НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

На правах рукопису

УДК 811.161.2’06’373.45’3773.46;005

К О Ч А Н Ірина Миколаївна

СИСТЕМНІСТЬ, ДИНАМІКА, КОДИФІКАЦІЯ СЛІВ

З МІЖНАРОДНИМИ КОРЕНЕВИМИ КОМПОНЕНТАМИ

В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.01 – українська мова

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філологічних наук

Київ 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української мови Львівського національного університету імені Івана Франка.

Науковий консультант | доктор філологічних наук, професор,

Загнітко Анатолій Панасович, Донецький національний університет, завідувач кафедри української мови

Офіційні опоненти | доктор філологічних наук, професор,

Білоусенко Петро Іванович, Запорізький державний університет, завідувач кафедри української мови

доктор філологічних наук, професор,

Олексенко Володимир Павлович, Херсонський державний університет, завідувач кафедри журналістики.

доктор філологічних наук, професор,

Полюга Лев Михайлович, Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України,

провідний науковий співробітник відділу української мови

Провідна організація – Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В.Винниченка, кафедра української мови, Міністерство освіти і науки України, м. Кіровоград.

Захист відбудеться 21 червня 2006 року о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 при Інституті української мови НАН України (01001, Київ, вул. Грушевського, 4)

Із дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту мовознавства НАН України (01001, Київ, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано 19 травня 2006 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук І.А. Самойлова

З А Г А Л Ь Н А Х А Р А К Т Е Р И С Т И К А Р О БО Т И

Слова з міжнародними кореневими компонентами (МКК) греко-латинського походження є у кожній мові. Функціонують вони і в українському лексиконі, починаючи з ХIV ст., про що свідчать дані історичних словників. Однак на дум-ку деяких учених, у слов’янських мовах греко-латинські дериваційні форманти побутують у складі запозичених слів ще з ХI-ХII ст. З плином часу їх кількість у мові зростає. Посилився цей процес у XVIII-XIX ст. А в наш час набув особливого поширення. Слова з МКК проникають в усі сфери діяльності людини. Такі лексеми займають чільне місце у будь-якій терміносистемі (аеродинаміка, гастроскоп, геліотроп, гідрофон, стереохімія, радіофонія тощо). Окремі з них стали загальновживаними (телефон, телевізор, магнітофон, фотоапарат, кінофільм, автобус, автомобіль). Ще інші утворюються в засобах масової інформації (кучманоїд, депутатоманія, народофобія).

Кожне мовне явище можна вичерпно описати, лише врахувавши його системні зв’язки. Системність мовних знаків, які, як відомо, є двобічними одиницями, оскільки мають свою форму й зміст, тісно пов’язана з їх струк-турою, асоціативними зв’язками, подібністю і суміжністю, парадигматикою й синтагматикою. Необхідність виявити системні ознаки міжнародних корене-вих компонентів та слів, до яких вони входять, у спеціальній та загально-вживаній лексиці на осі одночасності та послідовності зумовили вибір теми. У роботі не розглядаємо оказіоналізми побутового плану та в мові мас-медіа, бо вони не визначають розвиток системи як такої, а є їх окремішнім (спорадичним) виявом.

Системність слів з міжнародними кореневими компонентами виявляємо на формальному рівні (наявність гнізд зі спільним МКК), і на змістовому (лексико-семантичні групи, гіперо-гіпонімічні, синонімічні, антонімічні, полі-семічні відношення, закономірності їх внутрішньої сполучуваності (МКК між собою та з іншими коренями чи словами) і зовнішньої (поєднання композитів з МКК з іншими словами у терміносполуках).

В українській мові, за даними словників, є понад 200 препозиційних МКК, близько 120 постпозиційних та біля 100 таких, що уживаються як у пре-, так і в постпозиції. У роботі розглянуто близько 9 000 слів (8965) із 155 між-народними кореневими компонентами у різних позиціях.

Актуальність теми зумовлена тим, що слова з МКК і самі компоненти в такому обсязі ще не були об’єктом спеціального лінгвістичного дослідження. Їх опис дозволить виявити специфіку кожного із них, його позицію і функцію у слові (категоріальну чи профільну), принципи систематизації кореневих та лексичних одиниць, їх системні ознаки. Цілісна картина слів, побудованих із класичних коренів, в українській мові на певному часовому зрізі (протягом ХХ століття) допоможе побачити їхню статику та динаміку (зростання чи зменшення кількості лексем з тим чи іншим міжнародним елементом, зміну семантичної структури, маневрування між різними терміносистемами).

Словоцентричний напрям лінгвістичного дослідження з елементами синхронно-діахронного аналізу дозволить виявити семантичну різноманітність слів з МКК у лексичній системі мови та спрогнозувати формальну та змістову системність, з’ясувати спільні та відмінні риси лексико-семантичних зв’язків між словами з різними міжнародними компонентами.

Загальними питаннями інтернаціоналізації словникового складу мови займалися в Україні В. Акуленко, В. Дубічинський, Т.Кияк та ін. Слова з МКК в українському мовознавстві досліджували К. Городенська, Є. Карпіловська, Н. Клименко, Г. Краковецька, А. Москаленко та ін.

Основна увага у дисертаційному дослідженні приділена словам-термінам із МКК.

Наукова лексика української мови нараховує кілька сотень МКК. Їх вважають ключем до термінології. У зарубіжній лінгвістиці констатацію і пояснення греко-латинських коренів наукових слів здійснили К. Вернер (Німеччина), В. Флад, А. Хеллер, Д. Соунсон (Англія), М. Юшманов (Росія) та ін. В Україні словничок інтернаціональних компонентів греко-латинського походження уклали І. Гнатишена та Т.Кияк.

