ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Святюк Юлія Вікторівна

УДК 81’373.234+811.111

СЕМАНТИКА ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕТНОНОМІНАЦІЙ

У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Cпеціальність 10.02.04 – германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Донецьк – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі граматики та історії англійської мови Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор

Левицький Андрій Едуардович,

Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедра теорії та

практики перекладу з англійської мови, професор

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Швачко Світлана Олексіївна,

Сумський державний університет, кафедра перекладу, професор

кандидат філологічних наук, доцент

Філіппова Ніна Михайлівна,

Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, м. Миколаїв,

кафедра прикладної лінгвістики, завідувач кафедри

Провідна установа Запорізький національний університет,
кафедра теорії та практики перекладу,
Міністерство освіти і науки України, м. Запоріжжя

Захист відбудеться “17” березня 2005 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.04 Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055 м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий “12” лютого 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради к.ф.н., доцент Н.В.Пирлік

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Відтворення мовної картини світу є одним із актуальних напрямків когнітивної лінгвістики (А.Д.Бєлова, М.М.Болдирєв, А.Вежбицька, Ю.М.Караулов, О.С.Кубрякова). Реферована робота присвячена дослідженню фрагмента мовної картини світу, представленого етнономінаціями, що позначають іноземців у британському варіанті сучасної англійської мови. Вивчення семантики та функціонування етнономінацій дозволяє виявити наївні уявлення носіїв англійської мови щодо “чужих” народів, зафіксовані у номінативній системі сучасної англійської мови. Отже, вибір та використання досліджуваних номінативних одиниць у процесі міжетнічного спілкування залежить від упереджень та стереотипних установок (Т.А. ван Дейк) стосовно інших народів.

Особливості міжетнічних стосунків у соціумі відтворюються мовою, в якій існує система етнономінацій представників “чужих” народів: етнонімів (В.А.Никонов, О.Д.Швейцер), етнічних прізвиськ (А.Ф.Артьомова, Л.К.Байрамова, Н.В.Васильєва, Ю.В.Горшунов, А.В.Дьоміна, О.С.Фоменко) та етнофобізмів (Т.М.Антонченко, Ю.А.Зацний). Вивчення семантики, особливостей творення та функціонування офіційних (етнонімів) і неофіційних (етнічних прізвиськ й етнофобізмів) етнономінацій дозволяє встановити специфічне бачення та членування світу, властиве кожному народові.

Типологічне порівняння номінативних моделей творення назв “чужих” народів проводилося на матеріалі англійської та російської (Е.Л.Березович, Д.П.Гулик), російської, татарської, французької, іспанської й японської (Л.К.Байрамова) і на матеріалі англійської, російської, української, французької, польської мов (О.О.Рогач). У лінгвістичних студіях зі слов’янознавства головна увага приділялася етимології етнічних назв, їхній семантичній структурі (Л.П.Крисін, Ю.Б.Попова) та моделям творення (С.С.Іванов, Г.Ф.Ковальов, Г.М.Лягошняк, В.А.Никонов, В.І.Супрун). Позначення “чужих” етносів засобами британського варіанту сучасної англійської мови вивчалися здебільшого з огляду на їхню семантику (А.В.Дьоміна, І.М.Кобозева), віднесеність до відповідної сфери вживання (Р.Вачал, А.Міалл) та в історичному ракурсіМ.М.Маковський).

Актуальність теми визначається загальною спрямованістю низки сучасних лінгвістичних досліджень на висвітлення особливостей представлення знань мовними засобами, а саме – тенденцією до вивчення проблем семантики. Важливим для сучасного мовознавства є також встановлення ролі окремих номінативних одиниць у забезпеченні процесу спілкування.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України “Мовні системи. Динаміка функціонування фонетичних, граматичних та лексичних одиниць: когнітивний та комунікативно-прагматичний аспекти (германські, романські й українська мови)” (тему затверджено вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 5 від 20 січня 2000 р.).

Об’єктом дослідження в роботі виступили етнономінації британського варіанту сучасної англійської мови.

Предметом дослідження виступили лінгвокогнітивний, ономасіологічний, семантичний та функціональний аспекти етнономінацій у британському варіанті сучасної англійської мови.

Матеріалом дослідження слугували етнономінації, відібрані методом суцільної вибірки з лексикографічних джерел, а також творів англійської художньої літератури другої половини XХ – початку XXІ століть загальним обсягом 2 704 сторінки, де представлено номінацію та характеристику іноземця англійцем (543 випадки).

Метою роботи є виявлення семантичних і функціональних особливостей етнономінацій у британському варіанті сучасної англійської мови.

