МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КІМ ЛАРИСА АНДРІЇВНА

УДК: 811.161.1`373.46

ТЕРМІНИ
З НЕЗМІНЮВАНИМ ЗАЛЕЖНИМ КОМПОНЕНТОМ
У СИСТЕМІ ЗАСОБІВ СПЕЦІАЛЬНОЇ НОМІНАЦІЇ

Спеціальність 10.02.02 – російська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Дніпропетровськ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі загального та російського мовознавства Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Пристайко Тамара Степанівна,

Дніпропетровський національний університет,

завідувач кафедри загального та

російського мовознавства

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Манакін Володимир Миколайович,

Запорізький національний університет,

завідувач кафедри видавничої справи та

редагування, декан факультету журналістики

кандидат філологічних наук, доцент

Тукова Тетяна Володимирівна,

Донецький національний університет,

доцент кафедри російської мови

Провідна установа: Кіровоградський державний педагогічний

університет імені Володимира Винниченка,

кафедра загального та російського мовознавства,

Міністерство освіти і науки України, м. Кіровоград

Захист відбудеться “ 02 ” -березня 2006 р. о 10:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.05 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вулиця Наукова, 13, корпус 1, філологічний факультет, ауд. 804.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету (49050, м. Дніпропетровськ, вул. Козакова, 8).

Автореферат розіслано “01” лютого 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.С.Ковальчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Поява нових термінів – активно і постійно діючий процес у будь-якій, у тому числі й у російській, мові, що зумовлюється розвитком науки і техніки, удосконаленням уявлення людини про природу, частиною якої вона є, предметний світ та їх взаємодію. Динамічні процеси, які відбуваються у номінативних системах спеціального призначення (терміносистемах) останнім часом, породжують значну кількість складених та складних номінацій різних типів. Перевага багатокомпонентних номінацій над однокомпонентними, на думку багатьох учених, є однією з найактивніших тенденцій у розвитку сучасних термінологій.

Особливе місце серед новітніх номінацій посідають терміни, до складу яких входять незмінювані залежні компоненти (НЗК), що виконують функцію неузгодженого означення. До них можуть належати запозичені незмінювані прикметники та незмінювані поліфункціональні іменники, абревіатури, інфінітиви, прислівники, відмінково-іменні групи прислівникового типу, умовні назви і професійні кліше тощо.

Лише деякі з різновидів номінативних одиниць з незмінюваними означеннями були об’єктом лінгвістичного аналізу. Це передусім сполучення із препозитивним незмінюваним компонентом (іншомовним прикметником або іменником), утворені, як зауважують дослідники, шляхом калькування англійських зразків, за якими компоненти лексичної одиниці російської мови розташовуються у послідовності, що притаманна англійській мові: дебют-альбом, мастер-класс. Запозичення таких номінацій та продукування подібних їм на базі іншомовних значущих компонентів є однією з активних тенденцій сучасного мовного розвитку (Н. С. Валгіна, Д. В. Бондаревський, Л. Касьянова, О. В. Сенько, В. Г. Костомаров, Л. О. Кудрявцева, О. А. Семенюк та ін.). Як правило, увагу дослідників привертають переважно аналітичні номінації, що функціонують у мові преси і/або зафіксовані у словниках іншомовних слів, нових слів та тлумачних словниках російської мови останніх років (див., наприклад, дисертаційні роботи Д. В. Бондаревського, М. В. Костроміної, Чинь Тхі Фан Ань, окремі розділи дисертацій С. С. Ізюмської, Т. В. Новикової та інших). Системного ж вивчення як номінативних одиниць мов для спеціальних цілей таких утворень не було. До того ж взагалі не розглядалися терміни, до складу яких входять такі типи НЗК як абревіатури, інфінітиви, прислівники, словосполучення тощо. Необхідність вивчення цих номінацій зумовлюється тим, що у деяких терміносистемах їх кількість, за нашими спостереженнями, складає сотні, до того ж багато з них є інноваціями, що потребують унормування.

Актуальність цього дослідження визначається, по-перше, тим, що корпус незмінюваних компонентів, що активно поповнюється, і терміни з НЗК потребують глибокого аналізу з метою виявлення їх типології, походження, ступеня засвоюваності у російській мові, структурних особливостей, орфографічної нормативності, здатності входити у системні відношення з іншими номінативними знаками тощо. По-друге, питання про окремі типи незмінюваних означень (зокрема незмінюваних прикметників) є в сучасній русистиці гостродискусійним, тому уніфікація поняттєвого та термінологічного апарату у цій сфері є однією з нагальних потреб сучасної лінгвістики. По-третє, науковий інтерес до номінативних одиниць, до складу яких входять НЗК, є актуальним і в межах вивчення таких сучасних мовних тенденцій, як прогресуючий аналітизм і прагнення до лінгвістичної економії, які відзначені у багатьох лінгвістичних працях минулого і нинішнього століть (Т. Б. Астен, Д. В. Бондаревський, Н. С. Валгіна, В. В. Виноградов, О. О. Реформатський, М.В. Панов, О. І. Голанова, О. А. Дубова, Є. І. Мельников, І. Г. Милославський, О. О. Земська та інші).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до загальної наукової проблеми досліджень кафедри загального та російського мовознавства філологічного факультету Дніпропетровського національного університету “Актуальні проблеми сучасної русистики і загального мовознавства”.