Фахову лексику з міжнародними компонентами розглядали: З. Куньч (риторичну), Л. Мисловська (військову), Г. Пастернак (економічну), З. Таран (медичну) тощо. Чимало науковців прослідковувало творення і появу таких слів в окремих стилях української мови, зокрема в мові засобів масової інформації – О. Сербенська, А.Стишов, О.Тодор та ін., у мові художньої літератури та у розмовному мовленні – А. Нелюба, Л.Ставицька тощо.

Лексику з окремими термінолементами досліджували А. Москаленко (супер-, ультра-, гіпер-, мікро-, міні-), Л. Пацера (електро-), Г. Півторак (філ-...-філ-); О. Сербенська (фото-); М. Сташко (бібліо-); Н. Титаренко (авто-), Г. Чернецька (гідро-, макро-, мікро-, міні-, мульти-, термо-, турбо-) тощо.

У роботі ми торкнемося динаміки слів з МКК, яка виявляється як кількісно, так і якісно. Кількісна динаміка пов’язана з інтенсивністю появи таких слів на системно-структурному рівні, що відбито у лексикографічних джерелах як загальномовних, так і у фахових. Якісна – із розширенням чи звуженням семантичної структури слів з МКК, з рухливістю і зміною словникового складу мови, з модифікацією основ і зміною статусу МКК, з особливостями внутрішньої і зовнішньої сполучуваності.

Уперше предметом розгляду стали парадигматика й синтагматика як окремих міжнародних компонентів, так і слів, до яких вони входять; творення таких номінативних одиниць, що дасть змогу прослідкувати їхню системність як у плані форми, так і у плані змісту; порушити питання кодифікації слів з такими терміноелементами. При цьому враховуватимемо екстралінгвальні та інтралінгвальні чинники.

Актуальним на сьогодні є питання систематизації слів з МКК, тобто зведення їх в одне ціле, унормування, уніфікація, стандартизація таких лексем. У роботі розрізняємо поняття абсолютної та відносної кодифікації. Абсолютна виступає в усіх системах як абсолютний інваріант. Вона пов’язана зі сильною (усталеною) нормою і властива більшості слів з МКК. Відносна ґрунтується на слабкій (неусталеній) нормі і в одних системах виступає як варіант, а в інших – як інваріант. Слабкі норми – це норми, розхитані системою мови-реципієнта, яка добирає до слів з МКК власні, українські, відповідники, калькує запо-зичені слова або по-різному орфографічно їх записує. Аналіз зібраного матеріалу дає підставу говорити про перевагу абсолютної кодифікованості таких слів. Однак є слова з відносною кодифікованістю, які вимагають деталь-ного вивчення, узагальнення й прогнозування доцільності чи недоцільності їхньої заміни українськими словами-еквівалентами.

У роботі порушено гостродискусійні проблеми оновлення українського професійного лексикону, пов’язані передусім із гармонійним поєднанням закономірності до інтернаціоналізації з тенденцією до збереження його національної своєрідності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з комплексною науковою темою кафедри української мови Львівського національного університету ім. Івана Франка “Структура укра-їнської мови в синхронії і діахронії” (реєстраційний номер 0103 U 005955), а також кафедри української мови Донецького національного університету” Українська мовно-національна картина світу: семантико-граматичні, соціо-лінгвістичні й емотивні аспекти (реєстраційний номер 0100 U 001962). Напрям дисертаційного дослідження погоджено з планами Наукової ради „Українська мова” НАН України (протокол № від ).

Мета дослідження – виявити на широкій джерельній базі загальний обсяг слів з МКК в сучасній українській мові, з’ясувати їхню системну організацію, сфери функціонування, прослідкувати динаміку в межах одного століття (від поч. ХХ - до поч. ХХI), особливості творення і закономірності кодифікації. Реалізація цієї мети передбачає низку конкретних завдань:

· проаналізувати лінгвістичні погляди на слова з міжнародними компонентами як особливий тип запозичень;

· з позицій соціолінгвістики розглянути різні підходи до запозичених слів;

· з’ясувати за науковими джерелами поняття компонента і терміноелемента у словах-інтернаціоналізмах;

· визначити кількість терміноелементів у сучасній українській мові, встановити кількісне співвідношення слів із такими компонентами в діахронії за галузями знань;

· виявити позиційну прив’язаність МКК, їх роль у системній організації термінолексикону;

· встановити функції міжнародних терміноелементів в окремих терміносистемах,

· простежити особливості системної організації міжнародних терміноелементів на рівні синтагматики та парадигматики, на рівні змісту та форми;

· проаналізувати закономірності фіксації слів з МКК у словниках різних типів (тлумачних, іншомовних слів, орфографічних, термінологічних, перекладних);

· розглянути динаміку семантичної структури термінів з міжнародними терміноелементами на парадигматичних та синтагматичних осях;

· охарактеризувати частотність появи слів з МКК та продуктивність кожного з розглядуваних міжнародних компонентів;

· проаналізувати доцільність чи недоцільність використання лексем з міжнародними компонентами в сучасній українській мові;

· описати моделі творення термінів на базі МКК у семасіологічному й ономасіологічному аспектах;

· висловити власні міркування щодо кодифікації термінів з міжнародними компонентами в сучасній українській мові.

