ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Фатальчук Сергій Дмитрович

УДК 373 (091) (477.5)

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ГІМНАЗІЙНОЇ ОСВІТИ СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО РЕГІОНУ

(друга половина ХІХ ? початок ХХ століття)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Слов’янському державному педагогічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: | кандидат педагогічних наук, доцент

Лях Галина Романівна,

Слов’янський державний педагогічний університет, доцент кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор
Ваховський Леонід Цезаревич,
Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, декан історичного факультету;

кандидат педагогічних наук, доцент

Лутаєва Тетяна Василівна,

Харківський торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету,

доцент кафедри філософських і соціальних наук.

Провідна установа: | Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, кафедра загальної педагогіки, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться 28 вересня 2006 року о 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.01 у Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

Автореферат розіслано 28 серпня 2006 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Л.Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Освітня політика будь-якої держави визначає майбутнє нації, місце держави у світовому співтоваристві. Державна національна програма „Освіта (Україна ХХІ століття)” визначила стратегічні завдання реформування освіти в Україні. Одним з головних аспектів цієї програми стало відродження і розвиток національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян, формування освіченої, творчої особистості. Логічним продовженням реформування освіти став „Проект статуту гімназій та ліцеїв”, який закріпив місце і роль альтернативної школи у системі загальної середньої освіти.

Розбудова української незалежної держави створила сприятливі умови для відновлення і розвитку педагогіки, національної системи освіти і виховання дітей та молоді в Україні. Успішність реформування в освітній галузі значною мірою залежить від того, наскільки повно і ефективно будуть використані ті позитивні надбання, які базуються, передусім, на національному і регіональному педагогічному досвіді. Ці обставини спонукають до опрацювання матеріалів з історії шкільництва в цілому по Україні і, зокрема, в окремих її регіонах, серед яких чільне місце у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття посідав східноукраїнський регіон.

Кінець ХІХ ? початок ХХ століття ввійшли у сучасну історію України як час кардинальних змін в усьому суспільстві. У цей час відбувалися активні суспільні процеси, пов’язані з швидкими темпами розвитку промисловості, що, у свою чергу, викликало зміни в освіті: розширювалася мережа початкових і середніх загальноосвітніх навчальних закладів, з’являлися нові типи навчально-виховних закладів (реальні училища, професіоналізовані навчальні заклади), удосконалювалися зміст, методи і форми роботи у них. На особливу увагу заслуговує досвід роботи середніх загальноосвітніх навчальних закладів, до яких належали гімназії, реальні та комерційні училища. Близько половини від загальної кількості середніх загальноосвітніх закладів регіону були приватними, що давало змогу їх керівникам впроваджувати свої власні методики і розробки у навчально-виховний процес. Накопичений досвід у роботі середніх загальноосвітніх закладів є корисним і цікавим, а неупереджене і критичне переосмислення їх роботи дасть можливість ефективніше впроваджувати у навчально-виховний процес нові технології у відроджених ліцеях і гімназіях.

Освітні проблеми ХІХ ? початку ХХ століття завжди привертали до себе увагу науковців-педагогів. Серед дореволюційних видань заслуговують на увагу наукові праці І.Альошинцева, В.Григор’єва, С.Рождественського, Г.Фальборка М.Чехова, Є.Шмідта та ін. У цих працях питання організації навчально-виховного процесу, змісту навчання у практиці гімназійної освіти досліджувалося дещо розрізнено і безсистемно. Практично не розкрита специфіка розвитку гімназійної освіти в регіонах України, за винятком навчальних закладів, що працювали у великих губернських містах ? Харкові, Києві, Одесі.

Праці дослідників радянської доби: (Ш.Ганеліна, Г.Жураківського, М.Заволоки, М.Константинова та ін.) – характеризуються загальноісторичним аспектом, який мав ідеологічне забарвлення. У цих працях наводяться загальні та фрагментарні дані про гімназійну освіту Російської імперії, але практично не досліджено особливості її розвитку в окремих регіонах.

На сучасному етапі над дослідженнями історії розвитку загальної освіти в Україні працюють: В.Галузинський, М.Євтух, С.Золотухіна, В.Курило, В.Майборода, І.Прокопенко, О.Сухомлинська, М.Ярмаченко та ін. Серед праць, в яких порушується питання специфіки становлення та розвитку змісту навчання, організації навчально-виховного процесу у гімназіях різних регіонів України, відзначимо дослідження О.Бабіної, В.Борисова, Т.Лутаєвої, І.Курляк, І.Петрюк, Л.Терських. Але у жодному з перелічених досліджень не йдеться про специфіку організації навчально-виховного процесу в гімназійних закладах східноукраїнського регіону. Виключенням є монографія В.Курила „Становлення і розвиток освіти і педагогічної думки Східноукраїнського регіону в ХХ столітті”. Але у ній детально досліджується лише робота гімназій і реального училища, які працювали у м. Луганську. Робота ж переважної більшості гімназій і прогімназій залишилася недослідженою. Зазначимо, що саме В.Курило вводить поняття „Східноукраїнський регіон” з огляду на особливі соціально-економічні умови, що склалися у ньому.

