КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ і МИСТЕЦТВ

ЛИТВИН Аеліта Василівна

УДК 024 (93) – 056.262

БІБЛІОТЕЧНО - ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОРИСТУВАЧІВ З ВАДАМИ ЗОРУ В УКРАЇНІ ( ХХ ст.)

07.00.08 – книгознавство,

бібліотекознавство, бібліографознавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

КИЇВ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті культури і мистецтв Міністерства культури і туризму України, м. Київ.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

НОВАЛЬСЬКА Тетяна Василівна,

Київський національний університет

культури і мистецтв, професор кафедри

бібліотекознавства та інформаційних

ресурсів

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

СЛОБОДЯНИК Михайло Семенович,

Державна академія керівних кадрів

культури і мистецтв, завідувач кафедри

документальних комунікацій

кандидат історичних наук, доцент

ВИНОГРАДОВА Олена Борисівна,

Державна історична бібліотека України,

директор

Провідна установа: Національна бібліотека України

імені В.І.Вернадського НАН України,

Інститут рукопису, м. Київ

Захист відбудеться 28 квітня 2006 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.807.01 у Київському національному університеті культури і мистецтв за адресою: 01601, м. Київ, вул. Щорса, 36.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету культури і мистецтв ( 01601, м. Київ, вул. Щорса, 36).

Автореферат розісланий “____” __________ 2006 р.

Вчений секретар Коваленко Н.В

спеціалізованої вченої ради

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Створюючи рівні можливості доступу до інформації для різних категорій населення, у тому числі і для людей з обмеженою дієздатністю, важливо звернутися і до проблем бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору.“

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом”, – так записано у ст. 24 Конституції України. Це право закріплене і в міжнародних документах, ратифікованих Україною. Однак реалізувати принцип рівності у дотриманні прав інвалідів набагато складніше. Проблема полягає не тільки у створенні матеріальних умов, а й залученні таких людей до повноцінного суспільного життя.

Нова соціально-культурна ситуація в Україні, що характеризується демократизацією усіх сфер життя, позначена зростанням рівня освіти інвалідів, а відтак і їх потреб в інформації, що вимагає докорінно вдосконалити бібліотечно-інформаційне забезпечення цього контингенту користувачів. У розв’язанні цього завдання, природно, провідну роль мають відіграти спеціалізовані бібліотеки, що обслуговують цю категорію читачів. Тому особливої актуальності набуває дослідження еволюції бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору в Україні. Ця проблематика тривалий час не привертала уваги дослідників, вона висвітлювалася частково в окремих публікаціях періодичних видань та матеріалах наукових конференцій (О.Бурчак, Ю.Вишняков, Г.Гречко, Л.Кагановська, С.Масловська, О.Матвійчук, В.Пашкова, О.Приходько, В.Скнар, В.Ярощук).

Важливий матеріал для дослідження цієї проблеми містять роботи ряду російських бібліотекознавців (С.Ваньшина, Г.Диянської, Ж.Марусич, О.Шапошнікова), які розглядають історію російських спеціалізованих бібліотек, аналізують їх сучасний стан, підкреслюючи особливу роль бібліотечно-бібліографічного обслуговування як засобу соціально-психологічної реабілітації читачів з вадами зору, значення новітніх технологій в обслуговуванні цієї категорії користувачів.

Для розробки концепції вдосконалення бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору в Україні методологічно важливими є праці вітчизняних дослідників бібліотечно-бібліографічної та книгознавчої галузей – О.Виноградової, Т.Долбенко, Л.Дубровіної, В.Загуменної, В.Ільганаєвої, Т.Ківшар, С.Кулєшова, Н.Кушнаренко, В.Медведєвої, Т.Новальської, М.Сенченка, М.Слободяника, А.Чачко, Г.Швецової-Водки.

Отже, незважаючи на висвітлення окремих питань досліджуваної проблеми, комплексне наукове вивчення в Україні бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору досі не здійснювалося, що й зумовило вибір теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане в рамках наукової проблематики кафедри бібліотекознавства та інформаційних ресурсів Київського національного університету культури і мистецтв.

Метою дослідження є наукова реконструкція становлення та історичного розвитку в Україні бібліотечно-інформаційного забезпечення людей з вадами зору.

Завдання дослідження:

– проаналізувати джерельну базу та історіографію проблеми;

– з’ясувати специфіку бібліотечно-інформаційного обслуговування користувачів з вадами зору;

– виявити соціально-історичні передумови формування мережі спеціалізованих бібліотек для сліпих;

– охарактеризувати особливості становлення та розвитку бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору в Україні досліджуваного періоду;

– виявити перспективні тенденції розвитку бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору на основі аналізу та узагальнення зарубіжного досвіду та сучасної вітчизняної моделі.

Об’єктом дослідження є бібліотечно-інформаційне обслуговування інвалідів в Україні.

Предмет дослідження – бібліотечно-інформаційне забезпечення користувачів з вадами зору.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження здійснювалося на основі принципів історизму, наукової об’єктивності та системності. Застосовано систему загальнонаукових та історичних методів, зокрема методи виявлення, вивчення, пояснення, аналізу та синтезу, порівняльний і проблемно-хронологічний методи тощо.

