ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

РЯБОКОНЬ Ганна Леонідівна

УДК 070+004.738.5+32.001+81’42](410)

ДИСКУРСИВНІ ОСОБЛИВОСТІ

ІНТЕРНЕТ-ПУБЛІКАЦІЙ

ДЕБАТІВ БРИТАНСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ

Cпеціальність 10.01.08 – Журналістика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Львів – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Могилянській школі журналістики Національного університету „Києво-Могилянська академія”.

Науковий керівний: кандидат філологічних наук, доцент

ЗЕРНЕЦЬКИЙ Павло Васильович

Національний університет „Києво-Могилянська академія”,

професор кафедри англійської мови

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

ІВАНОВ Валерій Феліксович,

Інститут журналістики Київського

національного університету імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри організації масовоінформаційної діяльності

кандидат філологічних наук, доцент

СКОВРОНСЬКА Ірина Юріївна,

Львівський юридичний інститут МВС України,

кафедра іноземних мов

Провідна установа: Дніпропетровський національний університет,

Міністерство освіти і науки України

Захист відбудеться „2” червня 2005 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.35.051.16 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, Львів, вул. Університетська, 1.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий 29 квітня 2005 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філологічних наук, доцент Т.Я. Лильо

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність роботи обумовлюється необхідністю досліджувати мову засобів масової комунікації (далі – ЗМК) у тісному зв’язку з мовленнєвою діяльністю (далі – МД) її носіїв, яка описується нами в рамках інтернет-опублікованого політичного дискурсу парламентських дебатів Великої Британії. Також актуальним є комунікативно-лінгвістичний опис особливостей цього типу інтернет-публікацій як найновішого засобу розповсюдження інформації, що до цього часу докладно не досліджувався у вітчизняній журналістиці.

У сучасному постіндустріальному інформаційному світі існує загальновизнана в журналістиці тенденція, коли глобальні виробники новин за допомогою когнітивних формул-стереотипів вкладають певний змістовий тип новин у так звані “моделі здорового глузду” адресатів цих новин, перетворюючи їх на “мас-медійні історії” (Д. Грейбер). Перелік основних тем “мас-медійних історій” здебільшого є сталим.

З появою та розвитком Інтернету виникає протилежна глобальна тенденція у висвітленні новин. Головною рисою, яка приваблює його користувачів, переважно є відсутність конвенційного оброблення новин за сталими параметрами ментальних схем їх висвітлення, що характерне для великих виробників новин. Інтернет стає новою інформаційною альтернативою традиційним медіа і поступово починає дестабілізувати домінування в мас-медійному світі великих, глобальних виробників новин.

У світовій і вітчизняній журналістиці відбувається перехід до вивчення характеристик новітніх ЗМК (О. Зернецька, В. Лизанчук, Б. Потятиник, В. Різун, А. Сіленко, Т. Ушакова, Б. Черняков, Ю. Шаповал, В. Шкляр, Дж. Лалл, Б. Мак-Нейр) і їх розвитку в широкому соціолінгвальному контексті функціонування в умовах глобалізації (Т. Лильо, М. Маклюен), створення віртуальної реальності за допомогою ЗМК (Г. Почепцов (мол.), взаємодія ЗМК і влади (Й. Лось, Ю. Фінклер), стратегії/тактики інформаційного впливу на суспільство (М. Скуленко), герменевтичний аспект дослідження текстів ЗМК (С. Квіт, В. Владимиров), специфіка використання мовних засобів у різних ЗМК (О. Пономарів, О. Сербенська, І. Сковронська), контент-аналітичний напрям дослідження текстів ЗМК (В. Іванов, Н. Костенко), а також огляд функціонування ЗМІ в історичному аспекті (В. Демченко, І. Крупський, М. Нечиталюк). Одним з центральних напрямів філологічних, політологічних та соціологічних досліджень у журналістиці став комунікативно-лінгвістичний напрям аналізу діяльності ЗМК (В. Здоровега, В. Карабан, К. Серажим), який покликаний розкрити суттєві особливості реалізації комунікативної та когнітивної функції мови шляхом багатоаспектного опису МД авторів, інформаційним слідом якої виступають тексти, використовувані в ЗМК. Таким чином, текст розпредмечується з позиції використання його автором певних структурно-семантичних, прагмалінгвістичних (О. Воробйова, І. Сусов, М. Макаров), аргументативних (А. Бєлова) та денотативно-дискурсивних стратегій/тактик (І. Ухванова-Шмигова), що моделюють МД автора в широкому соціолінгвальному контексті (В. Іванов, І. Крупський, О. Кузнєцова).

Робота розвиває неориторичний підхід до аналізу дискурсу, зокрема британського парламентського дискурсу (далі – БПД). Цей підхід, на відміну від герменевтичного, тобто орієнтованого на трактування й розуміння дискурсу адресатом, розвиває неориторичні (адресантно-орієнтовані) традиції, направлені на моделювання стратегій/тактик створення адресантом плану змісту (семантики) та плану повідомлення (прагматики). Такий підхід намагається вказати, за рахунок яких мовленнєво-мисленнєвих дій а саме, структурно-семантичних, прагмалінгвістичних та аргументативних стратегій/тактик побудови відповідного типу дискурсу використовуються закріплені за цими стратегіями/тактиками певні лексичні, лексико-синтаксичні, синтаксичні засоби конкретної мови. Водночас вважається, що у відкритому політичному мас-медійному дискурсі, яким є інтернет-опублікований БПД, структурно-семантичні, прагмалінгвістичні та аргументативні стратегії/тактики, використовувані учасниками БПД для побудови своїх повідомлень, є стратегіями/тактиками безпосереднього комунікативного впливу на користувачів Інтернету.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках колективної теми Могилянської школи журналістики Національного університету „Києво-Могилянська академія” (НаУКМА) „Засоби масової інформації та дослідження засобів масової комунікації” (тема затверджена Вченою радою НаУКМА, протокол № 28 від 30.10.2003), що входить до загальної планової наукової теми НаУКМА “Роль Києво-Могилянської академії в європейській інтеграції України, історія і сучасність” (номер державної реєстрації 0101U06565).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є багатоаспектний аналіз смислової побудови дискурсу, а саме – структурно-семантичних прагмалінгвістичних, аргументаційних та денотативно-дискурсивних особливостей політичних дебатів. Це викликало необхідність вирішити таке коло завдань:

· визначити загальні соціолінгвальні параметри БПД та його роль у політичному житті Великої Британії в умовах глобалізації;

· розглянути семантичні відношення між пропозиціями у БПД, визначити відповідні стратегії і тактики побудови семантичної макроструктури плану змісту мовленнєвих одиниць, що вживаються у такому типі дискурсу;

· розглянути прагмалінгвістичні особливості побудови плану повідомлення БПД та його складових одиниць;

· розглянути аргументаційні прийоми, що застосовується у такому типі дискурсу;

· створити на основі їх комунікативного статусу узагальнений дискурс-портрет учасників БПД: 1) парламентаря; 2) відповідача у парламенті – представника виконавчої або судової гілок британської влади та 3) спікера на основі багатоаспектного аналізу семантичних, прагматичних та аргументативних стратегій/тактик з позиції каузально-генетичної теорії дискурс-аналізу.

Об’єктом дослідження є опублікований в Інтернеті дискурс політичних дебатів у Палаті общин парламенту Великої Британії, його смислова побудова, яка може бути описана в рамках теорії семантичних міжпропозиційних відношень, що його утворюють; семантична побудова та смислова направленість БПД та одиниці МД – мовленнєві акти (далі – МА), мовленнєві ходи (далі – МХ), мовленнєві взаємодії, мовленнєві події, що його утворюють, а також аргументаційні та каузально-генетичні характеристики цього типу дискурсу.

Предметом дослідження є стратегії/тактики побудови плану змісту (семантики) та плану повідомлення (прагматики) БПД, які у відкритому політичному мас-медійному інтернет-дискурсі британських парламентських дебатів виступають у ролі відповідних стратегій/тактик комунікативного впливу на аудиторію користувачів Інтернету. Задля цього вивченню підлягли особливості структурно-семантичної та прагмалінгвістичної побудови дискурсу політичних дебатів у британському парламенті, його аргументаційні аспекти і вперше створений на основі каузально-генетичної теорії дискурсу (І. Ухванова-Шмигова) узагальнений дискурс-портрет учасників БПД на основі врахування їхнього комунікативного статусу (спікера, парламентаря, відповідача).

Методи дослідження обумовлені як природою об’єкта, що вивчається, так і підходом до його дослідження. Окрім загальноемпіричних методів, що включають індуктивні та дедуктивні підходи до вивчення матеріалу, нами застосовується перелік сукупних методів дискурсивного аналізу: 1) метод структурно-семантичного аналізу, який був уперше доповнений семантичним аналізом БПД на міжпропозиційному рівні; 2) метод розширеного прагмалінгвістичного аналізу на рівні дискурсу та його складових, що спирається на теорію МА і розвиває її положення; 3) аргументаційний метод аналізу мовленнєвих одиниць дискурсу британських парламентських дебатів та 4) метод каузально-генетичного аналізу дискурсу, що дають змогу створити узагальнені дискурс-портрети його типових за комунікативним статусом учасників.

Джерельна база. Матеріалом дослідження послужили 38 інтернет-томів стенографічних звітів (Written Ministerial Statements) щоденних дебатів у Палаті общин парламенту Великої Британії за період з 4 березня 2002 року по 31 березня 2004 року (Volume 381 – Volume 419) на 3126 сторінках, що є доступними на інтернет-сайті http://. Всі описувані в дисертаційному дослідженні структурно-семантичні, прагмалінгвістичні, аргументаційні та денотативно-дискурсивні особливості МД учасників британських парламентських дебатів досліджувалися та підраховувалися шляхом їх суцільного добору із вказаного обсягу текстового матеріалу.

Наукова новизна полягає в тому, що вперше система смислів політичного дискурсу аналізується в термінах семантичних відношень між пропозиціями і, таким чином, досліджується розгортання плану змісту інтернет-опублікованих політичних дебатів у Палаті общин парламенту Великої Британії; уточнюються та доповнюються поняття семантичної та прагматичної стратегії та тактики комунікативного впливу авторів БПД на інтернет-користувачів; встановлюються, вивчаються та досліджуються типи макросемантичної та макропрагматичної побудови цього типу дискурсу; розглядаються аргументаційні особливості побудови складових одиниць БПД; здійснюється створення узагальненого дискурс-портрета учасників британських парламентських слухань у рамках каузально-генетичної теорії дискурсу на основі повторюваності вживання/невживання певних дискурс-категорій у МД трьох головних типів комунікантів БПД (спікера, парламентаря та відповідача), що дає найоб’ємнішу картину денотативної спрямованості БПД на користувачів Інтернету. Вперше різновид інтернет-дискурсу, а саме, БПД, досліджується з комунікативно-функціональної точки зору як сукупність безпосередніх семантичних, прагматичних аргументативних та каузально-генетичних впливів британських парламентських діячів – авторів БПД – на відповідну інтернет-аудиторію.

