КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Шапран Віталій Сергійович

УДК 336.71

Банки на ринку корпоративних цінних

паперів в Україні

Спеціальність 08.04.01 – Фінанси, грошовий обіг і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі банківських інвестицій Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – кандидат економічних наук, доцент

КОВАЛЬЧУК Ельга Андріївна,

Київський національний економічний університет, доцент кафедри банківських інвестицій

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент,

Алексеєнко Максим Дмитрович,

Київський національний економічний університет,

професор кафедри банківської справи

кандидат економічних наук,

Степаненко Анатолій Іванович,

Національний банк України,

Начальник Головного управління НБУ по м. Києву і

Київській області

Провідна установа – Тернопільська академія народного господарства, кафедра банківського менеджменту і обліку, Міністерства Освіти і науки України, м. Тернопіль

Захист відбудеться „ 23 ” травня 2005 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.02 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, просп. Перемоги, 54/1, ауд. 203 .

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, просп. Перемоги, 54/1, ауд. 201

Автореферат розісланий „ 20 ” квітня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.М. ПОДДЄРЬОГІН

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах ринкової системи господарювання ринку корпоративних цінних паперів притаманні ряд важливих функцій, що тісно пов’язані із можливостями економічного зростання. Розвинений ринок корпоративних цінних паперів сприяє більш ефективній мобілізації вільних ресурсів для участі в інвестиційному процесі. Банки як повноцінні учасники ринку корпоративних цінних паперів і універсальні фінансові інституції здатні реалізувати свій потенціал на ринку корпоративних цінних паперів як емітенти, інвестори, посередники та інфраструктурні учасники.

Банки в Україні історично є фінансовими посередниками, що відіграють значну роль у становленні різних сегментів фінансового ринку. Особливий статус банків в Україні дозволяє їм здійснювати діяльність у різних секторах фінансового ринку і мати значні переваги над іншими учасниками ринку. Привілейоване положення банків як універсальних фінансових інститутів викликає адекватну реакцію інших учасників ринку, що відстоюють свої права.

В сучасних умовах поглиблення конкуренції, глобалізації і трансформації ринкових відносин для оцінки ролі банків в розвитку ринку корпоративних цінних паперів в Україні недостатньо розглядати тільки їх фінансовий потенціал, як основу для участі у розбудові національної ринкової системи. Комплексного аналізу потребують відносини банків із власними акціонерами, із афільованими компаніями та інвесторами, що співволодіють корпоративними правами емітентів разом із банками.

Аналіз зазначеної системи відносин на мікрорівні пов’язаний з вирішенням проблеми створення якісної системи корпоративного управління. Неоднозначною є роль банківських інститутів у розвитку ринку корпоративних цінних паперів. Міжнародний досвід участі банків на ринку корпоративних цінних паперів та еволюція протилежних американської та європейської систем регулювання операцій банків на ринку корпоративних цінних паперів свідчать про глобальний характер проблеми.

Тому особливої актуальності набуває пошук шляхів використання можливостей банківської системи на ринку корпоративних цінних паперів, зокрема вдосконалення ринкових відносин і впливу банків на розвиток ринку корпоративних цінних паперів, що сприятиме економічному зростанню України.

В Україні проблеми участі фінансових посередників, зокрема банків на ринку корпоративних цінних паперів висвітлені в працях таких вітчизняних економістів, як: О.В. Васюренко, Г. Карчева Н.С. Кузнєцова, Б.Л. Луців, О.Г. Мендрул, А.М. Мороз, О.М. Мозговий, А.В. Нікітін, А.А. Пересада, М.Ф. Пуховкіна, Ю.В. Прозоров.

Значний внесок у розроблення теоретичних та практичних питань участі комерційних банків у розвитку ринку корпоративних цінних паперів зробили західні та російські економісти: Г. Асхауер, А.І. Басов, В.А. Галанов, Ю.І. Кормош, С. Коттл, Ф.С. Мишкін, А.Я. Міркін, Д. МакНоттон, Д.М. Михайлов, Д. Полфреман, П.С. Роуз, Дж. Ф. Сінкі, Р. Дж. Тьюлз, В.М. Усоскін. Б.М. Ческідов.

У дослідженнях вказаних вчених відображено проблеми участі банків на ринку корпоративних цінних паперів, впливу розвитку ринку цінних паперів на розвиток економіки країни. Водночас потребує більш глибокого дослідження участь банків на ринку корпоративних цінних паперів як універсальних фінансових інститутів, що мають значний фінансовий потенціал і несуть в собі конфлікти інтересів із іншими учасниками ринку. Майже відсутні ілюстративні приклади та моделі, які доводять неоднозначну роль комерційних банків та їх можливості щодо впливу на систему корпоративного управління.