Хронологічні межі дослідження охоплюють ХХ століття. Особлива увага звернена на період після 1934 р., коли було створене Українське товариство сліпих і відбулося становлення мережі спеціалізованих бібліотек.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автором вперше:

– вивчено та узагальнено значний обсяг літератури, введено в науковий обіг певну кількість архівних документів та фактичних матеріалів;

– з’ясовано історичні передумови формування мережі спеціалізованих бібліотек для сліпих;

– визначено та обґрунтовано основні етапи розвитку бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору в Україні;

– виявлено особливості формування мережі спеціалізованих бібліотек для сліпих та специфіку їх бібліотечно-інформаційного обслуговування на кожному історичному етапі;

– визначено перспективні тенденції розвитку бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору на основі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду.

Практичне значення дисертації полягає у розширенні наукових знань з бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору. Основні положення дисертації, викладений фактичний матеріал і теоретичні узагальнення та висновки можуть бути використані бібліотекознавцями, істориками при створенні узагальнюючих праць та спеціальних монографічних досліджень тощо. Результати дослідження можуть бути застосовані при підготовці підручників, навчальних посібників та нормативних курсів – “Інформаційний сервіс”, “Бібліотекознавство” та спецкурсів “Бібліотечна психологія”, “Бібліотечна педагогіка”, “Тифлобібліотекознавство” для студентів бібліотечно-інформаційної спеціалізації ВНЗ культури.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації було апробовано на міжнародних науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами” (Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”, 2002, 2003, 2005); на міжнародній науковій конференції “Інноваційна діяльність – стратегічний напрям розвитку наукових бібліотек” (Національна бібліотека ім. В.Вернадського, 7-9 жовтня 2003); науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу, докторантів, аспірантів та пошукувачів Київського національного університету культури і мистецтв (2004), міжнародній науковій конференції “Інтелектуальні інформаційні технології у бібліотечній справі” (Національна бібліотека ім. В.Вернадського, 11-12 жовтня 2005).

Публікації. Матеріали дослідження знайшли відображення у 6 одноосібних публікаціях автора, з них – 4 статті у фахових виданнях.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження і складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, що містить 385 позицій, у тому числі 30 – іноземними мовами, а також 7 додатків. Обсяг дисертації – 155 сторінок основного тексту. Список використаних джерел – 30 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, її сутність, розкрито зв’язок з науковими програмами й планами, сформульовано мету та завдання дослідження, об’єкт, предмет, хронологічні межі, визначено наукову новизну та практичне значення. Наведено відомості про апробацію результатів здійсненої роботи та публікації.

У першому розділі – “Бібліотечно-інформаційне забезпечення користувачів з вадами зору як об’єкт бібліотекознавчих досліджень” – подаються результати аналізу джерельної бази та історіографії дослідження, уточнюються поняття “інвалід”, “люди з особливими потребами”, “люди з обмеженими можливостями”, “люди з функціональними обмеженнями” та поняття, що відповідають темі нашого дослідження, – “інваліди за зором”, “користувачі з вадами зору”.

Аналіз джерельної бази виявив, що значна кількість фактичних матеріалів зберігається у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади України (ф. 348, ф. 5119). Зокрема, у ф. 348 зберігаються документи про культурно-освітні напрями діяльності Народного комісаріату УССР, листування з підприємствами, громадськими організаціями, редакціями газет з питань надання допомоги інвалідам. Значний інтерес у межах досліджуваної теми становлять архівні матеріали Центрального правління Українського товариства сліпих (далі УТОС) Міністерства соціального забезпечення УРСР (ф.5119), в яких відображено діяльність організацій Товариства, звіти про культурно-масову роботу серед інвалідів за зором, постанови, накази, розпорядження президії Центрального правління УТОС, що вперше вводяться в науковий обіг. Як переконав аналіз архівних документів, історія виникнення спеціалізованих бібліотек для сліпих в Україні пов’язана із становленням УТОС. Їх діяльність протягом досліджуваного періоду підпорядковувалась саме цій організації.

Інформативно цінними для нашого дослідження є звіти про діяльність Маріїнського опікунства в Україні. Аналіз цих матеріалів та інші публікації про життя сліпих кінця ХІХ – початку ХХ ст. дозволив виявити соціально-історичні та психолого-технологічні передумови формування мережі спеціалізованих бібліотек для сліпих.

Значну групу джерел становлять періодичні видання, першими серед яких були журнали “Слепец”, “Друг слепых”, що публікували матеріали про життя інвалідів за зором наприкінці ХІХ – початку ХХ ст.

Протягом наступного історичного періоду видавалися журнали, що містили фактичні й теоретичні матеріали: це вітчизняні (“Радянська бібліотека”, “Бібліотечна планета”, “Бібліотечний вісник”, “Вісник книжкової палати України”) та російські видання (“Красный библиотекарь”, “Библиотекарь”, “Библиотека”).

