МИКОЛАЇВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ
НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР
“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”
УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК
КОЗАК Ольга Анатоліївна
УДК 637.1:339.13(477.44)
ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК РИНКУ МОЛОКА
ТА МОЛОЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ В РЕГІОНІ
(на матеріалах Вінницької області)
08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ - 2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національному науковому центрі “Інститут аграрної
економіки” Української академії аграрних наук
Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор,
заслужений економіст України
Бойко Віктор Іванович,
Національний науковий центр “Інститут
аграрної економіки” УААН,
завідувач відділу продовольчих ресурсів
Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор
Шкільов Олександр Васильович,
Національний аграрний університет
Кабінету Міністрів України,
професор кафедри аграрної соціології
та розвитку села
кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник
Канінський Петро Казимирович
Національний науковий центр “Інститут
аграрної економіки” УААН,
завідувач відділу спеціалізації та
координаційно-інформаційної роботи
Провідна установа: | Державний агроекологічний університет Міністерства аграрної політики,
кафедра економічної теорії,
м. Житомир
Захист відбудеться 30 травня 2006 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал, к. 317.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 2-й поверх, к. 212.
Автореферат розісланий “____”_____________2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук Пулім В.А.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. На сучасному етапі соціально-економічного розвитку України важливим питанням є пошук шляхів ефективного функціонування продовольчого ринку, оскільки його стан визначає рівень забезпеченості населення продуктами харчування. Серед основної сукупності продовольчих ринків одним із найбільш важливих є ринок молока та молочної продукції, який ще донедавна займав стійкі позиції щодо обсягів виробництва та споживання на світовому ринку молочної продукції. Однак тривалий перехідний період до ринкової економіки негативно позначився на розвитку даного ринку. Нинішня ситуація в молочній галузі далека від задовільної, а в більшості регіонів – кризова. Наслідком ситуації, що склалася, стало скорочення поголів’я молочної худоби, зниження її продуктивності, зменшення обсягів надходження молока на переробні підприємства. У важкому стані знаходиться і значна частина переробних підприємств, які, з одного боку, зайняті пошуком необхідних ресурсів сировини у прилеглих зонах її виробництва, а з іншого – не використовують повною мірою потужності для виробництва молочної продукції через відсутність інфраструктури збуту та низької купівельної спроможності населення. Тобто ринок молока та молочної продукції, яка має особливі вимоги щодо строків реалізації, переробки і зберігання, залишається недостатньо сформованим. Надзвичайно вразливим є економічний бік проблеми.
З огляду на вищевикладене виникає необхідність проведення наукових досліджень щодо сучасного характеру регіональних особливостей формування ринку молока та молочної продукції, динаміки структурних змін у розвитку виробництва і на цій основі обґрунтування основних напрямів та параметрів розвитку ринку молока та молочної продукції на найближчі роки і середньострокову перспективу. Вирішення цих питань особливо важливо для Вінницької області, оскільки виробничий потенціал молокопродуктового підкомплексу регіону за умови ефективного його використання, може задовольнити як власну потребу в молоці та молочній продукції, так і потреби інших регіонів.
Питанням розвитку молочного скотарства і виробництва молока, теоретичним і практичним аспектам формування та функціонування ринку молока та молочної продукції присвячено ряд наукових праць вчених економістів-аграрників. Серед них наукові розробки Бойка В.І., Березівського П.С., Ільчука М.М., Камілової С.Р., Канінського П.К., Коржинського М.П., Месель-Веселяка В.Я, Макаренка Ю.М., Мостенської Т.Л., Саблука П.Т., Пархомця М.К., Шкільова О.В., Шпичака О.М. та інших учених. Разом з тим потребують подальшого дослідження питання щодо розвитку молочної галузі, шляхів відтворення поголів’я, структури стада в різних категоріях господарств, концентрації виробництва та його міжгалузевої інтеграції в сучасних ринкових умовах. Ці ж проблеми стосуються і кожного окремого регіону, зокрема щодо адаптації молочної галузі до економічних, агроекологічних, соціальних та інших умов. Залишаються недостатньо вивченими особливості функціонування молокопереробних підприємств, позитивні та негативні тенденції їх розвитку. Не приділено поки що належної уваги проблемам забезпечення якості та безпеки молочної сировини і молочних продуктів.
Науково-теоретична та практична значимість невирішених проблем обумовила вибір теми, її актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота здійснювалась у контексті виконання тематичного плану відділу продовольчих ресурсів Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” за темою: “Розробити наукові основи удосконалення макро- і мікрорайонування сільськогосподарського виробництва на період до 2010 р.” (номер державної реєстрації – 0102U000258). В межах цієї програми автором обґрунтовані організаційно-економічні напрями розвитку молочного скотарства з урахуванням структурних зрушень в галузі та її регіональних особливостей.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних і методологічних положень формування ринку молока та молочної продукції та розробка пропозицій і заходів щодо напрямів його розвитку й забезпечення ефективності функціонування в регіоні.
