НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва

Кот Ольга Вікторівна

УДК 338.28:649:332.132

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ АГРАРНОЇ СФЕРИ В РАДІОАКТИВНО ЗАБРУДНЕНИХ РЕГІОНАХ

Спеціальність 08.02.02. – економіка та управління

науково-технічним прогресом

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки

ім. Г.М. Доброва НАН України

Науковий керівник: кандидат технічних наук, старший науковий співробітник

Соловйов В’ячеслав Павлович,

Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії

науки ім. Г.М. Доброва НАН України,

заступник директора з наукової роботи, завідувач відділу

проблем інноваційного розвитку економіки

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Яцков Василь Семенович,

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України,

головний науковий співробітник відділу

сталого розвитку та екологічної безпеки

доктор економічних наук, професор

Ходаківський Євгеній Іванович,

Державний агроекологічний університет,

професор кафедри економічної теорії

Провідна установа: Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, м. Київ

Захист відбудеться 25 січня 2007 р. о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.189.01 Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії ім. Г.М. Доброва НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Шевченка, 60.

Автореферат розісланий 23 грудня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради Д 26.189.01

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник Лобанова Л.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Темпи та рівень соціально-економічного розвитку України визначаються інноваційними можливостями базових галузей національної економіки. Особливого значення набувають проблеми науково-технічного та інноваційного забезпечення аграрного сектору економіки, в якому зосереджено стратегічний капітал країни - земельні ресурси. Адже Україна як аграрна держава володіє унікальним природно-ресурсним та соціально-економічним потенціалом: сільськогосподарські угіддя охоплюють 71,2% загальної території країни, де зосереджено 24,6% площ світових чорноземів, в аграрній сфері задіяна п’ята частина трудових ресурсів та забезпечується три чверті роздрібного товарообігу продукції високоліквідного типу, тобто за формальними ознаками аграрний сектор міг би виконати роль “локомотивної галузі” національної економіки.

Суттєве загострення соціально-економічних та екологічних проблем, що охопило всі сфери суспільного життя, призвело до руйнації матеріально-технічної бази сільського господарства, зменшення обсягів виробництва екологічно чистої агропромислової продукції, погіршення якісних і кількісних параметрів природного навколишнього середовища та демографічної кризи на селі. Нагальна потреба в розв’язанні цих проблем обумовлена активізацією процесу входження України до СОТ, оскільки в сучасних умовах національні товаровиробники не спроможні конкурувати за ціновими та неціновими показниками із зарубіжними учасниками аграрного ринку.

У зв’язку з цим необхідно констатувати, що нині існує об’єктивна потреба у дослідженні інноваційного розвитку аграрного сектору економіки, зокрема, питань обґрунтування напрямів використання науково-технічного потенціалу щодо розв’язанні актуальних аграрних проблем.

Вагомий внесок у вивчення загальних проблем теорії та практики управління науково-технічною діяльністю, організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку економіки і нарощування інтелектуального потенціалу країни зробили науковці України В.П. Александрова, Ю.М. Бажал, Л.К. Безчасний, О.Т.Богорош, П.Т. Бубенко, В.М. Геєць, В.Г. Герасимчук, Г.М. Добров, І.Ю. Єгоров, В.І. Захарченко, С.М. Ілляшенко, Г.І. Калитич, Б.Р. Кияк, О.О. Лапко, Б.А. Маліцький, Л.М. Матросова., О.С. Попович, В.П. Семиноженко, В.П. Соловйов, В.І. Терехов, Л.І. Федулова В.Г. Чірков, А.А. Чухно, В.С. Яцков та інші. Серед закордонних вчених, роботи яких присвячені дослідженню науково-технологічних та інноваційних процесів, слід відзначити С. Глазьєва, П. Завліна, Н. Іванову, А. Інзельт, М. Кондратьєва, Р.Нельсона, М. Портера, Б. Санто, Б. Твісса, Р.Фатхутдінова, К. Фрімена, Й. Шумпетера та інших. Теоретико-методологічні та практичні питання формування інноваційної моделі екологічно сталого розвитку аграрного сектору економіки України розглянуто в роботах П.І.Гайдуцького, О.І. Дація, С.І. Дем’яненко, М.В. Зубця, І.І. Лукінова, О.В. Крисального, С.М. Рижука, М.В. Роїка, П.Т. Саблука, М.А. Садикова, О.О. Созінова, С.О. Тивончука, В.М. Трегобчука, Є.І. Ходаківського, О.М. Царенко та інших.

Слід додати, що аграрна сфера України опинилася в епіцентрі найпотужнішої техногенної катастрофи в історії людства. Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС забруднення зазнали щільно населені території з розвиненим сільськогосподарським виробництвом: близько 9 млн. га території 12 областей України, 3,5 млн. га сільськогосподарських угідь, 2294 населених пунктів, в яких проживає понад 2 млн. чоловік. Проблема формування ефективного механізму забезпечення екологічно сталого розвитку аграрного сектору в умовах радіоактивного забруднення відрізняється складністю та багатогранністю, її розв’язання потребує об’єднання інтелектуальних зусиль вчених різних наукових напрямів досліджень.

