ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ ДЕРЖКОМСТАТУ УКРАЇНИ

Задорожна Руслана Павлівна

УДК 316.34

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СТАТИСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ СУСПІЛЬСТВА

Спеціальність 08.03.01 – Статистика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державній академії статистики, обліку та аудиту Держкомстату України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

Парфенцева Неля Олексіївна,

Державна академія статистики, обліку та аудиту Держкомстату України, завідувач кафедри економічної статистики

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Єріна Антоніна Михайлівна,

Київський національний економічний університет, професор кафедри статистики

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Гладун Олександр Миколайович,

Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, провідний науковий співробітник

Провідна установа: Київський національний університет

імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, кафедра обліку та аудиту, м. Київ

Захист відбудеться “27” вересня 2005 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .870.01 у Державній академії статистики, обліку та аудиту Держкомстату України за адресою: 04107, м. Київ, вул. Підгірна, 1, ауд. .

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної академії статистики, обліку та аудиту Держкомстату України за адресою: 04107, м. Київ, вул. Підгірна, 1, ауд. .

Автореферат розісланий “23” серпня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.О. Свистун-Золотаренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розроблення та реалізація ефективної соціальної політики потребують надійної статистичної інформації щодо соціальної структури суспільства. Трансформаційні процеси в економіці України, зміна форми державного устрою спричинили посилення соціальної мобільності і, як наслідок, реструктуризацію соціального простору. Відтак соціальна структура сучасного українського суспільства має транзитивний характер: вона втратила свій колишній вигляд, але ще не набула усталеності на якісно новому рівні. Розмивання меж раніш сталих класів, поява нових соціальних груп (підприємців, фермерів, безробітних), посилення тенденцій зубожіння і маргіналізації населення актуалізують проблему пошуку методів дослідження, адекватних сучасному стану соціальної структури суспільства .

Попри гостроту та актуальність, проблема вивчення соціальної структури сучасного українського суспільства недостатньо глибоко досліджується фахівцями-статистиками. Статистичний аналіз значно ускладнюється через брак надійних теоретичних та методологічних підходів до аналізу соціальної будови пострадянських суспільств. Свідченням цього є відсутність в переписному листі першого Всеукраїнського перепису населення 2001 року, на відміну від попередніх, ще радянських, переписів - прямого запитання щодо соціальної приналежності респондента.

Радянська соціальна статистика в якості теоретичної основи дослідження соціальних процесів використовувала марксистську теорію класів, згідно з якою структура радянського суспільства була представлена двома неантагоністичними класами – робітниками і селянами та прошарком інтелігенції. З огляду на зміни, що відбулись в українському суспільстві, ця модель непридатна для дослідження його соціальної структури.

В якості альтернативної теоретичної бази подібних досліджень можна використовувати теорії соціальної стратифікації, відповідно до яких структура сучасного суспільства являє собою ієрархічну систему, в якій представлені „вищі” і „нижчі” класи (страти, прошарки). Місце індивіда в суспільній ієрархії визначається згідно зі стратифікаційними критеріями, найпоширенішими з-серед яких є рівень поточного доходу, розмір накопиченого багатства, рівень освіти, престиж професії, обсяг владних повноважень. Теорії соціальної стратифікації розробляли П.Блау, М.Вебер, О.Данкен, К.Девіс, Е.М.Едвардс, Г.Лєнскі, У.Мур, Ф.Паркін, П.О.Сорокін, Д.Дж.Трейман, Л.Уорнер.

Стратифікація може бути одномірною (за одним критерієм) або багатомірною (за певним їх комплексом), причому саме останньому віддає перевагу більшість дослідників. З точки зору статистики така постановка проблеми уможливлює використання статистичних методів багатовимірної класифікації в якості методологічного інструментарію дослідження.

Дослідженню соціальної структури радянського та пострадянського суспільства присвячені роботи В.Ю.Андрієнка, Ю.В.Арутюняна, Л.О.Бєляєвої, В.М.Ворони, М.С.Восленського, Е.В.Галицької, С.С.Герасименка, О.М.Гладуна, Є.І.Головахи, З.Т.Голєнкової, Л.А.Гордона, А.М.Єріної, Т.І.Заславської, В.І.Ільїна, Г.І.Купалової, О.Д.Куценко, Е.М.Лібанової, В.І.Лукіної, С.О.Макеєва, А.К.Назімової, С.Б.Нехорошкова, С.М.Оксамитної, В.В.Радаєва, Р.В.Ривкіної, Н.М.Римашевської, М.М.Руткевича, Н.Є.Тихонової, Г.А.Угольницького, Ф.Р.Філіпова, О.І.Шкаратана, В.М.Шубкіна, М.О.Шульги, В.Г.Швеця, О.О.Якуби.

