ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

СТЕПУРА Тетяна Михайлівна

УДК 354.83:331.5

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ
(МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА, ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ)

Спеціальність 08.02.03 –

Організація управління, планування і регулювання економікою

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Львів — 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки підприємства Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник — | доктор економічних наук, професор

Михасюк Іван Романович,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

завідувач кафедри економіки підприємства.

Офіційні опоненти — | доктор економічних наук, професор, академік НАН України

Долішній Мар’ян Іванович,

Інститут регіональних досліджень України НАН України,

директор;

кандидат економічних наук

Стадник Мирослава Євгенівна,

Львівський державний аграрний університет,

старший викладач кафедри статистики та аналізу. | Провідна установа — | Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, відділ проблем гуманітарної політики, людського розвитку і споживчого ринку (м. Київ).

Захист дисертації відбудеться 24 березня 2005 року о 15.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79008, Львів-8, пр. Свободи, 18).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий 19 лютого 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, професор ________________ Панчишин С.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення української державности та формування ринку праці відбувались паралельно, однак не завжди узгоджено та ефективно. Поряд із глибокими структурно-інституціональними зрушеннями в економіці України, переорієнтацією напрямів економічної діяльності відбувається зміна пріоритетів і цінностей у соціально-економічному середовищі. В умовах становлення якісно нових трудових відносин різко загострюються проблеми, що можуть призвести до соціальної напруженості у суспільстві. Першочергового значення набувають соціальні цінності: рівень та якість життя, розвиток трудового потенціалу, освітні його характеристики, зайнятість населення. Нині перебіг процесів у соціально-трудовій площині відбувається специфічним чином навіть при порівнянні сьогодення і подій 25-річної чи навіть 10-річної давності. Глобалізація як специфічне явище сучасності має широкий спектр прояву як в економічній площині (експансії ринків, рух капіталів, розвиток міжнародної торгівлі), так і не меншою мірою в соціальній площині (поширення інформації, засобів зв’язку, мобільність ідей, ціннісне вирівнювання соціумів тощо). Водночас, трудовий потенціал України сьогодні функціонально залежить від тих демографічних процесів, які склались під впливом кризових явищ у соціально-економічному середовищі.

У вітчизняній літературі досі не вирішене питання щодо об’єкту купівлі-продажу на ринку праці, тривають дискусії щодо правомірності вживання самого терміну “ринок праці”.

Питання теорії та практики функціонування трудового потенціалу, розвитку й використання трудових ресурсів, відтворення робочої сили, формування ринку праці висвітлювались у працях вітчизняних вчених-економістів: Бандура С.І., Богині Д.П., Борщевського П.П., Вовканича С.Й., Геєця В.М., Герасимчука М.С., Долішнього М.І., Заяць Т.А., Злупка С.М., Колот А.М., Купалової Г.І., Лібанової Е.М., Лукінова І.І., Мандибури В.О., Онищенка В.П., Петрової І.Л., Петюха В.М., Пирожкова С.І., Приймака В.І., Садової У.Я., Семів Л.К., Шаленко М.В., Шевченко Л., Якуби К.І.

Тривають наукові дискусії щодо специфіки формування ринку праці у трансформаційних умовах, коли за орієнтир розвитку обрано соціальні пріоритети. Водночас формування та функціонування повноцінного ринку праці неможливе лишень за умов саморегуляції за рахунок дії ринкових механізмів. Інструментарій регулювання ринку праці повинен гармонійно поєднувати механізми ринкового та адміністративного регулювання.

Провідними державами світу напрацьований багатий досвід регулювання ринку праці. Однак невирішеним у вітчизняній літературі залишається питання щодо прийнятності тієї чи іншої моделі, проектованої на український ґрунт. У будь-якому випадку власна модель повинна бути адаптованою до національних особливостей та менталітету, потребує визначення значимих для держави пріоритетів і важелів регуляції.

З огляду на викладене вагомого значення набуває вивчення ринку праці з точки зору міри, напрямів, заходів, інструментів державного регулювання соціально-трудових відносин, що й обґрунтовує актуальність теми та зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, логічну послідовність наукового студіювання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у рамках науково-дослідної теми кафедри економіки підприємства Львівського національного університету імені Івана Франка Ем-273.Б “Оцінка і вдосконалення механізмів розвитку малого підприємництва” (номер державної реєстрації 0101V001795).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в опрацюванні теоретико-методологічних і прикладних аспектів функціонування ринку праці, розробці пропозицій щодо раціонального формування кон’юнктури ринку праці, підвищення рівня зайнятості населення, зниження рівня безробіття за допомогою методів та важелів державного впливу.

Для досягнення мети поставлено та вирішено завдання щодо:

· опрацювання, критичної оцінки та узагальнення теоретико-методологічних основ формування ринку праці, основних наукових концепцій, нормативно-правового підґрунтя регулювання ринку праці;

· проведення оцінки сучасного стану зайнятості та безробіття у Львівській області і впливу на нього низки чинників;

· здійснення аналізу ефективності діяльності державних органів щодо регулювання ринку праці;

· прогнозування обсягів пропозиції на ринку праці на перспективу;

· прогнозування створення нових робочих місць на перспективу;

· розроблення пропозицій щодо державного регулювання ринку праці.

