ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Казакова Людмила Миколаївна

УДК 82.111–3(73).09

ТВОРЧА ЕВОЛЮЦІЯ

ДЖОЗЕФА ХЕЛЛЕРА-РОМАНІСТА

10.01.04 – література зарубіжних країн

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Дніпропетровськ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, академік АН ВШ України, професор Міхільов Олександр Дмитрович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, завідувач кафедри історії зарубіжної та класичної літератури.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Денисова Тамара Наумівна,

Інститут літератури

імені Т.Г. Шевченка НАН України,

провідний науковий співробітник відділу компаративістики

кандидат філологічних наук, доцент

Авраменко Олена Іванівна,

Криворізький державній педагогічний університет,

доцент кафедри англійської філології.

Провідна установа: Київський національний лінгвістичний університет, кафедра теорії та історії світової літератури, Міністерство освіти і науки України, м.Київ

Захист відбудеться 6 вересня 2006 року об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої

вченої ради К 08.051.12 у Дніпропетровському національному університеті

(49027, м. Дніпропетровськ, пл. Т. Шевченка, 1).

Із дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету (49050, м. Дніпропетровськ, 50, вул. Козакова, 8).

Автореферат розісланий “20” липня 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Кропивко І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Джозеф Хеллер (1923 1999) – один із найяскравіших та найсуперечливіших американських романістів другої половини ХХ століття. Творчий шлях письменника складає майже півсторіччя: на початку 50-х років ХХ віку були опубліковані перші оповідання, останній роман з’явився у 2000 році. Дж. Хеллер написав декілька кінематографічних сценаріїв, п’єсу “We Bombed in New Haven” (1969), проте основу його творчості складають дев’ять романів, два з яких автобіографічні. Дж. Хеллер-романіст досліджує морально-етичні проблеми Америки другої половини ХХ сторіччя. Кожен його роман – багаторівнева поліфонічна структура з розвиненим підтекстом та інтертекстом. Кожну книгу письменник створює як жанрову модифікацію, що структурно відрізняється від попередніх. У романній творчості митця реалізовано ідею концептуального синтезу – осмислення та перетворення актуальних літературних тенденцій та естетичних теорій століття.

Те, що структурні принципи першого роману “Catch-22” (1961) досить виразно простежуються в наступних його книгах на вищому рівні художнього узагальнення, визначає змінний характер художньо-філософської концепції романіста, позначеної його чутливістю до проблем сучасності та аналітичним талантом. Одночасно стрижнева основа цієї концепції та критерії, що формують світобачення письменника, залишаються незмінними. Ствердження традиційних гуманістичних цінностей, поступовий характер розвитку авторської думки та загальної концепції є характерними ознаками романів Дж. Хеллера.

Творчість Дж. Хеллера належить до головного потоку (“the main stream) американської літератури ХХ сторіччя. Його романи посідають гідне місце поруч із творами Дж. Апдайка, Дж. Барта, С. Беллоу, К. Воннегута, Н. Мейлера та інших письменників. Дебютний твір романіста, позначений фрагментарністю, алогізмом і мозаїчністю композиції, гротескними й абсурдними перебільшеннями, каскадами жартів, пародійністю, широким колом відтінків іронії, сприяв активному експериментуванню цілого покоління американських письменників.

Прізвище Хеллер перекладається як “найсвітліший” (скорочений порівняльний ступінь від німецького прикметника “hell” – “світлий”) та як “пекельний” (від англійського “hell” – “пекло”). Подвійність, характерна для прізвища, знайшла своє відображення у творчості митця, бо пов’язана з багатозначним трактуванням його романів у сучасному літературознавстві та критиці.

Важко переоцінити внесок радянських дослідників та перекладачів С. Б. Бєлова, Т. Н. Денисової, О. М. Звєрєва, М. О. Мендельсона, О. С. Мулярчика, а також американських критиків М. Дж. Брукколі, Дж. Вудсона, Б.М.Кіген, Г.Ліндзберга, Дж. Нейджела, Р.Плетчера, Р.Скотто, які “відкрили” читачеві художній світ Дж. Хеллера.

У пострадянському науковому просторі окремі твори Дж. Хеллера та його художній стиль досліджували українські вчені Б.Я. Бігун, Л. В. Маланчук, В. Ю. Фалькова й російські філологі Л. М. Горелова, О. В. Полухін. Разом із тим системне вивчення романної творчості не стало предметом докладного наукового опрацювання. Цей факт, зважаючи на місце романного доробку в творчості Дж. Хеллера та його роль в американській літературі, визначає актуальність дослідження.

Сьогодні, коли є можливість розглядати романну творчість митця системно, придбає значення проблема розкриття своєрідності його художньо-естетичної концепції та сутності внеску в літературу, який неможливо обмежувати лише критеріями постмодернізму. Концептуальний синтез, на якому базується творча манера Дж. Хеллера, філософічність його творів, особливості розвитку естетичної концепції письменника дозволяють на матеріалі його романів досліджувати пріоритетні тенденції сучасної американської літератури та специфіку їх художнього втілення в кожному конкретному творі, що також обумовлює актуальність дослідження.