Теоретична значущість полягає в одержанні нових відомостей про структурно-семантичні, прагмалінгвістичні, аргументативні та денотативно-дискурсивні властивості дискурсу британських політичних дебатів, опублікованих у новітньому ЗМК – Інтернеті. Це дослідження є конкретною розробкою однієї з найактуальніших проблем мас-медійного дискурсивного аналізу, а саме проблеми вивчення дискурсивного аспекту вербальної комунікації, дослідження мови з точки зору її використання для смислової побудови цілісних мовленнєвих одиниць у реальному комунікативному середовищі ЗМК, в нашому випадку – в сфері інтернет-публікацій парламентських дебатів Великої Британії.

Практична цінність дослідження полягає в можливості використання його результатів в українській масово-інформаційній галузі для простеження зв’язків між британською та українською практикою висвітлення політичних процесів та подальшого вдосконалення суспільно-політичного життя в Україні за допомогою новітніх ЗМК, зокрема Інтернету. Основні положення та висновки дисертації можуть використовуватися спеціалістами з мас-медіа (журналістами, спічрайтерами, спіндокторами), політологами та політтехнологами, а також висвітлюватися в процесі викладання ряду дисциплін, таких як журналістика, політологія, соціологія, культурологія, редагування; при спеціалізованій підготовці фахівців з політичної журналістики, при навчанні англійської мови студентів-журналістів, політологів, соціологів, у спецкурсах „Англомовний політичний та мас-медійний дискурси” для широкого кола студентів різних спеціалізацій, насамперед майбутніх журналістів. Це дослідження також сприятиме формуванню комунікативної компетенції зазначених спеціалістів, вдосконаленню культури українського політичного публічного мовлення, усного й письмового, та, відповідно, його мас-медійного висвітлення, завдяки наведенню в дисертаційному дослідженні українських текстових перекладів та еквівалентів спеціалізованих мовних виразів.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, автореферат, публікації, в яких викладено основні положення наукової роботи, виконані здобувачем самостійно, за винятком статті „Досвід класифікації мовленнєвих актів у британському парламентському дискурсі: топікальні та оформлювальні мовленнєві акти як складові діалогічного дискурсу”, де здобувачеві належить задум, написання статті та розробка схеми дискурсивно-орієнтованої класифікації мовленнєвих актів, а П. Зернецькому – концепція й редагування.

Апробація результатів дисертації відбулася на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу в рамках днів науки НаУКМА (Київ, 26–30 січня 2004 р., 24–27 січня 2005 р.), на міжнародній науково-практичній конференції „Дискурс у комунікаційних системах” у Київському міжнародному університеті (Київ, 20–21 лютого 2004 р.), на 8-й науково-методичній конференції у Національній академії водного транспорту України (Київ, 29 березня – 2 квітня 2004 р.), на науково-практичній конференції „Мова, освіта культура у контексті Болонського процесу” у Київському національному лінгвістичному університеті (Київ, 6–9 квітня 2004 р.), на науково-практичній конференції „Методичні аспекти викладання іноземних мов у вищих закладах освіти” у Національній академії внутрішніх справ України (Київ, 23 квітня 2004 р.), на науково-практичній конференції „Роль мас-медіа у формуванні інформаційного суспільства” в Інституті журналістики при Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка (Київ, 8 лютого 2005 р.), а також у процесі обговорень на засіданнях кафедри англійської мови НаУКМА та Могилянської школи журналістики.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлені в шістьох статтях, виданих у фахових збірниках наукових праць, а також у матеріалах наукової конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, списку скорочень, чотирьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури, чотирьох додатків. Дисертація містить 6 схем, 1 рисунок і 1 таблицю. Обсяг тексту дисертації – 193 сторінки, список використаних джерел містить 282 найменування обсягом 26 сторінок, додатки становлять 56 сторінок. Загальний обсяг дисертації – 276 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується вибір теми, визначається її актуальність і новизна, зв’язок роботи з плановою науковою темою, висувається мета й завдання дослідження, вказується об’єкт та предмет аналізу, уточнюється робоча гіпотеза, описуються методи дослідження, визначається матеріал, теоретичне й практичне значення дослідження, дається тлумачення основним робочим термінам, наводиться загальна соціально-політична інформація про діяльність Палати общин парламенту Великої Британії.

У першому розділі „Соціолінгвальні особливості парламентського дискурсу Великої Британії, опублікованого в Інтернеті” зроблений аналіз теоретичних підходів різних зарубіжних та українських дослідників дискурсу.

У підрозділі 1.1 „Дискурс як форма існування комунікації” здійснено аналіз літератури з теми і викладено вихідні теоретичні положення дослідження; уточнено в лінгвокогнітивному ракурсі поняття дискурсу та його співвіднесеність з поняттям „текст”; наведено сукупність уявлень про дискурс у різних лінгвістичних парадигмах.