Для розв’язання поставлених завдань опрацьовано відповідну наукову літературу, зібрано матеріал зі словників іншомовних слів, тлумачних, правописних, термінологічних (різних галузей знань), перекладних лексикографічних праць (польських, чеських, російських), також узято до уваги дані етимологічних та інверсійних словників.

Обєктом дослідження стали слова з міжнародними кореневими компо-нентами в сучасній українській мові, виписані з лексикографічних праць, що виходили з 1906 до 2005 року.

Предмет аналізу склала системна організація (парадигматика і синтаг-матика), зміст і форма, статика, динаміка, творення й кодифікація слів з МКК.

Науково-теоретичними засадами аналізу міжнародних компонентів та слів із ними стали наукові мовознавчі праці українських учених: В. Акуленка, Р. Бєляєва, В. Ґрещука, К. Городенської, В. Дубічинського, А. Дякова, А. Загнітка, Є. Карпіловської, Т. Кияка, Н. Клименко, З. Куньч, А. Москаленка, Г. Онуфрієнко, Т. Панько, Г. Півторака, Т. Секунди, О. Сербенської, Л. Симоненко, Г. Чернецької та багатьох інших; російських науковців: Б. Барткова, Н. Васильєвої, В. Гри-горьєва, Т. Канделакі, Л. Капанадзе, Д. Лотте, О. Реформатського, А. Суперан-ської, М. Юшманова та ін., західноєвропейських дослідників: С. Вернера, Е. Вюстера, Д. Рея, Д. Соунсона, Е. Торндайка, Дж. Дюбуа, В. Флада, А. Хеллера та ін.

Фактичний матеріал дібрано із:

1) загальномовних словників: тлумачних “Словника української мови” в 11-ти томах (1970-1980), “Великого тлумачного словника сучасної української мови”/ за ред В.Т. Бусела (2001), “Словарика чужих і не дуже зрозумілих слів” В. Доманицького (1906), “Словника чужих слів” З. Кузелі (Коломия-Вінніпег, 1918), “Словника іншомовних слів“ І. Бойківа, О. Ізюмова, Г. Калнишевського, М. Трохименка М. (К.-Х., 1932), “Словника чужомовних слів, виразів і приповідок, що вживаються в українській мові” О. Скалозуба (Коломия, 1933), “Кишеневого словника чужомовних слів із поясненням їхнього значення” Р. Бориса та С. Корбута (Львів, 1937), “Словника чужомовних слів” О. Запорожця (Мюнхен, 1953), “Словника чужомовних слів” А. Орла (Нью-Йорк, 1963), а також сучасних словників іншомовних слів за ред. О. Мельничука (К., 1974, 1977, 1986), С. Морозова, Л. Шкаралупи (К., 2000), інших: “Інверсійного словник а української мови” (1985) “Правописного словника” Г. Голоскевича (1929), “Орфографічного словника української мови” за ред. С.  Головащука та В. Русанівського (К., 1977), а також останніх років видання (1994, 2000); перекладних: Древнегреческо-русского словаря / Под ред. И. Дворецького (1958); Podrczny sownik rosyjsko-polski / Рod red. J. Dworeckiego (Warszawa, 1975). Чешcко-русского словаря / Cesko–ruskэ slovnнk / Сост. А. И. Павлович. Под ред. П. Поглея и М. Венцовой (М., 1967). Русско-польского словаря / Под ред. И.Х. Дворецького (М.,1953); Русско-чешский словарь / Сост. Й. Влчек (М., 1968) тощо;

2) термінологічних словників різних галузей знань (як тлумачного типу, так і перекладних), серед яких чільне місце посідають книги “Російсько-українського словник наукової термінології” у 3-х кн. (1994, 1996, 1998), “Російсько-укра-їнський технічний словник /Укл. М. Матійко, О. Матійко” (К., 1961), “Укра-їнсько-латинсько-англійський медичний тлумачний словник / За ред. Л. І. Пет-рух та О. Павловського: У 2 т.” (Львів: 1995) та багатьох інших.

Методи дослідження. У дисертації використано різні лінгвістичні методи: описовий, зіставний, порівняльний, частково етимологічний, елементи кіль-кісного аналізу, структурного методу тощо. Їх вибір зумовлений завданнями роботи. Головна мета описового методу – виявити статус, парадигматичні та синтагматичні закономірності інтернаціональних морфем греко-латинського походження та слів, до яких вони входять, термінологічних словосполучень з такими словами, з’ясувати способи творення і проблеми унормування таких одиниць на сучасному етапі розвитку мови. Елементи етимологічного аналізу допоможуть з’ясувати походження кореня-етимона, його первісне значення. Зіставний метод, орієнтований передусім на вияв відмінностей між групами слів та на висвітлення аналогічних понять в інших слов’янських мовах, уможливлює встановлення спільних і відмінних лексико-семантичних груп у корпусі лексем з різними МКК, специфіку кожного терміноелемента, а також особливостей уживання термінів з такими компонентами у польській та чеській мовах. Структурний метод застосовуємо, щоб виявити системні організації одиниць із міжнародними елементами. Його складниками є методика компо-нентного аналізу, яка дозволяє визначити ступінь близькості та віддаленості між термінами-синонімами, та дистрибутивна методика, за допомогою якої виявляється оточення міжнародних морфем та слів з ними у певних словосполученнях, тобто їхню внутрішню та зовнішню синтагматику. Елементи кількісного аналізу, застосовані в роботі, спрямовані на визначення кількості компонентів, що вживаються в різних позиціях слова, а також слів, до яких вони входять, відображення таких лексем у словниках різних типів і допоможуть простежити зростання чи зменшення обсягу таких лексем на різних часових зрізах.