Для досягнення зазначеної мети в роботі вирішувалися наступні завдання:
- розкрити економічну сутність поняття “ринок”, узагальнити умови його становлення, основні завдання та функції;
- визначити особливості формування та функціонування ринку молока і молочної продукції, враховуючи як регіональні аспекти його розвитку, так і участь України у світовому ринку молочної продукції;
- здійснити комплексну оцінку стану молочного скотарства у Вінницькій області та його економічної ефективності;
- визначити проблеми молокопереробних підприємств регіону, зокрема особливості їх діяльності в сучасних умовах, міжгалузевих відносин і формування ресурсів сировини;
- проаналізувати рівень споживання молока та молочної продукції в регіоні, виявити основні тенденції у формуванні попиту на продукцію;
- обґрунтувати основні прогнозні параметри розвитку ринку молока та молочної продукції у Вінницькій області на перспективу;
- запропонувати шляхи підвищення якості молока та молочної продукції та розробити пропозиції щодо виробництва екологічно чистого молока в регіоні.
Об’єкт дослідження – процес формування і функціонування ринку молока та молочної продукції у Вінницькій області; суб’єкти ринку молока та молочної продукції області: сільськогосподарські підприємства різних форм власності, особисті селянські господарства населення, які займаються виробництвом молочної сировини, молокопереробні підприємства, посередницькі структури та споживачі даної продукції.
Предмет дослідження – сукупність теоретичних, методичних і практичних положень формування та ефективного функціонування ринку молока та молочної продукції в регіоні.
Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основами дослідження є основні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань основ ринкових відносин та проблем формування і розвитку продовольчих ринків, а саме ринку молока та молочної продукції.
Джерелами інформації були: законодавчі та нормативні акти Верховної Ради й Уряду України з питань реформування вітчизняного аграрного сектору України та функціонування господарюючих об’єктів в умовах ринкових відносин, офіційні матеріали: Міністерства аграрної політики України, Державного комітету статистики України, інформація Вінницького обласного управління статистики, Вінницької обласної державної адміністрації, результати моніторингу поведінки споживачів на ринку молока та молочної продукції Вінницької області, річні звіти сільськогосподарських підприємств та молокопереробних підприємств регіону, матеріали конференцій і нарад, періодичні видання, інформаційні ресурси глобальної мережі Internet, власні спостереження автора. Враховані рекомендації керівників і спеціалістів АПК тощо.
У процесі розробки поставлених у роботі завдань використовувались такі методи економічних досліджень: статистичних групувань (при дослідженні впливу ряду чинників на ефективність виробництва), порівняльного аналізу (для зіставлення фактичних показників з прогнозованими; даних звітного та попередніх років), графічний (для наочного зображення схем та певних явищ), кореляційно-регресійного (для визначення кількісної та якісної оцінки зв'язку між показниками досліджуваного об'єкта), економіко-статистичний (для виявлення тенденцій і закономірностей розвитку ринку молока та молочної продукції), розрахунково-нормативний (при прогнозуванні чисельності поголів’я корів у сільськогосподарських підприємствах), екстраполяції (для передбачення параметрів розвитку молочного скотарства), балансовий (при обгрунтуванні балансу молока та молочної продукції), абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків і пропозицій), аналізу і синтезу, експертних оцінок та інші.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних та практичних аспектів формування і розвитку ринку молока та молочної продукції у Вінницькій області, а саме:
Вперше:
- визначено сутність і особливості формування ринку молока та молочної продукції у процесі трансформації підприємницьких структур і ринкового середовища;
- запропоновано систему управління якістю молока у сільськогосподарських підприємствах стосовно вимог міжнародних стандартів та розроблено схему розрахунку ціни на молочну сировину залежно від її якості;
Удосконалено:
- методичні підходи щодо відтворення тваринницьких ферм у сільськогосподарських підприємствах шляхом групової комплектації молочного стада на основі комплексного критерію окупності відповідних капіталовкладень;
- організаційно-економічні заходи, спрямовані на стабілізацію та подальше нарощування виробництва конкурентоспроможної сировини, стосовно внутрішнього попиту та кон’юнктури зовнішнього ринку;
Набули подальшого розвитку:
- методичні підходи щодо визначення прогнозних параметрів розвитку виробництва молока та обґрунтовано їх кількісні показники для всіх категорій господарств регіону, виходячи з їх ресурсного потенціалу на період до 2015 р.;
- заходи щодо організації виробництва екологічно чистого молока, в тому числі для потреб дитячого харчування на перспективу;
- основні положення щодо сучасних напрямів формування і використання ресурсів молока на основі маркетингової стратегії, яка передбачає орієнтацію на споживача.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що обгрунтовані пропозицій щодо ефективного функціонування ринку молока та молочної продукції в регіоні сприятимуть стабілізації й подальшому нарощуванню виробництва конкурентоспроможної продукції для забезпечення як внутрішніх потреб регіону, так і участі у зовнішній торгівлі. Одержані результати дослідження можуть бути використані науково-дослідними установами та органами державного управління при розробці комплексних регіональних і загальнодержавних програм розвитку галузі як у Вінницькій області, так і в інших регіонах України, а також в практичній діяльності сільськогосподарських та молокопереробних підприємств.
