Львівська державна музична академія ім
Львівська державна музична академія ім. М. В. Лисенка
КОНОНЧУК ВОЛОДИМИР ОСТАПОВИЧ
УДК 78.27
К64
ПІСЕННА ТВОРЧІСТЬ
АНАТОЛІЯ КОС–АНАТОЛЬСЬКОГО
В КОНТЕКСТІ СТАНОВЛЕННЯ
РОЗВАЖАЛЬНОЇ МУЗИКИ ГАЛИЧИНИ
Спеціальність 17.00.03 – Музичне мистецтво
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства.
ЛЬВІВ–2006
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано на кафедрах музичної україністики та теорії музики Львівської державної музичної академії імені М.В.Лисенка.
Міністерство культури і туризму України.
Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор
Козаренко Олександр Володимирович,
завідувач кафедри теорії музики
Львівської державної музичної академії
імені М.В. Лисенка (м. Львів)
Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор,
провідний науковий співробітник
Терещенко Алла Костянтинівна,
Інститут мистецтвознавства, фольклористики
та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України, відділ музикознавства (м. Київ)
кандидат мистецтвознавства, доцент
Романко Володимир Іванович,
доцент кафедри теорії музики
Національної музичної академії
імені П.І. Чайковського (м. Київ)
Провідна установа: Одеська державна музична академія
імені А.В. Нежданової, кафедра сучасної музики та музичної культурології Міністерства культури і туризму України.
Захист відбудеться “26” січня 2007 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.569.01 по захисту дисертації на здобуття наукового ступеню кандидата наук у Львівській державній музичній академії імені М.В.Лисенка, вул. Н. Нижанківського 5, Львів, 79005
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівської державної музичної академії імені М.В.Лисенка за адресою: вул. Н. Нижанківсько-го 5, Львів, 79005.
Автореферат розіслано “22” грудня 2006 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
кандидат мистецтвознавства, доцент О.Т. Катрич
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Розважальна музика як специфічний історико-культурний феномен XX століття виникла в результаті поєднання численних національних, стильових, жанрових компонент, що надало їй особливої вагомості в бутті соціуму. По-су-ті, вона зайняла місце фольклору, і значущість цієї функції розважальної му-зики тільки зростає. З огляду на це видається вкрай важливим її дослідження не тільки як цілісного явища у глобальному вимірі, але й його національного (реґіонального) різновидів. Яскравим прикладом цього є розважальна музика Галичини, що поставала у взаємодії пісенних культур різних народів, а саме: українського, австрійського, польського, німецького, російського, єврейського, вірменського тощо.
Попри свою унікальність, галицька розважальна музика впродовж трива-лого часу не була в полі зору дослідників. Тільки в 20-30 роках минулого сто-ліття розважальна музика стає обєктом уваги галицьких музикознавців. На сторінках періодичних видань принагідно з’являлися матеріали, присвячені проблемам розвитку жанру, втім, ці публікації були швидше публіцистичними, ніж науковими. Польська ідеологічна цензура, як і німецька окупаційна влада та радянський ”офіціоз“, не приділяли достатньої уваги розважальній музиці. “Андеґраудне“ положення музичної естради тих часів (особливо це стосується перших десятиліть після Другої cвітової війни) також не сприяло науковому осмисленню жанру. Тому цілий пласт української міської музичної культури залишився ніби непоміченим, і (відповідно) недостатньо вивченим музико-знавцями. А це – численні композиторські, виконавські постаті, які свого часу були активними співтворцями музичного життя Галичини.
Відповідно, актуальність теми дисертації зумовлена:
- місцем розважального жанру як одного з чинників процесу творення так
званої ”повної“ (І. Лисяк-Рудницький) музичної культури народу ;
- потребою комплексного дослідження виникнення, основних етапів станов-лення та розвитку розважальної музики у Львові;
- відсутністю цілісного аналізу розважальної творчості галицьких компо-зиторів (зокрема Богдана Весоловського, Степана Гумініловича, Генрика Вар-са, Володимира Стоне-Балтаровича);
- необхідністю визначення специфіки естрадної музики А. Кос-Анатоль-ського та значення цієї сфери його творчості як одного з вершинних явищ ук-раїнської розважальної музики.
Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано на кафедрах музичної україністики та теорії музики Львівської державної музичної академії ім. М.В. Лисенка. Тема роботи повя-зана з планами наукової роботи даного навчального закладу: тема № 3 ”Укра-їнська музика в контексті світової музичної культури“.
Проблематика дисертації суголосна широкому культурологічному під-ходу до явищ національної музичної культури, котрий був започаткований у
працях І. Ляшенка та розвинений цілим рядом українських музикознавців:
Л. Черкашиною, С. Грицою, Л. Кияновською, О. Козаренком, А. Каленичен-ком. Робота безпосередньо пов’язана з дослідженнями українських музико знавців, які вивчали та вивчають проблематику естрадної та джазової музики, зокрема з працями В. Романка, В. Симоненка, О. Зелінського.