Для досягнення мети дослідження необхідно вирішити такі завдання:

·

·

·

·

·

·

·

·

Досягнення поставленої мети та вирішення конкретних завдань зумовило використання методів семантичного аналізу для вивчення семантико-змістових характеристик етнономінацій; ономасіологічного аналізу при встановленні відношення номінативної одиниці до об’єктивної дійсності; методики компонентного аналізу, який дозволив розділити семантичну структуру досліджуваних номінативних одиниць на мінімальні значущі компоненти. Для виявлення специфіки мовних засобів вербалізації концепту ІНОЗЕМЕЦЬ було задіяно метод аналізу словникових дефініцій. Метод концептуального аналізу застосовувався для виділення складових елементів концепту ІНОЗЕМЕЦЬ та реконструкції фрагменту мовної картини світу англійців, представленого етнономінаціями. Для відтворення концептуальної моделі номінації іноземця використовувалась методика фреймового моделювання. Встановлення функціональної залежності мовного явища етнономінації від певних соціальних факторів проводилось із залученням методу корелятивного аналізу. Методи контекстуального та прагмасемантичного аналізу були задіяні для встановлення комунікативних стратегій і тактик мовця-англійця у міжетнічній взаємодії. За допомогою кількісного аналізу здійснювалось виявлення функціональних особливостей етнономінацій, а також встановлення найбільш поширених стратегій і тактик, які використовують англійці під час міжетнічного спілкування.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше одиниці системи етнономінацій британського варіанту сучасної англійської мови розглядаються у семантико-когнітивному аспекті та з огляду на їх функціонування у мовленні. Уперше відтворено модель етнічної номінації та представлено структуру концепту ІНОЗЕМЕЦЬ на матеріалі британського варіанту сучасної англійської мови.

Теоретична значущість дисертації визначається тим, що результати проведеного дослідження сприяють розв’язанню низки питань теорії номінації й ономастики, пов’язаних, зокрема, з вивченням специфіки творення одиниць вторинної номінації, процесу транспозиції онімів у апелятиви. Лінгвокогнітивний аналіз назв представників “чужих” етнічних спільнот дозволив описати важливий фрагмент англомовної картини світу, виявити структуру концепту ІНОЗЕМЕЦЬ, що є внеском у вивчення проблем концептуальної семантики. Дослідження ролі етнономінацій у реалізації англійцем комунікативних стратегій і тактик в умовах міжетнічного спілкування сприяє розвитку теорії комунікації.

Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості використання основних положень дисертації в курсах лексикології (розділи “Лексична семантика”, “Ономастика”, “Фразеологія”), стилістики англійської мови (розділ “Стилістична диференціація словникового складу”), лінгвокраїнознавства, у розробці спецкурсів з когнітивної лінгвістики, міжетнічної комунікації, у лексикографічній практиці для укладання словників етнономінацій британського варіанту сучасної англійської мови.

Апробація результатів дисертації здійснювалася на ХІ Міжнародній науковій конференції “Мова і культура” (Київ, 2002 р.), міжнародній науковій конференції “Актуальні напрями сучасної слов’янської та романо-германської філології” (Рівне, 2003 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Україна наукова 2003” (Дніпропетровськ – Запоріжжя, 2003 р.), VII національній конференції TESOL Ukraine “Exploring EFL Challenges with TESOL Community” (Чернігів, 2002 р.), науковій конференції ЮНЕСКО “Мова – освіта – культура: наукові парадигми і сучасний світ” (Київ, 2001 р.), ІІ міжвузівській конференції молодих учених “Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, 2004 р.), науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми вивчення мов і культур” (Київ, 2002 р.), “Мови і культури у сучасному світі” (Київ, 2003 р.), “Мова, освіта, культура у контексті Болонського процесу” (Київ, 2004 р.).

Публікації. Основні положення й результати дослідження висвітлені у семи статтях у фахових наукових виданнях ВАК України та в трьох матеріалах доповідей на наукових конференціях. Загальний обсяг авторських публікацій з тематики дослідження – 3,7 др. арк.

Структура роботи. Дисертація загальним обсягом 258 сторінок (з них 203 сторінки тексту) складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаної наукової літератури (308 позицій), лексикографічних джерел (26 позицій), джерел ілюстративного матеріалу (8 позицій) та чотирьох додатків.

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, актуальність обраної тематики, висвітлено мету та завдання роботи, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення отриманих результатів, визначено фактичний матеріал, предмет, об’єкт і методи дослідження, сформульовано основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі представлено теоретичні положення, на яких ґрунтується дослідження семантики та функціонування етнономінацій сучасної англійської мови. Уточнюється поняття “етнічний стереотип”, визначаються функції, фактори виникнення та розвитку таких стереотипів та їхня реалізація у англомовній картині світу. Представлено види етнономінацій у сучасній англійській мові залежно від сфери їхнього вживання.

