МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

СІЛІНА ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА

УДК 611.65./66. 068:618.11-08-036/-07

ВІКОВІ МОРФОФУНКЦіОНАЛЬНі ОСОБливості яєчників, матки
і маткових труб в нормі та під впливом естрогенів в експерименті

14.03.01 – нормальна анатомія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Запорізькому державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий консультант

доктор медичних наук, професор

Сирцов Вадим Кирилович,

Запорізький державний медичний університет,

завідувач кафедри гістології, цитології та ембріології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Шевченко Олена Олександрівна, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, професор кафедри нормальної анатомії людини;

доктор медичних наук, професор Ахтемійчук Юрій Танасович, Буковинський державний медичний університет МОЗ України (м. Чернівці), завідувач кафедри топографічної анатомії та оперативної хірургії;

доктор медичних наук, професор Шутка Богдан Васильович, Івано-Франківський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри нормальної анатомії людини.

Провідна установа

Луганський державний медичний університет, кафедра нормальної анатомії людини, МОЗ України, м. Луганськ.

Захист відбудеться “31” травня 2005 року о 1330 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.003.06 при Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 34, морфологічний корпус).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного медич-ного університету імені О.О. Богомольця (03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 1).

Автореферат розісланий “28” квітня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор Грабовий О.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В останні роки спостерігаються зміни медико-демографічної ситуації в країні, що виражається в погіршенні здоров’я жінок юнацького та зрілого віку (М. Ахаладзе, Т. Ахаладзе, 2000; В.Д. Близнюк, 2000; Н. Жилка та ін., 2001). В гінекологічній практиці існує тенденція зростання кістозних змін у яєчниках з різним ступенем вираженості патологічного процесу, більша частина з яких припадає на зрілий вік і в 35% призводить до безплідності (Б.М. Венцківський, 1997; Н.Г. Гойда, 2000). Важливою ланкою цієї проблеми є збільшення кількості оперативних втручань на яєчниках, в яких питома вага однобічних оваріоектомій за останній час значно зросла (Л.А. Бистров и др., 2000; О.Ю. Панкова и др., 2003).

Аналіз стану репродуктивного здоров’я жінок у післяопераційному періоді вказує на порушення ендокринної, імунної та інших систем, які в доопераційний період мали певний запас міцності, що ще раз підтверджує залежність їх від функціональної активності й здатності яєчників (В.Н. Плотникова та ін., 2002; D. Cibula, J. Zivny, 2000).

Клінічні та експериментальні дослідження в галузі вивчення репродуктивного здоров’я показали, що одним із факторів зниження його показників є також збільшення кількості жінок з порушенням гормонального профілю різної етіології, у прямій залежності від якого перебуває функція маткових труб, від морфофункціонального стану яких багато в чому залежить можливість запліднення (А.В.Пырегов и др., 2001; A. Peter, N. Dhanasekaran, 2003).

Існуючі клінічні методи контролю функції маткових труб спрямовані на встановлення їх прохідності та проводяться без урахування вікових структурно-функціональних особливостей в них. А непрохідність маткових труб є однією з важливих проблем у гінекології. У зв’язку з цим пошуки нових методів відтворення функції маткових труб виявляють важливу як теоретичну, так і практичну проблему (Л.I. Iванюта, 1996; E. Susan et al.,1998).

Наприкінці 20 сторіччя багато робіт було присвячено ембріології яєчників, з’ясуванню інтимних механізмів функці-ону-вання статевих клітин та їх органоїдів, особливостям функці-онування інших їх генеративних елементів (И.И. Бобрик и др., 1984; A. Smits et al., 1989). Низка робіт була присвячена вивченню гістофізіології яєчників і процесам овуляції, а також реакції яєчників на різноманітні експериментальні впливи – введення гормонів, гіпо- та гіпертермію, випромінювання, вплив хімічних речовин, гемікастрацію, видалення або резекцію яєчника (И.Н. Ивасенко, 1978).

Істотне поглиблення уявлень про фізіологію жіночої статевої системи і її нейроендокринної регуляції відбулося в 90-і роки (В.Н. Бабичев, 1998; M. Zolti et al., 1991).

Незважаючи на велику кількість робіт, присвячених становленню й розвитку жіночих статевих органів, зокрема яєчників, всі деталі цього складного процесу досі остаточно не з’ясовані.

Сучасний науково-технічний процес, надмірна урбанізація й погіршення екологічної ситуації негативно впливають на стан ендокринної системи, що призвело до зростання частоти патологічних процесів у жіночих статевих органах на клітинному рівні (Т.В. Блашків, Т.Ю. Вознесенська, 2002; Б.В. Шутка и др., 2003). Це, у свою чергу, відобразилося на репродуктивній функції жінки й зростанні безплідності.

Жіноча статева система є складовою складної біологічної системи – організму в цілому. У світовій літературі до теперішнього часу накопичений достатній обсяг даних для характеристики основних компонентів жіночої статевої системи, функціональних взаємозв’язків між ними, а також зв’язків між цією системою та іншими системами організму.

Однак аналіз сучасних тенденцій у вивченні регуляції функції яєчників показав, що питання комплексного підходу до морфофункціонального обґрунтування цих процесів залишається відкритим і недостатньо вивченим.

Крім того, й донині практично відсутні дані комплексної оцінки структурних змін у жіночих статевих органах з урахуванням особливостей вікової морфології. На сьогоднішній день залишається не вирішеним питання виникнення склеротичних процесів в яєчниках і маткових трубах та можливу роль естрогенів в їх патогенезі. В зв’язку з цим вивчення процесів колагеноутворення та інтенсивності апоптозу у функціонально активних зонах яєчників, матки і маткових труб можна вважати достатньо актуальним.