Об’єктом дослідження є розважальна музика Галичини в історико-соці-альному та загальнокультурному аспектах її побутування.
Предметом дослідження є пісенна творчість А. Кос-Анатольського, Б. Весоловського, С. Гумініловича, Г. Варса, а також їх вплив на розвиток жан-ру.
Матеріалом дослідження є:
- історичні джерела (мистецька преса XIX-XX сторіччя), архівні матеріа-ли, спогади творців розважального жанру тощо;
- пісенна творчість згаданих композиторів, а також окремі номери теат-
ральної музики А. Кос-Анатольського, що написані в танцювальних моделях.
Мета роботи полягає у створенні стильової типології жанру, що дослід-жується; соціокультурному розгляді подій та явищ історіі розважальної музики в Галичині, розкритті характерних особливостей естрадного напрямку у твор-чому спадку А. Кос-Анатольського, місця та рівня інтеграції його до загально-української розважальної музики, а також впливу на творчість композиторів-естрадників наступних поколінь.
Серед конкретних завдань головними є:
- визначення часових рамок, етносоціальних, стильових та інших особли-востей зародження, становлення та еволюції розважального жанру в Галичині, а також розкриття ролі найвідоміших його діячів;
- відстеження шляхів адаптації елементів західної естради на галицький музичний ґрунт;
- музикознавчий аналіз естрадних вокальних та інструментальних творів А. Кос-Анатольського та інших композиторів, які працювали в розважальному жанрі (Б. Весоловського, С. Гумініловича та Г. Варса).
Теоретико-методологічну базу дисертації склали фундаментальні праці з теоретичного осмислення проблематики розважальної музики В. Конен, А. Со-хора, М. Друскіна, М. Загайкевич, А. Баташова, П. Пічуґіна, У. Сарджента та ін. Соціокультурний аспект побутування жанру найповніше розкривається в монографіях Ю. Малишева, Е. Дрейдена, А. Чернова, М. Бяліка, Л. Черкаши-ної. Музично-історичні чинники цієї сфери музичної культури стали предме-том розгляду музикознавців Л. Мархасьова, Ю. Дмітрієва, О. Сапожнік, Д. Кайзера та композиторів І. Дунаєвського, Л. Утьосова, Р. Паулса тощо. Розважальній музиці Галичини присвячені окремі розділи праць О. Зе-лінського, О. Паламарчук, О. Козаренка, Л. Кияновської. Окремо слід вказати на монографії А. Терещенко, Й. Волинського, присвячені А. Кос-Анатольсь-кому, а також дослідження О. Гнатишин та Й. Єрміня, де розгляддаються ок-ремі явища творчості композитора.
Виявлення стабільних та мобільних ознак жанру в процесі музично-історичного розвитку зумовили застосування історико-генетичного методу
дослідження, а розгляд окремих зразків жанру аналітичного та компа-ративного методів. Крім того, застосовувався метод опитування респонден-тів.
Наукова новизна роботи обумовлена такими факторами:
введенням до наукового обігу значної кількості нового музичного та істо-ричного матеріалу, що стосується предмету дослідження;–
музикознавчим аналізом понад 50-и маловідомих музичних творів та но-мерів з театральної музики А. Кос-Анатольського; –
широким культурологічним підходом до розгляду явищ галицької роз-важальної музики в єдності соціокультурних та суто музичних чинників.
Особистий внесок дослідника полягає в тому, що:–
відтворено ґенезу та прослідковано тенденції становлення розважально-го жанру в Галичині: від вуличної та побутової пісні – до концертних солоспі-вів, зразків жанру в операх, балеті, та музиці А. Кос-Анатольського до драма-тичних вистав;–
вперше введено в науковий обіг та здійснено аналіз зразків розважаль-ної музики маловідомих або забутих сьогодні композиторів Галичини: С. Гу-мініловича, Г. Варса та (частково) Б. Весоловського;–
віднайдено та проаналізовано невідомі твори А. Кос-Анатольського в та-ких жанрах розважальної музики: танго, вальс, фокстрот, румба, чарльстон, твіст, рок-н-рол, а також фокс-полька та фокс-марш;–
вперше проаналізовано музично-театральну творчість А. Кос-Анатоль-ського.
