ІМЕНІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

ФАЛИНСЬКА Зоряна Зенонівна

УДК 371.315.6.015.378

ПРАКТИЧНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Спеціальність13.00.04 – “Теорія та методика професійної освіти”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Вінниця - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент

Лозинська Ніна Болеславівна,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, кафедра педагогіки, м.Львів.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Козубовська Ірина Василівна,

Ужгородський національний університет,

завідувач кафедри соціальної роботи, м.Ужгород;

кандидат педагогічних наук, професор

Архипова Світлана Петрівна,

Черкаський національний

університет імені Б.Хмельницького,

завідувач кафедра соціальної роботи і соціальної

педагогіки, м.Черкаси.

Провідна установа: Ізмаїльський державний гуманітарний

університет, кафедра педагогіки,

Міністерство освіти і науки України, м. Ізмаїл.

Захист відбудеться “ ___”_______________________2006 року о __ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К . . у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського за адресою: 21100, м.Вінниця, вул. Острозького, 32 (зал засідань).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (21100, м.Вінниця, вул.. Острозького,32).

Автореферат розісланий “___”_____________________2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат педагогічних наук А.М.Коломієць

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і ступінь дослідження проблеми. Зміни, які відбулися у нашому суспільстві упродовж останнього десятиріччя, зумовили загострення старих і виникнення нових суспільних проблем. Вони пов’язані з життєдіяльністю людини і потребують комплексного вирішення у сфері соціального захисту, психолого-педагогічної підтримки особистості, сім’ї, різноманітних груп насе-лення. Саме тому виникла потреба підготовки фахівців високого рівня кваліфі-кації для соціальної сфери, задовольнити яку можна лише за умови оптимізації стратегії соціальної освіти, її спеціалізації і технологізації.

У сучасних умовах здійснення практичної підготовки фахівців для соціальної сфери має свої особливості. Передусім вони зумовлені специфікою процесу становлення і розвитку професії соціального педагога. Особливо великого значення це питання набуває в період приєднання України до Болонської угоди, входження її в єдиний Європейський освітній простір.

Підготовка соціальних педагогів у вищих навчальних закладах України роз-почалась порівняно недавно. Важливою проблемою для теорії і практики педа-гогічної науки є завдання вдосконалення моделі підготовки фахівців цього напряму. Особливої актуальності у цьому контексті набуває питання гармоні-зації теоретичного і практичного складників підготовки майбутніх фахівців, подальшої розробки засад практичного навчання студентів, зорієнтованості на формування професійних умінь і навичок, стійкої мотивації майбутньої професій-ної діяль-ності.

Нині науковцями частково розроблено базові положення інтегра-тивного підходу до змісту практичної підготовки соціального педагога, обґрун-товано важливе значення психолого-педагогічної підготовки до практичної діяль-ності, проведено дослідження історичних передумов виникнення і розвитку інституту соціальних педагогів, проаналізовано досвід підготовки соціальних педагогів за кордоном. У працях С.Архипової, І. Беха, А. Капської, І. Миговича, В. Орже-ховської виявлено суперечності соціальної дійсності, які розглядають проблеми сучасного соціуму та окремі аспекти їхнього вирішення соціальними педагогами і соціальними працівниками. Соціально-педагогічні умови становлення особистості розглянуто у працях Л. Гончого, Н. Заверіко, І. Звєрєвої, С. Пащенко, О. Понома-ренка, В. Сорочинської, Б. Шапіро, І. Шарова. Ці роботи розкривають окремі аспекти практичної підготовки соціальних педагогів. Питанням підготовки і професійного становлення соціальних педагогів та соціальних працівників при-свячені праці учених-педагогів С.Архипової, Л. Гуслякової, Б. Келасьєва, І.Козу-бовської, Г Лактіонова, Л.Міщик, В.Поліщук, В. Сластьоніна, С. Тетерського, В. Фокіна, С. Чистякової, Н. Шмельової та ін.

Результати аналізу наукової літератури та стану підготовки майбутніх соці-альних педагогів у вищих навчальних закладах свідчать, що проблема практичної підготовки не знайшла належного висвітлення в працях науковців, хоч практична підготовка є важливим компонентом процесу формування професійної компетентності, системи спеціальних знань, умінь, навичок. Нині не існує загальної концепції практичної підготовки соціального педагога. Значним недоліком навчальних планів є домінування теоретичного блоку дисциплін над практичним. Не знайшли достатнього відображення у сучасних науково-педагогічних дослі-дженнях і питання змісту практичної підготовки, зв’язку її з дисциплінами соці-ально-педагогічного циклу. Це призвело до виникнення суперечностей між: потребою у висококваліфікованих соціальних педагогах і рівнем їхньої підготовки у вищих навчальних закладах; реальним і необхідним рівнем практичної готовності соціальних педагогів до професійної діяльності. Одночасно це сприяло актуалізації цієї проблеми і зумовило вибір теми дослідження “Практична підготов-ка майбутніх соціальних педагогів у вищих навчальних закладах”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри педа-гогіки Львівського національного університету імені Івана Франка і є складовою частиною теми “Філософсько-методологічні, організаційно-методичні та істори-ко-педагогічні аспекти підготовки педагогічних кадрів в умовах класичного університету в Україні та за кордоном” (номер державної реєстрації 0103U0054953Д). Тема затверджена Вченою радою Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол № /4 від 25.04.2001 року) та зареєстрована Радою з коорди-нації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № від 19. 06. 2001року).