Отже, вивчення морфофункціональних особливостей яєчників, матки і маткових труб у різні вікові періоди жінки, розробка критеріїв структурно-функціональної активності жіночих статевих органів з метою обґрунтування застосування адекватних медикаментозних, оперативних і реабілітаційних методів лікування є актуальною науковою проблемою сучасної репродуктології, вирішення якої є важливим не тільки медичним а й соціально-економічним питанням.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі оперативної хірургії і топографічної анатомії Запорізького державного медичного університету у відповідності з основним планом науково-дослідної роботи кафедри “Особливості морфофункціональних змін у статевих органах при дисфункції яєчників і її корекції”, номер державної реєстрації 0199U000120 (здобувач – відповідальний виконавець теми), 1999-2003 рр.

Мета і задачі дослідження. Встановити вікові морфофункціональні закономірності структурної морфології і функції яєчників, матки і маткових труб у юнацькому та зрілому віці, розробити морфофункціональні критерії їх вікових особливостей в нормі та під впливом естрогенів в експерименті. Досягнення цієї мети базувалося на вирішенні наступних задач:

1. Вивчити вікові морфофункціональні особливості та розробити критерії структурної організації яєчників, матки і маткових труб у жінок юнацького та зрілого віку.

2. Встановити особливості колагеноутворення в жіночих статевих органах у віковому аспекті.

3. Провести кореляційний аналіз структурно-функціональних взаємовідносин процесів колагеноутворення та інтенсивності апоптозу в яєчниках, матці і маткових трубах у жінок юнацького та зрілого віку.

4. Дослідити морфофункціональні зміни в яєчниках, матці і маткових трубах при експериментальній гіперестрогенізації.

5. Вивчити морфофункціональні зміни в яєчниках, матці і маткових трубах після однобічної оваріоектомії в експерименті.

6. Провести кореляційний аналіз процесів колагеноутворення та інтенсивності апоптозу в яєчниках, матці і маткових трубах при гіперестрогенізації та після однобічної оваріоектомії в експерименті.

7. Розробити морфофункціональні критерії структурної організації жіночих статевих органів при гіперестрогенізації та після однобічної оваріоектомії в експерименті.

Об’єкт дослідження – вікові закономірності морфофункціональної організації жіночої статевої системи.

Предмет дослідження – особливості морфофункціональної організації яєчників, матки і маткових труб у нормі, при гіперестрогенізації та після однобічної оваріоектомії.

Методи дослідження: макроскопічні, гістологічні та гістохімічні методи – для визначення морфофункціональних особливостей змін у будові яєчників, матки і маткових труб; імуногістохімічні методи – за допомогою моноклональних антитіл – CD 95 для типування апоптозних клітин, CD 31 – для визначення експресії ендотеліна, колагени I і IV типів типували МК-Novocastra laboratories LTD, а колаген III типу – МК Imtec laboratories LTD, (Росія); морфометричні методи – для статистичної обробки і порівняння отриманих морфометричних показників у інтактних, контрольних та експериментальних тварин після гіперестрогенізації та однобічної оваріоектомії.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вивчені у віковому аспекті на людському матеріалі структурно-функціональні зміни в жіночих статевих органах за допомогою комплексу морфологічних та імуногістохімічних методик, розроблені вікові критерії оцінювання змін у яєчниках, маткових трубах і матці у різні періоди юнацького і зрілого віку жінки.

На основі сучасних комплексних імуногістохімічних досліджень морфологічно обґрунтовані способи діагностики й прогнозування розвитку склеротичних процесів у яєчниках і маткових трубах при порушенні гормонального профілю в жіночому організмі.

Отримані нові дані щодо особливостей структурно-функціональних взаємовідносин процесів колагеноутворення та інтенсивності апоптозу в яєчниках, матці і маткових трубах у жінок юнацького та зрілого віку.

За допомогою імуногістохімічних методів дослідження вперше визначена динаміка особливостей прояву морфофункціональних змін у яєчниках, матці і маткових трубах в експерименті при гіперестрогенізації та після однобічної оваріоектомії з метою розробки прогностичних критеріїв розвитку деструктивних процесів в них.

Встановлено, що кореляція змін структурної організації у яєчниках, матці і маткових трубах залежить від віку й зміни гормонального статусу жінки.

Розроблені деякі теоретичні основи вікової морфології жіночих статевих органів у юнацькому та зрілому віці, які допоможуть практичним лікарям у вирішенні питань застосування адекватної патогенетичної терапії хворим.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вивчені та запропоновані морфологічні критерії структурних змін у яєчниках, матці і маткових трубах у різні вікові періоди юнацького та зрілого віку в нормі та при порушенні гормонального профілю, можуть бути враховані в клінічній практиці гінекологічних відділень та центрах реабілітації репродуктивної функції людини.

Виділені прогностичні критерії морфофункціональних змін у жіночих статевих органах при зміні гормонального статусу жінки залежно від вікового аспекту і після оперативних втручань на яєчниках, у зв’язку з чим рекомендовано переглянути деякі підходи до призначення гормональної терапії хворим із захворюваннями жіночих статевих органів.

Розроблено спосіб прогнозування розвитку деструктивних процесів у яєчниках у зрілому та юнацькому віці.

Розроблено спосіб діагностики й оцінювання патологічних змін у маткових трубах у жінок юнацького та зрілого віку.

Розширено діагностичні критерії виникнення склеротичних процесів у яєчниках і маткових трубах у жінок зрілого віку.

Запропоновано морфофункціональне обґрунтування методів реабілітаційної терапії після однобічної оваріоектоміі.