Практичне значення дослідження полягає в можливості використання його результатів при вивченні курсу історії української музики, а також при підготовці окремих лекцій з історії естрадного мистецтва для студентів вищих
навчальних закладів. Розважальні твори, що аналізуються в дисертації, можуть значно розширити концертний репертуар сучасних виконавців та слугувати методичним матеріалом для студентів, які вивчають естрадний спів. Резуль-тати дисертаційного дослідження можуть бути підґрунтям для подальших сту-дій розважального жанру.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положен-ня та результати дослідження були висвітлені у доповідях на таких наукових конференціях: “Дванадцята наукова сесія Наукового товариства ім. Т.Г. Шев-ченка (музикознавча комісія)” (Львів, 2001), ”Мистецтво молодих – 2001“ (Львів, 2001), ”Наукова конференція, присвячена 150-річчю Львівської дер-жавної музичної академії ім. М.В. Лисенка“ (Львів, 2002), ”Мистецтво моло-дих – 2003“ (Львів, 2003), ”Музична культура України 20-30-х років XX сто-ліття: тенденції і напрямки“ (Київ, 2006).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлені в 5-и пуб-лікаціях у наукових фахових (затверджених ВАК України) виданнях.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (200 найменувань) та додатків. Обсяг
основного тексту – 169 сторінок; загальний обсяг дисертації – 198 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано доцільність і актуальність теми дослідження; прослідковано зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, ви-значено об’єкт, предмет, матеріал, мету, завдання, метод та теоретико-методо-логічну базу дослідження, його наукову новизну та практичне значення, окрес-лено джерельну базу, а також подано інформацію про особистий внесок дос-лідника, апробацію результатів дисертації та публікації автора.
Розділ 1. Становлення розважальної музики в Галичині – в ньому ог-лянуто музикознавчу літературу з проблем розважальної музики, подано істо-ричну ґенезу жанру в Галичині, проаналізовано твори чільних його представ-ників.
1.1. Розважальна музика як предмет музикознавчих досліджень –про-аналізовано історіографію за темою дисертації: матеріали у формі моногра-фій, дисертаційних досліджень, наукових статей, розвідок, гасел (в енцикло-педичних довідниках), публікацій в часописах та періодичних виданнях.
В результаті цього можна констатувати, що:
- існує обмежена кількість фундаментальних досліджень зарубіжних та вітчизняних музикознавців, присвячених проблемам розважального жанру;
- в музикознавчих працях та публіцистичних матеріалах більшості радян-ських дослідників проблеми легкої музики розглядаються переважно в ідеоло-гічному аспекті;
- вкрай необхідним є повернення імен та творчого спадку несправедливо забутих композиторів та виконавців розважального жанру Галичини.
1.2. Становлення галицької розважальної музики в персоналіях – присвячений історії виникнення та побутування розважального жанру в Гали-чині, а також розгляду творчих постатей композиторів, які успішно працюва-ли в цій галузі музики: Б. Весоловського, С. Гумініловича та Г. Варса.
Історія зародження “легкого жанру” у Львові починається приблизно з другої половини XIX сторіччя – часу, коли почався швидкий економічний роз-виток міста, з’явився соціальний пласт різночинців та пролетаріату. Одним з найпотужніших явищ міської субкультури, котрі в процесі свого розвитку ста-ли підґрунтям для кристалізації естради як самостійного напрямку музики, були львівські вуличні (або як їх ще називали – батярські) пісеньки.
Час побутування львівської вуличної пісні умовно можна поділити на два періоди: до I Світової війни та міжвоєнні (20-30-ті) роки. В часи першого періоду виникли так звані “пісеньки львівського передмістя”, котрі постали результатом взаємодії кількох соціокультурних процесів: проникнення та асиміляції польських, російських, австрійських та угорських народних пісень на галицький фольклорно-музичний ґрунт, виконання в розважальних закладах спрощених варіантів опереткової музики, та (як наслідок) взаємовпливу місь-кого фольклору та професійних розважальних жанрів. Другий період харак-терний тим, що в процесі професіоналізації та комерціалізації естради львівсь-ка вулична пісня поступово переноситься на естрадну сцену та перестає бути власне вуличною, а зі зміною геополітичних реалій 1939-го року вона як соціо-культурне явище припиняє своє активне існування. Проте львівська вулична пісня виконала свою історичну місію – вона не тільки стала потужним чинни-ком, що сприяв зародженню та розвитку у Львові поширеного в Європі соці-ально-музичного явища під назвою “третій пласт”, але й явила світу характер-ну та знамениту львівську говірку та вуличну пісню під назвою “батяр?вка”.
Важливим історичним чинником зародження та розвитку легкого жанру стали ярмаркові комедії, commedia del’arte, естрадні вистави XVII сторіччя, те-атральні п’єси сатиричного напрямку, а також ( пізніше) театри мініатюр та ре-вю-оперетки. Львів не залишався осторонь цих загальноєвропейських музич-но-театральних процесів, і одним із перших їх втілень став студентський театр малих форм “Золотий усміх” під керівництвом А. Кос-Анатольського. Отже, в 30-і роки поряд з польськомовною естрадою зароджувався український розва-жальний жанр, найяскравішими представниками якого були А. Кос-Анатоль-ський, В. Стоне-Балтарович, Б. Весоловський та ін.
