ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Бікла Олена Володимирівна

УДК 94(61):323.1“1956/1991”(043.3)

ТРАНСФОРМАЦІЯ ЗАХІДНОСАХАРСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПИТАННЯ

У 1956 – 1991 РР.

спеціальність 07.00.02 – всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Донецьк – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник – | кандидат історичних наук, доцент

Чарських Ігор Юрійович,

доцент кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики

Донецького національного університету

Офіційні опоненти: | доктор політичних наук, доцент

Скороход Юрій Степанович,

професор кафедри міжнародних відносин та дипломатичної служби

Інституту міжнародних відносин

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

кандидат історичних наук, доцент

Шелюто Володимир Михайлович,

доцент кафедри світової філософії та естетики

Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля

Провідна установа | Інститут історії України НАН України,

відділ всесвітньої історії та міжнародних відносин

Захист відбудеться “28” квітня 2006 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 24, ІІ корпус, ауд. 32.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 24.

Автореферат розісланий “27”березня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Крапівін О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Природа західносахарської проблеми полягає в політичному будуванні марокканської політичної нації та сахарського етносу в постколоніальному історичному просторі. Національна ідея в західносахарській проблемі є задекларованою, але все ще недостатньо дослідженою, так само, як і питання політичної міфотворчості акторів західносахарського конфлікту, а також як і витоки соціальної й політичної мобільності та якості націоналізму різних груп населення, на яких впливає вказаний конфлікт. Дослідження цих аспектів потребує узагальнення отриманого емпіричного матеріалу стосовно національно-політичних процесів і геополітичної реальності на просторі Північно-західної Африки й середземноморської спільноти зокрема, а також їх впливу на інтеграційні процеси у Європі. Вважаємо доцільним дослідити й взаємозв’язок між “національними ідеями” крізь призму національних пріоритетів тих держав-націй, які перебувають у розвинутому стані й претендують на присутність і вплив в Північно-західній Африці.

Геополітична зона Магрибу, куди входить Західна Сахара, є стратегічно вагомою як для арабо-африканської та середземноморської спільнот, так і для Африканського Союзу (АС), Ліги арабських держав (ЛАД), Організації Північноатлантичного договору (НАТО), Європейського Союзу (ЄС) та Союзу Арабського Магрибу (САМ), а також для підтвердження престижу ООН та Африканського Союзу, на органи яких покладено завдання врегулювання конфлікту.

Крім того, дослідження західносахарського національного питання вимагає й фактичне існування двох моделей бачення майбутнього Західної Сахари, які обумовлені наявністю у міжнародному співтоваристві принаймні двох принципово різних підходів до проблеми співвідношення суверенітетів державних утворень з одного боку і народів та/або етносів – з іншого. Наріжним є питання про первинність (зверхність) у випадку зіткнення принципів непорушності державних кордонів – з одного боку, і самовизначення народів і націй – з іншого. Певна невизначеність міжнародного права у цих принципах загострює національні та міжетнічні конфлікти, як і сталося у випадку із деколонізацією Іспанської Сахари. Процес розв’язання конфлікту в Західній Сахарі зумовив “інженерне” втручання в етногенез сахарської спільноти, штучно прискорив його розвиток в умовах існування двох моделей сахарської ідентичності.

Сьогодні Україна також переживає складний період становлення політичної нації, а тому будь-який внесок в теорію означеного питання на підставі історико-фактологічного компаративного матеріалу не буде зайвим. Крім того, Україна має інтереси щодо плідного розвитку відносин як із вищезазначеними міжнародними організаціями, так із самими країнами Магрибу, будучи зацікавленою у підвищенні свого авторитету на африканському континенті та в арабському світі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведено в межах наукової теми кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Донецького національного університету (“Міжнародні відносини в умовах глобалізації: регіональні виміри”, № Г–01/44).

Об’єктом дослідження виступає західносахарський конфлікт як явище в історичному розвитку Північно-західної Африки та як елемент міжнародних відносин.

Предметом дослідження є процес розбудови національної ідеї на тлі конфлікту марокканської і сахарської ідентичностей та його регулятивно-поведінкова складова в контексті історії міжнародних відносин, що розвиваються в межах Магрибу, Середземномор’я загалом та Північно-східної Атлантики.

Хронологічні рамки роботи включають період з 1956 р. по 1991 р. через те, що 1956 р. – це час отримання Марокко незалежності від французького протекторату і початку боротьби за “возз’єднання історичних марокканських земель”, до списку яких входить і Західна Сахара. У 1991 р. відбулося припинення вогню і перехід до нової фази розв’язання західносахарського конфлікту із початком дії Місії ООН з проведення вільного референдуму в Західній Сахарі (МІНУРСО). Цей культурно-політичний період у розвитку західносахарського етносу і марокканської політичної нації наочно репрезентує природу західносахарського національного питання (проблеми).

Географічні межі включають на регіональному рівні країни Магрибу Марокко та Західну Сахару, що перебуває під юрисдикцією Марокко, Алжир, Мавританію та Лівію. Механізми врегулювання західносахарського конфлікту в контексті архітектури європейської безпеки розглядаються й на надрегіональному рівні в рамках участі в конфлікті непрямих акторів – Іспанії, Франції та Сполучених Штатів.

