ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

ТОМАШЕВСЬКА Марина Олександрівна

УДК 340.130

КОРПОРАТИВНІ АКТИ

В СИСТЕМІ ДЖЕРЕЛ ПРАВА УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових вчень

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Науковий керівник –

доктор юридичних наук, професор

Оніщенко Наталія Миколаївна –

провідний науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Калюжний Ростислав Андрійович –

начальник кафедри теорії держави і права Національної академії внутрішніх справ України (м. Київ)

кандидат юридичних наук

Власов Юрій Леонідович –

суддя Господарського суду міста Києва

Провідна установа –

Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, кафедра теорії держави і права (м. Харків)

Захист відбудеться “ 20 ” травня 2005 р. о “ 14 ” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.867.01 Інституту законодав-ства Верховної Ради України (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту законодав-ства Верховної Ради України (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4).

Автореферат розісланий “ 20 ” квітня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат юридичних наук Биков О.М.

загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Ринкові перетворення та зміна типу взаємодії права й економіки передбачають оптимізацію і вдосконалення системи джерел права, серед яких чільне місце у вітчизняному праві традиційно належить нормативно-правовим актам. Ефективність реалізації загальних приписів закону безпосередньо пов’язана із дієвістю та кваліфікованістю підзаконного матеріалу, тому неупинно зростає роль таких джерел права, як нормативні договори та корпоративні акти.

У сучасних умовах, коли відбувається піднесення ролі індивіда як основного носія прав та свобод, помітною є гуманізація і демократизація законодавства. Ці тенденції проявляються, зокрема, в тому, що держава надає організаціям, об’єднанням та підприємствам достатню свободу, в рамках якої вони мають право здійснювати власну – корпоративну — нормотворчість. Таким чином, долається віддаленість нормативних приписів від практики. Правовий орієнтир, закладений у нормі закону, конкретизується, доповнюється і розвивається в корпоративних правилах і механізмах відповідно до нагальних потреб діяльності конкретної організації.

Корпоративна нормотворчість має бути гармонійно вписана у вітчизняну правову систему, відповідати загальним правилам та техніці правотворчості, відзначатись високою правовою культурою. Для цього необхідно визначити місце корпоративних актів у загальній ієрархії правових актів, з’ясувати особливості їх реалізації, ступінь обов’язковості та механізми забезпечення, які застосовуються суб’єктами приватного права.

Вимоги до техніки створення корпоративних актів потрібно чітко визначити. Внутрішні документи обмежені рамками закону і мають відповідати всім його вимогам і водночас здійснювати більш гнучке налагодження механізму регулювання відносин, які належать до його компетенції.

Корпоративні акти, що приймаються організаціями і не суперечать законодавству, мають обов’язкову юридичну силу для всіх суб’єктів внутрішніх відносин, а також державних органів, інших комерційних та некомерційних організацій. Вони відіграють важливу роль у процесах правозастосування та правореалізації. Корпоративні акти широко застосовуються судовими органами, зокрема, при розгляді спорів про виконання договорів та визнання угод недійсними, спорів, пов’язаних із прийняттям та виконанням управлінських рішень організації, трудових спорів тощо.

Функціонування корпоративних актів є важливим не лише в умовах суперечливого правового регулювання, а й при високій юридичній техніці та ефективному механізмі правового регулювання. Корпоративні акти є невід’ємною ланкою загальної системи чинних нормативних актів, яка забезпечує чітке, оперативне та однозначне застосування законодавства у практиці підприємств, організацій, об’єднань громадян. Злагоджене функціонування системи джерел права неможливе без включення до неї корпоративних регуляторів та визначення їх функціонального навантаження. На сьогодні корпоративні акти є феноменом, правова природа якого ще однозначно не визначена та до кінця не досліджена у теоретичному аспекті. Отже, актуалізація місця і ролі корпоративних актів у правовій системі, їх застосування у широкому колі правовідносин зумовлюють необхідність ретельного, комплексного дослідження цього явища, надання йому змістовного наукового характеру.