Метою роботи є системний лінгвістичний опис незмінюваних залежних компонентів, що входять до складу термінологічних одиниць російської мови, а також самих термінів з НЗК.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

1) охарактеризувати основні одиниці термінологічної номінації;

2) обґрунтувати статус незмінюваних означень та критерії їх виділення у системі засобів термінологічної номінації;

3) розглянути питання про граматичну ідентифікацію термінів на зразок брутто-вес і вес брутто в науковій літературі;

4) виявити й описати функціонально-ономасіологічні типи НЗК у терміносистемах російської мови;

5) проаналізувати орфографічну варіантність термінів з НЗК в аспекті їх лексикографічної інтерпретації;

6) встановити тематичну належність термінів з НЗК на матеріалі терміносфери економіки.

Об’єктом дослідження є термінологічні одиниці російської мови, до складу яких входить незмінюваний залежний компонент.

Предмет дослідження – структурно-граматичні, типологічні та функціонально-ономасіологічні особливості незмінюваних залежних компонентів та термінів з ними як одиниць термінологічної номінації.

Матеріал дослідження охоплює близько 2 термінів, які були вилучені методом суцільної вибірки зі спеціальних словників, що репрезентують терміносистеми економіки, права, металургії, матеріалознавства, математики та інформатики. Зіставлення даних контрастних терміносфер гуманітарного, математичного та виробничо-технічного профілю дозволяє виявити загальні та суперечливі риси аналізованого явища. Основний корпус досліджуваного матеріалу склали терміни економіки (понад 1 одиниць), які посіли чільне місце в цьому дослідженні, що не є випадковим. Незважаючи на те, що економічна наука має багатовікову історію, її термінологія є відкритою системою, що постійно поповнюється. Це поновлення зумовлюється тим, що нові сектори економіки, які формуються у наш час, потребують нових типів номінації, активізують різноманітні мовні ресурси, що потенційно зберігаються у мові, але не реалізуються в узуальній лексиці. Економічна термінологія як об’єкт вивчення викликає завдяки цьому особливу увагу і зацікавленість лінгвістів. Поява та активне зростання у сфері економічної термінології номінацій, що включають у свою структуру незмінюваний компонент–означення, вимагають від лінгвістичної науки відповідної оцінки, яка неможлива без детального вивчення цих новоутворень.

Підґрунтям методологічної бази дослідження є філософський принцип історизму, який передбачає аналіз явищ (термінологічних одиниць) у зв’язку з конкретними історичними умовами, і принцип детермінізму, який визначає взаємозумовленість усіх явищ дійсності. В основу роботи покладені також філософське поняття розвитку, категорії цілого й частини та системно-функціональний принцип дослідження номінативних знаків. Вирішення поставлених завдань, зважаючи на специфіку досліджуваних мовленнєвих явищ, відбувалося в цілому за допомогою аналітико-описового методу (прийоми спостереження, зіставлення, узагальнення, класифікації аналізованого матеріалу, його кількісної репрезентації). В окремих випадках використовувався метод компонентного аналізу, необхідний для усвідомлення семантичної структури терміна.

Наукова новизна роботи. В дисертації вперше зроблено спробу подати повний структурно-семантичний та функціонально-ономасіологічний опис незмінюваних залежних компонентів та термінів з ними з точки зору їх місця в системі засобів термінологічної номінації. Цей опис зроблено на репрезентативному матеріалі, який відбиває новітнє слововживання, зафіксоване в спеціальних словниках, що вийшли з друку переважно після 2000-го року. В роботі вперше: 1) встановлено комплекс ознак НЗК і критеріїв їх визначення в системі засобів спеціальної номінації; 2) виявлено та комплексно проаналізовано типи незмінюваних означень, що функціонують як термінокомпоненти в різних сферах спеціальної комунікації; 3) проаналізовано орфографічну варіантність новітніх термінів з НЗК в аспекті їх лексикографічної інтерпретації; 4) на матеріалі економічної терміносфери досліджено розподіл термінів з НЗК за тематичними стратами.

Теоретичне значення дослідження полягає в подальшому поглибленні теорії термінологічної номінації, до якої долучаються результати вивчення незмінюваних термінокомпонентів різних типів. Матеріали та висновки дисертації доповнюють структурно-функціональні дослідження засобів термінологічної номінації, сприяють розширенню уявлення про їх класифікаційну різноманітність, є суттєвим доробком до теорії неології в цілому й термінологічної зокрема.

Практична цінність роботи визначається тим, що досліджуваний матеріал, основні положення та результати дисертації можуть бути використані у викладанні вузівських курсів з лексикології, словотвору, синтаксису, спецкурсів з термінології. Матеріали дисертаційного дослідження можуть знайти застосування у практиці та теорії розробки спеціальних і загальних словників; у практичній роботі з нормалізації та уніфікації термінологічних систем та новоутворень. Спостереження, викладені у роботі, можуть бути корисними і для вирішення перекладацьких завдань лінгвістичного спрямування.

Особистий внесок здобувача полягає в розробці функціонально-ономасіологічної класифікації незмінюваних залежних компонентів та дослідженні особливостей їх функціонування у складі термінів, що належать різним терміносистемам сучасної російської мови.

Апробація результатів дослідження відбулася у формі обговорення на засіданнях кафедри загального та російського мовознавства філологічного факультету ДНУ. Основні положення і результати були викладені на всеукраїнській науковій конференції “Лексико-граматичні інновації в сучасних слов’янських мовах” (Дніпропетровськ, 2003), міжнародних науково-практичних конференціях “Російська мова та література: проблеми вивчення та викладання в Україні” (Київ, 2003) і “Викладання мов: нові методики та технології” (Харків, 2004), ІІ міжнародній науковій конференції “Лексико-граматичні інновації в сучасних слов’янських мовах” (Дніпропетровськ, 2005), ХІІ міжнародній науковій конференції з функціональної лінгвістики “Функціоналізм як основа лінгвістичних досліджень” (Ялта, 2005).

