ПРИАЗОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кленін Олег володимирович

УДК 658:330.142:336.47

Вдосконалення механізму відтворення основного капіталу промислових підприємств

Спеціальність 08.06.01 – Економіка, організація

і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Маріуполь - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Приазовському державному технічному університеті

Міністерства освіти і науки України (м. Маріуполь)

Науковий керівник - | кандидат економічних наук, доцент

Омельченко Людмила Сергіївна,

Приазовський державний технічний університет Міністерства освіти і науки України,

завідувачка кафедри фінансів та банківської справи

Офіційні опоненти: |

доктор економічних наук, професор

Аптекар Савелій Семенович,

Донецький державний університет економіки та торгівлі ім. М. Туган - Барановського Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри інвестиційного менеджменту;

кандидат економічних наук

Верескун Михайло Вікторович ,

Приазовський державний технічний університет Міністерства освіти і науки України,

доцент кафедри економіки підприємств;

Провідна установа – | Тернопільський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України (м.Тернопіль), кафедра економіки підприємств і корпорацій.

Захист відбудеться “10” березня 2006 року об 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К12.052.02 у Приазовському державному технічному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою:

87500, м. Маріуполь Донецької обл., вул. Університетська, 7.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Приазовського державного технічного університету Міністерства освіти і науки України за адресою:

87500, м. Маріуполь Донецької обл., вул. Університетська, 7.

Автореферат розісланий “10” лютого 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.М. Колосок

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Інноваційно орієнтований та ефективний розвиток підприємств є передумовою економічного зростання будь-якої сучасної країни. Ця обставина вимагає інвестиційного забезпечення та державного стимулювання своєчасного відновлення зношених і застарілих основних засобів на підприємствах. Обсяги та доступність традиційних джерел фінансування оновлювальних процесів, таких як власні кошти, бюджетне фінансування, банківські кредити, не задовольняють інвестиційні потреби промислових підприємств у здійсненні широкомасштабного оновлення основного капіталу. Тому важливим завданням стає удосконалення використання як традиційних так і нетрадиційних джерел і форм фінансування відтворювальних процесів у промисловості.

Розробці науково-методичних засад управління процесом відтворення основних засобів присвячені роботи багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, таких, як: С.С. Аптекар, Д.А. Баранов, А.Батиста, М.Г. Белопольський, В.Ю. Будавей, М.Ф. Ван Бреда, Н.Г. Виговська, А.Л. Гапоненко, З.С. Дорогунцев, Р.М. Колегаєв, Ф.В. Лутц, Ю.І. Любімцев, В.Міщенко, К. Маттерн, Ф. Мелліс, Г.А. Олександров, П.А. Орлов, О.В. Савчук, А.Е. Фукс, Е.С. Хендеріксен, К. Хітчинг, ін. Однак, незважаючи на значну кількість наукових праць та істотні досягнення в цій галузі знань, низка завдань теоретико-методичного забезпечення процесу відтворення основного капіталу промислових підприємств розроблена не досить повно, а тому вимагає уточнення і розвитку.

Важливим фактором активізації відновлювальної діяльності, спрямованими на підвищення фінансової зацікавленості підприємств у здійсненні інвестицій в оновлення основних засобів, є лібералізація їх амортизаційної політики. Серед нетрадиційних форм фінансування відтворювальних процесів виробництва окреме місце посідає лізинг, який відкриває нові можливості для вирішення проблеми оновлення основного капіталу. Тому важливим завданням постає обґрунтування доцільності сукупного використання різних джерел та поєднання їх у єдиний механізм відтворення основного капіталу.

Актуальність означених завдань та необхідність проведення подальших досліджень з метою активізації інвестиційних процесів в промисловості України зумовили вибір теми, мети, задач та структури дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в Приазовському державному технічному університеті Міністерства освіти і науки України згідно з планами науково-дослідних робіт кафедри “Облік та аудит” у рамках теми “Аналіз стану та розробка пропозицій по оптимізації фінансово-господарської діяльності підприємства” (номер державної реєстрації 0104U004689), де дисертант брав участь, як співвиконавець. Внеском автора в розробку цієї теми є удосконалення елементів механізму відтворення основного капіталу промислових підприємств.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є узагальнення і розвиток теоретичних і методологічних основ, а також розроблення практичних рекомендацій щодо забезпечення підвищення ефективності функціонування механізму відтворення основного капіталу промислових підприємств.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані і послідовно вирішені наступні задачі:

визначена сутність основного капіталу та процесу його відтворення;

визначено зміст і сутність технологій лізингу та виявлено можливості їхнього застосування для відтворення основного капіталу вітчизняних промислових підприємств;

оцінено відомі форми лізингу з метою виявлення найбільш придатних для застосування в процесі відтворення основного капіталу промислових підприємств;

визначені існуючі методики оцінки ефективності лізингу;

визначені засади реформування державної амортизаційної політики в Україні;

узагальнено основні проблеми, які доводиться вирішувати промисловим підприємствам України в умовах розмежування вітчизняної практики нарахування амортизації;

удосконалено методику оцінки ефективності використання технологій лізингу;

визначено методичний підхід до обґрунтування амортизаційної політики підприємства в умовах її лібералізації;

розроблено методичні рекомендації щодо інформаційно-организаційного забезпечення обґрунтування управлінських рішень в процесі управління механізмом відтворення основного капіталу промислових підприємств.