Таким чином, комплексного дослідження організації і роботи гімназійних закладів східноукраїнського регіону другої половини ХІХ ? початку ХХ століття проведено не було. Аналіз стану дослідженості проблеми також засвідчує, що значну частину історичних джерел, особливо архівних матеріалів, ще не введено у науковий обіг, а накопичений досвід організації і ведення навчально-виховного процесу в реальних училищах, гімназіях і прогімназіях в східноукраїнському регіоні висвітлено недостатньо.

Актуальність проблеми, її практична значущість і відсутність узагальнюючих історико-педагогічних досліджень з даної проблеми визначили тему дисертаційного дослідження: „Становлення та розвиток гімназійної освіти східноукраїнського регіону (друга половина ХІХ ? початок ХХ століття)”.

Зв’язок роботи з науковими планами та темами. Обраний напрямок дисертаційної роботи пов’язаний з темою наукового дослідження кафедри педагогіки Слов’янського державного педагогічного університету “Гуманізація навчально-виховного процесу” (протокол № 9 засідання Вченої ради СДПІ від 28 грудня 1995 р.). Тема дисертації затверджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 2 від 26.02.2002 р.).

Об’єкт дослідження ? гімназійна освіта як вид загальної середньої освіти.

Предмет дослідження ? процес становлення і розвитку гімназійної освіти східноукраїнського регіону в другій половині ХІХ ? на початку ХХ ст.

У дисертації вивчаються історичні матеріали східноукраїнського регіону (межі сучасної території Донецької та Луганської областей), який є складовою частиною країни і водночас відрізняється від інших її регіонів особливостями культурного та економічного розвитку.

Регіон – це соціальний та географічний простір, в якому відбувається соціалізація людини, формування, збереження та трансляція соціокультурних норм життя. Розглядати територію Донецької та Луганської областей як єдиний східноукраїнський регіон дозволяють такі географічні та соціальні чинники: історико-культурологічні (схожість історичного і культурного розвитку); природно-географічні (місцезрозташування, ідентичність ландшафту, кліматичних умов); соціально-географічні (значна віддаленість областей від центральних регіонів країни, більша щільність населення порівняно з іншими регіонами); соціально-демографічні (поліетнічний склад населення, спільні міграційні процеси); соціально-економічні (спільна направленість структури промисловості). Виділення Донецької і Луганської областей у східноукраїнський регіон дозволить розглянути їх як конкретне соціокультурне середовище, що має єдиний освітній простір, у якому відбувається соціалізація людини.

У зазначений період (друга половина ХІХ – початок ХХ століття) східноукраїнський регіон входив до складу Російської імперії. Характерною ознакою даного регіону є адміністративне включення його до Харківського і Одеського навчальних округів.

Хронологічні рамки дослідження включають період з 1864 по 1919 рр. Нижня межа – 1864 р.– обумовлена освітніми реформами 60-х років ХІХ століття і прийняттям шкільного „Статуту гімназій і прогімназій“ (1864 р.), який став рушійною силою для організації перших прогімназій в регіоні. Верхньою межею – 1919 р.– є час реорганізації гімназій і введення замість них єдиних трудових шкіл.

Мета дослідження ? провести історико-педагогічний аналіз процесу становлення і розвитку гімназійної освіти східноукраїнського регіону в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття, визначити етапи розвитку гімназійної освіти регіону в зазначений період.

Відповідно до поставленої мети було визначено такі завдання:

1)

2)

3)

4)

5)

6)

Для реалізації мети дослідження та вирішення поставлених завдань було використано комплекс методів: конкретно-пошукові методи відбору, систематизації і класифікації наукової літератури та історичних джерел дозволили визначити основні положення, що склали науково-теоретичну базу дослідження; за допомогою генетичного методу (вивчення етапів у розвитку) було виявлено етапи становлення і розвитку гімназійної освіти; порівняльно-історичний метод, проблемний і структурний методи в їх єдності, а також систематизація та інтерпретація отриманих даних використовувалися для аналізу архівних матеріалів, науково-методичної літератури, періодичних видань та нормативних документів органів освіти досліджуваного періоду.

Методологічну основу дослідження становлять: теорія наукового пізнання, принципи історизму, цілісності й об’єктивності, які базуються на сучасних уявленнях про культурно-історичний процес; концептуальні положення “Національної доктрини розвитку освіти у ХХІ столітті”; філософські положення про діалектичний взаємозв’язок і взаємозумовленість соціально-педагогічних явищ; творче використання спадщини минулого в сучасній педагогічній теорії та виховній практиці.

Теоретична основа дисертаційної роботи ґрунтується на фундаментальних ідеях методології історико-педагогічного дослідження (Л.Ваховський, В.Галузинський, Н.Гупан, М.Євтух, С.Золотухіна, В.Курило, В.Майборода, С.Сірополко, О.Сухомлинська, М.Ярмаченко та ін.), наукових роботах з історії освіти України (Г.Жураківський, М.Заволока, О.Любар, І.Прокопенко, Б.Ступарик та ін.), дисертаційних дослідженнях (О.Бабіна, В.Курило, І.Курляк, Т.Лутаєва, І.Петрюк, Л.Терських та ін.), які досліджували розвиток гімназійної освіти у зазначений період.

