ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ ІМЕНІ С.З. ҐЖИЦЬКОГО

БОЙКО АНДРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК: 636.2.053:636.033

ФОРМУВАННЯ М’ЯСНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ У ТВАРИН СТВОРЮВАНОГО КРУПНОЕКСТЕР’ЄРНОГО ТИПУ ПОЛІСЬКОЇ М’ЯСНОЇ ПОРОДИ

06.02.01 – розведення та селекція тварин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Львів – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівській національній академії ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник доктор сільськогосподарських наук, професор

Мамчак Іван Васильович

доктор сільськогосподарських наук

Спека Семен Сергійович,

старший науковий співробітник

Інституту агроекології УААН

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор Пелехатий Микола Сергійович, Державний агроекологічний університет, завідувач кафедри розведення і генетики сільськогосподарських тварин

доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник Федорович Єлизавета Іллівна, Інститут біології тварин УААН, завідувач лабораторії розведення і генетики тварин

Провідна установа: Білоцерківський державний аграрний університет Мінагрополітики України, кафедра розведення і генетики сільськогосподарських тварин

Захист відбудеться „01” лютого 2007 р. о 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.826.02 у Львівській національній академії ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького за адресою: 79010, м. Львів – 10, вул. Пекарська, 50, аудиторія № 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького за адресою: вул. Пекарська, 50, м. Львів, 79010.

Автореферат розісланий „27” грудня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Слобода О.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Забезпечення населення високоякісними та екологічно чистими м’ясопродуктами, виробленими з яловичини, є першочерговим завданням агропромислового комплексу України. Тому надійним джерелом виробництва цієї продукції має стати галузь спеціалізованого м’ясного скотарства, яка знаходить своє визнання в регіонах, де наявні значні пасовищні площі. Такими регіонами в Україні є Полісся, гірські та передгірські райони Карпат (П.Л. Погребняк, 1979; М.В. Зубець, 1997; В.П. Буркат, 1999; І.В. Мамчак, 1994; А.М. Угнівенко, 2006; О.Г. Тимченко, 1996; С.С. Спека, 1998, 1999 та інші).

Однак, щоб галузь розвивалася й прогресувала, необхідно мати вітчизняні породи і типи м’ясної худоби, добре пристосовані до природно-кліматичних умов зони, сучасні маловитратні та енергоощадні технології, міцну кормову базу. Однією з порід, яка здобуває визнання в західному регіоні України, є новостворена поліська м’ясна порода, виведена в зоні Житомирського Полісся, що відноситься до середнього (проміжного) типу за живою масою та інтенсивністю росту. Господарства Львівської та інших областей малого Полісся мають переважно міцну кормову базу, спроможну задовільнити потреби тварин у кормах власного виробництва для отримання високих середньодобових приростів живої маси. У зв’язку з цим виникла необхідність створення крупного типу в поліській м’ясній породі, тварини якого б відзначалися підвищеною енергією росту, високими забійними та м’ясними якостями: жива маса бугайців у 15-місячному віці становила би 500 кг та більше, у 18 міс. – 600 кг, а забійний вихід та вихід туші – 63-65,5 %.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведені у відповідності з тематичним планом науково-дослідних робіт Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького. Робота є фрагментом наукової тематики кафедри технології виробництва молока та яловичини з тем: „Вивчення господарсько-біологічних особливостей порід великої рогатої худоби і коней в західному регіоні України” (номер ДР 0102U001326) та „Створення високопродуктивних стад м’ясної та комбінованої худоби на Прикарпатті” (номер ДР 0102U001325).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягала у вивченні основних закономірностей росту й розвитку, екстер’єрно-конституціональних особливостей у тварин поліської м’ясної породи залежно від частки спадковості за поліпшуючою породою.

У зв’язку з цим були поставлені такі завдання:

-

-

-

-

-

Об’єкт дослідження. Тварини створюваного крупноекстер’єрного та інших типів у поліській м’ясній породі.

Предмет дослідження. Господарсько корисні, екстер’єрно-конституційні ознаки та біологічні показники у тварин створюваного крупноекстер’єрного та існуючих типів у поліській м’ясній породі.

Методи дослідження. Зоотехнічні (визначення живої маси та лінійного росту у різні вікові періоди, індексів будови тіла, побудови екстер’єрних профілів), хімічні, морфологічні та біохімічні, біометричні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше теоретично обґрунтована, розроблена і реалізується селекційна програма створення крупноекстер’єрного типу в помірноскороспілій поліській м’ясній породі. Встановлено, що збільшення частки спадковості крупної шаролезької породи у породному поєднанні зумовлює помітне підвищення інтенсивності масового та лінійного (косої довжини тулуба, довжини заду, ширини грудей та в маклаках; висоти в холці і крижах) росту, покращуються м’ясні форми та міцність конституції, збільшується маса туші.

Виявлено позитивний кореляційний взаємозв’язок між живою масою та лінійним ростом, що дає можливість проводити добір молодняку при відлученні для подальшого використання його в селекційному процесі удосконалення поліської м’ясної породи.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати досліджень можуть бути використані при створенні бажаних типів тварин у м’ясних породах, що виводились методом складного відтворного схрещування, а також при розробці перспективних програм і планів селекційно-племінної роботи з породою.

Результати досліджень впроваджені у племзаводі „Клен” Жовківського району Львівської області та впроваджуються в господарствах інших регіонів, що перепрофілювалися на розвиток м’ясного скотарства (ТОВ СЦ “Україна”, Житомирська область).