Об’єкт дослідження: практична підготовка соціального педагога у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження: зміст і організаційно-педагогічні умови неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів у вищих навчальних закладах.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати й експериментально переві-рити зміст та організаційно-педагогічні умови практичної підготовки соціальних педагогів у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що практична підготовка соціальних педагогів у вищих навчальних закладах буде успішною, якщо здійснюватиметься згідно з моделлю неперервної практичної підготовки, зміст і логіка якої обумовлені функціональним призначенням майбутнього фахівця та за наявності таких орга-нізаційно-педагогічних умов: організація єдиної неперервної практичної підго-товки майбутніх соціальних педагогів; координація практичної підготовки (ВНЗ – заклад соціальної і соціально-педагогічної сфери); наявність ділових контактів організаторів практики з працівниками соціальної сфери; залучення студентів до волонтерської діяльності; формування корпусу супервізорів.

Завдання дослідження:

1)

2)

3)

4)

5)

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: теорія наукового пізнання; принципи історизму, системності, полікультурності; положення про взаємозв’язок і взаємозалежність явищ і потребу їх вивчення в конкретних умовах, про моральні цінності і покликання людської особистості, про діалектичну єдність національного і загальнолюдського; концепція взаємозвязку загальної і професійної освіти як вихідна у визначенні підґрунтя для вдосконалення навчально-виховного процесу ВНЗ (Р. Гуревич, Н. Ничкало, І. Зязюн, А.Мойсеюк, М. Сметанський, Г. Тарасенко, Н. Кічук та ін.); провідні ідеї, положення і висновки праць С.Архипової, В. Бочарової, І. Звєрєвої, І. Зимньої, М. Євтуха, А. Кап-ської, Л. Ко-валь, І.Козу-бовської, І. Козловської, Л. Міщик, С. Хлєбік, присвячених дослі-дженням процесу формування професійних якостей соціального педагога, а також Н. Заверіко, В. Сагарди, Б. Шапіро, в яких здійснено системний аналіз соціально-педагогічних явищ. Під час дослідження було враховано матеріали науково-практичних конференцій та семінарів із соціально-педагогічних проблем, опра-цьовано нормативні, навчальні і навчально-методичні документи вищих навчальних закладів.

Поставлені завдання зумовили вибір методів дослідження:

–

–

–

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилась на базі вищих навчальних закладів України, зокрема Тернопіль-ського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка та Педагогічного коледжу Львівського національного університету імені Івана Франка.

Загальна клькість студентів, які взяли участь у констатувальному експе-рименті становить 687 чоловік. У формувальному експерименті взяли участь 426 студентів; до проведення дослідно-експериментальної роботи було задіяно 42 викладачі вищих навчальних закладів і 38 працівників соціальних служб.

Відповідно до поставлених завдань дослідження проводилося в три етапи упродовж 1997-2005 років.

Етапи дослідження:

І етап, пошуковий (1997-1999 рр.) – теоретично осмислювалася проблема, визначався об’єкт, предмет дослідження, мета і завдання експерименту, розроблялася програма та методика його проведення; вивчалася та опрацьовувалася наукова та науково-методична література з теми дисертаційного дослідження. Головна увага при цьому зосереджувалась на аналізі досвіду організації навчального процесу у вищих закладах освіти зі спеціальності “соціальна педагогіка”. Було розроблено план дослідження, попередня гіпотеза та основні положення дисертації. На підставі зібраного та осмисленого матеріалу було сформовано загальну концепцію дослідження.

На другому етапі (2000-2002 рр.) – конкретизовано методику дослі-дження. Проведено констатувальний зріз та узагальнено його результати, які було враховано в теоретичному і прикладному аспектах та впроваджено розроблені технології у практику Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка та Хмельницького національного університету, де здійсню-валася перевірка робочої гіпотези.

На третьому етапі (2003-2005 рр.) – проводився формувальний експеримент, внесено корективи у формулювання робочої гіпотези дослідження, завершено кількісно-якісний аналіз результатів дослідження та здійснено їхнє теоретичне обґрунтування; узагальнено зібраний матеріал і завершено роботу з оформлення дисертаційного дослідження.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:—

вперше науково обґрунтовано зміст, організаційно-педагогічні умови (організація єдиної неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів; координація практичної підготовки ( ВНЗ – заклад соціальної і соціально-педагогічної сфери); наявність ділових контактів організаторів практики з працівниками соціальної сфери; залучення студентів до волонтерської діяльності; формування корпусу супервізорів) та модель неперервної практичної підготовки соціальних педагогів, у яку введено зміст, завдання, принципи, компоненти, критерії, види практик, організаційно-педагогічні умови, результат;—

визначено види практик, які забезпечують неперервну практичну підготов-ку соціальних педагогів у вищих навчальних закладах (ознайомлювальна, волон-терська, організаційно-відпочинкова, профілактична, реалібітаційна, переддипломна);—

проструктуровано зміст професійного навчання та практичної підготовки соціального педагога з використанням навчальних програм гуманітарних, фундаментальних, професійно-орієнтованих,фахових дисциплін та практик;—

розширено уявлення про сутність поняття “професійна готовність майбутнього соціального педагога до практичної діяльності”, його структурні компоненти (структурні теорії типів професійного життя; мотиваційні теорії; теорії індивідуальності і самопізнання);—

подальшого розвитку набули критерії (позитивне відношення до практичної діяльності; формування теоретичних основ з психолого-педагогічних дисциплін; сформованість самодисципліни, самовиховання; здатність адекватно приймати відповідальність за виконання завдань; наявність здібностей до самовдосконалення, вироблення індивідуального стилю) та рівні готовності до практичної діяльності.