Мета дослідження – проаналізувати проблематику й поетику семи основних романів Джозефа Хеллера як єдиної художньої системи, висвітлити напрямок і основні засади розвитку художньо-філософської концепції письменника, її втілення в поетиці романів митця, акцентуючи увагу на маловивчених творах 80–90-х років, та розкрити своєрідність художнього мислення письменника, специфіку створеної ним концепції світу як унікального естетичного явища.

Досягнення зазначеної мети передбачає постановку й розв’язання таких завдань:

1. Виділити основні етапи творчості Дж. Хеллера й висвітлити напрям та особливості розвитку його художньо-філософської концепції на кожному з етапів.

2. Згідно з періодизацією дослідити поетику романів письменника, їх проблематику та жанрову своєрідність. Простежити жанрові та тематичні цикли, представлені в романній творчості митця.

3. Дослідити характер взаємодії художньо-філософської концепції Дж. Хеллера з естетичнимі програмами літературних напрямів модернізму, постмодернізму, висвітлити специфіку нетрадиційного сполучення принципів „чорного гумору” з критеріями сатири в романах “Catch-22”, “Something Happened”.

4. Розглядаючи розвиток художньо-філософської концепції романіста, простежити в його творах 80-х років жанрові ознаки філософського роману (“God Knows”, “Picture This”).

5. Висвітлити домінанти й головні критерії художньо-філософської концепції письменника та простежити характер їх реалізації і розвитку в концепціях семи романів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене в межах наукової теми кафедри зарубіжної літератури та класичної філології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна “Розвиток і взаємодія художньо-естетичних систем у літературі й мистецтві”. Тема роботи відповідає сучасним навчальним програмам філологічних факультетів вищих закладів освіти.

Тема затверджена на засіданні Вченої ради ХНУ (протокол № 3 від 22 листопада 2002 р.), ухвалена на засіданні бюро наукової ради НАН України з проблеми “Класична спадщина та сучасна художня література” при Інституті літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України (протокол № 1 від 6 лютого 2003 року).

Об’єктом дослідження є сім романів американського письменника Джозефа Хеллера:

“Catch-22” (1961), “Something Happened” (1974), “Good as Gold” (1979), “God Knows”), “Picture This” (1988), “Closing Time” (1994), “Portrait of an Artist as an Old Man” (2000).

Предмет дослідження – особливості поетики творів та художньо-філософська концепція письменника.

Відповідно до визначених завдань у роботі застосовані історико-аналітичний, типологічний, біографічний та генетичний методи дослідження: історико-аналітичний – для визначення етапів творчості Дж. Хеллера та еволюції його художньо-філософської концепції, типологічний – для зіставлення художньо-філософської концепції письменника з естетичними теоріями, біографічний – у процесі аналізування фактів біографії митця, які мали вплив на його творчість, генетичний – для виявлення особливостей розвитку художньо-філософської концепції митця та становлення жанру філософського роману в його творчості. Також використовувалися методики цілісного, мотивного та структурного аналізів художнього твору з елементами методики аналітичного читання (“close reading”). У дослідженні використано системний метод для з’ясування особливостей поетики, проблематики та жанрової своєрідності романів Дж. Хеллера. Кожний твір письменника досліджується з погляду єдності форми й змісту та як компонент єдиної структури із семи романів.

Наукова новизна результатів дослідження обумовлена тим, що романна творчість і художня манера Дж. Хеллера аналізуються в аспекті концептуального синтезу та простежується формування філософського роману в його творчості. Новизна роботи визначається також проведенням порівняльного аналізу художньо-філософських концепцій його творів з основними положеннями різних літературних теорій (модернізму, “чорного гумору”, постмодернізму). В роботі розглядаються подібність і відмінні риси тем, художніх рішень, образів романістики Дж. Хеллера та творів англо-американської літератури, уточнюються роль і місце письменника в історико-літературному процесі ХХ сторіччя.

Особистий внесок здобувача. Особистий внесок здобувача полягає в спробі системного або комплексного аналізу творчого доробку Дж. Хеллера, в розширенні традиційних трактовок творчості митця на основі дослідження семи його романів в аспекті концептуального синтезу естетичних теорій. Крім того, здобувачем зроблено самостійний переклад автентичних текстів, наукових джерел та біографічних матеріалів.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що матеріали та висновки дисертації можуть бути використані для написання посібників з історії розвитку американської літератури, під час вивчення творчості Дж. Хеллера та інших романістів другої половини ХХ століття. Матеріали дисертації можуть бути застосовані в практиці перекладу й аналізу художніх творів студентами відділень іноземних мов (англійська мова). Практичне значення дослідження також у тому, що матеріали дисертації можна використати в роботі наукових семінарів з американської літератури ХХ століття, під час викладання у вузах курсу зарубіжної літератури ХХ століття й курсу сучасної всесвітньої літератури в старших класах загальноосвітніх шкіл. Матеріали дослідження частково були залучені для підготовки навчального посібника “Завдання і методичні матеріали до вивчення сучасної літератури Англії та США (для студентів спеціальності 7.010103. Педагогіка і методика середньої освіти. Мова і література (англійська)” (Слов’янськ: СДПУ, 2004. – 68 с.).

Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри історії зарубіжної літератури та класичної філології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

Апробація результатів дисертації здійснена на міжнародних наукових конференціях:“

Функціонування літератури в контексті епохи” (Дніпропетровськ, 2002); “Актуальні проблеми американознавства” (Київ, 2004); “Проблеми сучасного зарубіжного літературознавства та мистецтва” (Севастополь, 2004); “Традиції Харківської лінгвістичної школи у світлі актуальних проблем сучасної філології” (Харків, 2004); “Проблема свободы выбора в американской цивилизации” (Москва, 2004).

Авторську концепцію та результати дисертаційного дослідження відображено у дев’яти статтях, надрукованих у збірниках наукових праць, рекомендованих ВАК України. Вісім опублікованих праць створені самостійно, без участі співавторів. Одна стаття – в співавторстві, частка здобувача – у визначенні специфіки художньо-філософської концепції Дж. Хеллера, співавтора – в загальній характеристиці розвитку американського роману.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, трьох додатків і списку використаної літератури (225 позицій). Обсяг дисертації – 188 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі визначено актуальність теми, наукову новизну, практичне значення, методологічну основу й методи дослідження, сформульовано його мету, завдання, об’єкт і предмет, висвітлено апробацію результатів. Виділено такі етапи в творчості Дж. Хеллера:

період 50-х – початку 60-х років – час створення “Catch-22” (1961), найвідомішого твору;–

декада 70-х, коли були опубліковані “Something Happened” (1974), “Good as Gold” (1979), у яких письменник розвиває принципи сатиричного зображення;–

в романах 80-х років відверто вражені власні думки й ставлення письменника до проблем сучасності, яке він раніше приховував під масками іронії та пародії. Твори “God Knows” (1984), “Picture This” (1988) мають діалогічні сюжети, розвинуті рівні узагальненя ключової думки, які домінують над власне нарративним рівнем, тому ми відносимо їх до жанру класичного філософського роману;

90-ті роки, що становлять останній період життя й творчості письменника.

Для романів 80-х років “God Knows” та “Picture This” та більш за все для творів “Closing Time” (1994), “Portrait of an Artist as an Old Man” (2000) характерною ознакою стає вплив принципів постмодернізму. Останній роман “Portrait of an Artist as an Old Man”, що залишився незакінченим і був дозібраним дружиною Дж. Хеллера вже після його смерті у грудні 1999 року, має характерні ознаки метапрози, яка належить до ключових принципів постмодернізму. Одночасно роман містить фрагменти біографії письменника та багато достовірних епізодів, створених на основі об’єктивованого типу оповіді. Таке сполучення свідчить про присутність концептуального синтезу в художній системі твору.

Перший розділ “Трактовки і шляхи дослідження творчості Джозефа Хеллера в контексті американської прози другої половини ХХ століття” складається з двох підрозділів. У першому підрозділі “Сучасні трактовки й проблеми дослідження романної творчості Дж. Хеллера” розглянуті критичні роботи та матеріали, присвячені романістиці письменника, висвітлені головні проблеми й визначена методика їх дослідження.

Огляд прижиттєвої критики свідчить про наявність офіційного визначення “чорний гуморист”, що досі існує, але ж не є єдиною та безумовною характеристикою творчого методу письменника. Дебютний твір романіста, крім того, характеризується як “сатиричний роман” (О. Звєрєв, В. Фалькова), як перехідний між “чорним гумором та абсурдизмом” (М. Шульц). Дослідники визначають, що в структурі твору поєднуються риси “пікарески та параболи” (С. Щербіна), що важливою характеристикою художнього світу митця стає сатира (Л. Маланчук). Твори Дж. Хеллера 80-х років досліджувались в аспекті постмодернізму (Б. Бігун), як сучасні різновиди історичного роману (Л. Горєлова), а також як жанрові модифікації, створені на основі синтезу інтелектуального та сатиричного романів (В. Полухін). Починаючи з кінця 80-х років, американські критики найчастіше підкреслюють сатиричне значення перших творів Дж. Хеллера (Дж. Вудсон, Г. Ліндзберг, Р. Плетчер).

Враховуючи внесок дослідників, необхідно визначити актуальність не тільки типологічного й генетичного принципів дослідження романів Дж. Хеллера, але й осмислення творчості митця в контексті американського роману другої половини ХХ століття, а також проведення порівняльного аналізу дебютного твору з романом К.Кізі “One Flew over the Cuckoo’s Nest” ( 1962 ) та частково (з точкі зору структури головних персонажів) – з романом К. Воннегута “Slaughterhouse – 5, or The Сhildren’s Crusade” (1969).

Наступний підрозділ “Своєрідність художньо-філософської концепції романіста в аспекті концептуального синтезу” присвячений розгляду естетичних теорій та літературних напрямів, що простежуються в творчості письменника.

Теоретичні основи ідеї концептуального синтезу були розроблені М. Бахтіним у процесі дослідження генезису романного жанру в роботі Епос і роман”. Л. Андрєєв підкреслює, що різноманітність сучасної літератури сприяє розвитку ідеї концептуального синтезу, яка затверджує можливість існування в одному творі декількох генетично різних принципів, коли вони органічно об’єднуються й узагальнюються концепцією твору, що базується на гуманістичних цінностях класичного мистецтва.