Об’єктом дослідження є сукупність правових, соціально-економічних та організаційних відносин, що формують ринок праці, та механізми його державного регулювання.

Предметом дослідження є закономірності та особливості формування і регулювання ринку праці в умовах економічних трансформацій і нестабільності.

Теоретичною та методологічною базою дисертаційного дослідження послужили основні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених. Вибір пізнавального інструментарію зумовлений поставленою метою й завданнями дослідження. Для вирішення теоретичних питань використовувався системний аналіз, застосовано синергетичний підхід, метод наукової абстракції. Прикладні аспекти вивчення предмету вимагали застосування низки методів теоретичного рівня (спостереження, аналізу та синтезу, логічний метод). Широко використовувались специфічні методи статистико-економічного аналізу: порівняння, середніх і відносних величин, рядів динаміки, групування, кореляційно-регресійний, розрахунково-конструктивний, балансовий. Комплексність застосовуваних методів забезпечила цілісність, узгодженість і системність дослідження.

Інформаційну базу дослідження склали законодавчі, нормативні та методичні документи України та Міжнародної Організації Праці, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, статистична інформація Держкомстату та Головного управління статистики у Львівській області, дані Міністерства праці та соціальної політики, Державного центру зайнятості, Львівського обласного центру зайнятості, результати особистих спостережень і студіювань.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в удосконаленні теоретичних підходів і науково-практичних рекомендацій щодо комплексної активізації державного регулювання ринку праці в умовах економічної трансформації та глобалізації. Наукову новизну складають такі основні теоретико-методологічні та методичні розробки:

вперше:

· перелік факторів, які впливають на формування ринку праці, доповнено інформаційно-глобалізаційним чинником; дія його зумовлена глобалізаційними процесами, переходом до інформаційного суспільства та знаходить вираз у зміні структури зайнятості, поширенні міґрацій і формуванні міжнародного ринку праці;

· запропоновано комплексну систему заходів державного регулювання ринку праці із зміщенням акцентів на інноваційний розвиток з пріоритетністю освітньої політики і всебічним розвоєм людини в умовах глобального інформаційного суспільства. На відміну від існуючих систем заходів автором охоплено усі рівні державного управління та задіяно всі дотичні напрями державної політики, що здатні оптимізувати стан ринку праці;

удосконалено та поглиблено:

· підходи до вирішення демографічних проблем Західного реґіону через підсилення етнокультурних чинників;

· методичні підходи до оцінки стану ринку праці крізь призму ефективності діяльності держави в умовах економічної нестабільності;

· методичні підходи до побудови прогнозу пропозиції праці на перспективу у частині визначення джерел створення робочих місць;

отримало подальший розвиток:

· теоретичне обґрунтування сутності ринку праці як сфери обігу специфічного товару — праці. Зокрема, виявлено, що праця як економічний ресурс, а також діяльність з досягнення певної мети та виразу особистих здібностей спрямована на отримання відповідної матеріальної й моральної компенсації, має відповідну ціну й виступає товаром на ринку праці;

· підхід до ринку праці як складної нерівноважної системи, яка є формою ентропії; з такого погляду синергетичний підхід відображає дію ринкових важелів у процесі саморегуляції та дозволяє визначити міру та засоби втручання держави у ринок праці;

· прийом структурування ринку праці за різними ознаками для визначення напрямів і показників прикладного дослідження;

· дослідження ролі держави на ринку праці як суб’єкта, що володіє не лише макроекономічним інструментарієм, але й інституційними засобами регулювання. На відміну від існуючих розробок у межах інституціоналізму авторкою запропоновано конкретні заходи удосконалення діяльності інститутів на ринку праці в умовах нестабільності, що знайшло відображення, зокрема, у розробленій дисертанткою комплексній системі державного регулювання ринку праці.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в науковому обґрунтуванні та розробці конкретних рекомендацій щодо вдосконалення форм, інструментів, заходів і важелів державного регулювання ринку праці. Отримані в результаті дослідження висновки та пропозиції можуть бути використані для прийняття рішень щодо подальшого регулювання з боку держави попиту та пропозиції на ринку праці, соціально-економічних процесів, що безпосередньо впливають на розвиток ринку праці. Узагальнення методів і досліджень, розроблені пропозиції можуть бути використані для аналізу та прогнозування ринку праці в інших областях України.

Розроблені авторкою методичні та практичні рекомендації щодо проблем формування ринку праці, його аналізу, запобігання безробіттю використовувались у практичній діяльності Перемишлянського районного (акт №392а від 25.06.2004р.) і Самбірського міськрайонного (акт №01/11-2949 від 29.06.2004р.) центрів зайнятості.

