікавленості інвесторів у фінансуванні проекту.

5. З метою економічного аналізу