Діяльність УТОС регулярно висвітлювалася в республіканському громадсько-політичному та літературному журналі, органі ЦП УТОС “Праця сліпих” (з 1962 р. – “Заклик”). У ньому періодично публікувався матеріал про діяльність українських спецбібліотек, розглядалися проблеми обслуговування читачів з вадами зору та завдання подальшого розвитку цих бібліотек.

Суттєву джерельну базу дослідження становлять щорічні звіти Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М.Островського та спецбібліотек мережі УТОС (1990-2000). Здійснений аналіз дозволив відтворити вітчизняну модель бібліотечно-інформаційного обслуговування інвалідів за зором.

Науково цінними є матеріали про історію розвитку УТОС. Їх вперше було узагальнено в “Нарисах історії Українського товариства сліпих” (2000-2003). Незважаючи на те, що організація бібліотечного обслуговування сліпих розкрита в них фрагментарно, вони становлять значний інтерес з погляду досліджуваної теми.

Проблеми освіти людей з інвалідністю, їх соціально-психологічний розвиток, реабілітація, застосування новітніх технологій у цьому процесі обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами” (Київ, 2000-2005).

Цінним джерелом для розкриття обраної теми є матеріали семінару “Бібліотечно-іформаційне обслуговування людей з обмеженими можливостями”, що відбувся в рамках міжнародної наукової конференції “Бібліотечно-інформаційний сервіс” (Київ, НБУВ, 2001), оскільки вперше до цих питань була привернена увага науковців. Це започаткувало процес долання перешкод об’єктивного і суб’єктивного характеру на шляху до ефективного бібліотечно-інформаційного обслуговування осіб з обмеженнями в життєдіяльності як необхідної умови соціального захисту та рівності їх як громадян.

У матеріалах наукового збірника „Комп’ютерні технології та вища освіта людей з особливими потребами” йдеться про застосування новітніх технологій у навчальному процесі, в інформаційному забезпеченні інвалідів за зором на прикладі вітчизняних та зарубіжних наукових досліджень. Розгляду зазначених питань та детальнішому вивченню сучасних інформаційних технологій як засобів соціальної реабілітації й інтеграції людей з вадами зору присвячені матеріли міжнародних наукових конференцій у Криму (2001-2005).

Досвід зарубіжних країн в організації бібліотечного обслуговування читачів-інвалідів відображено в працях В.Пашкової та В. Ярощук.

Найповніше охарактеризовано діяльність Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М.Островського на сучасному етапі в публікаціях бібліотечних фахівців – О.Бурчака, Ю.Вишнякова, Л.Кагановської.

У публікаціях Г.Гречко розглядаються дитячі бібліотеки як центри інформації та релаксації для дітей з обмеженнями в життєдіяльності, що діють за комплексною програмою “Глибинна екологія людства на захист дитинства”, мета якої – координація бібліотечного обслуговування дітей-інвалідів.

На розвиток вітчизняного бібліотекознавства в галузі бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору великий вплив мали наукові праці та практичні розробки російських тифлобібліотекознавців.

У радянський час узагальнення досвіду роботи бібліотек з обслуговування інвалідів розпочалося у 20-х роках. Зокрема, у статті О.Білорукова йшлося про гостру потребу у книгах за системою Брайля. У повоєнні роки в публікаціях Н.Бєлкіна, І.Глазикіна, О.Ільїнської, В.Северина, Е.Дінерштейна, К.Ізвєкової аналізувався досвід роботи бібліотек у шпиталях, що обслуговували інвалідів Вітчизняної війни, порушувалося питання про організацію мережі бібліотек для сліпих, роботу відділів брайлівської літератури в публічних бібліотеках.

У 60-80-і роки в російському бібліотекознавстві відбулося поглиблене вивчення всього комплексу проблем бібліотечно-бібліографічного обслуговування інвалідів. Цьому сприяло створення розгалуженої мережі державних спеціалізованих бібліотек для сліпих на чолі з Республіканською центральною бібліотекою для сліпих ( у подальшому – РЦБС). У цей період організацію бібліотечного обслуговування сліпих вперше починають досліджувати на дисертаційному рівні.

Праці О.Шапошнікова поклали початок науковому вивченню проблеми бібліотечного обслуговування інвалідів за зором та дефектологічного бібліотекознавства. Вони привернули до цих питань увагу відомих російських вчених – С.Ваньшина, Г.Диянської, Д.Жаркова, Л.Сучкової.

Значна кількість публікацій з проблем бібліотечно-бібліографічного обслуговування читачів з вадами зору належить Д.Жаркову, який очолював РЦБС з 1967 по 1985 рр. За його безпосередньою участю в Росії була сформована мережа спецбібліотек для сліпих, він визначив завдання з обслуговування спеціалістів, виробничих колективів, довів актуальність озвученої книги у цьому процесі, показав роль спецбібліотек у соціально-трудовій та художньо-естетичній реабілітації інвалідів за зором.