Мета дисертації – здійснити комплексний аналіз західносахарської національної проблеми в межах культурно-політичного періоду розбудови та суперечки національних ідей акторів конфлікту. Для досягнення поставленої мети були сформульовані такі взаємозумовлені завдання:

§

§

§

§

Наукова новизна дисертації визначається тим, що це одна з перших спроб комплексного дослідження західносахарського питання як питання національного із застосуванням міждисциплінарного підходу й врахуванням дії історичних, геополітичних і соціальних чинників. Уведений до наукового обігу новий фактичний матеріал значно розширює уявлення стосовно проблеми Західної Сахари, науковий пошук проведено, на відміну від досліджень попередників, в історико-геополітичному ракурсі, структурно проаналізовані дії та міфотворчість політичної еліти в контексті формування національної ідеї сахарської політичної спільноти. У зв’язку із цим досліджена західносахарська проблема, а вже потім – конфлікт через неї, а не навпаки, що, відповідно, сприяє новизні висновків.

Отримані попередніми дослідниками результати були доповнені якісно новими даними і фактами, що відбивають позицію всіх залучених до конфлікту сторін як регіонального, так і надрегіонального рівнів. Після поширення їх на новий клас об’єктів та уточнення, у тому числі мовою авторських графіків, карт, схем і діаграм, а також шляхом порівняння широкого кола різноманітних джерел, був скорегований та вдосконалений зміст відомих раніше ідей щодо розвитку проблеми Західної Сахари із спробою відійти від штампів у розгляді питання, які вже набули форми політичних міфів. Натомість сформульовано концепцію, що західносахарське питання за формою здебільшого виникло як етнополітичне і співвідносилося із первинною проблемою відтворення контуру новонароджуваного сахарського етносу та марокканської, мавританської й алжирської політичних націй набагато більше, ніж із символами проблем другого порядку – економічними, соціальними, політичними, хоча останні також мали велике значення у виникненні західносахарського питання. Указується на те, що західносахарська проблема як явище має дієві геополітичні чинники функціонування й історичного розвитку в умовах кризи і конфлікту на фоні деколонізаційних і неоколоніальних процесів, а також в умовах динаміки світового процесу глобалізації та регіоналізації. Таке розуміння проблеми сприяло розробленню нової системи використання подвійності розуміння наявного неврегульованого стану Західної Сахари – де-юре і де-факто. Де-юре – територіальна належність не визначена, де-факто територія належить Марокко.

Практичне значення роботи. Західносахарське питання перебуває в загальному комплексі внутрішньодержавних і міждержавних конфліктів. Принципи його аналізу і висновки дають змогу отримати рекомендації до питання врегулювання криз та конфліктів, які співвідносяться із проблемою самовизначення народів і пов’язані із національною ідентифікацією. Дані дослідження мають послужити українським дипломатичним та громадським організаціям, а також підприємствам, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю в регіоні Північно-західної Африки, своєрідною інформаційно-аналітичною довідкою в якості орієнтиру для їх роботи на марокканській території та приатлантичній зоні. Окремі положення можуть бути запропоновані в якості елементу факультативу або спецкурсу як для студентів, так і для фахівців. Дослідження співвідноситься з проблемами історії Марокко; історії міжнародних відносин у Магрибі; з міжнародним правом, а також з ідентифікацією і конфігураційною методикою дослідження конфліктів узагалі й західносахарського зокрема, пов’язаних із реалізацією права народів і націй на самовизначення.

Апробація та публікація результатів дисертаційного дослідження. Результати дослідження, представлені в дисертації, неодноразово обговорювалися на засіданнях кафедри всесвітньої історії та кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Донецького національного університету. Основні положення дисертації доповідалися на регіональних наукових конференціях: “Економіка і політика: історія, сучасність, перспективи” (Донецьк, 1996); “Вузівська наукова конференція професорсько-викладацького складу за результатами науково-дослідної роботи” (Донецьк, 1998); на міжнародній конференції “Східна Європа та світове співтовариство: історія і сучасність” (Донецьк, 1996 р.); на VII всеросійській конференції африканістів “Африка в меняющемся мире” (Москва, 1997 р.), а також на V сходознавчих читаннях А. Кримського (Київ, 2001) та на ХVІІ міжнародній науково-практичній конференції “Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості” (Донецьк, 2005).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 наукових робіт (з них 5 – у фахових виданнях ВАК України) загальним обсягом 4 друкованих аркуша.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, які мають внутрішній поділ на підрозділи та пункти, висновків, списку посилань, списку джерел і використаної літератури (395 назв) та одинадцяти додатків. Повний обсяг дисертаційного дослідження становить 295 сторінок, обсяг тексту – 180 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, окреслено об’єкт та предмет дослідження, хронологічні межі наукового пошуку, визначено мету та відповідні завдання дослідження, констатується наукова новизна та визначається головна наукова концепція й можливості практичного застосування результатів проведеної роботи.

У першому розділі “Історіографія. Джерельна та методологічна база дослідження” аналізується стан наукової розробки теми, характеризується джерельна база та обґрунтовуються методологічні засади дисертаційного дослідження.