Джерельну базу дослідження склали фонди Центрального державного історичного архіву України, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління (ЦДАВОВУ) України, державних архівів Донецької, Дніпропетровської, Луганської, Одеської та Харківської областей, Російського державного історичного архіву
(м. С-Петербург); краєзнавчих музеїв м. Артемівська, м. Слов’янська,
м. Краматорська, м. Маріуполя; матеріали Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського, Центральної обласної наукової бібліотеки ім. Н.К.Крупської (м. Донецьк), Центральної обласної наукової бібліотеки ім. В.Г.Короленка (м. Харків).

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше виявлено та теоретично обґрунтовано етапи становлення та розвитку гімназійної освіти в східноукраїнському регіоні; дістали подальшого дослідження шляхи розвитку змісту, форм і методів навчання, мети, завдань і особливостей виховної системи у тогочасних вітчизняних гімназіях, прогімназіях і реальних училищах, а також кадрового та матеріального забезпечення гімназійної освіти одного з найбільш економічно розвинених регіонів України ? східноукраїнського; введено у науковий обіг значну кількість маловідомих архівних документів про створення і функціонування гімназійних закладів східноукраїнського регіону в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття.

Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що на основі наукового узагальнення значної кількості архівних матеріалів, літератури з фондів спеціального зберігання, періодичних видань та інших джерел одержано інформацію про становлення та розвиток гімназійної освіти східноукраїнського регіону в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття.

Практичне значення дослідження визначається тим, що проаналізований і узагальнений позитивний досвід організації гімназійної освіти у східноукраїнському регіоні може бути підґрунтям для подальших історико-педагогічних досліджень; сприятиме збереженню й передачі історико-педагогічного регіонального досвіду, а також його використанню при розробці підручників та посібників з історії педагогіки, під час проведення спецсемінарів з історії освіти рідного краю, у системі підвищення кваліфікації вчителів, у процесі виховання і навчання студентської молоді у педагогічних навчальних закладах, у навчально-виховній роботі з учнями сучасних середніх навчальних закладів.

У праці, опублікованій у співавторстві, особистий внесок здобувача полягає у дослідженні життєвого і творчого шляху одного із засновників гімназійної освіти південно-східної України ? Ф.А.Хартахая.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження були представлені на Всеукраїнській науково-практичній конференції “До витоків становлення української педагогічної науки” (Умань, 2002 р.), регіональній науково-практичній конференції “Внесок молодих учених у розвиток науки регіону” (Луганськ, 2005 р.), на науково-практичних конференціях студентів та аспірантів (Слов’янськ, 2003 – 2006 рр.), обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки Слов’янського державного педагогічного університету (1999 – 2006 рр.).

Публікації. Основні результати дослідження відображені в 6 публікаціях, з них 4 ? у наукових фахових виданнях, 2 ? у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (209 найменувань), 15 таблиць, 2 малюнків та 7 додатків на 17 сторінках. Повний обсяг роботи 217 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність; визначено мету, предмет, об’єкт, та завдання дослідження, методи дослідження, методологічну основу, розкрито наукову новизну роботи, її теоретичне й практичне значення; наведено дані про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі „Історичні аспекти становлення та розвитку гімназійної освіти східноукраїнського регіону в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття” проаналізовано стан висвітлення досліджуваної проблеми в науковій літературі, розкрито передумови становлення та розвитку вітчизняної гімназійної освіти у ХІХ ? на початку ХХ століття, виділено основні періоди розвитку гімназійної освіти в східноукраїнському регіоні в межах зазначених хронологічних рамок.

Аналіз літературних джерел показав, що проблеми гімназійної (загальної середньої) освіти хвилювали багатьох педагогів. За метою і характером усі дослідження можна згрупувати таким чином: дослідження істориків освіти і педагогіки дореволюційного періоду, наукові доробки вітчизняних освітян в еміграції, дослідження науковців радянських часів, наукові праці педагогів доби Української незалежності. У цих працях досліджуються фактори, що впливали на розвиток гімназійної освіти, соціально-політичні, соціально-економічні, культурно-освітні та педагогічні умови становлення і розвитку загальної середньої освіти як в цілому в Україні, так і в окремих її регіонах; висвітлюється діяльність Міністерства народної освіти, освітні реформи та їх вплив на розвиток гімназійної освіти; аналізуються гімназійні Статути (1804, 1828, 1864, 1871 рр.), що були законодавчими актами і регламентували діяльність цих навчально-виховних закладів; розкривається роль окремих осіб, які брали активну участь у цьому процесі; розкриваються питання навчально-методичної роботи у тогочасних загальноосвітніх закладах.