Особистий внесок здобувача. Полягає в розробці методики, організації та проведенні досліджень, опрацюванні матеріалів отриманих експериментальних даних, формулюванні висновків і пропозицій виробництву, в підготовці до друку наукових праць та участі в наукових конференціях.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень та основні положення дисертації доповідались на таких наукових конференціях і семінарах: міжнародній науково-практичній конференції „Стан, проблеми та перспективи сучасної аграрної науки і практики”, присвяченій 105-й річниці від дня народження С.З. Ґжицького (9–10 червня 2005 року, м. Львів); міжнародному науково-практичному семінарі „Проблеми загальної ветеринарної профілактики (гігієна та санітарія, екологія, добробут тварин, етологія)” (16 – 17 березня 2006 року, м. Львів); міжнародній науково-практичній конференції „Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики” (15 – 16 червня 2006 року, м. Львів).

Дисертаційні матеріали обговорювалися на засіданнях вченої ради Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького (2004-2006 рр.)

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 7 наукових праць у виданнях, визначених переліком ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, огляду літератури, результатів власних досліджень, економічної оцінки результатів дослідів, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, пропозицій виробництву, списку використаної літератури та додатків.

Робота викладена на 186 сторінках комп’ютерного тексту, загальним обсягом 121 сторінка, містить 38 таблиць і 17 додатків. Список використаної літератури включає 255 джерела, з яких 39 – іноземні видання.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Огляд літератури. Проведено аналіз літературних даних щодо перспектив розвитку м’ясного скотарства в Україні. На основі аналізу літератури обґрунтована доцільність вивчення екстер’єрно-конституційних, біологічних особливостей, а також актуальність дослідження росту і розвитку тварин поліської м’ясної породи (ПМП) та вивчення їх забійних і м’ясних якостей.

Загальна методика та основні методи досліджень. Експериментальна частина дисертаційної роботи виконана на кафедрі технології виробництва молока і яловичини Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького та племзаводі “Клен” Жовківського району Львівської області.

Об’єктом досліджень були тварини поліської м’ясної породи, добір проводився методом пар-аналогів з урахуванням генотипу. Схему досліджень наведено на рис. 1.

Для проведення дослідів були відібрані 33 бугайці та 35 теличок різних генотипів поліської м’ясної породи, із яких сформовано по 3 піддослідні групи з урахуванням статі.

І дослідна група – бугайці й телички створюваного крупноекстер’єрного типу в ПМП з генотипом 11/16 шароле (Ш) 1/8 абердин-ангуса (А) 3/16 симентала (С) (нащадки чистопородних бугаїв-плідників вихідної шаролезької породи);

ІІ контрольна група – чистопородні бугайці й телички існуючого проміжного типу в поліській м’ясній породі з генотипом 3/8Ш1/4А3/8С (нащадки ліній Каскадера 530, Пакета 93 в породі);

ІІІ дослідна група – чистопородні бугайці й телички існуючого дрібного типу в поліській м’ясній породі з генотипом 3/8Ш1/4А3/8С (нащадків лінії Омара 814 в породі).

Протягом досліду бугайці й телички всіх шести груп перебували в однакових умовах годівлі, догляду та утримання. Від народження до 7-місячного віку молодняк утримувався разом із коровами на підсисі. Після відлучення бугайці й телички утримувались на вигульно-кормових

майданчиках ферми. У літній період телички випасались на пасовищах у гуртах, а бугайці – на вигульно-кормових майданчиках ферми. Рівень годівлі передбачав отримання запланованих середньодобових приростів залежно від віку та періоду вирощування (при складанні раціонів користувались нормами, рекомендованими А.П. Калашніковим та ін.,1985,

П.З. Столярчуком та ін., 1989). Облік з’їдених кормів вираховували зважуванням до і після годівлі їх піддослідним тваринам один раз на місяць за два суміжні дні по групі.

При оцінці росту визначали такі показники: живу масу піддослідних тварин шляхом індивідуального щомісячного зважування, вранці до годівлі, абсолютний приріст (А) за окремі вікові періоди і за весь період досліджень визначали за формулою: А=W1-Wo, де W1 і Wo – кінцева і початкова жива маса, кг. Середньодобовий приріст (Ас.д.) визначали за формулою: , де t1 і t0 – вік в кінці і на початку періоду, днів. Відносну швидкість росту (К) визначали за формулою С. Броді, 1965.

Рис. 1. Схема досліджень

Кратність збільшення живої маси визначали шляхом ділення живої маси в 7-ми, 12-ти, 15-ти і 18-місячному віці на живу масу новонароджених теличок та бугайців або на попередній досліджуваний період 7-ми 12-ти і 15 місяців.

Екстер’єрні показники розвитку визначали у віці 7; 12; 15 та 18 місяців за допомогою взяття промірів (мірною палицею, циркулем та мірною стрічкою), брались наступні проміри: висота в холці, висота в крижах, коса довжина тулуба, глибина грудей, ширина грудей, обхват грудей за лопатками, обхват п’ястка, ширина в маклаках, ширина в сідничних горбах та коса довжина заду. Шляхом співвідношення відповідних промірів вираховували індекси будови тіла (А.І. Чижик, 1979; Й.З. Сірацький та інші, 2001) та побудови екстер’єрних профілів (за загальноприйнятими методиками).