Історіографія обраної теми за проблемно-хронологічним принципом може бути розподілена на два комплекси, межею між якими став 1991 р. Перший комплекс робіт, який характеризується в основному зверненням до подій деколонізації та права на самовизначення сахарського народу, західносахарської кризи і конфлікту, складається з двох основних груп.

Перша група це загальні роботи радянських і зарубіжних авторів, що досліджують територію та населення Марокко і Західної Сахари, – в цілому це є описи фізико-географічної, аналіз етнонаціональної ситуації у Західній Сахарі, дослідження соціально-політичного розвитку магрибського та арабського суспільств Сахара: Пер. с англ. / Ред. и послесл. В.М.Неронова и В.Е. Соколова. – М.: Прогресс, 1990; Львова Э.С. Этнография Африки: Учеб. пособие. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984; Кууз А.А. Западная Сахара: этнополитическая ситуация // Расы и народы. – М., 1980. – № 10. – С. 173–183; Иванов Н.А. Свободные и податные племена Северной Африки в ХIV в. // Арабские страны. История. – М.: Изд-во вост. литерат., 1963. – С. 152–192; Скороход Ю.С. Міжнародний аспект урегулювання ліванського конфлікту (80–90-ті роки): Монографія. – К.: Видавничий центр “Київський університет”, 2000; Гаудио А. Цивилизации Сахары. Десять тысячелетий истории, культуры и торговли. – М.: Наука, 1985; Полькен К. В плену Сахары. Великая пустыня в зеркале тысячелетий. – М.: Наука, 1973; Лот А. К другим Тассили. Новые открытия в Сахаре. – Л., 1984; Видясова М.Ф. Социальные структуры доколониального Магриба. Генезис и типология. – М.: Наука, 1987; Максименко В.И. Политические партии в переходном обществе: Марокко. Алжир. Тунис. 20–80-е годы, ХХ в. – М.: Наука, 1985.. Ця історіографічна група не є численною, але вказані роботи цікаві незаанґажованістю, бо автори мали за мету дослідити територію та народонаселення Західної Сахари, не пов’язуючи це з питанням конфлікту.

Друга група це вузькоспеціальні роботи радянських і зарубіжних авторів, що вивчали західносахарський конфлікт у таких основних напрямках: західносахарська проблема в контексті дослідження національної історії і релігії задіяних сторін (розкривалися передумови виникнення проблеми) та західносахарська проблема в контексті юридичного опису такої її загостреної стадії, як конфлікт (війна).

Автори публікацій, які можна віднести до першого напрямку, виходять з того положення, що західносахарське питання є важливим у зв’язку з розглядом історії, релігії та сучасності Марокко, Мавританії, Алжиру та Лівії, а також Іспанії Ментешашвили З. Социальное развитие независимого Марокко. Традиции и современность. – М.: Наука, 1988; Луцкая Н.С. Очерки новейшей истории Марокко. – М.: Наука, 1973; Луконин Ю.В., Подгорнова Н.П. История Мавритании в новое и новейшее время. – М.: Наука, 1991; Шведов А.А., Подцероб А.Б. Советско-алжирские отношения. – М., 1986; История Ливии в новое и новейшее время / Под ред. А.Громыко, А.М.Васильева, А.Б.Давидсона и др. – М.: Главная редакция восточной лит-ры, 1992; Гарсиа Х. Испания ХХ века. – М.: Мысль, 1967; Испания и Португалия. – М.: Сов. энцикл., 1947.. Це питання іноді пов’язують з проблемою безпеки усієї Північної Африки Вопросы национальной безопасности в Северной Африке // Азия и Северная Африка: проблемы безопасности. – М.: Наука. Главная редакция восточной лит-ры, 1989. – С. 90–104..

Д. Малишева розглядає сучасний конфлікт у Західній Сахарі (а разом із цим і його довгу нерозв’язаність, застійність) у контексті релігійного фактору Малышева Д.Б. Религиозный фактор в вооруженных конфликтах современности // Развивающиеся страны Азии и Африки в 70–80-е годы. – М.: Наука, 1991; Малышева Д.Б. Религия и общественно-политическое развитие арабских и африканских стран (70–80-е годы). – М.: Наука, 1986. – С. 205–212., у той час як У. Зартман, навпаки, відзначає відсутність ісламського фактору в зовнішній політиці Марокко Zartman W. Explaining the Nearly Inexplicable: The Absence of Islam in Moroccan Foreign Policy // Dawisha А. Islam in Foreign Policy. – L., e. a: Camb. Univ.Press, 1983. – P. 97–111.. Дослідниками констатується, що соціополітична та ідеологічна обстановка в Марокко заплутана та суперечлива, а релігійна свідомість, принаймні в Марокко, трансформується у державний націоналізм. Робота з марокканської історії Ж. Аяша Аяш Ж. Очерки марокканской истории. – М.: Прогресс, 1982. дає змогу краще зрозуміти етнонаціональні процеси у Марокко. Аспекти соціально-політичного розвитку Марокко у 1956–1975 рр. плідно досліджував В. Гура Гура В.К. Социально-политическое развитие Марокко (1956–1975 г.): Автореф. дис. канд. ист. наук: 07.00.03 / Ин-т ист. АН УССР. – К., 1976..

