Міністерство освіти і науки України

Національний гірничий університет

На правах рукопису

УДК

Скудар Роман Валерійович

РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА В УМОВАХ

РЕФОРМУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ВАЖКОГО МАШИНОБУДУВАННЯ

Спеціальність 08.06.01 - Економіка, організація і управління

підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економіки промисловості Національної академії наук України (м. Донецьк) у відділі економічних проблем охорони праці і соціальної політики.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор, академік НАН України Амоша Олександр Іванович,

Інститут економіки промисловості НАН України

(м. Донецьк), директор.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Петренко Ірина Валентинівна,

Донецький державний університет управління Міністерства освіти і наук України(м. Донецьк), завідувачка кафедри управління персоналом і економіки праці.

кандидат економічних наук, Вагонова Олександра Григорівна,

Національний гірничий університет Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ), доцент кафедри економіки промисловості.

Провідна організація – Криворізький технічний університет Міністерства освіти і науки України (м. Кривий Ріг), кафедра обліку, аудиту та фінансового аналізу.

Захист відбудеться "15" квітня 2005 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради --------------------------------К 08.080.01 при Національному гірничому університеті Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного гірничого університету Міністерства освіти і науки України (за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 19).

Автореферат розісланий "_13_"_березня_2005 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.П.Грідін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Перехід України на систему ринкових відносин заклав основи для економічного росту, що після десятилітньої кризи вперше позначився в 2000 р. по завершенню широкомасштабних структурних зрушень макро- і мікроекономічного характеру в національному господарстві країни, в окремих галузях виробництва і на рівні окремих підприємств. Формування різних форм власності, упровадження нових форм управління, законодавче закріплення взаємин між виробниками, фінансове забезпечення підприємницької діяльності все це разом узяте ввійшло в поняття реструктуризації. Вітчизняні і закордонні економісти досить докладно досліджували ці моменти. Зокрема, питання реструктуризації підприємств і різноманіття форм власності розглянуті в роботах Бєлих Л.П., Данилова Н.Е., Євсєєва А.Т., Лукінова І.І., Федотової М.А. та ін. Питання формування нових систем управління підприємствами і регіонами найбільше детально досліджені в працях Амоши О.І., Берсуцкого Я.Г., Губерної Г.К., Іванова Н.І., Норберта Т. і ін. Питанням фінансової стійкості підприємств присвячений найбільш великий обсяг досліджень, що знайшли своє відображення в роботах Беренса В., Лемберта Т., Москвина В.Р., Панкова В.А., Портеру М., Савчука В.П., Хобти В.М., Чумаченко Н.Г. і ін. При цьому характерною рисою більшості досліджень, проведених за останні кілька років, стала пряма чи непряма вказівка на необхідність реструктуризації саме процесу виробництва, хоча це поняття дотепер не має цілком конкретного і точного визначення своєї сутності і змісту як з теоретичної, так і з практичної точок зору.

У кожній галузі національної економіки реструктуризація виробництва крім загальних ознак і закономірностей має деякі особливості. Тому в даному дослідженні ця проблема розглядається в розрізі підприємств важкого машинобудування. Неможливо не відзначити, що реструктуризація виробництва є вихідним і одночасно завершальним пунктом реструктуризації підприємства, а також тих структурних змін, що супроводжують цей процес під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, що обумовлюють необхідність здійснення структурних реформ на підприємницькому, регіональному і державному рівні функціонування національної економіки. Це і визначає актуальність теми проведеного дослідження, значимість якого зростає ще більше, якщо врахувати не тільки незавершеність теоретичного аналізу самої проблеми, але і суттєву потребу в практичних способах і методах оцінки кінцевих результатів реструктуризації процесу виробництва.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилися в рамках дослідницьких робіт Інституту економіки промисловості НАН України, відділу економічних проблем охорони праці і соціальної політики по темах: 040301 (№0101U001124) "Формування економічного потенціалу підприємств оборонно-промислового комплексу України" (2001-2004 р.), 090503 (№0103U005520) "Механізм переходу старопромислових регіонів на інноваційну модель розвитку" (2003-2006 р.). У ході дослідження здобувачем були розроблені пропозиції по удосконалюванню функціонування організаційно-економічного механізму підприємства в умовах диверсифікованості виробництва, а також удосконалені способи і методи організації процесу відтворення основних виробничих фондів на основі безупинних інвестиційних потоків.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є подальше удосконалювання способів і методів реструктуризації виробництва, а також розробка практичних рекомендацій з моделювання і проектування процесів відтворення основних фондів і виробничого потенціалу підприємств важкого машинобудування на основі безупинних інвестиційних потоків в умовах реформування машинобудівної галузі та економіки країни в цілому.