Морфологічні та біохімічні показники крові вивчали у віці 15 місяців на 5 тваринах з кожної групи. Кількість еритроцитів та вміст гемоглобіну визначали фотоелектроколориметрично, вміст глюкози – за кольоровою реакцією з ортолуїдином; активність аспартат-(АСТ) та аланін-(АЛТ) амінотрансфераз – за методикою Райтмана-Френкеля в модифікації Т.С. Пасхіної (М.Д. Лемперт, 1968), вміст загального білка – рефрактометричним методом, кількість альбумінів, б-, в-, г-глобулінів – методом електрофорезу в поліакриламідному гелі (В.І. Левченко та співав., 2004).

Для вивчення м’ясних якостей проводили контрольний забій тварин на Рава-Руському м’ясокомбінаті – за методикою ВІТа (1977). При цьому визначали такі показники: забійна маса, маса парної туші, внутрішнього жиру та шкури. Обваловування напівтуш проводили після 24-годинного охолодження. У півтушах встановлювали: кількість м’язової (м’якушу) тканини - за сортами – вищий, перший та другий; кількість жирової тканини, вміст кісток та сухожилків. Розміри шкури визначали шляхом взяття промірів її довжини та ширини за допомогою мірної стрічки. Для проведення хімічного аналізу відбирали середні проби м’яса із найдовшого м’яза спини. У пробах визначали вміст води, сухої речовини, протеїну, жиру, золи (Г.Т. Шкурин, О.Г. Тимченко, Ю.В. Вдовиченко та інші, 2002). Економічну ефективність вирощування тварин різних піддослідних груп визначали за загальноприйнятим методом.

Цифровий матеріал опрацьовували методом варіаційної статистики за методикою М.А. Плохінського (1969) та програмного забезпечення „Statistica” Excel для ПК. Різницю між значеннями середніх величин вважали статистично вірогідною при * – P<0,05; ** – P<0,01; *** – P<0,001 (вірогідність між типами).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ОБГОВОРЕННЯ

Ріст і розвиток піддослідного молодняку. Ріст та розвиток піддослідного молодняку у різні вікові періоди був неоднаковим і залежав від їх генотипу. За однакових умов годівлі та утримання жива маса молодняку змінювалась по-різному (табл. 1, 2). При народженні найбільшу живу масу (35,3 кг) мали бугайці І (дослідної) групи. За цим показником вони переважали бугайців ІІ (контрольної) групи на 5,4 кг, а ІІІ (дослідної) - на 5,9 кг. У всі вікові періоди спостерігалась перевага за живою масою бугайців І дослідної групи (крупний тип), дещо нижчою вона була у бугайців контрольної групи (середній тип) і найнижчою – в бугайців ІІІ дослідної групи (дрібний тип).

Таблиця 1

Вікова динаміка живої маси піддослідних бугайців, кг

Вік, міс. | Групи

І (n=12) | ІІ (n=10) | ІІІ (n=11)

Сv% | Сv% | Сv%

Новонароджені | 35,3±1,42 | 13,9 | 29,9±1,11 | 11,7 | 29,4±1,52 | 17,1

7# | 232,1±4,58* | 6,8 | 217,0±4,23 | 6,2 | 207,3±6,30 | 10,1

8 | 255,5±6,03* | 7,5 | 234,0±3,93 | 5,3 | 223,2±5,23 | 7,8

12 | 391,5±6,33*** | 5,1 | 333,1±4,08 | 3,9 | 308,2±3,52*** | 3,8

15 | 464,5±8,31** | 5,7 | 412,0±10,28 | 7,8 | 381,8±9,66 | 8,4

18 | 554,5±10,79*** | 6,1 | 489,0±3,79 | 2,4 | 440,5±10,32** | 7,8

Примітка: # два бугайці вибуло із першої дослідної групи у віці 7 місяців; тут і далі * – P<0,05; ** – P<0,01; *** – P<0,001

У піддослідних групах теличок спостерігалась подібна закономірність (табл. 2).

Таблиця 2

Вікова динаміка живої маси піддослідних теличок з віком, кг

Вік, міс. | Групи

І (n=11) | ІІ (n=14) | ІІІ (n=10)

Сv% | Сv% | Сv%

Новонароджені | 31,1±1,34 | 14,3 | 29,6±1,04 | 13,1 | 26,9±0,97 | 11,4

7 | 231,8±3,39*** | 4,8 | 203,2±1,79 | 3,3 | 191,5±1,83** | 3,03

8 | 256,4±3,38*** | 4,4 | 223,6±1,77 | 2,9 | 206,0±1,80*** | 2,8

12 | 329,1±4,25*** | 4,3 | 295,4±1,99 | 2,5 | 272,0±1,7** | 1,9

15 | 375,5±2,82*** | 2,5 | 340,7±2,02 | 2,2 | 311,5±1,67*** | 1,7

18 | 420,9±2,0*** | 1,6 | 385,7±2,45 | 2,4 | 356,5±4,5*** | 3,9

Отже, тварини крупного типу у всі вікові періоди характеризувались набагато вищими показниками живої маси у порівнянні із середнім та дрібним типами.

Лінійний ріст піддослідного молодняку. Лінійний ріст піддослідних бугайців характеризують дані окремих промірів. Так, з даних таблиці 3 видно, що тварини І дослідної групи (крупний тип) переважають своїх ровесників з контрольної і третьої дослідної груп за висотою в холці (P<0,01) і висотою в крижах, глибиною, шириною та обхватом грудей за лопатками (P<0,05, P<0,01).

