ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Рудченко Ірина Вікторівна

УДК 338.436: 645

ФОРМУВАННЯ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Макаренко Петро Миколайович,

Дніпропетровський державний аграрний університет,

проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти: - доктор економічних наук, професор,

Краснов Юрій Миколайович,

Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, м. Київ

завідувач відділу гуманітарної політики, людського розвитку і споживчого ринку;

кандидат економічних наук, доцент

Душин Борис Васильович,

Дніпропетровський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, професор кафедри економічної теорії та економіки сільського господарства.

Провідна установа – Об'єднаний інститут економіки НАН України, відділ соціально-економічних аспектів розвитку АПК, м. Київ..

Захист відбудеться 10 червня 2005 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ-27, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ-27, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий 4 травня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перетворення, що відбулися в Україні при переході до ринку, висувають у число перших задач розробку концепції механізму розподілу і перерозподілу суспільної праці. З огляду на інертність громадської свідомості і психології, що склалися в умовах соціально-орієнтованої економіки, непідготовленості великої частини населення до сприйняття змін, що відбуваються, ці питання здобувають особливу актуальність.

Становлення ринкової економіки висуває на перший план вимоги раціональної зайнятості населення в будь-якій сфері, галузі, особливо в сільському господарстві, що регулюється через ринок праці - специфічний механізм підтримки збалансованості між попитом та пропозицією робочої сили.

Перехідний період до ринку, виникнення різноманіття форм власності загострили проблеми зайнятості, ефективності використання наявних трудових ресурсів і додали нові, пов'язані зі структурною перебудовою сільського господарства і виникненням нових трудових відносин. Тим часом, проблеми використання трудового потенціалу умовах ринку не одержали достатньої розробки. Довгий час радянські вчені доводили, що ринок праці не потрібний, що більш ефективним є механізм планового розподілу і використання праці. Таким чином, ряд аспектів даної проблеми, що виникаєте умовах регіональних особливостей, різноманіття форм господарювання і розвитку ринкових відносин, вимагають подальшого вивчення.

У економічній літературі проблемам праці і трудових ресурсів надається значна увага. Дослідження у цій галузі присвячені з'ясуванню місця робочої сили в системі виробничих відносин, загальних закономірностей відтворення робочої сили, аналізу проблем зайнятості, галузевому розподілу трудових ресурсів, загальним проблемам балансу праці та іншим питанням. Особлива увага приділяється процесам міграції сільського населення і її наслідкам.

Значний внесок у розробку питань праці і зайнятості внесли Д. Богиня, П. Борщевський, О. Бугуцький, С. Гудзинський, О. Дяків, Б. Душин, Ю. Краснов, Р. Косодій, І. Левицький, М. Лобас, П. Макаренко. М. Матюха. П. Саблук, Н. Суліма, О. Бугуцький, К. Якуба, У. Хомра, В. Юрчишин й ін.

Разом з тим, у зв'язку із великими змінами в характері розвитку сільськогосподарського виробництва на перший план висуваються деякі нові аспекти удосконалення використання трудових ресурсів села. Необхідне уточнення і доповнення теоретичних розробок з питань підготовки і перепідготовки кадрів для села, раціонального і "повного" використання трудових ресурсів. Не повною мірою розроблені питання прогнозу перспективного рівня забезпеченості працею окремих галузей і територій. З огляду на актуальність невирішених проблем і особливості сучасного періоду, нами були досліджені питання формування ринку праці й ефективності використання трудових ресурсів села в нових умовах господарювання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення і висновки дослідження були одержані в межах держбюджетної наукової тематики Дніпропетровського державного аграрного університету “Організація, розвиток та державне регулювання аграрного підприємництва в умовах ринкових перетворень” (номер державної реєстрації 0102U005022).

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка напрямів формування і підвищення ефективності використання трудових ресурсів в сільському господарстві.

Реалізація поставленої мети обумовлює необхідність вирішення наступних завдань:

·

·

·

·

·

·

Предмет і об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є процес формування та ефективність використання трудових ресурсів у сільському господарстві.

Предметом дослідження є сукупність економічних взаємовідносин з приводу формування і ефективного використання трудових ресурсів.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою роботи є діалектичний метод пізнання, системний підхід і аналіз, фундаментальні положення економічної теорії, а також соціально-економічних явищ на ринку трудових ресурсів. Методологічною основою стали також наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем формування та розвитку ринку трудових ресурсів та функціонування сільськогосподарських підприємств.

У процесі дослідження використовувалися методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків); монографічний і системного аналізу (вивчення й аналіз соціально-економічних процесів на ринку трудових ресурсів); соціологічний (анкетування працівників сількогосподарських підприємств); розрахунково-конструктивний, порівняльний і графічний (порівняння соціально-економічних показників ринку трудових ресурсів).

Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному:

вперше:

·

удосконалено:

·

·

·

набули подальшого розвитку:

·

·

Практичне значення одержаних результатів полягає у науково-обґрунтованих напрямах розвитку ринку трудових ресурсів та підвищення ефективності їх використання у сільськогосподарських підприємствах в умовах ринкового середовища. Результати досліджень використані при розробці заходів, спрямованих на виконання Програми стабілізації та розвитку агропромислового комплексу Запорізької області на період до 2010 року. Практичну реалізацію отримали пропозиції автора щодо формування ринку трудових ресурсів обласними службами управління зайнятості населення (дов. № 179 від 15.02.2005 р.). Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Гуманітарного університету "Запорізький інститут державного та муніципального управління" при викладанні дисциплін: "Економіка підприємства", "Менеджмент виробництва", "Організація виробництва", "Планування діяльності підприємства" "Управління структурними зрушеннями та економічним зростанням" (дов. № 267/08 від 21.03.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертації розроблені автором особисто і містяться у одноосібно опублікованих роботах.

Апробація результатів дослідження. Наукові положення основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: "Тиждень науки у Гуманітарному університеті "ЗІДМУ" (м. Запоріжжя, 2003 р.), "Тиждень науки у Гуманітарному університеті "ЗІДМУ" (м. Запоріжжя, 2004 р.).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані в 9 наукових працях, з них 7-у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 3,1 обл.-вид. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.

Повний обсяг роботи - 168 сторінки, з яких: 29 таблиць займають 17 сторінок, 13 рисунків - 9, список використаних джерел (137 найменувань) - 11 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Науково-теоретичні основи формування та ефективності використання трудових ресурсів в сільському господарстві” розглядаються основні теоретичні положення щодо економічної сутності поняття і факторів формування попиту на робочу силу в сільському господарстві, особливості формування трудових ресурсів в ринкових умовах, показники формування та ефективності використання трудових ресурсів. Значне місце в структурі ринку займає ринок праці. Ринок праці це система соціально-економічних відносин, що регулюють розподіл трудового потенціалу суспільства на основі попиту та пропозиції.

У економічній літературі поряд із терміном “ринок трудових ресурсів” усе частіше вживається термін “ринок праці”. Уживаються ці поняття як однозначні. На нашу думку на ринку продається не праця, а здатність людини до праці, функціонує не ринок праці, а ринок зайнятості.

Під ринком трудових ресурсів варто розуміти сферу взаємовідносин робітника, що продає свої здібності до праці й власника капіталу який їх купує, з приводу формування попиту на робочу силу, пропозиції на неї, що реалізуються через діючу систему відтворення, розподілу і працевлаштування працівників. Значення його полягає в тому, що він забезпечує виробництво працею, дозволяє підтримувати визначену пропорційність, ефективність використання ресурсів.

Визначено, що функціонування ринку трудових ресурсів, базується на принципах які у своїй основі є характерним і для інших ринків. Необхідно виділити наступні основні принципи підвищення ефективності щодо ринку трудових ресурсів: існування необхідної пропозиції робочої сили відповідної кваліфікації; наявність достатнього рівня попиту на робочу силу; оптимальний стан ринку трудових ресурсів (досконалий ринок); відповідний рівень заробітної плати.

Ринок трудових ресурсів має значно виражену специфіку функціонування по відношенню до інших видів ринку, і це, насамперед, пов’язано із тим, що він має справу з дуже специфічним товаром – робочою силою, а значить із людьми і усіма їх проблемами. Недоліки функціонування цього ринку здатні викликати дуже серйозні соціально-економічні наслідки: падіння попиту населення на товари, ріст безробіття, збільшення витрат з бюджету із соціальних гарантій, а звідси і розширення джерел для інфляції.

При переході до ринкової економіки істотно змінюється точка зору на ефективну зайнятість. На зміну загальній зайнятості приходить бажана зайнятість. Поняття повної зайнятості варто сприймати не як “загальну”, а як “доступну”. Іншими словами, зайнятість варто вважати повною, якщо кожен виявить бажання мати оплачувану роботу, має можливість одержати її із врахуванням своїх професійних здібностей.

Ринок трудових ресурсів є збірною категорією, що втілює у собі безліч взаємовідносин з приводу формування попиту на робочу силу і з пропозиції, що реалізуються через діючу систему відтворення, розподілу і працевлаштування працівників. Ці взаємовідносини мають яскраво виражений територіальний характер, і виявляють себе в основному в рамках конкретного міста, району, області, республіки або регіону, тобто саме там, де протікає процес відтворення населення, трудових ресурсів.