Результати дисертаційного дослідження можуть використовуватись при викладанні окремих курсів з економіки праці, соціальної політики, державного регулювання економіки.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до соціально-економічних проблем формування ринку праці у трансформаційних умовах, проблем і перспектив удосконалення його державного регулювання. Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Обсяг особистого внеску в роботах, які опубліковані у співавторстві, наведений окремо у списку опублікованих праць. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використано лише ті ідеї та положення, які отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення проведених досліджень доповідались і обговорювались на: науково-практичній конференції “Ринкова інфраструктура: суть, функції та побудова” (м. Львів, Львівська комерційна академія, 23-24 березня 2001 року), Звітній науковій конференції аспірантів та здобувачів Львівського державного аграрного університету за результатами науково-дослідної роботи у 2002 році (м. Дубляни, 5-6 березня 2003 року), ІІ-й міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток науково-технологічних парків та інноваційних структур інших типів: Україна і світовий досвід” (м. Львів, 23-26 червня 2003 року), Міжнародній науково-практичній конференції “Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи” (м. Львів, ЛНУ ім. І.Франка, 24-25 жовтня 2003 року).

Публікації. За темою дисертаційної роботи у фахових виданнях опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 3,2 друк. арк., у тому числі авторських 2,7 друк. арк.; а також 2 статті і 1 тези доповіді обсягом 0,5 друк. арк., у тому числі авторських — 0,3 друк. арк. — у інших виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного, загальних висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 181 сторінку комп’ютерного тексту, де розміщені 21 таблиця (з них 8 займають площу цілої сторінки або й більше), 4 рисунки (з них 3 обіймають площу цілої сторінки), 7 додатків на 7 сторінках. Список використаних джерел налічує 190 найменувань, викладених на 16 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність і значимість для соціально-економічного буття України, наукову новизну, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, наведено дані щодо апробації одержаних результатів та їх практичної ваги.

У першому розділі — “Теоретико-методологічні засади дослідження ринку праці та можливостей його регулювання — насамперед обґрунтовується авторське бачення змісту та об’єму поняття “ринок праці”, об’єкту купівлі-продажу на ньому, виходячи з категоріальної сутності ринку та праці. Праця як економічний ресурс і, водночас, вираз активності особи, результат її фізичних і розумових зусиль, духовних чи творчих здібностей спрямована на отримання відповідної матеріальної й моральної компенсації. Праця є ресурсом на ринку, де вона має певну ціну й виступає товаром. З огляду на викладене, визначено ринок праці як систему відносин, форм і методів узгодження інтересів працівників і працедавців щодо ефективного використання праці та отримання прибутку.

Ринок праці, як і усе суспільство, — складна система, стійкість якої порушується завдяки дії зовнішніх і внутрішніх чинників, які, у свою чергу, створюють певну напругу в системі, що спонукає її до самовдосконалення (розвитку). За такого зрізу першочергового значення набуває синергетичний підхід як універсальний пізнавальний принцип. Застосування цього підходу упритул підводить до проблем регулювання ринку праці та місця держави у цьому процесі. Зважаючи на зазначене логічним є перехід до дослідження напрямів і проблем регулювання ринку праці, досвіду інших держав у цій діяльності, проблем фінансових аспектів державного регулювання ринку праці. Основоположним принципом державного регулювання ринку праці є віднаходження оптимального співвідношення між ефективним функціонуванням ринку праці й максимально можливою мірою соціальної справедливості та рівності, оскільки уникнути конфронтації у відносинах ринку і держави неможливо. А основною метою державного регулювання ринку праці є досягнення рівноваги між попитом й пропозицією праці у якісному і кількісному виразах.

Ураховуючи, що ринок праці функціонує згідно із загальноекономічними законами, принцип мультиплікації дозволяє твердити, що одиниця приросту інвестицій у створення додаткових робочих місць сприятиме мультиплікаційному “вторинному” розширенню сфери прикладання праці. Водночас вкладення інвестицій в освіту сприятиме приросту ВВП, однак у віддаленій перспективі.

Ефективність державного регулювання ринку праці у нинішніх трансформаційних умовах не може визначатися превалюванням одного виду державної політики. Виходячи з положень сучасної економічної теорії, необхідно віднаходити консенсус між монетарною й фіскальною політикою з урахуванням соціальних і правових чинників. Зважаючи на зазначене, ваги набуває інституційна теорія регулювання ринку праці. Інституційний напрям регулювання ринку праці відображає широкий спектр діяльності державних органів щодо впливу на попит і пропозицію праці.

Як прийом дослідження застосовано структурування ринку праці за певними ознаками. Останні — це географічний та економічний простори, кон’юнктурна і сеґментаційна ознаки. Відтак визначено основні напрями прикладних досліджень стану та ефективності регулювання ринку праці: вплив чинників на ринок праці, економічна активність населення, попит і пропозиція праці. Ці напрями конкретизуються на різних реґіональних рівнях, знаходять відображення у показниках, які комплексно й всебічно характеризують досліджувані явища і процеси.

Авторські студії дозволили виокремити 5 блоків факторів, що чинять вплив на формування ринку праці: демографічний, природно-ресурсний, правовий, соціально-економічний, інформаційно-глобалізаційний. Останній запропоновано виділяти як кардинально новий, оскільки усі інші у переліку є традиційно визнаними у науковій літературі під тим чи інакшим кутом зору. Дія цього блоку факторів проявляється у все більшому проникненні міжнародних капіталів в економіку країн, що зумовлює відповідну зміну специфіки трудових відносин. Значною мірою дія інформаційного блоку чинників виявляється у стимулюванні міґраційних рухів. Міґрація особливо розвинулась у Львівській області з причин прикордонного розміщення області та специфіки соціально-економічного становища. Тому при дослідженні трудової проблематики міґрація населення та шляхи її регулювання у даному конкретному випадку мають значну науково-прикладну вагу.

