КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЗАПОЛЬСЬКИХ Світлана Петрівна

УДК: [811.11Г25'42: 811.161.2] : 94 (477.6)

КОНЦЕПТ "КОЗАЦТВО" В ІСТОРИЧНОМУ ДИСКУРСІ: ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧИЙ АСПЕКТ

Спеціальність 10.02.16 - перекладознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ-2005Роботу виконано на кафедрі теорії та практики перекладу Запорізького національного університету.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Мирошниченко Валерій

Васильович, доцент кафедри теорії та практики перекладу Запорізького національного університету

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Зорівчак Роксолана Петрівна,

завідувач кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Львівського національного університету імені Івана Франка;

кандидат філологічних наук, доцент Гладуш Надія Федорівна,

декан факультету перекладачів Київського національного лінгвістичного університету

Провідна установа: Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна Міністерства освіти і науки України, кафедра перекладу і англійської мови

Захист відбудеться " 27 " жовтня 2005 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.11 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий 27 вересня 2005 року.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, доктор філологічних наук Смущинська І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У сучасному перекладознавстві все більше уваги приділяється відтворенню національної специфіки концептосфер різних культур. При цьому термін "реалія" використовується для перекладацької інтерпретації результатів вербалізації особливостей національних картин світу. Існує точка зору, що перекладати слід не окремі вербальні форми, а концепти, які за ними стоять (Т. Фесенко). До того ж, наявність зв'язку між групами реалій, вплив різних типів контексту, що зумовлює вибір способу передачі їх цільовою мовою в певному дискурсі, уможливлює розгляд національне специфічних термінів як елементів окремих смислових систем - концептів.

У працях провідних лінгвістів розв'язуються проблеми визначення поняття "концепт", його онтології та шляхів лінгвальної репрезентації (роботи А. Бабушкіна, А. Бєлової, А. Вежбицької, С.Воркачева, О. Кубрякової, В.Красних, М. Полюжина, Ю. Степанова та ін.), проте його статус у перекладознавстві залишається недостатньо визначеним. Головними напрямками досліджень у цьому плані є опис способів вербалізації концептів у певному дискурсі та виявлення особливостей структурування останніх з метою відтворення способів їх перевербалізації цільовою мовою. Дослідження еволюції історичних феноменів, представлених поняттєвим полем в історичному дискурсі, дає можливість висвітлення цієї проблематики і в перекладознавчому аспекті.

Актуальність теми дослідження зумовлена, з одного боку, процесом державного й духовного відродження українського народу, що характеризується поглибленим інтересом до його історичного минулого й загострює необхідність вирішення проблеми репрезентації й передачі смислу історичних концептів цільовою мовою, а з іншого, - відсутністю загальноприйнятої й широко апробованої методики перекладацького аналізу концептів історичного дискурсу, яка б уможливила з'ясування специфіки їх мовленнєвої репрезентації та відтворення в перекладі.

Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах комплексної наукової теми "Когнітивно-дискурсивні аспекти функціонування мовних одиниць" (код держреєстрації 0103U002181), що розробляється колективом факультету іноземної філології Запорізького національного університету.

Мета дослідження полягає у виявленні особливостей репрезентації та передачі концепту КОЗАЦТВО в історичному дискурсі засобами англійської мови та у встановленні закономірностей його відтворення в перекладах. Реалізація цієї мети передбачає вирішення таких основних завдань:*

дослідити специфіку "історичного дискурсу" та виявити ті його
особливості, що впливають на вербалізацію концептів у
перекладознавчому аспекті;

виробити методику виокремлення та інтерпретації концепту
КОЗАЦТВО на основі перекладознавчих підходів до передачі його
україномовних елементів англійською мовою, з'ясувавши особливості
структурування вербалізованих концептів в історичному дискурсі;

визначити особливості репрезентації ядрових компонентів
мікрополів у структурі концепту КОЗАЦТВО в англомовному
українознавчому історичному дискурсі;

проаналізувати закономірності перекладацької інтерпретації
концепту КОЗАЦТВО на матеріалі історичних творів М. Грушевського та
виявити найбільш типові для цього процесу труднощі.

Об'єктом дослідження є оригінальний українознавчий історичний дискурс та його відтворення в англомовних перекладах.

Предмет дослідження - прийоми перекладу та специфіка відтворення складових елементів концепту КОЗАЦТВО, вербалізованих українською мовою в англомовних перекладах.

Матеріалом дослідження стали оригінальні англомовні інтерпретації історії України X. Вауліса і М. Меха, Ж. Вернадського, Ю.Гаєцького, П.Магочі, Т. Маківа, О.Субтельного та ін., історичні твори М. Грушевського та їх переклади (загальний обсяг - понад 4000 сторінок).

Теоретико-методологічною основою дослідження є інтерпретативна теорія перекладу, що розглядає переклад як комунікативний процес, у якому беруть участь відправник вихідного тексту, перекладач та одержувач кінцевого тексту (О. Чередниченко); лінгвокультурний підхід до визначення концепту, запроваджений В.Карасиком, що уможливлює виділення вербалізованої (у вигляді поняттєвого поля) частини концепту. Теоретичним підґрунтям для перекладознавчого аналізу слугувала жанрово-стилістична характеристика перекладів В. Комісарова, М. Новикової, А.Федорова. Класифікація та перекладна інтерпретація ядрових компонентів мікрополів концепту базуються на концепції перекладу реалій Р.Зорівчак.