У другому розділі визначено лінгвокогнітивний аспект етнічної номінації, проаналізовано семантичні характеристики етнономінацій. Виявлено семантичну структуру й особливості вербалізації концепту ІНОЗЕМЕЦЬ засобами сучасної англійської мови; концептуальну модель етнічної номінації. Представлено також засоби вторинної номінації “чужих” етнічних спільнот англійцями.

У третьому розділі розглянуто функціональний аспект етнономінацій у мовленні персонажів-англійців з урахуванням впливу політичної коректності та явища ксенофобії на міжетнічне спілкування. Досліджується роль етнономінацій у реалізації комунікативних стратегій дистанціювання й ототожнення мовця-англійця стосовно іншої етнічної спільноти.

У загальних висновках викладено теоретичні та практичні результати проведеного дослідження, окреслено перспективи подальшої роботи з проблематики дисертації.

У додатках подано списки офіційних і неофіційних етнонімів; словник етнонімів-прізвиськ й етнофобізмів; рисунок, що представляє стратегії мовця-англійця під час міжетнічної взаємодії; таблицю, яка містить універсальні та специфічні мовленнєві тактики реалізації стратегій міжетнічного спілкування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. “Етнокультурна специфіка мовного відображення світу”. Сучасна лінгвістика багато в чому орієнтується на вивчення концептуальних систем національних мов (З.Д.Попова, Й.А.Стернін). Мова використовується як ключ до системи мислення та природи людської психіки (Л.Єльмслев). Результатом пізнання світу є його представлення мовними засобами й утримання в свідомості людини у вигляді певної сітки понять, тобто концептуальної картини світу (М.М.Болдирєв, В.З.Дем’янков, Г.В.Колшанський, О.С.Кубрякова, Т.О.Фесенко). Вона відбиває особливості мислення тієї чи іншої лінгвокультурної спільноти з властивими їй системою цінностей і стереотипів сприймання “своїх” та “чужих”. Отже, етнічний стереотип є фрагментом концептуальної картини світу – стійким, зумовленим національно-культурною специфікою уявленням про певний народ. Такий стереотип є спрощеним, узагальненим, емоційно забарвленим образом будь-якої етнічної спільноти (О.С.Кубрякова, Ю.С.Степанов, Є.Ф.Тарасов).

Концептуальна картина світу як сукупність знань людини про оточуюче середовище та стереотипне сприйняття представників інших етносів, їхніх реальних або уявних якостей відбивається у мовній картині світу, фрагментом якої є номінативні засоби позначення іноземців, наприклад: froggy – француз; Chinky, yellow, ricer – китаєць; spaghetti, dago – італієць; sauerkraut – німець; spinach – іспанець; bagel bender – єврей; bean bandit, greaseball – мексиканець.

Поява стереотипів щодо “чужих” народів зумовлюється такими особливостями сприймання, як виділення та протиставлення ознак, нетипових для співвітчизників. Наприклад, у центрі сприймання “чужого” етносу може опинитися зовнішній вигляд і фізичні характеристики його представників. Так, разом із зазначенням національності офіціантів китайців й італійців вказується тип зачіски перших і статура, фізичні якості останніх:

I wonder if Dessous themed all his meals, so that if we’d eaten Chinese we’d have been surrounded by pigtailed Chinamen, while an Italian dinner would have been served by dark, slim-hipped young men called Luigi (I.Banks).

У сучасній англійській художній прозі існують також стереотипи національно-специфічної поведінки й уподобань різних етносів. Наприклад, стриманість та повага до так званої “приватності”, намагання не втручатися в особисте життя та простір змушує англійців уникати фізичного дотику співрозмовника. На відміну від англійців, греки поводяться іншим чином та спокійно реагують на фізичний контакт під час вітання:‘

One of those kids who can touch you without giving you the creeps. Don’t like being touched as a rule. Greeks do it. Hate it, personally.’

Smiley said he hated it too (J.leй).

Стереотипи національних характерів можуть зазнавати змін та, як наслідок, не відповідати дійсному стану речей у певний історичний період. Проте, як свідчать дослідження у сфері міжкультурної комунікації (А.Д.Бєлова, В.І.Карасик, М.М.Філіппова), стереотипи трансформуються повільно. Наприклад, поширеним є уявлення, що росіянам потрібен жорсткий лідер (Дж.Хоскінг), вони звикли до авторитарного правління:‘

They do say the Russians need a strong man; their tsars, their Stalins’ (I.Banks).

Етнічні стереотипи є відносними, оскільки вони не мають універсального характеру. Наприклад, усупереч стереотипному уявленню про японців як таких, що дотримуються традицій у повсякденному житті та є стриманими й покірними, у романі Т.Парсонза постає новий образ представниці цього народу як сучасної дівчини, яка слідкує за модою:

She is one of the new kind of Japanese girls – dyed blonde hair, heavy make-up and platform boots. She looks like one of the Glitter Band (T.Parsons).