Однак залишаються дискусійними і недостатньо розробленими методологічні аспекти статистичного аналізу соціальної структури суспільства на сучасному етапі його розвитку. Актуальність проблеми та недостатність фундаментальних її розробок визначили вибір теми дисертаційного дослідження, його логіку, структуру та основні завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Державної академії статистики, обліку та аудиту Держкомстату України як складову частину теми “Розробка методологічних засад статистичного дослідження соціально-економічного розвитку регіонів України” (номер державної реєстрації 0104U007482). В межах наукової програми автором здійснено дослідження соціальної структури сучасного українського суспільства та розроблено пропозиції щодо удосконалення методологічного забезпечення статистичного аналізу соціальної диференціації і бідності.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування методологічних принципів статистичного дослідження соціальної структури та їх застосування для аналізу будови сучасного українського суспільства. В роботі поставлено і вирішено завдання:

· проаналізувати методологічні засади та досвід статистичного дослідження соціальної структури суспільства;

· оцінити адекватність застосування теорій соціальної структури як теоретичної бази для статистичного дослідження будови суспільства;

· адаптувати статистичні методи багатовимірної класифікації до досліджень соціальної структури суспільства;

· визначити та описати тенденції диференціації населення України;

· проаналізувати методологічні засади статистичного оцінювання бідності та розробити пропозиції щодо їх удосконалення;

· удосконалити методологічні принципи виділення середнього класу як складової соціальної структури суспільства;

· проаналізувати прояви статусної несумісності в сучасному українському суспільстві.

Об’єкт дослідження – українське суспільство як соцієтальна система.

Предмет дослідження – соціальна структура сучасного українського суспільства.

Методи дослідження. В дослідженні використано загальнофілософські (діалектична логіка) та загальнонаукові методи пізнання: теоретичного узагальнення (для розкриття сутності понять “соціальна структура”, “диференціація”; “бідність”); історичний (для характеристики виникнення, формування та розвитку уявлень про соціальну будову суспільства); порівняння (при встановленні відмінностей між: теорією класів та теоріями соціальної стратифікації, аналітичними можливостями методів кластерного аналізу та багатовимірного ранжування, тенденціями диференціації міського та сільського населення України); абстрагування (при ототожненні суспільства з соціальною структурою); аналізу та синтезу (при поданні соціальної структури у вигляді сукупності соціальних груп); формалізації (при обґрунтуванні необхідності удосконалення методики обчислення коефіцієнта глибини бідності); системного підходу (при дослідженні соціальної структури суспільства як частини складної соціальної системи); моделювання (при дослідженні соціальної структури методами багатовимірної класифікації).

Теоретичною основою дослідження соціальної структури суспільства обрано теорії соціальної стратифікації.

Для розв’язання конкретних завдань дослідження використано сукупність статистичних методів аналізу масових явищ (методи статистичних групувань та багатовимірної класифікації; вивчення варіації, диференціації та динаміки явищ; табличний та графічний методи).

Інформаційною базою дослідження слугувала статистична інформація Державного комітету статистики України, в тому числі дані, отримані на базі вибіркового обстеження умов життя домогосподарств за 2002 рік.

Розрахунки здійснювались з використанням табличного процесору MS Excel. Апробацію процедур багатовимірної класифікації здійснено за допомогою пакета прикладних програм для статистичної обробки даних SPSS v10.0.5 for Windows.

Наукова новизна отриманих результатів дослідження, що виносяться на захист:

вперше:

· систематизовано існуючі підходи до вивчення соціальної структури суспільства та обґрунтовано переваги застосування теорій соціальної стратифікації як теоретичної бази досліджень, що уможливлює застосування статистичних методів багатовимірної класифікації;

· адаптовано методи кластерного аналізу та багатовимірного ранжування до дослідження соціальної структури шляхом виділення однорідних суспільних груп за комплексом ознак, що дозволило проаналізувати будову сучасного українського суспільства;

· доведено доцільність використання в практиці досліджень соціальної диференціації групувань населення (домогосподарств) за купівельною спроможністю на основі показника прожиткового мінімуму, що дозволяє виділяти якісно відмінні за рівнем життя групи населення;

набули подальшого розвитку:

· методика стандартизації значень показників ознакової множини при обчисленні багатовимірних інтегральних оцінок на основі еталонних значень показників;

· процедура обґрунтування вагових коефіцієнтів показників ознакової множини багатовимірної інтегральної оцінки;

· система критеріїв виділення середнього класу як складової соціальної структури суспільства;

· аналіз феномену статусної несумісності як характеристики транзитивного суспільства;

удосконалено:

· методологічні підходи до побудови системи показників комплексної оцінки бідності.

Практичне значення отриманих результатів. Основні положення дисертації і отримані наукові результати мають як теоретичне, так і прикладне значення. Теоретична цінність полягає в тому, що результати дослідження можуть стати базою для подальшого вивчення соціальної структури суспільства. На практиці отримані висновки та рекомендації можуть використовуватись як органами державної статистики в частині дослідження та аналізу соціальних процесів, так і органами державної влади для формування соціально-економічної політики та відстеження її ефективності.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено у практику аналітичної роботи департаменту обстеження домогосподарств Держкомстату України (довідка № 17/1-1-4/32 від 14 березня 2005 року).

Запропоновані в дисертаційному дослідженні методологічні розробки використовуються при викладанні курсу “Соціально-економічна статистика” в Білоцерківській філії Державної академії статистики, обліку та аудиту Держкомстату України (довідка № 25 від 1 березня 2005 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним дослідженням. Наукові результати, що висвітлені в роботі і виносяться на захист, належать особисто автору.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи доповідались на науково-практичній конференції “Еволюція освітнього простору України” (м. Біла Церква, 16-17 травня 2003р.); науково-практичній конференції з нагоди Дня працівників статистики “Система державної статистики в Україні: сучасний стан, проблеми, перспективи” (м. Київ, 5 грудня 2003 р.); ІІ науково-практичній конференції з нагоди Дня працівників статистики “Система державної статистики в Україні: сучасний стан, проблеми, перспективи” (м. Київ, 2 грудня 2004 р.)

Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковано вісім наукових праць загальним обсягом 3,40 друк.арк., зокрема три праці у наукових фахових виданнях обсягом 1,60 друк.арк., п’ять – в інших виданнях.

Структура, зміст і обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

Повний обсяг дисертації – 227 сторінок друкованого тексту, основний зміст роботи викладено на 185 сторінках. Робота містить 27 таблиць на 19 сторінках, 11 рисунків на 11 сторінках, 13 додатків на 25 сторінках. Список використаних джерел налічує 158 найменувань на 17 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, окреслено мету та основні завдання роботи, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну та викладено практичне значення отриманих результатів.

У розділі 1 – “Соціальна структура суспільства як об’єкт статистичного дослідження” розкрито сутність феномену суспільної нерівності як передумови структурування соціуму; визначено зміст поняття “соціальна структура” та висвітлено еволюцію підходів до її дослідження.

Соціальна структура суспільства являє собою усталений зв’язок між елементами у соціальній системі, який зумовлює об’єктивний поділ суспільства на окремі прошарки (класи, верстви та групи) і, як наслідок, різне становище людей щодо одне одного за численними критеріями. Соціальна структура суспільства є частиною соціальної системи і поєднує в собі:

а) соціальний склад - набір елементів певної структури, до яких належать різноманітні за типом соціальні прошарки та групи;

б) соціальні зв’язки - набір зв’язків між елементами структури, які різняться як за сферою поширення їх дії, так і за їх значенням у характеристиці соціальної структури суспільства на певному ступені його функціонування і розвитку.

Історично основними напрямами вивчення соціальної структури є теорія класів та класової боротьби К.Маркса і теорії соціальної стратифікації, витоками яких були роботи М.Вебера.

Принципова методологічна відмінність цих підходів полягає в тому, що марксистська теорія виділяє класи з погляду на їх суспільну протилежність і антагонізм, що призводить до дезінтеграції в суспільстві. А теорії соціальної стратифікації вивчають соціальну диференціацію, яка передбачає цілісність суспільства та його функціональну неподільність.

В марксистській традиції розподіл суспільства здійснюється за альтернативними атрибутивними ознаками: на пануючих і підлеглих; експлуататорів і експлуатованих; власників засобів виробництва і найманих робітників.

Згідно з теоріями соціальної стратифікації суспільство побудоване як ієрархічна структура і являє собою сукупність проранжованих страт, виділених на основі однієї чи декількох характеристик, наявних у кожної з груп, але з різною інтенсивністю. Тобто стратифікація може бути одно- та багатомірною. Останній її тип дозволяє використовувати статистичні методи багатовимірної класифікації. Групувальними ознаками є як атрибутивні (рівень освіти, престиж походження чи професії, обсяг владних повноважень), так і кількісні (рівень поточного доходу, розмір накопиченого багатства). Рангове місце індивіда чи групи за одним показником (критерієм стратифікації) називається соціальним статусом; за комплексом показників – сукупним соціальним статусом. Графічна інтерпретація сукупного соціального статусу представлена на рис. 1.

Рис.1. Статусний профіль індивіда в момент часу t

Емпіричне застосування теорій соціальної стратифікації західними вченими збагатило досвід дослідження соціальної структури методиками побудови соціо-економічних індексів, що базувались на суб’єктивних та об’єктивних засадах. Так, інтегральний соціо-економічний індекс професійного статусу (SEI шкала) вони обчислювали на основі двофакторної регресійної моделі залежності престижу певної професії від розміру доходу та рівня освіти респондента. Інформаційною базою цього дослідження були бази даних переписів населення США.

Одним з найважливіших практичних результатів застосування соціо-економічних індексів стало розроблення Міжнародної стандартної класифікації занять (професій) – International Standard Classification of Occupational (ISCO-88), що широко використовується в статистичній практиці.

З іншого боку, радянська соціальна статистика в аналізі будови суспільства керувалась марксистською теорією класів, однак за відсутності

антагонізму: суспільні класи робітників і колгоспного селянства при соціалізмі представлялись як „дружні”. Доповнював модель соціальної структури радянського суспільства прошарок народної інтелігенції. Суттєвим методологічним недоліком цієї моделі було порушення основного принципу класифікації, а саме виділення груп за однією і тією ж ознакою. На практиці класи робітників і селян виділялись на основі форми власності (державна та колгоспно-кооперативна), інтелігенція – по характеру праці.

Головним завданням радянської соціальної статистики в аналізі соціальної структури суспільства було доведення поступового зникнення класових відмінностей та посилення соціальної однорідності суспільства. Однак навіть в руслі радянських методологічних підходів окремі дослідники говорили про вертикальну ієрархію та пропонували здійснювати ранжування соціальних груп з метою їх впорядкування. Такі пропозиції мали причиною суто практичні потреби (можливість застосування кількісно визначених статистичних методів для характеристики соціальної позиції індивіда та дослідження соціальної мобільності) і не передбачали ідеологічного заперечення підвалин існуючої методології.