Практичне значення дослідження полягає у:

–

–

Обґрунтовані в дослідженні результати впроваджені в практику навчально-виховного процесу Хмельницького національного університету (довідка № від 24 вересня 2005року), Тернопільського національного університету імені Володимира Гнатюка (довідка № від 12 травня 2005 року), та педагогічного коледжу Львівського національного університету імені Івана Франка (довідка № Р-4 від 10 червня 2004 року).

Особистий внесок здобувача. Наведені в роботі наукові матеріали та результати є самостійним внеском автора у вирішення питання, що досліджується. У статтях, написаних у співавторстві дисертанту належать основні ідеї та результати досліджень. У статті, написаній, у співавторстві з В.Г.Антонюком та Н.Б.Ло-зинською внесок автора полягає у розробці основних положень про етапи та особливості початкового етапу практики.

Вірогідність і достовірність основних положень і висновків дослідження забезпечується комплексним використанням методів і методик, методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних положень дослідження, оцінно-кількіс-ним і якісним аналізом одержаних даних, результативністю практичної підго-товки майбутніх соціальних педагогів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження обговорювалися й одержали схвальні відгуки на конференціях: міжнародних — “Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному універ-ситеті: методологія, досвід, перспективи” (Київ, 2001 р.); VІІ учебно-методическая конференция стран Содружества (Санкт-Петербург, 2002 г.); “Сучасні інформаційні технологіїта інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (Вінниця, 2006 р) всеукраїнських — “Фундаментальна та професійна підготовка фахівців з фізики” (Київ, 2002 р.), “Реформування соціальних служб в Україні: сучасний стан та перспективи” (Львів, 2002 р.), “Проблеми розвитку системи соціальної роботи та неперервної освіти в Україні та зарубіжжі” (Чернівці, 2002 р.), “Психолого-педагогічні засади професійного становлення особистості практичного психолога та соціального педагога в умовах вищої школи” (Тернопіль, 2003 р.), “Підготовка соціального працівника: надбання, проблеми, перспективи” (Хмельницький, 2003 р.); українських міжвузівських науково-практичних конференціях і семінарах: “Університет і школа. Педагогічна практика сьогодні: виклики, проблеми та їх вирішення” (Львів, 2001 р.), “Соціально-правовий захист молоді” (Херсон, 2002 р.), “Досвід соціальної роботи: навчання з практики” (Київ, 2002 р.). Головні положення і висновки дисертації обговорювалися на засідан-нях кафедри педагогіки Львівського національного університету імені Іва-на Франка (1999   рр.), кафедри соціальної педагогіки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (2002   рр.).

Публікації: Основний зміст дисертаційної роботи відображено у 11 публі-каціях, із яких 9 одноосібних, 10 праць надруковано у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації: дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків на 88 стор. Загальний обсяг дисертації 191 с., із яких основного тексту 171 с., список використаних джерел містить 182 найменування, з них 18 іноземною мовою. Дисертація містить 13 таблиць, 3 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу та головні завдання дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про апробацію і впровадження результатів проведеної роботи.

У першому розділі – “Практична підготовка майбутніх соціальних педагогів у вищих навчальних закладах як педагогічна проблема” висвітлено теоретико-методологічні положення, покладені в основу дослідження, розглянуто концептуальні засади практичної підготовки соціального педагога на сучасному етапі, акцентовано увагу на пріоритетності освіти, що передбачає випереджу-вальний характер її розвитку, нове ставлення до неї суспільства, інтелекту, знань, відкритість системи та безперервність освіти; нероздільність навчання і вихо-вання, багатоукладність та варіативність, що полягає у створенні змоги вибору форм освіти, навчальних закладів, створенні мережі альтернативних закладів освіти.

Проведений аналіз показав, що здійснення практичної підготовки соціальних педагогів в умовах сучасної України має свої особливості, що викликані специ-фікою процесу становлення і розвитку цієї професії. З’ясовано, що у контексті вирішення комплексу проблем, які мають місце у процесі підготовки майбутніх соціальних педагогів, особливої актуальності набуває завдання підвищення ефективності практичного складника підготовки майбутніх фахівців, подальше розроблення моделі неперервного практичного навчання студентів, зорієнтова-ного на формування професійних умінь і навичок. Під професійною підготовкою соціальних педагогів ми розуміємо процес формування фахівця нового типу, здатного швидко і адекватно реагувати на зміни , що відбуваються у суспільстві, компетентно вирішувати соціально-педагогічні проблеми в усіх типах та видах навчально-виховних установ і закладів соціальної роботи, на всіх рівнях управління.

