МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Одеський державний економічний університет

ЛАПІН Олексій Володимирович

УДК 331.1:658.3.003.13

Організаційно-економічні основи підвищення

ефективності використання інтелектуального капіталу промислових підприємств

Спеціальність 08.06. 01 – Економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Одеса - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському національному політехнічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Бельтюков Євген Афанасійович,

Одеський національний політехнічний університет

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри економіки підприємств

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Федулова Любов Іванівна,

Інститут економіки та прогнозування НАН України,

завідувач відділом технологічного

прогнозування та інноваційної політики

кандидат економічних наук,

Барабаш Олександр Олександрович

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних

досліджень НАН України,

ст. науковий співробітник

Провідна установа Науково-дослідний економiчний інститут

Міністерства економіки України,

відділ макроекономічного прогнозування, м. Київ

Захист відбудеться “27” жовтня 2006 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.41.055.01. в Одеському державному економічному університеті за адресою:

65026, м. Одеса, вул. Преображенська, 8.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського державного економічного університету за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Преображенська, 8.

Автореферат розісланий “22” вересня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, доцент Ковальов А.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серед проблем, що загострилися в умовах переходу до ринкових відносин найактуальнішою є проблема забезпечення сталого зростання обсягів виробництва, підвищення якості життя населення. Як показує досвід світової практики, на сучасному етапі основною рушійною силою є творча діяльність та її результати у вигляді “інтелектуального капіталу”. Лідерство країн і підприємств усе в більшому ступені стає результатом ефективного використання факторів нематеріального характеру — таких як знання та уміння працівників, їх професійна кваліфікація, патенти, торгівельні марки, інформаційні технології тощо. У світовій практиці намітилася стійка тенденція до заміщення товарно-матеріальних запасів інформацією, на основні засоби знань.

У світовому господарстві формується нова парадигма зростання на базі використання знань та інновацій як найважливіших економічних ресурсів, нова концепція “інтелектуальної економіки”, “економіки знань”. Головним змістом теорії інтелектуального (людського) капіталу є визнання людини як об’єкта капітальних вкладень, як об’єкта економічної діяльності.

У сучасному вигляді концепцію інтелектуального капіталу було сформульовано наприкінці 50-х та початку 60-х років ХХ століття. Це, перш за все, роботи Т. Шульца, Г. Беккера, Я. Менцера, Є. Брукінга, І. Іноземцева.

Зацікавленість цією проблемою вітчизняних науковців стає активною у 90-і роки минулого століття. Опублікована низка монографічних досліджень та наукових статей. Серед них роботи Л. Антонюка, В. Александрової, О. Амоші, В. Геєця, А. Гальчинського, Е. Гришанової, Е. Марчука, Б. Малицького, А. Кендюхова, Е. Бородіної, В. Осипова, В. Семиноженка, М. Чумаченка, Л. Федулової, А. Яковлева та інших.

Разом з тим складність та новизна проблеми вимагає подальших досліджень як з точки зору уточнення сутності та структури інтелектуального капіталу, так і з точки зору визначення вартості та впливу на економічні результати окремих суб’єктів господарювання, на національну економіку в цілому.

Нерозв’язаність деяких теоретичних проблем, а також необхідність вирішення прикладних завдань щодо забезпечення впровадження результатів інтелектуальної праці як засобу виходу на новий рівень розвитку економіки зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась у відповідності з тематичними планами науково-дослідницьких робіт (НДР) Одеського національного політехнічного університету. Її результати використані при виконанні держбюджетної НДР “Проблеми техніко-економічного та організаційного розвитку підприємства в умовах ринкових відносин” (№ держреєстрації 1098U001547) та при написанні підручника “Економіка і організація інноваційної діяльності”, Київ. І видання — 2004. — 970 с, ІІ видання — 2005. — 424 с. та навчального посібника “Техніко-економічний аналіз”, Одеса, ОНПУ, — 2006, — 133 с.

Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є розробка системи засобів забезпечення підвищення ефективності роботи промислових підприємств на основі використання інтелектуального капіталу.

Для реалізації поставленої мети визначено та вирішено такі завдання:—

узагальнено теоретичні основи сутності й структури інтелектуального капіталу;—

систематизовано накопичений досвід щодо вивчення економічної категорії інтелектуального капіталу;—

відпрацьовано особисте визначення категорії “інтелектуальний капітал”;—

проаналізовано стан інтелектуальної діяльності у промисловому комплексі України та промислових підприємствах Одеського регіону;—

розроблено систему організаційного та інформаційного забезпечення зростання інтелектуального капіталу на підприємствах;—

узагальнено існуючі методи визначення вартості інтелектуального капіталу та удосконалено методичні підходи щодо вирішення цього питання;—

рекомендовано методичний підхід до оцінювання впливу використання інтелектуального капіталу на кінцеві результати господарської діяльності.