Історіографію другого напрямку можна за видами поділити на такі підгрупи: роботи, які висвітлюють здебільшого юридичну проблематику західносахарського питання та ті, що досліджують дипломатичний аспект у контексті зовнішньополітичних відносин.

Політичному та юридичному (зовнішньому) опису конфлікту в Західній Сахарі радянська історіографія приділяла увагу, принаймні, до 1991 р. Такі автори, як О. Шведов, К. Андрєєв, В. Малишева, Л. Андрєєв, Н. Подгорнова, В. Євгеньєв, Н. Луцька Див.: Шведов А. Независимая Африка: внешнеполитические проблемы, дипломатическая борьба. – М.: Политиздат, 1983; Андреев К. Западная Сахара: референдум или эскалация? // Новое время. – 1981. – № 50. – С. 12–13; Андреев К. Западносахарский узел // Новое время. – 1987. – № 17. – С. 26–27; Андреев Л.П., Подгорнова Н.П. Западная Сахара: поиски урегулирования // Народы Азии и Африки. – 1984. – № 4. – С. 96–103; Малышева В.Б. Прошлое Западной Сахары // Вопросы истории. – 1983.– № 8. – С. 88–97; Евгеньев В. Западная Сахара: у карты мира // МЖ – 1985. – № 3. – С. 156–157; Западная Сахара: два взгляда на проблему // Международные конфликты в Африке. 1988–1989. – М., 1990. – С. 38–52. співвідносили проблему з іспанською та французькою колонізацією, вбачали причину конфлікту в різному підході учасників до долі Західної Сахари після ліквідації у ній іспанського колоніального панування, зазначали, що конфлікт виник спочатку між Марокко та Іспанією, а вже потім до нього було притягнуто Мавританію та Алжир, вони пов’язували виникнення інтересу до Західної Сахари (у тому числі й Марокко) із переглядом наявних кордонів через відкриття покладів корисних копалин.

Спробу проведення перших досліджень, спеціально присвячених західносахарському питанню, здійснили у дисертаціях Д. Мусса, В. Шелюто та Т. Дьєдонне Джире Мусса. Проблема Западной Сахары в международных отношениях (1956–1987): Дис. канд. ист. наук. – К., 1987; Шелюто В.М. Колоніальна політика Іспанії в Африці у 1956–1975 рр.: Дис. канд. іст. наук: 07.00.02. – Луганськ, 1996; Тоббит Дьедонне. Роль Организации Африканского Единства в урегулировании конфликтов в Африке: Дис. канд. полит. наук. – К., 1999., які у своїх роботах використовували надзвичайно багатий і цінний фактографічний матеріал закордонних джерел.

Конфлікт через Західну Сахару зазнав юридичного опису і в контексті історії дипломатії Красиков А. Испания и мировая политика. Полвека дипломатической истории. – М.: Междунар. отношения, 1989; Копин В.С. Некоторые аспекты внешней политики стран Северной Африки // Страны Северной Африки. Проблемы политического, экономического и социального развития. Сб. статей. – М.: Наука, 1984; Шведов А. Независимая Африка: внешнеполитические проблемы, дипломатическая борьба. – М.: Политиздат, 1983; Дюрозель Ж.-Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів / Пер. з фр. Є.Марічева, Л.Погорєлової, В.Чайковського. – К.: Основи, 1995; История дипломатии. Т.5. (В 2-х кн.). Кн. 2 / Белецкий В.Н., Бондаренко А.П., Горев А.В. и др. Под ред. Громыко А.А. – М.: Политиздат, 1979; Кальвокоресси П. Мировая политика после 1945 года: В 2-х кн. – М.: Междун. отнош., 2000. – Кн. 2.. Дослідження в такій площині виявляють тенденцію (особливо з другої половини 80-х рр., із послабленням воєнного протистояння між Марокко та Фронтом ПОЛІСАРІО) до опису західносахарського конфлікту у зв’язку з аналізом зовнішньої політики акторів конфлікту, а саме в контексті зовнішньої політики Марокко, Алжиру, Лівії, Мавританії, Іспанії, Франції та Сполучених Штатів, а також із утворенням Союзу Арабського Магрибу. Розробки В. Славенова, Т. Пархаліної, Е. Георгієва, О. Купріна, В. Майорова, О. Озадовського, О. Осипова, М. Вишневського Славенов В.П. Очерки внешней политики Франции, 1981–1986 гг. – М.: Междунар.отношения, 1986; Пархалина Т.Г. Франция и Средиземноморье. – М.: Наука, 1987; Георгиев Э.Г. Африканская политика Франции. – М.: Междунар. отношения, 1988; Куприн А.И. Франция и страны Магриба. – М., 1980; Внешняя политика современной Франции. Сборник обзоров ИНИОН АН СССР. – М., 1984; Майоров В.В. США и Африка: Экономическая “помощь” в стратегии неоколониализма. – М.: Междунар. отношения, 1981; Озадовский А.А. США и Африка: проблемы неоколониализма. – М.: Мысль, 1977; США и развивающиеся страны (70-е годы). – М.: Наука, 1981; Осипов А.И. США и арабские страны. 70-е – начало 80-х годов. – М.: Наука, 1983; Вишневский М.Л. Африка: взгляд с Капитолийского холма (70–80-е годы). – М.: Наука, Гл. ред. вост. литер, 1991. окреслюють форми і методи впливу цих країн на Марокко й Алжир як основних учасників протистояння у західносахарській проблемі, автори визначають західносахарський конфлікт як проблему деколонізації, яка у своєму розвитку зазнала розходження з міжнародним правом і нормами, як проблему, що визначала взаємовідносини Марокко й Алжиру з Лівією та урядами Іспанії, Франції і США. Неординарною через залучення невідомих фактів виявляється спеціально присвячена проблемі робота американського дослідника С. Зунеса Zunes S. The United State and the Western Sahara peace process // Middle East Policy. – Vol. V. – № 4. – January 1998. – P. 131–146., в якій аналізується вплив американського уряду на розвиток західносахарської проблеми. Західні історики, політики і журналісти головну увагу завжди приділяли подібним юридичним аспектам, впливу сахарської проблеми на міжафриканські відносини, аналізу позицій акторів-учасників конфлікту.