Наукова новизна мотивована тим, що в дисертації вперше здійснено систематизацію слів з МКК за формою та змістом, виявлено і розглянуто класи термінів з міжнародними терміноелементами, які можуть стояти у препозиції, постпозиції або уживатися як у пре-, так і постпозиції; простежено кількісну та якісну динаміку таких слів за словниками різного типу та різних років видання, зміну семантичної структури термінів з цими компонентами, проаналізовано їхню співвіднесеність з різними термінологічними полями та лексико-семантичними групами, парадигматику та синтагматику, з’ясовано статус компонента в кожному конкретному випадку, розглянуто творення таких слів в українській мові, порушено проблему їхньої кодифікації; диференційовано поняття компонент та терміноелемент, наочно продемонстровано модифікацію основ і зміну статусу компонента.

Теоретична цінність дисертації. Отримані результати та зроблені висновки дозволили виявити тематичні та лексико-семантичні групи слів з міжнародними компонентами, що можуть уживатися як у пре-, так і постпозиції, з’ясувати специфіку уживання таких слів у науковій мові, обґрунтувати необхідність кодифікації деяких із них з позицій термінологічної норми, доцільність заміни лексем з інтернаціональними кореневими елементами національними відпо-відниками, розглянути особливості творення слів з МКК. Проаналізований матеріал свідчить про постійний розвиток лексичного складу мови, що відбито у словниках різних типів, дозволяє прогнозувати формування нових і новітніх терміносистем.

Практичне значення роботи. Матеріали дослідження знайдуть застосування в курсі викладання сучасної української літературної мови. Їх можна буде вико-ристати для читання спецкурсів із термінознавства та проведення спецсемінарів з основ термінології, а також в курсі вивчення сучасної української літературної мови, зокрема розділів “Лексика”, “Морфеміка”, “Словотвір”, для написання курсових, дипломних робіт, підручників та посібників з термінологій фахових дисциплін. Матеріал дисертації може слугувати джерелом для укладання загальномовних словників та тезаурусів, у системі машинного перекладу фахових текстів, у створенні термінологічного банку даних, системи інформаційних пошуків, реферування тощо.

Особистий внесок здобувача. Вперше створено найбільшу картотеку міжнародних кореневих компонентів (МКК) (близько 400) та слів із ними – (біля 9 000), досліджено різноманітні лексико-семантичні групи (ЛСГ) лексем з МКК, проаналізовано зміну семантичного обсягу термінів у напрямі розширення чи звуження семантичної структури слова, розглянуто парадигматику й синтаг-матику таких слів, особливості їх системної організації, наочно продемонстровано зміну і рухливість лексичного складу мови. Оскільки 90% розглядуваних лексичних одиниць є термінами, то виявлено корпус абсолютно кодифікованих наукових назв і таких, що потребують уніфікації та нормалізування.

Дисертація є самостійним дослідженням, яке виникло на базі опису й аналізу загальновживаних слів і термінів з міжнародними кореневими компонентами у сучасній українській мові, а також як результат роботи з лексикографічним матеріалом.

Апробацію положень, що виносяться на захист, здійснено на міжнародних конгресах МАУ (Львів, 1993, Харків, 1996, Донецьк, 2005), міжнародних мовознавчих конференціях в Україні: “Українська термінологія і сучасність” (Київ) –1993 , 1996, 1997, 1999, 2001 2003, 2005; “Проблеми української термінології” (Львів) – 1996, 1998, 2000, 2002, 2004; “Семантика тексту” – (Івано-Франківськ) – 2002,2004; “Актуальні проблеми українського словотвору” (Івано-Франківськ), 2002; на конференціях за межами України – Урубано-Шмпейн (США) – 1997, Печ (Угорщина) – 2001, Катовіце (Польща) – 2001, Кельце (Польща) – 2003, а також на науково-практичних всеукраїнських регіональних (засіданнях Мовознавчої комісії НТШ у Львові 1994, 1996, 1998, 2001, 2002, 2004) та внутрішньоуніверситетських звітних науково-практичних конференціях: (Львів, 1998, 1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006).

Публікації. Результати дисертації викладено в монографії “Динаміка і кодифікація термінів з міжнародними компонентами в сучасній українській мові” (Львів, 2004) та 36 статтях, опублікованих у мовознавчих журналах і збірниках, у тому числі й за кордоном (США, Польща, Угорщина, Росія), з яких 23 уміщені у виданнях, які визначив ВАК як фахові.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку науково-прикладної літератури (325 позицій), списку використаних джерел (87 позицій) та додатків: 12 таблиць, що ілюструють висновки роботи. Загальний обсяг роботи – 490 сторінок, основний текст дисертації охоплює 449 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваних проблем, проаналі-зовано стан їх опрацювання у науковій літературі, сформульовано мету і завдання роботи, визначено її наукову новизну, об’єкт, предмет і напрями, перераховано методи, окреслено теоретичну та практичну цінність одержаних результатів, описано структуру дисертації.