Сучасний етап досліджень соціальної структури характеризується переважанням стратифікаційних підходів, однак однозначного взірця соціальної будови суспільства статистична наука наразі не має. В переписному листі першого Всеукраїнського перепису населення, на відміну від попередніх переписів, відсутнє пряме запитання щодо приналежності респондента до певної суспільної групи. Натомість в ньому присутні запитання щодо джерел засобів існування та статусу в зайнятості, що дозволяє проводити опосередкований аналіз соціальної структури суспільства.

Одним з найбільш актуальних напрямків досліджень в Україні є вивчення процесу утворення середнього класу як важливої складової соціальної структури суспільства, його кількісних та якісних характеристик. Однак в сучасному українському суспільстві середній клас ще не сформувався як потужна соціальна група.

У розділі 2 – “Методологічні принципи статистичного вимірювання диференціації населення як детермінанти соціальної структури” розкрито сутність феномену диференціації населення; проаналізовано переваги і недоліки основних інформаційних джерел статистичного дослідження диференціації. Здійснено комплексний статистичний аналіз рядів розподілу населення України за рівнем середньодушових витрат в 2001-2003 рр., на підставі якого доведено необхідність зміни меж інтервалів групування. Розглянуто методику перегрупування населення за купівельною спроможністю, основою якої є показник прожиткового мінімуму. Систематизовано критерії виділення середнього класу як специфічної суспільної групи. Розглянуто природу бідності, її хронологічний і територіальний аспекти, типи, особливості “української бідності”; проаналізовано методику комплексної оцінки бідності та внесено пропозиції щодо її вдосконалення.

Диференціація населення за рівнем доходів (витрат) – це результат розподілу доходів, об’єктивно зумовлений існуючою системою виробничих відносин, який виражає ступінь нерівномірності розподілу благ і виявляється в різниці часток національного доходу, одержуваних різними групами населення.

Основним джерелом даних для статистичного дослідження диференціації населення є матеріали вибіркових обстежень умов життя домогосподарств (ОУЖД). На основі баз даних ОУЖД органи державної статистики за незгрупованими даними обчислюють ряд показників (таблиця 1) та складають ряди розподілу домогосподарств і населення за рівнем середньодушових витрат (раніше використовувався показник доходів).

Таблиця 1

Аналітичні характеристики розподілу населення України за розміром середньодушових сукупних витрат

Показник | 2001 | 2002 | 2003 | всі

домо-

госпо-дарства | у тому числі, які проживають | всі

домо-

госпо-дарства | у тому числі, які проживають | всі

домо-

госпо-дарства | у тому числі, які проживають | у міських поселеннях | у сільській місцевості | у міських поселеннях | у сільській місцевості | у міських поселеннях | у сільській місцевості | Середня* | 222,36 | 232,84 | 199,03 | 242,91 | 257,66 | 213,06 | 281,21 | 303,04 | 235,92

Медіана* | 189,08 | 197,99 | 174,70 | 206,85 | 217,54 | 187,05 | 238,21 | 253,46 | 204,29 | Мода** | 150,00 | 152,61 | 147,60 | - | - | 142,00 | - | - | 162,00 | Квартильний коефіцієнт варіації** |

0,362 |

0,364 |

0,350 |

0,350 |

0,358 |

0,341 |

0,351 |

0,345 |

0,334 | Квадратичний коефіцієнт варіації часток** |

0,394 |

0,398 |

0,439 |

0,420 |

0,471 |

0,407 |

0,578 |

0,701 |

0,443 | Децильний коефіцієнт диференціації* |

3,9 |

3,9 |

3,8 |

3,7 |

3,7 |

3,6 |

3,6 |

3,7 |

3,4 | Квінтильний коефіцієнт диференціації* |

2,5 |

2,5 |

2,6 |

2,4 |

2,4 |

2,3 |

2,3 |

2,3 |

2,2 | Коефіцієнт

Фондів* |

6,9 |

7,0 |

6,4 |

6,8 |

6,8 |

6,1 |

6,5 |

6,6 |

5,6 | Коефіцієнт Джині* | 0,300 | 0,300 | 0,280 | 0,290 | 0,300 | 0,270 | 0,290 | 0,290 | 0,270 | Коефіцієнт Лоренца** | 0,215 | 0,216 | 0,205 | 0,211 | 0,213 | 0,199 | 0,209 | 0,212 | 0,195 |

___________________________

* дані Держкомстату України

** розрахунки автора

Аналіз рядів розподілу населення за рівнем середньодушових сукупних витрат в 2001-2003 рр. показав, що матеріальна забезпеченість міського населення та ступінь його розшарування дещо вищі, ніж населення країни

в цілому і сільського населення. Динаміка значень характеристик центру розподілу свідчить про систематичне зростання рівня споживання в усіх досліджуваних сукупностях, причому по сукупності міського населення це зростання відбувається найбільш інтенсивно.

Динаміка показників варіації та диференціації є однонаправленою в усіх сукупностях і свідчить про збільшення їх однорідності. Однак висновок щодо посилення однорідності не підтверджується графічним аналізом рядів розподілу: особливістю однорідних сукупностей є їх одномодальність, тоді як більшість проаналізованих розподілів не є такими. Крім того, можна простежити чітку тенденцію до зростання частки останнього відкритого інтервалу: частка населення з середньодушовими сукупними витратами понад 360 грн. зросла з 11,3 % в 2001р. до 21 % в 2003 р. (рис. 2-3); для міського населення – з 12,9 % до 25,1 %.

