ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Гончаренко Олена Миколаївна

УДК 342.72/.73 (477)

РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ І

ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ

Cпеціальність 12.00.02 - конституційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави та права Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова (м. Київ).

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, професор

Майданник Олена Олексіївна,

Національний аграрний університет,

юридичний факультет ННІ земельних ресурсів,

правознавства та педагогіки, професор кафедри

конституційного, адміністративного та

фінансового права (м. Київ)

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,

член-кореспондент НАН України,

академік АПрН України

Погорілко Віктор Федорович,

Інститут держави та права імені

В.М. Корецького НАН України,

завідувач відділу конституційного права та

місцевого самоврядування (м. Київ)

кандидат юридичних наук, доцент

Мяловицька Ніна Анатоліївна,

Київський національний університет імені

Тараса Шевченка, доцент кафедри

конституційного та адміністративного права

(м. Київ)

Провідна установа: Київський національний університет внутрішніх

справ, кафедра конституційного права

(м. Київ)

Захист відбудеться „12” травня 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.867.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституту законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053 м. Київ, пров. Несторівський, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053 м. Київ, пров. Несторівський, 4.

Автореферат розісланий „11” квітня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М. Биков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Здобуття Україною незалежності відкрило шлях до кардинальних перетворень у всіх сферах суспільного життя. Все це знайшло відображення у чинній Конституції, яка вперше на якісно новому рівні закріпила систему основних прав і свобод людини виходячи з того, що права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави та всіх її органів як один з головних її обов’язків.

Одним з основних елементів конституційної системи прав, свобод і обов’язків людини і громадянина в Україні є економічні права. Вони посідають важливе місце в структурі конституційно-правового статусу особи, забезпечуючи економічну свободу, розвиваючи ідеал вільної людської особистості.

Хоча в Україні здійснено конституційне регулювання економічних прав і свобод людини та громадянина, але його не можна визнати достатньо досконалим: ряд положень не врегульовано взагалі або носить суто декларативний характер. Практика застосування деяких норм фактично тільки починає формуватися.

Проблеми, пов’язані зі здійсненням економічних прав людини і громадянина в Україні, потребують систематичного дослідження та вдосконалення, що зумовлено постійними змінами у суспільно-політичному житті. Функціонування таких нових інститутів, як Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Конституційний Суд України, визнання юрисдикції Європейського суду з прав людини, імплементація норм міжнародного права, процес адаптації законодавства Європейського Союзу у законодавство України виявили непідготовленість українського суспільства та самої правової системи України до користування світовими стандартами у галузі прав людини.

Значення дослідження визначається і тим, що неоднакового рівня захисту дістали в законодавстві України різні види економічних прав. Порівняно з іншими економічними правами найменш захищеним є право користування об’єктами публічної власності, тому дисертант поглиблено досліджує зазначену проблему. Всебічне вивчення цих аспектів потребує значних зусиль не лише фахівців з конституційного права, а й інших галузей права.

Дослідження є своєрідним узагальненням кількох напрямів вивчення проблем економічних прав людини і громадянина в Україні: їх поняття та ознак, закріплення у конституціях і конституційних актах України в різні часи, визначення актуальних проблем конституційно-правового регулювання економічних прав, в тому числі питань правових обмежень економічних прав.

Актуальність дослідження зумовлена й тим, що в ньому розробляється комплекс наукових рекомендацій, спрямованих на реалізацію конституційних економічних прав людини і громадянина, зокрема конкретні положення щодо вдосконалення законодавства у сфері гарантування економічних прав людини і громадянина в Україні.

У дисертаційному дослідженні використанні положення, які розробили у своїх працях М.М. Антонович, В.Ф. Головченко, М.М. Гуренко, Т.М.Заворотченко, А.М. Колодій, О.Л. Копиленко, О.І. Кресіна, О.Г.Кушніренко, О.М. Мироненко, Н.А. Мяловицька, А.Ю. Олійник, В.Ф.Погорілко, Т.М. Слінько, В.І. Семчик, В.Я. Тацій, Ю.М. Тодика, П.М.Рабінович, О.Ф. Фрицький, Ю.М. Фролов, В.М. Шаповал, Ю.С.Шемшученко.

Дослідженню питання прав людини і громадянина та їх гарантій загалом та економічних прав в тому числі, було присвячено ряд праць російських вчених, які були використані в дисертаційному дослідженні, а саме: К.В.Арановського, М.В. Баглая, Л.Д. Воєводіна, Б.С. Ебзєєва, В.А.Карташкіна, Е.І. Козлова, О.О. Кутафіна, О.А. Лукашевої, М.І. Малько, В.С. Нерсесянца, Б.М. Топорніна, І. Е.Фарбера, В.Е. Чиркіна та ін.