У другому розділі— “Аналіз стану та тенденцій зайнятості населення і ринку праці, регулювання цих процесів у Львівській області” — проаналізовано специфіку та напрями впливу багатоманіття чинників на ринок праці Львівщини, структуру і динаміку зайнятості та безробіття в області, ефективність діяльності органів державної влади щодо регулювання ринку праці.

Зроблено висновок, що за останні роки як структура виробництва, відповідно й структура зайнятості зазнали змін, що зайвий раз ілюструє вплив економічної ситуації на зайнятість населення. Виявлено низку диспропорцій у сфері праці Львівщини. Так, інтенсивність прийняття працівників на роботу неадекватна обсягам вибулих із лав працюючих. Особливо несприятливе становище у сільському господарстві: при прийнятті 19,6% середньооблікової чисельності працюючих за цим видом економічної діяльності у 2003 році вибуло 42,2%. За авторськими підрахунками, при порівнянні темпів скорочення зайнятості й темпів зниження виробництва, ґрунтуючись на законі Оукена, в економіці області утримуються значні надлишки робочої сили та приховане безробіття.

Біологічною основою формування трудового потенціалу є демографічні процеси. Львівська область різниться нижчим природним скороченням населення, аніж Україна загалом, однак і на Львівщині з 1995 року розпочинається зростаюча депопуляція населення. Для останніх 11років для Львівщини характерне зменшення народжуваності з середньорічним темпом зниження 4,15%. Такий перебіг демопроцесів відповідним чином вплинув на віковий склад населення. Це негативно впливає на формування сучасного й майбутнього демографічного та економічного навантаження на одну працюючу особу, що відповідно має вплив й на інші сфери життєдіяльності.

Підвищення людності за рахунок припливу неукраїнського населення може порушити тендітну соціокультурну рівновагу, негативно скориґувати національний менталітет у частині наближення до непритаманних українцям східно-мусульманських світоглядів. Історично склалося так, що Західний реґіон України сформував локальну групу із порівняно найвищим і найстабільнішим показником відтворення населення. Корені цього явища — у соціокультурних та етнічних чинниках. Це перш за все умови життєдіяльності населення, рівень добробуту різних демографічних груп, що проживають на даній території, характер зайнятості жінок, сімейні традиції, побутові умови, рівень розвитку соціальної інфраструктури, культурологічні особливості тощо. Культура етносу може вплинути на фертильний вік жінки та кількість дітей. Тому зростає вага етнокультурного чинника як провідного важеля демополітики у реґіональному розрізі.

Вплив науково-технічного поступу, окрім іншого, виявляє свою дію у модифікації техніко-технологічних умов виробництва. Стан зазначеного в Україні є загрозливим, оскільки низька частка виробництва і торгівлі машинами, устаткуванням, інформаційно- та інтелектуальноємною продукцією, ліцензіями, інжиніринговими та управлінськими технологіями зумовлює не тільки економічні наслідки, але й недостатню участь держави у міжнародному поділі праці, подальше знецінення робочої сили, що відкидає Україну до переліку сировинних придатків, залишає її осторонь сучасного поступу провідних держав.

Дисертанткою досліджено стан ринку праці області, структуру й динаміку зайнятості та безробіття у Львівській області, як за даними обстежень за методологією МОП, що уже кілька років поспіль провадяться в Україні, так і за офіційними даними Державного та базових центрів зайнятості. Проведене студіювання дозволило зробити висновок про низку проблем, що існують у царині зайнятості (зростання чисельності зневірених у пошуках праці громадян, наявність молодіжного, жіночого безробіття, численну когорту соціально незахищених громадян на ринку праці тощо). Поглиблюються масштаби безробіття. Так, рівень безробіття у Львівській області, обрахований за методологією МОП, коливається у межах 10-13 відсотків. Маючи тенденцію до сповільненого зменшення, він характеризує негативні явища, оскільки одночасно спостерігається й зменшення рівня економічної активності (на 2,2% за 2001-2003 роки) та деякого скорочення рівня зайнятості (на 0,5%). Таке становище пояснюється зростанням економічно неактивного населення (на 42 тис. осіб за вказаний період), особливо категорії зневірених у пошуках роботи.

Результати опитування за методологією МОП ілюструють, що безробіття набуває все більш застійного характеру. Так, найбільша чисельність безробітних у 2003 році перебувала у стані незайнятості від 12 і більше місяців — 69,1 тис. осіб або 53,2%. Негативно, що молоді особи до 29 років складають 36% усіх безробітних, і водночас 12,5% усіх довготривалих безробітних.