Теоретична база дослідження ґрунтується на фундаментальних працях відомих вітчизняних та зарубіжних правознавців. Особливе значення при формуванні концептуальних та світоглядних засад відіграли фундаментальні праці М. Вебера, Т. Гоббса, Дж. Локка, загальні роботи С. Алексєєва, С. Братуся, А. Венгерова, С. Вільянського, В. Горшеньова, С. Зівса, Д. Керімова, С. Кечек’яна, М. Коркунова, О. Малько, М. Матузова, П. Недбайло, В. Нерсесянца, Є. Пенькова, А. Піголкіна, С. Полєніної, Л. Спиридонова, Ю. Тихомирова, В. Туманова, О. Черданцева, О. Шебанова Г. Шершеневича, Л. Явича, комплексні дослідження Р. Давида, праці сучасних українських науковців В. Журавського, О. Зайчука, О. Копиленка, Н. Оніщенко, О. Скакун. Ці вчені глибоко дослідили сутність соціальної системи, природу соціальних норм та їх різноманіття.

Зв’язок проблеми корпоративних актів з науковими програмами, планами і темами. Дисертація виконана у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України відповідно до планової теми “Теоретичні проблеми реалізації прав і свобод людини і громадянина в Україні” № РК U007590.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у формуванні науково обґрунтованої концепції корпоративного акта як особливої форми права, що включає визначення суті, місця, ролі та значення корпоративних актів у загальній системі джерел права України, комплексному аналізі теоретичних та практичних проблем створення, прийняття і реалізації корпоративних актів та корпоративних норм, розробці практичних рекомендацій щодо формування системи корпоративного регулювання в рамках окремої організації.

Досягнення поставленої мети вимагає постановки і вирішення таких завдань аналітичного та методичного характеру:— 

аналіз системи соціального регулювання та виділення особливостей корпоративного регулювання як її елементу, окреслення його відмінностей від процесу управління;— 

видова характеристика соціальних норм як форми регулювання суспільних відносин, виділення серед них корпоративних норм;— 

з’ясування етимології терміна “корпоративна норма”, визначення поняття корпоративної норми, її ознак, видів, особливостей структури та функцій;— 

виділення ознак корпоративного акта, які вирізняють його з-поміж інших джерел права, визначення поняття корпоративного акта;— 

розробка класифікації корпоративних актів;— 

визначення місця корпоративних актів у ієрархії правових актів відповідно до їх юридичної сили;— 

розкриття сутності та природи корпоративної нормотворчості;— 

опис техніки створення корпоративних актів;— 

визначення змісту та особливостей функціонування корпоративних норм у різних галузях права;— 

обґрунтування необхідності проведення уніфікації та систематизації корпоративних актів та з’ясування її специфіки порівняно із загальноправовою;— 

аналіз основних підходів до застосування корпоративних актів у світовій практиці, виявлення зарубіжного досвіду, корисного для вдосконалення національної практики функціонування корпоративних актів, висвітлення світових тенденцій розвитку корпоративної нормотворчості.

Об’єктом дослідження є корпоративний акт як один із видів джерел права України.

Предметом дослідження обрано теоретичні проблеми вивчення корпоративних актів, а саме з’ясування їх поняття, сутності, правової природи, структури, змісту, складових елементів, видового різноманіття, місця і функціонального призначення в системі джерел права загалом та в окремих галузях права зокрема, особливостей техніки корпоративної нормотворчості, практичних аспектів реалізації, напрямів та тенденцій розвитку.

Слід зазначити, що теорія права розглядає корпоративний акт як різновид джерела права, водночас цивільне право досліджує його в комплексі із суб’єктом нормотворчості – юридичною особою. За обсягом аналізу проблематики корпоративних актів предмет дослідження науки теорії права і цивільного права співвідносяться як загальне та особливе. Оскільки цивільне право вивчає корпоративні акти лише у галузі цивільних правовідносин, а теорія права розглядає їх як самостійне джерело права, представлене майже в усіх галузях права та сферах суспільних відносин.

Методологічною основою дисертації є філософські та світоглядні підходи, метод діалектичного матеріалізму, загальнонаукові принципи і методи, спеціальні і приватні методи правового дослідження, загальні логічні методи пізнання (абстрагування, аналіз, синтез, узагальнення).

Дисертантом широко застосовані системний підхід, синергетичний аналіз. При дослідженні місця корпоративного акта в системі джерел права ми виходили із засад герменевтики, розглядаючи корпоративний акт, з одного боку, як самостійний правовий феномен та, з іншого — як інтегрований нормативний регулятор у взаємодії з іншими соціальними засобами впливу.

Серед основних принципів можна відзначити всебічність та комплексність наукового дослідження.

Використано історичний метод для дослідження процесу становлення корпоративних відносин, еволюції корпоративної нормотворчості, виникнення та розвитку уявлень про корпорацію. Порівняльно-правовий метод використаний для аналізу особливостей застосування корпоративних актів у теорії і практиці зарубіжних країн.