Праці цих вчених створили методологічну та науково-теоретичну базу для проведення аналізу змісту конституційних економічних прав людини та громадянина в Україні та вивчення всього різноманіття засобів їх реалізації.

У дисертації використовувалися наукові розробки зарубіжних фахівців у галузі конституційного права, зокрема Т. К. Хартлі, Сьюзен Хейман, Р.А.Мюлерсона.

Крім того, недостатність різнобічних глибоких досліджень економічних прав людини і громадянина у рамках конституційного права досить негативно позначається як на розвитку загальносоціальних та юридичних засобів, за допомогою яких громадяни можуть захистити власні законні інтереси, так і на концепції системи прав людини.

Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації узгоджена із державними планами та прогамами Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні), науковою програмою Міністерства освіти і науки України “Актуальні проблеми розбудови демократичної, соціальної правової держави відповідно до вимог Конституції України”, темою “Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави” (номер державної реєстрації 0101U00195). Дисертаційне дослідження тісно пов’язане з темою науково-дослідної роботи кафедри теорії та історії держави та права НПУ ім. М.П.Драгоманова “Дослідження проблем гуманітарних наук” (ініціативна тематика) від 26 грудня 2002 року.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науковий аналіз розвитку економічних прав людини і громадянина в Україні, узагальнення процесів, тенденцій, загальних закономірностей на кожному з етапів їх становлення та розвитку в конституціях і конституційних актах, розробка пропозиції щодо вдосконалення законодавства у цій сфері.

Досягнення зазначеної мети забезпечується вирішенням наступних завдань:

проаналізувати і узагальнити наукові дослідження конституційних економічних прав людини і громадянина в Україні, критично осмислити їх з позиції сьогодення;

розкрити і проаналізувати характерні ознаки економічних прав людини і громадянина в Україні;

обґрунтувати власну етапізацію розвитку конституційно-правового регулювання економічних прав людини і громадянина в Україні;

з’ясувати роль та місце економічних прав на певному етапі розвитку їх законодавчого регулювання в Україні;

провести аналіз норм Конституції України щодо економічних прав на предмет її відповідності міжнародно-правовим нормам, зокрема Конвенції про захист прав людини та основних свобод;

з’ясувати правові обмеження економічних прав людини і громадянина в Україні;

розробити науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення законодавства й правозастосування у сфері конституційних економічних прав людини і громадянина в Україні.

Об`єктом дослідження є конституційні права людини і громадянина в Україні.

Предметом дослідження є конституційні економічні права людини і громадянина в Україні, розвиток їх конституційно-правового регулювання.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми дослідження, основним серед яких є діалектичний метод пізнання та сукупність спеціальних методів дослідження, зокрема, історико-правовий, порівняльний, системно-функціональний, спеціально-юридичний та деякі інші методи. Основним методом, який використовується при проведенні дисертаційного дослідження є діалектичний метод, що дав змогу розглянути інститут економічних прав людини і громадянина в Україні у динаміці його становлення та розвитку, взаємозв’язку з іншими видами прав конституційної системи прав людини і громадянина в Україні, а також з різними елементами держави і суспільства.

У значній мірі застосовувалися методи: історико-правовий - завдяки якому досліджувалася еволюція економічних прав людини і громадянина в конституціях і конституційних актах України, основні етапи їх закріплення; формально-логічний метод сприяв дослідженню змісту економічних прав людини і громадянина в Україні в аспекті відповідності законам формальної логіки, закономірностям людського мислення; а формально-юридичний – для осягнення змісту економічних прав з точки зору їх відповідності праву через призму юридичних категорій, нормативного матеріалу (Конституції України, законів та інших правових актів); порівняльно-правовий – для зіставлення юридичних понять, явищ і процесів при проведенні класифікації, систематизації та визначення поняття, ознак, системи економічних прав людини і громадянина, правових обмежень економічних прав людини і громадянина в Україні, в тому числі, при порівняльному аналізі відповідності норм Конституції України до міжнародно-правових актів; системний метод дав змогу розглянути місце економічних прав в системі прав людини і громадянина в Україні, їх взаємодію та співвідношення з іншими правами; юридико-догматичний – при вивченні предмета дослідження у зв’язку з різними соціальними явищами і при аналізі діючого законодавства і практики його застосування органами державної влади та місцевого самоврядування та ін.; використання методу тлумачення норм дало можливість з’ясовувати та роз’яснювати зміст правових норм, що регулюють питання економічних прав людини і громадянина в Україні.