Середньодушові сукупні витрати, грн. Середньодушові сукупні витрати, грн.

Рис. 2. Розподіл населення України за Рис. 3. Розподіл населення України за

розміром середньодушових сукупних розміром середньодушових сукупних

витрат в 2001 р. витрат в 2003 р.

Саме зростання частки останнього інтервалу зумовило “збільшення однорідності сукупності”. Для підтвердження цього висновку необхідно здійснити додаткове дослідження щодо розподілу населення за витратами всередині групи, що не є можливим з огляду на відсутність інформації.

Аналіз змін в структурі досліджуваних сукупностей за показником середньодушових сукупних витрат показав, що зміни в структурі всього населення країни та міського населення в 2003 р. порівняно з 2001 р. є суттєвими (значення лінійного коефіцієнта структурних зрушень становить відповідно 3,36 % та 3,87 %). Тому є доцільним внесення коректив в інтервали групування, а саме: об’єднання груп на початку ряду розподілу та виділення декількох додаткових інтервалів для найбільш забезпечених груп.

Поглибити аналіз соціальної диференціації можна шляхом використання групувань за купівельною спроможністю населення. Інтервали такого групування кратні величині прожиткового мінімуму, що дозволяє виділяти якісно відмінні групи населення.

Отримують групування населення за купівельною спроможністю перегрупуванням інтервалів ряду розподілу за доходами (витратами). Однак для цього також необхідно мати більш детальну інформацію про розподіл населення з високими показниками матеріальної забезпеченості. Умовно прийнявши крок останнього відкритого інтервалу на рівні його нижньої межі, ми встановили, що в 2002 році 82,9 % населення мали доходи нижче прожиткового мінімуму; 15,7 % - від 1 до 2 прожиткових мінімумів; решта 1,4 % - понад 2 прожиткових мінімуми. Перша з виділених груп може бути класифікована як бідне населення; друга – як малозабезпечені; третя – як забезпечені.

Невисока надійність показника доходів зумовлює пошуки інших критеріїв, які могли б характеризувати рівень добробуту громадян. Особливо актуальним це питання є в дослідженнях, присвячених проблемі середнього класу. Можливі непрямі оцінки майнового становища індивіда класифіковані нами як „традиційні” та „сучасні” економічні критерії стратифікації. До перших ми відносимо володіння нерухомістю, цінними паперами, банківськими рахунками, автотранспортом; до других – володіння рухомим майном, створеним з використанням новітніх технологій, що не лише полегшує ведення домашнього господарства, але й підвищує престиж його власника (комп’ютери, відеокамери, мобільні телефони, кондиціонери, морозильники тощо) та критерії „стилю життя”, що є похідними від економічних чинників (відпочинок за кордоном, навчання на платній основі, користування послугами помічників по господарству). Інформаційною базою для переважної більшості названих критеріїв можуть бути дані, отримані на базі обстежень умов життя домогосподарств.

Окремим напрямком досліджень при вивченні диференціації населення є проблема бідності. Ознайомлення з методикою комплексної оцінки бідності Держкомстату України та порівняння її з іншими джерелами (таблиця 2) засвідчило, що показник, який в методиці називається „коефіцієнтом глибини бідності”, згідно із світовою практикою є коефіцієнтом дефіциту (розриву) доходів. Коефіцієнт глибини бідності має обчислюватись як добуток коефіцієнта дефіциту доходів та рівня бідності. Розрахунок коефіцієнта глибини бідності цим шляхом матиме наслідком покращення оцінки ситуації з бідністю в країні (стосовно глибини бідності).

Вважаємо також доцільним введення до складу характеристик бідності коефіцієнта гостроти бідності, який входить до Модельного набору соціальних індикаторів для оцінки рівня життя населення, розробленого Статкомітетом СНД. Аналітична цінність цього показника зумовлена особливостями методики його побудови, яка забезпечує чутливість коефіцієнта гостроти бідності до зміни становища найбідніших верств населення.

Таблиця 2

Порівняльна таблиця статистичних індикаторів бідності

Згідно методики комплексної оцінки бідності Держкомстату України |

За М.Ревелльоном |

За Е.М.Лібановою |

За Л.Ф.Удотовою | Рівень бідності

,

де Q – чисельність населення, що визнається бідним відповідно до прийнятої межі бідності;

n – загальна чисельність населення України. | Індекс чисельності бідних

де q – чисельність бідних;

n – загальна чисельність населення | Рівень бідності ,

де Q – кількість сімей (домогосподарств, окремих осіб), що визнаються бідними відповідно до прийнятих критеріїв;

N – загальна кількість сімей (домогосподарств, населення

Сукупний дефіцит доходів бідного населення

де Z - встановлена величина

межі бідності;

Yi - дохід (витрати) і-тої

бідної особи;

Q – чисельність населення, що визнається бідним відповідно до прийнятої межі бідності. | Дефіцит доходу бідного населення

де Z - порог бідності;

Дj - дохід j-тої людини (домогосподарства), віднесеній до категорії бідних;

Sб – чисельність бідного населення (домогосподарств).

Середній дефіцит доходів бідного населення

де А – сукупний дефіцит

доходу бідного населення;

Q – чисельність населення, що визнається бідним відповідно до прийнятої межі бідності.