Для реалізації поставленої мети в роботі були вирішені наступні задачі:

визначено поняття життєвого циклу ринку, його відмітні ознаки в порівнянні з життєвим циклом товару, дана графічна інтерпретація життєвого циклу ринку як узагальнюючої тенденції стосовно сукупності життєвих циклів товару;

обґрунтована раціональна структура промислового виробництва, у якій ведуче місце приділяється машинобудівному виробництву в цілому і важкому машинобудуванню зокрема;

проведена класифікація основних напрямків реструктуризації підприємства і факторів, що впливають на реструктуризацію виробництва;

описані окремі способи і методи вирішення невизначеності ринкових відносин;

розмежовані сутність і зміст організаційних і управлінських процесів у машинобудівному виробництві;

сформована інвестиційна модель відтворення основних фондів підприємства на основі кількісного і якісного взаємозв'язку між показниками руху основних фондів, собівартістю і рентабельністю продукції, що випускається;

розроблена методика оптимізації параметрів ефективності й оцінки інвестиційної стратегії підприємства, а також методика організації процесу відтворення основних фондів на основі безупинних інвестиційних потоків.

Об'єкт дослідження - процес структурних змін у машинобудівному виробництві і фактори, що обумовлюють необхідність його реструктуризації.

Предметом дослідження є питання теорії, методичні і практичні проблеми аналізу економічної діяльності підприємств, а також механізм реструктуризації виробництва в умовах реформування підприємств важкого машинобудування.

Методи дослідження. У процесі дослідження використовувалися засоби факторного, структурного, функціонального, економічного та економіко-математичного аналізу і моделювання, експертних і рейтингових оцінок. Зокрема, для формування інвестиційної моделі були використані функціональні і статистичні методи аналітичних розрахунків. Для факторного аналізу реструктуризації виробництва були застосовані методи експертних і рейтингових оцінок. Оптимізація параметрів інвестиційної моделі здійснювалася засобами факторного і економіко-математичного аналізу. Методи структурного і економічного аналізу знайшли застосування при дослідженні процесу реструктуризації виробництва у важкому машинобудуванні і національному господарстві України в цілому.

Наукова новизна отриманих результатів дослідження складається в розробці методів кількісної оцінки ефективності використання основних фондів на основі спеціально розробленої інвестиційної моделі, а також у розробці науково-методичних положень і практичних рекомендацій щодо реструктуризації виробництва на підприємствах машинобудівного комплексу Донецької області й України.

Основні наукові результати дисертації полягають у наступному:

вперше:

сформульовано й обґрунтовано поняття життєвого циклу ринку товарів, що дозволяє більш детально аналізувати кон'юнктуру ринку і розробляти конкретні заходи для підвищення конкурентноздатності виробленої продукції;

сформована інвестиційна модель, що описує процес відтворення основних фондів підприємства і дає кількісну оцінку ефективності їхнього використання на основі коефіцієнта, що визначається відношенням оптимального і фактичного значення ціни одиниці машинобудівної продукції;

удосконалені:

способи і методи відтворення основних фондів на основі безупинного інвестиційного потоку, за допомогою якого забезпечується повне й ефективне використання власних фінансових ресурсів підприємства у формі амортизаційних відрахувань і частини отриманого прибутку, що реінвестується у виробництво;

класифікація основних напрямків реструктуризації підприємства і факторів, що впливають на реструктуризацію виробництва, на основі яких можуть бути розроблені конкретні заходи щодо формування інвестиційної стратегії підприємств важкого машинобудування;

методи аналізу і дозволу невизначеності ринкових відносин, що дозволяють розробляти і використовувати більш надійні способи планування і регулювання виробничо-економічної діяльності підприємства;

одержав подальший розвиток:

визначення умов формування і принципів оптимізації параметрів відтворення основних фондів в інвестиційній моделі, графоаналітично представленої у виді двох варіантів динаміки реструктуризації процесу виробництва машинобудівного підприємства;

розмежування сутності і змісту управлінських і організаційних процесів у машинобудівному виробництві, що дозволило представити виробничий цикл у більш цілісному виді від підготовки виробництва до реалізації продукції.

Практичне значення отриманих результатів дослідження складається в можливості застосування методики оцінки ефективності використання основних фондів, що, завдяки аналізу кількісного взаємозв'язку між фактичними й оптимальними параметрами інвестиційної моделі, дозволяє розробляти і формувати інвестиційну стратегію підприємства, здатну забезпечити високу ефективність реструктуризації виробництва на підприємствах машинобудівного комплексу країни в умовах реформування національної економіки. Впровадження отриманих наукових результатів підтверджується відповідними довідками: ЗАТ "Ново-Краматорський машинобудівний завод" у відношенні пропозицій по впровадженню інвестиційної моделі з оцінки ефективності використання і відтворення основних фондів (№006045 від 02.06.2004 р.); ВАТ "МЗТМ" у відношенні рекомендацій і пропозицій з використання інвестиційної моделі визначення ефективності проектних рішень (№248/963 від 07.09.2004 р.); ЗАТ "Краматорський пивзавод" у відношенні експертного висновку на бізнес-план інвестиційного проекту "Технічне переозброєння виробництва дріжджів і солоду" (№ 436 від 28.09.2004 р.), ВАТ "Краматорський завод важкого верстатобудування" у відношенні пропозицій по удосконалюванню функціонування організаційно-економічного механізму підприємства в умовах диверсифікованості виробництва (№1/553 від 15.10.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, в якому викладений авторський підхід до рішення наукової задачі щодо розробки практичних рекомендацій для моделювання і проектування процесів відтворення основних фондів і виробничого потенціалу підприємств важкого машинобудування на основі безупинних інвестиційних потоків.