Дисертаційне дослідження розкриває глибинні причини такого становища. Серед останніх як чинники географічного розташування, так і чинники з соціально-економічної площини. Простежується певна закономірність між віддаленістю району та можливостями працевлаштування, відповідно рівнем безробіття. Дослідження показало, що в найкращій ситуації знаходяться три приміські райони — Городоцький, Жовківський, Пустомитівський, оскільки рівень безробіття становить у середньому 2,89% при середньообласному 4,95.

Досліджено, що рівень зайнятості в економіці області залежить від низки чинників, серед яких насамперед виділено суму інвестицій на одного працівника, продуктивність праці у промисловості та сільському господарстві, ефективність роботи базових центрів зайнятості тощо (табл. ).

Таблиця 1

Залежність рівня зайнятості в економіці
Львівської області від комплексу факторів (2001-2002 роки)*

Група районів за рівнем зайнятості | Кількість об’єктів у групах, од. | Середній рівень зайнятості, % | Припадає на працівника, тис. грн. | Вироблено валової продукції сільського господарства, тис. грн. | Ефектив-ність роботи базових центрів зайнятості, % | вартості промислової продукції | інвестицій | на працівника | на 1 га с.-г. угідь | І - до 48,0% | 6 | 40,3 | 0,93 | 133,0 | 10,4 | 2,4 | 35,1 | ІІ - 48,1-55,0% | 8 | 51,4 | 1,48 | 255,3 | 11,6 | 2,3 | 36,8 | ІІІ – 55,1 і більше | 6 | 57,9 | 2,02 | 355,1 | 11,8 | 2,9 | 37,5 | Разом і в середньому | 20 | 48,3 | 1,39 | 228,8 | 11,3 | 2,5 | 36,4 | *Розраховано за даними Головного управління статистики у Львівській області.

Для детальнішого вивчення характеру й спрямованості дії чинників було побудовано кореляційно-регресійну модель ринку праці Львівської області. Досліджувана тематика зумовила введення у модель показника ефективності діяльності державних органів влади. Останній обчислюється як питома вага незайнятих громадян, охоплених заходами активної політики зайнятості (працевлаштування, професійне навчання, громадські роботи), у загальній чисельності громадян, що перебувають на обліку у центрах зайнятості. Вплив зазначеного чинника виявився гнучким, але за значністю порівняно невисоким. Це свідчить на користь подальшого нарощування обсягів і потужності роботи центрів зайнятості.

Високими є значення коефіцієнтів регресії при факторах, що характеризують інтенсивність промислового та сільськогосподарського виробництва. Водночас, приведення їх у дію є достатньо складним завданням, оскільки потребує комплексу заходів із соціально-економічної площини, таких як інвестиційна, кредитна, податкова політика, стимулювання малого та середнього підприємництва, макроекономічні важелі. Тому у перелік показників, що окреслюють ефективність діяльності державних органів влади на ринку праці, віднесено також фінансові аспекти (обсяг надходжень і видатків із місцевих бюджетів, зокрема на соціальний захист населення).

Оцінка роботи державних органів влади може провадитись не лише за критерієм чисельності незайнятих громадян, котрі перебували на обліку, а й за ознакою скорочення та запобігання безробіттю. Належним чином налагоджена робота органів влади у зазначеному керунку забезпечує високу ефективність їх діяльності, дослідженої за системою показників (табл. ).

Таблиця 2

Рівень безробіття та ефективність роботи органів влади
міст і районів Львівської області (2001-2002 роки)*

Група міст** і районів області за рівнем офіційного безробіття, % | Кількість об’єктів дослідження в групі, од. | Середній рівень безробіття в групі, % | Одержано на один об’єкт дослідження в середньому, млн. грн. | промислової продукції за діючими цінами | прибутку до оподаткування | надход-жень до бюджету | видат-ків із бюджету | у т.ч. на | соціальний захист населення | освіту | І — до 5,0 | 10 | 3,74 | 131,4 | 6,1 | 31,4 | 28,3 | 8,4 | 9,3 | ІІ — 5,1-7,0 | 8 | 5,62 | 110,1 | -8,1 | 21,1 | 23,9 | 7,1 | 8,9 | ІІІ — 7,1 і більше | 5 | 8,71 | 91,9 | -13,8 | 24,9 | 24,9 | 7,6 | 8,4 | Разом і в середньому | 23 | 5,48 | 115,4 | -2,5 | 26,4 | 25,9 | 7,8 | 8,9 | *Розраховано за даними Головного управління статистики у Львівській області.

**Без показників м. Львова.

Увагу приділено також вивченню питання роботи служби зайнятості з різними категоріями населення, в основному найбільш вразливими на ринку праці, причому акценти зміщено на активізацію перенавчання таких осіб для підвищення їх конкурентоспроможності, необхідності застосування нетрадиційних підходів до запобігання безробіттю.

Усе розглянуте дозволило зробити висновок щодо прийнятності на національному ґрунті континентальної моделі регулювання ринку праці, прикладом якої є регулювання ринку праці в Німеччині і Франції. Звичайно, при цьому потрібно враховувати необхідність національної автентичності та етнонаціональну неповторність українського народу та держави.

Проведене прикладне дослідження дозволило виокремити “вузькі” місця регулювання ринку праці, зумовило вибір значимих заходів удосконалення державного регулювання.