До проблем соціальної реабілітації читачів, що мають вади зору, починаючи з 80-х років, активно звертався С.Ваньшин. Дослідивши наукові праці своїх попередників, він виявив місце та роль бібліографії в цьому процесі, вперше розкрив особливості тифлобібліографії, специфіку її функціонування у сфері соціальної реабілітації, розробив принципи класифікації читачів з вадами зору відповідно до стану зору, можливостей отримання інформації з навколишнього середовища.

Основні напрями реабілітаційної діяльності спецбібліотек визначила Г.Диянська, розкривши зміст і мету принципу рівних можливостей у тифло-бібліотекознавстві, а саме: нарівні із зрячими користувачами мати доступ до інформації та умови його реалізації у бібліотечній практиці. Проте досвід бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору в Україні не став об’єктом наукових досліджень.

Аналіз теоретичних та практичних розробок виявив, що у бібліотечній практиці сформувалося два напрями обслуговування інвалідів – спеціалізований та інтегрований. Спеціалізоване бібліотечне обслуговування в Україні здійснюють, як правило, спецбібліотеки для сліпих, бібліотеки спецшкіл, що має певні обмеження в забезпеченні інформацією цієї категорії читачів. Інтегроване бібліотечне обслуговування сприяє соціалізації, активному включенню інвалідів у місцеве товариство, але нерідко відзначається непідготовленістю кадрів інших бібліотек (публічних, наукових, навчальних) надавати повноцінні послуги інвалідам. Ці проблеми розглядалися в публікаціях Р.Баженова, Н.Шапошнікової, З.Саєнко.

У науковому дослідженні Ж.Марусич проаналізовано інформаційні потреби користувачів, вивчено досвід використання інформаційних технологій у бібліотечному обслуговуванні читачів з вадами зору та їх роль у соціальній реабілітації.

Проблеми інформатизації та окремі аспекти автоматизації бібліотек розглядали у своїх працях такі дослідники, як В.Ільганаєва, О.Кириленко, Л.Костенко, Т.Павлуша, О.Пашков, М.Сенченко, М.Слободяник, Л.Філіпова. Досліджуючи діяльність спеціальних бібліотек під впливом освоєння інформаційних технологій, М.Слободяник пропонує нову системно-комунікативну модель, що дозволила простежити принципові зміни в технології та організації діяльності наукових бібліотек в результаті їх комп’ютеризації. Це дало нам змогу розглянути перспективи розвитку інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору.

Здійснений аналіз свідчить про відсутність в Україні спеціальних праць з проблем організації бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору. Автори переважної більшості публікацій лише побіжно торкаються цих питань, фактичний матеріал практично не досліджений, тому набуває актуальності комплексне вивчення історії і тенденцій розвитку бібліотечної справи для сліпих.

У другому розділі – “Основні етапи розвитку бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору в Україні” – аналізуються передумови формування мережі спецбібліотек для сліпих у першій третині ХХ ст., її становлення у період з 1934-1991 рр., розвиток її як системи у 90-ті роки; досліджено, як історичні, соціокультурні, економічні умови впливали на розвиток бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору.

Виявлено, що соціально-історичними передумовами формування мережі спецбібліотек були: створення шрифтів для сліпих, відкриття друкарень для видання рельєфно-крапкової літератури, організація навчальних закладів для сліпих та бібліотек при них, утворення відділів брайлівської літератури при публічних бібліотеках.

Аналізуючи створення та розвиток бібліотек при спеціальних навчальних закладах для сліпих, дисертант дійшов висновку, що саме вони першими здійснювали бібліотечне обслуговування інвалідів за зором і відіграли значну роль у розвитку бібліотечно-інформаційного обслуговування в Україні. Формування їх фондів з самого початку відбувалося на основі брайлівських рукописів, надходжень видань з-за кордону та літератури, наданої благодійниками. Згодом вони почали поповнюватись друкованими брайлівськими виданнями одеської та криворізької друкарень. Важливим джерелом формування фондів бібліотек навчальних закладів були російські видання, надруковані рельєфно-крапковим шрифтом.

Особливу допомогу в освіті аномальних дітей надавали російські дефектологи О.Сребицький та А.Адлер, вони підкреслювали, що належна організація бібліотечної справи забезпечить навчальний процес для сліпих. Вітчизняному тифлопедагогу О.Щербині належить значний внесок у справу навчання інвалідів за зором в Україні та за її межами.

В Україні до початку 30-х років угрупування сліпих були досить розрізнені і дбали переважно про працевлаштування інвалідів, а культурно-освітня робота не була їх завданням. Тому бібліотечне обслуговування сліпих не мало організованого характеру.

Об’єднання організацій та спілок для сліпих, що призвело до утворення на їх основі Українського товариства сліпих, відбулося 1934 року. Це було початком першого етапу становлення бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору. Серед завдань, поставлених перед УТОС, важливим було здійснення культурно-освітніх заходів для покращення становища сліпих у суспільстві. Значну увагу на розвиток бібліотек звертало керівництво Товариства, розуміючи їх роль в ідеологічному вихованні інвалідів за зором.

Значною подією в історії бібліотечного обслуговування читачів з вадами зору було утворення першої бібліотеки для сліпих у Києві наприкінці 1936 року, що свідчило про суттєві зміни у ставленні суспільства до цих громадян.