Програми підготовки майбутніх соціальних педагогів в Україні містять прак-тичний компонент, до якого входить: ознайомлення студентів із прийомами й методами роботи та безпосереднє залучення їх до практичної діяльності під керівництвом досвідчених педагогів-наставників, викладачів-консультантів; ура-хування закономірностей формування професійної свідомості; чинники, що сприяють чи перешкоджають перенесенню знань з академічного середовища у практичне; механізми вироблення умінь і навичок, методи навчання, керівництва та оцінки результатів практичної діяльності, характер стосунків між студентом та педагогом-наставником, об’єктивні умови проходження практики. Практична підготовка майбутніх соціальних педагогів здійснювалася з урахуванням таких принципів: тісного взаємозв’язку між теоретичним навчанням і практичною підготовкою, науково-творчого характеру практичної підготовки, послідовності, наступності, динамічності, поліфункціональності, перспективності, свободи вибору, співробітництва. Вивчення реального стану практичної підготовки сту-дентів до виконання професійних обов’язків засвідчило, що зміст підготовки соціальних педагогів у сучасних вищих навчальних закладах І–ІV рівнів акредитації не достатнім чином відповідає кваліфікаційним вимогам, не враховуються нові економічні відносини, недостатньо ефективними є засоби й методи реалізації цього змісту в умовах традиційного навчання.

З метою подолання суперечностей між зростаючими вимогами суспільства до фахового рівня випускників і реальною практичною підготовкою соціальних педагогів, як базові теоретичні й методологічні орієнтири у дослідницькій роботі ми використали такі ідеї педагогів: повага до студента, формування особистості підготовленої до життя, до праці; гуманізація освіти і виховання, потреба в загальнолюдських цінностях; індивідуальні особливості майбутніх соціальних педагогів.

У контексті теоретичного дослідження практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів уточнено вимоги до організації практики студентів як не-від’ємного складника навчально-виховного процесу, однієї із дієвих форм навчальної діяльності та засобу формування у студентів професійних умінь та навичок. Зроблено висновок про потребу в неперервній підготовці соціальних педагогів для посилення практичної орієнтації, введення у навчальні плани дисциплін і спеціалізованих курсів із розвитку й формування організаційно-комунікативних та інших психологічних якостей особистості з використанням соціально-психологічних тренінгів, підвищенням психологічної компетентності, створенням студентської психологічної служби, введенням кваліфікаційної системи професійного відбору у разі зарахування майбутніх соціальних педагогів на роботу.

Для визначення стану сформованості навичок практичної роботи було здійснено анкетування майбутніх соціальних педагогів з питань мотивації вибору професії і відповідності змісту підготовки до майбутньої діяльності. Більшість опитаних (89%) вважають свою спеціальність цікавою, соціально значущою і вартою уваги та високої оцінки, і сповнені бажанням допомагати людям у вирішенні їхніх проблем. Проте, значний відсоток (56%) студентів не вважає свій вибір вдалим (не задовольняє низький заробіток, ненормований робочий день, усвідомлення власного безсилля у вирішенні багатьох проблем клієнтів через недостатній рівень професійних знань та умінь). Тому мотивація практичної під-готовки майбутніх соціальних педагогів у вищих навчальних закладах освіти є вагомим чинником, рушійною силою їхнього професійного становлення та успіш-ної професійної адаптації.

Проведено аналіз досвіду підготовки фахівців для соціальної сфери у зару-біжних країнах (США, Великобританії, Франції, Бельгії, Австрії, Польщі, Росії) та ролі практичного складника підготовки майбутнього спеціаліста як провідного структурного елементу. Порівняльний аналіз показав, що в Україні необхідно збільшити кількість годин, відведених на практичну підготовку соціальних педа-гогів згідно з чинними навчальними планами, як це практикується за кордоном. Зроблено висновок про потребу подальшого вдосконалення професійної підго-товки майбутніх соціальних педагогів в Україні за умови конструктивного поєд-нання вітчизняної практики і світового досвіду, наявності неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів, відповідних організаційно-педаго-гічних умов, впровадження інноваційних технологій навчання, удосконалення методики практичної підготовки з обов’язковим урахуванням регіональних по-треб, умов і можливостей.

У другому розділі – “Зміст та організаційно-педагогічні умови неперер-вної практичної підготовки соціальних педагогів у вищих навчальних за-кладах” конкретизовано поняття, пов’язані зі змістом і формами організації прак-тичної підготовки соціальних педагогів на державному, науковому і практичному рівнях, теоретично обґрунтовано модель неперервної підготовки соціальних педагогів та організаційно-педагогічних умов, які забезпечують цей процес.