Таблиця 3

Проміри статей тіла бугайців у 18-місячному віці, см

Проміри | Групи

І (n=10) | ІІ (n=10) | ІІІ (n=11)

Сv% | Сv% | Сv%

Висота в холці | 131,8±0,55** | 1,33 | 128,0±0,30 | 0,74 | 127,1±0,55 | 1,36

Висота в крижах | 137,6±0,67 | 1,54 | 136,3±0,40 | 0,92 | 132,7±0,63** | 1,51

Коса довжина тулуба | 160,9±0,99** | 1,95 | 157,3±0,30 | 0,60 | 156,3±0,37 | 0,74

Глибина грудей | 72,6±0,78** | 3,39 | 68,9±0,38 | 1,74 | 66,9±0,38** | 1,79

Ширина грудей | 51,7±0,56* | 3,42 | 49,4±0,45 | 2,89 | 48,0±0,7 | 4,61

Обхват грудей за лопатками | 192,0±0,76** | 1,25 | 187,9±0,60 | 1,02 | 186,0±0,45** | 0,76

Обхват п’ястка | 23,1±0,18 | 2,46 | 22,6±0,16 | 2,28 | 22,6±0,16 | 2,28

Ширина в маклаках | 44,1±0,41 | 2,92 | 43,3±0,30 | 2,19 | 43,3±0,3 | 2,19

Ширина у сідничних горбах | 27,9±0,38 | 4,29 | 27,5±0,27 | 3,09 | 27,3±0,37 | 4,25

Коса довжина заду | 63,5±0,67 | 3,34 | 62,9±0,41 | 2,05 | 61,9±0,31 | 1,61

Подібні різниці характерні і для теличок (табл. 4). Окрім того, у теличок першої групи встановлено більші показники таких промірів, як ширина в маклаках (P<0,01), сідничних горбах (P<0,001) та косої довжини заду (P<0,001).

Таким чином, проведені дослідження з вивчення лінійного росту тварин показали, що тварини з більшою часткою спадковості шаролезької породи (крупний тип) характеризуються міцнішою будовою тіла, більшою косою довжиною тулуба і заду та відповідно мають краще виражені м’ясні форми порівняно із тваринами середнього та дрібного типів.

Таблиця 4

Проміри статей тіла телиць у 18-місячному віці, см

Проміри | Групи

І (n=11) | ІІ (n=14) | ІІІ (n=10)

Сv,% | Сv,% | Сv,%

Висота в холці | 116,9±0,31 | 0,89 | 116,3±0,27 | 0,86 | 116,1±0,31 | 0,86

Висота в крижах | 121,9±0,21* | 0,57 | 121,2±0,24 | 0,74 | 120,9±0,41 | 1,06

Коса довжина тулуба | 140,2±0,38** | 0,89 | 138,6±0,31 | 0,83 | 136,7±0,73* | 1,69

Глибина грудей | 57,5±0,31** | 1,80 | 56,2±0,21 | 1,43 | 55,8±0,47 | 2,64

Ширина грудей | 42,5±0,37* | 2,86 | 41,4±0,23 | 2,04 | 41,3±0,33 | 2,57

Обхват грудей за лопатками | 166,9±0,31** | 0,63 | 164,2±0,55 | 1,25 | 163,6±0,81 | 1,56

Обхват п’ястка | 19,8±0,12 | 2,04 | 19,4±0,14 | 2,64 | 19,4±0,16 | 2,66

Ширина в маклаках | 39,2±0,23** | 1,92 | 37,6±0,25 | 2,50 | 37,1±0,35 | 2,97

Ширина у сідничних горбах | 26,1±0,28*** | 3,62 | 24,0±0,21 | 3,27 | 23,9±0,23 | 3,09

Коса довжина заду | 51,4±0,41*** | 2,65 | 49,1±0,20 | 1,49 | 48,2±0,33* | 2,14

Морфологічні та біохімічні показники крові. Важливими показниками, які характеризують рівень обмінних процесів в організмі тварин, є вміст еритроцитів і насиченість їх гемоглобіном. Одержані результати свідчать, що за концентрацією гемоглобіну в крові та кількістю еритроцитів бугайці окремих піддослідних груп істотно не відрізнялися, а досліджувані показники були в межах фізіологічної норми (табл. 5).

Таблиця 5

Показники крові бугайців у віці 15 місяців, Х±m, n=5

Показники | Групи

І | ІІ | ІІІ

Еритроцити, 1012/л | 6,7±0,18 | 6,53±0,12 | 6,65±0,12

Гемоглобін, г/л | 94,68±4,37 | 93,6±2,09 | 96,36±2,25

Глюкоза, ммоль/л | 2,40±0,48 | 1,51±0,05 | 2,84±0,6

АСТ, ммоль/л | 0,86±0,02* | 0,78±0 | 0,72±0,01**

АЛТ, ммоль/л | 0,37±0,02 | 0,35±0,01 | 0,22±0,06

Найвищою активністю ферментів трансамінування характеризувались піддослідні бугайці І дослідної групи, показник активності ферментів був вищим на 0,08 ммоль/л (Р<0,05) – АСТ та 0,02 ммоль/л (P<0,01) – АЛТ порівняно з контрольною.

Вміст загального білка сироватки крові був вищим у бугайців І дослідної групи (крупний тип) порівняно із контрольною та ІІІ дослідною групами (табл. 6). Щодо фракції білків, слід відзначити високий вміст глобулінової фракції в сироватці крові бугайців, а саме – високий вміст г–глобулінів, що свідчить про добрі захисні функції організму молодняку.