Робота М. Бахтіна Епос і роман” є методологічною основою для генетичного дослідження особливостей двох характерних для творчості Дж. Хеллера типів розповіді: автобіографічної (наближеної до достовірності) та безпосередньо художньої. М. Бахтін підкреслює, що для жанру автобіографічного роману генетично властиве осмислення суті проблеми, характерної для філософського мислення. Мемуарний жанр відображає один із проявів притаманного сучасному роману “зіткнення часів на зрізі сучасності”, що складає основну причину зміни часових координат літературного образу в романі. Більшість літературних “ігор із часом, заснованих на дехронологізації”, є проявом тенденції синтезу на структурному рівні. Генетично закладена в структуру автобіографічного роману тенденція “розщеплення художнього часу” є однією з основних визначальних особливостей художньої манери Дж. Хеллера, що проявилась у кожному з його творів.

Далі у розділі аналізуються естетичні теорії, ключові принципи яких наявні в художньо-філософської концепції Дж. Хеллера-романіста. У 60-ті роки інтелектуальний американський роман ще розвивався за активного впливу модернізму. Принципи художньої розповіді суб’єктивованого типу, розвинуті модерністами, були застосовані Дж. Хеллером у творах “Something Happened”, “God Knows”. Одночасно в творчості письменника знайшли відображення й характерні принципи типізування та засоби сатиричного відображення дійсності (“Something Happened”, “Good as Gold”). Серед сатиричних засобів – традиційні карикатура, гротеск, сарказм, іронія, пародія, та нетрадиційні: комичний ефект створюють занадто подовжені синтаксичні конструкції, власні прізвища-алюзії підкреслюють негативні риси персонажів, посилюють комичний ефект.

В романах Дж. Хеллера вісімдесятих і дев’яностих років посилюється філософське звучання, поруч з тим його художньо-філософська концепція починає розвиватися під активним впливом постмодернізму. Взаємодія принципів модернізму, постмодернізму з елементами сатиричного зображення стає основною ознакою творчості Дж. Хеллера. Наприклад, назва останньої книги “Portrait of an Artist as an Old Man (2000) є алюзією на роман Дж. Джойса “A Portrait of the Artist as a Young Man” (1916). В основі концепцій двох творів вбачаємо прагнення автора зобразити процес розвитку людини та її свідомості, осмислити творчість як креативний акт: якщо Дж. Джойс інтегрує ідею розвитку в структуру розповіді, Дж. Хеллер – у структуру роману. Як і раніше Джойс, Хеллер кладе в основу структури роману принцип параболи, фокусує твір на процесі творчості й на внутрішньому світі (стану) людини, але його посмертний роман не є пародією; хоча й містить пародійну сюжетну лінію, і має самостійну художню значущість.

Основна увага в аналізі творчих зв’язків приділяється художньому тексту, оскільки він є підсумком, вищою формою творчих контактів авторів. Зіставляючи їх творчість, необхідно визначити не лише спільні, але й відмінні риси художніх творів. Виявлення відмінності свідчить про переосмислення літературного матеріалу автором, зумовлене його світоглядом і художньо-філософською концепцією. Наявність та специфіка втілення в творчості Дж. Хеллера принципів модернізму (“Something Happened”, “God Knows”, “Portrait of an Artist as an Old Man”) “чорного гумору” (“Catch-22”, “Something Happened”) та постмодернізму (“God Knows”, “Picture This” ‘Closing Time”, “Portrait of an Artist as an Old Man”) простежуються в контексті актуальних тенденцій американської прози другої половини ХХ століття, що стають виразнішими в процесі зіставлення концепцій творів “Catch-22” та “One flew over the cuckoo’s nest” К. Кізі; “Closing Time”, “Catch-22” та “Slaughterhouse-5” K. Воннегута.

Романи Дж. Хеллера 90-х років досліджуються в аспекті метапрози як активної оповідної стратегії постмодернізму (“Closing Time”, Portrait of an Artist as an Old Man). Метапроза є внутрішньою тенденцією романної структури, оповідною стратегією, реалізованою в техніці монтажу, перебільшеннях, створенні обмежень та їх знищенні. Метапроза в романах Дж. Хеллера виявляє нетрадиційне сприйняття навколишньої дійсності, що виражається в метафоричності естетичної позиції письменника. Дж. Хеллер, як і постмодерністи, звертає особливу увагу на текстову структуру твору, що при використанні техніки метапрози реалізується як єдине ціле завдяки поєднанню різноманітних сегментів.

Найвідоміший роман “Catch-22” виступає предметом дослідження в другому розділі “Специфіка художньої концепції дебютного роману”. В першому підрозділі “Розвиток і трансформація художньо-філософських принципів літератури “чорного гумору” в романі “Catch-22”” проаналізовано естетичну основу “чорного гумору” та її втілення в художній системі твору. Природа й теоретичні основи нетрадиційної форми трагікомічного зображення, яка придбала назву “чорний гумор”, розглядаються згідно з концепцією американського критика М. Шульца, що викладена в його монографії “Black Humor fiction of the Sixties” (1973). Визначаючи сутність поняття “чорний гумор”, М. Шульц робить важливі для нашої роботи висновки: творчій манері Дж. Хеллера властива чутливість до соціальних процесів, природа його першого роману неоднозначна, творча манера письменника відображає властивий часу дух “протесту”, що певною мірою проявився в екзистенціалізмі, “чорному гуморі”, рухові “сердитих молодих людей”, театрі абсурду.