Основний зміст роботи викладено у 7 публікаціях, три з яких надруковано у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, який містить 245 позицій, та списку джерел фактичного матеріалу (20 позицій). Повний обсяг дисертаційного дослідження – 198 сторінок, з яких 170 основного тексту. Матеріали дослідження узагальнено в 1 таблиці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, сформульовано мету, завдання, наукову новизну, практичне та теоретичне значення роботи, визначено методологічну базу та методи дослідження, його об’єкт, предмет і матеріал.

У першому розділі “Лінгвістичні основи вивчення термінів з незмінюваними залежними компонентами” окреслено коло найважливіших проблем теорії термінологічної номінації й запропоновано їх власне бачення на досліджуваному матеріалі; подано загальну характеристику незмінюваного залежного компонента терміна (НЗК), зокрема визначено ознаки таких компонентів, що є критеріями їх виокремлення серед інших засобів термінологічної номінації; з’ясовано питання про граматичну ідентифікацію термінів типу нетто-вес у науковій літературі.

У роботі зазначається, що проблема виявлення типів термінологічних одиниць належить до недостатньо опрацьованих тем сучасного термінознавства (С. Г. Казаріна, О. О. Федорченко). Поряд із термінами науковці виділяють й інші різновиди номінативних знаків, що відокремлюються від термінів за допомогою двох критеріїв: 1) ролі лексичних засобів з точки зору глибини інформації, яку вони несуть у спеціальній комунікації, та 2) нормативності / ненормативності спеціального слова (З. І. Комарова). За першою ознакою протиставляються терміни та номени (номенклатурні знаки), які є умовними назвами, що спеціально створюються на базі термінів денотативного типу для найменування класів однорідних об’єктів спеціальної сфери (О. С. Ахманова, Г.О. Винокур, С. В. Гриньов, О. О. Реформатський, В. А. Татаринов, Т. С. Пристайко та ін.). Так, до економіко-правничих номенів належать найменування різновидів облігацій, цінних паперів (облигация “бык”, ценная бумага “лидер”), різних показників: показатель “дельта, индекс ДАХ-30”) тощо, до номенів інформатики – позначення клавіш, гарнітур, програм (клавиша “пробел”, кнопка “turbo”, гарнитура “Сериф”) тощо.

За другою ознакою вирізняються професіоналізми, що функціонують у розмовній мові спеціалістів. Близько до них знаходяться автоматизовані мовленнєві одиниці, різноманітні стереотипні формулювання, які, за визначенням І. С. Кудашева і О. Д. Хаютіна, належать до професійних мовленнєвих кліше. Прилягаючи до терміна-гіпероніма, професійні кліше разом з ним утворюють окремий різновид спеціальних номінацій, що функціонують у деяких секторах економіко-правничої комунікації та у терміносфері інформатики і за своєю формою варіюються від слова до речення (сделка “обмен за наличные”, команда “изменить масштаб”).

У будь-якій терміносистемі існують терміноподібні лексичні одиниці, статус яких не має чіткого визначення. У науковій літературі вони дістали назву предтермінів (В. М. Лейчик, С. В. Гриньов, В. А. Татаринов). До таких одиниць у досліджуваному матеріалі належать описові звороти – багатослівні сполучення, до складу яких можуть входити сурядні сполучники і прийменники.

Як С. В. Гриньов і Т. С. Пристайко ми вважаємо, що номени, професійні кліше та предтерміни належать до термінологічної частини спеціальної лексики.

Термін як основна одиниця наукового знання є об’єктом вивчення різних наукових дисциплін: логіки та філософії (В. М. Карпович, В. М. Овчаренко, В. В. Петров), прикладної лінгвістики (Р. Ю. Кобрин, С. Є. Нікітіна, Е. Ф. Скороходько) тощо. Але найбільш значні дослідження терміна були проведені у мовознавстві та термінознавстві, яке виникло на перетині кількох наукових дисциплін (В. П. Даниленко, В. М. Лейчик, С. В. Гриньов, В. А. Татаринов, О. В. Суперанська, Р. Я. Кияк, Т. І. Панько і багато інших).

У сучасній науковій літературі існують різні підходи до визначення терміна “термін”. У нашому дослідженні ми спирались на концепції, які виходять з того, що термін – це лексико-номінативна одиниця, яка потребує дефініції (В. П. Даниленко, Т. Л. Канделакі та ін.), а дефініція, у свою чергу, є необхідною належністю терміна, що має значення для виділення терміна із словникового складу мови (С. В. Гриньов). Термін розглядається нами як номінативний знак, що належить мові для спеціальних цілей (В. М. Лейчик), що є підтвердженням визначення терміна як мовної одиниці, співвіднесеної з поняттям спеціальної професійної сфери (В. А. Татаринов).