Підготовка соціальних працівників і соціальних педагогів в Україні здійсню-ється у вищих навчальних закладах І–ІV рівнів акредитації – коледжах, ін-ститутах, академіях, університетах. Фахівців у галузі соціальної підготовки і соціальної роботи готують факультети: соціальної роботи, соціальної педагогіки, психології, соціології, психолого-педагогічні. Відповідно до соціального замов-лення на регіональному рівні у різних навчально-виховних закладах України введено різноманітні спеціалізації з фаху “соціальний педагог”: сімейний соціаль-ний педагог, соціальний педагог-організатор дитячих і молодіжних об’єднань, соціальний педагог-коректор відхилень поведінки, соціальний педагог-психолог, шкільний соціальний педагог, соціальний педагог-гувернант, менеджер соціаль-но-педагогічної діяльності, соціальний педагог-реабілітолог та інші. Випускники мають бути підготовленими до майбутньої професійної діяльності.

Під час проведення неперервної практики підготовка фахівців здійснювалася на основі диференційно-варіативного підходу до вибору її змісту та організації. У такий зміст було введено: мета, оволодіння основами наук про людину й навко-лишнє середовище, базові знання, умови для швидкої адаптації, які здійсню-валися через гуманітарні, фундаментальні, професійно-орієнтовані спеціальні дисцип-ліни та практику, з урахуванням матеріально-технічного забезпечення навчаль-ного закладу.

Професійна готовність – це інтегративна складна характеристика особис-тості, що визначається як системна сукупність професійних якостей, необхідних для самостійної фахової діяльності. Компонентами професійної готовності було обрано: мотиваційний, операційний, орієнтаційний, вольовий, емоційно-оцінний, психофізіологічний. Основними параметрами професійно важливих якостей виступали: характеристики фізичного і психологічного здоров’я, усвідомлення професійного вибору, ціннісні орієнтації особистості (гуманізм, чесність, поряд-ність, справедливість, милосердя), психологічні якості особистості (емпатійність, наполегливість, самодисципліна, великодушність, толерантність, співчутливість, раціональність, старанність). Було враховано, що ефективність практичної підго-товки майбутніх соціальних педагогів суттєво залежить від організаційних форм навчального процесу. Особливе значення в набутті професійних умінь та навичок має практика і лабораторний практикум, під час проведення яких розвиваються дослідницькі уміння. З цією метою студентів навчали різноманітних оціночних і діагностичних методик і підходів, що давало змогу розуміти проблеми людей, використовувати ефективні способи допомоги тим, хто потребує поліпшення їхньої життєвої ситуації. Основні завдання практичної підготовки майбутніх со-ціальних педагогів полягають в: ознайомленні з проблемами соціально-педаго-гічної діяльності; поєднанні набутих знань із розв’язанням відповідних завдань; забезпеченні психологічної адаптації студентів до обраної професії; формуванні й розвитку професійно важливих якостей, набутті умінь і навичок, необхідних майбутнім соціальним педагогам; залученні до волонтерської діяльності; діагнос-тиці рівнів готовності до практичної діяльності. Упорядкування дидактичних методів навчання, вдосконалення навчальних програм, методики викладання окремих дисциплін, застосування нових педагогічних технологій формує ціле-спрямований розвиток розумових здібностей студентів, посилює у них інтерес до роботи, самостійності та творчості, що сприяє інтенсифікації навчального процесу як у коледжі, так і в університеті. Такий підхід дозволив розробити модель непе-рервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів до діяльності. Об’єднуючим фактором було обрано мету такої підготовки. Складниками є: зміст, загальні завдання, принципи, компоненти, види практик, конкретні завдання кожного виду практики,звітність, результат, організаційно-педагогічні умови. Од-ночасно визначили організаційно-педагогічні умови реалізації такої системи (організація єдиної неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів; координація практичної підготовки (ВНЗ – заклад соціальної і соціаль-но-педагогічної сфери); наявність ділових контактів організаторів практики з працівниками соціальної сфери; залучення студентів до волонтерської діяльності; формування корпусу супервізорів). Модель неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів показана на рис.1.

Впровадження в навчальний процес цієї моделі підготовки майбутніх соці-альних педагогів показало взаємозалежність між складниками, їхню взаємодопов-нюваність, сприяло позитивним результатам проведеного дослідження.

У третьому розділі – “Експериментальна перевірка моделі неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів” подано результати розробленої та експериментально дослідженої моделі неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів і організаційно-педагогічних умов її дієвості.

Реалізація моделі неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів здійснювалась за наявності вище вказаних організаційно-педагогічних умов. Практична підготовка студентів починалася з 1 курсу і на цьому етапі за-кладалися основи практичних умінь і навичок, професійних якостей особистості і ставлення до професії( ознайомлювальна практика). Основна мета її полягала у формуванні початкових знань про соціальні проблеми і форми участі держави у їх вирішенні. Саме цей вид практики дав студентам можливість визначитися із про-фесійною придатністю та майбутньою спеціалізацією. На 2 курсі студенти про-ходили організаційно-відпочинкову практику, основним завданням якої було ознайомлення з методами роботи організаторів дозвілля. Впродовж навчання на 3 курсі студенти залучалися до соціально-педагогічної практики, під час якої від-працьовувалися методи і прийоми профілактичної роботи з різними категоріями населення. На 4 курсі студенти брали участь у проведенні реабілітаційної соці-ально-педагогічної практики, під час якої формувалися уміння надавати професій-ну допомогу правопорушникам, особам з девіантною поведінкою. Кінцевим ета-пом неперервної практичної підготовки є переддипломна кваліфікаційна прак-тика, яка завершується захистом дипломних робіт, або комплексним кваліфіка-ційним екзаменом. Аналіз умов дозволив класифікувати їх за трьома напрямами: організаційно-педагогічні, психолого-педагогічні та матеріально-фінансові, серед яких визначальними є організаційно-педагогічні. Досліджено питання про нала-годження і підтримання зв’язків, які спрощують потрібну взаємодію сторін нав-чального процесу, і запропоновано класифікацію типів взаємовідносин, прита-манних кожній з цих груп: навчальний заклад – соціальна установа, соціальна установа – клієнт, клієнт – студент, студент – супервізор, супервізор – навчальний заклад, супервізор – соціальна установа, навчальний заклад – студент, студент – соціальна установа.