Теоретико-методичне та практичне значення вказаних проблем зумовило вибір теми та структурну побудову дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось в рамках тематики науково-дослідних робіт Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України, зокрема планових тем відділу проблем інноваційного розвитку економіки “Дослідження чинників підвищення ефективності інноваційної діяльності” (номер державної реєстрації 0101U002613), “Дослідження проблем комерціалізації результатів науково-технічної діяльності з метою формування умов переходу України до економіки, заснованої на знаннях” (номер державної реєстрації 0104U006357). Дисертантом виконувалися дослідження в межах проекту на замовлення Міністерства освіти і науки України “Розробка інструментарію оцінки ефективності технологічного трансферу для управління інноваційним розвитком” (ДП/97-2003, номер державної реєстрації 0103U008419). В рамках виконання Державної програми прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку України на 2004-2006 роки (Постанова КМУ від 25 серпня 2004 р. №1086) автором дисертаційної роботи виконувалися функції куратора тематичного напряму “Перспективні технології агропромислового комплексу та переробної промисловості”. Результати досліджень пов’язані з реалізацією міжнародних наукових проектів, фінансованих Міністерством закордонних справ Республіки Польщі в рамках програми закордонної допомоги країнам з перехідною економікою, а саме: “Створення сприятливих умов для розвитку інноваційних підприємств України на основі регіональних механізмів” (2005 р.), “Підвищення здатності регіональних адміністрацій в Україні у сфері стратегічного управління регіоном” (2006 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методичних засад і практичних підходів щодо вдосконалення організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку аграрної сфери в радіоактивно забруднених регіонах.

Для досягнення мети визначено такі основні завдання:

- розкрити соціально-економічну природу наукової категорії “агроінновація” з врахуванням чинників, які забезпечують сталий розвиток природного середовища;

- обґрунтувати пріоритетні напрями використання науково-технічного потенціалу для розв’язання еколого-економічних проблем аграрної сфери радіоактивно забруднених регіонів;

- дослідити особливості сучасної системи організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку аграрного сектору в радіоактивно забруднених регіонах та виявити протиріччя її застосування в умовах реформування;

- виявити сутнісні взаємозв’язки основних детермінант інноваційного розвитку аграрної сфери в системі організаційно-економічного забезпечення;

- здійснити комплексний аналіз інноваційного потенціалу аграрної сфери Житомирського Полісся як фактору її еколого-економічної реабілітації за умов радіоактивного забруднення;

- опрацювати пропозиції щодо вдосконалення організаційно-правового та інституційно-інфраструктурного забезпечення інноваційного розвитку аграрного сектору регіону через формування сприятливого інноваційно-інвестиційного середовища та створення структур інноваційного типу;

- розробити матричну модель стратегічного управління інноваційним розвитком аграрної сфери радіоактивно забруднених районів Житомирського Полісся для забезпечення оптимізації використання регіональних ресурсів.

Об’єктом дослідження є система управління інноваційним розвитком аграрного сектору економіки за умов формування ринкових відносин.

Предметом дослідження є механізм організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку аграрної сфери в радіоактивно забруднених регіонах. Дослідження конкретизовано на матеріалах аграрного сектору економіки Житомирського Полісся. Наукова гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що функціонування аграрного сектору економіки має визначатися імперативом екологічно сталого інноваційного розвитку.

Методи дослідження. Методологічну і теоретичну основу дослідження склали праці провідних вітчизняних і закордонних вчених у сфері управління інноваційним розвитком економіки. При вирішенні поставлених завдань у роботі були використані загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, серед яких: фактологічний для дослідження еволюції проблеми та наступності її розв’язання, узагальнення та групувань для класифікації агроінновацій, інституцій та інфраструктурних елементів інноваційного середовища; аналізу та синтезу при дослідженні особливостей системи організаційно-економічного забезпечення аграрного сектору, визначення критеріїв оцінки результатів реформування сільського господарства та інноваційно-інвестиційної привабливості забруднених районів Житомирщини; проблемно-орієнтований підхід при обґрунтуванні пріоритетних напрямів використання науково-технічного потенціалу; соціологічного опитування для вивчення стану та перспектив інноваційного розвитку аграрної сфери в регіоні Житомирського Полісся; статистико-економічний при аналізі науково-інноваційного потенціалу та визначення тенденцій еколого-економічного розвитку аграрного виробництва; моделювання та абстрактно-логічний при розробці матричної моделі стратегічного управління інноваційним розвитком аграрної сфери і формулювання висновків.

Інформаційною базою законодавчі й нормативні акти України; інформаційні фонди міжнародних організацій (ООН, EUROPEAN COMMISSION, ВООЗ, ЮНЕСКО); дані Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, Української державної інноваційної компанії, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; документи органів регіонального управління. В дисертації наведені результати та висновки соціологічного обстеження автора з проблем інноваційного розвитку аграрної сфери в радіоактивно забруднених регіонах, яке було проведено у формі анкетування студентів вузів Житомирського Полісся та інтерв’ювання експертів з питань управління, освіти, науки і виробництва.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі викладено наукові положення, висновки і рекомендації, які спрямовані на розв’язання конкретного наукового завдання щодо обґрунтування теоретико-методичних засад і практичних підходів до вдосконалення організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку аграрної сфери в радіоактивно забруднених регіонах. Основні результати проведеного дослідження, які характеризують наукову новизну, розкривають логіку дисертації та особистий внесок автора, полягають у наступному:

вперше:

- побудовано цілісний механізм організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку аграрної сфери в радіоактивно-забруднених регіонах, який ґрунтується на двох взаємопов’язаних та взаємозалежних структурних елементах: механізмі створення і модифікації системи організаційно-економічного забезпечення та власне механізмі його реалізації, що дозволяє підвищити рівень сприятливості середовища аграрної сфери забруднених регіонів до інноваційно-інвестиційного розвитку;

- дано комплексну оцінку інноваційного потенціалу аграрної сфери Житомирського Полісся як фактору її еколого-економічної реабілітації, що надає можливість вдосконалення структури регіонального науково-технічного потенціалу в напрямку розв’язання пріоритетних завдань розвитку;

- розроблено матричну модель стратегічного управління інноваційним розвитком аграрної сфери для дев’яти північних районів Житомирщини, в основу якої покладено критерії рівня розвитку інноваційного потенціалу та радіоактивного забруднення, що сприяє оптимізації використання регіональних ресурсів.

отримало подальший розвиток:

- категорія “агроінновація”, котра трактується автором як системні впровадження в аграрну сферу результатів науково-дослідницької діяльності, що призводять до позитивних якісних та кількісних змін у характеристиці взаємозв’язків між біосферою і техносферою та поліпшують екологічний стан навколишнього середовища;

- методичні положення щодо проведення оцінки ризиків реформування сільського господарства в радіозабруднених регіонах із врахуванням ступеня сприйнятливості різними організаційно-правовими формами аграрного бізнесу здобутків науково-технічного прогресу, що дозволяє здійснювати диференційований підхід при розробці управлінських рішень, спрямованих на активізацію інноваційної діяльності в аграрному секторі економіки;

удосконалено:

- теоретичні підходи щодо дослідження взаємодії основних факторів інноваційного розвитку аграрної сфери в системі організаційно-економічного забезпечення, а саме механізми взаємозв’язку ключових детермінант інноваційного процесу “дослідження – інвестиції – виробництво – освіта”;

- визначено та обґрунтовано основні напрями інституційно-інфраструктурного забезпечення інноваційного розвитку аграрної сфери та заходи щодо їх реалізації, які сприяють вдосконаленню системи управління інноваціями в цілому.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення та методичні рекомендації, викладені в дисертаційній роботі, поглиблюють теорію і практику управління інноваційним розвитком аграрної сфери, зокрема в умовах радіоактивного забруднення. Основні теоретичні висновки, викладені в дисертації, доведено до рівня методичних розробок та конкретних рекомендацій, що використані та впроваджені в практику управління та господарювання. Результати дослідження використовуються в діяльності Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (довідка №784/1-15 від 14.04.2004 р.). Наукові висновки та пропозиції дисертаційної роботи використані Житомирським регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії (довідка №24/58 від 27.11.2003 р.). Матеріали дослідження впроваджені у навчальний процес Європейського університету факультету економіки та менеджменту при викладанні дисциплін “Менеджмент”, “Економіка і організація інноваційної діяльності”, “Інноваційний менеджмент”, а також при курсовому та дипломному проектуванні (довідка №78 від 03.02.2004 р.). Теоретичні розробки та висновки, одержані в результаті проведеного дослідження, використані в науково-дослідній роботі відділу економіки Інституту сільського господарства Полісся УААН (довідка №872-а від 19.10.2006).