На кількість і склад робочої сили регіону впливає безліч факторів безпосереднього й опосередкованого (через продуктивність праці) впливу. Визначені фактори впливу, на наш погляд, можуть бути класифіковані наступним чином: територіальні, демографічні фактори, фактори зайнятості, виробничо-технічні, соціально-економічні й організаційні фактори. Із зазначених груп до факторів суто безпосереднього впливу можна віднести тільки демографічні. Інші, тією чи іншою мірою, впливають на чисельність працюючих через продуктивність праці. При прогнозуванні потреби регіону у трудових ресурсах необхідно враховувати, що усі фактори та показники, що визначають кількісні і якісні параметри працівників, знаходяться між собою в складному взаємозв'язку і зазнають впливу конкретних особливостей регіону (рис. 1).

Рис. 1. Основні фактори, що впливають на формування попиту на трудові ресурси регіону

Сільське господарство дуже специфічна галузь народного господарства, тому функціонування ринку трудових ресурсів у цій галузі має свої особливості. Сільське господарство через свою специфіку – сезонність виробництва, багатогалузевий характер, вплив природних факторів, сезонність праці, розсередженості виробництва на території, вплив транспортних умов, значну питому вагу ручної праці - залежить від ринку трудових ресурсів, але при цьому й саме впливає на його стан.

Ми пропонуємо нові аспекти класифікації ринку трудових ресурсів на селі. Замість терміну “ринок праці сільського господарства” пропонуємо ввести поняття “ринок трудових ресурсів сільської місцевості”, який варто розглядати в регіональному аспекті, а не в галузевому. Застосування терміна “ринок праці сільського господарства” неправомірний, оскільки завжди передбачалося, що в зимовий період частина працівників сільськогосподарських підприємств повинна бути зайнята в підсобних промислових і допоміжних виробництвах, тобто, у несільськогосподарських галузях. Крім того, оскільки сільськогосподарські підприємства мають потребу в постійній і сезонній робочій силі, варто розмежувати ринок постійної робочої сили і ринок сезонної робочої сили сільської місцевості (рис. 2). Отже “ринок трудових ресурсів сільської місцевості” це ринок трудових ресурсів компактної територіально обособленої системи господарської діяльності.

Рис. 2. Схема формування трудових ресурсів у сільській місцевості

Стан ринку праці на селі і рівень використання трудових ресурсів характеризується системою показників. До неї відноситься і визначення продуктивності праці. Пропонуємо доповнити показники продуктивності праці ще одним показником – вихід товарної продукції на одного працівника. По-перше, у цьому показнику усувається повторне рахування, по-друге, враховується якість продукції через рівень ціни реалізації. Крім того, якщо зроблена неякісна продукція чи продукція, що не користується попитом, це буде рівносильне тому, що вона взагалі не вироблялася, оскільки не знайде збуту – тобто для суспільства споживча вартість даного товару дорівнює нулю. Використовувати цей показник один без системи показників не можна, оскільки кращими за цим параметром можуть виявитися підприємства, що займаються перепродажем товарів. Таким чином, аналіз продуктивності праці треба проводити комплексно із використанням усієї системи показників.

У другому розділі “Сучасний стан формування та ефективності використання трудових ресурсів в сільському господарстві” досліджено сучасний стан, динаміка формування та забезпеченість трудовими ресурсами сільськогосподарської галузі, а також ефективності їх використання.

Протягом тривалого періоду політика управління трудовими ресурсами в Україні носила екстенсивний характер. Вона була підлегла задачі подолання браку кадрів, пошуку додаткових джерел робочої сили для укомплектування зростаючої кількості робочих місць. Це призвело до практично повного вичерпання трудових ресурсів і надмірного залучення в народне господарство жінок і осіб пенсійного віку з обмеженою працездатністю. В СРСР тривалий час існувало таке явище, як нераціональна надмірна зайнятість. При цьому на підприємствах і в організаціях мав місце роздутий управлінський і допоміжний персонал, одночасно із великою кількістю вакантних робочих місць у виробничій сфері.

Перехід до ринкової економіки неминуче призвів до значних змін у використанні трудових ресурсів. Згортання діяльності центральних економічних зв'язків, встановлених за умов командно-адміністративної системи без врахування інтересів територій і трудових колективів, різке погіршення соціально-економічного положення і загострення міжрегіонального руху населення негативно позначалося на ефективності використання накопиченого виробничого потенціалу, збалансованому забезпеченні працездатного населення робочими місцями, сприяло виникненню локальних осередків безробіття.

Найбільш важливим фактором зростання безробіття є розпад міжгосподарських зв'язків і згортання з цієї причини виробництва на підприємствах. Розрив горизонтальних економічних зв'язків, порушення договірних зобов'язань із постачання продукції супроводжуються зниженням обсягів виробництва продукції, скороченням кількості робочих місць і працюючих.

Сучасний стан сільського господарства нашої країни залежить від оцінки людського фактора, державної політики щодо використання праці селян. Це одна з основних причин тієї парадоксальної ситуації, коли за наявності найкращих у світі чорноземів, сприятливих кліматичних умов для виробництва сільськогосподарської продукції і високого рівня трудового потенціалу цієї галузі загострюється продовольча проблема, а за рівнем життя Україна посідає одне з останніх місць у світі. Сільське господарство залишається витратним, біокліматичний потенціал його використовується лише на 35-40%.