Апробація і впровадження результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації роботи доповідалися й обговорювалися на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: "Проблеми розвитку підприємств і нових економічних структур в сучасних умовах" (м. Донецьк, 2004) та “Донбас-2020: наука і техніка - виробництву” (м. Донецьк, 2004).

Публікації. По темі дослідження опубліковано 6 наукових праць, загальним обсягом 2,54 п.л., де особисто автору належить 2,54 п.л.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел, що включає 133 найменування і 6 додатків. Містить 183 сторінки комп'ютерного тексту, 14 рисунків, 10 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертаційній роботі "Реструктуризація виробництва в умовах реформування підприємств важкого машинобудування" обґрунтовані пропозиції по удосконалюванню засобів і методів кількісної оцінки ефективності використання основних фондів, розроблені науково-методичні положення і практичні рекомендації з реструктуризації виробництва на підприємствах важкого машинобудування і машинобудівного комплексу вцілому. У вступі обґрунтована актуальність теми дослідження, визначені мета, задачі, предмет і об'єкт дослідження, дана характеристика наукової новизни і практичного значення роботи.

Розділ 1. Реструктуризація виробництва в сучасних умовах. Машинобудування як сукупність окремих підприємств і галузей виробництва, взаємозалежних єдиним технологічним циклом по випуску кінцевого продукту, перетворює продукцію видобувної промисловості (сировинні і паливно-енергетичні ресурси) у різні види устаткування і машини, що використовуються як засоби праці або як предмети споживання. Тому частка машинобудівного виробництва, що вбирає в себе основну масу проміжного продукту, повинна бути за своїм значенням вище всіх інших галузей, що входять у промисловий комплекс країни. Відповідно високою повинна бути частка машинобудування в загальній вартості продукції промислового виробництва. Недотримання цієї умови призвело до того, що промислове виробництво України стало в більшій частині видобувним (сировинним), ніж обробним, оскільки за роки кризи машинобудування понесло найбільші втрати в промисловому комплексі країни.

У цьому зв'язку безсумнівний інтерес представляє практичний досвід розвитих країн світу. З даних, приведених у табл. 1, випливає, що в розвинутих країнах світу машинобудування має найбільшу частку в промисловому виробництві. При цьому перше місце займає Японія, де цей показник перевищує 50%. Звідси видна дійсна природа так названого "японського чуда", що говорить про те, що Японія раніше інших країн зрозуміла необхідність розвитку машинобудування, прийняла цю стратегічну лінію розвитку як визначальний пріоритет і тому обігнала інші країни не тільки в технічному, а й в економічному розвитку.

У теорії фінансового менеджменту інвестиційна стратегія підприємства базується на двох основних принципах: витяг максимального прибутку і короткочасність життєвого циклу товару. Однак, як показав аналіз,

Таблиця 1

Питома вага машинобудувальної продукції в

промисловому виробництві деяких країн світу (%) |

1990 | 1991 | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999

Англія | 38,82 | 39,22 | 38,52 | 37,31 | 39,13 | … | 40,39 | 37,76 | 42,71 | 43,11

Німеччина | 47,95 | 48,35 | 48,56 | 46,41 | 46,84 | … | 48,15 | 48,51 | 41,99 | 53,42

Росія | … | 3,86 | 2,93 | 18,52 | 23,98 | 22,21 | 25,19 | 27,32 | 24,85 | 24,45

США | 40,71 | 40,72 | 41,38 | 41,95 | 37,94 | 39,10 | … | 47,16 | 46,80 | 46,75

Україна | 25,90 | 22,04 | 15,22 | 18,29 | 18,72 | 18,64 | 17,22 | 18,35 | 15,96 | 17,00

Франція | 39,35 | 42,12 | 42,35 | 38,89 | 39,27 | 39,69 | 39,58 | 40,57 | 41,99 | 41,39

Японія | 51,66 | 52,38 | 51,78 | 51,24 | 52,28 | … | 53,64 | 53,99 | 53,79 | 53,54

підприємствам крім життєвого циклу товару необхідно враховувати і такий фактор, як життєвий цикл ринку однорідної групи товарів чи, якщо коротше, життєвий цикл ринку (рис. 1).