Отже, особливістю комплексу робіт, в яких висвітлюється історія Західної Сахари є те, що кількість монографій незначна. Основна маса досліджень з’явилася на сторінках газет, журналів, веб-сайтів, а також довідкових видань. Західносахарською проблемою займаються в контексті вивчення історії і політики країн-акторів Марокко, Алжиру, Лівії, Мавританії, а також Іспанії, Франції та Сполучених Штатів. Фактографічний і політичний опис, зазвичай, обертається навколо дії міжнародних організацій. Проведений історіографічний аналіз вказав на недослідженість такого аспекту, як виникнення і оформлення західносахарського питання у вигляді проблеми національного спрямування в межах формування та розвитку марокканської політичної нації та сахарського етносу. Ці прогалини зумовлені тим, що використовувався здебільшого юридичний “опис” та історико-політичний підхід до висвітлення проблеми Західної Сахари. У той же час, двосторонні відносини в рамках узгодження західносахарського питання між Марокко, Францією, Сполученими Штатами та Іспанією є достатньо дослідженими. Часто в дослідженнях наявне партійно-ідеологічно спрямоване пояснення розгортання конфронтації навколо Західної Сахари. У роботах цього періоду не простежується намагання підійти до самої сутності західносахарської проблеми і дослідники не пов’язували конфлікт із складними й суперечливими процесами розвитку марокканської політичної нації і становлення сахарського етносу.

Тобто об’єктивний і комплексний аналіз виникнення західносахарського питання та оформлення його в “проблему” був практично відсутній. І хоча міжнародний аспект, щоправда вже більше в контексті висвітлення дій міжнародних організацій із урегулювання конфлікту і розв’язання проблеми, простежується і надалі, дослідження історіографії після 1991 р. виявляються більш виваженими і незсполітизованими, ніж роботи, які ми віднесли до першого комплексу. На підхід сучасних дослідників впливає той факт, що принцип непорушності державних кордонів (що є похідним від принципу підтримання миру та міжнародної безпеки), відтепер де-факто превалює над принципом самовизначення народів та націй (що є похідним від принципу захисту прав людини, народів та націй). Таким чином, проблема в основному розробляється на рівні газетних й журнальних публікацій, або веб-сайтівських статей.

В основу дослідження покладені історичні джерела, які за походженням поділяються на десять груп.

Документи міжнародних організацій складає діловодна документація ООН та її структур, Європейського Союзу, Міжнародної Амністії, Союзу Арабського Магрибу, НАТО, які, виходячи із спрямованості своєї діяльності, на засіданнях розглядали західносахарське питання і виносили рішення та були задіяні у врегулюванні західносахарського конфлікту. Особливо важливими виявляються резолюції та рішення Генеральної Асамблеї ООН та Ради Безпеки, рішення Міжнародного суду, доповіді МІНУРСО Вопрос о Западной Сахаре // Генеральная Ассамблея. Официальные отчеты. Доклад Генерального секретаря 45(31). – Нью-Йорк: Организация Объединенных Наций, 1975; Вопрос о Западной Сахаре // Генеральная Ассамблея. Официальные отчеты. Доклад Генерального секретаря 22(32). – Нью-Йорк: Организация Объединенных Наций, 1977; Вопрос о Западной Сахаре // Генеральная Ассамблея. Официальные отчеты. Резолюции, принятые по докладам четвертого комитета. Тридцать вторая сессия (A/32/356). – Нью-Йорк: Организация Объединенных Наций, 1977; Вопрос о Западной Сахаре // Генеральная Ассамблея. Официальные отчеты. Доклад Генерального секретаря. Шестидесятая сессия. Дополнение № 12 (A/60/116). – Нью-Йорк: Организация Объединенных Наций, 2005; Вопрос о Западной Сахаре // Генеральная Ассамблея. Официальные отчеты. Доклад Генерального секретаря. Шестидесятая сессия (А/60/116) – Нью-Йорк: Организация Объединенных Наций, 2005., виступи депутатів та уповноважених осіб на засіданнях міжнародних організацій Bhatia M. Statement regarding the issue of Western Sahara before the fourth committee of the United Nations General Assembly, 9 October 1998 // http://www.arso.org/BHETIA98/htm; Boukhari А. Statement Regarding the issue of the Western Sahara before the fourth committee of the United Nations General Assembly, 9 October 1998 by the representative of the Front Polisario // http://www.arso.org/Western Sahara/Boukhari98/htm..