У третьому розділі— “Шляхи удосконалення механізму державного регулювання ринку праці” — основною метою дисертаційного пошуку є забезпечення комплексності державного регулювання ринку праці. Водночас за пріоритет визнано розвиток людини в умовах інформаційного глобального суспільства, а також інноваційний курс розвою економіки та трудового потенціалу.

Пильну наукову увагу приділено перш за все базовій функції державного регулювання ринку праці: створення нормативно-правового поля його формування. Нині нормативно-правова база регулювання ринку праці України достатньо багата й наповнена; запроваджено систему соціального страхування на випадок безробіття; водночас існує низка проблем. Так, вимогою сьогодення є вирішення суперечностей щодо важкості тягаря податкових і соціальних виплат і розмірів соціального забезпечення тих, хто цього потребує, — це обмежує можливості розширення сфери прикладання праці та працевлаштування, утворюючи таким чином замкнене коло. Вирішення цього питання пропонуємо на користь соціального забезпечення, відшуковуючи джерела для покриття через регуляцію податкових відрахувань. Водночас підвищення заробітної плати в економіці автоматично збільшує обсяги податкових відрахувань, що створить резерв коштів для соціальних виплат. Також необхідно скасувати податок на додану вартість, що звільнить частину активних коштів суб’єктів підприємницької діяльності, стимулюючи економічний розвиток, а відтак, виведе грошові маси з “тіні”. Пропонується змінити непрямі податки на прямі, тобто перенести тягар значної їх кількості на кінцевого споживача, у той же час звільнивши його від сплати невластивих йому відрахувань. Для удосконалення податкового законодавства необхідно, аби воно набуло більш персоніфікованого характеру, тобто градуювалося щодо сфери діяльності підприємства, місця його розташування, обставин діяльності, наявності природних ресурсів, виробничих площ.

Іншою невирішеною проблемою, дотичною до вказаної є умови провадження підприємницької діяльності. Для цього необхідно доопрацювати, а подекуди й прийняти нове українське законодавство, запобігаючи при цьому частим змінам в умовах провадження підприємницької діяльності та ведення звітності. Це стосується насамперед введення пільгового оподаткування для новостворених підприємств (до 1 року), цільового та адресного кредитування.

Проте удосконалення податкового регулювання діяльності підприємств і доходів населення не матиме відчутного ефекту, якщо не буде подолано корумпованість державного управління. Для цього потрібно переглянути повноваження державних чиновників. Державні службовці не повинні приймати рішення, від яких залежить життєдіяльність юридичних та фізичних осіб. У їх повноваження слід включити лише фіксацію фактів, ведення обліку та виконання чітких інструкцій. Ці пропозиції стосуються удосконалення нормативно-правових актів, що регламентують державну службу.

Як економічний захід пропонується подальша підтримка на державному та реґіональному рівнях малого підприємництва. У якості альтернативного джерела економічного зросту малі підприємства мають достатні потенції. Так, упродовж 2002 року малими підприємствами створено 3338 нових робочих місць, або 39,2% їх загальної кількості.

З урахуванням чинного нормативного-правового поля та сучасних соціально-економічних тенденцій, що збережуться на перспективу, спрогнозовано обсяги створення нових робочих місць з різних джерел: юридичними особами, фізичними особами з правом найму робочої сили, за рахунок реєстрації підприємницької діяльності та в особистих підсобних господарствах. Останнє вперше класифіковано як робочі місця з огляду на набрання чинності Закону України “Про особисте селянське господарство” від 15 травня 2003 року. Законом визначено статус селян, що працюють в особистих селянських господарствах, як зайнятих із дотриманням певних умов. Водночас не прогнозується зростання зайнятих у таких господарствах, оскільки вибух повернення громадян до особистої господарки відбувся дещо раніше в умовах економічної і соціальної напруги.

Удосконалення діяльності державних органів у площині регулювання ринку праці повинно насамперед ґрунтуватись на тезі щодо реґіоналізації характеру й специфіки впливу. Задля підтвердження наведеного побудовано ранжирований ряд чинників, які вплинули на зростання безробіття на селі. Легше вирішується проблема сільського безробіття у районах, що наближені до обласного центру, за рахунок працевлаштування у м. Львові. Значний ефект має робота служби зайнятості щодо запобігання та подолання безробіття.

Для прогнозу на перспективу обрано метод екстраполяції тренду. Розраховано два найважливіші показники, що формують обсяги безробіття, — чисельність незайнятих громадян, що перебуватимуть на ринку праці упродовж періоду, та чисельність безробітних на фіксовану дату. Прогноз розраховано у розрізі міст і районів області. Зниження рівня безробіття в області очікувати не доводиться, оскільки перший показник становитиме у 2010 році 148,7 тис. осіб, або 96,2% фактичної чисельності у 2001-2002 роках у середньому. Другий показник (прогноз на 5 років) становитиме 60,7 тис. безробітних, практично на рівні сучасного. Зменшення обсягів безробіття очікується лише у м. Львові, Городоцькому, Жидачівському, Пустомитівському, Радехівському районах. Таке становище пояснюється пожвавленням економічної діяльності в обласному центрі, деяким відновленням колишніх великих підприємств. Водночас складним залишатиметься становище у прикордонних, сільськогосподарських і гірських районах.