Методи дослідження. Відповідно до мети й завдань роботи як основний використано метод зіставлення тексту перекладу з текстом оригіналу. Базою запропонованої методики перекладацького аналізу концепту є функціональний (контекстуальний) метод, який дає підстави для комплексного контрастивного аналізу елементів мікрополів вербалізованого концепту. Крім того, у роботі використано прийоми описового методу для виявлення перекладацьких труднощів і способів їх подолання. Широко застосовувалися також такі лінгвістичні процедури, як метод суцільної вибірки й тезаурусний метод у поєднанні з елементами компонентного аналізу, що уможливили виділення поняттєвого поля концептів в історичному дискурсі.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в перекладознавстві:

- виявлено жанрово-стилістичні особливості історичного дискурсу, які впливають на специфіку вербалізації концептів;

здійснено вивчення особливостей вербалізації концептів в історичному дискурсі з урахуванням їх функціонування як єдності елементів терміносистеми, репрезентованої ядровими елементами (реаліями-історизмами, топонімами, антропонімами та найменуваннями подій) і периферійними елементами (лексемами, що слугують для опису ознак і властивостей ядрових елементів);

запропоновано методику перекладацького аналізу концепту КОЗАЦТВО, яка передбачає: окреслення поняттєвого поля концепту; класифікацію елементів поля та виділення мікрополів, інтерпретацію їх компонентів і виявлення потенційних труднощів перекладу та відтворення цілісного концепту в трансляті, що потребує узгодження семантики елементів концепту в контекстах гіпотекстового, текстового та гіпертекстового рівнів.

Положення, що виносяться на захист:

1. Історичний дискурс є різновидом спеціальної наукової літератури суспільно-політичного характеру, що зумовлює насамперед "інформативний" тип його перекладу, який передбачає диференціацію елементів дискурсу на ядрові, які посідають провідне місце в ієрархії текстових цінностей, і периферійні, що не є визначальними для розуміння історичного тексту.

2. Концепт в історичному дискурсі є системою смислів, що відображає еволюцію історичного феномена й вербалізується у вигляді "поняттєвого поля", в якому ядрові елементи (із "домінуючим" денотативним або сигніфікативним компонентами й яскраво вираженими соціолокальним, хронологічним та соціокультурним компонентами у складі лексичного значення) є "обов'язковими" при відтворенні у трансляті, а периферійні елементи (із "домінуючими" сигніфікативним і прагматичним компонентами) є "факультативними".

3. При перевербалізації концепту "козацтво" цільовою мовою контексти гіпертекстового рівня (контексти творчості автора й перекладача, контекст жанрово-стилістичної традиції, міжнаціональний жанровий контекст) мають пріоритетне значення - від них залежить вибір перекладачем стратегії відтворення концепту в цілому. Контексти текстового рівня (хронотопний і характерологічний) визначають специфіку вербалізації концептів на гіпотекстовому рівні в лексико-семантичному, фразеологічному й синтаксичному контекстах. Процес відтворення концепту здійснюється у вигляді ланцюжка: „гіпертекст -> текст —> гіпотекст".

4. Збереження структури мікрополів і відношень між ними свідчить про адекватне відтворення концепту в перекладі та може бути досягнуто при виборі ефективних засобів перекодування. Одна й та ж сама лексема перекладається по-різному залежно від хронотопного й характерологічного контекстів, що має своїм результатом порушення
принципу конкордансу. Оптимальними способами ревербалізації ядрових компонентів є комбінована реномінація (гіперонім/ калька / ситуативний відповідник/ описова перифраза + транслітерація), що демонструє синтез стратегій "форенізації" (відчуження) та "адаптації" (одомашнення) та призводить до лінійного поширення тексту перекладу.
Наявність регулярних відповідників свідчить про реалізацію стратегії "локалізації" при відтворенні ядрових елементів концепту. При відтворенні периферійних елементів придатною є стратегія "адаптації".

5. Труднощі перекладу компонентів концепту зумовлені не тільки розбіжностями історичного розвитку, а і ступенем їх лексикографічного опрацювання в англомовних країнах. Англомовні твори історичного дискурсу про Україну актуалізують низку складових концепту КОЗАЦТВО, специфіка репрезентації яких виявляє вплив хронотопного й
характерологічного контекстів на вербалізацію елементів концепту в лексико-семантичному контексті. Передача власних назв у російському звучанні є типовою негативною практикою в англомовних історичних розвідках про Україну й у перекладах творів історичного дискурсу.

Теоретична значущість роботи полягає в тому, що вона доповнює жанрову теорію перекладу визначенням статусу історичного дискурсу; становить собою певний внесок у вирішення проблеми досягнення адекватності перекладу при обґрунтуванні залежності специфіки трансляції історичного дискурсу від відтворення елементів концептів у системі мікрополів; пропонує методику перекладацького аналізу концепту КОЗАЦТВО. Вироблену на основі узагальнення стратегій перекладачів у відтворенні складових концепту КОЗАЦТВО методику перекладацького аналізу можна застосувати для подальших теоретичних досліджень у галузі загальної та часткової теорії перекладу. Ця методика уможливила визначення пріоритетів при створенні трансляту та з'ясування чинників впливу на шляхи і способи ревербалізації концепту в перекладі.

Практична цінність роботи визначається тим, що її матеріали можуть бути використані в нормативних курсах основ перекладознавства, теорії та практики перекладу, в спеціальних курсах, у повсякденній роботі перекладачів, а також у навчальному процесі на спеціальних факультетах і відділеннях іноземних мов. Запропоновану методику можна використовувати для аналізу споріднених концептів у дискурсі історії. Глосарій лексем, які репрезентують складові елементи мікрополів концепту 'козацтво', може бути корисним при укладанні українсько-англійських словників та при підготовці підручників і посібників.