Мета і завдання роботи визначили основні напрямки та зміст дисертації.

Об’єктом дослідження є процес формування та використання інтелектуального капіталу на промислових підприємствах.

Предмет дослідження — сукупність теоретичних та практичних проблем, пов’язаних із підвищенням ефективності використання інтелектуального капіталу промисловими підприємствами.

Методи дослідження. Методологічною основою виконаного в дисертації дослідження є діалектичний метод, що дозволяє розглядати явища і процеси в динаміці. Теоретичною основою є сучасні концепції розвитку економіки, законодавчі та нормативні акти, прийняті державними органами, дослідження закордонних та вітчизняних вчених із проблем формування та використання інтелектуального капіталу.

При розробці та обґрунтуванні поставлених завдань використовувалися загальнонаукові методи досліджень: порівняльного аналізу при визначенні рівня інноваційного розвитку країни; відносних величин при вивченні стану творчої праці; структурно-системного аналізу при формуванні систем організаційного та інформаційного забезпечення управління інтелектуальним капіталом, математичного моделювання при розробці моделі управління ІК.

Основним джерелом інформації при проведенні дослідження були статистичні дані Держкомстату України, Головного управління статистики в Одеській області, звітні матеріали господарчих суб’єктів, нормативно-правові документи різних рівнів управління, публікації у наукових та періодичних виданнях з досліджуваної проблеми, а також результати досліджень, що особисто одержані автором.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розвитку теоретичних основ і розробці науково-практичних рекомендацій підвищення ефективності використання інтелектуального капіталу промислових підприємств.

Уперше: —

розроблено та запропоновано комплексну систему організаційного та інформаційного забезпечення ефективного використання інтелектуального капіталу;—

запропоновано на базі математичного моделювання метод визначення максимально необхідного розміру інтелектуального капіталу для досягнення стратегічних цілей промислового підприємства.

Удосконалено: —

на основі аналізу еволюції економічної теорії і науково-технологічного прогресу сформульовано визначення поняття “інтелектуальний капітал” як симбіоз людського капіталу (знань і професіоналізму) та інтелектуального продукту;—

у контексті сучасних трансформацій у промисловому виробництві проведено класифікацію активів та визначено місце інтелектуального капіталу в складі ресурсів підприємства;—

методичні підходи до оцінки вартості інтелектуального капіталу та ефективності його використання як складового елементу системи розвитку підприємства.

Дістало подальшого розвитку:—

теоретичне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій доцільності побудови національної інноваційної системи (НІС) як необхідної умови стійкого зростання економіки на базі ефективного використання інтелектуального капіталу;—

обґрунтування пріоритетного значення знань та інформації зі створення інтелектуального капіталу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості вирішення проблеми забезпечення стабільного розвитку економіки за рахунок активізації використання інтелектуального капіталу.

За результатами комплексного дослідження підприємств машинобудівної промисловості Одеського регіону обґрунтована необхідність впровадження рекомендацій зі створення механізму управління формуванням та ефективним використанням інтелектуального капіталу.

Результати дослідження можуть бути використані при розробці та реалізації програм підвищення ефективності діяльності підприємств, галузей економіки та промисловості в цілому.

Одержані результати прийняті для використання на промислових підприємствах: ВАТ “Мікрон” (акт впровадження № 1 /від 28.04.2006), ВАТ “Завод поршневих кілець” (акт впровадження № 2 /від 20.03.2006), ВАТ “Одескабель” (акт впровадження № 3 /від 20.04.2006), використовуються у навчальному процесі ОНПУ при викладанні курсів: інвестиційна діяльність; формування та стратегічне управління інтелектуальним капіталом; при написанні підручника “Економіка й організація інноваційної діяльності” м. Київ. І вид.. 2004 — 970 с. (особисто автором с. 529 - 535), також навчального посібника “Техніко-економічний аналіз” Одеса. ОНПУ, 2006. - 133 с. (особисто автором с. 25 – 60).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею. Теоретичні положення, методичні підходи до формування механізму управління інтелектуальним капіталом, висновки одержані особисто автором. З наукових публікацій, які опубліковані в співавторстві, у роботі використано положення, які є результатом особистого дослідження автора.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та результати доповідались і одержали позитивну оцінку на ІІ міжнародній науково-практичній конференції “Управление информационными ресурсами”, 16 березня 2004 р. в м. Мінськ; ІІІ міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень 2004”, 21 — 30 червня 2004 р. в м. Дніпропетровськ; Міжнародній науково-практичній конференції “Економічні проблеми розвитку промислового виробництва”, 5 — 8 жовтня 2004 р., м. Одеса; у ІІ міжнародній науково-теоретичній конференції молодих науковців та студентів “Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку виробничої сфери”, 19 — 20 травня 2005 р., м. Донецьк.

Публікації. За результатами наукових досліджень опубліковано 10 наукових статей у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій 3,6 др.арк., з них особисто автором — 3,4 др.арк.