Розділ 2. “Особливості номінації іноземців засобами сучасної англійської мови”. Залежно від того, яке суспільство досліджується, у ньому виділяється чітке розмежування “свої – чужі” (В.В.Красних, Ю.М.Лотман, Ю.С.Степанов). В індивідуальній повсякденній свідомості має місце тенденція ототожнювати “своїх” з емотивно нейтральною нормою або подавати їх з позитивною оцінкою. “Чужі” ж у більшості випадків оцінюються нейтрально чи негативно. Ця опозиція містить ознаку протиставлення (Г.Ф.Ковальов) і “будує світ, навколо людини” (М.В.Ліхінін).

Суб’єктивний аспект міжетнічних стосунків, ґрунтуючись, як правило, на побутових уявленнях, відтворюється на лексичному рівні мови у вигляді системи етнономінацій. У семантичній структурі лексичних одиниць, які називають особу за національною ознакою, присутній обов’язковий компонент, що вказує на країну або місце проживання особи, на належність до певної етнічної спільноти.

Стереотипні знання й уявлення про представників “чужих” етнічних груп, що існують у англійському суспільстві, є складовими концепту ІНОЗЕМЕЦЬ. Концептоутворюючими елементами досліджуваної ментальної одиниці є ‘особа’, ‘країна/територія’, ‘нація’, ‘національність’, ‘група / об’єднання людей з певними характеристиками’ (раса, традиції, культура, мова, походження, історія, релігія і т.ін.). Структуру концепту ІНОЗЕМЕЦЬ представляє предметно-центричний фрейм (у термінах С.А.Жаботинської):

національність походить з:

раса культура країна

мова територія

релігія

походження

історія

іноземець є особа

Рис. 1. Структура концепту ІНОЗЕМЕЦЬ

До єдиного суб’єкта (слот ДЕХТО) відносяться декілька предикатів. Останні характеризують суб’єкт (іноземця/етнічну групу) за якісним (національність, культура, мова, традиції), локативним (країна), темпоральним (історичний час) та оцінним (так/такий) параметрами.

Концептуальна модель етнічної номінації засобами сучасної англійської мови представлена предметно-акціональним фреймом (у термінах С.А.Жаботинської), конституентами якого, на відміну від предметно-центричного фрейму з одним суб’єктом, є декілька концептуальних сутностей ДЕХТО: англієць – представник етнічної більшості в Англії [ДЕХТО: агенс] та іноземець – представник іншого народу [ДЕХТО: пацієнс].

Етнічна номінація в сучасній англійській мові відбувається за участі мовця-англійця [ДЕХТО: агенс], який називає [ДІЄ] за допомогою етнономінації [ЩОСЬ: інструмент] представника іншого народу [ДЕХТО: пацієнс] з певним наміром [МЕТА], що приводить до ототожнення або відчуження мовця стосовно особи іншої національності [РЕЗУЛЬТАТ].

Відповідно у процесі міжетнічної взаємодії англієць виступає агенсом, який за допомогою етнонімічної назви певним чином впливає на пацієнса, тобто на представника іншого народу або на цілу спільноту:

о англієць

ц

і

н за допомогою етнономінації

к

а

орієнтування у світі ідентифікація оцінка образа характеристика

ототожнення відчуження

“свої” “чужі”

Рис. 2. Концептуальна модель етнічної номінації

Розглянемо дію моделі етнічної номінації:‘

I went into town,’ he said, not having mentioned this to her previously.‘

To see the Jew [ЩОСЬ: інструмент]. I know.’‘

I wish you wouldn’t call him that [ДІЄ: називає],’ he said.‘

His name’s Jacob [ДЕХТО: пацієнс].’ She repeated it ten times over.‘

I know it’s what everybody else [ДЕХТО: агенс] here [ТУТ–ЗАРАЗ: країна] calls him [ДІЄ: називає], but I thought you were different [ТАКИЙаг: якість],’ he said (R.Edric).

У наведеному вище прикладі не всі елементи концептуальної моделі етнічної номінації знаходять своє мовленнєве вираження. Проте активація виділених слотів виявляється достатньою для ідентифікації та відокремлення єврея Джейкоба від жителів селища-англійців.

Нормативні позначення представників чужих народів виступають загальноприйнятими або офіційними етнонімами (Bulgarian – болгарин, Japanese – японець, Spaniard – іспанець). Неофіційні назви, які представники одного етносу використовують стосовно представників іншого, є етнонімами-прізвиськами – пейоративними назвами (moustache Pete – італієць, bubble – грек, hun – німець) та етнофобізмами – табуйованими та образливими назвами (yellow-bellу – мексиканець, herring-choker – норвежець), що здебільшого належать до стилістично зниженої лексики та сленгу. Прізвиська виконують номінативну функцію, надаючи “чужим” етнічним спільнотам та їх представникам ще одну додаткову назву. Обов’язковим компонентом у семантиці прізвиська є іронічна, жартівлива або відверто образлива характеристика референта.