Об’єктом дослідження є процеси відтворення основного капіталу промислових підприємств.

Предметом дослідження є методи забезпечення підвищення ефективності функціонування механізму відтворення основного капіталу промислових підприємств.

Методологія і методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод пізнання дійсності, системний підхід до вивчення господарських процесів, фундаментальні положення економічної теорії, макро- та мікроекономіки.

Багатоаспектність явища, що аналізується, обумовила необхідність комплексного використання у роботі різноманітних методів дослідження. Основними з них є: абстрактно-теоретичний, аналізу і синтезу, що були використані при узагальненні теоретико-методологічних положень, опрацюванні практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму відтворення основного капіталу промислових підприємств. Метод порівняння, метод експертних оцінок було використано для аналізу системи амортизації промислових підприємств та визначення найбільш прийнятної для промислових підприємств форми використання лізингу.

Дисертацію виконано на основі аналізу даних про роботу українських промислових підприємств, матеріалів монографічних досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених, а також нормативних документів, які регламентують роботу промислових підприємств всіх форм власності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретичних положень, методичних підходів і практичних рекомендацій щодо обґрунтування оптимальних способів відтворення основного капіталу промислових підприємств шляхом ефективного використання технологій лізингу і оптимізації амортизаційної політики, що дозволить здійснювати своєчасне розширене відтворення основного капіталу промислових підприємств.

Вперше

розроблена система вдосконалення механізму відтворення основного капіталу промислового підприємства шляхом сукупного узгодженого використання обґрунтованої амортизаційної політики і технологій лізингу;

Удосконалено:

теоретичну і методичну базу оцінки ефективності здійснення лізингу шляхом визначення в якості основного оціночного фактору розміру ставки комісійної винагороди лізингодавцю за надані лізингові послуги, що дозволило урахувати інтереси лізингодавця і лізингоотримувача;

методичний підхід до визначення оптимальної швидкості нарахування економічної амортизації шляхом врахування оптимального терміну експлуатації основних засобів, що дозволило забезпечити можливість обліку дійсних темпів зношення основних засобів;

методичний підхід до визначення оптимальної швидкості нарахування фіскальної амортизації шляхом врахування фінансового стану та вимог діючого законодавства, що дозволило здійснювати обґрунтований вибір системи амортизації;

Одержали подальший розвиток:

обґрунтування, шляхом використання експертного методу, приоритетного застосування в господарській практиці промислових підприємств зворотного та міжнародного лізингу, що дозволяє проводити оновлення значної частки основного капіталу промислових підприємств без застосування великої кількості власних фінансових ресурсів.

понятійний апарат, шляхом введення наукового терміну “технологія лізингу”, під яким розуміється сукупність форм лізингу і організаційних заходів, спрямованих на їх впровадження, що дозволяє чітко і повно визначити механізм реалізації лізингового контракту.

Практичне значення отриманих результатів дисертаційної роботи полягає в тому що, їх впровадження забезпечить підвищення ефективності функціонування механізму відтворення основного капіталу промислових підприємств шляхом оптимізації використання власних і залучених інвестиційних ресурсів через обґрунтування амортизаційної політики і вдосконалення методики оцінки лізингових угод. Теоретичні положення дисертаційної роботи доведено до рівня конкретних практичних пропозицій і рекомендацій, які використовуються на промислових підприємствах.

Отримані в дисертаційній роботі результати та рекомендації були використані на підприємствах ВАТ “Електропобудприлад” (довідка № 2440 від 28.11.05 р.), ВАТ “ММК ім. Ілліча” (акт-довідка № 110/172 від 30.01.06 р.), ДП “УкрНДІметалургмаш” (акт-довідка від 02.12.05 р.) що дозволило отримати підприємствам сумарний економічний ефект у розмірі 129 тис. грн.

Результати наукового дослідження використовуються у навчальному процесі при підготовці студентів у Приазовському державному технічному університеті МОН України при викладанні дисциплін: “Інвестування”, Фінансовий менеджмент”, “Фінанси підприємств” (довідка № 73/102-176 від 03.01.06 р.).

Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні розробки, висновки та рекомендації, які містяться у роботі, одержані автором самостійно на основі вивчення, аналізу та узагальнення теоретичного та практичного матеріалу.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи були викладені у доповідях та обговорювалися на всеукраїнській науково-практичній конференції “Економічні проблеми промислового розвитку в Україні” (Донецьк, лютий 2005р.); міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції” (Львів, травень 2005р.); міжнародній науково-практичній конференції “Управління підприємством: проблеми та шляхи вирішення” (Ялта, жовтень 2005 р.).

Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковано 6 наукових праць загальним обсягом 1,976 ум.-друк. арк., які особисто належать автору, з них 4 – у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 1,677 ум -друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 185 сторінках, списку використаних джерел із 162 найменувань на 17 сторінках, містить 9 таблиць та 8 рисунків на 11 сторінках, 4 додатки на 4 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертаційній роботі розвинуто теоретичні положення, розроблено методичні підходи й практичні рекомендації щодо удосконалення механізму відтворення основного капіталу промислових підприємств, що спрямовані на підвищення ефективності його функціонування.