Таким чином, у наукових працях висвітлене широке коло проблем, пов’язаних із становленням і розвитком гімназійної освіти у Російській імперії в цілому і в окремих регіонах і містах України зокрема. Втім було з’ясовано, що процес становлення та розвитку гімназійної освіти східноукраїнського регіону в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття не досліджувався, за виключенням праць В.Курила, Л.Терських, в яких тільки фрагментарно наведені деякі статистичні дані і зовсім не досліджено період з 1917 по 1919 рр.

Встановлено, що у другій половині ХІХ ? на початку ХХ століття на території східноукраїнського регіону склалися нові соціально-економічні умови, які сприяли ефективному розвитку промисловості та стимулювали потребу у підвищенні рівня освіченості населення. Ріст промисловості був тісно пов’язаний з будівництвом залізниць і розвитком чорної металургії, що стало потужним імпульсом для створення у східноукраїнському регіоні центру важкої індустрії Російської імперії (кам’яновугільної, залізорудної, чорної металургії, важкого машинобудування, хімії), які працювали на внутрішній ринок та експорт.

У процесі дослідження було встановлено, що саме в цей час розпочинають роботу загальноосвітні та спеціалізовані навчальні заклади (ремісничі, заводські, залізничні, комерційні училища). Їх відкриття стало можливим завдяки інтенсивному економічному і соціальному розвитку досліджуваного регіону в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., що потребувало значної кількості фахівців різних спеціальностей. Ці заклади являли собою „кузню” підготовки фахівців для створюваних великих і малих підприємств гірничого, хімічного і машинобудівного комплексів. Вони зробили значний внесок у розвиток економіки регіону, але за змістом освіти і тими завданнями, які перед ними ставилися, вони не могли забезпечити всіх потреб регіону. Серед таких нагальних потреб варто відзначити недостатню кількість вчителів, лікарів, інженерів, бухгалтерів, юристів та інших важливих для суспільства спеціалістів. Підготовку фахівців цієї категорії було покладено на загальноосвітні середні та вищі навчальні заклади, до яких належали гімназії (чоловічі і жіночі), реальні училища та університети. На території східноукраїнського регіону в досліджуваний період не було жодного вищого навчального закладу, а тому вся відповідальність у цій справі лягала на гімназії та реальні училища. Випускникам цих навчальних закладів після складання додаткових іспитів надавалося право займати різні посади в залежності від обраної спеціальності, а також право вступу до спеціалізованих навчальних закладів, де і завершувалася відповідна підготовка.

Аналізуючи розвиток гімназійної освіти другої половини ХІХ ? початку ХХ ст. в східноукраїнському регіоні, ми виділили чотири етапи еволюції гімназійної освіти: а) 1864–1904 рр.; б) 1905–1913 рр.; в) 1914–1916 рр.; г) 1917–1919 рр.

Перший етап (1864–1904 рр.) характеризується відкриттям перших гімназійних закладів на території східноукраїнського регіону. Особливо відзначимо активну діяльність земств, які надавали кошти та порушували клопотання перед Міністерством народної освіти про надання дозволу на відкриття перших прогімназій у регіоні. Відзначимо також заслуги приватних осіб (М.Дякова, Ф.Хартахая), які відіграли значну роль у відкритті гімназій. Завдяки їх зусиллям було отримано дозвіл на відкриття перших державних гімназій у східноукраїнському регіоні (у м. Старобільську та м. Маріуполі).

Характерною особливістю східноукраїнського регіону було те, що спочатку відкривалися прогімназії, які згодом реорганізовувалися у гімназії. Переважно вони розміщувалися у великих повітових містах регіону, де мешкала достатня кількість населення неподатного стану, для задоволення освітніх потреб яких вони і призначалися.

Перші гімназійні заклади утримувалися на кошти місцевих бюджетів, а також державних субсидій. Контроль за діяльністю чоловічих і жіночих державних гімназій і прогімназій було покладено на Міністерство народної освіти. Стан навчально-матеріальної бази був незадовільний, за невеликим виключенням, і покращувався тільки за рахунок додаткових субсидій з боку держави та коштів приватних осіб. Відбувалися активні процеси, пов’язані з реформуванням гімназійної освіти (1871 р., 1900 р.). Перш за все це стосувалося змісту освіти (адаптація змісту освіти до нових вимог, зміна навчального курсу гімназійних закладів), а також організації навчально-виховного процесу в навчальних закладах гімназійного типу (впровадження нових форм і методів навчання і виховання учнів).

Другий етап (1905–1913 рр.) був тісно пов’язаний з розвитком економіки регіону – важкої, видобувної та переробної промисловості. Збільшується кількість заводів, фабрик, прокладаються нові залізниці, виникають нові промислові райони і міста, зростає кількість населення (насамперед міського). Щоб задовольнити потреби населення в освіті, виникають нові школи, училища, гімназії. У цей період проходять активні процеси з реорганізації існуючих прогімназій, що відкривалися протягом першого етапу, у гімназії. Поряд з ними розпочинають роботу реальні училища, які відкриваються у промислових містах регіону.