Завдання практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів ми вбачаємо у демонстрації кращих зразків професійної діяльності на прикладі оптимального розв’язання типових завдань і можливостей новаторського, творчого, нестан-дартного вирішення соціально-педагогічних проблем, у визнанні й пізнанні себе як людини, що здатна професійно вирішувати проблеми інших людей. Тому в запропонованій моделі значно модифіковано зміст, організаційні види практик, аудиторних і самостійних, групових практичних занять, що дає змогу поліпшити становище із професійною підготовкою майбутніх соціальних педагогів, про що свідчать результати проведених досліджень.

Для визначення ефективності впровадження моделі неперервної практичної підготовки в навчальний процес майбутніх соціальних педагогів був проведений експеримент, результати якого визначалися показниками рівнів сформованості професійних ціннісних орієнтацій у майбутніх фахівців, зацікавленості студентів у вивченні фахових дисциплін, професійної придатності студентів до розв’язу-вання практичних завдань та рівнів готовності до практичної діяльності.

Експериментом було охоплено 687 студентів. Дослідження підтверджує, що студенти молодших курсів більше, ніж старшокурсники, демонструють зацікав-лення новою професією, надією на добре працевлаштування після закінчення вищого навчального закладу, упевненість у своїх силах. Професійно важливою характеристикою цих студентів є професійна компетентність та інтелекту-альність. Студенти 5 курсу більше орієнтуються на потреби вироблення таких якостей, як толерантність, наполегливість, ініціативність. Ці результати експери-менту спонукали викладацький склад до удосконалення системи підготовки майбутніх соціальних педагогів: під час розроблення теоретичних курсів, лектори враховують перелік умінь, потрібних соціальному педагогу; тематика лабора-торних, практичних, контрольних, курсових, дипломних робіт пов’язується з практикою; студенти залучаються до активної громадської роботи, участі у різних конференціях соціально-педагогічної тематики. Порівняльний аналіз показників 1-го і 5-го курсів є визначальним в системі організації навчальних практик. У дослідженні брали участь експериментальні групи, в яких теоретичне нав-чання проводилось паралельно із практикою (починаючи з 1-го курсу), і конт-рольні групи, що навчались за традиційною системою (практика розпочина-лась з ІІІ-го курсу). Досліджувалась залежність рівня зацікавлення студентів у вивченні фахових дисциплін від ступеня залучення їх до практичної діяльності; рівні сформованості професійних умінь і навичок; рівні готовності до практичної діяльності. Визначали високий, середній, низький і мінімальний рівні сформо-ваності професійних умінь і навичок у студентів експериментальних і контроль-них груп. В експериментальних групах було отримано кращі результати, не дивлячись на майже однакові вихідні показники (у студентів з’являється краща мотивація до засвоєння нових знань, стимул до поглибленого вивчення навчаль-них дисциплін). Практична підготовка фахівців стала якіснішою, розширилися можливості надання кваліфікованої соціально-педагогічної допомоги, що сприяло підвищенню професійної готовності студентів до майбутньої практичної діяль-ності. Для вивчення рівня готовності майбутніх соціальних педагогів до виконання практичних завдань було здійснено дослідження (через інтерв’ю, бесіди, анке-тування та практичні завдання). Визначили динаміку рівнів сформованості ставлення студентів до навчальних дисциплін психолого-педагогічного циклу, оскільки вважаємо, що практична підготовка студентів має розпочинатися з їхньої зацікавленості в підвищенні рівня знань саме з цих дисциплін. Результати дослі-дження подано на рис.2.

За мінімальний рівень ми приймали пасивно-негативне ставлення до знань з фундаментальних дисциплін психолого-педагогічного циклу (у студентів відсутня система психолого-педагогічних знань і, як наслідок, відсутня готовність діяти на їх основі; педагогічні завдання виконуються на інтуїтивному рівні).

Низький рівень можна назвати ще й ситуативним, оскільки для студентів з таким рівнем характерними є розрізнені, не систематизовані знання, що використовуються лише через зовнішню орієнтацію.

Для середнього рівня (пасивно-позитивного) характерними є більш систематизовані знання, які студенти автоматично застосовують на практиці. Негативним для цього рівня є низька творча активність.

Високим (активно-позитивним) вважаємо рівень, на якому студенти систематично одержують нові знання, що використовуються творчо.