До теоретичних проблем термінознавства належить і проблема виокремлення терміноелемента і термінокомпонента як засобів термінологічної номінації, порушена ще в працях Є. Вюстера, Е. К. Дрезена та Д. С. Лотте. У своєму розумінні терміноелемента ми приєднуємося до поширеного у науковій літературі погляду, згідно з яким терміноелементом вважається будь-який структурний компонент терміна – морфема, слово або умовний знак (символ) ( Д. С. Лотте, В. П. Даниленко, Р. С. Бєляєв, І. С. Кудашев, О. Д. Хаютін та ін.). Поряд з поняттям терміноелемента в дослідженнях з термінології вживається поняття термінокомпонента, або компонента терміна, які дуже часто сприймаються як синонімічні. У нашій дисертаційній роботі поняття “терміноелемент” і “термінокомпонент” розрізняються (Н. В. Васильєва, В. Ф. Новодранова, С. Г. Казаріна, І. М. Кочан та ін.). Перше з них співвідноситься з морфемним рівнем термінологічної одиниці, а друге – з синтаксичним, тим самим поняття “компонент” закріплюється за словом або словосполученням, які, у свою чергу, є частиною терміна.

У реферованій роботі досліджуються залежні компоненти, які є незмінюваними, тобто мають у всіх уживаннях лише одну форму. Виокремлення таких НЗК у структурі терміна відбувалося за морфологічним та синтаксичним критеріями. Морфологічний критерій полягає у нездатності слова як одиниці певної частини мови мати словозмінні афікси. До граматично незмінюваних слів у російській мові належать незмінювані іменники і прикметники, прислівники, інфінітиви, компаративи та дієприслівники. Усі вони, крім дієприслівників, можуть виконувати функцію НЗК у складі термінів (стоп-гоу цикл, премия “колл”, активы ностро, брутто-запас, кредит в рассрочку, груз россыпью, цена ниже номинала, риск заразиться). Синтаксичний критерій базується на характері синтаксичних зв’язків, що виникають у структурі терміна між залежним та опорним компонентами. За нашими спостереженнями, головний і залежний компоненти аналізованих номінацій у більшості випадків пов’язані приляганням та інколи керуванням. У розумінні прилягання ми поділяємо концепцію, за якою розрізняється власне прилягання (прилягання граматично незмінюваних слів) та відмінкове (або іменне) прилягання (Грамматика современного русского литературного языка. – М., 1970. – С. 489-490, 516; Русская грамматика: в 2 т. – Т. 2. – М., 1980. – С. 21), більшість випадків якого традиційні граматики класифікують як слабке керування (див., напр.: Краткая русская грамматика. – М., 1989. – С. 347). При доборі фактичного матеріалу ми звертали увагу лише на ті випадки відмінкового прилягання НЗК до головного слова термінологічної номінації, коли між ними спостерігалися атрибутивні відношення.

Аналітичний огляд ознак, за якими характеризуються терміноелементи у науковій літературі (С. В. Гриньов, І. С. Кудашев, О. Д. Хаютін), дозволив сформувати комплекс ознак, як-от: 1) можливість / неможливість мати самостійне лексичне значення; 2) членованість / нечленованість структури;

3) здатність / нездатність уживатися самостійно; 4) графічне оформлення; 5) походження; 6) використана алфавітна система.

Застосування цього комплексу до аналізу НЗК дозволяє стверджувати, що більшість досліджуваних НЗК є повнозначними словами, словосполученнями або абревіатурами, що мають самостійне лексичне значення в системі загальної мови або мови для спеціальних цілей (вес брутто, функция денег “мера стоимости”, метод “лоцман”, своп “харакири” тощо). До НЗК, що не мають самостійного лексичного значення, відносяться НЗК–власні імена (коєффициент Джини, индекс Кам Нган). Переважна частина однослівних НЗК належить до нечленованих. Членованими у літературній мові є деякі іменники, що функціонують у складі термінів як умовні назви, та інфінітивні НЗК (спрэд “бабочка”, способность конкурировать на торгах). Серед НЗК–словосполучень виділяються членовані НЗК, структурні елементи яких зберігають своє значення (кривая “национальный доход–национальный продукт”), напівчленовані НЗК, елементи яких лише частково зберігають свою семантику (алгоритм “цена/время”) і нечленовані НЗК, значення яких не випливає зі значення їх складових, а самі НЗК найчастіше є метафорами (кривая “долина смерти”). Самостійно можуть уживатися вільні НЗК, що є термінами (карго-план, карго интерес і карго). НЗК, що не вживаються в російській мові як самостійні слова, відносяться до зв’язаних (банк “драйв-ин”, кредит “стенд-бай”). За графічним оформленням вирізняються НЗК, що пишуться окремо (условие ФАС, аукцион “втемную”, модель “затраты–выпуск” тощо), та НЗК, які пишуться через дефіс (деливери-ордер, спот-рынок, НАУ-счет тощо). НЗК–слова та абревіатури за походженням поділяються на іншомовні (процент роялти, метод ФИФО) та автохтонні (конкуренция в открытую, индекс АЭН). І, нарешті, згідно з уживаною графічною системою іншомовні НЗК поділяються на оригінальні, які зберігають графіку мови-джерела (индекс all ordinaries, пошлина ad valorem), та видозмінені, що передаються кирилицею. Зазвичай іншомовні компоненти транслітеруються або транскрибуються графікою мови-реципієнта.