Аналіз документів показав, що державні органи не могли у повній мірі забезпечувати утримання необхідної кількості гімназійних навчальних закладів. Тому почало обговорюватися питання можливості надання приватним особам і педагогічним громадам права відкривати з дозволу міністерства нові початкові і середні школи. Отже, починаючи з 1905 р., на території східноукраїнського регіону відкриваються приватні гімназії, прогімназії і реальні училища. Завдяки діяльності державних органів і приватних осіб стрімко зростає кількість середніх навчальних закладів, а також вихованців і вчителів у гімназійних закладах східноукраїнського регіону. Так, протягом другого етапу (1905–1913 рр.) на території досліджуваного регіону було відкрито 17 гімназійних закладів: 13 приватних і 4 державних. З них було 11 жіночих гімназій і прогімназій (1 державна і 10 приватних), 2 приватні чоловічі гімназії, 3 державних і 1 приватне реальні училища.

Третій етап (1914–1916 рр.) характеризувався останньою спробою реформувати дореволюційну гімназійну освіту (проект Ігнатьєва 1915 р.), напруженою суспільною ситуацією, викликаною війною, піднесенням патріотичних революційних настроїв, зростанням національної свідомості. На території регіону спостерігається гальмування розвитку гімназійної освіти, що виявлялося у зменшенні кількості гімназійних закладів, відкритих у регіоні (протягом 1914–1916 рр. на території східноукраїнського регіону не було відкрито жодного державного гімназійного закладу). Ініціатива щодо створення нових гімназійних закладів переходить до місцевих громад та приватних осіб. Так з 1914–1916 рр. на території досліджуваного регіону було відкрито 5 гімназійних закладів, з яких: 1 громадська жіноча прогімназія; 2 чоловічих гімназії (1 приватна та 1 громадська); 1 громадське реальне училище; 1 громадська гімназія змішаного типу. У цілому третій етап (1914–1916 рр.) характеризується гальмуванням у процесі розвитку гімназійної освіти, що було пов’язано з подіями Першої світової війни.

На четвертому етапі (1917–1919 рр.) в історії гімназійної освіти східноукраїнського регіону настає період національного відродження. Революційні події у країні привели до зміни ладу, а разом з ним і змінилося ставлення до нової школи. Задля задоволення потреб українського громадянства в національній школі почали відкривати нові школи-гімназії (наприклад, державні україномовні гімназії в с. Дружківка та м. Бахмуті). На жаль, цей процес не встиг набути масового поширення через важкі економічні і політичні умови у регіоні в цей період. Часта зміна влади негативно впливала на роботу гімназій. Враховуючи це, варто все ж відзначити зростання чисельності гімназійних закладів, які відкривалися не тільки в містах, а й в селах. Цей факт свідчить про зацікавленість населення східноукраїнського регіону в якісній середній освіті.

У ході дослідження з’ясовано, що на час реорганізації гімназійних закладів (серпень – вересень 1919 р.) на території східноукраїнського регіону працювало 42 заклади гімназійного типу: 18 жіночих гімназій і прогімназій (6 державних, 2 громадські та 10 приватних); 13 чоловічих гімназій і прогімназій (5 державних, 2 громадські та 6 приватних); 5 реальних училищ (3 державних, 1 громадське і 1 приватне); 6 гімназій змішаного тип (1 державна і 5 громадських). У результаті перемоги радянської влади на території східноукраїнського регіону усі середні загальноосвітні заклади було реорганізовано, а замість них введені єдині трудові школи.

Отже, в результаті аналізу архівних матеріалів було встановлено, що у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. в східноукраїнському регіоні відбувався активний процес становлення та розвитку гімназійної освіти, в якому виділено 4 етапи.

У другому розділі – „Досвід організації гімназійної освіти східноукраїнського регіону в другій половині ХІХ ? на початку ХХ століття” – на основі вивчення і узагальнення багатьох джерел досліджено зміст, форми і методи навчання, особливості виховного процесу в гімназійних закладах східноукраїнського регіону, а також їх кадрове і матеріальне забезпечення.

Зокрема, показані особливості викладання предметів гуманітарного і природничо-математичного циклів у різних типах гімназійних закладів (гімназіях, прогімназіях, реальних училищах). На основі аналізу історико-педагогічної літератури, матеріалів дореволюційної преси, а також законодавчих актів, циркулярів, постанов, у яких відображено політику спочатку російського, а потім і українського урядів у галузі середньої школи в Україні, було досліджено фактори, що впливали на становлення змісту гімназійної освіти та його еволюцію.

Результати дослідження дають нам підстави стверджувати, що протягом усього досліджуваного періоду (1864 ? 1919 рр.) на території східноукраїнського регіону під впливом об’єктивних і суб’єктивних факторів (соціального замовлення, вимог громадськості) відбувається наближення суто класичного формального напрямку освіти до загальноосвітнього курсу з вивченням гуманітарних, природничих, фізико-математичних і суспільних наук. Негативним моментом усіх реформ, на нашу думку, було те, що при розробці змісту освіти не у повній мірі враховувалися особливості окремих регіонів. Зокрема, зміст гімназійної освіти східноукраїнського регіону не завжди відповідав швидкому розвитку науки і техніки, особливо це простежується на першому етапі становлення та розвитку гімназійної освіти (1864 ? 1904рр.). Так, одним із недоліків системи освіти східноукраїнського регіону була відсутність середніх навчальних закладів прикладного характеру (реальних, ремісничих, комерційних училищ). Головною перешкодою для їх створення була незацікавленість місцевого населення, оскільки ці заклади не давали можливості після їх закінчення вступати до вищих навчальних закладів.