Динаміка життєвого циклу ринку має складну конфігурацію, тому що в нього немає прямого зв'язку з життєвим циклом товару. Це пояснюється тим, що час життєвих циклів товару постійно змінюється то у велику, то в меншу сторону в залежності від здатності ринку товарів до розширення і стану економіки в цілому. Звідси випливає, що життєвий цикл ринку і життєвий цикл товару є, з одного боку, різними і незбіжними по сутності і змісту категоріями, а з іншого боку - взаємодоповнюючими і взаємозалежними факторами товарного виробництва. При цьому крива життєвого циклу ринку є кривою, що обгинає криву життєвого циклу товару.

Життєвий цикл ринку створює самий безпосередній вплив на структуру як машинобудівного виробництва, так і промислового виробництва вцілому. У числі причин, що дозволяють розвинутим країнам світу утримувати високу частку машинобудівної продукції в промисловому виробництві, є своєчасна реструктуризація підприємств, зокрема, реструктуризація виробництва, що є виробничо-технологічним базисом, на основі якого повинні відбуватися всі інші зміни в системі управління, матеріально-технічного постачання і збуту продукції, фінансово-економічній сфері і т.д.

Цей висновок випливає з аналізу структури організаційно-економічного механізму виробничого циклу, у якому можна виділити три частини: організаційно-технічну, виробничо-технологічну і соціально-економічну. Центральною частиною цього механізму є виробничо-технологічна складова, а дві інші знаходяться під її безпосереднім впливом. У зв'язку з цим однієї з першочергових задач керівника при складанні плану розвитку підприємства є розробка заходів щодо кожного з основних напрямків його реструктуризації, у сферу впливу якої підпадають процеси виробництва, системи управління, постачання і фінансів, форми власності. При цьому основною ланкою є реструктуризація виробництва, що залежить від цілого ряду факторів, згрупованих відповідно до пріоритету, які необхідно враховувати, щоб дотримувалася визначена послідовність етапів реструктуризації і їхніх впливів на процес виробництва, по наступним групам:

1) економічні (зміна кон'юнктури ринку, підвищення конкурентноздатності продукції підприємства, зміцнення фінансової стійкості підприємства, підвищення ефективності виробництва);

2) инноваційно-технологічні (науково-технологічне удосконалювання виробництва, відновлення асортименту продукції, що випускається, освоєння нових, у тому числі високих технологій, реструктуризація технологічних ліній виробництва продукції);

3) диверсифікаційні (розширення товарного асортименту продукції, опанування нових видів продукції, реструктуризація маркетингової діяльності);

4) інвестиційні (відновлення і розширення виробництва, створення нових і модернізація існуючих потужностей, просте і розширене відтворення основних фондів);

5) реінжинірінгові (реструктуризація системи управління виробництвом і удосконалювання взаємодії цехів з виробничо-технологічними, фінансово-економічними, моніторинговими і маркетинговими службами і підрозділами підприємства; впровадження досягнень, способів і методів сучасного моніторингу і менеджменту; підготовка і перепідготовка робочих, інженерно-технічних і управлінських кадрів нової формації).

Кожна група і кожний з факторів є частиною взаємозалежної системи і концентрації зусиль керівництва і персоналу підприємства при переході на нові методи ведення господарської діяльності. Тому неможливо, ігноруючи комплексний підхід до рішення господарських проблем, вибрати найбільш головним один з факторів і назвати його основним. Складність і відповідальність за прийняті рішення полягає саме в послідовному впливі на всю сукупність факторів, щоб відставання одного з них не гальмувало процес реструктуризації виробництва вцілому.

Розділ 2. Управління процесом реструктуризації виробництва й оцінка його ефективності. Для будь-якого підприємства найбільш бажаною є така економічна ситуація, при якій досягається повна передбачуваність його розвитку в усіх напрямках. За цієї умови легко забезпечується випуск наміченого обсягу продукції, що знаходить збут у покупців. Основні фонди відтворюються без будь-яких перешкод, продуктивність праці росте в заданих межах, і як основний підсумок своєї виробничо-економічної діяльності - підприємство досягає прибутку у тому розмірі, який найбільшою мірою задовольняє його інтересам. У деяких випадках подібний розвиток подій цілком можливий. Наприклад, в умовах централізованого управління економікою. Однак, навіть в умовах повної централізації економіки збої в роботі підприємств і галузей виробництва були постійним явищем і спостерігалися на будь-якому рівні управління народним господарством країни.

В умовах ринкових відносин ймовірність виконання намічених планів стає на один чи два порядки нижче, ніж при централізованому плануванні. Цьому сприяє невизначеність самих ринкових відносин, при яких: існує конкуренція виробників; попит, пропозиція і реалізація продукції цілком залежать від платоспроможності замовника; якість продукції індивідуалізується й оцінюється не по середньому рівню, як при серійному виробництві, а відповідно до конкретних запитів покупця продукції. Всередині підприємства точно так само виникає цілий ряд проблем між власником підприємства й апаратом управління, між працівниками і роботодавцями, між підрозділами, що відносяться до центрів прибутку, і тими складовими частинами підприємства, що мають другорядний характер чи існують за рахунок загального прибутку.