Зв’язок роботи із науковими програмами, планами та темами. Робота виконана у відповідності з планом науково-дослідних робіт Київського національного економічного університету як складова частина теми „Інвестиційна діяльність суб’єктів господарювання України, проблеми активізації” (державний реєстраційний номер 0198U007171). Автором особисто підготовлене окреме питання розділу „Стратегія становлення ринку акцій українських емітентів на прикладі банків в умовах глобалізації”.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є наукове обґрунтування концептуально-теоретичних засад діяльності банків на ринку корпоративних цінних паперів, вдосконалення впливу банків на розвиток ринку корпоративних цінних паперів.

Поставлена мета обумовила розв’язання таких завдань:

- дослідити концептуальні основи функціонування ринку корпоративних цінних паперів в Україні;

- у ретроспективі оцінити альтернативні американську та європейську моделі регулювання участі банків на ринку корпоративних цінних паперів;

- дослідити залежність між розвитком ринку корпоративних цінних паперів та іншими сегментами фінансового ринку в Україні;

- дослідити участь комерційних банків на ринку корпоративних цінних паперів як інфраструктурних учасників та посередників;

- на прикладі групи найбільших банків України визначити роль банків у системі корпоративного управління як інвесторів та емітентів;

- надати рекомендації щодо вдосконалення системи регулювання банківської діяльності на ринку корпоративних цінних паперів в Україні з урахуванням міжнародних стандартів;

- визначити шляхи підвищення якості корпоративного управління в банках в Україні з подальшим закріпленням тенденцій щодо зростання корпоративних стандартів;

- визначити стратегію становлення ринку цінних паперів українських банків в умовах глобалізації фінансового ринку;

Об’єктом дослідження є ринок корпоративних цінних паперів і діяльність банків на ньому.

Предметом дослідження є грошові відносини, які виникають у процесі діяльності банків на ринку корпоративних цінних паперів в умовах посилення конкуренції у банківському секторі, трансформації економіки і глобалізації.

Методи дослідження. Теоретичною основою дослідження є загальнонаукові методи пізнання (діалектика, аналіз, синтез, системність, комплексність, аналогія, історизм), методологічні засади системного підходу. В основу дослідження покладено діалектичний підхід до вивчення економічних та фінансових явищ, який передбачає виявлення закономірностей, тенденцій і взаємозалежностей. Для аналізу ролі банків на окремих сегментах ринку корпоративних цінних паперів використовувався порівняльний аналіз та аналіз ретроспективних даних. З метою виявлення загальних тенденцій у взаємозв’язках між окремими сегментами фінансового ринку в Україні використовувались методи кореляційно-регресійного аналізу. Також використано динамічні ряди, порівняння, деталізацію показників, графічні методи дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. В дисертаційній роботі проведено комплексне дослідження діяльності банків на ринку корпоративних цінних паперів, що дозволило узагальнити існуючі розробки та одержати наступні нові наукові результати:

вперше:

- уточнено термін „ринок корпоративних цінних паперів” з урахуванням наукової полеміки про сутність корпоративних цінних паперів, принципу економічної доцільності та комплексного підходу до визначення ринку цінних паперів як складової частини фінансового ринку, через запропонований в роботі підхід до структурування ринку корпоративних цінних паперів, що дозволило побудувати структуру ринку корпоративних цінних паперів на основі рольової участі основних учасників, окремо визначивши потенціал фінансових інституцій на всіх секторах ринку;

- доведено необхідність врахування кола корпоративних зв’язків банку при аналізі банківської діяльності. Встановлено, що розгалуженість та якість корпоративної мережі банку в цілому визначає конкурентоспроможність сучасного банку, сферу його впливу на ринкове оточення. Розроблені принципи класифікації корпоративної стратегії банку ґрунтуються на визначенні стратегії в залежності від розвитку банком його корпоративної мережі, а не рівня інвестиційної активності. Це дозволяє оцінити сферу впливу банку, яка утворюється з числа акціонерів, дочірніх, асоційованих та афільованих компаній, що відкриває шлях до якісно нових аналітичних підходів та сприйняття банку як частини корпоративної мережі, якість і масштаб якої впливають не тільки на профільну діяльність банку, а і визначають якість корпоративного управління в ньому;

на основі аналізу та узагальнення зарубіжного досвіду одержало подальший розвиток:

- визначення шляхів адаптації світового досвіду стосовно корегування рівня допуску банків з боку регуляторних органів до операцій на ринку корпоративних цінних паперів в Україні;

- розробка рекомендацій щодо виходу вітчизняних банків із власними цінними паперами на міжнародні ринки капіталу. Розроблено стратегію виходу банків як емітентів акцій на міжнародні ринки капіталів із урахуванням проблем, які на сучасному етапі економічного розвитку можуть заважати українським банкам використовувати міжнародні ринки для збільшення власного капіталу;

удосконалено:

- систему регулювання банківських операцій на ринку корпоративних цінних паперів в Україні через обґрунтування рекомендацій щодо забезпечення прозорості банківських корпоративних мереж з метою їх ефективного та безпечного функціонування за міжнародними стандартами. Розроблений комплекс рекомендацій передбачає: введення процедури додаткової ідентифікації клієнтів банку з метою недопущення на національний ринок акцій компаній-нерезидентів із невизначеною структурою власників, створення сприятливих умов для банків щодо їх участі в управлінні інститутами спільного інвестування, з метою пом’якшення адміністративного тиску на банківські корпоративні мережі;

- діючу національну систему розкриття банківської інформації в Україні із урахуванням необхідних змін щодо організації розкриття в рамках одного регулятора, що дозволить підвищити якість розкриття банківської інформації перед інвесторами з метою покращення практики корпоративного управління, і є об’єктивною передумовою для створення повноцінного організованого ринку банківських акцій в Україні і вирішення проблеми низького рівня капіталізації вітчизняної банківської системи.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дозволяють вдосконалити діючу практику регулювання діяльності банків на ринку корпоративних цінних паперів, реально збільшити якість і ефективність корпоративного управління у вітчизняних банках, сприяючи підвищенню рівня навчальних дисциплін. Окремі положення та пропозиції роботи враховані в практичній діяльності Першої фондової торгівельної системи (довідка № 278 від 20.12.2004), у роботі АКІБ „УкрСиббанк” (довідка № 02/11 385 від 22.12.2004) та довели свою практичну значимість. Науково-методичні підходи, запропоновані в дисертації стосовно інформатизації розвитку ринку корпоративних цінних паперів, апробовані та впроваджені у Криворізькому економічному інституті Київського національного економічного університету під час викладання курсів „Фондовий ринок”, „Ринок фінансових послуг” (довідка № 01-708 від 30.12.2004).

Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення, висновки, пропозиції, одержані в дисертаційному дослідженні, обговорювались та доповідались на кафедрі банківських інвестицій Київського національного економічного університету; на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми становлення ринкової економіки, інформаційне та фінансове забезпечення діяльності підприємницьких структур” (Севастополь, Севастопольський державний технічний університет, 4-6 травня 2000 р.); на конференції „Проблеми активізації регіональної інвестиційної політики у сучасних умовах” (Дніпропетровськ, Дніпропетровський державний фінансово-економічний інститут, 18 лютого 2000 р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Підвищення ролі банківської системи в економічному зростанні” (Київ, Київський національний економічний університет, 18-19 жовтня 2004 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 28 наукових роботах загальним обсягом 15,1 друк. арк., серед них: вісім статей у наукових фахових виданнях (6,2 д.а.) та двадцять публікацій в інших виданнях (8,9 д.а.).

Структура і обсяг дисертації визначаються метою та завданнями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 222 найменувань та додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 182 сторінок. Дисертація вміщує 26 таблиць на 23 сторінках, 26 рисунків на 24 сторінках, 19 додатків на 39 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, предмет і об’єкт дослідження, інформаційну базу і методологію дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

Розділ 1 „Концептуальні основи функціонування ринку корпоративних цінних паперів та місце банків у його становленні” присвячено висвітленню місця ринку корпоративних цінних паперів у економічній системі, рольовій участі кожного з учасників, зокрема банків, на ринку корпоративних цінних паперів, науковому узагальненню та систематизації інформації, що стосується діяльності банків на ринку корпоративних цінних паперів.

У вітчизняній і закордонній економічній літературі існують різні визначення цінних паперів: від широкого розуміння економічної сутності цінних паперів за М.М. Агаровим, який визначив цінні папери, як „документи для здійснення прав, по яким необхідно їх пред’явлення”, до визначення економічного змісту цінних паперів через їх види. При цьому останній підхід широко використовується у нормативно-правовому полі США та Німеччина.

Вітчизняне нормативно-правове поле, що регулює функціонування ринку цінних паперів має серйозні суперечності, які негативно впливають на трактування економічної сутності цінних паперів, на чітке окреслення межі ринку цінних паперів:

По-перше, ні в Законі України „Про цінні папери і фондову біржу”, ні в Цивільному кодексі України види цінних паперів не класифіковані по групам, зазначеним в Цивільному кодексі України. Крім того з 11 видів цінних паперів, що зазначені у Законі України „Про цінні папери і фондову біржу”, жоден не можна віднести до групи похідних. Натомість такі похідні цінні папери, як ф’ючерси та опціони визначені у Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств” та фактично ідентифіковані в законі не як цінні папери, а як стандартизовані документи.

По-друге, згідно із статтею 4 глави 2 Законі України „Про цінні папери і фондову біржу”, акція – це „...цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства”. Таке визначення носить суперечливий характер, оскільки загальне визначення акції спрямоване на відображення економічної сутності простої акції і не враховує економічну сутність привілейованої акції. Так, у визначенні акції в ЗУ „Про цінні папери і фондову біржу” сказано, що акція підтверджує право акціонера на управління товариством, проте нижче зазначається, що власники привілейованих акцій не мають право приймати участь в управлінні акціонерним товариством.