Наукові розробки автора щодо формування та розвитку ринку молока та молочної продукції використовуються в роботі Міністерства аграрної політики України. Зокрема, це стосується методики визначення прогнозних параметрів розвитку виробництва молока в різних категоріях господарств; основних підходів щодо відтворення тваринницьких ферм у сільськогосподарських підприємствах шляхом групової комплектації молочного стада; запропонованих організаційно-економічних заходів, спрямованих на стабілізацію та подальше нарощування виробництва конкурентноспроможної сировини (довідка № 16-1-5/476 від 26.07.05).
Запропоновані в дисертаційному дослідженні заходи щодо збереження та подальшого нарощування поголів’я молочних корів та його ефективного використання, методика розрахунку ціни реалізації молока залежно від його якості застосовуються в практичній діяльності СТОВ “Агрофірма “Вербка” Чечельницького району Вінницької області (довідка № 377 від 10.10.2005 р.). Пропозиції автора щодо впровадження системи управління якістю та рекомендації по удосконаленню діяльності переробних підприємств використовуються у практичній діяльності молокозаводу ЗАТ “Бершадьмолоко” (довідка № 563 від 5.01.2006 р.).
Результати дослідження знайшли відображення у розробленій відділом продовольчих ресурсів ННЦ “Інститут аграрної економіки” Програмі розвитку молочного скотарства в Україні, що виконувалась на доручення Кабінету Міністрів України від 16.04.2004 р. № 19678/0/1-05 для Комплексної програми підтримки та розвитку українського села відповідно до положень Програми Уряду “Назустріч людям” та інших.
Особистий внесок здобувача. Результати наукового дослідження, які містяться в дисертаційній роботі і виносяться на захист, є самостійною роботою автора. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались на міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання” (м. Харків, 2001 р.), Всеукраїнській конференції молодих учених економістів-аграрників “Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Київ, 2001 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Тваринництво України: селекція, технологія, ветеринарна безпека, економіка, виробництво екологічно чистих продуктів” (м. Суми, 2002 р.), Всеукраїнській науково-методичній конференції “Нові інформаційні технології в управлінні агропромисловим виробництвом” (м. Київ, 2005 р.).
Публікації. За результатами наукових досліджень автором опубліковано 12 наукових статей (9 одноосібних та 3 у співавторстві), з них 4 самостійні статті у фахових виданнях, загальним обсягом 3,3 друк. арк.
Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Робота викладена на 233 сторінках комп’ютерного тексту, містить 48 таблиць, 18 рисунків, 18 додатків та 139 джерел використаної літератури.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, предмет і об’єкт дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.
У першому розділі - “Теоретичні основи формування ринку молока та молочної продукції” – розглянуто сутність ринку, його завдання, структуру та функції, проаналізовано стан світового ринку молока та молочної продукції й визначено особливості його формування в Україні та регіоні, висвітлено методику дослідження і прогнозування розвитку ринку молока та молочної продукції.
На основі досліджень позицій різних вчених щодо сутності ринку, автор розглядає його як складну та багатогранну систему соціально-економічних відносин між усіма учасниками ринку в процесі здійснення обмінних операцій, яка носить цілісний характер, функціонує на певних ринкових законах та постійно прагне до забезпечення ринкової рівноваги. Для функціонування ринку мають бути створені такі передумови: наявність економічно та юридично незалежних суб’єктів ринкових відносин, вільне ціноутворення, конкуренція, забезпечення пріоритету споживача, розвинута ринкова інфраструктура, система державного регулювання ринку.
Серед сукупності різноманітних ринків одним із найважливіших є ринок продовольства, оскільки від його розвитку залежить стабільність продовольчого забезпечення населення, продовольчої безпеки країни в цілому, яка визначається виробничо-продуктивною потужністю агропромислового комплексу та його спроможністю вчасно реагувати на кон’юнктуру продовольчого ринку; наявністю необхідної кількості продовольчих запасів; рівнем платоспроможності населення; недопущенням експансії імпортних продовольчих товарів, виробляти які в достатніх кількостях можуть вітчизняні виробники.
Складовою частиною продовольчого ринку є його молокопродуктовий сегмент, який являє собою систему товарно-грошових відносин між виробниками молочної сировини, переробниками і споживачами, що охоплює весь суспільний відтворювальний процес, включаючи виробництво, розподіл, обмін і споживання з метою щоденного забезпечення населення найважливішими продуктами харчування та одержання (очікуваного) доходу всіма операторами ринку.