Аналіз архівних документів переконав, що становлення мережі бібліотек для сліпих в Україні у передвоєнні роки відбувалось досить інтенсивно. Їх бібліотечне обслуговування на цьому етапі здійснювалося стаціонарними бібліотеками та “пересувками”, загальна кількість яких становила 37, а їх фонди нараховували понад 30 тис. примірників брайлівської літератури.

Відновлення бібліотек для сліпих, знищених під час воєнних дій, розпочалося ще 1944 року. За роки війни частина книг стала непридатною для користування, фінансування бібліотек не було. У повоєнні роки активізувалась культурно-масова робота: почали працювати гуртки політінформації та художньої літератури, зросла кількість брайлівських гуртків, створювалися нові бібліотеки. Відновилося й видання книг для сліпих: почали працювати друкарні у Києві та Харкові, що сприяло систематичному комплектуванню бібліотек літературою, надрукованою рельєфно-крапковим шрифтом.

Усього на 1950-й рік у Товаристві, що об’єднувало 44 організації, працювало 40 бібліотек. Загальний фонд літератури містив: за Брайлем – 23 268 прим., плоскодрукованої – 5 998 прим. Бібліотеки обслуговували 2 877 чол., серед яких сліпих – 1 620. Найбільший фонд брайлівської літератури мали бібліотеки одеського, львівського, дніпропетровського УВО.

Значну роль у становленні системи бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору в Україні відіграло розповсюдження літератури у спеціальних форматах, зокрема розвиток брайлівського книгодрукування та виникнення озвученої літератури (грамплатівки, магнітофонні платівки).

Переваги озвученої літератури, порівняно з брайлівською, виявлялися поступово. Перша і головна перевага озвученої книги полягала у легкості сприйняття тексту, що сприяло її активному поширенню. По-друге, індивідуальне прослуховування літератури задовольняло потреби інваліда за зором в отриманні інформації та послаблювало його залежність від зрячого.

Розглядаючи питання про утворення та розвиток озвученої літератури в Україні, ми виявили, що до початку 60-х років ХХ ст. воно не привертало уваги, хоча потреба у створенні й виданні такої інформації була гострою, про що свідчать гуртки голосного читання, організовані на підприємствах системи УТОС від самого початку її створення.

На кінець 50-х років у Товаристві діяло 65 організацій, і лише у п’яти з них не здійснювалося бібліотечне обслуговування інвалідів за зором. Решта бібліотек обслуговувала 4 380 читачів, серед них сліпих – 2 . Вони користувалися фондами бібліотек, що мали плоскодруковану літературу – 19 186 прим. та видання рельєфно-крапковим шрифтом – 48 633 прим.

Отже, першим етапом розвитку бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору слід вважати період з середини 30 до кінця 50-х років ХХ ст. Саме на цьому етапі відбувалося становлення мережі спецбібліотек, що поповнювали власні фонди брайлівськими виданнями. Випуск озвученої літератури позитивно позначився на задоволенні інформаційних потреб читачів-інвалідів за зором в Україні і розпочав другий етап.

60-80-і роки стали новим етапом у розвитку бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору в Україні. Воно було складовою радянської бібліотечної справи, що на той час зазнавала певних перетворень. Українські спецбібліотеки координували свою діяльність з бібліотеками Всеросійського товариства сліпих. Тривав процес розвитку українських спецбібліотек, чому сприяла політика ЦП УТОС, про що свідчить “Положення про бібліотеки, клуби, будинки відпочинку”, затверджене 1964 року, що визначало умови становлення спецбібліотек для сліпих, їх завдання та підпорядкування.

Для покращання організації обслуговування читачів з вадами зору в червні 1970 року міську бібліотеку для сліпих було підпорядковано ЦП УТОС. У липні цього ж року було прийнято рішення про створення Центральної бібліотеки для сліпих ім. М.Островського – єдиного методичного центру з керівництва роботою спецбібліотек. Вона здійснювала управління організацією бібліотечно-бібліографічного обслуговування сліпих та слабозорих читачів.

Українські спецбібліотеки того часу відчували значно більшу потребу у кваліфікованих кадрах та фінансовому забезпеченні порівняно з державними. Вони були відокремлені від загальної мережі масових та наукових бібліотек, що мали досить високий рівень обслуговування та методичного забезпечення. До того ж, діяльність спецбібліотек і фонотек обмежувалася рамками того підприємства, при якому вони діяли. У зв’язку з тим, що брайлівська література надходила переважно російською мовою, бо друкувалася в Росії, комплектування цих бібліотек було обмеженим. Перевага діяльності утосівських бібліотек полягала в тому, що вони діяли в тісному зв’язку з читачами, і це дозволяло безпосередньо вивчати їх попит і задовольняти його за допомогою МБА.

Важливою подією кінця 80-х років стало прийняття рішення ЦП УТОС про організацію редакційно-видавничої групи при Будинку звукозапису і друку УТОС. Внаслідок цього протягом 1988 року з’явилися перші брайлівські видання українською мовою, що було значним кроком в інформаційному забезпеченні українських користувачів з вадами зору.