Розділ 1. Теоретичні основи ефективності використання основного капіталу промислових підприємств. Побудова ринкової економіки і нова економічна ситуація цілком закономірно зумовлюють уточнення окремих економічних категорій та термінів. Одним з таких термінів є “основний капітал”. Проведені дослідження дозволили встановити, що основний капітал промислового підприємства – це основні засоби, нематеріальні активи та земельні ресурси, які використовуються у виробничій діяльності протягом тривалого періоду з метою одержання доходу.

Для нормального функціонування підприємству необхідно, щоб постійно відбувалося відтворення його основного капіталу. Але оскільки до складу основного капіталу ми відносимо крім основних засобів ще й землю та нематеріальні активи, категорія “відтворення основного капіталу” також потребує уточнення. Проведені дослідження дозволили зробити висновок, що відтворення основного капіталу – це процес безперервного відшкодування вартості основних засобів та нематеріальних активів за рахунок амортизаційного фонду, їх оновлення на новій технічній, технологічній та програмній основі, а також зростання вартості основного капіталу за рахунок частини створеного додаткового продукту. В роботі обґрунтовано, що вивчення ефективності використання основного капіталу на базі тільки часткових показників не забезпечить створення загального уявлення про ефективність використання останнього, так як і використання лише загальних показників не дасть змогу показати складові, які вплинули на його ефективність.

Під фінансовим забезпеченням відтворного процесу в роботі розуміється покриття витрат за рахунок фінансових ресурсів, акумульованих суб’єктами господарювання і державою. Визначено, що джерелами відтворення основного капіталу є власні, позичкові та залучені (надані) ресурси. Результати проведених досліджень доводять, що самофінансування відтворення основного капіталу промислових підприємств здійснюється, в основному, за рахунок амортизаційних відрахувань та чистого прибутку. Усі інші власні внутрішні джерела відтворення основного капіталу, або незначні, або взагалі не використовуються.

Проведений аналіз літературних джерел свідчить про відсутність серед вчених економістів єдності щодо визначення терміну “амортизація”. В даній роботі під амортизацією розуміється зменшення вартості основних засобів та нематеріальних активів у результаті її перенесення на вироблену продукцію частинами у міру нарахування амортизаційних відрахувань, з метою забезпечення їх відтворення у майбутньому.

Для задоволення потреби у фінансових ресурсах, крім прибутку та амортизаційних відрахувань, у більшості випадків використовуються кредитні ресурси. Але в умовах нестабільної економіки комерційні банки та комерційні фінансові компанії з небажанням йдуть на надання довгострокових кредитів, побоюючись їх неповернення, або видають їх під занадто високі відсотки.

Промислові підприємства можуть залучати капітал у вигляді кредитів не тільки в грошовій, а й товарній формі. У даному випадку товарний кредит надається за допомогою передачі підприємству інвестиційних товарів, перш за все будівель і обладнання, з наступною оплатою їх використання і можливим викупом. Тобто йдеться про оренду нерухомості і оренду обладнання, що називається лізингом.

Лізинг як засіб прискореного оновлення й переоснащення виробництва стає необхідним, як правило, тим підприємствам, які гостро відчувають потребу в інвестиціях, але мають обмеження у використанні внутрішніх ресурсів, більше того, часто неможливість оновлення представляє загрозу їх існуванню. Високий рівень морального та фізичного зносу основного капіталу українських промислових підприємств та обмеженість власних ресурсів для оновлення і розширення виробничої бази зумовлюють необхідність використання сучасних схем фінансування інвестиційної діяльності, до яких належить лізинг.

Розглянувши досвід використання лізингових технологій іноземними компаніями для вирішення проблем оновлення основного капіталу, автор дійшов висновку, що є доцільним запропонувати промисловим підприємствам України скористатись здобутками закордонних фахівців у вирішенні цього питання.

Для того, щоб чітко уявити сутність лізингових процесів та їх роль у відтворенні основного капіталу промислового підприємства, автором пропонується ввести таке поняття як “технології лізингу” під яким розуміється єдність форм лізингу та організаційні заходи їх впровадження у будь-яку галузь господарства з метою забезпечення ефективності виробничих процесів.

Розділ 2. Методичні засади оцінки ефективності використання механізму відтворення основного капіталу промислового підприємства. Першим етапом оцінки ефективності використання механізму відтворення основного капіталу промислових підприємств є дослідження можливості використання лізингу, як одного з перспективних зовнішніх джерел фінансування інвестиційних потреб промислових підприємств. Для організації на практиці цілеспрямованого використання технологій лізингу в роботі визначені основні види, форми та способи їх реалізації. Для визначення найбільш прийнятних для промислових підприємств форм лізингу проведено аналіз вище наведених форм його класифікації за методикою експертної оцінки пріоритетів порівнюваних факторів. За результатами оцінки було визначено, що для промислових підприємств України в умовах високого рівня зношеності їх основного капіталу та обмеженості власних ресурсів для ефективного їх оновлення найбільш прийнятними є зворотній та міжнародний лізинг, які не потребують одночасного вкладення значних обсягів коштів в ці процеси.

Для прийняття рішення про укладання лізингової угоди крім загальної оцінки переваг та недоліків лізингу щодо порівняння з іншими варіантами забезпечення підприємства основними фондами, необхідно провести розрахунки ефективності лізингу.