Наукова новизна полягає у всебічному дослідженні корпоративного регулятора суспільних відносин і його нормативних форм. Уперше здійснено комплексний аналіз правової природи, суті, місця, ролі та функцій корпоративних актів і корпоративних норм, розроблена їх класифікація та видова характеристика, обґрунтовано значення для поліпшення якісних показників чинного законодавства, у підтриманні прогресивних тенденцій розвитку сучасної правової системи, а також у самоорганізації суспільного життя як одного із чинників розбудови громадянського суспільства.

Результати дисертаційного дослідження відображені у таких теоретичних узагальненнях, які відбивають його наукову новизну:

1. Досліджено корпоративне регулювання як самостійну нормативну систему, що має стосовно права комплементарний характер.

2. Виявлено характер співвідношення та взаємодії корпоративних норм із іншими видами соціальних норм.

3. Розглянуто доктринально-правове підґрунтя розбіжностей термінологічного визначення корпоративних норм та локальних норм, а також їх відмінність від норм відомчих.

4. Визначено корпоративну норму як загальнообов’язкове правило поведінки, що приймається організацією, поширюється на її членів, учасників, працівників, виражає їх узгоджену волю, регулює внутрішні відносини та визначає правосуб’єктність організації.

5. Встановлено, що прямо передбачена санкція в корпоративній нормі буває рідко, і її реалізація в деяких випадках потребує індивідуального акта правозастосування, це є основною особливістю структури корпоративної норми. Елементами корпоративної норми можуть бути гіпотеза, диспозиція та санкція. Найбільш поширеними є одно- або двохелементні корпоративні норми, які складаються із диспозиції або диспозиції та гіпотези.

6. Розглянуто корпоративний акт як різновид джерела права. Він визначається як документ встановленої форми, виданий від імені юридичної особи її компетентним органом згідно з встановленою процедурою з метою регулювання відносин, які складаються в процесі діяльності цієї юридичної особи, містить обов’язкові для виконання правила та встановлює, змінює чи припиняє правовідносини.

7. Доведено, що корпоративні акти, які діють у межах окремо взятої організації, функціонують як єдина система, яка в ідеалі характеризується узгодженістю, взаємодією, диференціацією складових за предметом регулювання та органом прийняття.

8. З’ясовано характер корпоративної правотворчості, яка не є делегованою чи санкціонованою з боку держави і розглядається як закріплене державою повноваження організацій, товариств, підприємств, об’єднань та інших колективних суб’єктів щодо здійснення ними правотворчих функцій. При цьому наголос робиться на первинному закріпленні правотворчої компетенції за юридичними особами. Звідси виводиться підзаконний характер корпоративних актів, обов’язкові вимоги до їх легітимності, що відкидає необхідність їх додаткового санкціонування, а також закріплена у загальній нормі, а не дозволена у індивідуальному порядку можливість здійснення корпоративної нормотворчості.

9. Встановлена належність корпоративного акта до системи локального регулювання та водночас загальнообов’язковість на рівні всієї системи правового регулювання, що визначає подвійний характер його юридичної сили. Остання встановлюється на загальнодержавному рівні закріпленими за організацією як автономним суб’єктом правотворчими повноваженнями та ступенем загальності корпоративних нормативних актів, а на локальному рівні – місцем корпоративного органу, що прийняв акт у системі організації.

10. Доведено, що корпоративні норми регулюють відносини у різних галузях права. Належність корпоративної норми до певної галузі права визначається передусім її матеріальним змістом, який відповідає змісту правовідносин тієї чи іншої галузі права. Взагалі можливість функціонування в рамках конкретної галузі корпоративних норм та їх питома вага залежать безпосередньо від методу галузевого регулювання. У галузях права з диспозитивним методом регулювання корпоративних норм більше, ніж у галузях, де використовується імперативний метод.

11. Обґрунтовано необхідність проведення уніфікації корпоративних актів, суть якої полягає у визначенні способів типового регулювання корпоративних відносин та узагальненні зовнішніх форм та ознак актів, що видаються організаціями. Уніфікація спрямована на зменшення множини видів корпоративних актів та забезпечення єдиних підходів у їх застосуванні, не порушуючи при цьому об’єктивно необхідного ступеня спеціалізації.