Аналіз навчальних планів і програм показав, що вони містили дуже багато наукової інформації, яку повинні були засвоїти учні. Усі зміни у навчальних планах і програмах носили, як правило, екстенсивний характер. Спеціалісти різних галузей знань вимагали включення до навчальних планів гімназійних закладів великої кількості нових предметів: основ законодавства, землезнавства, основ гігієни, тощо, які, на їх думку, були необхідні для формування освіченої людини та відповідали тогочасним соціальним потребам. На практиці це вело до перевтоми учнів і, як наслідок, низької успішності. Тому все частіше поставала вимога дуже обережно підходити до перетворення програм, раціонально обмежуючи кількість таких предметів. Ця проблема була частково вирішена тільки на четвертому етапі становлення та розвитку гімназійної освіти (1917–1919 рр.), коли до навчальних планів реальних училищ, чоловічих гімназій почали вводити дисципліни природничого циклу.

Відзначимо, що в гімназійних закладах східноукраїнського регіону велику увагу приділяли вихованню учнів, яке було спрямоване на формування у молоді особистісних рис громадянина і патріота. Виховна робота здійснювалася у напрямках розумового, морально-релігійного, патріотичного, естетичного, фізичного, екологічного, трудового виховання особистості.

Морально-релігійному і патріотичному вихованню учнів сприяло вивчення закону Божого, а також сама організація життя і діяльності у закладах (наприклад, правила поведінки для учнів, дотримання яких було обов’язковим для учнів; молитви за Царя і російський народ, виконання національного гімну, участь у панахидах і молебнях, святкування історичних подій, проведення благодійних ранків і вечорів, присвячених ювілеям видатних вітчизняних письменників і поетів). Такими заходами в учнів формувалися моральні поняття, переконання і почуття (любов до Батьківщини, національна самосвідомість, повага до своїх батьків, рідних, оточуючих), позитивні риси характеру.

Розумове виховання здійснювалося за допомогою змісту освіти, а також різноманітних форм і методів позакласної роботи з учнями. Цьому, зокрема, сприяли бесіди і літературні читання, читання з вітчизняної історії та географії, підготовка і читання викладачами і учнями старших класів рефератів на теми релігійно-морального, історичного, літературного та географічного змісту, а також з фізики, природознавства і мистецтва, практичні роботи з фізики і природознавства, метеорологічні спостереження. Поширення набули також такі цікаві форми позакласної роботи, як постановка вистав, екскурсії, випуск журналів для учнів (наприклад, журнал „Первоцвіт” у Маріупольській чоловічій гімназії; журнал „Проблески” у реальному училищі м. Бахмута, в яких друкувалися твори вихованців цих та інших закладів міст). Особливе значення для розумового розвитку учнів мали додаткові заняття з навчальних предметів, диспути, лекції („Короткий огляд виникнення романтизму на Заході”, „Романтичний напрямок у Росії”, “Вергілій, його життя і твори”, „Стародавньогрецькі драми”, „Виховання і навчання у римлян” тощо).

Естетичне виховання здійснювалося як у процесі вивчення навчальних предметів (література, іноземні мови, музика, співи), так і у позаурочний час (проведення різноманітних екскурсій, відвідування виставок, музеїв, театрів), під час організації та проведення літературних вечорів, у процесі організації музичних оркестрів, хорів тощо. Учні розучували духовні пісні і світські п’єси, переважно патріотичного і національного змісту, брали участь у літературно-музичних вечорах і ранках, додаткових заняттях музикою і танцями.

Фізичне виховання здійснювалося вчителями гімнастики і наставниками при широкому залученні батьків вихованців, громадських організацій і об’єднань. Таке виховання проводилось як на навчальних заняттях (до навчальних планів були включені уроки гімнастики), так і в позаурочний час. Фізичному вихованню гімназистів сприяли рухливі ігри, гімнастичні вправи, „соколина гімнастика” (групові вправи – піраміди, впорядковані рухи, які виконувалися під музику), катання на ковзанах, лижах, плавання і гребля, їзда на веломашинах та фехтування, заняття сухопутним (лаун-теніс, крокет, футбол) і водним (плавання і гребля, парусний спорт) спортом, а також заняття військовою справою, гімнастичні свята, перегони на човнах. Особлива увага зверталася на режим навчання і відпочинку, якого повинні були дотримуватися і учні, і вчителі, і батьки.

Що стосується трудового навчання і виховання учнівської молоді, зазначимо, що у чоловічих гімназіях цьому приділяли недостатню увагу, обмежуючись теоретичною підготовкою молоді. А жіночі гімназії включали до навчальних планів різні види ручної праці (шиття, в’язання тощо) з метою підготовки дівчат до ведення домашнього господарства або ж для самостійного забезпечення себе засобами існування.