У підрозділі 1.2 „Типологічні особливості британського парламентського дискурсу, опублікованого в Інтернеті” зроблено огляд уявлень вчених про складові та параметри дискурсу; наведено основні підходи до класифікації дискурсу, серед яких виділяється типологія за кількістю учасників та за комунікативним наміром. Особливості МД різняться в залежності від сфери функціонування того чи іншого дискурсу, тому класифікація за комунікативним наміром передбачає виділення інституційних типів дискурсу. У підрозділі проведено загальний огляд основних інституційних дискурсів, приділяючи увагу описові дискурсу традиційних медіа – преси, радіо, телебачення – та його порівнянню з особливостями представлення інформації в Інтернеті. Цей медіум є універсальним засобом передачі даних, чому сприяє рівень розвитку сучасних технологій. У цій ролі Інтернет поєднує характеристики традиційних медіа – телебачення, радіо, преси, доповнюючи їх притаманними тільки йому одному характеристиками, головними з яких є можливість безпосереднього одержання інформації користувачем, подовженість у часі (можливість звертатися до фактів, висвітлених у минулому), вибір потрібних користувачеві даних з великої кількості масивів інформації, можливість зворотного зв’язку з адресантом (англ. feedback). Узагальнена картина цих процесів наведена у схемі 1:

Схема 1

Політичний Мас-медійний PR-

дискурс дискурс дискурс

Інтернет-

дискурс

БПД, поширюваний в Інтернеті, є унікальним явищем МД, що поєднує в собі суттєві характеристики трьох інституційних (комунікативних) типів дискурсу: „паблік-рілейшнз”, політичного та мас-медійного. Через цю його троїсту соціолінгвальну природу семантичні, прагматичні та аргументаційні особливості його побудови основними комунікантами (спікером, парламентарями та тими, хто офіційно запрошений до участі в парламентських дебатах) виступають, завдяки висвітленню дискурсу в Інтернеті, як відповідні комунікативні стратегії/тактики впливу на користувачів цього унікального виду ЗМК. БПД є одним із найрегламентованіших інституційних типів дискурсу, що історично склався в суспільстві з дуже розвинутими традиціями демократії.

У другому розділі „Семантичні особливості парламентського дискурсу Великої Британії, опублікованого в Інтернеті” розглянуто реалізацію восьми основних типів міжпропозиційних відношень, що утворюють семантичну макроструктуру БПД – тотожності, еквівалентності, порівняння, контрасту, „частина – ціле”, просторових, часових та імплікаційних як семантичних стратегій/тактик комунікативного впливу на аудиторію користувачів Інтернету. Такі семантичні стратегії/тактики поділяються на два основні типи: зіставлення та контекстуалізація. Наводяться підстави для виділення автором роботи нових підтипів семантичних міжпропозиційних відношень „частина – ціле” – уточнення та об’єднання, а також підтипу темпоральних відношень – когнітивної змінної „важливість подій для мовця”. Проаналізовано статистичні дані суцільної добірки стенографічних звітів дебатів британського парламенту щодо ролі того чи іншого типу міжпропозиційних відношень у побудові реляційного каркасу відкритого політичного мас-медійного дискурсу, яким є БПД.

У підрозділі 2.1 „Відношення рівнозначності між пропозиціями у британському парламентському дискурсі, опублікованому в Інтернеті” на основі дослідження суцільної добірки опублікованих в Інтернеті стенографічних звітів дебатів британського парламенту було виявлено, що семантичні міжпропозиційні відношення рівнозначності, до яких входять відношення тотожності та еквівалентності, є не дуже поширеними в БПД, на них загалом припадає 15 % від проаналізованої кількості прикладів. Серед усіх восьми типів семантичних міжпропозиційних відношень, відношення тотожності становлять приблизно 5 % від загального обсягу суцільної добірки прикладів. Оскільки семантичні міжпропозиційні відношення тотожності передбачають повне/неповне повторення мовленнєвих одиниць, вони становлять основу семантичної тактики/стратегії емфатичності.

Трохи поширенішим типом є відношення еквівалентності, серед яких переважає екстенсіональна – використання замінників для попередньо вжитих комунікативних номінацій. З цією метою найчастіше використовуються неозначений займенник one (наближений укр. еквівалент – той) та конструкція do so (наближений укр. еквівалент – робити таким чином), які, вживаючись у наступних комунікативних номінаціях, вказують на попередньо згадану пропозицію, не називаючи її. Два інші підтипи відношень еквівалентності – інтенсіональна (варіювання членів попереднього висловлювання у наступному) на та змішана, екстенсіонально-інтенсіональна (використання уточнювальних та уподібнювальних дискурсивних маркерів) не знаходять вельми широкого застосування в БПД, оскільки його автори схильні чітко формулювати свій прагматичний задум. Відсоткове співвідношення використання відношень еквівалентності – 10 % від загального обсягу суцільної добірки прикладів. Такий тип відношень є основою семантичної стратегії пояснення.

У підрозділі 2.2 „Відношення нерівнозначності між пропозиціями у британському парламентському дискурсі, опублікованому в Інтернеті” підраховано, що відношення нерівнозначності становлять 85 % від проаналізованих прикладів. За даними дослідження суцільної добірки письмових звітів дебатів Палати общин британського парламенту виявлено таке співвідношення частотності вживання семантичних відношень нерівнозначності у БПД. Перші два типи – відношення порівняння та контрасту – не є вельми поширеними, як, відповідно, й лексичні засоби їх вираження. Спостерігається тенденція до вживання однотипних лексико-синтаксичних конструкцій. У відношеннях порівняння найчастіше вживаються конструкції as well as (укр. так само, як), парна конструкція as … as (укр. такий ... як) або as (укр. оскільки). Загалом на відношення порівняння припадає 7 % випадків від загального обсягу проаналізованого матеріалу.

Для семантичних відношень контрасту найхарактернішими є пропозиції, що містять лексико-синтаксичні засоби типу in contrast (укр. на відміну від), however (укр. втім), but (укр. але). Відсоток вживання цього типу міжпропозиційних відношень становить близько 13 % від обсягу досліджених прикладів зі стенографічних звітів британських парламентських дебатів. Ці типи відношень є, відповідно, реляційною базою семантичних стратегій/тактик порівняльного та контрастного зівставлення.