Аналізуючи бібліотечно-інформаційне обслуговування читачів-інвалідів за зором у 60-80-і роки, слід відзначити, що формування мережі спецбібліотек УТОС в основному було завершене до початку 80-х років. На цьому етапі помітне зростання кількості спецбібліотек та “пересувок”, що сприяло збільшенню кількості читачів та розширенню можливостей доступу до інформації користувачів з вадами зору, які проживали у віддалених районах.

Незважаючи на те, що у роки перебудови (1985-1990) спецбібліотеки в Україні переживали скрутні часи, вони продовжували працювати для реабілітації та інтеграції у суспільство людей з особливими потребами. Серед недоліків, виявлених у тогочасній організації бібліотечного обслуговування сліпих, слід назвати такі: часткове інформаційне забезпечення користувачів, які опинилися поза виробництвом, слабо розвинена мережа нестаціонарних форм обслуговування – пунктів видачі літератури, пересувних бібліотек. Як наслідок, лише 71% членів Товариства мали змогу користуватися бібліотеками.

Новий етап в розвитку бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору пов’язаний з прийняттям Україною Акту про незалежність. Для нього, поряд з активізацією соціальної політики держави та правління УТОС, характерне посилення кризи системи бібліотечного обслуговування населення, у тому числі й людей з обмеженнями в життєдіяльності, через занепад української економіки, погіршення стану підприємств та організацій Товариства, зменшення фінансування спецбібліотек, скорочення кількості видань, надрукованих рельєфно-крапковим шрифтом та озвученої літератури, зростання їх вартості. Водночас, незважаючи на всі труднощі, активізується застосування інформаційних технологій. В умовах інформатизації суспільства, розвитку новітніх технологій майже всі структурні підрозділи спецбібліотек прагнуть своєчасно до них адаптуватися, що вимагає певного технічного забезпечення та підвищення кваліфікації бібліотечних працівників. Саме це було слабкою ланкою в діяльності українських спецбібліотек.

У третьому розділі дисертаційного дослідження – “Перспективні тенденції розвитку бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору” – проаналізовано системи формування бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору на пострадянському просторі, моделі економічно розвинених країн, чинники впливу на їх утворення й становлення та шляхи розвитку, відтворено вітчизняну модель бібліотечно-інформаційного обслуговування користувачів з вадами зору з огляду на перспективи її розвитку в інформаційному просторі України.

Аналіз зарубіжних моделей, форм і систем бібліотечного обслуговування інвалідів за зором переконує, що їх формування залежить від історично-культурних і національних традицій, кількості інвалідів, їх соціального статусу. У країнах північної Європи створення таких бібліотек підтримує уряд. В основному це бібліотеки, що мають найкраще фінансування. У південній Європі система обслуговування користувачів з вадами зору не має державної фінансової підтримки. До таких країн належать Іспанія, Франція, Італія.

Отже, активнішим є розвиток бібліотечно-інформаційного обслуговування інвалідів за зором у країнах, де така діяльність законодавчо закріплена, що гарантує державну підтримку фінансування бібліотечних програм, книговидання, будівництво і реконструкцію приміщень бібліотек для створення безбар’єрного середовища. Законодавчі акти є основою для забезпечення прав інвалідів на отримання інформації.

Стабілізація роботи української економіки на зламі століть в основному забезпечує умови для істотного підвищення добробуту людей, долання спаду їх життєвого рівня внаслідок тривалої та глибокої економічної кризи. За таких умов одним із найважливіших завдань соціальної політики в Україні визначено створення сприятливих умов і для життя та діяльності людей з обмеженнями у життєдіяльності.

На сучасному етапі 79 спецбібліотек для сліпих в Україні тісно взаємодіють з Українським товариством сліпих і його місцевими осередками, навчальними закладами, органами соціального захисту, реабілітаційними службами, закладами культури. Їх користувачами є близько 30 тис. інвалідів різних вікових груп. В українських спецбібліотеках діє стаціонарне обслуговування, тобто читачі безпосередньо обслуговуються в бібліотеках. Жителі сіл та невеликих міст, де спецбібліотеки відсутні, отримують книги поштою безкоштовно. Це стосується лише брайлівських видань. Діти шкільного віку з порушеннями зору обслуговуються бібліотеками шкіл для сліпих і слабозорих дітей, що підпорядковані органам освіти. До контингенту читачів належать і зрячі: члени сімей інвалідів, спеціалісти, які працюють з ними, студенти дефектологічного факультету, а також люди з іншими вадами, які не мають змоги користуватися послугами публічних бібліотек.

У дисертаційному дослідженні розглянуто перспективну програму бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору в Україні, першочерговими завданнями якої є:

– державне фінансування спецбібліотек для сліпих;

– здійснення інтегрованого обслуговування читачів з вадами зору, що передбачає взаємодію спецбібліотек, публічних та бібліотек навчальних закладів;

– створення координуючих центрів на базі обласних організацій УТОС;

– забезпечення спецбібліотек сучасними інформаційними технологіями;

– систематичне комплектування фондів бібліотек літературою у спеціальних форматах;

– збільшення випуску літератури у спеціальних форматах державною мовою;

– здійснення комплексного бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору.