В художньому світі дебютного твору реалізовані три з дев’яти принципів “чорного гумору”: в системі роману важливе місце посідає метафора “замкненого кола”, неминучої смерті; авторська концепція відбиває моральну недосконалість центрального персонажа та системи цінностей дійсності, відображеної в романі; у змісті, коментарях нарратора, в його ставленні до подій та персонажів домінують пародія, скепсис, іронія, перебільшена увага до негативних деталей. У художній системі роману присутні калейдоскопічність, фрагментарність, пастіш, розмитість авторської концепції (на початку твору), пародійна гротесковість низки сцен та епізодів, що забезпечує рельєфно-випукле зображення негативних деталей. Але ж основні положення “чорного гумору” не є визначальними в художній концепції твору. Пародія, іронія, пастіш та епістемологічна невпевненість не домінують над концепцією твору, де в контексті комічного розвивається ідея цінності духу людини, її прагнення зберегти індивідуальність. Природа розповіді різноманітна, трагікомічна, поєднує традиційні гумор та сатиру з нетрадиційним “чорним гумором”. Авторська концепція реалізована за допомогою сатиричного принципу заперечення та подолання негативних обставин героями.

У другому підрозділі “Принцип децентрації в творах Дж. Хеллера “Catch-22” та К. Кізі “One Flew over the Cuckoo’s Nest”” зіставляються концепції творів, що належать до “чорного гумору”. Проведений аналіз виявив відмінність між принципами художнього зображення у двох романах, дозволив чіткіше визначити сутність природи розповіді в романі Дж. Хеллера. Природа комічної основи кожного з романів трагіфарсова й органічно різнорідна, бо поєднує гумористичні, філософічні, сатиричні та трагічні елементи. В романі “Catch-22” (“Пастка на дурнів”) перемагають традицийні гумор та сатира, у книзі “One Flew over the Cuckoo’s Nest” (“Політ над гніздом зозулі”) – песимістичний „чорний гумор”. Типологія комічного в романі Дж. Хеллера близька природі солдатського гумору, брутально-іронічного й принизливого, тоді як у Кізі домінує “чорний гумор”. Принцип децентрації домінує в романі К. Кізі, в романі Дж. Хеллера децентрованість концепції подолається наприкінці твору.

Третій розділ “Сатиричні традиції в романах 70-х років” розкриває особливості художнього світу творів “Something Happened”, “Good as Gold”. Дослідження змісту та структури романів дозволяє висвітлити наявність принципів різних естетичних теорій.

У підрозділі “Синтез принципів модернізму, особливостей сатири та “чорного гумору” в контексті су’бєктивованої розповіді “Something Happened”” досліджується художня система другого роману письменника. Твір написаний у формі “внутрішнього монологу” головного персонажа комерсанта Боба Слокума, який страждає від бездуховності та інших морально-етичних проблем свого покоління, але не може їх подолати. Ментальний потік персонажа має ознаки хворої свідомості (зацикленість, низька самооцінка, тотальний жах перед колегами та адміністрацією фірми, де він працює) людини, що втрачає індивідуальність, руйнує своє життя, прагнучи набути високий соціальний статус та матеріальний достаток. Дж. Хеллер підкреслює типовість хвороби” персонажа, доводить, що проблеми Боба Слокума і його родини характерні для більшості представників американського суспільства 60-х років.

Структура роману “Something Happened” поєднує в собі художні властивості модернізму (суб’єктивована форма розповіді, що відзеркалює світ зовнішний, увага до „страждающій свідомості”, до особистих почуттів людини, актуальність проблеми бездуховності й деперсоналізації), “чорного гумору” (пасивність персонажу, його охопленість страхом та негативнимі почуттями, зацикленість його свідомості) та сатири (типічність проблем Слокума та його родини, зображення бездуховності як провідної проблеми суспільства). У творі представлені жанрові ознаки романів соціально-сатиричного, інтелектуально-психологічного та родинно-побутової хроніки. Амбівалентність визначає загальний тон розповіді, специфіку структури роману й особливості образу центрального персонажа.

Далі у підрозділі ““Good as Gold”: роман-карикатура або роман-пародія?” аналізується художній світ роману, в якому важливим комічним засобом поряд із пародією, гротеском та іронією стає карикатура. Інтелектуальний характер розповіді органічно поєднується із сатиричним зображенням дійсності. Художньо-філософська концепція письменника визначається вираженою тенденцією до філософічності, що проявляється в скептицизмі, прагненні автора осмислити як моральні проблеми суспільства, так й історичну дійсність. Критичне ставлення до сучасної інтелігенції, яка забезпечує духовний розвиток нації, пошук можливостей реалізації особистості в сучасних умовах поєднуються в романі з гротескними перебільшеннями, інтелектуалізмом і пародійністю. Названі компоненти взаємодіють та створюють оригінальну концепцію об’єктивної реальності, яка відображує індивідуальне ставлення письменника, його логіку мислення та специфічність сприйняття.

Дж. Хеллер в обох романах комбінує генетично різні елементи, створюючи складну по структурі розповідь, спрямовану на глибоке дослідження соціальних проблем американського суспільства другої половини ХХ століття.