У першому розділі “Наукові засади аналізу міжнародних компонентів у сучасному мовознавстві” охарактеризовано сучасний стан наукового аналізу мови і зокрема термінології щодо уживання іншомовних слів у таких сферах життя, як політика, економіка, мистецтво, спорт. Для входження іншомовних слів у мову існують зовнішньо- й внутрішньолінгвальні передумови. До зовнішніх належать політичні, економічні, торговельні й культурні зв’язки між народами, внаслідок яких запозичувалися передусім поняття чужих реалій, до внутрішніх – мовні процеси: іншомовні слова витісняли багато-значні лексеми або замінювали кількаслівну конструкцію. Відіграють роль також престижність іншомовного слова, його поширення у багатьох мовах світу, традиція уживання в мові.

У наукових розвідках останніх років входження іншомовних слів у мову вважається нормальною функцією мовного життя (В. Лейчик, Г. Онуфрієнко), яка набуває особливої перспективності і внаслідок цього заслуговує на серйозну увагу дослідників. Такі терміни не займають у мові ізольованого місця. Вони відмінюються за законами мови-реціпієнта, входять до слово-сполучень і фраз, а також утворюють похідні слова. Однак сучасний стан мови, і зокрема термінології, вказує на загрозливий стан надмірного уживання в загальновживаній лексиці та фахових терміносистемах іншомовних слів.

Підрозділ 1 “Проблема національного і запозиченого у мові” має два параграфи. У першому, “Слова-інтернаціоналізми - особливий тип запозичень”, зосереджено увагу на екскурсі в історію розглядуваного питання та його джерельної бази, з’ясовано значення термінів “інтернаціональний”, “інтер-націоналізм”, ”інтернаціональна лексика і термінологія”, зазначено шляхи проникнення таких слів в українську мову, поставлено проблему “свого” і “чужого” у термінології, розвінчано “псевдоінтернаціоналізм” деяких так званих інтернаціональних термінів.

Інтернаціональне втілюється в різних національних реалізаціях, причому суть його виявляється саме при зіставленні і порівнянні таких реалізацій. Воно не існує поза межами національного і не може протиставлятися національному як щось зовнішнє, позанаціональне. Серед інтернаціоналізмів виділяється значна група слів з греко-латинськими кореневими компонентами, які посі-дають чільне місце в багатьох терміносистемах.

У другому параграфі, “Запозичені слова та лексикографічна практика”, простежено історію створення словників іншомовних слів, які фіксували слова з міжнародними компонентами. Це зокрема праці В.Доманицького (1906), І. Огієнка (1912), З. Кузелі та М. Чайковського (1918), З. Пиптенка (1918), М. Ліденка (1923), І. Бойківа, О. Ізюмова, Г. Калнишевського, М.Тро-хименка (1932), О. Скалозуба (1933) Р. Бориса та С. Корбута (1937), А. Орла (1963), О. Мельничука (1974, 1977, 1985), П. Штепи (1977), М. Коломієць, Л. Мо-лодової (1998), О. Сліпушко (1999), В. Мартиняк (1999), С. Морозової та М. Шкаралупи (2000) тощо.

У підрозділі 2, “Компонент і терміноелемент як одиниці дослідження”, здійснена спроба диференціації цих понять. У науковій літературі їх часто уживають як синоніми, взаємозамінні слова. Однак поняття компонента є дещо ширшим, ніж терміноелемент. Перше поняття – загальнонаукове, яке уживається в багатьох сферах діяльності людини, останнє ж стосується лише термінології й термінів. Уживання того самого складника у пре- і постпозиції дає підстави стверджувати про функціональний вияв різних терміноелементів при спільному етимонові: антропо- (людина, людство): антропоніміка, антропологія та -антроп (викопна людина) пітекантроп; біо- (життя) біологія, біоритм, біосинтез та -біоз (життя, спосіб життя): анабіоз, симбіоз, ентеробіоз тощо. Компонент може бути багатозначним або позначати омонімні терміно-елементи. Так, МКК радіо, маючи спільне етимологічне значення “промінь”, настільки розширив свою семантику, що врешті-решт став омонімним і позначає терміни, що стосуються радіо і радію, тобто розпався на різні терміноелементи, а компонент авто- є багатозначним, він охопив чотири терміноелементи: 1) авто- зі значенням “власний”, 2) авто- зі значенням “само”, 3) авто- зі значенням автомобільний; 4) авто- зі значенням “автоматичний”. Є всі підстави вважати, що терміноелемент (ТЕ) – це передусім частина лише терміна, виражена морфемою або словом, що передає ознаки поняття. Крім того, ТЕ має завжди фіксовану позицію і змістову єдність (єдине значення). А компонент – це загальна назва складника, складової частини чогось без натяку на конкретне значення. Підрозділ містить три параграфи.

У першому розглянуто “Терміноелементи й компоненти в науковій лексиці”. Наукова лексика охоплює кілька сотень терміноелементів, основи яких складають греко-латинські корені, які ще називають міжнародними чи інтернаціональними. Вони з’явилися у мовах світу, в тому числі й слов’янських, починаючи від Х?-Х?Й ст. Їх фіксують лексикографічні праці, що описують лексику ХVII ст. Особливе зацікавлення до таких слів зросло у ХIХ ст. і не припиняється й досі. На думку Б. Барткова, більшість слів з такими формантами ніколи не існували в латинській чи грецькій мовах, а були утворені протягом XVIII-XX cт. з міжнародних компонентів.