В розділі наголошується, що ринок молока та молочної продукції має ряд особливостей. В першу чергу це - малотранспортабельність і непридатність до тривалого зберігання продукції, що обумовлює локалізований характер виробництва та ринку її збуту. Для цього ринку властивий також високий рівень регіоналізації, що обумовлено природно-кліматичними та економічними умовами певного регіону. Регіональні особливості знаходять відображення у формуванні виробничого потенціалу молочного скотарства, ефективності виробництва продукції, обсягах виробництва та споживання молока на душу населення, попиті та пропозиції на внутрішньому і зовнішньому ринках, адаптації до ринкового середовища.
Характерною особливістю сучасного ринку молока та молочної продукції є різновекторність тенденцій і напрямів розвитку молочної галузі в різних категоріях господарств. Так, у сільськогосподарських підприємствах в цілому продовжується спад виробництва молока, зменшується поголів’я тощо, тоді як у особистих селянських господарствах спостерігається зростаючий інтерес до підприємницької діяльності, підвищується товарність продукції за рахунок скорочення внутрішнього споживання, зростає їх роль у забезпеченні молокопереробних підприємств сировиною. Наслідком такої ситуації є зниження загального суспільного ефекту розвитку виробництва.
У розділі проаналізовано стан світового ринку молока та молочної продукції, який свідчить, що загальний обсяг виробництва молока досяг 613,4 млн. тонн, або збільшився проти 1990 р. на 11,5%. Найбільшу його частку становить коров’яче молоко – 84,1%. Україна у 1990 р. займала досить високі позиції щодо обсягів виробленого молока серед основних країн-виробників (5,1% світового обсягу), але вони втрачені (рис. 1).
Рис. 1. Структура виробництва коров’ячого молока у світі, 2004 р.
Дослідження виявило, що нарощування виробництва молока в країнах, що розвиваються, відбувається за рахунок збільшення чисельності (Саудівська Аравія, Албанія, Еквадор, Республіка Чад, Південна Африка), а в розвинутих країнах – за рахунок підвищення продуктивності молочних корів (США, Великобританія, Швеція та інші). Високорозвинуті країни, такі як Франція, Німеччина, Італія та інші члени ЄС, що досягли достатнього рівня виробництва і споживання молочної продукції в останні роки, як правило, стали на шлях стабілізації виробництва, або навіть деякого скорочення його обсягів. Особливо зросли вимоги до якості молочних продуктів – останнім часом надається перевага свіжим, чистим, корисним, виробленим в екологічно безпечному навколишньому середовищі, зручним у використанні та споживанні. З’ясувалося, що за останні 10 років у світі відбулися суттєві структурні зміни в галузі молочного скотарства. Технологічний прогрес і стійка тенденція до інтернаціоналізації привели до прискорення скорочення чисельності дрібних ферм і росту великих підприємств по виробництву молока. Поступово більшість ферм перетворились у спеціалізовані молочні господарства, що виробляють дедалі більшу кількість молока в національних масштабах.
Отже, світовий ринок молока та молочних продуктів є відносно стабільним і сформованим. Основні тенденції світової торгівлі визначають ринок країн ЄС та Океанії. Україні ще належить відродити свій статус на цьому ринку.
В заключній частині першого розділу розглядаються методичні підходи щодо прогнозування розвитку ринку молока та молочної продукції, що передбачає сукупність наукових досліджень кількісного та якісного характеру, спрямованих на встановлення основних тенденцій розвитку ринку та пошук оптимальних рішень для досягнення цілей. Автор звертає увагу на важливість дотримання послідовності дослідження, коли кінцеві результати випливають з вихідних даних прогнозованих явищ і системного підходу, при якому ринок розглядається як система в цілому, вивчаються всі її складові та зв’язки між ними.
У другому розділі - “Економічна оцінка сучасного стану ринку молока та молочної продукції у Вінницькій області” – висвітлено зміни у виробництві та реалізації молока у різних категоріях господарств; досліджено фактори, що впливають на економічну ефективність виробництва; визначено стан і проблеми функціонування молокопереробних підприємств регіону; виявлено основні тенденції у формуванні попиту на продукцію.
Одним із вагомих донорів молочної продукції для інших регіонів України була і залишається Вінницька область. У регіоні виробляється 5,7% молока від загального обсягу виробництва в Україні, або на 110,9 тис. тонн більше проти власних раціональних потреб. За кількістю виробленого молока регіон займає друге місце, поступаючись лише Львівській області.
Загальні тенденції спаду виробництва молока не оминули й Вінницьку область. Так, проти 1990 р. обсяг виробництва молока в усіх категоріях господарств скоротився з 1276,9 тис. тонн до 771,5 тис. тонн, або майже вдвічі. Кризові явища особливо вплинули на розвиток молочного скотарства в господарствах суспільного сектора, де виробництво молока зменшилося від 948,1 тис. до 152 тис. тонн, або в 6,2 раза. За цей час у господарствах населення виробництво молока зросло з 328,8 тис. тонн до 619,5 тис. тонн, або на 88,4%. Якщо у 1990 р. ними вироблялося 25,7% молока від загального його обсягу, то в 2004 р. ця частка становила 80,3%. Вирівнювання динамічних рядів за допомогою рівняння прямої виявило, що в середньому за аналізований період виробництво молока в усіх категоріях господарств регіону щорічно зменшувалося на 31,1 тис. тонн, в тому числі в сільськогосподарських підприємствах – на 50,4 тис. тонн, у господарствах населення відмічається щорічне збільшення на 19,3 тис. тонн (рис. 2).