Таблиця 6

Вміст загального білка та білкових фракцій у сироватці крові піддослідних бугайців, Х±m, n=5

Показники | Групи

І | ІІ | ІІІ

Загальний білок, г/л | 79,51±0,53 | 77,48±0,27 | 76,04±0,86

Альбуміни, % | 28,0±1,14 | 31,1±0,6 | 39,26±0,32***

Глобуліни, % | 72,0±1,19 | 68,9±0,6 | 60,74±0,32***

б-глобуліни, % | 20,6±1,35* | 25,38±1,1 | 24,32±0,91

в-глобуліни, % | 14,42±0,88 | 11,82±0,73 | 14,9±1,69

г-глобуліни, % | 36,98±1,15 | 31,7±1,86 | 21,50±1,39**

Альбуміни/Глобуліни | 0,39 | 0,45 | 0,65

Біохімічні та гематологічні показники крові піддослідних теличок наведені в таблиці. 7. З цифрових даних цієї таблиці видно, що вони також були в межах фізіологічної норми, а суттєвих міжгрупових різниць не встановлено, за винятком нижчої активності АСТ у тварин третьої групи.

Таблиця 7

Показники крові теличок у віці 15 місяців, Х±m, n=5

Показники | Групи

І | ІІ | ІІІ

Еритроцити, 1012/л | 6,43±0,17 | 6,52±0,09 | 6,47±0,06

Гемоглобін, г/л | 99,22±2,85 | 92,92±0,64 | 94,9±0,79

Глюкоза, ммоль/л | 1,72±0,14 | 1,69±0,16 | 2,21±0,27

АСТ, ммоль/л | 0,88±0,02* | 0,81±0 | 0,73±0,02*

АЛТ, ммоль/л | 0,37±0,02 | 0,33±0 | 0,31±0,01

За показниками загального білка теличок (табл. 8) між контрольною і І дослідною групою не було суттєвої різниці, тоді як порівняно із ІІІ групою вона була достовірною (P<0,01); достовірна різниця (P<0,05) між цими групами була також за показниками: альбумінів, глобулінів та г-глобулінів

Отже, у результаті проведених досліджень біохімічних і морфологічних показників крові встановлено, що рівень обмінних процесів, окремі показники вуглеводного та білкового обмінів в організмі тварин І дослідної групи (крупний тип) є вищими, ніж у тварин контрольної та ІІІ дослідної груп (середній, дрібний тип).

Таблиця 8

Вміст загального білка та білкових фракцій у сироватці крові піддослідних теличок, Х±m, n=5

Показники | Групи

І | ІІ | ІІІ

Загальний білок, г/л | 82,0±0,36 | 81,79±0,64 | 77,45±0,35**

Альбуміни, % | 38,6±2,49 | 35,98±2,83 | 44,76±1,32*

Глобуліни, % | 61,4±2,51 | 64,02±2,83 | 55,24±1,27*

б-глобуліни, % | 18,76±2,12 | 23,92±1,98 | 18,42±1,11

в-глобуліни, % | 14,36±0,89 | 16,02±1,39 | 17,4±1,46

г-глобуліни, % | 28,28±1,32* | 24,08±0,82 | 19,42±1,22*

Альбуміни/Глобуліни | 0,63 | 0,56 | 0,81

Забійні якості піддослідних бугайців. Результати контрольного забою піддослідних бугайців у 18-місячному віці наведені в таблиці 9.

Таблиця 9

Забійні показники піддослідних бугайців у 18-місячному віці,

Х±m, n=3

Показники | Групи

І | ІІ | ІІІ

Жива маса при закінченні вирощування, кг | 541,7±6,0 | 495,0±7,6 | 426,7±14,8*

Передзабійна жива маса, кг | 526,7±6,4* | 482,0±6,8 | 416,3±14,6*

Забійна маса, кг | 343,7±5,3* | 304,6±6,0 | 257,3±10,8*

Маса парної туші, кг | 336,5±5,4* | 296,9±6,0 | 249,3±10,7*

Маса внутрішнього жиру, кг | 7,2±0,2 | 7,7±0,2 | 8,0±0,1

Маса шкури, кг | 42,1±1,0 | 39,1±0,5 | 36,7±0,3*

Площа шкури, дм2 | 338,8±3,8 | 329,0±2,7 | 298,4±1,6**

Ширина шкури, см | 190,67±0,67 | 188,0±1,15 | 185,33±0,33

Довжина шкури, см | 177,67±1,45 | 175,0±0,58 | 161,0±0,58***

Забійний вихід, % | 65,26±0,21* | 63,18±0,44 | 61,77±0,49

Вихід туші, % | 63,88±0,25* | 61,58±0,49 | 59,85±0,51

Вихід жиру, % | 1,4±0,03 | 1,6±0,06 | 1,9±0,05*

Вихід шкури, % | 8,00±0,1 | 8,11±0,05 | 8,83±0,22*

Найважливішими показниками, які характеризують м’ясні якості тварин, є вихід туші та забійний вихід. Так, у бугайців контрольної групи забійний вихід становив 63,18 %, у ІІІ (дослідної) групи він склав 61,77, або на 1,4 % менше. Найвищим забійним виходом відзначились тварини І (дослідної) групи - 65,26 %, що на 2,08 % більше порівняно з контрольною групою. Вихід туші у бугайців піддослідних груп коливався в межах 59,85–63,88 %, але найвищим він був у І (дослідній) групі (63,88 %), що на 2,3 % більше порівняно з контрольною групою тварин (P>0,05).