Прихід радянської влади в Галичину мав неоднозначні наслідки для роз-важальної музики краю. З одного боку, ослабло засилля польскомовного ре-пертуару та (відповідно) почав “пробиватися” український легкий жанр, а з ін- шого – ідеологічний тиск, що його чинила на мистецтво тоталітарна держава, у певній мірі стримував та обмежував розвиток розважальної музичної культу-ри. Ситуація дещо змінилась в роки німецької окупації,– вона характеризу-ється ослабленням цензурного тиску, і (як наслідок) певним прогресом в роз-важальному жанрі, головним осередком якого був Театр малих форм ” Весе-лий Львів“. В повоєнний час, коли радянським ідеологічним ”офіціозом“ ве-лась боротьба з так званою буржуазною музикою, Західна Україна та Львів зо-крема (поряд з республіками Радянської Прибалтики) були певною “естрадною оазою” в країні. У шістдесяті роки, позначені певним послабленнями ідеоло-гічної цензури, активно починає працювати нове покоління львівських компо-зиторів розважального жанру, а саме: Мирослав Скорик, Богдан-Юрій Янівсь-кий, Ігор Іванов, а пізніше – “символ” західноукраїнської естради 70-х років Володимир Івасюк. Їхні кращі твори стали новим етапом розвитку української естрадної пісні.
1.2.1. Богдан Весоловський – подано життєвий та творчий шлях компо-зитора, окреслено родинно-побутове та соціо-культурне середовище діяльнос-ті митця, який створив окремий цінний пласт саме української розважальної музики (власне у цьому вбачається значення композитора в становленні та роз-витку естрадної пісні як важливого чинника національної культури), а також проаналізовано його кращі твори ( це – пісні “Тихо без слів” на слова Івана Па-толі,“І ти прийшла” на слова Володимира Сосюри, “Ніччю” на слова Ярослава Климовича та ін.)
1.2.2. Степан Гумінілович – присвячений розгляду життя та творчості композитора-емігранта, який в своїх розважальних піснях (серед них – “Остан-нє танго” на слова Леоніда Яблонського, “Пливи, моя туго” на слова Юрія Фо-рися, “Будь зі мною” на слова Марії Тарнавської та ін.) не тільки дорозвивав певні пісенні стандарти, але й, використовуючи лексеми фольклорного музич-ного словника, протистояв тенденції “космополітизації” жанру. Він також при-служився до творення питомо національної версії жанру міської пісні, чим роз-ширив горизонти духовного існування, спричинився до творення “повної куль-тури” в умовах бездержавності, воєнного лихоліття та еміграції.
1.2.3. Генрик Варс – розглядається життєвий та творчий шлях компози-тора та диригента, проаналізовано його знакові твори, а також визначено його місце в розвитку розважального жанру Галичини як першого, хто прищепив нові, в тому числі і джазові композиційні та виразові засоби на львівський “естрадний грунт”. Композитор Генрик Варс, який був організатором та дири-гентом естрадного оркестру ”Теа-джаз“ Львівської філармонії, – не тільки ви-вів галицьку традицію розважальної музики на якісно вищий рівень, він ак-тивно пропагував нові для радянської естради (а саме європейські) компози-ційні прийоми з арсеналу виразових засобів жанру. Генрик Варс (а також Едді Рознер) привнесли в традиційно пісенний “радянський” джаз прогресивне інструментальне начало. Композитор створив пісню, відому зараз під назвою ” Тільки у Львові“ (слова Еміля Шлехтера), що на довгі роки стала ”музичною візитівкою“ Львова, і це одне виділило його серед композиторів розважального жанру.
Розглянувши питання становлення та історії галицької розважальної музи-ки, необхідно зазначити, що це було потужне явище міської культури. Почат-кові етапи розвитку цього жанру не тільки стали підґрунтям для появи яскра-вих композиторів-естрадників, – вони показали, що Галичина вже на початку XX століття була активним учасником європейського процесу розвитку важ-ливого соціокультурного феномену, названого з часом ”третій пласт“. Разом з тим відбувся певний зворотній процес. Галицькі композитори Б. Весоловсь-кий, С. Гумінілович, Г. Варс своїми розважальними творами не тільки збага-тили жанр, додавши йому суто реґіональних музичних елементів, вони актив-но пропагували галицьку естраду як на теренах колишнього Радянського Сою-зу, так і за кордоном.
Розділ 2. Жанри розважальної музики в пісенній творчості А. Кос-Анатольського присвячений аналізу творів композитора, що написані в моделях розважальної музики.
Автор створив чимало пісень-солоспівів (визначення автора) в ритмах тан-го, вальсу, фокстроту, фокс-маршу, румби, чарльстона, твіста, де досягнув най-більших успіхів як творець національної версії розважальної музики.
2.1. Жанрові версії танго: аргентинське танго, танго-шлягер – проана-лізовано вокальні твори композитора, що були написані в ритмах танго (”Ар-гентиночка“ на слова автора, “Білі троянди” на слова Ростислава Братуня, “Вернися знов до мене” на слова Івана Музики та ін.). Визначено його внесок в адаптацію танцю в галицьку розважальну музику.