Ефективність лізингу оцінюється як лізингоотримувачем, так і лізингодавцем. Лізингоотримувачу слід визначити, чи є лізинг активу більш привабливим, ніж його покупка за власні або позикові кошти в умовах обмеженого доступу до них, а лізингодавцю необхідно розрахувати прийнятний розмір лізингових платежів, який здатен забезпечити необхідний обсяг прибутку.

Визначення ефективності лізингу передбачає проведення попереднього аналізу лізингу лізингодавцем за наступними показниками оцінки :

1)

2)

3)

В роботі проведено аналіз відомих вітчизняних і закордонних методик оцінки ефективності лізингу, доведено, що більш доцільним є застосування методики, яка використовується у Російській Федерації, що враховує всі грошові потоки від лізингу та кредиту з урахуванням фактору часу.

Оцінювання розміру ефекту використання лізингу або кредиту як форм фінансування відтворення основних засобів пропонується проводити за весь очікуваний термін використання об’єкту лізингу на підґрунті використання методу розрахунку чистого приведеного ефекту такого рішення. З використанням такого підходу вартість лізингової операції (угоди) визначається на прирощеній основі, шляхом розрахунку чистої поточної вартості (NPV) рішення брати об’єкт майна у лізинг, а не купувати за допомогою кредиту.

Порівняльний аналіз ефективності рішення використання кредиту або лізингу з використанням зазначеного підходу може бути виповнений також на підґрунті використання критерію внутрішньої норми прибутковості (IRR), яка зазвичай характеризує рівень прибутковості конкретного інвестиційного проекту, що має вираз у дисконтній ставці, за якою накопичена вартість чистого грошового потоку стає рівною теперішній вартості інвестиційних витрат.

При розрахунку ефективності лізингу IRR може розглядатися в якості ставки післяподаткової вартості лізингового фінансування. При використанні цього критерію, розраховується розмір відсотка за яким накопичена вартість чистого грошового потоку лізингу стає рівною теперішній вартості кредитних витрат, з урахуванням особливостей оподаткування. Якщо розраховане значення показника буде меншим за кредитний відсоток після оподаткування, тоді лізинг є більш привабливим, ніж кредит. Далі визначається, чи перевищує доходність по лізингу альтернативні витрати лізингодавця, тобто чи позитивне значення NPV цієї операції.

Застосування наведеного підходу для оцінки ефективності лізингових угод має універсальний характер та може бути застосовано підприємствами будь-якої галузі, але, на погляд автора, її можна вдосконалити визначенням оптимального для обох учасників розміру ставки комісійної винагороди лізингодавцеві.

Другим етапом оцінки ефективності використання механізму відтворення основного капіталу промислових підприємств став аналіз та оцінка використання амортизації, як одного з основних внутрішніх джерел фінансування процесів відтворення.

Дослідження особливостей процесу використання амортизаційних коштів на підприємствах дозволяє зробити висновок про те, що реформування державної амортизаційної політики в Україні надало істотних змін системі зовнішнього управління відтворенням основних засобів (ОЗ): від простої прямолінійної системи амортизації до розмежування практики її нарахування відповідно на бухгалтерську та податкову складові. Головним недоліком вітчизняної законодавчої практики у цьому аспекті треба зазначити відсутність більш розгорнутого визначення економічної та податкової амортизації, їх сутності, області та мети застосування.

Доведено, що забезпечення нормального плину процесу відтворення зношених основних засобів, за умови розмежування єдиної системи нарахування амортизації відповідно на бухгалтерську та податкову, можливе лише при наявності нерозривного звязку між ними. Але на сучасному етапі розвитку вітчизняної законодавчої бази практика паралельного використання економічної і фіскальної амортизації та відповідних обліків спричиняє виникнення багатьох суперечностей, які зумовлюють неможливість формування єдиної амортизаційної політики підприємства, яка б була спроможна забезпечити одночасно оптимальні режими відтворення основних засобів та відшкодування відповідних витрат підприємства.

Отже обєктивізується необхідність відповідного розподілу єдиної амортизаційної політики підприємства у напрямках обліку відтворення ОЗ та обліку відшкодування витрат щодо їх придбання, експлуатації та поліпшення. Пропонується виділяти економічну складову амортизаційної політики, яка спрямована на забезпечення визначення дійсних темпів зменшення вартості та споживчих властивостей ОЗ, та фіскальну складову, яка відповідає за визначення темпів фінансового відшкодування ОЗ за рахунок зменшення оподатковуваного прибутку на суму амортизаційних відрахувань.

Запропоноване розділення єдиної амортизаційної політики підприємства має створити необхідні умови для забезпечення своєчасного відтворення зношених та застарілих основних засобів в сучасних умовах господарювання українських підприємств. В роботі розроблені певні рекомендації щодо процедури обґрунтування управлінських рішень у сфері відтворювальної політики вітчизняних підприємств.

Для забезпечення економічного призначення амортизаційної політики підприємства процедура обґрунтування відповідних рішень має складатися з визначення наступних елементів: дійсних темпів зменшення вартості та споживчих властивостей ОЗ; строку корисного використання (експлуатації) основних засобів; структурного складу системи нарахування економічної амортизації. Економічна складова амортизаційної політики підприємства повинна формуватися згідно загальної мети бухгалтерського обліку ОЗ – визначення дійсних темпів зменшення споживчих властивостей та вартості зношених ОЗ. Така орієнтація забезпечується: обєктивним урахуванням впливу процесів фізичного зносу та морального старіння ОЗ; розрахунками оптимального терміну експлуатації для кожного обєкту ОЗ або їх відповідного парку; застосуванням оптимальних способів відтворення ОЗ, які відповідають принципам оцінки порівняльної ефективності інвестицій.