Незадовільні умови трудової діяльності на робочих місцях, символічна оплата праці, перетворили працівників аграрного сектора на безоплатних годувальників всього суспільства, а зниження життєвого рівня селян призвело до поглиблення кризових явищ у відтворенні сільського населення – природної основи трудових ресурсів села і аграрної сфери АПК. Вони проявляються в погіршенні стану здоров'я селян, особливо працівників сільського господарства, в наростанні депопуляційних процесів.

Демографічні процеси, їх динаміка та рівень коливання є важливою природною основою формування трудових ресурсів. Ця проблема є надзвичайно актуальною для Запорізької області. Це пов’язано з тим, що з 1991 р. серед сільського населення спостерігається процес депопуляції. Скорочення природного приросту є результатом зниження народжуваності, високих показників смертності та міграційного відпливу селян. Демографічну ситуацію, що склалася сьогодні у Запорізькій області можна оцінити як найнесприятливішу. Досить сказати, що за період з 1989 р. по 2001р. населення області зменшилось на 152,6 тис. чоловік.

До сіл повертаються лише люди похилого віку, в яких там збереглися їх оселі або дачні ділянки. Через низький рівень пенсійного забезпечення вони шукають порятунок в селах, на невеликих клаптиках землі, яка може їх прогодувати. Але такий “порятунок”, як правило, уявний. Особи похилого віку переважно вже не здатні дати лад навіть мізерним земельним ділянкам і поступово перетворюються в утриманців сільського населення.

В результаті зменшення чисельності сільського населення, зменшується й чисельність трудових ресурсів села – за період з 1995 р. по 2004 р. відповідно з 285,2 тис. чол. до 159,4 тис. чоловік.

Однак і наявний трудовий потенціал сільськогосподарських підприємств не використовується із достатнім рівнем ефективності. Так встановлено, що з наявного рівня запасу праці фактично використовується 61%. Наявність і раціональне використання трудових ресурсів завжди вважалися багатством підприємства, а на сучасному етапі має місце безробіття.

Аналіз стану ринку праці в аграрному виробництві свідчить, що поряд з відкритим безробіттям в області зростає “приховане” безробіття. Утримання в сільськогосподарських підприємствах “зайвих” трудових ресурсів та скорочення попиту на робочу силу певною мірою пояснюється втраченою галузевою структурою сільськогосподарського виробництва, недостатнім розвитком трудомістких галузей, допоміжних і підсобних підприємств, низькою ціною робочої сили.

Для того, щоб у нових ринкових умовах перетворити живий виробничий потенціал суспільства в міцну творчу силу і направити її на вирішення економічних і соціальних завдань, необхідно посилити взаємодію та ступінь впливу якості трудових ресурсів і ринку праці.

Важливою якісною характеристикою трудових ресурсів аграрного сектора є рівень освіти і кваліфікації. Аналіз свідчить, що сільське господарство не достатньо забезпечено кваліфікованими керівниками середньої ланки. Так з них лише 22% мають вищу освіту, 50% середню спеціальну, 9% незакінчену вищу і значна частина працівників (19%) мають лише середню загальну освіту.

Важливим показником, що характеризує якісний склад трудових ресурсів сільського господарства є чисельність механізаторських кадрів. Аналіз показує, що протягом 1996 – 2000 рр. наявність штатних трактористів була меншою за потребу в механізаторських кадрах. Так, в 1996 р. потреба перевищувала наявність на 3620, в 2000 р. – на 3097 чол. За таких обставин не абиякого значення набувають питання розробки економіко-математичних моделей, що дозволяють визначити кінцевий результат технологічного процесу задовго до його завершення, виходячи з наявних людських, матеріальних та інших ресурсів. Іншими словами дані моделі дають змогу оптимізувати та прогнозувати планові показники виробництва через оцінку альтернатив та економію ресурсів при різних параметрах впливу.

У третьому розділі “Підвищення ефективності використання і формування ринку трудових ресурсів в сільському господарстві” удосконалено модель оптимального поєднання галузей для раціонального використання трудових ресурсів, здійснена оцінка факторів підвищення продуктивності праці в сільському господарстві, розроблений механізм регулювання ринку трудових ресурсів.

Фактор сезонності виробництва зумовлює значні збитки для сільськогосподарського виробництва. Унаслідок сезонності багатьом господарствам для виконання літніх сезонних робіт бракує робочої сили, що призводить до неякісного їх проведення і недовиконання найважливіших із них.