Апробація результатів роботи. Основні положення роботи пройшли апробацію на наукових конференціях різних рівнів презентації: на 4-й і 5-й міжнародних конференціях "Методологічні проблеми сучасного перекладу" (Гурзуф 2003; Суми, 2004), на 12-й Міжнародній науковій конференції "Мова і культура" ім. проф. С.Бураго (Київ, 2003), на всеукраїнських наукових конференціях "Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики" (Черкаси, 2001), "Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики" (Черкаси, 2002), "Нові підходи до філології у вищій школі" (Запоріжжя, 2002), на звітних щорічних наукових конференціях Запорізького держуніверситету (1999 - 2004). Основний зміст дисертації викладено в 7 публікаціях, у тому числі 3 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях України.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та двох додатків. Загальний обсяг дисертації - 187 сторінок, із них 158 - основного тексту. Список використаної літератури включає 291 найменування, з них 226 -науково-критичні праці, 25 - лексикографічний матеріал, 40 - джерела ілюстративного матеріалу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність, окреслюються мета та завдання, визначаються об'єкт і предмет, теоретико-методологічні засади та методи, висвітлюються наукова новизна, теоретичне й практичне значення роботи, формулюються основні положення, винесені на захист.

У розділі 1 ("Концепт в історичному дискурсі з позицій перекладознавства") розглядаються загальнотеоретичні питання. Зокрема, окреслюється поняття "історичний дискурс" і формулюється його робоча дефініція, оскільки сучасне перекладознавство оперує досить великою кількістю концепцій, спрямованих на вирішення проблем художнього і науково-технічного перекладу, тоді як проблеми особливостей перекладу історичних розвідок знаходяться поза межами досліджень провідних вітчизняних і закордонних перекладознавців.

Переклад історичних текстів розглядається в дисертації з позицій інтерпретативної теорії (О. Чередниченко), що дає підстави для визначення історичного дискурсу (на основі дефініції поняття "дискурс" І. Шевченко) як текстів, створених у результаті епістемічної діяльності представників професійної групи - істориків. Розгляд історичних текстів сукупності лінгвальних параметрів і соціокультурного контексту уможливлює застосування перекладознавчих методів аналізу взагалі та актуалізує їх наукову й соціально-політичну значущість, "розміщуючи" історичний дискурс на межі спеціальної наукової та суспільно-політичної літератури.

Лексичний склад історичного дискурсу становлять слова, які належать до різних стилістичних прошарків (історизми, архаїзми, діалектизми). Це створює для перекладача низку додаткових проблем, зокрема, відтворення культурно-специфічного авторського та інтекстового хронологічно забарвленого "ідіолекту".

Очевидно, що розбіжності двох культур і мовних картин світу заважають передачі оригінального тексту іншою мовою без втрат, і це викликає перекладацьку потребу в упорядкуванні елементів дискурсу в межах ядрових ("обов'язкових" при перекладі) та периферійних ("факультативних") його компонентів.

Визначення історичного дискурсу як різновиду наукового тексту зумовлює насамперед "інформативний" тип його перекладу (В.Комісаров). Тому історичні терміни (топоніми, антропоніми, найменування подій, назви історичних реалій) - такі складові тексту, які посідають провідне місце в ієрархії текстових цінностей і є визначальними для розуміння тексту та можуть бути віднесені до ядрових компонентів, а ті, що слугують для опису їх ознак і властивостей, слід вважати периферійними.

Зазвичай специфічна історична термінологія пов'язана з певними явищами або подіями й відбиває у мові оригіналу особливості їх розвитку, що дає вагомі підстави для розгляду її в системі концептів. До того ж, вона має специфічні особливості, які відрізняють її від звичайної наукової термінології та становлять певний інтерес для перекладача, оскільки переклад національно-історичної термінології потребує особливого підходу - узгодження семантики лексем у межах контекстів гіпотекстового, текстового й гіпертекстового рівнів і відтворення смислового навантаження внутрішньої форми. Тому логічним видається розгляд історичних термінів як елементів певної системи смислів, що й відповідає загальному визначенню терміна "концепт".

На основі сформульованої А. Бабушкіним дефініції концепту екстраполяції на історичний дискурс останній розуміється як система смислів, що відображає еволюцію певного історичного явища та вербалізується у вигляді "поняттєвого поля".

На відміну від когнітивного погляду на природу та сутність концепту (А.Бєлова, О. Кубрякова, О. Селіванова), в історичному дискурсі концепти розглядаються як явища лінгвокультурного порядку (В. Карасик, Г. Слишкін), оскільки в результаті вербалізації концептів автор неминуче вдається до їх оцінювання.

Концепти складаються із трьох компонентів: фактуального, ціннісного та образного (В. Карасик), із яких тільки перші два втілюються в мовних формах. Відповідно, лише перші два виявляються відтвореними в перекладі, тому образний компонент концептів знаходиться поза межами нашого дослідження. Фактуальна складова концептів відтворює головне семантичне навантаження й вербалізується за допомогою термінів, у функції яких в історичному дискурсі виступають антропоніми, топоніми, найменування подій та історизми. Специфіка семантики певних лексем, віднесених до елементів вербалізованого концепту, дозволяє відтворити також і ціннісний їх компонент. Останній, як правило, втілюють лексеми, що слугують елементами опису об'єктів і явищ, позначених історичними термінами.