Наступну групу джерел складають виступи, листи, інтерв’ю короля Марокко Гассана ІІ та державних марокканських діячів, офіційні марокканські документи, які не завжди беруться до уваги дослідниками, коли йде мова про реалізацію права сахарського народу на самовизначення, і забувається про принцип непорушності кордонів, про захист суверенітету, територіальної цілісності та незалежності Interview de S.M. le Roi Hassan II au Journal “Le Mondе” // Edite par le Ministere de l’Information 3.09.92. Resolution final EUCOCO (Manchester, 9–11.10.98) // http://www.arso.org/ResFin98/htm; Discours de Sa Majeste le Roi Hassan II a l’occasion du 17-eme anniversaire de la Marchе Verte, Rabat le 6 Novembre 1992; Интервью министра иностранных дел и сотрудничества Марокко Абдельлатифа Филали. – БПИ ТАСС. – 05.04.89. – С. 37–41; S.M. Hassan II: Les portes du Sahara nous sont juridiquement ouvertes // Le Matin du Sahara et du Maghreb. – 14.08.96. – Supplement au № 9337. – P. 7–8; S.M. Hassan II: Les resources du Sahara profiteront en priorite a ses habitants // Le Matin du Sahara et du Maghreb. – 14.08.96. – Supplement au № 9337. – P. 4–6; Sahara: M. Abdellatif Filali a Houston pour presider la delegation marocaine a la 4-eme session des contacts directs prives. Une derniere tentative de parvenir a un accord global avant le 30 septembre, date d’experiration du mandat de la Minurso // Le matin du Sahara et du Maghreb. – 15.09.97. – P. 1–2, а також документи із збірника: гд ЗМб КНСнС ЗСЗЦндЗ ЗбгЫКХИЙ–ЗбХНСЗБ УИКЙ гбнбнЙ –ЗбМТС ЗбМЪЭСнЙ –бдМЪб гд еПе ЗбУдЙ УдЙ ЗУКЯгЗб НСнКдЗ жЗУКЮбЗ бдЗ ЗбКСЗИн–МбЗ бЙ ЗбНУд ЗбЛЗдн–жТЗСЙ ЗбПжбЙ ЗбгЯбЭЙ ИЗбЗЪбЗг1974-1975–гШИЪЙ ЗбЗдИЗБ – ТдЮЙ ЗбгПндЙ\ ЗбСИЗШ(Необхідно визволити наші території, які загарбані (Сахара. Септа. Мелілья. Аль-Жузуар аль Джафарья). – Рабат: Міністерство інформації, 1974–1975)..

Територіальна проблема та проблема народонаселення Західної Сахари достатньо досліджені у марокканській історіографії, опубліковані історичні джерела Apres avoir entendu la lecture du serment d’allegeance par le Cadi de Dakhla et apres savoire remis symboliquement une arme a chacune des chefs de groupes, S.M. le Roi a prononce... // Le Matin du Sahara et du Maghreb. – 14.08.96. – Supplement au № 9337. – P. 3; Lacte de foi des population // Le Matin du Sahara et du Maghreb. – 14.08.96. – Supplement au № 9337. – P. 2; Le Sahara Marocain et la legitimite, titre d’une brochure editee par le Ministere de L’Information // Maroc soir. – № 4627. – 03.03.85; Lettre du ministre Mohamed Bousselham Ben Ali... // Les traites leonins imposes au Maroc suite a la bataille d’Isly // Le Matin du Sahara et du Maghreb. – 14.08.96. – Supplement au № 9337. – P. 22; Un pan de l’histoir // Le matin du Sahara et du Maghreb. – 27.06.96. – P. 14; Voinot C. Oued Isly // Le Matin du Sahara et du Maghreb. – 14.08.96. – Supplement au № 9337. – P. 19; Berrada M. Lettre ouverte a Monsieur Saleh Dembri, ministre algerien des Affaires etrangeres (Algerie), 1996 р., у тому числі йдеться й посилання Berrada М. Le Sahara et lґhistoire // Le Monde. – 26.10.1991. – P.6; .Ъ.ЗбгУЗСн –ЗНХЗБ 4\жЮЦнЙ ЗббЗ МЖнд –ЗбЪбг 1991 (А.Аль Масарі. Проблема біженців. Статистика // Аль-Алям. – 13.07.91. – С. 4). на розсекречені таємні угоди між Англією та Францією щодо визначення сфер впливу та на перепис населення Іспанської Сахари 1974 р.