Художні системи романів “God Knows”, “Picture This” як моделі філософського роману досліджуються в четвертому розділі “Філософські романи 80-х років”. Сучасний філософський роман засновано на гуманістичних ідеях класичної літератури Ф. Рабле, Вольтера, Т. Кампанелли, А. Франса, Т. Манна, Г. Мелвілла, М. Твена, Дж. Джойса, У. Фолкнера, Е. Хемінгуея та інших письменників, які розглядають актуальні соціальні та морально-етичні проблеми в об’єктивно-історичному аспекті.

У першому підрозділі “Про специфіку розвитку художньо-філософської концепції письменника в аспекті поетики філософського роману” висвітлюються головні особливості класичного філософського роману – аналітична спрямованість змісту та наближення позицій автора й нарратора. Метою філософського твору є відображення філософських думок й принципів письменника через критичне ставлення до сучасності та аналіз головних проблем із наступним узагальненням й осмисленням історичної епохи. Аналітична спрямованість змісту, наближення позицій автора й нарратора стають основою експресивності розповіді в художніх системах обох творів 80-х років.

Другий підрозділ “Тріада “Людина – Світ – Бог” у романі-притчі “God Knows”” спрямований на дослідження розповіді притчеподібного характеру та на аналіз стосунків між Богом, людиною і суспільством, що є центральними образами, за допомогою яких передається ставлення письменника до реальності. Лінія узагальнень домінує в сюжеті та вржає ідею значущості особистого життя, любові та духовної спорідненості, до яких у будь-яки історичні часи та епохи прагне кожна людина з дитинства й до останнього часу. Важливе місце займає мотив діалогу-дискусії-боротьби між Богом та людиною.

Міфологічність сюжету, в якому йдеться про біблійного царя Давида, посилює філософське звучання роману. Притчеподібність зумовлена наявністю біблійної легенди про іудейського царя та події минулого. Ця легенда амбівалентна й поступово перетворюється на дидактичну алегорію про кохання, гординю й самотність. Роман написане у формі “внутрішнього монологу” головного персонажа, котрий осмислює минуле та сучасність, у процесі чого складається філософська притча, фабула якої підпорядкована моралізаційній частині твору.

Наступний підрозділ “Діалогічність сюжету і концепції “Picture This”” присвячений аналізу іншої моделі філософського твору (парабола), також заснованої на сюжеті міфологічного типу. На відміну від дидактичної притчі, парабола зосереджена на трактуванні й узагальненні морально-етичних проблем сучасності, які автор досліджує в історичному контексті. Подвійність сюжетної лінії пояснюється діалогічністю твору: в центрі сюжету – діалог ідей двох центральних персонажів (Сократа і Рембрандта) та нарратора. Активність останнього, який належить сучасності, філософський характер структурно виражених узагальнень, а також характер розвитку художньо-філософської концепції автора дозволяють підкреслити філософічність розповіді. До того ж центральні персонажі є символами авторської думки, що розвивається та вдосконалюється в процесі розвитку сюжету. Параболічний принцип сюжету в цьому романі покладений в основу складної структурної організації, де актуальні проблеми сучасності домінують над аналізом історичного минулого.

Період 80-х років співпадає з повним розкриттям внутрішнього світу письменника, коли в його творах стає наявною присутність власного мислення та ставлення до життя й сучасності. Важливим стає прагнення митця переосмислиті сучасні проблеми скрізь призму минулого, знайти коренні причини бездуховності та розкрити їх значення для майбутнього. Таке припущення ґрунтується на аналізі творів і трагічних фактів біографії Дж. Хеллера початку 80-х років. Ці роки стали переломним етапом у творчості письменника, про що свідчать події його особистого життя та відгуки критиків, які підкреслюють подальше зростання та розвиток таланту Дж. Хеллера, те, що у середині 80-х знов він знаходиться на вершині творчої форми.

Філософічність творчості Дж. Хеллера активно розвивається в 80-ті роки, протягом цього десятиріччя у творах митця поступово посилюється й важливість принципів постмодернізму, які домінують у наступній декаді (90-ті роки). Тому в четвертому підрозділі “Від “Catch-22” – до “Closing Time”: циклічність та метатекстуальність у рецепції романів” проводиться аналіз розвитку художньо-філософської концепції письменника з 60-х до 90-х років та досліджуються метатекстуальні відносини між текстами романів “Catch-22” та “Closing Time”.

Метатекстуальні відношення досліджуються як один із п’яти підвидів інтертекстуальності, що підкреслює наявність характерних ознак первинного тексту в структурі наступного твору того ж самого автора. В такому аспекті аналізуються дебютний роман та його продовження, опубліковане на тридцять три роки пізніше. Повернення письменника до теми, персонажів і частково до проблематики дебютного твору підкреслює прийнятність, а також самодостатність їх художніх систем. Функція метатексту зазначених романів Хеллера спрямована на розвиток думки читача в осмисленні підсумків війни, відображає трагічні події, що можуть, якщо їх забути, повторитись у формі ще страшнішої трагедії. Метатекстуальні відносини реалізують нарративну стратегію Дж. Хеллера в романі “Closing Time”: переоцінку воєнного минулого як історичного досвіду цілого покоління з точки зору мирної сучасності.

Оригінальність художньої концепції Дж. Хеллера цього періоду виявляється в тому, що її філософічність поєднується з ускладненістю структурної організації творів та зображувальної манери автора, в якій простежуються принципи постмодернізму.