Особистий внесок здобувача. Результати наукових розробок щодо вдосконалення організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку аграрної сфери в регіонах, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи дисертанта. Конкретний внесок автора в ці праці вказаний в авторефераті в переліку основних публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження обговорювались на науково-методичних семінарах Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України та на науково-практичних міжнародних і всеукраїнських конференціях, симпозіумах і семінарах, зокрема: Міжнародному симпозіумі “Роль міжнародних організацій в розвитку загальноєвропейського науково-технологічного простору” (Київ, 22-25 вересня 2001 р); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання” (м. Харків, 17-18 травня 2001 р.); VI-VIII Міжнародних науково-практичних конференціях “Актуальні питання розвитку інноваційної діяльності” (м. Алушта, вересень 2001-2003 рр.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми реформування власності колективних сільськогосподарських підприємств” (м. Житомир, 23-25 березня 2000 р.); Всеукраїнській конференції молодих учених економістів-аграрників “Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Київ, 22-23 листопада 2001 р.); Добровських конференціях з наукознавства та історії науки (м. Київ, березень 2001-2006 рр.); EASST 2002 Conference at the University of York, England (York, 31 July – 3 August 2002); Міжнародній науково-практичній конференції “Ринкова трансформація економіки АПК ” (м. Харків, 5-6 грудня 2002 р.); Х International conference “Vlasina Encounters 2004”. - “Science and the village (former experiences and perspectives)”, Serbia and Montenegro (Belgrade, 2-5 September 2004); Х Міжнародній науково-практичній конференції “Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики і освіти” (м. Київ, 27-28 січня 2005 р.); Київській міській науково-практичній конференції “Реформування системи підготовки і підвищення кваліфікації персоналу підприємств, як складова інноваційного розвитку промисловості м. Києва” (Київ, 18 травня 2005 р.); VIII Всеукраїнській науково-практичній конференції “Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (м. Київ, 12-13 травня 2005 р.); ХХІ Міжнародному київському симпозіумі “Молоді вчені і наступність поколінь у науці” (м. Київ, 25 листопада 2005 р.); VІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і молодих вчених “Роль інноваційних моделей розвитку регіонів у підвищенні конкурентноздатності товарів та послуг” (м. Донецьк, 5 квітня 2006 р.); науково-практичній конференції “Чорнобильська катастрофа та її вплив на екологічну ситуацію в Україні” (до 20-ї річниці Чорнобильської катастрофи) (м. Харків, 25 квітня 2006 р.); Міжнародному київському симпозіумі з наукознавства та науково-технічного прогнозування “Прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку: державна програма України та світовий досвід” (м. Київ, 1-3 червня 2006 р); Міжнародній конференції “Польща-Україна: співробітництво в інноваційній сфері та регіональному розвитку” (м. Познань, 20 червня 2006 р.); Warsaw East European Conference “Post-communist world: 25 years of change” (Warszawa, July 5-8, 2006); International conference “Achieving Competitiveness Through Innovations. A Challenge for Poland” (Warszawa, 23 June, 2006).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковані в 27 наукових працях загальним обсягом 9,7 д.а., з них авторських – 6,5 д.а. Вісім статей, які належать особисто автору, загальним обсягом 3,2 д.а. опубліковано у фахових виданнях України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 207 сторінок комп’ютерного тексту. Робота містить 16 рисунків, 25 таблиць, 2 додатки та 4 довідки про використання результатів дисертаційного дослідження, список використаних джерел містить 216 назв.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми, визначено мету, завдання, предмет та об’єкт дослідження, дана характеристика методологічних основ і джерел дослідження, сформульована наукова новизна і практичне значення одержаних автором результатів, надано відомості про їх апробацію та публікації.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади інноваційного розвитку аграрної сфери екологічно забруднених регіонів” узагальнено теоретичні підходи до визначення сутності й змісту наукової категорії “агроінновація”, з’ясовано фактори її детермінації за умов екологічно нестабільного навколишнього середовища, обґрунтовано роль та місце науково-технічного потенціалу в забезпеченні екологічно сталого розвитку аграрного виробництва, визначено наукові передумови інноваційного розвитку аграрної сфери регіонів, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, розроблено методологічні основи формування механізму організаційно-економічного забезпечення радіоактивно забруднених регіонів.

Теоретичний аналіз робіт вітчизняних і закордонних вчених показав, що методологія інноваційного розвитку аграрної сфери історично і логічно базується на суспільному характері агропромислового виробництва і законах його розвитку. Аграрна сфера розглядається в дисертації як особливий сектор суспільного розвитку, що має фундаментальні відмінності від інших галузей економіки. Розвиток аграрного сектору обумовлюється станом природного навколишнього середовища, сезонністю основних робіт, багатоукладністю організаційно-правових форм господарювання, наявністю особливо цінного не тільки в економічному, але й в етнокультурному та соціальному відношенні ресурсу виробництва – землі. Внаслідок цього аграрна сфера формує продовольчу та, в цілому, економічну безпеку країни. Дослідження основних тенденцій розвитку аграрної сфери виявило суттєві екологічні загрози, пов’язані з техногенним навантаженням на природне навколишнє середовище. Разом з тим, вивчений в роботі світовий досвід доводить, що стійкого розвитку аграрної сфери високотехнологічні країни намагаються досягти на основі активного використання науково-технічних розробок та впровадження сучасних агроінновацій у сільськогосподарське виробництво. Теоретичне узагальнення наукових праць надало автору можливість трактувати “агроінновації” як системні впровадження в аграрну сферу результатів науково-дослідницької діяльності, що призводять до позитивних якісних та кількісних змін у характеристиці взаємозв’язків між біосферою і техносферою та поліпшують екологічний стан навколишнього середовища.

Дослідження стану розвитку науково-технічного потенціалу України показав, що його кількісні та якісні характеристики доводять здатність аграрної науки відповідати на сучасні цивілізаційні виклики шляхом поповнення арсеналу науково-технічних розробок та технологій. В дисертаційній роботі проаналізовано здобутки аграрної науки, представленої 11 інститутами Національної академії наук України – біологічного, хімічного, фізико-технічного та економічного профілю; 72 науковими установами Української академії аграрних наук, у тому числі 50 науково-дослідними інститутами; кафедрами та науковими підрозділами Національного аграрного університету; 93 навчальними закладами та науково-дослідними інститутами Мінагрополітики та 7 - Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. В результаті здійсненої оцінки науково-технічного потенціалу було доведено, що, незважаючи на досить потужний потенціал аграрної науки в забезпеченні населення високоякісною, екологічно чистою агропромисловою продукцією, все ж деякі наукові напрями досліджень не відповідають запиту аграрного сектору, постраждалого від катастроф техногенного та природного характеру. Нині поряд із вже традиційними галузями наукових досліджень, спрямованими на вирішення проблем екологічно сталого розвитку аграрної сфери (вирішення соціально-економічних проблем, матеріально-технічне забезпечення, рослинництво, тваринництво, кормовиробництво, хімізація, перероблення сировини, біотехнології тощо), повинні розвиватися альтернативні та принципово новітні наукові напрямки, котрі мають враховувати як сучасний стан суспільних потреб, так і вірогідність появи нових загроз та ризиків у продовольчому забезпеченні. Крім того, агарна наука, що функціонує в умовах недостатнього фінансового забезпечення, морально застарілої матеріально-технічної та експериментально-дослідницької бази, залишається мало сприйнятливою до розв’язання актуальних проблем аграрного сектору економіки. У той же час соціально-економічний та організаційно-технологічний стан сільськогосподарського виробництва зумовлює низький попит на результати наукових досліджень та розробок з боку виробників агропромислової продукції.