Загальна структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел, викладена на 170 стор. комп’ютерного тексту, містить 28 таблиць на 26 сторінках, 17 рисунків на 17 сторінках, 2 додатки на 5 сторінках. Список використаних джерел нараховує 160 найменувань на 13 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі розкрито сутність і стан наукової проблеми, її значущість. Сформульовано мету, предмет, об’єкт та завдання дослідження. Визначено основні елементи новизни, їх практичне значення, апробація результатів дисертації та її структура.

У першому розділі “Трансформація науково-технологічних основ розвитку промислового виробництва” на засадах вивчення та узагальнення різних концепцій економічного зростання визначено, що на сучасному етапі розвитку економіки проблема забезпечення стабільного економічного зростання може бути вирішена на базі активного використання інтелектуального капіталу. Світова економіка у своєму розвитку пройшла через певні стадії, кожна з яких пов’язана зі зміною фундаменту розвитку. Аналіз етапів розвитку та формування відмінних особливостей дає підставу зробити висновок щодо закономірності й історичної обумовленості появи інтелектуального капіталу як результату розвитку науки та появи нових технологій та їх глибокого проникнення до процесу виробництва. Виявлені тенденції зміни факторів економічного зростання можуть бути покладені в основу формування методології розвитку підприємств на базі використання інтелектуального капіталу.

Цей висновок підтверджується досвідом високорозвинутих країн. Для таких країн характерно певне співвідношення між людськими, виробничими та природними ресурсами. Названі співвідношення становлять: для Північної Америки 76% — 19% — 5%; Західної Європи 74% — 23% — 3%; Японії, Австралії, Нової Зеландії — 68% — 30% — 2%. Національний доход на душу населення цих країн становить у середньому 235 тис. дол. США. Слабо розвинуті країни мають такі показники: 60% — 19% — 21%, та доход 30 тис. дол. США на душу населення.

Інтелектуальна складова стає все більш вагомою у загальній вартості капіталу. У більшості розвинутих країн інтелектуальний капітал складає від 37,9% до 52,9% від балансової вартості активів. Вартість інтелектуального капіталу в американських компаніях, які працюють у сфері високих технологій, складає 86% від загальної вартості капіталу.

У роботі досліджені методичні підходи до визначення суті інтелектуального капіталу та сформульовано авторське тлумачення цієї категорії як симбіозу людського капіталу й інтелектуального продукту. З метою більш глибокого розкриття механізму функціонування інтелектуального капіталу в роботі розглянута класифікація його за низкою ознак.

Розвиваючи положення про особливе значення інтелектуального капіталу для забезпечення зростання економіки в роботі доведено, що інтелектуальний капітал є однією зі складових виробничих ресурсів і формує потенціал підприємства. Виробничий капітал — це система економічних відносин, що виникає між господарчими суб’єктами, на макро- та мікрорівнях щодо одержання максимально можливого виробничого результату, що може бути отриманий при найбільш ефективному використанні виробничих ресурсів, при наявному рівні техніки й технологій, передових формах організації виробництва.

У роботі доведено, що важливим ресурсом на етапі постіндустріального розвитку є людський капітал, інтелектуальні ресурси. Людські ресурси це інтелектуальна сила, що подає ідеї, результати інтелектуальної діяльності — це розробки, що ведуть до інновацій. Форма матеріалізації інтелектуального капіталу: технічні та технологічні розробки (проекти, патенти, ноу-хау, моделі, програми); організаційно-економічні розробки (методики, інструкції та ін.).

З поняттям людські ресурси щільно пов’язане таке поняття як знання.

У роботі сформульовано роль знань у забезпеченні економічного зростання та визначено шлях внесення результатів знань у результати виробничої діяльності. По-перше, воно лежить в основі кожного процесу утворення доданої вартості, бо навіть проста форма виробництва потребує спеціальних знань. По-друге, знання є базою щодо удосконалення діючих та утворення нових продуктів та послуг. По-третє, нові знання забезпечують зростання ефективності виробничих та управлінських процесів, що дає змогу підвищувати продуктивність праці та зменшувати витрати. По-четверте, компетентність робітників забезпечує нормальний рух процесів виробництва. Сьогодні світові компанії-лідери в якості підвищення ефективності бізнесу використовують різні системи управління знаннями. Серед них стратегія формування та обмін знаннями. У роботі стверджується, що такі стратегії заслуговують на увагу та можуть бути реалізовані шляхом створення інформаційних систем розвитку персоналу та інтелектуального капіталу. Це має важливе значення для України у зв’язку з тим, що сучасні програмні та технічні засоби практично задовольняють попит порівняно вузького кола споживачів, деякого елітарного прошарку. Масове впровадження інформаційних технологій поряд із вирішенням питання удосконалення та розширення системи телекомунікацій, складає потребу організації цілеспрямованої освіти населення з метою запобігання різкій соціальній диференціації та розширення доступу до ділової інформації.