Застосування цих та інших методів наукового пізнання гарантувало об’єктивність і достовірність дослідження конституційних економічних прав людини і громадянина в Україні, розв’язання поставлених перед дисертантом цілей та завдань.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що запропонована дисертація є одним з перших в умовах незалежної України цілісних дисертаційних досліджень, яке присвячене питанням розвитку конституційних економічних прав людини і громадянина. Вперше проведено комплексне дослідження економічних прав людини і громадянина в їх генезі. Особливо приділена увага аналізу права користування обєктами публічної власності з огляду на недостатність його досліджень.

Наукову новизну дисертаційного дослідження визначають такі основні положення:

визначено загальні та спеціальні ознаки економічних прав людини і громадянина в Україні. До загальних ознак належать: економічні права відображають ступінь їх відповідності міжнародним зобов’язанням держави; економічним правам притаманні особливі юридичні властивості та специфічний механізм реалізації та ін. До спеціальних ознак віднесено: сфера застосування даної групи прав; реалізація економічних прав залежить від виконання суб’єктом ряду вимог, передбачених Конституцією і законами та ін.;

запропоновано авторське визначення поняття розвитку економічних прав людини і громадянина в Україні як поступового процесу, унаслідок якого відбувається зміна змісту та обсягу економічних прав відповідно до рівня суспільного життя на певному етапі історичного розвитку України;

обґрунтовано виокремлення чотирьох етапів закріплення економічних прав: в конституції Пилипа Орлика; в конституції Павла Скоропадського; в конституціях радянського періоду; після проголошення незалежності в Україні;

уточнено правові обмеження економічних прав людини і громадянина за Конституцією України: права приватної власності (права, свободи та гідність громадян; суспільна необхідність; екологічна ситуація і природні якості землі; надзвичайний і воєнний стан та ін); права на підприємницьку діяльність (захист конкуренції та протидія зловживанням моно-польним становищем на ринку; захист прав споживачів та необхідність здійснення кон-тролю за якістю і безпечністю продукції, усіх видів послуг і робіт та ін.); права користування об’єктами публічної власності (обов’язок не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки; дотримання Конституції та законів України та ін.);

з’ясовано, що в цілому положення Конституції України щодо права приватної власності відповідають положенням Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Захист інших економічних прав Конвенцією не передбачений;

сформульовано авторську концепцію права користування об’єктами публічної власності, яка полягає у визначені поняття та змісту, об’єктивного і суб’єктивного складу, принципів обмеження права користування об’єктами публічної власності та ґрунтується на концепції публічної власності;

визначено, що до об’єктів публічної власності слід віднести державну та комунальну власність та власність народу України (суспільну власність). Поняття публічна власність охоплює ці форми власності, але лише в тому випадку, коли закон передбачає саме “публічне” використання “публічних об’єктів”;

обґрунтовано необхідність внесення змін до Конституції України в питанні користування об’єктами публічної власності, зокрема ч.3 ст. 41 Основного закону доцільно викласти у такій редакції: “Кожен для задоволення своїх потреб може користуватися об’єктами права державної і комунальної власності та права власності народу відповідно до закону”.

Практичне значення одержаних результатів Пропозиції, висновки та рекомендації, викладенні в дисертаційній роботі, можуть бути використані: у науково-дослідницьких цілях - для подальших розробок теорії конституційних економічних прав людини і громадянина в Україні, у науково-дослідницькій роботі студентів; у правотворенні - як теоретичний матеріал для вдосконалення системи нормативно-правових актів з питань економічних прав людини і громадянина в Україні; у навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з теорії держави і права України та конституційного права України; у викладенні спецкурсу з конституційно-правового статусу людини і громадянина в України, курсів лекцій з конституційного, цивільного, кримінального, господарського, підприємницького, адміністративного права тощо; у освітній роботі - для правового виховання населення, підвищення рівня правової культури та правосвідомості громадян України.

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права НПУ ім.М.П.Драгоманова.

Теоретичні аспекти роботи використовувались викладачами кафедри теорій держави і права Міжгалузевого інституту управління у процесі викладання навчального курсу з конституційного права, конституційного права зарубіжних країн, зокрема при проведенні семінарських занять.

Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях, а саме на: Міжнародній науково-теоретичній конференції “Освіта як фактор забезпечення стабільності сучасного суспільства”(Тернопіль, 26 березня 2004р.); Всеукраїнській науковій конференції “Юридичні читання молодих вчених” (Київ, 23-24 квітня 2004 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Другі юридичні читання молодих вчених” (Київ, травень 2005 р.); Студентській науково-практичній конференції в Міжгалузевому інституті управління ( Київ, лютий 2002 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у десяти наукових статтях, шість з яких опубліковані у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, які об`єднують одинадцять підрозділів, висновку, списку використаної літератури (243 джерела). Повний обсяг дисертації – 203 сторінки, з них 23 сторінки списку використаних джерел. Назви і розташування розділів і підрозділів зумовлені логікою викладання і результатами виконаного дослідження.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, зазначається зв’язок роботи з науковими програмами і темами; визначаються об’єкт, предмет дослідження; формуються його мета і основні завдання; висвітлюється методологія дослідження, новизна роботи, найбільш суттєві наукові положення, висновки та пропозиції, їх практичне значення; наведено відомості про апробацію та публікацію основних положень дисертації, її структуру і обсяг.

В першому розділі – “Загальна характеристика конституційних економічних прав людини і громадянина в Україні” проаналізовано та узагальнено наукові дослідження з даної тематики, визначено поняття та ознаки економічних прав людини і громадянина в Україні; система економічних прав; місце та роль економічних прав в конституційній системі прав людини і громадянина в Україні.

На основі проведеного аналізу та узагальнення наукових праць у сфері економічних прав людини і громадянина в Україні автором було встановлено, що в радянський період вивченню цих прав не надавалось достатньої уваги. Поглибленого дослідження питання розвитку економічних прав людини і громадянина набуло з проголошенням в Україні незалежності. Було видано ґрунтовні праці, які висвітлювали проблеми прав людини і громадянина, економічних прав з позиції цивільного, господарського, земельного, підприємницького та інших галузей права, однак з позиції конституційного права сфера розвитку економічних прав не була достатньо вивчена.

Ґрунтуючись на понятті й основних ознаках прав людини і громадянина в Україні, автор дослідив економічні права людини і громадянина як складову інституту конституційних прав, що мають як загальні ознаки, які притаманні всім основним правам людини і громадянина так і спеціальні, що розкривають зміст конституційно закріплених економічних прав.

Дисертант визначає загальні ознаки економічних прав людини і громадянина в Україні: економічні права життєво важливі та найбільшою мірою соціально значимі як для окремої людини, так і для суспільства в цілому; економічні права відображають ступінь їх відповідності міжнародним зобов’язанням держави; економічним правам притаманні особливі юридичні властивості та специфічний механізм реалізації; економічні права знаходяться під захистом держави та мають особливий механізм охорони.

Автор дійшов висновку, що спеціальними ознаками економічних прав людини і громадянина в України є: сфера застосування даної групи прав – це економічна сфера; економічні права належать з народження людині і громадянину, але здатність реалізувати їх набувається з досягненням певного віку; для реалізації економічних прав в окремих випадках необхідна сукупність певних умов.

Серед особливостей розвитку економічних прав людини і громадянина в Україні слід назвати динамізм, який притаманний цьому виду прав. Можна сказати, що вони найбільш динамічні в системі прав людини і громадянина. Динамізм економічних прав підкреслюється тим, що законодавець не встигає за стрімкими суспільними відносинами в сфері економічних прав, необхідність яких в закріпленні, захисті, охороні постійно зростає. Зрозуміло, що це пов’язано з швидкими змінами і перетвореннями в економічному житті країни на сучасному етапі її становлення, специфікою об’єкту, якісним складом суб’єктів.

Розвиток економічних прав в сучасних умовах в Україні обумовлюється дією реальних суспільних, в тому числі державно-правових закономірностей. Становлення і розвиток економічних прав в Україні безпосередньо пов’язаний із становленням і розвитком державності.

Становлення економічних прав людини і громадянина в Україні – це процес виникнення економічних прав в певних формах, наповнення їх змістом та обсягом відповідно до рівня суспільного життя на конкретному етапі історичного розвитку України.

Автор стверджує, що розвиток економічних прав людини і громадянина в Україні - це поступовий процес, унаслідок якого відбувається зміна змісту та обсягу економічних прав відповідно до рівня суспільного життя на певному етапі історичного розвитку України.

Дисертант встановив, що не існує єдиного уніфікованого підходу щодо системи економічних прав людини і громадянина. Автор підтримує думку науковців В.Ф. Погорілка, В. Федоренка, О.Г. Кушніренка, Т.М. Слінько, В.Ф. Веніславського, Ю.М. Фролова та ін., що до системи економічних прав слід віднести: право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом; право користуватися об’єктами права власності Українського народу, державної та комунальної власності.