Виконане в цьому розділі співставлення різних точок зору на визначення сутності ринку корпоративних цінних паперів показує, що одна група науковців характеризує ринок цінних паперів як процес руху прав або цінностей, друга група визначає ринок цінних паперів не через ознаку руху цінностей, а через категорію відносин. Синтез обох підходів дав можливість автору структурувати ринок корпоративних цінних паперів за видами та за учасниками. Вивчення наукової думки з питань структури ринку корпоративних цінних паперів дало можливість віднести до ринку корпоративних цінних паперів всі цінні папери, що можуть випускати корпорації.

Запропонована автором структура ринку корпоративних цінних паперів базується на розподілі учасників ринку на функціональних (держава, населення, юридичні особи) та рольових (інвестори, емітенти, інфраструктура) учасників. В групі функціональних учасників розподіляємо юридичних осіб на фінансові інститути та компанії нефінансового сектору. Виділення фінансових інституцій в окремий клас необхідне через їх універсалізовану роль у функціонуванні ринку корпоративних цінних паперів.

З інфраструктури автор виділяє в окрему групу посередницьку інфраструктуру, оскільки частина класичних інфраструктурних учасників, а саме: реєстратори, зберігачі, депозитарії, клірингово-розрахункові установи, організатори торгів сприяють фізичному руху цінних паперів, а діяльність брокерів та керуючих компаній є, насамперед, послугами для інвесторів, що складає окремо взятий ринок послуг інфраструктурного характеру (рис. 1).

Рис. 1. Структура ринку корпоративних цінних паперів за учасниками

До посередницької інфраструктури потрібно також включати торгівців цінними паперами, що виконують брокерські, дилерські операції та операції з андерайтингу.

Автор вважає за доцільне запропонувати структуру, в якій компанії фінансового та нефінансового сектору, населення та держава є функціональними категоріями учасників, існування яких обумовлено об’єктивним фактом самого існування економіки країни з ринковою системою господарювання. Всі інші учасники є рольовими, природа їх існування полягає у наявності ринкових потреб з боку функціональних учасників. Тому основою запропонованої структури є моніторинг всіх доступних функціональним учасникам ролей.

Аналіз запропонованої структури показав, що банки залишаються єдиними учасниками ринку, які контролюють великий обсяг фінансових ресурсів, і яким доступні майже всі ланки рольової участі і всі ринки корпоративних цінних паперів. Тому участь банків у розвитку ринку корпоративних цінних паперів не може мати однозначної оцінки. Принаймні існує кілька підходів до регулювання такої участі. Між тим, у більшості фінансових систем банківський сектор залишається найбільшим джерелом фінансових ресурсів і здатний як підвищити ліквідність ринку корпоративних цінних паперів, так і створити проблеми для інших учасників ринку. Проблема взаємодії комерційних банків із компаніями нефінансового сектору на ринку корпоративних прав з’являється при одночасному виконанні комерційними банками функцій інвестора, кредитора та інституції інфраструктури. Такий універсалізм та подальша інтеграція банківського і промислового сектора утворюють концептуальну проблему вибору не тільки моделі регулювання, а і подальшого сценарію розвитку національної економіки.

Пошук вирішення проблеми вибору моделі участі банків на ринку корпоративних цінних паперів через вивчення світового досвіду показав, що з 1999 р. юридично вже не існує так званої американської моделі – моделі обмеження операцій банків на ринку корпоративних цінних паперів. Натомість сучасна модель участі банків на ринку корпоративних цінних паперів існує у формі обмежень, запроваджених у формі рекомендацій Базельського Комітету, але не заборони участі банків на ринку корпоративних цінних паперів. Синтез американської та європейської моделей наприкінці 90-их років не залишає Україні вибору крім як дотримуватись рекомендацій Базельського Комітету, вдосконалюючи механізм їх реальної імплементації, що не суперечить євроінтеграційним спрямуванням нашої держави.

У розділі 2 „Роль банків у розвитку ринку корпоративних цінних паперів в Україні” розглянуті питання: ретроспективний розвиток ринку корпоративних цінних паперів в Україні та його зв’язки з іншими секторами фінансового ринку, участь банків на ринку корпоративних цінних паперів у якості елементів інфраструктури, емітентів та інвесторів.

Побудована автором багатофакторна модель у формі кореляційної матриці доводить, що вітчизняному фондовому ринку притаманні ті ж риси, що і розвинутим ринкам щодо зв’язків з іншими сегментами фінансового ринку (табл.1).

Таблиця 1

Кореляційна матриця національного фінансового ринку Примітка – період 1 охоплює середні данні вказаних показників із листопада 1997 р. по січень 2002 р.; період – 2 охоплює данні із листопада 1997 р. по вересень 2003 р. Розрахунок проводився по рядам динаміки на основі середньомісячних показників – джерела ПФТС, НБУ.