Рис. 2. Динаміка виробництва молока за різними категоріями господарств
Вінницької області, 1990-2004 рр.
Така різниця обумовлена відповідним співвідношенням поголів’я корів і їх продуктивності в динаміці. Поголів’я корів у всіх категоріях господарств Вінницької області за аналізований період зменшилось на 41,5%. Особливо негативні зміни відбулися у сільськогосподарських підприємствах, де залишилось 19,1% поголів’я корів. Аналіз розподілу поголів’я корів за формами господарств показав, що 74,7% його загальної чисельності в останній період знаходиться у господарствах населення, тоді як у 1990 р. в них утримувалося 28% корів.
Проведені дослідження свідчать, що відмінності в рівні розвитку молочного скотарства в окремих категоріях господарств характеризуються не тільки змінами чисельності поголів’я, але і її продуктивності. Факторний аналіз динаміки виробництва молока в суспільному секторі показав, що його зменшення у 2004 р. на 95,3% порівняно з 1990 р. відбулося за рахунок зменшення поголів’я корів та на 4,7% -– внаслідок зниження надоїв (з 3015 до 2383 кг). У господарствах населення – 51,9% приросту молока за ці роки отримано за рахунок збільшення поголів’я корів і 48,1% – внаслідок підвищення надою (з 2700 до 3473 кг).
Основними причинами зниження продуктивності корів у сільськогосподарських підприємствах стали погіршення годівлі худоби, незбалансована структура раціону та скорочення витрачання кормів у розрахунку на одну голову худоби. Зокрема, що стосується останнього, то у 1990 р. в розрахунку на 1 голову було витрачено 51,6 ц корм. од., у 2001 р. - 38,8, у 2003 р. - 34,3 ц корм. од.
У роботі досліджено питання товарності молока, як показника, що характеризує суспільне значення виробництва, його ринкову спрямованість. В цілому по всіх категоріях господарств регіону у 2004 р. товарність становила 72,2%. В регіоні виявлено таку характерну особливість – різкий ріст товарності молочної сировини в господарствах населення. Так, якщо у 1998 р. ними було реалізовано 23% виробленого молока, у 2000 р. – 44%, то в 2004 р. – 71%. Є підстави вважати, що “вільні ресурси” молока, які мало населення, практично вичерпані, а товарність продукції досягла майже оптимального рівня (табл. 1). У цілому ріст продажу молока господарствами населення можна розглядати як позитивний факт, однак, в окремих випадках він стосується вже проблеми достатності його для споживання самим виробником.
Таблиця 1
Товарність молока за категоріями господарств, %
Рік | По Україні | По Вінницькій області
Всі категорії госпо-дарств | в тому числі: | Всі категорії госпо-дарств | в тому числі:
сільсько-госпо-дарські підприєм-ства | господ-дарства насе-лення | сільсько-госпо-
дарські підприєм-ства | господ-
дарства населення
1998 | 42,5 | 69,2 | 26,3 | 42,9 | 72,5 | 23,2
1999 | 42,6 | 68,8 | 28,3 | 44,2 | 69,4 | 28,6
2000 | 47,6 | 73,2 | 37,3 | 51,5 | 67,8 | 44,1
2001 | 53,9 | 77,1 | 45,3 | 60,3 | 72,7 | 54,7
2002 | 48,0 | 73,7 | 39,7 | 55,6 | 68,1 | 50,7
2003 | 51,1 | 74,4 | 45,5 | 62,8 | 67,4 | 61,0
2004 | 57,2 | 80,4 | 52,0 | 72,7 | 75,1 | 71,1
Важливим питанням, що досліджувалося в даному розділі роботи, є шляхи використання виробленого молока. Основним каналом реалізації для всіх категорій господарств є продаж переробним підприємствам. Питома вага цього каналу за останні п’ять років зросла в сільськогосподарських підприємствах до 92,9%, в господарствах населення – до 83%, або на 30,8%.
При розгляді стану молочної галузі вивчалися основні причини занепаду молочного скотарства та збитковості галузі. Із 481 господарств області, які займались виробництвом молока, прибуток від його реалізації отримали 154 господарства, або 32%, решта мали збиток. У цілому по сільськогосподарських підприємствах в 2004 р. рівень збитковості становив 2,4% (табл. 2).
Таблиця 2
Групування сільськогосподарських підприємств Вінницької області залежно від
рівня рентабельності молока, 2004 р.
Групи за рівнем рентабель-ності (збитковості) молока, % | Кіль-кість госпо-дарств у групі | Чисель-ність поголів’я корів на 1 госп., гол | Надій молока на корову, кг | На 1 ц молока | Рівень рента-бельності (збитко-вості),
% | Товар-ність молока,
%
затрати праці, люд.-год. | повна собіва-ртість, грн. | ціна реалі-зації, грн.