Коефіцієнт глибини бідності

де Z – установлена величина межі бідності;

W – середні доходи (витрати) бідного населення в розрахунку на одного умовного дорослого. | Коефіцієнт дефіциту доходів

де Z – межа бідності;

мz – середні доходи бідних. | Коефіцієнт розриву доходів (інтервал низького доходу)

,

де Z - порог бідності;

- середній дохід бідного населення.

Індекс глибини бідності

де І – коефіцієнт дефіциту доходів;

Н – індекс чисельності бідних.

Інакше:

де n – загальна чисельність населення;

yi – доходи (витрати) і-тої бідної особи;

Z – межа бідності;

q – чисельність бідних. | Глибина бідності

де Z – межа бідності;

Yi – рівень споживання (доходу) сімей (домогосподарств, окремих осіб), що визнані бідними;

N – загальна кількість сімей (домогосподарств, населення). | Індекс глибини бідності

де S – загальна чисельність населення (кількість домашніх господарств);

Sб – чисельність населення (кількість домашніх господарств) із доходами нижче порога бідності;

Zi – межа бідності і-ї бідної особи (домогосподарства з урахуванням його складу і вікової структури);

Дi - рівень доходу і-ї бідної особи (домашнього господарства), що має доходи, нижчі за поріг бідності.

Індекс гостроти бідності

де n – загальна чисельність населення;

yi – доходи (витрати) і-тої бідної особи;

Z – межа бідності;

q – чисельність бідних. | Індекс гостроти бідності

У розділі 3 – “Дослідження соціальної структури суспільства методами багатовимірної класифікації” доведено, що за своєю статистичною природою побудова моделі соціальної структури є проблемою класифікації; при здійсненні дослідження в рамках стратифікаційного підходу обґрунтованим є застосування процедур багатовимірної класифікації. Проаналізовано можливості кластерного аналізу та багатовимірного ранжування як методів, що передбачають одночасне використання множини класифікаційних ознак та адаптовано ці методи для дослідження соціальної структури сучасного українського суспільства. Проаналізовано прояви феномену статусної несумісності.

Суспільство з точки зору статистики являє собою неоднорідну сукупність, оскільки індивіди відрізняються один від одного безліччю характеристик – вікових, майнових, освітніх тощо. Тому метою дослідження його соціальної структури є виділення в складі населення внутрішньо однорідних груп. Процедура стратифікації передбачає, що кожен член суспільства в залежності від значення обраного критерію має бути включеним до певної суспільної групи, тобто за своєю статистичною природою побудова стратифікаційної моделі соціальної структури суспільства є проблемою класифікації. При цьому перевагу віддають багатовимірній стратифікації, тобто місце індивіда в суспільній ієрархії визначається на підставі не одного, а декількох чинників. Це зумовило вибір в якості основного інструменту дослідження методів багатовимірної класифікації, а саме багатовимірного ранжування та кластерного аналізу.

В ознакову множину з урахуванням традицій аналізу соціальної диференціації та стратифікації було включено: а) розмір загального доходу в розрахунку на одного члена домогосподарства; б) розмір загальної площі житла в розрахунку на одного члена домогосподарства; в) частка витрат на харчування в загальному обсязі споживчих витрат домогосподарства; г) вартість придбаних протягом року акцій, сертифікатів, валюти та величина банківських вкладів; д) витрати на відпочинок та культурні потреби в розрахунку на одного члена домогосподарства.

Класифікацію домогосподарств засобами кластерного аналізу з огляду на масштабність інформаційної бази було здійснено з використанням ітераційного алгоритму класифікації за принципом k-середніх. Було проведено низку випробувань з кількістю кластерів від трьох до шести. Однорідність кластерів було оцінено шляхом обчислення коефіцієнта варіації для всіх показників ознакової множини.

Вихідна гіпотеза базувалась на найбільш поширеній 3-класовій моделі соціальної структури, яка передбачає існування в суспільстві вищого, середнього та нижчого класів. Однак вивчення характеристик домогосподарств, що потрапили до вибірки, показало, що представники вищого класу у ній відсутні. Натомість укрупнений 3-класовий поділ суспільства

було розширено і конкретизовано (таблиця 3): в межах середнього класу ми виявили дуже нечисленний вищий середній клас, ядро середнього класу (середній середній клас) та нижчий середній клас (базовий або протосередній).

Таблиця 3

Соціальна структура українського суспільства в 2002 році

(отримана методами багатовимірної класифікації на базі даних ОУЖД)

Суспільна група | Частка домогосподарств, % | кластерний аналіз | багатовимірне ранжування | Вищий середній клас | 0,1 | 0,6 | Ядро середнього класу | 5,5 | 6,6 | Протосередній клас | 33,5 | 29,3 | Нижчий клас | 60,9 | 63,5 |

Виділені соціальні групи відрізняються як наявними ресурсами, так і напрямками їх використання (таблиця 4):

Таблиця 4

Основні характеристики соціальних груп (центри тяжіння кластерів)

Класифікаційні

ознаки | Нижчий клас | Протосередній клас | Ядро середнього класу | Вищий середній

клас | Розмір загального доходу в розрахунку на одного члена домогосподарства, грн. | 1975,3 | 3642,52 | 6798,96 | 24986,57 | Розмір загальної площі житла в розрахунку на одного члена домогосподарства, м2 |

24,83 |

32,94 |

38,26 |

34,95 | Частка витрат на харчування в загальному обсязі споживчих витрат домогосподарства |

0,63 |

0,57 |

0,50 |

0,29 | Купівля акцій, сертифікатів, валюти, вклади до банків, грн. | 35,11 |

108,06 | 546,56 | 1060,42 | Вартість витрат на відпочинок і культурні потреби в розрахунку на одного члена домогосподарства, грн. |

26,39 |

62,82 |

180,53 |

414,36 |

При побудові багатовимірної інтегральної оцінки стандартизацію показників ознакової множини було здійснено на основі відношень шляхом порівняння фактичних значень показників з їх еталонними значеннями. Враховуючи відмінність діапазонів варіації стандартизованих значень показників ознакової множини, інтегральну оцінку було розраховано за формулою середньої арифметичної зваженої.