Для позначення певного народу серед неофіційних етнономінацій у сучасній англійській мові використовується модель власне ім’я – етнічне прізвисько: власні імена (Ivan – росіянин, Jean Crapaud – француз, Moses – єврей, Otto – німець); імена літературних персонажів та вигаданих осіб (Robert Macaire – француз, Bosche – німець); імена святих (Taffy [St. David] – валлієць). Такі власні імена мають репрезентативний, узагальнюючий характер. Етнічні прізвиська, створені на основі власних імен, поєднують ознаки як онімів, так і апелятивів. Подібні власні імена зазнають неповної апелятивації та вживаються для позначення нового денотата (а саме – етносу) за рахунок зміни або розширення значення антропоніму: Fritz, Freddy, Heinie – німець, Ivan Ivanovich – росіянин, Abie, Ikie, Heimie – єврей, Nic Frog – голландець, Fred, Roy – австралієць, Antonio, Tony – італієць. Етноніми-прізвиська, що походять від антропонімів, містять певну національно-культурну інформацію, а семантика цих онімів містить суб’єктивне ставлення до етносу-референта.

Для створення пейоративних етнонімів-прізвиськ у сучасній англійській мові також використовуються такі моделі: фізична ознака / перцептивний образ – етнічне прізвисько: колір шкіри (shoe-shine – афроамериканець); розріз/форма очей (slant-eyed – представники східних народів); тип волосся/зачіска (pig-tailed – китаєць); зріст/статура (little people – представники східних народів); переосмислені зооніми (crow – афроамериканець, frog – француз, goose, kangaroo – єврей); офіційний етнонім – етнічне прізвисько: загальноприйнятий скорочений та спотворений зовнішній етнонім (Argie – аргентинець, Aussie – австралієць, Itie, Eye-talian – італієць, Paki – пакистанець); спотворений автоетнонім етносу (nip – японець, Polake, Pollack – поляк, Russki – росіянин); переосмислена назва іншого народу (green nigger – ірландець); соціокультурна ознака – етнічне прізвисько: предмети матеріальної культури (chopstick – представники східних народів, raghead – араб); національна їжа (krauthead – німець, pepper-belly – мексиканець); національна символіка (kiwi – новозеландець); властива діяльність (bogtrotter – ірландець); ідеологічна ознака – етнічне прізвисько: приналежність до політичної партії (commie – росіянин, chicom – китаєць); зазначення політичного ладу країни (Sovs – росіяни та жителі країн СНД).

Етнономінації образного характеру, які вказують на зовнішність, расові відмінності, соціокультурні властивості, спосіб життя, типову поведінку, гастрономічні уподобання представників “чужого” народу, створюються за допомогою переосмислення значення лексичної одиниці на підставі метафоричного та метонімічного переносів. Відповідно до похідних сфер, з яких залучаються назви об’єктів та явищ для створення образних назв “чужих” етносів, образні етнономінації розподіляються на три основні тематичні групи (біоморфні, соціоморфні та предметні). Для створення метафоричного портрету іноземців у сучасній англійській мові використовуються біоморфні (зооморфна: bug – ірландець; goose – єврей та ботанічна: aubergine – афроамериканець) і соціоморфні (bog Irish – ірландець) метафори. Серед неофіційних етнономінацій представників “чужих” народів у сучасній англійській мові використовуються метонімічні переноси, що спираються на біоморфні (антропоморфні: squarehead – німець; зооморфні: cammel-jammer – араб; ботанічні: mushroom-pickers – чехи), соціоморфні (spic/spick – мексиканець або іспаномовна особа, wetback – мексиканець) та предметні (handkerchief-head – негр, krauthead, cabbage-head – німець, potato-head – ірландець, grease-gut, tacohead – мексиканець, butterbox – голландець) сутності.

Офіційні етноніми функціонують у складі фразеологічних одиниць. У їхній семантичній структурі етноніми уточнюють, модифікують значення основного компонента фразеологізму, викликають переосмислення його значення: to assist in the French sense – бути присутнім, але не брати участі; a Jewish waltz – угода, під час якої торгуються з метою досягнути якомога більшого зиску; Dutch heat – випивка, за яку всі платять порівну; Dutch auction – аукціон, на якому ціни, спочатку дуже високі, поступово знижуються, доки не знайдеться купець; Mexican stand-off – протистояння, суперечка. Етноніми можуть спричиняти антонімічні відношення між первинним та переосмисленим значенням основного компонента фразеологізму: Dutch nightingale – жаба, так званий ‘голландський соловейко’. Входячи до складу фразеологізму та приписуючи відповідні якості певному етносу, етноніми можуть забезпечувати якісну характеристику й оцінку денотата: to turn Turk – стати дражливим, зарозумілим, бундючним, жорстоким; to weep Irish – вдавати смуток; as hard hearted as a Scot of Scotland – безсердечна людина.