Для подолання існуючого протиріччя між достатньо високим рівнем науково-технічного потенціалу та наявними деформаційними процесами в еколого-економічному розвитку аграрної сфери запропоновано авторський підхід його розв’язання. Він полягає у розробці цілісного механізму організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку аграрної сфери в забруднених регіонах, який ґрунтується на двох взаємопов’язаних та взаємозалежних структурних елементах: механізмі створення і модифікації системи організаційно-економічного забезпечення та власне механізмі його реалізації. Серед 538 опитаних респондентів (28 експертів з питань управління, освіти, науки і виробництва та 510 студентів вузів Житомирського Полісся) 72% підкреслили важливість та своєчасність розробки адекватного механізму інноваційного розвитку аграрного сектору в регіонах, що зазнали радіоактивного забруднення. Запропонований механізм дозволяє підвищити рівень сприятливості середовища аграрної сфери забруднених регіонів до здобутків НТП. Він служить підґрунтям для формування модифікованої системи організаційно-економічного забезпечення за результатами оцінки реформування та інноваційно-інвестиційного розвитку аграрної сфери через постійно діючий зворотній зв’язок (рис. 1).

Розроблений механізм передбачає врахування впливу агроінновацій на розв’язання пріоритетних проблем регіонального розвитку та на зміни структури інноваційного потенціалу. Важливою особливістю представленого підходу виступає наявність в ньому взаємопов’язаних підсистем забезпечення, характеристики яких у взаємодії утворюють додаткові синергетичні характеристики для ефективної реалізації інноваційних стратегій розвитку.

У другому розділі “Особливості системи забезпечення інноваційного розвитку аграрної сфери в радіоактивно забруднених регіонах” проведено аналіз екологічних та соціально-економічних умов ведення сільськогосподарської діяльності в умовах радіоактивного забруднення; здійснено комплексне дослідження інноваційного потенціалу аграрної сфери, який розглядався як ключовий фактор еколого-економічної реабілітації забруднених регіонів; спираючись на результати проведеного соціологічного обстеження, виявлено фактичний стан та оцінено перспективи залучення інтелектуально активної частини Житомирщини до розв’язання проблем соціально-економічного відродження Поліського регіону; визначено основні ризики реформування та інноваційного розвитку аграрного сектору регіону.

Дослідження особливостей системи забезпечення інноваційного розвитку аграрної сфери, здійснене на матеріалах аграрного сектору Житомирщини, дозволило виявити основні проблеми розвитку галузі та причини їх виникнення. Більшість з них пов’язано з депресивним характером розвитку Поліського регіону, що проявляється у низьких обсягах ВВП на душу населення та рівні продуктивності праці, високому рівні ресурсоємності виробництва та безробіття, складній демографічній ситуації, дотаційному бюджеті області. У дисертації виявлено, що перелічені негативні фактори регіонального розвитку спричинили погіршення інвестиційного клімату Житомирського Полісся.

Рис. 1. Механізм організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку аграрної сфери в радіоактивно забруднених регіонах

У рамках дослідження проаналізовано наслідки дії Закону України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області”. В результаті доведено, що структура інвестування не відповідає завданням інноваційного розвитку. Основними галузями капіталовкладення стали переважно низькотехнологічні сектори економіки регіону: видобувна (4233,7 тис. дол. США), харчова (1179,4 тис. дол. США), легка (599,2 тис. дол. США) та каменеобробна (184, 5 тис. дол. США). Основною причиною такого стану стала недосконалість законодавчого документа у пункті розрізнення інвестиційних проектів за рівнем інноваційності та надання пріоритетності у представленні відповідних пільг суто інноваційним проектам, спрямованим на розв’язання актуальних регіональних проблем. Втім скасування передбачених законодавством податкових, митних, валютно-фінансових та організаційних пільг щодо здійснення інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку, що відбулося у 2005 році, може розцінюватися як не виважений та необґрунтований крок у сфері державного регулювання інноваційно-інвестиційними процесами. Не викликає сумніву, існування потреби в удосконаленні механізму застосування пільгових економічних режимів та контролю за дотриманням прийнятих законодавчих норм. Проте, таке вдосконалення повинно здійснюватися вкрай обачливо, тому що різкі зміни існуючого нормативно-правового поля не тільки не сприятимуть подоланню депресивного характеру системи господарювання, але можуть призвести до зниження інвестиційної привабливості “проблемного” регіону та галузі, адже нестабільність законодавчого середовища прямо впливає на інвестиційну активність учасників ринку.