Обґрунтування управлінських рішень у сфері фіскальної амортизаційної політики підприємства значною мірою обмежується жорстким державним регулюванням системи нарахування фіскальної амортизації. Тому процедура обґрунтування цієї складової передбачає: визначення темпів відшкодування витрат щодо придбання, утримання, експлуатації та покращання основних фондів підприємства, що не перевищують законодавчо означених меж; використання інформаційних баз бухгалтерського обліку ОЗ щодо пооб’єктного визначення оптимальних термінів експлуатації та дійсних темпів відшкодування основних засобів підприємства; забезпечення відповідності інтенсивності амортизаційних відрахувань підприємства його фінансовим результатам за певний період.

Сформульовані положення щодо реалізації науково-обґрунтованого підходу до аналізу та оцінки функціонування механізму відтворення ОЗ на сучасних українських промислових підприємствах дозволяють окреслити галузь розробки та реалізації управлінських рішень для забезпечення нормального режиму вартісного кругообігу ОЗ, формування економічної та фіскальної складової амортизаційної політики підприємства, оптимізації використання чистих грошових потоків у сфері лізингового фінансування своєчасного відновлення зношених та застарілих ОЗ.

Розділ 3. Вдосконалення організаційно-економічного механізму відтворення основного капіталу промислових підприємств. Як доведено у другому розділі роботи, важливим напрямком вдосконалення використання технологій лізингу у сфері відновлення ОЗ на підприємстві є розрахунок оптимальних сум лізингових платежів, яки є привабливими для обох сторін угоди.

У дисертації пропонується встановлювати “коридор” можливих лізингових платежів. Методологічну основу визначення граничного розміру лізингових платежів складає розподіл валового доходу, отриманого лізингоотримувачем, який здатен забезпечити взаємовигідне сполучення своїх інтересів та інтересів лізингодавця майна при певному рівні прибутку. Це означає, що після внесення лізингових платежів лізингоотримувач повинен не тільки відшкодувати виробничі витрати з виторгу від реалізації виготовленої продукції, але й отримати прибуток, необхідний для розширеного відтворення та особистого споживання. Водночас лізингодавець повинний отримати необхідні доходи, які забезпечать йому певний прибуток.

Граничний розмір лізингового платежу для лізингоотримувача – це таке його значення, коли чистий ефект лізингу (NAL) дорівнює нулю, при використанні в якості ставки дисконтування післяподаткової ціни вартості кредитного капіталу. У цьому випадку для лізингоотримувача немає ніякої різниці між лізингом та кредитом.

Граничний розмір лізингового платежу для лізингоотримувача Le визначається з наступного рівняння:

(1)

де P – ціна придбання об’єкту з вирахуванням авансового платежу;

T – податок на прибуток лізингоотримувача;

Le – розмір граничної суми лізингового платежу для лізингоотримувача;

ДEt – повна сума різниці в операційних та інших витратах у році t;

Dt – амортизаційні відрахування за період t;

SAL – очікуване значення ліквідаційної вартості об’єкту по закінченні терміну угоди лізингу;

r – ціна позикового капіталу;

ITC – сума інвестиційний податковий кредит лізингоотримувача, якщо він можливий;

N – кількість періодів, на які укладено лізингову угоду.

Граничний розмір лізингового платежу для лізингодавця визначається за умови дорівняння нулю чистого приведеного ефекту лізингу (NPVL) , при використанні в якості ставки дисконтування післяподаткової вартості позичкового капіталу, за формулою:

(2)

Тому що Lr < Le, стає можливим знайти значення лізингового платежу CF, при якому (або яких) Lr<CF<Le. У цьому випадку лізинг стає взаємовигідним як для лізингоотримувача, так і для лізингодавця.

Здійснивши аналіз прийнятих методів розрахунку економічної ефективності лізингу, ми дійшли висновку, що первинним є не визначення граничних розмірів лізингових платежів для учасників угоди, а визначення оптимального розміру ставки комісійної винагороди. Тобто найголовнішим є визначення “коридору” ставки комісійної винагороди, у межах якого буде встановлений оптимальний її розмір для всіх учасників лізингової угоди.

Граничний розмір ставки комісійної винагороди для лізингоотримувача – це такий рівень, вище якого буде вже однаковим використання лізингу чи кредиту (тобто вартість лізингових послуг не повинна бути більшою від вартості довгострокового банківського кредиту), а для лізингодавця – це рівень, нижче якого йому стає не вигідним здійснювати угоду (тобто ставка комісійної винагороди не повинна бути нижчою від ставки за банківськими депозитами).

Тому оптимальний розмір ставки комісійної винагороди повинен відповідати умові: р’< р< р”,

де р’ – мінімально можливий рівень ставки комісійної винагороди лізингодавця, при якому угода є для нього ефективною;

р – оптимальний розмір ставки комісійної винагороди, який задовольняє обох учасників лізингової угоди;

р” – максимально можливий розмір ставки комісійної винагороди лізингоотримувача, який він може сплатити лізингодавцеві.