В україномовному історичному дискурсі саме епоха козацтва породила численні вітчизняні та зарубіжні історичні розвідки, що загострило проблему відтворення концепту КОЗАЦТВО іншими мовами в цілому та англійською зокрема.

Методика перекладацького аналізу концепту КОЗАЦТВО в цій роботі розуміється як сукупність застосованих стратегій, прийомів і методів для адекватної перевербалізації згаданого концепту. Розроблена методика складається з таких етапів:

- виявлення поняттєвого поля концепту;

- аналіз компонентів поля та типологізація його складових елементів;

- інтерпретація елементів мікрополів і з'ясування найбільш характерних для цього процесу труднощів.

Аналіз мовного матеріалу показав, що вибір тієї чи іншої стратегії при перекладі історичного дискурсу зумовлений характером його складових. Перекладач має, з одного боку, визначити ті елементи оригіналу, які несуть основне смислове навантаження в тексті (ядрові елементи), враховуючи авторські акценти, а з іншого, - відтворити їх, синтезуючи стратегію "форенізації", спрямовану на збереження "чужих" елементів вихідної мови, і стратегію "адаптації", спрямовану на пристосування "чужих" елементів до норм цільової мови (задля спрощення сприйняття інформації). Периферійні ж елементи можна просто адаптувати до норм рецептивної культури.

Окреслення поняттєвого поля, таксономізація та аналіз його складових створюють сприятливе підґрунтя для перекладної інтерпретації й самого концепту КОЗАЦТВО, оскільки від компонентного складу елементів вербалізованого концепту та специфіки їх репрезентації в різних контекстах залежить і вибір засобів його відтворення.

Концепт КОЗАЦТВО вербалізується в україномовному історичному дискурсі за допомогою лексем, які складають систему мікрополів. Залежно від "домінуючого" в їх лексичному значенні типу лексико-семантичної інформації відбувається структурування складових всередині мікрополів. Ядрові елементи мають за домінуючий денотативний (Дніпро, Запорож (Запоріжжя), Дмитро Вииіневецький, Богдан Хмельницький) або сигніфікативний компонент (гетьман, кобзар, корогви, козакувати, січовий}. Спільними у ядрових елементів концепту є соціо локальний, хронологічний і соціокультурний компоненти. Периферія утворена лексемами із домінуючими сигніфікативним (тріумф, суспільство, стихія) або прагматичним (розбійник, авантюрист, убогий, наволоч, непереможний) компонентами. Склад мікрополів змінюється в різних хронотопних і характерологічних контекстах, що виражається відповідною мовленнєвою фіксацією та має бути врахованим перекладачем.

Поняттєве поле вербалізованого концепту КОЗАЦТВО, представлене в історичному дискурсі мови оригіналу, при відтворенні його цільовою мовою зазнає певних трансформацій. При цьому факт збереження структури мікрополів і відношень між ними свідчить про принципову можливість адекватного відтворення концепту в перекладі.

Для передачі ядрових елементів мікрополів стратегія "форенізації" реалізується при застосуванні транслітерації й комбінованої реномінації. Власні назви (при відсутній мотивації) відтворюються, як правило, за допомогою транслітерації (повної або часткової), а історизми, антропоніми й топоніми із прозорою мотивацією - за допомогою комбінованої реномінації (Р. Зорівчак). Як реалізація синтезованих стратегій "форенізації" та "адаптації" остання є єдиним і водночас найбільш ефективним способом забезпечення адекватного відтворення ядрових елементів концепту. При цьому комбінована реномінація передбачає і збільшення альтернатив, тобто можливість використання поряд із транскрипцією не тільки гіпероніма й дескриптивної перифрази, а й кальки, функціонального аналога або ситуативного відповідника. Усе це свідчить про те, що задля адекватного відтворення історизмів перекладач вдається до синтезованого використання стратегій форенізації та адаптації.

У лексичному значенні елементів мікрополів периферії домінують або сигніфікативний, або прагматичний компоненти, їх перекодування засобами цільової мови, як правило, не створює особливих проблемних ситуацій для перекладача. Основні ж труднощі полягають у тлумаченні змісту оригіналу через насиченість історичних текстів архаїзмами та діалектизмами. При відтворенні цих елементів перекладачеві доцільно обрати стратегію "адаптації"" й зосередитися на передачі змісту (сигніфікативного компонента) при модифікації мови оригіналу.

У розділі 2 ("Вербалізація концепту козацтво е оригіналах і перекладах"} апробується запропонована методика перекладознавчого аналізу концепту КОЗАЦТВО на матеріалі англомовних інтерпретацій історії України і творів М. Грушевського та їх перекладів англійською.

Оскільки автори історичних розвідок, описуючи реалії української історії, які не мають словникової фіксації, не могли не відтворити цих лексем тими чи іншими засобами, у роботі перевіряється ефективність запропонованої методики щодо наявності впливу хронотопного та характерологічного контекстів і застосування стратегій "форенізації" й "адаптації" стосовно відтворення ядрових елементів з метою подальшого аналізу концепту КОЗАЦТВО в перекладознавчому аспекті.

В англомовному українознавчому історичному дискурсі виявлено "поняттєве поле", в якому розгортається концепт КОЗАЦТВО. Воно утворюється ядровим мікрополем і периферійними мікрополями -"Географія козацтва", "Антропонімія", "Історичні події", "Суспільно-політичне буття", "Культура і побут".