Серед позабюджетних небанківських установ у дисертації досліджено діяльність Житомирського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії, яка фактично працювала з 1 лютого 1995 року до 1 січня 2004 року і була практично єдиною державною структурою, що забезпечувала пільговими кредитами аграрну сферу. На сьогодні, немає одностайною думки щодо доцільності та ефективності утворення та подальшої реорганізації УДІК через буцімто недосконалість контролю за використанням коштів інноваційного фонду. Втім про внесок УДІК у розбудову інноваційно-орієнтованого аграрного сектору варто згадувати лише у контексті умов функціонування кожного конкретного регіону. За 1995–2000 роки Житомирським регіональним відділенням розглянуто 47 проектів, профінансовано 31 інноваційний проект на загальну суму 13903029 гривень, виконано 9 інноваційних проектів на суму 1657784 гривень, до бюджету за результатами виконання інноваційних проектів надійде загалом 13571100 гривень, створено 861 робоче місце. Фінансування інноваційних проектів за напрямом "Впровадження агропродтехнологій по виробництву та переробці сільськогосподарської продукції та створення нової сільськогосподарської техніки" складало біля 28 % від усього обсягу профінансованих проектів. Виходячи з позитивного впливу на обсяги впровадження агроінновацій в регіоні шляхом їх фінансування регіональним УДІК, у дисертації обґрунтовано необхідність реанімації діяльності зазначеного фінансово-кредитного інституту.

Зроблено висновок, що посилення інноваційної активності суб’єктів господарювання сприятиме покращенню якості життя постраждалого від аварії на ЧАЕС населення в результаті реабілітації середовища їх проживання, зниженню матеріало- та енергоємності агарного виробництва, зміни структури регіональної економіки в напрямку зменшення сировинного сектору і збільшення питомої ваги високотехнологічних переробних галузей, подоланню депресивного стану та технологічного відставання області, досягненню високого рівня розвитку науково-технічного потенціалу, що забезпечить екологічну чистоту та безпеку агропромислового виробництва. Зазначені зміни повинні позитивно вплинути на структуру витрат інноваційно активних підприємств регіону, адже значна частка їх інноваційних витрат припадає на придбання засобів виробництва (у середньому 84,1% від загального обсягу витрат), а такі важливі складові інноваційного процесу, як дослідження і розробки та виробниче проектування залишаються поза увагою обстежених організацій. Крім того, спостерігається стійка негативна тенденція до зменшення частки цих інноваційних витрат (на НДДКР у 2000 р. витрачено 1,3%, а у 2004 р. – 0,1% інноваційних ресурсів).

У роботі доведено, що недооцінка інноваційно активними підприємствами фінансування початкової стадії інноваційного процесу – дослідження і розробки - може погіршити наукове забезпечення соціально-економічного розвитку аграрної сфери регіону. В області зберігається тенденція щодо зменшення наукових організацій та чисельності фахівців, зайнятих у науково-технічній сфері регіону: у 2005 році наукові і науково-технічні роботи виконували 12 організацій (у 1991 р. їх було 18, а в 2000 р. – 14).

В результаті проведеного дослідження визначена структура наукового потенціалу, спрямованого на вирішення проблеми еколого-економічної реабілітації аграрної сфери радіоактивно забруднених регіонів (табл.1).

Таблиця 1

Науковий потенціал аграрної сфери Житомирського Полісся

станом на 1 січня 2006 р.

Назва установи, міністерства, (відомства) | Загальна чисельність наукових працівників,

чол. | У тому числі, чол. |

Частка

наукових працівників вищої

кваліфікації, %

докторів наук | канди-датів наук | аспіран-

тів

Інститут сільського господарства Полісся, Українська академія аграрних наук України |

114 |

7 |

40 |

42 |

41,2

Державний агроекологічний університет, Мінагрополітики |

378 |

34 |

219 |

121 |

66,9

Житомирський державний університет ім. І Франка, МОН |

509 |

45 |

194 |

111 |

47,0

Житомирський державний технологічний університет, МОН |

266 |

17 |

113 |

59 |

48,9

Житомирський військовий інститут радіоелектроніки

ім. С.П. Корольова, Міноборони |

121 |

11 |

79 |

10 |

74, 4

Всього | 1388 | 114 | 645 | 343 | Х

Важливою проблемою при дослідженні інноваційного потенціалу є врахування з-поміж традиційних його складових (матеріально-технічної, кадрової, фінансової, організаційної, інформаційної) тих специфічних елементів, що відображають унікальність умов, в яких він повинен реалізуватися. У роботі обґрунтовано включення до інноваційного потенціалу аграрної сфери всіх компонентів її відтворення в радіоактивно забруднених регіонах. До складу основних структурних складових інноваційного потенціалу аграрної сфери віднесено земельні ресурси та генетичний потенціал (рослин і тварин). Характеристика стану використання земельних ресурсів визначена у контексті реформування земельно-майнових відносин в аграрному секторі.

Результати проведеного дослідження показали неоднозначність та складність оцінки результатів реформування сільського господарства в контексті його інноваційного розвитку. В роботі здійснено оцінку рівня сприйнятливості агроінновацій різними організаційними формами аграрного бізнесу на основі виявлених ризиків реформування аграрної сфери в радіоактивно забруднених регіонах (соціальних, економічних, екологічних, організаційних, технологічних, маркетингових). Зроблено висновок, що найбільш вразливими до результатів реформування та інноваційного розвитку є малі фермерські господарства і товариства та особисті (підсобні) господарства населення, на котрих виявлено найвищий рівень екологічних та маркетингових ризиків в умовах радіоактивного забруднення.

Результати аналізу сучасної системи забезпечення інноваційного розвитку регіонів, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, чітко окреслили необхідність вдосконалення існуючої практики підтримки інноваційних процесів в аграрному секторі економіки і, зокрема, в напрямку розробки регіональних інноваційних стратегій.