2.2. Варіантність втілення вальсової моделі: швидкий (повільний) вальс, джаз-вальс, вальс-бостон – проаналізовано твори, що написані А. Кос-Анатольським у вищезазначених жанрових моделях (це – “Закохана скрипка” на слова А. Кос-Анатольського, „Стрийський вальс” на слова Володимира Романюка, “Київські каштани” на слова Платона Воронька та ін.). Показано засоби, за допомогою яких композитор створив український еквівалент цього популярного танцю і виконав “вимоги” високопрофесійної розважальної му-зики – симбіозу композиторської майстерності та зовнішньої простоти.
2.3. Фокстрот, румба, чарльстон, твіст та синтезовані танцювальні жанри – проаналізовано твори композитора, що написані в ритмах цих танців (“Садок вишневий” на слова Тараса Шевченка, „Ох, серце!” на слова Володи-мира Софроніва-Левицького, “Besdomny pies”, “Так або ні” на слова А. Кос-Анатольського та ін.). В ньому прослідковано шлях адаптації цих танців на український музичний ґрунт, а також мікстування засобів розважальної та ”по-важної“ музики.
А. Кос-Анатольський показав себе справжнім майстром вокальної танцю-вальної музики. Його солоспіви в ритмах танго, вальсу, фокстроту, твісту та інших естрадних танців засвідчують, що композитор зумів в рамках ”легкого“ жанру створити високохудожні, професійного рівня твори. Ці твори, не втра-тивши зовнішніх жанрових атрибутів, увібрали в себе найкращі фольклорні елементи галицької музичної культури. Завдяки професійній композиторській майстерності А. Кос-Анатольського, вони стали зразками високоякісної розва-жальної музики.
Розділ 3. Жанри розважальної музики в театрально-музичній твор-чості А. Кос-Анатольського присвячений аналізу окремих номерів театраль-ної музики композитора, що написані з використанням моделей розважального жанру.
А. Кос-Анатольський успішно поєднував творчу діяльність в галузі як “серйозної”, так і “легкої” музики. Але поряд з цим існує не менш цінний та привабливий пласт творів композитора, в яких він поєднує вищезазначені жан-ри – це театральна музика. До них, зокрема, належать балети “Орися” та “Сой-чине крило” (лібрето до обох опусів написав Олександр Геринович), опера “За-грава” (лібрето Р. Братуня), в музичному матеріалі яких використані жанрові моделі танго, вальсу, румби, фокстроту і (навіть) канкану, оперета “Весняні грози” (автори текстів – А. Кос-Анатольський та Євген Кравченко) з ритмами, зокрема, рок-енд-ролу, а також музика до вистав Львівського драматичного театру ім. М.Заньковецької з широким спектром використаних жанрів розва-жальної музики.
3.1. Танцювальні номери з балетів: “Орися”, “Сойчине крило” та опе-
ри “Заграва” – розглядаються приклади використання ритмів розважальної музики в оперно-балетній творчості композитора, прослідковуються особ-ливості використання розважальних жанрів як засобів характеристики дійових осіб та методи мікстування “високих” і “низьких” мовно-стильових кодів в ме-жах одного твору.
3.2. Оперета “Весняні грози” – присвячений аналізу чисельних музичних вокальних та інструментальних номерів твору, що написані в танцювальних ритмах. А. Кос-Анатольський не тільки відновив традиції мистецтва оперети в Західній Україні, він уміло привніс засоби виразовості західно-європейської та американської розважальної музики в українську оперету, чим підняв її на новий якісний рівень.
3.3. Музика до спектаклів “На сьомім небі” та “Човен хитається” –проаналізовано жанрову приналежність, зміст та характер номерів, що на-писані в ритмах квік-степу, слоу-фоксу, англійського вальсу, танго, румби, а також розкрито їх вплив на загальний образ спектаклів.
Таким чином, визначено напрямок творчих пошуків та внесок композито-ра в розвиток української театральної музики. Використання А. Кос-Анатоль-ським елементів розважального жанру в оперній та балетній творчості є не тільки кроком вперед для української театральної музики. Це – опосередкова-не свідчення європейського вектору творчих пошуків композитора. А. Кос-Анатольського можна сміливо назвати не тільки фундатором нових тенденцій в сфері театральної музики Галичини, але й співтворцем нового жанру в українській музиці – оперети.
У Висновках подано основні етапи становлення та розвитку розва-жального жанру в Галичині, теоретично узагальнено місце окремих компози-торів в еволюції жанру, окреслено внесок А. Кос-Анатольського до формуван-ня національної версії естрадного мистецтва.