Для удосконалення механізму державного регулювання ринку праці, забезпечення комплексності регулятивних заходів розроблено комплексну схему такого регулювання (див. рис. ). Низка запропонованих заходів є кардинально новими крізь призму дослідження предмету дисертації, такі як інформаційна, антикорупційна політики.

Щодо реґіонального рівня регулювання ринку праці зроблено висновок
про доцільність активізації тих її складових, що забезпечуватимуть розвиток пріоритетних видів економічної діяльності в реґіоні, а також територій, які цього потребують. На Львівщині такими є малі міста, гірські та сільськогосподарські райони, колишні шахтарські поселення.

Інституційні засоби регулювання ринку праці безпосереднім чином визначають ефективність механізму державного регулювання. Практично вони забезпечують необхідні спрямованість та пропорції використання економічних методів регулювання, надають активності й стрункості політиці зайнятості. Для удосконалення механізму державного регулювання ринку праці необхідно вжити низку заходів: підвищення якості надання послуг населенню усіма структурами, причетними до сфери праці через підвищення професійності кадрового потенціалу служб зайнятості та інших аґенцій; розвиток інформаційних технологій для підвищення поінформованості населення щодо потреби у праці у різних регіонах, для економії часу та фінансових ресурсів; посилення таких компонент активної політики зайнятості, як профорієнтація та профнавчання, особливо щодо молодих осіб, які визначаються з вибором професії чи потребують підтримки при пошукові першого місця праці.

Освітня система України недостатньо гнучка й пристосована до професійно-кваліфікаційних потреб ринку праці. Недостатньо мобільними є програми та навчальні плани закладів освіти в умовах інформаційного суспільства. Зазначене стосується й навчання безробітних за скеруванням центрів зайнятості. Останні мають можливість ефективним чином впливати на процес формування навчальних програм. Водночас розвиток нетрадиційних форм навчання (стажування, індивідуальне навчання, на замовлення працедавця) підвищує гнучкість навчального процесу, заощаджуючи державні кошти.

Узгодження потреб ринку із пропозицією молодих осіб, що виходять на ринок праці, повинно відбуватись через урегулювання ринку освітніх послуг шляхом економічного стимулювання навчальних закладів до підготовки фахівців за тими напрямами, які у перспективі матимуть попит на ринку праці. Важливим напрямом запобігання молодіжному безробіттю є сприяння підприємництву. Державна служба зайнятості не володіє повноваженнями й ресурсами для супроводження підприємницької діяльності, тому необхідно передбачити принаймні інформаційну та організаційну допомогу для підприємців у рамках місцевих органів влади.

В умовах формування міжнародного ринку праці важливого значення набуває державне урегулювання міґраційних процесів: захист національних інтересів та національної безпеки від нелегальної імміґрації, соціальний захист громадян країни за кордоном, регулювання міґрації в контексті оптимізації внутрішнього та зовнішнього ринків.

Регулювання міґрації в контексті оптимізації внутрішнього ринку в найбільшій мірі зазнає впливу ринкових важелів. Однак тут роль держави полягає у запровадженні чіткого контролю за рухом трудових ресурсів шляхом статистичного обліку. Тому запропоновано низку заходів щодо запровадження ефективної системи обліку міґраційних потоків: реорганізація управлінських структур і міґраційних служб, координація дій всіх зацікавлених відомств та організацій щодо вдосконалення управління внутрішніми й зовнішніми трудовими міґраційними потоками, запобігання прихованому вербуванню робочої сили, нелегальній міґрації, зокрема через туристичні агенції; запровадження обов’язкового страхування громадян України перед їхнім виїздом у трудові поїздки за кордон.

Разом із тим, регулювання внутрішніх міґрацій потрібно здійснювати з урахуванням специфіки стану реґіональних ринків праці непрямими методами: стимулюванням попиту на робочу силу, інвестиційною, житлово-кредитною політикою. Регулювання міґрації на державному рівні вимагає, зокрема, ратифікації усіх угод між урядами України і відповідних держав щодо взаємного працевлаштування громадян і про співробітництво у галузі трудової міґрації та соціального захисту трудящих-міґрантів. Необхідно удосконалити процедуру надання ліцензій на провадження діяльності щодо надання туристичних послуг у частині посилення жорсткості та контролю за юридичними особами, що претендують на туристичний бізнес; посилити PR-компанію щодо висвітлення та роз’яснення становища іноземних громадян за кордоном, щодо діяльності туристичних фірм, специфіки законодавства інших країн та міждержавного законодавства.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і вирішено наукову проблему удосконалення механізму державного регулювання ринку праці у сучасних умовах економічної трансформації та глобалізації. На основі дослідження цієї проблеми сформульовано низку висновків теоретичного, методологічного, прикладного характеру, що відображають вирішення основних завдань відповідно до поставленої у дисертації мети.