І до –60 | 42 | 63 | 959 | 25,7 | 244,1 | 63,4 | -74,0 | 58,7
ІІ - 60-40 | 83 | 81 | 1316 | 20,6 | 130,3 | 66,0 | -49,3 | 65,6
ІІІ - 40-20 | 98 | 116 | 1820 | 16,1 | 99,7 | 69,7 | -30,0 | 69,3
IV – 20-0 | 104 | 139 | 2400 | 12,5 | 82,9 | 75,4 | -9,0 | 72,1
V 0-20 | 88 | 170 | 2783 | 10,0 | 71,5 | 79,6 | 11,4 | 78,8
VI 20-40 | 33 | 174 | 3332 | 8,9 | 62,9 | 82,7 | 31,5 | 76,6
VII понад 4024 | 188 | 3684 | 6,4 | 52,6 | 88,1 | 67,5 | 80,5
Всього по регіону | 472 | 128 | 2386 | 11,8 | 79,8 | 77,8 | -2,4 | 74,4
Показники таблиці 2 дають підстави зробити певні висновки. Перший з них полягає в тому, що значна частина з наявних, в основному дрібнотоварних сільськогосподарських підприємств, з різних причин мають високу собівартість і відповідно високий рівень збитковості. З іншого боку, простежується цілком очевидний факт, що обсяг виробництва і його ефективність у кращих господарствах визначається в першу чергу не кількістю корів (170-190 голів по V-VII групах), а їх продуктивністю. Тобто потенційні можливості значної кількості підприємств щодо збереження галузі і нарощування виробництва ще не втрачено.
Проведений аналіз результативних показників у господарствах різних організаційно-правових форм регіону виявив, що більш ефективним було виробництво молока в приватних підприємствах, рівень рентабельності яких у 2004 р. становив 3,5%. Збитковими залишаються господарські товариства та сільськогосподарські виробничі кооперативи. Проте робити висновки про ефективність тієї чи іншої форми господарювання поки що передчасно, оскільки недостатнім є період їх роботи.
Взагалі низька ефективність у сільськогосподарських підприємствах зумовлена тим, що темпи зростання витрат на виробництво молока перевищують темпи підвищення реалізаційної ціни за нього. Дослідження впливу собівартості виробництва молока на економічну ефективність молочного скотарства виявили, що рентабельним виробництво молока стає при собівартості 1 ц менше 70 грн.
Основними проблемами функціонування молокопереробних підприємств регіону є істотне зменшення надходження молока на переробку. Якщо в 1990 р. на переробні підприємства надійшло 919,6 тис. т молочної сировини, то в 2004 р. – 470,6 тис. т, або на 48,8% менше. Значні зміни відбулися і в структурі надходжень молока. Так, у 1990 р. основними постачальниками молочної сировини були сільськогосподарські підприємства, які реалізували на переробку 96,9% виробленого молока. Починаючи з 2000 р. більша частина молочної сировини (59,6%) надходить від господарств населення, а в 2004 р. питома вага їх становила 77,5%.
У результаті дослідження встановлено, що на роботу переробних підприємств негативно впливають: зміна структури сировинної зони, що змушує доставляти молочну сировину з відстані понад 200 км; низька якість молока - лише 20,5% закупленої сировини відповідає вимогам вищого ґатунку нового ДСТУ 3662-97; сезонний характер надходжень молочної сировини протягом року (у весняно-літній період підприємства заготовляють 66,3% молока); низький рівень використання виробничих потужностей заводів (20-40%); фізичне та моральне зношення основних фондів галузі (знос основних виробничих фондів підприємств галузі перевищує 50%). В останні роки відбувається поступове витіснення з ринку невеликих молокозаводів з майбутнім їх викупом більш потужними операторами, які використовують придбані підприємства для таких цілей: виробництва молочних продуктів для місцевих потреб; виробництва одного класу продукції; збору та поставки молочної сировини на основний завод. На переконання автора, такий процес відбуватиметься і в майбутньому, що може призвести до створення потужних за обсягами виробництва та фінансовими можливостями молочних холдингів та корпорацій. Це в цілому сприятиме прискоренню процесів концентрації в молочній галузі, розширенню асортименту та підвищенню якості продукції, задоволенню зростаючих вимог споживачів.
Не зважаючи на невирішеність багатьох проблем галузі, роль та значення молокопродуктового підкомплексу регіону залишаються високими. Зокрема, це стосується тваринного масла, питома вага якого в загальному обсязі виробництва по Україні у 2004 р. становила 19,2%. Відносно висока частка і незбираного молока (3,9%) та сирів (6,8%).