На основі порівняльного аналізу економічних прав та інших прав людини і громадянина в Україні, автор визначив основні риси взаємодії економічних прав людини і громадянина з іншими правами. Економічні права займають своє важливе місце в системі прав людини і громадянина. Вони найбільш тісно взаємодіють з соціальними правами. На думку дисертанта, основною відмінністю економічних прав від соціальних є їх сфера застосування. Відповідно до Конституції України та міжнародно-правових актів ці права слід розглядати як окремі види прав. Для соціальних та культурних прав вони є економічними гарантіями здійснення цих прав. Політичні права певною мірою є гарантіями економічних прав, а громадянські - пріоритетними щодо них.

У другому розділі – “Основні етапи розвитку економічних прав людини і громадянина в конституціях і конституційних актах України” – визначено основні етапи становлення та розвитку економічних прав людини і громадянина в конституціях і конституційних актах України, проаналізовано особливості конституційно-правового регулювання економічних прав, їх роль та місце в різні періоди становлення державності в Україні, зокрема в період національної революції, в радянський період, в суверенній Україні.

У дисертації зроблено висновок про те, що слід виділити наступні етапи закріплення економічних прав людини і громадянина в конституціях і конституційних актах України:

I етап. Закріплення економічних прав в Конституції Пилипа Орлика 1710 року. В ній проголошувалося право на приватну власність і право користуватися об’єктами публічної власності.

II етап. Економічні права регламентуються в Законах про тимчасовий державний устрій України прийняті за період правління гетьмана Всієї Русі Павла Скоропадського. Проголошено право приватної власності.

III етап. Закріплення економічних прав в Конституціях (1919, 1929, 1937, 1978 рр.) часів Радянської влади в Україні. Конституції 1919 і 1929 року скасовують приватну власність. У Конституції УРСР 1937 року вперше знаходить своє правове оформлення особиста власність громадян Конституція УРСР 1978 року закріпила такі економічні права: право особистої власності, яке мало дещо обмежений характер, право користування державною власністю.

IV етап. Закріплення економічних прав з початку незалежності України. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в України на період до прийняття Конституції України укладений 8 червня 1995 року закріплює на право приватну власність. Конституція України 28 червня 1996 року проголошує такі економічні права: право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами інтелектуальної, творчої діяльності, право на підприємницьку діяльність, право користуватися об’єктами публічної власності.

Автор стверджує, що розвиток економічних прав людини і громадянина в Україні безперечно пов’язаний із рівнем забезпеченості цих прав. В свою чергу рівень забезпеченості, захищеності економічних прав обумовлюється: конкретним історичним етапом розвитку державності в Україні та його особливостями; формою держави; суспільним ладом в державі; економічною та політичною стабільністю в суспільстві; правовою свідомістю та правовою культурою народу.

Дисертант робить висновок, що конституційно-правове регулювання економічних прав в Україні під час національної революції (1917 – 1921 рр.) було досить суперечливим та непослідовним: від положень про “соціалізацію” власності, абсолютного конституційного ігнорування врегулювання питань вказаних прав (чотири Універсали Центральної Ради, Конституція УНР, Декларація Директорії) до закріплення економічних прав на конституційному рівні (Тимчасові закони Павла Скоропадського). Однак, всі конституції та конституційно-правові акти цього періоду надавали першочергового значення питанню власності на землю.

У підрозділі дисертації, який присвячений економічним правам людини і громадянина в радянський період в Україні (1917 – 1991 рр.) мова йде про порівняльний аспект дослідження закріплення економічних прав за роки радянської влади. Встановлено, що Конституції 1919, 1929 років, проголошували скасування приватної власності на землю та на всі інші засоби виробництва в Україні. У Конституції УРСР 1937 року були закріплені економічні права (право на особисту власність, право спадкування особистої власності), передбачений перелік об’єктів особистої власності. Конституція УРСР від 20 квітня 1978 року найбільш повно закріпила економічні права за часів існування радянської влади на території України. Крім того, Конституція УРСР 1978 року значно розширила і поглибили зміст економічних прав, які були закріплені в Конституції УРСР 1937 року.

Дисертант дійшов висновку, що період розвитку економічних прав людини і громадянина в суверенній Україні (1991 – 2006 рр.) умовно можна поділити на два етапи: 1 етап - 1991-1996 роки. Характеризується поступовим заповненням вакууму в конституційно-правовому регулюванні економічних прав за допомогою законодавчого регулювання; 2 етап – 1996 – 2006 роки. Закріплення економічних прав на конституційному рівні. Постійне вдосконалення законодавства в напрямку створення реального механізму забезпечення конституційних економічних прав.