Особливу увагу в роботі приділено вивченню питання щодо ролі особистості у формуванні інтелектуального капіталу. Обґрунтовано необхідність розробки механізму стимулювання праці творчої людини. Визнання інтелектуального капіталу як важливого джерела забезпечення стабільного економічного зростання, а людини як об’єкта капітальних вкладень породжує завдання створення механізму мотивації праці.

Окремі положення пов’язані з проблемою мотивації праці, продуктивних здібностей людини були розроблені ще класиками політичної економії. В епоху науково-технічної й інформаційної революції, коли людина, її науково-освітній потенціал стають вирішальним фактором соціального й економічного прогресу, сформувалася сучасна теорія людського капіталу. Заснування інструментаріїв цієї теорії дозволило по-новому підійти до вирішення ролі утворення, взаємозв’язку інвестицій у людину з рівнем інноваційної активності, мотивацією підприємницької діяльності.

Отже, головна увага повинна бути зосереджена на забезпеченні реалізації стратегії розвитку економіки на базі використання інтелектуального капіталу.

У другому розділі “Аналіз формування та використання інтелектуального капіталу на підприємствах машинобудівної галузі Одеського регіону” виконано аналіз рівня інтелектуального потенціалу країни, промислових підприємств Одеського регіону та його використання в економіці.

Результати аналізу свідчать, що сьогодні Україна має достатньо високий науково-технічний потенціал, який недостатньо використовується.

Обсяг фундаментальних та прикладних досліджень характеризується стабільністю і досягає 1203,4 млн. грн., по Одеському регіону 338 млн. грн. Разом з тим, знижується чисельність авторів, що займаються активною творчою діяльністю (з 1085 до 456 за період з 2000 р. до 2004 р.), внаслідок чого зменшується кількість поданих заявок на одержання охоронних документів інтелектуальної власності із високою ознакою новизни. Так, кількість заявок на видачу охоронних документів знизилось у 2004 році проти 2003 р. на 8,63%, а кількість заявок на винаходи на 49,5%. Знижується частка прибутку від реалізації інноваційної продукції. Вона становила по підприємствам Одеського регіону 0,04% та 0,63% у 2003 та 2004 роках відповідно.

Намітилась тенденція зниження прикладних досліджень з 49,3% у 2000 році до 30,8% у 2004 р., що говорить про відсутність уміння комерціалізації інновацій як на внутрішньому, так, і особливо, на зовнішньому ринках.

У роботі доведено, що серед факторів, які стримують зростання та реалізацію результатів творчої праці одним із головних є відсутність скоординованої виваженої політики щодо підтримки інноваційних процесів. Виконання плану фінансування науково-технічної сфери склало у 2003 р. 16,8 %. Фінансування пріоритетних напрямків розвитку економіки. Так у 2003 р. фінансування фундаментальних досліджень та науково-технічних розробок за рахунок усіх джерел фінансування від валового внутрішнього продукту становить у нашій країні 1,17 %, а державне фінансування 0,39 %. У розвинутих країнах цей показник знаходиться в інтервалі від 2 до 3 %.

У роботі зазначено, що внаслідок відсутності джерел фінансування не виконуються державні науково-технічні програми за пріоритетними напрямками. У результаті, країна має низький рейтинг зі показниками інноваційної діяльності.

Фінансова підтримка розвитку інфраструктури науково-технічної сфери складає близько 10% від необхідної, фінансова підтримка вищих навчальних закладів ще нижче. Внаслідок цього знижується творча активність науковців та рівень новизни інтелектуальної власності. На основі вивчення досвіду високорозвинених країн у роботі доведено, що однією із складових успішного інноваційного розвитку є національні інноваційні системи (НІС). За роки незалежності такої національної системи в країні не побудовано. Відсутні збалансовані організаційні та інформаційні системи управління інтелектуальним капіталом на рівні підприємства. Це призводить до втрат можливостей підвищення ефективності виробництва за рахунок активного використання інтелектуального капіталу.

Однією з причин зниження активної творчої діяльності стало руйнування системи з підтримки наукової та технічної творчості у вигляді патентно-ліцензійних підрозділів у науково-дослідницьких організаціях та на підприємствах. Одним із факторів, що стримують зростання та реалізацію результатів інтелектуальної праці є недостатня методична розробка методів оцінки інтелектуальної власності. Внаслідок цього недооцінюється важливість у роботі підприємства цього важливого ресурсу. Управлінський персонал не має чіткого уявлення про необхідність та можливість підвищення ринкової вартості підприємства за рахунок цілеспрямованого та раціонального управління “невідчутними” активами, які здатні приносити цілком “відчутні” доходи. Вивчення балансів більше ніж 200 підприємств засвідчило, що у більшості з них у графі нематеріальні активи стоїть риска, або невелика сума.