У розділі приділено увагу питанням рівня споживання молочної продукції населенням регіону. З’ясовано, що фактичне споживання молока та молочної продукції у 2004 р. становило 230,8 кг в розрахунку на душу населення, що на 40,8% нижче рекомендованої норми. Значно вплинув на зменшення споживання обмежений платоспроможний попит населення, який вирішальною мірою залежить від рівня грошових доходів. Встановлено, що основним джерелом грошових доходів населення у 2004 р. була заробітна плата, питома вага якої в структурі грошового доходу становила 41,6%. Розмір заробітної плати у сім’ях Вінницької області в 2004 р. був меншим, ніж у середньому по Україні на 144 грн., або на 65,6%. Групування домогосподарств регіону за рівнем середньодушових сукупних витрат виявило, що із зростанням грошових доходів у середньому на душу населення в місяць у 4 рази (від 90 до 360 грн.), споживання молока та молочних продуктів збільшилося в 7,2 раза (від 3,8 до 27,5 кг). Тобто потреба населення в молоці та молочній продукції, що відповідає рекомендованій нормі, в подальшому може бути задоволена при збалансованості платоспроможності населення та роздрібних цін на продукцію.
У третьому розділі – “Перспективи розвитку ринку молока та молочної продукції у регіоні” – розглядаються можливості розвитку галузі в регіоні, виходячи з існуючого макро- і мікросередовища; розроблено організаційно-економічні заходи, спрямовані на стабілізацію та подальше нарощування виробництва конкурентоспроможної сировини, та інші питання.
Дослідження будь-якого продовольчого ринку з позиції оцінки динаміки пропозиції, попиту і конкурентоспроможності виробництва в сучасних умовах обумовлює необхідність враховувати сукупність об’єктивних умов, які склалися на період розробки прогнозу. Принципове положення полягає в тому, що кожний сектор молочної галузі має розглядатися з позиції тих чинників, які впливають на розвиток процесів.
Визначення виробничого потенціалу молочного скотарства регіону на період до 2015 р. базувалося на відповідних методичних підходах з урахуванням різновекторності розвитку галузі в різних категоріях господарств. Зокрема, було враховано, що за останні роки в особистих селянських господарствах змінилися тенденції щодо утримання ВРХ і корів – закінчився період його нарощування. Тому в роботі прогнозується зменшення поголів’я корів у межах 10%, що в 2015 р. становитиме 156,8 тис. голів. Щодо продуктивності корів у цьому секторі, то з огляду на рівень годівлі, утримання, породного складу передбачено ріст надою молока на 415 кг, що дорівнюватиме в 2015 р. – 4378 кг. Обсяг виробництва молока становитиме 693,5 тис. тонн.
Прогноз розвитку молочного скотарства у сільськогосподарських підприємствах обґрунтовано шляхом застосування традиційних методів. Зокрема, продуктивність корів визначено за допомогою коефіцієнтів темпів росту. Не зважаючи на значну строкатість цього показника протягом останніх 15 років за період 2001-2005 рр. відмічається зростання продуктивності на 705 кг, або на 32,8%, тому можна припустити, що такі тенденції збережуться і в майбутньому, а зростання відбуватиметься такими ж темпами. Виходячи з цього, середньорічний надій молока від корови в цій категорії господарств становитиме в 2015 р. 4024 кг, або збільшиться на 41% порівняно з 2005 р. Щодо визначення чисельності поголів’я корів, то тут був використаний розрахунково-нормативний метод, який полягає у застосуванні відповідних нормативних параметрів по основних статтях руху поголів’я корів. За розрахунками, чисельність поголів’я корів за рахунок власного відтворення може збільшитися з 53,4 тис. гол. у 2005 р. до 123,1 тис. гол. у 2015 р., або в 2,3 раза. Із загальної кількості поголів’я на частку корів молочного напряму припадатиме 90%, м’ясного – 10%. Для збереження та подальшого нарощування поголів’я корів у сільськогосподарських підприємствах у роботі запропоновано такі заходи: розширення спрямованого вирощування ремонтного молодняку худоби, введення в основне стадо до 30 і більше первісток у розрахунку на 100 корів, наявних на початок року; збільшення надходження на товарні молочні ферми ремонтного молодняку із племінних господарств; закупівля теличок від високопродуктивних корів у населення; зміцнення кормової бази.
Розраховані щорічні прогнози розвитку молочного скотарства у сільськогосподарських підприємствах та господарствах населення дозволили вийти на такий кінцевий результат. Виробництво молока у всіх категоріях господарств Вінницької області становитиме в 2015 р. 1102,7 тис. тонн, або збільшиться порівняно з 2005 р. на 63,7%. Питома вага господарств населення залишатиметься домінуючою, їх частка у структурі виробленого молока становитиме 62,9%, частка сільськогосподарських підприємств – 37,1%.
Одержано відповідні прогнозні показники і в мікрорегіональному розрізі, в яких враховано існуючі потужності молокопереробних підприємств, їх розташування та створення оптимальних сировинних зон (рис. 3).