Велику увагу МКК приділяла школа Е. Вюстера. У 1933 році вперше список таких терміноелементів, що використовувалися для створення російських наукових термінів, подав М.В. Юшманов. У 1956 році професор зоології К. Вернер (Німеччина) публікує детальний термінологічний ключ до латинських термінів біологічних наук. Через кілька років англієць В. Флад зафіксував 1150 таких терміноелементів й описав їх у своїй науковій праці “Наукові слова, їх структура та значення”. Пізніше його співвітчизники А. Хеллер Д. Суонсон розглянули такі терміноелементи в технічній термі-нології. Українські учені І. Гнатишева та Т. Кияк уклали словничок інтер-національних терміноелементів грецького і латинського походження” у 1996 році.

Другий параграф “Статус міжнародних терміноелементів” містить погляди різних науковців на МКК та їхній статус. Міжнародні кореневі компоненти називають афіксоїдами (Т. Канделакі), афіксами (Д. Лотте), афіксальними радиксоїдами (Р. Сафін), препозитивними і постпозитивними міжнародними блоками (В. Акуленко), міжнародними терміноелементами (В. Григор’єв), напівафіксами (В.Немченко) тощо. Нерідко той самий компонент різні учені визначають по-різному. Цією проблемою в Україні займаються К. Городенська, Н. Клименко, Є. Карпіловська та ін. Вони вва-жають міжнародні компоненти кореневими. На думку І. Муромцева, їх статус залежить від ступеня засвоєння запозиченої одиниці.

Третій параграф “Модифікація основ” концентрує увагу на співвідношенні проблеми статусу компонента і проблеми складних та афіксальних слів. Їх зв’язок мотивується тим, що від визначення статусу МКК залежить і трактування структури основи. Уживаність міжнародних компонентів посилює їх самостійність, дериваційну силу, сприяє встановленню ознак мотивації багатьох термінів. МКК об’єднуються у певні дериваційні гнізда, що виходять із одного джерела. У зв’язку з цим набувають вторинного морфемного члену-вання слова, що увійшли “готовими” у мову і сприймалися як нерозкладні, напр.: агроном, палеоліт і под. Оскільки в мові з’явилися й інші слова з такими самими компонентами (гастроном, неоліт, аеродром, аеростат, аероплан), то створилися усі підстави для членування подібних слів.

Окрім того, сьогодні наявне явище субстантивації окремих МКК: “Агро”, “Біо” (фірми),”Інтер” (телеканал), не кажучи вже про такі лексеми, як радіо, кіно, відео тощо.

Оскільки мова перебуває у стані безперервного розвитку, її елементи можуть набувати цілком нових якісних характеристик: від конкретного зна-чення кореневої морфеми до узагальненого значення афікса (архі-, ультра-), що сприяє модифікації основи. Однак якщо міжнародний терміноелемент характеризується конкретністю значення, то ступінь його десемантизації дуже низький і він зберігає свій кореневий статус.

Прикладом модифікації основ постає явище телескопії. Напр.: автобус (від авто(матичний) + (омніб)ус). Спостерігаємо в сучасній мові й інші моди-фікації (зміни) слів з міжнародними компонентам, пов’язані із перестановкою компонентів, пор.: автобус бус-авто, яке змінює не лише написання, а й значення: автобус – це пасажирський автомобіль громадського користування, розрахований на 9 і більше пасажирів Компонент бус породив в усному мовленні варіант бусик (невеликий автобус), а в поєднанні з авто в постпозиції (бус-авто) позначає автомайстерню для бусиків. Сьогодні вже зафіксовані слова: бібліобус, аеробус, мікробус. 

Можлива також редукція самого МКК переважно у композитах поширеного уживання напр.: авіаконструктор > конструктор, електронагрівач > нагрівач, фотозбільшувач > збільшувач, психдиспансер > диспансер і под., що спостерігаємо у побутовому мовленні.

З-поміж композитів з міжнародними компонентами виділяються такі, що зберігають свій зв’язок зі словосполученням (авторинок = автомобільний ри-нок; телеантена = телевізійна антена), й такі, в яких цей зв’язок уже втрачений (телефон, телевізор, спектроскоп).

У другому розділі “Системний підхід до вивчення слів з МКК” говориться про системність і систему. Системність мовних одиниць ґрнутується на теорії поля, за якою кожному понятійному полю повинно відповідати певне знакове поле, між яким не може бути абсолютного паралелізму. Оскільки більшість слів з міжнародними компонентами є термінами, то їхня системність, як і усіх мовних знаків, виявляється як у плані вираження, так і в плані змісту. Для плану змісту характерна системність поняттєвого наповнення слів з МКК.

Значення спеціального слова пов’язане зі змістом поняття. Враховуємо ту обставину, що поняття гнучкі, рухомі, здатні змінювати глибину свого змісту. План вираження терміна пов’язаний з морфемами, словами, словосполу-ченнями.

Системність слів з МКК виявляємо, досліджуючи парадигматичні та синтаг-ма-тичні відношення між лексемами. Зокрема, розглядаючи парадигматику, виявляємо ознаки, за якими слова об’єднуються у певні групи, класи (значення, синонімія, антонімія, гіперо-гіпонімія, ієрархія одиниць), а простежуючи синтагматику, з’ясовуємо сполучуваність слів з МКК або їхніх коренів (внутрішню і зовнішню валентність). Між семантикою лексичної одиниці та її валентностями існує двобічна залежність: з одного боку, межі слова визначаються кількістю і семантикою сполучуваних з ним морфем, а з іншо- го залежно від семантики слово виявляє різноманітні сполучувальні інтенції. В термінології найпоширенішими синтагмами є відповідні моделі: сполучення іменника та прикметника або двох іменників. Парадигматичні та синтаг-матичні ряди знаходимо в термінології кожної наукової галузі. Вони сприяють її систематичності і є невід’ємною ознакою її системи.