Частотність вживання семантичних відношень „частина – ціле” становить 15 %. У межах згаданого типу відношень переважає підтип ілюстрації, що найчастіше передається такими мовними засобами, як such as (укр. такий як), include (including) (укр. включити (включаючи), comprise (укр. містити в собі), тоді як перерахування застосовується рідше. Дослідження специфіки мовлення британських парламентарів дало можливість виділити в межах базового типу „частина – ціле” два додаткових підтипи: об’єднання (6 %) та уточнення (4 %). Для вираження семантичних міжпропозиційних відношень уточнення найчастіше вживаються дієслова describe (укр. описувати), detail (укр. деталізувати), cover (укр. покривати). Для семантичних міжпропозиційних відношень об’єднання характерні такі мовні засоби, як both (укр. обидва), together with (укр. разом з). Слід зауважити, що обидва зазначені підтипи семантичних міжпропозиційних відношень є досить поширеними в мовленні парламентарів Палати общин. Цей тип відношень становить основу семантичних стратегій/тактик узагальнення/деталізації.

Просторові відношення зазвичай представлені в БПД абсолютною просторовою контекстуалізацією (найчастіше – вживанням географічних назв) і становлять близько 5 % від загальної кількості проаналізованих прикладів.

Найпоширенішим типом семантичних міжпропозиційних відношень є темпоральний – 25 %. Це зумовлено тим, що майже кожне висловлювання містить посилання на час здійснення тих чи інших подій, що є досить важливим у парламентських слуханнях. У межах цього типу найчастішим є хронологічне відбиття подій у дискурсі. У прикладах, що демонструють часові семантичні міжпропозиційні відношення (25 %), підтип хронологічних відношень становить 17 %. Решта 8 % припадає на ахронологічне висвітлення подій пропозиціями в дискурсі. Послідовність розгортання дій здебільшого виражається лексичними засобами, як правило, для цього вживаються прийменники before (укр. перед), after (укр. після), конструкція as soon as (укр. як тільки), прислівники previously (укр. попередньо), later (укр. пізніше). Специфіка вживання системи видо-часових форм англійського дієслова також допомагає встановленню послідовності описуваних у дискурсі подій. Ретельний аналіз хронологічної/ахронологічної послідовності дав змогу визначити додатковий параметр побудови пропозицій у БПД – когнітивну змінну важливість подій для мовця. Відповідним типом семантичної стратегії/тактики, яка використовується автором/-ами БПД, у цьому випадку є часова контекстуалізація.

Другим за поширеністю типом семантичних міжпропозиційних відношень нерівнозначності є імплікація (вираження причинно-наслідкових зв’язків). Відношення імплікації становить 20% від загального обсягу проаналізованого ілюстративного матеріалу. Серед основних лексико-синтаксичних засобів, якими відображаються імплікаційні відношення в дискурсі британських парламентських дебатів, є прислівники therefore (укр. таким чином, тому), thus (укр. таким чином), аs (укр. оскільки) – здебільшого для позначення каузативних груп „причина – результат”, та „підстава – висновок”; so that (укр. з тим, щоб), so аs (укр. для того, щоб), in order to (укр. для того, щоб), as a result (укр. у результаті) – у каузативних групах „засіб – результат”, „засіб – мета”. Такі відношення утворюють групу семантичних стратегій/тактик імплікативної контекстуалізації у БПД.

У підрозділі 2.3 „Тема-рематична структура британського парламентського дискурсу, опублікованого в Інтернеті” показано, що тема-рематична структура побудови МХ та мовленнєвих взаємодій у БПД відрізняється такими співвідношенням вживання виділених нами типів розгортання змісту: 1) тематичне розгортання (27 %); 2) рематичне розгортання (12 %); 3) змішане розгортання (61 %). Переважання змішаного типу тема-рематичних прогресій пояснюється тим, що специфіка мовлення в британських парламентських дебатах вимагає широкого покриття всього спектру обговорюваних аспектів, чого досягають переважно, застосовуючи розлогі синтаксичні конструкції з багатьма рівнями предикації. Таким чином, розглянуті особливості тема-рематичної структури одиниць МД у БПД дозволили отримати системні уявлення про інформаційно-функціональний аспект плану змісту цього типу дискурсу.

У третьому розділі „Прагмалінгвістичні особливості парламентського дискурсу Великої Британії, опублікованого в Інтернеті” розроблено детальну дискурсивно-орієнтовану класифікацію МА, яка утворила необхідний поняттєвий апарат для подальшого прагмалінгвістичного аналізу плану повідомлення БПД в цілому та стосовно кожного з його учасників (спікера, парламентаря та відповідача – представника виконавчої/судової гілок британської влади). За комунікативно-інформаційним критерієм МА розподіляються на 19 типів на п’яти послідовних етапах бінарного протиставлення.

У підрозділі 3.1 „Прагмалінгвістичні характеристики британського парламентського дискурсу в світлі теорії мовленнєвих актів” запропоновано класифікувати МА за критерієм їх дискурсивної функції в інтернет-опублікованому БПД. Продовжуючи традицію бірмінгемської школи дискурс-аналізу Дж. Брауна та Дж. Юла називати МА за їх сутнісною інтенцією мовою, на якій здійснюється наукове дослідження, надано описовий переклад на українську мову традиційно прийнятих у комунікативній лінгвістиці назв МА. Для опису полілогічного дискурсу дебатів у британському парламенті застосовано бінарне протиставлення класів, підкласів та типів МА за їхнім комунікативно-інформаційним критерієм, що становить необхідну типологію для дослідження побудови МХ учасників БПД.

