МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

СЕЛІВЕРСТОВА Людмила Сергіївна

УДК 338.2

ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ

/на прикладі підприємств легкої промисловості/

Спеціальність 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті технологій та дизайну Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат технічних наук, доцент, професор кафедри

Київського національного університету технологій та

дизайну Міністерства освіти і науки України

Малова Тетяна Леонідівна

Офіційні опоненти: доктор економічних наук

Лозова Тамара Ілівна

Державний університет інформаційно-комунікаційних

технологій Міністерства транспорту та зв’язку

України (м. Київ),

професор кафедри економіки підприємства

кандидат економічних наук, доцент

Колобова Людмила Вікторівна

Київський національний університет технологій

та дизайну Міністерства освіти і науки України,

доцент кафедри фінансів

Провідна установа: Одеський національний політехнічний університет

Міністерства освіти і науки України,

кафедра економіки підприємства

Захист відбудеться „17” січня 2006 року об 11.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К .102.05 Київського національного університету технологій та дизайну Міністерства освіти і науки України за адресою: 01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченко, 2; 1-ий корпус, 3-ій поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету технологій та дизайну Міністерства освіти і науки України за адресою: 01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченко, 2, 1-ий корпус, бібліотека.

Автореферат розісланий „12” грудня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор Чубукова О.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження.

Процес ринкового реформування економіки України призвів до створення корпоративного сектору, як базового серед нових організаційно-правових форм господарювання, який налічує сьогодні майже 36 тисяч акціонерних товариств із 19 мільйонами акціонерів. Акціонерні товариства забезпечують велику кількість робочих місць, суттєві податкові надходження у державний бюджет, значний внесок у валовий внутрішній продукт.

Саме тому забезпечення конкурентоспроможності національної економіки залежить від ефективності функціонування роботи корпоративних структур (перш за все акціонерних товариств, котрі є первинним елементом корпоративного сектору), що, у свою чергу, в значній мірі зумовлене рівнем корпоративного управління. Воно має надзвичайно важливе значення, оскільки спрямоване на врегулювання взаємовідносин між окремими групами акціонерів та менеджментом товариств, а також кредиторами та є основною передумовою стійкого росту компаній та отримання ними доступу до ринку як вітчизняних, капіталів, так і іноземних.

В той же час впровадження в Україні загальновизнаних принципів корпоративного управління здійснюється достатньо складно, що зумовлене як низькою корпоративною культурою, наявністю конфлікту інтересів всіх учасників корпоративних відносин (зокрема, при перерозподілу акціонерної власності та доступу до керівних органів товариств), так і відсутністю адаптованих до вітчизняних умов методів управління.

Це пояснюється тим, що впровадження корпоративного управління суттєво відрізняється від управління державними підприємствами. Як свідчить практика, сьогодні багато управлінців перенесли методи і прийоми управління державними підприємствами на акціонерні товариства, що призводить до негативних результатів у діяльності суб’єктів корпоративних відносин.

Проблеми корпоративного управління досліджували вчені – економісти, такі як: Бланк І.А., Брейлі Р., Брігхем Е.Ф., Бочаров В.В., Гольцберг М.А., Євтушевський В.А., Задихайло Д.В., Каліна А., Кібенко О.Р., Книш М.І., Леонтьєв В.Е., Майєрс С., Назарова Г.В., Рязанова Н.С., Суторміна В.М., Терещенко О.О. та інші. У своїх працях вони розглянули базові питання корпоративних відносин, проаналізували їх правові аспекти, з’ясували сутність господарських товариств корпоративного типу і місце серед них акціонерних товариств, специфіку корпоративної власності й управління акціонерним капіталом, особливості державного регулювання корпоративного сектору, функції комісії з цінних паперів та фондового ринку, антимонопольного регулювання, депозитарної системи, управління рухом акцій на первинному та вторинному ринках, особливості діяльності фінансових посередників у корпоративному секторі.

Зараз для економіки України важливим та актуальним є формування методів управління діяльністю акціонерними товариствами, що адекватні ринковим відносинам та дозволяють на практиці реалізувати значний потенціал розвитку, що притаманний цій прогресивній організаційно-правовій формі господарювання. Саме це й обумовлює актуальність обраної теми дисертаційної роботи, її мету, структуру та основні задачі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота пов’язана з планом науково-дослідних робіт Київського національного університету технологій та дизайну, зокрема з темою “Розробка механізмів стратегічного розвитку підприємств легкої промисловості, системних технологічних комплексів автоматизованої підготовки виробництва та виготовлення конкурентоспроможної продукції з використання методів дизайну, менеджменту та маркетингу в умовах ринкової економіки” (№ державної реєстрації 0102U001413, 2002-2004 рр.). Особистий внесок автора полягає у розробці методики рейтингової оцінки інвестиційної привабливості акціонерних товариств.

Мета і задачі дослідження.

Мета дисертаційної роботи полягає у розробці теоретико-методичних підходів і практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи корпоративного управління.