У групах, де здійснювався експеримент, були одержані кращі результати. Це можна пояснити тим, що у студентів експериментальних груп зявляється мотивація для засвоєння нових знань, стимул до поглибленого вивчення навчальних дисциплін. Таким чином, практична підготовка фахівців виявилася більш якісною за рахунок уведення удосконалених програм з модифікованим змістом матеріалу та розширення можливостей надання кваліфікованої соціально-педагогічної допомоги.

Виходячи зі ставлення студентів до знань із базових дисциплін психолого-пе-дагогічного циклу, можемо констатувати готовність їх виконувати професійні обов'язки. Звичайно, практична готовність визначається не стільки ставленням до знань, скільки їхньою наявністю, а також умінням застосовувати набуті знання у практичній діяльності.

Одночасно визначали динаміку рівнів готовності соціальних педагогів до практичної діяльності. Під професійною готовністю розуміємо спрямованість особистості , яка ґрунтується на потребах, переконаннях, поглядах, вольових та інтелектуальних якостях, знаннях, уміннях та навичках (організаційні, гностичні, комунікативні, конструктивні).Для визначення рівня професійної готовності майбутніх соціальних педагогів до виконання практичних завдань ми провели дослідження за допомогою анкетування та тестування серед студентів передвипускного та випускного курсів. Результати проведеного дослідження зафіксовано в таблиці 1.

Таблиця 1

Рівні готовності майбутніх соціальних педагогів до практичної

діяльності (у %)

Рівень | Групи

Експериментальні | Контрольні

До експерим. | Після експер. | До експерим. | Після експер.

Дуже високий | 3 | 10 | 3 | 5

Високий | 10 | 20 | 8 | 10

Достатній | 44 | 50 | 37 | 40

Середній | 37 | 20 | 45 | 42

Низький | 6– | 7 | 3

У цій частині експериментального дослідження брали участь експериментальні групи студентів, навчання яких завершується, проте вони проходили соціально-педагогічні практики протягом усього періоду навчання і контрольні групи, студенти яких проходили практику традиційно – на передвипускному та випускному курсах.

Для дуже високого рівня готовності фахівця характерним є володіння грунтовними знаннями, уміння використовувати їх з успіхом у практичній діяльності, наявність вираженого наукового потенціалу для розробки власного наукового підходу до вирішення конкретної професійної проблеми. Про високий рівень йде мова, коли майбутньому спеціалісту притаманна здатність вирішувати складні завдання, які з'являються у практичній діяльності, а також здійснювати корекційну та консультативну роботу. Достатній рівень свідчить про здатність майбутнього фахівця самостійно організовувати свою діяльність, успішно проводити психолого-педагогічне діагностування. Студентам із середнім рівнем готовності властивий недостатній запас знань і умінь, практична діяльність здійснюється за керівництва методиста. Студентам із низьким рівнем готовності взагалі не рекомендується працювати у соціально-педагогічній сфері.

На всіх рівнях за професійною готовністю на початковому етапі досліджень спостерігалися однакові значення у студентів контрольних і експериментальних груп. Після закінчення експерименту у 2 рази збільшився відсоток студентів на високому рівні в експериментальних групах та зменшився їх відсоток на середньому рівні в 1,8 разів. У контрольних групах достовірних змін не спостерігалося.

Порівняльний аналіз результатів дослідження дав змогу зробити висновки про ефективність запропонованої моделі неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів та організаційно-педагогічних умов, які забезпечують дієвість цього процесу.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що на нині всі програми професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів в Україні та за кордоном містять практичний компонент, до якого входить не лише ознайомлення студентів із прийомами та методами роботи, але й безпосереднє залучення їх до практичної діяльності під керівництвом досвідчених педагогів-наставників і викладачів-консультантів. Але в різних навчальних закладах простежується неузгодженість у видах практик, термінах і тривалості їхнього проведення; не визначені програми кожного виду практики, вимоги до її змісту, місця проведення і форми звітності. Подальшого удосконалення вимагає практична підготовка студентів. Під професійною підготовкою соціальних педагогів ми розуміємо процес формування фахівця нового типу, здатного швидко й адекватно реагувати на зміни, що відбуваються у суспільстві, компетентно вирішувати соціально-педагогічні проблеми в усіх типах та видах навчально-виховних установ і закладів соціальної роботи, на всіх рівнях управління. Подальше удосконалення професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів в Україні можливе за умови конструктивного поєднання вітчизняної практики і світового досвіду, впровадження провідних інноваційних технологій навчання, удосконалення методики практичної підго-товки з обов’язковим урахуванням регіональних потреб, умов і можливостей.

2. Досліджено диференційовано-варіативний підхід до відбору змісту й організації практичної підготовки майбутнього фахівця, суть якого полягає у гнучкості усієї системи практичного навчання, принципів організації практики та звітності. Значно більше враховуються побажання та ініціативи студентів щодо місця проходження практики, вибору конкретних завдань і способів їх роз-в’язання. Суттєвою рисою диференційовано-варіативного підходу є індивідуальне планування практики для кожного студента, що значно підвищує її ефективність.