Отже, перший рівень поділу на дискурс-класи включає топікальні (ті, що слугують формулюванню теми висловлювання) та оформлювальні класи МА, в межах яких розрізняються змістовні та незмістовні МА, що є другим етапом поділу.

На третьому етапі розподілу виділено: адресанто-орієнтовані МА – комісиви (МА-проголошення); адресато-орієнтовані МА – директиви (МА-запити); міжособистісно-орієнтовані МА – етикетиви (МА вираження етикетних норм МД); когнітивно-орієнтовані МА – когнітиви (МА передавання мисленнєвої інформації).

На четвертому етапі поділу в межах класу МА-проголошень виділено перформативи (МА зміни соціального статусу комунікантів) та МА націлених мовленнєвих дій. МА зміни соціального статусу посідають чільне місце у дискурсі парламентських слухань і зафіксовані у 17 % випадків. Найчастіше їх вживають представники законодавчої/судової гілок влади, що запрошені до участі у дебатах і мають комунікативний статус відповідачів у парламенті – 14 %, у 3 % випадків ці МА були зафіксовані в МД парламентаря, спікер таких МА не вживає. Інколи МА зміни соціального статусу проявляються в досить незвичному вигляді, а саме – у формі питальних речень, тобто є непрямими МА, вживання яких обумовлено вимогами ввічливості. Вживання МА націлених мовленнєвих дій становить 12 %.

Серед МА-запитів виділено квеситиви (МА-запитання) й МА-побажання. МА-запитання становлять другий за розповсюдженістю тип, що є цілком логічним з огляду на те, що дебати є обговореннями у формі запитань-відповідей. У відсотковому відношенні частотність їх вживання у мовленні учасників британських парламентських дебатів становить 18 % і найбільша кількість МА-запитань звучить від парламентарів (16 %), на відповідачів припадає 2 % МА даного типу, а вживання МА-запитань спікером не відмічено. Часто спостерігається транспозиція МА-запитань у МА-прохання, які не мають форми питального речення, але ввічливо спонукають до усунення різниці в інформаційному потенціалі комунікантів, і цим виявляють ілокутивну спрямованість МА-запитання. На МА-побажання припадає 10 % проаналізованих прикладів.

Клас МА вираження етикетних норм МД становить 8 % у БПД, з них відповідач вживає 6,5 %, парламентар – 1,5 %, у МД спікера даних МА не виявлено. За критерієм бінарного протиставлення клас МА вираження етикетних норм МД розподіляємо на сатисфактиви (МА задовільної інформації – поздоровлення, подяки, запрошення), яких 5 %, та імпозитиви (МА незадовільної інформації – співчуття) – 3 %.

Серед МА передавання мисленнєвої інформації виділено констативи (МА-твердження) та фативи (МА-оформлювачі, які не несуть змісту, а слугують встановленню, підтриманню та перериванню мовленнєвого контакту). Найпоширенішим у британських парламентських дебатах є МА-твердження, вживання якого є характерним для кожного комунікативного статусу учасників слухань і становить 23 % від проаналізованого матеріалу (відповідач – 17 %, спікер – 4,5 %, парламентар – 1,5 %). МА-оформлювачі вживаються з частотою 12 % випадків, при цьому питома частка використання таких МА парламентарем становить 8,5 %, відповідачем – 3,3 %, спікером – 0,2 %.

На п’ятому етапі бінарного протиставлення у підкласі МА націлених мовленнєвих дій (12 %), залежно від позитивного/негативного прагматичного задуму адресанта, виділено промісиви (МА-обіцянки) – 11 % та менасиви (МА-погрози) – 1 %. МА-обіцянки є найхарактернішими для мовлення відповідачів у парламенті (9,8 %) і вживаються у межах МХ-відповідей на спонукальні МА, що звучать від парламентарів. На парламентарів, у свою чергу, припадає 1,1 % МА даного типу, відсоток вживання МА-обіцянок спікером вкрай незначний – 0,1 %. МА-погрози в БПД у чистому вигляді не зустрічається, а подібні відношення виражені негативами, тому МА-погрози є лише непрямими МА. Імпліцитно мовленнєва інтенція МА-погрози також може передаватися через МА-звинувачення. Цей тип непрямих МА є здебільшого характерним для спікера (0,6 %) та парламентарів (0,4 %).

Підклас МА-побажань (10 %) поділено на реквестиви (МА-прохання) – 6 % (парламентар – 4 %, відповідач – 1,8 %, спікер – 0,2 %) та ін’юнктиви (МА-накази) – 4 % (спікер – 2,8 %, парламентар – 1 %, відповідач – 0,2 %). Звучання МА-наказів значно пом’якшене через надання їм стилістичного ефекту, характерного для МА-прохань.

Підклас МА-тверджень (23 %) розбито на позитиви (19 %) й негативи (4 %). МА-позитиви, як правило, включають відгуки про задовільну діяльність адресата, визнання його заслуг тощо. Вживання цих МА є найтиповішим для МД відповідача – 16 %, парламентар використовує їх не більше, ніж на 3 %, у спікера вживання МА-позитивів не зафіксовано. Змістом МА-негативів є критика на адресу окремих осіб або установ. Найчастіше ці МА відмічені у відповідача – 2,3 %, частка вживання їх спікером становить 1,4 %, а парламентарем – 0,3 %. Звинувачення також може бути розцінено як негатив і такий МА є перехідним між негативом і погрозою.