У третьому розділі “Вдосконалення системи організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку аграрної сфери Житомирського Полісся” сформульовано практичні підходи до створення сприятливого інноваційно-інвестиційного середовища на забруднених аграрних територіях; обґрунтовано основні напрями інституційно-інфраструктурного забезпечення. інноваційної діяльності в аграрному секторі Житомирського регіону; розроблено матричну модель стратегічного управління інноваційним розвитком аграрної сфери для дев’яти північних районів Житомирщини.

У дисертації наводяться дані, що свідчіть про зменшення об’ємів фінансування інноваційної діяльності. Така ситуація доводить нагальну потребу у створенні організаційно-правових передумов щодо розширення альтернативних джерел фінансування інноваційних процесів на державному, галузевому та регіональному рівнях через формування мультиканальної системи фінансового забезпечення науково-інноваційної сфери.

Проведене соціологічне опитування активної частини інтелектуальної еліти Житомирського Полісся – студентів вузів та експертів – дозволило встановити основні причини, які прямо чи опосередковано впливають на зниження показників інноваційного розвитку аграрної сфери Житомирщини, не дозволяючи їй у повній мірі реалізовувати наявний науково-технічний, кадровий та виробничий потенціал. Зокрема: відсутність сприятливого нормативно-правового поля до умов інноваційного розвитку – 31% респондентів; морально застаріла матеріально-технічна та експериментальна база для здійснення наукових досліджень та розробок – 28%; “кадровий голод” – слабка теоретична та практична підготовленість молодих фахівців – 14%; відірваність отриманих теоретичних знань від практики інноваційного бізнесу – 33%; нерозвиненість системи інформаційно-консультаційного забезпечення інноваційного підприємництва – 35%; недостатня увага до проблем інноваційного менеджменту в науково-навчальному та виробничому процесі – 39%; необізнаність в тенденціях функціонування ринку інноваційної продукції – 27%; неузгодженість міжвідомчих і міжгалузевих програм та проектів – 16%; відсутність відповідного потребам інноваційного розвитку фінансового забезпечення – 46%; відсутність розвиненої системи інфраструктурного забезпечення інноваційних процесів – 29%; слабкі коопераційні зв’язки між науково-освітнім сектором та виробництвом – 41%.

Незадовільний рівень впровадження інновацій у виробничу сферу підтверджує потребу у створенні єдиної науково-інноваційної мережі, де могли б практично втілюватися коопераційні зв’язки науково-освітнього, виробничого та фінансово-кредитного секторів. У загальному плані систему взаємодії основних факторів інноваційного розвитку аграрної сфери можна представити у вигляді відповідного процесу, що складається з основних стадій: дослідження, інвестування наукових розробок, впровадження їх у виробництво, підготовка та перекваліфікація кадрів в освітньому секторі (рис. 2).

ДОСЛІДЖЕННЯ

ВИРОБНИЦТВО

Рис. 2. Схема взаємодії основних факторів інноваційного розвитку аграрної сфери в системі організаційно-економічного забезпечення

Конкретним вирішенням теоретико-методичних проблем формування адекватної системи організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку аграрної сфери в регіонах, забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинно стати впровадження в її практику сучасних моделей та методик. Методологічною основою матричної моделі стратегічного управління інноваційним розвитком аграрної сфери Житомирського Полісся служить розроблена автором система критеріїв рівня розвитку інноваційного потенціалу (за демографічним, виробничим, інвестиційним, науково-технічним, освітнім, соціокультурним, організаційно-управлінським та інфраструктурним показниками, за ступенем ризику реформування та розвитку підприємництва) та станом забруднення навколишнього природного середовища (радіоактивного, хімічного, фізичного та біологічного). Узагальнюючі критерії розробленої матричної моделі для дев’яти північних районів Житомирщини можна використовувати і для інших об’єктів управління інноваційним розвитком (регіони, галузі, країни, підприємства).

Екологічно-стабілізуюча

стратегія |

Інноваційно-реабілітаційна

стратегія

Екологічно-мобілізуюча

стратегія |

Інноваційно-технологічна

стратегія

Рис. 3. Матрична модель стратегічного управління інноваційним розвитком аграрної сфери радіоактивно забруднених районів Житомирського Полісся

Основною перевагою запропонованої моделі, побудованої на основі матричного підходу, виступає відносно низька трудомісткість та економічність, а також максимальне врахування специфіки кожного постраждалого від аварії на ЧАЕС району та внутрішніх і зовнішніх факторів детермінації. Розроблена модель відзначається простотою своєї структури та сприяє оптимізації використання регіональних ресурсів, спрямованих на реалізацію інноваційного шляху розвитку аграрного сектору економіки.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення важливого наукового завдання, яке полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад інноваційного розвитку аграрної сфери та розробці практичних підходів щодо механізму його організаційно-економічного забезпечення в радіоактивно забруднених регіонах. Основні науково-практичні результати дослідження полягають у наступному:

1. Запропоновано підхід до визначення сутності наукової категорії “агроінновація”, який ґрунтується на розумінні особливостей інноваційного розвитку аграрної сфери. Інноваційний розвиток аграрного сектору може з одного боку розглядатися як елемент національної інноваційної системи, з іншого – як самостійна система, так як аграрній сфері притаманні особливі фундаментальні закономірності внутрішнього розвитку, що є результатом взаємодії різних природних і соціально-економічних факторів.