До навчальних занять і роботи над собою учнів стимулювали методами заохочення (нагородження книгами кращих учнів, доручення слідкувати за порядком і чистотою у класі та готувати все необхідне до приходу викладача, запис імен на „золотій” класній дошці, нагородження відзнаками першого і другого ступеня і медалями в кінці року, звільнення кращих учнів від плати за навчання, стипендії та матеріальна допомога) і покарання (осуд певного вчинку, догана класного наставника наодинці або перед цілим класом з занесенням відповідного запису у штрафний журнал, повідомлення батьків або осіб, які їх замінювали, виключення з навчального закладу).

Зазначимо, що наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. у східноукраїнському регіоні значною проблемою було кадрове і матеріальне забезпечення гімназійних закладів. Так, чоловічі гімназії були значно краще забезпечені вчителями, ніж жіночі. У кожному закладі були законовчителі, вчителі наук і мов, учителі краснопису, креслення і малювання, співів і гімнастики, а також два вихователі. Усі вони вважалися державними службовцями. Освіту мали різноманітну: тут були і випускники навчальних закладів м. Харкова, інституту кн. Безбородька (м. Ніжин), Санкт-Петербурзького Імператорського історико-філологічного інституту, гімназій і єпархіальних училищ, духовних семінарій, а також закордонних європейських університетів. У жіночих гімназіях і прогімназіях не було власного постійного штату вчительок, що значно перешкоджало нормальному перебігу навчально-виховного процесу.

У цілому в документах і статтях того часу відзначається недостатня якісна і кількісна підготовка педагогічних працівників, що негативно впливало на навчально-виховний процес в гімназіях і прогімназіях східноукраїнського регіону, особливо протягом першого етапу (1864 – 1904 рр.). Тому тут практикувалася підготовка вчителів для прогімназій, молодших класів гімназій та реальних училищ у гімназіях та реальних училищах шляхом складання спеціальних іспитів.

У роботі висвітлено матеріальний стан гімназій і прогімназій: фінансове забезпечення і власне матеріальне забезпечення (приміщення, посібники, навчальна література). У східноукраїнському регіоні гімназійні заклади відкривалися поволі, головним чином через відсутність достатньої кількості приміщень, облаштованих відповідно до санітарно-гігієнічних вимог. Втім, можна сказати, що порівняно з початковими навчальними закладами, приміщення гімназій, прогімназій, реальних училищ були у значно кращому стані. Так, у всіх закладах були фундаментальні бібліотеки, кабінети природничо-історичних наук, при деяких працювали метеорологічні станції.

У цілому матеріальний стан навчальних закладів покращувався за рахунок державних субсидій, приватних пожертвувань, збільшення плати за навчання. У кращому матеріальному стані знаходились ті гімназії, керівництво яких зуміло залучити додаткові джерела фінансування. Матеріальний стан гімназій, утворених на початку ХХ століття, відрізнявся на краще від тих, що були утворені у 80-х роках ХІХ ст., стан приміщень яких не відповідав умовам санітарно-гігієнічного характеру.

У результаті аналізу досліджуваної проблеми виявлено, що перетворення східноукраїнського регіону з аграрного краю у потужний індустріальний центр Російської імперії вимагало адаптації освіти до нових соціально-економічних умов. Серед організаційно-педагогічних проблем гімназійної освіти східноукраїнського регіону на перше місце висувався пошук нової моделі школи, що знаходило своє відображення в урядових документах (Статутах, циркулярах), які коригували хід навчально-виховного процесу.

Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення генезису досліджень історико-педагогічних аспектів становлення та розвитку вітчизняної гімназійної освіти у другій половині ХІХ ? на початку ХХ століття. Аналіз історико-педагогічної літератури показує, що проблемою історії гімназійної освіти займалася значна кількість науковців, але цілі і завдання, які вони ставили перед собою, відрізнялися. У залежності від цього вище перелічені дослідження ми розділили на три групи: дослідження істориків освіти і педагогіки дореволюційного періоду (І.Альошинцева, В.Григор’єва, С.Рождественського, М.Чехова, Є.Шмідта, Г.Фальборка та ін.), дослідження науковців радянських часів (Ш.Ганеліна, Г.Жураківського, М.Заволоки, М.Константинова та ін.), наукові праці педагогів доби Української незалежності (О.Бабіної, В.Борисова, І.Курляк, Т.Лутаєвої, І.Петрюк, Л.Терських.).

2. На основі аналізу архівних джерел, наукової та історико-педагогічної літератури ми зробили висновок, що розвиток гімназійної освіти в східноукраїнському регіоні в другій половині XIX – на початку XX століття обумовлювався політичними, соціальними, економічними, педагогічними і культурними чинниками. Земська, міська, судова, військова і освітні реформи сприяли інтенсивному соціально-економічному розвитку досліджуваного регіону, що зумовило активізацію суспільної зацікавленості в якісній освіті. У зв’язку з цим пріоритетним напрямком ставало забезпечення східноукраїнського регіону широкою мережею навчальних закладів. На особливу увагу заслуговує робота гімназій, прогімназій і реальних училищ, які давали ґрунтовну загальну середню освіту і забезпечували необхідний освітній рівень своїх вихованців.