Ядрові елементи концепту КОЗАЦТВО актуалізовані за допомогою транслітерації оригінальної лексеми, що містить сему "чужинність", і гіпероніма, дескриптивної перифрази, кальки чи ситуативного відповідника, які роз'яснюють семантику термінів. Це свідчить про надання переваги стратегії "форенізація" + "адаптація" при їх відтворенні. Основним способом актуалізації реалій в англомовному історичному дискурсі є комбінована реномінація. При цьому варіанти транслітерованих відповідників з'явилися внаслідок розбіжностей у системах транслітерації, а також різних тенденцій відображення особливостей українських і російських форм реалій, що є типовим для передачі реалій взагалі.

При репрезентації концепту КОЗАЦТВО автори англомовних історичних розвідок актуалізують суміжні концепти, присутні в історичному полі інших культурних спільнот (лицарі Тевтонського ордену мечоносців, мінітмени, вікінги, лицарі Лівонського ордену). Таке порівняння полегшує сприйняття інформації, оскільки в такий спосіб актуалізуються концепти, більш знайомі англомовному реципієнтові, але воно може створювати й хибні уявлення, адже, наприклад, тевтонські та лівонські лицарі вогнем і мечем розширювали владу католицької церкви, знищуючи цілі народи, чого не можна сказати про козаків.

Використання різних ситуативних відповідників при передачі термінології способом комбінованої реномінації (the Cossacks / Kozaks, Cossack way of life; Zaporozhye community, Cossackdom; the Knighthood of the Zaporozhye Host, knights of the Zaporozhian Host, the Cossack army, the Zaporozhie Host, the Zaporozhian Cossacks, the Cossacks of the Zaporozhian Host) спричинено виявленими закономірностями - впливом хронотопного контексту на репрезентацію лексем на гіпотекстовому рівні. Фактуальні та мовленнєві неточності стосовно вербалізації концепту пов'язані з усе ще недостатньою локалізацією української культури в англомовному середовищі й низьким ступенем лексикографічного опрацювання компонентів вербалізованого концепту КОЗАЦТВО в англомовних країнах.

Виявлення поняттєвого поля концепту та впорядкування його елементів у межах запропонованої методики перекладознавчого аналізу концепту КОЗАЦТВО є важливими етапами, які зумовлюють вибір трансляційної стратегії. При визначенні тих елементів оригіналу, що несуть основне смислове навантаження в тексті та є ядровими (історичні терміни), необхідно враховувати авторську модальність. Виявлення ядрових елементів може інколи становити певні труднощі, оскільки ці елементи мають спільні риси із архаїзмами. Наприклад, такі лексеми, як "своєволіє" (willfulness, unruliness, anarchy, licence, rampage, unbridled act, unruly act /svoievolia, svoievil'stvo), "ynuc" (registration /upys/), "здобичник" (freebooter /dobychnyk/) складно відрізнити від звичайних архаїзмів, до того ж, вони відсутні в тлумачних словниках і перекладач може не приділити їм належної уваги.

У цьому разі відтворення ядрових компонентів є адекватним, оскільки ситуативні відповідники узгоджені в хронотопних і характерологічних контекстах. При цьому основним критерієм є комунікативно-мовленнєва модальність (термін І. Смущинської), авторський акцент (графічне виділення), частотність їх використання у творах і здатність продукувати деривати ("своєвільства", "своєвільники"; "виписка", "виписчики"; "добичництво"}, які стають елементами різних мікрополів і складають етнокультурну специфіку концепту.

Недоліками при відтворенні елементів ядра вербалізованого концепту КОЗАЦТВО можна вважати неточне відображення історичних реалій:

застосування способу конкретизації при неузгодженні семантики відповідника із хронотопом - вибір неправильного ситуативного відповідника (пор.: відтворення лексеми козацтво як the Kozak Host (на початковому етапі) або лексеми непослушний як disobedient (на етапі сформованого феномену козацтво);

калькування без транслітерації для відтворення історизмів (пор.: передача лексеми бродники (народність) як the rovers);

відсутність у певних випадках перекладу творів українського фольклору, що виступають як цитовані автором інтексти.

Типовими способами відтворення елементів ядра мікрополя "Географія козацтва" є транслітерація, комбінована реномінація (регулярний сучасний відповідник + транслітерація / тлумачення (Україна - Ukraine /the area north of the Rapids/, Запорож - Zaporizhia / the Area beyond the Rapids), калькування + транслітерація (топоніми на позначення кольорів); використання ситуативного відповідника (Задніпров'я - east of the Dnieper). Елементи периферії відтворюються регулярними відповідниками.

До недоліків перевербалізації елементів концепту КОЗАЦТВО можна віднести відтворення лексеми волость функціональним відповідником township, який не передає соціокультурний інформативний компонент і нівелює мотивацію при передачі назви городове козацтво.

Особливості відтворення ядра мікрополя "Козацька антропонімія", яке формується іменами та прізвищами гетьманів і ватажків козацького війська, свідчать про вплив російської номіналізаційної традиції та про недотримання перекладачами єдиної системи правил передачі власних назв.