Для досягнення зазначеної мети у дисертації були поставлені такі завдання:

- узагальнити теоретичні засади корпоративного управління;

- визначити основні завдання підвищення ефективності функціонування і розвитку акціонерних товариств;

- виявити особливості діяльності акціонерних товариств легкої промисловості;

- класифікувати фактори дивідендної політики акціонерних товариств;

- розробити методи і критерії формування ефективної дивідендної політики;

- розробити методику оцінки інвестиційної привабливості акціонерних товариств з врахуванням інтересів різних груп інвесторів;

- розвинути процедуру оцінювання факторів внутрішнього середовища підприємств легкої промисловості;

- обґрунтувати методичні підходи та алгоритм формування інвестиційної програми підприємств легкої промисловості.

Об’єктом дослідження є корпоративні відносини в економіці України, а його предметом – теоретичні, методичні та практичні питання вдосконалення системи корпоративного управління, зокрема таких її провідних елементів як інвестиційна і дивідендна політика.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є фундаментальні дослідження українських та зарубіжних вчених щодо формування та функціонування системи корпоративного управління, зокрема інвестиційної та дивідендної політики як її важливих інструментів; чинна нормативно-правова база сучасних суб’єктів господарювання в Україні та світі.

Дослідження проводились з використанням різноманітних наукових методів, зокрема метод порівняльного аналізу використовувався при дослідженні сутності економічних категорій, розробці методики оцінки інвестиційної привабливості підприємств; експериментальний метод - при апробації розроблених методик на матеріалах конкретних підприємств; метод оптимізації – при формуванні ефективної інвестиційної програми для існуючого підприємства. Також були застосовані методи схематичного зображення, класифікації факторів, анкетного опитування, власного спостереження та інші.

Наукова новизна одержаних результатів.

Основні положення, що визначають наукову новизну дисертаційного дослідження, полягають у наступному:

Вперше одержано:

- обґрунтовано методологічний підхід до корпоративного управління як системи (сукупності взаємодіючих елементів внутрішнього механізму діяльності корпоративних підприємств і зовнішнього середовища, за яких функціонує корпорація (акціонерне товариство)), і щодо процесу з відповідними механізмами здійснення, які націлені на забезпечення сталого розвитку та формування ефективної функціональної системи управління.

- розроблено методику формування ефективної дивідендної політики акціонерного товариства, яка передбачає використання методів, що мають різний ступінь деталізації (зокрема, у відповідності до стадії життєвого циклу; залежно від сполучення факторів, що впливають на обрання дивідендної політики; за формальним, чисельно визначеним критерієм) та можуть використовуватись або окремо (за вибором керівництва акціонерного товариства), або послідовно як етапи процесу встановлення раціональної дивідендної політики;

удосконалено:

-

дістало подальшого розвитку:

- визначення поняття „дивідендна політика” акціонерного товариства, що представляє собою розробку концептуальних підходів та систему практичних дій щодо формування фонду виплати дивідендів, які забезпечують оптимізацію пропорцій між частинами чистого прибутку (тією, що споживається і такою, що капіталізується) з метою максимізації доходів власників акцій і забезпечення високого рейтингу компанії на фондовому ринку;

- класифікація форм виплати дивідендів, яка на відміну від існуючих є більш розгорнутою і детальною та передбачає визначення різних варіантів виплат (зокрема, регулярні, додаткові, особливі тощо), що в більшій мірі відповідає особливостям діяльності акціонерного товариства та дозволяє проводити гнучку дивідендну політику;

- класифікація факторів, що зумовлюють дивідендну політику, яка на відміну від існуючих є більш детальною та дозволяє визначити механізми їх дії, що є необхідною умовою обгрунтування дивідендної політики та підвищення її ефективності та дієвості;

- підхід до встановлення зв’язку між інвестиційною привабливістю підприємства та іншими елементами ієрархічного середовища інвестиційної привабливості (зокрема, стосовно зовнішніх та внутрішніх факторів впливу та відповідно до джерел інвестиційних ресурсів);

- методика рейтингової оцінки інвестиційної привабливості акціонерних товариств, яка відрізняється від існуючих: врахуванням інтересів різних груп інвесторів; напрямами аналізу, визначенням складу та динаміки одиничних показників; запропонованим підходом до визначення рейтингової оцінки інвестиційної привабливості; можливістю використання розробленої методики для оцінювання рівня корпоративного управління;

- процедура оцінювання факторів внутрішнього середовища підприємств легкої промисловості, яка серед багатьох напрямів включає в себе оцінювання конкурентоспроможності продукції.

Практичне значення одержаних результатів.

Основні результати дисертаційної роботи доведені до рівня конкретних заходів та пропозицій, методик, що використані підприємствами і організаціями в практиці господарювання для прийняття управлінських рішень щодо корпоративного управління, зокрема стосовно інвестиційної та дивідендної політики. Так, методика обґрунтування доцільного варіанту дивідендної політики використана ЗАТ ВТШФ „ДАНА” (довідка № 167 від 11.01.2005р.), а методика формування ефективної інвестиційної програми підприємства впроваджена ВАТ „Бердичівська фабрика одягу” (довідка № 24 від 20.01.2003р.).

Висновки і результати дисертаційного дослідження можуть бути також використані в практиці викладання курсів „Корпоративне управління”, „Інвестиційна діяльність”, „Проектний аналіз” у вищих навчальних закладах.

Особистий внесок здобувача.