У вирішенні питання раціонального використання праці працівників сільського господарства протягом року, а також забезпечення виробництва робочою силою, важливе значення має раціональне поєднання галузей у сільськогосподарських підприємствах. Для виконання всіх умов, необхідне вирішення економіко-математичної задачі оптимізації галузевої структури виробництв і використання трудових ресурсів. Рішення здійснювалося методом лінійного програмування стандартного симплекса-методу для персональних комп'ютерів.

Постановкою задачі передбачалося визначення розмірів посівних площ і обсягів виробництва продукції тваринництва, товарної продукції і кормів, загальної потреби в праці, у тому числі в напружений період (із квітня по жовтень) за місяцями із метою одержання максимального прибутку від результатів господарської діяльності. Зіставлення потреби в праці у напружений період із наявними ресурсами дозволить розрахувати необхідну кількість залучених працівників. Математично, це записується як складання оптимального плану, вираженого ненегативними значеннями набору перемінних , у якому цільова функція, що відповідає розміру прибутку від ведення господарської діяльності, приймає максимальне значення () при наступних обмеженнях, що відповідають структурним формулам теоретико-множинного запису умов задачі: баланс кінно-ручної праці, використовуваної протягом року; баланс механізованої праці; помісячний баланс трудових ресурсів; баланс посівної площі; розподілу продукції рослинництва для реалізації і виробництва кормів; виконання планових завдань з виробництва продукції; загальний баланс кормів; зоотехнічно припустима структура кормового балансу.

Оптимальний план галузевої структури виробництва включає проект структури посівних площ, що передбачає збалансоване розширення посівів, що не призведе до порушення сівозміни культур, але дозволить істотно поліпшити економічні результати виробництва. Оптимізація галузевої структури виробництва дозволяє поліпшити розподіл праці таким чином, що при виконанні сільськогосподарських робіт у напружені періоди будуть задіяні наявні трудові ресурси.

Згідно отриманих результатів збільшення інтенсивності виробництва призводить до зростання матеріально-грошових витрат у галузях рослинництва на 26,1%, при цьому розмір грошового доходу в них зростає на 36,6%, а прибуток у 1,5 рази. У тваринництві матеріально-грошові витрати скорочуються на 2,3% за рахунок оптимізації кормової бази і удосконалювання річних раціонів годівлі.

Оптимізація виробничої структури в господарствах області, дозволить досягти в проектному варіанті збільшення рівня рентабельності від 30,6% до 45,1%, що дозволить отримати прибуток – 494,7 тис. грн.

З метою пошуку резервів збільшення продуктивності праці складено кореляційну модель залежності продуктивності праці від факторів впливу, що дозволить сконцентрувати управлінські зусилля на досягненні відповідної мети.

Вплив безлічі факторів на продуктивність праці характеризується їх тісним взаємозв'язком. Рівень впливу кожного із факторів на продуктивність праці визначили застосовуючи статистичні методи, у тому числі кореляційний метод аналізу. Аналіз проводився за наступними факторами: X1 – кількість працівників на 100 га сільгоспугідь; Х2 – фондоозброєність на 100 га ріллі; X3 – якість ріллі.

В сільськогосподарських підприємствах у залежності від комплексу факторів складається різна забезпеченість їх робочою силою і як результат – різний рівень її використання. Рівень використання характеризує показник – відпрацьовано людино-днів на 1 працівника сільськогосподарських підприємств (Х4). Різний виробничий напрям господарств відображається у показнику Х5 – питома вага продукції рослинництва в загальній вартості валової продукції. З метою узагальнення впливу соціальних факторів у модель уведений фактор Х6 – питома вага основних фондів невиробничого призначення у загальній їх вартості.

Розрахунки обмежені шістьма факторами оскільки вплив кожного з них повинен бути змістовно і кількісно визначений, що неможливо досягти при занадто великій їх кількості.

У багатофакторному аналізі використані методи: средньоквадратичного відхилення, парні та приватні коефіцієнти кореляції, величини коефіцієнтів регресії, критерій надійності.

Відповідно до розрахункових даних, найбільше відхилення від середньої величини має Х2 – фондоозброєність; Х4 – відпрацьовано людино-днів на одного працівника сільськогосподарських підприємств і X3 – якість ріллі. За даними матриці коефіцієнтів парної кореляції встановлено, що найбільш тісний зв'язок із продуктивністю праці виявляється для факторів Х2, Х5 і Х6, також між факторами X1-Х3 і Х5-X6. Але оскільки парний коефіцієнт зв'язку між ними не перевищує 0,7 їх можна включати у модель для рішення задачі. З розрахункових коефіцієнтів надійності випливає, що доведено істотність впливу, усіх факторів, крім Х4 (відпрацьоване людино-днів на одного працівника).

Кореляційна модель залежності продуктивності праці від перерахованих факторів отримала вигляд:

У=-8257,67-118,82Х1+13,59Х2-14,35Х5+9,95Х4+106,82Х5+158,07Х6

У натуральному вимірі найбільший вплив на рівень продуктивності праці має фактор Х6 – питома вага основних фондів невиробничого призначення в загальній вартості фонду, що ще раз підкреслює важливість соціальної сфери і її вплив на ефективність використання трудових ресурсів.