Рис. 3. Прогнозовані обсяги виробництва молока всіма категоріями господарств Вінницької області по районах у 2015 р., тис. тонн
На основі прогнозів обсягу виробництва молочної сировини розраховано баланс молока та молочної продукції. Згідно з балансом, передбачувані параметри розвитку ринку молока та молочної продукції регіону такі: пропозиція молока в 2015 р. становитиме 1102,7 тис. тонн; загальна пропозиція молока повністю формуватиметься за рахунок власного виробництва; частка імпорту дуже незначна – 0,1%; виробництво молока на душу населення – 659 кг, а споживання – 357; загальний попит – 1103,7, частка експорту в ньому – 36%.
У роботі розроблено методичні підходи щодо відтворення тваринницьких ферм у сільськогосподарських підприємствах, які полягають у груповій комплектації стада за рахунок разової закупівлі телиць або нетелей у племінних господарствах області й України при відповідному довгостроковому пільговому кредитуванні та запровадженні дотацій з боку держави. Автор вважає, що найбільш доцільно поповнювати ферми, в яких стадо на сучасному етапі налічує 100 і більше корів, тобто використати для його прискореного відтворення існуючі приміщення. Це дасть можливість обмежитись витратами лише на придбання племінної худоби (нетелей) і скоротити окупність проекту до 3 років, тоді як за умови будівництва і реконструкції ферми строк окупності становить в середньому понад 5 років.
Структуризація загального стада молочних корів за кількістю їх поголів’я в господарстві передбачає, що 200 підприємств, що становитимуть 50% до загальної їх кількості, утримуватимуть 79,2 % поголів’я корів та вироблятимуть 81,8% обсягу молочної сировини.
В розділі розглянуто широкий спектр різних положень, що стосуються якості та безпеки молочної продукції, як основного критерію, що визначає попит сучасного споживача. Встановлено, що висока якість молока досягається при формуванні відповідного стада корів, повноцінній годівлі, розвитку селекційно-племінної справи в господарстві, дотриманні санітарно-гігієнічних вимог, раціональній організації доїння тощо. Максимального ефекту досягають, як правило, лише при дотриманні всіх елементів технологічного циклу.
В роботі запропоновано механізм матеріального стимулювання підвищення якості молочної сировини. Запровадження нового ДСТУ 3662-97 “Молоко коров’яче незбиране. Вимоги при закупівлі” обумовлюють необхідність врахування якісних параметрів молочної сировини при визначенні закупівельної ціни. Згідно з галузевими рекомендаціями, розробленими Мінагрополітики України, співвідношення вартості жиру та білка в структурі ціни за 1 ц молока встановлюється на рівні 40:60% або 1:1,5, що зумовлено фактичним співвідношенням їх вартості в молочній продукції з урахуванням ринкових цін. Виходячи з цього автором встановлено базисну ціну (134 грн.) на молоко першого ґатунку базисних норм вмісту в ньому білка (3,0%) та жиру (3,4%) з таким розрахунком, щоб вона забезпечувала 15% рентабельності господарств. Це дозволило визначити вартість 1% жиру (15,7 грн.) і білка (26,8 грн.) та на цій основі розрахувати закупівельну ціну на молоко залежно від ґатунку та вмісту білка та жиру в ньому. Так, при базисних показниках вмісту жиру та білка в молоці ціна на нього збільшується від 84,4 грн/ц (неґатункове молоко) до 200,3 грн/ц (придатного для дитячого харчування), або в 2,4 раза. Такий підхід до ціноутворення сприятиме підвищенню економічної заінтересованості товаровиробників у виробництві високоякісної молочної продукції, особливо за вмістом білка.
Дослідження доводять необхідність і водночас можливість виробництва екологічно чистого молока в регіоні, в першу чергу для потреб дитячого харчування. Врахувавши досвід розвинутих країн стосовно виробництва екологічно чистої продукції, у дисертації визначено основні заходи, які необхідно здійснити на Україні: прийняття Закону про екологічне сільське господарство; виділення екологічно чистих територій; створення центру по екологічному сільському господарству; підбір та застосування екологобезпечних технологій, видів техніки та системи ведення тваринництва; підготовка спеціалістів з виробництва цієї продукції; інформування всіх учасників ринку екологічно чистої продукції; розширення наукових досліджень з екологічних аспектів сільського господарства тощо. Автором визначено мінімальну потребу в обсягах екологічно чистого молока для дитячого харчування у регіоні та в цілому по Україні, з урахуванням демографічних показників та нормативів споживання сухої молочної суміші дітьми до 1 року. За розрахунками, вона становить у Вінницькій області 4,2 тис. тонн, в Україні – 119,6 тис. тонн.
У сільськогосподарських підприємствах пропонується застосування комплексної системи управління якістю, яка є частиною системи внутрішньогосподарського управління та дає змогу контролювати й координувати процеси планування, забезпечення і постійного поліпшення якості. При цьому якість трактується не стільки як якість виробленої продукції, а як якість роботи підприємства в цілому, що охоплює управління всіма аспектами його діяльності. Основні елементи та функції комплексної системи управління якістю зображено в таблиці 3.
Таблиця 3
Функції комплексної системи управління