З метою визначення оптимального розміру ставки комісійної винагороди ми пропонуємо у формулах 1 та 2 більш детально відобразити складові лізингового платежу та значення чистого ефекту лізингу дорівняти 0, тобто:

(3)

де р” – граничний розмір комісійної винагороди лізингоотримувача;

р’ – граничний розмір комісійної винагороди лізингодавця.

Тоді формула 1 матиме вигляд:

, (4)

а формула 2 виглядатиме наступним чином:

, (5)

Значення р” та р’ можливо розрахувати за допомогою модулю “Подбор параметра” з пакету програм Microsoft Excel.

Ефективне використання лізингового фінансування відновлення ОЗ повинне забезпечуватись відповідною інтенсивністю амортизаційних відрахувань на підприємстві – лізингоотримувачі. Тому другим напрямком вдосконалення механізму відтворення основного капіталу є поліпшення використання внутрішніх джерел фінансування відтворення основного капіталу промислових підприємств шляхом оптимізації амортизаційних відрахувань.

Для визначення оптимальної інтенсивності відшкодування, а отже і відтворення зношених та застарілих основних фондів, має бути визначений такий термін нарахування амортизації, який не перевищував би оптимальний термін експлуатації таких основних засобів. Інтенсивність відтворення та відшкодування зношених основних засобів залежить від дії двох головних факторів: фізичного зносу та морального зношування.

Існуючі методи визначення оптимальних термінів експлуатації основних засобів розрізняються між собою вибором критерію оптимальності та принципами вирішення поставленої мети. Найбільш придатним для визначення оптимального терміну експлуатації активної частини ОЗ підприємства вважаємо цикловий метод, сутність якого полягає у визначенні мінімальної питомої собівартості наробітку основного засобу, яка визначається шляхом співставлення витрат на придбання, експлуатацію та утримання ОЗ із його наробітком, за кожен умовний ремонтний цикл протягом усього терміну експлуатації. Зазначимо, що під умовним ремонтним циклом розуміємо період від введення в експлуатацію ОЗ до першого середнього або капітального ремонту (дивлячись на те, доцільність проведення якого з них буде мати місце раніше), та далі – від нього до наступного.

Визначення оптимального терміну експлуатації ОЗ на основі вибраного підходу, пояснюється існуванням функціонального звязку між витратами на утримання і експлуатацію основних засобів та їх наробітком, в основному завдяки підвищенню часу простоїв на ремонтах, які скорочують корисний фонд роботи ОЗ. Застосування зазначених методичних підходів надасть можливість визначення економічно доцільного строку експлуатації ОЗ з точки зору повноти урахування сукупного впливу процесів фізичного зносу та морального зношування конкретного об’єкту ОЗ, або найбільш вірогідного його значення для певної групи основних засобів однієї моделі, яка характеризується однаковими умовами експлуатації основних фондів.

Для визначення прийнятних для підприємства темпів фіскального відшкодування основних фондів за рахунок зменшення оподатковуваного прибутку на суму амортизаційних відрахувань, отримання податкової знижки, в роботі сформульовані наступні обмеження.

Відшкодування основних фондів за рахунок зменшення оподатковуваного прибутку на суму амортизаційних відрахувань (фіскальна амортизація) та одержання податкової знижки обумовлює таку максимально допустиму суму фіскальних амортизаційних відрахувань (Аmax D), за якої воно отримає нульове значення оподатковуваного прибутку та податку на прибуток.

Мінімально можливе значення інтенсивності грошового потоку від фіскальної амортизації (AminM) має відповідати інтенсивності грошового потоку від економічної амортизації. Відшкодування вартості ОЗ повільніше, ніж це відбувається згідно системи економічної амортизації, є економічно недоцільним.

Максимально можливе значення інтенсивності грошового потоку від фіскальної амортизації (AmaxM) за певний період визначається податковим законодавством.

Виконання означених умов створить надійне підґрунтя для обґрунтованого визначення прийнятної для підприємства інтенсивності фіскального відтворення основних фондів з огляду на фінансово-економічні умови його функціонування.

Проведені дослідження дозволили розробити схему оптимізації механізму відтворення основного капіталу промислового підприємства (рис.1).

Оптимізація механізму відтворення

основного капіталу

Оптимізація системи Оптимізація системи використання власних коштів використання залучених коштів

Обґрунтування раціональної Обґрунтування ефективного

амортизаційної системи використання технологій

лізингу

обґрунтування раціональних визначення пріоритетних

розмірів потоків економічної форм реалізації

амортизації технологій лізингу

обґрунтування раціональних визначення ефективності

розмірів потоків фіскальної використання технологій

амортизації лізингу

Впровадження координуючої

інформаційно-организаційної

системи

Рисунок 1. Структурна схема оптимізації механізму відтворення основного капіталу промислових підприємств.

Забезпечення нормального функціонування механізму відтворення основних фондів вітчизняних підприємств передбачає трансформацію не тільки і не стільки виробничих ресурсів, скільки управлінських. Здійснені обстеження промислових підприємств дозволили зробити висновок, що необхідність обґрунтованого підходу до формування механізму відтворення, як системи управлінських рішень щодо забезпечення нормального плину процесу відтворення зношених та застарілих основних фондів, не усвідомлюється вищим керівництвом, і заходи щодо ефективного забезпечення цього процесу не плануються.