Розділ 3. “Функціонування етнономінацій у ситуації спілкування англійців з представниками інших народів”. Національні особливості світосприйняття визначають специфіку комунікативної взаємодії англійців з представниками “чужих” етносів. Міжетнічне спілкування визначається, з одного боку, стереотипним (упередженим або толерантним) ставленням до “чужих” народів, а з іншого – вимогами принципу політичної коректності та мирного співіснування різних націй. Наявні у суспільстві етнічні упередження виявляються у використанні неофіційних етнономінацій та впливають на вибір мовцем комунікативних стратегій і мовленнєвих тактик.

Для номінації іноземців як представників групи “ВОНИ-чужі” у творах сучасної англійської художньої прози персонажами-англійцями використовуються такі комунікативні стратегії, для реалізації яких вживаються офіційні етноніми, етнофобізми та етноніми-прізвиська:

1. Стратегія ідентифікації національної приналежності особи. Можливість використання зазначеної стратегії для номінації як іноземців, так і представників МИ-групи (англійців) зумовлює широке застосування стратегії ідентифікації у міжетнічній взаємодії. Визначення національності іноземця із залученням офіційних етнонімів дозволяє мовцю-англійцю уникнути негативної оцінки представника “чужого” народу, приховати упереджене або прихильне ставлення до останнього. Використання нейтральних офіційних етнонімів відповідає сучасним вимогам політичної коректності під час міжетнічного спілкування:

… there have been a succession of au pairs and I have seen a few of them crying in this kitchen. There was the Sardinian, who missed her mum’s cooking. The Finn who missed her boyfriend. The German who discovered she didn’t like getting out of bed before noon (T.Parsons).

У наведеному вище прикладі досягнення стратегічної мети ідентифікації особи забезпечується використанням тактики зазначення національності, для чого вживаються офіційні етноніми the Finn та the German.

У межах стратегії ідентифікації національної приналежності особи тактика зазначення національності здебільшого вживається у поєднанні з тактикою вказування на походження особи (he was Turkish, … he had been born in Istanbul):

His name was Conrad. Very little was known about him, although it was said that he was Turkish, that he had been born in Istanbul, the son of a butcher … (A.Horowitz).

Використання офіційних етнономінацій також забезпечує розгортання тактики вказування на фізичні якості та колір шкіри іноземця:‘

Are you worki’ mate?’

The Somalian-looking driver squinted at her, then rolled down his window. ‘Pardon?’ (C.Newland).

У випадку застосування тактики вказування на колір шкіри іноземця відбувається загальна ідентифікація останнього як представника не стільки окремого народу, скільки відповідної раси:

A brown-skinned woman sat on one of the stools… Two white men in suits stood beside the woman… Beside them were three black girls dressed in a jeans, jumpers and the shiny black raincoats that were currently so fashionable (C.Newland).

2. Оцінно-характеризуюча стратегія. Одним з основних комунікативних завдань у ситуації міжетнічного спілкування є надання характеристик та оцінки представникам “чужого” народу й їхнім діям (Т.А. ван Дейк). Досягнення загальної стратегічної мети може здійснюватися завдяки використанню однієї або декількох мовленнєвих тактик із залученням офіційних етнонімів, які набувають певних оцінних конотацій, але не призводять до приниження або образи іноземців:

The Japanese, that exquisitely reserved tribe, sing without any shyness at all, and I see that Hamish is right: karaoke is an outlet for emotion in a society where emotions are not encouraged to spill out all over the place, a society on the other side of the planet where they still expect their people to maintain the stiff upper lip (T.Parsons).

Мовцем-англійцем застосовуються такі тактики реалізації оцінно-характеризуючої стратегії щодо японців:

–

–

У наступному прикладі тактика приписування стереотипних якостей (all Georgians are thieves and vagabonds, and better behind bars…) поєднується з тактикою узагальнення (термін М.Раплей, Ч.Антакі) (all Georgians):‘

Merlin will not repeat not add to his report on the repression of Georgian nationalism and the rioting in Tbilisi. Not being himself a Georgian, he takes the traditional Russian view that all Georgians are thieves and vagabonds, and better behind bars…’ (J.leй).