3. Розроблено та теоретично обґрунтовано модель неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів, до якої входять такі складники: зміст, завдання, принципи, компоненти, критерії, види практик, організаційно-педа-гогічні умови, результат. Об’єднуючим фактором є мета. Усі складники знаходяться в беспосередній залежності, що і створює цілісність підготовки. Модель неперервної практичної підготовки містить не лише традиційні та визнані у багатьох навчальних закладах елементи, такі як практика, стажування у межах спеціалізації, але й істотні зміни й доповнення до теоретичних курсів, лабораторних, практичних і курсових робіт, що поєднуються з елементами практики концептуально, змістовно й організаційно; спеціально розроблені тренінги й семінари; обмін досвідом та науково-практичні й методичні конференції; волонтерську діяльність у професійних асоціаціях і громадських обєднаннях.

4. Визначено критерії готовності до практичної діяльності майбутніх соціальних педагогів (позитивне ставлення до практичної діяльності, знання теоретичних та психологічних основ володіння вміннями та навиками практичної підготовки, здібності адекватно сприймати завдання, високорозвинуті почуття студентів у практичній діяльності за своєчасне виконання завдань, здібність особистості до вдосконалення типу нервової системи, вироблення індивідуального стилю у практичній діяльності) та рівні готовності до такої діяльності (дуже високий, високий, достатній, середній і низький).

5. Обґрунтовано й експериментально перевірено організаційно-педагогічні умови ефективної неперервної практичної підготовки майбутніх педагогів у вищих навчальних закладах: організація єдиної неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів; координація практичної підготовки за схемою ВНЗ – заклад соціальної і соціально-педагогічної сфери; наявність ділових контактів організаторів практики з працівниками соціальної сфери; залучення студентів до волонтерської діяльності; формування корпусу супервізорів. При цьому враховувалися і психолого-педагогічні умови (формування психологічної готовності у майбутніх фахівців до практичної роботи у вибраній сфері; розуміння і позитивне ставлення керівників різних відомств і соціальних служб до важливості і потреби належної практичної підготовки майбутніх фахівців; цілеспрямована підготовка керівників, методистів і тьюторів до кваліфікованої роботи зі студентами під час практичної підготовки). Неперервна практична підготовка майбутніх соціальних педагогів здійснюється на підставі таких принципів: тісного взаємо-зв’язку між теоретичним навчанням і практичною підготовкою, науково-творчого характеру практичної підготовки, послідовності, спадкоємності, динамічності, поліфункціональності, перспективності, свободи вибору, співробітництва.

6. Формувальний експеримент підтвердив ефективність розробленої моделі неперевної практичної підготовки і запропонованих організаційно-педагогічних умов. Так, у студентів експериментальної групи відбулися статистично значущі позитивні зміни у рівнях готовності до практичної діяльності: відсоток студентів із дуже високим і високим рівнями готовності збільшився у 2 рази, з достатнім рівнем – в 1,2 рази, з середнім рівнем – у 2,1 рази. Такі результати дають підставу стверджувати, що рівень готовності майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності зростає у разі впровадження у цілісну систему їх професійної підготовки у вищому навчальному закладі науково-обґрунтованої неперервної практичної підготовки майбутніх фахівців. Неперервна практична підготовка допомагає майбутнім фахівцям усвідомити суть своєї майбутньої професії і визначитись із спеціалізацією; сприяє ознайомленню студентів із сучасним станом соціально-педагогічної роботи у нашій країні, розвитку у них реального підходу до майбутньої діяльності.

Зважаючи на результати досліджень, для удосконалення системи професій-ної підготовки соціальних педагогів у вищих навчальних закладах України рекомендуємо: забезпечити тісний взаємозв’язок теоретичного і практичного компоненів підготовки фахівців; досягнути неперервності практичної підготовки; впроваджувати нові досягнення педагогічної науки і передовий педагогічний досвід у процес професійної підготовки майбутніх спеціалістів; максимально наблизити підготовку фахівця до потреб регіону.

Виконане дослідження, певна річ, не вичерпує всіх питань практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів у вищих навчальних закладах України. До перспективних напрямів її подальшого вивчення ми віднесли: єдність теорії і практики у процесі різнорівневої системи підготовки соціальних педагогів; проблеми наукової діяльності і творчої позааудиторної роботи студентів вищого навчального закладу як важливих компонентів їх кваліфікованої профе-сійної підготовки, волонтерську діяльність як чинник професійного становлення майбутнього соціального педагога.

Основні положення дисертації відображено у таких публікаціях:

1. Фалинська З. З. Про модель управління державними закладами освіти // Вісник Львівського університету. Серія: Педагогічна. Вип. . – Львів, 1999. – С. .

2. Фалинська З. З. Сучасна система навчання соціального педагога // Вісник Львівського університету. Серія: Педагогічна. Вип. . – Ч. . – Львів, 2001. – С. 167-170.

3. Фалинська З. З. Антонюк В. Г. Програма педагогічної практики та методичні поради до її проведення (для студентів фізичного факультету). – Львів, 2001. – 40 с.

4. Фалинська З. З. Професійна підготовка майбутніх соціальних працівників за рубежем // Наукові записки. Серія: Педагогіка і психологія. – Вип. . – Ч. . – Вінниця, 2002. – С. .

5. Фалинська З. З. Розвиток професійних якостей соціального педагога як важлива проблема // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Педагогіка: Соціальна робота. – Ужгород, 2002. – Вип. . –