Вирішення цих проблем можливе за державної підтримки бібліотечної справи для сліпих, зміни на краще ставлення українських громадян до людей з особливими потребами, залучення додаткових коштів, поліпшення координації діяльності даних бібліотек з керівними органами Товариства, розширення послуг, що сприяло б залученню значно більшої кількості користувачів.

Результати здійсненого дослідження дозволили дійти таких висновків:

1. Бібліотечно-інформаційне обслуговування людей з вадами зору в Україні досі не стало предметом окремого історико-бібліотекознавчого дослідження, однак зібрані фактичні матеріали та наявна джерельна база дозволили охарактеризувати особливості цього процесу, виявити основні етапи у становленні мережі спеціалізованих бібліотек в Україні.

2. Важливе значення в бібліотечно-інформаційному забезпеченні користувачів з вадами зору відіграють: врахування їх індивідуальних особливостей, специфіка задоволення інформаційних потреб виданнями у спеціальних форматах; кваліфікована взаємодія даної категорії читачів з бібліотечними фахівцями, що сприяє реабілітаційним та інтеграційним процесам.

3. Основні передумови створення мережі спеціалізованих бібліотек для сліпих пов’язані з активізацією суспільного руху, створенням шрифтів для сліпих, відкриттям друкарень для видання рельєфно-крапкової літератури, організацією навчальних закладів для сліпих та бібліотек при них, з утворенням відділів брайлівської літератури при публічних бібліотеках. Спочатку своєї діяльності фонди бібліотек навчальних закладів для сліпих поповнювались брайлівськими рукописами, літературою, надрукованою рельєфним шрифтом у Росії та інших зарубіжних країнах. Більш активне формування фондів бібліотек розгорнулося з відкриттям українських друкарень для видання такої літератури.

4. У процесі розвитку системи бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору в Україні можна виділити такі етапи:

– середина 30-кінець 50-х р. – етап становлення мережі спеціалізованих бібліотек для сліпих, пошук форм і методів забезпечення інформаційних потреб користувачів з вадами зору як культурно-освітніх осередків;

– 1960-1980 рр. – етап розвитку мережі бібліотек шляхом централізації, утворення та розповсюдження озвученої літератури і відповідно розширення фондів спецбібліотек, налагодження бібліотечно-інформаційного забезпечення інвалідів за зором на регіональному рівні;

– 1991-2000 рр. – етап застосування новітніх інформаційних технологій, сприяння у здобутті освіти інвалідами за зором.

Результатом здійсненого дослідження стало нове розуміння історії становлення, розвитку та сучасного стану бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору в Україні. Визначено, що основними чинниками цього процесу є: державні заходи для задоволення потреб людей з інвалідністю, економічне становище в країні, діяльність правління Українського товариства сліпих з організації бібліотечної справи, безпосереднє ставлення керівництва підприємств Товариства до цих питань, застосування досвіду діяльності спец-бібліотек інших країн.

5. Порівняльний аналіз зарубіжних моделей організації бібліотечної справи для людей з обмеженнями в життєдіяльності підтвердив, що вирішення проблем забезпечення їх інформаційних потреб залежить від соціально-економічних умов, державної культурної політики, ставлення суспільства до інвалідів.

6. Окреслюючи перспективи розвитку бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору, слід рекомендувати спецбібліотекам розширювати номенклатуру послуг, залучаючи до цієї справи публічні бібліотеки та бібліотеки навчальних закладів. Це підвищить їх статус, дозволить залучити додаткові кошти з бюджету місцевих органів самоврядування, благодійних фондів.

7. Важливість здійсненого наукового дослідження полягає в тому, що в ньому розкрито специфіку обслуговування читачів з вадами зору і виконана наукова робота сприятиме розвитку нової галузі спеціального бібліотекознавства – тифлобібліотекознавства.

Водночас дисертаційна робота не вичерпує всіх аспектів досліджуваної теми. Подальшого наукового обґрунтування потребують спеціальні програми інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору, реалізація яких можлива за державної підтримки.

Основні положення та висновки дисертації викладено у таких одноосібних публікаціях автора:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

АНОТАЦІЯ

Литвин А.В. Бібліотечно-інформаційне забезпечення користувачів з вадами зору в Україні (ХХ ст.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.00 – книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство. – Київський національний університет культури і мистецтв. – Київ, 2006.

У дисертації вперше розглянуто процес становлення та розвитку бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору в Україні, вивчено і проаналізовано архівні та друковані наукові матеріали з досліджуваної проблеми.

Автором дисертації з’ясовано соціально-економічні та культурні передумови формування мережі спеціалізованих бібліотек для сліпих, визначено й проаналізовано основні етапи розвитку бібліотечно-інформаційного забезпечення людей з вадами зору, виявлено специфіку їх обслуговування, визначено перспективні тенденції розвитку шляхом узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду, розроблено власну програму організації бібліотечної справи для сліпих в Україні.