Дисертація є самостійно виконаною завершеною роботою, наукові положення, розробки та пропозиції якої одержано автором самостійно.

Апробація результатів дослідження..

Основні теоретичні і практичні положення результатів дослідження доповідались та отримали позитивне схвалення на: міжнародних науково-практичних конференціях “Проблеми легкої і текстильної промисловості України” (м. Херсон, 2004 р.) та “Економічні проблеми розвитку промислового виробництва” (м. Одеса, 2004 р.); всеукраїнських науково-практичних конференція „Сучасні проблеми економіки підприємства” (2003 р., м. Дніпропетровськ) та “Економіка підприємства: Проблеми теорії і практики” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), а також науково-практичній конференції “Інноваційно-інвестиційний розвиток економіки та зайнятості населення України” (м. Київ, 2003 р.).

Публікації.

За результатами проведених досліджень опубліковано 14 робіт (з них 9 одноосібних), в тому числі 7 статей у наукових фахових виданнях, участь у колективній монографії та підручнику. Загальний обсяг матеріалу, що належить автору, складає 7,5 друкованих аркушів, у тому числі у наукових фахових виданнях 4,9 друкованих аркушів .

Структура дисертації.

Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел, що налічує 101 найменування, і двох додатків. Загальний обсяг дисертації складає 172 стор., у тому числі 41 таблиця, 14 рисунків.

Основні положення дисертації.

У першому розділі дисертації “Теоретичні засади та сучасні проблеми корпоративного управління” розглянуто місце акціонерних товариств в економіці провідних держав світу та українській економіці, переваги та недоліки цієї організаційно-правової форми господарювання порівняно з іншими; визначені проблеми, що існують в корпоративному секторі і корпоративних відносинах, а також вплив ефективного корпоративного управління на результати діяльності акціонерних товариств та ринкову вартість їх акцій.

У процесі аналізу було виявлено позитивні риси функціонування акціонерних товариств як найбільш прогресивної організаційно-правової форми господарювання, оскільки саме вони можуть „демократизувати” власність, сприяють збільшенню підприємницької активності та притоку капіталу в економіку країни; дозволяють обмежити ризик втрати капіталу; є ідеальною формою участі великої кількості осіб в господарській діяльності, що дає змогу ухвалювати оптимальні управлінські рішення; дозволяють залучити висококваліфікований управлінський персонал. В той же час проявилися і їх негативні риси, пов’язані з недоліками в корпоративному управлінні, а саме: можливість трансформації відкритих акціонерних товариств у закриті; відсутність досвіду управління акціонерними товариствами; складніший і довший (порівняно з іншими організаційно-правовими формами) порядок створення акціонерних товариств; подвійний характер оподаткування; зниження можливостей контролю за діяльністю акціонерних товариств з боку дрібних акціонерів; відсутність чітко визначеної дивідендної політики та недостатньо активна інноваційно-інвестиційна політика.

Зазвичай систему корпоративного управління розглядають як структуру і механізми зовнішнього впливу на діяльність акціонерного товариства. Такий погляд є обмеженим, тому що не торкається внутрішнього управління підприємствами, яке суттєво впливає на ефективність його функціонування.

Автор пропонує розглядати корпоративне управління як систему взаємопов’язаних елементів, що включає зовнішній та внутрішній блоки, структуру і процеси управління. Система корпоративного управління – це сукупність взаємодіючих елементів внутрішнього механізму діяльності корпоративних підприємств і зовнішнього середовища, у рамках яких функціонує корпорація (акціонерне товариство) і які націлені на забезпечення сталого розвитку та формування ефективної функціональної та організаційної структури управління (рис.1.). При цьому корпоративне управління розглядається не тільки як певна структура, а й як процес, необхідний для досягнення корпоративних цілей.

Саме такий підхід до системи корпоративного управління дозволив автору, не зосереджуючись на проблемах зовнішнього впливу (державне регулювання, ринкові механізми), вирішення яких не залежить від самого підприємства, виділити в межах внутрішніх функціональних систем два найбільш доленосних для акціонерних підприємств напрямів дослідження: формування ефективної інвестиційної та дивідендної політики.

1

Рис. 1. Основні елементи системи корпоративного управління

За результатами аналізу різних тлумачень поняття „дивідендна політика”, що виявив їх неповну адекватність цьому економічному явищу, запропоновано наступне визначення: “дивідендна політика – це сукупність концептуальних положень та системи практичних дій щодо формування фонду виплати дивідендів, який забезпечує оптимізацію пропорцій між частинами чистого прибутку, що споживається та капіталізується з метою максимізації доходу акціонерів і забезпечення високого рейтингу компанії на фондовому ринку.” Ціллю дивідендної політики є встановлення оптимальних пропорцій між поточним споживанням прибутку власниками і майбутнім його зростанням,

що максимізує ринкову вартість компанії та забезпечує її ефективний розвиток.

Поряд з класичними теоріями дивідендної політики проаналізовано фактичний стан цього питання в корпоративному секторі економіки України, що дозволило окреслити невирішені питання і визначити задачі подальшого дослідження.