Виділення суспільних груп було проведено залежно від значення інтегральної оцінки з вимогою однорідності груп. Ті домогосподарства (таблиця 3), що мали значення інтегральної оцінки менше одиниці, було включено до нижчого класу (63,5 %); в інтервалі від 1 до 1,99 – до протосереднього (29,3 %).

Для розмежування вищого середнього та ядра середнього класу було проаналізовано розподіл за інтегральною оцінкою решти домогосподарств. Враховуючи закономірності розподілу, за умови однорідності виділених груп, до ядра середнього класу було віднесено 6,6 % домогосподарств (значення інтегральної оцінки – 2-5,99), до вищого середнього класу – 0,6 % домогосподарств (значення інтегральної оцінки – 6-19,02).

Відмінності в структурах, отриманих методами кластерного аналізу та багатовимірного ранжування, несуттєві: лінійний коефіцієнт структурних зрушень становить 2,1 %; коефіцієнт подібності структур - 95,8 %, що свідчить про об’єктивність отриманої класифікації. Додатковим свідченням об’єктивності є несуперечливість отриманих результатів висновкам досліджень із соціальних питань, здійснюваних як Держкомстатом України, так і різноманітними соціологічними установами.

Проведений аналіз характеристик домогосподарств, що потрапили до різних кластерів та різних груп, виділених за значенням багатовимірної інтегральної оцінки, дозволив нам зробити наступні узагальнення:

1. При використанні показника доходу в якості класифікаційної ознаки при вивченні соціальної структури суспільства слід вивчати джерела отримання доходу та залучати „контрольні” характеристики добробуту домогосподарства. Ми виділили групу домогосподарств, які виявились „високодоходними” і, відповідно, претендували на високі позиції в суспільній ієрархії. Причиною великих доходів було здійснення ними операцій з продажу та купівлі житла в період обстеження, тоді як за рештою характеристик ці домогосподарства потрібно було включити до більш низьких прошарків. Великі аналітичні можливості в якості як основної, так і „контрольної” характеристики добробуту продемонстрував показник частки витрат на харчування в загальних споживчих витратах домогосподарства.

2. В сукупності мали місце випадки статусної несумісності, коли домогосподарства з високими показниками доходів мали низький рівень забезпеченості житловою площею і навпаки. Ми вважаємо, що перша група представляє домогосподарства, які змогли пристосуватися до нових економічних умов (свідченням є високий рівень доходів), однак ще не акумулювали достатньо коштів для поліпшення своїх житлових умов. Друга група – домогосподарства з нижчим рівнем адаптації; їх житлові проблеми, найімовірніше, розв’язані ще в радянські часи. Таким чином, показник забезпеченості житловою площею є більш „інерційною” характеристикою, ніж показник доходів домогосподарства.

Випадки статусної несумісності за різними критеріями свідчать про неусталеність, транзитивність соціальної структури сучасного українського суспільства.

3. Метод багатовимірного ранжування дозволив усунути вплив операцій з нерухомістю на соціальне позиціонування домогосподарств. До вищого

середнього класу згідно значень інтегральної оцінки потрапили домогосподарства, які отримують більшу частину доходів від діяльності, що є однією з основних характеристик середнього класу.

4. Водночас із однорідністю виділених груп за інтегральною оцінкою спостерігається їх неоднорідність за її компонентами. Ми схильні пояснювати це ефектом процедури агрегування показників, яка нівелює прояви статусної несумісності.

5. Високим є рівень подібності структур соціальних груп, виділених різними методами, за освітніми та статусними характеристиками голови домогосподарства, особливо в нижчому та протосередньому класах. Можна простежити чітку тенденцію до зростання рівня освіти при переході від нижчих прошарків до вищих.

6. Зважаючи на певну суб’єктивність класифікації за будь-якою схемою, зумовлену тим, що на кінцевий результат суттєво впливає вибір класифікаційних ознак та їх розмежувальні властивості, для підвищення взаємоузгодженості результатів кластеризації та багатовимірного ранжування слід дуже ретельно і виважено формувати ознакову множину об’єкта класифікації.

7. Більшу узгодженість з обраною теоретичною базою продемонстрував метод багатовимірного ранжування, який враховує реально існуючі в даний момент в суспільстві життєві стандарти (у вигляді еталонних значень показників). Крім того, за результатами ранжування легко вибудувати суспільну ієрархію, концепція якої є ключовим моментом в теоріях соціальної стратифікації.