1. Розважальна музика Галичини під дією цілого комплексу чинників ста-
ла по-своєму унікальним феноменом в українській музиці. Виникнувши з ба-гатої пісенної культури ”львівської вулиці“, у співдії з музикою віденської опе-рети, французьких кафе-шантанів, європейського та американського передво-єнного кінематографу, під впливом потужної фольклорної традиції, вона стала підставою оригінальної авторської творчості низки композиторів, що призвело
до виразної професіоналізації та остаточної стабілізації жанру. Серед чільних композиторських імен слід згадати Богдана Весоловського, Степана Гумініло-
вича, Генрика Варса, Володимира Стоне-Балтаровича, Віктора Яблонського та ін. Все це дозволяє окреслити динаміку становлення жанру за такими етапами:
I етап (середина XIX- початок XX ст.) – зародження жанру ”вуличної“ піс-ні як важливого елементу міської музичної субкультури;
II етап (перша третина XX ст.) – часи професіоналізації жанру, поява ав-торської розважальної музики;
III етап (1939-1944 рр.) – певна стабілізація форм побутування жанру у вигляді музичних ревій, театрів малих форм, естрадних оркестрів тощо;
IV етап (50-ті роки XX ст.) етап поступового переходу розважальної му-зики до “андеграудного” стану під впливом ідеологічних чинників;
V етап (60-70-ті роки XX ст.) період відродження розважального жанру як своєрідний прояв ”шестидесятництва“ в українській культурі.
2. Поновне відкриття творчості маловідомих або забутих композиторів, імена яких зазначені вище, дозволяє зробити висновок про формування в 30-х роках XX ст. в Галичині ”повної“ міської музичної культури (на противагу ру-диментам історіософських теорій про “селянський” характер української куль-тури тощо). Створений цими композиторами потужний пласт саме міської культури був одним із шляхів привнесення в національну музичну свідомість явищ популярної музики Заходу, чим значно розширив традиційне коло засо-бів музичного вислову, оновив та збагатив українську пісенну традицію. Ори-
гінальність їх композиторського внеску до загальноукраїнського контексту стала особливо відчутною після приєднання у 1939-ому році західноукраїн-ських земель до складу Радянського Союзу. Зокрема, композитор Г. Варс як організатор та перший керівник львівського “Теа-джазу” спричинився до по-пуляризації галицької розважальної музики на теренах Радянського Союзу. Згодом композитори Б. Весоловський, С. Гумінілович, В. Стоне-Бал-тарович,
працюючи за кордоном, продовжили розвиток жанру в українській діаспорі, чим забезпечили безперервність традиції, що відновилася знову в 60-х роках.
3. Композитори Б. Весоловський, Г. Варс та С. Гумінілович створили цін-ний пласт української музики, що став явищем не тільки в Україні, але й на еміграції. Знайомство з творчою спадщиною композиторів та аналіз їхніх пі-сень засвідчує, що це були висококваліфіковані майстри легкого жанру. Під-ставою для цих висновків була постійна еволюція техніки письма компози-торів, також їхнє протистояння через використання елементів фольклорного музичного словника тенденції “космополітизації” жанру та (відповідно) при-належність до творення питомо національної “повної культури” в умовах без-державності та воєнного лихоліття.
4. Безпосередньою ланкою, що поєднала розважальну культуру передво-єнного Львова з ”золотою добою“ української пісні 60-70-х років (представле-ною композиторами Мирославом Скориком, Володимиром Івасюком, Ганною
Гаврилець та ін.) є творчість Анатолія Кос-Анатольського. Тут поєдналися не тільки конститутивні ознаки жанрів європейського походження з характерною національною “підсвіткою” (привнесеною з фольклорної стихії, напіваматор-ської творчості галицького бідермайєру) – ця творчість стала вищим етапом розвитку жанру через активну професіоналізацію всіх його складових. В своїй розважальній творчості композитор опирається на різноманітні чинники, що
сформували оригінальні композиційні прийоми, специфіку ритмо-мелодики та
ладо-гармонічного мислення композитора. Найважливішими з них є реґіональ-ні фольклорні мовно-музичні стереотипи, а також жанр ”літературного” по-ходження – старогалицька елегія. Поряд з цим пісенна творчість А. Кос-Ана-тольського (у порівнянні з його концертними солоспівами) особливо тісно по-вязана з розважальною культурою Галичини першої третини XX ст. Вона не просто увібрала в себе згаданий вище комплекс новітніх жанрів, форм, спосо-бів музичного вислову вона стала стала вищим етапом розвитку жанру в по-воєнних умовах. Більше того, саме ці твори композитора були одним з неба-гатьох способів збереження традиції галицької розважальної музики. Пе-рейняті мовно-стильові елементи розважальної музики Заходу зазнали у твор-чості А. Кос-Анатольського оригінальної етнокультурної адаптації, коли попу-лярні жанри (танго, вальс, фокстрот, твіст, рок-енд-рол, румба) отримали свій український еквівалент не тільки на рівні україномовного поетичного тексту (хоча це важливо само по собі), скільки на рівні музичної адаптації, коли (приміром) етно-характерні інтонаційні звороти діставали оригінальне забарв-лення в незвичних блюзових гармонізаціях, пружних латиноамериканських ритмах тощо.
5. Одним із засобів професіоналізації жанру стало звертання А. Кос-Ана-тольського до творчості професійних поетів-піснярів: Ростислава Братуня, Йо-сипа Струцюка, Галини Протас, Івана Музики та ін. Особливої автентичності музичного вислову композитор досягав при ”озвученні“ власних поетичних текстів, в написанні яких виявив непересічний літературний дар.