Тому в роботі зазначається доцільність виділення у структурі управління промисловим підприємством координуючої інформаційно-организаційної системи, що зумовлюється необхідністю забезпечення прийняття обґрунтованих управлінських рішень, основу якої складають інформаційні процеси збору, зберігання, обробки та передачі даних з метою удосконалення економічного управління виробничим процесом та відповідними структурними підрозділами. Виділення такої системи дозволяє повно та своєчасно провести аналіз проблемної ситуації, сформувати цілі, обмеження, варіанти рішень та визначити їх характеристики, що створює підґрунтя для вдосконалення функціонування механізму відтворення основного капіталу промислових підприємств.

ВИСНОВКИ

1. Виходячи з аналізу та узагальнення викладених в економічній літературі теоретичних поглядів на процес використання і відтворення основного капіталу промислових підприємств, виявлено, що дані питання потребують поглибленого вивчення й уточнення окремих економічних категорій та термінів у відповідності з вимогами ринкової економіки. Виявлено, що сучасному процесу відтворення притаманні низькі темпи зростання та сповільнення оновлення основного капіталу. Це сприяло зниженню ефективності його використання. Доведено, що на промислових підприємствах необхідно сформувати відповідний механізм, який забезпечить сукупне обґрунтоване використання зовнішніх і внутрішніх джерел фінансування оновлення основного капіталу.

2. Доведено, що в умовах нерозвинутості фондового ринку і надвисокій вартості довгострокових банківських кредитів однією з перспективних форм зовнішнього фінансування інвестиційних потреб є лізинг. З метою чіткого і повного визначення механізму реалізації лізингових угод запропоновано визначення терміну “технології лізингу”, під яким розуміється органічна єдність форм лізингу та організаційних заходів щодо їх впровадження у практику функціонування промислових підприємств з метою оновлення їх основного капіталу.

3. Найбільш придатними для використання у промисловості є зворотня та міжнародна форми фінансового лізингу. Ці форми є оптимальними на сучасному етапі розвитку промисловості України в умовах гострого дефіциту власних коштів для здійснення широкомасштабного оновлення основного капіталу більшості підприємств.

4. Доведено, що для визначення ефективності лізингової угоди слід враховувати інтереси як лізингоотримувача, так і лізингодавця. Для лізингоотримувача угода може вважатися ефективною, якщо розмір ставки комісійної винагороди лізингодавцю за угодою не буде перевищувати вартість довгострокової банківської позики, а для лізингодавця – не буде перевищувати вартості банківських депозитів на фінансовому ринку.

5. Аналіз внутрішніх джерел фінансування процесу відтворення основного капіталу довів, що одним з основних джерел є амортизаційні відрахування. В умовах лібералізації державної податкової політики і розмежування вітчизняної практики нарахування амортизації щодо її економічної і податкової ролі, кожне промислове підприємство має розробити власну амортизаційну політику, спрямовану на максимізацію потоку амортизаційних платежів. Аналіз наслідків розмежування вітчизняної практики нарахування амортизації щодо її економічної та податкової ролі дав змогу визначити об’єктивну необхідність відповідного розмежування амортизаційної політики підприємства та системи нарахування амортизації. У зв’язку з цим в роботі обґрунтовано сутність, мету і функціональне навантаження економічної та фіскальної амортизаційної політики.

6. Оптимізація системи використання зовнішніх джерел фінансування відтворення основного капіталу промислових підприємств може бути здійснена за рахунок вдосконалення методики використання технологій лізингу. Виявлено, що суттєвий вплив на ефективність лізингових угод має визначення оптимального розміру ставки комісійної винагороди лізингодавцю, тому російську методику оцінки ефективності використання технологій лізингу вдосконалено розрахунком прийнятного для обох учасників лізингової угоди розміру ставки комісійної винагороди. Це дозволить розширити можливості застосування лізингу для фінансування потреб промислових підприємств у оновленні основного капіталу.

7. Оптимізувати систему використання власних коштів задля фінансування потреб підприємства у оновленні основного капіталу можна завдяки обґрунтуванню амортизаційної політики промислового підприємства, яке здійснюється у такий спосіб. На першому етапі визначається відповідність параметрів відтворювальної системи підприємства вимогам зовнішнього середовища та визначаються напрямки їх коригування. На другому етапі визначається раціональний рівень інтенсивності, форм і способів відтворення основних засобів підприємства. Третій етап передбачає запровадження інформаційно-організаційного забезпечення обґрунтованого формування амортизаційної політики підприємства.

8. Розроблений і запропонований методичний підхід до визначення раціональної інтенсивності нарахування фіскальної та економічної амортизації базується на розрахуванні оптимального терміну експлуатації основних засобів. Застосування такого підходу дозволить вітчизняним підприємствам здійснити обґрунтований вибір між прискореною та неприскореною системами нарахування амортизації у процесі бухгалтерського та податкового обліку основних засобів.

9. Ефективне функціонування механізму відтворення основного капіталу промислових підприємств можливе в разі впровадження на підприємстві координуючої інформаційно-организаційної системи. Використання розроблених у роботі рекомендацій щодо структури та організації інформаційних потоків при обґрунтуванні управлінських рішень відносно удосконалення механізму відтворення основного капіталу промислових підприємств сприятиме вирішенню основних протиріч відтворювальної системи, які можуть виникнути в процесі необґрунтованого прийняття відповідних управлінських рішень.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові статті у фахових виданнях

1. Кленін О.В. Амортизація як ресурс збільшення виробничого потенціалу підприємства Схід. – 2004.- №7(65). – С.42-44.