12. Проведено аналіз зарубіжного досвіду у сфері корпоративної нормотворчості, який свідчить про двоєдину спрямованість у розвитку корпоративних актів. З одного боку, помітно зменшується роль установчих документів як особливого та основного виду актів організацій. І водночас дедалі більшої значущості набувають внутрішні норми і правила, які регулюють поведінку працівників, членів, учасників організацій і які містяться у спеціальних документах, – кодексах, положеннях, регламентах. Проілюстровано значущість у корпоративних правовідносинах санкцій, що пов’язані із застосуванням суспільного впливу, коли порушник карається шляхом поширення інформації про його недобросовісність, неправомірність його поведінки чи її антисоціальний характер.

Про новизну даної тематики свідчить той факт, що у підручнику “Проблемы общей теории права и государства” Проблемы общей теории права и государства / Под общ. ред. В.С. Нерсесянца. — М.: Норма-Инфра, 2002., який вийшов друком у 2002 році, у розділі “Право и права человека в нормативной системе общества”, у параграфі “Право в системе социального регулирования” взагалі не згадуються корпоративні норми.

Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційне дослідження може використовуватись у теоретичних дослідженнях, наукових розробках, у процесі реалізації та застосування права, у практичній діяльності по створенню та прийняттю корпоративних актів, під час підготовки підручників та навчальних посібників для викладачів та слухачів вищих навчальних закладів.

Апробація результатів дослідження проводилася на засіданнях відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Його основні тези були викладені у доповідях на науково-практичних конференціях: міжнародній науковій конференції молодих вчених „Треті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 5–6 листопада 2004 р., тези доповіді опубліковані); „Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів” – Міжнародна науково-практична конференція (м. Київ, 23–29 квітня 2004 р., тези доповіді опубліковані); основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у 4 публікаціях у наукових виданнях.

Структура роботи відповідає меті та завданням дослідження. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, що мають сім підрозділів, і висновків. Загальний обсяг дисертації 214 сторінок, до тексту додано список використаних джерел на 9 сторінках (140 найменувань).

ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, формулюються мета і завдання дослідження, визначаються об’єкт, предмет дослідження, описуються методи та теоретична база дослідження, розкриваються наукова новизна дисертаційної роботи, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, наводиться перелік публікацій, у яких були апробовані результати наукової роботи, тощо.

У розділі „Соціальне регулювання: сутність та призначення”, який складається із двох підрозділів, розкривається сутність соціального регулювання як основного організуючого чинника в суспільстві, характеризуються його різновиди, визначаються механізми та засоби регулювання суспільних відносин у різних сферах життя, аналізується їх самобутність та шляхи взаємодії.

Підрозділ .1 „Природа соціального регулювання та його організуюча роль” присвячений дослідженню соціального регулювання, його ознак, інфраструктури, видів, історичному розвитку поглядів на соціальне регулювання.

Аналіз історичного розвитку поглядів на соціальне регулювання надав можливість встановити, що в міру наукового прогресу та еволюції людства ці погляди змінювалися від релігійних чи класових до науково обґрунтованих – біхевіористських, системних.

Ми дійшли висновку, що найбільш повно і правильно визначити роль і місце соціального регулювання в суспільстві можна, лише розуміючи суспільство як динамічну систему, в якій завжди існує так звана нон-сумарність, коли ціле більше, ніж його складові. Тому суспільство є особливою соціальною системою, а не простою сумою індивідів. Водночас системні якості надаються суспільству насамперед завдяки такому організуючому процесу, як соціальне регулювання.

Соціальне регулювання можна визначити як закономірний суспільний процес, що за допомогою особливого механізму визначає і впорядковує поведінку людей, забезпечує стабільність та організованість зв’язків між ними.

Встановлено, що на відміну від біологічного регулювання, яке відбувається на основі об’єктивних законів природи, соціальне регулювання здійснюється за допомогою правил та законів, встановлених людьми, і містить ознаки суспільної свідомості – абстрактність, узагальненість, ідеальність мети. Ці риси людської свідомості й визначають таку еволюційну ознаку соціального регулювання, як нормативність.

Серед нормативних регуляторів ми виділяємо корпоративний, який є різновидом соціально-нормативного, і володіє всіма суттєвими рисами останнього, серед них: 1) соціальна природа; 2) об’єктивність; 3) наявність особливого механізму регулювання; 4) нормативність.

Особливими рисами корпоративного регулювання є такі:

1. Реалізація в рамках певної організації. Такою організацією може бути як корпорація-інститут, тобто спільнота людей, сформована у результаті диференціації суспільства на окремі прошарки, групи як наслідок розкладу родового ладу, так і корпорація-установа, що є результатом розвитку в суспільстві підприємницьких засад.