Якщо до проблеми ринкової невизначеності підходити сугубо формально, тобто з математичної точки зору, то вона може бути представлена у виді нерозв'язної системи рівнянь, у якій число невідомих перевищує кількість рівнянь. Щоб загалом позначити сутність цієї проблеми, відзначимо ті види невизначеності (зовнішні і внутрішні), що характерні для сучасної економіки (рис. 2).

Невизначеності як зовнішні, так і внутрішні знаходять своє рішення спочатку за допомогою експертного, структурного і функціонального аналізу ризиків, а потім - у формі конкретних заходів, що сприяють їх усуненню чи пом'якшенню до мінімально припустимого рівня. Однак метод рейтингової оцінки, істотно знижуючи ризики при здійсненні задуманих планів і заходів, не усуває їх цілком, тому що економічна ситуація може попросту скластися не в тій комбінації факторів, що приймалася в розрахунку. Тому більш точними є аналітичні і функціональні методи дозволу невизначеності в планових розрахунках. Отже, розкриття і дозвіл невизначеності ринкових відносин полягає, з одного боку, в організації надійного планування виробництва усередині підприємства і за його межами на основі останніх досягнень економічної науки, а з іншого боку - у створенні таких умов у сфері виробництва, при яких підприємства могли б займати не стільки пасивну позицію в адаптації і пристосуванні до ринкових відносин, скільки відігравати активну роль у їхньому формуванні, тобто активно впливати як на зовнішнє, так і на внутрішнє оточення, щоб зробити і те й інше більш визначеним і передбачуваної для своєї виробничо-економічної діяльності.

При визначенні стратегії розвитку, необхідно постійно здійснювати аналіз досягнутих результатів виробництва по всіляких напрямках, використовуючи для цього відповідні методи оцінки своєї виробничо-економічної діяльності. Найбільш простим з них є метод порівняльного аналізу, за допомогою якого в процесі оперативного контролю за ходом виробництва і реалізації продукції проводиться співставлення фактичних показників із запланованими чи раніше досягнутими. Однак цей метод не зовсім точний і тому може бути використаний лише в першому наближенні для попередньої оцінки економічної ситуації і прийняття відповідних управлінських рішень.

Більш надійним, хоча і досить складним, є метод, розроблений французькими й удосконалений американськими економістами, що орієнтується на "збалансовану систему показників" (balanced scorecard, чи скорочено BSC). Суть цього методу полягає в тому, що вся сукупність фінансової інформації розбивається на окремі групи і розподіляється по рівнях відповідальності, що відповідають адміністративній ієрархії, що склалася всередині підприємства. Однак з погляду реструктуризації виробництва цей метод не зовсім точно встановлює пріоритетні взаємозв'язки між виробничо-економічними показниками. Тому серед головних пріоритетів рішення цієї задачі багато дослідників звертають увагу на необхідність відтворення основних фондів, будь-який рух яких є результатом реструктуризації процесу виробництва, що робить самий безпосередній вплив на витрати виробництва і собівартість продукції. Звідси випливає, що ефективність використання основних фондів визначається зміною рівня рентабельності виробництва.

Дотепер цей факт не звертав на себе належної уваги, тому що ефективність виробництва зв'язувалася з величиною капітальних вкладень. Однак, якщо врахувати, що капітальні вкладення в остаточному підсумку роблять самий безпосередній вплив на вартість основних фондів, то стає ясно, що вартість основних фондів виступає узагальнюючим показником стосовно величини капітальних вкладень. Зокрема, була встановлена відсутність прямого зв'язку між капітальними вкладеннями і рівнем рентабельності виробництва. У той же самий час, була виявлена визначена математична залежність між величиною основних фондів і рентабельністю товарної продукції, на основі якої була сформована інвестиційна модель підприємства. Суть цієї моделі зводиться до того, що інвестиції (капітальні вкладення) в основні фонди підприємства кінцевим своїм результатом мають ріст основного капіталу. Дана тенденція веде до росту амортизаційних відрахувань, а, отже, і до збільшення витрат виробництва.

У математичній формі цей функціональний зв'язок дозволяє, з одного боку, мінімізувати ціну одиниці продукції, а з іншого боку - максимізувати величину прибутку при заданій конкурентноздатній ціні продукції. Звідси випливає необхідність більш повного дослідження цієї проблеми, вирішення якої визначається рядом додаткових обставин. Головним з них є та межа, за межами якої відбувається перенагромадження основних фондів, стає неможливим їх подальше нарощування і відповідно знижується ефективність їхнього використання, що в остаточному підсумку й обумовлює ріст собівартості, а відповідно і ціни продукту, що випускається.

Розділ 3. Планування і регулювання процесу реструктуризації виробництва. У процесі реформування національної економіки підвищилися вимоги до організації виробництва, оскільки процес його реструктуризації під впливом зовнішніх і внутрішніх обставин повинний відбуватися якнайшвидше і з найменшими витратами матеріальних і фінансових засобів, а також трудових ресурсів. Для промислового підприємства реалізація цих задач виглядає складніше, ніж для підприємств сфери обороту, тому що виробничий капітал не має таку ж швидкість обороту, як грошовий. Тому єдиним засобом для його самозбереження є поступова трансформація в нову форму за допомогою реструктуризації самого виробництва на основі заздалегідь розробленої стратегії.