Розглянуто наукові принципи організації і планування інвестиційної діяльності та формування інвестиційної стратегії акціонерного товариства. Передумовою інвестиційної діяльності є наявність достатніх інвестиційних ресурсів, що можуть бути залучені як із внутрішніх, так і з зовнішніх джерел. Як правило, реалізація великих інвестиційних проектів і програм (інвестиційних портфелів) через обмеження внутрішніх джерел фінансування потребує залучення коштів зовнішніх інвесторів (переважно через кредити банків і додаткову емісію акцій відкритих акціонерних товариств).

Доведено, що можливість такого залучення може бути забезпечена тільки за умови переконання потенційних інвесторів у гарантіях повернення коштів і отримання бажаного прибутку на вкладений капітал. Наявність таких гарантій виявляється шляхом аналізу інвестиційної привабливості, яка б надавала вичерпну інформацію для прийняття рішення про фінансування будь-якому зовнішньому інвестору і враховувала специфічні вимоги кожного, а, отже, потребують подальшого методологічного розвитку засад оцінки інвестиційної привабливості акціонерних товариств.

У другому розділі роботи “Методологічні засади ефективної дивідендної політики та методів утворення фонду виплати дивідендів” розкрито роль та значення дивідендної політики у розвитку акціонерних підприємств, проаналізовано підходи до формування факторів дивідендної політики. На думку автора, жоден з розглянутих підходів, не враховує в собі всі найважливіші аспекти дивідендної політики. Тому автором було систематизовано провідні фактори, які обумовлюють дивідендну політику, та методики формування фонду виплати дивідендів, а також виділено умови їх використання, переваги та недоліки.

Розроблено три методи формування ефективної дивідендної політики акціонерного товариства, які можуть використовуватись окремо один від одного або послідовно як три етапи встановлення раціональної дивідендної політики:

1. У відповідності до стадії життєвого циклу.

Типи дивідендної політики, які можуть бути використаними на певній стадії життєвого циклу, визначаються виходячи з їх відповідності природі і цілям економічних процесів, притаманних саме цій стадії. Результат, отриманий автором дисертаційної роботи при застосуванні такого методу визначення доцільних варіантів дивідендної політики, наведено в табл.1. Наведений метод є достатньо простим в практичному використанні, але оскільки стадія життєвого циклу не виключає застосування декількох варіантів дивідендної політики, прийняття остаточного рішення має відбуватися експертним способом. Це не відкидає можливості використання цього методу, він є корисним для попереднього аналізу хоча б з боку відсіву неприйнятних на даній стадії життєвого циклу варіантів і більш детального подальшого розгляду порівняльної доцільності перспективних варіантів.

2. Залежно від сполучення факторів, що впливають на обрання дивідендної політики. Цей метод також заснований на неформальних критеріях, але є більш поглибленим, оскільки передбачає визначення варіанту дивідендної політики на основі аналізу сполучення конкретного прояву дії всіх факторів, що її зумовлюють. В табл. 2. містяться пропозиції автора щодо методик утворення фонду дивідендних виплат, які відповідають повному сполученню факторів дивідендної політики. Тобто, користуючись цією таблицею можна визначати дивідендну політику в залежності від сполучення наявних факторів.

Другий метод є більш інформативно ємним і дозволяє формувати дивідендну політику з врахуванням усіх основних факторів, але не може однозначно вирішувати питання при декількох припустимих варіантах. Така задача вирішується тільки на основі використання формалізованих, чисельно визначених критеріїв.

Таблиця 1

Варіанти дивідендної політики за стадіями життєвого циклу підприємства

Стадія життєвого циклу | Первинні цілі | Переважальні варіанти дивідендної політики

1. Народження, становлення і дитинство | Виживання і короткостроковий прибуток | Залишкова політика

та політика стабільного розміру дивідендних виплат

2. Отроцтво | Прискорене зростання | Залишкова політика,

політика „екстра-дивіденду” або стабільного коефіцієнту виплат

3. Рання зрілість і розквіт сил |

Стале зростання | Політики постійного зростання розміру дивідендів та „екстра-дивіденду”

4.Повна зрілість | Підтримання сформованого іміджу | Політики постійного зростання дивідендних виплат, „екстра-дивіденду” та стабільного коефіцієнту виплат

5.Старіння | Подолання кризової перспективи | Залишкова політика

6.Оновлення | Подальший інноваційний розвиток | Залишкова політика , політика

„екстра-дивіденду”, політика стабільного розміру дивідендних виплат

3. За формалізованим, чисельно визначеним критерієм.

Формалізованим критерієм для третього методу, що дозволяє визначати ефективну дивідендну політику, має бути сукупний дохід акціонерів як власників та інвесторів. Означений підхід повністю співпадає з основною метою фінансового менеджменту – максимізація доходів власника. Отже, стосовно наслідків дивідендної політики критерій буде мати загальний вигляд:

,

де: ДА – сукупний дохід акціонерів товариства внаслідок застосування певної дивідендної політики, грн.; ФВД – фонд виплати дивідендів, грн.; Кр.а. – коефіцієнт, що враховує ступінь ризику вкладання коштів в акції даного підприємства; ?РВА – приріст ринкової вартості акцій, що визначається за методом капіталізованих доходів і модифікується стосовно варіантів дивідендної політики, грн.