2. Специфіка механізму корпоративного регулювання, який включає: 1) засоби впливу – корпоративні норми; 2) сукупність методів та способів впливу, серед яких домінує спонукання та заохочення; 3) структури, які здійснюють корпоративне регулювання.

Зроблено висновок, що корпоративне регулювання – це інституціональний вид регулювання, що здійснюється на рівні певної соціальної організації локального характеру шляхом впливу на поведінку її членів за допомогою специфічних засобів, які безпосередньо встановлюються і підтримуються організацією.

У підрозділі 1.2 „Різновиди соціальних норм та їх місце в суспільстві” розглядається різноманіття соціальних норм, їх відмінність від норм технічних, загальні ознаки та функції. Проаналізовано взаємодію різних видів соціальних норм, зокрема корпоративних норм із нормами права та нормами моралі.

З’ясовано, що вплив моралі на корпоративні норми полягає у формуванні певних засад корпоративної моралі, коли спільні інтереси домінують над особистими і яка ґрунтується на категоріях взаємовиручки, підтримки, солідарності, роботі у команді. Розглядаються найбільш ефективні моделі взаємодії людей у корпорації через призму особистісних відносин і моральних засад, зокрема, індивідуалістичні концепції досягнення успіху та „коопераційні моделі”, серед яких особливо був відмічений японський досвід організації корпорацій за зразком „великої сім’ї”.

У процесі дослідження взаємодії корпоративних норм із нормами права розглянуто, яким чином дія корпоративної норми забезпечується засобами правового регулювання: 1) правова норма окреслює простір для функціонування корпоративної норми шляхом визначення предмета її дії; 2) правом регламентується процедура прийняття корпоративної норми; 3) корпоративна норма забезпечується державним примусом; 4) корпоративна норма легалізується в установленому порядку; 5) норма права завжди має пріоритетний щодо корпоративної норми характер; 6) правом визначаються основні напрями та засади корпоративного регулювання.

У розділі „Корпоративні норми, корпоративні акти, їх значення та класифікація”, який складається із трьох підрозділів, висвітлюються питання, що стосуються поняття, ознак, структури корпоративної норми, її функцій, характеризується корпоративний акт як особливий вид нормативного акта і складова системи підзаконних актів держави, визначаються його специфіка, види, юридична сила.

У підрозділі .1 „Поняття корпоративної норми” визначається поняття корпоративної норми. При дослідженні цього питання виявлено недосконалість понятійного апарату, який одночасно оперує як тотожними термінами: „корпоративні норми”, „локальні норми”, „місцеві норми”. Автором було проведено етимологічний аналіз термінів „корпоративна норма” та „локальна норма”, застосовано історичний метод, у результаті чого виявлено доктринальні відмінності у визначенні корпоративної норми та норми локальної. На захист винесено положення, що корпоративна норма та локальна норма, хоча і збігаються за своїм змістом та предметом регулювання, не можуть бути ототожнені, оскільки належать до різних правових доктрин. Так, термін „корпоративна норма” вживається в рамках правової доктрини періоду ринкових перетворень, а поняття „локальна норма” є характерним для радянського права. Неправильність застосування цих категорій може призвести до підміни сталих наукових понять.

Автор виділяє як самостійні групи норм – корпоративні, локальні та відомчі норми.

У цьому підрозділі дисертантом запропоновано власне визначення корпоративної норми як загальнообов’язкового правила поведінки, що приймається організацією, поширюється на її членів, учасників, працівників, виражає їх узгоджену волю, регулює внутрішні відносини та визначає правосуб’єктність організації.

Автор встановив та проаналізував основні ознаки корпоративної норми:— 

кількісна визначеність суб’єктів, на яких поширюється дія норми;— 

необмеженість дії у просторі;— 

вольовий зміст;— 

належність до різних галузей права;— 

мобільність прийняття, зміни, припинення дії;— 

загальнообов’язковий характер;— 

швидко доводиться до адресата.

Розглянуто особливі функції корпоративної норми – правоконкретизуючу та правопоповнюючу.

У підрозділі .2 „Корпоративні норми в галузях права України” проаналізовано значення корпоративних норм для функціонування відносин у різних галузях права України. Встановлено, що найбільша кількість корпоративних норм у галузях, де домінує диспозитивний метод регулювання. Сучасна наука функціонування корпоративних норм передусім пов’язує із цивільними правовідносинами і цивільним правом. Крім того, велику роль корпоративні норми відіграють у галузях трудового, аграрного, підприємницького права.