У роботі доведено, що внаслідок відсутності ефективної системи мотивації творчої праці продовжується виїзд висококваліфікованих спеціалістів до країн з більш перспективними умовами інтелектуальної діяльності. Все це негативно впливає на стан економічного розвитку.

У третьому розділі “Напрямки підвищення ефективності використання інтелектуального капіталу на підприємствах машинобудівної галузі” розроблено та обґрунтовано рекомендації щодо активізації накопичення та використання інтелектуального капіталу для підвищення ефективності промислового виробництва. У роботі доведено, що важливим інструментом реалізації інноваційного розвитку економіки на базі більш активного використання інтелектуального капіталу є НІС. Категорія НІС визначається як сукупність взаємопов’язаних організацій (структур), що займаються виробництвом і комерційною реалізацією наукових знань і технологій у рамках національних кордонів. Основною функцією НІС є створення умов для одержання знань, новинок у галузях техніки, технології, організації виробництва та їх комерціалізації.

НІС формується під впливом багатьох об’єктивних для даної країни факторів, що включають її розміри, наявність природних та трудових ресурсів, особливостей історичного розвитку підприємницької діяльності. У роботі з урахуванням особливостей національної економіки України, стану інноваційного розвитку рекомендовано структуру НІС.

Для виконання функцій НІС повинна мати певну структуру. Базовим елементом її структури є сукупність організацій, які виконують фундаментальні та прикладні дослідження і розробки. Другим важливим елементом функціонування системи є інфраструктура, яка повинна забезпечувати сприятливі умови для більш активного використання інтелектуального капіталу. У роботі визначено основні напрямки формування інфраструктури. Важливим елементом механізму поліпшення використання інтелектуального капіталу є певна система управління процесом створення та впровадження результатів творчої праці.

Організаційне забезпечення управління інтелектуальними активами можливе через створення певного механізму. Під механізмом управління інтелектуальним капіталом у роботі розуміється сукупність дій і заходів, спрямованих на забезпечення ефективного планування, організації та контролю процесів формування розвитку та використання результатів інтелектуальної діяльності, а також мотивації процесів накопичення і зростання інтелектуального потенціалу. Складність управління інтелектуальним капіталом зумовлена впливом багатьох різних факторів внутрішнього та зовнішнього середовища. У зв’язку з цим доцільно вирішувати завдання управління інтелектуальним капіталом у рамках спеціалізованої структури управління.

У дисертації рекомендовано структуру управління інтелектуальним капіталом, представлену на рис. 1.

Рис. 1. Модель системи управління інтелектуальним капіталом

Система управління інтелектуальним капіталом повинна вписуватись у загальну систему управління підприємством, у дисертації представлена схема такого вписування.

У роботі запропоновано систему інформаційного забезпечення системи управління інтелектуальним капіталом, яка сприятиме реалізації стратегії управління інтелектуальним капіталом.

Для стратегічного управління економічним зростанням за рахунок інтелектуальних ресурсів та забезпечення їх ефективного використання в роботі запропоновано математичну модель, яка дозволяє залежно від поставлених цілей вносити зміни в структуру людських ресурсів, стимулювати інтенсивність праці та інше.

У модель закладено такі параметри: кількість робітників вищої кваліфікації, здатних генерувати творчі ідеї, кількість усіх інших робітників, продуктивність праці (одних та інших), а також додаткові параметри, що характеризують інтелектуальну складову.

Ставлячи різні обмеження та завдання одержання того чи іншого результату можна моделювати характер управлінських рішень, тобто встановлювати певні відношення між параметрами.

Опираючись на теоретичні висновки та на основі розрахунків, виконаних на фактичних матеріалах, розроблені рекомендації з формування інтелектуального потенціалу для підприємств ВАТ “Мікрон”, ВАТ “Одескабель” та ВАТ “Завод поршньових кілець”.

У зв’язку зі зростанням впливу інтелектуального капіталу на результати діяльності підприємств та промислового комплексу в цілому постає потреба в його обґрунтованих оцінках. Оцінка ринкової вартості інтелектуального капіталу дозволяє визначити частку кожного співучасника в інвестиційних проектах. Вона використовується при внесенні інтелектуального капіталу до уставного капіталу та при продажу результатів інтелектуальної праці. У роботі розглянуто різні методичні підходи до оцінки інтелектуального капіталу. Всім підходам притаманне ототожнення інтелектуального капіталу з нематеріальними активами й обчислення (із різним ступенем деталізації) різниці між ринковою вартістю підприємства та вартістю матеріальних активів. Недоліком усіх методик є така обставина: розрахунки ведуться від досягнутих результатів. Між тим не кожне підприємство активно використовує інтелектуальний капітал. Виходячи з того, що головним носієм інтелектуального капіталу є людина, її знання, навички, здатні створювати нове, тобто людський капітал, у роботі запропоновано відповідну систему оцінки вартості інтелектуального капіталу. Для того, щоб одержати віддачу від людського капіталу, необхідною є система управління знаннями, тобто потрібен структурний капітал, що є проявом організаційних можливостей підприємства відповідати створенню нововведень. Новий інтелектуальний капітал має вартість, якщо він користується попитом. Таким чином, інтелектуальний капітал є сумою трьох складових: знань та досвіду співробітників, певної структури (обслуговування, забезпечення збереження), та споживчого капіталу.