Більшість аналізованих номінацій є складеними термінами, що однозначно належать до граматичної категорії словосполучень (своп “цирк”, биржевая сделка по типу “минус кредит”, коносамент с отметкой “фрахт подлежит уплате грузополучателем”, экономическая таблица Кенэ тощо). Очевидно, що до словосполучень належать і терміни, постпозитивні НЗК яких є запозиченням, власним ім’ям або абревіатурою, що пишуться окремо (активы ностро, цена локо, соглашение “кэп”, компонента Фурье, индекс АФРА). Але питання про граматичну ідентифікацію термінів типу нетто-вес, бизнес-операция є гостро дискусійним і вирішується у науковій літературі по-різному. Одні вчені відносять такі утворення до словосполучень (В. П. Григор’єв, В. П. Даниленко), інші – до окремого класу слів, які мають назву складених або складно-складених (Г. М. Абакшина, І. Г. Галенко, Л. Касьянова, О. А. Семенюк, М. М. Шанський), юкстапозитів (Л. О. Кудрявцева, Н. Ф. Клименко), субстантивно-субстантивних утворень (О. В. Сенько), біномінів (В. М. Костроміна), біномів (О. А. Федорченко) тощо. Зважаючи на те, що кількість таких утворень у російській мові постійно зростає, деякі вчені пропонують розглядати їх у межах окремої лексичної категорії, яка охоплює номінації і з сурядними (вагон-ресторан, ясли-сад), і з підрядними (бизнес-школа, финтес-центр) зв’язками між компонентами (В. М. Костроміна, В. Г. Костомаров та ін.). У нашому дослідженні утворення типу нетто-вес класифікуються як терміни–біноми, в яких НЗК є одиницею лексемного рівня.

У другому розділі “Функціонально-ономасіологічні типи НЗК у термінологічних системах російської мови” досліджувані одиниці (НЗК) розглядаються з точки зору їх функціонально-ономасіологічного статусу, походження, лексико-граматичних особливостей та квантитативної характеристики.

У роботі зазначається, що інвентар незмінюваних залежних компонентів, які входять до номінативних знаків різних терміносфер російської мови, складається із різних за своїм походженням і структурою одиниць, які об’єднані загальною функцією – бути неузгодженим означенням головного компонента терміна. До виділених та проаналізованих у другому розділі типів НЗК належать такі класи слів, як аналітичні прикметники, прислівники та інфінітиви, а також слова, словосполучення та речення, які в межах ономасіологічного підходу визначаються як умовні назви та професійні кліше.

Оскільки значна частина досліджуваного корпусу НЗК–слів ідентифікується як аналітичні прикметники, окремий підрозділ у роботі присвячено розгляду питання про цю категорію слів у сучасній русистиці. Аналіз наукових концепцій виявив розбіжність підходів до проблеми незмінюваних прикметників, яка полягає в тому, що дехто з учених не визнає існування такої категорії в російській мові, вважаючи, що слова типу беж, бордо треба відносити до прислівників або незмінюваних іменників (О. І. Молотков, Л. В. Кноріна). Ті ж вчені, які слідом за О. О. Шахматовим визнають наявність незмінюваних прикметників, розходяться у визначенні кола лексичних одиниць, що позначаються як незмінювані, або аналітичні, прикметники. У межах першого підходу до аналітичних прикметників належать перші частини складних та складноскорочених слів (проф-, глав-, кино-, радио- тощо) (О. О. Реформатський, М. В. Панов, В. Л. Воронцова та ін.), що викликає найбільші заперечення з боку інших дослідників (Д. І. Алексєєв, А.Бранднер та ін.). У реферованому дослідженні постулюється вузький підхід, згідно якому до аналітичних прикметників належать незмінювані компоненти, що виконують атрибутивні функції, характеризуються більш-менш вільною сполучуваністю, окремим або дефісним написанням і мають просодичні характеристики окремого слова (самостійний наголос) (Д. І. Бондаревський). Виходячи з цього підходу, до аналітичних прикметників відносяться перш за все незмінювані іншомовні слова, більшість з яких є граматично поліфункціональними (здатними бути за певних умов або іменниками, або прикметниками), а також власні імена й абревіатури (М. В. Панов, Б. З. Букчина, Л. П. Калакуцька, О. В. Шестак та ін.).

Дослідження різних груп НЗК, що ідентифікуються як атрибутивні прикметники, виявило, що за своєю лінгвістичною природою іншомовні слова у функції НЗК поділяються на три основні групи: а) власне незмінювані прикметники, що не вживаються поза терміносполученнями (брутто, нетто), б) незмінювані (делівері, роялті) та в) змінювані іменники, що набувають статусу незмінюваних відносних прикметників через граматичну поліфункціональність. Останній підтип містить НЗК двох різновидів: (в-1) лексеми з кінцевою літерою -а (бета, дельта) і (в-2) лексеми з кінцевою приголосною (бизнес, курс).

До складу аналітичних прикметників, що співвідносяться у російській мові з ад’єктивами та субстантивами, входять як давно засвоєні слова, так і неологізми (колл, кэп, кэш, лампсум, овернайт, пут, свинг, свитч, спот, спрэд, траст тощо), запозичені в основному з англійської мови, де вони могли належати до різних частин мови. Більшість із них характеризується незакріпленою позицією, тобто можуть знаходитися як у препозиції (нетто-маса, стоп-гоу цикл, ролловер-кредит), так і в постпозиції (маса нетто, цикл стоп-гоу, кредит ролловер) відносно до опорного компонента.

Дослідження розподілу НЗК–запозичених прикметників та іменників у різних терміносистемах, виявило, що всі різновиди цього типу НЗК присутні у підмові економіки, де вони характеризуються різною частотністю. Одиниці першого (а) і третього (в) підтипів притаманні мовам техніки та інформатики. Менш численні прикметники другого (б) підтипу утворюють НЗК у складі термінів економіки. Для терміносфери математики більш характерне використання НЗК–запозичених найменувань літер грецького алфавіту або цифр, що найчастіше мають у складі термінів “номерне” значення (альфа-, бета-, гамма-, дельта-, тета-функция; нуль-функция тощо).