Показники | Індекс ПФТС | Кредитні ставки | Депозитні ставки | Процентна маржа | Курс гривні до долару США

Період | 1 | 2 | 1 | 2 | 1 | 2 | 1 | 2 | 1 | 2

Індекс ПФТС | 1 | 1 | -0,6625 | -0,6385 | -0,6115 | -0,6267 | -0,6185 | -0,6072 | -0,3504 | 0,1733

Кредитні ставки | -0,6625 | -0,6385 | 1 | 1 | 0,9304 | 0,9510 | 0,9399 | 0,9735 | -0,5623 | -0,6116

Депозитні ставки | -0,6115 | -0,6267 | 0,9304 | 0,9510 | 1 | 1 | 0,7231 | 0,8550 | -0,6591 | -0,6965

Процентна маржа | -0,6185 | -0,6072 | 0,9399 | 0,9735 | 0,7231 | 0,8550 | 1 | 1 | -0,3638 | 0,5103

Курс гривні до долару США | -0,3504 | 0,1733 | -0,5623 | -0,6116 | -0,6591 | -0,6965 | -0,3638 | 0,5103 | 1 | 1

Безпосередній вплив на ринок акцій було виявлено з боку кредитного ринку через зворотній зв’язок між індексом ПФТС та кредитними ставками на рівні -0,6625 та -0,6285 відповідно. Економічною інтерпретацією такого зв’язку є зростання ринку акцій при зниженні кредитних ставок. Процеси сек’юритизації та дезінтермедіації характерні для вітчизняного ринку. Оскільки банки в Україні є найбільшим джерелом накопичених ресурсів в економіці України і найбільшими кредиторами, то можна зробити висновок, що процеси сек’юритизації та дезінтермедіації відбуваються в рамках банківської системи і частково визначають долю вітчизняного ринку акцій, який є одним із основних сегментів національного ринку корпоративних цінних паперів.

Аналіз даних про активність банків у якості інфраструктурних учасників ринку вказує, що разом зі значним зменшенням ролі банків як торгівців цінними паперами з 80,76% до 18% за останні 6 років майже незмінною залишалась частка банків у загальній кількості членів найбільшого організатора торгів в Україні – ПФТС, і неістотно зменшилась частка банків у загальній кількості зберігачів.

Дослідження участі банків на ринку цінних паперів як емітентів показали стрімке зростання ролі банків як емітентів облігацій і наявність численних проблем, пов’язаних із формуванням організованого ринку банківських акцій, що не сприяє вирішенню проблеми капіталізації. Так, відсоток обсягів торгів банківськими акціями на ПФТС від загальної суми зареєстрованих емісій банків-ВАТ був вкрай нестабільним і за всю історію ПФТС не перевищував 9% (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка обсягів операцій з акціями українських банків

в ПФТС за 1998-2003 рр., грн.

Банк | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003

Загальний обсяг торгів в ПФТС банківськими акціями | 126000 | 6586358 | 31307489 | 38300764 | 555100 | 973170

Співвідношення між обсягами торгів банківськими акціями у ПФТС та сумою зареєстрованих емісій акцій банків-ВАТ, % | 0,039 | 1,031 | 4,145 | 8,785 | 0,006 | 0,091

Показовими є данні 2002 та 2003 р., коли ДКЦПФР зареєструвала акції банків, що є відкритими акціонерними товариствами, у сумі 874,9 та 1071 млн. грн., а обсяги торгів у ПФТС склали лише 0,555 та 0,973 млн. грн. відповідно. Виявлені тенденції дозволили автору зробити наступні висновки:

По-перше, первинні банківські розміщення в Україні практично повністю відбуваються на неорганізованому ринку акцій, що не сприяє становленню системи, за якою розміщення стають доступним джерелом банківських ресурсів.

По-друге, в Україні фактично паралізований вторинний організований ринок банківських акцій, тобто акції банків неліквідні, не користуються попитом серед інвесторів, які розраховують на отримання доходів від акцій як від дохідних фінансових інструментів, а не корпоративних прав, що дають контроль над банком.

Проведений в роботі аналіз участі вітчизняних банків на ринку корпоративних цінних паперів у якості інвесторів показав щорічне збільшення обсягів вкладень банків у цінні папери.

Довгострокові вкладення банків у капітали асоційованих та дочірніх компаній зменшились у структурі вкладень банків у цінні папери із 5,11% у 1999 р. до 2,59% у 2003 р. Така тенденція спостерігалась, оскільки НБУ при визначенні регулятивного капіталу банків зменшував його на вкладення банків в асоційовані та дочірні компанії. В результаті тільки найбільші банки, що мали достатньо великій регулятивний капітал, могли дозволити собі відкрито стати стратегічними інвесторами і робити вкладення у компанії в розмірі більше 10% від їх статутного фонду. Приймаючи до уваги той факт, що на початок 2004 р. в Україні було тільки 10 банків, капітал яких перевищував 20 млн. євро, можна стверджувати, що для більшості банків шлях на ринок корпоративних цінних паперів у якості інвестора із істотною часткою участі було ускладнено саме через нормативи, встановлені НБУ, які чітко прив’язували вкладення банків у великі пакети акцій до їх власного капіталу (табл. 3).