До виступів, інтерв’ю лідерів Фронту ПОЛІСАРІО, членів уряду САДР (Сахарської Арабської Демократичної Республіки) належать державотворчі документи САДР Proclamation of the First Government of the Saharawi Arab Democratic Republic (27 February 1975) // http://www.arso.org/03-1.htm, численні виступи М. Абдельазіза та інших полісарійських лідерів Mohamed Abdelaziz appelle le Maroc a de pressions contre le Maroc // El Moudjahid. – 06.07.96. – P. 6; Le president Abdelaziz appelle le Maroc a des Negociations directes // El Moudjahid. – 15.06.96. – P. 27–28; Sahara Occidental. Le president Abdelaziz appele le Maroc a des negociations directes // El Moudjahid. – 15.06.96. – № 9617. – P. 27–28; Фадель А. Мохаммед. Западная Сахара в борьбе за независимость. Долгий путь от войн к референдуму // Независимая газета. – 09.06.99. – С. 6; Declaration of Mohamed Sidati, member of the management of the Polisario Front, minister in the Saharawi Government // http://www.arso.org/01-2sidati/htm; Le Sahara Marocain et la legitimite, titre d’une brochure editee par le Ministere de L’Information // Maroc soir. – № 4627. – 03.03.85; Mohamed Abdelaziz: “La tentative de genocide du people sahraoui ne peut rester impunie” // http://www.arso.org/01–3–25f.htm; Sahara Occidental. Le president Abdelaziz appele le Maroc a des negociations directes // El Moudjahid. – 15.06.96. – № 9617. – P. 27–28; Interview of the representative of the association of the relatives of disappeared detained saharawis // http://www.arso.org/08–7.htm; La Mission de l’O.N.U., un instrument pour “Legitimer l’occupation Marocain”, estime le Front Polisario // El Moudjahid. – 22.05.96.. В їх виступах висловлена ідея жертви, звинувачення ООН у промарокканській позиції, у зволіканні в проведенні референдуму, вони нерідко відзначаються суб’єктивністю та емоційністю через застосування гострих метафор.

У межах такої групи джерел, як виступи, листи, інтерв’ю державних діячів Алжиру, Лівії, Мавританії, Тунісу, що присвячені зовнішній політиці та міжнародним відносинам, було використано дипломатичні документи держав-акторів західносахарського конфлікту, які розміщено у тематичному збірнику “Проблеми Єдності Магрибу” Проблема Единства Магриба. Документы и материалы (1958–1990). – М.: Институт Африки АН СССР, 1991..

Суттєво доповнюють джерельну базу офіційні документи політичних партій та громадських об’єднань (особливо Комуністичної партії Марокко, Партії прогресу та соціалізму Марокко, Фронту національного визволення Алжиру), а саме статути, програмні документи партій та об’єднань, матеріали з’їздів, конференцій, листування партійних і громадських організацій, інші документи про їх практичну діяльність, виступи на з’їздах, конференціях у пресі лідерів партій та об’єднань, партійна преса тощо. Усі політичні партії і об’єднання як Марокко, так і Алжиру вважали питання визволення Сахари політичною програмою й не тільки висловлювались з приводу цього, – така позиція мала дієвий вплив і на партійний політичний курс.

Важливим джерелом дослідження є виступи, листи, статті А. Яти (Партія прогресу та соціалізму Марокко), серед яких уперше перекладений автором і введений до наукового обігу двотомник відомого марокканського політичного діяча Yata А. Le Sahara Occidental Marocain (a travers les textes). Dans 2 tome. – Casablanca: Editions “Al Bayane”, 1984. – Tome I: De la revendication a la concretisation (1973–1976); Yata А. Le Sahara Occidental Marocain (a travers les textes). Dans 2 tome. – Casablanca: Editions “Al Bayane”, 1984. – Tome II: Mobilisation pour preserver l’unite recavree (1976–1979)., в якому розміщені важливі документи із західносахарського питання. Це видання своєрідна тематична хрестоматія, яка сприяє виявленню реальних умов виникнення конфлікту в Західній Сахарі, дослідженню такого питання, як національна ідея та проблема становлення марокканської політичної нації.

Статистичні джерела та довідкові видання містять відомості щодо юридичного боку проблеми і суперечностей стосовно долі території – зони суперечки – та її населення, сприяють створенню цілісної картини виникнення та розвитку конфлікту в Західній Сахарі. Чільне місце займають довідники. У них можна знайти тексти чи вказівки на основні постанови та резолюції, угоди з урегулювання західносахарського конфлікту, докладні відомості про політичні партії АфрикиShimoni Y. Political Dictionary of the Arab World. – New York. London. – 1987. – P. 427–428, 338–339; Petit le Robert. Dictionnaire universel. Des noms propres Rйdaction dirigйe par Alain Rey. – Dictionnaires le Robert-27, Paris, 1995. – Р. 1324–1326, 16541–1655, 1830; Encyclopedia Britanica // http://serch.eb.com/bl/topic?eu=78699&sctn=1&pm=1›; Factbook // http://www.odci.gov/cia/publication/factbook/wi.htm; http://www.oneworld.org/guides/sahara/index.html; Чарских И.Ю. Конфликты и конфликтология // Конфликты. – Донецк: ДАИР, 1998.– С. 9–47. Политические партии современной Африки. Справочник. – М.: Издательская фирма “Восточная литература” РАН, 1998..