Основними способами репродукування елементів ядра мікрополя "Козацька антропонімія" є транслітерація та комбінована реномінація (транслітерація + калькування), яка використовується для відтворення мотивації власних назв. Спосіб передачі антропоніма залежить від можливості встановлення мотивації, тоді як за її відсутності необхідним є забезпечення реверсивності для зворотного репродукування антропонімії українською мовою. Відтворення мотивації козацьких антропоніміє способом калькування адекватно передає семантику відповідного імені та є певним внеском у перевербалізацію концепту КОЗАЦТВО (Кривоніс (Перебийте) - Krivonos / Kryvonis (Perebyinis) [Broken Nose]), Підкова - Pidkova [Horseshoe], Наливайко - "цар Наливай " - King Nalivai /drunkard/, Tsar Nalyvai [literally, Tsar Pour-it], Голота — Ho lota [Threadbare]}.

Вирізнення національне маркованих українських прізвищ з-поміж аналогічних польських досягається збереженням оригінального фонемного складу слова (Лукаш Жолкевський - Lucasz Zolkiewski). При передачі дериватів антропоніміє конкретизація семантики уможливлює адекватне їх відтворення англійською мовою (Хмельниччина - the Khmelnytsky Era, the Khmelnytsky Uprising; Наливайківщша -Nalyvaikoism).

Типовими помилками слід вважати заміну імені англомовним аналогом (Криштоф - Christopher, Петро - Peter), транслітерацію російськомовного варіанта прізвища (Косинський - Kosinsky, Орлик -OrliK). При відтворенні елементів периферії спостерігаємо вільний переклад фрагментів оригіналу пов'язаний із труднощами при перекодуванні українського фольклору, оскільки текст насичений архаїчними формами, що пояснюється обраною стратегією "адаптації".

Ядрові елементи мікрополя "Історичні події" включають як компоненти топоніми, антропоніми й назви реалій. Специфіка передачі лексем, що номінують події козацької доби, є спорідненою із специфікою відтворення власних назв і реалій. Основними засобами їх передачі є транслітерація та використання регулярних відповідників (куруківські постанови - the Treaty of Kurukiv, the Kurukiv agreement, Острянинова війна - the Ostrianin war). Модифікація мовного й поняттєвого змісту зумовлена необхідністю зберегти прагматику оригіналу при дотриманні норм цільової мови (пор.: лубенський погром -the disastrous war with Poland}. Нівелювання прагматичних інформаційних компонентів при передачі колоквіалізмів та архаїзмів, які є типовими для авторського стилю, пояснюється стратегією "адаптації" для відтворення периферійних елементів концепту.

Елементи ядра мікрополя "Суспільно-політичне буття" передаються, як правило, способом комбінованої реномінації. При цьому має місце використання ситуативних відповідників, семантика яких узгоджена із хронотопом (ватага - band, company; писар - secretary, chancellor). Елементи периферії відтворюються, як правило, регулярними відповідниками. Недоліками перекладу тут можна вважати нівелювання соціокультурного інформаційного компонента при використанні функціональних аналогів. У випадку перекладу елементів периферії - колоквіалізмів та архаїзмів - інформативна функція стає домінуючою, тому зазвичай авторська експресивність виявляється нівельованою.

Ядрові елементи мікрополя, що репрезентують реалії козацького побуту (мікрополе "Культура і побут"), передані функціональними аналогами, а лексеми, які номінують реалії козацької культури, відтворено транслітерацією або комбінованою реномінацією. Таким чином, обмежуючись передачею сигніфікативного компонента значення, перекладачі, як здається, вважають це цілком достатнім для забезпечення інформативної функції трансляту. Орієнтуючись на достатні фонові знання реципієнта, перекладачі вводять у транслят історичних творів транслітерацію назв реалій, що репрезентують козацьку культуру (пор.: козацькі думи - Cossack dumy). Периферія цього мікрополя відтворюється регулярними відповідниками, авторська експресивність залишається при цьому не відтвореною.

Національно-специфічні історичні терміни в історичному дискурсі є елементами окремих смислових систем - концептів, оскільки їх переклад потребує особливого підходу - шляхом узгодження семантики в межах контекстів гіпотекстового, текстового й гіпертекстового рівнів і, відповідно, відтворення смислового навантаження їх внутрішньої форми.

ВИСНОВКИ

Історичний дискурс, розглянутий із позицій інтерпретативної теорії перекладу, є різновидом наукового дискурсу з притаманними йому рисами суспільно-політичної літератури. Його переклад є насамперед "інформативним", і труднощі для перекладача пов'язані головним чином з перевербалізацією елементів історичних концептів, що зумовлює необхідність поділу його складових на "значущі", які посідають провідне місце в ієрархії текстових цінностей (ядрові компоненти), і "другорядні", які слугують для ядрових елементів засобами опису їх ознак і властивостей, але не є визначальними для розуміння тексту.

Запропонована методика перекладацького аналізу концепту КОЗАЦТВО вирішує проблему виявлення елементів концепту, класифікації елементів у складі поля на ядрові й периферійні, що уможливлює адекватне відтворення цього концепту в історичному дискурсі.

Вибір стратегії при перекладі поняттєвого поля концепту КОЗАЦТВО зумовлюється характером його складових. Ядровими є елементи з домінуючим денотативним або сигніфікативним компонентами і спільними соціолокальними, соціокультурними та хронологічними компонентами у складі лексичного значення -топоніми, антропоніми, найменування подій, назви історичних реалій. Периферійними є елементи з домінуючими сигніфікативним і прагматичним (конотативним) компонентами - лексеми, які слугують для елементів першої групи засобами опису їх властивостей, ознак, відношень, стану.

Насиченість історичних текстів архаїзмами та історизмами потребує спеціальних фонових знань перекладача для їх ідентифікації та диференціації, оскільки від цього залежить вибір адекватного способу передачі лексеми. Основним критерієм виділення історизмів у текстах є частотність їх використання у творах і авторський акцент (графічне виділення), а також здатність продукувати деривати.