Корпус незмінних означень з кінцевою приголосною (підтип в-2) в усіх аналізованих терміносферах складається з надзвичайно різноманітних за своїм лексичним наповненням і найбільш численних за кількісним складом груп.

Терміни з НЗК–абревіатурою є частотним явищем у сфері фіксації, що свідчить про надбання такими утвореннями автономного номінативного статусу. Як і НЗК попереднього типу, абревіатурний компонент може характеризуватися незакріпленою позицією (конвертер ЛД – ЛД-конвертер, процесс Инред – ИНРЕД-процесс, счета НАУ – НАУ-счета тощо). НЗК–абревіатури притаманні головним чином виробничо-технічній терміносфері (термінології металургії та матеріалознавства), тоді як у терміносферах економіки та інформатики номінацій з такими НЗК майже вдвічі менше. При цьому терміни з постпозитивною абревіатурою переважають у терміносистемах інформатики, економіки та права (энергоемкость ВВП, цена ФОР, формат BMP), а з препозитивною – у виробничо-технічній (КАДО-конвертер, ТД-никель). Показово, що для термінології математики такі номінації в цілому не характерні. Абревіатурні компоненти, що залучаються до складу термінів, можуть бути як російськими (ВЧ-испа-рение, ВЧ-нагрев, aдминистрация ЕТС), так і запозиченими (условие DDP, цена DAF, ANSI-графика, IP-адрес). Іншомовні НЗК–абревіатури можуть при цьому відтворюватися і кирилицею (ГРАФ-процесс /англ. GRAF: gas refining arc furnace/), і латиницею (RH-процесс, EXE-файл, код ISO).

НЗК–незмінюване власне ім’я входить до складу номінативних засобів усіх досліджуваних терміносфер, переважаючи при цьому в терміносистемі економіки, де такі компоненти вживаються тільки постпозитивно (закон Мэрфи, постулат Пизани, доктрина Драго, модель Эрроу-Дебре). В терміносистемах математики і техніки вони характеризуються вільною позицією щодо до головного компонента (бозе-газ, ферми-жидкость, фурье-интеграл; але: газ Бозе, жидкость Ферми, интеграл Фурье).

Підсумовуючи дослідження НЗК–аналітичних прикметників усіх розглянутих підтипів, ми відзначаємо, що поширенню номінацій з такими НЗК у спеціальних сферах мови сприяють два головних фактори: іншомовний вплив ( М. Д. Степанова, Л. О. Кудрявцева, О. В. Сенько, Д. В. Бондаревський,

Л. Касьянова та ін.) і тенденція до мовної економії (Д. В. Бондаревський), що у свою чергу вважається проявом посилення аналітичних тенденцій у сучасній російській мові.

Дослідження НЗК–прислівників виявило, що такі компоненти можуть входити до номінацій двох основних типів: 1) прилягаючи безпосередньо до головного компонента–іменника (дельта “вверх”, сварка внахлестку), і 2) прилягаючи до прикметника і разом з ним входячи до узгодженого означення (заведомо ложное показание, структурно свободный цементит). В усіх досліджених терміносферах майже втричі переважають номінації другого підтипу, а в цілому НЗК–прислівник є прерогативою терміносфери економіки.

У номінаціях першого підтипу НЗК–прислівник переважно прилягає до віддієслівного іменника (покупка в рассрочку, разработка плана маркетинга снизу вверх, прокатка вхолодную); його прилягання до невіддієслівних іменників є особливістю терміносистеми економіки (“ценные бумаги впереди”, баланс в целом), а до відприкметникових або ж до субстантивованих іменників – переважною особливістю терміносфери математики (непрерывность справа, сходимость всюду, актуально бесконечно малая, потенциально бесконечно малая). У цілому кожна з досліджуваних терміносфер має свої особливості у продукуванні номінацій з НЗК–прислівником.

За лексичним значенням більшість прислівників–НЗК належать до розряду власне-характеризуючих (способу дії та ступеня), менша частина – до обставинно-характеризуючих (переважно просторові та часові).

НЗК–інфінітиви входять до складу нечисленних термінів економіко-правничої сфери, що позначають деякі теоретичні поняття (обязанность трудиться, обязанность загладить причиненный вред, “риск заразиться” тощо). Частіше НЗК–інфінітив уживається в спеціальних номінаціях на правах автоматизованого компонента – професійного мовленнєвого кліше. У такому разі інфінітив завжди прилягає до вузького кола опорних компонентів (приказ, команда, поручение, заказ тощо) і, як правило, береться в лапки (приказ “не сокращать”, команда “записать”). Такі професійні кліше властиві терміносфері економіки та інформатики.

Дослідження НЗК, що є у функціонально-ономасіологічному плані умовними назвами та професійними кліше, виявило, що терміни з такими НЗК переважають у терміносфері економіки, зрідка фіксуються у словниках з інформатики і зовсім відсутні у мові металургії та математики.

Незмінні означення, що віднесені до підгрупи НЗК–умовних назв, за своєю структурою можуть збігатися із формами називного відмінка омонімічних до них іменників і виражатися словами (облигация “медведь”, кнопка “Пуск”) або атрибутивними словосполученнями (показатель “внешняя задолженность”, папка “Мой компьютер”). Окремі різновиди НЗК–назв являють собою компоненти, які виникають внаслідок безсполучникового поєднання декількох форм називного відмінка (кривая “доход – потребление”, матрица “продукция – рынок”) або сполучення прийменників з іменниками (аут-трейд “без фирмы”, сделка “на ночь”). Останні найчастіше є кальками-неологізмами, новизна та незвичність яких позначаються укладачами словників лапками.