Таблиця 2

Сполучення факторів дивідендної політики з методиками утворення фонду дивідендних виплат

Методики

Фактори | Залишкова | Стабільного розміру дивідендів | „Екстра-дивіденду” | Стабільного коефіцієнту виплат | Постійного зростання розміру дивідендів

Обмеження правового характеру |

Немає |

Немає |

Немає |

Немає |

Немає

Податкові обмеження | Подвійне оподаткування | Подвійне оподаткування | Подвійне оподаткування | Подвійне оподаткування | Подвійне оподаткування

Договірні обмеження | Договірних обмежень немає | Стабільний розмір, закладений в статут | Обмеження на постійну частину дивіденду | Договірні обмеження відсутні або закладені в статуті | Договірних обмежень немає

„Ефект клієнтури” | Переважають акціонери з великими пакетами акцій | Переважають акціонери з великими пакетами акцій | Переважають дрібні інвестори | Є і дрібні акціонери і з великими пакетами акцій | Переважають дрібні інвестори.

Обмеження контрактного характеру | Норматив формування резервного капіталу | Норматив формування резервного капіталу | Норматив формування резервного капіталу | Норматив формування резервного капіталу | Норматив формування резервного капіталу

Інвестиційні можливості і потреби | Підприємство має велику інвестиційну програму | Активність інвестиційної діяльності є похідною від динаміки прибутку | Підприємство має високу інвестиційну активність | Інвестиційна активність змінюється пропорційно зміні фінансового результату | Інвестиційна активність підприємства знижується

Доступність джерел інвестиційних ресурсів | Джерела зовнішнього інвестування дорогі і обмежені | Постійна схема фінансування інвестиційних програм | Непевна структура капіталу майбутніх інвестиційних проектів | Постійна схема фінансування інвестиційних програм | Джерела зовнішнього фінансування є дешевими і необмеженими

Обмеження у зв’язку з розширенням виробництва | Основна частка капіталу направлена на реалізацію інвестиційних проектів, спрямованих на розширення виробництва | Ринкові обмеження на масштаби операційної діяльності | Динамічний розвиток виробництва | Стабільні умови і результати виробництва | Ринкові обмеження на масштаби операційної діяльності відсутні

Фінансові обмеження | Мають місце зобов’язання з фіксованими виплатами | Ризик зниження фінансової стійкості, через недостатні темпи приросту власного капіталу | Підприємство не має визначеної перспективи щодо фінансової діяльності | Стабільність фінансового стану | Фінансових обмежень немає

Етапи життєвого циклу підприємства | Стадії народження, станов-

лення, дитинства, отроц-

тва, старіння та оновлення | Стадії народження, становлення, дитинства та оновлення | Отроцтво, рання зрілість, розквіт сил, повна зрілість, оновлення | Стадії отроцтва та повної зрілості | Стадії ранньої зрілості, розквіту сил та повної зрілості

Обмеження рекламно-фінансового характеру | Не беруться до уваги | Збереження існуючого статусу компанії щодо інвестиційної привабливості | Інвестиційна привабливість акцій компанії знижується через непевність дивідендних виплат | Збереження існуючого статусу компанії щодо інвестиційної привабливості | Формується позитивний імідж компанії

Застосування зазначеного критерію дало підставу автору визначити наступну процедуру методу оцінки варіантів дивідендної політики (рис.2):

Рис.2 Процедура методу, заснованого на максимізації доходів акціонерів

Чистота експерименту з варіантами дивідендної політики за цим методом повинна забезпечуватися незмінною величиною чистого прибутку та відносною часткою в ньому тих напрямків використання, які не мають відношення до дивідендних виплат і виробничого розвитку (резервний фонд, фонди матеріального і соціального розвитку). За такої умови варіанти будуть відрізнятися тільки співвідношенням коштів, що спрямовуються на виплату дивідендів, і тими, що реінвестуються, отже не зазнаватимуть ніяких сторонніх впливів, крім особливостей тієї чи іншої дивідендної політики.

Запропонована та апробована методика визначення формалізованого критерію ефективності дивідендної політики дозволяє акціонерним підприємствам забезпечувати необхідний баланс між споживанням (у вигляді дивідендних виплат) та інноваційним розвитком, підвищувати інвестиційну привабливість підприємства.

У третьому розділі “Розвиток методологічних засад інвестиційної діяльності акціонерних товариств” автором розроблено підхід до зв’язку між інвестиційною привабливістю підприємства та іншими елементами ієрархічного середовища інвестиційної привабливості. Проаналізовано існуючі методики визначення інвестиційної привабливості підприємств, виділено їх переваги та недоліки; доведено необхідність розвитку методологічних засад оцінки інвестиційної привабливості акціонерних товариств. Автором розроблена методика визначення інвестиційної привабливості акціонерних підприємств, що концептуально відрізняється від тих, що застосовувались раніше, наступними положеннями:

- методика орієнтована на всі групи потенційних інвесторів (банки-кредитори, дрібні інвестори, кошти яких залучені інвестиційними фондами, стратегічних інвесторів);

- при визначенні показників-індикаторів інвестиційної привабливості рекомендовано враховувати їх динаміку, що дозволяє інвестору орієнтуватися не тільки на досягнутий рівень показників, а й на тенденції їх зміни;