2. Результати дослідження вказують, що суттєвий науковий потенціал аграрної науки, котрий функціонує в умовах недостатнього фінансового забезпечення, морально застарілої матеріально-технічної та експериментально-дослідницької бази, залишається мало сприйнятливим до розв’язання актуальних проблем аграрного сектору економіки. Для подолання існуючого протиріччя між достатньо високим рівнем науково-технічного потенціалу та наявними деформаційними процесами в еколого-економічному розвитку аграрної сфери запропоновано авторський підхід його розв’язання. Він полягає у розробці цілісного механізму організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку аграрної сфери в забруднених регіонах, який ґрунтується на двох взаємопов’язаних та взаємозалежних структурних елементах: механізмі створення і модифікації системи організаційно-економічного забезпечення та власне механізмі його реалізації.

3. Комплексний аналіз системи організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку показав недосконалість статистичної бази дослідження інноваційного потенціалу. В результаті проведеного соціологічного опитування активної частини інтелектуальної еліти Житомирського Полісся (студентів провідних вузів та експертів) вдалося визначити частину інноваційного потенціалу, що має фактичний вплив на результати еколого-економічної реабілітації аграрної сфери, та встановити основні причини, які прямо чи опосередковано впливають на зниження показників інноваційного розвитку сільського господарства Житомирщини.

4. Визначено теоретичні підходи щодо дослідження взаємодії основних факторів інноваційного розвитку аграрної сфери в системі організаційно-економічного забезпечення, а саме механізми взаємозв’язку ключових детермінант інноваційного процесу “дослідження – інвестиції – виробництво – освіта”. Практична реалізація даного процесу визначається специфікою перспективного розвитку еколого неблагополучного регіону Житомирського Полісся і виявляється у необхідності поетапного переходу від депресивного стану до стійкого розвитку шляхом превентивних інвестицій в інтелектуальний капітал та перманентних вкладень у реабілітацію природного навколишнього середовища з наступним моніторингом їх результативності.

5. Серед конкретних практичних заходів щодо вдосконалення механізму організаційно-економічного забезпечення інноваційного розвитку аграрної сфери Житомирського Полісся, пропонується перебудова моделі управління інноваційними процесами на регіональному рівні. Замість вертикальних завдань від центральних органів влади, а далі – регіонам і конкретним підприємствам щодо інтенсифікації науково-технологічної діяльності та виробництва наукомісткої продукції повинно бути витримане оптимальне співвідношення між централізацією і делегуванням повноважень локальним органам управління. При цьому номінальне розширення прав та відповідальності регіонів за результати здійснення інноваційної діяльності, котре не буде підкріплено реальними важелями впливу на управління інвестиційними ресурсами, унеможливлює формування сприятливого інноваційного середовища.

6. В сучасних умовах ринкової трансформації значно підвищується роль регіонів у процесі забезпечення структурної перебудови аграрного сектору економіки на інноваційних засадах. У цьому зв’язку запропоновано матричну модель стратегічного управління інноваційним розвитком аграрної сфери для дев’яти північних районів Житомирського Полісся. Удосконалення інноваційного менеджменту на рівні конкретного району зумовлює чітке визначення пріоритетних напрямів розвитку аграрної сфери, модифікації системи організаційно-економічного забезпечення з позиції місцевих особливостей, створення “інноваційного каркасу” через побудову інноваційних кластерів, реалізацію структур інноваційного типу на кшталт науково-освітньо-інноваційних комплексів.

7. Адекватна система організаційно-правового та іституційно-інфраструктурного забезпечення дозволить певною мірою наблизити екологічно неблагополучну аграрну територію Полісся з розбалансованою екологічними чинниками соціально-економічною сферою до загальноукраїнських показників регіонального розвитку. Дана система за рахунок унікальності умов інноваційного розвитку, пов’язаних з подоланням наслідків техногенної катастрофи, сприятиме визначенню специфічної ніші на ринку агроінновацій, новітніх розробок та високих технологій, спрямованих на соціально-економічне відродження радіоактивно забруднених регіонів.

Реалізація запропонованих рекомендацій дозволить активізувати інноваційні процеси в аграрному секторі економіки та забезпечить прийняття виважених управлінських рішень щодо еколого-економічної реабілітації радіоактивно забруднених регіонів.

СПИСОК ОСНОВНИХ ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях

1. Кот О.В. Досвід державної підтримки інноваційної діяльності регіональних сільськогосподарських підприємств // Проблеми науки. – 2001. – №10. – С. 60-66. – 0,4 д.а.

2. Кот О.В. Основные мотивы и тенденции международного сотрудничества в области эколого-экономической реабилитации радиоактивно загрязненных территорий // Наука та наукознавство. – 2001. – №4. – С. 75-79. – 0,4 д.а.

3. Кот О.В. Деякі аспекти використання науково-технічного потенціалу України у розв’язанні аграрних проблем // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: кол. монографія у двох томах. Т.1 / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. – К.: ІАЕ, 2001. – С. 261-263. – 0,2 д.а.

4. Кот О.В. Інноваційні аспекти функціонування підприємств аграрного сектору в сучасних умовах господарювання // Наука та наукознавство. – №4. Додаток. – К.: Фенікс, 2002. – С.