Впроваджено в практику розроблені на основні клінічного й експериментального матеріалу способи морфофункціонального обґрунтування прогнозування розвитку патологічних процесів у яєчниках і маткових трубах після оперативних втручань на яєчниках: “Спосіб прогнозування розвитку склеротичних процесів у яєчниках у юнацькому віці”, “Нові підходи до ранньої діагностики патологічних станів у маткових трубах у жінок зрілого віку”, “Морфофункціональне обґрунтування реабілітаційної терапії після односторонньої оваріоектомії у жінок зрілого віку”.

Авторські розробки впроваджені в діагностичний та лікувальний процес гінекологічних відділень міст Запоріжжя та Харкова.

Основні положення дисертації використовуються в навчальному процесі Запорізького державного медичного університету, Запорізької академії післядипломної освіти, Дніпропетровської державної медичної академії, Харківського державного медичного університету, в роботі Запорізького бюро судово-медичної експертизи, в клінічній роботі КУ “Запорізький обласний центр реабілітації репродуктивної функції людини”.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно визначені актуальність теми, мета і задачі дослідження, розроблені методи вирішення поставлених завдань. Проаналізована сучасна література – понад 900 літературних джерел та патентна інформація з даної теми. Особисто здійснені експериментальні операції на тваринах і забір матеріалу, фіксація та наступне ущільнення матеріалу, отримання гістологічних зрізів, їх забарвлення з використанням загально-гістологічних та гістохімічних методів дослідження.

Автор самостійно проводила фотографування гістологічних препаратів, морфометричну та статистичну обробку результатів дослідження.

Роботи з імуноморфологічного дослідження проведені спільно з співробітниками кафедри патологічної анатомії Харківського державного медичного університету. Дисертант висловлює подяку завідувачу кафедри, д.мед.н., професору А.Ф. Яковцовій та професору кафедри, д.мед.н. І.В. Сорокіній за надану допомогу у проведені цих досліджень.

Дисертант самостійно проводила наукову розробку всіх отриманих результатів даної роботи. Самостійно написала всі розділи дисертації, зробила висновки та визначила практичні рекомендації, що були відображені у запропонованих та впроваджених в лікарняну практику 3-х інформаційних листах.

Підготовка статей та оформлення дисертаційної роботи проведені автором особисто. У наукових публікаціях результатів дисертації за участю співавторів дисертанту належить основна частина внеску.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації повідомлені і обговорені на наукових конференціях, з’їздах, конгресах, симпозіумах: міжнародній науковій конференції “Органы репродуктивной системы и вопросы конституционной, возрастной и экспериментальной морфологии” (Беларусь, Гродно, 2000); науковій конференції Versammlung der Anatomischen Gesellschaft in Halle (Німеччина, Халє, 2002); III Національному конгресі анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України (Київ, 2002); VIII міжнародному конгресі по імунореабілітації (Франція, Кани, 2002); медичному форумі “Актуальные вопросы неотложной и восстановительной медицины” (Ялта, 2002); науково-практичній конференції “Сучасні методи наукових досліджень в морфології” (Полтава, 2003); науково-практичній конференції морфологів “Роль імунної, ендокринної та нервової систем у процесах морфогенезу і регенерації” (Запоріжжя, 2003); науково-практичній конференції “Сучасні аспекти медицини і фармації-2004” (Запоріжжя, 2004); міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання невідкладної та відновлюючої медицини” (Ялта, 2004); науково-практичній конференції “Актуальні питання клінічної анатомії та оперативної хірургії” (Чернівці, 2004); симпозіумі, присвяченому 75-річчю з дня народження Ю.М. Шаповалова (Ялта, 2004), міжнародній науково-практичній конференції “Від фундаментальних досліджень – до прогресу в медицині”, присвяченій 200-річчю з дня заснування Харківського державного медичного університету (Харків, 2005).

Апробація дисертації проведена на спільному засіданні кафедр факультетської хірургії з курсом оперативної хірургії і топографічної анатомії; нормальної анатомії; гістології, цитології та ембріології Запорізького державного медичного університету від 12 грудня 2005 року (протокол №6).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 37 робіт, серед яких 22 статті у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, у тому числі 16 самостійних, 15 робіт опубліковано у матеріалах наукових з’їздів та конференцій. За результатами дисертаційної роботи видано 3 інформаційні листи.

Структура та обсяг дисертації. Матеріали дисертації викладені на 287 сторінках друкованого тексту, з яких 245 – основного тексту. Робота складається з таких розділів: змісту, переліку умовних скорочень, вступу, огляду літератури, розділу, в якому охарактеризовані матеріал і методи дослідження, розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення одержаних результатів, висновків, списку використаної літератури.

Дисертація проілюстрована 162 рисунками, 17 таблицями, 48 графіками. Список літератури включає 323 джерела, з яких 183 надруковано кирилицею, 140 – латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Дослідження проведені на комплексі яєчників, матки і маткових труб, взятих під час розтину в бюро судово-медичної експертизи м. Запоріжжя від 201 трупа жінок віком 17-50 років, які загинули від нещасних випадків або померли від захворювань, не пов’язаних із патологією жіночої статевої системи. Для класифікації секційного матеріалу використана вікова періодизація, прийнята на 7-й Всесоюзній конференції з проблем вікової морфології, фізіології та біохімії АПН СРСР у Москві (1965), що була запропонована Л.А. Аршавським і В.В. Бунаком, згідно якої 17-20 років вважається юнацьким віком, а 21-35 – зрілим (1 період), 36-60 років – зрілий вік (2 період), а також вікова класифікація А. Давидова (2000), по якій 17-40 років вважається репродуктивним віком, а 40-50 років – пременопаузальним. Для зручності обробки матеріалу репродуктивний вік поділений на п’ятирічні періоди.