Обидва залучені нами методи дали приблизно однакові кількісні оцінки розмірів суспільних груп, хоча й з дещо різним їх наповненням. Тому для підвищення об’єктивності результатів досліджень вважаємо доцільним паралельне використання обох методів багатовимірної класифікації як таких, що виявилися ефективними в процесі аналізу соціальної структури суспільства.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо обґрунтування методологічних принципів статистичного дослідження соціальної структури суспільства. Результати проведеного комплексного статистичного аналізу дозволяють зробити такі висновки:

1. Посилення соціального руху в Україні на межі 90-х років ХХ ст. спричинило зміни в соціальній структурі суспільства, що актуалізувало проблему теоретичних та методологічних підходів до її вивчення. З іншого боку, марксистсько-ленінська парадигма класового аналізу втратила статус

єдино вірного підґрунтя для наукових пошуків, і це дало поштовх для використання в статистичних дослідженнях будови суспільства категоріально-методологічного потенціалу теорій соціальної стратифікації.

2. Методологічна відмінність названих підходів полягає в тому, що класова теорія концентрується на економічному аспекті соціальної диференціації, тоді як в теоріях соціальної стратифікації економічний чинник – лише одна з можливих класифікаційних ознак. Стратифікаційний підхід дозволяє більш комплексно здійснити позиціонування індивіда чи групи в соціумі, а також застосувати статистичні методи багатовимірної класифікації.

3. Апробація методів кластерного аналізу та багатовимірного ранжування на масиві даних обстеження умов життя домогосподарств України в 2002 році дозволила нам запропонувати таку модель соціальної структури сучасного українського суспільства: частка вищого середнього класу становить 0,1-0,6 %; частка ядра середнього класу – 5,5-6,6 %; протосереднього класу – 29,3-33,5 %; нижчий клас включає 60,9-63,5 % домогосподарств. Випадки статусної несумісності за різними критеріями соціальної позиції домогосподарств свідчать про неусталеність, транзитивність соціальної структури сучасного українського суспільства.

4. Залучення методів багатовимірної класифікації не стає на заваді використанню традиційних методологічних підходів до оцінювання соціальної диференціації. Аналіз розподілу населення за рівнем середньодушових сукупних витрат в 2001-2003 рр. показав, що матеріальна забезпеченість міського населення України та ступінь його розшарування дещо вищі, ніж населення країни в цілому і сільського населення. Динаміка значень характеристик центру розподілу свідчить про систематичне зростання рівня споживання в усіх досліджуваних сукупностях, причому по сукупності міського населення це зростання відбувається найбільш інтенсивно.

5. Зміни в розподілі населення за рівнем середньодушових витрат вимагають перегляду меж інтервалів групування в напрямку деталізації інформації стосовно розподілу більш забезпечених груп населення.

6. Розширити методологічні можливості аналізу соціальної диференціації можна шляхом використання групувань за купівельною спроможністю населення. Інтервали такого групування кратні величині прожиткового мінімуму, що дає можливість виділяти якісно відмінні групи населення. Отримують групування за купівельною спроможністю перегрупуванням інтервалів ряду розподілу за доходами (витратами). Таким чином можна перейти від структурного групування до типологічного.

7. Окремими напрямами досліджень соціальної структури суспільства є вивчення середнього класу та бідних прошарків населення як специфічних суспільних груп, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства потребують адекватної державної підтримки. Враховуючи невисоку надійність показника доходів, для ідентифікації середнього класу можна використовувати

непрямі оцінки майнового становища громадян, отримані з матеріалів обстежень умов життя домогосподарств.

8. Забезпечення методологічних засад моніторингу бідності потребує удосконалення методики комплексної оцінки бідності в частині перегляду порядку розрахунку коефіцієнта глибини бідності. Гармонізація методики обчислення коефіцієнту глибини бідності у відповідності із світовою практикою матиме наслідком покращення оцінки ситуації з бідністю в країні (стосовно глибини бідності).

9. Доцільним є введення до складу характеристик бідності коефіцієнта гостроти бідності, який входить до Модельного набору соціальних індикаторів для оцінки рівня життя населення, розробленого Статкомітетом СНД. Аналітична цінність даного показника зумовлена особливостями методики його побудови, яка забезпечує чутливість коефіцієнта гостроти бідності до зміни становища найбідніших верств населення.

Комплексне застосування запропонованих методів сприятиме дослідженням соціальної структури суспільства, її динаміки та ефективності соціальної політики держави.

ПЕРЕЛІК ПУБЛІКАЦІЙ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Задорожна Р.П. До проблеми оцінки бідності в Україні // Проблеми статистики / Збірник наукових праць. – Вип. 5. – Київ, 2003. - С.172-181 (0,61 д.а.).

2. Задорожна Р.П. Дослідження соціальної структури суспільства методами багатовимірної класифікації // Статистика України. – 2004. - № 4. – С.8-12 (0,53 д.а.).

3. Задорожна Р.П. Вивчення соціальної структури суспільства як завдання соціальної статистики та підходи до його вирішення // Науковий вісник Державної академії статистики, обліку та аудиту. – 2004. - Випуск 3. – С.6-12 (0,46 д.а.).

В інших виданнях:

1. Задорожна Р.П. Економічна стратифікація як прояв трансформаційних процесів у сучасному українському суспільстві // Науковий вісник Державної академії статистики, обліку та аудиту. – 2003. - Випуск 1. – С.63-68 (0,39 д.а.).

2. Задорожна