- одиничні показники інвестиційної привабливості представлені трьома групами, такими як: фінансовий стан підприємства, його кредитна репутація; показники віддачі акціонерного капіталу; стан внутрішнього середовища підприємства (остання група становить вагомий інтерес для стратегічного інвестора для усвідомлення того, які проблеми його очікують після придбання пакету акцій);

- рейтинги підприємств визначаються за методикою, подібною тій, що застосовується світовими фінансовими організаціями для оцінки інвестиційної привабливості країн і галузей виробництва;

- удосконалено склад груп показників, способи визначення одиничних показників, що раніше не використовувалися (показники, що характеризують кредитну репутацію підприємства, та внутрішнього середовища, в тому числі конкурентоспроможності продукції);

- методика дозволяє підприємству приймати свідомі та обґрунтовані управлінські рішення щодо подолання негативних тенденцій та його подальшого розвитку. Саме тому пропонується використовувати цю методику не тільки для оцінки інвестиційної привабливості підприємств, а й рівня корпоративного управління та подавати розрахункові значення відповідних показників як публічну звітність.

Методика оцінки інвестиційної привабливості апробована на матеріалах декількох акціонерних підприємств легкої промисловості (результати представлені в табл.3).

Таблиця 3

Інтегральна оцінка інвестиційної привабливості та рівня корпоративного управління для різних груп інвесторів

Групи інвесторів | ВАТ “Тульчинська швейна фабрика” | ВАТ “Лубенська швейна фабрика одягу” | ВАТ “Бердичівська швейна фабрика одягу” | ЗАТ ВТШФ “Дана” | Банк-кредитор | 1,94 | 3,22 | 4,18 | 3,78 | Інвестиційний

фонд | 2,3 | 2,1 | 3,11 | 3,16 | Стратегічний

інвестор | 2,6 | 2,88 | 3,91 | 4,23 |

Автором проаналізовано відомі підходи до формування інвестиційної програми підприємства. І саме тому, що не існує єдиної і комплексної методики відбору інвестиційних проектів, автор запропонував своє бачення підходу до формування ефективної інвестиційної програми підприємства. Для цього було уточнено алгоритм формування інвестиційної програми підприємства, а також критерій її оптимізації ( рис.3). Процес формування інвестиційної програми доповнено двома суттєвими блоками: попереднім аналізом, який дозволяє скоротити процедуру скрінінгового аналізу, та аналізом відповідності програми цільовим показникам розвитку підприємства (прибуток, рентабельність, показники віддачі акціонерного капіталу). Це робить

Рис. 3 Формування інвестиційної програми підприємств

формування інвестиційної програми більш ґрунтовним і дозволяє оцінити очікувані наслідки її реалізації. Апробацію процедури формування оптимальної інвестиційної програми було розглянуто на прикладі ВАТ „Бердичівська фабрика одягу”. Практична апробація запропонованих методик на підприємствах легкої промисловості України дозволяє зробити висновок про певні переваги методик порівняно з іншими.

Висновки.

Дисертаційна робота спрямована на розв`язання важливої проблеми - удосконалення системи корпоративного управління. У дослідженні узагальнені та отримали подальший розвиток теоретико-методологічні, методичні та практичні питання корпоративних відносин, перш за все стосовно інвестиційної та дивідендної політики підприємств. Проведене дослідження дає змогу зробити наступні висновки та пропозиції.

1. Проведений у роботі аналіз статистичних даних про об’єкти господарювання в Україні свідчить про те, що на цей час найбільшого поширення отримали підприємства недержавного сектора економіки, зокрема підприємства колективної форми власності. При цьому значне місце посідають акціонерні товариства. Забезпечуючи достатньо вагомий внесок в національну економіку з огляду на питому вагу у ВВП та кількість робочих місць акціонерні підприємства не характеризуються відповідним рівнем ефективності.

2. Практика діяльності акціонерних товариств в Україні на сьогодні має досить багато проблем в сфері корпоративного управління, рівень якого справляє суттєвий вплив на ефективність їх функціонування та розвитку. У дисертації наведене теоретичне узагальнення опублікованих праць з обраної теми, які накопичені у вітчизняній та закордонній науці і практиці, пропонуються підходи до вдосконалення системи корпоративного управління в Україні в розрізі найважливіших економічних складових, якими є дивідендна політика і інвестиційна стратегія.

3. Для забезпечення доходів акціонерів та сталого розвитку акціонерних товариств, а також підвищення їх інвестиційної привабливості було обґрунтовано необхідність та розроблено механізм визначення ефективної дивідендної політики. Автором розроблені автором три методи визначення доцільного варіанту дивідендної політики акціонерного товариства, що відрізняються ступенем деталізації, підходом до обрання дивідендної політики і можуть використовуватись або окремо (за вибором керівництва акціонерного товариства), або послідовно (як три її етапи).

4. Сформульовано формалізований критерій вибору ефективної дивідендної політики, який дозволяє робити однозначний висновок і узгоджується з основною метою створення і функціонування акціонерних товариств.