Проте тварини першої дослідної групи поступались іншим групам, зокрема третій, за виходом жиру (на 0,5 %) та шкури (на 0,83 %)

Морфологічний та сортовий склад півтуш піддослідних бугайців. Для вивчення співвідношення окремих тканин у м’ясі нами було проведене обваловування охолоджених півтуш, результати якого наведені в табл. 10.

Таблиця 10

Морфологічний склад півтуш піддослідних бугайців, Х±m, n=3

Показники | Групи

І | ІІ | ІІІ

Маса півтуш, кг | 171,7±2,8* | 152,0±3,0 | 128,3±5,6*

Маса м’якуша, кг | 140,8±2,5* | 123,9±2,8 | 103,8±4,7*

в т.ч. за сортами: вищий, кг | 26,3±0,8* | 22,6±0,7 | 18,0±0,9*

перший, кг | 69,1±1,3** | 58,9±0,8 | 50,0±2,3*

другий, кг | 45,4±0,8 | 42,3±1,3 | 35,8±1,6

Маса кісток, кг | 25,3±0,2** | 22,8±0,1 | 19,5±0,7*

Маса сухожилок, кг | 4,6±0,2 | 3,8±0,2 | 3,5±0,2

Маса втрат при обваловуванні, кг | 0,97±0,33 | 1,5±0,06 | 1,57±0,03

Вихід, %: м’якуша | 82,04±0,09 | 81,5±0,23 | 80,93±0,37

кісток | 15,3±0,31 | 15,03±0,22 | 15,17±0,29

сухожилок | 2,67±0,13 | 2,53±0,09 | 2,7±0,12

втрати при обваловуванні | 0,6±0,18 | 1,0±0,04 | 1,2±0,06

На 1 кг кісток припадає м’якуша, кг | 5,6±0,06 | 5,4±0,10 | 5,33±0,12

Найбільшу абсолютну масу м’якуша мали бугайці І групи – 140,8 кг, котрі переважали контрольну групу на 16,9 кг, а контрольна, в свою чергу, переважала ІІІ дослідну на 20,1 кг. У відсотковому співвідношенні найбільший вміст м’якуша був у тварин І групи – 82,04 %, найнижчий – ІІІ групи (80,93 %), контрольна група посідала проміжне місце (81,5 %). Вміст кісток коливався в межах 15,17 – 15,3 % і був найбільшим у бугайців І групи.

Отже, за результатами досліджень встановлено, що бугайці крупного типу характеризуються вищою якістю за морфологічним та сортовим складом туш в порівнянні з ровесниками середнього і дрібного типів.

Хімічний склад і якість яловичини. Дані про хімічний склад м’яса найдовшого м’яза спини наведено в табл. 11. Так, за вмістом вологи І дослідна та контрольна групи майже не різнилися між собою, і цей показник складав відповідно по групах 71,1 % та 71,4 %. Більше вологи містилось у найдовшому м’язі спини у тварин ІІІ групи – 72,4 %. За вмістом сухої речовини в м’ясі спостерігалась аналогічна картина: у І (дослідній) та ІІ (контрольній) групах її було майже порівну, відповідно 28,9 % і 28,6 %, а в ІІІ групі цей показник був нижчим на 1 % порівняно з контрольною.

Таблиця 11

Хімічний склад та калорійність найдовшого м’яза

спини, Х±m, n=3

Показники | Групи

І | ІІ | ІІІ

Вода, % | 71,1±0,4 | 71,4±0,5 | 72,4±0,4

Суха речовина, % | 28,9±0,4 | 28,6±0,5 | 27,6±0,4

Протеїн, % | 20,6±0,3 | 19,6±0,1 | 18,9±0,3

Жир, % | 7,1±0,2 | 7,8±0,4 | 7,6±0,2

Зола, % | 1,1±0,0 | 1,1±0,0 | 1,2±0,0

Калорійність 1 кг м’яса, ккал | 1554,7±25,0 | 1578,6±42,2 | 1525,6±24,2

За даними хімічного аналізу калорійність м’яса в усіх групах була майже однаковою хоча калорійність м’яса у тварин контрольної групи була на 1,52 % та 3,36 % вищою порівняно з першою і третьою дослідними групами.

Економічна ефективність. Розрахунки економічної ефективності розведення молодняку поліської м’ясної породи, в тому числі крупного типу, для одержання високоякісної яловичини засвідчили його економічну вигоду завдяки високій енергії росту. Витрати кормів на 1 кг приросту в усіх групах від народження до 18-місячного віку становили 6,79 – 8,57 корм.од. у бугайців та 7,49 – 8,87 корм.од. у теличок. Вирощування тварин усіх груп виявилось рентабельним, але її рівень був найнижчим у тварин ІІІ групи (дрібний тип): у бугайців - 18,1 %, а в теличок - 14,1 %; найвищим - у молодняку І групи (крупний тип): у бугайців - 49,0 %, а в теличок - 35,1 % (табл. 12, 13).