Після виймання комплексу матки з придатками матеріал промивався. Яєчники мікроскопічно описувались, вимірювались і зважувалися. На мікроскопічне дослідження подрібнювалися шматочки яєчників, задньої стінки матки та істмічної частини маткових труб. Такий забір матеріалу ґрунтувався на літературних даних про те, що найчастіше зазнають залучення в патологічні стани саме ці ділянки яєчників, матки та маткових труб.

Експериментальні дослідження були проведені на 164 самках щурів лінії Вістар статевозрілого віку масою 220-250 г з гіперфолікулонізацією і фолікулонізовані щури, які зазнали однобічної оваріоектомії. Об’єктом дослідження в експеримен-тальних тварин були шматочки яєчників, матка і маткові труби. Шматочки тканин фіксували у 10% нейтральному формаліні, після промивання і спиртової проводки заливали в парафін та формували блоки. Потім виготовляли зрізи товщиною 5-6 мкм. Зрізи забарвлювали гематоксиліном і еозином, пікрофуксином за реакцією з контролем амілазою й альціановим синім з контролем рН 2,5 та гіалуронідазою, РНП визначали реакцією Браше (контроль – кристалічна рибонуклеаза), ДНП – реакцією Фельгена-Россенбека (контроль – гідроліз з HCl). Вивчення мікропрепаратів проводилося на мікроскопі Olimpus BX-41 з подальшою відеомікроскопічною цитофотометрією за допомогою програми Olimpus DP-Soft.

Імуногістохімічне дослідження здійснювалось на парафінових зрізах товщиною 5-6 мкм непрямим методом Кунса за методикою Brosman за допомогою моноклональних антитіл (МКА). Апоптозні клітини диференціювали за допомогою моноклональних антитіл (МКА) фірми Novocastra Laboratories Ltd. Використовували CD 95. Експресію ендотеліна визначали МКА CD 31. Апоптозні клітини типували МКА CD 95, ендотелін з МКА до ендогліна-105 фірми Novocastra Laboratories Ltd (людські) и Serotec (щурові). Колагени типували моноклональними антитілами (МКА) до колагенів I, IV типів (Novocastra Laboratories Ltd.). Колаген III типу визначали МКА до колагену III типу (IMTEK, Ltd, Росія). Як люмінесцентну мітку використовували F(ab)-2 – фрагменти кролячих антитіл проти імуноглобулінів миші, мічених ФІТЦ. Препарати вивчали в люмінесцентному мікроскопі МЛ-2 з використанням світлофільтрів: ФС-1-2, СЗС-24, БС-8-2, УФС-6-3.

Стереологічним методом визначали відносний об’єм апоптозних клітин (індекс мітки апоптозних клітин) при збільшенні мікроскопу 600. Інтенсивність світіння ендотеліна визначали на мікрофлюориметрі ФЕУ-35 і виражали в умовних одиницях, які дорівнюють струму, що протікає через вимірювальний прилад, виражених у мікроамперах (мкА).

Зображення вивчаємих об’єктів було отримано за допомогою мікроскопу “Olimpus” і високочутливої відеокамери, далі вводилися в систему аналізу зображення та зберігалося на магнітному носії для подальшої обробки.

Статистична обробка отриманих кількісних даних проведена за допомогою програм Statgraph на персональному комп’ютері “Pentium”. Вираховувалась середня арифметична величина (М), середнє квадратне відхилення (б) і стандартна помилка середньої арифметичної (S). Вірогідність відмінностей між групами контрольних та дослідних даних визначалась за допомогою критерію Стьюдента (t). Вірогідність відмінностей порівнюваних величин оцінювалась за таблицею Стьюдента. За достовірну мінімальну вірогідність відмінностей вважали Р<0,05.

Для обчислення похідних параметрів і коефіцієнтів та статистичного аналізу використовувалась програма Microsoft®Excel 2000.

Результати дослідження та їх обговорення. При проведенні аналізу структурної організації яєчників у юнацькому віці виявилось, що яєчники макроскопічно мали овальну або округлу форму. В 15% випадків визначалось виражене ущільнення білкової оболонки, а в 35% випадків тканина яєчників була сірувато-рожевуватого кольору, неоднорідної консистенції з наявністю дрібних і середніх розмірів порожнин, наповнених прозорою рідиною. У деяких яєчниках субкапсулярно виявлялись дрібні крововиливи, білкова оболонка представлена колагеновими волокнами, забарвленими пікрофуксином за методом ван-Гізон у м’який червоно-рожевий колір. У 50% випадків спостережень вона значно потовщена, з розвитком у ній грубоволокнинної сполучної тканини. У середньому товщина її становила 80-95 ± 5 мкм.

Поділ на кірковий та мозковий шари – чіткий. При морфометричному дослідженні найбільш вираженою була кількість статевих клітин, що становить 4,87±0,21 (10,1%), які місцями групами розташовувались під білковою оболонкою. Цитоплазма їх слабко еозинофільна, ядра багаті гетерохроматином. Багато з них – з пікнотичним ядром і вакуолізованою цитоплазмою, нечіткими межами ядер окремих клітин, відсутністю ядерець (табл. 1).

У кірковому шарі локалізувались також примордіальні (7,7%) і первинні (2,7%) фолікули. Примордіальні фолікули переважали над первинними і кількість їх становила відповідно 3,71±0,16 і 1,32±0,06. Їх овоцити містили еухроматиннасичені ядра округлої форми з небагаточисельними ядерцями. В окремих фолікулах овоцити мали ексцентрично розташовані ядра і рожеву рівномірну еозинофільну цитоплазму. Первинні фолікули за кількістю поступались примордіальним і були представлені округлим овоцитом, оточеним кубічної форми фолікулярним епітелієм. Їх ядра були великими, насиченими еухроматином і містили багато ядерець, кориолема була чітко контурована (табл. 1).