Таблиця 3

Динаміка структури вкладень українських банків у цінні папери

за 1998-2003 рр.

Показники | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003

млн. грн. | % | млн. грн. | % | млн. грн. | % | млн. грн. | % | млн. грн. | % | млн. грн. | %

Боргові цінні папери в портфелі банків | 174 | 10,6 | 588 | 34,1 | 850 | 42,6 | 632 | 15,0 | 1222,6 | 28,9 | 2778,7 | 43,37

Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком | 199 | 11,9 | 326 | 18,9 | 592 | 29,6 | 591 | 14,1 | 683,8 | 16,3 | 1181,3 | 18,44

Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються НБУ | 1288 | 77,5 | 799 | 46,4 | 553 | 27,7 | 1125 | 26,8 | 2314,4 | 54,8 | 2446,3 | 38,19

Боргові цінні папери, емітовані НБУ | 0 | 0,00 | 10 | 0,6 | 2 | 0,1 | 1850 | 44,1 | 0 | 0,00 | 0 | 0,00

Всього цінні папери в портфелі банків на продаж та інвестиції: | 1661 | 100,00 | 1723 | 100,00 | 1997 | 100,00 | 4198 | 100 | 4220,8 | 100,0 | 6406,3 | 100,00

Вартість портфеля пайової участі банків* | 47 | 2,8 | 88 | 5,1 | 137 | 6,9 | 149 | 3,6 | 130,9 | 3,10 | 165,8 | 2,59

* - данні по вартості портфеля пайової участі банків за стандартами подання інформації НБУ не враховуються у вартості цінних паперів у портфелі банків на продаж та інвестиції

Дослідження показали, що участь банків на ринку акцій у якості інвестора та емітента передбачає створення мережі корпоративних зв’язків із іншими банками, небанківськими компаніями та іншими особами. В результаті навколо банку утворюється корпоративна структура, що впливає на розвиток бізнесу самого банку. Гіпотетично, чим більшою буде корпоративна мережа, до якої входить банк, тим більший потенціал розвитку такого банку.

Активність по утворенню банком навколо себе групи підконтрольних чи пов’язаних компаній можна назвати корпоративною стратегією. Вивчення корпоративної структури групи найбільших українських банків дало змогу ідентифікувати форми корпоративних стратегій банків і пов’язати таку класифікацією з реаліями.

На практиці всю масу корпоративних зв’язків банків можна умовно розподілити на активну та пасивну частину. До пасивної частини запропоновано віднести акціонерів банку та їх власників, до активної - асоційовані та дочірні підприємства банку, а також афільовані банком компанії.

Банк однаково може скористатись як своїми зв’язками із власним акціонером, так і з компанією, що сама стала об’єктом банківських інвестицій (рис. 2)

Рис. 2. Класифікація корпоративних стратегій банку

Розроблена автором класифікація корпоративних стратегій передбачає наступне:

а) якщо банк не має розгалуженої системи зв’язків із акціонерами та компаніями, що є об’єктами банківських інвестицій, таку стратегію можна назвати нейтральною, оскільки банк є нейтральним відносно корпоративного середовища;

б) якщо банк користується тільки зв’язками із власними акціонерами та пов’язаними із ними особами, не проводячи вагомих інвестиційних операцій, не маючи мережі дочірніх та асоційованих компаній, то таку стратегію можна назвати пасивною, оскільки банк використовує корпоративну мережу, що вже існувала до його створення;

в) якщо акціонерами банку є фізичні особи або особи, що не мають ресурсів, придатних для використання у банківському бізнесі, а банк проводив активну інвестиційну діяльність, створивши власну мережу дочірніх, асоційованих, та афільованих компаній, то таку стратегію слід називати активною. В цьому випадку банк створює навколо себе мережу корпоративних зв’язків для використання надалі як ресурсної бази і як об’єкта для розміщення дохідних активів.

На практиці банк має можливість комбінування активної та пасивної стратегії, маючи розгалужену мережу корпоративних зв’язків як з боку акціонерів, так і з боку асоційованих та дочірніх компаній. Ідентифікація активної, пасивної, активно-пасивної та нейтральної корпоративних стратегій, а також рівня експлуатації мережі корпоративних зв’язків на практиці в Україні ускладнюється через існування в корпоративних мережах банків компаній із невизначеною структурою власників.

У Розділі 3 „Підвищення ефективності впливу банків на розвиток ринку корпоративних цінних паперів в Україні” на основі вище проведених досліджень запропоновано вдосконалити систему регулювання діяльності банків на ринку корпоративних цінних паперів в Україні, надані рекомендації щодо корекції стратегії розвитку організованого ринку банківських акцій в Україні через покращення національної системи розкриття банківської інформації; на основі дослідження світового ринку банківських акцій в формі депозитарних розписок запропоновано стратегію становлення ринку корпоративних цінних паперів банків в Україні в умовах глобалізації.