У цілому запропонована методика передбачає наступну систему показників:

Потенціальна вартість людського капіталу, яка визначається вартістю матеріалізованих результатів інтелектуальної праці.

, (7)

де Кл.к. — віддача людського капіталу, грн.;

Di — прибуток від і-ї творчої розробки;

Rт.p. — кількість творчих робітників, чол.;

n — кількість розробок за період, (і=1...n).

Величина віддачі людського капіталу залежить від кадрового потенціалу організації. Рівень кадрового потенціалу обчислюється за формулою:

, (8)

де Кп — рівень кадрового потенціалу;

Кн — норматив кількості творчих працівників у загальній кількості;

Rт.p. — чисельність творчих робітників;

Rзаг — загальна чисельність робітників.

Кадровий потенціал може бути оцінений кількістю отриманих патентів (авторських прав) у розрахунку на одного творчого працівника за певний період.

Для оцінки ефективності використання структурного капіталу рекомендовано обчислювати такі показники: вартість основних засобів на одного творчого показника; рівень патентної чистоти розробки; показник ліцензійних результатів. При оцінці вартості споживчої складової інтелектуального капіталу рекомендовано розрахувати обсяг угод за певний період, а також частку постійних клієнтів у загальній кількості споживачів та частку прибутку, що одержано від підтримки відносин з постійними клієнтами.

Зміна акцентів на активізацію використання інтелектуального капіталу для забезпечення стійкого зростання економіки зумовлює необхідність удосконалення мотивації творчої праці до інвестиційної діяльності. Мотивація творчої праці до інноваційної діяльності визначається багатьма факторами. Серед них, одним із важливих факторів є матеріальна зацікавленість. На основі проведеного дослідження в дисертації зроблено висновок, що мотиваційний потенціал оплати інтелектуальної праці в нашій країні використовується недостатньо. У зв'язку з цим рекомендовано впровадження світового досвіду як до організації оплати праці, так і створення “навколишнього середовища”.

У роботі запропоновано методичний підхід до визначення міри впливу від впровадження результатів творчої праці на прибуток. При цьому результати творчої праці (інтелектуальна власність) розглядаються як звичайний ресурс.

Характеристикою ефективного використання сукупності ресурсів, як звісно є співвідношення між приростом прибутку (національним доходом) до суми відповідних ресурсів.

(9)

де Е – коефіцієнт ефективності;

П(НД) – сума прибутку (національного доходу);

R – сукупні ресурси, що забезпечують одержання прибутку (національного

доходу).

Загальний прибуток господарського суб’єкту складається з прибутку, досягнутого за рахунок екстенсивних та інтенсивних факторів.

Частина прибутку за рахунок екстенсивних факторів із достатнім ступенем точності може бути обчислена за формулою

(10)

де Пб – прибуток у базовому періоді;

R1, R0 - відповідно сукупність ресурсів у досліджуваному та базовому періодах.

Для оцінки ефективності використання додаткових ресурсів, пов’язаних із реалізацією результатів інтелектуальної праці можуть бути використані приросні показники

(11)

де Еі - ефективність впровадження результатів інтелектуальної праці;

ДПі – приріст одержаного прибутку;

ДRі - додаткові ресурси.

Для узагальненої оцінки додаткових ресурсів () у роботі запропоновано таку модель:

, (12)

де — коефіцієнт значущості i-ої складової;

— вартість i-ої складової;

— кількість складових.

До основних складових додаткових ресурсів віднесено, насамперед кадрову, технічну, матеріальну, інформаційну, організаційно-управлінську складову.

Накопичення необхідної інформації за тривалий період часу дозволить конкретному підприємству створити необхідні нормативи.

ВИСНОВКИ

Проведене в межах дисертаційної роботи дослідження проблеми забезпечення економічного зростання промислового виробництва на засадах активного використання результатів інтелектуальної праці дозволяє зробити наступні висновки.

Реально економічний прогрес, стабілізація зростання економіки на сучасному етапі розвитку можливі лише при активному використанні інтелектуального капіталу. Цей висновок підтверджується світовим досвідом та досягненнями розвинутих країн.

Інтелектуальний капітал має складну сутність та багатовекторність прояву, який реалізується через механізм його функціонування. Автором сутність інтелектуального капіталу розкрито як симбіоз людського капіталу та інтелектуального продукту.

Інтелектуальний капітал є складовою ресурсів підприємства у вигляді людського капіталу та результатів інтелектуальної праці. Ці ресурси використовуються в нашій країні недостатньо.