3. Стратегія позитивної самопрезентації мовця-англійця. Під час стратегічної організації висловлень з приводу такої “делікатної” теми, як міжетнічні стосунки, адресант зазвичай керується загальною установкою на створення або підтримання власного позитивного образу. Ця установка є основою стратегії позитивної самопрезентації (Т.А. ван Дейк, О.С.Іссерс). У межах стратегії позитивної самопрезентації англієць залучає нейтральні позначення іноземців, використовуючи офіційні етноніми:‘

You were talking to the Jew,’ she said.‘

His name is Jacob, and he’s a Dutchman.’‘

He’s a Jew. Everybody knows that.’‘

Then perhaps they should learn some more about him.’‘

He’s still a Jew,’ she said, but the vehemence in her voice had faded.‘

So tell me what you understand by that.’ He knew she was repeating what others had already said, and that any true prejudice was not her own (R.Edric).

У наведеному прикладі у межах стратегії позитивної самопрезентації мовець-англієць використовує тактику поправки (His name is Jacob, and he’s a Dutchman) та тактику заперечення негативних фактів щодо іноземця (Then perhaps they should learn some more about him).

Використання офіційних етнонімів у межах цієї стратегії зумовлено прагненням мовця висловлюватися таким чином, щоб а ні його судження, а ні він сам не сприймалися представниками соціуму як упереджені, несправедливі або расистські (Т.А. ван Дейк).

4. Стратегія приниження представників чужих етнічних груп. Головною метою мовця-англійця у ситуації міжкультурної комунікації може бути дистанціювання “чужих” етнічних груп відносно своєї МИ-групи, а провідною виступає стратегія приниження представника іншого народу. Для реалізації цієї стратегії використовуються етнофобізми й етноніми-прізвиська, які є образливими позначеннями іноземців. Стратегія приниження співвідноситься зі стратегією дискредитації (у термінах О.С.Іссерс), з тією різницею, що остання є більш загальною та використовується у ширшому колі комунікативних ситуацій.

Для ілюстрації стратегії приниження з використанням образливих позначень іноземця наведемо ситуацію міжетнічної взаємодії з роману Т. Парсонза, а саме, діалог, що відбувся між англійцем-відвідувачем китайського ресторанчику та продавцем-китаянкою:‘

Just give us a fucking bag of chips, you monkey.’‘

No dirty words! Chips only with meal!’ She taps a menu with her biro. ‘

Just give us a bag of fucking chips, you old cow,’ he says.‘

I don’t want any greasy foreign muck,’ says the skinhead. ‘I don’t want any of your sweet and sour crap. Just … give … me … a … bag … of … fucking … chips.’

Muttering to himself about Chinks and chips and greasy foreign muck, he leaves the Shanghai Dragon, slamming the door behind him (T.Parsons).

Звертаючись до продавця (you monkey, you old cow), мовець-англієць використовує грубі інвективні вирази (greasy foreign muck) та вдається до тактики вербалізації образливих характеристик іноземця. Неодноразове використання мовцем вульгаризмів і табуйованої лексики (a fucking bag of chips) є реалізацією тактики інвективізації власного мовлення, спрямоване на досягнення максимального прагматичного ефекту – виявити зневажливе ставлення до співрозмовника, принизити його. Мовцем-англійцем залучається також тактика використання мовної гри: римоване поєднання неофіційного пейоративного прізвиська китайців та назви страви (Chinks and chips and greasy foreign muck) спрямовано на приниження іноземця.

5. Стратегія висміювання представників чужих етнічних груп. Для висловлення іронічного, зневажливого ставлення до іноземців англійцями використовується стратегія висміювання представників чужих етнічних груп. У межах макростратегії дистанціювання, висміюючи звички, поведінку, спосіб життя або рівень освіченості тощо, адресант прагне створити негативний образ іншого народу у адресата, для чого залучаються неофіційні позначення іноземців – етнофобізми та етноніми-прізвиська, а також офіційні етноніми, що набувають негативних оцінних конотацій:‘

Give this place to the great unwashed and just watch them kill the golden goose,’ he said. ‘But of course the great unwashed will eat anything’ (T.Parsons).

У наведеному вище прикладі англієць-відвідувач бару у Гонконзі вдається, по-перше, до тактики використання мовної гри та застосовує принизливе позначення китайців (the great unwashed), по-друге, до тактики опису парадоксальної поведінки іноземця (just watch them kill the golden goose). Китайцям приписується нездатність раціонально керувати країною, байдуже ставлення до власної долі (the great unwashed will eat anything), що є реалізацією тактики опису способу життя іноземців.

У наступному прикладі розгортання стратегії висміювання іноземця забезпечується використанням низки тактик:‘

Arabs,’ Alleline repeated, pushing aside the folder and dropping a rough pipe from his pocket. ‘Any bloody fool can burn an Arab, can’t he, Bill? Buy a whole damn Arab cabinet, for half a crown if you’ve a mind to’ (J.leй).

Серед них:

–

–

–

Під час міжетнічної взаємодії, називаючи іноземців та надаючи їм певні характеристики, мовець-англієць переслідує визначену комунікативну мету – орієнтування у багатонаціональному світі. Успішне досягнення зазначеної мети веде до ототожнення або відчуження індивіда відносно певної етнічної спільноти.