В окремих первинних фолікулах цитоплазма була вакуалізованою, нерідко з елементами лізису. Частина первинних фолікулів мала потовщення гранульози до 6-8 рядів. Відзначалося достатньо виражене зростання та визрівання фолікулів. Кількість вторинних фолікулів становила 0,91±0,03 (1,9%). Відбувалося значне збільшення кількості рядів фолікулярного епітелію, в центрі якого формувалась порожнина. Theca interna i theca externa були чітко диференційовані. Остання представлена клітинами з витягнутими, насиченими хроматином ядрами та вузькою звивистою слабко еозинофільною цитоплазмою. Theca interna не в усіх фолікулах рівномірна за товщиною, клітини круглі, іноді полігональні. Причому ядра клітин у деяких вторинних фолікулах мали овальну форму зі звивистими контурами і щільним заляганням хроматину. У міру зростання фолікула значно збільшувався об’єм ядра і цитоплазми.

Між клітинами внутрішньої теки розташовувались капіляри. У більш великих зростаючих фолікулах між клітинами теки проглядались колагенові волокна, забарвлені в м’який рожево-червоний колір. Визріваючих фолікулів було багато (1,9%). Вони розташовувались у поверхневих шарах кіркового шару і мали чітко сформовані структури – гранульозу і теку. Гранульозна оболонка поза яйценосним пагорбком складалась з 4-5 рядів клітин фолікулярного епітелію. У 16% випадків в її клітинах містились мікропорожнини, так звані тільця Калл-Екснера, призначення яких дотепер остаточно не з’ясовано. Яйцеклітина таких фолікулів була оточена прозорою зоною.

Таблиця 1

Структурна організація яєчників у віковому аспекті

Вікові групи | 17-20 років | 21-25 років | 26-30

років | 31-35

років | 36-40

років | 41-50

років

Статеві клітини | 4,87
±1,32* | 3,19
±1,54* | 2,87
±1,12* | 1,43
±1,17 | 1,21
±1,09 | 0,92
±0,09

Примордіальні фолікули | 3,71
±1,27* | 2,98
±1,37* | 2,22
±1,11 | 1,32
±1,22 | 1,03
±1,12 | 0,77
±0,06

Первинні фолікули | 1,32
±0,87 | 1,07
±0,54* | 0,91
±0,23* | 1,01
±0,41 | 0,78
±0,51 | 0,57
±0,03

Вторинні фолікули | 0,91
±0,35* | 1,32
±0,58 | 1,24
±0,89 | 1,09
±0,55 | 1,02
±0,62 | 0,74
±0,05

Зріючі фолікули | 0,93
±0,25* | 0,93
±0,51 | 0,81
±0,36* | 0,68
±0,45 | 0,64
±0,25 | 0,52
±0,02

Третинні фолікули | 2,77
±0,58* | 2,69
±0,85* | 2,61
±0,96* | 1,98
±0,63 | 1,84
±0,57* | 0,33
±0,02

Білі тіла | 7,66
±2,89* | 10,44
±3,22* | 14,14
±4,37* | 17,40
±6,32 | 17,88
±5,31* | 18,02
±0,41

Жовті тіла | 13,98
±5,30 | 14,30
±6,51 | 15,78
±6,54 | 15,62
±5,32* | 15,76
±4,87* | 10,12
±0,30

Кісти жовтих тіл | тека-лют. | 2,30
±1,71 | 3,90
±1,30 | 3,50
±1,54 | 4,70
±1,59* | 5,20
±2,03* | 6,77
±0,27*

гранул.-лют. | 4,70
±1,85 | 5,10
±1,22 | 4,90
±2,02 | 7,30
±3,33* | 9,30
±4,01* | 11,33
±0,39*

Фолікулярні кісти | 5,24
±2,17 | 6,09
±2,42 | 5,87
±2,14 | 7,22
±2,86* | 7,9
±2,75* | 12,33
±0,45*

Примітка. * – Р < 0,05; t = 2,18

Досить багато в даній групі третинних фолікулів (5,7%). Порожнина їх значно розширена, наповнена фолікулярною рідиною, гранульоза – витончена, яйценосний пагорбок – сформований. Овоцит мав ексцентрично розташоване ядро і світлу вакуолізовану цитоплазму з явищами часткового лізису. Клітини гранульози лежали рихло та були представлені двома типами клітин: з дрібним щільним гетерохроматинвмісним ядром і вузьким обідком еозинофільної цитоплазми, а також клітин з більш світлим еухроматинвмісним ядром, оточеним широкою і світлою цитоплазмою. В окремих фолікулах зустрічались діапедезні крововиливи, повнокровні судини з розширеним просвітом.

Поряд з цим зустрічались багатокамерні фолікулярні кісти (10,8%), в яких у більшості випадків були відсутніми овоцити. Їх порожнина була значно розширена, наповнена фолікулярною рідиною. Стінка представлена витонченою гранульозою, що складалась з 2-3 рядів переважно з дрібними гетерохрома-тиннасиченими ядрами і збідненою цитоплазмою. Звертає увагу наявність кістозно-атрезуючих фолікулів (9,6%). У них виявлялися або центральне згущення клітин гранульози, або тотальна десквамація останніх. У 20% випадків спостерігалась гіпертрофія і гіперплазія тека-тканини, переважно за рахунок theca interna. В обтураційно-атрезуючих фолікулах (3,6%) також зустрічались овоцити з деструктивними змінами у вигляді потовщення блискучої оболонки. В багатьох овоцитах була наявна фрагментація ядра. Виявлялись кісти жовтих тіл (14,2%), жовті (28,9%) і білі тіла (15,8%) (табл. 1). Жовті тіла знаходились на всіх стадіях розвитку: проліферації, лютеїнізації theca interna і гранульози, васкуляризації з проростанням кровоносних судин у theca interna і формуванням представленого у вигляді згустку центрального ядра; а також в стадії розквіту з трансформацією гранульози і теки.