На основі проведеного аналізу щодо конституційно-правового регулювання економічних прав людини і громадянина в Україні, на думку автора, на сучасному етапі порівняно з минулим радянським етапом слід виділити наступні тенденції: спрямованість конституційно-правової регламентації економічних прав людини і громадянина в Україні на міжнародно-правові стандарти; посилення в цілому юридичних гарантій економічних прав людини і громадянина в Україні; новелізація конституційних норм щодо економічних прав людини і громадянина в Україні та наповнення їх новим змістом та обсягом в результаті соціально-економічних, політичних змін в українському суспільстві та розвитку конституційного-правового регулювання економічних прав в радянських конституціях.

Зближення законодавства України з законодавством Європейського союзу забезпечить розвиток політичної, підприємницької, соціальної, культурної активності громадян України, економічний розвиток держави і сприятиме поступовому зростанню добробуту громадян, а також створить необхідні передумови для отримання Україною статусу асоційованого члена Європейського Союзу.

В загалом положення Конституції України щодо права приватної власності відповідають положенням Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Право на підприємницьку діяльність і право користування об’єктами публічної власності не передбачені Конвенцією, отже не підлягають захисту в Європейському суді з прав людини.

Зміцненню захисту економічних прав в Україні сприятиме ратифікація нашою державою Європейської конвенції про облаштування та підприємництво.

У третьому розділі - “Актуальні проблеми конституційно-правового регулювання економічних прав людини і громадянина в Україні” – досліджені проблеми конституційно-правового регулювання економічних прав людини і громадянина в Україні, які на думку автора, є найбільш актуальними на сьогодні, а саме: проблем конституційного змісту та обсягу, правових обмежень, оціночних категорій права приватної власності, права на підприємницьку діяльність, права користування об’єктами публічної власності. Викладено пропозиції щодо вдосконалення Конституції та законів України у сфері забезпечення економічних прав. Запропоновано авторську концепцію права користування об’єктами публічної власності.

Автор звертає увагу на те, що визначення в Конституції положень про право приватної власності допустимі рекомендаційні, “не суворі” формулювання. Зокрема, це стосується поняття “суспільної необхідності”, яке міститься в статті 41 Конституції України.

Дисертант доводить, що виникла потреба в науковому визначенні критеріїв встановлення суспільних інтересів, на основі яких законодавством буде передбачений перелік обставин “суспільних інтересів” або мотивів “суспільної необхідності”. Зазначене допоможе спростити практику реалізації цих положень, а також усунути порушення прав людини з цих питань.

Дисертант встановив, що принципами обмеження права приватної власності є: обмеження права приватної власності лише з мотивів суспільної необхідності; справедлива компенсація державою власнику його майнових втрат; законність встановлення обмежень; рівність усіх власників у правообмеженні; наявність судового захисту права приватної власності.

Конституція України встановлює такі правові обмеження права приватної власності: права, свободи та гідність громадян; інтереси суспільства та суспільна необхідність; екологічна ситуація і природні якості землі; надзвичайний і воєнний стан; обов’язок сплачувати податки і збори; обов’язок не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки; обов’язок відбувати військову службу; дотримання Конституції та законів України; обов’язок захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів.

Дисертант дійшов висновку про необхідність включення до Конституції України положення про те, що розмір відшкодування при примусовому відчудженні об’єктів права приватної власності повинен бути узгоджений з власником, а якщо згоди не досягнуто, то він визначається за рішенням суду.

Потребує уточнення і положення Основного закону про те, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам, честі та гідності, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Адже шкоди можна завдавати не тільки використовуючи власність, а й володіючи і розпоряджаючись нею. Тому, доцільно викласти зазначене положення наступним чином у Конституції України: “Здійснення права власності не може завдавати шкоди правам, свободам, честі та гідності, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі”.

Встановлено, що принципами обмеження права на підприємницьку діяльність є: припустимості обмеження відповідно до Конституції та законів України; рівність усіх осіб у правообмеженні; припустимість обмеження права на підприємницьку діяльність визначеного кола осіб; наявність судового захисту права підприємницької діяльності; припустимість обмеження у разі зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції.