Рішення даної задачі на практиці викликає деякі складності, основними з яких є фактор часу і наявність фінансових ресурсів. Важливим моментом у даному питанні є вибір джерел фінансування інвестиційної стратегії підприємства. Більшість машинобудівників орієнтується на використання власних коштів і всіляко уникає зовнішнього кредитування інвестиційних проектів. При повній відсутності зовнішніх фінансових ресурсів і залученні для реструктуризації виробництва тільки власних коштів у виді амортизаційних відрахувань чи реінвестування у виробництво частини чистого прибутку найбільш раціональним варіантом є метод інвестиційного потоку, що може бути організований на підприємстві практично будь-якого профілю й у будь-якій галузі виробництва. Суть цього методу припускає поступову еволюцію технологічного циклу, що здійснюється безупинно на основі декількох взаємозалежних у часі інвестиційних проектів. Частково цей метод вже практично відпрацьований на деяких машинобудівних заводах, де під серію конкретних замовлень розробляються інвестиційні проекти, націлені на модернізацію існуючих технологій. Фінансування цих інвестиційних проектів здійснюється за рахунок власних коштів заводу. Однак їхнім загальним недоліком є те, що вони не зв'язані один з одним у безупинний інвестиційний потік, що приводить до недовикористання амортизаційних відрахувань і до перенагромадження основних фондів, що згодом виявляються як фізично, так і морально застарілими. Щоб уникнути цього, загальна інвестиційна стратегія підприємства повинна бути спланована так, щоб виконання загального плану було розписано по окремих замовленнях і в остаточному підсумку являло собою безупинний ланцюг удосконалювання і модернізації виробництва. Саме в цьому і полягає загальний принцип і зміст безупинного інвестиційного потоку в процесі реалізації загальної інвестиційної стратегії підприємства. Таким чином, процес реструктуризації підприємства є не одноразовим актом зміни системи управління, перестановки кадрів чи фінансового оздоровлення підприємства, а безупинним у часі процесом здійснення цілеспрямованих, логічно обґрунтованих і доцільних виробничо-технологічних змін у самому процесі виробництва.

Через відсутність зовнішніх джерел інвестування розрахунок показників ефективності інвестиційних проектів виявляється зовсім умовним, тому що використання тільки власних фінансових ресурсів саме по собі виключає необхідність розрахунку показників ефективності, що покликані охарактеризувати інвестиційну привабливість проекту для зовнішнього кредитора. Однак будь-яке використання інвестиційних ресурсів у фінансовому вимірі завжди веде до зміни вартості основних фондів. Тому ігнорувати рух основних фондів у часі в міру реалізації інвестиційних проектів і з теоретичної, і з практичної точок зору зовсім недоцільно.

Економіко-математичний аналіз цієї проблеми показав, що її вирішення цілком можливо, якщо встановити кількісний зв'язок між рухом основних фондів і собівартістю продукції по формулі

Ц = а F2 + b F + d + r F , (1)

де Ц - ціна одиниці продукції, F - вартість основних фондів; r -відсоток на основний капітал (вартість основних фондів); a, b, d - параметри функції витрат виробництва.

Якщо відома ціна продукції, що включає витрати виробництва і прибуток, то формулу (1) можна оптимізувати щодо вартості основних фондів по двох варіантах.

Перший варіант оптимізації дає мінімальну ціну продукції, що визначається по формулі

(2)

На основі показника, отриманого по формулі (2), визначається коефіцієнт оптимальності, що дорівнює відношенню мінімальної ціни продукції до її фактичної величини, тобто

(3)

У прикладному аспекті досягнення оптимального (у даному випадку - мінімального) рівня ціни продукції малоймовірно. Підприємство може лише прагнути до того, щоб досягти цього оптимуму. Отже, чим ближче фактична ціна продукції до її оптимальної величини, тим більше величина коефіцієнта, що у такий спосіб не може бути більше одиниці.

Другий варіант оптимізації дозволяє визначити максимальну величину відсотка на основний капітал, що забезпечує досягнення максимуму прибутку і відповідно рентабельності виробництва по формулі

(4)

де Цн - задана (нормативна) ціна одиниці продукції, що приймається в якості конкурентноздатної.

Формула (4) дозволяє розрахувати, як і в першому варіанті, коефіцієнт оптимізації, що дорівнює відношенню фактичної величини відсотка на основний капітал до його максимальної величини, тобто

(5)

Економічний зміст формули (5) точно так само зводиться до того, що фактичні показники відсотка на основний капітал не можуть перевищити одиниці.

Інвестиційна модель, представлена вищеописаними формулами, була практично апробована на показниках реальних інвестиційних проектів, зокрема, на ЗАТ "НКМЗ" (табл. 2).