Особливої уваги заслуговує поява тека-лютеїнових (4,8%) і гранульозо-лютеїнових (9,7%) кіст жовтого тіла з переважанням останніх (табл. 1), які тепер значно “помолодшали”. Тека-лютеїнові кісти становили собою “застиглі” утворення з розширеною центральною порожниною, оточеною 1-2 шарами лютеїнізованих клітин гранульози і широким шаром таких самих клітин теки, нерідко з крововиливом у порожнину. Гранульозо-лютеїнові кісти жовтих тіл, навпаки, більше складалися із лютеїнізованих клітин гранульози.

Аналізуючи отримані дані, слід зазначити, що починаючи з 17 до 40 років відбувається монотонне зменшення статевих клітин, причому чим старшим є вік, тим більш яскраво виражені дистрофічні й альтернативні процеси в них. Первинні і примордіальні фолікули мають ще більш монотонну тенденцію до зменшення їх згідно зі збільшенням віку, водночас синтетичні процеси в ядрах і клітинах фолікулярного епітелію не страждають, про що свідчать проведені гістохімічні дослідження. У той же час кількість зріючих фолікулів монотонно зменшується, починаючи з 26 років. Ілюстративний прояв порушення фолікулогенезу в жінок реєструється в наших випадках починаючи з 30 років і характеризується значним зниженням кількості зріючих і третинних фолікулів та досягає максимальних розмірів у віці від 46 до 50 років і характеризується максимальним апоптозним індексом клітин гранульози у вказаному віковому періоді та зниженням синтетичних процесів у клітинах, що підтверджується зменшенням інтенсивності гістохімічних реакцій. Поява фолікулярних кіст жовтого тіла, можливо, не випадкова.

Серед кіст жовтого тіла на сьогодні особливу увагу привертають тека-лютеїнові та гранульозо-лютеїнові. Останні, можливо, є однією з компенсаторно-пристосувальних реакцій на порушення фолікулогенезу, коли розвивається недостатність лютеїнової фази і виникає зниження продукції гормонів, як естрогенів, так і прогестинів. Поява кіст жовтого тіла, можливо, реалізує нездатність лютеїнової фази, з одного боку. А з іншого, навпаки, є базисом для розвитку дисгормональних змін в організмі жінок, особливо після 30 років. Незвична закономірність виявлена нами у віковій групі від 41 до 50 років – реєструється велика кількість кіст жовтого тіла, особливо гранульозо-лютеїнових. Останні, як відомо, виробляють більше естрогени, ніж прогестерон. Слід висунути здогад, що дефіцит естрогенів опосередковано стимулює виникнення вказаних кіст.

Інтенсивність апоптозу статевих клітин і гранульози яєчника посилюється у жінок після 30 років (табл. 2). Очевидно, це пов’язано з особливостями ендокринного гомеостазу жіночого організму.

Зокрема відомо, що апопотоз регулюється стероїдами яєчників (G.Maillet, A.Benhaim, H.Mittre, C.Feral, 2003). Так, при зниженні стероїдної активності апоптоз гранульози посилюється. Крім того, відомо, що апоптоз у гранульозі посилюється при антигенній стимуляції (M.Shiota, N.Sugai, M.Tamura, R.Yamaguchi, N.Fukushima, T.Miyano, H.Miyazaki, 2003). Очевидним є те, що з віком антигенний вплив на організм посилюється хоча б внаслідок появи різних соматичних захворювань тощо. За нашими даними, апоптозний індекс є максимальним у гранульозі (порівняно з епітелієм маткових труб і ендометрію) незалежно від віку жінки. Це не суперечить даним T.E.Vaskivuo, J.S. Tapanainen (2003), що свідчать про те, що апоптоз надзвичайно поширений у яєчниках і навіть розглядається як феномен біологічного годинника. Відомо, що апоптоз гранульози відіграє величезну роль в атрезії фолікулів
(A.T.Peter, N.Dhanasekaran, 2003).

Таблиця 2

Інтенсивність апоптозу в функціональних зонах яєчників, матки и маткових труб у віковому аспекті

Вікові групи | 17-20 | 21-25 | 26-30 | 31-35 | 36-40 | 41-50

Апоптозний індекс | статеві

клітини | 3,89

±0,09 | 3,93

±0,12 | 4,21

±0,11 | 6,9

±0,12* | 6,7

±0,14* | 7,8

±0,83*

гранульоза | 4,1

±0,11 | 4,3

±0,09 | 4,4

±0,15 | 8,8

±0,14* | 8,5

±0,16* | 9,2

±0,27*

Апоптозний індекс епітеліоцитів маткових труб | 4,11

±0,08 | 4,19

±0,10 | 4,9

±0,15* | 7,13

±0,17* | 7,5

±0,18* | 8,6

±0,16*

Апоптозний індекс епітелію матки | 4,0

±0,13 | 3,9

±0,12 | 4,6 ±0,14* | 6,4

±0,11* | 6,62

±0,14* | 7,2

±0,17*

Примітка. * – Р < 0,05 у порівнянні з групою 17-20 років

За нашими даними, апоптозний індекс є максимальним у гранульозі, незалежно від віку жінки, що не суперечить літературним даним про те, що апоптоз гранульози відіграє величезну роль в атрезії фолікулів. Він є індуктором репаративних процесів у яєчниках і корелятором тканинного рівня, достатнього для підтримки балансу між проліферацією й елімінацією гранульозних клітин, які забезпечують нормальний фолікулогенез та імуномодуляцію процесів у яєчниках.