Тіснота взаємозв'язку продуктивності праці і перерахованих факторів визначається коефіцієнтом множинної кореляції, R=0,8384. Як видно, зв'язок дуже високий. Рівень впливу всіх шести факторів на продуктивність праці визначається коефіцієнтом множинної детермінації D=0,7029 або 70,3%.

Інші 29,7% варіацій у рівні продуктивності праці викликані іншими факторами, що не увійшли у коло досліджень. Така висока щільність зв'язку підтверджує висновок про істотну залежність продуктивності праці від зазначених факторів і дозволяє використовувати отриману модель для прогнозування її продуктивності, а отже, і визначення потреби в трудових ресурсах, виходячи із заданих обсягів виробництва.

Формування регіонального ринку трудових ресурсів сільської місцевості, його прогнозування, є невід'ємною частиною становлення загального регіонального ринку трудових ресурсів та економіки в цілому. Основними напрямками його регулювання мають стати: боротьба із подальшим спадом виробництва; недопущення масового безробіття; уживання заходів щодо підвищення доходів населення тощо.

Сьогодні, на наш погляд, вихідною умовою формування ринку трудових ресурсів повинний стати принцип досягнення і підтримки зайнятості, що передбачає наявність безробіття у соціально прийнятних межах. Мінімізація соціально припустимого рівня безробіття залежить від дієвості організаційно-економічного механізму регулювання ринку трудових ресурсів сільської місцевості, а також його складових ланок – ринку робочих місць, що формує попит на робочу силу, і ринку робочої сили, що формує попит на робочі місця.

Розробка і реалізація механізму, що регулює динамічну рівновагу попиту та пропозиції робочої сили на ринку трудових ресурсів сільської місцевості має будуватися на принципах активної політики спрямованої на:

- у фінансовому плані: пожвавлення економічної ситуації й інвестиційної активності в регіоні, створення умов для динамічного руху капіталу, розробка заходів для розвитку системи робочих місць і збільшення потреби підприємств і організацій у робочій силі;

- у соціальному плані: удосконалення системи оплати праці, розширення можливостей одержання населенням додаткових доходів, професійної орієнтації і підготовки, розвиток системи соціальної допомоги, дотацій і пільг.

Доцільно ширше залучати кошти центра зайнятості для створення нових робочих місць: інвестування і надання кредитів безпосередньо товаровиробникам на договірних засадах для створення додаткових чи нових робочих місць; інвестування і кредитування підприємств і організацій, що здійснюють на договірних засадах професійну підготовку і перепідготовку безробітних громадян із обов'язковим наступним їх працевлаштуванням; фінансування і кредитування безробітних громадян, що виявляють бажання займається підприємницькою діяльністю.

Активна політика, на відміну від пасивної, щодо надання допомоги з безробіття, повинна передбачати наступні заходи: заохочення малого і сімейного підприємництва на максимально сприятливих умовах, завдяки яким стартовий капітал може бути частково забезпечений власникам і доповнений державними субсидіями і кредитами; забезпечення географічної мобільності населення і робочої сили шляхом надання субсидій і кредитів на переїзд із родиною з районів із надлишком робочої сили у райони, де є вакантні місця; надання кожному хто шукає роботу повної інформації про вакантні місця у розрізі професій, галузей і районів, створення задля даної мети загальнодоступних банків даних; організація громадських робіт на будівництві житла, доріг, у сфері обслуговування; фінансування робіт у приватних фірмах молоді шляхом надання терміном у півроку власникам підприємств субсидій у вигляді оплати частини витрат на знову створені робочі місця; соціально-технічне обладнання на підприємствах робочих місць для інвалідів і виплата субсидій підприємствам за прийняття на роботу інвалідів і частково на заробітну плату; стимулювання розширення підприємницької діяльності шляхом зниження оподатковування з прибутку й особистих доходів; здійснення заходів щодо підвищення загальноосвітнього рівня безробітних і навчання професіям, що мають стійкий попит на ринку трудових ресурсів.

Мотивами підвищення професійно-освітнього рівня працівників у сучасних умовах розвитку виробництва слід вважати: розширення багатосторонніх ділових, партнерських зв’язків між підприємствами і організаціями агропромислового комплексу, сільськогосподарськими і переробними підприємствами, фермерськими господарствами, зустрічі, наради, конференції, семінари, обмін досвідом, обмін делегаціями і робочими групами, спільна виробнича і наукова діяльність; розвиток і вдосконалення як двохсторонніх так і багатосторонніх зв’язків, що проявляється в обміні виготовленої продукції; важливу роль при цьому можуть відігравати проведення теоретичних конференцій з участю керівників і спеціалістів підприємств чи організацій, творчих працівників, ярмарок, виставок продукції та ін., що сприяє розповсюдженню досвіду роботи, народженню нових ідей та ін.; позитивно спрацьовує і механізм регулярних двохсторонніх і багатосторонніх зустрічей керівників виробництва в рамках певних домовленостей, що включає періодичне проведення нарад, дає можливість налагоджувати і реалізовувати виробничі завдання, координувати практичні дії учасників виробництва, сприяє впровадженню світового і вітчизняного досвіду, особливо організаційного, поширенню знань, культурних цінностей, зростанню престижу сільськогосподарської праці.