У підрозділі .3 „Корпоративні акти та їх класифікація” розглянуто корпоративний акт як особливий вид джерела права, проаналізованого його особливості та виявлено основні ознаки: — 

документальна форма; — 

офіційний характер; — 

приймається лише компетентним органом у встановленому процесуальному порядку; — 

автономний статус суб’єкта правотворчості; — 

правотворчий характер (спрямований на встановлення, зміну чи припинення правовідносин); — 

приймається в рамках диспозитивного дозволу законодавства; — 

цільова орієнтація; — 

узгодженість у рамках внутрішньої нормативної системи; — 

загальнообов’язковість; — 

обмежений об’єкт регулювання; — 

випереджаюче відображення суспільного життя.

Дисертант визначив, що корпоративний акт – це документ встановленої форми, виданий від імені юридичної особи її компетентним органом згідно з встановленою процедурою, з метою регулювання відносин, що складаються в процесі діяльності цієї юридичної особи, і містить обов’язкові для виконання правила та встановлює, змінює чи припиняє правовідносини.

Проаналізовано різні види корпоративних актів та наведено їх класифікацію за такими критеріями: 1) суб’єктом корпоративної нормотворчості; 2) нормативною природою; 3) сферою дії; 4) юридичною силою; 5) галузевою ознакою; 6) підставою прийняття; 7) порядком доведення до адресата; 8) спрямованістю приписів; 9) видом організації; 10) дією у часі; 11) характером компетенції органу, що прийняв акт.

Автором було виявлено неоднозначність у розумінні корпоративної нормотворчості та її причини, які полягають у відмінності наукових підходів до повноважень організацій щодо прийняття власних актів. На захист виноситься положення про те, що корпоративна нормотворчість не є делегованою чи санкціонованою з боку держави, а є закріпленим державою за організаціями повноваженням здійснювати правотворчі функції.

Встановлено, що корпоративні акти належать до загальної ієрархії нормативно-правових актів, у якій вони за своєю юридичною силою займають нижній щабель, оскільки мають найменший рівень загальності і сфера їх дії обмежена відносинами конкретної юридичної особи.

У розділі „Місце корпоративних норм у вітчизняній і світовій юридичній практиці”, який складається із двох підрозділів, аналізується значення і роль корпоративних норм у підтримці сучасних позитивних тенденцій розвитку права, зокрема уніфікації та систематизації, проведено узагальнення світового досвіду щодо особливостей корпоративної правотворчості та корпоративного правозастосування.

У підрозділі .1 „Уніфікація корпоративних актів: вітчизняна практика” встановлені основні фактори, які визначають необхідність проведення уніфікації корпоративних актів – це єдність державного економічного простору, міжнародна інтеграція, яка передбачає наявність певних стандартів щодо форми і змісту корпоративних актів та формування корпоративних правовідносин.

Автором визначено уніфікацію корпоративних актів як сукупність способів типового регулювання корпоративних відносин та узагальнення зовнішніх форм і ознак актів, що видаються організаціями, спрямованих на зменшення множини їх видів та забезпечення єдиних підходів у їх застосуванні, які при цьому не порушують об’єктивно необхідного ступеня спеціалізації.

На основі теоретичного узагальнення автором зроблено висновок, що завданням уніфікації корпоративних актів є: 1) забезпечення одноманітності видів і різновидів корпоративних актів; 2) встановлення єдиних обов’язкових вимог до змісту корпоративних актів; 3) формування єдиної системи загальновизнаних термінів.

Проаналізувавши особливості корпоративних актів, дисертант дійшов висновку, що їх уніфікація може бути: загальною, яка здійснюється на рівні найбільш загальних правових приписів і однаковою мірою стосується всіх нормативно-правових актів, у тому числі корпоративних; відомчою, яка відбувається на галузевому рівні, та внутрішньоорганізаційною (корпоративною), що проводиться організацією стосовно власних корпоративних актів.

Виявлено такі особливості уніфікації корпоративних актів:

1. Вона має місце на різних рівнях правової матерії й враховує вимоги найбільш загальних правових регуляторів, а тому виконує спеціальну правову функцію гармонізації та узгодження до певної міри різнорідних правових форм – корпоративних норм з нормами права.