Імуногістохімічне дослідження яєчників жінок юнацького віку за допомогою МКА до різного типу колагенів виявило переваження колагену III типу на протязі усього з’єднаного компоненту, тоді як колаген I типу відмічався у вигляді “сліду” (табл. 3). В складі базальних мембран фолікулів типований колаген IV типу. В theca externa переважають інтерстиціальні колагени I и ІІІ типів у вигляді світіння помірної інтенсивності перервного характеру. В theca interna інтерстиціальні колагени I и Ш типів виявляються лише у вигляді “слідів”, а переважає колаген IV типу, який являється колагеном базальних мембран і надає певний вплив на проліферацію та диференціацію фолікулярних клітин при їх розвитку, регулюючи трофіку і овуляцію.

Таблиця 3

Деякі морфологічні показники імуногістохімічних особливостей колагеноутворюванної функції кіркового слою яєчників у жінок юнацького та зрілого віку

Вікові групи | Інтенсивність свічіння колагенів у полі х 600 мка

Колаген I типу | Колаген III типу | Колаген IV типу

строма | фолікул | строма | фолікул | строма | фолікул

17-20 | 12,83

±3,1 | 4,3

±0,9 | 15,21

±2,1 | 4,6

±1,2 | 6,15

±0,85 | 9,26

±1,3

21-25 | 28,53

±3,6* | 12,31

±2,6* | 20,45

±3,5* | 18,95

±3,2* | 8,91

±1,9* | 12,14

±2,4*

26-30 | 14,69

±3,5* | 8,56

±1,9* | 15,91

±2,9 | 5,0

±1,3 | 6,95

±0,98 | 9,38

±1,4

31-35 | 35,60

±4,2* | 15,31

±2,8* | 22,35

±3,8* | 20,38

±3,5* | 9,83

±2,0* | 13,95

±2,9*

36-40 | 28,71

±3,4 | 12,25

±2,1* | 20,25

±3,6 | 17,61

±3,2 | 8,95

±1,8* | 12,65

±2,3*

41-50 | 29,65

±3,9 | 13,65

±2,4* | 22,65

±3,8 | 18,32

±3,4* | 7,83

±1,1* | 11,85

±2,8*

Примітка. * – P < 0,05 у порівнянні з групою 17-20 років

У стромі яєчників типуються обидва види інтерстиціальних колагенів с помітним переважанням колагену ІІІ типу. Цей колаген виявляється у вигляді чергового світіння помірної інтенсивності. Колаген I типу спостерігається у вигляді лінійного світіння слабкої інтенсивності. В мозковому шарі в складі колагенових волокон, як і в корі, спостерігаються обидва типи інтерстиціальних колагенів з переважанням колагену ІІІ типу.

Таке співвідношення колагенів знаходиться в певній залежності від гормонального статусу жінки, а порушення цих взаємовідношень і може сприяти умовам виникнення склеротичних процесів в яєчниках.

У матці і в маткових трубах також відповідно до віку розвиваються інволютивні зміни у вигляді появи склеротичних, атрофічних і гіпертрофічних процесів. Однак слід відзначити, що досить часто виявляються атрофічні і склеротичні зміни у слизовій і підслизовій оболонці маткових труб, особливо у юнацькому віці, а також склероз і гіаліноз стінок спіральних артерій у матці.

Мікроскопічне вивчення поперечного січення стінки маткових труб у юнацькому віці виявило такі зміни. У 53,5% випадків слизова оболонка вислана одношаровим призматичним епітелієм із наявністю невеликої кількості віяльних клітин. Вони невисокі, з пінистою цитоплазмою. Виражена кількість секреторних клітин. Серед них багато молодих округлих світлих клітин з темнозабарвленими ядрами. Апоптозний індекс епітеліоцитів становив 14,8% (табл. 2). У підслизовому шарі зустрічалися небагаточисельні лімфоцити. Серозна оболонка представлена мезотелієм.

Слизова оболонка має широкі поздовжні складки, вислана однорядним циліндричним епітелієм, під яким знаходиться небагато волокнистої з’єднувальної тканини, забарвленої пікрофуксином у рожевуватий колір і містить дрібні артеріоли, просвіти яких розширені, з пристінковим розташуванням еритроцитів. У складі з’єднувальної тканини виявляються колагени І і ІІІ типів, локалізація їх часто збігається. У стінках судин визначається колаген ІV типу у вигляді світіння помірної інтенсивності лінійного характеру (табл. 3).

Експресія ендотеліоцитами рецепторів до CD 31 становила 17,8%. Складки слизової оболонки були частково високими з вираженою розгалуженістю, а частково – низькими, без розгалужень. У підслизовому шарі знаходилась невелика кількість лімфоцитів і гістіоцитів. У 18,7% випадків цієї групи простежувалась виражена атрофія підслизового шару (табл. 4).

Вивчення структурної організації стінки маткових труб у віковій групі від 21 до 35 років у так званий період функціонального ендокринного розквіту виявило, що в 32,7% випадків слизова оболонка маткових труб вислана одношаровим призматичним епітелієм з наявністю невеликої кількості віяльних клітин. Вони невисокі, з пінистою цитоплазмою. Апоптозний індекс ендотеліоцитів становив у групі 21-25 років 15,1%; в групі 26-30 років – 17,6%; у групі 31-35 років – 26,6% (табл.2).