5. Становлення ринкових відносин для вітчизняних підприємств супроводжується дефіцитом власних джерел фінансування господарської діяльності, що зумовлює актуальність залучення інвестиційних ресурсів. Для обґрунтування рішення щодо вибору пріоритетних об’єктів інвестицій розроблено методику рейтингової оцінки інвестиційної привабливості акціонерних товариств, яка дає змогу оцінити конкурентні можливості того чи іншого підприємства з позицій різних груп інвесторів та відрізняється від існуючих методик напрямами аналізу, оцінкою динаміки визначеної системи показників, а також визначенням рейтингової оцінки інвестиційної привабливості. Розроблена методика дозволяє не тільки приймати обґрунтовані інвестиційні рішення зовнішньому інвестору, а й надає можливість опосередковано оцінювати самому акціонерному підприємству рівень корпоративного управління, знаходити його слабкі сторони і вживати адекватних заходів щодо їх подолання.

6. Одним з напрямків підвищення ефективності розвитку акціонерних підприємств, підвищення їх економічного потенціалу, досягнення високого конкурентного статусу є формування оптимальних інвестиційних програм, які б реалізовували цілі і задачі інвестиційної стратегії і забезпечували найбільшу віддачу від реальних інвестицій. Виходячи з цього автором запропоновано схему розробки інвестиційної програми, яка є алгоритмом її створення, а також вдосконалений метод її оптимізації з врахуванням узгодженості інвестиційних та фінансових можливостей підприємства.

Таким чином, в роботі сформовані рекомендації відносно практичного використання результатів дослідження, які нададуть вітчизняним акціонерним підприємствам механізм вирішення декількох найбільш важливих економічних проблем в сфері корпоративного управління, що має позитивно відбитися на результатах їх діяльності.

Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях:

У наукових фахових виданнях, монографіях:

1. Селіверстова Л.С. Діагностика інвестиційної привабливості підприємств як передумова інноваційного розвитку // Шляхи активізації інноваційної діяльності підприємств: Монографія // Під ред. проф. О.І. Волкова, проф. М.П. Денисенка. – Київ: КНУТД, 2005. – С. 658-708.

2. Малова Т.Л., Селіверстова Л.С. Розвиток методичних засад рейтингової оцінки інвестиційної привабливості акціонерних підприємств // Актуальні проблеми економіки.-2003. - №2(20). - С.40-43. (Особистий внесок автора полягає у розробці методики рейтингової оцінки інвестиційної привабливості акціонерних товариств)

3. Малова Т.Л., Селіверстова Л.С. Комплексний підхід до визначення інвестиційної привабливості акціонерного підприємства // Актуальні проблеми.- економіки. - 2003.- № 4(22). - С.14-15. (Особистий внесок автора полягає у розробці комплексного підходу інвестиційної привабливості акціонерного товариства)

4. Селіверстова Л.С. Формування ефективної дивідендної політики акціонерного підприємства // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Інноваційний розвиток економіки: Зб. наук. пр. Вип.6. // НАН України. Інститут регіональних досліджень. - Львів.- 2003.- С.137-145.

5. Малова Т.Л., Селіверстова Л.С.Оцінка рівня корпоративного управління // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну.-К: КНУТД. - 2003. - № 4- С.122-129. (Особистий внесок автора полягає у розробці методики оцінки рівня корпоративного управління).

6. Селіверстова Л.С. Методологія формування ефективної інвестиційної програми підприємства // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. Вип. 187: Том 1.-Дніпропетровськ: ДНУ. - 2004.- С.20-23.

7. Селіверстова Л.С. Наукові підходи до формування стратегії корпорації // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. Вип. 191: Том 2.- Дніпропетровськ: ДНУ. - 2004р.- С.595-599.

8. Селіверстова Л.С. Сучасні проблеми корпоративного управління в Україні // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки.- Ч.2.- Том 2. – Хмельницький. - 2003. - №5- С. 110-114.

В інших виданнях:

9. Селіверстова Л.С.Інвестиційні аспекти приватизації в Україні // Економіка й організація інноваційної діяльності: Підручник. – К.: ВД „Професіонал”, 2004. – С. 756 – 773.

10. Селіверстова Л.С. Формування ефективної інвестиційної програми підприємства // Сучасні проблеми економіки підприємства: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції.- Том 1. – Дніпропетровськ: ДНУІЕ. - 2003. – с.183-184.

11. Селіверстова Л.С. Особливості та форми реального інвестування підприємства // Інноваційно-інвестиційний розвиток економіки та зайнятості населення в Україні. Матеріали науково-практичної конференції / За ред. Федоренка В.Г. К.:-ІПК ДСЗУ - 2004 – С.209-211.

12. Селіверстова Л.С. Оптимізація програми реальних інвестицій корпоративного підприємства // Проблемы лёгкой и текстильной промышленности Украины.- Херсон. – 2004. - №1(8)– С. 54-56.

13. Селіверстова Л.С. Теоретичні засади формування стратегії корпорації // Економіка підприємства: проблеми теорії та практики / Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції.- Том 1. – Дніпропетровськ: ДНУІЕ. - 2004. – С.110-111.

14. Селіверстова Л.С. Формування факторів дивідендної політики // Труды Одесского политехнического университета.- Спецвипуск.- Том 3. – Одесса.- 2004. – С.141-144.