6. Для розважальної творчості А. Кос-Анатольського характерною є прик-ладна функція його пісень, адже більшість цих творів композитора була вико-ристана в театральних жанрах (ревії, вистави Театру малих форм “Веселий Львів”, спектаклі Львівського музично-драматичного театру ім. М. Занько-вецької, оперета ”Весняні грози“). Поряд з цим велика кількість його пісень, що вимагали високої вокальної майстерності, передбачала виконання з кон-цертної естради. Така “біфункційність” у побутуванні пісень композитора є свідченням його устремління не тільки до “ушляхетнення” музичного побуту,
вона також ілюструє пошуки шляхів контамінації елементів розважальної му-зики з так званими ”високими“жанрами (зокрема використання в опері “Заг-рава”, балетах ”Орися“ та “Сойчине крило” жанрових моделей танго, вальсу, румби, фокстроту, канкану). Відсутність герметизму між “високими” та“низькими” жанрами, що була намічена у творчості композитора, стала ха-рактерною ознакою української музики 60-их років XX ст. у творчості М. Ско-
рика, В. Сільвестрова, Г. Гаврилець як прояв нової естетики постмодернізму.
7. Вершиною розважальної творчості А. Кос-Анатольського є оперета “Весняні грози”. В ній автор заклав традиції галицького варіанту жанру, що згодом були продовжені іншими композиторами, зокрема Мирославом Скори-
ком (оперета ”Нуль-нуль на нашу користь“). Головною рисою цих традицій стало використання ритмів модерних естрадних танців, а також органічне поєднання шляґерної мелодико-ритмічної та гармонічної простоти, ліризму ук-раїнської пісні з характерними для ”поважної“ музики принципами розвитку музичного матеріалу. В великій мірі ці принципи були використані А. Кос-Анатольським в музиці до спектаклів Львівського театру ім. М. Заньковецької,
де він спирався на власний досвід написання музики до напіваматорських вис-тав передвоєнних часів, Театру малих форм ”Веселий Львів“ а також театрів мініатюр та естради 50-х років. Він з успіхом наситив театральне дійство чис-ленними інструментальними та вокальними мелодіями, несподіваними му-зичними пародіями на відомі класичні твори та народні пісні, а також вдалою стилізацією музики народів інших континентів. Показовим є своєрідне пере-плетення театрального та концертного життя окремих вокальних творів автора (прикладом є ”Карпатське танго“).
8. Непересічні естетичні якості європейського ґатунку, що відкрилися в результатіі дослідження розважальної музики композиторів Б. Весоловського,
С. Гумініловича, Г. Варса, А. Кос-Анатольського, свідчать про оригінальність
галицької компоненти загальноукраїнської музичної культури, її здатність до поновної актуалізації (що вже сталося в 60-70-их роках XX ст.) що, відповідно, вимагає подальшого вивчення цієї маловідомої сторінки національної музичної культури та повернення її до сучасного концертного репертуару.
У додатках подано окремі невідомі твори композиторів А. Кос-Анатоль-ського Б. Весоловського, С. Гумініловича, та Г. Варса.
Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях:
1. Танго-солоспіви в творчості Анатолія Кос-Анатольського // Musika Ga-liciana / Наукові збірки. ЛДМА ім. М. Лисенка. –.Львів, 2001. – Вип. 5. –Т. VI. – С. 227-232.
2. Танцювальні жанри в творчості А. Кос-Анатольського (фокстрот, рум-ба, твіст, чарльстон) // Молоде музикознавство / Наукові збірки. ЛДМА ім. М.Лисенка. –Львів, 2002. – Вип 7.– С. 52-56.
3. Композитор Степан Гумінілович // Musica Humana. Наукові збірки. ЛДМА ім. М. Лисенка. – Львів, 2003.– Вип.8.– Чис. 1. – С. 263-268.
4. Богдан Весоловський та його світ танк?вої музики // Музикознавчі студії / Наукові збірки. ЛДМА ім. М. Лисенка. – Львів, 2004. – Вип. 9.– С. 20-30.
5.Невідомий А.Кос-Анатольський: забуті сторінки розважальної музики композитора // Мистецькі обрії-2003: Альманах: Науково-теоретичні праці та
публіцистика / Академія мистецтв України. –. К: КВНМП ”СИМВОЛ-Т“ 2004.–
С. 114-125.
Конончук В. О. Пісенна творчість А. Кос-Анатольського в контексті становлення розважальної музики Галичини. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства
за спеціальністю 17.00.03. – Музичне мистецтво. – Львівська державна музич-на академія імені М.В. Лисенка, Міністерство культури та туризму України, Львів, 2006.
Дисертація є комплексним дослідженням основних характеристик розва-жальної творчості композитора А. Кос-Анатольського, його організаційної діяльності в контексті становлення та розвитку жанру, а також особистого неску композитора в професіоналізацію розважальної музики. Окреслено уні-кальне місце композитора в напрямку мікстування жанрів розважальної та “поважної“ музики (зокрема театральної).