ВИСНОВКИ

У процесі номінації іноземців англійці демонструють стереотипні уявлення стосовно національних характерів, поведінки представників інших народів, їхнього способу життя та діяльності, використовуючи відповідні етнономінації.

Етнічні стереотипи, що відбиваються у концептуальній картині світу, присутні у структурі концепту ІНОЗЕМЕЦЬ. У сучасній англійській мові зазначений концепт вербалізується за допомогою системи етнономінацій, у семантиці яких виявляється ототожнення (автоетноніми) або відчуження (зовнішні етноніми) мовця відносно іншого народу. Концептуальна модель етнічної номінації у сучасній англійській мові представлена предметно-акціональним фреймом, конституентами якого є декілька сутностей ДЕХТО: англієць та іноземець. Мовець-англієць за допомогою офіційного етноніму або неофіційної назви позначає представника іншої етнічної спільноти та реалізує намір відмежуватися від нього.

Загальновизнані офіційні етнономінації позбавлені позитивних або негативних конотацій і набувають оцінного значення лише у мовленні. Неофіційні етнономінації у сучасній англійській мові представлені етнонімами-прізвиськами та етнофобізмами.

На позначення іноземців у неофіційному мовленні англійці широко застосовують власні імена представників етносу-референта; скорочені офіційні етноніми певного народу; етнонімічні назви образного характеру, які вказують на зовнішність, расові відмінності, соціокультурні властивості, спосіб життя, типову поведінку, гастрономічні уподобання представників “чужого” народу. Образні етнономінації створюються за допомогою переосмислення значення лексичної одиниці на підставі метафоричного та метонімічного переносів. На позначення іноземців англійці використовують біоморфні і соціоморфні метафори. Метонімічні переноси назв певних сутностей на представників “чужих” народів відбуваються із залученням назв біоморфних (антропоморфних, зооморфних, ботанічних), соціоморфних явищ та назв матеріальних предметів або культурних реалій.

Етноніми функціонують не тільки як самостійні лексичні одиниці, але й вживаються як складові елементи фразеологізмів, які представляють узагальнене стереотипне уявлення про іноземця в англійському суспільстві. У складі фразеологізмів вони поєднують вказівку на конкретний етнос з імпліцитною семою “чужий” і викликають переосмислення, суттєві зміни значення основного компонента всієї одиниці.

Організація міжетнічного спілкування та сприйняття англійцями іноземців зазнають впливу таких екстралінгвістичних факторів, як стереотипні уявлення про національні характери та особливості національного менталітету представників чужих етнічних спільнот, вияви ксенофобії, расової дискримінації. Упереджене ставлення до “чужих” етносів, застосування етнонімів-прізвиськ є проявами ксенофобії, що порушує принцип політичної коректності організації міжетнічної комунікації, дотримання якого на мовному рівні реалізується за допомогою вживання нейтральних етнономінацій – офіційних етнонімів у міжетнічному спілкуванні.

Використання певних одиниць системи етнономінацій і вибір відповідної комунікативної стратегії зумовлений етнічними стереотипами сприйняття іноземців у англійському соціумі. У ситуаціях міжетнічного спілкування процес комунікації спрямовується на розмежування та віднесення комунікантів до групи “МИ-свої” та “ВОНИ-чужі”. Прагматична настанова дистанціювання та ототожнення стосовно певної етнічної групи реалізується за допомогою стратегії ідентифікації національної приналежності особи та таких аксіологічних стратегій: оцінно-характеризуючої стратегії, стратегії позитивної самопрезентації мовця-англійця, стратегії висміювання та стратегії приниження представників “чужих” етнічних груп. Вживання офіційних, позбавлених негативної конотації етнонімів, та автоетнонімів спрямовано на позначення національної приналежності особи, тобто – на розгортання стратегії ідентифікації людини. З іншого боку, неофіційні етнономінації не лише називають, але й оцінюють, певним чином характеризують представників інших народів, що зумовлює їх функціонування у межах аксіологічних стратегій.

Перспективним у майбутньому є виділення та дослідження специфічних стратегій, до яких вдаються представники “чужої” для мовців-англійців етнічної групи. Значний інтерес викликає встановлення особливостей системи етнономінацій у різних варіантах сучасної англійської мови. Перспективним є також контрастивне дослідження представлення іноземців у англійській, українській та інших мовних картинах світу.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

АНОТАЦІЯ

Святюк Ю.В. Семантика та функціонування етнономінацій у сучасній англійській мові. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Донецький національний університет, Донецьк, 2005.

Дисертація присвячена вивченню семантики та функціонування етнономінацій у британському варіанті сучасної англійської мови. Представлено види етнономінацій на позначення етнічних спільнот залежно від напрямку