Анотація

Селіверстова Л.С. Вдосконалення системи корпоративного управління /на прикладі підприємств легкої промисловості/. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Київський національний університет технологій та дизайну, Київ - 2005.

У дисертації досліджується система корпоративного управління в Україні та такі економічні складові, їх інвестиційна та дивідендна політика. Визначені основні проблеми в сфері корпоративних відносин на мікрорівні, розроблено концептуальні засади дивідендної та інвестиційної політики акціонерних товариств та особливості їх застосування на сучасному етапі розвитку економіки України.

Запропоновано підхід до системи корпоративного управління як структури, що містить зовнішній та внутрішній блоки, і процесу з відповідними інструментами здійснення. Розроблено методику рейтингової оцінки інвестиційної привабливості акціонерних товариств, що враховує інтереси різних груп інвесторів, методику формування ефективної інвестиційної програми підприємства, а також систему методів обгрунтування дивідендної політики акціонерного товариства, які можуть використовуватись послідовно (як три етапи процесу встановлення раціональної дивідендної політики) або окремо.

Ключові слова: корпоративне управління, акціонерне товариство, дивідендна політика, інвестиційна привабливість, інвестиційна політика, інвестиційний портфель.

Аннотация

Селивёрстова Л.С. Совершенствование системы корпоративного управления /на примере предприятий лёгкой промышленности/. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01. – экономика, организация и управление предприятиями – Киевский национальный университет технологий и дизайна, Киев - 2005.

В процессе формирования модели экономики рыночного типа возрастает осознание важности корпоративных (акционерных) предприятий с точки зрения их вклада в ВВП. В процессе приватизации крупных промышленных предприятий происходит замена государственной формы собственности на акционерную, что создает основу для развития корпоративных отношений. Но замена только организационно-правовой формы предприятия не может существенно повлиять на результаты их деятельности, поэтому возникла необходимость создания принципиально новой системы управления.

В диссертации рассмотрены теоретические аспекты корпоративного управления, уточнено его суть и роль в экономике Украины; определены основные проблемы в сфере функционирования и развития акционерных обществ. Предложен подход к рассмотрению системы корпоративного управления как структуры, состоящей из внешнего и внутреннего блоков, и процесса с соответствующими механизмами осуществления. Определены концептуальные положения дивидендной и инвестиционной политики акционерных обществ, особенности их применения на современном этапе развития экономики Украины.

Проанализированы факторы дивидендной политики и методы образования фонда выплаты дивидендов. В результате этого разработаны предложения по совершенствованию классификации форм выплаты дивидендов и факторов, которые обусловливают методы и критерии формирования дивидендной политики; методы обоснования дивидендной политики с учётом стадии жизненного цикла акционерного общества, сочетания основных факторов и использования формализованного критерия. Проведено исследование сравнительной эффективности вариантов дивидендной политики, а также апробированы разработанные методы ее реализации на предприятиях легкой промышленности.

Раскрыта сущность методологических аспектов анализа инвестиционной привлекательности акционерных обществ, разработана методика рейтинговой оценки инвестиционной привлекательности с учётом интересов разных групп инвесторов. Данная методика отличается от существующих также направлениями анализа и составом показателей, предложенным подходом к определению рейтинговой оценки инвестиционной привлекательности. Разработанная методика позволяет внешнему инвестору принимать обоснованные инвестиционные решения, а также даёт возможность самому акционерному обществу оценивать уровень корпоративного управления, находить его слабые стороны и принимать адекватные меры для повышения его эффективности.

Предложен алгоритм разработки инвестиционной программы и усовершенствован метод её оптимизации с учётом согласованности инвестиционных и финансовых возможностей предприятия.

В работе сформулированы рекомендации по практическому использованию результатов исследования, которые дадут отечественным предприятиям механизм решения наиболее важных экономических проблем в сфере корпоративного управления, что должно способствовать повышению эффективности их деятельности.

Ключевые слова: корпоративное управление, корпорация (акционерное общество), дивидендная политика, инвестиционная привлекательность, инвестиционная политика, инвестиционный портфель.

Annotation

Seliverstova L.S. Improvement of corporative management system /on the example of light industry enterprises/. – Manuscript.

The thesis is submitted for a degree of Candidate of economic sciences on speciality 08.06.01 – economics, organization and management of enterprises. – Kyiv national university of technologies and design, Kyiv - 2005.

In the thesis there is investigation of the corporative management system in Ukraine and such economic constituents, as its investment and dividend policy. The principal problems in the sphere of corporative relations on micro level are defined, the conceptual principles of dividend and investment policy of joint-stock companies and peculiarities of its use on the up-to-date stage of economic development of Ukraine are elaborated.

The method of approach to the corporative management system, both concerning structure, including outward and inward blocs, and process with proper instruments of implementation, is proposed. The methods of rating evaluation of investment attractiveness of joint-stock companies, which take to consideration the interests of diverse groups of investors, were developed, as well as the methods of forming of effective investment program of an enterprise and system of methods, giving proof of dividend policy of joint-stock company, which may be used in consecutive order (as three stages of the process of establishing the rational dividend policy) or separately.

Key words: corporative management, joint-stock company, dividend policy, investment attractiveness, investment policy, investment portfolio.