Вищенаведені розрахунки наочно довели можливість виявлення не тільки додаткових резервів підвищення ефективності виробництва, але і визначення ступеня доцільності підготовки і реалізації тих чи інших інвестиційних проектів по реструктуризації підприємства.

Таблиця 2

Рівень ефективності інвестицій в основний капітал (грн/т)

Показники | Рік

2001 | 2002 | 2003

I. Відносно мінімальної ціни продукції

Ціна 1 т обладнання:

фактична | 7650 | 7676 | 7956

оптимальна (мінімальна) | 7202 | 7432 | 7622

коефіцієнт оптимальності | 0,941 | 0,968 | 0,958

Супутні показники:

мінімальна собівартість | 5544 | 5545 | 5546

оптимальна вартість основних фондів | 4994 | 4992 | 4991

II. Відносно максимального показника процента на основні фонди

Процент на основні фонди, % :

фактичний | 33,0 | 38,0 | 42,0

оптимальний (максимальний) | 37,2 | 40,2 | 44,2

коефіцієнт оптимальності | 0,892 | 0,942 | 0,942

Супутні показники:

нормативна (конкурентна) ціна | 7400,0 | 7550,0 | 7750,0

оптимальна собівартість | 5544,9 | 5545,4 | 5546,0

оптимальна вартість основних фондів | 4992,4 | 4991,3 | 4989,7

Життєздатність підприємства в нових умовах господарювання постійно перевіряється на міцність по цілому ряду параметрів і факторів, що визначають його конкурентноздатність у ринковому середовищі і рівень ефективності його виробничо-економічної діяльності. Основні напрямки і параметри інвестиційної стратегії формуються на основі ретельного технічного, економічного і фінансового аналізу існуючих можливостей і прогнозних припущень на коротко-, середньо- і довгостроковий період у частині можливих змін у маркетинговій діяльності підприємства. Звідси випливає, що фінансове обґрунтування інвестиційної стратегії є вирішальною умовою її успішної реалізації.

Проведене дослідження щонайкраще забезпечує рішення цієї задачі, тому що дозволяє здійснювати планомірну реструктуризацію виробництва на підприємстві, домагаючись при цьому найбільш ефективного використання наявних, а також знову створених основних фондів. Дотепер їхній рух розглядався окремо від виробничо-економічних показників. Тепер же представляється реальна можливість зв’язати вартість основних фондів не тільки з технічним рівнем виробництва, але і з його фінансовим станом. Причому як на рівні підприємств і виробничих об'єднань, так і в масштабі місцевого, регіонального і державного рівнів управління національною економікою.

ВИСНОВКИ

Основні висновки, отримані в ході наукового дослідження і при узагальненні отриманих результатів, зводяться до наступного:

1. Машинобудування є найважливішою частиною промислового комплексу, тому що вбирає в себе основну масу проміжного продукту, зниження обсягів виробництва якого приводить до зменшення споживання матеріальних ресурсів і відповідно до кризи промисловості, а також до падіння технічного рівня виробництва в цілому.

2. Специфіка машинобудівного виробництва припускає, що машинобудівні підприємства повинні поступово і послідовно реструктурізувати своє виробництво, щоб на наявному виробничому потенціалі випускати нову більш сучасну продукцію і при цьому на більш високому якісному рівні.

3. При аналізі обсягів випуску продукції необхідно враховувати життєвий цикл ринку однорідної групи товарів, що є узагальнюючим чинником стосовно сукупності життєвих циклів товару. Тим самим істотно розширюються аналітичні можливості для розробки стратегії розвитку підприємства.

4. У вирішенні невизначеності ринкових відносин підприємства повинні не стільки займати пасивну позицію в адаптації і пристосуванні до ринкових відносин, скільки відігравати активну роль у їхньому формуванні.

5. Оскільки реструктуризація виробництва є вихідною умовою і завершальним пунктом реформування підприємства, тому в процесі здійснення реформ першочерговими задачами при складанні плану реструктуризації підприємства є: вибір напрямків реструктуризації, облік впливу основних факторів, що безпосередньо впливають на процес реструктуризації виробництва, а також вибір способів і методів реалізації намічених заходів.

6. Реструктуризація виробничо-технологічної складової організаційно-економічного механізму функціонування підприємства неминуче веде до відповідних змін в системі управління. Однак її реорганізація може здійснюватися тільки після того, як буде сформований виробничо-технологічний ланцюжок по випуску продукції, що і визначить параметри і структуру системи управління підприємством.

7. Будь-який рух основних фондів є результатом реструктуризації процесу виробництва. Зміна вартості основних фондів робить самий безпосередній вплив на витрати виробництва, собівартість продукції і прибуток. Тому ефективність використання основних фондів визначається зміною рівня рентабельності виробництва, параметри якого можуть бути оптимізовані на основі інвестиційної моделі, представленої у виді двох варіантів динаміки реструктуризації процесу виробництва машинобудівного підприємства.