1. Ринок праці як система відносин, форм і методів узгодження інтересів працівників і працедавців щодо ефективного використання праці та отримання прибутку підпорядковується загальним принципам синергетики, що, у свою чергу, не виключає широких можливостей державного впливу на попит та пропозицію робочої сили. Симбіоз державного інструментарію регулювання ринку праці полягає у консенсусі монетарної та фіскальної політики з урахуванням соціальних і правових чинників. Інституційний напрям регулювання у повній мірі відображає діяльність держави щодо урегулювання ринку праці.

2. У сучасних умовах на формування національного ринку праці чинять вплив 5 блоків факторів: демографічний, природно-ресурсний, правовий, соціально-економічний, інформаційно-глобалізаційний. Останній має специфічну дію і почав впливати відносно недавно з огляду на все більше проникнення міжнародних капіталів у національну економіку, експансію ринків, інформатизацію суспільства.

3. Розкрито та досліджено низку проблем на ринку праці Львівщини та у дотичних сферах, що потребують державного урегулювання. Серед них: економічна трансформація, що призвела до диспропорцій у сфері праці області, депопуляція населення, значна чисельність зневірених у пошуках роботи осіб, наявність жіночого, молодіжного безробіття, зростання сільського безробіття, недостатність попиту на робочу силу, розбалансованість попиту і пропозиції праці в кількісному та якісному розрізі.

4. Досліджено, що серед заходів регулювання ринку праці першочергового значення набуває удосконалення нормативно-правого поля регулювання ринку праці, вирівнювання системи соціальних стандартів і ґарантій; заходи непрямого економічного впливу (стимулювання діяльності великих та особливо малих підприємств, підтримка сільськогосподарського виробника тощо). Зниження напруженості на ринку праці можливе завдяки створенню робочих місць із режимом неповного робочого дня передусім у пріоритетних видах економічної діяльності (для Львівщини це рекреація й туризм, виробництво послуг, високі технології та діяльність, пов’язана з транскордонним розташуванням). Запропоновано змістити акценти у державній політиці зайнятості на інноваційну компоненту із пріоритетним розвитком людини в умовах інформаційного суспільства та нарощування глобалізаційних процесів.

5. Згідно з авторськими обрахунками значного зменшення обсягів безробіття на перспективу в області не очікується. Так, упродовж 2010 року на ринок праці Львівщини вийде 148,7 тис. незайнятих громадян, або 96,2% від середньорічної їх чисельності. Прогноз на 5 років протяжності щодо чисельності безробітних на фіксовану дату також не показав суттєвого зниження показника: 60701 осіб, що становить 99,9% від розрахункового. Водночас на 2010 рік спрогнозовано створення 72949 нових робочих місць. Таким чином, напруженість на ринку праці на перспективу дещо зменшиться.

6. Унаслідок існуючого дисбалансу в якості попиту та пропозиції робочої сили й сучасних вимог ринку щодо неперервності освіти упродовж усього трудового життя, нагальною необхідністю у контексті оптимізації ринку праці є освітня політика, що передбачає комплекс заходів — від перегляду обсягів підготовки фахівців за конкретними професіями і спеціальностями до ширшого розвитку нетрадиційних форм профнавчання та перенавчання безробітних за скеруванням служби зайнятості.

7. Слід розвивати практику сприяння підприємництву населення, особливо серед молоді, шляхом організації у центрах зайнятості допомоги при розробці бізнес-планів майбутніх підприємців, інформаційного супроводження підприємницької діяльності тощо.

8. Розроблено перелік необхідних кроків держави, що повинні складати струнку міґраційну політику держави, яка узгоджена із іншими заходами соціально-економічної політики. Регулювання міґраційних рухів як система заходів виокремлюється за кількома напрямами: захист національних інтересів та національної безпеки від нелегальної імміґрації, соціальний захист громадян країни за кордоном, регулювання міґрацій у контексті оптимізації внутрішнього та зовнішнього ринків.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У фахових виданнях

1. Степура Т. Тенденції рівня зайнятості й безробіття та шляхи їх регулювання // Вісник ЛДАУ: Економіка сільського господарства. – 1997. - №3. – С. .

2. Степура Т. Зайнятість трудових ресурсів та їх соціальний захист у Львівській області // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК. – 1998. - №4. – С. .

3. Степура Т. Дослідження чинників формування ефективності живої праці // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК. - 1999. - №6. – Львів: ЛДАУ – C. .

4. Степура Т. Демографічні передумови формування трудового потенціалу // Трансформація економічної системи в Україні: Науковий збірник / За ред. З.Г. Ватаманюка. - Львів: Інтереко, 2000. – С. .

5. Степура Т. Деякі проблеми створення додаткових робочих місць у період макроекономічних зрушень // Торгівля, комерція, підприємництво. Ринкова інфраструктура: суть, функції та побудова: Збірник наукових праць. – Львів: Вид-во ЛКА, 2001. – С. .

6. Степура Т. Зайнятість населення і безробіття: стан і тенденції розвитку ринку праці // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК. – 2003. - №10(2). – С. .

7. Степура Т. Удосконалення нормативно-правового забезпечення та механізмів реалізації державного регулювання ринку праці // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК. – 2004. - №11(2).