На думку здобувача, правові обмеження права на підприємницьку діяльність відповідно до Конституції України такі: права, свободи, честь та гідність громадян; інтереси суспільства; захист конкуренції та протидія зловживанням моно-польним становищем на ринку; захист прав споживачів та необхідність здійснення кон-тролю за якістю і безпечністю продукції, усіх видів послуг і робіт; надзвичайний і воєнний стан; обов’язок сплачувати податки і збори; обов’язок не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки; обов’язок відбувати військову службу; обов’язок захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів; дотримання Конституції та законів України.

Дисертант дійшов висновку, що під правом користування об’єктами публічної власності людини і громадянина в Україні розуміється можливість людини і громадянина безпосередньо або через визначених законом суб’єктів користуватися певними матеріальними та природними благами у порядку та спосіб встановлених Конституцією та законами України.

На думку здобувача, до суспільної власності слід віднести відповідно до чинної Конституції – власність народу України (ст. 13 Конституції України), а до публічної власності – державну та комунальну власність та власність народу України (суспільну власність). Поняття публічна власність охоплює ці форми власності, але лише в тому випадку, коли закон передбачає саме “публічне” використання “публічних об’єктів”. Особливий статус публічного майна ґрунтується на концепції публічної власності з характерними для неї принципами невідчужуваності, неконфіскованості, недопустимості накладення на нього арешту та ін.

Природа публічної власності: по-перше, направлена на задоволення загального інтересу населення або території всієї країни, або окремого регіону, або територіальної громади; по-друге, правовий режим формування (джерела), управління і розпорядження публічною власністю залежить від її цільового призначення.

Важливою метою використання публічної власності публічними власниками є права людини і громадянина.

В Україні концепція публічної власності тільки починає формуватися, хоча потреба у її створенні, розробці та законодавчому забезпеченні виникла вже давно.

Автор стверджує, що принципами обмеження права користування об’єктами публічної власності є: припустимості обмеження відповідно до Конституції та законів України; рівність усіх осіб у правообмеженні; наявність судового захисту права користування об’єктами публічної власності (серед економічних прав є найменш захищеним).

Правові обмеження права користування об’єктами публічної власності відповідно до Конституції України такі: права, свободи, честь та гідність громадян; інтереси суспільства; надзвичайний і воєнний стан; обов’язок сплачувати податки і збори; обов’язок не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки; обов’язок відбувати військову службу; обов’язок захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів; дотримання Конституції та законів України.

Аналіз норм чинного законодавства, на думку автора, дає підстави для висновку про необхідність внесення змін і до Конституції України в питанні користування об’єктами публічної власності, зокрема уявляється доцільним запропонувати таку редакцію ч.3 ст. 41 Основного закону: “Кожен для задоволення своїх потреб може користуватися об’єктами права державної і комунальної власності та права власності народу відповідно до закону”.

Дисертантом обґрунтована необхідність прийняття наступних законів України “Про державну власність”, “Про комунальну власність”, “Про право користування об’єктами публічної власності”. В законі України “Про право користування об’єктами публічної власності” пропонується закріпити поняття права користування об’єктами публічної власності; правовий режим використання такої власності; права та обов’язки суб’єктів користування об’єктами права публічної власності; механізм реалізації та захисту зазначеного права.

У висновках наведено узагальнення актуальних проблем теорії та практики розвитку економічних права людини і громадянина в Україні. Сформульовано основні теоретичні висновки та практичні рекомендації щодо вдосконалення їх правового регулювання.

Розгляд і аналіз Конституцій і конституційних актів на різних історичних етапах існування нашої держави дав можливість виокремити чотири основні етапи закріплення економічних прав людини і громадянина в конституціях і конституційних актах України.

На основі порівняльного аналізу відповідних статей документів, можна дійти висновку, що в цілому положення Конституції України щодо права приватної власності відповідають положенням Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Захист інших економічних прав Конвенцією не передбачений.

До суспільної власності слід віднести відповідно до чинної Конституції – власність народу України (ст. 13 Конституції України), а до публічної власності – державну та комунальну власність та власність народу України (суспільну власність).

Аналіз норм чинного законодавства дає підстави для висновку про необхідність внесення змін до Конституції України в питанні користування об’єктами публічної власності, зокрема уявляється доцільним запропонувати таку редакцію ч.3 ст. 41 Основного закону: „Кожен для задоволення своїх потреб може користуватися об’єктами права державної і комунальної власності та права власності народу відповідно до закону”.

Основні положення дисертації викладені в наступних публікаціях здобувача:

1. Гончаренко О.М. Правове регулювання економічних прав людини і громадянина в конституціях і конституційних актах України: історичний аспект // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 19. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2003. – С. 237-242.