Процес репрезентації та відтворення концепту здійснюється вигляді ланцюжка: „гіпертекст —” текст —>* гіпотекст". Основними контекстами, релевантними для перекладацького аналізу концептів в історичному дискурсі, на гіпотекстовому рівні є лексико-семантичний, фразеологічний і синтаксичний, на текстовому - хронотопний і характерологічний, на гіпертекстовому - контексти творчості автора та перекладача, контекст жанрово-стилістичної традиції та, зрештою, міжнаціональний жанровий контекст.

Контексти гіпертекстового рівня мають пріоритетний вплив на вербалізацію концептів - від них залежить відбір і репрезентація апріорно присутніх в історичному полі елементів композиції та персонажів. Контексти текстового рівня визначають специфіку вербалізації концептів на гіпотекстовому рівні.

"Форенізація", що реалізується за допомогою транслітерації, -типова стратегія, яка уможливлює збереження "чужих" елементів вихідної мови та є доцільною для відтворення історичних термінів (топонімів і антропонімів) за відсутності мотивації. "Форенізація" + "адаптація" застосовується для відтворення топонімів і антропонімів, які мають прозору мотивацію, а також для перевербалізації історичних реалій, що забезпечує комбінована реномінація. Варіабельність у межах комбінованої реномінації (калька / ситуативний відповідник/ описова перифраза) зумовлюється специфікою структури ядрових елементів концепту КОЗАЦТВО, а саме домінуванням у них денотативного, хронологічного, соціолокального й соціокультурного елементів і впливом хронотопного контексту на відтворення концепту.

Недоліком при перекодуванні елементів ядра мікрополів вербалізованого концепту КОЗАЦТВО є неточне відтворення історичної термінології, зокрема:

а) застосування гіперонімічного перейменування або методу уподібнення, функціонального аналога чи калькування без транслітерації, пропуск історизмів;

б) конкретизація при неузгодженні семантики відповідника із хронотопом і характерологічним контекстом - вибір неточного ситуативного відповідника;

в) нехтування комбінованою реномінацією (калька + транслітерація) у випадку передачі термінів із прозорою мотивацією;

г) передача власних назв у російському звучанні;

д) заміна українського імені англомовним аналогом;

е) відсутність відмежування національне маркованих українських
прізвищ від аналогічних польських.

Елементи периферії мікрополів відтворюються лексемами, які передають сигніфікативне та конотативне значення. При цьому специфіка стилю М.Грушевського створює для перекладача труднощі, пов'язані з тлумаченням архаїзмів, колоквіалізмів, цитацією українського фольклору. Інформативна функція дискурсу історії є домінуючою, і застосування стратегії "адаптації" уможливлює адекватний переклад при нівелюванні авторської експресивності.

Проведене дослідження стимулює подальшу розробку проблем теорії та практики перекладу з української не тільки англійською, але й іншими природними мовами. Воно також може виявитися корисним для прогнозування перекладознавчих стратегій при вивченні шляхів і способів відтворення етноспецифічних концептів цільовою мовою.

Основні положення дисертації відображено в таких

публікаціях:

Національно-історичний концепт "українське козацтво" - зміст поняття і структура // Вісник Запорізького державного університету. Філологічні науки . - Запоріжжя: ЗДУ, 2002. - № 3. - С. 55 - 60.

Лінгвістичне відображення національно-історичного концепту "українське козацтво" в англійській історіографії // Вісник Сумського державного університету. Серія: Філологічні науки. - Суми: СумДУ, 2003.-№ 4 (50).-С. 71-75.

Концепт "українське козацтво" в англомовній інтерпретації О.Субтельного // Мова і культура (науковий щорічний журнал). -К.:Видавничий Дім Дм. Бураго, 2003. - Вип. 6. - Т. IV: Міжкультурна комунікація. Теорія та практика перекладу. - С. 275 - 282.

Рівні відтворення концепту "козацтво" в англомовних перекладах (на матеріалі перекладів творів М.С. Грушевського) // Вісник Сумського державного університету. Серія: Філологічні науки. - Суми: СумДУ, 2004. - № 3 (62). - С. 165 - 171.

Українські національно-історичні концепти та їх відтворення англійською мовою // Тези Всеукраїнської наук, філол. конф. "Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики" - Черкаси: ЧІТІ, 2001. -С.76- 77.

До проблеми визначення поняття "національно-культурний концепт" у сучасному перекладознавстві // Нова філологія. - Запоріжжя: ЗДУ, 2002. - Вип. 2 (13). - С. 330.

Національно-історичний концепт "українське козацтво" як перекладознавча проблема // Тези 9-ої Всеукраїнської наук, філол. конф. "Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики". - Черкаси: ЧДТУ, 2002.-С. 91-92.

АНОТАЦІЯ

Запольських С.П. Концепт "козацтво" е історичному дискурсі: перекладознавчий аспект. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.16 - перекладознавство. -Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2005.

Дисертаційне дослідження присвячено відтворенню концепту КОЗАЦТВО в історичному дискурсі, розглянутому з позицій інтерпретативної теорії. У дослідженні виявлено складові дискурсу, які впливають на вербалізацію концептів. Інтертекстуальність історичного дискурсу ускладнює виявлення його комунікативно-мовленнєвої модальності та є однією з причин вживання у текстах слів із різних стилістичних прошарків. Ці особливості історичного дискурсу викликають перекладацьку потребу класифікації елементів дискурсу на ядрові та периферійні, що уможливлює застосування таких стратегій при їх передачі, як "форенізація", спрямована на збереження "чужих" елементів вихідної мови і "адаптація", спрямована на пристосування "чужих" елементів до норм цільової мови.