Окреме місце серед аналізованих НЗК займають утворення, до складу яких входить словоформа родового відмінка інформативно недостатнього слова тип (организация типа конгломерат), які можуть варіюватися з НЗК без цієї словоформи (судно типа “река – море” і судно смешанного плавания “река – море”). В окремих випадках такі НЗК можна розглядати як перехідні одиниці, що виникають під час засвоєння НЗК–запозичення. Так, словники фіксують терміни з іншомовним вкрапленням, яке утворює НЗК із елементом типа: сделка типа “today”, сделка типа “tomorrow” тощо. У міру інтеграції запозичень у словниках з’являються їх кальковані варіанти (сделка “на сегодня”, сделка “на завтра” тощо).

Характерною рисою багатьох НЗК–умовних назв є їх метафоричність. При цьому значна частина НЗК–метафор скальковані з відповідних метафор мови-джерела (стеллаж “китайская стена” (англ. Chinese wall), заем “воздушный шар” (англ. balloon loan) тощо).

НЗК–професійні кліше за своєю структурно-граматичною та ономасіологічною характеристикою розподіляються на: 1) незмінювані слова: а) прислівники (гриф “секретно”); б) інфінітиви та інфінітивні звороти (поручение брокеру “покупать по цене биржи”); в) службові слова (голос “за”, заказ трейдеру “или-или”); г) запозичення (приказ “стоп”, рыночный приказ “бэст”); 2) відмінково-іменні сполучення (индоссамент “без оборота на меня”, поручение “без потерь”);

3) речення (приказ брокеру “приму в любом виде”, отметка “фрахт подлежит уплате грузополучателем”).

На наш погляд, специфічність термінів з НЗК–професійними кліше полягає в тому, що професійні кліше у сфері функціонування є комунікативними одиницями, які містять специфічну автономну інформацію. Так, за допомогою професійних кліше у сфері біржових відносин регулюються стосунки між клієнтом (замовником) та виконавцем (брокером, маклером, агентом тощо). Терміни з такими НЗК в економічній сфері також характеризують відношення між учасниками фінансових операцій, ситуації, що виникають на ринках цінних паперів, тощо.

У третьому розділі “Вивчення термінів з НЗК у нормативному та парадигматичному аспектах” аналізуються графічні та орфографічні варіанти термінів з НЗК; на матеріалі економіко-правової сфери як найбільш численному та різноманітному досліджується розподіл таких номінацій за тематичними блоками.

У розділі зазначається, що більшість проаналізованих у роботі термінів є неологізмами. У свою чергу значна частина НЗК–аналітичних прикметників, що входять до складу таких термінів, перебувають на стадії іншомовних вкраплень або варваризмів. Граматична неадаптованість незмінюваних запозичень, що виявляється у їх можливості по-різному поєднуватися з означуваним словом, породжують орфографічний різнобій, який виражається в окремому або дефісному написанні таких компонентів як у препозиції, так і в постпозиції.

Щоб дійти однакового написання, автори словника-довідника “Слитно или раздельно?” Б. З. Букчина та Л. П. Калакуцька пропонують писати неузгоджене незмінюване означення через дефіс у препозиції та окремо – у постпозиції до означуваного слова. Так, наприклад, пишуться більшість з аналізованих нами одиниць: брутто-цена, спот-рынок, своп-курс і цена брутто, рынок спот, курс “своп”. Та у реальній практиці зустрічаються варіантні написання брутто-доля і брутто доля, НАУ-счета і “НАУ” счета, ГКЦ-решетка і ГКЦ решетка тощо. Варіювання виникає і внаслідок того, що один і той же компонент може знаходитися у різних позиціях і писатися однаково (через дефіс): проформа-счет і счет-проформа, трансфер-агент і агент-трансфер тощо.

У науковій літературі відзначається, що дефісне написання запозиченого незмінюваного прикметника якоюсь мірою пояснюється впливом слова-донора (наприклад: бланк-ваучер (англ. blahk-voucher), кредит-нота (англ. credit-note), пут опцион (англ. put option). Але дуже часто компоненти запозиченого терміна з’єднуються інакше, ніж у мові-джерелі (брейк-форвард (англ. break forward) і “рэндж форвард” (англ. range-forward), що є, на наш погляд, свідченням довільного ставлення укладачів словників до проблеми орфографічного унормування таких термінів. Нам здається, що ситуація могла б змінитися на краще, якби укладачі словників чіткіше дотримувалися орфографічного принципу, згідно з яким у препозиції незмінювані залежні компоненти з’єднуються з головним терміном дефісом, а у постпозиції пишуться окремо.

У деяких випадках орфографічна варіантність пов’язана з уживанням лапок, які можуть виокремлювати термін у цілому (“лонг-позиция”, “франко-борт”) або ж лише НЗК-у його складі (ордер “деливери”, цена “страйк”). У різних джерелах зустрічаємося з різною репрезентацією одних і тих же одиниць (з лапками і без них): лонг-позиция, франко-борт, ордер деливери, цена страйк, а також “дельта”-хеджирование і дельта-хеджирование, опцион колл і опцион “колл”, сделка КАФ і сделка “КАФ” тощо. Аналіз таких номінацій дозволяє зробити висновок про те, що лапки в них, з одного боку, можуть бути показником неадаптованості, новизни запозиченого компонента або ж усього терміна в цілому, а з іншого – вони є свідченням того, що НЗК у складі терміна є умовною назвою, що потребує лапок. У реферованому дослідженні зазначається, що укладачі словників активно використовують лапки як маркер новизни і незвичності НЗК, як показник їх іншомовності , але не завжди послідовно, що пояснюється факультативним характером застосування лапок у цьому разі.