Конструктивними заходами в галузі забезпечення політики держави щодо профорієнтаційної роботи мають стати: поширення у вітчизняній практиці кваліфікаційних консультацій з найбільш дефіцитних професій і короткотермінових курсів з перепідготовки персоналу; організація системи перекваліфікації персоналу в т.ч. для працівників, що не входять до трудових колективів; створення органу, який би займався професійною орієнтацією, перекваліфікацією та виступав посередником при влаштуванні на роботу; поширення можливостей зайнятості шляхом послаблення адміністративних обмежень для малого підприємництва, створення підтримки починаючим підприємцям; в рамках фонду зайнятості передбачення коштів для компенсацій, допомоги, перепідготовки кадрів та ін.; сприяння переміщенню робочої сили в межах окремих територій міста, регіонів на основі підтримки обміну житловими фондами; забезпечення розвитку інфраструктури в процесі створення робочих місць; сприяння розвитку транспортної системи у зв’язку із зростанням складності поїздок до місця роботи.

Діюча політика регулювання ринку трудових ресурсів сільської місцевості повинна мати превентивний характер запобігання росту безробіття і його переходу в застійну форму.

Для досягнення позитивного результату, доцільно також надати право місцевим відділенням державних центрів зайнятості укладати соціальні угоди із підприємствами, що активно створюють додаткові робочі місця і працевлаштовують безробітних, які направляються службами зайнятості.

Ця угода може передбачати часткове звільнення підприємства від сплати внесків у державний центр зайнятості за умови використання цих коштів на збільшення фонду оплати праці вакантних місць.

Однак варто враховувати, що це може розширити можливості для різного роду податкових зловживань, особливо на великих підприємствах. Невідповідність якості кваліфікації можна усунути шляхом цільового фінансування заходів з підвищення рівня кваліфікації.

Загальні витрати на оптимізацію ринку вакантних місць з боку державного центру зайнятості необхідно визначати як суму витрат на перепідготовок кадрів, зображена на рис.3.

При вирішенні питань регулювання зайнятості населення важливо враховувати специфічні риси регіональної моделі ринку трудових ресурсів. Це високий рівень концентрації зайнятості в окремих секторах економіки; різний рівень концентрації зайнятості в окремих секторах економіки; різний рівень економічного розвитку окремих галузей; нерівномірність розвитку ринкових взаємовідносин і ринкової інфраструктури в окремих районах.

Рис. 3. Управління регіональним ринком трудових ресурсів сільської місцевості

Діючий механізм регулювання ринку трудових ресурсів сільської місцевості повинен забезпечувати координацію довгострокових і середньострокових інвестиційних програм, державних цільових програм, програм соціально-економічного розвитку окремих регіонів, інших програмних рішень прийнятих органами виконавчої влади на державному і регіональному рівнях, з метою підвищення ефективності витрат фінансових і матеріальних ресурсів, що направляються на створення і збереження робочих місць. Алгоритм реалізації механізму регулювання ринку трудових ресурсів сільської місцевості передбачає впровадження у два етапи (рис. 4).

Рис. 4. Алгоритм реалізації механізма регулювання ринку трудових ресурсів сільської місцевості

Досягнення оптимально високої, структурно-раціональної, економічно ефективної й соціально обґрунтованої зайнятості невід'ємна складова процесу відновлення регіональної економіки. Стимулами цього процесу мають бути ринкові відносини і цілеспрямовані заходи господарської політики на всіх рівнях.

ВИСНОВКИ

1. Замість терміну „ринок праці” доцільно вживати “ринок трудових ресурсів” оскільки на ринку продається не праця, а здатність людини до праці, функціонує не ринок праці, а ринок зайнятості. Під ринком трудових ресурсів варто розуміти сферу взаємовідносин робітника, що продає свої здібності до праці й власника капіталу який їх купує, з приводу формування попиту на робочу силу, пропозиції на неї, що реалізуються через діючу систему відтворення, розподілу і працевлаштування працівників. Значення його полягає в тому, що він забезпечує виробництво працею, дозволяє підтримувати визначену пропорційність, ефективність використання ресурсів.