Здійснено систематизацію етапів розвитку розважального жанру в Гали-чині, визначено його вплив на формування музичної культури”.
В роботі розглянуто також творчі постаті Б. Весоловського, С. Гумініло-вича, Г. Варса – композиторів, які своїми творами не тільки долучилися до процесу становлення розважальної музики Галичини, але й активно пропагу-вали її за межами України.
Ключові слова: розважальний жанр, естрада, пісня-шлягер, адаптація, мікстування, професіоналізація.
Конончук В. О. Песенное творчество А. Кос-Анатольского в контекс-те становленния развлекательной музыки Галичины. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.03. – Музыкальное искусство. – Львовская государс-твенная музыкальная академия имени Н.В. Лисенко, Министерство культуры и туризма Украины, Львов, 2006.
Работа представляет собой комплексное исследование основных характеристик эстрадного творчества композитора А. Кос-Анатольского, его музыкально-общественной деятельности в контексте становлення и развития жанра в Галичине, а также личного вклада композитора в профессионализа-цию развлекательной музики. Очерчено уникальное место композитора в нап-равлении микстирования жанров развлекательной и академической музыки (в частности театральной), а также роль А. Кос-Анатольского в формировании национальной версии эстрадного искусства.
Обоснована целесообразность и актуальность темы исследования, отсле-жена связь работы с научными программами, планами, темами, определены объект, предмет, материал, цель, задания, методы исследования, очерчены источники работы. Также дана информация о факторах, обуславливающих на-
учную новизну диссертации, личном вкладе исследователя, практическом зна-
чении, апробации результатов исследования и публикациях автора.
Проанализирована теоретико-методологическая база по теме диссертации (диссертационные исследования, монографии, научные статьи, архивные материалы, воспоминания респондентов, публикации в периодической печати и т.д.). Дана история возникновения и бытования развлекательного жанра в Га-личине, определены основные этапы его развития и влияние жанра на форми-рование ”полной“ культуры, а также рассмотрены творческие портреты забы-тых композиторов, которые успешно работали в этой области музыки: Богдана Весоловского, Степана Гуминиловича и Генрика Варса. Определен их вклад в развитие жанра, а также его популяризацию за рубежом.
Основное внимание уделено анализу вокальних призведений А. Кос-Ана-тольского, которые написаны в ритмах танго, вальса, фокстрота, румбы, чарль-
стона, твиста, фокс-польки, фокс-марша. Определен вклад композитора в создание украинских эквивалентов вышеназванных танцевальных моделей и (соответственно) в процесс адаптации зарубежной развлекательной музики в национальную музыкальную почву. Особо отмечается уникальность симбиоза характерных шлягерних и фольклорных элементов, а также композиторских средств из арсенала ”серьёзной“ музыки в песнях автора.
Также проанализирована жанровая принадлежность и музыкальное со-держание отдельных номеров из балетов “Орыся”, “Сойчынэ крыло” и оперы “Заграва”, оперетты “Весенние грозы”, музыки к драматическим спектаклям, где использованы жанровые модели развлекательной музыки. Параллельно от-слеживаются особенности форм взаимодействия ”высоких“ и ”низких“ жанров в пределах одного произведения. Отмечается весомый вклад композитора в развитие украинской оппереты.
Ключевые слова: развлекательный жанр, эстрада, песня-шлягер, адапта-ция, микстирование, профессионализация.
Kononchuk V. О. Song creative work of Anatoly Kos-Anatolsky in the con-text of formation of Galytshina entertaining music. – Manuscript.
Thesis for an academic degree of art critic candidate by speciality 17.00.03. –
Musical art. – Lviv State Musical Academy of М.V. Lysenka, Ministry of Culture and Tourism of Ukraine, Lviv, 2006.
Thesis is a complex research of basic parameters and characteristics of entertai-
ning creative work of the composer А.J. Kos-Anatolsky, his musically-public ac-tivity in the context of genre formation and development and also personal contri-bution of the composer in professionalism of entertaining music. The unique place of the composer is outlined in direction of mixing entertaining and ”serious“ music genres (theater music in particular).
Systematization of development stages of entertaining genre in Galychina was carried out, its influence on forming of city and “complete culture” of the Western region of Ukraine was determined.
The creative figures of Bogdan Vesolovsky, Stepan Guminilovych, Genrikh Varsa are also considered in this work. These are composers who played a great role
in formation of Galychina entertaining music not only by their works, but they also actively propagandized it outside Ukraine.
Keywords: entertaining genre, popular musik, smash hit, adaptation, mixing, professionalism.
Підписано до друку 12.12.2006 р. Формат 60х84/16.
Гарнітура Times New Roman Cyr. Папір офс.
Ум.друк.арк. 0,9. Друк на ризографі.
Наклад 100 прим. Зам. 497.
ТзОВ “Компанія “Манускрипт””
вул.Руська, 16, м.Львів, 79008,
тел. (032) 297-81-00