У виробленій методиці перекладацького аналізу концепту КОЗАЦТВО обґрунтовано класифікацію елементів, які репрезентують концепт, і проаналізовано прийоми їх відтворення англійською мовою. Визначено, що у більшості випадків концепт "козацтво" в історичному дискурсі передано належним чином. Однак в окремих випадках помилковий вибір стратегії, неузгодження семантики відповідника у хронотопному або характерологічному контекстах приводить до неадекватної перевербалізації концепту.

Ключові слова: історичний дискурс, концепт козацтво, ядрові та периферійні елементи мікрополів, гіпотекстовий, текстовий і гіпертекстовий рівні, лексико-семантичний, хронотопний, характерологічний контексти, стратегії "форенізації" та "адаптації".

АННОТАЦИЯ

Запольских С.П. Концепт “казачество” в историческом дискурсе: переводческий аспект. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.16 - переводоведение. Запорожский национальный университет, Запорожье, 2005.

Диссертационное исследование посвящено воспроизведению концепта КАЗАЧЕСТВО в историческом дискурсе, рассмотренном с позиций интерпретативной теории. В исследовании выявлены составляющие дискурса, которые влияют на вербализацию концептов. Исторический дискурс является разновидностью научного дискурса с присущими ему чертами общественно-политической литературы. Информативный тип его перевода предопределяет необходимость переводческой классификации составляющих элементов исторического дискурса, что обеспечивает предложенная методика переводческого анализа концепта.

Национально-специфические термины в историческом дискурсе являются элементами отдельных смысловых систем - концептов, поскольку их перевод требует особого подхода - согласования семантики в контекстах гипотекстового, текстового и гипертекстового уровней и воспроизведения смысловой нагрузки их внутренней формы. В результате исследования были выделены те элементы, которые занимают ведущее место в иерархии текстовых ценностей (ядерные компоненты), и те, которые служат для ядерных элементов средствами описания их признаков и свойств, но не являются определяющими для понимания текста (периферийные).

Выбор стратегии при переводе понятийного поля концепта КАЗАЧЕСТВО обусловлен характером его составляющих. Ядерными являются элементы с "доминирующим" денотативным компонентом и общими социолокальными, социокультурными и хронологическими компонентами в составе лексического значения - топонимы, антропонимы, наименования событий, названия исторических реалий. Периферийными являются элементы с "доминирующими" сигнификативным и прагматическим компонентами.

Насыщенность исторических текстов архаизмами (наряду с историзмами) требует специальных фоновых знаний переводчика для их дифференциации, поскольку от этого зависит выбор способа передачи лексемы. Основными критериями выделения историзмов в текстах являются частотность их использования в произведениях и авторский акцент (графическое выделение), способность образовывать дериваты.

Контексты гипертекстового уровня (контексты творчества автора и переводчика, контекст жанрово-стилистической традиции, межнациональный жанровый контекст) имеют приоритетное влияние на вербализацию концептов, от них зависит отбор и репрезентация априорно присутствующих в историческом поле элементов композиции и персонажей. Контексты текстового уровня (хронотопный и характерологический) определяют специфику вербализации концептов в контекстах гипотекстового уровня (лексико-семантическом, фразеологическом и синтаксическом).

"Форенизация" - типичная стратегия, которая обеспечивает сохранение "чужих" элементов исходного языка и является целесообразной для воспроизведения исторических терминов (топонимов и антропонимов) при отсутствии мотивации и реализуется с помощью транслитерации. "Форенизация" + "адаптация" применяются для воспроизведения топонимов и антропонимов, имеющих прозрачную мотивацию, а также при перевербализации исторических реалий, что обеспечивается комбинированной реноминацией.

Установлено, что при воспроизведении элементов периферии микрополей концепта КАЗАЧЕСТВО специфика стиля автора создает трудности для переводчика, связанные с толкованием архаизмов, колоквиализмов, цитированием украинского фольклора, и стратегия "адаптации" является достаточной для адекватного перевода.

Ключевые слова: исторический дискурс, концепт КАЗАЧЕСТВО, ядерные и периферийные элементы микрополей, гипотекстовый, текстовый и гипертекстовый уровни, лексико-семантический, хронотопный, характерологический контексты, стратегии "форенизации" и "адаптации".

SUMMARY

Zapolskikh S.P. The Cossackdom concept in the discourse of history: translation studies aspect. - Manuscript.

A dissertation for the Candidate degree in Germanic languages (10.02.16). - Translation Studies. Zaporizhia National University, Zaporizhia, 2005.

The dissertation aims at providing a comprehensive analysis of English translation techniques of the Cossackdom concept verbalized in the Ukrainian discourse of history on the basis of interpretative theory of translation.

The results demonstrate that intertexual character of the history discourse complicates its communicative modality and predetermines the choice of vocabulary units taken from different semantic and stylistic layers. Due to the specific features of the discourse under study a necessity to classify the discourse elements as nucleus and periphery arises. This classification enables application of such main strategies as: foreignization aimed at retaining foreign elements of a source language and adaptation aimed at adapting the foreign elements to a target language.

The methods of the COSSACKDOM concept analysis provide the necessary ground for the classification of the elements making up the concept and enable the translator to choose the ways and means of translation into English. In the discourse of history translators rightly tend