В роботі визначені основні чинники, що негативно впливають на зростання та використання інтелектуального капіталу:—

відсутність скоординованої системи управління формуванням та використанням інтелектуального капіталу на рівні країни та підприємств;—

недостатність ресурсів на фінансування пріоритетних напрямків розвитку науки, техніки, освіти;—

слабкість системи підтримки наукової та технічної творчості, а також системи захисту інтелектуальної власності;—

недостатня методична відпрацьованість методів оцінки інтелектуальної власності;—

відсутність надійної системи мотивації творчої праці.

Для підвищення ефективності використання інтелектуального капіталу в роботі:

1. Розроблено організаційну та інформаційну системи реалізації стратегії формування та використання інтелектуального капіталу.

2. Запропоновано на базі математичного моделювання метод управління ефективним використанням інтелектуального капіталу.

3. Сформульовані методичні підходи до оцінки результатів творчої праці. Запропоновано систему показників.

4. У роботі дістало подальшого розвитку теоретичне обґрунтування необхідності створення національної інноваційної системи (НІС) та запропонована її структура .

5. Запропоновано методичний підхід до визначення ефективності більш активного використання інтелектуального капіталу.

Реалізація пропозицій буде сприяти стабільному зростання національної економіки, вирішенню низки соціально-економічних завдань.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лапин А.В. К вопросу формирования интеллектуального капитала. Економіка: проблеми теорії та практика. Зб. наук. праць. — Вип. 178. — ДНУ. — Дніпропетровськ. — 2003. — С. 22 — 27.

2. Бельтюков Е.А., Лапин А.В. Интеллектуальный капитал: роль в реализации инвестиционной стратегии. Економіка: проблеми теорії та практика. Зб. наук. праць. — Вип. 185. — Т. 1. — ДНУ. — Дніпропетровськ. — 2003. — С. 62 — 68.

3. Лапин А.В. Изменение стоимости интеллектуального капитала. Економіка: проблеми теорії та практика. Зб. наук. праць. — Вип. 190. — Т. IV.— ДНУ. — Дніпропетровськ. — 2004. — С. 1065 — 1071.

4. Лапин А.В. Направления реализации инновационной модели развития экономики. Матеріали III міждунар. конф. “Динаміка наукових досліджень 2004”. — Т. 45. — Економіка промисловості. — Дніпропетровськ. — 2004. — С. 14 — 16.

5. Лапин А.В. Знания и информация в составе интеллектуальных ресурсов общества. Управление информационными ресурсами. Материалы II науч.-практ. конф. — Минск. — 2004. — С. 160 — 163.

6. Лапин А.В. Интеллектуальный капитал — источник устойчивого экономического роста промышленного производства. Тр. ОПУ. — Спецвыпуск. — Т. 1. — Одесса. — 2004. — С. 231 — 233.

7. Лапин А.В. Интеллектуальный капитал как фактор активизации инновационной деятельности. Вісн. технолог. ун-ту Поділля. — Ч. 1. — Т. 1. — Економічні науки. — Хмельницький. — 2003. — С. 201 — 203.

8. Бельтюков Є.О., Лапін О.В. Інтелектуальний капітал в складі ресурсів підприємства. Вісник соціально-економічних досліджень.ОДЕУ. — Одеса. — Вип. 21. — 2005 р. — С. 43 — 47.

9. Лапин А.В. К проблеме формирования и управления интеллектуальным капиталом. Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери. Матеріали ІІ мужнар. наук.-теорет. конф. молодих вчених і студентів. М. Донецьк, 19 — 20 травня 2005 р. — С. 217 — 223.

10. Економіка й організація інноваціної діяльності. Автори: О.І. Волков, М.П. Денисенко, Є.А. Бельтюков, О.В. Лапін та інш. Підручник за ред. проф., чл. кор. акад. пед. наук О.І. Волкова, та проф., д-ра екон. наук М.П. Денисенко. К.: — 2004. — 990 с., ІІ вип. 2005. — 424 с. (особисто автором С. 529 — 535).

11. Лапін О.В. Активізація формування та використання інтелектуальних ресурсів як засіб забезпечення зростання економіки. Вісн. Хмельн. нац. ун-ту. — № 6. — 2005. — Т. 1. — С. 126 — 128.

АНОТАЦІЯ

Лапін О.В. Організаційно-економічні основи підвищення ефективності використання інтелектуального капіталу промислових підприємств. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 — економіка, організація і управління підприємств. — Одеський національний політехнічний університет, м. Одеса, 2006.

Дисертація присвячена питанням забезпечення підвищення ефективності використання інтелектуального капіталу промислових підприємств. У роботі визначено та узагальнено теоретичні основи сутності й структури інтелектуального капіталу. Удосконалене визначення категорії “інтелектуальний капітал”.