8. Інвестиційну стратегію підприємства необхідно розробляти у виді декількох інвестиційних проектів, що безупинно випливають одне за одним і в такий спосіб відтворення основних фондів, що забезпечують безперервність, підприємства. Даний підхід забезпечує не тільки підвищення ефективності використання основних фондів і скорочення витрат виробництва, але і подальше удосконалення методів фінансової оцінки виробничо-економічної діяльності підприємств важкого машинобудування.

9. Розроблена інвестиційна модель, що описує процес відтворення основних фондів підприємства і даюча кількісну оцінку ефективності їхнього використання на основі коефіцієнта, що визначається відношенням оптимального і фактичного значення ціни одиниці машинобудівної продукції, дозволяє визначати ефективність використання наявних, а також знову створених основних фондів і отже забезпечує найбільш раціональне використання наявних фінансових ресурсів при розробці інвестиційної стратегії підприємства.

Список робіт, що були надруковані автором за темою дисертації

1.

2.

3.

4.

5.

6.

АННОТАЦИЯ

Скударь Р.В. Реструктуризация производства в условиях реформирования предприятий тяжелого машиностроения. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – Экономика, организация и управление предприятиями. – Институт экономики промышленности НАН Украины, Донецк, 2004.

Диссертация посвящена исследованию способов и методов реструктуризации производства на предприятиях тяжелого машиностроения в современных условиях. В работе определены роль и место реструктуризации производства в процессе реформирования предприятия, определены пути дальнейшего совершенствования способов и методов реструктуризации производства, а также разработаны практические рекомендации по моделированию и проектированию процессов воспроизводства основных фондов и производственного потенциала предприятий тяжелого машиностроения на основе непрерывных инвестиционных потоков в условиях реформирования машиностроительной отрасли и экономики страны в целом.

Определено понятие жизненного цикла рынка, его отличительные признаки в сравнении с жизненным циклом товара, дана графическая интерпретация жизненного цикла рынка как обобщающей тенденции по отношению к совокупности жизненных циклов товара

На основе результатов проведенного исследования и с учетом зарубежного опыта обоснована рациональная структура промышленного производства, в которой ведущее место отводится машиностроению и проведена классификация основных направлений реструктуризации предприятия и факторов, которые влияют на реструктуризацию производства.

Описаны отдельные способы и методы разрешения неопределенности рыночных отношений с целью организации надежного планирования производства внутри предприятия и за его пределами на основе последних достижений экономической науки, а также создания таких условий в сфере производства, при которых предприятия могли бы занимать не столько пассивную позицию в адаптации и приспособлении к рыночным отношениям, сколько играть активную роль в их формировании, чтобы сделать внешнее и внутреннее окружение более определенным и предсказуемым для своей производственно-экономической деятельности.

Проведен экономико-математический анализ количественных и качественных взаимосвязей между показателями движения основных фондов, себестоимостью и рентабельностью выпускаемой продукции, что позволило сформировать инвестиционную модель воспроизводства основных фондов предприятия и разработать методику оптимизации параметров эффективности и оценки инвестиционной стратегии предприятия. Суть этой модели сводится к тому, что она описывает процесс воспроизводства основных фондов предприятия и дает количественную оценку эффективности их использования на основе коэффициента, который определяется отношением оптимального и фактического значения цены единицы машиностроительной продукции.

Подготовлены методические рекомендации по организации процесса воспроизводства основных фондов на основе метода организации непрерывных инвестиционных потоков. Суть этого метода предполагает постепенную эволюцию технологического цикла, которая осуществляется непрерывно на основе нескольких взаимосвязанных во времени инвестиционных проектов. Использование этого метода является наиболее рациональным вариантом реструктуризации производства при недостатке внешних финансовых ресурсов и привлечении только собственных денежных средств в виде амортизационных отчислений или реинвестирования в производство части чистой прибыли.

Основные результаты работы нашли практическое применение и апробированы на производственных предприятиях Донецкой области, в региональных и республиканских органах управления народным хозяйством страны.

Ключевые слова: жизненный цикл рынка, реструктуризация предприятия, неопределенность рыночных отношений, инвестиционная модель, параметры эффективности, воспроизводство основных фондов, инвестиционный поток, реинвестирование прибыли, поточное производство.

АНОТАЦІЯ

Скудар Р.В. Реструктуризація виробництва в умовах реформування підприємств важкого машинобудування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за фахом 08.06.01 - Економіка, організація і управління підприємствами. - Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2004.

Дисертація присвячена дослідженню способів і методів реструктуризації виробництва на підприємствах важкого машинобудування в сучасних умовах. У роботі визначені роль і місце реструктуризації виробництва в процесі реформування підприємства. Виявлено особливості життєвого циклу ринку і його відмітні ознаки в порівнянні з життєвим циклом товару. Обґрунтовано раціональну структуру промислового виробництва, у якій провідне місце приділяється машинобудуванню і проведена класифікація