П’ятий розділ “Про реалізацію принципів постмодернізму в творах 80 – 90-х років” висвітлює особливості розвитку концепції письменника в останні роки його життя й творчості. У першому підрозділі “Сучасні трактовки ключових принципів літературного постмодернізму” розглядаються концепції постмодернізму сучасних учених США, України та Росії, які досліджують ключові принципи креативної гри, нонселекції, метапрози, подвійного кодування, епістемологічної невпевненості, децентрації, характерні для творчості Дж. Хеллера. Методологічною основою цієї частини дисертації стали роботи теоретичного характеру американських та англійських учених Ч. Бертенса, П. Во, І. Хассана, Д. Фоккема, дослідження українських учених Т. Н. Денисової, М. Р. Коваль, С. Д. Павличко, а також російських літературознавців Л. Г. Андрєєва, І.П. Ільїна, Н. Б. Маньковської.

У наступному підрозділі “Реалізація принципів інтелектуальної гри та децентрації в романах “God Knows”, “Picture This”” встановлюються характер та функції креативної гри в романах Дж. Хеллера 80-х років. Методологія гри чи ігрового формоутворюючого початку як прояв одного з найважливіших для літератури постмодернізму принципу “нонселекції” досліджувалась американським критиком Д. Фоккема, який увів у теорію постмодернізму “принцип нонієрархії”.

Креативна гра сприяє розвитку загальної поліфонії тексту Дж. Хеллера, властивої і для вираження його концепції. Креативна гра з читачем в обох романах домінує над принципом історизму, але підкоряється художньо-філософській концепції. Дж. Хеллер створює різні форми креативної гри: вербальні прийоми, структурні чи власне сюжетні ускладнення на основі принципу “роман у романі”, подвійність сюжетної лінії та подальша фальсифікація історичного факту. Крім того, креативна гра в обох творах визначається “сплетінням” хронотопів теперішнього й майбутнього, що забезпечує розвиток розповіді.

Принцип децентрації, який реалізується в концепціях обох романів, в творі “Picture This” проявляється ще й на рівні сюжету (подвійна сюжетна лінія). Характер втілення принципу децентрації у цьому романі нагадує структуру першої книги “Catch-22”, в якій цей принцип діє біля двох третин сюжету, але долається в останніх сценах. Це ж саме стає характерним для структури роману-параболи “Picture This”: в фіналі нарратор оголошує реальність та важливість лише єдиної лінії сюжету (історія Сократа) та єдиної тези, яка стверджується за допомогою цієї лінії. Діалог перетворюється в монолог, децентрована концепція роману досягає центрованості.

Аналіз особливостей художнього світу твору представлений у третьому підрозділі “Філософічність роману “Closing Time” в аспекті концептуального синтезу”. Художній синтез в романі реалізується через поєднання принципів сатири (критичне ставлення до реальності) та постмодернізму (метарозповідь, присутність ірреального плану зображення сучасності) з філософічністю концепції, яка спрямована на ствердження цінності історичного досвіду. Твір має ознаки як інтелектуальної прози (параболічність, креативна гра, що домінує над історизмом), так і художньо-філософського роману (структурна парабола включає додаткові відгалуження, що відповідають рівню філософських узагальнень, реальному та ірреальному планам оповіді).

Четвертий, і останній, підрозділ “Автобіографічна розповідь у контексті метапрози: “Portrait of an Artist as an Old Man”” спрямований на аналіз твору, опублікованого після смерті автора в грудні 1999 року. В ньому Дж. Хеллер поєднує два типи оповіді: автобіографічний (наближений до достовірності) і власне художній, реалізуючи ідею синтезу на формальному рівні. Техника “внутрішнього монологу” дозволяє відобразити в художньому часі твору події минулого та сучасні проблеми, що бентежать головного персонажа та нарратора – старого письменника Ю. Пота. Наявність великого за розміром автобіографічного фрагменту дозволяє нарратору розглянути минуле й поєднати його із сучасністю в формі достовірної розповіді. Як автобіографічна розповідь, так і “внутрішній монолог” зорієнтовані на зберігання минулого та на його взаємодію із сучасністю. Автобіографія більше спрямована на це, бо “внутрішній монолог” концентрується на аналізі внутрішнього стану людини.

Дія роману розвивається в напрямку “із сучасності – в минуле”, потім – “із минулого – в сучасне та у майбутнє”. Письменник Ю. Пота обмірковує концепцію свого останнього роману, згадує минуле, поступово створює версію книги та подає її читачеві. Тому художня реальність містить образ об’єктивованої реальності та образ реальності суб’єктивованої, що створюється фантазією персонажа-нарратора. Композиція роману заснована на принципі “матрьошки”: в контексті однієї реальності формується інша й поступово стає самостійною, потім у ній з’являється нова реальність, що теж розвивається в самостійний проект або реальність, і далі. Цей принцип є характерною ознакою “метапрози”. Ефект багатовимірного простору посилюється синтезом автобіографічної розповіді у контексті субєктивованого оповідання.