У підрозділі 3.2 „Топікальні та оформлювальні мовленнєві акти як складові британського парламентського дискурсу” описані принципи поділу МА на топікальні (тобто такі, що несуть головну прагмасемантичну інформацію в дискурсі) та оформлювальні (ті, що слугують встановленню, підтриманню та розірванню мовленнєвого контакту). Застосовуючи критерій інформативності, в межах кожного з цих класів можна виділити змістовні та незмістовні МА. Цей рівень класифікації набуває сенсу при аналізі діалогічного дискурсу, реалізованого в парламентських слуханнях, що передбачають обговорення у формі запитань-відповідей.

У підрозділі 3.3 „Особливості прагмалінгвістичної побудови мовленнєвих ходів та мовленнєвих взаємодій у британському парламентському дискурсі, опублікованому в Інтернеті” розглянуто послідовності МА, що утворюють наступну за складністю одиницю МД – МХ, мовленнєвим еквівалентом якого є репліки учасників БПД. Надано структурний опис МХ та проведено контент-аналіз МА, що утворюють його ядерні, перед’ядерні та післяядерні компоненти. Таким чином, було досліджено інвентар одиниць МД, використання яких у БПД утворює закритий перелік прагмалінгвістичних стратегій/тактик побудови плану повідомлення БПД, що включають, відповідно, прагмалінгвістичні стратегії/тактики типових учасників БПД – спікера, парламентаря, відповідача.

Ядерним компонентом МХ парламентаря зазвичай є акумуляція інформації від відповідача, неядерні компоненти МХ парламентаря можуть бути тактиками, що надають позитивної/негативної спрямованості щодо відповідача до загальної стратегії МХ, головним компонентом якого практично завжди лишається акумуляція інформації. Тактиками використання у перед’ядерному компоненті можуть бути: 1) виявлення власної компетенції парламентаря; 2) доведення некомпетентності відповідача. Тактиками використання МА у післяядерних компонентах МХ здебільшого є позитивне/негативне оцінювання партнера по БПД – відповідача. Комунікативною стратегією спікера є кооперативна організація діалогу в британських парламентських дебатах.

МХ розрізняються за компонентами, що входять до його складу – ядро (англ. Head), перед’ядерний компонент (англ. Pre-Head) та післяядерний компонент (англ. Post-Head). За структурою інформативного ядра (за кількістю топіків) МХ можуть бути моноядерними та поліядерними. За наявністю у складі МХ перед’ядерних та післяядерних компонентів визначається повнота викладення матеріалу. Зокрема перед’ядерний компонент зазвичай містить МА-твердження і викладає фактаж, що свідчить про добру обізнаність мовця, це є характерним для МХ парламентарів, 86 % яких мають перед’ядерний компонент, та відповідачів – відсоток їх МХ, що мають такий компонент становить 79 %. Ядром МХ зазвичай виступають МА-твердження (у висловлюваннях відповідачів) та МА-запитання (характерні для МД парламентарів). Така організація МД виявляє прагмалінгвістичну стратегію індуктивної доказовості. Післяядерний компонент може включати будь-який МА, який у більшості випадків перебуває в семантичних міжпропозиційних відношеннях тотожності або еквівалентності з одним з ядерних компонентів даного МХ. Такий тип прагмалінгвістичної стратегії називаємо стратегією дедуктивної доказовості.

Для кожного комунікативного статусу учасника БПД характерним є сталий перелік можливих МХ. Оскільки спікер у парламенті виконує регулятивну функцію, його репліки можна розцінювати як МХ-оформлювачі, які переважно складаються з МА-побажань, серед яких домінують МА-накази (81 %), та МА-твердження (16 %). Решта 3 % припадає на нетипові для його МД висловлювання, наприклад, непрямі МА-погрози та МА-обіцянки. МХ спікера мають формалізований характер – МА-твредження, що називає ім’я мовця є сигналом для надання йому слова, транспонований МА-наказ оrder (укр. порядок), який по суті є твердженням, закликає присутніх до тиші в залі. Вживання МА-запитань, МА-прохань, прямих МА-погроз в МД спікера не відмічено. У своїй МД спікер реалізує прагмалінгвістичну стратегію кооперативної організації діалогу учасників БПД.

Діяльність парламентаря передбачає контроль над виконавчою владою, що найчастіше реалізується через запитання до урядовців та представників судової влади, запрошених до участі в засіданні парламенту. Тому МД парламентаря передбачає використання МХ-ініціаторів та МХ-продовжувачів, ядерними компонентами яких є МА-запитання (66 %) або МА-твердження (19 %). Перед’ядерними та післяядерними компонентами МХ парламентаря можуть виступати практично всі МА; серед них також переважають МА-твердження з їх складовими позитивами й негативами, які виражають, відповідно, схвалення або критику діяльності адресата. Серед незмістовних МА слід відзначити вживання МА-сприйняття (9 %) як перед’ядерного компонента, для вираження вдячності за надану відповідь. Решта МА є нетиповими для комунікативного статусу парламентаря, тому сукупно вони становлять лише 6 % від його МД.

Репліки відповідача за своєю комунікативно-інформаційною природою є МХ-підтримувачами, що за загальною темою (топіком) співвідносяться з попередніми МА парламентарів. Ядром їх здебільшого виступають МА-твердження (61 %) і МА-обіцянки (31 %). У 4 % випадків перед’ядерним компонентом МХ відповідачів виступають МА вираження етикетних норм МД – привітання, подяки, співчуття тощо. Як і парламентареві, відповідачу в парламенті притаманне вживання більшості інших типів МА, але їхня частка досить незначна й на неї припадає решта 4 %.