Принцип системності термінології давно став лінгвістичною аксіомою, бо за своїм походженням терміни є національні та запозичені, за значенням загальнонаукові та вузьконаукові. Системність термінології суттєво відріз-няєть-ся від системності загальновживаної лексики. При цьому зважаємо на те, що системність поняттєво не завжди співвідносна із системністю виражальною. Для плану вираження характерна системність словесного позначення, тісно пов’язана з процесами термінотворення і зумовлена цілим рядом структурних моделей на різних ієрархічних рівнях. Слова-терміни на відміну від слів-нетермінів мають чіткішу будову і чіткіші логічні лінії парадигматичної орга-нізації, які залежать, насамперед, від логічної системної організації поняттєвого апарату науки.

Парадигматичні та синтагматичні поля утворюють комплексні терміно-логічні поля, що являють собою ряди та гнізда термінів певної наукової галузі й охоплюють слова різних частин мови та словосполучень

Кожна терміносистема характеризується такими ознаки: 1) наявність значної чи незначної кількості сукупність термінів, що виконують комунікативно-тематичні чи комунікативно-ситуативні завдання; 2) безпосередня чи опо-середкована повязаність між собою та із системою загалом елементів системи; 3) відсутність термінів, які б не належали до якоїсь терміносистеми або одночасно до кількох; 4) прозора / непрозора чіткість межі між термінами; 5) можливість накладання одна на одну терміносистем з утворенням у цьому разі своєрідних площин перетину терміносистем; 6) моно- або поліфункційність терміносистеми, тобто одиницями терміносистеми може послуговуватися або окрема галузь, або кілька галузей одночасно (у цьому разі вона виконує функцію міжгалузевого термінологічного фонду). Розділ містить три підрозділи.

Підрозділ 1, “Парадигматика термінів з міжнародними компонентами: лексико-семантичні групи термінів як показник системності”, присвячений аналізу еволюції поглядів на теорію поля й опису парадигматичних відношень між певними класами термінів, які охоплюють лексико-семантичні групи, синоніми, антоніми, багатозначність, словотвірні парадигми тощо. Тут подано теоретичні засади розгляду ЛСГ слів з МКК.

У підрозділі 2 розглянуто “Синтагматику термінів з міжнародними компонентами як фактор їх системності”. Синтагматика охоплює відно-шення між послідовно розташованими мовними одиницями. Вона властива усім мовним рівням, тому можемо говорити про синтагматику фонем, морфем і синтагматику слів.

Різна лінійна сполучуваність сприяє створенню термінологічних моделей. Антецеденти (заповнювачі моделі) утворюють синтагматичне поле. Серед термінів з міжнародними компонентами виявлено внутрішню і зовнішню синтагматику. Внутрішня синтагматика пов’язана із поєднанням між собою міжнародних морфем, а зовнішня – зі сполучуваністю з іншими словами (термінами і нетермінами), тобто з творенням видових термінів від родового. Внутрішня валентність охоплює два аспекти дослідження: формальний і семантичний. Перший відображає формальні закономірності сполучуваності елементів слова, тобто лінгвістичні закономірності. Останній аспект вивчає змістові закономірності поєднання елементів слова. Ці закономірності є також лінгвістичними, але їм властива екстралінгвістична спрямованість: поєднання слів чи елементів слова відбувається з урахуванням їх семантичного узгодження, яке відображає зв’язки й відношення предметів і явищ дійсності.

Внутрішня сполучуваність охоплює кілька моделей. Перша модель репрезентує поєднання різних МКК між собою, напр.: авто- + -дром, -граф, -крат, -мат, агро- + ном, фон; аеро- + -дром, -навт, -лог, -метр; бібліо- + -граф, -графія, -ман, -манія, -тека, -філ, -ман, -манія, -фоб; електро- + -граф, -графія, -ліз, -метр, -скоп, -термія, -типія, -фон; магніто- + -грама, -граф, -логія, -метр, -метрія, -оїд, -скоп, -скопія, -фон; радіо- + -грама, -лог, -метр, -метрія, -скоп, -скопія, -фон, -фонія; рентгено- + -грама, -графія, -лог, -метр, -скопія; стерео- + -графія, -метр, -скоп, -скопія, -тип, -фонія; теле- + -грама, -граф, -графія, -метр, -метрія, -патія, -скоп, -фікація, -фон, -фонія; техно- + -крат, -кратія, -лог, -логія, -фобія; фізіо- + -графія, -крат, -лог, -номія); фото- + -ген, -граф, -графія, -метр, -скоп, -стат, -типія, -фобія, -фон тощо. Зовсім не поєднуються з іншими міжнародними блоками компоненти авіа- і турбо-

Слід зазначити, що г р е ц ь к і компоненти сполучаються в основному з г р е ц ь к и м и : дендро+логія, кардіо+скопія, піро+манія, еко+логія; л а т и н -с ь к і – з л а т и н с ь к и м и: радіо+ фікація; однак маємо приклади поєднання греко-латинських коренів: радіо(лат.) + метрія (грец.); аеро (грец.) + план(лат.); відео(лат.) + фон(грец.); мото(лат.) + дром (грец.) тощо.