Ключові слова: бібліотечно-інформаційне забезпечення, користувачі з вадами зору, інваліди за зором, спеціалізовані бібліотеки, література у спеціальних форматах, озвучена література, література, надрукована рельєфно-крапковим шрифтом.

АННОТАЦИЯ

Литвин А.В. Библиотечно-информационное обеспечение пользователей с дефектами зрения в Украине ( ХХ век). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.08 – книговедение, библиотековедение, библиографоведение. – Киевский национальный университет культуры и искусств. – Киев, 2006.

В диссертации на основе историографической и источниковедческой базы проанализирована история развития библиотечно-информационного обслуживания читателей с дефектами зрения в Украине (ХХ век). Доказано, что определяющее значение в библиотечно-информационном обеспечении пользователей с дефектами зрения имеют: учёт их индивидуальных особенностей, специфика удовлетворения информационных потребностей изданиями в специальных форматах; квалифицированное взаимодействие этой категории читателей с библиотечными специалистами, эффективность реабилитационных и интеграционных процессов.

Автором диссертации раскрыты социально-исторические предпосылки формирования сети спецбиблиотек для слепых в Украине: активизация общественного движения, создание шрифтов для слепых; открытие типографий для издания литературы рельефно-точечным шрифтом; организация учебных заведений для слепых и библиотек при них, формирование отделов специализированной литературы при публичных библиотеках.

В развитии системы библиотечно-информационного обеспечения потребителей с дефектами зрения в Украине выделено следующие этапы:

– середина 30 – конец 50-х годов – возникновение сети спецбиблиотек для слепых, поиск форм и методов обеспечения информационных потребностей пользователей с дефектами зрения как образовательно-воспитательных центров;

– 1960-1980 гг. – развитие сети библиотек, создание и распространение звуковой литературы, централизация, расширение фондов спецбиблиотек, формирование библиотечно-информационного обеспечения инвалидов по зрению на региональном уровне.

– 1991-2000 гг. – внедрение новых информационных технологий, содействие в получении образования инвалидам с дефектами зрения.

На современном этапе в Украине функционирует 79 спецбиблиотек для слепых. Их деятельность координируется Украинским обществом слепых и его местными организациями, учебными заведениями, органами социального обеспечения, реабилитационными службами, учреждениями культуры.

Благодаря современным информационным технологиям, спецбиблиотеки предоставляют читателям-инвалидам возможность быстрого и неограниченного доступа к библиотечным фондам, электронным документам, каталогам и базам данных, что расширяет их возможности самостоятельно получать информацию.

Несмотря на некоторые отличия моделей организации библиотечного обслуживания читателей, имеющих дефекты зрения в зарубежных странах и Украине, все они развиваются в направлении создания максимальных условий для этой категории читателей. Постоянное увеличение объёма услуг учебно-консультационного характера, осуществление комплектации библиотек в соответствии с запросами читателей, сканирование и озвучивание материалов, создание неограниченного доступа к информации характеризует деятельность современных зарубежных спецбиблиотек.

Обосновано, что основными факторами, влияющими на развитие библиотечно-информационного обслуживания читателей с дефектами зрения в Украине, являются: государственные мероприятия для людей с ограничениями в жизне-деятельности; экономическое положение в стране; политика руководства Украинского общества слепых в вопросах организации библиотечного дела; непосредственное отношение руководителей предприятий Общества к данному вопросу; использование опыта деятельности спецбиблиотек других стран.

Перспективы развития библиотечно-информационного обеспечения пользователей с дефектами зрения состоят в расширении номенклатуры услуг с привлечением специализированных, публичных библиотек и библиотек учебных заведений, интеграция библиотек в центры информации и реабилитации.

Ключевые слова: библиотечно-информационное обеспечение, пользователи с дефектами зрения, инвалиды по зрению, специализированные библиотеки, литература в специальных форматах, озвученная литература, литература, напечатанная рельефно-точечным шрифтом.

ANNOTATION

Lytvyn A.V. Library- informative providing of users with the defects of sight in Ukraine (XX century). – Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of historical sciences after speciality of 07.00.08-bibliology, library science, bibliography science. – Kyiv National University of Culture and Arts. - Kyiv, 2006.

In dissertation first in a historical context the process of becoming and development of the library-informative providing of users with the defects of sight in Ukraine has been complex considered, the archived and printing scientific materials have been studied and analysed on explored issue.

Socially historical pre-conditions and features of forming of network of the specialized libraries for the blinds have been explored by the author of dissertation, and the basic stages of development of the library-informative providing of people with the defects of sight have been defined and analysed, the specific of their service has been found out, perspective progress trends by generalization of domestic and foreign experience has been determined and own conception of organization of library business for the blinds in Ukraine has been developed.

Keywords: library-informative providing, users with the defects of sight, invalids after sight, specialized libraries, literature in the special formats, literature is wired for sound, literature, printed a relief point font.

Підп. до друку _________. Формат 60х84 1/16. Папір др. апарат.

Друк офсетний. Облік.-вид. арк. _______. Зам. _______. Тираж 100

Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв

01015, Київ, вул. Січневого повстання, 21