Виконано класифікацію інтелектуального капіталу за різними ознаками. Проведено аналіз стану формування та використання інтелектуального капіталу.

Запропоновано систему організаційного та інформаційного забезпечення зростання інтелектуального капіталу.

Розроблено систему показників оцінки вартості інтелектуального капіталу.

Запропонована математична модель управління формуванням інтелектуального капіталу.

Визначені методичні підходи до оцінки ефективності використання інтелектуального капіталу.

Ключові слова: інтелектуальний капітал, інтелектуальна власність, інтелектуальний продукт, нематеріальні активи.

АННОТАЦИЯ

Лапин А.В. Организационно-экономические основы повышения эффективности использования интеллектуального капитала промышленных предприятий. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 — экономика, организация и управление предприятий.

Диссертация посвящена разработке направлений повышения эффективности использования интеллектуального капитала промышленных предприятий.

В работе выполнен ретроспективный анализ различных подходов к обеспечению стабильного развития экономики, который позволил сделать вывод об основополагающей роли интеллектуального капитала в обеспечении эффективности производства. Мировой практикой подтвержден тот факт, что относительно высокий уровень социальной жизни и экономического роста объясняется высоким уровнем новаторства и реализацией его результатов. Состояние промышленного производства в нашей стране, а также уровень реализации задачи перехода на инновационную модель развития подтверждают актуальность темы исследования.

В работе подчеркивается: на фоне становления постиндустриальной экономики все большее значение в качестве фактора экономического развития признается интеллект, творческие способности людей, их предприимчивость. Появляется понятие “человеческий капитал”, а в дальнейшем “интеллектуальный капитал”.

В работе рассмотрены существующие подходы к определению сущности интеллектуального капитала. Подчеркнуто, что интеллектуальный капитал имеет чрезвычайно сложную сущность и многовекторность проявления. На основе анализа существующих определений и с учетом роста интеллектуального труда, формирования информационных технологий в работе интеллектуальный капитал рассматривается в виде двух составных частей. Исходя из этого усовершенствовано понятие сути интеллектуального капитала как симбиоза человеческого капитала и интеллектуального продукта.

С учетом изменений значимости тех или иных ресурсов для успешной деятельности предприятия в современных условиях, поддержания имиджа организации в работе определено место интеллектуального капитала в составе ресурсов, подчеркнута важность “нематериальных” ресурсов в повышении эффективности деятельности предприятий.

В работе обоснована возрастающая роль знаний, в связи с развитием наукоемких производств и информационных технологий.

В диссертации содержится глубокий анализ использования интеллектуального капитала в промышленности Украины и на промышленных предприятиях Одесского региона. На основе анализа сделаны выводы о негативных тенденциях в формировании и использовании интеллектуального капитала. Творческая деятельность отличается нестабильностью, по ряду показателей резким снижением. Относительные показатели новаторской деятельности и уровень использования результатов характеризуются низкой результативностью.

Анализ количественных и качественных показателей творческой деятельности, а также приоритетных направлений научных исследований, источников и объемов финансирования в динамике позволил выявить и сформулировать основные факторы, отрицательно влияющие на эффективное использование интеллектуального капитала. Среди них: отсутствие на промышленных предприятиях организационных и информационных систем управления интеллектуальным капиталом; ограниченность ресурсов на финансирование приоритетных направлений науки, техники, образования; слабость системы по поддержке научного и технического творчества; недостаточная развитость общенациональной инновационной системы и др. Обоснована целесообразность дальнейшего развития целостной национальной инновационной системы (НИС).

В диссертации обоснована необходимость и предложены методические подходы к созданию организационных и информационных систем управления интеллектуальным капиталом.

Проанализированы существующие методы оценки интеллектуального капитала, предложен методический подход оценки результатов творческого труда на основе системы показателей.

Разработана методика оценки эффективности использования результатов интеллектуального труда. На основе математического моделирования предложен метод управления эффективным использованием интеллектуальных ресурсов.

Ключевые слова: интеллектуальный капитал, интеллектуальный продукт, интеллектуальная собственность, “экономика знаний”, нематериальные активы.

SUMMARY

Lapin O.V. Organizational and economical grounds for industrial enterprises’ intellectual capital efficient use increase. – Manuscript.

Dissertation seeking the scientific degree of Candidate (Ph.D.) in Economics, special field 08.06.01 — Economics, organization and management at industry. — Odessa National Polytechnic University, Odessa, 2006.

The thesis is considering the problems of industrial enterprises’ intellectual capital efficient use increase methods. The dissertation gives determination and generalization of the theoretical grounds both for the essence and structure of contemporary intellectual capital. The author’s formulation of category’s “intellectual capital” definition is defined. Suggested is a system of organizational and informational substantiated grounds of intellectual capital.

A system of intellectual capital costs’ valuation indices is developed.

The methodical approaches to the estimation of intellectual capital’s.

Keywords: intellectual capital, intellectual property, intellectual product, non-material assets.