Таблиця 12

Економічна оцінка ефективності вирощування бугайців різних типів

Показники | Одиниця виміру | Групи

І | ІІ | ІІІ

Абсолютний приріст за період вирощування | кг | 519,2 | 459,1 | 411,1

Середньодобовий приріст за період досліджень | г | 961,5 | 850,1 | 761,3

Собівартість 1 ц приросту живої маси | грн. | 570,4 | 645,1 | 719,9

Реалізаційна ціна за 1 ц живої маси | грн. | 850 | 850 | 850

Чистий прибуток від реалізації 1 ц живої маси | грн. | 279,6 | 204,9 | 130,1

Одержано чистого прибутку від реалізації 1 гол. | грн. | 1550,4 | 1001,9 | 573,1

Рентабельність вирощування | % | 49,0 | 31,8 | 18,1

Таблиця 13

Економічна оцінка ефективності вирощування понадремонтних телиць різних типів

Показники | Одиниця виміру | Групи

І | ІІ | ІІІ

Абсолютний приріст за період вирощування | кг | 389,8 | 356,1 | 329,6

Середньодобовий приріст за період вирощування | г | 721,9 | 659,4 | 610,4

Собівартість 1 ц приросту живої маси | грн. | 629,2 | 688,8 | 745,1

Реалізаційна ціна за 1 ц живої маси | грн. | 850 | 850 | 850

Чистий прибуток від реалізації 1 ц живої маси | грн. | 220,8 | 161,2 | 104,9

Одержано чистого прибутку від реалізації 1 гол. | грн. | 929,3 | 621,7 | 373,9

Рентабельність вирощування | % | 35,1 | 23,4 | 14,1

Отже, оплата корму приростами живої маси, витрати на вирощування піддослідних тварин, забійні якості та економічна ефективність підтверджують доцільність розведення тварин крупного типу.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі теоретично обґрунтовано і практично розроблено схеми та цільові стандарти, які дозволяють на материнській основі поліської м’ясної худоби, використавши чистопородних бугаїв-плідників вихідної шаролезької породи, одержати крупний тип тварин в породі. При цьому вивчено інтенсивність масового, лінійного росту та витрат корму на одиницю продукції; досліджено забійні та м’ясні якості тварин створюваного крупного типу в поліській м’ясній породі, порівняно з існуючими середнім та дрібним типами за аналогічних умов вирощування та утримання у виробничих умовах.

1. Тварини створюваного крупного типу при достатньому забезпеченні об’ємистими кормами та нормованою даванкою концкормів, характеризуються такими продуктивними якостями: жива маса бугайців при народженні 35,3 кг, в 7 міс. – 232,1 кг, 12 – 391,5, 15 – 464,5 і 18 міс. – 554,5 кг; теличок – відповідно 31,1; 231,8; 329,1; 375,5; 420,9 кг, що більше у відсотковому відношенні порівняно із тваринами середнього типу, відповідно при народженні на 18,1у 7 міс. – 6,9 %; 12 – 17,5; 15 – ,7; 18 міс. – 13,4 % у бугайців та відповідно 5,1; 14,1; 11,4; 10,2; 9,1 % у теличок. У дрібного типу ці показники становили: в бугайців при народженні 20,1 %; 7 міс. – 11,9; 12 – 27,0; 15 – 21,7; 18 – 25,9 % , теличок 15,6; 21,0; 20,9; 20,5; 18,1 – відповідно. За цим показником у всі вікові періоди різниця між досліджуваними групами була достовірна (Р<0,05, Р<0,001).

2. Встановлено перевагу за лінійним ростом тварин створюваного крупного типу (висотою в холці, крижах, косою довжиною тулуба і заду, шириною, глибиною та обхватом грудей) над ровесниками середнього та дрібного типів (Р<0,05, Р<0,001). Аналогічна закономірність спостерігалась за індексами будови тіла: розтягнутості, збитості, перерослості, широтному і масометричному.

3. У тварин створюваного крупного типу забійний вихід складав – 65,3вихід туші – 63,9, кісток – 15,3 %; середнього – 63,2; 61,6 та 15,0; дрібного – 61,8; 59,9 і 15,2 % відповідно. Найбільший вихід м’якуша був також у півтушах бугайців створюваного крупного типу – 82,1 %, в той час, як в інших типів він становив: середнього – 81,6 і дрібного – 80,9 %.

4. Найважчі шкури отримані від бугайців створюваного крупного типу – 42,1 кг; дещо легшими вони були у бугайців середнього типу – 39,1 кг і найменша маса їх була в бугайців дрібного типу – 36,7 кг.

5. Тварини крупного типу за вмістом загального білка, активністю ферментів переамінування (АСТ; АЛТ) переважали аналогів дрібного типу. Рівень природної резистентності у них також вищий, що підтверджується вищим вмістом у сироватці крові г-глобулінової фракції.

6. Розведення тварин створюваного крупного типу в поліській м’ясній породі в умовах малого Полісся західного регіону України є економічно вигідним. Рентабельність вирощування тварин вказаного типу до 18-місячного віку становить 35,1-49,0 %, що на 11,7-30,1 % вище порівняно з ровесниками середнього та дрібного типів, якими нині представлена порода.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Інтенсивно використовувати бугаїв-плідників створюваного крупного типу з такими частками спадковості вихідних порід 11/16Ш1/8А3/16С для поліпшення стад поліської м’ясної породи в напрямку підвищення інтенсивності росту та живої маси тварин у всі вікові періоди, а також покращення їх екстер’єру, конституції, технологічності і невибагливості до умов годівлі та утримання. В перспективі створити відповідну генеалогічну структуру (лінії, родини) та закласти мережу племінних підприємств (племзаводів, племрепродукторів) з розведення тварин новостворюваного типу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Спека С.С., Бойко А.О. Створення крупного типу худоби у поліській м’ясній породі // Тваринництво України. – 2005. – №4. – С. 12-14. (Дисертант провів дослідження, взяв участь у аналізі отриманих результатів).