Процес незавершеної орфографічної асиміляції досліджуваних одиниць виявляється і на рівні їх графічного оформлення, що відбиває різні способи передачі іншомовного компонента засобами російського алфавіту. Зафіксовані у словниках графічні варіанти свідчать про незавершену фонетичну адаптацію вимови твердого чи м’якого приголосного перед наступним звуком [э] (бербоут-чартер і бэрбоут-чартер, спред і спрэд тощо). Значна група графічних варіантів виникла внаслідок співіснування транскрибованої та транслітерованої форми одного й того ж слова (лампсум роялти, лампсум-ройялти і люмпсум роялти; фрахт люмпсум і лумпсум-фрахт тощо).

Розглянуті у дослідженні варіанти свідчать про нагальну необхідність унормовувати нові запозичення відразу ж після їх входження до системи-реципієнта і надавати їм оптимальної форми (Д. С. Лотте, С. В. Гриньов).

Дослідження тематичної парадигматики термінів з НЗК на матеріалі терміносфери економіки спиралося на категоріально-поняттєву структурацію мови бізнесу (К. О. Захарчук), згідно з якою у когнітивному просторі досліджуваної мови було виділено категорії, притаманні й іншим підмовам: процес, дія, особа, об’єкт, предмет, стан, явище, результат тощо. Розгляд терміносфери економіки як самостійної макросистеми дозволив залучити до аналізу і такі специфічні поняттєві блоки, як документ, ситуація, стратегія, платежі, кошти тощо.

Творче опрацювання запропонованої концепції та її корегування з урахуванням досліджуваного матеріалу дозволило сформувати шість тематичних блоків, що охоплюють у цілому вісімнадцять тематичних стратумів: 1. Предмет: 1.1. Документ: 1.1.1. Договір, 1.1.2. Цінні папери; 1.2. Кошти: 1.2.1. Ціна (вартість, платежі); 1.3. Об’єкт; 1.4. Суб’єкт.

2. Процес, діяльність: 2.1. Стратегія; 2.2. Операція, дії. 3. Величина:

3.1. Показник; 3.2. Часовий показник. 4. Властивості, відношення:

4.1. Умови. 5. Стан, ситуація. 6. Теорія.

Дослідження розподілу термінів з НЗК різних типів за тематичними парадигмами дозволяє стверджувати, що у функції НЗК в економічних термінах найчастіше виступають запозичення (незмінювані прикметники та іменники), з якими утворюється близько 50 % досліджуваних термінів. Друге за частотністю місце займають НЗК–прислівники, зафіксовані майже у 21 % термінів, а третє – НЗК–умовні назви та професійні кліше, з якими утворено 18 % термінологічних одиниць терміносфери економіки. Виявилося, що терміни з НЗК суттєво переважають у тематичних парадигмах “Кошти”, “Ціна”, “Операції”. Релевантним також є й те, що кількісні показники тематичних парадигм корелюють із відповідними показниками такого типу НЗК, як запозичення. На наш погляд, ця ситуація пояснюються тим, що сучасний етап формування терміносистем характеризується виникненням у багатьох мовах світу своєрідного “неологічного буму” (Л. В. Івіна). А специфіка номінації у сучасній фінансово-економічній сфері російської мови і зумовлюється тим, що становлення і формування багатьох нових термінологій цієї макросфери відбувається в умовах “термінологічного потопу”, який несе в собі велику кількість нових слів, що найчастіше є запозиченнями (М. В. Китайгородська, Т. С. Кондратьєва, В. Г. Костомаров, К. О. Захарчук та ін.).

У висновках систематизовано й узагальнено результати дослідження, з яких найголовнішими є такі:

1. У системі засобів термінологічної номінації поряд з термінами, що є головною структурно-семантичною одиницею мови для спеціальних цілей, значну роль відіграють і такі структурні складові самого терміна, як терміноелемент та термінокомпонент, які розрізняються за рівнями виокремлення: морфемним – для терміноелементів, лексемним та синтаксичним – для термінокомпонентів.

2. До останніх належать і незмінювані залежні компоненти (НЗК), яким притаманні граматичні ознаки незмінюваності та прилягання до головного компонента, а також такі ознаки, як наявність самостійного лексичного значення; членованість структури; здатність уживатися самостійно; графічне оформлення; походження; використана алфавітна система. Виявлено, що більшість НЗК є повнозначними словами, словосполученнями та абревіатурами. НЗК–слова та абревіатури за походженням поділяються на іншомовні, що передаються як кирилицею, так і латиницею, та автохтонні. Більша частина однослівних НЗК належить до нечленованих. Вільні і зв’язані НЗК–слова, словосполучення й абревіатури пишуться із головним компонентом окремо. Дефісне написання застосовується до оформлення препозитивних, а іноді і постпозитивних аналітичних прикметників.

3. Більшість досліджуваних номінацій беззаперечно відноситься до граматичної категорії словосполучень. Але питання про граматичну природу номінацій типу нетто-вес вирішується у сучасній науковій літературі по-різному: вони трактуються то як окремий різновид складних слів, то як окремий тип словосполучень, то як перехідні структури, що займають проміжне положення між словами та словосполученнями. В цьому дослідженні такі одиниці пропонується називати термінами-біномами.

4.