2. Гончаренко О. Співвідношення економічних прав з іншими правами людини і громадянина в Україні // Право України. - 2004. – № 9. - С. 55-58.

3. Гончаренко О.М. Поняття та зміст економічних прав людини і громадянина в Україні // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 25. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2004. – С. 181-186.

4. Гончаренко О. Конституційне право громадян України користуватися об’єктами державної і комунальної власності // Право України. - 2005. – № 1. - С. 39-43.

5. Гончаренко О. Конституційно-правові гарантії економічних прав людини і громадянина в Україні // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - № 4. – С. 88-91.

6. Гончаренко О. Організаційно-правові гарантії економічних прав людини і громадянина в Україні // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - № 6. – С. 21-24.

7. Клименко О.М. Економічні права людини і громадянина в Україні: міжнародно-правовий механізм захисту / Менеджмент. Збірник наукових праць. – Випуск 1 / Головний редактор А.В. Музика. – К.: МІУ, 2002. – С. 118-122.

8. Гончаренко О.М. Законодавче врегулювання підприємницької діяльності молоді // Освіта як фактор забезпечення стабільності сучасного суспільства, Матеріали міжнародній науково-теоретичній конференції м. Тернопіль 26 березня 2004р. - С. 62-64.

9. Гончаренко О.М. Місце економічних прав в класифікації та системі основних прав людини і громадянина в Україні // Юридичні читання молодих вчених: Збірник матеріалів всеукраїнської наукової конференції 23-24 квітня 2004 р. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова. – 2004.- С. 51-54.

10. Гончаренко О.М. Економічні права людини і громадянина в Україні та Конвенція про захист прав людини та основних свобод // Другі юридичні читання молодих вчених: Збірник матеріалів всеукраїнської наукової конференції 2005 р. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова. – 2005.- С. 130-132.

АНОТАЦІЯ

Гончаренко О.М. Розвиток економічних прав людини і громадянина в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 – конституційне право. – Інститут законодавства Верховної Ради України. - Київ, 2006.

У дисертації досліджено проблемні питання розвитку економічних прав людини і громадянина в Україні. На підставі аналізу наукових праць, національних нормативно-правових актів, міжнародних договорів обґрунтовується концепція становлення та розвитку конституційних економічних прав людини і громадянина в історії українського конституціоналізму. Визначається місце конституційних економічних прав людини і грома-дянина у становленні та розвитку правової держави і громадянського суспільства в Україні. Охарактеризовані особливості конституційно-правового регулювання економічних прав на різних етапах становлення державності в Україні. Встановлено чотири етапи закріплення економічних прав.

На основі проведеного дослідження автором наводяться практичні рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства України в сфері економічних прав. Встановлені правові обмеження та визначені інші актуальні питання конституційно-правового регулювання економічних прав. Сформульована концепції права користування об’єктами публічної власності.

Ключові слова: конституційні економічні права людини і громадянина в Україні, концепція становлення та розвитку економічних прав людини і громадянина в Україні, етапи закріплення економічних прав, правові обмеження економічних прав, концепція права користування об’єктами публічної власності.

АННОТАЦИЯ

Гончаренко Е.Н. Развитие экономических прав человека и гражданина в Украине. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.02. – конституционное право. Институт законодательства Верховной Рады Украины. – Киев, 2006.

В диссертации исследованы проблемные вопросы развития экономических прав человека и гражданина в Украине. На основе анализа научных работ, национальных нормативно-правовых актов, международных договоров обосновывается концепция становления и развития конституционных экономических прав человека и гражданина в истории украинского конституционализма. Определяется место конституционных экономических прав человека и гражданина в становлении и развитии правового государства и гражданского общества в Украине.

Характеризированы особенности конституционно-правового регулирования экономических прав на разных этапах становления государственности в Украине. Определено четыре этапа закрепления экономических прав. Первый этап – закрепление в конституции Пылыпа Орлыка, второй этап – закрепление экономических прав в конституции Павла Скоропадского, третий этап – в конституциях советского периода, четвертый – после провозглашения независимости в Украине.

Период развития экономических прав человека и гражданина в суверенной Украине условно можна поделить на два этапа: 1 этап – 1991-1996 годы. Характеризируется постепенным заполнением вакуума в конституционно-правовом регулировании экономических прав с помощью законодательного регулирования; 2 этап – 1996 – 2006 годы. Закрепление экономических прав на конституционном уровне. Постоянное усовершенствования законодательства в целях создания реального механизма обеспечения конституционных экономических прав.

В результате исследования сделан вывод о том, что на