2. Бойко А.О. Проміри та індекси тілобудови бугайців різних типів поліської м’ясної породи // Науковий вісник ЛНАВМ ім. С.З. Ґжицького. – Львів. – 2005. – Т7 (№2), Ч.3. – С. 24-29.

3. Спека С.С., Микитин І.В., Бойко А.О. М’ясне скотарство – перспективна галузь львівського малого Полісся // Тваринництво України. – 2005. – №8. – С. 3-5. (Дисертант провів дослідження та підготовив статтю до друку).

4. Бойко А.О. Технологічні аспекти утримання та розведення поліської м’ясної породи в племзаводі „Клен” // Науковий вісник ЛНАВМ ім. С.З. Ґжицького. – Львів. – 2006. – Т8, №1 (28) – С. 7-11.

5. Бойко А.О. Фізіолого-біохімічні показники крові молодняку різних типів поліської м’ясної породи // Науковий вісник ЛНАВМ ім. С.З. Гжицького. – Львів. – 2006. – Т8, №2 (29). – С. 23-26.

6. Бойко А.О. Створення крупного типу худоби у поліській м’ясній породі – першочергове завдання селекціонерів // Вісник аграрної науки. – 2006. – №6. – С. 89-91.

7. Бойко А.О. М’ясна продуктивність бугайців поліської м’ясної породи різних типів будови тіла // Сільський господар. – 2006. –№ 7-8. – С. 21-22.

АНОТАЦІЇ

Бойко А.О. Формування м’ясної продуктивності тварин створюваного крупноекстер’єрного типу поліської м’ясної породи. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.02.01 – розведення та селекція сільськогосподарських тварин. – Львівська національна академія ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького, Львів, 2006.

У дисертаційній роботі здійснено порівняльний аналіз показників живої маси, інтенсивності масового та лінійного росту, витрат корму на одиницю продукції, забійних та м’ясних якостей у молодняку створюваного крупного типу в поліській м’ясній породі з існуючими аналогами середнього та дрібного типів за аналогічних умов утримання, вирощування й годівлі у виробничих умовах.

Встановлено перевагу за живою масою та лінійним ростом тіла у тварин створюваного крупного типу (висотою в холці і крижах, косою довжиною тулуба і заду, шириною, глибиною та обхватом грудей) над ровесниками середнього та дрібного типів у породі (Р<0,05, Р<0,001). Проведеним контрольним забоєм бугайців піддослідних груп у 18-місячному віці встановлено, що у тварин створюваного крупного типу в поліській м’ясній породі забійний вихід складав 65,3 %, вихід туші – 63,9 і кісток – 15,3 %; існуючого середнього – 63,2; 61,6 та 15,0 % і дрібного – 61,8; 59,9 і 15,2 % відповідно. Отже, за основними господарсько корисними ознаками тварини створюваного крупного типу переважають ровесників середнього та дрібного типів та є найбільш бажаними для розведення.

Ключові слова: поліська м’ясна порода, крупний тип, екстер’єр, конституція, ріст і розвиток, м’ясні якості.

Бойко А.А. Формирование мясной продуктивности животных создаваемого крупно-экстерьерного типа полесской мясной породы. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.02.01 – разведение и селекция сельскохозяйственных животных. – Львовская национальная академия ветеринарной медицины имени С.З. Гжицкого. Львов, 2006.

В диссертационной работе осуществлён сравнительный анализ показателей живой массы, интенсивности линейного роста, расход кормов на единицу продукции, убойные и мясные качества молодняка создаваемого крупного типа в полесской мясной породе с существующими аналогами среднего и мелкого типов при аналогических системах содержания, выращивания и кормления в производственных условиях.

В результате проведённых исследований теоретически обоснованы, разработаны и реализируются методики, схемы и целевые стандарты, которые позволяют на материнской основе полесской мясной породы использовать чистопородных быков исходной шаролезской породы и создать крупный тип в породе.

Подопытный молодняк запрограммированного типа, при достаточной обеспеченности объёмистыми кормами и нормированым количеством концкормов, характеризируется следующими зоотехническими показателями: живая масса бычков составляла при рождении 35,3 кг, в 7 мес. - 232,1 кг; 12 мес. - 391,5кг; 15 мес. - 464,5 кг и 18 мес. – 554,5 кг, телок соответственно 31,1; 231,8; 329,1; 375,5; 420,9 кг и по этим показателям во все периоды роста он заметно превосходил животных других подопытных групп (Р<0,05 – Р<0,001). Установлено преимущество по линейному росту у молодняка создаваемого крупного типа (высотой в холке и крестце, косой длиной туловища и зада, шириной, глубиной и окружностью грудной клетки) над сверстниками среднего и мелкого типов в полесской мясной породе (Р<0,05, Р<0,001). Контрольный убой подопытных бычков показал, что в возрасте 18 месяцев у животных создаваемого крупного типа убойный выход составил 65,3 %, выход туши – 63,9 % и костей – 15,3 %; существующего среднего – 63,2; 61,6 и 15,0 % и мелкого – 61,8; 59,9 и 15,2 % соответственно. Наибольшее количество мякоти было также в тушах животных создаваемого крупного типа.

Изучением показателей крови установлено, что у животных создаваемого крупного типа было выше количество общего белка, а также высшая активность ферментов переаминирования (АСТ; АЛТ), по сравнению с аналогами мелкого типа.

По основным хозяйственно-полезным признакам животные крупного типа имели высшие