Результати аналізу, проведеного в попередньому розділі, показали можливості ухилення комерційними банками від виконання більшості регуляторних нормативів НБУ саме через непрозорість корпоративних мереж, до яких входять банки. Для забезпечення високого рівня прозорості корпоративних мереж автором запропоновано ввести додаткову процедуру легалізації з елементами ідентифікації компаній з невизначеною структурою власників.

Автором внесені конкретні пропозиції щодо реалізації запропонованих змін стосовно регулювання учасників банківських корпоративних мереж. Так, для впорядкування відкриття рахунків юридичними особами-нерезидентами необхідно внести зміни до статті 1.17 пункту „г” інструкції НБУ „Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах”, дозволивши відкриття рахунків нерезидентам тільки за умови проходження процедури додаткової ідентифікації. Але такі зміни призведуть до цілковитого блокування доступу офшорних компаній на Український ринок. Тому як альтернативу пропозиції внесення змін до інструкції НБУ можна розглядати пропозицію щодо внесення змін до Положення „Про депозитарну діяльність”, яке затверджене рішенням ДКЦПФР № 61 від 26.05.1998, і яким визначається порядок відкриття рахунків нерезидентам-юридичним особам у зберігачів.

Замість перекритого офшорного каналу концентрації корпоративного контролю над корпоративною мережею банків потрібно надати банкам, як найміцнішим фінансовим інституціям в Україні, можливість поступового переходу до легальних схем концентрації контролю у якості компаній з управління активами. Стимулювання використання банками компаній з управління активами ІСІ у якості концентраторів корпоративного контролю над корпоративною мережею банку замість офшорних компаній позитивно позначиться на розвитку ринку корпоративних цінних паперів. Це пов’язано з тим, що:

1. Компанії з управління активами вимушені будуть залучати інвесторів, ресурси яких їм будуть потрібні для перетворення у концентратора корпоративних прав корпоративної мережі банку. Таким чином, на ринку з’явиться попит на кошти дрібних інвесторів, здатних прийняти на себе зовнішні фактори ризику.

2. Діяльність компаній з управління активами регламентована ЗУ „Про інститути спільного інвестування” від 2001 р., відрегульована ДКЦПФР та є прозорою. На відміну від компаній-нерезидентів компанії з управління активами зацікавлені у наданні своїм інвесторам більшої дохідності, що робить ІСІ компанії більш популярними серед інвесторів, в свою чергу збільшуючи обсяг залучених коштів. Отже стимули компанії по управлінню активами ІСІ співпадають із інтересами ринку.

Зміщення акцентів у регулюванні банківської діяльності на ринку корпоративних цінних паперів неодмінно повинно супроводжуватись розвитком національної системи розкриття банківської інформації. Побудована автором інформаційна концепція розвитку фондового ринку передбачає існування багатьох інформаційних каналів, доступних в однаковій мірі різним учасникам ринку. В свою чергу, аналіз світового досвіду показав, що у сучасному світі терміни „надійна банківська система” і „прозора банківська система” є абсолютними синонімами.

Запропонована автором модель національної системи розкриття банківської інформації в Україні передбачає встановлення інформаційного громадського контролю та контролю з боку інвестиційної спільноти над банками в обмін на вирішення проблеми недостатності капіталізації банківської системи.

Закріплення досягнень інформаційної реформи запропоновано проводити у формі стимулювання виходу вітчизняних банків на ринки депозитарних розписок. Розроблена автором стратегія виходу банків як емітентів на міжнародні ринки капіталів складається із 5 етапів, логічним завершенням яких є повноцінний вихід вітчизняних банків на первинний міжнародний організований ринок депозитарних розписок.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової і практичної задачі щодо діяльності банків на ринку корпоративних цінних паперів. Це дозволило сформулювати низку висновків теоретичного, методологічного та науково-прикладного характеру:

1. Уточнено економічний зміст поняття „ринок корпоративних цінних паперів”. Це дало можливість визначити ринок корпоративних цінних паперів як частину ринку цінних паперів, що має прямий канал руху коштів від власників вільних коштів до безпосередніх реципієнтів інвестицій та забезпечує цим ефективний перерозподіл ресурсів і власності у економічній системі, і включає в себе ринки всіх цінних паперів, які здатні випускати корпорації, що мають високий потенціал впливу на економічний розвиток у країнах з ринковою системою господарювання.