3. У результаті аналізу різних підходів до періодизації розвитку гімназійної освіти в Україні, а також соціально-економічних умов розвитку регіону в досліджуваний період було встановлено, що в східноукраїнському регіоні хронологічні межі етапів не завжди співпадали з запропонованими дослідниками (О.Бабіною, Т.Лутаєвою та ін.), а їх ознаками виступали дещо інші чинники (хто саме ініціював і був фундатором створення і розвитку гімназійних закладів протягом окремих періодів).

Отже, було виділено 4 етапи розвитку гімназійної освіти у східноукраїнському регіоні: 1-й етап – 1864–1904 рр., 2-й етап – 1905–1913 рр., 3-й етап – 1914–1917 рр., 4-й етап – 1917–1919 рр.

4. Аналізуючи практику виховної роботи у гімназійних закладах східноукраїнського регіону, ми виявили, що основною метою виховання молоді було формування особистісних рис громадянина і патріота. Для реалізації цієї мети були окреслені напрямки виховання: розумове, морально-релігійне, патріотичне, естетичне, екологічне, фізичне, трудове.

5. Значний вплив на ефективність як навчальної, так і виховної роботи мало забезпечення гімназійних закладів регіону педагогічними кадрами, а також відповідність матеріального забезпечення вимогам навчального процесу. У ході дослідження з’ясовано, що саме незадовільний стан кадрового і матеріального забезпечення протягом першого і четвертого етапів (1864-1904 рр., 1917-1919 рр. ) гальмував розвиток гімназійної освіти у східноукраїнському регіоні. І навпаки, при задовільному забезпеченні гімназійних закладів педагогічними кадрами і необхідними матеріальними ресурсами протягом другого етапу (1905–1913 рр.) спостерігається пожвавлення навчально-виховної роботи.

6. Теоретичні засади та практичний досвід навчально-виховної роботи у гімназійних закладах східноукраїнського регіону в другій половині ХІХ – початку ХХ ст. може бути використаний для оптимізації роботи у сучасних середніх навчальних закладах. Так, заслуговують на увагу такі форми і методи роботи: 1) повідомлення учням інформації про науково-технічні досягнення з наближенням їх до потреб життя, проведення факультативних занять із стародавніх мов, історії релігії і культури, педагогіки, курсу домашнього господарства; 2) залучення викладачів до активної участі у педагогічних семінарах, конференціях, присвячених питанням освіти, підготовці навчально-методичних посібників; 3) у позакласній та позашкільній виховній роботі з учнями стимулювання інтересу до навчання шляхом призначення стипендій, надання дозволу займатися репетиторством; 4) надання навчальному процесу виховного характеру, формування в учнів емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу, створення дохідливих та цікавих підручників і посібників; 5) залучення батьківських комітетів до участі в педагогічному процесі; 6) стимулювання широкої громадськості до спонсорської та меценатської допомоги у галузі освіти.

Разом з тим, проведене нами дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Перспективи дослідження проблеми полягають, на наш погляд, у вивченні змісту навчально-виховного процесу у середніх професійних навчальних закладах (ремісничих, комерційних, духовних училищах) протягом досліджуваного періоду, а також інших середніх навчальних закладах.

Основний зміст дисертації відображено в публікаціях:

1. Фатальчук С.Д. Становлення гімназійної освіти на Донеччині (друга половина ХІХ – поч. ХХ ст.) // Гуманізація навчально-виховного процесу: Зб. наук. пр. Вип. ХІІІ. / За заг. ред. В.І.Сипченка. – Слов’янськ: Видавничий центр СДПІ, 2001. – С. 57–61.

2. Фатальчук С.Д. Кадрове забезпечення та підготовка вчителів для загальноосвітніх шкіл на території східноукраїнського регіону (др. пол. ХІХ – поч.ХХ ст.) // Зб. наук. пр.: Спеціальний випуск “До витоків становлення української педагогічної науки” / В.Г.Кузь (гол. ред.) та інші. – К.: Наук. світ, 2002. – С. 112–116.

3. Фатальчук С.Д. Підготовка вчительських кадрів для загальноосвітніх шкіл в Україні в другій половині ХІХ ст. // Гуманізація навчально-виховного процесу: Зб. наук. пр. Вип. ХХ / За заг. ред. В.І.Сипченка – Слов’янськ: Видавничий центр СДПІ, 2003. – С. 219–222.

4. Фатальчук С.Д. Матеріальний стан гімназій східно-українського регіону на початку ХХ століття // Гуманізація навчально-виховного процесу: Зб. наук. пр. Вип. ХХХІ / За заг. ред. В.І.Сипченка – Слов’янськ: Видавничий центр СДПУ, 2006. – С. 166?173.

5. Фатальчук С.Д. Передумови виникнення гімназійної освіти Східноукраїнського регіону в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття // Дійсність – думка – дослід: Матеріали 1-ї загально-університетської конференції