Газетно-журнальна публіцистика виступає носієм поточно-хронікальної інформації з новітньої історії Магрибу. Матеріали алжирської інформаційної служби викладаються у центральних засобах масової інформації “El Moudjahid” (“Моджахед”), “El Watan” (“Батьківщина”), “Le Matin” (“Ранок”), “L’Opinion” (“Думка”) у рубриках на зразок “Sahara Ocidental” (“Західна Сахара“), “Sahara/referendum” (“Сахара/референдум”), “Sahara/ONU-POLISARIO” (“Сахара/ООН-ПОЛІСАРІО”). Марокканська служба новин пропонує матеріали у дайджесті магрибської преси “Map Actualitй. Bulletin Quatidien de synthese de l’agence Maghreb Arab Presse”, у центральних газетах “Le Temps du Maroc” (“Час Марокко”), “Al-Bayane” (“Очевидець”), “Le Matin du Sahara et du Maghreb” (“Ранок Сахари та Магрибу”), “Аль-Алям” (“Вісті”).

У дисертації було використано також рядок новин із таких сайтів, як “Gemini News Service”, “Сharm.net”, “Аfricanews” та сайту полісарійської організації ARSO (Асоціації на підтримку референдуму в Західній Сахарі) із однойменною назвою.

Матеріали повідомлень та економічних оглядів власних кореспондентів містять у собі бюлетені політичної інформації ТАРС та бюлетені закордонної комерційної інформації (БИКИ) тощо.

Наведені дані із середньовічних літописів, художньої літератури, сахарського фольклору було залучено не лише для опису об’єкту дослідження, а й для характеристики “культурного коду” сахарського населення.

Отже джерельна база пропонованого дослідження, значна частина якої вперше перекладена і вперше вводиться до наукового обігу, є різноманітною і торкається всіх сфер суспільно-політичного життя марокканського і сахарського народів. Критика, порівняльний аналіз та синтез у роботі з усіма групами джерел забезпечили можливість ґрунтовно дослідити визначену проблему.

Методологічну основу роботи для дослідження сукупності всіх тенденцій та багатофакторності західносахарського питання склали системний та комплексний підходи. Автор керувалася принципами історизму, науковості та об’єктивності. Методологічній сутності зазначеної у дисертації проблеми відповідають теоретичні методи індуктивний (особливо метод супутніх змін та метод решт) та аксіоматичний; конкретно-історичні методи історико-системний (і в його межах системно-структурний та структурно-функціональний аналіз), історико-генетичний, проблемно-хронологічний та конкретні методи дослідження метод імплікаційних шкал і контент-аналіз. Синтез фактичних даних було здійснено на основі таких історичних критеріїв розвитку, як етнонаціоналізація і соціалізація (розвиток націй та етносу, деколонізація, політична поведінка еліти, міфотворчість), регіоналізація (національні пріоритети й інтереси держав-акторів), а також конфліктогенність (проблема, криза, конфлікт). Така методологія дає змогу об’єктивно, глибоко та різнобічно прослідкувати трансформацію західносахарського питання, відокремлюючи й аналізуючи суттєві причини його виникнення та розвитку.

Другий розділ “Західна Сахара: особливості території та населення” є репрезентацією та аналізом простору і населення Західної Сахари в геополітичному та проблемно-історичному ракурсах, в рамках якого простежується процес формування сахарської політичної спільноти, показані етапи історичного формування проблемного стану.

Широка західносахарська геополітична смуга відноситься до геополітичного кордону Великого геополітичного Простору з центром у Гібралтарі, куди входять Марокко, Мавританія, Алжир, а також Франція, Іспанія, Сполучені Штати Америки. Усі держави-актори західносахарської проблеми формують берегову лінію внутрішнього моря Західної цивілізації – Атлантичного океану. Це зумовлює історико-політичну й геополітичну зацікавленість (у політиці атлантизму та ресурсизму) цієї групи країн у визначенні юридичного статусу Західної Сахари, яка виступає периферійним полем як в арабо-мусульманському, так і в християнському світі, а прикордонні території завжди перебувають під пильною увагою. Західна Сахара є буферною зоною товарного обміну та потоку трудових ресурсів по вісі Судан – Іспанія. Безумовно, й географічне положення та природне середовище формують психотип сахарського народу, як осілого в містах і селищах (оазисах), так і напівкочового та кочового. Населення Сагія-ель-Хамри та Ріо-де-Оро має арабо-берберське походження.

Населення міської і сільської зон найбільше залучене до соціалізації та індустріалізації, так само, як і мешканці узбережжя та прибережної зони Західної Сахари, оскільки вони “прив’язані” до землі. Таким чином, усі зазначені групи є менш привабливими для грандіозних політичних рухів, проте їх не можна вважати абсолютно аполітичними. Навпаки, сахарська молодь часто виступає з демонстраціями в Ель-Айуні.

У цьому розумінні привабливою для політичних зрушень, незважаючи на відсутність освіти й незалученість до процесів соціалізації та індустріалізації, є сахарський кочівник через його особливий психотип, особливості якого полягають у прагненні до свободи, оскільки людина такого типу вважає себе вільною особою шляхетного походження. На рівні забобонів бедуїни опираються сплаті податків як обмеженню їх свобод. Для кочівника підданство означає визнання чужої влади та безслав’я, приниження, перехід до складу залежного оподаткованого населення, на яке