Друга модель охоплює греко-латинські компоненти, що приєднуються до іншомовних слів. Тут так само наявні різні комбінації антецендентів. Препозиційні компоненти легко сполучаються із запозиченими іншомовними словами: л а т и н с ь к и м и авто+вакцина, відео+камера, геліо+архітектура, гео+флексура, гідро+генератор, мікро+абсцес, нітро+целюлоза, радіо+транс-ля-ція і под.; г р е ц ь к и м и: авто+дидакт, аеро+механіка, акро+фонія, ге-мо+глобін, мікро+система, мікро+коки; орто+ефір, псевдо+артроз, фо-то+катод, а н г л і й с ь к и м и: авто+сервіс, вібро+стенд, відео+фільм, гідро+монітор, електро+домкрат, мікро+сканер, радіо+комбайн, теле+кор-динг, фото+сетекр, ф р а н ц у з ь к и м и: авто+салон, авто+моделізм, астро+орієнтація, вібро+зонд, геліо+гравюра, гідро+турбіна, електро+шок, ендо+паразити, зоо+ферма, макро+рельєф, мікро+район, метео+бюро, псев-до+романтизм, стерео+тип, теле+бінокль, турбо+локомотив, н і м е ц ь к и - м и: авто+дрезина, аеро+пошта, вібро+штампування, відео+сигнал, гід-ро+пульт, гідро+торф, гідро+ шахта, турбо+цех, г о л л а н д с ь к и м и : аеро+лоція, і с п а н с ь к и м и : пале+кальдера, і т а л і й с ь к и м и : радіо+компас, радіо+студія тощо.

Третя модель репрезентує особливості поєднання МК з національними основами (словами), що також властиве не усім МК, зокрема: аква-, акро-, артро-, астро-, бібліо-, блефаро-, гастро-, гем(ато)-, гео-, екзо-, ендо-, зоо-, невро-, некро-, нефро-, орніто-, остео-, осцило-, психо-, рео-, ретро-, фізіо- зовсім н е п р и є д н у ю т ь с я до українських слів чи основ. Високу продуктивність поєднання з українськими словами мають компоненти авто- + візок, будівник, поїзд..., агро + пароплав, поїзд, ділянка; вібро- + хвороба, стіл, голка, молот, млин..., відео- + зображення, плівка, запис, підсилювач...; гід- ро- + двигун, окис, споруда, літак, вузол...; електро- + зварювання, двигун, лічильник, візок, піч...; магніто- + провідність, твердий, пружний; макро- + пористий, знімок, чарунки; мікро- + двигун, хвилі, вимикач, гвинт...; метео- + служба, супутник, майданчик, дані; мото- + помпа, підрозділ, гонки, перегони; нітро- + сполука, суміш, барвник; онко-- + лікарня, відділення, захворювання; орто- + водень, знімок, положення; піро- + кислота, сірка, вуглець...; псевдо- + народний, вчення, розчин, громадянський...; радіо- + приймач, вишка, прилад, шум, огляд, повідомлення, хвиля; рентгено- + плівка, захисний, просвічувальний; стерео- + зйомка, звук, пара..; теле- + бачення, глядач, мовлення, приймач; турбо- + збуджувач, нагнітач, бур...; фото- + збільшувач, опір, провідність, спалах тощо).

Щодо з о в н і ш н ь о ї синтагматики, то тут також виявляємо певну специфіку, яка полягає в тому, що 1) не усі терміни з міжнародними компонентами вступають у родо-видові відношення, а лише деякі з них; 2) виявлено як правобічну валентність, так і лівобічну зі значною перевагою останньої; 3) стрижневий термін з міжнародним компонентом виконує функцію родового щодо інших, видових.

Не вступають у зовнішні синтагматичні відношення слова з препози-ційними компонентами: агро-, аква-, акро-, геліо-, екзо-, макро-, мікро-, мото-, некро-, нефро-, оліго-, онко-, орніто-, палео-, піро-, прото-, псевдо- ретро-, техно-, турбо-, феро- та ін.

Утворюють видові терміни слова з компонентами авіа- (авіагоризонт, авіакрило), авто- (автоблокування, автомобіль); аеро- (аеродинаміка, аерод-ром); артро- (артропатія, артротомія); астро- (астрограф, астролябія, астрометрія, астрономія, астрофізика); бібліо- (бібліографія, бібліотека); блефаро- (блефарорагія); гальвано-(гальванометр); гастро- (гастроенте-ростомія, гастробіопсія); гема(ато)- (гемангіома, гематома, гемоліз); гео- (географія геофізика, геохімія, геометрія, геологія), гідро- (гідрооксид, гідро-хлорид, гідроксил, гідроліз, гідротурбіна); електро- (електроліз, електроліт); остео- (остеоартропатія, остеогенез, остеодисплазія, остеотомія, остеопо-роз, остеосинтез, остеосклероз); осцило- (осцилоскоп, осцилограф), психло- (психологія, психотерапія), радіо- (радіопеленг, радіочутливість, радіо-стан-ція, радіолокація); теле- (телебачення, телеграф, телеграфування, телеграфія, телескоп); фото- (фотоапарат, фотоопір, фотографія, фотоматеріал, фо-то-метр, фотометрія, фотопластинка, фотозйомка, фотоелемент), цикло- (циклоїда).

У підрозділі 3 розглядаємо “Творення термінів з міжнародними компонентами”. Номінативний аспект терміна – це вже цілеспрямований процес, зумовлений взаємодією зовнішніх та внутрішніх факторів. Один з її основних моментів – використання іншомовних слів для найменування нових понять, а також застосування міжнародних компонентів як словотворчих засобів у термінотворенні. Підрозділ містить два параграфи.

Перший параграф “Використання іншомовних слів з міжнародними компонентами для