2. Узагальнення та аналіз світового досвіду участі банків на ринку корпоративних цінних паперів дозволило автору зробити висновки щодо розробки концепції розбудови національної моделі участі банків на ринку корпоративних цінних паперів із врахуванням існування двох альтернативних поглядів на об’єднання банківського та промислового капіталу через корпоративні механізми. Національна модель операцій банків на ринку корпоративних цінних паперів повинна складатись не тільки із обмежень з боку держави як основного регулятора, а також врахувати традиції, фінансові технології, вже існуючі корпоративні зв’язки між банківським бізнесом і компаніями нефінансового сектору. Головна функція, яку повинна виконувати національна модель операцій банків на ринку цінних паперів, є забезпечення тривалого економічного зростання на макро- та мікрорівнях із одночасно високим рівнем безпеки банківського сектору. Автор вважає можливою побудову безпечної та ефективної моделі взаємодії банків із небанківською частиною корпоративного сектору у національному масштабі через імплементацію рекомендацій Базельського комітету від липня 2004 р.

3. В результаті комплексного аналізу участі банків на ринку корпоративних цінних паперів в якості інвесторів було доведено, що існує можливість негативного впливу банків на якість корпоративного управління в компаніях нефінансового сектору, де банк контролює вагому частку у статутному капіталі. Такий висновок дозволив автору обґрунтувати важливість мережі корпоративних зв’язків банку, розгалуженість та якість якої в цілому визначають конкурентоспроможність сучасного банку, сферу його впливу на ринкове оточення. Автором доведено, що надмірна експлуатація банком зв’язків із компаніями нефінансового сектору може нести в собі великі системні ризики. Відповідні висновки вказують на необхідність концептуальної зміни сприйняття банків не як окремих фінансових інститутів, а як частини корпоративних мереж, що утворились у постприватизаційний період.

4. Автором розроблені рекомендації щодо вдосконалення системи регулювання операцій банків на ринку корпоративних цінних паперів, виконання яких повинно сприяти прискоренню переходу від постприватизаційної епохи у банківських корпоративних мережах, де часто концентратором контролю над мережею виступали офшорні компанії, до прозорої системи відносин, що передбачає концентрацію корпоративного контролю над корпоративною мережею в авуарах управлінських компаній. Такий перехід повинен сприяти встановленню режиму високої інформаційної прозорості, який є необхідною умовою становлення національного ринку корпоративних цінних паперів в Україні. Додатково запропоновано введення процедури легалізації з ідентифікацією нерезидента-юридичної особи та визначенням його офшорного статусу, що дозволить скоротити випадки появи на вітчизняному ринку акціонерів-нерезидентів із невизначеною структурою власників.

5. В роботі розроблено та обґрунтовано необхідність впровадження моделі ринкового контролю над якістю корпоративного управління на основі руху інформаційних потоків на ринку корпоративних цінних паперів, а також моделі національної системи розкриття банківської інформації в Україні, що передбачає збільшення ролі НБУ у системі розкриття банківської інформації спільно із регулятором ринку корпоративних цінних паперів. Це дозволить підвищити рівень корпоративного управління та ринкової дисципліни у банках, що є головними умовами становлення організованого ринку банківських акцій в Україні, що є важливим для вирішення проблеми капіталізації вітчизняного банківського сектору та підвищення впливу банків на економічний розвиток країни.

6. Узагальнення світового досвіду виходу на міжнародний ринок капіталу банків з країн, що задекларували своє євроінтеграційне спрямування, а також досвіду виходу на світовий ринок депозитарних розписок провідних українських акціонерних товариств небанківського сектору дозволило обґрунтувати необхідність стимулювання виходу банків на міжнародні організовані ринки акцій через механізм випуску депозитарних розписок. Побудована автором стратегія виходу банків на світовий ринок депозитарних розписок дозволить вітчизняним фінансовим інститутам ефективно експлуатувати нові емісійні джерела поповнення капіталу, а також закріпить виконання вітчизняними банками найкращих міжнародних стандартів з розкриття інформації на національному ринку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Шапран В.С. Корпоративний контроль у постприватизаційний період // Бюлетень ФДМУ Державний Інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2001. - №10. – С. 74-78 – 0,8 друк. арк.

2. Шапран В.С. Участь банків у формуванні моделі ринку корпоративних цінних паперів // Вісник НБУ. – 2003. - №8. – С. 62-66 – 1,0 друк. арк.

3. Шапран В.С. Світова інвестиційна галузь: тенденції та перспективи розвитку // Вісник НБУ. – 2003. - №11. – С. 64-69 – 1,0 друк. арк.

4. Шапран В.С. Посередницькі операції комерційних банків на ринку корпоративних цінних паперів в Україні // Ринок цінних паперів України. – 2004. - №1-2. – С. 15-21 – 0,5 друк. арк.

5. Шапран В.С. Роль комерційних банків у розвитку інфраструктури ринку корпоративних цінних паперів в Україні // Ринок цінних паперів України. – 2004. - №3-4. – С. 15-21 – 0,5 друк. арк.

6. Шапран В.С. Міжсекторна конкуренція за ресурси на фінансовому ринку України // Економіст. – 2004. - №2. – С. 52-57 – 0,8 друк. арк.

7. Шапран