2. Її окремі види спрямовані на типізацію регулювання в рамках лише одного суб’єкта права – конкретної організації.

3. Враховує необхідність високого ступеня спеціалізації корпоративних актів, а тому забезпечує оптимальний рівень особливості корпоративних норм.

4. Є менш тривалим за часом процесом, ніж уніфікація нормативно-правових актів, остільки стосується меншого за кількістю та предметною розрізненістю нормативного матеріалу.

5. Проводиться як державними органами, так і суб’єктами приватного права, тому поряд із загальнодержавними інтересами враховує приватні чи колективні потреби.

У підрозділі .2 „Тенденції та перспективи розвитку корпоративної нормотворчості: зарубіжний досвід” автор аналізує досвід щодо прийняття та застосування корпоративних актів зарубіжних країн, які мають розвинене корпоративне законодавство.

Дисертантом зроблено висновок, що поширеною є практика застосування типових форм корпоративних актів, які складаються законодавцем і наводяться у спеціальних нормативних документах. Це стосуються насамперед установчих документів. Автором відмічено прогресивне значення цих процесів, яке полягає у тому, що для особи, яка хоче розпочати підприємницьку або громадську діяльність шляхом створення спеціального суб’єкта права, полегшується проходження реєстраційних процедур, оскільки законодавець прямо вказує, які положення він хотів би бачити закріпленими в установчих документах, щоб презюмувати законність створення та діяльності майбутньої юридичної особи.

Водночас автор робить висновок, що, незважаючи на тенденцію до посилення законодавчої регламентації положень установчих документів, принцип диспозитивності все-таки продовжує бути основою державного впливу на сферу корпоративних відносин.

Особливу увагу дисертант приділив вивченню санкцій, які застосовуються у корпоративних правовідносинах. У зв’язку із цим виявлено, що найбільш поширеними є санкції, зміст яких становить застосування суспільного впливу. Такі санкції мають публічний характер, тобто порушник карається шляхом поширення інформації про його недобросовісність, неправомірність його поведінки чи її антисоціальний характер. В умовах громадянського суспільства учасники корпоративних правовідносин швидше реагуватимуть на загрозу їх репутації, спричинену публічним осудом, аніж на економічні чи правові санкції.

Осуд як різновид юридичної санкції передбачає наявність спеціального суб’єкта правозастосування – публічного (наприклад, суд) або приватного (інвестор, преса), який повинен мати соціальний, як правило, моральний авторитет у громадськості й у самого порушника, а також вагоме професійне чи особистісне значення для реалізації суспільних відносин у відповідній сфері.

Автором обґрунтовано висновок, що найбільш суворою санкцією за порушення корпоративних норм є припинення членства в організації й автоматично позбавлення особи права здійснювати окремий вид діяльності чи мати певний соціальний або професійний статус, який безпосередньо залежить від участі у спеціальній організації. У цьому випадку виключення з організації означає не лише формальне припинення членства, а й позбавлення права бути учасником певного виду соціальних відносин.

Висновки. у дисертації наведені теоретичні узагальнення і вирішення наукового завдання, що полягає у формуванні науково обґрунтованої концепції корпоративного акта як особливої форми права. Результати дисертаційного дослідження дають підстави для таких основних висновків:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

З огляду на викладене пропонуємо такі заходи вдосконалення дії корпоративних актів:

· заснування інститутів громадського та/чи професійного контролю у різних сферах суспільних відносин у формі відповідних об’єднань і організацій;

· підвищення авторитету і значущості цих утворень шляхом запровадження обов’язкових умов щодо членства в них суб’єктів відповідних видів діяльності;

· розробка та видання спеціалізованими державними органами та недержавними установами рекомендованих зразків та форм корпоративних актів, що надасть організаціям загальне уявлення про форму та оптимальний зміст внутрішніх документів та спростить процедуру їх реєстрації;

· підвищення рівня виконання корпоративних норм шляхом встановлення ефективної системи відповідальності за їх порушення із запровадженням заходів впливу громадської думки, які мали б публічний характер і передбачали залучення громадськості та засобів масової інформації.

Список опублікованих автором праць на тему дисертації:

1. Томашевська М.О. Корпоративні акти в системі джерел права України // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – Вип. .

2. Томашевська М.О. Корпоративне регулювання: сутність, ознаки, тенденції // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – Вип. .

3. Томашевська М.О. Поняття, сутність та значення корпоративних актів // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – Вип. .