У четвертому розділі „Лінгвокогнітивні характеристики організації парламентського дискурсу Великої Британії, опублікованого в Інтернеті” розглянуто аргументаційні особливості БПД, проведено кількісний аналіз застосування прийомів аргументації.

На основі положень каузально-генетичної теорії дискурс-аналізу розроблено категорію узагальненого дискурс-портрета учасника БПД (спікера, парламентаря, відповідача), що відображає закономірності використання ними сталого переліку денотативно-орієнтованих дискурс-категорій (адресант-, адресат-, кортеж- та код-ідентифікувальних).

У підрозділі 4.1 „Аргументаційна структура британського парламентського дискурсу, опублікованого в Інтернеті” відмічено, що БПД відноситься до аргументативного типу, метою якого є досягнення інформаційно-аксіологічного унісону на певному його відрізку, що реалізується переважно через систему відповідно вмотивованих запитань парламентарів (МХ-ініціаторів) та пояснень відповідачів (МХ-підтримувачів). У результаті кількісного аналізу застосування класичних прийомів аргументації, що включають повтор та протиставлення, отримано такі дані про питому частку їх вживання в БПД:

· аргументаційний прийом повтору використовується в 10 % від загальної кількості риторичних прийомів, виявлених у суцільному доборі проаналізованого матеріалу; використання деяких типів семантичних міжпропозиційних відношень збігається з прийомами аргументації, зокрема, семантичні міжпропозиційні відношення тотожності та/або екстенсіональної еквівалентності є семантичною реляційною основою аргументаційного прийому повтору;

· семантичні міжпропозиційні відношення контрасту є, відповідно, змістовно-реляційною основою аргументаційного прийому протиставлення, виявленого в 90 % від загальної кількості риторичних прийомів.

У підрозділі 4.2 „Узагальнені дискурс-портрети учасників британського парламентського дискурсу, опублікованого в Інтернеті” запропоновано поняття узагальнених дискурс-портретів основних учасників БПД, яке доповнює положення каузально-генетичної теорії дискурс-аналізу на основі опису вживаних ними адресант-ідентифікувальних, адресат-ідентифікувальних, кортеж-ідентифіквальних і код-ідентифіквальних дискурс-категорій. Воно допомагає дати узагальнені ідентифікаційно-інтерпретативні характеристики МД однотипних за комунікативним статусом учасників парламентського дискурсу Палати общин стосовно тих компонентів навколишнього світу, що звичайно висвітлюються в їхній МД з урахуванням відповідних обмежених переліків визначених дискурс-категорій, характерних для кожного з учасників БПД.

Вживання адресант-ідентифікувальних дискурс-категорій притаманне для парламентаря (22 %, з них категорії час – 9 %, простір – 2,5 %, атрибутивність – 4,5 %, діяльність – 3,3 %, роль – 2,7 %) та відповідача в парламенті (30 %, з них категорії самоідентифікації – 5,1 %, атрибутивність – 5,1 %, час – 4,8 %, простір – 3,5 %, місія – 5,5 %, діяльність – 6 %), що пояснюється бажанням ознайомлювати слухачів зі своєю роллю, місією та діяльністю в соціумі. Використання адресат-ідентифікувальних дискурс-категорій парламентарем (11 %, з них категорії аудиторії – 6,5 %, реляційна комунікативна стратегія – 4,5 %) та відповідачем (8 %, з них категорії аудиторія – 2 %, реляційна комунікативна стратегія – 6 %) є також досить широким. Значну роль у формуванні БПД відіграють також кортеж-ідентифікувальні дискурс-категорії, що входять до узагальненого дискурс-портрета парламентаря (10 %, з них вживання категоріі інтерподійність становить 3,1 %, інтерсуб’єктність – 2,9 %, контакт з аудиторією – 2 %, інертекстуальність – 1,3 %, кортежна комунікативна стратегія – 0,7 %) та відповідача (14 %, з них категорія інтертекстуальність – 2 %, інтерсуб’єктність – 5 %, інтерподійність – 7 %). Спікер британського парламенту у БПД використовує лише одну дискурс-категорію, а саме ту, що належить до класу адресат-ідентифікувальних (категорію риторична практика – 5 %).

Таким чином, для британських парламентських слухань характерним є вживання трьох типів дискурс-категорій – адресант-, адресат-, та кортеж-ідентифікувальних. Відсутність у дискурсивній практиці код-ідентифікувальних дискурс-категорій, які здебільшого описують мовленнєву поведінку політичних діячів, пояснюється, на нашу думку, ритуалізованістю БПД, коли за кожним комунікативним статусом закріплений більш-менш сталий набір мовленнєвих засобів.

У висновках узагальнено результати дослідження й викладено основні положення дисертації.

1. Британський парламентських дискурс є комбінацією політичного, мас-медійного та PR-дискурсів. У добу глобалізації веб-сайти Інтернету мають змогу не стискати новини в когнітивні схеми конвенційних “мас-медійних історій”. Це надає можливість демократизувати мовленнєву діяльність інтернет-комунікантів і надавати користувачам інформацію з першоджерел. Саме такими рисами відрізняється висвітлення в Інтернеті британських парламентських дебатів. Завдяки цьому стає можливим виявити багатоаспектні жанрові іманентні характеристики мовленнєвої діяльності учасників дебатів. Задля цього запропоновано застосовувати розроблену в роботі розширену модель контент-аналізу, до якої входить лінгвістичний опис структурно-семантичних, прагмалінгвістичних, аргументаційних та дискурс-портретних параметрів БПД.

2. В узагальненому плані соціолінгвальний підхід до дискурсивного аналізу британських парламентських дебатів спрямований на комунікативно-лінгвістичний