Важливою характеристикою художнього світу роману є інтертекстуальність, що поєднує останній твір Дж. Хеллера з романами М. Твена, Дж. Джойса. Функцію нарратора поруч зі старим письменником бере на себе транслітературний персонаж Т. Сойер, його присутність дозволяє розширити історико-літературний дискурс, що складється зі згадок головного персонажу Ю. Пота про видатних пісьменників та з фрагментів професійної діяльності Тома, хто став письменникім, знайом з С. Клеменсом та з іншимі літераторами й починає власний творчий шлях. Образ Тома дозволяє простежити пересікання інтертекстуальних мотивів: персонаж із романа М.Твена реалізує мотив „митця в молодості”, який придбає характер пародії на твір Дж. Джойса.

Інтертекстуальність пов’язана із прагненням автора подати творчість як процес, відображений у ментальності людини, й висвітлити різні аспекти творчого акту, акцентуючи увагу на індивідуальності митця та на його творчості. Дзеркальне відображення цієї ідеї на різних рівнях концепції (сюжетний рівень та рівень узагальнення ключової ідеї) зумовлене пародійністю. Такий принцип набуває в теорії постмодернізму назву “самовідображення”.

Художня реальність роману створюється на основі асоціацій, вона не претендує на об’єктивність, але розкриває бачення нарратора, яке зближується з авторською позицією. Ретроспекції аналітичного характеру посилюють філософську спрямованість розповіді. Багатоаспектність художнього простору, де створюються, взаємодіють та руйнуються мікросистеми проектів майбутнього роману, які осмислює головний персонаж, авторські узагальнення філософського характеру, а також рефлективність оповіді поєднуються з параболічною структурою та з додатковими лініями “романів у романі”. Все це забезпечує перевагу жанрових ознак інтелектуального роману, заснованого на метапрозі, над жанровими ознаками філософського роману.

У висновках представлено стислий виклад загальних підсумків, розкрито результати дослідження. Еволюція Джозефа Хеллера-романіста трактується як повне розкриття власного „я” письменника, характерне для творів 80-х років “God Knows” (1984), “Picture This” (1988).

Гіпертему творчості Дж. Хеллера цього періоду формують різні аспекти дослідження письменником коренів актуальних етичних проблем, що виникають між людиною та суспільством в різні історичні епохи. Важливе місце посідає тема Бога, яка має морально-філософське значення. Гармонійне існування людини та суспільства, згідно з баченням письменника, є головною метою їх повноцінного розвитку. Митець прагне знайти формулу гармонійного співіснування людини, Бога та світу. Ще в дебютному романі він доказує важливість особистого життя людини, у період 70-х років – підкреслює, що сила духу та можливість індивідуального розвитку закладуються саме в родині. Пізніше, в 80-ті роки, тема любові стає найважливішою в його творчості поруч з темою цінності історічного досвіду. 90-ті роки додали до цього теми цінності життевого досвіду та взаємодії між минулим, сучасністю та майбутнім.

Своєрідність художньо-філософської концепції Дж. Хеллера полягає в тому, що її основу формують гуманістичні цінності, втілені в романистикі митця на основі концептуального синтезу принципів різних естетичних концепцій ХХ століття, перш за все напрямів модернізму, постмодернізму та школи „чорного гумору”. Критичне ставлення до реальності вражене в наявності сатиричних засобов, в тенеденції скептичного та універсально-історичного (обїєктивного) осмислення проблем сучасності. Створюючи власну концепцію світу та людини, митець прагне до філософського аналізу дійсності, до її переосмислення з точки зору індивідуального досвіду, вражає ідею цінності особистості в історії, що сприяє достовірності романів.

У кожному з розглянутих періодів у творах письменника домінують різні компоненти, як правило, два та більше:

1. У період 60-х років – принципи сатири та “чорного гумору”.

2. У 70-ті роки – принципи модернізму, сатири та “чорного гумору”.

3. Декада 80-х років відповідає повному розкриттю власного ставлення письменника до сучасності, тоді як в першому романі його розуміння світу та людини ховалося під маскою пародії, іронії та насміху. У творах 80-х років домінують принципи філософського осмислення реальності, твори цього періоду мають характерні структурні риси традиційного філософського роману. Але ознаки філософічності поєднуються з інтелектуалізмом розповідної манери, з присутністю різних форм гри (вербальна, сюжетна, концептуальна) та з виразною пародійністю.

4. Період 90-х років співпадає з заключним етапом життя й творчості американського романіста Джозефа Хеллера. У творах цього періоду переважають принципи постмодернізму, що поєднуються із принципами модернізму (“Portrait of an Artist as an Old Man”) та з філософічністю авторської художньо-філософської концепції. У структурі творів визначені ознаки метапрози, багатоаспектність художнього світу творів, де (особливо в романі “Closing Time”) суб’єктивований та ірреальний світи існують поруч, креативна гра на рівні концепції домінує над історизмом.

Зважаючи на те, що критичне ставлення, філософське осмислення реальності або тенденції створення власного образу світу домінують в системі семи розглянутих у роботі романів Хеллера, ми виділяємо такі жанрові різновиди:– “

сатиричний роман” (“Catch-22”; “Something Happened”,“Good as Gold”);

– “філософський роман” (“God Knows”, “Picture This”);– “

інтелектуальний роман” (“Closing Time”, “Portrait of an Artist as an Old Man” ).

У романній творчості Дж. Хеллера сформовані декілька циклів:

– тематичний, до якого належать антивоєнні романи “Catch-22”), “Closing Time”). Ми визначили спільне в проблематиці романів, сфокусованих на темі