4. Томашевська М.О. Особливості уніфікації корпоративних актів // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – Вип. .

Томашевська М.О. Корпоративні акти в системі джерел права України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права, історія політичних і правових учень. – Інститут законодавства Верховної Ради України, Київ, 2005.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню та з’ясуванню правової природи корпоративних актів у системі джерел права України. У роботі аналізуються загальнотеоретичні проблеми поняття, ознак, функцій, сутності корпоративних актів та корпоративних норм, розглядається юридична сила корпоративних актів та їх місце в ієрархічній системі нормативно-правових актів, висвітлені особливості корпоративної нормотворчості та уніфікації корпоративних актів.

Автор наводить ряд ознак, за якими здійснюється класифікація корпоративних актів. Детально розглядаються проблеми створення та прийняття корпоративних актів, визначено вимоги юридичної техніки щодо структури, мови, стилю та юридичної термінології корпоративного акта. З’ясовано форми, види та правила уніфікації корпоративних актів, проаналізовано зарубіжний досвід у сфері застосування корпоративних актів. Дано практичні рекомендації щодо підвищення ролі та ефективності застосування корпоративних актів як джерела права в Україні.

Ключові слова: корпоративне регулювання, корпоративні акти, корпоративні норми, уніфікація, корпоративна нормотворчість.

Томашевская М.А. Корпоративные акты в системе источников права Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 – теория и история государства и права, история политических и правовых учений. – Институт законодательства Верховной Рады Украины, Киев, 2005.

Диссертация посвящена комплексному исследованию и определению правовой природы корпоративных актов в системе источников права Украины. В работе анализируются общетеоретические проблемы понятия, признаков, функций, сущности корпоративных актов и корпоративных норм, рассматривается юридическая сила корпоративных актов и их место в иерархической системе нормативно-правовых актов, освещены особенности корпоративного нормотворчества и унификации корпоративных актов.

Автор приводит ряд признаков, по которым осуществляется классификация корпоративных актов. Детально рассматриваются проблемы создания и принятия корпоративных актов, определены требования юридической техники относительно структуры, языка, стиля и юридической терминологии корпоративного акта. Определены формы, виды и правила унификации корпоративных актов, проанализирован зарубежный опыт в сфере применения корпоративных актов. Даны практические рекомендации относительно повышения роли и эффективности применения корпоративных актов как источника права Украины.

Ключевые слова: корпоративное регулирование, корпоративные акты, корпоративные нормы, унификация, корпоративное нормотворчество.

TomashevskaCorporative acts in of Law sources of Ukraine. – Manuscript.

The dissertation for a Candidate Degree in Law by specialty 12.00.01 – Theory and History of the State and Law: History of Political and Legal Studies. – Law Institute of Supreme Rada of Ukraine, Kyiv, 2005.

The dissertation is dedicated to comprehensive research and determination of corporate acts nature in legal system of Ukraine as well as within its legal sources system.

In this study general theoretic problems of conception are roused, along with analysis of characteristics, functions, substance of corporative acts and corporative norms.

For detailed and substantial research of corporative acts in the dissertation were studied positions of soviet, contemporary and foreign scientist, contained with defining conception “corporative act” and “corporative norm”, their legal nature and substance. Author set out her own position about these problems.

Specialties of corporative norm’s structure, their main characteristics, functions and classification were examined. Were recognized ways and manner of corporative norms and proposition of law interaction and the interaction of corporative norms and norms of morality. The corporative norms place and meaning for regulation legal relationship in different Ukrainian law branches.

The conception of corporative act is covered, described its characteristics, examined legal force and the place in hierarchy of legal acts. Determined corporative act to have the least legal force in compare with legal acts, but for all that corporative acts also differ from each other by legal force inside the corporative legal system. Are given the criteria for corporative acts classification.

The right of the organizations is analysed on acceptance on its own behalf of corporate acts obligatory for execution. Was established the nature of Corporate rulemaking, which author characterize as objectively developed and legislatively certain right of the organizations on regulation of own activity by acceptance of legal norms.

In details considered the Problems of creation and acceptance of corporate acts, requirements of legal technique are determined concerning structure, language, style and a legal language of the corporate acts.

Necessity of carrying out unification of corporate certificates is proved, rules and receptions of its carrying out are investigated, the high degree of specialization of corporate certificates which should be taken into account during their unification is marked.

Also foreign experience in the realm of application of corporate certificates is being analysed. Practical recommendations are given concerning increase of a role and efficiency of application of corporate certificates as source