2. Функціонування ринку трудових ресурсів, базується на принципах які у своїй основі є характерним і для інших ринків. Необхідно виділити наступні основні принципи щодо ринку трудових ресурсів: у існування необхідної пропозиції робочої сили відповідної кваліфікації; наявність достатнього рівня попиту на робочу силу; оптимальний стан ринку трудових ресурсів (досконалий ринок); відповідний рівень заробітної плати.

3. При переході до ринкової економіки істотно змінюється точка зору на ефективну зайнятість. На зміну загальній зайнятості приходить бажана зайнятість. Поняття повної зайнятості варто сприймати не як “загальну”, а як “доступну”. Під повною зайнятістю варто розуміти рівень зайнятості, що забезпечує можливість вільного працевлаштування кожного бажаючого мати оплачувану роботу відповідно до своїх професійних здібностей;

4. На кількість і склад робочої сили регіону впливає безліч факторів безпосереднього й опосередкованого (через продуктивність праці) впливу. Визначені фактори впливу, на наш погляд, можуть бути класифіковані наступним чином: територіальні, демографічні фактори, фактори зайнятості, виробничо-технічні, соціально-економічні й організаційні фактори. Із зазначених груп до факторів суто безпосереднього впливу можна віднести тільки демографічні. Інші, тією чи іншою мірою, впливають на чисельність працюючих через продуктивність праці. При прогнозуванні потреби регіону у трудових ресурсах необхідно враховувати, що усі фактори та показники, що визначають кількісні і якісні параметри працівників, знаходяться між собою в складному взаємозв'язку із впливом конкретних особливостей регіону.

5. Пропонуємо визначення ринку трудових ресурсів на селі: замість терміну “ринок праці сільського господарства” ввести поняття “ринок трудових ресурсів сільської місцевості”, під якою варто розуміти ринок трудових ресурсів компактної територіально обособленої системи господарської діяльності. Застосування терміна “ринок праці сільського господарства” неправомірний, оскільки в зимовий період частина працівників сільськогосподарських підприємств зайнята у інших галузях сільського господарства. Крім того, оскільки сільськогосподарські підприємства мають потребу в постійній і сезонній робочій силі, варто розмежувати ринок постійної робочої сили і ринок сезонної робочої сили сільської місцевості.

6. В результаті зменшення чисельності сільського населення, зменшується й чисельність трудових ресурсів села – за період з 1995 р. по 2004 р. відповідно з 285,2 тис. чол. до 159,4 тис. чоловік. Однак і наявний трудовий потенціал сільськогосподарських підприємств не використовується із достатнім рівнем ефективності. Так встановлено, що з наявного рівня запасу праці фактично використовується 61%.

7. Вирішення питання організації раціонального використання трудових ресурсів в сільському господарстві протягом року, а також забезпечення виробництва робочою силою, базується на раціональному поєднання галузей у сільськогосподарських підприємствах. Для виконання цих умов, проведена постановка і рішення економіко-математичної задачі оптимізації галузевої структури виробництв і використання трудових ресурсів із застосуванням методу лінійного програмування стандартного симплекса-методу для персональних комп'ютерів. Оптимізація виробничої структури в господарствах області, дозволить досягти в проектному варіанті збільшення рівня рентабельності від 30,6% до 45,1%.

8. З метою пошуку резервів збільшення продуктивності праці складено кореляційну модель залежності продуктивності праці від факторів впливу, що дозволить сконцентрувати управлінські зусилля на досягненні відповідної мети. Аналіз проводився за наступними факторами: кількість працівників на 100 га сільгоспугідь; фондоозброєність; якість ріллі; відпрацьовано людино-днів на 1 працівника; питома вага продукції рослинництва в загальній вартості валової продукції; питома вага основних фондів невиробничого призначення у загальній їх вартості. У багатофакторному аналізі використані методи: средньоквадра-тичного відхилення, парні та приватні коефіцієнти кореляції, величини коефіцієнтів регресії, критерій надійності. Рівень показника множинної детермінації склав 70,3%, що підтверджує висновок про істотну залежність продуктивності праці від зазначених факторів і дозволяє використовувати отриману модель для прогнозування її продуктивності, а отже, і визначення потреби в трудових ресурсах, виходячи із заданих обсягів виробництва.

9. Розробка і реалізація механізму, що регулює динамічну рівновагу попиту та пропозиції робочої сили на ринку трудових ресурсів сільської місцевості має будуватися на принципах активної політики. У фінансовому плані вона має бути спрямована на пожвавлення економічної ситуації й інвестиційної активності в регіоні, створення умов для динамічного руху капіталу й ін. У соціальному плані: удосконалення системи оплати праці, професійної орієнтації і підготовки, розвиток системи соціальної допомоги й ін.

В роботі визначені фактори мотивації підвищення професійно-освітнього рівня працівників у сучасних умовах розвитку виробництва, алгоритм реалізації механізма регулювання ринку трудових ресурсів сільської місцевості який передбачає у рамках першого етапу