Секреторних клітин – багато. Серед них виділялись молоді округлі світлі клітини з темнозабарвленими ядрами. У підслизовому шарі зустрічалися лімфоцити, розташовані групами. Серозна оболонка – мезотеліального генезу, під нею розташовувалось небагато волокнистої з’єднувальної тканини з дрібними розширеними судинами. Інтенсивність світіння ендотеліоцитів, оброблених МКА CD 31, мала тенденцію до збільшення (табл. 4).

Таблиця 4

Інтенсивність свічіння ендотеліоцитів у яєчниках,
матці і маткових трубах у віковому аспекті

Вікові групи | 17-20 | 21-25 | 26-30 | 31-35 | 36-40 | 41-50

Ендотелій мікроциркуляторного русла яєчників | 52,117±8,76 | 54,123±9,12 | 63,156±11,7 | 72,467±9,76* | 36,98

±6,11 | 32,81

±5,09

Ендотелій мікроциркуляторного русла маткових труб | 42,17

±7,16 | 46,456±7,11 | 52,134±5,98 | 64,98

±7,22* | 34,23

±4,44 | 30,18

±3,11

Ендотелій мікроциркуляторного русла ендометрію матки | 32,23

±7,36 | 38,15

±5,76 | 42,34

±7,24 | 51,333±6,55* | 29,467±3,97 | 25,356±2,92

Примітка. – * Р< 0,05 у порівнянні з групою 17-20 років

Складки слизової оболонки були частково високими, з вираженою розгалуженістю, а частково – низькими, без розгалужень. У підслизовому шарі маткової труби знаходилась велика кількість лімфоцитів і гістіоцитів. У 8,4% випадків цієї групи простежувалась виражена атрофія. У складі з’єднувальнотканинного компонента виявлялись колагени І і ІІІ типів, локалізація їх збігалася. У стінках судин визначається колаген ІV типу у вигляді світіння помірної інтенсивності лінійного характеру (табл. 3).

У віці від 36 до 40 років просвіт стінки маткових труб в 43,5% спостережень був деформованим. Віяльні і секреторні клітини зустрічались приблизно в рівному співвідношенні. Апоптозний індекс ендотеліоцитів становив 26,8% порівняно з періодом репродуктивного розквіту. На поверхні труб, тобто на серозі, місцями знаходилось формування дрібних порожнин у вигляді виноградних грон, наповнених серозною рідиною, так звані гідативи, походження яких дотепер не з’ясоване. Поздовжні складки по периметру слизової оболонки були нерівномірно і значно розширені.

З’єднувальнотканинний компонент складок був представлений щільними пучками колагенових волокон, у яких спостерігалась експресія до колагенів ІІІ типу. В більшості складок судини були повнокровні, просвіт їх розширений, стінка витончена. Інтенсивність світіння ендотеліоцитів, оброблених МКА CD 31, зменшилась майже вдвічі порівняно з попереднім віковим періодом і становила 14,2% (табл. 4).

Вивчення структурних змін у маткових трубах у зрілому віці показало, що запрограмована загибель ендотеліоцитів чітко пов’язана з віковим аспектом і корелюється з колагеноутворенням у з’єднувальнотканинному компоненті, визначаючи можливість розвитку спайкового процесу в них. Експресія ендотеліна (CD 31) ендотеліальною вистилкою мікросудин припадає на період “сексуального розквіту”, маючи достовірну тенденцію до послаблення до 40 років. Очевидно, це пов’язано з особливою віковою ендокринною функцією яєчників в системі жіночої статевої сфери.

Вивчення експериментального матеріалу на щурах під впливом естрогенів показало, що на 30 добу після введення естрогенів по запропонованій методиці виявляються зміни у структурній організації яєчників (табл. 5), спостерігаються явища атеросклерозу судин, веностаз, збільшення питомої маси з’єднувальної тканини, переважно за рахунок мозкової речовини. У стромі яєчника, в тому числі й у мозковій речовині, переважно по ходу венул виявляється велика кількість дифузно розкиданих невеликих скупчень – адипоцитів. У нормі незначна кількість адипоцитів може зустрічатися під tunica albuginea, але не в самому яєчнику.

Гістохімічно в кірковій речовині відбувається накопичення глікогену і зменшення глікозаміногліканів порівняно з нормою. На тлі цих дегенеративних змін відзначаються яскраво виражені компенсаторні процеси: збільшення кількості зрілих преовуляторних фолікулів без ознак атрезії з Шик- і альціанпозитивними реакціями. Ці дані дають підстави для висновку про ненормально високу функціональну активність яєчника в перший місяць після введення фолікуліну.

Таблиця 5

Результати морфометрії яєчників щурів
в експериментальній серії після введення фолікулину

Сроки спостереження та тварини | Кількість примордіальних фолікулів | Товщина
theca interna атрезуючих фолікулів (мкм)

Молоді інтактні | 7,2 ± 0,5 | 20,2 ± 0,5

Старі інтактні | 2,5 ± 0,6 | 27,5 ± 1,2

30 діб | 6,8 ± 1,0 | 22,3 ± 1,0

90 діб | 4,3 ± 0,8 | 24,4 ± 1,2

180 діб | 1,7 ± 0,5 | 29,0 ± 1,3

360 діб | 1,2 ± 0,5^ | 33,3 ± 1,7^

Примітки:

– Р0,05 у порівнянні з показниками молодих тварин

^ – Р0,05 у порівнянні з показниками старих тварин

На 90 добу експерименту наявний