2. Кленін О.В. Проблеми фінансування розвитку виробничого потенціалу промислового підприємства Вісник Львівської комерційної академії: Зб. наук.праць// Львів: Видавництво ЛКА, 2005. - вип. 18 част. 2. – С.247-250

3. Кленін О.В. Дослідження ролі амортизації як джерела фінансового забезпечення відтворення основного капіталу Держава та регіони: Зб. наук.праць: Серія: Економіка та підприємництво. - Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2005. – №5. – С. –137.

4. Кленін О.В. Удосконалення механізму відтворення основного капіталу металургійних підприємств Схід. – 2006. – №1 (73). – С.10-16.

Матеріали науково-практичних конференцій

5. Кленін О.В. Фінансове забезпечення розвитку виробничого потенціалу промислового підприємства Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Економічні проблеми промислового розвитку в Україні”. - Донецьк: ІЕП НАНУ, 2005. - с.211-212.

6. Кленін О.В. Роль амортизації у процесі фінансового забезпечення відтворення основного капіталу Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Управління підприємством: проблеми та шляхи їх вирішення ”. – Севастополь: СЕТФ Дон ДУЕТ, 2005. – с.174-177.

АНОТАЦІЯ

Кленін О.В. Вдосконалення механізму відтворення основного капіталу промислових підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами. – Приазовський державний технічний університет Міністерства освіти і науки України, Маріуполь, 2006.

Дисертацію присвячено вдосконаленню механізму відтворення основного капіталу промислових підприємств. З’ясована економічна сутність капіталу та процесу його відтворення в ринкових умовах. Визначені основні показники ефективності функціонування та відтворення основного капіталу промислових підприємств. Визначені основні джерела фінансування процесу відтворення основного капіталу промислових підприємств. Визначені найбільш придатні для використання в промисловості форми лізингу. Проведено аналіз методик оцінки ефективності лізингових угод. Оцінено наслідки лібералізації державної амортизаційної політики і визначені особливості формування амортизаційної політики промислових підприємств. Підвищити ефективність механізму відтворення основного капіталу пропонується шляхом вдосконалення методики оцінки лізингових угод, розробки методичних засад формування амортизаційної політики та впровадження координуючої системи інформаційно-организаційного забезпечення.

Ключові слова: основний капітал, механізм відтворення, лізинг, амортизація, амортизаційна політика.

АННОТАЦИЯ

Кленин О.В. Усовершенствование механизма воспроизводства основного капитала промышленных предприятий. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – Экономика, организация и управление предприятиями. – Приазовский государственный технический университет Министерства образования и науки Украины, Мариуполь, 2006.

Диссертация посвящена усовершенствованию механизма воспроизводства основного капитала промышленных предприятий. Уточнена экономическая сущность категорий “капитал”, “основной капитал” и “воспроизводство основного капитала” в рыночных условиях хозяйствования. Определены основные показатели, характеризующие эффективность использования и воспроизводства основного капитала. Рассмотрены основные источники финансирования процесса воспроизводства основного капитала промышленных предприятий. Доказано, что в условиях неразвитости фондового рынка и высокой стоимости долгосрочных банковских кредитов одной из наиболее привлекательных форм внешнего финансирования инвестиционных потребностей промышленных предприятий является лизинг. Определено, что основным внутренним источником инвестиционных ресурсов являются амортизационные отчисления.

Установлено, что в современных условиях наиболее приемлемыми формами реализации лизинговых соглашения являются возвратная и международная формы лизинга. Проведен анализ существующих методик оценки эффективности лизинга, выявлена наиболее удачная методика и определены пути её совершенствования. Проведен анализ результатов либерализации государственной амортизационной политики. Сделан вывод о том, что в условиях разделения практики начисления амортизации в соответствии с её экономической и налоговой ролью, каждое предприятие должно произвести соответствующее разделение амортизационной политики предприятия и системы начисления амортизации. В работе обоснованы сущность, цель и функциональное содержание экономической и фискальной амортизационной политики.

В рамках процесса усовершенствования механизма воспроизводства основного капитала промышленных предприятий предложено улучшить методику оценки эффективности лизинга путём определения “коридора” ставок комиссионного вознаграждения, что позволит повысить качество оценки и расширить диапазон использования технологий лизинга. Предложена методика обоснования амортизационной политики предприятия с учётом необходимости разделения амортизации на экономическую и фискальную. Доказана необходимость включения в механизм воспроизводства основного капитала промышленных предприятий координирующей информационно-организационной системы.

Ключевые слова: основной капитал, механизм воспроизводства, лизинг, амортизация, амортизационная политика.

ANNOTATION

Klenin O.V. Improvement of the mechanism of reproduction of a fixed capital of the industrial enterprises. - Manuscript.

Thesis for a candidate’s degree on economic sciences by speciality 08.06.01 - Economy, organization and management of the enterprises. - Priazovsky State Тechnical University of the Ministry of education and sciences of Ukraine, Mariupol, 2006.

The dissertation is devoted to improvement of the mechanism of reproduction of a fixed capital of the industrial enterprises. The economic essence of the capital and process of its reproduction in market